Ой, гіркая ти печаль,
Серденька не край,
Геть іди із нього вдаль,
Десь за небокрай
І до нього ти повік
Більш не повертайсь!
Зараз же, печаль, навік
З нього забирайсь!
І щоб сліду більш твого
Не було у нім
Протягом життя мого
В світі цім земнім!
Не для того бо життя
Надане мені,
Щоб в нім темні почуття
Жи́ли ночі, дні…
Надане ж мені життя
В світі, як і всім,
Щоби світлі почуття
Мали ми на нім,
Щоб у серденьку у нас
Лиш вони були,
Щоб щасливо повсякчас
Ми усі жили.
Із тобою бо повік
Не прийде́ до нас
Щастя. Ждати ми лиш вік
Будемо цей час.
Тож негайно геть іди
З серця й замети
За собою всі сліди,
Щоби більше ти
Не вернулася повік
В нього, щоб лишень
В щасті жив я цілий вік,
Кожен Божий день.
Євген Ковальчук, 24. 11. 2020