| Сторінки (10/966): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Зашторені вікна, заштопані чорними ниткАми дні,
Сонячним променем, схожим на вістря ножа, десь із неба,
"Завтра" забуде вдома ключі, це відомо тільки мені,
Так зазначено зорями, їм видніше, сумніватись не треба.
Чиїсь зруйную, як замки з піску, лицемірства грані,
Поміж двох бід, не вагаючись довго, вибираю більшу,
Промиваю рану сльзами, пече, вода висохла в кранах-
Я зараз звільнила для когось місце під сонцем, чи нішу.
Заходь, змінного взуття нема, а ти давно у черзі?
Тільки, знаєш, я вже не твоя, ти тут не будеш як вдома,
Бачиш,-тепло, ватран розпалила, а ти все мерзнеш...
Це ще не все, не останній прихід, знай, пам"ятай,-" КОМА"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191787
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2010
Стоголоссям тиші стогнала
Гнала хвилю тривоги
Огидним брязкотом
Топилась
Пила печаль з долонь
Лоно землі стелилось
Лилось сотнями рік
Річищ, урвищ,
Вище і вище підіймалось небо
Боже, як ти далеко
Континентальні перетяги
Тягнуть звідусіль
Сіль у крові, натрій ятрить
Триптих мого буття-
Три елементи крові-
Любов ти і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191776
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.05.2010
Спливають стронцієві роси-краплі
Плітки накручуються на вісь Землі
Емо виходять із вугільних нетрів
Розгалужені, як парасолі рози вітрів
Рівно застелено лігвища чорної зради
Радяться в бункерах сонні перетяги
Охами чується ехо із урвища
Стресами мітить свою територію мітинг
Банки заповнені штамом невідомого вірусу
Папіруси стали мідними трубами
Урбанізованих підземних віл ловців
Що пірнають за дозою під воду колодязів
Зірчасте небо повільно стікає униз
Тікає Земля злякана сонцем побляклим
В іншу Галактику…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190735
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2010
Впивалася ніч ножем півмісяця
У землю, у вени забруднених рік,
Чиясь забута душа шукала місця,
Щоб прилягти нарешті за цілий вік.
Блукаючі привиди, зі світу вигнані,
Бояться себе, світанку й людей,
Вони ще живі, та в іншому вимірі
У зазеркаллі глибин Лох-Ней.
А сонце розжарене диском котилося
По білому небі світанкового сну,
Щось за фіранками у вікна билося,
Щось віддалялось у темну імлу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190734
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2010
Давай сьогодні повернем літо,
То зовсім не важко, дивись,
Вись неба - то прозора голуба штора на вікні,
Нічого сумувати за морем,
Берем мушлю і прикладаєм до вуха, слухай,
Хай шумить в ній торішнє море,
В ре-мінорі, як того вечора , пам'ятаєш?
Єш-ш-ш, є-ш-ш... А давай зробим таке ще,
Щемливіше буде, як насипем у ванну,
Ну-у, пачку морської солі, буде солоний присмак,
Смак тої води, ти пам'ятаєш, а голубизну,
Зробим мідним купоросом,
Розпилимо запах літа,що у спреї освіжаючому,
"Морський бриз", а давай знесем всі квіти до одної кімнати ще,
Щем за літом, він тут у нашій оселі,
"Села", біблейське "Слава" нашій винахідливості,
В гості його запросили, а воно прийшло,
Ловимо хвилини нашого літа,
Та воно штучне, бо не можна вступити двічі в одну воду,
Оду співати можна тільки справжньому,
В ньому нема тепла, яке випромінювали наші серця,
Ця затія безглузда і даремна, бо ми залишились справжніми,
Німими свідками нашого неповернення туди,
Де літо і ми непідробними були.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190131
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 17.05.2010
Плейкаст від AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1583771/aa2674675c1c0340263ddd887360be26a38a6f6apl
***
Сніги, за вітром, сніги ... Такі яблуневі!
Хуртовина весни і білі замети розмаю,
Ловить нас у сплетений з променів невід
Вранішнє сонце і кидає до зеленого раю.
Травень за вітром, по зеленому зеленню шрами,
Круговерть сподівань і мандруючих років у вічність,
Манівцями порослими рутою і споришами
Нас весна покидає, залишає тюльпанову ніжність.
Я не хочу у літо, бо мене там ніхто не чекає,
Я не хочу, щоб білі свічки на каштанах погасли,
Бачиш так влаштована я , і травень не знає,-
У долоні збираю пилок швидкоплинного щастя.
Я збудую вітряк, я примушу його крутитись,
За вітрами моїх незбагненних , хвилинних хотінь,
Я вблагаю весну,неодмінно, в мені розчинитись,
Зрозумій, я не я, а весни пелюсткова тінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190129
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2010
Жовта задуха кімнати,
На ТИ з пацієнтом
Говорити,
Процедури робити,
Різати, шити, в больові точки
Голки вставляти,
Ти вмієш.
Мабуть , я-хвора,
Рецепторами відчувати
Дотики,
Доки наркоз не подіє,
А потім від нього відходити,
Буде нудити.
Чорна пастка палати,
Палацу, де ти- повелитель.
Дайте кисневу маску!
Пастку на мене поставлено,
Голки хитро розміщені,
Ні, я не хочу страждати
Прошу моїм рецепторам,
Спокій дати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189666
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2010
Вечір зашторює сонце з оксамиту завісою синьою,
П"є коктейль із настояних сутінків і виходить із дому,
Ледь непоголений, трішки п"яний і розтривожений.
Його кроки таємничі чуються на незалюднених вулицях,
Він купує на розі квіти, йде на побачення з ніччю,
І у світлі неону вогнів, він таки гарний магічно.
Бриоліном волосся зачесане, краватка від Olega CassinI
І пахне, чомусь, матіолами подих цього мужчини.
Рідкі перехожі здивовано у слід йому озираються.
Він, сексуально стурбований, і цього не помічає,
У нього так мало часу на таємне побачення з ніччю,
А хочеш? Можеш із ним домовитись про зустріч, за містом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189663
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2010
Струни гарячково бриніли
Скрипка,Скрипаль,Менует...
Звуки у небі творили
Ероса силует.
Потім тиша, завмерли води,
Земля зупинила свій рух,
Посипались зорі на сходи,
І навіть вітер на мить вщух.
Дивилася у шпаринку,
Не спала в футлярі скрипка,
Скрипаль обіймав жінку,-
Менует Альфреда Шнітке...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189525
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.05.2010
Шматки від слів, обривки весен,
Неначе листя, що паде з гіллЯ,
У водостічних трубах з дахів віднесені
Дощі, сніги і звуки на мінорній ноті ля.
Земля намотує на осі кола,
Заходить сонце, потім сходить знов,
Тече повітря й солов"їним солом
Відгукується співом на чиюсь любов.
Чиюсь... Свою віддала в добрі руки,
Я перевела в попіл всі хиткі мости,
І народила прощення у муках,
Тепер і я із ностальгією на ТИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189459
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.05.2010
Астральні збіги
Чужі інтриги
Міланські шопінги
І шкідливі допінги
Це було
Загуло
Ми стерті
До смерті
Астральними збігами
Чужими інтригами
Базарами
Карами
Нас вже нема
Ти один, я одна
Дарма
Кликати
Клікати
Я не в он лАйні
Запахом лайму
Тобі нагадається
Те, що було
Загуло
Як НЛО.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189266
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2010
Я себе добре знаю,
Я часом мудрою буваю,
Рокладаю усе по полицям,
Додаю до кави корицю,
Люблю дихати вітром,
Не терплю запаху нітро,
Не люблю, як дивляться в спину
І ковтають від заздрощів слину,
Малюю часОм акварелі,
І готую з туману коктейлі.
Я часом дурною буваю,
Ревную і не прощаю,
Не люблю, як дзвонить "дебільник",
І хтось в мої справи пхає свій "рильник",
Тлію зимою,
Млію весною,
А осінь-така ж як і я-
Закохана в літо
Покинута ним і сумна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189265
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2010
Замісила тісто з густого туману,
Смуток у двері, - перев’язую рану,
А світанок, чомусь ще не йде і не йде.
Піч натопила торішніми мріями,
Перетертий неспокій склянками міряла,
Подумала: мабуть запізнишся...
Жаль, одягнула найкраще намисто,
Хотіла навзаєм, віднині і прісно,
А тісто тікає із діжі чекань.
Вже з-за тину день зазирає
У вікна мої. Цікаво, він знає?
Не добре, як перекисне тісто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189045
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.05.2010
Під шкірою міста - відкрита рана,
Кохання померло, не скніє, не плаче,
І навіть прийдешній день і ранок
Летаргічно заснули, надовго неначе.
Під м"язами міста - болючі кості,
Бездомні покинуті наче бомжі,
В підвали холодні приходять у гості,
І ніч розчленовують ржаві ножі.
Під окістям міста - кістковий мозок,
Він атрофований і вже не болить,
Кохання знекровлене, інвалідний возик
До світла в кінці коридору скрипить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189043
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.05.2010
Вже розкладені пазли на столі мармуровім,
І відомі обличчя сильних світу цього,
Відпрацьовані дії, необхідні умови,
І уже не минути нікому пророччя того.
Молись не молись, благай і надійся
На Біблію, Будду, Тору, Коран,-
Ніхто не рване, бійся-не-бійся
Той рятівний не надійний стоп-кран.
Ми як пустельний пісок потечемо за ними,
Ми будем чекати сезонних , хоч і мізерних ,опадів,
Щоб змити брехню, пусті обіцЯнки, інтриги ,
Якщо потечем, - тоді пропаде усе пропадом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188863
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.05.2010
Хочеш кислого ти?
Нарешті, солодке уже надоїло,
Мені пора, треба іти,
Давай, ще вичавлю сік з апельсина.
Будеш брутальним, ага...
Тоді залишуся ще на годину,
Скажеш, вдача в тебе така,
А я розірву стару перину.
Роздеру її в пух і прах,
Стане біло в кімнаті і чисто,
Випурхне з клітки птах,
Ти ж розірвеш моє намисто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188862
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.05.2010
Розкидані карти на столику,
В покер покидьки грають,
мартіні б'янко п'ють і піноколаду,
Грають.
В гей клубі , десь на околиці Амстердаму,
курять марихуану.
А когось нудить від покеру,
А хтось вже просто п'яний
Та покидьок хоче виграти,
Чи в покер, чи того , що скраю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188839
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2010
Призначена зустріч ,
запалюю свічку,
романтично...
стрічка вогню
від свічки жовтої
червоний струмок
розливає у темряві,
і рветься шовк вогню
і пахне воском
синя стрічка диму,
прозоро-нейлонова,
стікає час, як віск,
допиваю чай,
дарма, що холодний,
але гіркий,
як розчарування,
чаювання при свічці,
таке романтичне,
придумана зустріч,
про яку знаю тільки я
і свічка,
та, що її вже нема,
догоріла,
віск залишився
і я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188546
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.05.2010
Вириваючи клапті досвітків,
Затикаючи ними рота,
Не кричу, а чекаю дотиків
Знову, до найвищої ноти.
Замурую всі вікна і двері,
Я так хочу, я твердь,
А потім поставлю на зеро-
Джекпот або смерть.
Я існую у іншому часі,
Я замкнена в твій простір,
І на волю тепер мені зась
Не кричу, не боюсь монстрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188545
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.05.2010
Того, що назавджи минуло наше літо
Ніхто не розумів ще до кінця,
Летиш, а як мені без тебе жити-
Прощай,- на небі білий слід від літака.
Прощай, прощай, чужа, жагуча і кохана,
Мої цілунки твоє тіло обпекли,
У серці з часом роз"ятриться рана,
І вже тоді від себе не втекти.
Хотіла щастя і боялась зречень,
Ти боязко ступала в тиху ніч,
Той, інший, руки покладе тобі на плечі,
А ти сльозу змахнеш із своїх віч.
Що я? Не знаю, я живу, а чи існую?
Куди мене за вітром відчай понесе?
Я профіль твій на жовтому піску малюю,
А хвилі забирають, от і все...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2010
Старий Сабер жив сам. Колись він був лікарем. Знали його всі у невеличкому пустельному містечку Дгеш, неподалік Тузіру. Тут жили здебільшого бербери, корінні жителі Тунісу. Його будинок був чи не найкращим. Так, це він його побудував. А ще, виростив трьох синів, дочекав онуків., правнуків. Але самотність таки не обминула його. Ось так, на вісімдесятому році життя він залишився на одинці із собою і цими стінами. Діти мешкали у столиці ужу років двадцять. А що їм тут робити посеред пустелі, яка починалася одразу за пальмовою плантацією. А він, Сабер, нікуди не хотів звідси їхати. Тут він ще потрібен людям, адже він їх тут знає всіх від народження. Вони і зараз до нього приходять за допомогою, тепер він лікує безкоштовно, а у лікарні треба платити. Приносять йому, хто що може з харчів. Він радо відчиняє їм важку браму, помальовану синьою фарбою, на якій ще й досі висить вицвіла табличка " Лікар Сабер". Він прокидається рано, сидить на балконі і дивиться у далину вулиці, чи бува хто не іде до нього, лікуватись чи так, за порадою?
Старезний, схудлий і смаглявий дідусь ходить із паличкою, спина болить та й ноги не слухаються. Він терпер спостерігає на собі усі зміни, які проходять у старіючому організмі, про які добре знає, як лікар, але як людина не хоче миритися з цим. Невже це правда? Пам"ять слабшає, руки тремтять, очі все гірше бачать, ночами не може заснути. А життя промайнуло... Так неначе відчинив двері у життя, глянув, а двері уже і зачиняються потроху, ще невелики шпарина залишилась.
Ось, вже і свято минуло, рамадан, вісімдесят шостий у його житті. Старий, як завжди сидів на балконі і дивився, як заходить велике гаряче сонце. Скоро вечір.А спека ще не минула. Але він вже і спеки тепер не відчуває. Чи то термлорегуляція організму порушена, чи звик за довге життя. А життя і спавді у нього було довгим. " Так хотів Бог,"- у задумі старий підняв руки до неба і провів ними по обличчі, так як зазвичай роблять при молитві.Сабер повільно спускався сходами на перший поверх. Скоро стемніє, а значить приїдуть у гості діти, сини-
Саїф, Хамді і Самір з онуками та правнуками, їх дружини. Ось, ще трохи і його будинок наповниться сміхом, музикою і танцями. Завтра ж свято Ель фетер, закінчення священного місяця. Сабер усміхнувся сам до себе. Він був щасливим. Життя його було не марним. " Так хотів Бог",- знову подумав старий,- і заходився господарювати у кухні. Треба було підготовити посуд, поставити на стіл тарілки. Він намагався порахувати, скільки всього у нього буде гостей? Нарахував двадцять один. Торік було вісімнадцять. Старий прибрав стіл шовковою блакитною скатертю. На середину поставив велику тацу із фініками, найсолодшими фініками у світі "деглет нур", які ростуть тільки у його рідному Тунісі. А приніс ці фініки його сусід, Мухамед. Добрий сусід. Він часто заходить. А його дружина щороку народжує йому доньку. А Сабер щоразу приймає у неї пологи. Не хоче Хадіжа народжувати у лікарні.
Сабер, ставши на ослінчик, поліз на верхню полицю шафи за тарілками. "Ось, ще однієї бракує." Він відкрив стару скриню із посудом, яким давно не користувався, відколи померла його дружина. Він не готував собі вже давно, а так перебивався. Та й їсти не дуже хотілося. Адже був піст. Він любив зелений густий чай з м"ятою, хліб та сир з верблюдячого молока. А ще в домі завжди були якісь фрукти.
Скриня із скрипом відчинилася. Там були старі глечики, каструлі. А ось ще одна тарілка, власне полумисок, овальної форми, з позолоченими краями і чевоним віночком квітів. Звідки вона? В них таких тарілок ніколи не було. Старий насупив білі брови і наморщив чоло. Тримав у руці тарілку. Він щось згадував. Далися взнаки роки, склероз. Але чому він так хотів згадати щось... Сабер опустився на стілець, зажмурив очі і думав. І раптом, нейрони його старечого мозку таки активізувалися. Він згадав... Згадав! Щось тепле і ніжне заворушилося, чи то в його душі, чи в приреченій на згасання пам"яті.
Сонячний, яскравий день. Цвіли яблуні. Не тут, а там, на Україні, де він вчився в медичному університеті. Тоді було християнське свято, Великдень. В гуртожитку було пусто. Українські студенти пороз"їжджалися додому, святкувати. Вони, іноземці, сиділи у гуртожитку, відчинивши вікна в тепле, рожево-зелене буяння весни. Яка то була гарна пора! Сарий неначе почув той запах весни. Правду кажуть, що запахи довше зберігаються у пам"яті, ніж все інше.
Тоді він знав одну українську дівчину, студентку Ульяну, яка вчилася тоді на третьому курсі. Знав! Якби ж то знав... Він же любив її. Вона була першою дівчиною, яку він любив. В неї не можна було не закохатись. ЇЇ довге руде волосся нагадувало йому колір пустелі, а зелені очі -море. Він згадав запах її волосся. Він згадав її обличчя. Як це було давно, але таки БУЛО. Старий усміхнувся сам собі.В очах запекло, мабуть сьози. Тремтячою рукою він підніс цей полумисок ближче ло обличчя і розглядав. А на його білому з віночком тлі, неначе на екрані пам"яті виринали картини минулого, дуже давнього минулого. " Ось, це все, що залишилося з того часу." З цього полумиска вони з його друзями їли прозорий, золотисто-жовтий, як топаз, холодець з телятини. Ця страва була така незвична, але смачна, дуже смачна. Це Уляна пригостила його стравами, які готували українці до свого свята, Великодня.Вони тоді ще щось їли, але запам"ятався холодець. А цей полумисок так і залишився у нього, назавжди.
Батько Сабера сказав категоричне "Ні!" одруженню свого сина з іноземкою. Вона була не їх віри і ніколи б не стала мусульманкою. Сабер звик слухати батька. Так, це було для нього трагедією, і не тільки для нього... Але так хотів Бог, їх Бог. " Слава Аллаху, я це пережив",- старий підвівся із стільчика. Чи то рука стерпла, чи він перечепився, але полумисок вислизнув з його руки і впав на долівку. Розбився. На дрібні, дрібні друзки. За вікном зупинились авто. Вже хтось дзвонив у двері. " Мої приїхали," - схопився старий за палицю і пошкандибав до дверей відчиняти. На хвилину зупинився, повернувся, підняв невеликий осколок з червоною квіточкою на білому фарфорі і сховав у кишеню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188458
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.05.2010
В долоні падало небо,
На віях тремтіли ласки,
Не вмерти б в чеканні казки
І більше нічого не треба.
По венах тепло лилося
З присмаком авокадо,
Насолода з відтінком САДО
Вкрадалася тихо,- "Ось я".
А потім у піжмурки бавились
Химерні місячні бліки,
Шукав від безсоння ліки
Ліхтар, що у вікна гапився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188152
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2010
Ми розвіяні вітром,
розтрощені часом,
небо наш дах і земля дім,
одвічне житло, до і після
наших мандрів,
щоденних турбот і безтурботних
днів, яких так мало,
просіює сито пісок буденності,
в пустелі буття наметений
вітрами із Всесвіту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188150
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2010
Захлинаючись вітром і знімаючи шори,
Забуваючи присмак гірких поразок,
Залишаю собі все не сказане вчора,
Закриваю наш замок, де ми були разом.
Забинтовую рани останнім снігом,
Закорковую час у пляшці з-під віскі,
Зупиняю годинника стрілки збігом,
Загораюсь від зірки, що впала низько.
Заклинаю в зіницях розширених страх,
Заручаюсь своїми кольоровими снами,
Завмираю на мить, бо зриває дах,
Засипаю і падаю в прірву сотворену нами.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187935
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2010
Хай нам заздрять, це їх гріхи,
Хай не вірять- така людська вдача,
Нам готують стежки лихі -
Ми - не ті, що за нами плачуть.
Нехай скаженіють вітри,
Б"ються в вікна жаркі суховії,
Ми по зорях будем іти
І збирати в намисто мрії.
А коли ми залишимо світ,
В один день, неодмінно разом,-
Буде цвіт опадати із віт,
Ми від"їдемо зоряним возом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187725
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2010
Я не змінюсь ніколи, бо я не з вати,
Я з дощу і з весняного сонцестояння,
Я ніколи не буду світу брехати,
Я помру не від сміху, а від кохання.
Я не стану землею, хмариною з неба,
Я не буду примарою, відьмою злою,
Я ангелом буду, мені більш нічого не треба,-
Поруч, у тобі, аби лише завжди з тобою.
Мої крила просякнуть сумними дощами,
Моє ангельське тіло палитиме літня спека,
Я до тебе весною приходити буду снами,
Ти подумаєш, що примарився просто лелека.
Не впізнаєш, я знаю, то що ж, не треба,
Крок-за-кроком ітиму по слідах твоїх ніг,
А захочеш, я впаду з високого неба,
Щоб нарешті померти в обіймах твоїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187724
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2010
Не озирайся, іди-
Ось попереду стежка в полині,
Озернешся,- і в ріках не стане води,
І осліпнеш навіки і нині.
Йди, як осінь за літом іде,
Як за хвилею хвиля на морі,
Не шукай мене, - я буду ніде,
Моє небо не втримають гори.
Моє сонце покотиться вниз,
І замерзнуть оази в пустелі,
Я благаю - не озирнись!
Йди,- обережно, там скелі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187552
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.05.2010
Тону у піні смарагдових крон
І падаю в ще одне літо,
Ромашковий, трепетний сон
Подовше б у ньому жити.
Які швидкоплинні дні,
І короткі місячні ночі,
Так буває тільки вві сні,-
В осінь падаю, як в твої очі.
В золото і гарячу камідь,
Щоб зігріти розлітнену душу,
Пофарбую волосся у мідь,
І забуду про слово "мушу".
Я залишитись схочу сама,
Я зачинюсь в захмарному замку,
І не зчуюсь, як гостя-зима
Понесе мене в віхолу зранку.
Я потону у піні засніжених крон,
Так ,неначе, у квітах жасмину,
Може здасться - це тільки сон,
Та волосся моє також біле.
Хтось потоне у кронах дерев,
Упаде у ромашкове поле,
"Пори року" Вівальді... Знов
Ностальгійне скрипкове соло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187550
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.05.2010
Незалюднений острів моєї памяті
знайду у морі буденності мого плавання,
під вітрилами, що рвуться на щоглах
вітрами з минулого
і акварелі сльозами розбавлені
накладаю пензлем,
відновлюю збляклі плями на мапі спогадів.
Ось там було синьо, спокійно і пахло
матіолами, солодко на устах танула
насолода нашої зустрічі, першої,
а потім - багато сонячної акварелі жовтої,-
так виглядало щастя і пахло настурціями,
їхніми ламкими стебельцями,
а тут було сіро і вдихалася вогка
пліснява листя і ще чогось зів'ялість,
спаленість щастя молочно туманила розум.
Ще додам чорно-білого, - там замок чорний
в білому лісі, де я була замкнена сумом
на важкий замок і ключ загублений...
Тоді ще зиму ненависну, чорні круки принесли,
висніли хмари і з них падали дні,
без тебе, сніговицями, такими невчасними.
Не вистачає вже фарби чорної.
Недопалком сигарети домалюю, що ти залишив,
лежати її скорчене тільце тобою задушене
у вазонку з кактусом, чекати, коли не вистачить,
мені чорної акварелі, бо не пасує інша,
а кактус все думає, що росте на теплому острові,
залюдненому нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187496
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2010
Давай поговорим з тобою віч-на-віч,
А може краще давай тет-а -тет,
Я відкрию тобі потаємний секрет,
То що, приходь, час за Грінвічем,
Місце зустрічі - зелений травневий проспект.
Тільки ми і фон метушливого міста,
Тільки ми і буяння бузкове розпінилось,
Я говорю, а ти вже не слухаєш, знітився,
Тільки музика хмар грозових, а вірніше, Ліста,
Тет-а -тет розмова не вдалася, ось розвиднілось.
Перші промені сонця вчинили на нас замах,
Говорити запізно, а може зарано ще ,
Ми не встигли, ми віч-на-віч просто розтанули
На фоні нічного міста й бузкового запаху,
А розмову таємну на потім відкласти мали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187493
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2010
- Вітаю, пам’ятаєш мій голос?, - це була мадам Зоя.
Іриней присів навшпиньки, здається в нього підкосилися ноги від несподіванки і різні-прерізні здогадки стали роїтися у його голові: «Невже вона? Звідки знає мій номер? Вона ж мене забула? Не впізнала на вулиці. Вона ж не Зоя.» Щось хотів сказати, але йому якось перехопило горло. Скільки він мовчав. Секунди, хвилини.
- Чую, пам’ятаєш. У мене зараз знову антракт. А рік закінчується. Завтра вже новий. Хотіла тебе привітати.
- А де ви зараз?,- Іриней спромігся на це питання, з якого зазвичай всі починають розмову по стільниковому, ніби якесь значення має місцезнаходження абонента.
- Я в межах досяжності,- сказав голос, в якому Іриней почув легку усмішку,- а ти?
- Я в межах щастя,- нарешті Іринея щось збудило від оціпеніння і здивування.
- Сніг, ти бачиш сніг?
- Він падає великими лапатими клаптями…
-Так, несподіваний сніг.
- Як ваш дзвінок, Ларисо Валерівно, - Іриней хотів раптом нагадати їй про зустріч біля університету.
- Я Зоя, та, яку ти знаєш, а ВОНА б тобі не зателефонувала.
- То дійові особи і виконавці змінються?
- Ні, відчини двері і ти побачиш, що я - Зоя.
Іриней знову був ошелешений, обезголовлений. Такого повороту подій він навіть не передбачив би у своїх мріях. Щоб вона, мадам Зоя, була зараз тут, за його броньованими дверима?
Він піднявся на рівні ноги і кинувся до дверей відчиняти, він ще не вірив, але за дверима, в сірому холодному підїзді, з помальованими на синьо панелями, де пахло смаженим мясом і ялинками ,- стояла ВОНА у довгому мокрому попелястому хутрі, з мокрим волоссям і синіми очима, біля яких була розмазана чорна туш. Це була справжня мадам Зоя, а не Лариса Валеріїна, бо ВОНА дивилася на нього так само, як тоді, вона усміхалась і простягала йому свою руку з великим перснем на вказівному пальці для вітання. В другій руці вона тримала пластиковий червоний пакет, на якому був Санта Клаус, що усміхався і надпис «Нappy NEW YEAR!»
- З Новим роком, новим щастям!,- сказала мадам Зоя і протягнула йому червоний пластиковий пакет.
Іриней взяв його якось незручно, і пакет вислизнув з його руки,а з нього висипались на сіру плитку сходової клітки помаранчеві мандарини, вони скакали по сходах на нижній поверх, їх було багато і вони розкочувалися, як більярдні кулі. В підїзді запахло ще й мандаринами. Зоя не звернула уваги на розсипані мандарини.
- Але новий рік настане аж через кілька годин. Мені шкода року, що минає, адже ми в ньому познайомились,- сказав Іриней, не випускаючи її руки,- я пропоную разом його і провести.
- Добре, сказала ВОНА. Іриней присів навшпиньки і заходився збирати мандарини. Зоя також допомагала йому. Їх очі на мить зустрілись. За ними спостерігав сусідський рудий кіт, що сидів на сходах і бавився лапкою мандаринкою, як клубочком, що докотився до нього. Таке збирання мандаринів мало наче якесь символічне значення. Неначе вони збирали шматочки яскравих спогадів про літо, які раптом розсипалися, і треба було їх зібрати докупи у один пакет, в якому зберігалося щастя. Хіба міг подумати колись Іриней, що ця знайома таємнича незнайомка буде тут, у його помешканні. Він взагалі вже рахував літню пригоду просто гарним сном, який запам’ятався. Але сон продовжувався. Дивний зимовий, передноворічний сон, такий несподіваний, коли за вікном в синьому світлі надвечір’я падав сніг, не білий,- голубий. В кімнаті ВІН і ВОНА, чоловік і жінка. Годинник настирливо вистукує останні миті року. Що буде далі ніхто не знає. Просто «далі буде» все , що приготувало за розкладом життя,- лише весна буде точно і цей сніг розтане.
Зоя зняла своє хутро і розклала сохнути на дивані, зняла чобітки, витерла біля дзеркала чорні струмки туші під очима. А Іриней стояв в куртці на кухні і через прочинені двері дивився на неї.
- Можна я буду як вдома? У тебе немає тапочок для гостей, промочила ноги.
- На жаль, нема, гості в мене не роздягаються, та і їх давненько вже не було. Ось мої, -сказав Іриней подаючи мадам Зої свої, 43 розміру тапочки, а потім нахилився і одягав їх їй на її холодні мокрі ноги.
- Дякую, тепер я, як вдома, навіть у твоїх тапочках. Давай щось приготуємо на вечерю. А з цього кактусу ми зробимо ялинку. Білякомп’ютера стояв вазонок з великим колючим кактусом. Він був зеленим і цим схожим на ялинку.
-А що це в тебе у склянці на столі?
- Це- пісок, я привіз його з того берега, де ми гуляли разом.
- Як ти здогадався? Невже ти до такого степеня романтичний? Це для мене відкриття.
- Ні, признаюся чесно, я просто не витрусив його з кросівок, коли пакував їх до валізи.
- Але ж ти не витрусив пісок вдома до сміття? Значить ти таки романтичний. Ми поставимо у цю склянку свічку. Іриней пішов шукати свічку. Ще двадцять хвилин тому він не знав, що нікуди не поїде, що він залишиться вдома, що у нього буде гостя і що кактус стане ялинкою.
Хтось знову йому телефонував,так не на часі. Сава:
- Ірику, ти де?
- Не шукай мене, бо я на морі,- відповів словами пісні Іриней.
І це було правдою, бо він і справді був зараз думками на морі, в літі, що минуло.
Але Сава дзвонив знову.
-Жартуєш, чи ти вже трошки недоперепив? Ще тільки шоста вечора,- допитливий Сава не давав спокою.
Іриней вимкнув телефон і став недосяжним для всіх. Супутни, що обертався навколо Землі вже не міг послати сигналу на його стільниковий. Ось так. Іриней шукав свічку і згадав, що у нього нема навіть шампанського. Треба було б вибігти купити. Але Зоя сказала, що це зайве, бо вона взагалі не любить шампанського. - Давай обійдемось тим, що в тебе є в холодильнику, -сказала Зоя і відчинила його дверцята. Там, як завжди майже нічого небуло: пакет молока, один банан, шматочок ковбаси і сиру.
- Так, ми зробимо банановий коктейль, гарячі канапки, а кава у тебе є?
- Ось,- Іриней витягнув баночку кави з полиці і маленькі глиняні горнятка, запаковані у коробці, що йому подарували друзі на день народження. У кімнаті на столі, застеленому шовковою рожевою скатертиною горіла маленька голуба свічка у склянці з піском з іншого континенту, два бокали білого бананового коктейлю, гора мандаринів, дві серветки, дві канапки. Було тихо, і їх було двоє у кімнаті багатоповерхового будинку. Вони проводжали старий рік, маленьку частинку життя, кожен свого. Ніхто не думав, чому саме разом, ВІН і ВОНА, які десь там далеко, за якимись законами, невідомими нікому, зустрілись чомусь, для того, щоб сказати один одному щось важливе, щоб подивитись на світ по-іншому, щоб знайти формулу щастя?
- Ти хочеш запитати, чому я тут?
- Ні, не хочу,- сказав усміхаючись Іриней і подав Зої маленьку рожеву дольку мандаринки.
- Ну, добре, тоді я не скажу.
- Я думаю, ви пишете нову книжку і вам треба зробити деякі психологічні експерименти, ну, наприклад: «Спостереження з зустрічання нового року в екстремальних умовах і з знайомим, якому нікуди подітись цієї ночі».
- Не грай роль циніка, Іринею, я ж знаю, ти ним не є.
- Так, на жаль. Я пожартував. Мені дуже приємно, що ви тут і я не стараюсь зрозуміти чому. Ви ж говорили, що щастя може прийти несподівано одного похмурого дня, коли його і не чекаєш, просто треба вчасно зрозуміти, що це воно.
- Он як? А ти уважно мене слухав, справді.
- Єдине, що я хотів запитати зараз, хто той чоловік, з яким я вас зустрів?
- Якщо це має для тебе значення, я розкажу. Це мій чоловік. Він найкращий у світі чоловік. Гарний, правда? Він найдобріший, найрозумніший, найделікатніший, найтерпиміший і най… Він вгадує всі мої думки, і я найбільше цього боюся. Він мене любить найбільше і я також цього іноді боюся. А ще він виконує всі мої бажання, і я іноді боюся своїх бажань. На нього з захопленням дивляться жінки і я також цього боюся. Він ніколи мене не залишить, навіть, якби я цього хотіла. І я також цього боюся. Бачиш, любити такого гарного чоловіка – це означає весь час чогось боятися. Але він мій чоловік, я обрала його серед інших і боюся навіть думки, що він міг бути не моїм. Розумієш? - Та, ні, не зовсім. Тут мабуть потрібен якийсь філософський підхід. - А вся філософія в тому, що маючи щастя, насолоджуючись ним, час-від-часу забуваєш про це. А треба весь час боятися, щоб його не втратити. Боятися, це означає навчитися жити з ним постійно.
- А де він зараз?
- Він поїхав, але там думає про мене і чекає.
-А ви?
- А я прийшла сюди до тебе попрощатись і побажати тобі твого щастя. Я також їду, назавжди. Сьогодні я ще Зоя. Це мій псевдонім. Я дописую свою книжку.Ти колись її прочитаєш, там є і про тебе. А завтра я вже знову буду Ларисою Валеріївною. Коли пишеш, мусиш перевтілюватися, щоб зазирати у світ своїх персонажів, проживати з ними миті їхнього віртуального життя. Дивись, - продовжувала Зоя і підійшла до вікна, - до шибок налипли білі сніжинки, немов маленькі метелики, що хочуть залетіти до кімнати, погрітися і розплющуються, не знаючи, що на їх шляху скло. Вже за кілька хвилин прийде новий рік. Давай відчинемо йому вікна і наші серця.
Іриней, повернув ручку вікна і до кімнати влетів холодний вітер а з ним - білі метелики, а ще запах свіжого снігу і мандаринів, такий дивний.
- Ці метелики вмирають, бачиш, вони перетворюються на крапельки води. Просто аш два о. А були такими гарними. Вони не можуть жити тут, у квартирі, це не їх світ,- вона ловила руками білі пухнасті клаптики, що падали з чорного нічного неба і вони раптово зчезали,- розумієш, так як торопічний птах не може жити на півночі, як орхідея не зацвіте у нас на городі, так і кохання не може жити в обізленому серці. ВІН і ВОНА стояли у квадраті вікна, відчиненого у світ, на третьому поверсі будинку, а світ чекав нового року і нового щастя. Іриней тримав її міцно за руку, вони торкалися плечем плеча, вони дивилися у зимову ніч, в небі якої спалахували новорічні кольорові салюти, дивились у майбутнє, кожен у своє, але зараз ВОНИ ще були разом, тут на третьому поверсі галактики із вікном на супермаркет. А потім Зоя пригощала Іринея молочним банановим коктейлем. Так традиційно пили за свою зустріч і своє прощання, за здійснення мрій. Час наче облітав, як сніг з дерев. Вже ранок нового дня тихо плив над містом, що не спало цієї ночі. Дзвінок у двері, тупіт і гамір у коридорі. Іриней прислухався. Йому так не хотілося повертатися з казкової таємничої невагомості, яка більше, він знав, не повториться. Він подивився на мадам Зою, підніс вказівний палець до губ: « Ш-ш, нас немає». Але дзвінок ставав все настирливішим. А ще голос Романа, Сави і сміх і шарудіння:
- Ірику, ми бачили світло у вікні, ти дома, відчиняй, з новим роком! Довелось відчинити. Друзі з галасом, сміхом, шампанським і тортом заповнили кімнату, проникли у цю тишу, яка була такою чарівною і п’янкою, ще хвилину тому. Прийшли всі: Дарина, Ростик, Марго, Кюрі, Сава, Роман, Шарапова. Вперше Іриней зовсім не зрадів. Це так недоречно, так невчасно. Але ж вони хотіли зробити йому приємну несподіванку. Вже пінилось відкрите шампанське, що розливали у бокали, які дівчата діставали з полиці шафки у кухні, вже була ввімнута музика. Ніхто спочатку і не помітив Зою, що сиділа у кімнаті на дивані. Аж поки Кюрі не зайшла туди і голосно сказала:
- Ой, а чому ти нам не сказав, що до тебе приїхала мама?
Іриней приголомшений не міг вимовити і слова. Він був спантеличений. Відчував себе так ніяково, так незручно.
- Ми – друзі Іринея, прийшли його поздоровити. Ось- Рома, Сава, Маргарита…,- пояснювала Дарина,- а то, думаєм він тут сам, може захворів. Зоя підвелася, подавала їм по черзі руку, усміхнулася:
-Так, ви справжні друзі, добре, прийшли, йому буде веселіше, бо мені вже треба іти. Я не мама Іринея, я просто випадкова знайома, що забрела на світло у його квартирі. Вона одягла шубку, зняла Іринеєві тапочки і взула чобітки. Іриней стояв, як вкопаний, він розумів, що вона зараз піде, назавжди, він більше її ніколи не побачить. Щось не договорили, щось не подумали, не попрощались і … Вона пішла, за нею зачинилися двері. Він вибіг у коридор у шкарпетках, біг униз, а вона вже виходила з під’їзду, в ранок, що вже сірівся.Зоя помахала йому рукою, в її очах ще жила синя-синя ніч, усміхнулась і сказала: «Вони вчасно, прощавай, хай щастить». В коридорі з синіми панелями на сірих сходах лежала помаранчева мандарина, якою вчора гралася руда кітка Рита. У квартирі Іринея було гамірно і всі раділи, що нарешті побачили друга і звеселили його у перший день нового року. А до віконного скла більше не билися білі метелики, сніг вже не падав, ніч минула.
Сава розповідав, як вони зустрічали новий рік на дачі у Романа, що такого ще не було, щоб так всі разом, тільки його, Іринея їм не вистачало. Ростик і Дарина шептались і цілувались, Марго прибирала на кухні і викидала до смітника шкірки від з’їджених мандаринів і туди ж викинула недогорілу свічку з склянки і пісок… Кюрі вже планувала святкування свого дня народження на сьогоднішній вечір. Лише Шарапова мовчала, неначе розуміючи, що щось тут не так. Вона запитала Іринея тихо, щоб ніхто цього не чув:
- Хто та жінка?
- Мадам Зоя,- тихо сказав Іриней.
- Гарна… Пробач, ми невчасно. Так вийшло. Вибачишся за наше нашестя перед нею?
- Ні.
- Чому?
- Я більше ніколи її не побачу.
-Жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187276
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.05.2010
Хто він?
Злочинець святий і грішний
Коханець,
зрадливий і вірний
Забутий давно,
як сніг торішній
Атлантично-бурхливий
і як дощ восени- мирний.
Його ворожбити-очі
бувають злочинні і гречні,
Глибокі неначе криниці,
хочеться в них пірнути
Без слів, слова недоречні.
Зорі заздрять його коханій
Вони падають, просять щастя,
Щоб потрапить в його долоні,
Щоб торкнутись його зап"ястя.
Він- отруйний бальзам на душу
Він з молфаром старим у змові,
З ним прощатись ніколи не мушу-
З хвилину повернуся знову.
Хто він?
Ангел чи Дьявол?
Душа моя цього не знає,
Добровільна його заручниця
Я в пеклі,- вона у раї...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2010
Знекровлена місяцем Тінь знемагає від спраги,
В темнім закутку скиглить і корчиться,
Кроків боїться і скреготу стрілок годинника
Тихо, вона помре від п’яного реготу-
Під вікном розгулялись підлітки.
Тінь вчорашнього щастя - а що їй лишається?
Ховатись вночі і ніколи не мати спокою,
Минає, минає, як сонячний дощ, щастя
І Тінь залишає, що потім тиняється ночами,
Очі ховає, а може вона їх не має, -
Структура її ніким не досліджена,
Згусток енергії, почорнілий від відчаю,
Субстанція вчорашнього, від якої злітала душа,
На землю ангелом падала, бо крила надірвані
Невідворотністю земного тяжіння, кінця польоту,
Аж страшно, на Землі так багато Тіней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187143
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.05.2010
Ви їли плоди кактуса з рук того, хто дивиться в очі?
Відчували присмак текіли, що стікає із струн ночі?
Ви знаєте, що зелене солодше від жовтого манго?
Ви танцювали під місяцем своє останнє танго?
Мовчазних вулканів чули дихання асистолічне?
А відчували на сОбі погляд змії магічний?
Ви бачили, як малює вітер пустельний дюни?
І як караван верблюдів веде бедуїн юний?
За кілька мередіанів від Європи, від нас, від зими,
Пульсує венами Ніл, жовтий, величний,мутнИй...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187136
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.05.2010
Місто обманутих зір,
Що мали впасти,
Вулиці старих ліхтарів,
Що невчасно погасли
Вікна чужих квартир
розчинені в світ,
Завчені фрази до дір-
Стільниковий всесвіт.
Абонент поза межею
тимчасово? Ні...
І з Пізанською вежею
Самотньо мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186952
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.04.2010
Коротка весна, тепло нетривке,
Солодке цвітіння заметілей вишневих,
Хіба ти зможеш забути таке?
Згадуй, вЕсну у краях своїх полудневих.
Там де ти - там мене нема,
Там вічне море, фотосинтез і літо,
Туди ніколи не прийде зима,
Хай душі твоїй тепло там буде жити.
Згадуй зиму і наші сліди
На снігу, і тріскучі лютневі морози,
І свічу на столі, і на річці льоди,
Соромливі жовті мімози.
Там де ти - там рідкість дощі,
Там гарячі пустельні замети,
І ніколи-ніколи не буде грози
Хай в душі твоїй будуть злети.
Згадуй літо, різноцвіття, поля розмай,
Матіолами зваблений вечір,
І веселку, як двері у загублений рай,
Мої руки у тебе на плечах.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186951
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.04.2010
Півні перші без пір'я, їх обскубала ніч-гадина,
Нові подушки насипала, спати на них радила,
Другі півні не мають крил, вони стали віялом,
Щоб Дочка - панянка тішилась .
Треті півні не мають голосу, їх ніч-ворожка лікувала,
Ізцілювала від співу, кодувала тишею,
Шершень лише мороком крила миє,
Ми є?, Чи нас вже немає? Далі буде?
Промінь перший рве стрічку фінішу, далі тиша,
Шанс один на тисячу, чудо- злітна смуга,
Тож знов летіти можна, чи треба? До неба,
Разом у Всесвіт, а потім на землю падати далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186836
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2010
Місяць зблід,
він ховався за хмари,
зроблені ставки на зеро,
ми тут не самі
ще дві тіні, а може примари,
з минулого,
в яке зачинилися двері.
Чорна, гаряча,
без цукру і з кардамоном,
пристрасть чи хіть?
в очах розпечена лава
розмила кордони
гірка і міцна ,
непрошена ніч,
але спочатку була кава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186814
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2010
Ніч розпусткала коси,
Розкладала на таці сни,
Вона на них чарувала
Свої кольорові казки.
Вона пила чай із мелісою,
Милувалась своєю вродою,
Люстерко срібного місяця
Красу її славило одами.
Спесива,горда, незаймана,
Носила чорну сутану,
її , красуню неписану,
Таки полонив Ранок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186662
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.04.2010
Вигином лука міряю відстань,
Криком душі стріляю у тишу,
Снами лечу, бачу ту пристань,
Чорним по білому - пишу.
Змішаємо фарби і будемо чорні,
На бездоріжжі наших печалей,
Щось заважає грудкою в горлі,
Правду сказати- нас тут не чекали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186629
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.04.2010
Буденність холодним осіннім болотом
Нахлинула з гирла, з горбатих гір, як лавина,
Набридло, і під номером наступного лота -
Любов, може зовсім в тому невинна.
Аукціон, передзимовий розпродаж,
Хтиві очі, а руки угору вперто будуть тягнутись,
Ще удар молотка і Вона - вже не ваша,
Хтось придбав, а хтось болю зумів позбутись.
Як все просто, так неначе, як було до того,
Зима засніжить, білим-білим снігом манним,
Вас ніхто і ніщо не чекатиме більше за рогом,
І вже все потече, як в щасливому сні оманливім.
Не вірте, серцю спокою надовго не дано,
Над ранком туга раптом холодом впаде на груди,
І загляне у вічі вам та, що здавалось, вже продана,
І від неї рятунку, повірте, просто не буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186359
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.04.2010
Зашторені вікна, заштопані дні,
Сонячним променем десь із неба,
Завтра запізниться, відомо мені,
Так зазначено зорями, бо їм так треба.
Чиїсь зруйную лицемірства грані,
Поміж двох бід, вибираю більшу,
Промиваю рану водою із крану-
І вже звільняю для когось нішу.
Заходь,я знаю, ти давно у черзі?
Тільки, знаєш, ти тут не будеш як вдома,
Бачиш,-тепло, а ти все ж мерзнеш...
Я ще повернусь, пам"ятай,- КОМА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186356
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.04.2010
Інструкція чи інтуїція,
унція правди, і вже гліцинія
зав"яне від ницості
твоєї цілковитої цинічності,
яка буває тільки в циклопів,
на-пів пропахлих цвіллю
пеніциліну, який винайшли,
щоб боротись з такими
бактеріями, як ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186221
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2010
Розумієм одне одного на пів- видиху,
Я на кухні, а ти в інтернеті,
І між нами зв'язок не видимий,
Почуття стабільні, немає злетів.
Та рано чи пізно, я знаю точно,-
Нам набридне самотність разОм,
Наше кохання-це просто звичка,
І вже не дмухне в обличчя озон.
Ти говори зі мною, говори...
Сьогодні зорі падають згори.
Замри і пригорнись.Я чую тишу-
Ти не говориш, ти мовчиш
Ти дивився благально в очі,
Ти був уважним і милим,
Але ж не приходив у сни щоночі,
Мені шкода тебе, хоч я сильна.
Здогадка раптово з'явилась в мені-
А може ти принц, яких не буває,
Чому я не можу сказати "ні"?
Це кохання – жалість, тепер я знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186219
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2010
На Кіпрі дощі, на Майорці тепло,
В Марокко ще спека, у нас туман,
Погода земна, як зазвичай- ретро,
Стара і незмінна, а прогнози - обман.
Я хочу до моря, пакую валізи,
Щоб в літо влетіти, ввірватись, ввійти,
Купую квиток , чекаю на візу,
На летовищі людно, не летять літаки.
Якась невезучість, відкладено рейси,
Циклони зривають плани мої,
Я витягаю комп"ютер із кейсу,
І на летовищі пишу вірші.
Хтось на роботі, в маршрутці, удома,
Простирадла з дощу напинають вітри...
Від грипу, депресії, втоми,-
Летіти до літа, недовго, годин із три.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186158
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.04.2010
Місто жило автострадами-венами,
Пульсувало натовпом і захлиналось ,
Місто спрагло чекало вечора. А ми-
Загублені в часі і просторі, і нам не спалось.
Ніч готувала неонові допінги.Розбавляла
Музику звуками дивними і ми кружляли,
Доза ночі закінчилась, місто вже оживало
Як шкода, всьому кінець і ми помирали.
Заселений густо брудний мегаполіс,
Знов напивався пального і гадки не мав,
Що наші душі купили (дорого) кохання поліс
Та йому не до нас, в нього багато справ.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185669
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2010
У когось надто дрібні діамантики,
У когось зупка надто рідка,
Хтось на Багамах шукає романтики,
Хтось в смітнику на вечір пайка.
Хтось купить для дівчинки-Юльки
На секонді старі черевички,
Щоб вийшла просити до готелю VIP
Гроші в гостей гламурно-запишених.
А хтось пошиє для Юльки-тітоньки
Черговий дрескод для чергового виходу
В ефір, для обіцянок, свому народу
про те,що всі будуть ситі.
( Принаймі її обіцянками)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185531
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2010
Слухай, ось вона - тиша,
Відламана від звуків
відмита від світу
тиша, як полум"я свічки-
світить у душу .
Слухай, ось він - біль,
відламаний від мене,
відмитий від спокою,
біль,як полумя свічки,-
пече душу.
Слухай, ось він - сум,
відламаний від радості,-
відмитий від юності,
сум, як сніг-
холодить душу.
Слухай, ось воно-кохання,
Відламане від нас
загублене у світі,
як тиша, біль і сум-
запало в душу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185530
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2010
Я знов запізнилась, такі вже у мене гени,
Мабуть переплутала весни, чи просто перон,
Мою інтуїцію нахабно підвели стільникові антени,
Я знов поза межами, справжнім був лише сон.
Ми різними рейсами нашим життям до сьогодні летіли
На весняних летовищах літаками небо шумить
Термінали і терміни нас нажаль не жаліли
І лиш випадковість чомусь зіткнула на мить
Що ж, щось міняти в житті вже немає сенсу,
І розклад і час підтасований іншій, коханій, давно,
Я так, випадкова туристка, жертва затримки рейсу
І на злітну смугу з тобою потрапить мені не дано.
Бувай, не дивись у вікно, бо раптом ще знудить,
І я не дивитимусь в небо прозоре, де твій літак?
Один відлетить, не біда, прибуде другий,
Тільки потім запізно буде на слово "Так".
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185263
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.04.2010
Вже день тонув у сірій акварелі,
Небо порошило снігом,
Витріпуючи свої килими,-завтра ж неділя.
Засвічувались жовті квадрати вікон
В поверхівках насиджених квартир,
І вечір малював свої абстракції
На тему зустррічей, прощань і снів.
На вулиці Тихій лунала музика,
Кричали у сквері п'яні дядьки,
На вулиці Сонячній темно і боязко,
Вже тиждень на ній не горять ліхтарі,
А на Широкій - траншеї розкопані,
Труби міняють і лиш стежка вузька,
На вулиці Зустрічній кохання чиєсь
Плакало,трояндою білою
в фользі золотій, припорошеній сумом.
І тільки на нашій, Безіменній вулиці,
На розі тривог і минулих вітрів,
Свічка горіла на підвіконні
Невідомого поверху в будинку надій,
В кімнаті придуманій, із меблями з спогадів
Двоє дивились аматорський фільм,
На плівці з ванільних вінілових мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185124
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2010
Лавсторія мала початок,
Як все в цьому світі,
Нанизаному на земну вісь,
Що крутить нас у Галактиці,
Всіх у цьому вимірі часу і простору.
Лавсорія мала початок,
Вільним падінням,
Усмішкою, словом, дотиком,
Світлом в чорних зіницях,
Подихом, торканням вій.
На перехресті вулиць,як осей координат,
Синусоїдою кардіограми сердець,
Зіткана із передчуття вічності.
Але...
Лавсторія мала кінець,
Як все в цьому світі,
Щось зійшло з земної осі,
Змістилося, збилося, розкоротилося...
Сльозами, звиканням, буденністю,
Зруйноване пусткою у чорних зіницях,
Холодом дотику, байдужістю кроків,
Падінням параболи,
З неба безмежності ,
Рвався парашут і вони падали,
На Землю, за законом тяжіння
А там все закінчується.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185121
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2010
Світ не спав, світ палив каганці,
Він чекав перевтілень людської природи,
Світ не знав, що оглухлі сліпці
Ждали в надії з моря погоди.
Хтось насичував шлунок смакотами страв,
Хтось наповнював скриню грошима,
Хтось у черзі до курви хтиво стояв,
Вбивця ж зброю ховав за плечима.
... Врешті - решт каганець собі догорів,
Стало страшно, та що тут удіять?
В темну залу ввійшли, - пустота, а згори -
Лише голос: «Полиште надію...».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184926
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.04.2010
Вже пізно засвітить свічу,
І пізно зустрічі чекати,
Коли надпито вже отруєне вино,-
Гірке воно, п'янке воно.
Згорає день, настане ніч,
А я доп'ю із келиха печаль,
Не знаю я у чому річ?,
А сніг до ніг моїх.
Я більше не повернусь до весни,
А ти- не подаруєш більше квіти,
Відходять ранки в нікуди,
А нам іти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184925
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.04.2010
Кафе "Ключ" на людній вулиці мегаполісу,
Лісу тут нема, бо загазованість, Нью-Йоркська тиснява,
"Я вам можу подати чорничний пиріг",
густосинява темінь ночі,
Очі дивились в очі, ще не підібрано ключ до миті,
Ті, що по ту сторону вікон там, а вони -тут,
Чоловік і Жінка, Погляди у минуле занурені,
Ні, кожен у своїх сувоях пам’яті,
За двостулковими скляними дверима,
Рима передчуттів своєї причетності,
Стікає дощ по шибах, змиваючи порох минулого,
Ого, оце воно - поцілунок з присмаком чорниці і синьої ночі,
А все-Очі.
( Враження на фільм "My blueberry nights" Кар Вонг Вейна)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184897
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2010
У сіросмутній осені зажурі,
Лише прозоре гілля за вікном,
В акордах тіл клавіатури,
Знов їхнє танго, гарячковий сон.
У світлі зір, гарячих і скажених,
Мелодій часу непідкупний міф,
І спраглих поглядів оманних,
І хвиль обійми, і солоний піт.
Маестро! Браво, браво, не спиняйтесь,
Цей танець наче хижа гра,
Над пристрастю знебеснене сіяння,
У танго, що ніколи не мина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184895
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2010
А мені трохи шкода, що зима минула,
Промайнула думка, коли ковтнула
Лимонно-пахучий чай Ахмат,
Ні, не треба жаліти себе і зими.
Минула, то й що? нехай собі йде,
Та де ж вона зараз і де зараз я?
Яндекс, пошук, що ж це я?
Безглуздо шукати вчорашнього дня:
"Прикольні картинки Зима",
"Обої для робочого столу Зима",-
Того , що шукаю там нема,
Не повернути довгого вечора,
Снігом цукровану шибку вікна,
До ручки дверей твого дому примерзала
Тепла моя душа, а ранком морозяним,
Я відривала з кров'ю її, памятаєш,
Як в дитинстві від заліза язика,
Каяття не треба, лише памятай
Хуртовини і ожеледь, свіча на столі,
Танув віск, як лід , був кінець зими,
Я знала про це, а ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184436
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.04.2010
Біля фонтану сиділи підлітки. Вони бавились стільниковими телефонами. А там різні пріколи. Сміялись. Казали ;" Ой зараз помремо від сміху". Але так і не померли. Пішли в Макдональдс. А потім настало "завтра".
В цей час, десь у пологовому залі народжувала жінка. Вперше. Її тіло пронизував нестерпний біль. Вона думала : "Хоча б не померти". Не померла, а народила. Повезли з немовлям у палату. А потім настало "завтра".
Ще про лікарню. В палаті госпісу лежав чоловік, не старий, але хворий, невиліковно. Вицвілими від болю очима дивився на крапельницю, бо вже нічого більше не помічав.
Краплі, як пісочний годинник , текли секунди його життя. Єдиний рятунок від агонії. ВІн думав:" Краще б померти зараз". А потім його накрили білим простирадлом і повезли... "Завтра не настало", для нього. Бо його вже не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184435
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.04.2010
Знала, наступом тебе не взяти,
тоді облогою спробувала,
голодом, спрагою, мучила,
думками про себе навроченими,
чекала, як погоди на Мокія,
що ти скажеш:" Я переможений,"
порадуєш мене білим прапором,
а потім мене пораниш,
нишком перейдеш у свій наступ,
хвилинно собі замріялась і не помітила-
в табір мій заслана розвідниця,
стратегія моя розсекречена,
а та підступниця Ніжністю звалася,
Союзниця твоя, знала,
що мала зі мною робити-
поїла мене медами,
зіллям обкурювала,
і я, приспана, у сні говорила,
що не можу тебе втратити,
бо без тебе не зможу жити,
і ти мене легко приборкаєш,
як тільки почнеш любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184379
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.04.2010
Мовчав телефон,
Краплі дощу відстукували
Секунди перші весни,
А десь продавали підсніжники...
В душі все ще зима,
Час без тебе завмер.
Двері відчинені,
Загубила ключі,
Згадую, як ти входив сюди...
Тепер не чекаю.
П'ять хвилин від початку весни...
Прийшло СМС ; «Я люблю тебе,
А ти?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184378
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.04.2010
Ніч просякла гуашшю чорною,
необачно розлитою якимсь художником,
Трохи п"яним із відмороженми пальцями,-
Весь день малював на вулиці,
Аж поки не сотворив ніч.
І він подумав: навіщо пензлі,
А ще полотно, мольберт, талант?
Якщо я - геній і ,може, бог.
Коли вже ніч йому набридла,
І він належав на горищі боки ,
Ковтнув вина і подивився униз,-
Ніч, пітьма.
Спало на думку ранок створити,
І полилася фарба рожева з вікна.
Вона із чорною раптом змішалась,
Ранок не стався, замало фарби,
Чорної більше у пляшці було,
І бурий вечір осінній раптом
На місто накинув м"який гобелен.
Художник все лив і лив свої фарби,
Місто міняло свої декорації,
Місто чекало зливи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184288
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.04.2010
На сходах камінних помирала Осінь,
До храму лишився лиш крок, може два,
Спішила туди, ішла сповідатись,
Мабуть, не судилось, таки не дійшла.
Душа покидала тіло прекрасне,
І ангели несли її в інший світ,
А місто не знало...Покривало атлАсне
Білим стелило Зимі прихід.
Другого дня про Осінь забули,
Панахиди не було, тризни також,
Лиш смуток інеєм падав на груди
Левам гранітним, що не спали чогось.
Бубнявіють думки і вкриваються снігом,
Вальсує Зима, як і колись,
А Осінь? В раю вона зараз із Літом,
Ось, небо синню ясніє,- дивись.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184287
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.04.2010
Хвиля-хвилина,
Море і час,
Тихо спливає,
Змиваючи нас.
Попіл-пісок,
Сліди на землі...
Життя - лиш ковток
Без крапки над і.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184171
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2010
Давай дивитись на небо сьогодні,
Ловити очима зорі холодні,
Їх світло далеке і невідоме,
Нас поведе кудись, не додому.
Давай будем пити чай із шипшини
І лікуватись ремантадином,
Робити ін"єкції з дозою щастя
І не боятись якогось нещастя.
Давай намалюєм сонце і гори,
В променях теплих солене море,
На стінах розвішаєм, будем дивитись
І нам буде сон кольоровий снитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184126
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2010
А може ти несправжній,
як білий шоколад,
як кава без кофеїну,
як квіти із пластику,
як засмага в солярії,
як сніг з пінопласту?
А я люблю чоний гіркий шоколад,
міцне експрессо,
пахучі матіоли вночі,
помаранчеве сонце,
снігову хуртовину.
Прощавай,
але будь обережним,
не піддавай своє серце
дії кофеїну і коханню,
шкіру ультрафіолету і поцілункам,
не застудись,
у житті бувають хуртовини,-
бо ти з позолітки
від білого шоколаду.
Бережи себе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184123
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2010
Блукала вулицями, що пахли пилюкою,
Любов закутана у шаль, самотня, нічия,
За нею темною розлукою
Вечір неоновий плівся і я.
Чия вона? З очима густо синіми,
Із косами обпаленими літом,
ЇЇ згубив хтось, чи не ми?
Пустив саму розвіятись над світом.
Космічне сяйво падало на дах,
У вікнах гасло жовте світло,
А потім ранок вилетів, як птах
І двірники взялись за мітли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184050
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2010
Старіє Весна, як все в цьому світі. Відміряний час для неї підходить до кінця, логічного завершення: розквіту, цвітіння, вегетації, брунькування, проростання. Ну, що ж, слово тобі-фотосинтез! А Вона, старанно приховує свій вік,- просиджує годинами у cпа-салонах, робить маски з квітів кульбабки,миє коси у настої кореня лопуха, наніч приймає ванну Клеопатри, а під її вікном вже розцвітають передвісники літа - іриси, ніжні і печальні. Що ж, пора... Вона піде тихо і нечутно, місячною ніччю покине нас,поскладавши валізи заздалегідь. Ніхто не помітить "гусячих лапок" під її очима і мімічних зморшок біля уст. Ранок буде таким же сонячним, як вчора. Ще цвістимуть іриси, розливаючи ультрафіолет печалі, за нею, Весною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183991
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2010
Ночами, поза стодолами,
По ярах і дорогах
Бродить, скиглить,
Ніяк не втишиться
Сивий, старезний вітер.
А пам"ятаєш, як співав?
Як був молодий і п"яний,
Від кохання, від запаху трав,
Від цілунків солодких мавок,
Байстрюків в поля випускав,
Він на скрипці танки витинав,
На цимбалах - також під настрій,
Він і тенором, і басом співав
І приходив до вівчарів в гості,
ВІн трембітою весілля скликав,
Він сопілкою заколисував верби,
Воював з Тим, що рве греблю,
Нагрібав кучугури снігу під лісом
Із зимою ховався у стрісі,
Розганяв білокрилі хмари
І ночами про море марив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183989
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2010
Під шкірою міста - відкрита рана,
Кохання померло, не скніє, не плаче,
І навіть прийдешній буденний ранок
Заснув летаргічно, надовго неначе.
Під м"язами міста - болючі кості,
Тут тіні блукають в однакОвих піжамах,
В підвали холодні приходять у гості,
І ніч розчленовують ржаву ножами.
Під міста окістям - кістковий мозок,
Уже атрофований, не може боліти,
Помістяться чи в інвалідний возик?-
Охочі до світла коридором скрипіти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183528
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 13.04.2010
Не проспати, добігти, застати,
Перездати, відксерити, підписати,
Почекати, повторити, дістати,
Побігти, дізнатись, переписати,
Стояти, чекати, знов підписати,
Забігти, віддати, забути,вернутись,
Зустріти, позичити, перевдягнутись,
Зібратись, піти, танцювати,
І не лягати, щоб не проспати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183484
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2010
Незбагненно-розмариновий ранок,
неначе сто сонць зійшло на екваторі.
Шумів базар, у лабіринтах краму
старий продавав якесь зілля,
з великого льняного мішка:
" Madam, please, good price",
І вона купила, на три динари.
Старий зрадів, насипав три склянки,
"Good luke!" Вона пішла ,
залишивши старому усмішку,
а собі фото з дідусем, на ім'я Сабер.
Зілля це, як виявилось,
було звичайним чебрецем,
який виріс на чужих широтах.
Вчора вона пила чай з чебрецем,
а в Палестині йшла війна.
Згадався той сонячний день,
Продавець чебрецю...
Чи живий ще той старий Сабер,
що широко посміхається на фото
поруч з білявою дівчиною,
яка сьогодні заварила його духм'яний чай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183481
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2010
Дивної краси юнак дивився на свою красу,
Невідривно, захоплено і милувався
Божественними рисами свого обличчя,
В дзеркалі лісового струмка.
Він так любив дивитися на свій лик,
Відзеркалений у вранішній, вечірній і нічний час.
Ніхто не бачив його досконалого обличчя,
Навіть лісові німфи, хоча вони давно,
На нього полювали, сперечалися,
Хто ж побачить красу Нарциса?
Він так захопився спогляданням себе,
Що нахиливши дуже низько вродливе обличчя,
Захлинувся і не помітив цього, що втопився...
Німфи знову шукали лик Нарциса, але, дивно,
Його не було біля Струмка,
Там лише з'явилясь квітка, кольору сонця,
З голівкою, що дивилась у воду .
Від здивування німфи зачерпнули води долонями,
Плюснули собі в обличчя: " Чи бува не примарилось?"
А вода у струмку стала чомусь соленою на смак.
-Струмок, чому ж ти плачеш?
-Шкода юнака, -відповів той.
- Невже він був таким привабливим?Ти ж один його бачив.
-Я не знаю, не помітив, а сумую тому,
що більше не побачу своєї прекрасної глибини
в очах Нарциса,- відповів Струмок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183460
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2010
Дівчинка любила хлопчика,
А він був таким непостійним,
Непристійним, ну просто хуліганом,
Правда, він не ходив з наганом,
Та щось в нього було не те з законом Ома,
В ньому іноді бісилися електрони,
У мозку перемикалися контакти,
Акти мінялися, іноді наставали антракти.
Поганого хлопчика дівчинка любила,
Періодично била і знову любила,
Не відшила, хоч знала, що є гарні хлопчики,
Пончики, пристійні, постійні,
В них такі порядні електончики,
Ну точно , як у законі Ома,
Ой, ма-а-а, чого ж кохання - це не аксіома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183287
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010
Реалії мутні, як ранні світанки,
Нонсенси ночі з піратськими дисками,
Не знаю, як би добути до ранку,
Я мала б знати про власні ризики.
Збираюсь, спішу, заручниця долі,
Весна за вікном, за дверима шторм,
У п’ятому кадрі міняються ролі,
Декорація вечора - срібний попкорн.
Нарешті тиша, у кубі кімнати,
Втому знімаю з плечей, як шори,
Весна за вікном, я мала б знати,
І час ховати свій сум в офшори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183284
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010
Її звали Марія. Тепер її вже нема. Вона похована в Палермо, столиці мальовничого острова Сиція. Італійська кам'яниста, нагріта сонцем земля, стала їй останнім прихистком. Вона так хотіла сюди приїхати... На роботу. І приїхала, не знаючи, що смертельно хвора. Мила вікна в готелях, прибирала і встигла віддати борги та ще насклдати трохи грошей.
Біля будинку її сім'ї, в маленькому галицькому містечку, цього літа знову зацвіли рожеві розкішні півонії, правда у бур"янах, бо нікому прополоти. І мальви, он які вже високі, скоро цвістимуть, дощі їм на користь. Вікна будинку сірими фіранками глипають на вулицю і стежка до дверей заросла. Пустка. Ніхто тут більше не живе. Де сім"я? Сусіди кажуть, що Іван її перебрався в обласний центр, до нової дружини. Пити перестав, бізнесом зайнявся, а син одружився, виїхав. Кажуть, приїздить іноді нова дружина Івана, навідатися, сама за кермом новенької іномарки. Он на стовпі приклеїла оголошення, хату продають.
Любила Марія порядок. Вікна оселі завджи блищали, як кришталеві і фінанки були - як сніг.Квіти любила. Гарна жінка була, чорнява, статна,господиня. Та Іван не цінував її, пив, на ній вся хата і трималася. Та не втрималася...
Літо... Не перше літо, як її немає і не буде. Нікому вікна помити, квітник прополоти. А півонії пахнуть терпко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183115
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010
Хотіла цієї зустрічі і боялась, чекала її і бачила у снах, летіла до неї і тікала… Думала, якою буде вона? Терпкою, гіркою, солодкою, приторною, радісною, щасливою, болісною, першою чи останньою? Знайоме, нічне місто, освічене вогнями, змучене денною спекою і обвітрене гарячим південним вітром. Вона знову тут, ті ж запахи і звуки… Час минув, але не стер їх з пам’яті, не вигриз з душі, не похоронив найменшого відчуття. Тривожно… По один бік набережної море котить свої чорні хвилі десь із небуття, ще теплий пісок, вона іде, а серце відмірює кроки, нестримно калатаючи у грудях. Страшно. Очі дивляться туди, де його постать і ловлять його погляд. Щось штовхає вперед і тримає на місці, але погляди вже зустрілися і вони не можуть вже розминутися. Гірко і терпко, щасливо і болісно, а ще якось не прояснено на душі. Розуміє – це буде остання зустріч, але ще не знає, чому? Напевно так треба, так має статись, так вирішили їх ангели. Все обірветься на-півслові, на-піввидиху, на-півдотику. В його очах ще горить гаряча жага пристрасті, і вона тоне в них, тримаючись за ниточку здорового глузду. В його руках вона ще відчуває тепло минулого літа, але виривається, як полохливий птах. В його, до-болю, знайомому оксамитовому голосі, ще бринять ноти надривно-мінорної ностальгії за минулим, але вона відчуває в них на слух трошки фальші. Час – великий пан, вона це знає. Він робить свою чорну справу. Кажуть, що він лікує. Ні! О Боже… Час вбиває почуття, так холоднокровно, цілеспрямовано, нищівно. Тепер вона це розуміє.
Дві постаті йшли пляжем, кромкою моря, яке поглинуло в себе всю чорноту ночі. Він і вона, тримаючись за руки і дивлячись ввічі один одному, торкаючись раз- у- раз плечем плеча.
Він брав її руки і цілував їх. Вона розуміла, що зараз з її долоней вилетить, вирветься кохання і потоне десь там у глибині морського дна. І осліпнуть зорі, оскаженіє вітер, замовкнуть птахи, сміятиметься тільки час, що добре зробив свою справу.
А завтра нічого не зміниться. Підійматимуться в небо літаки, відчалюватимуть від берега кораблі, на міських дорогах будуть корки, а люди будуть збиратись на роботу, прокидаючись від дзвінка будильника. Ніхто не здогадається, що в світі стало менше на одне кохання. А невблаганний час далі крутитиме свої шестерні, скрипітимуть коліщатка, примушуючи сонце вставати і лягати спати за розкладом і стара земна куля розмірено крутитиметься далі навколо своєї нахиленої до сонця осі, щоб знову день змінила ніч. Пам’ятатимуть тільки мерехтливі зірки, що бачили їх тут колись разом, молодих і закоханих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183113
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010
Заморожений день, замуровані вікна,
Перекриті дороги, у заручники взяті вітри,
Переділені навпіл всі ріки, моря і струмки,
З неба у шахти загнані звірі, птахи й плазуни,
Сплющене сонце стало правильним еліпсом,
Місяць- трикутник на дубі старому завис,
Заздрість оточує, сміється і опановує
Світом, що звузився до нікчемних границь.
Всі запасаються відчаєм, мукою, спрагою,
Глеки наповнюють густою слиною жаб,
Покірно ховаються в склепи бетонних квартир,
Всі відрікаються щастя, кохання і радості,
А ну ж бо позаздрять,- що ж тоді?
Очі опущені бачать лиш стопнану землю,
Руки заховані в одяг брезентових шат,
Змащене тіло борсучим жиром,
Щоб не боліло в домовині від пролежнів,
Краще вчасно живим сховатись на цвинтарі-
Заздрість почала чорні свої жнива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183056
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010
Маленький хлопчик не лазив на стовпчик,
Він грався в садочку, знайшов у пісочку
Скельце маленьке таке гарненьке,
На сонце глянув через скельце оте,
крикнув: " Знайшов, яблуко золоте!"
Хлопчик ріс, часто ходив у ліс,
З Мавками розмовляв, може кохався,
Може оди писав?
Він був поетом, юнаком - естетом,
Гарячим, як сонце літом,
Дихав на повні груди світом,
Вабив жінок, дарував їм оди,
Хоч вони і не були у моді.
Дружину мав, леліяв свою Перлину,
Вона його також любила,
Не сварила і не корила,
Коли, якось зранку ,
Застала в ліжку з поетом біляву коханку,
Простила, хоча від болю на місці застигла,
Сказала собі: " Він - поет, а це його Муза,
Нехай , вийде гарний сонет,
Хто тепер я? Просто Перлина,
Піду на дно моря, хай їм буде пухом перина"
Поет вже не міг писати,
Пірнав у море, Перлину шукати,
І вирішив твердо пірнальником стати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183055
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010
Ваш вихід маестро, аплодисменти,
Вже оголошено ваше ім"я,"
Квитки дорогезні, розпродали агенти,-
"Ваш вихід, ну ж бо,-пора, пора."
Маестро в плащі із чорного шовку,
Тихо шепочуться дами в партЕрі:
"Дивіться який він, "прямо з іголки"
І скрипка його роботи ГварнЕрі".
Ваш вихід маестро, а він у гримерній,
Зачинені двері і шепіт ледь чуть,
Скрипаль сповідається скрипці... химерно?
Вона тільки знає у чому суть.
Він вчора із іншою був на сцені,
І оркестранти заздрили парі,-
Маестро був просто неперевершений,
А скрипка була не його, - Страдіварі.
Голосом розпачу, мінорним надривом,
Плачуть скрипки, в обіймах рук
Геніальних... Великих ... і дивом,
Зраджені люблять і хочуть мук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183019
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.04.2010
Снігурку підвозив, білу таку, новорічну, наче щойно з гримерки,
Думав із свята, де роздавали дітям цукерки.
Сіроока красуня звабливо з ним говорила,
Васі-таксисту згадались дитячі мрії.
"Ходімо на каву, знайомитись будем,
Потім додому тебе підвезу, або ще кудись підем"
Світилися хтиво вікна готелю-vip:
" Я на роботі сьогодні, тут зупиніть".
Біле хутерко зняла Снігурка, стала жінкою-вамп,
І роздавала принади в світлі спалахів рамп.
В нічному стрип-барі, Снігурку дорого замовляли,
В стрінгах червоних вона танго брудне танцювала.
Розвіялись мрії таксиста-Васі,
Інші Снігурки для vip-класу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183018
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.04.2010
Межі розмиті дощами із попелу снів,
Зникають границі,
Ми більше не скажем ніяких слів,
Замасковані наші лиця.
Надіятись можна лише на четвер
Опісля дощу,
Все провернеться в наше тепер,
Але я не прощу.
Гримай дверима, на телефоні не висни,
Валізу спакуй,
Задихнешся надлишком вільного кисню,
Не альпініст ти, остання гора Пікуй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182915
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.04.2010
Так буває часом,- дні, як тунелі,
Роман не пишеться, тільки так, есе,
В павутині сонце, пусто в оселі,
І надщерблене серце печаллю пече.
І ти шукаєш собі перевізника
До пункту призначення, де немає хмар,
А довкола - байдужо-спокійні лики
І сіре усе, як брудний тротуар.
Ти хочеш нового, якогось екстріму,
Вже надоїла реклама Persil,
І раптом згадаєш: всі дороги до Риму,
А в голові, чомусь, думок мутний кисіль.
Коли вже хочеш полишати весла,
Твій човен дірявий, протікає азбест,
Ти думаєш - я не філософ, не тесля,
І раптом, згадуєш: Navigare necesse est...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182877
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.04.2010
Закоркувати ніч у пляшці із-під віскі,
Щоби на потім збереглася, а тепер-
Поспати, щоб відпочили врешті мізки,
Від дум, від віршів і реклам-перерв.
Зануритись у сон, як у джакузі,
Ввімкнути тишу на найвищий тон
І дати спокій депресивній музі,
Я вимикаю все і стільниковий телефон.
Зашторю вікна грубим гобеленом,
Із неба скину місяць у відро,
Хай відпочине на землі під кленом,
А я пораджусь з скептиком Дідро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182876
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.04.2010
Розбилась кулька новорічна,
Просто впала з ялинки,
Мабуть, розірвалась нитка,
Кажуть,- на щастя, як щось розбивається.
А я не вірю в прикмети, добрі і погані,
Це - вигадки.
Гадки не мала, чому розбилась ?
Срібна, з маленьким янголом.
А потім зателефонував ти,
Тихо сказав, що хочеш вибачення,
Викладав бачення наших відносин ,
Які не варто продовжувати.
Викидаю на смітник срібні дріб'язки.
Шкода маленького янгола.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182849
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.04.2010
Вихід з мейлу, з фейсбуку, з контакту,
Стираю фото, друзів і меседжі,
Той хтось, винуватець цього теракту-
Псевдо Defі, крапка, тире, M+G.
Міняю коди, мейли, номери телефонні,
Тікаю із скайпу, із чату, з онлайну,
Тікаю від себе, і в недоступній зоні
Серцю своєму один-на-один повідаю тайну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182848
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.04.2010
Приймати ліки і приймати постриг,
Варити борщ , а ще варити зілля,
Боятися хвороби і боятися інтриг,
Читати мантри чи молитви на дозвіллі.
Кривити губи від цитрини і душею не кривити,
Вбивати комарів на тілі і не вбити душу,
Любити літо і расизму не любити,
Коротке слово"хочу" помінять на "мушу."
Коли прийде любов, зима, розлука,
Протри спітнілі скельця окурярів,
Приймати час, обіт, а може ліки,
І їсти білий сніг пухкий у клярі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182808
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.04.2010
Як у сні, -
Політ
В кольорові глибини,
Потойбіччя,
четвертого виміру
Простору,
завіса піднята-
Музика...
Несе. І нас нема,
Ми - там.
Летимо,
Над музикою,
А може нею,
стоголосою,
Скрипковою повінню,
Мінорною гамою,
Бемольною
Спрагою
Жагою без пауз,
Реприза...
І знову музика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182807
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.04.2010
Куртизанка зваблива-
Осінь рудоволоса,
Пильність приспала
Гранітних левів,
Містом ходить
І всім перехожим
Тихо шепоче:
"Се-ляві, се-ляві".
Паризькі мадонни,
Львівські красуні...
Хто малював
Ваш осінній портрет?
Очі зелені і небезпечні,
Чи не паризький маестро Лотрек?
Красуня з Монмартру
Навідалась в гості,
Пильність приспала
Львівських левів,
На струнах дощу
Грала на площі,
А вітер співав : "Се-ляві, се-ляві"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182738
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.04.2010
Сповідь...
Перед твоїми очима,
вони дивляться у мою
розшарпану душу,
сушать серце,-
гріхи вільні й невільні,
чорним червом туга тіло точила,
я сповідаюсь тобі,
нарешті дозволив.
Мушу.
Грішила...
Шила чоним по-білому,
простирадло рвалось,
а може вітрило.
Грішила...
У снах і ранкових зітханнях,
зізнання моє ковтай,
ночами блудила і никалась
у накрохмалених мріях
прихистила ненависть,
що цвіллю у постілі пріла,
рілля до каяття кохання дозріла.
В очах твоїх закипає смола,
мо' - це моє пекло-
Лови!
Сповідь застала
тебе зненацька,
думаєш, мені так кортить
до причастя?
Щастя заради витримаю
всі кола мук, але цього замало,
я не хочу до раю,
до нього мене не пускаєш.
Знаю чому,-
бо тебе там немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182737
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.04.2010
Маленький чоловік, його звали Анрі,
Його Бог обділив красою,
Але наділив великою силою,
Йому дісталося звання - МИТЕЦЬ,
Маленький Анрі, став великим Тулузом Лотреком.
Він бачив те, чого не помічали інші.
Богемне "дно" Парижу, мутне як Сена.
Холодні лінії ламкі, яскраві плями,
Зелений відчай в очах куртизанок,
Танці нічних метеликів з обсмиканими крильцями,
В Мулен Руж, у світлі червоних ліхтарів
Згорало руде волосся танцівниць,
Вони ставали сивими хворимим жебрачками,
Тулились до холодних стін Величного Собору,
Простягали кістляву руку.
А в Соборі дзвонили дзвони,
Та вони їх не чули,
В їх вухах все ще звучав канкан.
Великий маленький Анрі малював смуток Монмартру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182713
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.04.2010
В лабіринтах років години заплутались,
Павутинням взялися до болю ночі сумні,
Інтраверту не місце тут, від погляду знітився-
Чужий серед всіх, а може свій на чужій землі.
Завербовано ранки на завтра і на пізніше,
Заброньовано входи до іншого виміру,
Вони знають таке, про що ми не знали раніше,
Вони наші зображення там, а ми їм не віримо.
Розгалужені їхні інформаційно-засмічені лінії,
Закодовані дані іх ДНК, схожі на марсіан,
Їх чекають у просторі часу і майже в делірії
Легковажно зривають вони пов"язки із ран.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182658
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.04.2010
Хвилі торкаються наших слідів на піску,
Жовтому від розлуки,
піщинки-секунди нашого щастя,
Їх так багато,-
То все, що залишилось.
Час стікав, як пісок у годиннику,
Час від першого цілунку
До слова "прощай".
Хвилі злизують дві пари слідів.
Чиї вони? Не знають.
Просто Чоловіка і Жінки,
Яких тут бачили, вдень.
Місяць зблід від суму,
Він нас любив,
Розливає таємниче світло по нас,
Повний ностальгією.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182610
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2010
Рвались струни дощу звуками Паганіні,
Неспокоєм пінно варилось небо,
Вітер оскаженілий бився у брудні вітрини,
Я знала, розуміла - озиратися не треба.
Бо там горить ще каганець розлуки,
Чатує хвора ніч з обличчям Будди,
Там ще витають запахи і звуки,
Нас там нема і відтепер не буде.
Дощі по нас, в відлунні зойку літа,
Зазвичай так кричить стара сова,
Самотня і сліпа в застудженому місті,
Між нами рветься навіть нитка дощова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182609
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2010
Його звали Лі То, він був чарівним, гарячим. Чим він вабив її, ту, що звали Вес На?Навіщо він їй? ЇЇ так кохав Кві Тень...
Вона тремтіла від передчуття зустрічі з ним. Потім сталося таке, яке стається з людьми, ось… Найкоротша ніч їх зустрічі була як спалах блискавки. Зайшла за обрій уст і за межу тіл, за тінь, ІНЬ, а він не розтуляв і повіки, знав, прийде. Йде, йде знов..
А іншу звали О Сінь. Руду із зеленими очима. Багату на золото і пестощі, на діаманти, що збирала із айстр туманними ранками у пригоршні і манила його у довгі темні-темні ночі, що пахли пряним листям.
Лі то, що ж він? Він тремтів від передчуття зустрічі з нею. Потім сталося таке, яке стається з людьми. Знов була ніч. Падали метеорити. Зайшла за марево планетарних сіянь. ЯНЬ, а він скаженів від вогню її волосся і тонув, тонув у глибині її зелених очей.
Ве Сна стояла над прірвою, в якій чорною гадиною звивалася зрада, звідки віяло холодом і жахом. Вона зварила отруйне вино із кривавих пелюсток маку і заснула, як заколисане дитя.
Її мати Зи Ма, була холодною розсудливою жінкою і дуже жорстокою. Вона спопелила своїм холодним подихом кохання чарівного Лі То і жагучої О Сінь, перетворивши його на білий, ніжний, пухнастий сніг. Цей сніг падав сумно, тихо, довго.
Ця історія повторюватиметься допоки стара Земля носитиме на собі нас, людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182575
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2010
Сірим ранком, коли осінь переходила в зиму,
А по мутним шибам вікон стікали сльози дощу,
До мене у двері постукала дівчина, змучена і бліда,
З обличчям хворого ангела, у якого невиспані очі.
Вона подала мені тендітну і холодну руку.
Я не проганяла її, я хотіла знати хто вона?
Її, виявляється звали Депресія, гарне і дивне ім'я?
Я напоїла її блакитним вином із волошок,
Ми сиділи на кухні, а потім заходилится пекти торт,
Це мій кулінарний шедевр, смакота з мигдалю і шоколаду.
Він їй сподобався. Ми подружились.
Ми малювали яскраві акварелі про літо і згадували щасливі миті.
Потім ми протерли мутні шиби вікон хутерком сонячного зайчика.
Вона змучилась, прилягла, і я дала їй пігулку гормону щастя - серотоніну.
А потім ми грали у чотири руки на роялі. Що?
А... Вівальді "Літо". Аж хтось подзвонив їй на стільниковий,-
Вона сказала, що їй треба іти, в неї побачення.
Ми попрощались, я не запитала її номера телефону…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182572
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2010
Це літо буде дощовим і теплим водночас,
Цвістимуть рясно так пахучі матіоли,
І буде плинути невпинний час
Аж до жоржин, і осінь розподілить ролі.
До моря їде хтось, а хтось збирається у гори,
А місто залишається в настирливих дощах ,
Я буду з ним, бо може в нього горе,
Бо сумно голубам без мене, мокнуть на дахах.
Знов дощ, зелена парасоля і твоє плече,
Зайдем в трамвай , він буде чистим і новим,
Згадаю, що ти їдеш, і під серцем запече,
Я залишаюсь з літом, неодмінно дощовим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182551
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2010
Несподівані, несповідані,
тобою накликані,
сни мої, покотилися
відлигою спогадів,
тих,
що вибрані із минулого,
вирвані звуки раптом пролилися,
громом, тишею, шепотом,
звідки,
не знаю взялися,
і раптом серце напилося
по вінця, вени пульсуючі,
тобою
затромбувалися,
треба кликати досвіток,
щоби очі розплющити,
і більше тебе не бачити
ночами,
як небезпечне позначити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182516
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2010
Ми маєм пільги жити в літі,
дивитися на сонце
через сонячні окуляри,
безплатно рвати по ровах ромашки
і плакати з дощами без черги,
ми маєм право ходити пішки
по місту і по сходах без ліфту,
дивитись на годинник,
усміхатись місяцю
і рахувати зорі скільки хочем.
ми можем спати у ночі,
а можем і не спати,
когось кохати, або так, кохатись...
ми можем пити воду , чи текілу,
якщо захочем й маєм гроші,
і можем жити доки-
наші пільги не вичерпаються
відерком срібним з криниці
буття і на зміну нам
прийдуть нові "пільговики"
і подивляться на НАШЕ сонце,
на дні глибокої ( або не дуже)
життя-криниці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182515
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2010
Я ніколи не пила саке, не любила як пахне текіла,
Буває бачиш таке, певно солі з тобою об'їлась.
Я сьогодні напевно прийду, не відмовлюся від глінтвейна,
Тільки ти залиши ключі, пам'ятаєш, як в фільмі Кар Вейна.
Знаєш, який я люблю? Білий і, щоб багато кориці, Та…
Дрібку сонця іще додаси з минулого нашого літа.
Як зазвичай, тобі принесу шоколаду ванільного плитку, і буде
Тепло і солодко нам, ніби ми взимі на Бермудах.
Я напевно таки прийду, ще багато годин до завтра. Правда?
А якщо забариться воно, значить я залишилась назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182436
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2010
Континентальні протяги
зоряні війни
циклони і смерчі
закодовані смерттю
циклопів повстання
остання надія
вмирає останньою
а небо аж піниться
хмарами сірими
примарами-птахами
атаки дипресії
чудовисько-Нессі
ховається в водах
Лохнеського озера
на зеро ставлять
гравці в Лас-Вегасі
пегаси осідлані
лані у клітках
мітки поставлені
на картах Конфуція
функції не відновлено
внутрішніх органів
оргАни вступають-
реквієм...
ти від"їжджаєш
знаю надовго
тобто назавжди
ждати-не ждати?
шкода...
дихає потяг
у спину дорогою
годі...
правду не можеш
мені сказати
завтра не буде
днем звичайним
ти не поставиш
на кухні чайник
зникне світло
в кінці коридору
і ми не підемо
з тобою у гори
і стане у світі
так темно і тісно
а ти не розірвеш
мого намиста
континентальні протяги
зоряні війни
циклони і смерчі
закодовані смертю
матриця...
остання надія
в реанімації.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182435
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2010
Роздоріжжя доріг,
потяте розміткою,
на- право, на-ліво, вперед,
назад дороги немає-
закрита сіткою,
на ліво поїдеш -
зима засмучена
з горя п'є в кафе "Paradis",
радість під снігом,
із льоду хрест,
там була зустріч,
табличка "First".
на право поворот -
за рогом осінь
вона нічого не просить,
нічого, лише дощу
і миє ним скло від болота,
вітрини готелю "Blue Pool",
а посто - весна,
зелене світло маю,
але знай,-
мене там немає,
засмученні ранки,
стривожені сни,
кава не пахне,
застелена постіль,
на карнізі повісився спомин,
я на летовищі,
сідаю у боїнг.
у Summercity
чекала відльоту,
а павуки
плели свої сіті
ночами, коли ми спали,
а на ранок
ховались у нори і ждали
ночі нової,
починали знову "Next"
завис на люстрі підтекст.
Назад не здавай -
порушення правил,-
штраф за водіння
в нетререзому стані,
марно, не відкупишся,
дмухай у трубку
вчорашнім делірієм,
сп'яніння наслідком,
ти не помітив -
це рух односторонній,
а хтось сторонній
шепче на вухо:
пішки вертай,
залиш авто на узбіччі,
так швидше
із ніччю повернешся в місто,-
де літо, ones more.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182411
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.04.2010