| Сторінки (10/966): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Чорно-біла дорога у безвість,
Прокладена колесами колісниць,
Що з неба ненароком з"їхали,
Слизько було...Гололід.
Я їх переймаю на незнайомім шляху,
Та вони пролітають, коні оскаженіли,
Зривають гриви хмарами чорними,
Мене обливають густим болотом,
Зітлілого снігу вчорашньої хуртовини.
Вино закипає у венах,
Я вчора була в сповідальниці,
Сьогодні зачинено...
Продаю своє місце під сонцем,
Купуйте, як кажуть: "good price",
В літньому місті "Sun Rice",
В якому є простір, немає часу
Я з нього тікаю, ламаю обцаси,
Хочу в новий paradise.
Вчора було біло і все зрозуміло,
Сьогодні змішалося з протягом
Відкритого хаосу закритого простору.
Торувати дорогу?
Вибираю, - там чорно, там-біло,
Мені кольорово...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287551
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.10.2011
Плэйкаст от Amrilaura
http://www.playcast.ru/view/1672651/9c24e99d8c01b997467bf96d716047832a8fd3d5pl
Мыльная опера и порно кино,
Смешная концовка… Так ничего.
Чистишь зубы, маршрутка, метро,
С пустого в порожнее, но все хорошо.
Ну, чай на столе, как будто-бы вечер,
Ну, расскажи, как там дела?
Не пишется…Выключи свет в туалете,
И убери за собой со стола.
Да, муза твоя заходила, и кстати,
Мы посидели, попили чайку,
Хотела тебя, я ей гладила платье,
Потом напились, разбрызгав тоску.
Где же носило тебя всю неделю?
У каких же ты баб опять ночевал?
Ну, наври, а я снова поверю…
А носки ты опять так и не постирал…
Опять бытовуха, сплошная банальщина,
Знаю, не пишется о любви неземной,
А завтра опять надо на барщину,
Да ладно, ну фиг с ней, с этой луной.
Я устала, посплю, пока ты в инэте,
Борщ в холодильнике, ложки в столе,
Чето вспомнились мне незабудки и лето…
Давай,- не забудь потом выключить свет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287338
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 20.10.2011
мотыльковый диптих
http://www.stihi.ru/2010/01/30/2920
Сид Валерий
1
включаю свет для ловли мотыльков
настала ночь я вышел на охоту
угодья рядом здесь и далеко
до них скакать случается по году
и брызнули борзые по полям
и свист и гомон в роще чаще пуще
и я скриплю с грехами пополам
и с той и с этой что неволи пуще
2
сумасшедше мельтешение
махокрылых мотыльков
смертоносность вожделенья
неподвластная рассудку
стервенело бьют по ляжкам
вырываясь из оков
этой жизни ожидая
свежего перерожденья
(преклад українською)
1.
вмикаю світло для лову мотилів
ніч спонукала йти на полювання
угіддя тут й далеко поготів
до них часом із рік скакать навмання
хорти пустилися скажено у поля
і гомін з свистом понеслись по гаю
риплю з гріхами навпіл я
то з тою то з тією рани гоїв
2.
божевільне мерехтіння
махокрилих мотилів
смертоносність їх жадання
я збагнути не зумів
скаженіло б'ють по стегнах
вириваючись із пут
від життя чекають певно
переродження в нове
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286922
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.10.2011
на "Первый снег" golod00x
***
Вот и все, вот и осень
первым снегом пиарит зимний релиз...
Пальцы хрупкие трогают мягкую проседь,
но в душу не надо...не надо реприз.
С запахом яблок трех затяжек не хватит,в заначке
только три сигареты в пачке "яблочный kiss".
Не грусти, это тоже пройдет, если даже заплачу:
Слышишь? - точно, оркестр...
Только марш не играйте, please.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286911
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.10.2011
(Крестному отцу соула Джеймсу Брауну)
***
Плейкаст отAmrilaura:
http://www.playcast.ru/view/1669412/2f72eda88f02aa8c985445d32d4f522cd5c92440pl
В западном городе затяжных дождей
теперь потолок из винила.
Девочка: « You don't have to go» …
А душа тронута пятнами витилиго.
На снег перешла, стерва осень,
и под кожей пульсирует рваным пунктиром
до невозможности синяя просинь.
Лето эхом прессует …
Возвращая невстречных из еще теплых снов,
где голодной собаки глаза
ищут пищу в мягких любимых ладонях.
Что сегодня, - воскресенье? Суббота?
Please Please Please… без слов
В ритме соул рыжая девочка
снимает одежду, роняя ее на бемолях…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286887
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 17.10.2011
розіпнута живцем в сузір’ї псів
на тишу… тиша так по-вовчи виє
до болю ніжно …
ненаписані віршІ
стікають млістю тілом
соком вишень…
дозрілих до любові…
чи хтось прихИстить горобців
за нас в покинутому домі
де золоті перетини дороги
там де ще теплі неба подушки
у квадратурі одинокостей
покинуті жильці
під сонцесоняхом Ван Гога
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285162
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.10.2011
............ коль делать нечего!
Неýжели – сталь к виску?
В три вечера я, в три вечера
Всю вытосковала – тоску.
Ждала тебя на подоконничке
– Ревнивее, чем враг – врага. –
Легонечко, любовь, легонечко!
У низости – легка нога!
Смотри, чтобы другой дорожкою
Не выкрался любовный тать.
Бессонная моя душа, сторожкая,
За молодость отвыкла спать!
Но все же, голубок неласковый,
Я в книжицу впишу Разлук:
– Не вытосковала тоски – вытаскивала
Всей крепостью неженских рук!
Проснулась поутрý, как нищая:
– Все – чисто..........................................
Не вытосковала тебя, – не – вытащила –
А вытолкала тебя в толчки!
***
( переклад українською)
…………...... як вдіять нІчого!
Хіба лиш сталь до скроні?
Вечора три я, три вечора
Сум висумувала - в долоні.
Чеканням нудила на підвіконні
- Чи ж ворога так ворог - ревно жде -
Кохання тихше, тихше, бо до скону!
До ницості - легка хода веде!
Гляди, щоб ненароком манівцями
Підступно не з’явивсь любовний тать.
Безсонною душею повертаюся до тями,
Не призвичаїлась у молодості спать!
Мій голубе, не мною запечалений,
Я занотую в книжечку Розлук:
- Не висумувала щем – вичавлювала
Безсиллям міці нежіночих рук!
Над ранок, вбога, наче здичавіла:
- Все – чисто………………………………………….
Не висумувала тебе , - не – вичавила -
А виштовхала в переймах зумисно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285158
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 09.10.2011
1.
запах винила в воздухе жидком
нет звуков… ни влаги
гарь в альвеолах…
Мир Собака ком
не овечает!
на дороге млечные флаги…
как включить время
звезды знают
2.
море билось соленым телом
о пристань разлук
на которой уже ничего не случится...
все корабли ушли в плаванье
еще летом…
в прошлое мира
утонувшего в черных дырах
созвездия псов
облизавших мне руки
когда отпускала себя
в зеркало лужи
с отражением черного неба
самой глубокой
из ностальгий
которую никогда не переплыть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285005
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 08.10.2011
Тоне місто і скоро настане всесвітній потоп,
Хоч посуха так злісно заховстала осінь,
Не зупинюсь на помах руки, ні на «Стоп!»,
Мчу до тебе мовчати… а хто мене просить?…
Стерті джинси старі до розбитих колін,
На болю четвертій несусь по сабвею,
Я на виклик… а хто викликав? - Тінь…
До якої «love» хтось взяв і приклеїв.
Сто історій у зшитку однієї з хвороб,
Я ургентна … на нині із позавчора,
Записала все чітко, гарячка - озноб,
Та Бог з ними… пшепрашам… sorry…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2011
http://www.stihi.ru/2010/01/29/1121
стоит ли писать по адресам
Сид Валерий
стоит ли писать по адресам
стоит ли звонить по номерам
вряд ли возвратится бумеранг
эхо оседает по лесам
к югу перелётный паучок
жёлтым стал под осень лист письма
из тебя писатель не весьма…
трубку снял – в ответ сухой щелчок
в неводах всемирных паутин
золотую рыбку не сыскать
бьют часы кувалдами в висках:
без пяти…
(Перевод на украинский)
чи вартує знову лист писати
чи вернеться бумеранг – не знати
чи вартує задзвонити знов
лиш відлуння лісом як „агов!”
злЕтів павучок у теплу вись
зжовк листок під осінь і дарма
клац! - у слухавці і тільки німота
лише пустки запітніла вись
у всесвітніх сітях павутин
рибку золоту не упіймать
скільки вдарить в скроні ще хвилин:
мабуть п”ять ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283863
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.10.2011
Плэйкаст от Amrilaura
http://www.playcast.ru/view/1666118/18eb6c790ffe9abb7285cd45a33032559cf80e01pl
мне в солнечном
твоем сплетеньи хорошо
собакой быть
свои зализывая раны
вливаясь струйно в то
что не прошло
реанимируя мембраны
и ощущая невесомость
когда как-будто
ничего не держит…
по звукам ничего не узнаю
лишь инфракрасной крови
теплое свеченье
в запястье вживленное
«лю»
и субфибрильно нежность
в расширенных зрачках
мир поглощая болью
на выдохе …
освобождая место свету
чуть-чуть с ума
схожу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283838
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.10.2011
навіяне inki http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282958
від нині до сьогодні
і позавтра… як карта ляже крОплена водою
свяченою… чи краплена рудим… пікОва…
відлунням протягів які вітри із неба над тобою
повішали як райдугу по зливі схожу на підкову
на браму в світ розтулених долонь
і випурхне метелик
і оксамитово дотулиться до скронь
як пух з кульбаб за подихом посухи в осінь
спливає пам’ять
рухома до нестерпності летка…
як автентичність літу лінія життя… просить
продовження неадаптованих торкань
коли деревам зимно в небо випинати гілля
оголене птахами
у прілість зжовклих хлоропластів…
долаючи своєї контурної мапи милі
і мораторії морів із шельфами ілюзій пасток
ще тридев’ять миттєвостей до хвилі
коли метелика на вістря пам’яті наколиш
щоби не змерз і біллю лоскотав
допоки ще терпіти зможеш
у сніговицю першу чи останню
восьми тонів наступної із неозвучених октав
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283115
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.09.2011
капилляры кленового листика как развилки железнодорожных станций
где смотрители в жилетах оранжевых пялятся в окна уютных будок
а я в городе и мой профиль в осенних витринах с рекламными акциями..
на воздушных ямах пространства умирает ночами в загулах и на утро похож на вуду
снова мелькаю в окнах маршруток и по граниту брусчатки стучу каблуками
внутривенно вдыхая сентябрь оставаясь в примерно стабильном своем состоянии
в слишком тонкой плаценте вселенной зародыш новой души питается облаками
он уже эхогенный и скоро родится от передоза межсезонных воспоминаний
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281752
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 21.09.2011
Серые платья снимают тени,
Шурша кружевами несмело,
Луна одичала от лени,
А я так, на минутку влетела
В неуплотненность окон
Моментом усталости от иллюзий,
Чтобы было не так одиноко,
«Приведите ко мне…». Аллюзия
Мокроты чахоточной ночи.
Как уродливы мертвые розы!
А ночь сатисфакции хочет
За адептов ударные дозы.
Я так, только лишь на минуту ...
Чистым листом из ворда,
Душой ни во что не обутой,
Простывшей чуть-чуть от вест-норда.
Щекочет шифоном алым
Дождь… на грудь пряди клеит,
Вычурность правит балом,
Еще немного и все истлеет ...
Опустошенно звенят фужеры,
Надевают серые платья тени,
С рассветом светлеют шпалеры,
Возвращаются души в тело.
ответное:
***
11.09.2011 - 14:35 svit:
серое платье с тебя как Стеня
Разин который с азербайджанки...
но я не шиз и не неврастеник
чтоб бабу в Волгу или под танки
женщину в сумерках синюю-синюю
но с розовеющим кое-где телом
уложу на кровати как белую линию
ну и т.д. ... только б не залетела!..
Лана Сянська
12.09.2011 - 00:29
в нашем подлунье еще не такое бывает
бестелесные тени они в зазеркалье живут
безфибрильные… потому их утро смывает
а они потом ночью опять раздеваться придут…
ну а линия гнется и тоже бывает параболой
ну и гиперболой... ежели перевернуть
ладно...придержимся заданной фабулы
полнолуние, полночь… луна разливает ртуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279925
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 11.09.2011
Плейкаст і переклад від Amrilaura:
http://www.playcast.ru/view/1641797/7a857a9275abfc4d32853aaad14b1ece04c7ab8epl
***
Не сумуй, це так, просто, наснилось…
Не займайся, не хмурся, не злись,
Просто щось поза край налилось
За небес захололу вись.
Винувата бурштинова осінь…
Може ми, може дощ, може сон…
Ні про що вже ніхто не просить,
І горить тільки кленів вогонь.
Знаєш, скільки зим іще буде,
І, певно, - шалених липнів,
Я тебе нізащо не забуду,
І печаль твою, хочеш, вип’ю.
Не сумуй, якщо навіть заплачу,
Як мене у свій сон не візьмеш,
Я без тебе не зможу, а значить,-
Ти у мені… і ти не помреш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278691
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.09.2011
Помнишь? Она одевала платье, чтоб прикрыть разбитое сердце,
Помнишь? Танцевала на табакерке дождливое летнее скерцо,
На каблуках высоченных гордо в танце несла свою душу,
Которую прикрывали из шелка кокетливо рюши.
Прятала в чемодан бабушкин сны, что приснятся позже…
Вспомнишь…Когда рельсы сойдутся на станции и придет опоздавший поезд,
Когда станет пространство коллоидным и все параллели сольются
в страсть, что нежданно выльется через край всевозможных презумпций.
Она купит выгодный роуминг с акцией на вечность,
Дыханьем искусственным вылечит хроническую беспечность.
Знай, - откроет виндУ, как окна, в солнечную несистему,
На тело накинув облако от светловой эритэмы.
Помнишь? Спать ложилась под утро с тенью, всегда почему-то«валетом»,
Натюрморты своих фантазий рисовала не по трафаретам.
Знаешь… Нелюбовий прошлых портреты уже одеты в черные рамки,
Постскиптум: Всегда начинала белыми, - никогда не попав в дамки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278404
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.09.2011
Как тихо… Сочится память в восьмерке часов.
Нет ничего… Лишь рваный потолок в заплатах,
Вернулось время и ложится ровным швом
Между стихов, отсортированных по датах.
Взлетала и потом неправильно падала,
Не полила вчера на подоконнике цветы,
Они звезду мою в черном небе не радуют,
Грустно, ведь она со мной больше уже не на ты…
Секунды-вода… Нет, просто испортился кран…
Размытые слайды эфемерного рая
Мелькая текут на плазмовый зыбкий экран,
За которым кусочек души отмирает.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277048
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.08.2011
а сны не стареют
они же совсем безтелесны
они ведь немые свидетели мыслей
бегущих иллюзий
оттисков дат и чисел
недоказанной теоремы
заснятой на пленке
что кажись называли «Свема»
вот и живут эти дубли
когдашними нашими снами
о девочке хрупкой
о розах и прочих цветах
приходят собаки
и лижут по-дружески ноги
и мы вспоминаем
о наших затеянных снах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274855
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.08.2011
На "ху из ху (Лане Сянской)" автор лер
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273592
Ну, пес, как пес… Он не скотина,
Занюхал друга, загулял,
Он оптимист, ему чужда рутина,
Его ведь поводок от блох задрал…
Когда тоска загложет, бл*ть,
Нужна хозяину самая малость:
Чуть мяса и емкое слово «гулять!»
Теплый коврик и «собачья радость»…
А когда зазнобит, вдруг завьюжит,-
Чтоб не скурвился часом друг…
А верно ли хозяин дому служит,-
Зависит от хороших рук…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274687
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 11.08.2011
Poetka
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274141
…ти маєш властивість…
… ти підвладен своєму богу що має назвИсько агент-шифрувальник
він щоразу нашіптує тобі свої стратегічно-магічні плани
живлячись твоєю формулою крові перорально
і вигадує нові і нові безсоромні бажання як синдроми і манії
а ти пірнаєш в безвихідь із нею яка зачала ще один день з «нічого»
що завершиться просто «ніким» і перейде знову в «ніщо»
звідки шлях вороття немислимо безповоротньо довгий
як чекання дощу у небі посухи того бога якого ніхто не знайшов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2011
Розгублений серпень недбало на скрипці заграв,-
Сум ковзнув по струні і зірвався із ноти на «ить»,
Вже нема, як зазвичай, теракотово-теплих заграв,
Ні, не мартвся*, лиш трішки у скроні болить.
В такий спосіб, хитрунка, про себе нагадує осінь,
Від неділі лив дощ, а сьогодні ,- на диво спекотно,
У задушливу ніч неопізнане тіло шукаєш і досі
В твоїм небі, а її пам’ятатимеш тільки на фотках.
Там лиш тінь… Тієї, в малиново-жовтій сукенці,
Було літо... І від східного вітру пошерхлі уста
Цілували твої, наче випить хотіли до денця…
Циндрить дощ… Не засну... Полічи зі мною до ста…
*не мартвся - не преживай (з польської)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2011
Еще минута, на перроне жарко и дышит в спину мне толпа
Встречающих... Я за минуту эту сто раз вдохнула ожидание тебя,
Еще секунда... Под ногами вечность, ты не подумай, я не плачу,-
Так, слеза… От ветра, или оттого, что мне на плечи
Легла твоя, еще не верю, Боже… Но все ж твоя, твоя рука.
Какое праздничное лето, и видно ты тому виной, мы так давно
Молились, чтоб сказать при встрече: «Привет! Вот видишь, как в кино!»
Смотри, мой город счастлив тоже, и дождь как будто перестал,
Теперь с тобою подытожим… Нет! не успеем, этот шквал
Доселе несказанных чувств, или предчувствий сладких вал,
Мы не успеем, там на третьем, закроем ставни, дверь, и в лифт,
Входя сосед, в недоуменье, заметит чемодан под дверью,
Он, как ларец, где счастье... на двоих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273787
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.08.2011
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273292
Кем станет тот щенок… еще не ведомо пока,
Но почему-то думается , - сукой.
В ней верх возьмет инстинкт, собачья, так сказать, - судьба,
Хозяину быть верной, и под дверью спать
С извечной псиной мукой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273294
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 03.08.2011
На вірші gala.vita :
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273104
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273130
1.
Фантазерка, собі сотворила ніч,
А себе в ній зробила біллю,
торкайся, цілуй і каліч,
а щоб було іще солодше, -
не забудь посипати сіллю...
2.
Сто отрут під правічним дощем,
А хочеться так озону,
Десь під серцем пекучий щем,
Лаборантки жаліють балонного…
В масках обличчя заховані,
Рукавиці стерильні одягнено,
І тягнуть з душі препарованої
Тонкі нитки світу зраненого…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2011
В зеркалах не бывает неправды, серебро бережет секрет отпечатков увиденных праздников, ссор, разлук, любви и соитий, умираний, страданий, грехов… В зеркалах смерти нет, отраженным в них когда-то уже никуда не уйти, вот и мне не уйти, не стереться, не испариться, суки, хотите, - плюньте и разотрите… Но, увы, вам не прикоснуться ко мне , как говориться: «Фак ю!», да пошли вы.. жалкие, грязные вы! Разобьете? Тогда черт вам в помощь, потрудитесь, но… меня станет в тыщу раз больше, yes! И Он соберет меня со скоростью сто осколков в минуту, и я проживу на тыщу лет дольше в его спальне с видом на лес.
А заглянете в мое разбитое зазеркалье, - и будет вам счастье!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273103
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 01.08.2011
Обреченно, как осень, веря теплу,
На одно дыхание больше и выше,
Я звук. Ветка скрипнула по стеклу,
Которой срок зеленеть весь вышел.
Знакомым пока шорохом во мне
Живет печалей твоих постоянство,
Окно в пустоту распахнуто тишине,-
Постой зашторивать дырку в пространство.
Осталось О два на один глоток. Две трети
Летней пыли, которую не смели ливни,
Смыть. В безоконный проем если не улететь,
То упасть, оставив мокрые крылья…
Еще сотворишь таких, похожих,
Мне плевать, пусть встречные разотрут
Окурок меня, утром бомж не поднял,
Что ж так ангелы…или прохожие...
спьяну орут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272841
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 31.07.2011
Старе місто, паркан, плющ..
Знаєш що тут було колись?
Місце сумних кладовИщ.
Закрий широко очі, дивись.
Порушивши часУ феєрверк,
Спотикнувшись об високий поріг,
Я упаду врешті в смерть,
Як мокрий, безглуздий сніг.
З-під тремтливих повік
Шлях гіркий сльози по щоці,
В зотлілій білизні рік
На колінах, з болем на ти.
Торкнися зап’ястями ніг,
Проклинаючи лінії тіла,
Що вже як гливкий вініл,
На якому білизна зотліла.
Поклади у легкий футляр,
Тільки, щоб з чорного плюшу…
Третя, з придуманих кар,-
З собою носи мою душу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272833
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 31.07.2011
забагато крапок… забагато неточних епітетів...
ще чогось забагато… а тишу хочеться витерти,
та вона тут присутня, і віртуальні конверти,
поштар не несе, і останнє, - лиш смайлик і later…
є сезони дощів… в мене певно сезон посухи,
у психрометрі дещо тонка волосинка обвисла,
глупа ніч децибелами вставлена в вуха,
безсонням волає, і ниє, казиться і свище.
вірш у відповідь:
svit "точкування оте не забракне й натомість епітетів (Лані Сянській, на її "забагато крапок…")
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272366
***
точкування оте не забракне й натомість епітетів
знавіснілі три крапки розкажуть і те що не є
ліпше схлипи і подихи - то є найсправдішні літери
а сезони, безсоння, посухи - то ще не твоє...
бо життя невгамовне і жваве і зрештою справжнє
не вкладеться ні в крапки-катрени-епітопітьму...
най нам жити допоки ми жиєм, нєх, різні і наріжні...
алє будемо жити! лиш мертві страмУ не імУть!..
ID: 279971
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 11.09.2011 14:57:09
© дата внесення змiн: 11.09.2011 14:57:09
автор: svit
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2011
Знову дощ. Ні, то янголи… янголи плачуть,
Запізнилися знов і обличчя ховають в коліна,
В календарику липня я ще один день позначу,
Радше скраплену ніч, що стікає по тілу і тінях.
Я моли...любий, буду молитись за тебе,
З янголами, бо знають слова молитовні,
І у не… і вони заберуть мене певно у небо,
Ну, а потім куди? До тебе, хоча це гріховно.
ПовернУся у сон по вічноМолочному шлЯху,
Не посмію торкнутись, тримаючи відстань сльози,
Пам'ятай, я слабка... але я перелітна птаха,
Що із вирію лине на небесні твої Терези.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272338
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.07.2011
Заблудилась в трьохялиновім лісі,
Вийти з нього, чи з себе, чи з гри?
Дикунку напоїти б чаєм з меліси,
Стій прямо, лялько, і не сутулься,
І голову в шляпці тримай догори…
Що, твоє ситцеве плаття замацали?
А свистульку витягли із пупка?
Чуєш, запальничка його клацнула,
Ну, ти можеш щось на фно збацати?
Але ж в тебе пластикова рука…
Ти дорослою стала, давно б пора,
Що так збентежилась? От дурна,
Спиш сама у коробці з-під мештів?
За тебе платять "гуд прайс" без решти, -
Спину рівно! Крок від стегна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271999
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.07.2011
на " …вона зовсім не та…" Poetka
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271870
Вона не та… всі мають рацію,
Навіжена біла химера,
В очах її тільки абстракції,
На тілі мітки сапера.
Ні, це так, плями, петехії,
Атавізми нічного неспокою…
Вона не та… закодована,
Страхом своєї тверезості,
В записник занотована,
Кимсь, хто ділився дозою,
Зламана і знешкоджена,
Переселена в нетутешність
Вона тепер…марнонароджена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271985
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 25.07.2011
Плэйкаст від AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1616384/55514db74218751a24cc71e5c171b499bfdbc69apl
Скоро лето дойдет до варенья из слив…
И запахнет арбузами…
И начнется осенний релиф…
(сплин)!
Дожди станут небу обузою…
Гениальный сценарий природы…
(долбанный)!
И надо бы жить умом, помня долг…
Только для этого надо наверное годы…
Я не смогу…Вот и ты так тоже не смог…
Считать по осени стихи, чай пить…
С гречишным медом или ромом…
(стремно ) !
От холодов захочется завыть…
Я в осень не хочу…я не оттуда родом…
Буду! царапать,писать, рисовать…
На бумаге, капоте, на коже…
(бляdь)!
Невозможной любви каприз …
Словами, нотами и кровью тоже…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271756
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 24.07.2011
роздягалася в БІЛЕ
спрагою ПИЛА
молилась ЗНЕВІРОЮ,
бігла СПОВІЛЬНЕННЯМ
спала БЕЗСОННЯМ
вмираючи ЖИЛА,
слухала ТІЛОМ
добровільна НЕВІЛЬНИЦЯ,
судилася з ПРАВДОЮ
сповідалася ГРІШНИКУ
сподівалась ТУМАНАМИ
сліпла від ТЕМРЯВИ
розтулялась ТОРКАННЯМИ
плакала в ХМАРИ,
верталась ПРОЩАННЯМИ
кохалась З ПРИМАРАМИ,
сохла ДОЩАМИ
гірким ЦУКРУВАЛА
віддавалася в БОРГ,
божеволіла ЗВУКОМ
топилася СПАЛЕННЯМ
труїлася ЛІТОМ
розпиналася ШЕПОТОМ
розчинялася КРИКОМ
існувала ЩЕЗАЮЧИ
задихалася СВІТОМ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271719
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 23.07.2011
До /жди/
Штрихова/ли/
А[брис
Не/ бес/ ного
С кл/она/
Да/ли /
Плева}лись
Пы/лью/
Ост>ывшей
Маг[мы
Вулканов
В пусто[ты
Воск>ресного
Зв[она
Воз/вы/шали
Нео>братимость
Диф>фузий
Туф>елек
Инфу> зорий
Флеш
Бе[ком
Иллюзий
Про/белом/
Сно[вид>ений
Слов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271313
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.07.2011
Вона любила деяких… але недовго. Та вони лишалися просто чужими,
Дивачка... озувала високі обцаси і робила на фейсі макіяж ідеальний,
А якось на капоті нашкрябала" Fuck!"… Лицедійство полишила і без гриму
Всім казала, сміючись в обличчя: "You see only what You wanna"...
Вона з'явилась, з туребки діставши купу дріб’Язків і клаптики літа,
У вівторок минулий перевезла до нього валізу, собаку, мітлу...
"Я Пеппі Довгапанчоха. Хочеш? Скажи, - я буду тут жити,
Хай від заздрості здохнуть сусіди, я на дверях прибила табличку нову".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271275
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.07.2011
На тумбочці флокси і колготки в строкату клітинку,
Про життя у палаті тягучі розмови буденні,
У фокусі люди не усміхнені ні на на хвилинку,
То я на роботі…лункий коридор і світло, бо вікна південні.
Сиджу біля неї, на скрипущому ліжку з краєчку,
як мовчки - несила, то мушу щось гарне казати,
До горла клубок,але треба спокійно і гречно,
"Може брешуть аналізи… тести, протеїни і дати?"
Каштанові пасма і ледь-ледь помітні веснянки,
Світлина зі свята, новий рік... і спідничка в горошок…
Дзвінко падає шпатель… Вирок був оголошений зранку,
Про нього ні слова… Так… різне… погода… тощо.
Не хочеться думати, та в уяві: що буде опісля?
Лазур почорніє… і на подУшці змінять пошевку,
За кадром знов кадр і чуєшся наче на вістрі...
у боксах на дверях не пишуть: «Welcomе»,
я не люблю запаху флоксів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271214
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.07.2011
Плейкаст від AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1613913/2fd13202f1d3037ef4a7e9f0dbc88039716a0c42pl
Тягне ніч із фіранок передранішню сірість латаття,
У гущі кавовій втопивсь недопалок сутулий,
Знову сон не наснився, і до відчаю хочеться плакати,
Фіфті-фіфі: хоч,- врізайся у стіну, а хоч, як-не-як, - вирулюй.
Отак і живуть мої ночі з розхристаним тілом,
Майже схожим на душу, абрикосово-зм'яклу від спеки,
До якої торкалась твоя, хоча не торкалися руки
У спотворених складках вологих простирал
Синкопічністю серця, спровоковану ритмом дарбуки.
День прийде із дощем, і побільшає знову озону,
Тільки ти не забуть поливати квітучих гераней
На одному з великих вікОн мого аномального раю...
Хай продовжиться літо, ще не час мені в демісезонне,
Поки тепло, я розкрита до жовтих тичинок, знаєш….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2011
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270761
Інструкція : читати в окулярах!
ПЛЕЙКАСТ від AMRILAURA:
http://www.playcast.ru/view/1613339/297526b082178e6539f8550a2524269db5bc71b3pl
***
Нікотиновий голод не счезав навіть після десерту,
Сигарета і кава... і душа припарована, дійшла до агонії,
Згусток крові відхаркнуто, він і був, певно, зародком смерті,
Лишилась... живою, гарячою на мЕжі любові – болю.
Двері клацнули раптом рвучко холодним металом ,
А, може, не двері… кайданки, чи так, запальничка,
Увійшов… Певно ангел, не лишить мене на поталу,
Та звідки відомі йому мої коди, цикли і звички….
Безнадійно пручатись, молитись несила, судомить...
Мандражно хотілось померти, щоб за хвилю ожити,
Скоротитись на кшталт, як в мейозі плече хромосоми…
А ще… пластиліну, хотілось… щоб зняти точні відбитки..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270918
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.07.2011
з привідкритої валізи…
В запахи снів із букету ментальних ілюзій
Літо влітало із присмаком меду із липи,
Грудкою в горлі манірна усмІшка у музи…
То дежавю… наче світла мовчазного звиток.
Ніби клубок розплітався з акрилових ниток,
Звикле дитяче - мотивом собачого вальсу,
Пам'ять, як копія, схожа на гіпсовий зліпок,
Давніх фігурок, танцюючих зоряну сальсу.
Ледь привідкрита валіза так схожа з бульдогом,
Враз проковтне щось важливе таке, до святого,
Зо три години у небі… не довга дорога,
Випаде дощ… лиш калюжі... і більше нічого.
Клацає пАсок безпеки, припнятися варто?
Небо летовища мічене чорним асфальтом,
Ноту бере вже шасі механічне фальстартом,
Смуток літак враз обкурює цинковим тальком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270789
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.07.2011
Гірко...
В роті також, від паління моїх сигарет,
тільки дим,
тільки вогник смішний! від круглої цяточки …
Як у суботу не буде дощу,
- то помре
мій дивний метелик
з прозорої скляночки…
Він просто хотів...
щоб дивитись крізь скло,
було парко йому
в півлітровому домі.
Я його похороню
в своєму саду...
у могилці із віршів
насипаних мною.
Цей метелик не жив… Йому бракувало світу,
Він не знав, що то воля, і що то полон,
бо зроду
штучним був... І крильця його з сталактиту,
і дивитись на сонце не вмів, пам'ятав тільки...
воду.
Ну, то що, і кому це потрібно було?
та й навіщо отак?
дивний витвір природи принестИ
із печери,
а я вірила в те, що метелик не просто
вапняк,
так від віри лишаються вірші на білім...
папері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270764
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.07.2011
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270508
Роеtka "...із плоті..."
***
... її тілу уже декольте на сукенці цілком непотрібне,
тепер воно там,- пів душі прикриває невміло,
а всі її чорні і срібні протерміновані німби
на грудях того, чоловіка, чужого, зотліли...
...роззута душа - по слизькому паркету його історій,
заварює вранішню пристрасть, як каву…На таці у ліжко
приносить йому у біле простирадлне море,
де м'ячиком-тілом її грався грубо й до сказу ніжно...
...хтось нашіптував вроки і мітив хрестову карту,
а ще, - територію, ліжко і час, що невпинно мілішав,
люб’язно вручав безкоштовно на м'ясо дисконтну картку,
хоч воно без душі уже засмерділось, між іншим…
…а душа оця вірша зачала, хоч наврочено було безпліддя,
отой токсикоз, зазвичай, притаманний первородящим,
вона ж, - іній спрагло лизала з чужого їй підборіддя,
тричі на ніч, і денно, і зранку, зазвичай натще. …
і той, хто чужим був допіру, - уже видавався рідним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2011
кривизна затуляє обрій
тікає заїждженим трафіком
продром навіжЕних оргій
синусоїди пульсу графіком
синдромом дихає ампула
розтріснуте тіло сновиди
сподівайся тепер оракула
кульгавить єство огидне
ти хочеш того що низько
не цураєшся рваного болю
тавро на гранчатім блиску
роз'ятрене глибше споду
маєш заховстану звичку
схожу на вроджену ваду
задихатися астматично
руками впершись на ляду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270454
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 16.07.2011
Так, я прийду…
Коли зима по вікна запечалить світ снігами,
Коли блискітки новорічних свят зриватиме похмільний вітер,
Як трепетне передчуття чогось… Як нескінченна до-мінорна гама,
Тоді, як білі дні повзтимуть між рядками чорних літер.
Так, я прийду …
Примарою і ефемерним звуком, теплом по дельтах передплічних вен,
Недоторканністю залюстрових глибин тонкого льоду, звуком нот
На зимних шибках у взористості морозу, у знаках літо-літер дзен
У снах присутністю миттєвою лиш спалахом єдиним у цейтнот.
З країв гарячих, із прадавніх гір, де плодоносять ще старі оливи,
Звідтіль, де профіль мій на дюнах піском малюють суховії,
Прийду… Торканням до твоїх сивин, по тілу трепетно проливши зливу,
І заспокою, і з собою заберу соленість із очей,
сніжинкою розтанувши на віях...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2011
Вона розвіяла свої слова, як попіл
Над квітником зів'ялих матіол
Минулих днів,
Вона спалила всі листи у ватрані
Збудованому з кахлів спогадів,
Вона зашила мрії в чорне полотно,
Що ткалось в ночі зрад,
Вона розбила дзеркало зізнання, у якому
Мить застигла
Його здивованих очей,
Коли до нього на долонях простягла,-
Реінкарноване кохання,
Та передчасно мертве.
Буває..." Ubi defuit orbis..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269758
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 12.07.2011
Барвами збляклими блідо блимає берег
Зболілих надій і блукаючих блискавок,
Бачиш, уже за буйок запливати не треба,
Тут, на березі досталь отих забавок.
Там біліє більмом в ячменЯх і дощі
Вітрильник … Хто це? Це ти капітане?
Я впізнала тебе по ґумовім плащі,
Хоч зазвичай удосвіта тануть омани.
Що там? Рейн боу? Чи так,- лише її імідж,
Пам’ять сягає далеких мирських околиць
Смішного поселення під назвою "вілідж",
Де друга шукає Тайсон, пес-охоронець…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269739
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.07.2011
Сповідь буде німою, язик проколола аґрафкою,
На колінах твоїх сподівання звурдяться місивом,
Проголошено відпуст гріхів і реальністю трафило
У вИзнання зсередини, вилилось сім’я бісове.
Хрест на грудях, то зовсім не хрест, а лИше подряпини,
Від моєї незграбності так поводитись в збуренні ,
Ці знАки хай залишаться просто таємними мапами,
На яких тільки так позначаються точки занулення.
Як причасницю визнай, я не хочу бути підсудною,
Я пекельно пульсуюча хіть із якоїсь пробоїни,
Що пустоти заповнює законом сполучних посудин
Різностатевих особин, тих, що не пальцем роблені.
Чашу подано, та по летальності вже не відпити,
Атрофоване тіло, душа прийшла за розгрішенням,
Ти зумів мене вкотре, просто так, із нічого створити,
Пий за мене, лишайся… а я?... я залишуся грішною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269497
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.07.2011
Вже сонце повертає день на зиму,
І розцвітає папороть в гаю,
А на Івана дощ сліпий купає
Червоні вишні у моїм саду.
Вже по смерканні пахнуть матіоли,
Так п'янко, млосно й загадково,
Голубить ласий місяць пелюстки віоли,
Зажди, рожевий ранок ще не скоро.
Червоні маки крапельками крові
Палахкотять і гублять пелюстки,
А вітер із дощем в таємній змові
Блукають ніччю наче байстрюки.
Ще трохи, - й зацвітуть жоржини,
Предвісники осінніх перших днів,
І стане серпень по стерні ходити,
Скликаючи у вирій журавлів.
2001р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269148
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.07.2011
Вродили цьогоріч черешні. І у баби Марії, і у баби Славки у саду на старих деревах гілля гнулося .
А хати їх навпроти одна одної, через вузеньку грунтову дорогу. Вікна та двері на ганок в баби Марії пофарбовані блакитною фарбою, а в баби Славки- вишневою. От цим ці хати і різнилися.
Бабусі були, мабуть, однолітками. Та не годилися вони, не говорили одна до одної, у гості не ходили. Та що там у гості, ворогували... Про це все село знало. Ота вузенька дорога, що поросла споришем і була причиною. Чого? А хто його знає. Але сварилися вони за ту дорогу майже щодня.
От, чи фіра приїде до баби Марії із сіном, - то обов’язково гілку черешні зачепить, чи горіх надломить, то корова баби Славки паляниць накладе попід огорожею, то пес Дорик зірветься з ланцюга та дримане через дірку в огорожі на подвір’я баби Славки, наробить гармидеру, курей переполохає . А як дрова машина везла бабі Славці, то аж дві штахети виламала. Та ще буксувала, ям наробила. Через те старнькі і сварилися, стоячи біля своїх хфірток, чере оту дорогу, що пролягала між ними, як прикордонна смуга поміж обійстями. Та чи лише обійстями… Межи їх життями. Як не старалися сусіди помирити бабусю Марії та Славку,- ніяк. Навіть, кажуть, священник щоразу сповідаючи їх перед Великоднем просив примиритися, - ні в яку. Старенькі голосисті були, дарма, що зісохлися, посивіли та ходили з костурами… А сварки їх ген, далеко чути було. Звиклося.
Баба Славка та Баба Марія давно вдовували. Баба Славка мала брата Михайла, тут в селі. Він все приходив помагати, чи-то на городі, чи в хаті. Діти зі Львова та внуки із правнуками на празники приїздили, літом на канікули. Михало добрий чоловік, побожний, ще й сусідці, бабі Марії воду носив та дрова до хати, як та бува занемогла. За це його дуже Славка сварила, але дарма, він її не слухав. Мовчазний такий, тільки курив, та казав: « Славцю, та перестань вже.»
А Баба Марія, - самотня, мала швагра та сестру, що приїздили з міста не часто.
Зайшла неділя. Доспіли черешні. Парко було. Перед дощем. Хоронили бабу Славку. Ледь заїхала машина в ту вузьку вуличку. То ж не фіра, а ГАЗ -51-ший. Плоти поламав, штахети повипадали з огорожі обидвох обійсть. А що було робити? В останню путь же везти бабу Славку. Нащо їй той пліт...
Труна з жовтих оліфлених соснових дошок стояла на кузові, борти накриті килимком, тим,- з церкви, на якому з обох боків написи: «Вічная пам’ять» і «Царство небесне»… Клякнули всі , як годиться, отець Петро прочитав Євангіліє, та й рушили помалу на цвинтар. Сусіди, родичі мовчки йшли за труною. Лише баба Марія так і не вийшла до похоронку. Озирався Михайло, може ще вийде, хоч на ганок. "Не по-людськи якось, не по-християнськи", - подумав. Та Марії таки не було.
Прикро Михайлові : « Ну то що вже… , така то людська ненависть…»
По цвинтарі вернули до хати на тризну. Михайло прибрав штахети та гілки черешневі коло свого двору та і коло Маріїного. Хотів зайти до баби Марії, але ж образу мав… Вперше.
Розходились, як ще видно було. День довгий, пора літня. Щось Михайлові так тоскно стало. Ну, сестру ж старшу хоронив, котра його виховала. Але ще щось було таке прикре, таке… Поглянув на Маріїїну хату. Він пам’ятав Бабу Марію, коли ще молодою була. Чорнява така, кароока. А сестра його – білявка. Різні вони були. Не дружили, хоч однолітки майже. Знав Михань їх таємницю. То ще з часів дівування. Він бахором був, школярем. Але ж до всього цікавий. Та й до кавалєрки приглядався. Парубок був в їх селі один. Василем звали. То сестра Славця за ним так сохла. А він до Марії ходив. Але нічо з того не вийшло. Десь подівся, як по війні совєти прийшли. Ніхто нічо про нього не знав, не чув більше.
Так розчулився Михайло спогадами. Таки до баби Марії рішив зайти. Намацав гачок на хвіртці, рипнули завіси. Пес забрехав. Чого би то? Михайла він знав віддавна. Двері помальовані на синьо до хати були зачинені. Стукав-гримав, - Марія не відчиняла. «От старе порохно, а таке злісне, вже і на мене зло тримає», - подумав. У вікно заглядав. Та ніц не побачив. Хату обійшов. У шибку стукав. Тихо. То тоді й рішив вікно відчинити. Якось підсадив раму, та відчинилася. А Марія – ніц. Тихо. Підтягнувся на підвіконнику та й ледь упхався до хати. Спала Марія. На боці, до стіни відвернута. Але якийсь моторошний холод пробіг по спині, якась думка тривожна майнула. Торкнувся бабиного плеча… А воно… тверде таке, зимне… Занімів: « Ото так… вмерла Марія, в сні…»
На другий день йшли тією дорогою за труною баби Марії. Дощ йшов. Буксували колеса газона в глинистій землі. «Най їм Бог простить,- думав Михайло,- а взавтра тре плоти полагодити та ями на дорозі позасипати щебьонкою.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269130
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.07.2011
Спалахи недоречності совісті,
Вибухи помсти і гордості
Як свідомість іще не завмерла,
То,зазвичай, від цього верне.
В апогеї своєї безпечності.
Спалахи гніву й ненависті
Сіють в ріллю плодючості
Чорні зерна ненаситної ницості.
І пагони пнуться угору,
Вони ж від народження хворі
Квітами, що пахнуть цвіллю
Свого одвічного предка,
А ймення йому - Наклепник.*
*(Септуагінта тлумачить ім"я Наклепник - як Лукавий)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268972
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.07.2011
Дождь опазывал ровно на двадцать минут,
В захолустье капризно ворочалось лето,
И наверно прогнозы из гугла снова наврут
Про туманность и ветер в селении долбанном «Где-то».
Запредельная доза прописанных градусодней,
Лжекроватей, подсчитанных в ровненький столбик,
И количество жизни, и отмерянных трудодней
Превращается в насыпь, а позже в зелененький холмик.
А пока эти двадцать минут подождем, помолчим,
На дорожку. Хотя золото… Оно тоже чревато…
Спам в мозги, в душу капельно-медленно сплин,
Возвратился мой дождь, в соль миноре, на модерато….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268960
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 07.07.2011
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268382
лер
всего-то ничего...
когда озябший рот сожмется в поцелуе
быть может нас найдёт святое *аллилуя*
быть может нам с тобой навеяные мысли
споют за упокой не в той но в этой жизни
А поцелуй застыл улыбкой как в оскале
(всего-то ничего-реснички с век упали)
дыханием своим щеку твою согрею
(всего-то ничего) а большего не смею
Но чёрным вороньём кричит душа немая.
Всего-то ничего. А что? не понимаю.
Аллея. Хриплый снег. Следы на растояньи.
Всего-то ничего... Последнее свиданье.
Всего-то ничего! Всего-то стонет где-то
несказанное мной под грязным мокнет светом
и снег опять кружит и хлопья словно лица...
Всего-то ничего.
Упала с век ресница.
****
( переклад українською)
Як стиснуться уста схололі в поцілунку,
Напоїть «алілуя» нас хвалебним трунком,
Навіються і проспівають нам думки сумні
Заупокійну... В цьому, не прийдешньому житті.
Закляк усмішкою цілунок, як в оскалі,
(то вії.... так, усього лиш з повік упали),
Я подихом своїм щоку твою зігрію,
(то так, усього лиш) торкнутися не смію.
Зчиняє ґвалт, як крук душа моя німа,
То так, усього лиш. А що? уже вмліва.
Алея. Сніг хрумкий. А онде, - слід маячить,
То так, усього лиш… Останнє із побачень.
То так, усього лиш! Так жалюгідно квилить,
Снує моє невИмовлене в світла линви,
Знов сніг… Примарились обличчя у завії...
То так, усього лиш
З повік упала вія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268589
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 05.07.2011
Так тихо дощ шумить, у вікна ледь дрібоче,
Так тихо ніч до мене тулиться й мина ,
А в тебе зорі, кажеш, я до тебе хочу,
Ти там,- я тут , а наче б нас й нема.
А хочеш я прийду, простягну руку,
Порушивши закон всесвітнього чуття,
Тебе любити вічна щемна мука ,
Та за безгрішність не буває каяття.
А хочеш, я віддам що хочеш,
Що маю, можу і не можу теж,
Ти знаєш все, і те що напророчиш,
З своїх таємних і високих веж.
А знаєш, я така безрадна
Буваю, як буває заболить
Мені печаль твоя і твоя правда,
Тому тебе не зможу розлюбить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268421
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.07.2011
Ты молчишь… Возбужден только дождь,
Штрих-пунктиром выбивая ритмы
Нашей встречи под логином «ложь»,
И вода на асфальте смывает титры.
Этот фильм отснят дилетантом,
Персонажей не понял никто, и оператор
В кадр по ошибке впустил музыканта,
Который ничего не сыграл … «Снято!»
Молчишь… Запиваю гранатовым соком
Вопросы… Ответы знает немой суфлер…
По ту сторону евро-плачущих окон
Не настоящее лето, а так, - декор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267582
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.06.2011
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264945
Убежать из пустот лабиринта страха
Извилин, заполненных слизистой жидкостью,
Как долго нам ждать обещания краха?
В 31-вой квартире повеяло сыростью.
Хочешь… по краю, хочешь,- по лезвию…
Или по стенам пауком потешным…
Ты так хотела… нелепой нетрезвостью
В зеркалах отражения наши завешены.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267062
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.06.2011
Міста чужого, без назви, куди мене ніччю носило,
Дивилось обличчя із водного люстра калюж,
Приземлившись від ранок… як зазвичай, знімала крила…
Мостилася поруч… на тіло твоє з моїх вій обсипалася туш.
Ти не спав… прикидався, як завжди, і бачив
Безкрилу мене, обеззброєну дотиком, ледве живу,
Знаєш, над прірвою завжди буває хвилююче лячно,
Бо ж не знати, чи довго в польоті пробудеш отак наяву .
Я кроки лічила, ті що міряли стрілки–солдати,
Доки схід сонця мене замурує у вічність смоли бурштину,
На його диску пласкому вибухали секунди розплати
Вмирань і народжень… розриваючи тишу вогню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2011
Этот город не знал, что на улице, рядом,
Свет не выключит кто-то... а завтра с утра
Там, в четвертом поезде, в квартире на пятом
В ванной комнате льется из крана вода…
Из окна занавеска белым флагом взметнулась,
Кто-то на ночь окно затворить позабыл…
Утро красной воды… она не проснулась,
Тонким лезвием луч по паркету скользил…
Город жил, автострады, как вены
Наполнялись в час пик густым СО2,
Пили кофе в кафешке кати и лены,
А она не звонила и не пришла…
В витринах неоновых отраженья прохожих…
Марка… Ночь… Дискотека… Июль... как тогда…
Этой ночью с вокзала черной гадиной поезд
Увозил ее дождь … и жару… в никуда….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266110
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 20.06.2011
1.
перламутролетальність покинутих мушель
берегопіщаний рух човночасу
розчавлені паводком суші на суші
на острові штучному охуємаси
неначе медузи слизькі і холодні
тіло до тіла ковзАнотертям
такі навіжЕні проникні голодні
тепер зимноводні м’язотіла
жИли до шторму у піплмешкАнях
що схожі на рифи містоморів
були залежними мрієкоханням
не помічаючи маякоднів…
2.
в палубоднЯх приголомшливих люках
виднівсь хеппіенд про марієхуан
в траллеротріллери застрягаючі глюки
ловив на планктон традиційно жуан
а в чому тут фіш(ка)та ніби немає...
усе аш два о та ще - натрій хлор
ще кажуть вода усе пам'ятає
в неї більше не вступиш once more
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265983
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.06.2011
Вона одягала сукню, щоб прикрити розбите серце,
На дуже високих обцасах танцювала на табакерці.
Вона гордовито несла у танці важенну душу,
Яку прикривали із шовку звабно кокетливі рюші.
Безсоння в туребку від бабці пакувала, щоб трапились потім,
Де рейки зійдуться і станції, якщо не запізниться потяг.
Як стане колоїдним простір, то всі паралелі зіллються
У пристрасть, яка виходить за межі всіляких презумпцій.
Вона замовляла роумінг із акцією на вічність,
Гоїла диханням штучним свою покалічену дійсніть.
ВіндУ прочиняла, як вікна у сонячну несистему,
Напнявши на тіло хмари від частої еритеми.
У ліжко втрапляла із тінню, завше чомусь "валетом",
Творила малюнки фантазій за відомим лиш ій трафаретом.
Своїх некохань натюрморти вкладала у липові рамки,
Коли ж починала білими,- не втрапляла ніколи у дамки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265677
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 18.06.2011
попереднє:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265508
в палубоднЯх приголомшливих люках
виднівсь хеппіенд про марієхуан
в траллеротріллери застрягаючі глюки
ловив на планктон традиційно жуан
а в чому тут фіш(ка )та ніби немає...
усе аш два о та ще - натрій хлор
ще кажуть вода усе пам'ятає
в неї більше не вступиш once more
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265573
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.06.2011
перламутролетальність покинутих мушель
берегопіщаний рух човночасу
розчавлені паводком суші на суші
на острові штучному охуємаси
неначе медузи слизькі і холодні
тіло до тіла ковзанотертям
такі навіжЕні проникні голодні
тепер зимноводні м’язотіла
жИли до шторму у піплмешкАнях
що схожі на рифи містоморів
були залежними мрієкоханням
не помічаючи маякоднів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265508
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.06.2011
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265292
Він носить в кишенях, мабуть, із три пачки «прими»,
І сердится часто, і постійно не вчасно лягає спати,
Я «kiss apple» кУрю і часто збиваюся з ритму і рими,
Буває сама накладаю на серця правий шлуночок лати.
Він любить осінь і каву, і зовім не любить гламуру,
Він вміє писати вірші і свАриться за недолугість,
А я мучу ночами visty, mozilly і нуота чорного клавіатуру,
І щось там пишу про ляльку і дощ, коли із сльозами туго .
Я наніч ковтаю персен, анальгетики і часом снодійне,
А він мені робить ін’єкції віршами (глибоко-мязево–крапельно)
Від частих візитів подруги Депресії Ностальгіівни,
А потім у снах літаю у місто, яке так далеко від мене на мапі.
Він спить на лівому боці. Під простИрадлом я, на теплій долоні,
І мОлюся наніч до Всесвіту, який нас несе пелюсткою лотосу,
На горобинові грона, - Він, а ще, - на Закон, який в ньому самому,
Отак і живем… У часі і просторі… а скільки ще так?
Спитати б у Хроноса….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265331
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 16.06.2011
А ми минем? Минання не для нас?
А ті, яких не бУло, не минають.
Прадавніх зір світіння до "халас,"*
Крізь тіні марев срібно протікає.
Чужі вітрила давніх кораблів
На щоглах вітер напинає сумом,
Де берег предковічних не морів,-
А лиш піски якихось сахаркумів.
Крізь товщу літ летовищ і доріг
Кульбабка пустить пух у новоліття,
Ми там чужинці, стоптаний моріг,
Де відцвіли пелюстки семицвіття.
халас* - кінець (араб.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2011
бракує…
Бракує кисню – ми ще не в раю,
А може, так,- заглибились під воду,
Десь там світліє небо журавлю,
Та ніч ще тягне зоряну підводу.
Бракує миті - ми в ній не жилИ-
В промінні «бабилітабожевілля»,
Опісля рясно венами пливли
Осінні щеми літнього похмілля.
Бракує нас – бо ми іще не там,
Де день такий, коли ніхто не плаче,
Освідчимось колись чужим гріхам,
За те, що разом нас ніхто не бачив.
Бракує слів, а нетутешня ніч
Мовчить цнотливо сумом свого неба
В моїм безсонні... Ти мене поклич,-
Як згусне час від мене і до тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2011
на перекрёстке вены и иглы...
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/01/19/2742
на перекрёстке вены и иглы
на перекрёстке горлышка и горла
горят нейроны и глаза голы
и сладкая мечта уже прогоркла
в средоточенье воя потрохов
и в сгустке белены перед глазами
уже ни до друзей ни до врагов
не дотянуть лишь ада с образами
видение в подслащенном дымке
фаланги пальцев - зимняя дорога
ухабы кочки призраки сугроба
двоясь сползая тают вдалеке
и чашечку колена вдрызг разбив
о пресловутый камень преткновенья
сползёшь в кювет и скатишься в обрыв
в обыкновенный /нет обыкновенней/
и хоть дери башку хоть не дери
не разглядеть с болота под горою
распутье тех дорог которых три
и тех судеб которых тоже трое
и дабы охладить мозгов скулёж
водицы зачерпни шеломом кепки
за здравие илюш добрынь алёш
испей остынь и выругайся крепко
***
схрестили напрям вена голка
схрестили вирву шийка горло
горять нейрони очі смеркнуть
і згіркла мрія в каві чорній
і в нутрощах копирсання котів
і в згустку блекоти перед очима
вже ні до друзів ні до ворогів
під образами свічка пеклом блима
видіння в підсолодженім серпанку
доріг зимових розпістертих пальці
вибоїни рови примари і обманки
канва у хрестик вишита на п’яльцях
коліно розтрощивши вщент
об горезвісний камінь спотикання
сповзеш в кювет і в той момент
потрапиш в урвище нежданно
дери довбешку а хоч не дери
вже не розгледіти з багна попід горою
розхристаних доріг яких є три
і доль розхристаних поділених на троє
охолоди від виверження мізки
від стресу зачерпни в шолом водиці
давайте БУДЬМО! та щоб ви трісли
і мать вашу... альоші і нікітічі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264884
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.06.2011
beryze, командантеЧе
ближе к финалу (в соавторстве с командантеЧе)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264789
научись целовать кончиками ресниц
научись проникать в мое солнечное сплетение
накорми моих нежных и хищных птиц
вырви меня из серых стен окружения
эвтаназию проделай капельно
чуть-чуть медленней, можешь вручную? мой солнца закат
мандариновый...укрой легким штапелем
чтоб потом возвратилась... поцелуем луча назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264832
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.06.2011
Фонарь полусонный желтым глазом подглядывал в форточку
Квартиры, где наскоро некто от мира зашторился шторами,
А мысли слезились, текли, и под пятым ребром что-то корчилось,
Странный ступор… Затихающий стук каблучков в коридоре.
На клетчатой скользкой клеенке парочка чашек,
Ощущение горькости кофе и чьих-то духов… Показалось…
На стуле неряшливо брошена голубая рубашка,
С красной грудкою птичка была, но вдруг ее не оказалось.
На гуще кофейной гаданье - как дурь, баловство несуразное,
В перевернутой ракушке створки прикрыты застенчиво,
Наважденье, иллюзия, или желание амебообразное,-
Запах кожи запомнить в такси уезжающей женщины.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264483
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.06.2011
Юрий Левитанский
«Красный боярышник, веточка, весть о пожаре...»
http://levitansky.ouc.ru/krasnui-boyarushnik.html
Красный боярышник, веточка, весть о пожаре,
смятенье,
гуденье набата.
Все ты мне видишься где-то за снегом, за вьюгой,
за пологом вьюги,
среди снегопада.
В красных сапожках, в малиновой шубке,
боярышня, девочка,
елочный шарик малиновый
где-то за снегом, за вьюгой,
за пологом белым бурана.
Что занесло тебя в это круженье январского снега -
тебе еще время не вышло,
тебе еще рано!
Что тебе эти летящие косо тяжелые хлопья,
кипящая эта лавина?
Что тебе вьюги мои и мои снегопады -
ты к ним непричастна
и в них не повинна!
Что за привязанность, что за дурное пристрастье,
престранная склонность
к бенгальскому зимнему свету,
к поре снегопада!
Выбеги, выберись, выйди, покуда не поздно,
из этого белого круга,
из этого вихря кромешного,
этого снежного ада!
Что за манера и что за уменье опасное
слышать за каждой случайной метелью
победные клики, победное пенье валькирий!
О, ты не знаешь, куда заведет тебя завтра
твое сумасбродство,
твой ангел-губитель,
твой трижды безумный Вергилий!
Как ты решилась, зачем ты доверилась
этому позднему зимнему свету,
трескучим крещенским морозам,
январским погодам?
Ты еще после успеешь, успеешь когда-нибудь после,
когда-нибудь там, у себя,
за двухтысячным годом.
Эти уроки тебе преждевременны,
о, умоляю тебя,
преклонив пред тобою колена, -
Выбеги, выдерись, вырвись, покуда не поздно,
из этого белого круга,
из этого зимнего плена!
Я отпускаю тебя - отпусти мне грехи мои -
я отпускаю тебя,
я тебя отпускаю.
Медленно-медленно руки твои
из моих коченеющих рук
выпускаю.
Но еще долго мне слышится отзвук набата,
и, словно лампада
сквозь сон снегопада,
сквозь танец метели,
томительно-однообразный, -
Красное облачко, красный боярышник,
шарик на ниточке красный.
1986
***
( переклад українською)
Глоде мій, гілочко, передвісник пожежі,
сум’яття,
дзвонів сполох.
Бачишся ти мені десь за снігами, за хоругвами завії,
в хуртовинному вирі,
посеред сніговію.
У червоних своїх чобітках, у хутерку малиновім,
панночка, дівчинка,
ялинкова прикрасо малинова
десь за снігами, за хугою,
за пологом білим сутани.
Що занесло тебе в це кружляння січневого снігу -
тобі ще не час, бути там,
повір, ще зарано!
ПОщо тобі оця круговерть важенного білого пір’я,
ця нестримна лавина?
Що тобі до моїх хуртовин і моїх сніговіїв -
ти до них непричетна
і в них ти не винна!
Що за прихильність така, небезпечна, невдавана пристрасть,
схильність згубна
до січнево-бенгальського світла,
до пори снігопаду!
Вибіжи, видерись, вийди, поки не пізно,
з цього білого кола,
з цього нестерпного вихору
пекельного і снігового!
Що за манера, що за вміння таке незбагненне
чути в витті хуртовини
захоплені вигуки, спів переможний валькірій!
О, ти не знаєш, куди заведе тебе завтра
твОє безумство,
згубний твій янгол,
збожеволілий втретє Вергілій!
Як наважилась ти, навіщо бездумно довірилась
цьому пізньо-зимовому світлу,
водохресним тріскучим морозам,
січневим порокам?
Ти ще встигнеш потому, встигнеш коли-небудь потім,
з часом, опісля…у себе,
за двохтисячним роком.
Ці уроки тобі передчасні,
о, благаю тебе,
молю і молюсь уколінно, -
Вибіжи, вирвись, облиш допоки не пізно,
це біле коло завії,
зимовий полон… ти невинна!
Я відпускаю тебе - гріхи мені відпусти -
я відпускаю тебе,
я тебе відпускаю.
Поволі-поволі мої руки закляклі
теплі твої
полишають.
Та ще довго мені вчувається відгомін сполоху,
і, немов би лампада,
крізь сон снігопаду,
крізь танок заметілі,
млосно-нервовий, -
хмаринко багряна, глоде червоний,
кулько моя малинОва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264466
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 11.06.2011
ЛЯЛЬКА (перша частина)
див.http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234077
***
І знову понеділок… Добрий Чарівник прокинувся дуже сонячним ранком, чи то полуднем, чи надвечір’ям літнього дня. А може й не літнього вже, а трохи осіннього… Принаймні, сонце було ще яскравим, дерева зеленими, небо синім, будинок навпроти сірим, вулиця людною, фіранка зжовклою , підвіконня запорошеним… Все, як завжди. Добрий Чарівник не слідкував за календарем, за часом. А навіщо? Дні тижня, години, аж ніяк не впливали на дива, що робилися ним у будь який зручний для нього час. Хіба… світло і темінь мали значення. А пори року… Вони самі мінялися. Коли за вікном було біло, - Він знав, - зима. Коли зЕлено - літо… Коли ж на душі було паскудно, тоскно, щемно і «встрентно» ( як казала сусідка пані Ядзя з першого поверху), - то була осінь, незалежно від кольорів за вікном. Паралельні навскісні промені світла були настільки видимими у кімнаті, що йому здавалось вони пронизують не лише тіло, - душу, просвічують наскрізь. Це були промені осінньої нерівноваги. Дива тоді виходили у нього дуже дивними.
Чарівник помітив саме ці промені, в яких навіть можна було вловити кольори, ледь помітні. Але ж він був не простою людиною, а Чарівником, і міг помітити , що завгодно… Сидячи на ліжку, розглядав порошинки, які повільно літали-кружляли у повітрі . Він ще не думав про сьогоднішні дива, які мав робити… Він ні про що не думав. Він так умів. А потім, захотів, - і почав думати, одразу про все. І тоді йому хотілося палити, до нестями хотілося… От через три хвилини перерви він почав думати… І палити. Відсунув фіранку, прочинив навстіж вікно. Унизу пані Ядзя виходила з під’їзду вигулювати свою таксу, дзеленчав червоний трамвай, навпроти у вікні худорлявий хлопчина грав на скрипці нестерпні гами… Чарівник сів на підвіконня і…зрозумів, відчув, а потім побачив: на ньому бракує Ляльки. Кинув погляд на підлогу, - нема. Намагався згадати, - куди він її подів, переклав, сховав? Не міг. Чарівники ж також бувають забутькуватими. Всі ці дива… Вони забирають стільки енергії, то й не дивно… Кинувся шукати. Попід ліжком, під столом, на шафі, в купі одягу на кріслі, - нема. Чарівник відчув себе чомусь дуже самотнім , покинутим. Підвіконня здалося таким пустим, кімната задушливою, стеля низькою… Він ходив із кута в кут, гарячково думав: «Куди вона поділася? Вона ж не мала ніг.. тобто мала, але тільки такі, пластикові, які не згиналися в колінцях.Вона була босою, і платтячко рожеве брудне, і волосся її руде розчімхане і немите.. . Він так і не встиг її скупати і заплести тугі косички… Ні… Це дурниці, він не встиг довершити дива… Де ж вона? Де?».
« Станься диво… Я хочу знати, де моя Лялька?..», - шепотів Він, але диво не ставалося. «Де ти? Куди поділася! Лялько!!!», - кричав, зірвав фіранку разом з карнизом. «Довбана полістиролова забавка! Ти ж не могла нікуди піти, ти ж мала сидіти отут, на підвіконні! Та ти навіть і відгукнутися не можеш, у тебе нема язика, голосу, та на твоїх устах завжди була та ж сама застигла, фабрична посмішка. Та хто ти така, щоб я зараз тратив свій час, свої сили, нерви на пошуки тебе?! Та пішла ти до біса, щоб тебе трафило! Все… Навіть моє диво не стається… Бо ти пластикова. » Він із злістю, відчайдушно гримнув дверима і збіг сходами униз . При виході із під’їзду зіткнувся із сусідкою і її таксою. Вони здивовано глянули на розлюченого Доброго Чарівника однаково-круглими очима і злякано відсахнулися. Зойкнув трамвай, трійко обшарпаних котів заховалися за зелені баки переповнені смердючим сміттям. «Певно таки не п”ятниця, бо зазвичай сміття вивозять саме в цей день», - чомусь подумав… Зупинився… І диво сталося: Чарівник усе згадав. Тепер залишалося тільки зробити одне-єдине диво: позбавити іграшку душі… Адже він був добрим... Чому? А хіба ви не здогадуєтеся? Що ж так? Хм… Щоб Лялька стала просто лялькою…
А її полістиролове лялькове тільце ще довго лежатиме нетлінним там, на міському смітнику...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264114
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 09.06.2011
Подколодной змеей вползает в душу.
Скользкой, холодной, извилистой, -
На горло… И так искусно душит,
И дышит от наслажденья прерывисто!!!
Ах, женско-sterвозное ее ремесло -
Изворотливой быть и рефлекторно
Яд испускать… Аnd also:
Снимайте! Дубль первый! Мотор! Но...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263869
рубрика: Поезія, Историческая лирика
дата поступления 08.06.2011
записи на странице ежедневника
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/03/07/6078
1. ПОЗВОНИТЬ хотя бы раз в семь лет
и встретиться фатально и случайно
семь лет иною жизнью облучаемы
качаемы причалены кончаемы
покуда сохранили тот скелет
изрядно подржавевший как стилет
от долгого донедоприменения
и вот кофейня странность предложения
и взгляд похожий на самосожжение
и "да" в ответ с приправою из "нет"...
2. не НАПИСАТЬ записки иль письма
не потому что некогда а так
как нечего расстаться так расстать...
но почему не выбить из ума
тех в семь потов наскоков и атак
не написать рассказов иль новелл
из тех фрагментов бликов и кусков
я не хайям хоть виночерпий-вино/т/дел
в сем океане спец как ив кусто...
3. раз ВСТРЕТИТЬ приковаться и крутить
круги звеня ржавьём воспоминаний
/кол в центре/ баламутить и мутить
де сад иль эпикур но не онаний
не встретить больше минимум семь лет
глядишь грядёт фригидность или климакс
две клипсы по углам двойной браслет
в последний раз так тонко исклонилась...
4. исполнить сделать ВЫПОЛНИТЬ обет
нарушив параллельности евклида
семь лет семь бед и лишь один ответ
нам подарила ночь-судьба-планнида
и мы сгорали на манер болида
искомкав-извозив диванный плед...
5. и напоследок РАЗНОЕ и прочее
повестки дня /пардон/ повесы-ночи
и вспомнился некстати арагон
единственным твореньем о бодлере
о серой сене что в помине нет
зато вовсю сереющий рассвет
так развенчал наш внесезонный гон
и я устал карячить на галере
чужой тахты и с женщиной чужой
и попугай пиликает "отбой"
пора вставать и застилать кровать
сна не было покоя также нет
к чему там блок сказал "и вечный бой!"?..
а из меня никчёртошный плейбой
****
(переклад українською)
1.раз ПОДЗВОНИТИ... вибравши момент
зустрітися фатально і невдавано
сім літ життям просіяні задавнені
колисані розховстані розчавлені
допоки зберегли отой скелет
неначе заіржавілий штилет
тривалим донЕдоприміненням
і дивина з кав’ярнею як марення
і погляд схожий був на самоспалення
недопалок із «так» знайомих сигарет
2. не НАПИСАТЬ записки ні листа
і не за браком часу просто так
як глупо розлучатись розлуча…
та мізкам непідвладне забуття
семи потів наскоків і атак
не оповісти у неписаних новелах
з фрагментів на кавалки рваних
я не хайям хоч знаюся на перлах
як ів кусто на мушлях океанних…
3.ЗУСТРІТИ раз прикутись і крутити
круги від спогадів дзвінке лящання
/кіл в центрі/ баламутити дурити
де сад чи епікур та не онаній
сім літ порине знову в часу лет
не зчуєшся фригідність або клімакс
тремтіли кліпси ми затраснуті в браслет
востаннє вишукано так зігнулась…
4.здійснить зробити ВИКОНАТЬ обіт
усупір паралельності евкліда
сім літ сім бід і лиш один одвіт
нам дарувала звабна ніч безстидна
згорали уподібнившись болідам
в простИрадла зім’явши спраглий СВІТ
5.і наостанок РІЗНЕ ще та інше
повістки дня ( чи пак) гульвіси-ночі
згадався недоречно арагон
єдиний витвір про бодлера
здалося мутна сена дише
застукав досвіток сіріший миші
так розвінчав оцей атракціон
я кинув весла чужинка на галері
тахти чужої де отої рідної лиш тінь
папуга завчено своє «відбій»
пора прокинутись і застеляти плед
сну катма і неспокій не полишив
згадалось блок сказав «і вічний бій!»?..
а отакий плейбой навіщо їй
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263833
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 07.06.2011
Спасибо за ночь и бессоницу тоже,
За пролитую ранность ирреального света,
За голос... И то, что, наверное,сможет
Жить долго... А еще,- за продление лета.
За то, что я ни во что сейчас не одета...
Что было? Да так ничего не случилось,
Но только чуть ближе мои миражи,
Помолюсь и спрошу: Скажи мне на милость,-
Зачем так прозрачны небес витражи?
А я измеряю пульсом минуты,
Проекций реалий на времени спрут,
Прости, я люблю, ни к чему атрибуты...
Я просто по линии жизни иду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263131
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.06.2011
Ти завше був і завше будеш,
В осліплому моєму серці,
Як спогади впадуть на груди,
Не кольорові, - чорні, мертві…
Я їх зберу в свої долоні,
Вони ж як байстрючата-діти,
Вже пусто так в моєму лоні,
Не зможу більше народити.
Це буде в серпні… Може в грудні,
Коли спекотність від вогню,
У снах звичайних сірих буднів,
Долоню цілуватиму твою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2011
Я любовница, девочка, женщина?
Я чья-то, или просто ничья…
Я с прошлым чужим скрещена,
Палач я себе и судья.
Господи, Боже мой, Боже мой,
Смирись с моей наготой,
Слепотой, глухотой... Боже мой,
Но прошу, подожди постой…
Мне надо увидеть невидимое,
Без слов еще что-то сказать,
И душу кому-то иридиумом
Просто успеть отослать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262561
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.05.2011
Семимільйонне місто не стане меншим,
якщо одна людина із нього поїхала.
Та ось одна людина із нього поїхала,
і величезне місто вимерло і спорожніло.
І ось я йду по цій пустій пустелі,
куди я йду, навіщо я йду, не знаю,
вже котрий день навколо нікого не бачу,
і тільки скрежет піску на моїх зубах.
Пробач, о семимільйонне велике місто,
о сім мільйонів добрих моїх співгромадян,
але я не можу без цієї людини,
і мені нікого не треба, окрім неї.
Кохана, моя дитино, моя наречена,
моє свято, моя муко, мій грішний янголе,
благаю тебе, як про милість, - повертайся,
я більше жодного дня не винесу без тебе!
(О Господи, зроби так, щоб вона повернулася,
о Господи, зроби так, щоб вона повернулася,
о Господи, зроби так, щоб вона повернулася,
ну, що тобі варто, Господи, зробити так!)
І ось я стою один посеред пустелі,
стотисячний раз повторюючи, як заклинання,
те ім'я, яке сам я тобі придумав,
єдине, відоме тільки мені.
Дитя моє, моя муко, моє спасіння,
моя вигадко, мано, фата-моргано,
синичка в бездонному небі моєї пустелі,
благаю тебе, як про милість, - Вернися!
(О Господи, зроби так, щоб вона повернулася,
о Господи, зроби так, щоб вона повернулася,
о Господи, зроби так, щоб вона повернулася,
ну, що тобі варто. Господи, зробити так!)
І ось на піску стою, схиливши коліна,
стотисячний раз повторюючи свою молитву,
і відчуваю -
вже свідомість моя затьмарюється,
і мова моя все сплутаніша і темніша.
Кохана, моя дитино, моя наречена
(Але я не можу без цієї людини),
моє свято, моя муко,
мій грішний янголе
(Але мені нікого не треба, крім неї),
моя вигадко, мано, фата-моргана
(о Господи, зроби так, щоб вона повернулася),
синичка в бездонному небі моєї пустелі
(Ну що тобі варто, Господи, зробити так)!
***
http://www.litera.ru/stixiya/razval/levitanskij.html#semimillionnyj-gorod-ne
Юрий Левитанский
МОЛИТВА О ВОЗВРАЩЕНЬЕ
Семимиллионный город не станет меньше,
если один человек из него уехал.
Но вот один человек из него уехал,
и город огромный вымер и опустел.
И вот я иду по этой пустой пустыне,
куда я иду, зачем я иду, не знаю,
который уж день вокруг никого не вижу,
и только песок скрипит на моих зубах.
Прости, о семимиллионный великий город,
о семь миллионов добрых моих сограждан,
но я не могу без этого человека,
и мне никого не надо, кроме него.
Любимая, мой ребенок, моя невеста,
мой праздник, мое мученье, мой грешный ангел,
молю тебя, как о милости, - возвращайся,
я больше ни дня не вынесу без тебя!
(О Господи, сделай так, чтоб она вернулась,
о Господи, сделай так, чтоб она вернулась,
о Господи, сделай так, чтоб она вернулась,
ну, что тебе стоит, Господи, сделать так!)
И вот я стою один посреди пустыни,
стотысячный раз повторяя, как заклинанье,
то имя, которое сам я тебе придумал,
единственное, известное только мне.
Дитя мое, моя мука, мое спасенье,
мой вымысел, наважденье, фата-моргана,
синичка в бездонном небе моей пустыни,
молю тебя, как о милости, - возвратись!
(О Господи, сделай так, чтоб она вернулась,
о Господи, сделай так, чтоб она вернулась,
о Господи, сделай так, чтоб она вернулась,
ну, что тебе стоит. Господи, сделать так!)
И вот на песке стою, преклонив колена,
стотысячный раз повторяя свою молитву,
и чувствую -
мой рассудок уже мутится,
и речь моя все невнятнее и темней.
Любимая, мой ребенок, моя невеста
(но я не могу без этого человека),
мой праздник, мое мученье,
мой грешный ангел
(но мне никого не надо, кроме него),
мой вымысел, наважденье, фата-моргана
(о Господи, сделай так, чтоб она вернулась),
синичка в бездонном небе моей пустыни
(ну что тебе стоит, Господи, сделать так)!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262538
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 30.05.2011
svit(y) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262099
golod00x(y) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262067
Чихнул… И ладно, на здоровье,
А похоронка не пришла!
Я приготовила снадобье,
Чтоб не заметила жена.
Придумал тоже, - красный гробик!
А водки сколько прикупил?
А в ЖЕКе заплатил за холмик?
Венок, - из полимер-акрил?
Мы с похорон твоих сбежим,
Пускай танцуют бл*ди - с*ки,
Куда? А так, в другую жизнь...
Давай, ныряй в мою «сузуки»!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262132
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 28.05.2011
http://www.stihi.ru/2010/02/02/3024
двери скрипят а в ступенях от ног остаются промоины
Сид Валерий
***
двери скрипят а в ступенях от ног остаются промоины
ливень смывает одежду лишая иллюзий
тащат тебя под микитки(по-новому это промоушен)
прежде чем пасть ты повертишься шариком в лузе
чёрные дыры на белых одеждах опять появляются
"враз измениться"* похоже на "быстренько выпил"**
истины-перлы-алмазы в грязи под ногами валяются
и всё едино что крик кулика что стенания выпи
творчество ль это сие суесловье верней рукоблудие
мудрый сверчок на своём обалдевший шестке
сердце не вырву а просто потрогаю груди я
и залюбуюсь подтёком на левом соске
--------------
*Шри Ауробиндо
**Венечка Ерофеев
( переклад українською)
двері риплять і даються взнаки важкі кроки сходИнами
злива змиває ілюзії до гОла і бОса
стусанули тебе по-під ребра спутавши линвами
ти як кулька летиш і крутить тебе у фосі
чорні діркИ на одЕжині білій знову з'являються
«змінитися враз» так схоже на «залпом хильнув я»
істини-перли-берили в ногах у багнюці валяються
і байдужЕ що крик кулика що зойк бугая
чи се творчість оте марнослів’я вірніше малакія
цвіркун на своїм очманілім припічку мудрує
серце не вирву а просто торкнуся грудей я -
і відтулина чорна на лівім соску мене замилуює
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261673
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.05.2011
Протеканием воздуха в дня горловину,
Потертостю звуков на моих перепонках,-
Ночь… Собирает мою кров пуповинную,
Клетки стволовые сливая в воронки.
Ведь белым по-белому не пишутся слоги,
Как черным по-черному не вяжется нить.
Вот смотрят с небес ангелы, демоны, боги,
Бог с ними… Мне б до утра в одиночку прожить.
Черные дыры – лишь равнодушные звезды,
Те что сгорели – уже теперь вне Вселенной,
Где это « потом»? Позже узнаем ли в бездне?
Наши души лишь эхо свободных падений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261498
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.05.2011
На этой фотке развеселой
Кончалось красочное лето,
И дождь, как саксофона соло,
Ты помнишь, звали ее Света...
Кафе... И на кофейной гуще
Гадали, что же будет дальше?
А черно-белый день грядущий-
Двухцветен, и не терпит фальши.
Но стерпит все фотобумага,-
Прошедших праздников делирий,
И грусть и радость... Только влага
Да яркий свет ее добили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260785
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.05.2011
Та істота лиш тінь із минулого, збляклого міста,
Із розчахнутих навстіж прокурених вулиць старих,
У сукенці з дощу, і волоссям з осіннього листя,
З часових перехресть, що позначені сотнею віх.
Її тінь, із веснянками, вранішню каву варила,
І в туребці торішні шукала в клітинку листки,
Малювала ілюзій тонкі з павутинок вітрила,
Будувала із диму примарні у мрію містки.
Хто вона? Лиш луна, лише збій генетичного коду,
Тих, чи тої, земної, з реальних жагучих торкань,
І вона в сновидіння ступила, не знаючи броду,
Віддаючись велінню умовно-безумних бажань.
Перехожий, зустрівшись із нею на розі, не знає,-
Що в кишеньку ховає назбраний зоряний пил,
Так безглуздо по місту опівночі просто гуляє,
А душа? В неї є… То ж не рви тих найтонших фібрил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2011
Коли Твоя Фіолетта прокидається,- у неї фіалкові очі,
від сну, що цілу ніч змішував червону і синю фарбу,
вона встигла полюбити вранішню каву,
але Ти їй ще ніколи не приносив її у ліжко,
Твоя Фіолетта накрапує крапель настійки з волошкового суму у склянку з вчорашніми ілюзіями,
їх вона заїдає жменею позаторішніх згірклих зерняток мигдалю,
Твоя Фіолетта дивиться на стелю,
на якій білим фломастером вона щодня пише листи, і поки ще не знає кому?
їх прочитає лише той адресат, який колись разом із нею опиниться в її постелі...
і може тоді, колись... Вона вперше спробує вранішню каву принесену замість волошкових крапель,
але їй так бракуватиме хоч трішечки суму,
А що робити, - це наркотик, на який вона присіла добровільно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260622
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 20.05.2011
Юрію Ольшанському, лікарю акушер-гінекологу, якого похоронять завтра у Стрию, присвячується.
(45 років життя він приймав пологи...)
***
"Його нема",- сказала санітарка
І зачинила двері в коридор,
"Він більше не ургентний завтра"...
І холодом повіяло з-за штор.
Бузок у місті пінився лілово,
Каштани на Пекарській зацвіли,
Бо травень, і напевно знову
Когось в пологовий народжувать везли…
Сплатив добром своє життєве мито,
Тепер пішов, назАвжди, назавждИ,
Та будуть знов народжуватись діти,
Але своїх він так й не народив.
Все як тоді…Жінки із квітами у палаті
У слоїк зціджують прибуле молоко,
У руки теплі він не прийме вас, малята,
Коли відійде сам не знав того…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260613
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.05.2011
1.
а формулу дождя не вывел Менделеев
она не Н2О и Н3О тем более
она неорганична не синтетична тоже
хто вдохновлен дождем понять такое сможет
налейте на ладонь чуть-чуть воды небесной
и станет на душе грусть мелодичной песней
2.
солнечным зайчиком протираю экран
и плету паутину мыслей
кто-то видит в этом стихи
а кто-то думает,- это спам
кто-то - звуки невидимых писем...
клятвами пахнет белый туман
а прощаньем - сиреневый вечер
зазвучит дождями орган
и так хочется крикнуть: "forever" !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260255
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.05.2011
У ліловій турепці взорИсті панчохи
Й квиток новорічний в стрипт–бар «Носоріг»…
Минула зима, хуJ з нею, і похуJ,
Хай тане за містом цей довбаний сніг.
Продати рояль, які там забави?
І ноти спалити – хай йому грець,
ВдягнЕм окуляри в рожевій оправі,
Остоєbенило все до капець.
Поцілунки нескромні наніч у ліжку,
Ви любите ззаду і пахнете віскі,
Весною я дика, як мАрцева кішка,
Голова полетіла, бо витекли мізки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260254
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 18.05.2011
Самолетик бумажный взлетит
По велению розы ветров,
Только ты его благослови,
Сложив из листка стихов.
А потом поплывет по луже,
Став корабликом с парусами,
Если будет кому-нибудь нужен,-
Превратится тайком в оригами.
Может бабочкой, или цветком,
Исчезнув из прошлого лета,
И заплачет за ним тайком
Грустный смайлик из интернета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260055
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.05.2011
Плэйкаст от Amrilaura
http://www.playcast.ru/view/1585091/55917331a661f5e2dc252dd94b6091ea7ea7c47fpl
1.
А говорят, что будто мир трехмерный,
Пусть говорят… И на твоей груди я засыпаю,
И слушаю, как бьется сердце мерно,
Пульсируя... В твою четырехмерность улетаю…
Ты говоришь во сне:"Куда тебя носило...
По пропасти ночной орущей дискотеки?"
А я прижмусь к тебе так сильно-сильно…
И поцелую нежно вздрогнувшие веки.
2.
Когда Вселенная сожмется до самых крохотных размеров,-
Давай уйдем в тоннель тончайшей талии восьмерки, если
Случится взрыв... Неумиранием пролившись кварками в этере,
Мы станем жить, где захотим, но, знаешь, вместе, вме…
А в той, моей Вселенной, будет жить Она, уже другая…
С моим лицом, и может быть, зелеными глазами,
И под моими небесами узнает мир… И он ЕЕ узнает,
И снова что-то там случится… Но, увы, уже не с нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2011
В сирени цветеньи сиреневом,
В отцветаньи поры тюльпановой,
День кончался рабочий скукоженно,
А завтра опять, все заново…
Заводские ворота скрипнули,
Проходная… Охранник… Выход…
Пахли липы листочки липкие,
Майский день догорал тихо.
Парясь на нудной панщине,
Поденщик-поэт, замаялся…
Но Лидке,- собаке, как женщине,
По-доброму так улыбался.
А сирень так лилово-ласкова,
Вечерело, он шел устало,
Тетрадка стихами наскоро
Исписана… В кармане лежала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259176
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 12.05.2011
Якщо вам невідомий стан абсолютного ненав’язливого, розрідженого спокою, такого звабно-цнотливого, який виникає десь зсередини і розлившись по нейронах, збуджує всі рецептори до нестями ожививши їх чутливість,- то тут про це. А так буває уві сні.
Кімната. За вікном вишнева хурделиця. Світло проникає крізь скло заповнюючи фотоспалахами простір куба кімнати. Адже середовище в кубі – також простір. Інколи навіть дуже щільний для двох… «Уява, - це найголовніше, воно є відображенням того, що ми притягаємо у своє життя»* Вона . Нічого її зараз не турбує, жодні подразники, окрім світла, повітря. Лише відчуває себе і свій білий, бавовняний халатик в сині дрібні квіточки. А ще, - мокре волосся на плечах і шиї, срібні дротики кульчиків з білими перлинами у мочках вух. І… Тепло Його присутності. Ота присутність хвилями пульсує у просторі і часі. Все так просто. «Все так просто… але зовсім не так.»* Він лежить на тахті, просто лежить і читає журнал. Уважно так читає. Як добре, що вона може спостерігати за ним. Вона сідає на краєчок тахти, підібгавши під себе праву ногу. Щось там показує і говорить телевізор. Але він нікого не цікавить. Їй цілком фіолетово зараз , що діється у місті, у країні, у світі і Всесвіті. Вона сама собі – Всесвіт. Їй не хочеться думати про минуле, про майбутнє, яке прийде доволі скоро, бо є теперішнє, тут , вже, зараз…І це діється цієї миті, тепер, вже. Зрештою, діється те, що нічого не діється. Все у стані якоїсь кисільно-просторової зависі. Просто Вона хоче якось Його розворушити. Хихикає, про щось питає, стріпує з волосся крапельки води. І чує у відповідь таке спокійне: « Угу, угу…» . І цього достатньо. Значить він тут, таки чує її. Ось, вона біля його ніг. Перше, що прийшло на думку, то це, що дуже захотілося торкнутися і потеребити йому пальці. Вона торкається їх руками, і відчуває кожну дрібненьку кісточку-фаланги: проксимальну, середню, дистальну. А великий палець, - має тільки дві фаланги. А кожна фаланга складається з основи, тіла і головки.. А великий має назву hallux. А оце,- плеснові кісточки. Кожна плеснова кістка має тіло, основу, що з'єднується з дистальним рядом кісток заплесна, і головку з суглобовою поверхнею для сполучення з проксимальною фалангою кожного пальця. Вона досліджує будову його стопи і все це говорить вголос. Її пальчики тереблять йому пальці на ногах. А шкарпетки сірі такі, у чорно-білу кашку. Ну і що? Шкарпетки не заважають. Вона має делікатні, філігранні, вправні пальчики і дуже чутливі рожеві пучки. «Лоскітно» , - каже він і ворушить пальцями у шкарпетках. «Терпи, - бо зараз укушу, - то буде боляче..»,- каже Вона, знову стріпуючи волоссям, а на скельця його окулярів падають дрібні краплини води з запахом лавандового шампуню. Її тапочки летять із ніг у різні кути кімнати. Вона забирається на тахту і риплять старі пружини. Стягає шкарпетки з його ніг і гострі зубки впиваються в великі пальці ніг. І… Шелестить журнал, Він хриплувато сміється і щось там каже, але вона, як кішечка, яка грається клубком ниток, випустивши кігтики від задоволення, - вже нічого не чує. Її руки пірнають під його сірий плетений светр, і долоні, і пальці відчувають гладкість і тепло тіла, ковзають вище, і вже пучки намацують невеликі кружальця, ще гладкіші за шкіру, і на цих кружальцях раптово з’являютья тверденькі-тверденькі, маленькі-маленькі, бруньочки сосків, які обпікають її м’які рожеві пучки, передаючи імпульси у тіло, яке все більше стає чутливим до світлових фотонів, і з черговим спалахом відбувається хімічна реакція у кожній клітині . Яка? А така, яка каталізується дотиками, запахами, звуками і теплом інфрачервоного світіння тіл. Не витримують застібки-затраски на її халатику і трісь-трісь, вони самі розстібаються, але вона цього не помічає. А що відбувалось далі? Ви чекаєте продовження?.. А воно відбулося поза часом і простором…
Вона обережно, щоб не торкнути нігтиками , водить пальчиками навколо бруньочок. А вони наче ще твердішають. Щось стається з простором. А.. У ньому дифузія звуків, зовсім не чутних, лише дихання, вурчання старих пружин тахти, шарудіння бавовняного халатику і шерстяного светра, звуки тертя-ковзання… і зміна кольорів фотоспалахів,- на лілово-молочно-білий. А час… 9год.8 хв. Гм… Якесь знайоме число. Згадалось g, - прискорення вільного падіння… «Найпрекрасніше з усього, що ми можемо переживати, - це незбагненне.»*
Вона поклала голову на його м’яке плече. А светр зовсім не був кусючим. Її долоня лежала на його грудях і відчувала, як протікав час через тіло ударами серця відліковучи хвилини. Ледь здригалися повіки. Його дівчинка спала. Не важливо де. Важливо, що на Його плечі. «Нема простору і часу, є їх єдність»*,- так вважав Ейнштейн.
*Цитати Альберта Ейнштейна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258310
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.05.2011
Торкань присутність ще незаймана,
Фантом фантазій, цнота сподівань,
Лиш на долоні з ліній ламаних,-
Ледь видима - незвіданих бажань.
А сни … Вони як пух розвіються,
І проростуть кульбабками в маю,
Не нарікай на долю і не гнівайся,
Тамуй прийдешнім серця печію.
Вдихнути світ, сплативши мито,
(Світ не зловив… Йому несила),
В долонях яблука доспілі літа,
Неси, не боячись, що буде злива.
Минеться…В журавлинім клині,
У горобиновій пожежі восени,
Здіймусь і я, у зосенілій сині,
Хтось скаже:« Ось, дивись,- Вони».
***
навіяне віршем:
svit "твої фантазії і марення…"
***
твої фантазії і марення
ще віднайдуть свойого втілення
і журавлиний клин до вирію
літа потягне восени
а дріб"язки-дещиці марними
здадуться з тих де щось хотіли ми
в минулому що висне гирею
марою пхається у сни
тягар минувщини... пусте воно...
є сьогодення - до прийдешності
ну що минуле... порожняк вночі...
відгуркотіло-загуло...
ще стільки ряднами розстелено
стежин... хоч їх пройди хоч вештайся...
та от в минуле - аж ніякочки!..
воно - за ґратами... за склом...
***
ID: 257894
Рубрика: Вірші, Присвячення
дата надходження: 06.05.2011 02:45:34
© дата внесення змiн: 06.05.2011 13:42:34
автор: svit
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258075
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.05.2011
Нічних боюся вікон, як дзеркал,
Вони - до неможливості холодні,
Облич чужих півмісячний овал,
І очі… До нестерпності голодні.
Я їх торкнулась ненароком раз,
Ковзнула тінь моя по зимній кризі
Скла, що від світу відділяє нас,
І сумом штора шелестіла на карнизі.
Про те, що бубнявіє дивний сон,
В котрім лиш ніч одну іще прожити,
Не зруйнувати зведених колон,
Які тримають недосяжні миті.
Як вимолити в задзеркаллі час?
Як дотик літа молять пізні квіти?
Нештучні, певно, зацвітуть по нас,
На підвіконнях збайдужілих вікон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256647
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.04.2011
сірі сукні скидають тіні
а ти чуєш вже шелест мережив?
це я так на хвилинку влетіла
лише місяць роз’юшений стежив
у шпарину засмучених вікон
де ілюзія миті і втоми
щоби було не надто самітньо
одинокості в домі смутному
що чекати від довгої ночі ?
чи чатує якась загроза ?
ну а ніч сатисфакції хоче
за безсоння ударні дози
це я так лиш сюди на хвилину…
поки ще не повіяло з норду
доки тиша німа часоплину
завмира на мінорнім акорді
і шифоновим дивним шалом
плине спогад про дощ на тілі
тут химерність керує балом
іще трохи і все зотліє…
опустілі дзвенять фужери
сукні сірі вбирають тіні
клеїть світлі світанок шпалери
і з’являются знову стіни
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2011
http://www.stihi.ru/2010/01/27/2579
1.
Нарікаєм обурено на телефонний зв’язок,
Що за напасть? На-пів слові розмова зібгана,
Хто говорить? Ало! Я кричу, ти не чуєш… Ало…
В автомат не пролазить остання монетка, зігнута.
Значить так має бути, не вір телефонним зв’язкам,
Мо’ наклепник нашкодив, отой з паралельного світу,
Якісь глюки на лінії, хворобливий діалог і нам
В унісон усе важче і важче дуетом стає говорити.
Не винуй АТС і монетку за те, що крива,
Не дошкулив сторонній ніхто і не стукав по склу,
А розмова чомусь хвороблива і якась не така,
І слова вилітають не ті, а інших уже не знайду…
А причина ж настільки банальна і тепер зрозуміла,-
Просто луснула раптом натягнута вщент тятива,
Павутинка тонка індіанського літа, несміла,
І дарма нарікати, бо зв’язку вже між нами нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2011
Наснилось місто… Якесь незнайоме…Схоже на лікарняний двір,
Відділень вікна і панельні стіни, і розмови жителів затерті до дір,
Про годівлю, про умови життя, про хвороби… А ще про майбутнє, якого нема,
Про ліжкодні, процедури, пігулки… Про газ і про те, що минула зима.
Жителі всіх містечкових відділень тумбочку мають й добовий провіант,
Пігулки і застрики, хворобливі історії, анамнезу доль не один варіант,
Сюди на зупинку трамваї не ходять, тут виходи два – додому, чи в морг,
Переливання крові – єдина станція …Хто не доїде,- проститься борг…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255649
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.04.2011
Я пошел в одиночку
Песню петь, или две,
Фантазий моих клочья,
Знаете, кто я, или нет?
На глаза попался другой,
Он опирался на трость,
Но осанка была молодой,
И я слезы собрал в горсть.
Хотя песни мои - дым,
В них все кажется ясным,
Увидал старика молодым
А может напрасно?
***
I went out alone
To sing a song or two,
My fancy on a man,
And you know who.
Another came in sight
That on a stick relied
To hold himself upright;
I sat and cried.
And that was all my song -
When everything is told,
Saw I an old man young
Or young man old?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255534
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 23.04.2011
Велика чайна хризантема,
Остання із останнього букету,
В стопкадрі вицвілої «Свеми»
До болю давнього сюжету.
Чужого міста пил і запах,
Часом затрута таїна,
І ситцеві на серці лати,
На скронях – срібна сивина.
Сльози застигла пароксизма,
Хоч несолений віск свічі,-
Додасть святковості до тризни,
Ти лиш: «Було..» прошепочи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2011
ніч... надто ніч
у ґвалті тиші
мене ґвалтує тінь
старої задри в тілі згадка
помешкання як пустка як нора
в котрому начебто
нема мене і миру
але я певно є
дірою чорною у космосі моїх чуттів
чи є вони ? либонь лише вночі
я думаю що так… та певно ні…
я осмосом засмоктаний
у паралельний світ
а мій - украв крадій
забувши зачинити люк
і видно лише клаптик стелі
із тріщинкою
забракло маляру пастелі
її замалювати
на мене глипа глупа ніч
очима вирваних вікон-очиць
стіна як натяк на безвихідь
безсоння в кожнім закутку
кути чотири розою вітрів
у мозку розлились
перетягом підступним
клаксонять реквієм
і маятник годинника
перетворивсь на шибеницю
а треті півні здичавіло
волають лементом -
народжується у переймах
кволий ранок...
зім"Ятих простирадл
перестрах -
дихай дихай!
і тужаться прокурені легені
світає …
світліє круг…
і тріщинка на стелі неба…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255213
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 21.04.2011
жовта задуха палати
лати на стелі
брудної пастелі
постіль дезинфікована
ковані грати
ідентифікацію пройдено
реципієнт (ка) готова
до трансплантації
болю…
рецепторами відчувати
дотики
доки наркоз не подіє
а потім від нього відходити
буде нудити
чорна пастка палати
палацу де Він - повелитель
дайте кисневу маску!
голки хитро розміщені
десять кубиків адреналіну
замість серотоніну
пластиліновий відчай
фактор ризику
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255087
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 20.04.2011
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252151
В среду, в безлунье тоскливо-кирзОвого города,
Неожиданно Осень приперлась по недосыпу,
С дороги уставши, вдруг испытала голод,
И нырнула в первый подъезд на ночь проситься.
Он подкоркой почувствовав, ожидая ее прихода,
В ночь глухую нарочно забыл запереть дверь,
Милостью случая, погоды, или просто природы,
Она – в душу, не в душ… А еще попросилась в постель.
Бестия знала – поэты влюбчивы и, конечно, ранимы,
Ну и в рифму кончают, и мОгут-могУт «на ура»,
А свидетелей не было, лишь тени со своей пантомимой,
Скромно спросила: «Не найдется потраhаться до утра?»
Бляdju в постеле казалась, отнЮдь не Инессой,
Умелы касанья, мягок шаг, терракотовый лисий фокстрот,
А жестокая страсть, - сменялась нежной агрессией,
И минор, и мажор, и минеt… И так нежен маленький рот.
Задождило сопливое утро, и Лето покинуло дворик,
Декорации город менял в тот самый четверг, пока Осень спала
На предплечье поэта… И метлой дирижировал дворник, -
«Рондо» с рефреном, а листья, как ноты,слетали в луж зеркала.
Потом день был пустым и таким же грустным финальчик,
Испуганный солнечный зайчик заснул на окне,
Ну а поэт... Словно юный, вспыльчивый мальчик,
В стельку напился, болела душа и царапины на спине…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254930
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.04.2011
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/02/22/3173
***
ни к чему суета всё равно ничего не изменишь
ни к чему тосковать если заморозки по утрам
ведь один для другого мы значим всё меньше и меньше
и лишь саднит в душе всё сильней от невидимых ран
не беда что над городом ветер промозглый неистов
не беда что как ветер я холоден и одинок
ничего что растерян набор надоедливых истин
ничего что навечно зашторено чьё-то окно
всё пройдёт как проходит курьерский в ночи полустанки
всё пройдёт словно капля дождя пролетит по стеклу
и никто не найдёт наших душ затаённых останки
и всё так же останется мир безразличен и глух...
но торопится жизнь на перронах бессонных вокзалов
в перестуке колёсном и в стуке её каблучков
...ну куда мне угнаться за чёрными теми глазами
что в вагонном стекле уплывают сейчас далеко
(ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ)
марнота ні до чого все мине і нічого не зміниш
сумувати дарма... приморозило… вранці туман
ми тепер по одинці хіба ти у це ще не віриш
лише ниє душа все сильніш від невидимих ран
не біда що над містом виє вітер несамовито
він самотній як я а я зимний такий як і він
то нічого що врачено істин жалячих звиток
і на вікнах сукно що так схоже на вічний заслін
все мине як минає кур'єрський нічні полустанки
протече немов крапля дощу по холодному склі
затаїних душ обидвох намарно шукати останки
існуватиме світ у глухій збайдужілій імлі …
на перонах безсонних вокзалів волає причинно
ритм коліс про минання і стукіт обцасів її
... наздогін не потрафиш за чорними тими очима
що за склом відпливають із потягом у далині
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254186
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.04.2011
знаєш знову несила прокинутись й підняти з твоєї долоні щоку
і побачити ранок і кімнату нестерпно пусту
знаєш знову не хочу на гущі кавовій гадати де ти
і не знаю чому раптом так під п'ятим ребром заболить
не зумію не зможу вкотре вирвати з серця чеку…
знову вранішнє місто пробуджене зойком трамваїв дощить
знаєш я би просто могла зупинити цю мить
як би раптом знайшла на бруківці – я б цілувала твої сліди
я б по скронях твоїх стікала дощової цілунком сльози
я б змогла всі гріхи яких навіть нема відмолить
знаєш знову малюю тебе розсікаючи небо навпІл
так захмарно-далеко ти але близько немислимо тінь
знову б’ється метелик під серцем з диханням тіні твоєї у такт
але знаєш я боюся панічно того що наступить антракт
ми покинемо зал після першої дії спектаклю терпінь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2011
Октавы
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/01/17/2037
1
стихами – точно! – сыт не будешь
хотя не хлебом
единым жив средь монстров чудищ
земли без Неба
засим оттянемся по полной
программе или
сыграем свадебку с поповной
как в водевиле
2
а что нам гаерам смущаться
давно ж не целки
похоже более ни шанса
/с каймой тарелки
об стену грохнуты в угаре
высоких чувств/ и
глядит с усмешкой сивый аред
вслед юной чуши
3
/как ветром сдуло/ унесённой
вольно; резвиться
дурашкой баловнем сластёной
с душой из ситца
веселье буйно-беспричинно
как данность факта
что небо шире чем овчина
и рок – не фатум
4
какие годы дни и миги!
как подфартило!
кругом одни друзья-амиги
пиры в квартирах
девчонки проще трёхлинеек
и титьки тётек
пора кустов цветов скамеек
ещё эротик
5
а не разгула блуда блядства
цинизма грязи
ещё охота изгаляться
в шутейной фразе
ещё по полочкам разложим
/как по кроваткам
подружек/ миг любой что прожит
и чем чреваты
6
причуды выходки заскоки
замашки ёры
сие неведомо и сроки
что те просторы
которые вовне в подспудье
ещё безбрежны
и мы по форме и по сути
нежны; и нежны
7
однако ж и не имем сраму
хотя живые
все акты вплоть до мелодрамы
не тяжелы и
мы верим в простоту и ясность
её исхода
а куртуазность-гривуазность
что год от года
8
нас рвёт на части как в болтанку
из «лева» в «право»
как лузитанию-титаник
се наше право
по праву юности – свободы
имеем выбор
ни лысы ни седобороды
и быть иль выбыть
9
отсюда где Христос пожалуй
един кто честен
зане как проблеск в пасть пожару
столь неуместен
где врут с «агу» до спазма хрипа
(«По ту …» по Ницше)
от фарисеев до магриба
а ишта-ништа
10
невыполнима и подавно
лукавство майя
сей мир уловлен от адама
эхма! Хромая
судьба! не сыщешь ортопеда
а илизаров –
где ноги не оставят следа –
за гранью зарев
11
а кто же в дольнем крылышкует
опричь подёнщиц
варнак мазурик да ушкуйник
плюс купидончик
с лукавым луком круглой попкой
дитём порока…
(не спутаться ли с протопопкой
коль нет пророка?)…
12
а что? она ж мне как бы тёщей
пусть и мирскому
как там советуют: «Будь проще…»?
тогда людскому
к тебе потоку сей тянучке
конца и края…
проблематично до получки
всех призирая
13
у нас получится с тобою
ты лишь редутам
вели сдаваться мне без бою
не то дадут там
где репка парится в кастрюльке
и трали-вали
где безыскусно как в бирюльки
всегда давали
14
а впрочем надо ли охота
смещать инь-яны
ни подвига и ни похода
на путь Ниямы
пора вступать и быть скромнее
в своих желаньях
как только явится Майтрея
грядёт пралайя
15
всё прекратится как и раньше
всегда случалось
не будем «инглиш-идиш-рашен»
и всё сначала
и мы ведь были! след бы помнить!
но мы не помним
всё Абсолют один исполнит
но антропоним
16
вновь отольётся в «номен-омен»
ну и так дале
и «Гомо» – призрак антиномий
аз альфа алеф
так что ж нам жданки ждать мурыжить
хоть чуть вспомянем
веселье радостных интрижек
мы ль не миряне?!..
17
ничто не чуждо нам покуда
мы помним юность
ты кто такая? и откуда
так оглянулась?..
ах! ты – она! ну, та, с которой!?..
да неужели?!..
мы жить спешили так что скорый
полз еле-еле
18
и кукситься нам не пристало
ни здесь ни после
живём мы около вокзала
и нам на поезд
не опоздать как ни старайся:
не тот так этот…
а поезд мчит себе по трассе
сквозь жизнь поэта
***
(переклад українською)
1
Лиш віршами не будеш ситий
хоча не хлібом
серед страхіть- чудовиськ єдним жити
землі без Неба
за цим відтягнемось по повній
і стрАшній силі
весіллячко зіграємо з попівной
як в водевілі
2
а що нам гаєрам стидатись
давно ж не целки
і шансу більше не видати
/ і з обідком тарельку
об стіну вальнути в угарі
чуттів високих / і
насмішкувато глипа сивий аред
вслід юної дурні
3
/ здмухнуло вітром / най му грець
грайливо ; веселиться
пестунчиком як дурник ласунець
душа із ситцю
веселощів хлюп безпричинний
гуляй на волі
і факт що небо не овчина
не фатум - доля
4
які то роки дні і миті!
от підфортило!
довкола друзяки-аміго
бенкети на квартирах
хихикання простеньких дівочОк
і цицьки цьоток
пора кущів букетів лавочок
а ще еротик
5
а не розгулу блуду блядства
цинізму бруду
і ще охота познущаться
і жартувать не нудно
ще по шухлядках розпихаєм
/ Як по кімнатках
коліжанок /і марнотратні дні згадаєм
і нас поквапних
6
примхливі витівки заскоки
замашки кпини
розхристані на усі боки
а хто ж зупинить
прямі і душі не зіпсуті
і жодних каменів наріжніх
і ми по формі і по суті
ніжніш і ніжні
7
проте і сорому ні грама
хоча живії
ще акт і дубль і мелодрама
цілком легкії
ми вірим в простоту і ясність
допіру доки
а куртуазність-гривуазність
як рік за роком
8
рве кавалкує як в бовтанку
із «ліва» в «право»
як лузітанію-титанік
се наше право
по праву юності - свободи
ми маєм вибір
ні лисі ні сивобороді
і буть чи вибуть
9
звідтіль де не хрестились натще
й не були гречні
бо ж проблиск у пожежі пащі
так недоречний
брехня з «агу» до спазму хрипу
(«По той ...» за Ніцше)
від фарисеїв до магріба
а ішта- ніц ше
10
якась облудність фіміаму
лукавство майя
цей світ походить від адама
о йой ! Кульгава
доля! не знайдеш ортопеда
а ілізаров -
де ноги не залишать сліду -
за гранню марев
11
Чи ж одноденка тріпотиться
летить на сонце
варнак мазурик та ушкуйник
плюс купідончик
округла дупця лукаві очка
дитя пороку ...
Мовчи Юноно, суча дочко
катма ж пророка?) ...
12
а їмость мні буцім то за тещу
нехай мирському
як там совітують «Що врешті...»?
жий по людському
покинь намірення лихі
май те що маєш
проблематично до платні
як зневажаєш
13
в нас налагОдиться з тобою
ти лиш редутам
вели здаватися без бою
бо ж то дадуть там
де ріпка париться у ринці
і тралі-валі
де так не скупо по скоринці
завжди давали
14
а втім чи треба чи охота
зміщать інь-яні
ні подвигу і ні походу
на шлях Ніями
застановись не з’їдь із рейок
в своїх бажаннях
як тільки з'явиться Майтрея
гряде Пралайя
15
припиниться раніш пізніше
завжди траплялось
не будем «ідіш-рашен - інгліш»
по-новій сталось
та ми ж були! Лиш пам'ять росповить!
сувій порожній
все Абсолют один своє заповнить
та антропонім
16
знов віділлється в «номен-омен»
ну і так далі
і «Гомо» - привид антиномій
аз альфа алєф
так що ж нам ждати волокитить
хоч мо’ пом’янем
інтрижки втішно соковиті
чи ж не миряни?! ..
17
ніщо нам не чуже одвіку
допоки пам’ятаєм юність
ти хто така ти звідки
так озирнулась
ой ти - вона! Ну, та, з якою!...
впізнать заледве
жили ми кваплячИсь а поїзд
повз ледве ледве
18
чого бундючитись навзаєм
повіє протяг
обабіч живемо вокзалу
і нам на потяг…
спізнивсь на два як не старайся
прибуде третій…
а потяг мчить собі по трасі
життям поета
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253798
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.04.2011