| Сторінки (10/966): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Плэйкас от AmriLaura
http://102www.playcast.ru/view/1570532/1dafbf09346640d3cce52fe5ce92fe9c6f56429apl
тысячу раз умирать от желанья любить
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/01/27/2857
***
тысячу раз умирать от желанья любить
девственность слов распинать на бездушной подушке
губы кусать от беспомощности и обид
маятником изметаться по комнатам душным
тысячу раз проноситься метелью по суетным дням
и беззаботностью смеха сметать все мои неудачи
детски заплакать кляня и прощая меня
вечность быть вместе и знать что не сможем иначе
не умещать свою чудо-любовь на страничках письма
чтобы чуть позже она оказалась далёкой немыслимо
и утешать себя тем что во всём виновата зима
осень забыв что шуршала листвой как опавшими письмами..
милая девочка что ж так и быть так и быть
пусть не дано решить всех твоих противоречий
дни примелькаются как верстовые столбы
но ты поверь мне не станет от этого легче
(ПЕРЕВОД НА УКРАИНСКИЙ)
від бажання кохати вмирати безліч разів
розпинати незайманість слів на бездушну подушку
кусати уста від образ тамуючи біль
тинятись ночами по кімнатах задушливих
знов хурделити безліч разів в надокучливих днях
й безтурботністю сміху мої лікувати невдачі
бути проклято-прощеним у дитячих сльозах
бути вічність разом від знаття що не зможем інакше
свою диво-любов не вміщати на сторінках листа
щоби згодом вона такою далекою стала немислимо
втішати себе хоча тим що в усьому винна зима
про осінь забувши що слала листи в нікуди падолистом ..
люба дівчинко що ж так і буть так і бути
поодинчо у світі звикатимем вештатись
протиріччя твої не судилось збагнути
та повір що від цього мені не полегшає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253641
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.04.2011
зализані рани
задавнені часом
затягнутий нами
відчаю пасок
загнані в "потім"
залишені знову
тамовані в крові
виступлять потом
розірвані рвучко
позбирані в жмені
образи колючі
по вені яремній
знекровили душі
зупевно покірні
закриті у мушлі
назавше ймовірно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2011
перепутье дорог
разметкой рассеченное
вправо влево вперед
назад дороги нет
закрыта сеткой
на-лево поедешь
зима в агонии
с горя пьет в кафе "Paradisе"
радость под снегом
ледяной крест
там была встреча,
табличка "First"
на право поворот
за углом осень
она ничего не просит
лично только дождя
и моет им стекла от грязи,
витрины гостиницы "Blue Pool"
а впереди - весна
мая зеленый свет
но знай
меня там нет
огорчение утра
тревожностью снов
кофе не пахнет
в постели пастельной
на карнизы повесилось
воспоминание
на аэродроме
сажусь в боинг
в Summercity
чартерный вылет
а пауки
плели свои сети
ночами когда мы спали
а на утро
прятались в норы и ждали
ночи новой
начинали снова "Next"
подтекст на люстре
назад не двигайся
ты на главной
нарушение правил
штраф за вождение
в нетрезвом состоянии
бесполезно не откупишься
дыши в трубку
вчерашним делирием
опьянения следствием
ты не заметил
это движение одностороннее
а посторонний кто-то
шепчет на ухо
пешком возвращайся
оставь авто на обочине
так быстрее
к ночи вернешься в город
где лето ones more
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252627
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 09.04.2011
а звезды заживо сгорали
и был так ароматен пепел
и замирали воды в реках
глубокими немыми зеркалами
в них отражение купалось
волчонка и запуганной волчицы
и в схватках ночи зарождались
инстинкты мертвого убийцы
последней каплей молока
пролился свет луны на землю
и не хватило лишь глотка
чтобы поверить
что жизнь на крыльях мотылька
а он не вечен
и что не все в твоих руках
а ты беспечен
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252578
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.04.2011
Флегматична Весна, хвора, а може, обкурена,
А що їй було робити довгими зимовими вечорами?
Га? Шішу з гашишом курила, спала на стрИху
у подруги Снігурки, а ще хтось підслухав розмову
їхню про те, що пора заробити собі на життя,
криза шкіриться, то що? "Гайнем в Емірати
досить спати, а там побачим, як піде",
то ж не чекайте весни, знову сніги,
тихо... Бачите її нема, вона на заробітках,
бідкатись нічого, в нас навіть Весна не хоче
ярмо тягнути безглуздих буднів,
мінімальних зарплат і споживчих кошиків
для животіння, тління і латання зелених газонів,
протертих взимі бомжами-громадянами цієї країни,
що стала безликою, беззмістовною, безвесняною,
вічно зимово-приреченою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252344
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 07.04.2011
За осень с её приходом
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/10/23/973
осень пришла в этот Иссера-серый город
где из цветного - лишь тёмное-синее и коричневое да ещё - камуфляж
а из людей - рассветные /впрочем как и сумеречные/ ходячие "мандрагоры"
и лузга подсолнуховая шустро так веется вдоль оживляя пейзаж
осень пришла в этот долбаный город по недосыпу и спьяну
но протрезвела в момент ужаснувшись - ведь надо же! а вокруг все свои!..
всюду и сплошь где ни плюнь - юфте-кирзовые и не чета сафьяну!..
и поразмыслив прикинула ночку перекантоваться а к утру - свалить!
(ПЕРЕВОД НА УКРАИНСКИЙ)
осінь у місто оте попелясте припленталась врешті
обмаль тут кольорів – гранатОво*-бронзОве** і темне та ще - камуфляж
а з людей – переддосвітні (такі ж як і смерклі) скнари в розлізлих мештах***
дме за вітром лузгу із насіння і вона встеляє місцевий пейзаж.
спросоння присунула осінь в це довбане місто цілком необачно
тверезою стала як скельце від несподіванки - жах! а тут всі свої!..
де не встромися поряд навкруг – юфто-кирзові - сафяну не пасують та замші!..
ніччю вона ворушила чи листям чи мізками і зметикнула - до ранку треба піти!
***
гранатОве* - темно-сине
бронозОве** - коричневе
мешти*** - туфлі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252151
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 07.04.2011
Його Величність Випадок-
дволикий ідол,
прикрий, чи щасливий?
без правил грає,
ставить
на "завтра" або на "зараз",
а ми ніколи не знаєм розкладу,
гри його п'яної, жертви,
дифузії часу і простору,
в якому розчинимось, або випадем
осадом
в точці перетину
координат-нас, закономірно
випадково кинутих на рулетку
хаосу
іноді нам нашіптує Інтуїція
про файли Його секретні,
колишня Його коханка,
зраджена,
тепер бунтується,
даремно думати,
що треба Йому дякувати,
ні-і, ніколи не знаєм,
якою випадковістю
закінчиться ця?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252003
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 06.04.2011
если самая-самая вдруг затихает обиженно
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/12/22/1408
если самая-самая вдруг затихает обиженно
ты не рви постромки образумься запалишь коня
в мире множество женщин но эта единственно ближняя
закури помолчи и её попытайся понять
а потом покаянно заройся в неё опьяняющую
лепестково будь нежен до самого смертного дня
и воздастся тебе и посмотрит она понимающе
в благодарность что женщину ты постарался понять
(ПЕРЕВОД НА УКРАИНСКИЙ)
якщо та що най-най затихає зненацька ображено
ти не рви посторонки стережися коня запалить
в світі безліч жінок лиш ота тільки ближня і бажана
закури і помовч і спробуй її зрозуміть
а потому покайся занурившись в неї зомліло-п'янку
будь пелЮстково-ніжним у часІ що відміряно жити
і воздасться тобі що спокутував долю таку
на подяку що жінку милостиво зумів зрозуміти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251916
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 06.04.2011
Зачем этот старый хлам, который давно отсырел?
Он не горит совсем, он утлый, но уцелел.
Помятые времена, ноты, кисти, холсты,
А еще, - немного стихов из прошлогодней весны…
Никто не узнает о чем писалось и пелось тогда,
Я закопаю сама, я смогу, не составит большого труда.
Только может тогда через год, в своей стране дураков,
Прорастут голубые цветы с лепестками из облаков.
Обомлею и вспомню вдруг, как легко писались стихи,
Как краски нежно-свежи, и мы... были с тобой на "ты".
Как рождались звуки, а тени танцевали на белых стенах,
Ливнем по стеклам - дождь, дрожь по телу и пульс по венах.
Этот хлам уничтожить нельзя, он ведь - память, ее не унять,
С новым хламом - учиться жить, а со старым - учиться спать…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251725
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.04.2011
Лиймось ліком, чи літом,
ПолинОвим гірким помазанням,
Тілами з єлеєм по лікті,
Плином часу до першого кАзання.
Змиє, замулить, мине,
Залиже кволі волання,
Помилуй, чуєш, мене,
Пам’ятаючи, - ми минальні.
Змилуйся, не помились,
Милість твою вимолю,
Млістю лови вись,
Меле млин світло і символи.
Двома не злинялими плямами
Залишаться миті засліплені,
Лови зомлілу, замолену,
З глини гливкої зліплену.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251714
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2011
… сумнівний ґатунок у першої дози
не вдасться забути тепер, може потім,
в прийдешніх наступних ранкових грозах,
вкриваючи зболене тіло потом.
… у вимірі часу безсилля деменцій,
шпалери не вкриють холод минулий,
і сни не зотліють, бо не мають каденцій,
до скроні тулитимуть спогаду дуло.
… чужі і знайомі обличчя фантомні,
на кшталт забуття світлин чорно-білих,
казяться на стінах тіні у сонмі
і тишею квилять : усе, прилетіли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251650
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.04.2011
запоздалое тепло...
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/01/18/4829
***
запоздалое тепло
отдавало ночью море
тело тёплое молилось
на дрожащую звезду
разметало да свело
в колком лучевом узоре
захолустного залива
у судьбы на поводу
кафель мокрого песка
обжигающий подошвы
фосфор дафний из-под пальцев
и заплыв ночной взахлёб
тень от правого соска
узнаваема по дрожи
неуёмных постояльцев
обожающих галоп
отщепенцы-беглецы
от проблем как птицы к югу
в эту пору перелёта
вдруг столкнулись в вираже
и сплетаются концы
и по замкнутому кругу
до истомы боли пота
бездыханные уже
только запах молока
только боли привкус пряный
и в её истошный выдох
горечь моря вплетена
то близка то далека
то приступит то отпрянет
то в блаженствах то в обидах
ночь луна волна она
узнаваний новизна
избавленье от цинизма
простыней чуть влажный климат
сушит ветер сквозняком
и шалея без вина
и за гранью пароксизма
вы уже неразделимы
как преступник и закон
заоконный зыбкий свет
исчезающий как шёпот
и ныряя-исчезая
растворяясь в этой тьме
не исполнили завет
на потом оставив что-то
и до крови искусали
губы в горечи измен
(ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ)
запізнілеє тепло
віддавало ніччю море
мліло і молилось тіло
до зірок що мерехтіли
розпашіло і звело
в променевому узорі
у глухій затоці нило
доля вела як хотіла
кахлі мокрого піску
пеклом липнули до тіла
фосфор дафній із-під пальців
і заплив аж за буйок
тінь від правого соска
на воді усе тремтіла
невгамовних постояльців
що обожнюють галоп
як відлюдки-втікачі
наче птахи що у вирій
в час кочівлі-перелету
курс тримали свій на південь
так раптово перетнулись
і сплітаються кінці
і по колу знову вир
до знемоги болю поту
заморились задихнулись
лише запах молока
лише болю присмак пряний
а в її нестямний видих
море солі додава
мить солодка і гірка
то відхилиться то манить
у блаженстві спраги видно:
блідолиций ніч вона
пізнавання новизна
і позбавлення цинізму
простирадл вологий клімат
у засушливий сезон
в дикім шалі без вина
за межею пароксизму
стали наче нероздільні
як злочинець і закон
потонуло хистко світло
наче шепіт за вікном
і нуртуючи зчезало
розчинившись стало сном
не дотримали завіту
все пустивши на поталу
на устах лишився присмак
зрад і крові чорним тлом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251510
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.04.2011
Струни гарячково бриніли,
Скрипка, Скрипаль, Менует...
Звуки у небі творили
Ероса силует.
Тиша, завмерли води,
Земля зупинила свій рух,
Посипались зорі на сходи,
І вітер на мить вчух.
Дивилася у шпаринку,
Не спала в футлярі скрипка,-
Скрипаль обіймав жінку,-
Менует. Альфред Шнітке...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2011
Блискає,
буде гроза, а може
просто пройде дощ,
Ні!
Покалічена стеля неба-
розламана навпіл вись,-
дивись,-
птахи юрмляться приречено,
море хвилюється- раз,-
це значить, що прийде хвиля,
неначе девятий вал,
і буде скніти вітер,
І буде гудіти шквал.
Море хвилюється -два,-
це вже - гроза,
це значить- ми вже не ми,
завада - циклон із широт,
де наші долі розходяться
А може розходимость й ми.
Живи.
йди до безмежного острова,
де вже немає мене
Знаєш,
Погода все ж налагодиться,
мине,
як минають акорди музики,
як минає весна і життя,
буде ночами мучитись
тільки твоя душа.
Море хвилюється - три,-
Ось, бери парасолю
і йди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2011
Сид Валерий
в эту комнату никто не заглянет хоть повесся...
http://www.stihi.ru/2010/01/19/2783
в эту комнату никто не заглянет хоть повесся
отпоют к утру трамваи "со святыми упокой"
доживёшь как дожуёшь эту корочку повеса
убывает мудрость женщин да и сам ты никакой
в это лето ничего не произойдёт в природе
плюс на минус будет минус в человеческой среде
чем играть такие роли лучше б умер ты при родах
не прознав о боли сердца и курения вреде
виртуальные поступки хошь-не хошь а выйдут боком
ты своё откукарекал можешь и не рассветать
а взаправдашная жизнь эх далёко да глубоко
сколько ж можно виртуально этот срок тебе мотать
в этих кляузных стишках просто отбываешь номер
челобитную Спаситель не приемлет от тебя
просто ехал на край света да в трамвае взял да помер
никчемушный разнелюбый не жалея не любя
(Переклад українською)
а ніхто й не заглянЕ в цю кімнату хоч повісся
і удосвіта трамваї відспівають парастас
дожиєш як доглодаєш свою кісточку гульвіса
і глупішають панянки та й і сам уже не ас
цього літа вже нічого не обіцяно від Бога
плюс на мінус вийде мінус в середовищі людськім
аніж буть у такій ролі краще вмерти при пологах
поки зліва не боліло й не зашкодив нікотин
віртуальні походеньки хоч-не-хоч а вийдуть боком
ти своє відпіяв півнем можеш і не розсвітать
а життя-буття насправжнє ох далеко і глибоко
скільки ж можна світ ловити віртуалом рачкувать
у цих кляузних віршАх далі тягнеш свого плуга
і Спаситель чолобитну не прийме бувай отак
просто їхав на край світу у трамваї врізав дуба
негодящо занелюбий на любов падкий дивак
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250244
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.03.2011
Плейкаст от AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1717321/9c2945f223ddc95e614ce1eefd116f826043baecpl
В ларьке сигареты,
Девять гривен - яблочный «kiss»,
Дождь рикошетит по скользким мартовским крышам,
Что ж я опять, про лето, про это…
Курю… Вспоминая наш ад - парадис,
«Позвони, мне столько сказать тебе надо, слышишь?»
Прости, не вместилась
Моя роль в задуманный дубль,
Что-то там с режиссурой или сценарием не совпало,
Но отснято давно (до шестнадцати) кассовое кино,
(в кинозал на вечерний тогда, наверно, входили за рубль),
И не было сайтов, а стихи в тетрадях в клетку писались.
Город, город чужой,
Пыльных улиц прошедшее время,
Колокольни сирени и в парадных также темно,
А я чувствую кожей и даже вдыхаю запах. Постой…
Может я там была, на школьной, большой перемене?
И попала под дождь, тот, - безвыходный и обложной.
В ночь заглянула,
В твою, ту, последнюю ночь марта,
SOS души услыхав, присев однодневкой на угол стола,
Из пожелтевшей газетной бумаги мой кораблик на старте,
Он гудки подает твоей лодочке из лепестка,
Когда дует «блин-сплин», и в девять баллов катит волна.
В ларьке сигареты…
Ну вот, и трамвай показался,
Мчит по рельсам безумно звеня, сумашедший…
На красный… Знаю точно, - его конечная, - Лето,
А я заскочу на ходу, я ждала его, - он задержался…
«Кондуктор, я заплачу… Ах, деньги не те?! Простите, нездешней».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250111
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.03.2011
то кривая душа то хромая судьба
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/02/10/572
***
то кривая душа то хромая судьба
то отсутствие воли с характером вкупе
то езда по стене то по кругу ходьба
то одна чечевица извечная в супе
то молчу невпопад то ору в никуда
то на шатких зубах исполняю шопена
то ночей ахинея то лет лабуда
то синкоп-перемен ржаво-грязная пена
разрываю дистанцию словно боксёр
и обрывки времён аж в глазах зарябило
тень мой спарринг-партнёр и я быстр и остёр
апперкот что кувалда а хук как зубило
этот бой перед зеркалом номер на бис
отражённое времечко в минус-пространстве
холодок запредельности ломит знобит
и душа как в нокауте странствует в трансе
(ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ)
то кривая душа то кульгавая доля
то волі відсутність з характером вкупі
то юзом по стінах то пішки по колу
то одвічна одна сочевиця у зупі
то в невлад мовчу то волаю в кудись
то крізь зуби розхитані ціджу шопена
то ахінея з дурнею вп’ялись
то синкоп-перемін ржаво булькає піна
розриваю дистанцію наче боксер
і кавалки часів аж в очах замигтіло
я в спарингу з тінню вона мій партнер
апперкот як кувалда а хук як зубило
перед люстром в двобої номер на біс
відзеркалено час в мінусовому просторі
холодок потойбіччя у мозок заліз
і душа у нокауті в трансі - я ж осторонь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249388
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.03.2011
Вона прилітала, одноденний метелик-імаґо,
І сідала на скроню, лоскочучи крильцем щоку,
І слухала дихання, і булА до нестями рада,
Його цілувати в уста, і в тому не було гріху.
Увісні він якОсь спитав в одноденки:
«Дурненька, чи знаєш, що скоро закінчиться літо?»,-
«Я не вірю, не вірю в твої побрехеньки,
Воно вічне, як я, бо доба ще моя не прожита».
Ніччю знову будила від сну поцілунком,
Не метелик, а дівчина, з шкірою із оксамиту,
І волоссям, що пахло нектаром, чи трунком,
І тулилась до тіла, і здавалася несамовитою.
Крильця скинувши, - стала трішечки грішною,
Бо ж не янгол вона, а тільки тремтливий метелик,
Чи коханка...Що не стане майбутньою, ані торішньою,
До нестями хотіла кохатись тепер, бо час усе перемелить.
Він уже не питав ні про що, бо навіщо слова,
Як на дотики так красносмовно мовило тіло,
Коли знав завчасУ, що така швидкоплинна доба,
І що скоро усе закінчиться, мине і зотліє.
Напинав її тіло, як на лук тятиву,
Рахував то хвилини, то секунди двобою,
А вона лиш шептала: «Я знаю, тепер я живу,
Як торкнулася полум'я того разОм із тобою».
Час – лиш склянка без дна…
Протече, як ілюзії миті щасливі…
Він прокинувсь – за вікном нуртувала зима,
А на шибці, - крильця метелика – іній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247161
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.03.2011
Одолжи на дорогу мелочь, на пол-жизни, наверное, хватит,
Фонари истекали светом, а лестницы просто молчанием,
Простимся в подъезде сыром, нАскоро, я выскользну из объятий,
Невинность отдав снегу, тебе ли, не важно, по умолчанию.
Тут невольно точно завоешь на тарелку в незрячем космосе,
Одна не разбитой осталась, потому, что она из силвера,
Когда растворясь временем, подтверждая явление осмоса,
Ощущая посадку подкрылками, будто ветер под кливером.
Совсем посторонние двое расходятся в разные стороны,
Прохожие… В параллельной проекции прикоснулись плечами,
Прошли… Их заметили те, которые лишь потусторонние,
…и ангелы… Но, все же, и они опрометчиво промолчали.
Опустив руки и шторы, однажды устав от бесцветнейших дней,
Сна чужого осколок у бессонницы вырвав из яблок глазниц,
Слишком страшно проснуться будет под утро, чтобы не стало больней,
Осознав,- нету родного среди тысяч, уже незнакомых лиц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247127
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.03.2011
какой-то мальчик...
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/12/31/4525
от шумных площадей до потаённых спален
с безумного ура до шёпота души
все верные мосты сгорели и упали
попробуй потуши...
попробуй оглянись на мальчика в тумане
на дальнем берегу за огненным мостом
не рассмотреть уже как дальний мальчик манит
пытается вернуть в мир безмятежный тот
уже не веришь ты в беспроигрышный билетик
и дымом стал туман и мост уже дотла
давно исчерпан путь от сказок и до сплетен
исчез в тумане парусник а лодочка утла
и знаешь ты - враньё что хороши дела
а мост уже не выстроишь всё ближе твой причал
лишь мальчик что-то издали с надеждой прокричал
( Переклад українською )
від гомінливих площ до потаємних спалень
з безглуздого ура до шепоту душі
всі правильні мости згоріли і упали
даремні намагання погасить
лиш спробуй оглянись на хлопчика в тумані
на березі отім за вогняним мостом
не роздивитись вже хоч він далекий манить
і обнадійливо зове в світ безтурботний той
уже не віриш ти в безпрограшний квиток
і димом став туман і міст уже зотлів
і вкоротився шлях від казок до пліток
вітрильник у імлі а човничок відплив
а що все добре - добереш брехливих слів
не звести міст уже все ближче твій причал
лиш хлопчик щось іздалеку в надії прокричав
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246628
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 12.03.2011
тащилась лодка по песку
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/02/24/6165
***
тащилась лодка по песку
был полдень с глубиной колодца
колодец был с монеткой солнца
и солнцепада свет не скуп
был полдень с ленточкой реки
на детской загорелой шее
и лучик солнца - продолженье
худой мальчишечьей руки
река полна была заплат
зелёных в белизне кувшинок
с прохладой молока в кувшинах
что бабка в фартуке несла
и не из погреба - из детства
приносит бабка молоко
и руки вымазаны в тесто
от давних жарких пирожков
с прищуром льёт его смеясь
в мою облупленную чашку
и грустный вздох не утая
садится штопать мне рубашку
...но что я? ах да - о реке
о лодке о глубоком полдне
о всём что суждено запомнить
там в многолетнем далеке
там где кувшинки гладь песка
где было солнечней теплее
что и поныне мне светлеет -
о бабке - о её руках
***
( переклад українською)
тягнувся човен по піску
був полудень на дні криниці
монетка-сонця у цебрі-дійниці
і сонцевир стікав у глибину
полудень стрічкою ріки
на шиї хлопчика засмаглій
а промінь сонця лився далі
продовженням дитячої руки
а річка вся була у латках
зелених в білизні латаття
як прохолода молока у глеках
що бабця у запасці несла
і не із льоху - а з дитинства
приносить баба молоко
і руки вимазані в тісто
що з діжки зранку утекло
і сміючись ллє молоко
в моє облуплене горнятко
а потім трохи з гіркотою
лата сорочку для хлопятка
... але що я? о так - про річку
про човен про глибінь полудня
про те що досі тисне в грудях
далеке те багаторіччя
там де латаття тихе плесо
де сонце начебто тепліше
що дотепер мені світліше -
про бабцю спогади воскреслі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246092
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.03.2011
Я б ніч намалювала, але фарби
Давно засохли у коробці на стриху,
Я б день намалювала, але барви
Закинуті ще з літа на даху.
Я б заварила чорну каву,
На два горнятка з порцеляни,
І запросила б на забаву,-
Нема води у пересохлих кранах.
Я б поздирала всі шпалери,
В помешканні затіявши ремонт,
Ну хто там стукає, яка холера?
Не ясно? « Я пішла на фронт!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245868
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.03.2011
Что написать тебе в своем письме?
Я там еще…
А в общем, - там, - это НИГДЕ …
Там времени теряется отсчет,
К тебе по узкому карнизу моя тень
Идет, спиной касаясь неостывших стен .
Ты чувствуешь как солью пахнет снег?
И как отчетливее звуки
Секунд теченья в устья рек,
Которые сплетаются, как мысли, или руки,
Где направление дождя - почти условность,
А целовать твои глаза - моя влюбленность.
И лишь на вздох улавливая близость,
Прикосновение - на слух,
И после жара - ощущая сырость,
И шелестящих простыней искомканный испуг.
Так ирреальна, относительна греховность
Тепла твоей ладони на щеке – моя нескромность.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245778
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.03.2011
ВСпоминание
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/02/02/2784
я вспомнил тебя до последней бретельки...
как розы за школою рвал у забора
как супчик лапшовый варили как ели
как еле
добрались до тёплой постельки
как шмотки бросали на пол без разбора
как липа пахн́ула как липла /как клеем
пропитана потом последняя ласка/
как падала с чмоканьем грудь на ладошку
как шастали кошки и прыгали блохи
как пьяный язык мой о нежности ляскал
как я лицезрел то "козу" то "бульдожку"
лицо обмусолив об "ахи" об "охи"
как выдох отрыжка и страсть «по агдаму»
угар-перебор-перегар под кроватью
как жэковцы в час отключили всю воду
как зря не заметил лаская «ах, даму!»
«ах, чудо!» «ах!..» новых миров открыватель...
не то вымогатель не то покрыватель
замызганной самки по пьяни в субботу...
(ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ)
Згадалась мені до останньої шельки...
Як квіти на клумбі за школою крав
як зупку ріденьку варили і сьорбали
рвались
поквапливо в теплу постельку
як поспіхом лахи у шалі зривав
як солодко пахло липою літо /як клеєм
потом просякла останнійша ласка/
як груди вміщались в тремтячі долоньки
як ластились кішки і блохи стрибали
як п'яний язик мій ніжності ляскав
і я спогладав то «козу» то «болонку»
обличчя замурзавши в «охи» та «йойки»
як видих відрижка і пристрасть у прані
чад-перебір-перегар з–попід койки
як жеківці підло вимкнули воду
у пестощів трансі не помітив «йой, пані!»
«ой, диво!» світу нового першопроходець...
хитавсь як линві канатоходець
над самкою хтивою з п'яну в суботу ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245769
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.03.2011
ни жалеть уже ни жаловать не надо
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/01/25/1870
***
ни жалеть уже ни жаловать не надо
не достигнуть состояний покаяний
как гранёный раскрошилась канонада
в "бей посуду!" что-то вспомнилось по пьяни
кто ж заплатит? вот халдей с безумным счётом
всё навесил /а не надо тут истерик/
кулаком ли в грудь ладошками по щёчкам
балаганчик не дотянет до мистерий
а спасательная станция забита
Спас осклабился взирая из-за тучки
как барахтается в тине дольче вита
в тарабарщине получки-течки-сучки
всё крест-накрест! (вы ж ТАК любите креститься...)
как зачёркивать своё или чужое
я не я как будто курица не птица
и благим кричать облыжное лужёной
унижает жалость мАксима максИма
апогей "несвоевременных мыслишек"
кладезь мудрости за камушком сим-сима
нате! жрите! доживайте на излишек!
юмор умер и иронию хороним
звон в ушах от медяков ли от стаканов
закатиться бы в тамбов или в поронин
и травить в башке (вы правы!) тараканов
помер юмор но в живых осталась хохма
и покуда слава Богу живы боги
значит рано пеплом сыпаться на лохмы
похотливо сочиняя некрологи...
( Переклад українською)
ні жаліти вже ні жалувать не треба
не сягнути станів покаянь
гранчакова канонада аж до неба
в "посуд бий!" згадалося по п'яні
хто ж заплатить? ось халдей плати «налічку»
все навісив / а не треба тут істерик! .. /
кулаком у груди чи долоньками по щічках
балаганчик не дотягне до містерій
й рятувальна станція забита
Спас з–за хмар у «либі» мружить очка
як в багнюці скиглить дольче віта
в тарабарщині получки-тічки-сучки
все хрест-навхрест! (Ви ж ТАК любите хреститись...)
як закреслювати свОє чи чуже
я не я так наче б курка то не птиця
і благим кричать облудним лже
ница жалість то є мАксима максИма
апогей "думок невчасних " то вершок
поклад мудрості за камінцем сім-сіма
нате! жерти й доживати надлишОк!
гумор мертвий і іронію хороним
дзвін від мідяків у вухах мо' від стаканІв
закотитися б в Тамбов або в Поронін
і труїти у макітрі ... ( здогадались!)тарганів
хохма вийшла з гумору подертого на шмаття
але слава Богу ще існують боги
тож зарано попел сипати на патла
і складати хтиво некрологи ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245614
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 07.03.2011
Якось взявши мольберт, я щодня малювала потрет,
Лиш на ньому не профіль Твій навіть, й цілком не анфас,
Скажеш, - може навіяне все це парадом планет?
Але то все з уяви, намулене в простір і час.
Я малюю кавалки зчерствілі буденних пустот,
Ржаві садна глибокі немислимих тих розставань,
Двоголосся часів, що обернене в цілісність нот,
І перервані лети, втамовані біллю зітхань.
Шал невистиглих ночей, як смутку земному контраст,
І химери дощу на застуджених лапах ялин,
Теплі дотики рук до душі, що знімають баласт,
Залишаючи осені щем і дощів тихоплин.
Охру суглинків шляху, кленову камідну печаль...
Малювати я хочу і буду Високість Твою,-
Доки подих мольберт відчуває і в віршах звучать
Щирі сповіді ці, що в минувшину ниті снують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245127
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 05.03.2011
Gałczyński Konstanty Ildefons
Bal zakochanych
Jest dom taki w pewnym wielkim mieście,
pospolity z zewnątrz, mglisty, szary,
a w tym domu par mieszka ze dwieście
i są wszystkie zakochane pary,
bo to widać nawet z blasku okien,
że tam dzieją się rzeczy wysokie.
Panna Klara siada u pianina
z lisią skórką na szyi chudziutkiej -
i się bal zakochanych zaczyna
takim smutkiem, wirującym smutkiem
w owej mroźnej ujeżdżalni bogatej -
bo to była ujeżdżalnia przed laty.
(I dziś straszą jako w lata iońskie,
ot, jesienią, gdy pora niepewna,
ponad bramą z drewna mordy końskie,
końskie mordy z zmurszałego drewna,
i ta lampa w kształcie zwykłej kuli,
co się nocą do księżyca czuli.)
Panna Klara niby czyta nuty,
ale innym okiem widzi wszystko,
cały bal, bal mgłą złotą zasnuty -
bo to stare, zamarzle pannisko
lubi patrzeć, jak sali obszary
ożywiają takie młode pary.
Gdy czerwone świece u powały
krąg czerwony kreślą w meluzynie,
jeszcze nim się pary ukazały,
nim brzezina przemówi w kominie,
przyjdzie dziadziuś, świece pozapala
i dopieroż rozwidni się sala!
I dopiero wtedy wszystkie ściany
jako skały złote wyjdą z mroku
i zaczyna się bal zakochanych,
i to zdarza się tylko raz w roku,
gdy śnieg nocą zawiruje modry,
pląsem łącząc owe końskie mordy.
Tam, gdzie nawet muzyka nie dotrze,
w takim niebie krążą wszystkie pary -
panny piękne jak siostra przy siostrze,
chłopcy piękni po prostu bez miary.
Chłopiec pannę, panna chłopca przypomina -
jakby jedna tańczyła rodzina.
Skaczą nad pianinem małpie łapki,
w bok zezują oczy roztęsknione,
łańcuch złoty, podobno od babki,
tak na szyi wisi jak postronek,
ciągle spada owa lisia skórka,
walcem skarży się upiór podwórka.
Czasem Klara się zmęczy, rozzłości
l muzykę rozpoczyna tańszą:
"Marsz żandarmski" lub "Moje śliczności",
lecz znów walca i znów pary tańczą...
Dziadziuś świece zmienia w meluzynie,
cienie koni tańczą przy pianinie.
Roziskrzyły się znów wszystkie ściany
przez to światło świec, które się lęka -
bo to zaczął się bal zakochanych,
bo to zaczął się bal tak jak męka
i tańczących twarze oświetlone.
zakochane są, lecz umęczone.
Chyba łoża z barw, skier szafirowych,
chyba schody z samych gwiezdnych pyłów!
W takich światach wirowały głowy,
w takich krajach stopą się tańczyło
i tam oczy! ale noc pochmurna
koło warg i ból, a potem furia.
Zaraz obok, wyżej, w górnej sali,
była nisza zwana Niszą Zwierzeń
i tam się niektórzy oddalali,
żeby patrzeć na holandzkie talerze,
żeby, patrząc na wiatraki, marzyć
i dalekie z najdalszym kojarzyć.
I był balkon tam też, niedaleko,
wyginany w zmyślne ornamenty,
do balkonu przybijały lekko
małe gwiazdy jak małe okręty;
pewna para urzeczona gwiezdnie
wsiadła w okręt i spadła na jezdnię.
Śnieg był taki ciepły, taki biały,
a noc mroźna, z dzwonkami, z szafirem...
i szafiry, i dzwonki wirowały,
potem księżyc przemienił się w lirę
i kot błędny z tej liry ogonem
pieśń wydobył swoją kocim tonem.
Kiedy gwiazdy przybladły jak fosfor
w cyfrach, w owych świecących zegarach,
rozpoczęła rozmowę miłosną
wpóluśpiona tańcem każda para
i po sali chodziła jak w cieniu
w tej miłości, ramię przy ramieniu.
Wtedy wszelką wstrzymały muzykę
świece, cienie i gwiazdy pobladłe;
bo miłosnym mówiono językiem,
bo takimi słowami jak światłem -
a za każdym anioł-stróż się skradał
i trudniejsze słowa podpowiadał.
I z tych słów powstawały altany,
i pergole włoskie, i portyki,
rzeki małe, wielkie oceany,
usta z kwiatów i serca z muzyki,
świt na ścianie, jabłek pełne kosze,
liść dębowy i rzęsy najdroższe.
Potem znowu walc wyszedł z pianina
tak jak postać smutna, która siada
i za głowę się chwyta, i przeklina,
lampy tłucze, bo światłu nierada,
ni to chłopiec, ani to dziewczyna,
półmaligna, a na pół ballada,
zeschłe liście, wieczne wirowanie,
wiatr, ciemności i taniec.
(ПЕРЕКЛАД З ПОЛЬСЬКОЇ)
В будівлі дивній у великім місті,
величній зовні та старій, примарній,
там пари мешкають, їх певно з двісті
і всі вони закохані й напричуд гарні,
помітно це вже з блиску вікон шиб,
що все, що діється – то є високий штиб.
А Клара, подруга, присіла до роялю,
із лиса шкіра обвиває звабну шию -
тут бал закоханих в тремтливому реалі,
іще не звідана ніким оця затія
у дивно розцяцькованому залі -
де купа літ торкає призабуту пам’ять жалом.
(От й зараз, якось трохи лячно,
Мабуть від осені, бо то пора непевна,
дві кінські морди в брамі наче
із мореного дуба, охороняють ревно
вхід до земного напівраю,
і лямпа звикла, та що в формі кулі,
до місяця щоночі щічку тулить.)
Панна Клара наче дивиться у ноти,
та споглядає науколо іншим оком,-
і бачить бал, і загравань польоти -
стара розпусниця так ненароком,
о, підглядати любить, як у залі
кружляють пари у любовнім шалі.
Свічки червоні, що на стінах,
відсвічують червоні дивні кола,
і перед тим, як пари закружляють,
і затремтять у полум’ї любові,-
дідок прийде запалювати свічі,
щоб в цьому залі було ясно ніччю!
І тоді лиш стіни в дивнім залі,
неначе з мороку блискучістю повстали,
от бал закоханих почнеться, а що далі?
а бути йому лише раз у рік, і на поталу…
як сніговиця ліпить коням в морди,
вони заржуть, скликаючи народ негордий.
Навіть в закутках, де музика не лине,
пари там красиві неможливо,
кожна панна, як сестра небесна,
юнаки такі ж, до надміру красиві,
панна і юнак, юнак і панна, так єдино-
всі кружляють, як одна родина.
А по клавішах все скачуть, скачуть
мавпочки маленькі вправні лапки,
ланцюжок на шиї блиска лячно,
давній, подарований від бабки,
і руда спадає шкірка лиса,
вправно грає вальс стара актриса
Клара змучиться і вже вмліває:
«Марш жандармів», чи «Мої принади»,
музику вже іншу грає,
та ніхто не бачить в тім завади…
той дідусь, улюблений усіма,
гасить свічі і відходить німо.
Фосфор зоряний на стінах блима,
тільки то дає бажання світло,
то закохані танцюють і між ними
виникає те, що вже відоме світу-
закохатися, щоб аж до стону,
ніч не ставить тому перепони.
Певно ложе з квітів, іскр сапфіру,
що до нього сходи з зоряного пилу!
В тих світах у розум не повіриш,
в тім краю безумство танець вело,
очі! В хмарність ночі світла не проллють,
коло спраглих уст і болю, наче лють.
Поруч вище, в верхнім залі,
було те, що звалось Ніша Одкровення,
і туди по парах віддалялись
на голандські подивитися тарелі
і піддатись вітрякам кохання,
і зливати там свої бажання.
І там також був балкон, так поруч,
орнамЕнти тут придумали не люди,
і тримаючись руками за поруччя
малих зірок, так як малих суден;
пара, забуваючи пересторогу,
в кораблі пливла у зоряну дорогу.
Сніг таким був теплим, таким білим,
ніч дзвеніла дзвоником з сапфіру ...
і сапфіри, і мелодії кружляли,
потім місяць перетворювавсь на ліру ,
а кіт білий, дивлячись з дахУ на неба лоно,
пісню заводив котячим тоном.
Коли ж трохи згаснув зірок фосфор
на годинника небеснім циферблаті,
вже від танцю всім ставало млосно,
пари в любощах своїх були вже ватні,
і по залу миготіли тільки тіні,
і тремтіли плечі, як листки осінні.
А коли вся музика затихла,
свічі гаснуть, і зірки змітають мітли,-
бо любов говорить тихо-тихо,
бо слова її звучать, як світло,
і за кожним хоронитель-ангел
ті слова підказував тендітні…
З оцих слів творилися химеріани,
італійські перголи й альтанки,
русла малих річок і великі океани ,
з квітів - губи, з хмар - фіранки,
ранок на стіні,- як яблуко рум’яний, ніжний дощик,
листя дуба, подихи і вії найдорожчих.
Потім знову вальс із клавіш на «піано»,
і сумна сиділа постать,
і хитала головою, ніби трохи п’яна,
лямпи ж гасять самі гості,
чи то панна, а чи хлопець юний,
чи то оповідь, а чи балада,
чахле листя, і весна не манить,
вітер, темрява і танець ранить…
--
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245002
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 05.03.2011
Фагота альт феєрією оксамиту
Густу мелодію у філігранну філіжанку наливав,
Про щось знайоме і фатальне як « фініта»
до болю, так несамовито, чогось просив, чи-то бажав…
Експресія діапазону ночі
Спливала цівкою солодко-ніжних фракцій,
І ехом у f-mollі, відлунням dolce – dolce,
Як флагожет біномами обчислених прострацій.
Тональності фантазії на лінгуа,
Футуристичний флеш про двох фантомів,
Фінал на фа… І розірвалась линва,
І нотний стан уже - сплетіння обертонів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244558
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.03.2011
не хватает часов даже в длинной ночи
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/01/31/8744
***
не хватает часов даже в длинной ночи
а часы как наручник в запястье впились
в угол клетки забилось сжалось в комочек
«колесо» под язык - и своё отпили
и не зыркай зверёныш - из-под обломков
не успеть увести даже самых чутких
среди белой беды языком болонки
покрасней напоследок и окочурься
в пах твоей сейсмостойкости саданули «грушей»
и родены с растреллями изобретают тротил
а если «должен» - так будет - «разрушен»!
сказал - как в истинную обратил
поверить в ночь не дают инстинкты
пророчить проще - трудней уверовать...
где тот у которого железный сфинктер
холодные руки со стальными нервами?..
у потёртой «победы» отвалился ключик
истеклась и истикалась - не завесть...
покаяния звякают градом колючек
и следом катится горящая ВЕСТЬ...
(ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ)
в довгоплинної ночі бракує годин
а годинник кайданком в зап'ясток уп’явся
стислось в грудку забилося в кутик клітин
«колесо» під язик – от своїм же і впився
звіриною не зиркай – бо з-під уламків
навіть чуйних уже рятувать не встигатимеш
в біло білій біді язиком болонки
зашарійся востаннє як дуба врізатимеш
в пах твоїй сейсмостійкості грушею зацідили
і родени з растреллями винаходять тротил
якщо «мусить» - буде « зруйновано»!- він осилить
сказав – наче в істину перетворив
повірити в ніч не дають інстинкти
пророчити легше – трудно увірувать…
де той у кого залізний свінктер
зимні руки його із стальними нервами?..
в «перемоги» шматлавої відвалився ключик
сконала скінчилась - от як на злість
каяття дзеленкочуть градом колючок
а слідом котиться палаюча ВІСТЬ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244501
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.03.2011
Кто-то играл на саксе
Синий ночной блюз
Восьмая нота до макси
Сорвала в третий раз шлюз
За окнами небо сыпало
Алюминиевый попкорн
Нота с бекаром слиплась
В складках ажурных штор
Легкие выдували
Вязкую томную грусть
Baby не надо плакать
Я уже не вернусь
В мундштук вливалось дыхание
И колебалась трость
А потом в момент замирания
Боль пробирала насквозь
Нота в четыре четверти
На пятой ступени зависла
Чтобы не думать о времени
Пригодилась бутылка виски
Что же так baby – cool…
На фолк перейду что–ли
Не жалеешь моих скул
Я начну его с третьей доли
У ноты восьмой задрожали
Зыбкие плавники
Ночь и сакс сыграли
Блюз в четыре руки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243915
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 27.02.2011
Резюме
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/01/17/2342
не стал ни кем и бросил быть собой
и тихо растворился в общей яме
ни дутой ни закушенной губой
не выделяюсь глотку лишь по пьяни
деру и то в полжилы в полнакала
ворочая забытые слова
не лезу в горы не сдвигаю скалы
в бутылку не пролазит голова
и до чужих постелей не охоч
в своей давно не кутаюсь в кошмары
и ночь не сказка и не бденье ночь
отринул пастырей отбился от отары
слепого пальцы – пальцы не слепые
а я – слепец дрожу десятикратно
не более исчадия толпы я
и был билет «туда» а стал «обратно»
и в толкованьях драм я не мастак
что до;лжно изжую как корку хлеба
на воду погляжу... но чтоб с моста –
в воде не небо – отраженье неба
я эшафот не путаю с помостом
заезжего дурного балагана
не мыслю сердцем не волнуюсь мозгом
ни холодно ни жарко ни погано...
а что до ямы – здесь почти не дует
туманом дивным чтят здесь испаренья
не горы – ниже здесь не упаду я
покойно гладко сладкое варенье...
без косточек – конец стихотворенья...
( ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ)
не став ні ким покинув буть собою
і тихо розчинивсь в загальній ямі
і закопилено-надутою губою
не виділяюсь глотку лиш по п'яні
деру на пів жили не пнусь до стелі
перелопачую старі слова
не лізу в гори і не зношу скелі
у пляшку не пролазить голова
і до чужих ліжОк я не охочий
у своїй постелі вже не кутаюсь в кошмари
і ніч не казка й не чатування ночей
відкинув пастирів відбився від отари
сліпого пальці - пальці не сліпі
а я - сліпий тремчу десятикратно
невже тим виплодком із натовпу є я
і був квиток «туди» а став «назад» і вже занадто
я драм тлумачити не вмію не мастак
що Бог подасть зжую як кірку хліба
на воду подивлюсь ... але, щоби з мостА -
та у воді не небо – лиш відбиток неба
я ешафот не плутаю з пімостком
заїжджого дурного балагану
не мислю серцем не хвилююсь мозком
ні холодно ані спекотно ні погано ...
а що до ями - тут майже не дме
туманом дивним скраплена душа
не гори - нижче тут не впаду я
на піднебіння солодкавого варення ...
без кісточок - кінець вірша ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243262
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.02.2011
Мабуть так божеволіють, так безглуздо, так поступово, повільно,
Хворіючи пристрастю до колекціонування місячних бліків,
Наче птахи, до зречення вільні, у німому про фауну фільмі,
Снують нитки дощів, так тихо, і нема голосів, ні зойків, ні криків…
Гострі крила позичивши в ластівки, щоб розтинати простору соти,
Дістатись до міста, що закурене снігом і лузгою з насіння,
Обігнавши скажений червоний трамвай і рвучи тролейбусні дроти,
Розуміючи, сенсу нема, ані уже від безумства спасіння.
Заради торкань до подиху твого за голосом варто летіти,
Тільки біллю лікується біль від цілунку у пульсуючу скроню,
Я досипала в вісімку пил, щоб довше могти за тебе молитись,
Аби встигнути, аби не впасти, божевіль перетнувши кордони.
Мабуть так… Це безглуздя. Та краще безумств не цуратись допоки
Для нас, ізоморфних, відведене в просторі місце й відміряно час,
Закодовані зорями,- стрімкі кровотоки у наших аортах!
Ну а потім - сльота, а може навіть потоп від злив веснянИх по нас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2011
когда вселенский дождь чуть было не потоп
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/01/30/3309
***
когда вселенский дождь чуть было не потоп
вновь обратил ко мне лицо своё рябое
как захотелось всё оставить на потом
побыть наедине побыть самим собою
с толпою под навес не в силах я бежать
в казённое сукно впивались капли-осы
плывущий тротуар не лезвие ножа
и лезут муравьи – настырные вопросы
где взять лоскут тепла средь клочьев облаков
как отыскать того затёртого толпой
который подойдёт и тёплою рукой
коснётся и поймёшь – он искренен с тобой
я выход не искал я брёл в дожде и тьме
и улочка – тоннель где гулко зыбки своды
и зализать следы дождь так и не сумел
и я торчал в дожде как пугало «ОСВОДа»
спасенье на воде – нет проще ремесла
а тонущих в толпе поддерживает зелье –
способность всё забыть – случайно не спасла
...у самых ног вода скрывающая землю
( ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ)
коли вселенський дощ вже мало не потоп
раптово стрінувся лице в лице зі мною
так захотілось зупинитись і сказавши стоп
послухати себе побути наодинці із собою
нестись бігцем не сила з натовпом під дах
впивались у сукно казенне краплі -оси
роїлися питання розриваючи по швах
їх не спинити як і воду – досить.
як вирвати клаптик тепла з клоччя хмар
як віднайти того серед людей а не примар
отого щирого що дивовижний має дар
торканнями руки – знімати із душі тягар
я вихід не шукав я брів в потЕмках у дощі
де вуличка-тунель в лункому переході
мої сліди дощ зализати так і не зумів
і я стирчав в дощі опудалом «ТРВОДу»
спасіння на воді – звичайне ремесло
а потопаючих тримає дивне зілля -
властивість забуття – таки не пронесло…
... і біля ніг вода і я у ній безсильний
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243169
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.02.2011
Плэйкаст от AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1596174/11c20e140f3d97c95a79e8d6aa8393189d0cffd1pl
Рукавами Барады привязана, невидимым стянута лассо,
Все срывая замкИ на вратах Баб Кисан, принцесса Димашка,
Но не выпить ей больше ни калгановки... Ни даже кюрассо,
Лишь из шамбалы чай все равно будет пахнуть ромашкой...
Вспоминая ту липкую жадность страстной, давней, негрешной ночи,
Вдруг однажды взглянув на Сатурн, под отчаянный вой цикадный,
И глазами в окне звезду отыскать прожигавшую мир захочет,
Словно бабочка к ней устремится душа на огонь беспощадный.
Там, в оливово-жарком и анисово-пряном октябре, или мае,
Помня запах ингульской полыни из реала своих сновидений,
И скользящей луны, и протекших минут звездопада в джулае,
Не Аллаху станет молиться, - Поэту, преклонив перед ним колени...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242828
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 23.02.2011
Импровизация
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/01/18/3249
то ли жёлтые окна
то ли дом пожелтел
нависает дамокла
угрожатель для тел
то ли дымка над садом
то ли режет глаза
как кричала надсадно
в глубине железа
то ли чувства то ль физи-
ологический акт
погаси телевизер –
ритм сбивает и такт
то ли женщина в смуглом
то ли свечи коптят
то ли вопль обуглен
то ли душат котят
то ли секс то ли прихоть
то ли похоть взахлёб
не устала ли прыгать
амазонка в галоп?..
то ли миг то ли вечность
это длится-летит
притомилась конечность
подустал аппетит
то ли смерть то ль зачатье
выдыхаемы ртом
за какою печатью –
разберёмся потом
а пока а покуда
/либо – либо не в счёт/
эта наша секунда
ещё длится-течёт...
( ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ )
вікна жовті в кімнаті
чи то дім пожовтів
нависає каратель
як дамокл для тіл
чи то дим понад садом
чи то в ‘очах гроза
як кричала надсадно
в глибині залоза
почуття а мо” фізі-
ологічний теракт
вимикай телевізор -
ритм збиває і такт
чи то жінка в засмазі
чи то свічки кіптять
чи то крики екстазу
чи мордують котят
чи кінець чи початок
чи то хіть аж до гоп
не стомилась гацати
амазонка в галоп? ..
чи то мить чи то вічність
то триває-летить
притомились у клінчі
притупивсь апетит
чи то смерть чи зачаття
видихають уста
за якою печаттю -
розбиратись не ста…
а доперва а поки
/ або – чи до іще /
ця секунда допоки
ще триває-тече ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242620
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.02.2011
"За Цельсієм лише 12 градусів. Вологість повітря 960 відсотків і перевищена норма опадів за місяць на 18 відсотків. Пориви вітру 20-25 метрів за секунду. Тривалість дня 13 годин 20 хвилин. "
Усьому живому бракує ультрафіолету. Фотосинтез сповільнюється і знехлорофілене листя безсило падає на землю, вкриваючи її рудими плямами. Це означає – осінь.
Її душі також бракувало сонця. Того високого сліпучого сонця, у променях якого їй з’явився Ангел. Їй бракувало енергії світла тих нестерпно чорних очей, що живили її душу. Ксенія жила в ностальгічному стані. Щоразу виривала із пам’яті яскраві спалахи вражень із літа, що минуло. Але від цього її огортала лише депресія. Так, їй бракувало не гормону щастя, а просто щастя.
Коли з її верхнього шкірного епітелію змилася літня засмага, вона йшла до солярію, підставляла своє тіло під промені штучного сонця. Але вони не діяли на її беззахисну, оголену душу.
Коли вона згадувала про море і так хотілося поніжитися в його солених хвилях, вона рятувалася тим, що купувала в аптеці пачку морської солі. Вона насипала її у ванну з водою і лежала довго в ній, закривши очі і відчуваючи солений смак морської води на губах. Але де їй скупати свою зневоднену душу?
Коли вона хотіла почути звуки цикад і шелест пальм,- вона брала диск і на моніторі оживало літо Середземномор’я. Їй ставало зрозумілим - її душа там. Вона не хоче повертатися додому.
Ксенія брала засушене намисто із квітів жасмину, воно пожовкло, стало не таким гарним, але воно таки ще пахло. Одягала його на шию. Їй здавалось, що вона в обіймах африканської гарячої ночі, і її душа купається в світлі великого голубого місяця.
Ксенії снилося щоночі тіло Африки, яке вона бачила в ілюмінаторі літака. Гаряче, бронзово - жовте, знемагаюче від спеки, засіяне пальмовими та оливковими плантаціями, потяте автострадами доріг. Мабуть, це тому, що її душа летіла туди, де жив хлопець на ім’я Марк. Його очі, що мали магічну притягальну силу, шукали її там. Він був Ангелом і тому розмовляв з нею, відчував її присутність у морській хвилі і в подиху вітру.
Її прозора і ніжна душа вже не могла жити без тих очей, що одного разу, несподівано, мали необережність зазирнути в неї і запустити в ній процес фотосинтезу, що виробляв кохання.
Це так, як під впливом сонця в хлоропластах листка виробляється хлорофіл, завдяки чому цей листок живе, дихає. То як жити і дихати її душі? А може це таки правда, що вона вже колись у минулому житті жила там, може тому у її венах так пульсує кров, коли вона думає про цю далеку країну, пробуджуючи гени загадкової карфагеніанки.
Тому, коли тут настала осінь, вона линула душею до того краю, де зимують птахи, де не буває зими. Це там, де сонце стоїть високо, і там, де живе той, чий гарячий, палкий погляд може вберегти її від зими.
Бувало, Ксенія їдучи у трамваї, дивилася на людні вулиці. Все заливало осіннє, холодне сонце. Будинки, жовті дерева. І раптом, їй здавалося: « Ось, це він, мабуть він тут, він же Ангел, він, мабуть, з’явився». Вона кидалася стрімголов за тим, кимось, що їй нагадав Марка. Доганяла і заглядала в обличчя, але, дарма, це був не він. І їй і самій потім було дивно, як вона могла таке уявити? Як він може сюди приїхати, так зненацька? Він обов’язково подзвонить, домовиться про зустріч. Але потім знову і знову, непідвладна здоровому глузду, а ностальгійному спалаху душі - кидалася на його пошуки. Вона жила неначе у віртуальній реальності. Все чекала телефонного дзвінка.
Одного дощового вечора, коли її думки були далеко, там, де душа зігрівалася під сонцем пустелі, зустрічаючи там рожевий ранок, вона сиділа у затишному кафе. По вікнах, наче сльози стікали сльози дощу, було напівтемно, пахло кавою. За столиками сиділи закохані пари. А вона сиділа сама. Їй було так самотньо, що здавалось, вона сама у цьому місті, одна на планеті, і вона, як той листок ось-ось засохне і його віднесе вітром у холодну безодню зими. «Чому мовчить телефон, чому …», - шукала вона відповіді. Стільниковий зв’язок був безсилим, абонент - поза межами досяжності.
Вона пила міцну чорну каву, і її гірким смаком неначе приводила себе до тями. Знову і знову набирала на клавіатурі телефону його ім’я. Потім їла чорний шоколад з мигдалем і тільки це рятувало її. Вона згадувала, як однієї теплої і терпкої густої ночі, вони ночували на пляжі біля моря. Вона їла мигдаль у шоколаді з долоні Марка, як приручена птаха. А потім вона тихо засинала на його смаглявих руках, що пахли чорним шоколадом і гірким мигдалем.
На іншому континенті, в іншому місті, де відшумів курортний сезон, у місті, яке ніколи не засинало від туристів, музики, - настав сезон дощів. Це у Суссі буває раз на рік. Дощ іде майже цілодобово. Місто стихає, неначе залягає у сплячку. Пустують пляжі і готелі. Немає туристів, немає роботи.
Марк повертався додому пішки. У нього сьогодні вже не було грошей на таксі. Потоки води стікали асфальтом, мокнули пальми, вітер бив в обличчя дощем. Він знову шукав сьогодні роботу. Знову невдало. Авто, що їхали повз нього, обливали його потоками брудної води. Тьмяно світилися вітрини зачинених магазинів. На морі був шторм. Воно було сірим і непривітним. Воно ревло і шуміло, і зривало з душі вир минулих спогадів. Воно було таким неспокійним і бунтівним, як надірване його серце.
Ось тут на пляжі, саме тут, вони спали однієї теплої ночі, заколисані шепотом хвиль.
Біля готелю, де він працював влітку було безлюдно. Не було дискотеки, не горіло світло у вікні на четвертому поверсі, де жила Ксенія. Він стояв і дивився на той балкон, де бачив її образ. Там вона стояла, піднявши йому на прощання руку, і у світлі місяця вона була Принцесою ночі, таємничою, сплетеною з невідомого сяйва, що проливалося в його душу, наповнюючи її бентежним передчуттям сліпої віри у кохання.
Дощ, сірість і печаль, і бездоріжжя думок . Що тепер? Його вела пам’ять у пітьму, де вони згубилися, де не відчути вже її легких долонь на плечах, і тремтливого погляду її зелених очей, які давали енергію його душі. Він жив тепер неначе в анабіозі. Йому здавалось, що він на-пів спав, на-пів бачив, на-пів думав. І лише, коли в його уяві виринав її образ, він воскресав, пробуджувався і намагався якомога довше втримати цю мить, щоб хоч трохи побути у стані того примарного щастя. Він розумів, що цей стан релаксації – це втеча від дійсності, але вона потрібна йому. Він мусить пережити це. А далі… Що буде далі? Кажуть – час лікує. Але час ішов, полегшення не було. Марк часто думав: « Вона або повернеться сюди скоро, або вже ніколи. Ця літня історія кохання стане просто історією, перегорнутою сторінкою життя. За нею буде далі багато інших сторінок, з яких складеться книга. Але гортаючи її я буду завжди мимоволі відкривати її на тій, яскравій, улюбленій сторінці і читати її знову у захваті, як вперше».
Ось тут він тоді її побачив. Хотів пройти до того місця на терасі. Але готель зараз було зачинено, його не впускали, бо він вже тут не працював. Неспішно ішов додому. Не чув, як у промоклій до нитки куртці дзвонив телефон. Він слухав тільки свої спогади: «Вона питала мене, що для мене в житті найдорожче? Я сказав, що життя. Не просила пояснень. Ксенія поїхала і тепер ніколи не зрозуміє, що моє життя – це Вона.»
Коли Марк увійшов до помешкання, на порозі з’явилася Ранія, його сестра, і з хитрими очицями, ховала щось за спиною.
-Я щось для тебе маю.
- Дай мені спокій,- сказав Марк, знімаючи мокру одежу та відразу зачинивши двері до своєї кімнати. Тільки тоді побачив, що дзвонила Ксенія. А що він скаже їй? Що побачаться, як тільки це буде можливим? Що він її пам’ятає? А потім знову буде жити у спогадах і чекати її дзвінка. Може так краще, нехай все залишається так як є, нехай вона живе, так як хоче, навіщо ускладнювати те, що було таким прекрасним. Може минеться.
Ранія настирливо стукала у двері. Він не відповідав. Тоді сестра сказала:
-Тобі лист, від Ксенії, підсуваю під двері.
Він схопився і тремтячими руками розірвав білий конверт. Із нього випав сріблястий диск. Ввімкнув комп’ютер. На моніторі він побачив фотографію. На нього дивилася Ксенія, запаморочливо гарна, незабутня і така далека.
Ось вона у горах, серед зелених ялин, і очі в неї такі ж. Зупинена мить, мить її усмішки і мить її погляду. А ось вона у своєму місті, старовинному і схожому на Париж , де осінь з бароко в кленовім вогні і вона сама наче осінь, а її погляд береже таємницю їхнього літа. Це її світ осіннього царства у жовто-гарячих кольорах, серед яких палає її волосся. Вона повернулася до нього у цю темну кімнату, де оселилася самотність.
Світився екран. Марк вперше спав спокійно і усміхався у вісні. Всю ніч на нього дивилася дівчина на ім’я Ксенія, її віртуальна присутність давала йому щастя. А зранку він хотів сказати їй щось важливе. Набрав номер. Коротка і категорично-холодна відповідь : « Абонент не може прийняти ваш дзвінок». « Абонент» сидів на лекції, дивлячись у вікно, за яким падав дощ, і вже вкотре читаючи повідомлення : « Ми побачимось, як тільки це буде можливим».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242613
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.02.2011
положа тяжеленную руку на лёгкое сердце, на сердце
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/10/23/982
положа тяжеленную руку /на лёгкое сердце/, на сердце
доведётся и грех неподъемлемый взгрудить на душу
где же тот духовник мой грядущий?..
исповедника ли найду ещё?..
а уже петухи троекратно и злобно орут на насесте
и в сгущёнке потемков увязнув по хрипкие гланды
эту мрачную морось сощипывать с век воспалённых!
и колотит озноб - а хотелось житейской прохлады!..
получай же сполна холодов! от утробной воды из пелёнок!..
ни плевы! и ни плевры! ни боли! ни вдоха! ни эха!
продромальная ломка - предтеча горячечной яви
человеков искал... а впотьмах некто тёмный "наехал"..
и по белому свету шатается выродком нави...
(ПЕРЕВОД НА УКРАИНСКИЙ)
поклавши важенну руку / на серце легке /, на серце
доведеться і гріх важким тягарем звалити на душу
де ж той духівник мій прийдешній? ..
сповідника чи знайду ще? ..
а уже й треті півні волають на сідалі злісними герцами
у в'язкім молоці як в потемках втопившись по хриплі мигдали
цей морок похмурий вищипувать із запалених вік!
трясця б'є - а хотілось життєвої прохолоди! .. не дали...
отримуй ж сповна холодів! Вод утробних з пелюшок на лік...
ні пліви! і ні плеври! ні болю! ні вдиху! ні еха!
продромальний синдром – лихоманить уже до капець
шукав я людей ... а у мороці темний "наїхав" ..
і по білому світу хитається виродком мрець...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242247
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 20.02.2011
Твое лицо...
Ведь я его не помню...
Лиш голос и касанье рук
В тот вечер летний, тихий, томный,
В предверии, предначертании разлук.
Вокзал, и ночь,
Почти пустой перон,
Прощание похожее на боль...
Вот проводник, девятый твой вагон...
И время на часах 00.00.
Твое лицо...
Оно ведь слишком близко,
Его тогда не рассмотрела я,
На расстоянии ресниц, а искра
Зажглась на миг, погасла навсегда.
Твое лицо...
Но нету фотографий..
Все выцвели, я их храню еще...
И наших личных биографий
Никто не знает... Ну и что?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242162
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.02.2011
Любовный речитатив
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/12/31/2705
Непристало не стоит и не подобает писать о любви в глуповатых телячьих восторженных красках
Когда трижды успел залечить воспаление лёгких от частых прерывистых вдохов
Когда трижды по три заикалась от ёканья пара сердец в ежечасных вечерних неистовых встрясках
Когда скученность скуки за гранью на всём метраже безмятежных семейных порогов
Когда капают каверзно памяти капли за каплями в каждую малую клеточку мозга
И талдычат долдонят бубнят и гнусавят - забыть заставляют скорее апрелей свирельные трели
А взамен заморозить грозятся зелёное звонкое знойное в зрелом занудном промозглом
И кудахчут и каркают и напоминают сминая защиты барьеры что мы посмурнели что мы присмирели что мы постарели
Да вдобавок двойник издевательски в зеркале дёргаясь дёргает клочья нажитых пижонских серебряных проволок
И уже не тревожат из прошлого все неудачи просчёты утраты фиаско потери
Вперемежку с шарами багряных деревьев седых одуванчиков круглых лугов и колодцев и божьих наивных коровок
И уже намозолили нос и набили оскому на зреньи - очков розоватые стёкла и даже почти запотели...
И в такой-то опале мусолить любовных восторгов остывшие миги?!.. увольте!..
(ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ)
Не пристало не варто й не личить про кохання писати в дурнуватих телячих захоплених фарбах
Коли тричі вже встиг лікувати легені надірвані від частих переривчастих вдихів
Коли тричі по три заїкалась від екання пара сердець в щогодинних вечірніх шалених здриганнях
Коли ж бо й нудьга протекла поза межі границь за периметр усіх безтурботних сімейних порогів
Коли капають каверзні пам'яті краплі за краплями в кожну найменшу клітинку мозку
І товкмачать торочать бубонять і гугнявлять - забути пришвидшено змушують милозвучні квітневі трелі
І заморозить натомість грозяться зелене дзвінке спекотне в зрілім зануднім нежиті тоскнім
І кудкудакають і каркають і нагадують руйнуючи захисту браму що ми спохмурніли і що принишкли що ми постаріли
Та до того ж двійник знущально у дзеркалі сіпає смикає клапті нажитих піжонських посріблених линв
І вже не турбують з минулого всі невдачі прорахунки болючі фіаско і втрати зотлілі
Упереміж багряних кулястих дерев сивих кульбаб круглих лугів і колодязів і божих корівок наївних
І вже намуляли ніс і набили оскому на зір – окулярів скельця рожеві і майже тепер запітніли ...
І мусолити зопалу любовних захоплень застуджені миті?! .. Даруйте..!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242139
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.02.2011
плэйкаст от AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1708561/5d2cb82c7a51be5b3d48c4a5109a6f9272da2093pl
Хотела на рейс опоздать, надеясь, - февраль
Порадует погодой меня, как всегда, нелетной…
Но Google обещает нормальную, вот нахал!
И завтра во всех направлениях вылетят самолеты.
В очереди в третий гейт, к автобусу выходя,-
Чартерный рейс мой объявлен: Запад - Восток…
Я прогляжу все глаза, и будут искать тебя,
Понимая, что ты не пришел, не хотел, не смог…
От прошлого, знаешь, я так и не отрекЛАсь,
Дни продолжаю листать прошедшего нашего лета,
Читая его в стихах, а тушь по щекам растеклась,
Жаль, ты даже не скажешь: «Прощай...»
Ночь… А рейс уже на рассвете…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241124
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.02.2011
Здмухнувши пил ілюзії з долоні,
На видиху прокурених легень,-
Відчуєш, як пульсує в скроні,
Проковзує, минає час, як день.
Нема довіри ув очах телячих,
Й не буде, тричі вже під дих,
Оглухлу ніч згвалтовано незрячим,
Віддалася... він бачити не міг.
Зализані сніги - на конопляне сіно,
Що зелелено всміхалось шкирячИсь,
Так корвалоло-заспокійливо осіли,-
Торочили і бурмотіли - відречись.
А де тут подорожній? Хто зустрічний?
Доріг нема, залишився етер,
А із зневіреного неба раптом ніччю
Хтось срібний пил і зорі підло стер.
Зліпивши коників із житньої хлібини,
Запити чимсь червоним, як вино,
Де ж істина... Нема, лиш - жабуриння,
А горобці цвірінькають : "Було..."
svit (експ. на вірш)
ілюзію згодую ненажері
/у кроноса без деньця хижий шлунок/
і розчинюсь в манливому етері
тобто в повітрі й повітрЯний поцілунок
майне так само суто ефемерно
бо нєма ніц нічОго тут тривкого
все маячня омана курва-майя
лиш оболонки... де тут роздягальня?..
а нутрощів насправжніх ніц ні в кОго
забрьохано-забрехано... лиш вмерлих
не зачіпаймо най-бо відпочинуть
від тої ж бо мари-брехні і фальшу
й лише душа дурненька як причинна
все квилить-скиглить... тоскно, маму вашу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2011
На солнечных очках - остался отпечаток лета,
Июльской пыли, солнца проскользнувший луч,
Ты длинным зуммером последнего привета
Мобильник грустный не тревожь, не мучь.
Футляр их кожи молодого дерматина
Хранит секреты о несбывшейся мечте,
Перебралась давно на зимнюю квартиру,
Где ваттами мелькают дни на электрическом щите.
При переезде, знаешь,- многое утеряно:
Стихи, записки, и другая дребедень,
Но мой футлярчик сохраняю бережно,
И открываю почему-то каждый божий день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2011
Ну, то що, поговорим, порушивши злий тиші щем?
Фарби ночі течуть по ослизлому мокрому склі,
Ніч плюється липким кавернозним досвітнім дощем,
А десь в космосі зорі вдивляються в профіль Землі.
І так тоскно муродить по тілу мелодія фльор,
І мандражить і дражнить жоржиновий креп жоржет,
Ці натільні відбитки від тіней, як аква колор,
Тремор душ, тремор рук із розчахнутих наскрізь манжет.
Аж судомить спонтанно, пульсує судинами кров,
Тінь проковтує спрагло сплетіння знеможених тіл,
В божевільному Jungle - танок гарячковий ізнов,
Вир нуртує, не старчить над прірвою втриматись сил.
Ну, то що, поговорим? Про… Чуєш! Ні, зараз, не час
Про погоду…не варто, бо ранок дістався до стін,
Тіні дихають ще, вони ж схожі, так схожі на нас,
Ну, а що як це ми? І від нас залишається тлін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2011
Я любила триматись за сонячні нитки дощів,
Заблукавши у липні, за містом, на волі,
А потім сідати в останній, сонний трамвай,
Лишивши у нім вже котру свою парасолю.
(и)і носити при собі твої вірші, як дивосил
Шукати в них сатьї і чудуватися римам,
А ще, - із розчинених вікон вдихати зоряний пил,
You Tube обіцяв невидане досі cinema…
Сполохало щось це дивне торкання душ,
я сягнула у снах до іншого виміру світу,
збирала латаття з люстеркового блиску калюж.
Леліяла мить, та немає вічного літа.
І хмари перисті косичили літо лентами,
Торкання до спеки лишилось на завше теплом,
Очікуй мене, з недосяжності, абонента,
Мабуть, все, я про це тільки так, загалом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239631
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 08.02.2011
гипотетическое но не состоявшееся
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/02/10/5848
гипотетическое но не состоявшееся
такое что могло свести с ума
похолоданья в сердце убояшееся
хранит на дне своём дырявая сума
несбывшееся ты кому достанешься
скользнув сквозь дырку стынешь на песке
аукнет гулом в будущем пристанище
лишь муравей задержится в виске
у чувств неперечувствованных похороны
ни взять ни сжать слабеет пятерня
мы вдохами живём а не эпохами
отаву переросшая стерня
непрожитые миги суть иллюзии
лишаюсь их но легче ль от того
мгновеньем поперхнувшись удавлюсь ли я
бессмертна боль мечтой переболевшего
***
( Перевод на украинский)
гіпотетичне але те що не відбулося
таке що з розуму звести могло
навіяних у серце холодів жахнулося
на дно дірявої суми сполохано лягло
нездІйснене кому тепер дістанешся
ковзнувши в дірку пропадеш невдахою
відлунням ойкнеш у майбутньому пристанищі
У скроні заворушишся мурахою
чуттів що не торкнулись серця похорон
долоні слабнуть їх стискати вже дарма
вдихаєм раз життя а не епоху ми
там де була отава проросла стерня
не пережиті миті суть ілюзії
позбудусь їх чи ж легше поготів
перехворівши миттю не одужаю
опісля в хворого на мрію вічна біль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239578
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 07.02.2011
Шла… в платье «зебра» стрейчевом,
На запястье большой браслет,
Волосы черной масти,
И на шее засос-амулет.
Пружиня высокими икрами,
Бедрами умело виляя,
Шла … он хотел ее всеми фибрами
И вслед смотрел замирая.
Не стыдилась она нисколечко
Взглядов мужчин полупьяных,
Улыбаясь губами сладостными,
О вчерашнем, своем… вспоминая.
А ему так ужасно хотелось
Ее тела, ее тепла,
Неужели такая грешница
Могла бы свести с ума?
Да наверное… вот же гадина,
Даже глазом и не моргнет,
Дикая, на спине оставляет ссадины,
А денег вперед не берет.
Он называл ее с нежностью
Ларочкой , ощутив себя пленником,
Он кричал на нее: « Стерва ты!»
А потом целовал колени...
Ненавидел ее любовников,
Будущих… и бывшего мужа,
Когда стонала: «Довольно!....»
И в глазах ее был сладкий ужас.
Уходила, снимая рубашку его,
Небрежно на стул бросая,
«Лара, увидимся вечером?»
А она говорила : « Не знаю…»
Он смотрел в потолок задумчиво,
Много пил и курил сигареты:
«Ну зачем же ты меня мучишь-то?»
А в глазах все ее силуэт…
Заплатив сутенёру дорого,
Пригласил на вечер в театр,
Лара сказала: « Ладно,
Но интим - не предлагать!..»
Она стала его загадкой,
Дева любви с лицом кроткой девушки,
Оставив абрикосовый запах сладкий
На подушечке маленькой плюшевой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239395
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.02.2011
Плэйкаст от AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1550362/3ea8fa0d1548fabab466fac68a2d0c05df2b11e2pl
***
А Вы приходите… Прошу и кричу: «Ну пожалуйста!»
Приходите… Дождем, или снегом, или прошедшим летом,
Шепчу: «Приходите»… Без Вас как-то очень пууусто,
Молю и молюсь, не Богу, а Вам, моему Поэту…
Не можете днем… Приходите утром, или на рассвете,
Или вечером… Когда ТОЛЬКо Вам будет удобно,
Не придете… Я знала… Я верила в эти приметы…
Уже не придете… Что же, как Вам будет угодно.
Но я буду ждать Вас,- во Львове, в Париже в Дамаске,
Когда дождь, или зной, или вечер осеннее-серый,
Помните? УзнаЕте? Если даже я буду в маске,
В парандже, неглиже, в толпе… На улице опустелой.
Вот возьмите, - все, что есть, у меня – на ладони,
Мертвые бабочки из Ваших, очень осенних, стихов,
Обрывки несказанных фраз рябиновой боли,
И Ваших кровавых камелий несколько лепестков…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239043
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.02.2011
Плейкаст от AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1598072/949048cceac7b5123a1606f958a2ec4ff6e82982pl
Под небом луны твоей уже фебруарий,
Переживший прощания снежных Рождеств,
В звездных магических планетариях,
Жаждущий старых, забытых чудес.
Под безлуньем небес моих затаилась
Дрожь по каждому позвонку,
Мне твое собирание роз приснилось,
И касание тени к моему потолку.
Забывание, знаешь, оно легче забвенья,
Сыпется зыбко, как желтый песок,
У не наших причалов зеленые волны
Не докатятся больше до наших ног.
Я станцую тебе в отраженьи зеркальном,
Напоследок, в прошедшего лета честь,-
Belly dance на лучшем паркете астральном,
И ты вспомнишь, быть может,– меня уже нет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238706
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.02.2011
Она приходила, и просто садилась за стол,
Чай заказав и немного конфет с миндалем,
На белой салфетке писала карандашом
Что бы сказать,- уже не хватало слов,
Уже перевернуты стулья и вымыт пол.
Пила черный чай, пригубив изящно,
И гладила волосы влюбленному мальчику,
Смотрела в глаза и видела лунного зайчика,
И еще Бог весть что, или черт знает что,
Но все же была в этот миг несчастной.
А где-то в подкорке ее возникала печаль,
И жгла, и болело под розовым левым соском,
Она ведь его не полюбит никогда, никогда...
Ты не узнаешь, что подступило к горлу комком,
Не жди ее мальчик, она уже выпила чай…
Отчего–то дрожала ложка в тонком стакане,
Наверно от той, поминальной песни,
Что билась в висок бубном шамана
Поздно, поздно… «Все кончается, даже фиесты»,-
Некролог на фате невесты...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238120
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 01.02.2011
Ось бачиш, ти тут… Гулятимем? Але як мало на це часу. О, я хочу, хочу тебе і цього гуляння. Бо скільки часу я тут бувала без тебе, а сьогодні разом. Чуєш разом! Повітря, бачиш, вечірнє, пахне лементом моїх сподівань, які в цьому скрипі рейок трамвайних, в музиці з вікон цих будинків. Чуєш ? Це мій голос з
ехом підїзду холодного, голодного на твій голос і стуком моїх підборів, в унісон із серцем.
Разом… Пройдемо по цій вулиці. Ось тобі моя рука, бери її в свою сміливо,
бери міцно, бо я того хочу. Йдемо… Каштани над нами, трохи пожовклі від спеки після екзекуції дощами. Вулиця Пекарська. Тут не пахне печивом, пахло колись солодощами, давно, в минулому столітті. Тепер тут на кожному будинку вивіски мої, - «Я», «Вчорашні розмови» . Йдемо… Бруківка блищить від ліхтарів, що вже запалює старий ліхтарник Лємберг , бере мітлу , замітає сутінки і роздмухує срібний пил, а він все летить і летить з місячного решета.
Бачиш? А тут нічний базар квітів, круглодобовий. Дивись - гладіолуси, невже вони вже цвітуть? Я й не помітила, дурепа, а кульбаб тут не продають… Он, букетами із перших жоржин. Вони для тебе – передвісники осені. А, дивись- твої камелії, мої гвоздики… Та ти не купуй мені квітів . Ми краще знайдемо наш шматочок волошкового поля. Синього, до нестями. Вона є, ця галявина, існує, я знаю. Дивись… А це ті червоні парасольки «Paradise». Я тут часто бувала. Пила каву і їла тістечко, і годувала сірих голубів, слухала твій голос. Звідси я тобі вперше зателефонувала. Он, бачиш- цей столик, мій… Зачинене кафе, дарма. Ми не хочемо кави, ми не хочемо солодощів ні музики, ні меню, – ми хочемо просто нашого раю – бути удвох.
А там, лавка… Це та сама, на котрій я часто сиділа. Музика… Дивись сліпий акордеоніст. Він грає нам. Чуєш? Тепер сюди… Сюди… У цю кафешку. У підземеллі старого будинку – «Криївка». Це те місце, де можна сховатися серед друзів. Тут на нас ніхто не кине недоброго погляду, тут всім весело, тут всі вже трохи п’яні, розспівані, розморені. Тут кажуть: «будьмо», і п’ють, і ми, давай,з ними за нас, за долю і за любов …
Ми йдемо знову Львовом. Чуєш? Ніч. Але ніхто не спить. Ритм!Який багатоголосий, ритм. Це дарбуки. Вони зажди тут, на цьому місці. Острів ритму на площі Данила . Як тахікардійно звучить моє серце, серед інших , серед цієї нічної площі, в ньому і удари твого. Хіба може так бути, щоб ці ритми чула вся площа? Мабуть так. Бо так зараз є. А я боялася цього, боялася бути почутою. Але ні. Слухайте всі…Зі мною зараз – ВІН! Чуєте!
Гарячий, палкий ритм. Він запалює, нагнітає хіть, розбурхує жорстоко і солодко, жагуче і нестримно. А ці вогні! Вони падають на блискучий червоний мармур від танцюючих смолоскипів. Вони дико танцюють, - це танець полум’я на холодній поверхні каменю. Вони облизують мармур, вони пишуть на ньому знаки таємничого, нашого нестримного часу удвох, тут, в одному, але іншому вимірі часу і простору.
Стискай мою руку, міцніше, до болю, то того, щоб аж почувся хруст у пальцях… Я хочу цього болю… Твоя долоня тепла, міцна, - я зараз уся в ній, і мені боляче і приємно, я чую твою владу над собою. Так солодко бути у твоєму полоні , і п’янко і терпко . Це так, – наче пити холодну криничну воду просто з відра, нахиливши обличчя і втамовувати спрагу, це лячно, - наче дивитися в цю глибоку холодну криницю, де бачиш своє відображення в круглому таємничому люстрі чорної води. Це так справжньо…
Місто причаїлося… Стишились трамваї, музика, голуби… Принишкло.
Не дослухайтесь до наших короків… « Де вони?» Не шукайте нас. Ми розтанули у нашому раю. А хіба може бути раєм просто куб кімнати з одним заштореним вікном? О, так… Безумний рай. Де вже нічого не існує окрім нас. Ми - язики полум'я, нечутного, але видимого, пекучого, спопеляючого…
Завтра в місті дощів буде спека. Чуєте… МИ розпалили її. Кажуть, тут давно не було такого…
Відчула щось холоднее на щоці. Здригнулась. Розплющила очі.Прокинулась. Вже ранок. Сонце у вікні. Стеля. На ній мокра пляма. .. У сусідів знову зірвало кран у ванні. А їх , як завжди, нема вдома. Згадала… Сьогодні останній день літа.
Сон … Це був сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237727
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2011
Не ждали нас к ужину…
Да кто б его нам приготовил?
И кто б стол накрыл?
А нету стола, и дома
И даже хижины,
И город наш снегом укрыло...
Нас смыло цунами?
Разложило на мелкие части?
Нет, может сожгло неведомой
Солнечной силой?
И потом охладило до минуса
Тысячи градусов?
И знаю:
Повезло лишь в одном,-
Мы точно - не сгнили.
А так, в виде пепла,
Ведь можно прожить и вечность,
Слушая ветер и носиться
Туда - сюда,-
По свету, по крышам и по паркету,
Из пылесоса – вытряхнут
- и снова живешь – ура!
А в замороженном виде,-
Тоже не плохо,
Сон летаргический...
Спишь себе не спеша
И не знаешь, какой
Еще случай трагический
Заставит проснуться,-
С кем, зачем и когда?
А стол не накрыт,
В присутствии двух бокалов,
Я в платье коктэйльном
Сижу, размечтавшись
О вечном, у евро-окна,
А за окном метелью
Пишет-рисует зима,-
Ты смертна…
И дует, и сыпет, и стелит
Снежную пыль она…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237636
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.01.2011
http://www.stihi.ru/2010/01/18/6099
Полуночный диптих
Сид Валерий
1
буду в полночь приходить аки тать
из полночных автоматов звонить
будем ночи словно жизнь коротать
не заботясь не печалясь о них
окна шторами от света всего
занавесишь ты на цыпочки встав
и зароешься в постель с головой
дабы сгинула сует суета
будешь тайны мне свои поверять
и заученно «не надо» шептать
томно имя – не моё – повторять
и твердить что всё вокруг – маята
я безропотно с тобой соглашусь
сигарету утомлённо возьму
закурю и тут же вновь погашу
и не к месту буду мрачен и хмур
ты затихнешь не поняв что да как
я опомнюсь буду весел и бодр
мол не стоит огорчаться пустяк
и помедлив заведу про любовь
я прочту тебе с десяток стихов
зашепчу тебя как в сон заверну
спеленаю обезумев грехом
и лишь только на рассвете очнусь...
спит халатик твой щенком на ковре
ты уснула всю себя раскидав
у меня уж нет стихов сигарет
и пора мне уходить навсегда...
но чуть позже я опять и опять
буду в полночь приходить аки тать
........................................................................
будем снова мы о жизни болтать...
2
...а настоящим было только то
что нам с тобою просто показалось...
губами ночь прохладными касалась
созвездий затуманенных цветов
и этой ночи здешние цветы
на лунном подоконнике шептались
и тополя за окнами шатались
и музыка струилась с высоты
но кроме нас – реальными вполне –
за стенкой чутко спящие соседи
транзистор – беспристрастный собеседник
и две вязальных спицы на окне...
почти как в детстве завладел мной страх
что твой неумолкающий транзистор
на этом волшебстве вдруг отразится
и чары затеряются мирах!..
а в чарах невесомо-колдовских
наверное нам просто показалось
полночная беседа не вязалась
мы были межпланетно далеки
нам видно не хватило волшебства
чудесное за окнами осталось
а в спальне правит бал одна усталость
и полуоткровенные слова
а настоящим станет только то
что эта ночь пребудет до скончанья
в слияньях губ и в тополя качаньи...
во всём чудесном и таком простом...
**************
Перевод на украинский язык.
1.
буду в нОчі приходити най там
з опівнічних телефонів звонитиму
нічки наші гайнувать як життя
без турбот без печалі нестримної
ти навшпиньках фіранки напнеш
щоби світ в наші вікна не зирив
в простирАдла з головою пірнеш
від суєт в полюбовну вирву
таємниці мені відкриватимеш
і «не треба» манірно шептатимеш
ім'я не моє повторятимеш млосно
і казати що ти на світ увесь злосна
я з тобою погоджусь покірно
затягнуся цигаркою втомлено
закуривши – задушу Опалок
спохмурнілий я - наче пороблено
ти затихнеш нічого не втямивши
я отямлюсь і розбадьорюся
перейшовши плинно на «ландиші»
ну і згодом про любов розговорюся
я з десяток віршІв прочитаю
зашепчу наче в сон загорнУ
божевільно у гріх спеленаю
і лиш досвіток спинить ту гру
як щеня спить твій шлЯфрок* на килимі
спиш і ти всю себе розкинувши
нема віршів цигарки спалені
і пора мені йти назавше…
але згодом я нудячи світом
буду в ночі приходити най там
........................................................................
будем знов про життя гомоніти
2
… а справжнім було лише те
що нам примарилось з тобою - здалось…
вустами ніч остиглими торкалась
туманностей в сузір’ї дивних квітів
а тої ночі в горщиках тутешні квіти
на підвіконні місячнім шептались
та ще тополі за вікном хитались
і струмувала музика згори лунала
і окрім нас – цілком реальними були
сусіди що не міцно за стіною спали
в транзисторі мелодії гули
і на вікні в’язальних спиці дві лежали…
майнув в мені дитячий страх
що твій незамовкаючий транзистор
сплюндрує мить чарівності регістри
і чари згубляться в світах!..
а в чарах тих чаклунсько-невагомих
напевно просто нам здавалось
що опівнічна та розмова не в'язалась
ми так далеко міжпланетно знову
чаклунство нам таки не вдАлось
за вікнами лишились чудеса
а в спальні править бал лиш втома
і недолугі напівщирості слова
а справжнім стане тільки те
що ніч пробуде аж до рання
у вуст злитті й тополь хитанні…
в тім що чудесне і таке просте…
шляфрок* - халат (польск.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237583
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 29.01.2011
Розумію, що змучились крила торкатися неба,
Сліпнуть очі, вдивляючись в безвість безбарвних снігів,
Я тобі напишУ: «Будь щасливим, вертатись не треба,
Не зважай, що лілове чорнило моє зачерпнуте з снів».
Уночі маячня просинань хай тебе не тривожить,
То нанизані звуки на вітер з промерзлих зимами літ,
Порцелянове місячне світло в оману заводить,
Цвіркоче вода, то нею стікає пам’яті танучий лід…
Тиша міряє відстань хуртовиною п’яного січня,
Пух з кульбаб поміж нами... Від землі до небес,-
Світло квантами сипле бліки, як атоми мічені
Люстерково- бликучих примар із торішніх чудес.
Вони ж бо були і на крильцях бабки-вертухи* жили,
Влітали спросоння у чорну зіниць глибину,
БурштИнові краплі солодких страждань по жилах,-
Вливаючи в тіло цикорій і у душу причасть таїну.
Та її пригубили один лише раз, і вже не сягнути
Більш п’янкого сум’яття, божевіллям напнУтих чуттів,
Із легкої руки стала ліками дивна рута-отрута,
Ладна дати воскреснути в митях минулих життів.
Розплітатиму коси хурделиць на шляху до тебе,
Заслонятиму вікна собою від злих сніговиць,
Залишайся таким, зачекай, повертатись не треба,-
Я вже там... Бо немає у снах ні гріхів, ні границь.
бабка-вертуха* - стрекоза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2011
Знаешь, снег так похож на бумагу,
На которой стихи не вышли,
Жаль виниловую беднягу,-
Я вчера отравила мышу,
Что б не лезла в пустую почту.
Обниматься в мороз, в тему,
Чтоб согреться январской ночью,
С ним бы, знаешь, не с теми,
Но не буду об этом, впрочем, -
Позвонить бы, да нет, отзвонилось,
По стаканам, по стеклам, по рельсам...
Не спросить уже в СМСке :
Как дела, или что там приснилось?
Оправдания мечуться жалко,
Улетая последним рейсом,
Отчуждениям счет оплачен
За прошедшее, даже авансом
Я сегодня была у сапожника,
Он летом работал бардом,
До последнего летнего дождика...
Теперь души штопает дратвой.
У него сигарету стрельнула,
Для знакомой ему не жалко,
Последняя, та что упала,
Не будет считаться упавшей.
Я ему душой не кривила,
Он мне верит, что я другая,
Что созвездье на небе открыла,
Своего Дождевого трамвая
Вот уже и поговорили...
Сдвинулось все по фазе,
Может взять, и куда-то деться,
На заборе последнюю фразу:
Жили-были , дружили... или...
А земля продолжает вертеться...
Баба с воза - легче кобыле...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2011
(Переклад українською)
http://www.stihi.ru/2010/02/01/8385
Апология ночи
Сид Валерий
ночь сама по себе не нужны ей рассветы и полдни
естество существа первозданная сгустками тьма
это хаос гармонии влага что мир этот полнит
это жизнь прапражизнь за тьму лет до Святого Письма
суть глубин её не осветить никакими лучами
заволочены тучами тайные струи её
сокровенно-сокрыты придавлены камнем молчанья
её истина - мрак её свет иллюзорный – враньё
ночь предтеча предчувствие и предощущение мысли
осязаема так что уже погружённая внутрь
и на кочке стоишь на холме на вершине на мысе
ожидая другое – стихию забрезживших утр
***
ніч як мара сама в собі до чого їй світанки і полудні
суть сутності єства її то первозданний згусток тьма
гармонія і хаос і вологість та що робить світ облудним
прапражиття в невідомісті ще до Святого Письма
глибінь її суті не сягнути лучами промінно- яскравими
хмари напнуті ряднами на струмінь її таїни
сокровенно заховані і притиснуті мовчанки каменем
її істина – морок а світло її лиш примара брехні
ніч передвісник предтеча навіяння думки
несвідомо відчутна зануренням вглиб до останку
і стоїш на купині на пагорбі і зникають лаштунки
ждеш жадаєш – стихії і бачиш жевріння світанків
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236767
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.01.2011
(автор Лана Сянська)
Одичали собаки, покинув имэйлы, и стали бродячими,
Почтальйон с yahoo.com уволился, или просто устал,
Смайлам уже не до смеха, они ведь теперь незрячие,
Остался у ноута только стихами забросанный стол.
(автор NarKotik)
Все собаки из Гугла и Яхо
Наречённые собственным именем
Тащат мусор в конвертах и файлах
Всё в корзину, все родословные линии
Шелестят пустотою пронзительной звонко
Удалённые буквы не нужных конвертов
Но увы, не рисует домашняя блонди-балонка
Натюрморты с моих характерных сюжетов…
( автор Лана Сянська)
А чем рисовать? Кисти покрызли собаки,
Дверца в личку захлопнулась, не отпереть,
А смайлик уже задолбал гримасой макаки,
Не удалить его, блин, неработает даже Delete .
(автор golod00x)
Писем снова не пишут. Забыли? И ладно. Не страшно.
Больно чин мелковат. Ваш слуга – рядовой, вольнопёр.
Скандалист, матерщинник. А я ведь, по жизни – без башни.
Обрезание… нервов. И ум, как назло, кто-то спёр.
Впрочем, может на счастье. Посмотрим, попьём, поиграем.
Без ума – тоже дело. Подумаешь! Что за беда?
Список близких друзей. Все – «собаки» бродячие, стая.
Рядовому не пишут… Всё – так же. Всё – как и всегда.
(Лана Сянська)
И узнать бы, что будет потом,
Чем окончится мыльная Оpera?
Кто от кого залетит,
Кто скажет кому:"Отвали"?
Вирус собачий сел на хвост
Самому умному хакеру,
И яндекс, и яхо, и гугл... На фиг, - весь инэт барахлил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236738
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 24.01.2011
Хіба забудеш ті достиглі вишні…
І ті слова, зненацька, що зривалися із вуст,
Прости за них, так сталося, так вийшло,
Що залишилось? Попіл, тлін і пустка.
А нас там бачили колись…
Ми там з тобою були, там все як є,-
Ті ж зорі, літо… Тільки обернись, -
Он стежка в споришах до обрію веде.
Дарма, що осінь міддю октябрить,
І віддзеркалює вода відбитки болю,
Там, угорі і дотепер жевріє щемна мить,
Позначена тією ніччю із тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2011
http://www.stihi.ru/2010/01/22/2704
в тенях и химерах ночного дождливого леса
Сид Валерий
в тенях и химерах ночного дождливого леса
прогулка уже не казалась забавой пустой
и не было света лишь звуки из тысячей лезвий
и сосен иголки впивались нездешней тоской
пятнистый туман отравляюще душу тревожил
свисал паутиной с еловых застуженных лап
и в этой незыблемой тьме вдруг подумалось сколько ж я прожил
и что мне до этого леса до жизни в медвежьих углах
и что-то искало ответа внутри бередило
на сотни вопросов нанизанных прихотью мглы
на нитку души /мелким бисером дождь в паутинах/
а иглы и капли настойчивы мстительны злы
во всей мешанине мой пращур доселе дремавший
во мне вдруг очнулся от ветки хлестнувшей ознобом в лицо
и стало вдруг так одиноко – где делся уютный домашний?
где делась изящная сказка с удачным концом?..
в тенях и химерах ночного дождливого леса...
***
опівночі дощ ліс сповив у химери і тіні
і видався спацір мені не таким вже й пустим
а тисяча лез тяли тишу і темінь місцини
і штрикали голки соснові тужбу… поміж тим
трійливий туман вмліваючу душу бентежив
з ялинових лап павутиною долу спадав
в пітьмі непорушній враз замисливсь а скільки ж прожив я
причетність свою до лісу оцього дізнатись жадав
і щось у мені одвіту шукало боліло невпинно
на безліч питань нанизаних примхою мли
на нитку душі ( лелітками крапельок у павутинні)
а голки і краплі настирливо мстиві і злі
в замІшанні тому мій пращур дрімаючи поки
прокинувсь у мЕні - шмагонула гілляка лице
нестямно самотнім почувся поринув в неспокій
де казка обіцяна та що із вдалим кінцем?
опівночі дощ ліс сповив у химери і тіні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236545
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.01.2011
(переклад укрїнською)
http://www.stihi.ru/2010/02/23/3089
Сид Валерий
осень лучшая пора...
осень лучшая пора для расставаний
мы уходим оставляя след на ветре
за собою тихо двери закрываем
мы уходим в возвращение не верим
из рассветов из друзей и из любимых
из несбывшихся надежд и из мечтаний
мы уходим без упрёков и обиды
осень лучшая пора для расставаний
***
для розставань пора накраща осінь
ми йдемо і залишаєм слід на вітрі
зачиняєм двері хоч ніхто не просить
ми йдемо і у повернення не вірим
із світанків з друзів з тих кого кохаєм
із надій і мрій минулих що не збулись досі
ми йдемо без докорів й образ навзаєм
тож для розставань пора найкраща осінь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2011
Кавальчики надщербнутого літа
Живуть іще, і хай собі живуть,
Як у знайомій пісні "Дольче віта",-
Минання непорушна, вічна суть.
На клаптиках паперу у клітинку
Написані римовані слова,
В трамваї чи в маршрутці? На зупинці
Торішнього забутого тепла.
Складаю папірці зім"яті,
Читаю. І болить. Зима тепер...
І згадую у дивному сум"ятті :
Був липень. Дощ. Мабуть, четвер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236113
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.01.2011
Здичавіли собаки з імейлів і стали бродячими,
А поштар з яхо ком і хотмейлу не носить листів,
Смайли всі перестали сміятись і стали незрячими,
Залишився закиданий віршами плазмовий стіл.
Евтаназію вчинять, довенно, не боляче, крапельно,
То лягай собі навзнак, дивись на квадратне вікно,
Сни присипані на ніч по тричі, дозовано, попелом,
Ну, а поки зіграй із ургентним ще раз в доміно.
Оця мушля-труна з шумом моря, якогось не теплого...
Каву подано обраним , - свідчили ж справжність ікон,
Напис в рамці рекламній на стінах будинку з емблемою:
«Хірургічно вшиваєм у душі тривкий силікон.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235852
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 20.01.2011
Коли ніхто нікуди не іде,
Нічого ні у кого вже не просить,
На таці спокій Ніч розносить
І заспокійливе снодійне роздає,
А я кажу:"Не треба, досить."
Піду, сьогодні ж, навмання,
Попрошу зараз, безсоромно,
Багато і дарма, що так нескромно,
Хай думають, - це тільки маячня,
Снів з вчора вигадка коронна.
Піду до тебе, шлях не із простих,
Долатиму по хмарах і по сині,
Я приготую для пояснень рими,
Я намалюю нас і так назву:"Триптих,
Любов, Ненависть, Райдуга - між ними."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2011
«Шум ливня воскрешает по углам...»
Шум ливня воскрешает по углам
салют мимозы, гаснущей в пыли.
И вечер делит сутки пополам,
как ножницы восьмерку на нули,
и в талии сужает циферблат,
с гитарой его сходство озарив.
У задержавшей на гитаре взгляд
пучок волос напоминает гриф.
Ее ладонь разглаживает шаль.
Волос ее коснуться или плеч --
и зазвучит окрепшая печаль;
другого ничего мне не извлечь.
Мы здесь одни. И, кроме наших глаз,
прикованных друг к другу в полутьме,
ничто уже не связывает нас
в заре'шеченной наискось тюрьме.
*****************
Ґвалт зливи у закУтках воскрешає
Мімози феєрверк, що згасла у пилюці.
І добу ділить вечір навпіл,
Як ножиці надвоє цифру вісім розтинають,
І циферблат на талії завужує,
З гітарою подібності її окресливши.
В затриманому на гітарі погляді
Пасмо волосся пригадало гриф.
Її долоня наче пестить шаль,
торкнутися її волосся чи плечей,
І зазвучить тоді печаль, як шал;
Бо інше у мені вже недоречне.
Ми наодинці тут удвох і крім очей,
Один на одному застиглих у пітьмі,
І, не єднає нас уже ніщо
У заґратованій навскІс тюрмі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2011
Было холодно ночью, луна замерзала на вертеле,
Невпопад стартануло холодное хмурое утро,
Было солнце большим, как будто для торта противень,
Но и он не согрел две души, и было им так неуютно.
А потом,- город день навестил и в делирии проколбасился,
Перегаром дышали машины и пешеходы месили грязь,
Небо сыпало что-то, так похоже на соль техническую,
Удивляя GSM операторов, разъедая мобильную связь.
Неожиданно пленка и вовсе на дубле девятом заглючила,
Задолбал этот кинщик, он зАпил опять после праздников,
И о том, что не будет кина, он с нами ехидно подшучивал,
Вытирая белые пятна на пленке о жизни сегоднешней ластиком.
И узнать бы, что будет потом, чем окончится мыльная опера?
Кто кого там разлюбит, кто скажет кому:"Отвали"?
Только ночь наступила на хвост самому умному хакеру,
И яндекс, и яхо, и гугл... На фиг, - весь интернэт барахлил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235488
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.01.2011
А знаете, печально как,- быть бабочкой наколотой на замше
Иголками, которые придумал энтомолог,
Что б мертвая, она уж не летала никогда и больше
Не умирала на цветке, а что б ей радовались долго.
Цвет крыльев и прекрасные разводы на них еще
Так радостны и живы, так, как и прежде, как тогда,
Когда она пила нектар и радовалась лету, но прошло
Остановилось все, в сачке оконченым полетом.О! да,
Она теперь как будто бы засушенный гербарный листик,
Она нема, недвижима, не упорхнет, а будет темой лекций,
И энтомолог, описав подробно редкость видовых характеристик,
Начнет ловить других,- дневных, ночных, для новых редкостных коллекций.
На игол кончиках ей жить и жить, хотя и мертвой,
Своей погибелью она продлила время красоте, и мир
Задумался,а стоит ли платить такую цену, чтобы после смерти
Тебя увидев каждый человек : " О, Боже, чудо",- говорил?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235446
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.01.2011
Лив дощ… Теплий, рясний-рясний. Такий буває тільки у маю. Стрімкі ручаї, схожі на гірські потічки, бігли за її ногами. В них було так багато кольорів – золотого,- від сонця, лілового,- від цвіту бузку, білого, - від пуху кульбаб, зеленаво-жовтого ,-від пилку, і блаватного, - від неба.
Вона не тікала від зливи. Їй вона подобалась. Просто знову трапилась нагода заглянути, забігти, ввірватись в Його майстерню, в невеличку кімнатку у пів-півниці, де донестями, дурманливо-п’янко пахло фарбами, розчинниками, сосновими свіжими підрамниками, а ще, – димом, недопалками і кавою. Як вона любила цей запах! І цю кімнату, з одним загратованим віконцем і тріснутою шибкою. А в темному невеличкому коридорчику, з скрипучими завісами на дверях, вона завжди перечипалася через відро наповнене : пустими пачками від кемелу, ганчірками, просяклими фарбами, стертими пензлями , вщент витисненими тубками фарб і пакетами з-під кефіру. Металеве відро від того, що вона наскочила на нього, дзеленчало, перекинувшись на цемент, вона скрикувала :« Ой!», а за дверима, в кімнаті Він голосно казав : « О ! ПрилЕтіла, дивись під ніжки. Забув винести сміття. Шляк би мене трафив…» І так було щоразу.
Він – це художник. Вільний… Тричі розлучений, розлючений на бувших дружин, сповідуючий фрі лав, малюючий пейзажі, люблячий дощ, музику Ліста, пастельня кольори і… її, ту, що прибігала у його майстереню. Дарма, що їй було заледве 18, а йому … більше, звичайно, ж, але ніхто не знав скільки. Він не мав віку, мав тільки трохи сивини на скронях, бороду, великий срібний хрестик на шиї, вправні міцні і завжди теплі руки, що цілком ніколи не відмивалися від фарб.
Він ніколи не малював потретів. Казав, що вони йому не вдаються. А коли вона його попросила про це, - дуже розлютися. «І чого б це?»,- все думала вона… На всіх його полотнах, - чи то писаних олією, чи акварелях, пастелях – скізь був дощ, в різних гамах кольорів, в різні пори року і дня . Тільки місто і дощ…
Він казав, що у дощ всі кольри звучать по-іншому, все виглядає чистим, трохи сумним, - і таке малювати йому до снаги.
У дощ в нього завжди був піднесено-ностальгійно-мрійливий настрій. Він тоді був ніжним, щирим, душевним, як ніколи. Вона любила його у ці хвилини, - до нестями. Але… Ні, між ними нічого такого не було. Але було інше ,- щось тепле і трепетне, щире і до болю ніжне. Були погляди, дотики, розмови, усмішки і… навіть кілька невинних поцілунків, так, у щічку. Тоді вона червоніла, а він починав раптом настирливо чомусь мити пензлі у металевій банці під-зеленого горошку… А потім вимикав музику на старенькому плеєрі і казав, що їй треба іти, бо у нього багато роботи.
Ось вона знов тут. «Ти?» Наче, це міг бути хтось інший. Він дивився на неї, мокру, наче курку, в прилиплій до тіла світло-зеленій суконці, з розтріпаним волоссям, з якого цюркотіла вода. Не відриваючи погляду, поставив біля неї старе, обшарпане шкіряне крісло, і взявши за плечі, сказав :
«Так, нарешті, я намалюю твій портрет. Ні, це буде портрет з дощем. Знаєш, як воно бути натурницею? Ти ж ніколи не позувала художнику? Це довго, нудно, це важко. Зможеш?»,-запитав, і не чекаючи відповіді, сказав: « Але ти мусиш зняти сукню і все інше, і сидіти так, як я тобі скажу, і не ворушитися, розумієш… Наче б то під впивом якогось його гіпнозу, вона зняла сукню… Чомусь не було соромно, зовсім ні.
«Не витирай і необтрушуй зі себе жодної краплини дощу, чуєш, в них вся суть, в них прозорість, в них переломлюється світло.»
Вона мала сидіти підібгавши ноги під себе, підпираючись однією рукою, а іншу,- не вимушено і сором’язливо тримати на грудях, але так, щоб прикрити тільки один рожевий сосок, а очі мали дивитись на нього. Він казав , що в очах має бути пристасть, гарячковіть, бажання.
«Я намалюю твоє мокре, холодне тіло невинної дівчини, ціловане дощем, і очі, густо-зелені, хтиві очі дорослої жінки, яка в цю мить хоче злягання. Не дивуйся, що я кажу грубо, пробач, але я кажу те, що буду малювати.»
До її горла підступив клубочок, наче проковтнула не вишневу , а абрикосову кісточку, не могла ворушитися, прикипіла, застигла, остовпіла. Вона ще ніколи не бачила його таким- одержимим, схибленим…А він, - він помітив в її, широко-розкритих , смарагдових очах, те, що і хотів бачити, що потрібно було йому для натхнення.
Вона не знала, чи іде час, чи зупнився? Тіло затерпло, було холодно, тремтіння хвилями проходило по шкірі, а всередині було гаряче, бентежно, неспокійно. З волосся краплі ще раз-по-раз стікали на плечі, на груди, лоскотіли по тілу вниз, зупинялися на згинах стегон, повільно текли далі, по рівчаку стулених ніг, на коліна. Це було так приємно . А він малював. А їй не хотілося сором’язливо прикривати долонею груди, а їй хотілося цією рукою пестити своє тіло, бо воно хотіло тепла , а може і не тільки тому. А він не міг цього робити тепер, та чи наважився б? Він малював, він також наче пестив її, ту, котра на полотні , де вже доволі ясно вирисовувалися обриси натурниці.
Вона не втрималася. Її руки рефлекторно торкнулися власного тіла, вони збожеволіли, а може сама,- вона. Її очі дивились в його карі, запалені, пристрасні, проникаючі в неї. Він не казав нічого, він вже не малював, пензель впав на підлогу, і було так тихо, лише дощ. А потім сталося те, що мало б статися між чоловіком і жінкою. І його руки , які він не встиг витерти ганчіркою від фарби торкалися її , справжньої, малюючи на білому, тремтливому тілі дивні знаки, хвилі, штрихи, кола, еліпси - блакитним, білим, зеленим, жовтим… І ще, і ще, і потім. Його тіло також забарвилось у ті ж фарби – широкими мазками, плямами. І зявилось червоне, хоча його не мало бути на полотні, але на тілі було.
А портрет з дощем? Він так і залишився розимитим і незавершеним. Може в тому і його сутність, і в тому його щем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235142
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.01.2011
Розгойдує, розховстує і рве,
Роз’ятрює розточчями розлуки,
Розчімхує слова і в безвість дме
Розмиті, наче плями звуки.
Розкраює на ромби і кути,
Розстріляні на градусів мінути,
Розведені діагоналі, як мости,
Розпиляні на децибели муки.
Розгойдана, розніжена луна
Розтанула видіннями у небі,
Розхристана, як заспана сова,
Розчавлена, як постаріла Геба.
Розбещений, манірний першодощ
Розретушує на свій смак і ризик
Розстелену пласкатість простоплощ,
Розкинувши на небі чорну ризу…
Розтануло, розкисло, розплелось,
Розбилося і просто розкотилось.
Розвиднілось під ранок… Бачиш - ось,-
Тлумач як сон – це просто так,
наснилось…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2011
Добрий Джин, приходив завжди уночі
Із пляшки випитого влітку мартіні,
Я зачинившись в кімнаті на всі ключі,
Чекала на диво, вдивлялася в тіні.
Морочила голову своїми наївними
Жіночими тайнами, недолугими віршами,
Бажаннями ірреально-дивними,
Як мильними кульками ними тішилась...
Каву пила з ним і разом курила,
Гуляла по місту нічному і жила
В придуманім світі … і говорила,
Що нікого, ніколи так не любила…
Мовчала мовчанням, світилася світлом,
Ставала справжнішою цього літа,
Як не було його,- то нудила світом,
Бо за щастя також платиться мито.
Пляшка скляна якось розбилась,
Він більш не приходив, нажаль,
А може мені це тільки наснилось?
Печальна в тій байці мораль….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234531
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 13.01.2011
З паперу зроблений літак,
З газети склеїний кораблик,
А штучні квіти, - як не справжнє "так",
І ми уже, мабуть, несправжні.
Німі птахи в безбарвнім небі,
І парасоля не врятує від дощу,
Коли піду, прощатися не треба,
Я потім, згодом, нам усе прощу.
Сідаю в іграшковий потяг,-
Ось пульт, натисни - і поїду я,
Тут справжнім був лиш тільки протяг,
Все решта - тільки бутафорія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2011
Спокойствие, только спокойствие. Карамельное и корицевое,
Перорально внедренное в душу елеем и желтым драже элениума,
И уже не тошнит от сладкого, и ем варенье из слив коричневое
Столовыми ложками, а вечерами, как раньше, хожу в «Миллениум».
И раздеваю елочку, забывая о зимних праздниках,
Все хеппи-энды временны, и будут потом они невеселыми
В заранее, на заказ изготовленных рамочках, ладненько,
И как никотин будут давить на легкие, пока те не станут тяжелыми.
Вот звуки фальшивым рингтоном парят ушные раковины ,
Sorry, down town, не тревожь мои стекла потухших окон,
А черные ветки кленов тянутся в них, как метастазы раковые,
А я, - карамельно-медленно в стадии куколки, прячусь в кокон.
Совсем обалдела долбанная барбоваловая Бессонница,
Тянет и тянет бесстыдно с меня синтепоновое, синее одеяло,
Я ж стопудово не лесби, и не стану ее подругой-любовницей,
Я карамельно-спокойная и не пойму, че ей,бесстыжей, надо?
Ну, а если серьёзно, - то мое состояние, типа, стабильно тяжелое,
И прогноз, как погода, неясен, предугадывать что-то напрасно,
Блин, подкорка собрала три памяти, будто кровь верхняя вена полая,
Стало быть, амнезии в прогнозе не будет, и это наверно ужасно…́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234281
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.01.2011
Заплакане сонце, а дощ сміється,
Веселка упала просто в болото,
Зламалася стежка, згубилось небо,
А я до тебе добігти хочу.
Ми будем інші тепер, повір,
Не будемо вірити навіть вітру,
Я присягу тобі зачитаю до дір,
Або помру, надихавшись "нітро".
А хочеш, замість кави тобі зварю
Чай гіркуватий із дикої грушки,
Всі минулі гріхи замолю
Замовляннями баби Лушки.
Нашепчу тобі слово чарівне,
От би тільки не запізнитись...
Щоб із жабки - та у царівну
Вчасно перетворитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2011
Вона з’явилася у Його оселі у понеділок. Він знайшов її, кимось забуту, у маршрутці на сидінні, під вікном. Він був чарівником, а Вона – Лялькою. Пластиковою Лялькою, у рожевому брудному платтячку, до тулуба якої бути вкручені дві ручки, дві ніжки, тоненька шийка, на якій сиділа гарна голівка дівчинки. Личко було милим. Великі скляні і блискучі зелені очі, здавалися навіть справжніми, довге помаранчеве волоссячко, акуратний носик, і ледь відчинені рожеві уста. І вона була усміхненою Лялькою. Але не живою. Та Він був чарівником, і як тільки Лялька потрапила до його теплих рук - почала оживати. Він ніс її притиснувши до грудей, а Вона починала бачити, чути, відчувати… Але не могла рухатись. Бо ж була пластиковою Лялькою. Їй невідомо було її минуле, як невідоме все навколо, адже Вона щойно народилася. Лялька була вдячна Йому, за те, що Він дав їй життя, вдихнув його у її тверде полімерне тіло, відкрив скляні очка. Вона чула звуки, відчувала запахи, дотики, тепло, холод. От лише говорити не могла. Чарівник йшов довго сходами догори, а потім притиснувши її підборіддям до грудей, шукав у кишені ключа, і довго копирсався ним у замку. Лялька відчула на своєму личку щось м’якеньке і їй стало лоскітно, але ж вона не могла пискнути. А це м’якеньке,- була його борода, яка має бути у кожного Чарівника. Лялька завмирала від свого ляльково-людського щастя. Треба ж так, народитися і жити, як люди!
Чарівник посадив свою знахідку на підвіконня у невеличкій кімнатці, присів навшпиньки навпроти, і о, диво, погладив її по шовковому волоссячку:
-Ось ти яка, моя руденька! Ну, будеш жити тут… А ти схожа на когось, точно схожа.
Він задумався, спохмурнів. А потім усміхнувся, якось сумно і налив собі у склянку з пляшки прозорої рідини, випив, чомусь скривився і занюхав окрайцем чогось білого.
Чарівник почав займатися своїми дивами, а лялька сиділа і спостерігала за ним. Дива йому вдавалися і Він був задоволеним. Їй здалось, що він забув про неї. Їй було холодно. У спину з вікна тягнуло холодом. Але він не забув. Коли курив, задумливо дивився на вікно, а може і на неї. В нього були добрі очі. Лагідні такі, глибокі. Такі певно і мають бути у добрих чарівників. А ще, до нього прийшла гарна така, жива лялька. Вона говорила, рухалась, тулилась до Чарівника. Він її гладив, обіймав, шепотів якісь слова, а та лялька з чорним волоссям знімала своє чистеньке червоне платтячко. Вони чомусь довго борсались у ліжку, видаючи дивні звуки, спочатку тихі, а потім голосні і якісь скажені. Пластикова Лялька на вікні не розуміла, що коїться, але відчувала, що це ЩОСЬ таке, - чого вона ніколи не відчує на своєму неживому тілі. Коли Чарівник виходив з помешкання, він дбайливо повертав Ляльку личком до вікна, щоб їй не було самотньо і вона могла дивитися, що там, на вулиці. Невже ж він здогадувався, що вона бачить? Зрештою, він же був Чарівником, то ж, мабуть, здогадувався. Вона й так сумувала і воліла б дивитися на двері і чекати, коли вони відчиняться, і Він повернеться додому. А Він якось довго не повертався. За вікном світло мінялося на темінь, темінь на світло і так доволі довго було. Але якось, коли за вікном розвиднілось, грюкнули двері. Чарівник повернувся. Він був не сам, бо крім його голосу Лялька чула ще інший, тонкий і м’який, приємний. Це не був голос тієї, чорнявої живої ляльки. Чарівник забув повернути свою Ляльку т, що сиділа на вікні, обличчям до кімнати…Але Вона не образилась. Їй це людське почуття образи було незнайомим. Вона ніколи б не образилась на свого улюбленого Чарівника, адже він дав їй можливість жити, ну… хоч не зовсім по-людськи, але так, майже. Адже інші ляльки такі, як вона, так і залишаться просто забавками, які не відчувають, не бачать, не чують. Лялька подумала: « Як добре, що Він вже вдома.» Вона раділа, що йому зараз добре. Не бачила, але відчувала це. А та, якась інша , чужа жива лялька чомусь обперлась на підвіконня, стогнала і скрикувала і трималася руками за батареї. Був якийсь крик, зойк. Раптом Ляльку вона зіштовхнула рукою і та впала на підлогу. Там і пролежала до ранку. Аж поки добрий Чарівник не помітив , що її нема на підвіконні.
Він взяв її теплими руками і посадив на підвіконня. А ще поправив їй розчімхане волоссячко і комірець на брудному рожевому платтячку. О! Як їй було солодко від цього. Вона б заплакала, але з її зелених очей просто не могла б витекти сльоза, бо очі ж були скляними. Вони лише блищали.
Але того ж дня Чарівник був чимось роздратований. Чи-то дива не вдавалися, чи-то ті, що вдалися, йому не подобалися. Він так лютував! Курив, аж в кімнаті було синьо. Він ходив з кутка в кут, він голосно розмовляв сам із собою, він гримав кріслом і розбив своє улюблене синє горнятко. Та чим могла Лялька йому допомогти? Говорити ж не могла. А коли Він відчиняв вікно, то необережно штовхнув Ляльку, і вона полетіла додолу. Так гарно було їй летіти, приємно. Вона впала за кілька секунд на щось м’яке . Це було сміття у контейнері. Вона лежала і бачила небо. Яке воно синє і гарне. Лежала довго і чекала, що за нею прийде її добрий, улюблений Чарівник, візьме у свої теплі руки, і віднесе до знайомої кімнати, дбайливо посадить на улюблене місце . А ще, мабуть , погладить по голівці і поправить розпатлане волоссячко. Але Він чомусь не прийшов… Вже смеркалось, небо стало темно-попелятим. Почулись голоси. Такі чужі, неприємні. Щось гуділо поблизу. Лялька відчула, як сміття на якому вона лежала, зарухалося, зашаруділо, посипалось кудись , і вона з ним. Стало темно, не вистачало повітря, смерділо і трясло. Вона ж відчувала все це. А потім знов її пересипали кудись із сміттям. Було холодно, падав дощ, пусто. Ні голосів, нічого. Навколо лише сморід, холод. Її рожеве платтячко прилипло до пластикового тіла. Волосся злиплося, стало брудним, а було ж колись помаранчевим. Лялька лежала і думала лише про Нього, доброго свого Чарівника: « Тільки б Він не забув зачинити вікно, щоб не провіяло бува його вночі, тільки б вдавалися йому його дива і Він був від того щасливим.» Вона так би хотіла опинитися зараз там, на Його підвіконні. А як воно, вмирати по-людськи, вона не знала…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234077
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2011
а знаете сегодня ведь
сороковый день
от начала этой зимы
кто-то наполнил бокал
до самой каймы
оттепелью в январе
негоже…
тризна по белой зиме?
снег растаял, под ним -
трава зеленой рогожей
теплый циклон?
вовсе не в срок
а нас обманул циклоп
снег превратился
в цирконий
с атомной массой 40
и ледокол идет
скрежет и режет…
что-то не вяжется
что-то не радостно
кто-то читает Коран
кто-то Потоп вспоминает
где же ты, Ной?
а в пустыне барханы
все также перетекают
в сорок локтей длинной
сорок дней поста
и сорок дней
был с нами Ешуа
до своего Вознесения
дивное время
совсем не весеннее
на севере туманность
Цефея
и гранатовая звезда
невеселой феей
ведь еще впереди
холода
и остывать душе
по фаренгейту
или по цельсию
не стереть делейтом
природы коварство
неясные метаморфозы
и надо б вспомнить
рецепт Парацельса -
всё — яд, всё — лекарство
но это зависит от дозы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233923
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.01.2011
Мої натюрморти із стін знімаю,
Ховаю подалі від свого ока,
Нехай не нагадують про тебе.
Ось у глечику білі піони,
А за фіранкою синьо, ніч ...
Розсипані яблука червонобокі,
Була субота...
Горнятко твоє блакитне,
Кава у ньому чорна, стала холодною,
У попельничці - скорчене тільце
Сигарети ...
Тоді не допив кави, пішов...
І більше не було натюрмортів,
Закінчились фарби, спалила пензлі,
Натюрморти несу на горище.
Стіни голі, пусто,
Зате - спокійно, ніби не було
Півоній, яблук, кави, тебе...
Твій портрет малюю тепер,
Чорню темперою,
Як все, начисто.
Не знаю, маю ще трохи паперу,
Білого.
Може прийдеш?
Хоча… Навіщо?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2011
Засніжених вулиць пухнасте мовчання
Cум"яттям спадає з білих дахів...
Передвечінє Зірки чекання
І сподівання пророцтва Волхвів.
Вливається ніч акварельною тишею
У місто, що дихає спрагло ялицями,
Якась ностальгія... голодною мишею
За минулим й до болю знайомими лицями.
Усміхнені Янголи в очі вдивляються,
Сиплять срібло на вії з небесних скарбниць,
У хвилі такі кажуть мрії збуваються,-
Між небом й землею немає границь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233022
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.01.2011
В платье серебрянном девочка грелась у камина в новогоднюю ночь.
Окна, свеча… Она дверь приоткрыла, а за ней - пустота, ничего…
Музыка, комната, скоро двенадцать... Пламя, огнь, угли…
Только пространство зимы и снег, - минорный аккорд любви.
Так фортепьянно, так медленно время вливается в новое утро,
А где-то есть город, куда ей так хочется. Но не случилось чудо.
Зачем завтра первое?… Вот, - этот стерильно нетронутый год,
И скоро двенадцать… И просто сегодня уже никто никуда не идет…
Звуками флейты в душу вливается такая шелковая грусть,
Она знает, что будет «си бемоль ре» после репризы, почти наизусть.
Стрелки часов приближают полночь и начнут свой новый отщет,
Ведь кроме музыки есть просто жизнь, - завтра, потом и еще .
Скрипка проплакав вступление в партию, нежно пропела « до диез фа»,
Зазвучали фаготы, - феерия фатума… Чем же закончится эта строфа?
Будет что будет, но чем черт не шутит? А всем управляет Бог…
Вечность вне времени - оно лишь в стеклянной восьмерке – песок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232780
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.01.2011
Ранок пропахлий бензином,
Міськими корками затканий,
День починається кризою,
Маршрутками, нервами, матами.
Рік приплівся з морозами,
Банки міняють курс долара,
Хтось зловживає дозами,
Хтось потребує донора.
Трудящі чекають скорочення,
Статисти збирають звіти,
Життя у запамороченні,
І всі вимагають мита.
Перегаром пропахлий вечір
В бумбажних маршруток вікнах,
То може чекати ночі,
Щоб засвітилось світло?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232485
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.01.2011
Спасибо всем минувшим дням, ушедшим безвозвратно в лету,
Зима… Под снега пеленой,- от осени остался листьев прелый запах,
То ли от сумашедствия ветров, толь от ухода, по-английски, лета,-
Сигналит SOS...На кончике изогнутой иглы, на сердце наложившей латы.
Спасибо одуванчикам, что ярко отцвели, развеяв белый пух по белу свету,
И бабочкам цветным, успевшим завернуть в шелковый кокон новых кукол,
Ну а еще,- дождям, что прошумев по листьям и зонтам, не дали высохнуть Планете,
И вам, песочные часы, что лишь текли, не раздражая мерным стуком.
Бессонным ночам за написанные строки, и еще… Моей мерцающей Звезде,
Ей все равно, кому светить и для чего. Она мое «спасибо» не услышит,
И что ей старый, новый год? Есть вечность, - после, и потом, по нас, по мне.
Мы мир вдохнем и на фанере пролетим, хоть не по небу, а чуть выше крыши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232188
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.12.2010
Моїх птахів не бачив ніхто, та ніхто й не дивився
В моє небо, що вистигло наче парне молоко,
До нього, очима з безумною синню, ангел молився
І за них, і за мене, в кого навхрест забите вікно.
Сполоханий зойком збожеволілих півнів останніх,
Світ в переймах зродив ослизлий дощами день,
Мої птахи крильми гоїли рвані, пекучі рани
Рік і річищ червоних на зап’ястках напнутих вен.
Захурделить снігами, забіліє у небі імлистім,-
Це птахи… Знаєш, знову летять на твій недалекий схід,
Мої перелітні… У розхристане груднем місто,
Любий ангеле мій,- ти ж у силах їх лет схоронить.
Хай летять, їм не можна отак залишатись в неволі,
Хай не я,- хоч вони подолають заобрію час,
І крильми може знову чиїсь в тілі втамують болі,-
І у небо… І залишаться там, замість нас, замість нас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231611
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.12.2010
Рейки трамвайні напнуті туго,
Часом-пік наповнене місто,
Стоголосе єство його п"є отруєний кисень,
Сенс - дійти, доїхати і дожити.
Донести б до п"ятого поверху тлунки,
Не загубити б ключів від ілюзій,
Віддати б усім, кому винен, борги,
Вчасно прийняти дорогі рятівні піґулки,
Сплатити рахунки, спалити мости,
І знову потрапити в корки ранкового міста,
Стоголосе єство його дихає нами,
А ми не можем без цих щоденних колізій,
Нам треба хліба, видовищ, кохання,
Ми - не мурашки, ми люди - і місто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231474
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 27.12.2010
Мой Декабрь, ты уходишь, попрощаемся, старый повеса,
Пробежал, проснежил... Проутюжил душу морозом,
Ты в самую длинную ночь на осинах бинты поразвесил,
И в память на окнах оставил мертвые, белые розы.
Ты заставил меня поискать мой блокнот в антресоли,
В сумке красной порыться, что заброшена в шкаф этим летом,
И припомнить о тех, с кем когда-то мы съели пуд соли,
И в любви позапрошлой вдруг заметить цвет фиолетовый.
И бросало меня то-ли в бред, то-ли в сон несказанный,
Ты настырно ветрами навеивал пыльную, тусклую грусть,
Тут завоешь собакой безродной, у которой умер хозяин,
Разойдемся по -доброму, Грудень, я даже не обернусь.
Вот, в витринах мерцающий свет разноцветных штуковин...
И минуты текут искусственным светом аргона,
Сколько раз ты учил меня, дуру, летом готовить сани,
И не верить, что в прошлое поезда уходят с перрона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230540
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.12.2010
Эпиграф (из экспромта автора Z на мой стих " Типа продолжение моего стиша про ерунду"):
"и я офигел ибо джаз то не секс! а синкопами
подобными лЁгко свалить и большого слона!"
***
Вот и все офигели, и джазмены, почувствовов пульс,
Будоражили нервы, нейроны, и конечно дендриты,
Выдували из меди блестяшей вязкую, синюю грусть,
Синкопично рэгтаймили и аккордами рвали ритмы.
А я умирала, и решила признаться доктору только вчера,
Что бахилы надев его,- я рок-н-ролила и джайв танцевала на льду,
Без теплых колготок, в стрингах, без шапки и свитера,
И помниться что-то еще, очень важное, ему прошептала в бреду.
Но он меня вылечит, знаю, ведь он так похож на Хауса,
Такой же небритый, и нервный, и немножко даже хромой,
Он мне обещал, что в гости придет из Джоула некий Клаус,
В прикиде Иудашкина Валика, с длинной такой бахромой.
Он обещал трижды в сутки кормить меня шиколадками,
И ставить, и ставить мне градусник, и давать каждый день гербалайф,
А Клаус в замочную скважину будет скромно смотреть украдкою,
Ну и пусть, он тоже ведь хочет лечить, раз ему это дело в кайф.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230366
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 22.12.2010
автор Лана Сянська Моя "ерунда"
Хочу и буду
Рисовать на стенах
Помадой дорогой
Малиновый букет
Цветов озябших
Из-под груды снега
И предлагать
Игру на флейте
Типа менует.
Бежать по крыше
Необувшись утром
И прыгать с простынею
С высоты
И не взирая на ангину
Жадно кушать
Мороженое
Под сиропом белины.
Сирень чернил
Глотать фужером
И нюхать снег
И доктору соврать
Я не простыла
Я больна жарой…
Трястись в карете
03 с сиреной
В городе чумном
И говорить в бреду:
Что всех на свете
Дороже ты.
Вот понесло
Прости за «ерунду»…
***
автор Z:
всё! баста! надоело!..
в чисто поле!..
обветривая губы
гоняться в догонялки
с полым ветром
и с солнцем кувыркаться
по оврагам
ракетою из шахты пусковой
безумно-шало
вылететь из лифта
сгрести подружку
как цветы в охапку
закинуть в небо шапку
и не ждать
луны на небе
дабы прилунилась шапка
пройтись по крыше
по своей же! "крыше"
обозревая самоё себя же
слегка споткнувшись
о побитый "шифер"
откуда истекает
сладкой струйкой
дымок от самопального гашиша
наркологу сказав при этом дерзко
вы сами обдолбались!
друг любезный!
ещё ментов нам с вами не хватало!
давно ли вы
катались на карете
"ноль три" - "ноль два"
и даже "ноль один"?!..
ну а "ноль семь"
ссыхается карета
и я прошу вас
милый добрый доктор
не путать МинЧАэС и МТС
ни то и ни другое никогда
нас с вами не спасёт-соединит
видать излишком
был "фугас" в 0,8
"чернила" под сиропом белены...
засим прощайте доктор
и простите
я побреду в бреду
обратно в город
лечить чуму
на оба ваши домы!..
такая вот фигня
мои ребятки
и вы ж не звери!..
сорри за фигню.
***
автор Лана Сянська
И в город вернувшись
Узнала что там карантин
Пусты все аптеки
И вымерли все насекомые
А доктор бессилен
И кончился лидО(ко)каин
Чем выводить из комы?
И он заразился
Инфекционно-бредовым
Вирусом
То-ли выпив чернил
То-ли рук не помыв
Поверив в мой сладкий вымысел
Город вымер...
Мир не тесен
И мы в нем одни
Ни такси ни трамваев
Ни гинекологических кресел
Лететь надо дальше
Ну куда ж он один?
ОН сам же не спрыгнет с крыши
И мы полетели простите
По вектору потом по кривой
Синусколингуссоиде
Запарился доктор
Ему невдомек
Что бывает за такое соитие
Звонил он на 911
Их служба не просто
«шалтай-болтай»
А выговорить даже трудно
Сказали, что будут в оо.01
Приперлись в квартиру
Из Эф Би Ай
И запечатлели на пленку
Как доктор солидный
Всю ночь напролет
Лечил чумовую девченку.
***
автор Z
и я офигел ибо джаз то не секс! а синкопами
подобными лЁгко свалить и большого слона!
а было б прикольно: когда б зашифрованно"кОкаин"
вдруг ляпнуть провизору дрябленькому у родного окна!..
а лидо- ли ново- ли кока- ли так ли уж значимо
а в кожаном кресле тащился картавый ильич
похоже пора вынимать что на чёрный заначено
и "мэйк лав ноу во" возрождается клич.
***
автор golod00x
…А нам наркоз, простите, и не в тему –
Кувалдой в детстве вышибло мозги.
Нас режет по живому доктор Время.
Да-а, Время – лучший лекарь от тоски.
Крутой хирург, маэстро ампутаций.
Немного ласков, но всё больше строг.
Порою он советует набраться –
Тогда чифирь я обзываю «грог».
Порой – ни капли. Трезвостью, холера,
Он для контрасту хочет оглушить.
Но я ему давно уже не верю.
Отсюда – набираюсь от души.
Он мне отрезал всё, и без наркоза –
Здоровье и друзей, прекрасных дам.
Но я смеюсь. Я весел – баба с воза…
Ну, что ещё ему отрезать дам?
Он снова крАдется, как тать в ночи, с ножовкой.
Он, может, хочет душу отхватить?
Эх, Время-Время, докторишка ловкий,
Эх, Кронос-Кронос, мать твою етить!
***
автор Лана Сянська
Ну, все, проехали, скользко,
Надо б сменить резину,
Давайте оденем с шипами
На колеса ам(в)Етамина.
И будет тогда покруче
Сцепка… Надолго хватит,-
Садитесь доктор на платное,
Простите, ругаюсь матом.
Пора отклеивать крылья,
А ПВА – крепкий,
Хватит точить лясы…
Подсобите мне доктор снять их,
Или так, оторвете с мясом?
Одену теперь костюмчик,
Коричневый и совсем зауженный,
Что на заказ мне когда-то шили,
И в косу заплету волосы,
Что вы мне хвост взьерошИли?
Сниму-ка рваные levi's,
Вы мне расшнуруйте кроссовки,
А где старомодные туфли
С прошлогодней летней тусовки?
Вот нашлись, под кроватью, обую…
Только спина ноет,
Блин, долбанная Кама Сутра…
ШелкОвая бузка не скроет
Пуговку из перламутра.
На чулках побежала стрелка,
Ну как мне теперь выйти?
Нет, не хочу, не буду
ЗаштоПанной наскоро целкой.
Без крыльев,- уже не с крыши,
А так, соскользну по перилам,
И никто уже не услышит:
Пока, гудбай « I kill you!»
Ночевать придется не дома,
Отправлюсь-ка я в Рио…
И там станцую под джангл,
А Вас тут пусть опекает
Мной придуманный, маленький ангел,
Что б сладко ему было,-
Открою банку с вареньем,
Из тех, прошлогодних, вишен
И еще немного печенья.
А, чуть еще не забыла,-
Я в ладошку ему вложила
Воздушных три поцелуя,
И гладкость волос рыжих,
Три касания носа, надо ль?
Ну, разберетесь сами,-
Когда и кому, и что нужно…
Потом я вернусь за Вами,
Когда проясниться в лужах,
И снова дождь затанцует
Чечетку на крыше простуженной,
А солнечный зайчик стырит
Лучик солнца у вредного гнома,
Легко проникнув в квартиру,
В которой не все дома…
***
автор golod00x
(А я хочу на другой карнавал)
Алкоголизм. Предпоследняя стадия.
Печени – амба. В боку – шило острое.
Я всё допью, и махну-ка в Ирландию –
Вышвырнуть мерзостных «томми» из Ольстера.
Что теперь Армия? Только название.
Я – в Настоящую. Хрен с нею, с ИРою!
Я принимаю последнюю ванну. Я
Только допью лишь и домедитирую.
Сносно стреляю. Вот бегаю хуже я –
Боли, отдышка… Ну, ладно, проехали!
…Оттепель злит разноцветными лужами,
А камуфляж – пулевыми прорехами.
Скоро январь. Всюду – ели-красавицы.
Мне – подешевле, пусть с лысыми ветками.
Жаль, вот, старею. И с этим не справиться
Ни мышьяком, ни свинцовой таблеткою.
…Девушка милая в Рио намылилась –
Переоделась легко и уверенно.
А у меня ночка с болями выдалась.
Знаю лекарство – на острове Эрине.
В общем, допью, сосчитаю желания
И оборву лепестки семицветику:
– Сдачи не нужно! На все! Мне – в Ирландию!
Бить англичан. И к монахам патетику!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230332
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 21.12.2010
Типа эпиграф: "Make love, no war"
***
Ну, все, проехали, скользко,
Надо б сменить резину,
Давайте оденем с шипами
На колеса ам(в)Етамина.
И будет тогда покруче
Сцепка… Надолго хватит,-
Садитесь доктор на платное,
Простите, ругаюсь матом.
Пора отклеивать крылья,
А ПВА – крепкий,
Хватит точить лясы…
Подсобите мне доктор снять их,
Или так, оторвете с мясом?
Одену теперь костюмчик,
Коричневый и совсем зауженный,
Что на заказ мне когда-то шили,
И в косу заплету волосы,
Что вы мне хвост взьерошИли?
Сниму-ка рваные levi's,
Вы мне расшнуруйте кроссовки,
А где старомодные туфли
С прошлогодней летней тусовки?
Вот нашлись, под кроватью, обую…
Только спина ноет,
Блин, долбанная Кама Сутра…
ШелкОвая бузка не скроет
Пуговку из перламутра.
На чулках побежала стрелка,
Ну как мне теперь выйти?
Нет, не хочу, не буду
ЗаштоПанной наскоро целкой.
Без крыльев,- уже не с крыши,
А так, соскользну по перилам,
И никто уже не услышит:
Пока, гудбай « I kill you!»
Ночевать придется не дома,
Отправлюсь-ка я в Рио…
И там станцую под джангл,
А Вас тут пусть опекает
Мной придуманный, маленький ангел,
Что б сладко ему было,-
Открою банку с вареньем,
Из тех, прошлогодних, вишен
И еще немного печенья.
А, чуть еще не забыла,-
Я в ладошку ему вложила
Воздушных три поцелуя,
И гладкость волос рыжих,
Три касания носа, надо ль?
Ну, разберетесь сами,-
Когда и кому, и что нужно…
Потом я вернусь за Вами,
Когда проясниться в лужах,
И снова дождь затанцует
Чечетку на крыше простуженной,
А солнечный зайчик стырит
Лучик солнца у вредного гнома,
Легко проникнув в квартиру,
В которой не все дома…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230172
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 21.12.2010
Типа эпиграф:
"засим прощайте доктор
и простите
я побреду в бреду
обратно в город
лечить чуму "(Z)
***
И в город вернувшись
Узнала что там карантин
Пусты все аптеки
И вымерли все насекомые
А доктор бессилен
И кончился лидО(ко)каин
Чем выводить из комы?
И он заразился
Инфекционно-бредовым
Вирусом
То-ли выпив чернил
То-ли рук не помыв
Поверив в мой сладкий вымысел
Город вымер...
Мир не тесен
И мы в нем одни
Ни такси ни трамваев
Ни гинекологических кресел
Лететь надо дальше
Ну куда ж он один?
ОН сам же не спрыгнет с крыши
И мы полетели простите
По вектору потом по кривой
Синусколингуссоиде
Запарился доктор
Ему невдомек
Что бывает за такое соитие
Звонил он на 911
Их служба не просто
«шалтай-болтай»
А выговорить даже трудно
Сказали, что будут в оо.01
Приперлись в квартиру
Из Эф Би Ай
И запечатлели на пленку
Как доктор солидный
Всю ночь напролет
Лечил чумовую девченку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229728
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 18.12.2010
лениво летел снег
день заканчивал бег
циферблат на часах бел
фонарь на столбе висел
на рельсах лежал снег
ночь начинала бег
трамвай за углом звенел
в нем было битком тел
снег на дома лип
вспомнился вдруг Эдип
холодом ноги свело
с погодой не повезо
по улице шел человек
давно разлюбивший снег
где-то играл фагот
снег танцевал фокстрот
лисьей походкой тень
плыла вдоль промерзлых стен
человек вернулся домой
жил у него домовой
он был грустен и очень тих
и ему нашептал стих
о том как был бел снег
и что возможен побег
из декабря – в май
из белого ада – в рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229264
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.12.2010
В башне загадок часы протекли,
В заключение взяв равновесие,
На кистях мягких маэстро Дали
Странные тени бесятся...
В атавизме сумерек тревожный знак,-
Память о женщине и ребенке,
И просто распластан на небе страх,-
Пятнами света на кинопленке.
Кровь - мед , телефон-омар,
Любимая Гала с ушами кота,
Желтый, танцующий танго кошмар,-
Явление странное после дождя.
Загадка желания, как французкий батон,
Как знак агностический,
Вопит в екстазе плоть на камнях,
Под инструмент мазохический.
Вскрывая случай на полотне,
Сумашедший Дали - не безумен,
Он пишет болью автопортрет,
Превращая мазки в струны.
Как искренне чист этот "дализм",
Как порочны неизменные мысли,
Из многих "измов" его вуайеризм,-
На холстах проявился жизнью.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228582
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 14.12.2010
Хочу и буду
Рисовать на стенах
Помадой дорогой
Малиновый букет
Цветов озябших
Из-под груды снега
И предлагать
Игру на флейте
Типа менует.
Бежать по крыше
Необувшись утром
И прыгать с простынею
С высоты
И не взирая на ангину
Жадно кушать
Мороженое
Под сиропом белины.
Сирень чернил
Глотать фужером
И нюхать снег
И доктору соврать
Я не простыла
Я больна жарой…
Трястись в карете
03 с сиреной
В городе чумном
И говорить в бреду:
Что всех на свете
Дороже ты.
Вот понесло
Прости за «ерунду»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227652
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.12.2010
Вона прийде, коли зима по вікна запечалить світ снігами,
Коли блискітки новорічних свят зриватиме похмільний вітер,
І трепетне передчуття чогось… Та нескінченні до-мінорні гами,
Як біло-сірі дні народжуватись будуть між рядками чорних літер.
Жадатимеш недоторкАнності її, і досі, і тепер, і погляду очей зелених,
Ґумовим жгутом перев’яжеш міцно відчай аж до болю в грудях,-
Вона прийде, як і тоді, повір, теплом по ледь помітних венах,
Примарою і ефемерним звуком, блукаючи то в літі, то в минулих груднях.
З країв гарячих, із прадавніх гір, де плодоносять ще старі оливи,
На скелі і на дюни, її профіль і анфас, - піском наносять суховії,
Прийде… Торканням до твоїх сивин, по тілу трепетно проливши зливу,
І заспокоїть, і з собою забере соленість із очей,
сніжинкою розтанувши на віях...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2010
А я помОвчу, допоки світ пограє в нарди,
Ілюзіями тих, хто ще на лаві запасних,
Я вже відміряла якихось десять ярдів,
Але лиш раз... а кажуть треба - сім.
Одягнуся не у шифон, -загорнусь оксамитом,
Не вийду з-за куліс , не зможу,
Я хочу тут побути, з цим спекотним літом,
І пересидіти антракт у першій ложі.
І вигини думок ховатиме широка фалда,
Лиш сум торкне мене перетіканнями реприз,
Сплачу за нього і за щастя, а пікантне сальдо,-
Сховає оксамит, щільніший від сутан і риз.
А щоб кому там не примарилось, не подвоЇлось
Я сором"язливо-люб"язна буду доти, - доки,
Не затулю долонями без сорому, - твоїми
На грудях декольте душі, до неможливості глибоке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227413
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.12.2010
Вже день тонув у сірій акварелі,
Небо порошило снігом,
Витріпуючи свої килими,-
Завтра ж неділя...
Засвічувались жовті квадрати вікон
В поверхівках насиджених квартир,
І вечір малював свої абстракції
На тему зустррічей, прощань і снів.
На вулиці Тихій - лунала музика,
Кричали у сквері п'яні дядьки,
На вулиці Сонячній - темно і боязко,
Вже тиждень на ній не горять ліхтарі,
А на Широкій - траншеї розкопані,
Труби міняють і лиш стежка вузька,
На вулиці Зустрічній - кохання плакало
Трояндою білою в фользі золотій.
І тільки на нашій, - Безіменній вулиці,
На розі тривог і минулих вітрів,
Свічка горіла на підвіконні
Невідомого поверху, в будинку надій,
В кімнаті придуманій, із меблями спогадів,-
Двоє дивились аматорський фільм,
На плівці з ванільних вінілових мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227379
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 08.12.2010
Она не знает, что такое джакузи, и какими вилками надо есть осьминогов,
Никогда не пила Krug Clos du Mesnil и не бывала в секс шопе,
У нее глаза, как у Сальмы, и почти такие ж красивые ноги,
И когда она в джинсах, - заметно, - попа ее, точь-в-точь, как у Лопес.
И не знакома с Бронсоном, хоть живет в «ущелье разбитых надежд», ибо, -
Она просто моет посуду в захолустном гнилом городишке в Дакоте,
А хотела б работать в отеле, как подруга Лилу, танцовщицей в «сИ борн»
Или, хотя бы цветы продавать на развилке Линден и Мейн, как Дороти.
Она никогда не снимется в вестенерне, как Пенелоппа, и не встретит Хавьера,
Ее трахает дядюшка Филл, но не светит ей ханимун на прелестных Гаваях,
Она не бывала в Вегасе, и ей не знакомы огни ночного Нью-Йоркского Бэтери сквера,
Она просто девочка Аи, у которой двенадцать младших сестер в далеком Китае.
Аи* - любовь, любящая. Женское имя в Китае.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226556
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 05.12.2010
Я застудила себе раптовістю першого снігу,
Я голою вийшла на вулицю рози вітрів,
Сховавши в судомній долоні штилет для калігул,
Перестрибнула чорний, мені приготований рів.
Я бігла по кризі, ріжучи ноги, і знову злітала,
Голос губила та душею кричала слова,
Дісташись до хмар, я дощем грозовим упала
На трави, забувши, що це, таки певно,- земля.
Я не пила роси, лиш ковтала солодкі тумани,
Божевіллям своїм, заплативши за миті утіх,
Я боялась посух і пірнала у глиб океану,
Накладаючи руки на себе, забувши про гріх…
Я спалю календар, тепер він мені не потрібен,
Я знаю без нього, що після неділі – четвер,
Сорокові ліки свої приготує мені Абу Ібн,
А воскресить мене Той, хто сам не помер.
Я мерзлими пальцями буду цей сніг розгортати,
А душу свою відпущу, туди, - де зимує твоя,
І хукати в землю, і тілом у неї вростати,
Лиш не вір, що повернень нема з небуття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226551
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.12.2010
По краю бездны льется звездный шлейф,
Вот вам моя рука,- станцуем этот вальс,
И стоголосье марсианских флейт,-
На "раз-два-три", - они для нас, для нас…
Зачем слова… Когда весь мир уснул,
Ключом открою свой секретный ларчик,
В моих глазах нечаянно скользнул
Испуганный тревогой лунный зайчик.
Ведь этот танец ,- утоленье жажды,
Где до реальности - лишь полный оборот,
Два такта … И с тремя шагами в каждом,
Но в танце этом нам судья лишь Бог.
Под ноги не смотрите, - лишь в глаза,
Вы не собьетесь с ритма,- вот мой пульс,
А мой любимый камень - бирюза,
И я вам сумашедшею кажусь?..
Ну да, бывает, может все случиться,-
Та ночь,- одна из летних полнолуний,
Я с ней похожа плотью, и сочиться
По коже липкий свет моих безумий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225938
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.12.2010
Под тяжестью твоих предплечий
Проснулась ночью, - не с тобой,
Вчера был тот, последний вечер,
Как те, бывали, в выходной.
Мое шифоновое платье
Еще на стуле, и прозрачные чулки…
От запаха духов моих избавься, -
Брось в стирку все белье и простынИ.
Мы от привычного когда-нибудь уходим, -
Вот тапочки с утра покорно ждут,
Что я просуну в них босые ноги,
А то, что нет меня, - они потом поймут.
Любимая собака жадно лижет кость,
Ей брошенную мной перед уходом,
Предчувствует и думает: авось,-
Ее поглажу, как и раньше, мимоходом.
На гребешке моих четыре волоска,
Зубная щетка, горький кофе в чашке,
Как недопитая вчерашняя тоска,
Записаная в рифму на бумажке.
Я так всегда боялась высоты,
Но прыгнув,- поняла,- теперь летаю…
А на столе увядшие цветы,
Они уже не пахнут, а воняют.
Запретная любовь была и есть,
Ей незаконное рождение дано,
Ну вот, а на прощание присеть…
Я не успела, и ушла… Грешно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225583
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.11.2010
Усами Чарльза, вечно танцующий Чапкис, щекочет свою Тарантеллу,
Миллионы ублюдков набиваются в «Мир полудня» от Кэмерона,
Сухорукий трахает Надю под «алиллуя», не скрывая того, что с ней разговаривал (К) Левин,
В маске Зорр( ге) Бандера(с) отчаянно заряжает в гриф гитары патроны…
В Париже, - Шоу! танцует на улице Бертолуччи с Элизой последнее танго,
Энни, хозяйка Горбатой горы, готовит ковбоям бобы, они просто в восторге,
Любил на роял только три года Фредерик, не отрываясь от бедер и манго,
Эмануель в пьяном Унгаре Зайца убил, и решил коллекцию сшить для морга.
Микки–мышонок девять с половиной недель не вылазит из теплой норки,
Ни коля, ни двора у козы, ну а Сара страдает от частых оргазмов, - у нее псв,
Утерянный пенис Тутанхамона оказался в пИске́, и напрасно об этом так беспокоились в Йорке,
Стейк из свинины на ужин приготовлен Обана-ме, он убьется им, потому, что он тоже хусейн.
(Р)ахметов извечным вопросом измучался: что делать? или не делать ? или поесть суши,
С женщиной , ну будто бы из Капеллы Тельман(ов), которые, всегда почти, ювелиры, кстати,-
Добрый доктор, принимает всех, и кажется он Гименей, и он пришивает уши
Вангогифильдам . Но… Извлекая перепонки, для повторного дефолта, то ли для перфорации.
У Пани Шады в саду аж под Хеллуин, наконец-то созрели вишны,
А из виндовза пялился Билл, но его не убили, и еще один Бил, увлечен сексофоном ,
И все они вместе клюшкой от гольфа убили третьего Билла, так вышло
И кто его знает, что бы случилось еще (а может не надо?) и хорошо, - у меня зазвонил «дебильник» …
кто говорил? - Он…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225181
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 29.11.2010
У дивних дощів - хмари-факіри,
ПтахИ неопізнані, шестипалі примати,
Спектральне світло... А чорні діри
Просверлені в тілі, наче стигмати…
Летиш в горизонт, чи в лабіринти,
На вихід, в тупик, що веде із тіла.
Венозну кров смокчуть терміти,
А пуповинну - коти здичавілі.
Це вільне падіння в астральній проекції,
По кризі ковзаєш, ріжучи ноги...
Торкання дротів, стовпи в ерекції, -
Ледь оминаєш, тікаєш з облоги.
Скажений голос зутрічних тіней,
Чужі обличчя… Очі… І руки…
У безвість манять кістяк без тіла,
У вирву, провалля скраплених звуків.
Верни мене, чуєш, в авраамове лоно,
Ламаєш чому болісно плечі?
Мені б до себе, із волі полону,
В тремтіння вій, в заплющені очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224567
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.11.2010
Дрейфом - зимой, апрелями – штормом, -
Плыла, одеваясь для фото «ню»,
Теперь буду помнить, что там, - за шторами, -
Тот, кому точно не изменю.
Я с ним - в никуда, а сама - ниоткуда,
Перепутала все, и эта среда, -
Тридцать второго… Неизвестного года…
И наверное, - это чужая судьба.
Сегодня забуду - прошлого не было,
Глотнула твое, - и оно не вырвало,
Видимо бред как туман этиловый…
Но еще никогда так сильно не штырило.
В полнолуние, может, просто не спится,
Но что же зрачки атропинно расширены?
Я не вижу… Визжу, и надо бы сбиться,
Но ведь не было курева с ширкою!
А ты не спеши, на часах шесть девятого,
Потом будет поздно, и мы разобьемся,
И на фиг все… В музыке семидесятых,
В регтайме, и только после – очнемся…
Даровано больше, чем просто – «вместе»,
Я знаю, что будет почти наизусть,
Мы гости на этой ночной фиесте,
И от корриды заклинило пульс.
И липкая кожа не чувствует боли,
А просто ее у меня - уже нет,
Мы улетели, у пропасти скользко,
Ну надо же… Как это? Так умереть…
И снова расстрел, или просто сожжение?
Рассветная странная, дикая дрожь,
Прикоснешься, - не я это, - лишь отражение, -
Меня уничтожил огненный дождь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224114
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 24.11.2010
1.
Застудою дихає вітер в лице листопаду,
Мегаспокій землі … Тиша… Чи не до біди?
А ворожбитка все не розкладає карт колоду,
Не відриваючи очей від зосенілої води…
А на воді лише відбитки хмар і перекинуті дерева,
Безлисті, чорні, наче обгорілі стовбури,
У цю глибінь, повір, дивитися не треба…
Там мертвими живуть примари-упирі.
2.
Боюсь торкнутись попелу від ватр, в яких згоріло листя,
Чи то відбулась літа страта? І ешафот під ним зотлів …
І натовп скаженів, і біг , волав, бо чим сплатити мито?
За душу охололу, і розпашіле хіттю тепле тіло.
Оманливий туман напнув прозорі хоругви з нейлону,
В якому лиш розвидниться, мабуть, в полудні,
А до чиїх грудей тулитися? Кому поплакатись в долоні?
І не замерзнути… Лиш рік, а не життя, cкінчиться в грудні.
3.
Вже так незадовго нам небо зішле витинанки сніжинок,
Божевільно–благально, самотність чиясь трендовата*
Проситиме дзвону набагного, співу й хоч вбогих поминок
На зимні нагріб’я, - заметів, з небесної теплої вати.
І після сполошного,- знову з Зазим’я тридзвоном пророчим
Воскресінням сполошене небо відкриє дорогу до себе, -
І знову мале жабеня в люстерковість ставкову ускочить,
Сполохає вічність і колами піде: так треба, так треба…
*трендовата - прокажена (польс)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2010
Полотно на подрамник
распято
беличьи хвостики в кистях
белый холст без
отпечатков
и куда мазок полетит
не знает пока
балистика
Натюрморты
мне че-то не нравятся
неживые предметы
да яблоки
жалко красок
не буду париться
это постеры просто
с ярмарки
А пейзаж...
что в этой местности
черно-бело-печально-угрюмое
этот холст
пусть останется девственным
я закрою глаза
и подумаю
А под утро
измазавшись красками
нарисую багровый квадрат
сыграв с полотном
в фиаско*
(надпись: тут зарыта собака)
автопортрет с букетом
очень
кровавых
цубаки**
*итал. fiasco букв. «бутылка»
**В старые времена камелия (цубаки) как и сакура символизировала короткую, но яркую жизнь или верность господину даже перед лицом смерти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223838
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 22.11.2010