Лана Сянська

Сторінки (10/966):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »

Ми потроху звикаєм…

Ми  потроху  звикаєм  до  сплячки  і  скорого  присмерку,
До  прогнозів  синоптиків  й  всіх  передбачених  мінусів,
Ранки  –  з  цівки  із  крану  і  кави  гіркавого  присмаку,
Все  що  треба  для  щастя  –  надійний  середник  від  вірусів…

Із  сувою  думок  наче  дим  цигарковий  клубочиться  ,
Причаїлися  в  горлі  прозорі  метелики,-  висмикнеш?
З  підвіконня  сповзають  бурульки,  як  цельсійні  стовпчики,
І  якщо  навіть  вмієш  літати  –  літаєш  невисоко.

Жменьку  зерен  синичці…  Думки  в  журавлиному  обрії,
Ця  достигла  зима,  звіром  білим  скуйовдженим  вовчитьcя,
Ті  хто  вміють  дивитись  -  побачать,  тому  вони  обрані,
Ті  хто  вміють  любити  –  воліють  лиш  просто  помовчати.

Білим  містом  дрейфують  трамваї,  везуть  небожителів,
Ті  хто  вірити  вміє  –  розплентають  зашморги  шаликів,
Потепління  прийде  і  глобально  зануримось  в  літо  ми,
Громовицею  збудимось  -  звуками  зливи-металіки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2017


Щось нічне… (настрій)



Звуки  мовчання  і  лоскіт  в  нейронах,
Казка  правдива  -  сумнівний  прогноз,
Хочеш  сховатись  від  сенсів  у  схроні,
Просто  до  сказу  –  зими  передоз.

Світло  мовчить,  лиш  висвистує  тиша,
Крутиться  дзиґа  -  на  голці  Земля,
Пам’ять  глуха,  але  все,  франца,  пише,
Пильно  пильнує  за  всім  іздаля.

В  ліжко  скраєчку  вкладаєшся  спати,
(більше  не  віриш,  що  прийде  вовчок),
Бог  ні  про  що  ніц  не  хоче  спитати,
Радий  тому,  що  не  просиш  нічо.

Круги  квадратури  –  замкнуте  коло,
Ніч  ретушує  білість  снігів…
Шерхнуть  вуста,  прокидаєшся  кволо,
З  клітки  ребер  випускаєш  птахів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717311
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.02.2017


Переміряю відстань…

Перемірюю  відстань  від  кави  до  ліжка,
Час  найвищий  над  ранок  кормити    синицю,
У  зачинені  двері  постукати  й  нишком
Ще    спросоння  тобі  розповісти,    що  сниться.

Як  світами  пливла  в  хмарах  теплих  і  п’яних,
Ну  а  ти  цілував    неприкриті    предпліччя,
Шлях  Чумацький  курився  димами    кальянів,
Стрічку  –міст    простягаючи    з  ночі  у  вічність.

Лікар-час  не  зробив  нас  іржавими  досі…
ПрИйшла  осінь  заграє    так  щемно    на  скрипці
Чардаш    Монті,    смичком    із  рудого  волосся
І  приклеїть  листочок  кленовий  на  шибці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2017


Коли надтозима…

Коли  надтозима  затискає  у  зимні  лещата,
а  тяглистому  дню  стає  тісно  в  квадраті  вікна,
прогнозований  сніг  календарні  забілює  дати,
і  по  колу,  по  колу  доба  за  добою  зника.

На  маневри  туги  у  розмитому  білим  пейзажі
слимаками  думки  виповзають  в  колоїдне  тло,
і  поволі  стаєш  містечковим  зими  персонажем
в  безсюжетно-німім,  нафільмованим  ніччю  кіно.

Тягнеш  час  до  весни  в  небюджетній  нудній  мелодрамі,
наче  граєшся  в  хрестики  (нулики  все  ж  виграють),
а  в  стоп-кадрі  -  до  болю  тінь  знайома  на  альмагамі…
В  надтоночі  так  просто  зливаються  спогади  –  ртуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705638
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.12.2016


передсніжжя


В  осінніх  лініях  сецесій
Огризки  прілі  листоднів,
На  зеро  ставить  хвацько    цельсій,
А    вітер-батяр  знахабнів.

В  координатах  днів  і  колій
Шукаєш  зібгане  тепло,
У  темряві    спокуси    кволі
Цілують  тільки      у  чоло.

В  сплетінні  знаків  передсніжжя-
Дерев  нейрони,  голки  веж,
Ілюзій  хрест  в    вікні  наріжнім,
Пихаті  ж    хмари  чавлять  фреш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700183
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.11.2016


про сни

 Тоненька  нитка  снів  сюжетів,
Ще  тонша  їхня  справжня  суть,
Під  простирадлом  з  креп-жоржету
Снам  давнім  більше  не  заснуть.

А  сплять  собі  лише  безликі,
Загорнені  у  грубий  плед,
Мабуть  тому  причина  ліки,
Які  снодіють  наче  мед.

Копиці  днів,  ночей  кювети,
Тепла  лахміття  –  падолист,
В  дощах  заплутались  сюжети,
Порожнє  тло  –  глибокий  зміст

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699189
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2016


Мольфар і осінь

Неквапно  мольфар  на  зимівлю  замкне  стодоли,
І  файку  розкурить,  розчулившись  сумом  трембіти,
В  загаті  сховає  до  літа  тепло  для  бджоли,
Під  стріхою  справдить  на  дотик,  чи  висохли  квіти.

Приборкає  вітер,  песям*  приластивши  до  ніг,
Прислонить  рамена  до  живого  родинного  древа,-
Вгодованим  грушам  подякує  і  в  сто  доріг
Спровадить  підводи  з  політньо-люцерновим  мревом,  -

В  захристі  туманів  світанку  де  гори  -  плаї
Заходиться  знатник**  замовляти  плови***  на  зіллі,
Вельоном  туманів  верхів’я  смерек  помаїть,
І  зайшлі  троїсті  з  дощами  заграють  весільну.

***
Песя*  -  (гуц.)  цуцик,  щеня;
Знатник**  -  (гуц.)  –  чаклун,  мольфар;
Плови  ***–  (гуц.)  –  сильна  буря,  негода

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2016


Щось… про осінь

Занотую  щось,  так,  на  скоро,-
Середини  осені  шал,
Десь  гадючий  чекає  скорий
І  впивається  сотнями  жал,
Пилом  згірклим  запах  вокзалу-
В  невідомість  кривих  доріг,
Сто  розлук  в    почекальнім    залі,
у  якім  циферблат  –  оберіг.
Щогодини  цілуються  стрілки,
Позіхають  пащеки    валіз,
І  диктують  руді  понеділки,-
Кому  вгору  кому  униз…
До  цвітіння  плестись  снігами,
Долаючи    довгий  рів,
І  пошерхлими  вщент  вустами
Цілувати  розу    вітрів  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2016


Передчуття

Як  насунуть  завчасні  дощі  -  змиють  сходи  і  колії,
Все  піде  за  водою,  даремно  ховатись  за  стінами,
Час  шумить,  ані  запаху  в  нього  нема,  ані  кольору,
Збайдужілий  шаленець,  і  шансу  не  лишить  тіням  він.

Водоспад  точить  камінь,  і  нас  щосекунди  винищує,
Ми  ж  бо  тішимось  –  завтра  мудрішого  ждемо-чекаємо,
Та  вчиняються  вироки,  жаль,  бо  ж  не  милують  вище  там,
І  не  чутно  тепер,  ні  в  приблизно  майбутньому  –  «каємось»...

По  базальту  обцаси  все  цокають,  стукають,-  слухаю,
Вправні  жОвніри-стрілки  карбують  хвилини  упевнено,
Все  по  колу…  Снігами  раптово  у  душу  надмухає…
Помирає  надія  останньою,-  віримо  ревно  так.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683685
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.08.2016


… не дай мені зникнути

Ти  знаєш,  мої  подушкИ  наповнені  снами  тривожними,
А  ночі  ж  тепер  уже  довшають  і  безсумнівно  важчають,
Полуденне  сонце  таке  безсоромно  руде,  а  ми  подорожніми
Долаєм    мости  сухоребрі  поміж...  За  межі  не  вийти  -  хащі  там.

Лишися  для  мене  не  звиклим,  не  дай  мені  зникнути,
В  оте  незабуте  пірнаю,  і  подих  затримую  мужньо  я,
Годуймо  ж  надії,  як  птахів,  щоб  не  відлітали  –  родзинками,
Бо  осінь,  маестро,  прийде,  і  позолотить  зону  відчуження.

                                                             ***



(Сюр  від  Christian  Schloe  -  ілюстрація  до  вірша)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2016


ПОРУБАНИЙ РОЯЛЬ, або ПЕЧАЛЬНА ІСТОРІЯ ПАНІ МАРІЇ

 Трапилася  мені  одна  випадкова  зустріч  з  цікавою  бабусею,  радше    жіночкою  дуже  похилого  віку,  львів’янкою,  такою  елегантною  і  дуже  комунікативною.
                       Це  було  одного  вихідного  дня,  опісля  дощу,  коли  кольори,  звуки  і  запахи  міста  стають  особливими  і  воно  вщент  залюднюється  охочими    зануритися  у  його  світ,  який  є  тільки  тут,  в  середмісті,  на  площі  Ринок  і  прилеглих  вузьких,  але  таких  живих  вуличках,  де  пахне  кавою    і  струдлями,  де  грає  музика  і  завше  відбуваються  якісь  дійства  –  великі  чи  малі,  важливі  чи  не  дуже,  але  вони  приваблюють  ,  захоплюють  і  творять    незрівняну    тутешню  атмосферу.
                     Бабуся  у  капелюшку  та  гранатовій  сукенці,  лакованих  чорних  мештах  на  невисоких  підборах  сиділа  на  лавочці  поблизу  фонтану  Діани,  а  біля  її  ніг  крутився  білий  жвавий  песик-шпіц.  Тільки  но  я  присіла  коло  них,  то  бабуся  одразу    заговорила,  спитавши,  чи  я  місцева,  а  чи  туристка,  котрих  тут  у  вихідний  безліч.    То  ж  ми  познайомились,  її  звали    Марією,  ціле  життя  працювала  в  оперному  театрі,  -  то  в  костюмерній,  то  в  гардеробі  чергувала.  Пані  Марія,  втішена  співбесідницею,  розповіла  свою  історію,  то  ж  я  її  переповідаю    майже  дослівно.
             «  Знаєш,  дитино,  дивлюся  я  на  телевізорі  тоті  новини,  то  аж  в  серце  мені  запари  заходять.  Таки  нам  москалі  не  дают  спокОю.  Не  думала,  що  знов  дожию  до  війни,  коли  наші  хлопці  будут  гинути  від  куль  тих    безличних  напасників.  Не  можу  дивитися  ані  жадні  фільми,  ані  концерти,  бо  дріжу  цілий  час  –  що  там  і  як  там?  Найбільше  боюся    пришестя    московської  навали,  щоби  вони    знов      нас  не  прийшли  визволяти.    Вже  в  39-тім    визволяли  і  в  44-тім…  Зато,  знаєш,  чого  то  ве  Львові  тілько  російського  населення!  То  я  тобі  розкажу.  За  Польщі  і  за  Австрії    їх  не  було.    Мої  батьки  і  діди  львів’яни  і    помешкання,  де  я  вродилася,    було  нашим  ше  від  прадідів,  то  на  вулиці  Стефана  Баторія,  тепер  вулиця  Князя  Романа.  Але  я  від  9  літ  там  не  мешкаю…  Ми  мали  на  другому  поверсі  гарних  три  кімнати,  балькон,  кухню.  Найбільша  кімната  –  то  був  сальон,  мав    два  великих  вікна.  Там  стояв  великий  рояль  від  Франца  Вірта,  мама  грала  і  татко.  Мались  мо  ще  ріжні  інструменти,    від  діда.  Тато  був  музикантом,    грав  в  оркестрі  оперового  театру  на  вільончелю    і  до  нього  приходили  часто  на  репетиції  артисти,  він  акомпанував,  або  щось  цвічили  в  квартеті.  Мама  вчителювала    в  гімназії.
Між  тих  двох  вікон  в  сальоні  на  Різдво  все  ставили  ялику,  то  я  так  пам’ятаю,  як  нині.  В  п’єцу  потріскували  дрова,  світилась  ялинка,  а  в  вікнах,  през  фіранки,  було  видно,  як  падав  сніг.  На  столі  стояв  дідух  і  всякі  смаколики.  Гості  все  приходили.  Тато  співав:  «Бог  предвічний»,    а  пані  Лідзя    з  театру  грала  на  роялі.  Пам’ятаю  ще  такий  старий  величезний  різьблений  з  різними  викрутасами  креденс,  високий    аж  під  стелю,  то  він  мені  видавася  чимось  подібним  до  оперОвого  театру.
То  так  було.  Але  потім  прийшла    війна.  Пам’ятаю  стрілянину,  вибухи.  Ми  з  мамою  ховалися  до  спіжарки,  де  було  тихіше  і  не  було  вікон.  А  ще  добре  пам’ятаю,  як  вліті  44-го  року  до  міста  в’їхали  танки,  стояв  страшний  гуркіт.  На  вулицях  було  багато  людей,  радісних…  Але  радості  потім  було  мало.  Гості  до  нас  не  приходили.  Гімназію,  де  працювала  мама  закрили.    Люди  говорили  пошепки,  на  вулицях  було  понуро    і      ввечері  не  можна  було  виходити    до  міста.    В  мою  школу  прийшло  декілька  нових    вчителів,  ті    старі  десь  поділися.
Одного  дня  тато  не  вернув    з  театру,  не  прийшов  і  на  другий.    До  нас  забігла  пані  Лідзя  ,  якась  застрашена  і  заплакана,    вони  закрились  з  мамою  в  спіжарці  і  довго  там  говорили.  Потім  я  довідалася  від  мами,  що  тата  і  кількох  музикантів  забрали  енкаведисти  просто  з  репетиції.  Мама  мені  нічо  про  то  довгий  час  не  оповідала,  а  виявилося,  що  тато  і  кілька  його  приятелів  належали  до  якогось  товариства,  котре  було  забороненим.    
Так  в  страху    ми    перебули    до  пізньої  осені.  Якось  зранку,  коли  я  збиралася  до  школи,    прийшли  кілька    військових  і  один  цивільний.  Вони  ходили  по  помешканні  ,  оглядали,  а  потім  сказали:  «Ви  должни  вісєлитца  до  завтрашнєго  утра.Тут  будєт  комендатура,  в  етом  доме.»    Мама  плакала  і  ми  цілий  день  складали  речі    до  старого  куфра  і  валізок.  Рішили  їхати  до  Анєлі,  моєї  няні,  котра  мене  вибавила  змалку    і  мешкала  коло  Львова.  Вдосвіта  за  нами  приїхав  її  чоловік  на  фірі  .  Анєльця  була  добра  жінка,  мала  господарку,  дала  нам  невеличку  кімнатку  і  годувала  нас  тим,  що  і  свою  сім’ю.  В  селі  я  ходила  до  школи  за  чотири    кілометри,  а  мама  більше  не  вчителювала,  її  нігде  не  брали  на  роботу.  Шила  людям  і  плела  з  волічки    ріжні  теплі  речі.  Ми  продали  родинний  сервіс  і  якісь  картини  малярів,  що  були  в  нас  вдома  ще  віддавна.  З  того  і  жили.
Якось  взимі  поїхали  з  мамою  до  Львова,  продавати  то,  що  мама  наплела  .  То  було  акурат  перед  Різдвом.  Так  сталося,  що  йдучи  до  Галицького  ринку,  опинились  на    вулиці  ,  коло  нашої  камениці.  Мама  зупинилась  і  дивилась  на  наші  чотири  вікна  на  другому  поверсі  і  на  балькон.    Та  і  я    мимоволі  підняла  очі  догори  на  знайомі    вікна.  На  бальконі  було  захаращено.  Лежали  зв’язані  книжки  під  снігом  і  якийсь  розмоклий  мотлох,  з  під  якого  стирчали  ножки  нашого  роялю.  Мама    стиснула  мою  руку  і  якимось  глухим,  не  до  впізнання,  голосом  сказала:  «Порубали…  на  дрова.  Та    і  креденс,  певно,  пішов  до  п’єца…»

Бабуся  поправила  хустинку,  зав’язану  на  шиї,  її  рука  тремтіла.  Песик  Тодик  сидів  чемно,  притулившись  до  ноги  господині.  Ми  попрощалися,  як  давні  знайомі.

День  згасав,  на  гамірне  місто  дивились  жовті  вікна  старих  камениць.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679005
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2016


Диптих провулку

1.
Затанцюєм  фокстрот  на  слизькому  базальті  провулку,
в  досвітковому  мреві  сподівань,  сповідань  і  жалів,
місто  тішитись  буде  і  таємно  ключі  від  притулку
нам  підкине,  порушивши  розклад  подій  і  дощів.

Ми  дістанемось  стриху  ,  найвищої  з  всіх,  кам’яниці,
нагодуємо  риб,  плазунів  і  тутешніх  птахів  ,
поскладаєм  минуле  у  стоси  ,  а  всі  таємниці
срібним  місячним  пилом  притрусим  з  дахів.

2.
…  десь  там  роза  вітрів  розквіта  в  кам’янім  середмісті,
і  гармидер  щоденний  поглинає  неоновий  світ,
так  ніхто  й  не  допетрав  ,  де  то  є  танцювальне  місце...
не  судилось  сягнути,  хто  заграв  у  провулку  свінг.

Ніц,  немає  нічого,  туман  у  провулку  зависнув,
дріботить  підвіконням  надокучливий  гострий  дощ,
більш  ніяких  мелодій  ,  (на  горі  певно  рак  не  свиснув),
і  роз’юшений  вітер  п’є  дощівку  з  бруківки  площ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674115
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.06.2016


при_сутність

Непричетні,  але  приречені,    неприручені,  але    присутні,
намалюєм,  надумаєм    дотик  наших  хотінь    доступність
ув  окістя  етеру    згіркле,    зв’яжем  линвами  навхрест    зап’ястя,
в  скам’янілих  містах  залітні,  самі  собі  здогад  щастя.

Неприручені,  так  не  схожі  на  поснулих  і  лагідних  звірів,
там  підступним  був    свідком  місяць,  таврував  їм  знаки  на  шкірі,
вони  ж  квапно  ділили  здобич,  пили  поспіхом,      як  у  спеку,
ще  і  ще  невситимі  безумці,  здичавівши    під  срібним    деком.

На  поталу  віддавшись  ночі,  в  мед  солоний  на  зламі  –  «ніколи»,
неопізнані,  спізнені,    пізні  на    орбітах      незграбної  долі,
манівцями,  покривджені  вітром  ,-  гостинця  ж    ніхто    не  пророчив,
бездоріжжям,    де  фіри  чумацькі      шлях  торують  в  нікуди    щоночі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672594
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.06.2016


фото_графічне


Запечатаний  час  в  попелясті  відбитки
пересохлої  плівки  від  "Свеми"  старої,
з  тьмавих  кадрів,  нечітко  окреслених,  свідки
нафільмованих  світлом  тамтешніх  героїв.

Там,  де  літо,  і  червень  випещував  вишні,
зАйшла  осінь  медами  леліяла  груші,
а  їх  сни,  неправдиві,  та  все-таки  віщі,
намольфарили  зиму  і  холод  у  душі.

Цвіллю  вкрились  шпалери  квітчасті,  в  кімнату
на  ночівлю  просилися  сови  і  протяг,
ці  покої  зі  снами  й  притулком  пернатих
непокоїв  тужливо  прокволистий  потяг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672366
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.06.2016


ніч високосна якась…

Місто  неквапно  вкладається  спати  в  м’які  оксамити
кольору  ультрамарину,  змиваючи  з  бруку  брунатне,
вулиці  скручують  в  темряву,  щоби  нарешті  лишити
денний  гармидер,  тоді  засинається  латво.

Місяць-медуза  в  вікні,  то  є  час  алкоголю  і  джазу,
Армстронг  в  навушниках,  пиво  в  спітнілій  бляшанці,
ніч  високосна  якась,  видається...тому,  що  до  сказу
хочу  до  тебе…  і  нервують  паски  на  фіранці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2016


Скільки того маЮ?. .

Скільки  того  маЮ?  І  живеться  мені  автостопом,
Ну  то  й  що  як  весна?  І  цвітінню  властиво    минати-
В  окулярах,    вітринах  і  вікнах  …    А  в  калейдоскопі
Дні  взористі  розмиють  дощі,  лиш  залишивши    дати…

Переціджую  сни,  з  них  виходять  листи  або  вірші,
Вони  знають  самі  без  адреси  свого  адресата,
Але  він,  мабуть,  вибув,  підозрюю    врешті  ще  інше,  -  
Їх    хуцпарки    поцупили,  ті,  що      лупаті-цицкаті.

Менше  з  тим…  Нє  то  нє,  себто  –  най  там,    цілком    кольорово,
Я  іду  по  розмітці,  спиняю    вантажену  фуру,
Нерозмитнені  сни,  десь  під  ранок,  спроваджу  до    рову,
Й  на  узбіччі    хайвею    припаркуюся      для  перекуру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667720
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.05.2016


Щось без назви…

Ти  знаки  розставиш,  не  розділові,
Плестимеш  в’язке  плетиво  рим,
Шукаючи  істин  в  тризначності  слова.
Самітник…Втікач…  навіщо  той  грим.

Налиєш  в  клепсидру  воду  минулу,
Що  зливами  була,  снігами,  дощем,
В  небесних  сльозах  немає  намулу,
Лиш  крапля  покраплі  виточує  щем.

В  прозорості  скрапленій  –  те,  що  ізвідав.
У  люстрі  озернім  з  високих  осок
Про  острів,  що  мріє,  мовить  Овідій*,-
Там,  на  овиді  –  рудавий  пісок.
                                 ***



*«Там  он  на  овиді,  глянь,  там  на  овиді  мріє  ще  острів,
Любий  мені...»
Овідій.  «Метаморфози»  (VIII,  590-591)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2016


Ти мовби приходив…

Ти  мовби  приходив,  в  притулок,  що  ніби  не  є,
А  лиш  закапелки  неосеніще,  вженеліта,
Все  так  як  казав…Відбулось…  Ти  є  з  тих,  хто  жиє
Без,  межи  і  поза  законів  спотворення  Світу.

У  час  потопання,  коли  сон  занурив  до  дна,
Ні,  певно,  не  в  час,  а  скрапленозгуслий  простір,
На  видих  і  вдих,  наче  мить  зупинилась  одна,-
Сльозу  зцілувати  з  долонь  і  разом  зігріти  постіль.

Надщерблена  ніч  розчахнула  вирву,  і  з  русл
Понеслися  ріки-потоки  -  ізвідти  по  колу,
Вином  причащали  не  нас,  стелили  святочний  обрус,
Печальним  був  лик,  у  тогО,  що  сидів  на  престолі.

ПерЕкотидахом  котився  срібнИй  молодик,
Десь  тужно  печаль  напинала  струнами  скрипка,
Ти  мовби  приходив…  Так,  мовби  приходити  звик,
Приносячи  світло.  «Лишай  його  ,  чуєш!»  ,-  постскриптум.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2016


Я б тут оселилась…

[i]Я  б  тут  оселилась,  на  цьому  пустому  горищі,
Сховавшись  від  світу,  де  крихко,  отруйно,  облудно,
В  сліпих  каменицях  є  місце  для  моху  і  тиші,
обдерті  шпалери…  і  трішки  від  пустки  марудно.

Та  тільки  лиш  це  видається  на  перший  погляд,
Вона  ж  бо  від  тебе  залежна,  як  схочеш  -  порушиш,
Розкажеш  про  себе,  про  нього,  помолишся  Богу,
Заснеш  собі  солодко,  взавтра  ж  нічого  не  мусиш.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661227
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2016


Щось… зимове (з шухляди)

[i]Фіранкою  вікно  заретушую
Полию  кактус,  кави  заварю,
І  меблі  переставлю  по  феншую,
Подякую  за  рік  календарю…

Все  як  раніше,  тільки  я  не  вірю,
Що  у  найдовшу  цю  грудневу  ніч
Всі  сподівання  полетять  ув  ирій
І  зарегочуть  зверхньо    з  потойбіч.

Ну,  що  ж,  я  знаю,  в  слова  «проща»
Є  спільне  щось  із    «прощавай»,
Візьму  у  зшиток    найдорожче,
А  ти  не  мартвся,  не  зважай….

Я  просто  зникла,  мо’  не  було…
Метелик  на  тепло  долонь…
Зима  тепер,  тепло  минуло…
Лиш  подих  літа  біля  скронь.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2016


Поету (навіяне)

Занотуй    на  кратчастім  папері
трохи  літа,  кавальчик  весни,
не  забулось…  і    ще    до  тепер  я
прошу  їх    у  словах    воскреси.

Заштрихуй    кілька    дат    календарних,
у  яких  таки  щось    відбулось
в  затамованих  снах,  та  не  марних,
розполохане    все  ж  збереглось.

Намалюй    на    альбомнім    форматі
акварель    ізнебеснених    мрій,
що  юрмилися,  наче  пернаті
в  передчассі    тривог  і    стихій.

Загаси    у  вікні  своїм  світло
і  поглянь  в  опівнічний  етер,
з  того  літа  -  розховстаний  вітром
курить  зоряний  шлях  дотепер.

Розклади    у    рядочки    катрена
пересипані    в  душу  слова,
подивися  -  на  рідні    терени
клин  лелечий  верта  ізнова.

             ***

Навіяне  композицією  "Мить"  Слави  Вакарчука

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653181
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.03.2016


щось… про атлантів

Кав’ярні,  пивниці,  церкви,  камениці,
Заручені  з  містом  обручками  колій,
Музеї,  театри,  поснули  крамниці,
Атланти  ж  не  сплять  зазвИчай  ніколи.

Тримають  уперто  брили  балконні,
Як  довго?  Не  знають,  відколИ  скам’яніли.
Вершилась  любов,  повстання,  закони…
Дощами  століття  вмивали  їх  тіло.

Панянки,  спудейки,  ліцеїстки–дівиці…
У  прЕзент  не  рвали  для  них  гіацинтів,
На  брудершафт  не  пилИ  сливовицю,
Не  знали-не  відали,  що  то  є  цвинтар.

Мовчазні,  самотні  в  кам’янім  середмісті,
Ізранку  –  в  бурштин,  ізвечора  –  в  синє.
Намарно  питати…  Не  взмозі  повісти,-
Тягар  непосильний  нести  часоплину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651426
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 14.03.2016


щось… весняно-навіяне

Лиш  кволе  тепло  із  пагонів  верб  проросло-
піском  і  смолою  запахли  асфальтні  шляхи.
Оце  літочиснення  зим…  ВзялО  й  собі  далі  пішло,
розітяли  йму  простір  крильми  перелітні  птахи.

Насиджені  гніздо-мешкАня  з  повЕрхів  й  собі
розплющують  очі  квадратні  і  дивляться  в  світ,
як  з  бруку  столітнього  звеселілі  міські  голуби
видлубують  літо…  Літочислить  сірий  граніт.

Камінних  левів  ніщо  не  пробудить  від  сну,
повз  них  час  пропхнеться  хитрючим  пітоном,
а  вежа  шпильчаста  знай  нанизує  ранню  весну,
і  клаптики  неба  розшарпують  в  гіллі  ворони.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650003
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 08.03.2016


За п'ять хвилин до весни

Ти  провадиш  мене,  тримаєш  в  руці  мою  руку,
Ані  стін,  ні  вікна...  Розчиняємось  в  просторі  вражень  -
Права  першої  ночі...  У  треморі  сповнення  мажень  -
Чуєш  подих  Планети  під  кратчастою  шкірою  бруку?

Як  це  падати  в  небо?  НапИшу  потім  у  вірші,
Поки  час  іще  є,  (котрась  осінь  покличе  ж  у  вирій),
Але  ти  не  минай,  вдмухуй  в  мене  цю  вЕсну  і  віру.
Ми  окрім  цигарОк,  кави,  ніші,  -  щось  маємо  більше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649920
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.03.2016


Відлига січня, зріз зими…

[i]Відлига  січня,  зріз  зими,
зриває  вітер  рештки  гриму,
в  оцім  сумятті  однини
усе  стає  до  болю  зримо.
А  часу  млин  знов  на  кругИ,
у  лютий,  на  поталу  танень
люстр  крижаних,  старі  сніги
уже  приречені  до  спалень
В  ослизлих  вікнах  марафон
у  сірих  порожнинах  вулиць,
там  замість  світла  лиш  неон,
і  високосний  рік  прибулець.
Між  кривд  і  правд  на  небесах
гіпотенуз  дороги  люті,
чи  камуфляж  на  образАх,
чи  сонце  тоне  в  каламуті…[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640113
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.01.2016


Майже колискова

[i]Нехай  ця  ніч  для  тебе  буде  тихою,
хай  не  тривожить  пам'ять,  світ,  ані  сезон
зими…  Нуртує  так  нестримно  віхола,-
а  я  чатую  поруч  твій  спокійний  сон  -
в  люцернах  літа  спеку  невтамовану,
ліловий  присмерк  матіолових  краплин,-
метелик,  що  морозом  намальований,
на  шибці  зимній  -  паморозь  світлин.
Зима  мине,  завій  сніги  потоками
спливуть,  як  час…  Сполошить  сонце  дім,
метелик  враз  розтане  …  і  без  докору
ти  тільки  не  жалкуй,  не  мартвся,  річ  не  втім,
що  все  з  водою  йде  і  не  лишається,-
вгорі  розвидниться,  стужавіє  весна:
ще  світла  не  гаси,  то  не  ввижається,-
чиї  там  крильця  мерехтять  опріч  вікна?[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640111
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.01.2016


Світи, світанки, світлотіні…

Світи,  світанки,  світлотіні,  в  іконах  вікон  слюдяних
Незряча  ніч  снує  години  і  сни  збирає  в  чоний  міх.
Докупи,  гамузом  кидає,  яке  їй  діло  …  Сновидінь
Всіх  різновидів  вистачає  в  лабетах  ночі  володінь.
Чиїсь  барвисто-кольорові,такі,  що  збулись,  або  й  ні,
Чиїсь  реальні,  чи  казкові,  таємні,  збочені,  страшні…
Безсонні  ж  ночі,  не  облудні,  у  них  немає  кольорів,
Лиш  чорне  й  біле,  як-то  в  грудні.  І  тільки  вітер,  сто  вітрів…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635321
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2016


Теперішнє

[i]Безсніжжя  скверів,  поруч  зґарди  -
церков,  каплиць,  монастирів…
Прийдешнє  свято  у  кокардах,
манірне  світло  ліхтарів…

Мене  провадять  вулиць  згини
повз  брам…  І  сповіді  віршів
тримають  пам’ятучі  линви
парких  і  сонячних  дощів.

Отут,  на  скруті,  було  літо,
тут  була  осінь  …і  четвер…
Думок  роїться  розмаїття,  -
ми  не  минули  …  і  тепер  -

іду  до  тебе,  як  на  прощу,
не  мартвся,  хоч  скрегоче  час,
несу  у  зшитку  найдорожче…
В  хаОсі  буднів  для  причасть.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632142
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.12.2015


Сьогоднішнє

Змарнілий  день  минає  плинно,
Ковтає  вечір,  кволий,  ніч,
Так  завтра,  потім…  ми  не  винні,
Це  грудень…  Та  не  в  тому  річ.

А  в  чому?..  Ти  скажи,  у  чому?
Чому  безсніжжя,  і  болить…
Інсомній  вражих  денна  втома
Сукає  із  печалей  нить.

Про  що  писати,  я  не  знаю…
А  ти?  Скажи…  Мовчиш,  отож…
Облишмо,  я  перечекаю
Сезонозміни  і  хворож.

Знов  ранок  вродиться  в  переймах,-
Злетить  листок  з  календаря,
Все  ближче  новорічний  рейвах,
І  рік  –  як  дим  із  димаря…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628979
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2015


зимово-нічне

[i]Місто  заспане  завтра  зустріне  свій  день
На  зупинках,  обкурених  млистим  туманом,
Мовчки  з  натовпом  рушить  у  зиму  ..  лишень
Кожен  сам  …    у  кишені  з  єдиним  таланом.

День  минеться  без  снігу,  а  може  із  ним,
Грудень  має  свої  мета-моно  прогнози,
Буде  вечір  сумирним  і  мовчазним  …
Ніч  найдовша…  і  місячні  метаморфози…

В  них  безумна  є  суть  таємничих  сієст,
Час  безсоння  на  те,  щоби  їх  розгадати,
Через  браму  зими  понесемо  свій  хрест
В  час  прийдешній,  щоб  весен  діждати.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625880
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.12.2015


Мабуть жиєм у межичассі …



[i]Мабуть  жиєм  у  межичассі  -  двох  станцій,  межи  А  і  Я,
А  час  сміється  у  гримасі  ,  політь  обабіч,  іздаля.
Як  перебути  зимний  регіт?  У  зверстаних  сезононозмін
Міняє  місто  звиклі  теги,  де  переважує  кармін.
На  вуглях  згарищ  блудні  танці  обіцянок  з  дурманом  зрад,
Залюднені  перони  станцій…  Лиш  потяги  не  йдуть  назад.
Чатує  доля-  провідниця,  квитки  щасливі  підло  рве,
Вона  вдивляється  у  лиця,  -  його,  її,  моє,  твоє…

А  на  якомусь  полустанку  час  циферблат  собі  спинив,
Така  вже  в  нього  забаганка  –  то  ж  хто  йому  так  завинив…
Гудок  протяжний  тоскно  зойкне  –  і  далі  рейки  у  світи,
Допоки  ритм  коліс  не  змовкне  ,  настане  тиша  самоти.
Дволикий  Янус  сторожує,  на  брамах  дзеленчать  ключі,
Самі  собі  подорожуєм,  «Куди  ви,  щастя  шукачі?»
Час  був  до  нас  і  буде  після,  та  ми  не  маємо  часу,
Німі  світанки,  (довга  пісня)…  їдучі  спогади  несуть.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618492
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.11.2015


Готель ілюзій



[i]Мовчазне  світло  ліхтарів  над  каменицями  повисло,
Шибки  шліфує  вітрюган  в  колодязях  нічного  міста.
Шляхетний  фікус  на  вікні,  портьє  кимарить  у  фотелі
Готелю  давніх  зустрічань.  Хтось  зайшлий  дивиться  у  стелю…
Посеред  перехресть  часУ  і  паралелей  траекторій,
В  нічИйнім  холоді  покоїв,  гіркавить  з  кавою  цикорій,
Ошатний  спокій.  Де  ти,  хто?..  Кому  тебе  отут  розрадить?..
Волочить  сон  в  координати,  туди,  де  завше  листопади.
Німа  розмова  про  своє  із  вітряком  хмільних  ілюзій,
Шепоче  таємничо  код  підступна  нетутешня  муза.
Зненацька  тиснеш  на  гачок,  то  клацнула  лиш  запальничка,-
Гаряча  цятка,  себто  крапка…  Ти  палиш  знову,  згубна  звичка…

Аж  ранок  відбілив  фіранку,  розвіяв  тишу  шурхіт  листя,
Готель  розтанув…  лИше  фікус  дививсь  у  світ  тісного  міста.

23.10.2015[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615728
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.10.2015


Пертурбація

Переставити  знаки,  
перевірити  коди,  
переглянути  файли,  
поміняти  айфон.
Перечистити  пам'ять,  
перекраяти  мапи,  
перетріпати  постіль,  
перевіяти  сон.
Перевітрити  мізки
 і  перелюбити,  
перебрати  гербарій        
чорно-білих  світлин.
Перебути  негоду,  
переплести    дороги,  
пересіяти  вірші,  
віднести  на  млин.
Переплакати  все    ….  
І  передзвонити,  
собі,    
щоб  спитати:  ну  як  там  усе?
Переслухати  довгі  гудки
 і  почути  –    
ваш  абонент  поза  зоною…  все…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612968
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.10.2015


На підсонні осінньому


[i]
На  підсонні  осінньому  бабилітаполіття
Виринає  стодола,-  обійстя  обабіч,  чи  край…
В  схові  літо  принишкло,  різнотрав’я  і  квіття,
Пахне-  манить-дурманить  –  іди  подрімай.

Тут  розгонистий  час  у  люцернах  заплентавсь,
Струменить  чебрецево  засинання  до  вен,
І  малий  павучок  впліта  безконечність  у  ленти,
Залоскочує  в  сон…  в  кОтрім  тулюсь  до  твоїх  рамен.

В  хвилебіжному  мреві  закохуєш  до  божевілля…
Одтремтівши,  зомліло  здаюсь  в  сонцеокий  полон,
Прокидаюсь  в  розніженні  літопомного  зілля…
Вже  по  полудні  …  осінь…зирить,  каже  -  іди,  охолонь.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2015


Поету

Навпомацки  читаючи  рядки,
торкаюсь  пучками  тремтячих  пальців,
насліпо  відчуваю,  -  десь  тут  ти,
і  сто  причин  хитається  на  шальці  -
йти  в  лабіринт  за  плетивом  чуттів
в  заломленому  світлі  дивосвіту,
поміж  життям  і  снами  -  сто  мостів,
збудованих  на  палях  алфавіту.
Тепліють  пальці  і  в  зап’ястях  щось
пульсує  дивно,  гупає  уроче,
долаю  лабіринт  і  бачу  –  ось,-
цей  викровлений  світ  таки  пророчий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605600
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.09.2015


А ти знаєш?. .

«А  ти  знаєш?..»,  з    оцього  я  знову  почну  говорити,
Про  дощі,  зазвичай,  втім,  прислухайся,  -  нашепочу
У  такий  суховій,  коли  спраглі  уста  хочуть  пити,
І  так  жадібно,  з  рук,  які  любиш  і  щоб  досхочу.

У  помешканні  ніч  …  і  немісячна  скраплена    тиша
Відсахнулась  вікна,  бо  зойкнув  останній    трамвай…
Лиш  злодії  не  сплять…  ще  коханці…  їх  темінь  колише
У  бажань  гамаку…  і  цю  мить  ти  лови    і    тримай.

А  на  комині,  знаєш,  сидять  собі  два  краснолюдки,
Так  підбурюють    хитро,  намовляють  на  сповідь,  а  гріх  -
Лише  в  тім,  що  у  схованці  всі  мої  жалі  і  смутки,
Ні  про  що    не  питай,  я  не  хочу  зараз  про  них.

Сниво-  спека  яріє,  та    ніч    протікає  крізь  простір
У  серпневе  захристя,  де  задуха  сповила  тіла,
Не  розлюбленим  душам  розстелена  зоряна  постіль,
Пригуби,  приголуб  в  оцю  хвилю,  що  наплива.
[i][/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2015


Знову про погоду…

Дощ  на  спиці  нанизував  сон,  плетучи  візерунки  химерні,
Хтось  навпомацки  в  ніч,  зворохоблений  памяттю  плив,
На  пораду  збирались  в  осідку  етеру  таємнім
Невсипущі  боги,  заваривши  напиток  із  див.

Хтось  у  зшиток  паперу  поспішно  записував  вірша,
Що  зродився  з  дощу,  всіх  минулих  й  прийдешніх  злив,
Рвали  ніч  на  шматки  треті  півні,  бувало  і  гірше  -
Коли  штиль  і  посуха  у  безвітряній  прозі  слів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2015


Світлин минулих щемні миті…

Світлин  минулих  щемні  миті
Живуть  собі,  поки  живуть,
А  поміж  то,  минає  літо,
В  минанні  тому  вічна  суть.

Млин  меле  час,  муку  і  мУку,
Із  літа  –  в  осінь,  там  -  зима…
І  білий  сніг,  і  чорні  круки,
Та  пам’ять  наша  ще  жива…


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595564
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.07.2015


З виставкової салі

Було  то  у  Львові,  акурат    в    День  музеїв,  коли  місто    заполонили  культурно-мистецькі  імпрези,  і  львівська  публіка  торкалась  «великого»,  відвідуючи    різного  роду  виставки,  зібрання,  фестини,  арти.
В  одній  із  виставкових  саль  львівські  митці  живопису  та    фотохудожники  презентували  нові  роботи.  Була  там  і  я,  позаяк  один  із  моїх  друзів  причетний  до  кола  митців  і  не  байдужий    до  такого  роду    експозицій.
Там  було  людно,  і  я  спершу  звернула  увагу  на  присутніх,  що  пообступали    стенди  з  полотнами  і  світлинами.  Довелось    ставати  у  своєрідну  чергу  за  духовною  насолодою.  Переважно  молодь  (з  колежжу    Труша,    худ.академії)  групками,  зодягнені,    як  належить  творчим  людям,  -  pin-up-істи,  хіпстери  з  навмисною  недбалістю,  трешисти..  Я  знаю,  що  у  Лємбергу  на  таких  виставкових  заходах    є  певне  правило  –  не  лише  пооглядати,  а  й  себе  показати.  
Ну,  то  менше  з  тим.  Вже  визнані  митці,  з  ім’ям,  -  виділялися  своєю  харизматичною  зовнішністю,  поважним  виглядом,  оточенням  колег,  знайомих,  родини.  Було  одразу  помітно,  де  винуватець  цього  свята,    а  де  глядач.  
На  салі    гамірно,    жваво  обговорюються    виставлені  роботи,  хтось  з  кимсь  зустрівся,  хтось,    хизуючись  високим  інтелектом,  розумінням    стилів    і  напрямків  малярства,  намагається    пояснити  своїм  друзям  –  як  побачити  конфронтацію  поглядів  контемпорі-арту  і  класики.
Тут  ми  майже  впритул  підійшли  до  митця,  який  біля  стенду  із  своїми  творіннями  вітався  з  знайомими  та  друзями,  та  так  щиро    і  тепло,  що,    певно,  все  своє  творче    життя  вони    дружили    сім’ями.
Сивуватий  художник  з  розкішними  вусами  та  бородою,  гострим  поглядом  карих  очей,    стрункий  на  свої  роки,    зовні  був  чимсь  схожим  на  Матісса.    За  лікоть  його  тримала  дружина,  тендітна  невисока  жіночка  в  ретро-капелюшку  та  кратчастому  чорно-білому    костюмі    «аля    60-ті».  Вона  віталася  з  гостями,  подавала  руку  чоловікам,  кивала  головою,  і  час  від  часу  поглядала  на  свого  чоловіка,  ніби  хотіла  пересвідчитися,  як  його  настрій.
Три  пані,    що  перейшли  рубікон  бальзаківського  віку  років  з  двадцять  тому  і  виглядали  підстаркувато-поважно-статечними,    у  супроводі  огрядного  чоловіка,  врешті  дісталися  до  митця,  щоб  зложити  йому    повАжання  та  засвідчити  свою  присутність  .  
-  Ооо!  Витаєм,  витаєм,  Зеню!  То  так  приємно,  як  є  нагода  зобачити  тебе,  передовсім,  і  твої  нові  роботи!,  -  тримаючи  за  руку  художника,  переразливим  голосом  зверталась  до  нього  одна  з  пань,    у  густо-фільотовій  оксаминій  сукні  з  намистом  білих    перл  на  шиї…  
-  Мілю,  -  чудово  виглядаєш,  така  ж  щупла,  як  була.  А  пам’ятаєш,  як  то  ми…,  -  дійшла  її  черга  привітатись  з  дружиною.
-  Зеню!  Знаменито  виглядаєш,  тримаєшся.  І  ті  ж  вуса!  О,  Зеню,-  вона  хитро  помахала  вказівним  пальчиком  з  перстнем,  примружила  очі,  -  Ти  бааатяр,  то  певно  ще  й  тепер  твої  студентки    обожнюють  пана  професора?!  Пам’ятаю,  пам’ятаю»…    
Що  там  пам’ятала  друга  пані,  в  гранатовому  костюмі  з  срібною  турепкою  і  волоссям  кольору  канарки,  вже  не  вдалося  розчути,  бо  той  чоловік,  огрядний  ,  лисуватий  в    окулярах  в  золотистій  оправі,  вже  перебрав  естафету  вітаннь,  і  обіймаючи  художника  та  плескаючи  його  по  плечі,    казав:  
-    Тішуся,  тішуся    невимовно  за  таку  нагоду  бачити  тебе  знов  в  творчому  натхненні.  Зараз  торкнемося  твоїх  зреалізованих  плянів.  Дякую,  що  пам’ятаєш  наше  спудейство.  Диви,  кілько  молодіжі  тепер  є  творчої!  Най  ся  вчат    в  нас,  бо  то  ми  були  першовідкривачі  львівської  школи  модерну.  
Відтак,    розвитане  товариство  приступило  до  споглядання  полотен  художника  Зеника.
-  О!  Маестро!  Чудово!  То  є  неперевершено.  Яка  потужна  мистецька  інтуїція,  неповторний  твій  стиль,  дух  сецесіону  -    то  твоя  концепція.  Подивляю,  як  тобі    вдається  так  узагальнено  і  водночас  знаково    зреалізовувати  тему.  Внутрішня  тривога,  емоційний  стан  на  межі  …  Метафорично,  фольклорно,  я  б  сказала  співзвучно  з  Клімтом.  Вражені,  подивовані.  Зеню,  ти  вмієш  бути  собою!
Незадовго  захоплена  публіка  розійшлася  по  салі  оглядати  інші  експонати  художнього  та  фотографічного  мистецтва,  а  ми  вийшовши  з  салі  фоторобіт,    наштовхнулися  на  ту  ж  пані  у  фільотовій  сукні,  огрядного  пана  і  мисткиню  з  канарковим  волоссям.  Вони  ділися  враженнями    і  знов  в  їх  розмові  фігурував  Зеньо  та  його  дружина    Міля.  
-  Ти  бачила,  бачила  ото  малювидло?  То  шо  то  є?  Шо  в  тому  є?  Я  не  хтіла  вже  нічо  казати,  але  то  ані  не  модерн,  ані  ніякий  сецесіон,  то  попросту  мазанина.  Претензіозно  і  всьо,  -  нахилившись  до  пані    з  канарковим  волоссям,казала  та,  що  була  в  фільотовій  сукні.
-  А  знаєш,  він  би  і  не  виринув    на  художник,  як  би  не  мав  виставки  в  Канаді  в  дев’ядесятому  році,  що  йому  вуйко  зорганізував  тоді  в  Торонті.  
-  Ну,  то  ,  знаєш  тут  він  мав  покровителя,  того  з  районної  ради,  бо  Зеня  часто  виставляли  і    Ґазети  трубіли    про  його  непересічний  талант,  ну  та  й  то  своє  зробило.  То  колись  ми  всі  разом  зачинали,  але  не  всім  вдалося…  
-  А  Міля,  -  ти  виділа  її  кОстюм?  То  вона  в  ньому  ше    двадцять  літ  тому  була  на  виставці    Патика.    А  той  капелюшок…    Вона  як  колись  не  вмілася  вбрати,  то  так  і  до  тепер.  Пам’ятаєш  її  ті  сукенки  з  фальбантами  і  кльош-спідниці,  що  на  ній  висіли,  як  на  вішаку?  Не  знаю,  шо  в  ній  Зеньо  ввидів?  Але  то  ж  вона  донька  художника,  то  так  вженився,  а  тесть  його  підпирав.  Ой,  Міля,  то  є  Міля…    А  зісохлася    вся,  зістарілась
-А  шо  ти  собі  думаєш,  -  з    таким  Зеньом  ціле  життя  –  то  не  є  легко.  Неземний,  він,  все  льотав-льотав…як  то  казали,  віц  є  такий  «ФАцет  ладний,  три  морги  саду  і  фортеп’ян  ззаду.»  Пам’ятаєш,  який  він  був  батяр?    То  ті  всі  натурниці,  студентки…  А  що  мала  вона  робити,  якось  перебула  то  його  творче  піднесення.А  той  його  рОманс  з  оперовою  співачкою  Аліцією?  
-  Та  певно,  що  пам’ятаю,    меццо  сопрано.  В  той  час  то  мало  дуже  широкий  розголос  в  колах  театру,  тривало,  аж  поки  вона  не  виїхала  до  Торонта.    Тепер-то  він  вже  дав  дупі  сіна.  Але  хто  його  знає.
-  Не  кажи…Попросту  то  були  колись  частіше  якісь  зібрання,  вечори,    ми  стрічалися  і  були  обзнайомлені  з  всіма  подіями,  а  тепер  все  рідше  видимося.

Саля    жила  своїм    життям,  довкола  витав  дух    високого  мистецького  заінтерисОвання  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587703
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.06.2015


Розмиті сюжети, замислені снами…

Розмиті  сюжети,  замислені  снами,
Гарцюють  в  кларнетах  сонце-мажори
ба,  навіть  не  нудно  слухати  гами,
впускаючи  небо  в  відслонені  штори.

Із  весен  розхристаних  злісно  вітрами,
дощами  розчулених  подихом  квітів,-
ліхтарник  старий  у  прочиненій  брамі
чатує  вночі  над  замовчаним  світлом.

У  люстро  калюжі  вдивляється  янгол,
маЮ  сніговиця  -  на  яблуні-вишні,
снує  одноденка  в  останньому  танго,
і  шлях  в  невідомість  торує  Всевишній

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581470
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2015


Напиши…



Листа  напиши,  хай  чекаю  не  марно
обабіч  зими,  щось  про  днів  течію,
погоду  на  вчора  і  нинішню  хмарність,
про  те,  що  зіграв  хтось  із  кимсь  в  нічию.

Ти  скажеш  -  подібне  усе  до  усього,
якась  дивна  тиша  посеред  зими,
«нема  ні  рядка»,  і  що  музам  до  того,
які  там  над  ранком  наснилися  сни?..

Про  бедрика-ведрика  й  малого  хлоп’ятка,
і  ластівку  першу  в  веснянім  вікні,
про  вистиглу  каву  на  столі  у  горнятку,
про  місяць  у  повні,  а  може  вже  й  ні.

Перетяг  летовищ  і  пустку  досвітню
обвітрених  вулиць  розхристаних  міст.
Поглянь  -  за  вікном  горобинове  віття,
ти  знаєш,  про  що  я…  все  має  свій  зміст.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573168
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2015


Александр Бывшев "Надежде Савченко"

http://gordonua.com/publications/bivshev-o-savchenko.html

[i][b]Российский  поэт  Александр  Бывшев[/b],  автор  трех  поэтических  сборников,  выступает  с  критикой  политики  российского  президента  Владимира  Путина.  Против  поэта  заведено  два  уголовных  дела  по  статье  "экстремизм"  за  два  стихотворения:  "Украинским  патриотам"  и  "Украинские  повстанцы".  Бывшев  прислал  в  редакцию  издания  "ГОРДОН"  свежее  стихотворение  об  украинской  летчице  Надежде  Савченко,  которую  держат  в  плену  в  России.  [/i]

Я  пишу  из  холопской  России,
Где  все  смерды  поджали  хвосты.
Дорогая  Надежда-Надiя  ,
Разрешите  быть  с  Вами  на  ты!

Вий  пускай  на  тебя  поднял  веки  –
Дух  бесстрашия  неодолим.
Восхищен  и  сражен  я  навеки
Героизмом  неженским  твоим.

Словно  ты  из  металла  такого,
Что  не  знает  износа  в  борьбе.
Знаменитая  В.Терешкова
Не  годится  в  подметки  тебе.

В  плен  брала  тебя  чуть  ли  не  рота.
(Трусы  действуют  исподтишка.)
Твою  волю  сломить  им  охота,
Но  тонка  у  пигмеев  кишка.

Мстят  здесь  смелым  со  злобой  слепою,
Исступленно  грозя  и  кляня.
Потому  и  воюют  с  тобою,
Что  боятся  тебя  как  огня.

Над  тобой  измываются  вдосыть,
И  вопят  лизоблюды:  "Ату!.."
Все  они  рождены,  чтобы  ползать.
Не  дано  взмыть  червям  в  высоту.

Что  тебе  их  решетки  и  роба,
И  "крутой"  фээсбэшник-следак?
Ведь  не  зря  окрестила  Европа
Украинской  тебя  Жанной  Д`Арк.

Вот  кто  воин!  –  Учитесь,  мужчины,
Асы  битв,  ратных  дел  мастера!
За  свободу  и  честь  Батькiвщини
Встала  храбрая  ваша  сестра!

Пусть  клеймит  тебя  жалкий  невежда
И  расправу  готовит  Москва.
Ты  не  сдашься  –  и,  значит,  надежда
На  победу  сил  света  жива!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563430
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 01.03.2015


Андрей Орлов (Орлуша) Небесная Сотня. Немцов Борис

http://strichka.com/item/22092789



Это  случилось  в  Москве  сегодня.
Не  промахнулись  стволы  подлецов.
В  строю  российской  Небесной  Сотни
Правофланговым  –  Борис  Немцов.

За  правду  четыре  пули  наградой.
Всего  лишь  день  не  дожил  до  весны.
Красивое  место  выбрали  гады  -
С  видом  на  Кремль,  в  сердце  страны.

Над  Спасской  башней  –  чёрные  птицы,
Злорадно  лыбится  их  господин.
Борис,  Небесная  Единица,
Похоже,  не  долго  ты  будешь  один.

Всегда  улыбался,  хотел  быть  первым,
Готовил  какой-то  новый  сюрприз,
И  сдали,  похоже,  ублюдков  нервы.
Они  боялись  тебя,  Борис.

Теперь  про  войну  и  коррупции  кариес,
Про  антимайдановских  мотокрыс
Пишите  Боре,  вот  новый  адрес:
Небесная  Сотня.  Немцов  Борис.

[i]Оригинал  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563420
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 01.03.2015


Чом світло мовчить?. .

[i]«Ридають  ув  аортах  солов'ї
і  пролітають  в  вирій,  пролітають.
А  ті,  що  йдуть  крізь  смерті,  поринають
в  галай-світи,  світища-галаї!»[/i]
                                                 ([b]  Василь  Стус  [/b])

                                             ***

Чом  світло  мовчить?  Певно  має  свої  мотиви…
Із    прихистку    всесвіт    волає  настирно:    Чому?
Непрохані  лізуть    до  лона  і  рвуться  так  хтиво,
Йому  лиш  відомо,  як    опісля    судити  Йому.

А  пЕредгроза  насторожує  тишу  лукаву,
Огнявить  заобрій  на  сході,    і  ятаган
Вилискує…  Чорне    руків’я,    насічка  крвава,
Роками  непроханий,    оскаженів  вітруган.

Калатають  дзвони  у  тишу  мовчазного  світу,
Сполохані  птахи,  чи  вернуться  в  гнізда  свої?
Зимові  дерева  чекають  од    світла  одвіту,
Бо  в  їхніх  аортах  ридають  сумні  солов’ї.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562467
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.02.2015


Все менше снігів …

[i]Все  менше  снігів  у  небес  безголоссі,
Минучість  журну  тривожать  птахи,
Весніє  погода,    зголоднена    досі,
І  жадібно  сьорбають  сонце  дахи.

Замовчане  слово,  будностей  сутінь…
Тремким  павутинням    снуються  думки
З  мороззя  загати,  вітрами    затруті,
В    капличку  душі  шукають  стежки.

Чи  смієм  просити,  чи  хочемо  дива?
Вичавлює  ранок    заманрені  сни,  -
Де  чорні  круки  на  неораній      ниві,
Озимо-засіяній  градом  весні.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559296
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2015


про вірші і шкарпетки

[i]Заховстану    звичку  вертатись  люди  мають  за  зле.
Закартинний  сюжет  у  замовчаній  таємниці,  
на  «безбожно  любити»  нема  «часодози»,  але
це  лікарська  помилка  –  біс  не  ребрі  а  в  ключиці.


Мені  поталанило  більше,    ніж  будь  кому
спільні  світлини  «на  згадку»  не  зблякнуть,  бо  їх  нема,
ні  боргу  комірного…  вже    виткано  гарну  тасьму,
щоби    в  стос  спакувати  й  віддати  отак  задарма    
нецукровані  вірші,  що  писались  як  дощ  паде,
в  літню    пору  парку,    чи  у  мряку  осінніх  зотлінь,
у  миті  сповідні,  ті  коли    одкровення    не  жде,
а  ти  наодинці  із  тінню  в  кубі  уважних  стін.

Розплутавши  цю  писанину,  варто  сплести  шкарпетки,
або  шалик  зимовий    і  ще  там  якісь  дрібниці,
у  когось  зігріються    ноги,    чи    душа…  то  ж    поетка,
якій  поталанило  в  чомусь,  пішла  купувати  спиці.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557763
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.02.2015


Лодочка

[i]Облака  дождями  грустят…  Смирись…
У  причала  лодочка  в  тишь-благодать,
Подберите  меня,  по  течению  ввысь,
Там  все  ново,  потому  что  не  умирать,  -
Просто  жить  и  любить  и  слушать  дожди,
Там  не  вянут  цветы  и  серебряная  река,
И  стрекозы,  и  птицы,  и  куда  не  пойди,-
Все  край  света  …  И  облака…  облака…

Уплывет  в  озерно-зыбкую  гладь
Диво-лодочка,  словно  в  небо  мечта,
Вы  о  ней  постарайтесь  не  забывать
В  утлом  мире  с  названием  «Суета».[/i]

                                   ***

(иллюстрация  от  Джери  Уилсмана)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556200
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.01.2015


А день такий бува, зазвичай, в грудні…

[i]А  день  такий  бува,  зазвичай,    в  грудні,  -
самотньо-зважений,  коротко-  нетривкий,
занурюється  в    ніч,  сновидо  -безпробудну,
мне-місить  заповзято  час  гливкий.

Тяглисто  виринає  з    передночі  
на  стелі  навзнак  розпістерта  тьма-печаль,
і  ти  …  під  наглядом  зими,  і  хочуть  спати  очі,
ждеш  сну…  а  він  не  йде…  На  жаль,

світ  вніжений  мовчанням  снігочасу,
(чимчикувати  довго  слоникам  до  дня),
зимове  рівноніччя  п’є  ковтками  ласо,
зухвало      спокій  твій,    навстоячки,  до  дна.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015


Таке примарилось…

Ми  не  з  одного  з  тобою  тіста,
Бо  я  з  ребра,  а  ти  з  ефіру,
Із  криги  міст  до  твого  міста,
Весні  розтане  на  офіру.

Та  ми  з  одного  таки  століття,
То  може  місце  одне  хоч  вільне
Є  у  твоїм  бутті-політті,
У  завіконні,  хай  не  чільне?..

Я  буду  тихо  там  у  куточку
Собі  днювати  і  гріти  душу,
І  так  неквапно,  по  листочку,
Вкладати  сни  в  альбом  із  плюшу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015


Допиваешь ночной кофе…

[i]Допиваешь  ночной  кофе?
До  утра  еще  минут  двадцать,
А  во  сколько  там  твое  утро?
Сколько  сумерек  в  твоем  штофе?
Ну,  а  мне  пора  одеваться,
Запускать  свой  кораблик  утлый
В  нарисованный  день  –  будень,
В  осень,  что  состарилась  вовсе,
Но  еще  пироманией  бредит.
Вот  трамвай  нарисован  и  люди,
Закрываются  двери,  готовьтесь,
Нарисовано  –  все  уедут.
Я  сижу  спокойная  будто,
Но  кричит  в  пятьсот  децибелов
Полый  мышечный  орган  -  сердце,-
А  всего-то  грамм  двести,  брутто…
Настоящий  снег  падает  белый,
По  закону  зимних  инерций.
Понимаешь,  такая  вот  штука…
Знаю,  ты  ведь  не  нарисован,
Я  могу  обнимать  твой  голос,
Крепче  чем  целовать  руки,
Но  развел  нас  по  разным  вагонам
Кондуктор,  не  вася,  а  хронос.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548239
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.01.2015


Мрії часто стають експонатами…

[i]Мрії  часто  стають  експонатами  
На  полицях  музею  бажань,
Полинялі…  а  були  строкатими,
Припасовані    до  сподівань.

Ну  то  й  що,  як  хвилево  скорилися
Передсніжжю    тривкої    зими,
Тепле  завтра  ніччю    наснилося,
А  у    нім  -    Боже,  -  вільні      ми.

Летимо  якимись  етерами,
В  невід  ловимо  літо  жарке,
І  з  гілок  яблуневого  дерева
Рвем  плоди  …  От,  насниться  ж  таке…
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014


Поштар

[i]Примарився  поштар  старезний...  Серед  провулків,  вулиць  площ,
Він  торбу  зморшкувату  носить.  Куди?  І  звідки?  Знає  дощ.

Нашепотів    мені  якось  він,  надріботів,  нашелестів,
Що  в  торбі,  сивий  пелехатий,  поштар  несе  сто  літ  листи…

Кому  від  кого…  Чи  відомо?  Відомо  –  в  них  чиясь  любов,
Кохання,  мілосць  із  лав  сторі  і  потаємності  розмов.

В  конвертах  зжовклих  адресатам,  давно  вже  вибулих  людей,
«Я  кохам  тче»,-  якійсь  панянці  писав  захоплено  спудей  …

«Тебе  не  можу  не  кохати»…  Писала  дамочка  комусь,
Світлина…  підпис,  дата  …  P.S.  «за  тебе  я  молюсь…»

Писав  боєць  з  якогось  фронту  присвяту  молодій  жоні:
«Вернусь  навесну,  неодмінно,  присягу  вірності  храни»…

«Іх  лібе  діх»  і  «лав  ю  дарлінг»,  хто  зна,  коли  писалось  те…
Та  жаль,  не  зналось,  що  намарно,  і  що  поштар  не  донесе…

А  дідуган  ще  вірить  в  диво,  він  зна  –  кохання  не  вмира…
У  двері  стукає  учтиво.  Чи  хто  відчинить?  Завмира…[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543121
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.12.2014


Незнана дотиком, цнотлива займаність

[i]Незнана  дотиком,  цнотлива  займаність,
Чуттів  розпущеність  у  снах  мереживі,
Проміння  видиво  пірна  у  зламаність,
Сягнем  нетлінності  покИ  іще  живі.

Затулим  латами  в  ніч  тиші  протяги,
З  поліття  терпкості  пірнем  у  райдужжя,
В  розкриллі  лон  -  тремтіння  потягу,
Двох  стиглих  ягід,  що  вовчі,  -  байдуже.

Захланно  млість  стожиллям  точиться,
Тіла  ізгойдані  зійдуть  живицями.
Втонуть  приречено,  зшалівши,  схочеш  ти,
Ізвившись  спрагою  із  рятівницею.[/i]

18.11.2014  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537812
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.11.2014


В земних садах ще запахом ренети…

[i]В  земних  садах  ще  запахом  ренети
сумирний  вечір  тішиться  .  Снігів
недотик  звітрений      на  вправнім    злеті
зими  до    нас,  осілих,  і    птахів  .

По  плесу,      ген,    пливе  кача  ізнову,
ой,  нене,  бачиш,-  догора  свіча,
кривавить  обрій  місячну  підкову,
в  обійсті  у  садку  коло    Збруча.

Не  сніг  іще,    згубилось  пір'я  сиве,  
недобра  звістка,  сниво…  Люстро  плес
задивлене  у  вись  …  Гіркотужливо
полин  своє  колише  «  дай  нам  днесь…»
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535156
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.11.2014


А скільки ще…

С.В.

[i]А  скільки  ще  голгоф,  епох  і  злиднів
Накоїть  час  у  цім  простім  житті…
І  скільки  ще  «простих»  і  світ  не  видів
А  скільки  їх  зосталось  в  забутті?..
Та  жорна  мелять,  знай,  зерно  в  полову,
Неситий  світ  в  ововченій  імлі…
В  часах  лихих  викігтюється  слово,
Що  рвучко  кинуте  стужавілій  ріллі.  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534719
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.11.2014


Ми у своїх шпарках-шпаринах-дірах…

                                                       С.В.

                             ***

[i]́Ми  у  своїх  шпарках-шпаринах-дірах́,
Заземлені  і  зимні  земнолюди,
Зневірено  закутані  у  вірах,
Чекаємо,  що  за  снігами  буде…

Чи  буде  далі?  Далебі  не  знати…
Визміює  з-за  ґраття  вчора  в  нині,
Тепло  зотліле  гибіє  в  загаті,
І  зубожіє  день,  іще  осінній.

Злий  вітрюган  розчімхує  знічев’я
Зумисно  занечулені  зізнання,  -
Що  хорувати  нам  зосталось  червнем
В  зажур  захристях  ночей  сповідання.  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534260
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.11.2014


Передзим'я

[i]Cтирає  вітер  кольори  рудаві
З  домів,  дахів,  дерев,  а  місто  жде
Ліхтарника,  що  сутінки  тужаві
Мовчазним  світлом  вміло  сповине.

Час  лиє    фарбу  ночі  на  бруківку,
Сьогодні  осінь  –  завтра  вже  зима,
Німа  світлина    -  чорно-біла  плівка,
На  котрій  теплих  відтінків  нема.

Натужно    небо  пражить    сніжні  хмари,
Плахтину    тиші  гріють  комини,
Та  як  від  смутку  затулити  шпари
У  довгі  снігоночі  однини?..  ́[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532428
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.10.2014


Стишок (сезонный)

[i]Неизменно  на  завтра  в  прогнозе  сезонная  слякоть,
Снова  ныть  проводам  и  зябнуть  ветрам  на  суку,
Значит  окнам  во  двор  суждено  запотело  плакать,
И  сутулиться  кленам  остролистым  в  томатном  соку.

Точно  осень,  как  пить  дать…пью  кофе  в  кафешке,
В  этот  холод  собачий  стишок  бы  про  сплин  накропать,
Пожалеть  журавля,  загадать  на  орла,  -  хотя  выпадет  решка,
Значит  надо  синицу  кормить  и  к  рукам  приучать.

Тут  невольно  про  уток  вспомнилось  в  сентрл  парке,
Где-то  в  йорке  октовбер  …  ну  а  наши  в  югах  стрижи,
В  африкании,  им  там  сытно,  вольготно  и  жарко…
А  меня  осеняет  дорога  и  ведомая  осенью  жизнь.[/i]  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532235
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.10.2014


Помнишь танго?…

[i]Говоришь  –  лето…  Да,  конечно,  я  верю,
Не  по  мне  сшит  июль,  чуть-чуть  длинноват,
Загостили  дожди,  опять  потеряв  чувство  меры,
Не  они  виноваты,  это  осень,  она…  Виват!

Августейший  со  временем  все  подутюжил,
Подытожил  под  сальдо  за  прошлый  квартал,
Пью  лонг-дринк  и  смотрю  как  пузырятся  лужи,
Завернувшись  в  любимое  из  одеял…

Почему  бы  не  взять  из  прошлого  лучшее?)
Тише,  детка,  а  лето…  Зови  не  зови…
Помнишь  танго,  последнее,  от  Бертолуччи?
Все  как  «здрасьте»…  Но  спасибо  тебе,  визави.[/i]

29.08.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521774
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.09.2014


краще…

[i]
Дожию  до  зими,  дотягну,    як  ні,  -  то  долізу,  
Сядем  поруч    вікна,  у  якому  летітиме  біле  
Щось  мокре,  пухке,  так  схоже  до  першого  снігу,  
Я  мовчатиму,  бо  -  те,  що  скажу  –  не  впало  не  сіло…  
Так  сидять  ,  зазвичай,  на  спакованих  вже  валізах.  

Поки  так…  в  ватрані  горітимуть  липові  дрова,  
І  ці  глупі  вірші  вилітатимуть  з  димом  у  комин,  
Вип’єм  кави?  Вина  по  келішку  -  «на  здров’є»,  
Спопеліє  цигарка,  а  з  нею  і  запаху    спомин…  
Тільки  в  кожнім  мовчанні  є  своя  післямова.

Я  піду…  так  нечутно  і  дверима  не  трасну,  
Так  ідуть  назавжди,  тільки  треба,  щоб  вчасно…

[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517468
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.08.2014


Поету

[i]Доспіло  літо  поспіхом  до  слив,
Гливкої  спеки  піднебесся  серпня.
Минула  мить  стрімких  залітних  злив,
У  кволий  ранок  млосний  і  нестерпний
Тобі  не  пишеться,  хоча  не  бракне  слів,
Думок,  чуттів,  а  радше  неповторів,
У  зліпку  пам’яті,  що  досі  не  змалів
Тепло  солоне,  запізніле,  моря.
З  поліття  мовчки  лину  у  твої
Звукописи  осіннього  затишшя,
Там,  на  дерев  оголеному  тлі,
Так  красномовно  лиє  небо  тишу.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516782
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.08.2014


двоє в човні

[i]Пам'ятаєш,  чи  ні,  як  були  ми  спеки  зволенники,
І  сміялись  як  діти,  і  вірили  -  світ  зачека,
Доки  ми  безтурботно  пограємось  в  енеки  бенеки,
Але  він  так  невпинно  крізь  літо  і  нас  протікав.

Осінь  плела  інтриги.  В  закоркованих  вулицях  зливами
Готувала  потоп…  Зайшлий  вітер  зривався  на  крик,
В  паперовому  човнику  ми  все  ж  залишались  щасливими,
І  нам  байдуже  було,  де  море,  а  де  материк…

Незадовго  позимніло.  Взялась  вдосвіта  першою  кригою
Калабаня  велика  у  підніжжі  старих  камениць,
Криголамом  не  став  наш  човен  і  чекали  відлиги  ми,
Але  небо  всещедро  нагнало  в  крайсвіт  сніговиць.

Зимували  так-сяк,  від  снігів  заслонялись  надією,
У  вазоні  дбайливо  плекали  розчімхану  розу  вітрів,
Та  не  втямили,  що  якраз  ними  і  будем  розвіяні,
Щоби  згодом  ,  колись,  зустрітись  в  одному  із  снів.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515118
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.08.2014


непогода

Ветер  с  веста  юлил,  обещая  с  морей  непогоду,
А  хотелось  жары  после  этих  настырных  дождей,
На  цветастых  зонтах,  уплывающих  пешеходов
Календарное  лето  дождит  и  дождит  много  дней.

А  на  улице  Липовой  старяться  грустные  липы,
В  ржавых  листьях  каштанов  засела  осенняя  моль,
В  лужу  смотрит  фонарь  –  в  ней  мелькают  реальные  клипы  ,-
Лето  все  в  один  день…  и  в  миноре  на  ля  плюс  бемоль…

Мне  ваш  правильный  профиль  все  снится,и  кажется  слышу
В  неуютности  ночи  рождается  эхо  на  звук,
Несозревший  до  слов,  зарифмованных  в  четверостишье,
Синкопирует  дождь  на  запястьях  протянутых  рук.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512006
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.07.2014


ночной ноктюрн

навеенное  http://www.stihi.ru/2014/03/28/2211
         ***
[i]Стены,  окно,  кофе…
Завтра  такси  в  восемь,
Поезд,  купе,  вздохи…
Скоро  настанет  осень…

Жарит  Париж  каштаны,
Завтра  она  приедет,
Мельница,  дождь,  путаны,
Город  трагикомедий…

Желтый  фонарь  в  окна
Даме  моргает  хитро,
Сердце  тихонько  екнет,
Дождь  смывает  субтитры…[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510398
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.07.2014


Я, возможно…

[i]Я  тебе  не  любовь?  Мой  добрый  поэт…
Я  подкидыш,  случайно  найденный  в  сне…
На  мой  невопрос  –  напиши  неответ  -
Ясней…

Я  тебе  не  жена…  Милый  мастеровой…
Поперечная  -  встречная…  Всего-то  лишь,
Моя  боль  охрипла  и  стала  немой.
Молчишь…

Я  тебе  и  не  дочь.  Самый  близкий,  родной,
А  приемная  только…  Как  больно  на  «вы».
Разреши  оставаться  пока  живой…
-  Живи

Я  не  кукла…  Спасибо  тебе,  чародей,
За  подаренный  лот  -  дышать  как  любить,
И  бояться,  что  можешь  в  один  из  дней
Убить…[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510340
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.07.2014


ты помнишь…

[i]Ты  помнишь  нездешнюю  из  полураспада  снов?
Задуманных  раньше,  до  зачатия  личной  вселенной,
касался  ее,  а  она  откликалась  на  зов,
и  телом,  и  тем,  что  неизменно  бывает  нетленным.

Не  важно  откуда,  нездешняя  –  из  пустоты,
она  (пусть  простит  торричелли)  была  миром  иллюзий,
смотри  –  лишь  невидимый  шлейф,  сквозящий  из  темноты,
а  ты  дал  ей  имя  когда-то  потерянной  музы.

Сама  приручилась,  привыкла  к  рукам  и  в  глаза
смотрела  щенком,  носом  тычась  сухим  в  ладони,
ее  мягкие  волосы  –  сумасшедшие  до  нельзя  -
костры  среди  ночи  в  комнатном  лунном  неоне.

Хватило  воды  для  реки  и  безумий  огня,
терпений  терпеть  и  памяти,  чтобы  запомнить
странную  девочку  в  ржавом  солнце  прошедшего  дня,
в  тетрадях  стихов,  из  которых  не  вышел  двухтомник.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510228
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.07.2014


Времена года

[i]Соль,  текила,  лимон,  запястье,
Лампа,  снег  за  окном...  стены.
Понимание  состояния  счастья,
Впечатление  сладкого  плена.

Кофе,  утро,  балкон,  занавеска,
Две  зубные  щетки  в  стакане,
Зайчик  солнечный  -  мая  вестник,
Пена  в  ванной,  рождение  планов.

Пиво,  лето,  зонтики,  столик,
Город,  голуби,  бард,  чипсы.
На  салфетке  стихи  в  столбик,
И  не  жалко  потерянной  клипсы.

Сыр,  вино,  джаз-кафе,  вечер,
Платье  -  маленькая  безупречность,
Блюз,  ноябрь,  саксофон,  ветер,
Ее  Величество  Быстротечность.

Соль,  текила,  лимон,  запястье,
Лампа,  снег  за  окном...  стены.
Понимание  уходящего  счастья,
И  желание  выйти  из  крена.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497751
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.05.2014


На взрослом сеансе…

[i]На  взрослом  сеансе  клипы  из  жизни,
Хоть  фабула  эта  предельно  проста,
Магический,  даже,  сюжет  реализма,
А  голос  за  кадром  –  глухонемота.

Из  всех  совпадений  –  одни  невнятки,
Обещано  девочке  полюбить,
Ну,  с  ней  все  понятно,  и  все  в  порядке,
В  сценарии  четкая  красная  нить.

Она  воплощается  в  однодневку,
Летящую  бабочку  на  огонек,
Ее  отлюбили,  как  продажную  девку,
И  крылышкам  срок  мотыльковый  истек…

Такой  вот  the  end,  исчерпан  сценарий,
Пополнил  коллекцию  светский  педант,
Умело  наколота,  без  комментариев,
И  бирка:  «реликторый  вариант».[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496065
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.05.2014


Уготованы роли…

[i]Уготованы    роли,  но  чем  кончится  этот  спектакль?
Макияжимся,  едем,  спешим,  ощущая  себя  гребцом,
Мы  надеемся,  что  труден  будет  лишь  первый  акт,-
Дальше  все  по  сценарию  с  офигенно  хорошим  концом.

А  на  сцене  любофффь,  надо  как-то  вживаться  в  роль,
И  про  пробки  забыть,  и  не  помнить  -  в  химчистку  пиджак,
Но  как  будто  назло,  в  гримерной  пристал  режиссер,
Изменил  эпизод,  с  поворотом  на  новый  зигзаг.

Ну  а  после,  с  утра,  сосчитав  в  октябре  цыплят,
Неответ  получив,  не  прочтем  -  заглючит  вай-фай,
По  сюжету  дожди…  в  непрогнозе  души  -  плюс  пять,
Если  титры  не  врут  -  на  «Привет!»  только  грусный  смайл![/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494279
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.04.2014


Совет… ("письмо счастья") ) )

[i]Научись  не  помнить,  не  верь  зеркалам,
Отдохни,  отдышись,  побудь  с  кем-то  близким,
На  крайняк  -  отоспись,  разбери    хлам,
Вместо  курева  лучше    соси  ириски.

Вживайся  в  образ  модной  фактуры,
Может  хватит  мечт?    Вот  еще  перспектива-
Свои  сюры  калякай      с  натуры,
Возможностей  столько  и  позитива.

Много  счастья  будет    и  жирный  плюс,
Копирайтни  совет  поделись  с  другими,
Как  диетой  модной      с  пометкой  «news».
…  только  сны  не  приснятся  больше  цветные.

 …жаль  не  станет  со  мною  он  страшно  жив,
Кому  нужен  воздух    бэушной  резины.
Закрываюсь…  технический  перерыв,
Потеряться  ушла    на  рынок    блошиный.  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493035
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2014


Я многое помню… (плейкаст)


http://www.playcast.ru/view/5585699/5a49dccf79f3bfd3a170eb38497852a4222dff6fpl

[i]Я  многое  помню,  столько  застряло,
все  многозначно  и  эта  зима
короткометражная  …  снежная  мало…
лишь  волосы  стали  длинней
на  пять  сантиметров  …к  чему  я  об  этом?..
но  я  бы  тебе  дала
дотронуться  к  ним,  как  прошлым  летом,
в  самый  дождливый  из  дней.


Стабильно  спокоен  многокаменный  город,  -
брусчатка,  витрина,  трамвай,
мне  дождь  одуревший  шепчет  за  ворот
свои  многоточия  про  «нельзя».
Почую,  чем  есть,  хоть  привита  от  боли
еще  три  года  тому,  но  ты  знай  -
я  вымолчу  просто,  выпплакав,  что-ли…
За  тобой  свою  душу,  а  не  глаза.  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492343
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.04.2014


ніхто не плакав…

Угору  пнулись  явори,
імліла  спека,  небо  гусло,
тремтіли  трави,  на  гнізді
хитанню  гілля  вторив  бусол,-
що  добігає  вже  весна
свого  кінця  –  початку  літа,
ронили  сім’я  пирії
попід  рови,  на  шлЯху  битім.

Варилось  в  висі  молоко
і  пінно  хмарами  стікало
в  долоні…  літо  ж  молоде
на  світ  просилося…  але
ніхто  не  плакав,  що  весна
отак  безудержно  минала.
…За  літом  зосенить  вода,
і  листя  закружля  опале.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2014


Одинак

В.С.

В  імлі  сплюндрованих  доріг  йшов  одинак  під  небом  Бога,
Той  путь  долав,  як  тільки  міг,  хоч  він  суглинистий  і  довгий.
У  згортку  ніс  свій  дивний  світ,  не  зрозумілий  ні  для  кого,
Сміявся  в  очі  лихоліть  і  серцем  жалував  убогих.
Була  у  нім  своя,  свята,  незреченість  себе  самого,
Любов  була,  проста,  земна,  і  правд  своїх  пересторога.
Хоч  відсахались  янголи,  хоч  ніч,  як  гадина  у  душу
Вповзала  у  вряди–годи,  він  згорток  ніс,  бо  знав  що  мусить.
Росли  барвінки  й  полини,  було  всього  на  дикім  полі…
Нанесли  в  скроні  сивини  вітри  скуйовдженої  долі.
Жагу  сягнув,  і  час,  і  мить,  і  сіль  стражденної  неволі,
...Він  одинак…  і  в  нім  болить…  душа  роз’ятрена  до  крові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491603
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.04.2014


Про Світ… рядків із надцять

[i]Прості  слова,  їх  так,  рядків  із  надцять,-
Розповісти,  як  я  його  люблю,
Та  він,  напевно,  таки  має  рацію,  -
«Мовчи»…  Мовчу…  і  вроки  не  засплю.

Вдихнути  лиш  вартує  оцю  вЕсну,
Блакить,  що  жде  нове  лелеченя!
На  денці  серця  зимна  крига  скресне,
Не  винна  я,  то  май  чуда  вчиня.

Диви  -  дива!  Як  ложе  зелен-килим,
І  мліють  у  вельонах  деревА,
Цей  світ,  як  ти,  мені  до  болю  милий,  -
«Мовчи!»..  Мовчу…  Хоч  стримання  нема.

Тамую  лоскіт,  обійму  коліна,
Мої  чуття  –  метелики  нічні
На  світло  твОє…  То  ж  дозволь  хвилину
Бентежно  потремтіти  на  плечі.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2014


Незваный ужин)

[i]На  сто  званых  ужинов  хватит  приправ,
Приборы,  сто  хрустальных  бокалов,
На  сто  разговоров  -  грамм  двести  отрав,
Украшено  сто  элегантных  залов.

Сто  разных  пластинок  на  патефон,
Из  самых  классных  мелодий,
а…  время  года?  Выбран  лучший  сезон  -
уютно  счастливой  природы.

Но  голод  не  тетка…  Застал  врасплох,
В  кафешке  с  привычным  фастфудом,
Молчали,  жадно  жрали  хотдог,
И  чокались  пластиковой  посудой.

Хоть  ветреный  вечер  никем  не  зван,
В  подъезде  на  лестничной  клетке
Все  было  «по-крупному»,  one  to  one.
Десерт  -  одна  на  двоих  сигаретка.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491209
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.04.2014


Не ждать ни дурной, ни благой вести…

[i]Не  ждать  ни  дурной,  ни  благой  вести,
Рассчитаться  исправно  за  добро  и  тепло,
В  ближнем  ларьке  попросить  –  взвесте
У  моря  погоды,  тара  есть,  повезло!

Напялить  лицо  на  конечной  трамвая,
Бросить  взгляд  в  скверкнувшего  неба  блесну,
Ну,  привет!..  Закурить,  замолчать  и  растаять…
Нету  слов  -  нету  боли…  и  веры  в  весну…

А  город  зеркальный  поет  аллилуи,
Только  в  окнах  отмытых  мертвый  сезон,
Послать  бы  воздушные  поцелуи,-
«Внедоступ»…  Ответят  из  палео  зон.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490896
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.04.2014


… не озветься (дощове)

Лив  дощ,  був  рясним  і  ніяк  не  вщухав,
Вона  у  провулках  шукала  минуле,
Ніхто  не  чекав    її  в  зливу,  не  знав,-
Що  мріялось  їй    –  стало  лише  намулом.

На  вітрі  тремтіла  ,  та  як  їй    піти,
Даремно  чекати  погоди  із  моря,
Втішалась,  дурненька,  посеред  сльоти,
Що  мури  із  нею  хоча  б  поговорять.

В  дощі  нерозумно  кричати:  "Вернись!"
Як  тій,  що  в  світи  подалась    за  вітрами,
На  шепіт  вона  не  озветься:  «киць-киць»,
Бо  в    місті  дощів    зачинилася  брами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2014


слишком много причин…

[i]Опять  3.17,  вожделенная  ночь,  когда  ветер  чужой  по  всех  подворотнях  скулит:
Опасно  скучать  по  нему  и  безумствовать  тем,  что  лунность  вернулась  в  зенит.
Почти  нереален  заряд  его  в  тысячу  солнечных  вольт,  потому  и  умеет  умиротворять.
Приют  отыскав  в  пустотах  точного  времени,  -  слишком  много  причин,  чтоб  не  дать  ему  умирать.

Безумие  чтить  слишком  много  причин,  вычитая  из  всех  не  просчитаных  величин,
От  суммы  которых  не  сорваться  в  пропасть  благоразумия…  Слишком  много  причин  -
У  шрамов  выжженных  в  строчках  стихов,  когда  смерти  подобно  молчать.
Ты  помни  меня  на  обороте  привычной  кривой  и  не  вздумай  никогда  умирать.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489745
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.04.2014


в межичассі

[b][i]Коли  ти  близько,  в  межичассі,  я  так  захланно  цілую  пальці,
ти  здичавів,  і  я  -  від  щастя,-  в  міцних  лещатах  передпліч
ловлю  на  вії  подих  звіра,  і  на  печеристій  приманці
найвправнішого  з  канонірів  танцюю  у  шаманську  ніч.

Нема  барлоги,  ні  гніздів’я,  а  є  лише  тремтливі  зорі,
є  «скоро  в  осінь»…  і  зимівля,  і  рятівна  кватирка  в  світ,
там  де  перетяги  галактик  (і  ми,  від  того  певно,  хворі),
нема  доведень  в  математик,  лиш  на  кохання  безліміт.[/i][/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488395
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.03.2014


весняно-сумне

[i]Ніщо  не  зникає,  ніщо  не  зникає,  ніщо…
лиш  тала  вода  вододілом  пере…
тіка  …  знаєш,-  болісно,  болісно  як  у  щось…
у  наше  колись,  яким  згодом  стане  тепер.

ТужАвіють  стебла,  напившсь  першим  дощем,
минулось,  минула  і  ця  заскорузла  зима,
від  скреслої  криги  -  потік,  то  вчорашній  щем,
вкрадається  сум  у  днище  старого  човна.

На  вітрі  шафрановім  трохи  не  так  болить,
промовисте  серце  –  чекай-но,  лише  не  малій,
…  сполохано  мліє  і  зазвичай  бува  мовчить,
 про  світ,  що  безмежний,  таки  безмежно  малий.  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2014


инсомния времени

[b]За  пазухой  души  его  запрятан  ветер
Планеты  самой  сумасшедшей  кармы.
Опять  последняя  из  игр  и  игрищ  смерти
Покинула  бойца  крылато-млечных  армий.

Уронит  время  с  крыльев  перья  жизни
Брутально-  высокосного  пророка
В  абсурдный  миг,  что  сотворен  для  ближних,
И  тех,  кто  до  сих  пор  не  знает  срока.

А  заколдованное  яблоко  Вселенной
Проплачет  всех,  добавив  соли  в  море,
И  алчно  сплюнет  Хронос  в  мир  нетленный
Щепотку  истин,  не  рожденных  в  споре.[i][/i][/b]

                                                     ***

(Иллюстрация  -  работа  Томаша  Алена  Копера,  родился  в  Польше  в  1976  году)  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486673
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.03.2014


Віталій Коротич "Переведіть мене через майдан"

(Останнє  прохання  старого  лiрника)
 1971  р.
http://maysterni.com/publication.php?id=21900

Переведiть  мене  через  майдан,
Туди,  де  бджоли  в  гречцi  стогнуть  глухо,
Де  тиша  набивається  у  вуха.
Переведiть  мене  через  майдан.

Переведiть  мене  через  майдан,
Де  все  святкують,  б'ються  i  воюють,
Де  часом  i  себе  й  мене  не  чують.
Переведiть  мене  через  майдан.

Переведiть  мене  через  майдан,
Де  я  спiвав  усiх  пiсень,  що  знаю.
Я  в  тишу  увiйду  i  там  сконаю.
Переведiть  мене  через  майдан

Переведiть  мене  через  майдан,
Де  жiнка  плаче,  та,  що  був  я  з  нею.
Мину  її  i  навiть  не  пiзнаю.
Переведiть  мене  через  майдан.

Переведiть  мене  через  майдан
З  жалями  й  незабутою  любов'ю.
Там  дужим  був  i  там  нiкчемним  був  я.
Переведiть  мене  через  майдан.

Переведiть  мене  через  майдан,
Де  на  тополях  виснуть  хмари  п'янi.
Мiй  син  тепер  спiває  на  майданi.
Переведiть  мене  через  майдан.

Переведiть...
Майдану  тлумне  тло
Взяло  його  у  себе  i  вело  ще,
Коли  вiн  впав  у  центрі  тої  площi,
А  поля  за  майданом  не  було.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485316
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2014


Сід - Калган "Рефлексія"

http://www.stihi.ru/2010/02/15/3577

можливо  щось  таке  і  напишу
на  ідишу  чи  може  на  івриті
бо  вже  «нацмен»  воно  і  є  «нацмен»
збуваюся  колишньої  чи  ж  рідна
«імперська»  що  від  матері  та  батька
лишилась  як  між  іншим  і  мала
моя  вітчизна  за  межею  вітру…

нашкрябаю  і  душу  придушу
доцмокаю  недоїдки  в  кориті
бо  не  цабе  не  легінь-супермен
та  й  мова  не  велика  не  чарівна
і  не  могутня  та  й  життя  то  байка
про  батьківщину  де  сама  імла
і  плутанина  і  війна  за  віру

якої  менш  ніж  куль  у  «магазині»:
«інтернаціональний»  «А  Ка  еМ»
/останнє  здобуття  співпраці  й  дружби/
відсалютує  в  серце  чи  в  печінку
так  само  в'їдливо  як  гасло  «Хай  живе!..»
і  брат  на  брата  батько  на  синів
як  писано  лікнепівським  нащадкам

магометяни  рОсії  грузини
знов  неписьменні  пекло  чи  едем
все  єдно  м'яти-рути-ружі
збудЯчили  нема  перепочинку
і  знову  «Хай!»  та  «Хай!..»  кравець  і  швець
щось  куховарять  ну  а  я  як  скнів
так  само  животію  і  курчаткам


років  своїх  підводжу  підрахунок
хоча  й  частіше  на  порожній  шлунок
та  все  ж  таки  і  їжа  є  паша
ясна  річ  співвідносно  з  духом  часу
ні  не  з  джерел  тим  пач  з  «першоджерел»
засмічених  інферновим  промінням
/підпитка  степом  тобто  польова/

приміром  янгол  смертовбивства  поцілунок
тицьне  і  щезне  /згрішена  душа
мовляв  живи  поки  ще  не  відчайся…/
хоча  то  крук  кружля  а  не  орел
…і  щось  неясне  бовкнув  про  каміння
отож  живу  а  річечка  сплива


на  жаль  козацької  співають  запізніло
бо  воля  наче  вуса  на  клею
є  щось  таке  і  в  ній  від  бутафорій
та  й  оселедці  також  в  забутті
як  те  що  звалося  колись  «сельодкой»
бо  є  свавілля  безмір  «бєзпрєдєл»
/от  бачте  знов  не  виламать  «імперську»…

так  вп'ялась  наче  бідка  огузніла/
та  й  вибачте  «нацмену»  -  поплюю
щоб  вуса  не  відклеїлись  під  корінь
а  що  стосовно  крони  –  в  маятті
ген  височить  і  майорить  в  польоті…
недобре  підсумовувать  на  ноті
із  сумнівів  та  суму  без  сумлінь
тож  знов  навернемось:  стою  як  «буридел»
тобто  віслюк  як  дослід  Буридана
між  жмуттями  полови  між  двох  зел:
чи  в  море  Чорне  чи  в  затоку  Перську…

                                                                       1991  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485307
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2014


Сід - Калган "напевно лише він єдиний…"

[i]на  вірш  Василя  Стуса  "Сто  років  як  сконала  Січ…"
[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475076

                         ***

напевно  лише  він  єдиний
мав  право  на  свої  слова
ще  Симоненко  син  Вкраїни
за  палкість  свОю  відбував
а  зрештою  -  хто  в  сьогоденні
відповідає  за  слова?
невже  оті  "братки"  злиденні
чи  Ради  присний  Голова?
ох!  Україно!  злидні  твОї
іще  гикнуться  кров"ю  всім
бо  в  тому  клятому  сувої
у  крові  очі  -  не  в  росі
бо  у  сімох  няньок  без  ока
дитя  /поцілив  снайпер-щур/
ох!  Україно!..  мрІй  висока!..
сьорбни  крицевого  борщу!..((
отож  бо  -  треба  рвати  крицю
кайданів  душ  вериг  буття
бодай  онукам  Щиру  Трійцю
лишити  нам  із  небуття

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482068
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2014


Случится сон…

[i]Случится  сон,  в  один  из  четвергов,
Примерно  в  январе  (уже  настанет  снежность),
Похмельный  город  не  заметит  ничего,
Храня  по  прежнему  ночную  безмятежнось.

А  я  вдохнув  своей  мечты  озон,
Ступлю  на  скользкую  троллейбуса  подножку,
Я  знаю,  он  идет  в  мой  давний  сон,
Где  у  пригорка  есть  изба  на  курьих  ножках.

Меня  ты  встретишь,  добрый  котофей?
Ты  помнишь,  знаю,  как  все  было  в  прошлой  жизни,
Там  без  тебя  зима  теперь  длинней,
Врачует  время,  но,  увы,  не  лечит  близны*.

Часы  кукушьи  радостно  пробьют,
В  честь  очень  странной,  этой  гости  полуношной.
Привет…  Мне  захотелось  в  твой  уют,
Останусь,  хочешь?..  Я  решила  …  Буду  кошкой.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476666
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.02.2014


…и январские рыбы

[i]...и  январские  рыбы,

случится  однажды,-

на  оконном  стекле

из  густой  спирогиры

нереститься  уйдут,

и  наверно  не  важно,  -

на  один  ледниковый

не  состариться  миру.



Теплокровным,    уплыв  -

не  осилить  бермудский,

в  этом  хаосе  млечном

-  отливы–приливы…

После  нас  хоть  любовь…

но  уже  не  вернуться

по  течению  рыбьем…

мы  же  теплолюбивы.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476609
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.02.2014


Элементарная частица

[i]ЛГ  в  оранжевом  трамвае  до  кольцевой  допишет  стих,
Блестит  булыжник  под  ногами,  январский  дождь  под  вечер  стих,
Геометричность  улиц  серых  и  желтый  свет  квадратов  глаз,
ЛГ  в  окне  на  супермаркет  о  вечном  думает  сейчас.

Неоном  вздрагивает  синим  стекло  рождественских  витрин,
На  свет  зеленый  -  вереница  шуршащих  шинами  машин,
Подвыпивших  подростков  ругань,  облезлых  кошек  кутерьма,
Застегнута  на  все  петлицы  предночья  неба  полутьма.

О  равноденствии  весеннем,  коровке  божьей  на  стебле,
Что  все  проходит,  как  и  лето,  но  свет  рождается  во  мгле,
ЛГ  добавила  две  строчки,  закрыв  к  полуночи  блокнот:
Элементарная  частица  любви  вселенской  не  пройдет…[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475196
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 26.01.2014


"Сто років як сконала Січ…" Василь Стус

http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=3339

Сто    років    як    сконала    Січ.    
Сибір.    І    соловецькі    келії.    
І    глупа    облягає    ніч    
пекельний    край    і    крик    пекельний.    

Сто    років    мучених    надій,    
і    сподівань,    і    вір,    і    крові    
синів,    що    за    любов    тавровані,    
сто    серць,    як    сто    палахкотінь.    

Та    виростають    з    личаків,    
із    шаровар,    з    курної    хати    
раби    зростають    до    синів    
своєї    України-матері.    

Ти    вже    не    згинеш,    ти    двожилава,    
земля,    рабована    віками,    
і    не    скарать    тебе    душителям    
сибірами    і    соловками.    

Ти    ще    виболюєшся    болем,    
ти    ще    роздерта    на    шматки,    
та    вже,    крута    і    непокірна,    
ти    випросталася    для    волі,    

ти    гнівом    виросла.    Тепер    
не    матимеш    од    нього    спокою,    
йому    ж    рости    й    рости,    допоки    
не    упадуть    тюремні    двері.    

І    радісним    буремним    громом    
спадають    з    неба    блискавиці,    
Тарасові    провісні    птиці    —    
слова    шугають    над    Дніпром.    

VI.1963

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475076
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.01.2014


Без названия

[i]Утро  поспело,  тот  же  ноябрь,  трезвонит  будильник,  семь  тридцать.
Свитер  колючий,  зерО  за  окном,  скоро  зима…  убиться.
Две  ложки  кофе,  чайник  свистит,  включаю  телик  на  кухне.
Я  не  люблю  тишины  с  утра,  с  «ящиком»  как-то  уютней.

Надо  спешить  со  всех  ног,  пора…  сегодня  пешком  без  машины.
Пятница,  в  пробках  долго  стоять,  в  баке  на  дне  керосина.
Что-то  хотела  тебе  сказать,  про  сон…  и  что  мне  одиноко.
Наночь  читала  твои  стихи  и  думала  о  высоком.

Уже  восемь  тридцать,  ищу  ключи,  вечно  полно  в  сумке  хлама.
Надо  же,  «лайф»  зазвонил,  «Алло!  А,  привет…»,-  это  мама.
Дождь  ниоткуда,  зонт  не  взяла,  голубь  слетел  с  парапета.
Ты  не  звонил,  два  квартала  еще,  ты  в  своем  мире  где-то.

Я  на  работе,  девять  ноль-ноль,  завела  пять  новых  историй.
Как  и  всегда,  писанины  полно,  потом  возьмусь  за  лавстори…
Вот,  бокс  свободен  и  я  туда,  присяду  у  батареи.
Холодно,  пусто,  когда  без  тебя,  я  промокла,  я  заболею.

Тридцать  шестого,  уже  темно.  «Дома,  привет,  ну  как  ты?».
Да,  все  путем…  то  есть  все  хорошо.  Как  раз  поливаю  кактус…
Погода  ухудшилась,  скоро  зима.  На  ужин  овсяные  мюсли.
Мне  остается  любить  тебя,  позвони,  когда  вынесешь  мусор.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469157
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.12.2013


***

[i]Міста  чужого,  без  назви,  куди  мене  ніччю  носило,
Дивилось  обличчя  із  водного  люстра  калюж,
Приземлившись  під  ранок…  як  зазвичай,  знімала  крила…
Мостилася  поруч…  і  на  тіло  твоє  з  моїх  вій  обсипалася  туш.

Ти  у  снах  своїх,  знаю,  не  можеш  бути  незрячим,
І  мене,  занечулену  дотиком,  ледве  живу,
Понад  прірвою  ніс  і  було  так  хвилююче  лячно,
Бо  ж  не  знати,  чи  довго  у  леті  пробудеш  отак  наяву  .

Потім  кроки  лічила,  ті,  що  міряли  стрілки–солдати,
Доки  сонце  мене  замурує  у  вічність  смоли  бурштину,
На  пласкатому  диску  його  вибухали  секунди  розплати,
Розриваючи  досвітком    ніч...  божевілля  лишаючи  сну.  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466004
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.12.2013


Сезон снiгiв

[i]  Захмарні  замки,  снігові,  непевні,
Нуртує  час,  зализує  пороги,
Червоне  щось  пульсує  в  синій  вені:
Жага,  спокута  і  земні  тривоги.

Пелюстки  творять  крижані  лекала,
Та  мертві  квіти  -  далебі  не  квіти,
Вони  лише  нагадують  дзеркалам  -
Amore,  Morte  –  вічні  квити.

Сезон  снігів…  дороги  меланхолій,
Куди  іти?  У  тиші  непорушній
Вдовж  паралелей  залізничних  колій
Зимують  простір,  небо,  душі.

[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466002
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.12.2013


хтось… (передзимове)

 Хтось  в  моїм  середмісті  керує  таємно  погодою,
Рве  стопкрани  дощів  на  розхристаних  площах  вітрів,
В  цю  застуджену  осінь  октовбер  у  мЕні  розгодує,
Розчиняє  колоїдний  простір  думок  і  чуттів.

Хтось  вселяє  у  сни  запозичені  мрії  з  майбутнього,
І  у  мовчанки  грає  з  бажаннями,  ...  в  хибних  думках
Бережемо  добро,  що  нажите  колись,  в  незабутньому,
Щоби  жити  щасливо  …  як  в  добрих  дитячих  казках.

Хтось  казковий  сюжет  передивиться  в  касовім  сінема,
Де  у  кадрі  строкатість,  а  вірші  у  титрах  зізнань,
…на  долівці  посидіти  б  поруч  з  твоїми  колінами,
І  затримавши  подих,  мовчати  безглуздям  чекань.

Спеленають  сніги  листопадом  спустошені  вулиці,
Що  віддались  зимі  на  поталу  шаруг-  хуртовин,
Хтось  насипле  крупу  на  дахів  подивовані  вилиці,
Невідомість  прийде  і  безсоння  ночей  тихоплин.

Хтось  наосліп  змалює  пейзажі  небесною  тишею,
І  напне  корогви,  замовляючи  сни  і  жалі,
Є  вогонь  в  ватрані,  не  шкодуй  ні  про  що,  потеплішає,
...  так  бува,  зазвичай,  при  розмові,  коли  при  столі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458366
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.11.2013


… а яблоки

…  а  яблоки  падали,  падали  яблоки,
Старые  яблони  плакали,  плакали...
Осенью  влажною,  осенью  зяблою.
Что  напророчено  этими  знаками?..
И  ни  при  чем  тут  закон  Исаака.
Полупрозрачные,  желто-зеленые,
Неощутимые  и  невесомые,
Ветви  роняли,  безвозвратно  теряя  их.
Может  быть  в  этом  и  есть  то  искомое,
Что  нужно  земле,  остывшей  от  лета,
Когда  просыпался  краешек  света.
Снилось  …  под  утро  …  Как  они  падали!
На  иглы  травинок  с  росою  лантана,
Ах,  знали  бы  вы,  если  б  вы  знали,
Что  есть  спасение  самообманом.
Но  не  сорвала  и  не  поймала,
Не  отыскала,  не  отыскала…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454759
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2013


когда узнаем…

[i]когда  узнаем  истину  вины
стон  отличим  от  стона
стену  от  самой  каменной  стены
и  душу  от  цветного  фона
от  неуютности  одно
из  самых  белых  одиночеств
случайность  от  самой  судьбы
и  правду  от  таиственных  пророчеств
полынь  от  боли  горечь  от  любви
дождь  от  слезы  и  осень  от  погоды
и  по  кривой  падением  звезды  
мелькнем  по  краю  небосвода[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454758
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.10.2013


сум'яття

[i]вохристий  дощ  наплакував  сум’яття

чуття  зужиті  тасував  в  рядки

залистопадить…  і  руді  багаття

зухвалість  часу  перемінять  на  леткі

алюзії  зимівлі  чи  минання

що  затяжіють  в  зубожілі  дні

закутані  у  марноту  чекання

розвітреного  в  спокій…  але  ні

несамовито  засудомить  ніччю

заскиглить  зібгана  в  душі  печаль

задивлена  у  миготливе  і  всенічне

світіння  вічне  зайшлих  зір…  на  жаль

на  шельках  терезів  ще  унцій  кілька

хвилевого  сусального  тепла

щоб  поспіхом  іще  допити  тільки

ковток  жаги  і  стерти  піт  з  чола[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013


Запотеют небом мокрым окна… /навеянное/

[i]Запотеют  небом  мокрым  окна,
На  исходе  заноябренного  дня,
Непослушный  свой  поправит  локон,
Та,  которая  похожа  на  меня.

Девочка  с  веснушками  под  осень,
И  глазами  в  зелень  и  печаль,
В  чашку  с  кофе  тельце  папиросы
Бросит,  и  заплачет  невзначай…

Ей  захочется  по  первому  морозу,
Из  невстреч  на  перекрестках  городов,-
Возвратиться  в  сон,  где  собирала  розы
Девочка  из  нерифмованных  стихов.

А  привыкшее  к  погодным  переменам
Одинокое  засмотрится  окно,
Как  ступают  рядом  чьи-то  тени,
Что,  увы,  не  встретились  давно…[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449302
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.09.2013


Ми вкотре…

[i]Ми  вкотре  успадкуєм  осінь,
І  сплатим  літу  мито  за  тепло,
У  день  такий  шалено  заголосить
Своє  натужне  вітер:  «Вже  було…»

В  реаліях  ілюзій  наших  спалень
Яке  їй  діло  до  сумних  віршів?
Вона  ж  сама  приречена  до  спалень,
Бо  тлінне  золото,  а  листя  й  поготів…

Минеться...    і  сльота  у  спокій
Тугою  протече  поміж  рядків,
Навіяних  лунким  відлунням  кроків
У  тверді  перехресть  базальтових  віків.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2013


как и всегда…



[i]К  шести  вернется  домой  и  допишет  рассказ,
Не  важно  о  чем,  пусть  каждый  решает  сам,
Он  прозу  просил,  ну  ладно…  как  в  прошлый  раз.
Из  рифм…  ведь  получится  снова  спам.

К  семи,  как  зимой,  будет  ждать  звонка,
(бывает,  так  затрахает  круговерть)…
Она  курит  в  черный  квадрат  окна,
В  неизбежность  застывшую  всех  потерь.

В  полночь,  в  черном  квадрате  взойдет  луна,
Его  пальцы  ложбинки  коснутся  между  ключиц,
И  за  миг  –  она  будто-бы  воскрешена,
Что  бы  стать  самой  лучшей  из  учениц.

После  трех  просыпается,  впрочем,  как  и  всегда,
Ей  настырно  инсомния  смотрит  в  рот,
Только,  что  рассказать,  если  грезится  ерунда,
А  она  не  проходит  и  даже  не  перестает.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445701
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.08.2013


этим летом на рыночной площади…

[i]Кто-то  выбил  все  стекла,  а  дворник  сказал  -  смерч,
До  чего  надоела  отстойная  ложь  и  боль,
Сигареты  в  ларьке  с  рекламкой  «курение  –смерть»,
А  еще  -  черный  тополь,  подстриженный  в  марте  под  ноль.

А  на  Рыночной  площади  вечно  идет  дождь,
Впрочем,  площади  этой,  как  и  города,  больше  нет,
По  утрам  не  тревожит  привычный  трамвайный  скулеж,
Да  и  рельсы  в  черном  базальте  –  почти  раритет.

Ржавой  памятью  в  лужах  кругами  молчат  фонари,
Раньше,  помнится  ,  как-то  с  «кругами  своя»  -  везло,
Повзрослевшая  девочка  ,  -  ну  говори…  говори…
Это  вряд-ли  ,  ведь  нет  этажа  на  котором  жила  Ло.[/i]
                                                     
                                                                     ***

(рисунок  из  инета)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441264
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.08.2013


Щось примариться…

Щось  примариться,  -  намалюється,
Ніби  фарбами  з  висі  виллється,
Раптом  спогади  забіснуються
На  відбитках  тіней  засмучених.
Вони  пнуться  у  сни  сніговицями,
На  шибки  ліплять  спогади  інеєм
Із  такими  знайомими  лицями
Незабутнього  давнього  cinema.
Заримовуєм  в  стовпчики  марення,
Наче  бавимось  в  хрестики-нулики,
Ятрим  душу  з  прадавніми  ранами,
Розплітаючи  пам’яті  вузлики.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2013