Макієвська Наталія Є.

Маску кривди зніму

У  тебе    є  жало
Та  нема  жалю,
Ти  страхаєш  кинжалом,
Лютуєш  забралом.

Хочеш,  я  прийду,
Зло  твоє  заберу,
Випущу    у  пітьму,
Маску  кривди  зніму.

У  серце  любов  впущу,
Зцілю  твою  грішну  душу...
Бо  без  душі,  людина  гине,
Становиться  звіром  у  гніві.

Збережи  свою  ніжну  сутність,
Свою  недаремну  присутність
У  Всесвіті  земного    буття,  
Щоб  достойнно  піти  в  небуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201377
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 16.07.2010

Скинь з себе тугу-смуток…

Скинь  з  себе    тугу-смуток,
Зніми  з  лиця  це  покривало,
Випусти  з  душі  той  морок,
Той  лід,  яким  тебе  скувало.

Нехай  розтане  він    у  тобі
І  паром  розійдЕться  у  висоті,
Нехай  нова  любов  і  пристрасть,
Тобі  додасть  "шкваринок"  злісних.

Таких,  які  випечуть  минуле  те,
Й  забудеш,  що  була  в  душі  імла
І  біль  той  неминучий  зрине,
Піде  далеко  за  обрій  образ  війна.

Усміхнись!  Скажи  собі  в  душі,
Що  бувають,  ще  хмарніші  дні,
А,  це  ть-ху!  Не  такі  страшні,
Як  ті,  що  бувають  інколи  в  житті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2010

Страхи

В  задзеркаллі  Душі,
Ховаються  страхи,
Еманаціями  надумані,
Емоціями  придумані.

Живуть  там,  старіють,
З  роками  помирають,
А  потім  зотлівають
І  назавжди  зникають...

Інколи  зморена  Душа,  
Їх  на  волю  випуска...
Витають    вони,  угорі,
Шукають  нової  Душі.

*******

Одним  махом  стального  крила,
Спалює  страхи  свої,    друга,
Спопеляючи  те,  що  заважало  дихати,
Світ  любити,  кохати,  жити  і  творити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201169
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2010

Пробудження

Замружені  сонні  очі,
Сонце  не  впускають,  милі,
Закривають  їх  вії  дівочі,
Щілинами  воно  досягає  цілі.

Ластовинням  усміхається  обличчя,
Позіхають  вуста    миловидні,
Навкруги  розмиті  протиріччя,
Поцілувала  мати  очі    рідні.

Прокидайся  люба  соню,
Ранок  вже  давно  надворі,
Розпустилися  троянд  бутони,
Аромати  плинуть  неповторні.

Заспівали  пташки  голосні,
Свої  дивовижні  чудові  пісні,
Простягнула  руками  в  небеса,
Соня  з  просоня,  дівоча  краса.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200220
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 09.07.2010

Как прекрасна, гроз война!

В  пространстве  бушует  война,
Рвутся  гроз  снаряды,
Расщепляют  молнии  небеса,
Расстреливая  туч  отряды.

Вокруг  вспыхивают  зарницы,
Видна  на  земле  каждая  деталь,
Замолкли  птицы-  озорницы,
В  воздухе  накалилась  сталь.

Застыли  травы  в  ожиданьи,
Чего-то  чудного,  поверь,
Ромашки  остались  в  гаданьи,
Ждут  ветра  сизого  колыбель.

Деревья,  косы  распустили,
Цветы  под  кроной  укрылись...
Первые  капли  в  земле  скрылись,
А  дальше  падение  их  участилось...

Полились  "кровавых"  слёз  потоки,
Небесной  долгожданной  войны,  
Между  воздушными  фронтами-
Юга  и  Севера,  лета  и  зимы...

Как  хорошо!  На  время  ушёл  зной,
Все  счастливы    вместе  со  мной,
Легко  дышится,  но  как-то  трепетно,
Потому,  что  скоро  уйдёт  это  лето.

Снова  запели  птицы,  улыбнулись  лица,
Закружилась  бабочка  у  цветка.  Красота!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200097
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 09.07.2010

Зринає безхмарна мить

Осліпляє,
Грає  блакить,
Золотом  переливає,  
Безхмарна  мить.

Сльозами  змиті,
Розбурханих  хмар,
Стоять  розкриті
Зонтики  трав.

В  блиску  їх  шовку,
Я    шукаю  розраду,
В  переливах  смарагду,
Спокою  й  ладу.

Аквареллю  зринає,
Мить  безхмарна,
З  -під  руки  виринає,
Картина  бездоганна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199841
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.07.2010

В зашморгах гордої Душі

В  зашморгах  гордої  Душі,
На  скрижалях  розбитого  серця,
Молитовно  стогнуть  слова,
Готові  у  вирій,  без  крил...до  межі.

Та  тільки  пересохлі  канати,
Не  можуть  дзвони  ті  донести
До  небес,  до  їх  безмежної  глибини,
Мовчать.  Не  в  силі  звук  звести.

Терпляче  гасять  незборену  біль,
Що  доринає  майже  звідусіль,
З  потаємних  загалин  забутих  літ,
Із  вічних  прогалин  життєвих  доріг...

Несе  свій  хрест  Душа  до  Христа,
Сльозами,  спалений  по  краям,
Та  то  не  важливо,  аби  донесла,
Зі  світлим  словом  і  каяттям...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199808
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.07.2010

В ніч на Купала…

Ой  на  Івана,
Ой  на  Купала,
Дівчата  з  хлопцями  
До  ранку  гуляли.
Квітки  рвали,  
Вінки  сплітали,
У  річку  їх  спускали,
На  волю  випускали.
Ой  на  Івана,
Ой  на  Купала,
Дівчата  з  хлопцями  
До  ранку  гуляли,
Пісню  весільну  співали  :
Пливи,  віночок  мій  пливи,
До  тої  сторонки  припливи,
Доленьку  мою  мені  знайди.
Ой  на  Івана,
Ой  на  Купала,
Дівчата  з  хлопцями  
До  ранку  гуляли
Та  все  співали:
Де  суджений,  мій  ряджений,
Давно  чекає  на  мене  коханий,
Вогонь    любові  в  серці  не  згасає,
Але  надію  на  Бога  в  душі  плекає.
Ой  на  Івана,
Ой  на  Купала,
Дівчата  з  хлопцями  
До  ранку  гуляли.
Вогонь  запалювали,
Хороводи  водили,
Купало  рядили,
Щастя  й  любові  просили:
Купало,  Купало  дай  нам  кохання,
На  все  життя  з  вечора  до  рання,
Щоб  душу  нашу  воно  звеселяло,
Сім'ю  гарну  і  щасливу  ми  мали.
Жінки  з  чоловіками,
Через  вогонь  стрибали,
Всі  недуги  спалювали,
Душу  й  тіло  очищали.
В  росах  купалися,
Сили  набиралися,
Коханню  віддавалися,
Нове  життя  зачинялося...
А  сміливі,  йшли  в  ліси,
Квітку  папороті  шукати...
Скарби  відчиняли,
Багатство  знаходили,
Бідним  роздавали...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199651
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 06.07.2010

Запахи життя

З  гіркотою  прожитого  життя,  як  здалося,
Занурившись  в  моє  срібне  від  років,  волосся,
Ти  вдихнеш    свіжий  польовий  ромашковий  запах
Згадавши  вересковий  присмак  на  своїх  вустах...

Наш,  весільно-ванільний,  мов  персик  дуже  ніжний,
А  вночі,  трояндово-жагучий  та  вже  грішний,
Пристрасний  з  ароматом  кориці  і  тім`яну,
Спопеляючий    тіло,  з  духм`яного  полину...

То  присмак  крові  з  запахом  любовного  зілля,
З  коханням  він,  ніколи  і  вовік  нероздільний,
Він  буває,  мов  сиве  вино-  хмільний  та  гіркий,
Солодкий  немов  мед  й  до  болю,  доволі  терпкий.

По  пройденних  літах,  шукаємо  ми  спокою
Та  не  з  м`ятною  в    душі    й  ногах  прохолодою,
А  сердечною  липневою    насолодою,
Дуже  приємною,  від  життя  невід`ємною.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2010

Мой призрак ночи

Я  пленницею  давно  стала  вовек  твоей,
Забрал  ты  сердце  моё,  влюбил  в  себя,
Трепещет  огонёк  любви  в  душе  моей,
Так  и  живу  в  затворе  одна,  ожидая  тебя.

Мой  призрак  неземной  ты,  мой  ангел  звёздной  ночи,  
Ты  прилетаешь,  когда  никто  помочь  невмочь  мне
И  появляешься  внезапно,  словно  диво,  на  мои  очи,
Складывая  крылья  у  порога  свои,  чтоб  легче  уйти  тебе.

Когда  ты  прилетишь  снова  ко  мне  из  своей  бездны,
Я  сожгу  твои  крылья  ,  любуясь,  как  летят  искры,
Чтобы  остался    ты  навсегда  со  мной  любимый  мой,  
И  стал  на  веки-  пленником  моим.  Скорее  лети,  родной.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199238
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 04.07.2010

Знову грім гримить, реве…

Знову  грім  гримить  ,  реве,
Хмари  чорні  на  шматки  рве,
Заливають  вони  землі  жар  ,
Йде  від  неї  молочний  пар.
Радіють    всі  істоти  живі,
Дерева,  комахи  й  птахи,
Виляють  хвостом  собаки,
Люди  кивають  головами.
Відпочине  від  спеки  природа,
А  на  полі,  різна  городина...
У  лісах  виростуть  гриби  нам
Та  всякі  ягоди  смачні:ням...ням.
Ось  тільки  напоїть  дощ  їх,
Змиє  з  зелені  чорний  пил,
Прохолодою  на  час  обійме,
Печать  смерті  з  них  стере.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199068
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.07.2010

Сільське життя: здибанки-посиденьки (жарт)

Вечоріє.  Тихо  підтюпцем,  підкрадається  ніч,
Ось  засвітились  уже  вікна  в  хатах  за  тинами,
Загорілось  зорями  небо,  палає  немов  та  піч,
Зацикали  цикади,  горять  їх  вогники  свічками.
Загавкали  собаки  на  жовтий  у  небі  млинець,
Коти  -мняв,  мняв...  кицьок  зовуть  на  побачення,
Запахли  піони,  матіоли,  м'ята,  любисток  десь,
Кури  в  хлівах  на  сідало  сіли...та  це  не  має  значення.
Суне  по  стежці  до  рідної  хати,  навпомацки  хтось,
Мабуть  сліпий,  а  може  зовсім  п'яний,  бо  не  бачить,
Під  ноги,  щось  вискочило,  то  він,  як  закричить  :  "Христос!",
А  то  тхір,  несе  курочку  на  вечерю,  без  життя  означень.
Ще  один  крок  несмілий...  пацюк  кусає  в  ногу  щосили,
"О,  Господи!  Спаси!  Напали,  якісь  нехристі  від  сатани!
Що  ж  таке?  Іскри  з  очей!  Я  вже  падаю...  вечір  не  милий!"-,
Кричить    мій  коханий  чоловік,  падаючи  у  коров'ячі  млинці,
Що  залишила  наша  Лиска,  коли  ввечері  з  паші  йшла,
Молоко  парне  йому  вовкулаці  в  дійках  повних  несла,
А  він,  ще  лається  неборака.  Менше  тобі  треба  пити
І  в  куми  до  опівночі    сидіти.  Горілки  в  горло    цідити...
Така  гарна  ніч  була.  З  кумом  на  зорі  дивились  ми,
Я    рахувала...його  цілунки...такі  пристрасні...в  думках  
І  обійми  грайливі...  Пару  раз  ущипнув  він  мене  за  груди...
Я  зойкнула  з  поваги  до  себе.  А  тут  цей...гвалт  підняв.  
Розбудив  село,  зробив  переполох...  дурень  такий,  сякий,
Тепер  треба  всім  завтра  брехати,  що  він...в  убиральні  застряг...
Окуляри  купити,  бо  вже    давно  став  для  мене  сліпий
Та  перед  людьми  стидно  за  наше  життя...  грішне.  Зараз...як  дам!  Дістав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198965
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.07.2010

Утрений мацион природы

Роняют  листья    капельки  влаги
На  прибрежные  травы-дубравы,
А  те  выпив  её  сполна,
Дают  земле  испить  до  дна.
Утолив  жажду,  распускаются  цветы,
Кивая  серебристыми  головками  из  росы,
Промчавшемуся  забияке  -ветерку,
Такому  смешному  и  лохматому,  но  приятному.
Играют  золотом  на  их  лепестках  лучи,
Высушивают  росные  капельки  они...
Иногда  перекатывает  росинки-бусинки
По  листочкам-иголочкам  до  земли,
Ветерок-шалун,  надоедливый  говорун,
Дают  испить  они  тогда  себя  другим:
Жучкам,  паучкам,  бабочкам,  мотылькам,
Стрекозкам,  муравьям,  лягушкам,  воробьям,
Противным  мошкам,  комарам,  гусеницам,
Божьим  коровкам,  червякам  и  другим  существам,
Большим  и  малым,  которых  на  пир  созвала,
Матушка  наша,  природа-  красавица,
Дочь  Бога-Творца...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198882
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 02.07.2010

Воин Света и карающий меч

Ты  не  спорь  друг  со  мной,
Тебе  меня  никогда  не  понять,
Я-  Воин  Света,  я  борец  из  тьмой,
Я  карающий  меч.  Меня  послал  Господь!

Я  оракул,  моё  слово-  его  ответ,
Бывает  резкое  оно  и  прямое,
А  энергия  моя-  испепеляет
Всё  непотребное  на  Земле  и  злое.

Уходят  мечты  вместе  с  людьми,
Остаються  их  страшные  идеи,
Нереализованные  и  вредные,
Витающие  в  пространстве  времени.

Которые  могут  погубить  племя,
Идущее  навстречу  свету,
Временно  ослепить  незрелое  "Я"
И  помешать  развитию  Духу.

Воин  Света  их  уничтожает,
Одной  мыслью  он  их  убивает,  
Чтоб  исчезли  они  с    пути
Несозрелой  ещё  Души.

Ведёт  Души  по  острым  камням,
По  колдобинам,  где  больней  и...ад,
Обтёсывает  углы  их  Эго,  
Выращивает  новых  Воинов  Света.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198808
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 01.07.2010

Критикам, що ріжуть крила пташенятам

В  необмежених  запереченнях  
Зникає  сіль  слова
І  в  різних  його  означеннях
Має  бути  гумор,  сатира...
Та  не  поле  бою,
Що  виходить  за  межу
Просторових  субстанцій,
Потоку  часу...
Не  топи  пташеня,
Не  ріж  крила  янголу,
Нехай  набере  пір`я
На  оголене  ще  тіло.
Нехай  розпустить  перо,
Випише  його...
А  потім  злетить  у  вись
Думка,  що  має  ріст.

*******

Без  твоїх  настанов,
Що  не  мають  під  собою  основ,
Від  прикладу  в  твоїй  поезії,
Не  буде  зрушена  думка  з  амнезії.

*******

Немає  кращих  прикладів  поетичного  слова,
Чим  у  класиків...їх  переконлива  мовна  промова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198748
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2010

Праздник для души и живота

Пью  шампанское  сидя  сама  у  окна,
Тортиком  "  Киевским"  закусываю  от  Рошен,
Решила  устроить  сегодня  праздник  живота,
Вроде  бы  мне  грустно  одной,  да  не  совсем.

Закружилась  немножко  моя  голова,
Сижу  у  монитора,  стихи  ваши  читаю,
Праздник  для  души,  себе  сделала  я,
Косюсь  в  телевизор,  в  пол-уха  слушаю.

Смотрю  программу  по  ОРТ  "  Давай  поженимся",
Балдею  от  красоты  и  прямоты  Ларисы  Гузеевой,
Женихи  и  невесты  дурака  на  программе  валяют
Из  себя  что-то  этакое  неземное  представляют.

Весело  мне  от  того,  что  в  свободном  полёте  я,
Что  хочу,  то  и  творю,  ни  перед  кем  не  отчитываюсь,
Отдыхаю,  имею  право,  могу  выпить  и  закурить  иногда,
Дурака  валяю,  как  хочу    так  и  расслабляюсь...

Свободе  ура!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198605
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.06.2010

Все повтрюється знову і знов

Я  не  хочу,  щоб  твої  мізки,
Перебирали  в  голові  мої  думки  ,
Порпалися  в  моїх  творіннях,
Шукали  в  них  якесь  осмисління.

Так,  все  це  було  написано  тобі
Та  вже  не  потрібні  відповіді  мені,
Давно  пройшов  наш  химерний  час  ,
Доля  більш  не  дала  нам  шанс.

Я  сама  шукаю  відповіді  на  питання  свої,
У  мудрих  книжках  тисячолітніх,
В  пам`яті  своєї  безсмертної  душі,
В  образах  святих  провидців,  нетлінних...

Все  повторюється  знову  і  знов,
Йде  по  колу  світовому,  людське  життя
Й  зріст  людської  душі-  основи  основ,
Прийдемо  колись  ми  в  теж  саме  буття...

Буде  зачіпка  в  моїй  душі  тоді,  
Що  вже  бачилися  з  тобою  ми
І  були  тут  на  Землі,  і  любили,
І  кохалися,  і...  шукали  відповіді...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198567
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.06.2010

Шепоче листя про осінні дні

Розтало  сонце  в  небі
Золотом  на  хмаринах,
Стікає  тепло  до  землі
По  його  проміннях.

Ховаються  травини  в  тінь
Кучерявих  білокорих  берез,
Пожовклі  від  спеки  кучері  їх,
Зриває  мимоволі  вітерець.

Розлітаються  навколо  вони,
Нагадуючи  поступ  осінньої  пори,
Крутяться  поперед  юлою,
Зникають  під  зеленою  травою.

Вночі,  листя  тихо  шепоче  мені,
Про  те,  що  життя  скоро  проходить,
За  сміхом  літа,  осені  сум  приходить
І  вдіває    в  інші  кольори  свої  дні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198266
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 28.06.2010

В об'єктиві: Сатирічні мотиви на так званих критиків і їх критику

Я  дуже  знаний  поет  і  критик,
А  ще  комп'ютерник,  філолог,  історик,
Гарний  сайтник,  ізотерик,  сатирик...
На  памфлети  і  пародії  мастак,  ось  так.
Та  не  цінять  мої  опуси  людці  нудні,  дурні,
Крім  гусей  про  них  ніхто  не  відає  донині...
Зайшов  на  рожевий  сайт,  не  просто  так,
А  навести  на  ньому    стійкий  порядок.
Хочу  на  місце  всіх  графоманів  я  поставить,
Бо  зазналися,  ПОЕТАМИ  себе  величають,
Такі  вони  злі  і  противні  чомусь  стали,
Хами,  нікчеми  і  ніхто  вони...  смайлики.
Зараз  я  їм,  як  задам!  Сатиру  випущу,
Пародію  на  їх  опуси  напишу,  на  дно  опущу.
Як  захочу,  то  й  крила,  цим  задавакам  зріжу,
А  потім  таке  жало  випущу,  що  й  знищу!
Може  цих  дурнів  неграмотних  навчу  писати
І  як  треба    гарнії  вірші  складати...
А  то  не  рим,  не  ритму  не  можуть  завдати,
Розмір  і  той  не  можуть  прорахувати.
Думають,  що  вони  ого-го!
Понаписують  ідіоти,  якесь  лай....о.
А  якщо  ти  на  критику  критикнеш  критика  і  опуси  його,
То  будеш  повік  хамло!    Хамло  воно  і  є  хамло  !
Ну  й  що,  що  я  гарні  оціночки  дівчаткам  ставлю,
Які  не  вміють  ще  гарні  вірші  писати-складати,
Мої  ж  опуси  нетлінні  повинен  хтось  читати,
Може  й  оду  напишуть  мені  вони  колись  та  й  не  одну...
Я  ж  но  великий  поет  і  критик,  ну  іще  й....    молодець,
Казанова  на  всі  сторони...  мужчина    я...    і...  мудрець,
Стільки  Ніків  поміняв,  щоб  мене  графомани  не  дістали,
Не  писали  про  мене,  не  критикували...  лихі  і  мізками  відсталі.
А  ще  тут  деякі  на  сайті  незугарні  віршики  пишуть
Та  й  до  хріна  на  своїх  сторінках  їх  виставляють-вміщують,
Хваляться,  що  мають  друзів-  поетів  в  СПУ,  родичів-  олігархів...
Та  тільки  слухають  поважних  таких  і  критику  бездарну  їх.
Я  теж  ту  межу  давно  перейшов  і  з  ними  на  рівні  вже  опуси  пишу,
За  мною    плаче  Шевченківська  премія...тільки  збірник  випущу...
Просто  там  в  СПУ  засіли  ці  нікчеми  письменники-оліхархи
І  мені  не  дають  її,  і  до  СПУ  зарази  не  приймають,  от  хами.
А  ще  мене  бояться  всі  на  сайті,  за  критику  мою,  за  памфлети,
Бо  в  чорний  список  як  занесу,  то  будеш  знати  мене  ти  поете!

*******
Мої  критики  у  рубриці  "  Мої  фотографії"

********
Все  таки  заніс.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198237
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 28.06.2010

Затоскует душа одиноко моя…за летом

Как  быстротечно  жизни  время,
Пройдёт  и  это  жаркое  лето,
Улетят  птицы  в  чужые  края,
Настанет  пора  осеннего  дождя.

Затоскует  душа  одиноко  моя,
За  птичьим  пеньем  в  зелени  дубрав,
За  жемчужною  на  травах,  росою,
За  летнею  грозою  в  небесах.

За  запахом  полевых  цветов,
Сеном  на  лугах,  полётом  мотыльков,
Мятной  прохладой  на  босых  ногах,
Сладостью  вишни  на  губах.

После  ливня,  за  духом  Земли  ,
За  тёплой  водой  реки,  в  ней...  неги  тела...
Огнём  ночного  костра,  вкусом  ухи,
Песнями...  поцелуями  под  луной  до  утра.

За  счастливой  улыбкой  на  устах,
Волшебством  южной  ночи  под  парусами,
За  морским  прибоем,  за  любовными  чарами...  
Это  будет  потом,  а  сейчас...курортный  роман.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198084
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.06.2010

Мой друг… вдруг уехал в Люксембург

Безденежье  одно  вокруг...
Повезло  же  тебе  друг,
Ты  уехал  в  Люксембург,
Дочка  замуж  вышла  вдруг.

Познакомишься  с  зятьком-
Милым,  добрым  греком
И    при  том...  не  бедным...
Вот  повезло  тебе  и  дочке  твоей.

Мы  то  знаем,  что  работает  она
Директором  операционного  отдела,
В  инвестиционной  компании....
Которая  строит  по  всему  миру  "  Хайяты".

Три  недели  не  пойдут  для  тебя  даром,
Покатаешься  по  Евросоюзу....  потом,
Побываешь  во  всех  евространах,
Увидишь  как  живут  люди  в  державах.

А  тут...  нам    всем  ты  мило  врал,  
Что  беден,    денег  нет...  аврал...
Не  платят  на  работе  бедным  вам,
В  кармане  нет  ни  шиша...  даже  на  гам.

После...детки  в  Грецию  тебя  повезут,
Со  сватами  твоими  тебя  познакомят,
По  Средиземному  морю  на  яхте  покатают,
Будешь  пить  вино  в  тени  виноградников  и  олив...    

Только  о  сыне  своём  не  забудь,
Алименты  все  на  гулянках  не  прокуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198050
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.06.2010

В сонячних проміннях сила життя і зла

Світає.  Жевріє  на  Сході
Золотаве  сонячне  проміння,
Стікає    по  схилам  в  долоні  Землі,
Дивовижне  природи  творіння.

Його  неперевершена  сила-
Життєдайна  енергія  Творця,
Любов`ю  наповняє  землю  по  вінця
Та  багатьом  незрозуміла  вона.
     
Вогненні  обрії  ...  Спека  зла,
Засмучують  чоло  аграрія...
То  де  ж  поділася  любов  життя?-
Спитати  в  Бога  нам  пора.

,,То  люди  вже  Богами  стали,
Землю,  природу  кроять  на  шматки,
Води  рік  пускають  навпаки,
Стирають  до  пороха  красу  її  ".

Так  і  сонце,  ласкаве  і  миле,
Може  нам  дати  світло,  обігріти,
А  може  спеку  наслати,  немов  озвіріле,
Любов  і  зло  одночасно  зронити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197735
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.06.2010

Блискавкою розірве хмарин руно

Захмарене,  потемніле  небо,  
Морщить  сердито  своє  чоло,
Ось  грозою  вибухне  скоро  воно,
Блискавкою  розірве  хмарин  руно.

Поринуть  з  них  вод  потоки,
На  землю,  стомлену  сонцем,
Проллються  хмільним  вином
На  ліси,  сади,  поля,  городи...

Напоять  їх  жаданою  вологою,
Такою  солодкою  і  п'янкою...
Умиють  тремтливе  листя  ніжністю,
Огорнуть  прохолодною  свіжістю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197634
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.06.2010

На рассвете, в изумруде травы

На  рассвете,  в  изумруде  травы,
Блестят  жемчужинки  росы,
В  капельках  слёз  Утренней  Зари,
Играют  золотые  лучи.

Переливаются  перламутром  они,
Сливаются  с  агатом  листвы...
В  калейдоскопе  утра,  на  цветах
Меняются  краски  на  лепестках.

Тенями,  полутенями  ложатся,
Яркостью  тонов  множатся,
Прелестью  своей  кружатся,
На  солнце  бисером  испаряются.

********

А  потом  снова  день  рассветает,
Снова  солнца  луч  на  травы  падает,
Росы  перебирает,  завораживает,
Краски  летнего  дня  изменяет....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197608
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 24.06.2010

Умчался мой поезд навсегда

Мчатся  куда-то  в  даль  поезда,
Я  стою  на  перроне  совсем  одна,
Отстала  от  жизни  наверное  я,
Умчался  мой  поезд    навсегда.

Не  догнать  его  мне  ,  не  вернуть,
У  него  давно  изысканый  свой  путь...
"А  ты  жди  иль  не  жди,  нет  с  ним  судьбы,
Не  дано  тебе  ехать  с  ним  в  пути"-

Слышу  я  голос  чужой  позади,
Только  ветер  свистит  впереди,
Трепещет  седые  волосы  мои,
Развевает  прожитой  жизни  флаги.

"Мечтай  о  нём  иль  не  мечтай,
Порою  в  жизни  ты  права  качаешь....  
К  концу  её....  версты  верстай,
Возможно  путь  и  наверстаешь".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197376
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.06.2010

Языческий гороскоп- Купало ( 7 июля)

Купало  (7  июля)
В  ночь  с  6  по  7  июля  (по  новому  стилю)  каждый  год  решается  судьба  мира:  быть  ли  Свету  или  мир  поглотит  злобная  Тьма.  Каждый  год  сражение  выигрывают  силы  Добра,  но  победа  эта  не  приходит  сама  собой.  Это  день  Ивана  Купалы  и  он  стоит  особняком  от  всех  остальных  дней.  Некогда  в  эту  ночь  вся  Европа  покрывалась  многочисленными  огнями.  В  обширной  Славии,  огромной  Германии,  северной  Скандинавии,  далекой  Британии  и  бесконечной  Руси  люди  зажигали  костры  -  «очи  Света».
Купало  -  бог  лета,  летних  цветов  и  плодов.  Весёлый  и  прекрасный,  он  одет  в  лёгкую  одежду  и  держит  в  руках  цветы  и  полевые  плоды.  На  голове  у  него  венок  из  цветков  купальниц.  Древние  славяне  причисляли  Купало  к  знатнейшим  богам.  В  начале  жатвы,  24  июня  (по  старому  стилю),  ему  приносили  жертвы.  На  полях  возжигали  большие  костры.  Юноши  и  девушки,  увенчанные  и  перепоясанные  цветами,  радостно  пели  и  плясали  около  огня.  Заканчивался  праздник  тем,  что  люди  перескакивали  через  огонь  сами  и  перегоняли  через  него  свой  скот.  По  народному  поверью,  это  избавляло  стадо  от  леших  и  лесных  духов.
Для  человека-Купалы  особое  значение  имеет  огонь.  Семья  и  продолжение  рода,  династии  -  вот  что  главное  для  Купалы.  Дети  Купалы  ласковые  и  нежные.  Они  любят  солнечный  свет,  обстановку  домашнего  тепла  и  семейного  счастья.  Брачные  обряды  Древней  Руси  всегда  были  связаны  с  праздником  Купалы.  Погрузившись  в  себя,  человек-Купало  бывает  беззаботен  по  отношению  к  внешнему  миру.  Это  философ,  склонный  к  самоанализу,  у  него  богатый  внутренний  мир.  За  внешней  простотой  стоит  неизмеримая  глубина.  Купало  хочет  радоваться  всем  радостям  жизни  и  одновременно  осмыслить  значение  всех  проживаемых  событий.  Он  сентиментален,  любвеобилен,  часто  увлечён  мистикой  и  страшными  сказками.  В  нём  живут  и  огонь,  и  вода,  и  луна  купальской  ночи,  и  солнце  летнего  полдня.  И  всё-таки  Купало  прочно  стоит  на  земле.  У  него  в  хозяйстве  ничего  не  пропадает,  семья  не  страдает  от  голода,  хорошо  плодоносят  и  сад,  и  огород.  Вопрос:  «Что  я  оставлю  на  земле  после  себя?»  интересует  его  во  всех  смыслах  -  духовном  и  материальном.  Вода  и  огонь  дают  Купале  поистине  магическую  силу.  Людям  Купалы  лучше  стремиться  к  простоте  и  естественности,  довольствоваться  малым.  Увлёкшись  накопительством  денег  и  материальных  благ,  они  становятся  несчастными.  Щедрость  и  благородство  души,  напротив,  не  только  украшают  их,  но  и  делают  жизнь  полной  и  прекрасной.  Человеку-Купало  полезно  носить  льняные  ткани,  не  перегреваться,  больше  путешествовать  и  быть  ближе  к  природе.
http://www.google.com.ua/search?hl

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197360
рубрика: Інше, Езотерична лірика
дата поступления 23.06.2010

А завтра была война…

21  июня  1941  года.
Сегодня  у  нас  торжественный  день,
Экзамены  позади,  вручают  аттестаты,
Мы  взрослые  уже,  нам  по  семнадцать  лет,
А  вечером-  выпускной,  танцы  до  упаду....

Все  одноклассники  мои  такие  нарядные:
Мальчишки  в  широких  штанах  и  белых  рубашках,
Девчёнки    в  шифоновых  белых  платьях  и  в  бантах,
Загорелые  и  красивые,  милые  и  юные...

Кружимся    в  вальсе,  смеёмся,  глаза  сияют...
Делимся  планами,  о  будущем  мечтаем,
Кто  куда  поступает  и  когда  уезжает,
Сейчас  мы  счастливы,  мы  рассвет  встречаем...

Целуемся  украдкой,  признаёмся  в  любви,
Вытираем  прощальные  слёзы,  но  никому  не  говори,
Это  тайна.  Только  в  моём  дневнике  тебе,  стихи,
Мы  будем  всегда  вместе  и  друг  другу  верны.

А  завтра?  А  завтра  была  война...


Фото.Их  выпускной  бал  состоялся  в  ночь  на  22  июня  1941-го

http://www.vmdaily.ru/article.php?aid=79761

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197150
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 22.06.2010

22 июня-День Скипера Змея (Змеиный день)

После  рождения  Перуна  на  Землю  Русскую  пришел  Скипер-Змей.  Он  закопал  младенца  Перуна  в  глубокий  погреб  и  унес  в  Навь  его  сестер:  

Живу,  Марену  и  Лелю  —  богинь  жизни,  смерти  и  любви.  
То  не  пыль  в  поле  распыляется,
Не  туманы  с  моря  поднимаются,
То  с  восточной  земли,  со  высоких  гор
Выбегало  стадо  звериное,  
Что  звериное  стадо  —  змеиное.
Наперед-то  бежал  лютый  Скипер-зверь!
«Веда  Перуна»

Потом  Перуна  освободят  Велес,  Хорс  и  Стрибог,  и  он  победит  Скипера-зверя.  И  в  эти  дни,  когда  на  землю  Русскую  идет  Скипер-зверь  со  своим  воинством,  многие  видят  блуждающих  призраков,  знамения  смерти  и  бед.  Неожиданно  на  полях  появляются  мышиные  стаи  и  волчьи  ватаги,  налетают  тучи  воронья.  А  если  склонить  ухо  к  земле,  то  слышно,  как  Мать  Сыра  Земля  стонет.  А  иным  видится,  что  по  озимому  полю  огонь  пробегает.  

Навь  особенно  сильна  и  потому  на  Руси  в  эти  дни  ждали  вражеских  нашествий.  В  истории  есть  тому  подтверждения:  Отечественная  война  1812  года  (19  июня),  и  Великая  Отечественная  война  1941  года  (22  июня)  начались  близ  дня  Скипера-Змея.  

Сказания  о  Перуне  и  Скипере  пели  в  этот  день  волхвы  в  ведических  храмах  и  призывали  верующих  на  реки  и  озера  совершать  священные  омовения,  дабы  очиститься  от  грехов.  

В  православии  этот  день  празднуется  как  День  Исаакия,  в  народном  календаре  —  день  змеиных  свадеб.  Считается,  что  в  эту  пору  змеи  сползаются  и  идут  поездом  на  змеиную  свадьбу.  Во  многих  населенных  пунктах  до  сих  пор  остались  «проклятые  места»,  так  называемые  «змеиные  горки».

http://www.calend.ru/holidays/0/0/2040/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197129
рубрика: Інше, Езотерична лирика
дата поступления 22.06.2010

21 июня -Лита — день летнего солнцестояния у кельтов

21  июня  
Лита  с  англосаксонского  наречия  переводится  как  «самый  длинный  день  в  году».  У  кельтских  народов  Британии  само  время  праздника  Летнего  солнцестояния  говорит  о  его  прошлой  связи  с  культом  солнца.  Потому  и  основные  обряды  и  ритуалы  сходны  с  таким  же  комплексом  обрядов  дня  зимнего  солнцестояния  —  21  декабря.  

У  кельтов  с  обоими  днями  связано  много  поверий  о  якобы  особенно  могущественной  в  ночь  на  дни  солнцестояний  нечистой  силе.  Центральное  место  в  праздновании  этих  дней  занимают  различные  формы  ритуальных  огней.  

Большую  роль  в  обрядах,  приуроченных  к  этим  двум  датам,  играет  зелень  —  зеленые  ветки,  цветы,  даже  деревья,  в  некоторых  обрядах  зимнего  и  летнего  праздника  имеются  мотивы  брака,  семейного  благополучия.  

Связь  с  культом  солнца  имел  и  распространенный  среди  шотландцев  обычай  катать  с  гор  или  крутых  обрывов  рек  колеса,  обвитые  соломой  и  зажженные.  Иногда  при  этом  гадали:  если  колесо  горело  все  время,  пока  катилось,  то  считали,  что  урожай  будет  хорошим.

По  представлениям  кельтов,  таинственное  магическое  значение  в  этот  период  полного  расцвета  всей  природы  имел  и  папоротник:  в  полночь  он  будто  бы  расцветал  на  короткое  мгновение.  Смельчаки  отправлялись  в  полночь  в  лес,  чтобы  увидеть  цветок  папоротника  и  собрать  его  семена.  Такие  походы  считались  очень  опасными,  так  как  это  растение  зорко  охраняли  феи  и  разная  нечистая  сила.  Тот,  кому  все  же  удавалось  заполучить  семена,  мог  якобы  стать  невидимым  и  наблюдать  танцы  и  игры  фей  в  эту  волшебную  ночь.  

Шотландцы  к  тому  же  считали  семена  папоротника  самыми  действенными  против  нечистой  силы.  От  нечистой  же  силы  помогали  собранные  в  эту  ночь  ягоды  бузины  и  прибитые  над  дверьми  и  над  воротами  веточки  березы.  Береза  играла  существенную  роль  в  обрядах  дня  летнего  солнцестояния  у  всех  кельтских  народов.  

В  обычаи  дня  летнего  солнцестояния  вплетено  много  семейно-брачных  мотивов.  В  ночь  на  21  июня  много  гадали.  Гадали  и  девушки,  и  парни,  часто  используя  для  этой  цели  различные  цветы  и  растения  (чаще  всего  зверобой),  иногда  и  какие-нибудь  предметы.  В  Шотландии  в  эту  ночь  возлюбленные  давали  друг  другу  клятву  верности,  нарушение  которой  считалось  преступлением.  Такую  клятву  произносили  либо  возле  камня-мегалита,  либо  возле  почитаемого  источника  и  скрепляли  ее  рукопожатием.  

Большинство  таких  обычаев  дня  летнего  солнцестояния  уже  утрачено,  но  и  в  наши  дни  во  многих  местах  Британских  островов  июнь  считается  наиболее  подходящим  месяцем  для  заключения  браков.
http://www.calend.ru/holidays/0/0/1185/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196870
рубрика: Інше, Езотерична лирика
дата поступления 21.06.2010

Языческий гороскоп -Лада (Леля) (21 апреля - 21 мая)

Лада  (Леля)  (21  апреля  -  21  мая)
Месяцем  цветнем  управляла  богиня  Лада.  Лада  -  это  женская  ипостась  бога  Рода,  богиня-созидательница.  Своими  тёплыми  ладошками  она  творит  лад,  любовь,  гармонию  и  порядок.  Где  бы  ни  появились  её  подопечные,  всюду  возникает  ощущение  домашнего  уюта  и  тепла.  Они  очень  ладные,  здоровые,  практичные,  без  излишней  суетливости  и  лени,  располагают  к  себе.
Лада  -  Богиня  весны  и  красоты.  Наделяет  людей  своего  знака  тонким  чувствованием  красоты.  Это  эстеты  и  гурманы.  Миролюбивы  и  терпеливы.  Страдают  от  дисгармонии  в  отношениях.  Любят  поклонение,  не  прощают  измен  и  предательства.  Упрямы  и  несколько  инертны.  Настоящие  властители  денег  и  деньги  любят  этих  людей.
Лада  -  славянская  богиня  любви  и  жизни.  Те,  кому  она  покровительствует,  живут  в  гармонии  с  природой,  нежны,  легко  ранимы.  Это  люди  с  тонкой  душевной  организацией.  Они  легко  сочувствуют,  сострадают,  готовы  прийти  на  помощь  в  трудную  минуту.  Лада  отличается  сентиментальностью,  она  фантазёрка  по  натуре,  у  неё  хорошо  развиты  интуиция  и  воображение.
Ладодение  –  так  назывался  праздник  прихода  весны  и  тепла.  Праздник  Ладодения  сопровождался  у  славян  особыми  обрядами.  Все  воспевали  пробуждающуюся  природу.  Женщины  залезали  на  крыши  домов,  на  горки,  на  высокие  стога  сена  и,  воздев  руки  к  небу,  призывали  весну.  Из  теста  делали  журавликов.  Обычно  эти  журавлики-обереги  клали  на  высокое  место,  например,  над  дверью,  чтобы  охранять  пространство.  С  Ладодением  связано  поверье,  согласно  которому  птицы  возвращаются  из  Ирия,  славянского  рая,  и  потому  принято  было  подражать  танцам  птиц,  или  "кобениться".  Эти  старинные  обряды  связаны  с  возвращением  на  землю  солнечной  силы  Жизни.
Покровительницей  людей,  родившихся  21  апреля,  считается  ещё  и  древнее  славянское  божество  Леля.  Она  -  богиня  любви,  покровительница  счастья  и  красоты.  Богиня  Леля,  по  древним  поверьям,  всегда  помогает  влюблённым.  Праздник  Лельник  или  Красная  Горка,  отмечается  21  апреля.
http://www.liveinternet.ru/users/2860454/post106838568/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196865
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 21.06.2010

Языческий гороскоп-Велес (Коляда) (22 июня - 6 июля и 8 июля - 22 июля)

Велес  (Коляда)  (22  июня  -  6  июля  и  8  июля  -  22  июля)
Люди,  получившие  по  времени  рождения  покровительство  волхва  богов  Велеса,  склонны  к  оккультным  наукам.  Очень  трепетно  относятся  к  дому,  любят  детей.  Очень  ласковые.  Опасность  для  этого  типа  людей  состоит  в  склонности  к  бегству  от  реальности  в  глубины  собственного  подсознания.  Романтичны  и  мечтательны.  Страстные  и  чувственные.  Способны  заставить  любить  себя.  Это  ещё  и  люди  богемы.  Склонны  к  алкоголизму.
Велес  -  это  один  из  величайших  богов  древнего  мира.  Его  главным  деянием  стало  то,  что  Велес  привел  сотворённый  Родом  и  Сварогом  мир  в  движение.  День  стал  сменять  ночь,  за  зимой  неизбежно  следовали  весна,  лето  и  осень.  Этот  закон  правильности  движения  дал  миру  Велес.  Он  записан  в  священной  «Книге  Велеса»(«Велесовой  Книге»).  А  напоминали  о  нём  и  толковали  людям  волхвы  (от  слова  Велес),  служители  великого  бога.  Таким  образом,  Велес  был  не  только  помощником  в  практической  жизни,  но  и  изначальным,  вечноживущим  мудрецом,  а  также  учителем  Закона.  Есть  все  основания  полагать,  что  именно  Велес  следит  за  исполнением  законов  и  договоров,  он  отец  и  рассудитель  истины,  подобный  Гермесу  и  Одину.
Велес  -  бог-оборотень,  хозяин  магии  и  сокровенного,  властитель  перекрёстков,  навий  бог.  И  сам  Велес,  выступающий  в  сказках,  как  старик  с  путеводным  клубком  -  бог  Удачи.  Местами  устройства  жертв  Велесу  и  посвящений  ему  являются  густые  хвойные  леса  с  валежником,  зачастую  непролазные.  Велес  любит  мхи,  лишайники,  а  также  грибы.  Возможно,  ставили  ему  кумир  или  клали  требы  на  развилке  и  перекрёстках  трёх  лесных  дорог.  Три  вечнозеленых  дерева  (часто  сосны  -  отсюда  и  "заблудиться  в  трех  соснах")  и  муравейники  -  тоже  знаки  Велесовы.  Если  на  равнинной  местности  -  то  те  же  перекрёстки,  но  с  одиноким  деревом  или  камнем  на  них.  Велесу  жертвовали  медью,  ибо  он  -  бог  благополучия  и  достатка,  шерстью  и  мехом,  а  также  возливали  пивом  и  квасом  -  теми  напитками,  которые  он  научил  людей  готовить  по  одной  из  легенд.
Месяцу  липецу  (июлю)  покровительствует  ещё  божество  Коляда.  Коляда  -  это  воплощение  закона  времени.  Благодаря  его  заботам,  Солнце  из  года  в  год  следует  заведённой  дорогой  и  снова  приносит  лето.  Именно  поэтому  обряд  колядок  проводился  в  противоположное  времени  Коляды  "тёмное"  время  года  -  дабы  поддержать  силы  божества  и  целостность  круга  жизни.  Он  научил  людей  понимать  язык  звёзд  и  дал  им  небесную  науку.  Те,  кто  родился  под  его  покровительством,  тонко  чувствуют  законы  природы  и  мироустройства,  и  страдают  от  любой  дисгармонии.  Их  призвание  -  поддерживать  в  мире  всё  старое  и  доброе,  следить  за  тем,  чтобы  не  прервалась  традиция.  Ведь,  если  кто-то  поступит  поперек  заведённого,  и  нарушит  устроенный  богами  порядок,  как  знать,  может  быть,  и  Солнце  собьётся  с  правильного  пути.
http://www.google.com.ua/imgres?imgur

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196767
рубрика: Інше, Езотерична лирика
дата поступления 20.06.2010

Языческий гороскоп -Додола (Доля) (13 июня - 21 июня) (из инета)

Языческим  божествам  соответствует  определённый  промежуток  времени  в  годовом  цикле,  так  называемом  Сварожьем  Коле.  В  этот  промежуток  времени  обычно  справляются  праздники,  чествования  тех  или  иных  божеств.  Люди,  рождённые  в  период,  посвящённый  одному  из  божеств,  получают  личностные  характеристики  данного  божества,  что  накладывает  отпечаток  на  его  судьбу.

Додола  (Доля)  (13  июня  -  21  июня)
В  месяц  червень  славяне  славили  Додолу.  Додола  у  древнейших  славян  была  богиней  лета  как  времени  года  и  лета  человеческой  жизни  -  молодости.  С  особой  любовью  покровительствовала  Додола  молодым  девицам,  их  забавам,  песням,  играм,  гаданиям,  верованиям,  всем  девичьим  тайнам  и  секретам.
Под  знаком  Додолы  наступает  раннее,  молодое  лето.  Единственная  забота  этого  сезона  -  сенокос.  В  остальном  можно  ненадолго  отдохнуть.  Человек-Додола  вечно  молод  душой,  он  словно  несёт  в  себе  дух  волшебного  леса,  полного  свежести  и  прохлады,  гармонию  зелёных  лугов,  ещё  не  вызревших  на  солнце.  В  этот  мир  Додола  и  приходит  для  отдыха  и  созерцания.  Дети  Додолы  наивны,  даже  инфантильны,  ленивы,  оттого  что  уверены:  всё  и  так  сделается  само  собой,  зачем  же  тратить  силы?  «Вечнозёленые»  Додолы  нуждаются  в  некотором  руководстве  со  стороны  других  людей.  Им  не  помешает  хороший  наставник.  С  юных  лет  им  надлежит  привыкать  к  дисциплине.  Человеку-Додоле  очень  помогает  жить  его  чистота  и  искренняя  вера  в  чудеса.  Жизнь  для  него  -  игра,  забава,  ничего  серьёзного.  Или  же  это  сказка,  в  которой  нет  поводов  для  кручины.  Как  ни  странно,  им  действительно  везёт.  Всё,  что  Додоле  необходимо,  появляется  как  бы  само  собой.  Для  них  поёт  жар-птица,  цветёт  разрыв-трава,  текут  молочные  реки  в  кисельных  берегах.  Главное  для  них  -  это  довериться  судьбе,  не  прикидываясь  самым  мудрым  и  всезнающим,  и  мир  будет  у  их  ног!Время  Додолы  идеально  для  рождения  здоровых  детей.  И  дети  Додолы  несут  в  себе  сильнейший  энергетический  заряд  летнего  солнцестояния.  У  них  свои  представления  о  любви  и  верности,  поэтому  их  семейная  жизнь  может  сложиться  как  угодно.  Но  иметь  друга-Додолу  очень  здорово!  Он  будет  вам  в  жизни  служить  талисманом,  делясь  с  вами  своим  сказочным  везением  и  удачей.
http://www.google.com.ua/imgres?imgurl

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196766
рубрика: Інше, Езотерична лирика
дата поступления 20.06.2010

Шут с тобой, жизнь моя

Шут  с  тобой,  жизнь  моя,
Судьба-  злодейка  обманула,
Наверное  зря  я  её  торопила,
По  ветру  всё  быстро  пустила.
Пропила,  прогуляла,  прогадала...
Не  тех  любила,  не  того  искала,
Свою  жизнь  в  кутерьме  сгубила,
Счастье  потеряла  в  дымке  тумана,  
Любовь  растоптала  ,  вот  беда...
Встрепенулась,  остановилась,
А  жизнь  уже  прошла,  пронеслась
Будто  оголтелая,  словно  я  и  не  жила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196386
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.06.2010

А как хотелось оборвать жизни нить…

Поют  ласточки  песню  на  веточке  ,
Так  нежно  и  проникновенно,
Я  жду  от  них  с  небес  весточку:
Когда  же  придёт  моё  время?

Боль  пронизывает  каждую  клеточку,
Так  легко  и  попеременно,
Я  хочу  взять  острую  заточку
И  убить  её  непременно.

Вот  уже  прилетела  ласточка,
Клювом  в  окно  стуча,
Принесла  мне  весточку,
Оттуда...  издалека.

И  услышала  вдруг    я  слова:
"Полюби  себя,  измени  себя,
Боль  уйдёт  тихо  неспеша,
Живи!  Тебе  ещё  не  пора"...

Ах,  как  хотелось  оборвать  нить,
Одним  взмахом  Души  крыла,
Обесточить  свою  жизнь
И  улететь  в  обитель  Отца.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196363
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 18.06.2010

Люблю вакханалию грозы

Я  люблю  ветра  стон,
Его  завыванье  за  окном,
Шуршанье  листвы,
Когда  танцуют  лепестки,

Вакханалию    грозы
И  молний  сиянье,
Когда  поют  дожди
И  ручьёв  журчанье,

Хлюпанье  ног  по  воде,
Охи,  ахи,  после  жары,
Восторженные  оды
Мятной  прохладе...

После  ливня  благодать,
Так  легко  озоном  дышать,
Хочется  летать,  порхать,
Радость  душе  собирать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196080
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 16.06.2010

Остановись, Человек!

Я  слышу  биенье,  больного  сердца  Земли,  
Людей-паразитов  она  хочет  истребить,
Посылает  на  них  разные  катаклизмы,
Чтобы  очистить  свой  живой  организм.

То  жарой  испытывает  нас,  то  штормами,
Ураганами,  землетрясениями,  водопадами,
Засухой,  солнечным  пеклом,  пожарами,
Бъёт  молнией,  грозовыми  разрядами...

Голодом  морит  землян,  неурожаем  полей  своих,
Войнами  одолевает,  чтоб  сами  себя  уничтожали  мы,  
Болезни  посылает,  чтоб  мучились  и  умирали...
Но  никак  не  может  истребить  нас  родных.

А  всё  потому,  что  паразитами  мы  стали,
Роем  её,  кровь-нефть  качаем,  газы  выпускаем,
Её    воды-реки  высушиваем,  леса  вырубываем,
Воздух  химией  загрязняем...ледники  уже  тают.

Под  асфальтом  тесно  Земле  как-то  стало  
И  выпускает  она  вулканов  магму,  своё  жало,
А  потом...  пустит  в  разнос  океанский  потоп,
Все  свои  суши-пяди  заполнит  водой  и  всех  смоет.

Остановись,  Человек!
Не  рой  себе  яму  зарание...не  греши,
Лучше  свою  Планету  от  себя  спаси,
Не  приближай  себе  -  конец  цивилизации,
Природу  возради,  развитие  своё  продли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195792
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.06.2010

И начнётся вдруг, кутерьма вокруг…

Взметнётся  молнией  на  небе  гроза,
Затрепехают  от  грохота  облака,
И  будет  слышен  их  скрежет  тогда,
На  смерть,    за  жизнь  ...война.

Разгуляются  ветра,  песок  закружа,
И  начнётся  вдруг  одна  кутерьма  ,
Деревья  до  земли  они  прижмут,
Не  видно  не  зги    станет  вокруг.  

Подоит  гроза  чёрные  тучи,  будто  коров,
Упадёт  парное  молоко  из  них,  дождём,
Напоит  всё  живое,  что  растёт,  цветёт...
Зной  прогонит  от  нас...  прохлада  придёт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195587
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 14.06.2010

В чеканні дощу

Замовкли  любі  пташки
В  ці  спекотні  такі  дні,
Застигло,  як  тісто  повітря,
Ні  подиху,  ні  вітру...

Хмари  пливуть  по  небу
Приборкати  цю  спеку,
Хоч  на  хвилинку  одну,  
Всі  в  чеканні  дощу...

Грози  розрядами  вдарять,
Блискавкою  хмари  розірвуть,
Дощами  землю  поллють,
Продовження  життю  дадуть.

Знову  заспівають  пташки,
Звеселять  душу  мою  вони,
Трави  оживуть,  зазеленіють,
На  любов  з  тобою  надихнуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195447
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.06.2010

Тело, тюрьма для Души (ирония)

Моё  бренное  тело,
Тюрьма  для  души.  Грешно,
Устала  она  ублажать  его  
И  маразмы  выполнять  клёво.
То  кушать    просит,  то  пить,
То  ещё  чего...
Если  что,  начинает  ныть,
Душу  теребит  оно.
Не  знает,  где  денег  взять,
Но  хочет  всего  такого...
Чтобы  на  высоте  стоять,
Самого  вкусного  и  хорошего.
Просит  любви  и  ласки,
Нежностей  таких...  земных.
Хочет  пожить  в  сказке,
Как  в  фильмах  крутых.
Ленность  его  одолевает,
Душу  всю  выматывает.
Пусть  свечи  она  зажгёт,
Молитвы  Всевышнему  почитает,
Поклоны  перед  образами  побъёт,
Боженьку  на  блага  раскрутит
И  счастье,  просто  так  привалит
Для  тела  вдруг.  И  всем  лучше  станет.
А  душа    плюнет  и  улетит  в  небеса,
Тело    покинув  своё  навсегда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195368
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.06.2010

Обретение святости Душой

Побелевшие  губы  ,  
Прошептали:"прости"
И  сомкнулись  в  муке,
Невмочь  боль  снести.
Потухший  взгляд,
Устремился  к  небесам,
Белого  ангела  образ,
Застыл  на  стекляных  глазах.
Ну  а  Душа?
Почти  небрежно  распустив  крылья,
Не  огнянувшись,  ввысь  взлетела,
Она  так  долго  этого  ждала...
Оставив  жизни  ад  на  земле,
Замолив  все  грехи  свои,
Очистившись  от  скверны,
Делами...  святость  обрела,
Выполнив  свою  карму  бытия,
Покинула  оболочку    навсегда,
Нить  астральную  оборвала,
В  райский  сад  безмятежно  ушла.
Чтобы  на  воле  свободно  летать
И  нам  всем  с  небес  помогать,
В  вечности  быть,  любовь  дарить,
Бога  за  счастье  благодарить.
Молись,  мой  друг,  молись!
И  ты  когда-нибудь  взлетишь  у  высь,
Где  на  небесах...  золотые  купола,  
Тысячами  солнц  сверкают...  и  тишина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195326
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 12.06.2010

Своим телом меня укрой

Лето.  Солнце.  Зной,
Мне  холодно  одной...
В  душе  пустота  и  боль,
Где  же  ты,  моя  любовь?
Своим  телом  меня  укрой,
Поцелуем  жизнь  вдохни,
Раздразни  атомы  игрой,
Страстью  кровь  зажги.
Согрей  своим  теплом,
Продли  очарованье  то,
Что  было  весенней  порой,
Когда  опадал  цвет  магнолий...
Стелился  розовый  туман,
Лился  дождь  лепестков  их,
Запах  вился  словно  дурман,
Веселил  и  ласкал  нас,  двоих.
Это  было,  почти  вчера,
А  сегодня...  я  в  тоске  одна,
Тебе  нужен  ветер  и  дождь,
Уже  из  лепестков  алых  роз.
Ты  всё  ждёшь,  когда  уйдёт  зной....
Ну  а  можно  и  под  водой,
Когда  ночь  заиграет  луной,
Согреть  меня  любовной  игрой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195165
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 11.06.2010

Ангел смерти , приди ко мне скорей

Когда  ты  придёшь  ко  мне  уже,
Вся  в  белом  и...  безгрешна?
Боль  течёт  по  телу  так  неспешно,
Душа  моя...  грешна  и  безутешна.
Я  жду  тебя,  жизни  ад  терпя,
Слёз  череду  с  лица  вытирая,
Адскую  боль  превзнемогая
И  мечтая  о  тихой  гавани  рая.
Взмахни  крылом  мой  ангел  смерти,
Я  уже  не  та.  Утеш  меня,  ко  мне  прильни,
Средь  звёзд  на  небе  и  луны
Хочу  покоя  я  и  вечной  тишины...
А  может...  простого  шепота  травы,
Журчания  ручья,  прохлады  у  воды,
В  последний  раз  губами  прижатся  до  земли
И  тихо  сказать:"Спасибо  и  прости".

*******

Вдруг  пролетела  мысль  в  мозгу:
"  Ты  перегрелась  у  жару,
Не  навевай  другим  тоску,
А  лучше  удочку  возьми,
И  на  реку  рыбачить  побеги...
Или  отдохни  в  тени,  проветрь  мозги,
Поежь  сладкой  малины...
Но  только  не  реви,  не  стони
И  не  думай  о  смерти,
Как  всегда,  нос  по  ветру  держи".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195064
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 11.06.2010

У жасминовому раю

Ти  не  сумуй,  своє  серце  не  край,
Я  поведу  тебе  в  жасминовий  рай,
Зачаклує  він  нас,  заворожить,
Ароматом  своїм,  почуття  розтривожить.
 
Ніч  накине  свій  зоряний  покров,
Надихне  нас  на  пристрасть  і  любов...
Ми  віддамося  їм,  на  шовку  трав,
Під  шепіт  духм`яних  бутонів.

Заспіває  цикада    для  душі,
Одну  із  своїх  любовних  пісень,
Заблимають  вогниками  світлячки
І  ми  забудемо  вчорашній  день.

Сьогодні  ми  поринемо  у  казку,
Скинемо  тягар  минулого  життя,
Забудемо,  як  нам  було  важко,
Ми    у  раю...  згадаймо  про  кохання...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2010

Серце плаче в глибині душі…

Спека  випікає  сльози,
Я  стримати  їх  невзмозі,
Течуть  і  течуть    солоні  струмки,
Виїдаючи  сині  зорі  мої.

Бороздять  зморшками
По  обличчю  вони,
Мов  пливуть  океанами,
Серед  рифів  крутих.

Та  сонце  безжальне,
Зупиняє  потоки  ті,
Серце  моє  страждальне,
Плаче  в  глибині  душі.

Твій  образ,  милий  і  далекий,
Прилинув  з  минулого  він,
Немов    перейшов  портал  той  ,
Що    між  нашими  світами  стоїть.

Я  хочу,  щоб  ти  мене  зрозумів,
Я  хочу  зупинити  часу  біг
І  побути  з  тобою  тоді,  
Коли  ми  були  ще  молоді.

Коли  ти  і  я  любили  ,  і  мріяли,
Що  будемо  разом  плисти  по  життю
Та  вітер  розвіяв  ті  мрії  долинами
І  кожний  пішов  по  своєму  шляху...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2010

Рожденье новой Души

Просила  я  у  Бога    сына
От  милого,  от  любимого...
Годы  шли  и  шли,  плакала  я,
Тосковала    душа  моя.
А  Бог  дитё  подбирал,
Душу  мне  всё  искал
И  в  определённый  день,
Он  мне  её  послал.
Когда  Луна  вошла  в  знак  Стрельца
И  стоял  мужской  день  недели,
Нечётного  числа    календаря,
Я  красные  свечи    зажгла  тогда.
Молитвы  на  коленях  читала,  
Сквозь  слёзы  я  их  шептала,
Под  "Космическую  симфонию  "Спейс",
Чтоб    долетали  в  небеса  быстрей.
Во  время  любовной  встречи,
Услышали    стенания  мои,
Спустилась  у  лоно  Душа
По  серебряной  ните,  не  спеша.
Почувствовала  её  через  дня,  три,
Понесла  в  церковь  Богу  я  дары  ...
Во  сне  ко  мне  седой  старик  пришёл
И  такие  он  мне    слова  сказал:  
"  Я  Учителя  вам  ,  родители,  послал,
Слабого  телом  ,  но  сильного  Духом!
Трепещите  и  учитесь,  как  надобно  жить,
Любить,  назидать  и  чудеса  творить!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194234
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 07.06.2010

Знову літо

Знову  літо  на  дворі,
Літають  ластівки  вгорі,
Заквітчана  вся  земля...  
Немов  наречена  вона.

Після  дощу,  запах  озону,
Веселка  сміється  знову,
Щебечуть  мило  пташкИ,
Воркують  на  даху  голуби.

Земля  свіжістю  умита,    
Синім  барвінком  сповита,
Бринить  м'яти  прохолода,  
Втомленим  ногам-  насолода.

Любистка  терпкий  запах,
Приворотного  зілля  запал,
У  серці  вогонь  кохання,
В  душі  самотності  зітхання...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194160
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.06.2010

Закованы в железобетон

Закованы  мы  в  железобетон,
Так  суждено  нам  было  свыше,
Такой  у  нас  в  стране  Закон,
Жить  от  земли  повыше,  потише...
Мы  от  неё,    высотой  оторваны  ,
Не  проникают  к  нам  поля  силы  ,
Не  греют  нас  солнечные  лучи,
Уходит  жизнь,  нити  разорваны...
Уходит  по  капле,  из-под  тишка,
Холод  железобетона  сводит  с  ума,
Особенно  когда  завывает  зима,
Так  хочется  телу  и  душе  тепла.
Железобетон,  звучит,  как  приговор,
Прячемся  за  его  стенами  от  жары,
От  этих  стен  слышен  погребальный  звон,  
Неведем,  что    к  небу  поближе  мы.
 
Железобетон,  смертельный  зов,
Есть  выбор,  но  не  для  нас  он,
Только  для  власть  придержащих...
Пусть  живут  в  хоромах...хрустящих...
Короли  то,  всёравно  голые...
Даже  тёплые  стены  не  спасут  их,
Когда  мы  разобъём  железобетонные...  
И  сотрём  в  порошок  весь  тот  трагизм,
Которые  обманом  втёрли  народу:
"Пусть  как  хотят  так  и  выживают"...
Нет  ,  этого  не  будет,  виднее-то  Богу,
Молитвы  к  нему,  нас  исцеляют.


*******
На  фото:  вид    на  мой  район  и  дом  с  ботсада.

Биомагнетизм  человека  проявляется  разнообразно.  Стабильные  и  пульсирующие  биотоки  фиксируются  приборами  во  всех  клетках,  особенно  ярко  они  проявляются  в  нервной  системе.  Ученые  отмечают,  что  сильные  электромагнитные  поля  могут  оказывать  воздействия  на  биотоки  примерно  так  же,  как  изменение  погоды  влияет  на  проявление  некоторых  болезней:  артриты,  бронхиты,  астма.  Электромагнитное  поле  земли  напрямую  связано  с  погодой,  и  именно  колебания  электромагнитного  поля  земли  влияют  на  наше  самочувствие.  Хотя  излучение  проходит  через  все  тело,  наиболее  чувствительны  к  нему  кора  головного  мозга  и  гипоталамус,  который,  в  свою  очередь,  регулирует  выработку  ряда  гормонов  эндокринной  системы.  Когда  излучение  затрагивает  клетки  центральной  нервной  системы,  то  реагирует  головной  мозг,  Поэтому  электромагнитное  облучение  тела  и  особенно  головы  может  вызвать  стрессовые  реакции  у  взрослых  и  нарушить  нормальное  развитие  у  детей.

Магнитное  излучение  земли  исходит  из  ядра  планеты,  и,  выйдя  на  поверхность,  силовые  линии  излучения  отклоняются  на  юг.  Если  дом  построен  из  традиционных  материалов  естественного  происхождения  (дерево,  известь,  солома,  глина),  то  магнитное  излучение  не  меняет  своего  направления  и  интенсивности,  если  же  здание  построено  из  металла,  пластика,  бетона,  железобетона  (материалов,  не  пропускающих  электромагнитные  волны),  то  естественный  магнитный  фон  изменяется  и  усиливается.  Рис.  1  частично  объясняет  тот  факт,  что  жители  верхних  этажей  чаще  жалуются  на  здоровье  детей.  Чем  выше  здание  из  железобетона,  тем  больше  силовых  линий  проходит  через  жилище  и  его  обитателей.  По  данным  западных  исследователей,  число  заболеваний  верхних  дыхательных  путей  и  нервной  системы  в  несколько  раз  больше  у  жителей  многоэтажных  домов.  С  одной  стороны,  это  объясняется  различным  социальным  положением  людей,  но  с  другой  —  тем,  что  отсутствует  привычная  биомагнитная  среда.

Форма  здания,  ориентация  помещений,  материалы  конструкций  и  расположение  мебели  создают,  изменяют  и  трансформируют  магнитные  излучения  земли  и  человека.  Когда  роль  этих  излучений  будет  больше  изучена,  мы,  может  быть,  более  точно  будем  различать  условия  гармонии  (поддерживающие  жизнь)  от  дисгармонии  (требующие  сопротивления).

http://gardenweb.ru/svet-i-elektromagnitnye-izlucheniya

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194100
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 06.06.2010

Млечный Путь

Ночь.  Миллиарды  звёзд,
Небесный  простор,
Туманная  дымка-  Млечный  Путь,
Галактика  меня  в  полёт  зовёт.

Денеба,  Вега,  Альтаир,
Их  блеск  манИт,
Поглащает  тот  свет  темень-
Межзвёздная  пыль.

Я  туда  душой  полечу,
В  свет  окунусь,
В  сердце  зажгу  любви  свечу,
К  тебе  вернусь.

Ты  чуточку  меня  подожди,
Я  прилечу,
Ты  только  никуда  не  спеши,
Я  так  прошу.

Боюсь,  что  там  моя  душа,
Забудет  тебя,
Вспыхнет  новой    звездой  она,
Останется  навсегда.

Давай  вдвоём  полетим  туда,
На  небеса,
Две  души    зажжём  новыми  звёздами  
Для  землян.

*******

В  нашей  Галактике  содержится  много  звезд.  Свет  от  многих  из  них  сливается  в  туманную  светлую  полосу,  которая  пересекает  все  небо  -  Млечный  Путь  .  В  северном  полушарии  вдали  от  городских  огней  в  летние  месяцы  часть  Млечного  Пути  расположена  за  Летним  треугольником  звезд.  Треугольник  состоит  из  Денеба  ,  Веги  и  Альтаира  -  самых  ярких  звезд  на  картинке  .  Если  бы  мы  могли  скапливать  свет  в  глазах  в  течение  10  минут  (вместо  десятой  доли  секунды),  то  увидели  бы  то  же,  что  изображено  на  фотографии.  За  Летним  треугольником  лежит  обширное  поле  звезд  галактики  Млечный  путь  ,  содержащей  миллиарды  звезд.  Темная  полоса,  проходящая  посередине  Млечного  Пути  и  разделяющая  звезды,  это  межзвездная  пыль  ,  которая  поглощает  видимый  свет  и  поэтому  выглядит  темной.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193684
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 04.06.2010

В пошуках щастя й любові

Тисячі  шляхів  ти  пройшов,
Шукаючи  щастя  й  любов,
Щось  подібне  знаходив
Та    в  душі  був  не  згоден
З  тим,  що  то  істинні  перла,
Наступну  сторінку  життя
Ти  стрімко  перегортав
Й  далі  знову  прямував.
Не  злічити  днів  та    років,
Збитих  ногами  тих  доріг,
Стоптаних    до  мозолів,
Сивини  на  скронях  твоїх.
Скільки  пульсує  в  серці  кров,
Стільки  й  будеш  шукати  любов...
А  щастя    було  поряд,
Тільки  ти  мабуть  йолоп.
Бо  неймовірне  шукаєш,
За  горизонт  заглядаєш,
На  зірок  споглядаєш,
Що  хочеш,  сам  не  знаєш.
Я  тут,  протяни  тільки  руки,
Я  поряд,  коли  ти  в  скруті,
Я  тут,  коли  зникає  світ,
Я  поряд,  коли  тобі  болить...
Навколо  себе  подивись!
Я  тут  поряд  ,  а  не  там...  десь!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2010

Привітання з Днем Києва! (Екскурсія)

Каштанами  мій  Київ  квітне,
Свічки  їх  до  неба  простягає,
Золотом  куполів  виблискує,
Нас  "З  Днем  Києва"  вітає.
Завітайтеі  до  його  гостини,
Пройдіться  вулицями  тихими,
А  ввечері  трохи  галасливими,
На  майданах  послухайте  пісні.
Побувайте  у  музеях  його,
На  "Андрієвському  узвозі"
Купіть  сувенір  чи  намисто,
Зробіть  зупинку  на  Подолі:
Зайдіть  до  "Житнього"  ринку,
А  в  церкві  поставте  свічку,
Пропливіть  на  катері  по  Дніпру,
Повеселіться  у  Гідропарку.
Відпочиньте  в  Ботанічному  саду,
Зробіть  до  нього  сімейну  вилазку,
Помилуйтеся  гарними  квітами,
Подихайте  запашними  хвоями,
Пройдіться  босо  по  зеленій  траві,
Послухайте  пташині  милі  співи,
Вдихніть  свіже  повітря  на  всі  груди,
Подивіться  ,  як  радісно  жити.
Хочете  на  Лисій  горі  побувать?
Будь  ласка,  зробіть  туди  променад,
Ще  є  багато  в  ньому  містичних  місць,
Запрошує  він  і  в  "Зелений  театр".
В  підземні  місця,  дігери  проведуть,
В  чому  справа?  Давайте  йти,  всі  в  путь!
Всіх  вас,  з  Днем  Києва    я  вітаю,
Щастя,  радості    й  любові  бажаю!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192621
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 30.05.2010

Приди и я отправлю тебя в нирвану…

Вспомни  когда-нибудь  меня,  
Мои  нежные,  мягкие  руки,
Которые  ты  целовал  всегда,
Когда  хотел  услышать  их  звуки,

Звуки  от  электроискр,  их  разряды,
Когда  хотел  ты  испытать  вкус  нирваны,
На  твоей  спине  творили  чудеса,    
Пальчиками  танцевали  "Сиртаки"

Или  будто  на  рояле  играли,
Словно  клавишами  перебирали,
Музыкой  любви  тебя  забавляли
И  ты  возносился  в  волшебные  миры  свои.

Вспомни  те  милые  времена  и  приди,
Я  сново  отправлю  тебя  в  те  страны
Где  я  не  бывала...  с  этой  грешной  Земли,
Куда  ты  меня  не  звал...    в  небеси...

***
А  я  так,  с  тобой,  хотела  туда...  
Теперь  вдвоём  мы  улетим  ...пора...

***
Это  о  массаже  пальцами.  Лёгкое  ,  как  дуновение  ветерка,  дотрагивание  к  коже.  При  этом  действительно  возникают  разряды  и  покалывание,  словно  током    бъёт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192569
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 29.05.2010

Белая акация, гроздья распустила

Белая  акация    гроздья  распустила,
Запахом  своим  голову    вскружила,
Мою  душу  к  милому  приворожила,
Нежной  любовью    сердце  одарила.

Цвети  акация,  цвети    на  радость  мне,
Принеси  акация,  принеси  счастье  мне,
Пусть  неувядают  цветы  душистые  твои,
Пусть  кружится  голова  от  запахов  их.

Ты-  колдунья,  медовая  акация,
Пьянят  меня  твои  пушистые  цветы,
Ты-  кудесница,  волшебная  акация,
Любовью  наполнила  моё  сердце  ты.

Цвети  акация,  цвети  на  радость  мне,
Принеси  акация,  принеси  счастье  мне,
Пусть  неувядают  цветы  душистые  твои,
Пусть  кружится  голова  от  запахов  их.

Развеяла  печаль  мою  и  тоску,
Вернула  мне  молодость  и  красу,
Мне  так  приятно,  когда  я  летаю,
Когда    от  любви    я  порхаю.

Цвети  акация,  цвети  на  радость  мне,
Принеси  акация,  принеси  счастье  мне,
Пусть  неувядают  цветы  душистые  твои,
Пусть  кружится  голова  от  запахов  их.


2-й  вариант


Белая  акация,  гроздья  распустила,
Запахом  своим,  голову  мне    вскружила,
Мою  душу  к  милому  приворожила,
Нежной  любовью  моё  сердце  одарила.

Ты-  колдунья,  медовая  акация,
Пьянят  меня  твои  пушистые  цветы,
Ты-  кудесница,  волшебная  акация,
Любовью  наполнила  моё  сердце,  ты.

Развеяла  печаль  мою  и  тоску,
Вернула  мне  молодость  и  красу,
Мне  так  приятно,  когда  я  летаю,
Когда    от  любви    я  порхаю.

Ты-  колдунья,  медовая  акация,
Пьянят  меня  твои  пушистые  цветы,
Ты-  кудесница,  волшебная  акация,
Любовью  наполнила  моё  сердце,  ты

Цвети  акация,  цвети  на  радость  мне,
Принеси  акация,  принеси  счастье  мне,
Пусть  неувядают  цветы  душистые  твои,
Пусть  кружится  голова  от  запахов  их.

Ты-  колдунья,  медовая  акация,
Пьянят  меня  твои  пушистые  цветы,
Ты-  кудесница,  волшебная  акация,
Любовью  наполнила  моё  сердце,  ты.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192525
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 29.05.2010

Лучшей нет для меня услады…

Лучшей  нет  для  меня  услады,
Чем  лежать    на  твоём  плече,
Вдыхать  счастья  ароматы,
Получать  энергию  страсти.

Пусть    пройдёт  она  по  крови,
По  незыбленым  протокам  любви,
Захлеснёт  моё  тело  и  душу,
Встрепенёт  в  моём  сердце  музыку.

Заиграет  Моцартом  в  нём,
Его  любовным  реквиемом,
Симфонией  ветра,  дождя,
Увертюрой  солнечного  дня...

Наполнит  частотами  луны,
Импульсами  утренней  зари,  
Предрассветным  звоном  земли,  
Райскими  звуками  майской  весны.

Как  хорошо  мне  пребывать  
В  чудном  волшебном  блаженстве,
На  твоём  крепком  мужском  плече
Мило  дремать,  грезить  и  мечтать....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192286
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 28.05.2010

Скинутий тягар земного тяжіння

У  мареві  ночі  виблискують  зорі,
На  небі  мерехтять  ліхтариками,
Кидають  золотаві  погляди
На  ще  непройдені  нами  стежкИ.

Показують  в  місячному  сяйві  шляхи,
Які  вже  відшліфовані  іншими,
Де    легкою  ходою  можна  дійти
З  почуттям  любові    до  вічності...

У  безмежність  величавого  простору,
Не  прикуті  до  свого  земного  "  я",
Ми  зринаємо  і  несемося,
Немов  остання  хвилина  життя  пішла.
 
Без  хвилювань  у  серці,    без  метушні,
Без  хвороб  ,  без  почуттів  у  душі,
Без  лицемірства...Скинутий  тягар,
Без  тяжіння,  без  обов'язків...  у  Вівтар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192003
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.05.2010

Ой, на Зелену неділю… ( у народному стилі)

Ой,  на  Зелену  неділю,
Я  лепеху  на  болоті  рвала,
Долівку  в  хаті  настеляла,
М'ятою  й  любистком  прикрашала.

Березовими,  кленовими  вітами
Вікна  в  оселі  запинала,
Русалок  до  домівки  не  впускала,
Душі  покійників  пригощала.

Святого  Духа  зазивала,
Молитви  до  нього  читала,
По  росі  бігала,  гуляла,
Трави  цілющі  шукала.

Віішала  по-під  стріхою,
Сушила  їх  у  тіньочку,
Щоб  були  взимку  чайочки,
Наливочки,  настойочки...

Духм'яні,  запашні  були  ,
Хлопців  приворожували,
З  розуму  їх,  зводили,
До  весілля  приводили.

Ой,  на  Зелену  неділю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191864
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 26.05.2010

Кохай мене…

Кохай  мене,  я  тебе  благаю  
І  сповивай  у  серці  любов  мою,
Бо  прийде  час,    ти  її  згадаєш
Та  буде  пізно  і  вже  не  спіймаєш.

Ніхто  тебе  так  ,  як  я  ,  не  полюбить,  
Ніхто  тебе  так,  не  приголубить,
Не  обійме  ніжно,  не  поцілує,
Не  скаже,  що  просто  так,  кохає.

Бог  з  небес  за  нами  споглядає,
Як  хто  кого  кохає,  він  все  знає,
Перевіряє  почуття  на  міцність,
Гармонію  сердець  і  душ  на  цілісність.

Якщо  слабкий  ти  у  почуттях  своїх
І  кожну  жінку,  твій  погляд  обіймає,
Не  треба  мені    "закоханих"  таких,
Нехай    доля  така    мене  оминає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191752
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2010

Мне некогда друзья, весна…

Я  порхаю,  словно  бабочка,  
То  здесь  я  ,  то  там  я,  друзья,
Нет  времени  у  меня...    весна,
В  наслажденьи  душа  моя.

Вдыхаю  её,  мысленно  обнимаю,
Целую  лепестки  цветов,  
Глажу  листочки  и  зелень  трав
И  песни  с  птицами  пою.

Я  каждый  день    её  рассвет  встречаю,
В  пространство  я  кричу  "люблю",
На  небе  тучи  разгоняю,
Луч  солнца    взглядом  я  ловлю.

Иногда  тёплая  дождинка  
Упадёт  в  мою  ладонь  слезинкой,
Для  земли-  целебной  влагой,
Для  детей-  радостной  бравадой.

Шлёпаньем  по  лужам  босиком
И  брызгами  во  все  стороны  водой,
Обливаньем....    и  хохотом,
Спасеньем  от  жары  и...  забавой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191538
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 24.05.2010

Урагани -Божа кара

Гуляють  вітри  на  просторах  землі,
З  дощами  гуляють  у  парі  вони,
Шукають  різні  пригоди  в  природі,
Роблять  негоду,  урагани  й  цунамі.

Стирають  міста  і  села  з  мапи,
Та  не  можуть  стерти    з  пам'яті,
Ті  краплі  життя,  що  колись  були
На  нашій  земній  і  зеленій  Планеті.

Залишились  там  серця  людей,
Що  народилися,  жили  та  мріяли,
Залишились  там  душі  пращурів  їх,
Які  будували  обійстя  свої  .

Болить  душа,  за  те,  чого  немає  вже,
Не  чути  дитячий  сміх  на  теренах  тих,
Покинута  земля,  чагарник    лиш  росте
Та  копошаться  зграї,  звірів  диких...

То  людям,  Божа  кара,  за  переділ  Землі,
За  те,  що  хочуть  змінити  закони  і  світ,
Гріхами  своїми  продалися  сатані,  
Захотіли  Богами  стать  і    всім  керувать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191334
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.05.2010

Сьогодні - Зелена неділя (з інету)

На  50-й  день  після  Великодня,  свята  воскресіння  Христового,  —  весь  християнський  світ  відзначає  Трійцю  (П'ятидесятницю)  —  одне  з  провідних  свят  церковного  календаря.

У  християнстві  свято  П'ятидесятниці  сформувалось  у  IV  ст.,  після  прийняття  церквою  догмата  про  трійцю  —  існування  єдиного  Бога  у  трьох  іпостасях.  «Ідіть,  научайте  всі  народи,  хрестячи  їх  в  Ім'я  Отця,  і  Сина,  і  Духа  Святого»  (Матвія,  28,  19)  —  так  наставляв  своїх  учнів  Христос  невдовзі  після  свого  воскресіння.  І,  згідно  з  Біблією,  у  день  єврейського  свята  Шавуот  —  П'ятидесятниці  зійшов  на  апостолів  з  неба  дух  святий  і  пішли  вони  між  народи,  «говорячи  іншими  мовами,  як  дух  їм  провіщав»  (Діяння,  2,  1—4).

Святкування  Трійці  у  європейських  народів  ввібрало  обряди  кінця  весни  —  початку  літа,  які  побутували  у  них  раніше.  Ці  свята  рослинності,  засновані  на  вірі  в  магічну  силу  зела  та  квітів,  дуже  любила  молодь.  Їх  відзначали  з  піснями,  танцями,  розвагами.  Це  викликало  осуд  протестантського,  католицького,  православного  духовенства:  їх  синоди  приймали  відповідні  ухвали.

Але  в  процесі  розвитку  християнства  й  занепаду  язичницької  обрядовості,  пов'язаної  з  традиційними  формами  господарювання,  ці  протиріччя  згладились.

В  одних  випадках  залишилася  суто  християнська  обрядовість  (Італія,  Іспанія,  Португалія),  в  інших  обидві  традиції  поєднувались,  утворивши  новий  пласт  обрядовості  (слов'янські  народи).

Трійця,  зелена  (клечальна,  гряна)  неділя,  зелені  святки  —  такі  народні  назви  цього  циклу  українських  календарних  обрядів,  у  якому  представлені  всі  моменти,  характерні  для  аналогічних  обрядів  європейських  народів.  За  церковною  традицією,  перший  день  свята  (неділя)  —  Духів  день,  другий  —  власне  Трійця.  В  Україні  перед  святом  (духової,  зеленої  суботи)  прикрашали  оселі  зіллям.  Гілками  клена,  липи  заквітчували  (клечали)  хату  —  над  вікнами,  дверима,  господарські  споруди,  стромляли  в  землю  гілки  на  посівах  жита.  На  подвір'ї,  біля  воріт  ставили  принесену  з  лісу  невеличку  березу  або  осику.  Долівку  хати  притрушували  запашним  зіллям:  лепехою  (явгір,  татарка  —  місцеві  назви),  любистком,  на  вікнах  ставили  букети  з  чебрику,  волошок,  м'яти.  Зелені  святки  —  свято  розквітлого  дерева,  буйної  зелені.  За  уявленнями  слов'янина  —  язичника,  зелена  сила  лісу,  дух  дерева  допомагали  людині  зміцнити  здоров'я,  вберегти  господу  від  лиха,  сприяли  врожаю.  Саме  як  обереги  клечання  ставилося  біля  входу  (на  дверях,  вікнах,  воротах).  Осика  мала  віднаджувати  відьом.  Крім  цього,  зрубану  осичку  вносили  в  клечальну  суботу  на  ніч  у  хату,  а  ранком  дивилися:  якщо  листя  залишалося  зеленим,  хоча  й  зів'ялим  за  ніч,  —  всі  в  родині  доживуть  до  наступної  клечальної  суботи;  якщо  ж  листя  почорніє,  то  буде  в  оселі  покійник.

Троїцьке  зілля  не  викидали,  а  сушили  й  у  відварах  із  нього  мили  волосся,  —  щоб  не  боліла  голова,  парили  хворі  ноги,  клали  під  голову  покійникові  —  «щоб  йому  і  на  тім  світі  пахло».  Суха  лепеха,  покладена  в  сторону  (місце  зберігання  жита),  мала  відганяти  мишей,  а  в  гнізді  квочки  —  допомагати  виводитись  курчатам.  Особливо  цінували  зілля,  свячене  у  церкві.

Першого  дня  Трійці  в  Україні  подекуди  (Ровенщина,  Волинь)  й  нині  справляють  найбільш  архаїчний  за  походженням  обряд  водіння  Куста.  Молоду  дівчину  вбирають  у  зелень,  прикрашають  стрічками  і  з  піснями  водять  селом,  отримуючи  гостинці  від  господарів  осель.  У  центральних  районах  України  обряд  мав  іншу  назву  —  «водити  тополю».  Водячи  «тополю»,  дівчата  співали:

Стояла  тополя  край  чистого  поля,

Стій,  тополенько,  не  розвивайся,

Буйному  вітрові  не  піддавайся...

На  Чернігівщині  клечальної  неділі  на  сільському  майдані  встановлювали  віху  —  високу  жердку,  обвиту  зіллям,  із  колесом  від  воза  нагорі.  На  Київщині  вкопували  височеньке,  прикрашене  квітами  і  стрічками  дерево  —  явір.  Біля  них  гуляла,  співала,  танцювала  молодь.  Очевидно,  що  віха  і  «явір»  —  втілення  світового  дерева,  аналога  відомого  всім  європейським  народам  «майського  дерева».

Із  зеленими  святками  в  українців  (так  само  і  в  болгарів,  поляків,  чехів)  пов'язано  багато  повір'їв  про  русалок.

Вважалося,  що  впродовж  тижня  після  Трійці  (він  називається  русальним,  Русальницею)  по  землі  ходять  русалки.  Колишні  духи  вологи  й  рослин  із  прийняттям  християнства  перетворилися  на  «погань  богомерзку».

Згідно  з  народною  уявою,  русалки  —  це  дівчата  або  молоді  жінки,  які  під  час  купання  втопилися.  Русалки  на  віки  відійшли  від  буденного  земного  буття  й  переселилися  в  таємничу  сферу,  на  дно  глибоких  рік  і  озер,  у  казкові  палати,  що  чудом  збудовані  із  прозорого  кришталю.

Місяць  і  зорі  викликають  русалок  із  води.  Із  тихим  плескотом  хвиль,  розгортаючи  своїми  блідими  руками  густе  латаття,  русалки  виходять  на  берег.  Вони  не  мають  на  собі  одягу,  у  них  бліде  тіло,  довге  хвилясте  волосся,  зелене  як  трава,  стан  високий  і  гнучкий,  а  очі  палкі  й  сині,  як  морська  глибочінь.  На  голові  у  кожної  русалки  —  вінок  із  осоки,  і  тільки  у  старшої,  царівни,  він  із  водяних  лілій.  Вийшовши  із  води,  русалки  сідають  на  березі,  розчісують  своє  довге  волосся,  або  беруться  за  руки  і  водять  дивовижні,  з  таємничим  шепотом,  хороводи.  Іноді  русалки  вилазять  на  дерева  й  гойдаються  на  гіллі,  як  на  гойдалці,  співаючи  пісень.  Русалчині  пісні  небезпечні:  хто  почує  їх,  то,  як  зачарований,  підійде  близько  до  них,  а  русалки  тоді  заманять  пришельця  до  себе,  візьмуть  у  своє  коло,  і  будуть  гратися  з  ним,  а  потім  залоскочуть  і  затягнуть  у  річку,  на  дно.

Із  дерев  русалки  найбільше  люблять  клен  і  дуб.  Гойдаючись  на  гіллі,  вони  інколи  розважаються:  розмотують  на  деревах  нитки,  що  їх  крадуть  у  тих  жінок,  котрі  заснули  без  молитви.  Інколи  русалки  бігають  і  по  полях,  засіяних  житом;  плещучи  в  долоні,  вигукують:  «Ух,  ух...  Солом'яний  дух!»  Від  клечальної  неділі  починаючи,  русалки  вигукують  і  в  лісах  та  сміються,  аж  луна  розходиться.  Часом  русалки  розпалюють  вогні,  що  горять  над  могилами,  в  дібровах  і  лісах.  Ось  деякі  із  пісень  русалчиного  репертуару:

Ой,  біжить,  біжить  мила  дівчина,

А  за  нею  да  русалочка,

Ти  послухай  мене,  красна  панночко,

Загадаю  тобі  три  загадочки...

В  Україні  довго  зберігався  звичай  серед  жінок  —  в  русалчин  тиждень  розвішувати  по  деревах  полотно,  що  його  нібито  русалки  брали  собі  на  сорочки.  А  на  вікнах  розкладали  гарячий  хліб,  гадаючи,  що  його  парою  русалки  будуть  ситі.  В  русалчин  тиждень  не  слід  кидати  лушпиння  з  яєць,  бо  як  потрапить  воно  на  воду,  то  серед  нього  плаватимуть  русалки  й  робитимуть  шкоду  людям.  Не  можна  сіяти  муку  прямо  в  діжку,  бо  буде  багато  русалок.

В  русалчин  тиждень  (тиждень  після  Трійці),  у  четвер,  не  можна  працювати,  щоб  не  розгнівати  русалок;  щоб  вони  не  нашкодили  домашній  худобі,  птиці  й  усьому  господарству.  Цей  день  називається  —  Русалчин  Великдень.  Вранці,  як  тільки  зійде  сонце,  дівчата  йдуть  у  поле  на  хліба  й  беруть  із  собою  хліб  із  житнього  борошна,  спеціально  для  цього  спечений.  Міситься  цей  хліб  на  свяченій  воді.  В  полі  дівчата  ламають  хліб  на  декілька  шматків,  діляться  ним  порівну,  а  потім  кожна  йде  на  ниву  свого  батька,  де  росте  жито,  і  там  на  межі  кладе  той  хліб  для  мавок  —  «щоб  жито  родило».

Крім  того,  дівчата  в  цей  день  ще  ходять  таємно  в  ліс,  маючи  при  собі  полин,  любисток  або  ще  й  додатково  часник,  і  там  у  лісі  кидають  сплетені  вінки  русалкам,  щоб  ті  насилали  їм  багатих  женихів.  Починаючи  із  четверга  Русалчиного  тижня,  дівчата  не  ходять  по  одинці  в  поле  й  не  купаються,  —  «щоб  русалки  не  залоскотали».

Вони  носять  при  собі  полин  і  любисток  —  бо  все  це  відлякувало  русалок.  Якщо  доводиться  заходити  у  воду,  то  спершу  треба  накидати  полину,  любистку  і  тільки  тоді  можна  заходити  у  воду.

Напередодні  Трійці  не  можна  дівчатам  ходити  в  ліс,  бо  там  їх  можуть  зустріти  русалки  й  запитати:  «Полин  чи  петрушка»?  Якщо  дівчина  скаже  «полин»,  то  русалка  на  це:  «Сама  ти  згинь!»  —  і  відпустить,  а  як  скаже  дівчина:  «петрушка»,  то  русалка:  «Ти  ж  моя  душка!»,—  і  залоскоче  дівчину  до  смерті.

Зеленого  тижня  не  можна  вибілювати  полотно:  пустунки—русалки  могли  залишити  на  ньому  незмивні  сліди.

По  закінченні  тижня  після  Трійці  русалок  урочисто  виряджали  із  села.  «Ідіте,  русалочки,  ідіте,  та  нашого  житечка  не  ломіте»,  —  співали  дівчата  на  Чернігівщині,  проводжаючи  вбрану  русалкою  дівчину  (у  вінку  і  самій  сорочці),  за  межі  села.

В  Україні  вірили,  що  кожний,  хто  помер  чи  втопився  на  зелені  святки,  стає  русалкою.  Духову  суботу  вважали  днем  поминання  потопельників  і  малих  нехрещених  дітей,  яких  церква  забороняла  поминати  в  інші  поминальні  дні.  Майже  по  всій  Україні  неодмінно  відвідували  кладовище  в  понеділок  Трійці  —  розигри.  Свіжі  могили  прикрашали  клечанням.  На  Ровенщині  й  Волині  на  кладовище  ходили  в  четвер,  на  «навську  трійцю».  Цей  день  ще  називали  «сухим  четвергом»:  заборонялося  працювати  в  полі,  треба  було  пересушувати  одяг.

Культ  предків  тією  чи  іншою  мірою  представлений  у  троїцьких  обрядах  усіх  європейців.  Кожне  народне  свято,  як  правило,  охоплює  всі  сторони  господарської  діяльності  людини,  її  особистого  життя.  Троїцькі  обряди  мали  додавати  здоров'я  людині  й  родючості  полю,  вберегти  дім  від  зла.  Не  залишились  поза  увагою  і  свійські  тварини.  На  Волині  громадські  пастухи  на  Трійцю  прикрашали  корів  вінками  (щоб  добре  доїлись),  за  що  отримували  гостинця  від  господарів  худобини  (до  речі,  така  ж  традиція  існувала  в  Голландії).  В  інших  регіонах  України  господиня  на  Трійцю  неодмінно  виносила  пастухові  гостинця.  У  греків  Трійця  була  виключно  поминальним  днем  —  із  приготуванням  колива,  панахидами  в  церкві.
http://paralleli.if.ua/news/4285.html

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191300
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.05.2010

Дождя бы нам…

Небо  выплюнуло  дождь,
Ветер  северный,  дрожь,
Зима    права  качает,
Св.Николай    скучает.

Скоро  лето  придёт,
Жару  принесёт,
Будем  тень  искать,
От  зноя  убегать.

Резвится  в  фонтане,
Купатся    в  океане,
Плавать  рыбкой  в  реке,
Искать  тучи  на  небе...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190787
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 20.05.2010

Люблю я молний блеск и… электрошок ( на A. Kar-Te - В мае гроза…)

Люблю  я  молний  блеск
И  грозовой  раскат  ,
Обожаю    мурашек  бег
По  коже,  а  нервам-  электрошок,
Сердца  трепет  в  груди,
Полёт  в  небеса  души,
Где  рвутся  снаряды  громовые,
Разлетаются  брызги  огневые.
Я  впитываю  разряды
Из  энергии  природы,
Получаю  удовольствие
И  силу  от    земной  непогоды.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190558
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 19.05.2010

Зіграй мелодію кохання на струнах душі…

На  струнах  ніжної  та  світлої  душі,
Ти  зіграй  мелодію  кохання  мені,
Нехай  вона  озветься  в  моєму  серці
Й  розпалить  вогники  любові,  мов  скерцо.

Я  пригорнусь  до  твого  теплого  плеча,
Ти  обіймеш  мене  ,  поцілуєш  вуста,
Я  послухаю,  як  рвуться  струни  твої,
Від  кохання  та  шаленої  пристрасті.

Немов  громовиця,  струна  обірветься,
Немов  блискавиця  в  серце  увірветься
І    розкаже  про  любов,  що  зігріває,
Що  не  в`яне,  а  тільки  у  вись  злітає.

Шовком  доріжку  душа  до  мене  встеляє,
Серденько  моє  голубить,  пісні  співає,
Розмовляє  з  моєю  душею  так  ніжно,  
Мов  мати  зі  своєю  дитиною,  втішно.

Я  вірю  тобі,  що  ти  мене  кохаєш  
І  живу  надією  про  наше  майбуття,
Я  знаю,  ти  ніколи  мене  не  зрадиш
І  буде  у  нас  гарне  та  щасливе  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2010

Твій образ, в розмаї я шукаю…

Твій  образ  в  розмаї  я  шукаю,
Його  навколо,  я  душею  споглядаю,
Фантом  твій,  переслідує  мене,
Бо  бачу  і  чую  я  всюди,  тільки  тебе.

У  всіх  квітах,  чарівної  весни,
у  сонці,  у  траві,  у  кришталевій  воді,
У  легкому  теплому  вітерці,
Який  шепоче  про  кохання  мені,

Коли  пролітає  між  липами,
Під  якими,  я  слухаю  відповіді,
Він,  кульбабу-  пушинку  зриває,
Моє  волосся,  так  мило,  прикрашає.

У  маленькому  ніжному  невловимому  дощі,
Що  омиває  поцілунками  груди  мої,
Я  очі  заплющую  від  насолоди  тоді,
Відчуваю  вуста  нестримні  і  жадані  твої.


Ти  мабуть  марення  моє  якесь,
З'явись  ти  на  яву  мені,  а  не  уві  сні,
Доторкнись  до  мене,  прошу,  не  бійсь,
Розбуди  мене  вже...час  іде,  рахує  дні...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190057
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2010

Окунаюсь в тебя… (любовно-эротичное)

Окунаюсь    в  тебя...
Почти  не  дышу,
Поцелуями  ловлю,
Солёную  слезу,
Твоего  тела...
Молча  кричу,
Переполняет  меня,
Чувств  кутерьма...
"Люблю",  шепчу,
Но  ты  не  слышишь  голоса,
Целую    ушко,  
Его  покусывая,
Нам  так  нужна  игра,
Галерея  чувств  видна,
Страсти  и  экстаза,
И  как  любовь  важна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189924
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 16.05.2010

Хочу забрать Май в гарем, в свой рай…

Мне  мало  тебя,
Мне  мало  весны  и  лета,
Я  так  хочу  забрать  Май
В  гарем,  в  свой  рай.

Чтобы  играть  с  тобой,
В  разгаре  осени
Или  морозной  зимы,
На  бархате  цветов,

На  шёлке,  зелёной  травы,
Вдыхая  их  ароматы,
Наслаждаясь  ими,
Нежными  и  утончёнными.

А,  потом  любить
Тебя,  под  белым  покровом,
Цветущих  яблонь
И  сиреневых  куполов.

Так  солнечно,  страстно,
Как  никогда,  до  того,
Что  было  когда-то,
Как-то,  по-новому...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189855
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.05.2010

Капельками по телу…

Я  стою  у  окна,
Фиранки    распахнуты,
Крыльями    мотылька,
Дождь,  словно  из  ведра...
Потоки  по  стеклу  ,
Капельками  по    шёлку
Моего  тела,
Чтобы  кожа  блестела,  
Здорово,  молодо,
Будто  яблоко,
Солнцем,  наливное,
Ароматом,  хмельное.
Бликами  играет,
В  проблеске  молний,
Энергию  впитывает,
Наслаждаясь  громом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189673
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.05.2010

Ландышей цветенье, весны мгновенье, мне вдохновенье…

Уже  проходит,  весны  сиреневое  время,
Ландышей  серебро,  заполняет  подсознанье  
Моё.  От  запаха  их,  идёт  мне  вдохновенье,
Я  сново  летаю,  млею  и...умираю....

Моё  сердце  в  покое,  а  душа,  в  наслажденьи...
Прекрасная  пора,  в  цветеньи,  в  своём  твореньи...
Ах!  Какие    у  неё,    волшебные,  мгновенья!
Впитываю  я  в  себя,    Бога  произведенья.

Пейзажи,  любовные  сцены  и  охи,  ахи...
В  лесу,  у  реки,  на  скамейке...  Луна,  ты  и  я,
Слушаем  любовные  трели,  певца-  соловья....
Нежные  звуки,  я  ложу    гаммой    акварели...

Чтобы  запечатлеть  эти    чудеса    навсегда
И  утолить  всю  свою  страсть  в  зимние    холода,
Я  растворю  все  ароматы  ,    все  краски  твои
В  себе.  Заполни  меня,  отдай  мгновенья  свои!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189612
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.05.2010

Светомузыка дня

Как  прекрасен    сегодняшний    день  ,
Льётся  с  небес,  его  ясен  свет...
И  вдруг  на  землю  упала  тень,
Краски  вокруг  изменили  цвет.
Лучиками,  тучки  перебирают,
Ветерок  ими  управляет,
То  погонит    на  Восток,  то  на  Юг,
А  потом  смотрю  на  Запад
Или  Север,  он  их  возвращает...
Светомузыка  дня    играет,
Светотенями    переплетает,
Душу  волнами  наполняет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189476
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.05.2010

НАША ЛЮБОВЬ

Жди  меня  на  рассвете  дня,
Я  с  серебряной  дымки  реки
Приду.  Появлюсь  с  круговерти,
Веретином  златого  луча.

Ослеплю  своей  красотой,
Гибким  станом,  улыбкой  простой,
Волшебством  слов  заговорю,
Взмахну  крылом,  песнь  свою  спою.

Не  устоишь,  упадёшь  ковром,
Расставишь  сети  с  нежностью,
Явишься  этаким  молодцом,
Приятной  ранней  свежестью.

Заиграют  арфы,  гимн  любви,
Обезоружим  ласками
Подступы  к  вселенской  цели  мы  ,
Разорвём  ту  цепь,  поцелуями.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189294
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.05.2010

Пристрасне з'єднання…

Кращого  немає,
Як  в  зелених  травах,
Цілуватись  з  милим,
Милуватись  тілом...

Поглинати  кохання,
Насолоджуватись  їм,
Відчувати  відлуння
В  собі.  Любовний  той  ритм.

Вбирати  і  вдихати,
Чарівні  ті  флюїди,
Що  зринають  із  тіла,
Вібраціями  весни.

Назустріч  летіти,
Нестримному  бажанню,
Назустріч  поспішати,
Пристрасному  з'єднанню....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189192
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.05.2010

На світанку

Співає  соловейко  на  світанку.
Так  гарно,  що  душу  він  мені  ятрить,
А  я  стою  одна  у  сріблі  ранку,
Тебе  нема,  боюсь  сліз  гроно  зронить.

Ні,  я  щаслива.  Весь  Всесвіт  Я  люблю,
В  руках  тримаю    Венерину  сльозу,
Вмиваюся    росою  неземною,
Щоб  стати  вродливою  й  молодою.

Вітер  розчісує  моє  волосся,
Тріпоче  й  заплітає  знову  в  косу,
Огорта  тіло  м'ятою,  лоскоче,
Ось,  ось    розправлю  крила  й  знову  злечу.

Із-за  хмар,  проміння  сонця  вигляда,
Воно  мене  всю  собою  зігріва,
Розтоплює  холод  у  моїй      душі,
Я  вбираю    енергію-  ЦИ  Землі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189156
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 12.05.2010

Мамі ( З днем матері!)

Мамо,  мила    моя,  люба!
Ти  сонечком  ясним  сяєш,
Ти  з  нами,  ти  поряд  кохана
І  новому  дню  радієш.
Свою  любов  віддаєш  землі,
Вирощуєш  дерева,  кущі...
Щоб  порадувати  нас,  восени:
Яблуками,  грушами,  вишнями,
Смородиною,  полуницями,
Малиною,  абрикосами,
Виноградом,  кавунами,  сливами
Та  іншими  дарами  природи.

Мамо!  Ще  багато  літ  живи,
Здоров'я  зичимо  доброго  тобі,
Ми  хочемо  побути  дітьми,
Тепло  нам  іде  від  твоєї  душі.
Ми  тебе  дуже  шануємо,
До  серця  пригортаємо  свого,
Ми  тебе  мамо  любимо,
Руки  натруджені  цілуємо.
Світи  нам  сонечком  і  далі  ти  ,
Ось  тобі  квіти  даруємо  ми,
На  коліна  падаємо,  прости,
Що  було  не  так  у  нас.  Живи...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188588
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.05.2010

Тёте Вере ( была в концлагере)

Во  время  Отечественной  войны,
Когда  цвели  майские  сады,
Тёте  Вере,  было  шестнадцать  лет,
Угоняли  в  Германию  девчат.
Первый  раз,  тётя,  тогда  сбежала,
Спрыгнула  на  ходу  с  поезда...
Но  поймали  в  поле  её  ,  всё  равно,  
Отправили  красавицу,  повторно.
В  Бухенвальде  поставили  на  руке,
Синюю  наколку,  из  цифр,  клеймо,
Чтобы  не  сбежала  Вера  сново...
Работала  в  лагере  и  на  заводе.
После  Победы,  Сашу  встретила  ,
Офицера.  Полюбила,
Замуж  вышла  за  него    она,
Сына  Вовку  в  Германии  родила.
Муж  её  ревновал  к  каждому  столбу,
Подарила  дочку  Галку  ему    ,
Назвала  в  честь  матери  своей,
Никогда  не  отпускал  саму  к  ней.
Тётя  очень  скромная  и  тихая  была,
Домашнее  хозяйство  вела,
Мужа  и  детей  обслуживала,
Внуков  вырастила,    довела  до  ума.
Давно  тётя  Вера  умерла,
Ой,  заболела  моя  душа,
Сьездить  на  могилу  пора,
Вспомнить  хорошие  времена.
В  детстве,  ездили    к  ним,  каждое  лето,
На    Азовском  море    жили  они...
А  теперь    и  сестру,  и  брата,  забыли,
Не  до  морей  сейчас  нам  однако.

*******

Тётя  Вера,  нас  всех  прости!
Обязательно  приедем  мы,
Увидимся  с  родными,
Положим  на  могилу  цветы.

Сегодня  обязательно    всех  вас  помяну,  
Выпью  за  тебя,  за  деда    и  вашу  Победу!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188562
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 09.05.2010

Выпьем за Победу! (Моему деду, Пухову В. К. )

Выпьем  за  Победу!
За  весну,  за  мирное  небо,
За  тех,  кто  отдал  жизни  свои,
За  будущее  своей  страны!

Спасибо  за  это,  деду  моему,
Пухову  Василию  Кузьмичу,
Не  вернулся  он,  домой  с  войны,
Защищал  он,  Москвы  рубежи.

Погиб  дед  мой,    под    Смоленском,  
В  начале  войны,  сорок  первом,    
Похоронен    с    друзьями    своими,
На  горе  лежит,  в  братской  могиле.

Дочери  ,  не  дождались  тогда  отца,
Тяжела  у  них  сиротская  судьба...
Учились,  отстраивали    города,
Работали,  любили...  молодость  была.

Стали,  уважаемыми  людьми,
Создали  семьи,  детей  родили,
Выучили  их,  внуков  дождали,
Теперь  на  пенсии  сами  они.

Выпьем  за  долгую  жизнь!
За  дружбу,  за  любовь,
За  наше  продолженье,  
За  мир,  счастье,  вдохновенье!

*******

Смотри  с  небес  на  меня,
Я  пью  дедушка  за  тебя!
Царство  небесное  душе  твоей,
Ты  всегда  был  герой  для  меня,  так  и  знай.

*******
Фото  "  Под  Смоленском-  1941  г."

*******
Дед,  был  из  переселенцев  на  Урал  из  Челябинской  обл.,  а  до  неё  из  Курганской  обл.(  как  из  семьи  священника)  в  1921  г.
Поэтому  он  попал  в  штрафной  полк.  Солдаты  штрафных  полков  в  годы  войны  были  пушечным  мясом.  Их  безоружных  выставляли,  как  прикрытие  и  смотрели,  откуда  стреляет  враг.  Это  настоящее  убийство  ,  под  руководством  Сталина,  ни  в  чём  ни  повинных  людей.  Вина  его  лишь    в  том  ,  что  его  отец    был  священнослужителем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188500
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 08.05.2010

ЗАПАХ ЛІТА

Полуницями  пахне  літо,
Засмагою  лягає  на  тіло,
А  ще  сінокосами  на  полях
І  риболовлею,    на  річках,...

Ливнями  з  грозами  на  небесах,  
Які  чекає,  потріскана  земля...
М'ятною  прохолодою  в  гаях,  
Лісовими  ягодами  на  губах...

У  бабусі,  парним  молоком,    
А  у  садах,  білим  наливом,
Волошками  серед  колосків,  
Маками  і  ковилем  степів...

Медом  з  пасіки,  зерном  у  жнива,
На  світанку,  росою,  на    ногах
Та  спекою,  що  знімає  вода,
Коли  ти  п'єш  той  кришталь  з  джерела.

Літо  так  пахне  солоним  морем,
А,  берега,  теплим,  ніжним  піском,
Любов'ю,  пристрастю  пахне  воно,
Такими  терпкими,  немов  вино.


P.S.
Натисніть-  "Збільшити",  біля  картинки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188059
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.05.2010

Насолода (еротика)

Шепоче  листя  про  любов,
А  трави  про  побачення,
Зустрінемось  з  тобою  знов,
Попросимо    пробачення.

Чекали  довго,  цілий  рік,
Щоб  зім'яти    трави  пухкі,
Але  для  душі  ,  то  майже    вік...
Та  ми  завжди,  на  підйом  легкі.

Конвалія  запашна,  бузок...
Вдихаємо  аромат  п'янкий,
З  серця,  бальзам  знімає  трунок,
Світ  для  нас  стає  дуже  живий.

Він,  казковий,  нереальний...
Серця  тануть  від  любові,
Він  для  нас  майже  рідний,  близький,
Ми  плинемо  у  насолоді.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2010

МОЯ ЛЮБОВЬ…ВЕСНЕ!

Я  умиляюсь  и  наслаждаюсь  всегда  тобой,
Каждый  день  и  ночь,  по-  минутно...  утром  и  вечером,
Не  спеши,  не  уходи,  ещё  немного  постой,
Хочу  растворить  тебя  в  себе,  ароматом.

И  хочу  самой  раствориться  в  твоём  естестве,
Впитать  тебя  в  память,  в  кровь,  в  атомы  и  в  ауру...
Засеять  тобой  свой  простор,  оставить  в  душе,
И  лелеять,  взращать  в  духе,  твою    красоту.

Осязаю  тебя.  Каждый  твой  нежный  выдох,  вздох  ловлю,
Чувствами  вдыхаю  и  себя  тобой  питаю,
Словно    в  последний  раз    я    живу  иль...    умираю,
Я  чувствую  во  всём  твою  любовь  и  сама    люблю.

Я  плачу,  рыдаю,    дрожу...  И  радуюсь  рожденью  
Новой  жизни...Всё  в  повторе,  в  круговороте  веков...
 Спасибо  Богу  и  его  Земному  творенью...
Меня  давно  здесь    нет.  Я  в  весеннем  полёте,    вновь...

Не  уходи,  постой,  задержись  ещё  чуть-чуть  ВЕСНА,
Я  боготворю  тебя.  Дай    насладится  сполна,
Останься  ты  со  мною,  моя  любовь,  навсегда,
Когда  ты  со  мной  рядом,  я  только  и  живу  тогда...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187736
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.05.2010

Ні, війні!

Десь  там,  в  окопах,  давно  лежать,
Кістки,  ще  не  знайдених,    солдат,
Матері,  не  діждались  їх  з  війни,
Діти  батька,  не  спізнали  тоді.

Ой,  тяжко,  було  тяжко  у  житті,
В  сирітстві  виросли  малята  ті,
Ніде  захисту  було  їм  знайти,
Шукали  кращої  долі  самі.

Ті,  що    юними    загинули,
Не  продовжили  своїх  родів,
Кохання  жінки,  ніколи    не  знали
Та  захистили  землю  від    ворогів.

Пішли  їх    душі  у  небуття,
За  прийдешніх  поколінь  майбуття...
Слава  вам,  всім  солдатам,  що  прийшли!
Слава,  всім  солдатам,  що  полягли!
 
Ні,  війні!  Нехай  краще  цвітуть  сади!
Ні,  війні!  Нехай    співають  солов'ї!
Ні,  війні!  Нехай  колосяться  хліба,
Буде  свобода  в  країні  й  воля  людська!

*******

Слава  Україні!!!
Ура!  Ура!  Ура!
Нехай  буде  Незалежною  вона!
Ура!  Ура!  Ура!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187490
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.05.2010

Я закохана в травневі ці дні…

Я  закохана  в  травневі  ці  дні...
Гуляє    вишнева  віхола,
Літають  пелюстки  білокрилі  ,
Сідають  на  скроні    стИха.

Лоскочуть  очі,  мимоволі,
Цілуючи  мило  й  ніжно  їх...
Я  закриваю    очі  свої,
Згораючи  від  пестощів  тих.

Сонце  золотом  з  небес  падає,
Скаче  зайчиками  по  землі,
Вітерець  волосся  розвиває....
На  квіт  вишні  спішать  бджіл  рої.

Так  легко,  що  хочу  я  злетіти,
З  ними  ласощів  теж  попити,
Свої  вуста  тим  медом  змастити,
Поцілунком  тебе  звеселити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187054
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.04.2010

Де гуляють вітри…поринемо в любовні сни

Я  так  хочу  тебе  полюбити,
Серед  поля,  на    килимі  трав,
Де  гуляють  вітри  легкобитні,
Розганяють  на  небі  отару  хмар.

Нехай  заколихають  вони  нас,
Заспівають    колискові  пісні  ,
Любовні  свої.  Прийшов  мій    час,
Віддати  частинку  душі,  тобі.

Яка,    навколо  природна  краса!
Ніжні  співи  пташок  над  нами,
Квітує  в  полі  веселка    жива,
Аромати  линуть    духм'яні...  

Залоскочуть  нас,  трави-мурави,
Заворожуть  піснями,  вітри...
Зачаровані  і  закохані,
Ми  поринемо  в  любовні  сни...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187037
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.04.2010

Вітерець куйовдить моє волосся…. а ти, любов, зазви

Вітерець  чеше  моє  волосся,
Так  лагідно  і  ніжно  ним    лоскоче,
Немов  у  полі  хлібне  колосся,
Перебирає  його  та  тріпоче.

Від  його  приємної  уваги,
Я  замружую  очі  волошкові,
Шукаю,  незримої  розваги,
Відправляючись  до  світу  любові.

Медитую,  зринаю  думками
До  тебе.  Зриваю    твій  поцілунок
Із  твоїх  вуст.  Чекаю  прояви,
Як  моєї  долі  й  Бога  дарунок.

Ти,  з`являєшся  з  букетом  квітів,
Що  так  пахнуть  весняною  росою,
А  ти  немов,  той  шалений  вітер,  
Куйовдиш  моє  волосся  рукою.

Занурюєшся  обличчям  в  нього
І  вдихаєш  запах  хлібного  поля,
Цілуєш  сині  волошки  мої,  
А  я  солодкі  вишні  карі  твої.

Ти  шукаєш  мої    вуста,    вустами,
Вриваєшся  до  них,  полум`ям  жаги,
Обіймаєш  очі  ,    віями  своїми
І  кличеш    подумки....    до  раю  піти.

Я    мабуть,  уже    там.  А  ти  ще  ні?
Тоді  спіши.  Розкрий  крила  і  лети...
Любов  зазви.  Співай  її  пісні.
Нехай  щастям  озвуться  в  душі  вони.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2010

Михайло ГРИГОРІВ: Про табличку множення, зауваги Умберто Еко… (авт. Т. Пастух)

Михайло  ГРИГОРІВ:  Про  табличку  множення,  зауваги  Умберто  Еко  та  Романа  Іваничука  й  про  дещо  інше
________________________________________
Автор:  Тарас  ПАСТУХ  
№8(14)  16.04.2010  
19:00  25  квітня  2010  року  

   
Автор  двох  збірок  «Спорудження  храму»  (1992)  та  «Сади  Марії»  (1997)  Михайло  Григорів  є  одним  із  найцікавіших  і  найскладніших  поетів-герметиків  в  українській  літературі.  Від  самих  початків  поет  послідовно  розпрацьовував  цю  складну  форму  поетичного  письма,  позбавляючи  мову  різноманітних  часових  нашарувань,  вивільняючи  її  первісну  виражальну  силу  та  розкриваючи  трансцендентні  обрії  сущого.  Пропоноване  інтерв’ю  є  рідкісним  прикладом  власне  поетичного  інтерв’ю.  Воно  дає  змогу  наблизитися  до  мистецького  світу  Григоріва  (та  світу  поезії  як  такої)  не  так  через  дискурсивні  розмірковування,  а  радше  завдяки  інтуїтивно-чуттєвим  осягненням.
 
Шановний  Михайле  Семеновичу,  Ваше  ім’я  тісно  пов’язується  зі  складним  герметичним  віршем.  Відштовхуючись  від  Ваших  текстів,  критики  дали  чимало  цікавих  спостережень  та  міркувань  щодо  герметичної  поезії.  Це  –  поезія,  котра  вимагає  певної  філологічної  освіченості  та  значних  зусиль  в  її  інтерпретації.  Фактично,  поезія  «для  поетів  та  університетів».  Чи  не  виникла  у  Вас  спокуса  вийти  поза  межі  цього  вузького  кола?  Бажання  розгерметизуватися  й  пошукати  слави  у  ширшому  колі  читачів?
Як  приписали  порушником  спокою  в  опосередкованім  кориті  смиренного  літературного  ставка  почерез  запропонований  мною  герметичний  вірш,  так  можуть  і  виписати.  Але  у  вашому  запитанні  бринить  оте  оскоминне  твердження,  нібито  герметисти  пишуть  лише  для  «поетів  та  університетів».  Та,  погодьтеся,  воно  досить  таки  умовне,  адже  суспільство  мало  чого  читає,  небагато  вчиться,  тому  мало  чого  сприймає,  дорівнявши  душу  ленінській  цидулі  про  мистецтво,  яке  належить  народові.  Тож  всяк  гадає:  нащо,  мовляв,  трудитися.  Пощо,  адже  все  і  так  запливе  в  душу.  Чи  отут  не  варто  пригадати,  скільки  зусиль  докладає  учень,  вивчаючи  елементарну  табличку  множення  і  –  таки  бар’єр  долає.  Але  й  поезія,  навспак,  також  потребує  вивчення,  також  вчитування,  також  системного  підходу,  здійснуваного  без  спазм  верткого  відчаю.  Засим  мені,  «великому,  наче  мурашка»  (вислів  не  мій,  а  чий  –  не  пам’ятаю),  не  обійтися  для  більшої  конкретизації  відповіді  на  питання  без  зауваги  Умберто  Еко,  який  наголосив,  що  «запитом  є  як  правильно  чи  неправильно  розуміти  текст,  але  й  як  правильно  чи  неправильно  розуміти».  Отже,  людині  ізнову  надається  право  вибирати:  чи  лише  келія  є  для  неї  тюрмою,  чи  й  світ  широкий  та  привільний?  Отже,  ізнову  говорімо  про  вивчення  сущих  табличок  множень  (у  келіях,  у  просторінях!?),  а  їх,  викликів,  у  невловимім  зерні  творчого  буття  несть  числа...  Але  мені,  на  овиду  квітки,  не  хочеться  залишати  самотнім  Умберто  Еко.  Тому  до  цих  розмислів  «прикличу»  своєрідну  оповідь  новоукраїнського  класика  Р.Іваничука  із  книги  «Благослови,  душе  моя,  Господа»:  «Ми  пережували  доступного  нам  Богдана-Ігоря  Антонича  (слава  Богу,  що  ніхто  вже  не  знизує  плечима,  почувши,  що  «Антонич  був  хрущем»),  а  тих  –  складніших,  урбаністичних  –  книжок  поезій  навіть  не  розкривали;  заспівали  до  нудкості  Василя  Симоненка,  і  вже  ніхто  не  втирає  сльози  на  слова  «вибрати  не  можна  тільки  Батьківщину»,  а  за  зовнішньою  декларацією  поета  ховаються  дві  треті  його  поетичного  айсберга».  Таким  чином,  якщо  вже  уникати  будь-яких  суперечностей,  варто  сказати,  що  з  поетом  потрібно  іти  пліч-о-пліч  (хіба  це  можливо?),  аби  звершуватися  воєдино  із  ним.  Ось  в  чому  полягає  невідворотність  виростання  кола  читачів.  Воно  для  поета  і  безкінечне  питання  в  питанні,  і  зерно-завдання  преображень  сущого.  Все  решта  –  невідворотно  банальне.
 
Яка,  на  Вашу  думку,  ситуація  із  герметичним  віршем  в  українській  поезії,  або  як  вона  себе  почуває  серед  поезії  негерметичної?
Ситуація  із  герметичним  віршем  в  українській  поезії  така  ж,  як  із  негерметичним  –  довкруж  доволі  інтерпретаторів  –  освічені  та  поінколи  мовнобезсилі,  усеприсутні  й  енциклопедичні,  що  аж  ніяк,  що  аж  ніколи  не  сприяє  творенню  поезії.  Їхній  дискурс  –  лише  мимобіжні  зображення  темпів  того  чи  іншого  певного  досвіду.  Про  які  тут  можна  говорити  преображення,  скажімо,  власної  присутності  в  незглибних  річищах  стихійних  сил?  Чи  начал  руху?  Чи  поезії  славлення  подиху  квітки,  як  очевидної  сили,  суголосної  великому  витвору  світового  ансамблю  в  його  самопочатках  й  повсякденному  екстазі  самозрушення  (якщо  вже  діткнутися  питання  минущості  загалом  усього,  людської  сутності  зокрема)?  Негерметисти,  скажімо,  віддавна  зреклися  скрику  преображень,  пошуку  своєї  поетики  у  творчості,  першоначал  інтуїтивного  також  і  насамперед.  У  їхніх  текстах  усуціль  панує  якась  цілком  неприродна  (уніфікована?)  стосовно  поетики  преображень  відраза  й  відрада  (чому?),  навіть  (позірно!)  не  визнають  того,  що  поети  –  лише  вигнанці  без  долі.  Щодо  того,  наскільки  неспокій  герметистів  углиб,  в  синтез  українського  буття  –  на  сьогодні  важко  сказати.  Але  те,  що  сам  трагізм  людського  буття,  той  же  подив  самотності,  углиблення  в  особистісне  «я»,  боротьба  з  понищенням  духовного  набутку  є  далеким  світоглядові  мого  сучасника  –  лиш  приблизний  перелік  певного,  що  мало  б  занепокоїти  (зацікавити!?),  та  нащо?  Отже,  в  онтологічних  та  екзистенційних  безкінечностях,  на  ґрунті  того  ж  буття-небуття  недоля  людини  мала  б  спостигатися  у  будь-яких  усвідомленнях,  чи  пак,  мистецьких  напрямах.  Навспак  панує  зовнішнє  –  закосичений  український  силаботонізм  беззастережних  реалістів,  творчість  яких  Врубель  (щодо  малярства  і  не  тільки)  цілком  справедливо  й  дотепно  згріб  під  термін  «живописні  фейлетоністи».  І  тут,  щоб  уникнути  з  мого  боку  (може  ж  здатися!)  несправедливих  зауваг  щодо  моєї  «упередженості»,  яка  нібито  зорує  нападом  на  негерметистів,  зауважу:  не  прерогативи  (чого?  звідки?)  надають  напряму  трансценденцію  буття  у  слові,  а  лише  мова  постачає  й  зоріє  сутністю  природної  очевидності  (для  мене)  у  творах  тих  же  негерметистів  –  Тесленка,  Архипенка,  Свідзинського,  Антонича,  Вінграновського,  а  далі  –  Чубая  з  Лишегою  чи  Герасим’  юка  з  Римаруком.
 
До  герметичного  вірша  підходила  чимала  кількість  українських  поетів  у  1970–80-х  рр.  Але  поза  доволі  рідкісними  випадками  вони  залишали  таке  от  радикальне  поетичне  експериментаторство.  Ви  ж,  навпаки,  з  плином  часу  навіть  посилили  герметичну  ускладненість  своїх  текстів.  Скажіть,  як  Ви  прийшли  до  герметичної  поезії?
Хоч  як    прикро,  але  не  знаю  імен  чималої  кількості  українських  поетів  70-80-х  рр.,  які  бралися  за  ліци  герметичного  вірша,  а  потім,  «поза  доволі  рідкісними  випадками,  залишали  таке  от  радикальне  поетичне  експериментаторство»...  Їм,  можливо,  несть  числа,  але  від  квадриги  київської  школи  поезії  відхрестилися  (самовільно)  саме  оті,  що  не  витримали  онтології  своєрідної  напряги  текстових  напливів,  запропонованих  Кордуном,  Голобородьком,  Воробйовим  чи  й  мною.  Вони  багато  чого  впроваджували,  вказували  на  суще,  але  саме  їхнє  мислення  унеможливлювало  співкоріненість  з  онтологічною  сутністю  мистецтва,  мислимого  нами  в  поґрунтях  творчого  природного  мовлення,  бо  ми  вбачали  в  цьому  (і  не  тільки)  і  стрижень  культури,  і  форми  творчості.  Всього,  отже,  що  суголосне  передсущим  очевидному.  Тож  багато  хто  і  відійшов.  Усі,  якщо  вже  по-справжньому.  Так  у  чім  питання?  Наскільки  відомо,  сьогодні  вони  є  доволі  успішними  літераторами,  і  це  головне  (для  мене).  Бо  КШП  –  це  ж  безкінечне  мистецтво,  якого  мало  хто  потребує,  а  не  канапка  з  маслом...
Щодо  мене,  то  народився  на  Коломийщині  в  селі  Лісний-Хлібичин.  До  1963-го  р.  навчався  в  Коломийській  школі-інтернаті,  а  потім,  до  65-го,  –  у  Снятинській.  Усе  це,  як  зрозуміло,  Івано-Франківщина.  Край,  безумовно,  прекрасний  –  Франко,  Кобилянська,  Черемшина,  Стефаник.  Але  навколо  ж  мжичила  склепана  непрозорість  часу,  час  без  питань  та  –  не  короткотривалий  і  скороминущий  –  повсюдний.  Так  і  снувалося  в  ньому  існування  без  мислення.  «Час,  /  коли  пригнічено  /  озираючись  /  тупцюють  ніякі  люди  /  в  чеканнях  /  іншого  майстра»,  –  писав  у  пору  Снятинського  школярства  заразом  з  поемою  «Абетка  або  Довгий  вірш  обкореної  води»  (між  іншим,  що  поема  була  написана  у  ранньому  віці  –  це  відчув  В.Моренець;  див.  збірку  «Сади  Марії».  К.  «Світовид»,  1997р.  Стор.  21).  Ці  та  інші  речі  прочитав  1964-го    в  Києві,  на  семінарі  молодих  авторів,  який  провадила  Спілка  письменників  України.  Уже  сьогодні  не  пригадую,  чого  тільки    наслухався  на  свою  адресу,  але  перед  очима  таки  снується  піна  на  губах  старших,  як  вони  казали,  «колег  по  цеху».  Не  попрощавшись,  що  цілком  справедливо,  ми,  всяк  своє  оберігаючи,  розійшлися.
 
Отже,  уже  на  той  час  Ви  запропонували  герметику  українського  вірша?
Мабуть,  що  так,  оскільки  оте  моє  пізніше  було  канонізоване  компліментарним  номінативом  «герметизм».  Але  він,  як  відомо,  сформувався  між  двома  світовими  бійнями  саме  в  Італії.  До  нас  же  «переповз»  почерез  сито  залізної  завіси  творами,  скажімо,  Д.Унгаретті  чи  С.Квазімодо,  коли  укотре  суспільство  схилило  коліна  перед  великим  кремлівським  інквізитором  чи  регістратором  людських  доль  і  душ.  Що  я  у  тому  горіховому  Снятині  знав  про  герметизм,  Італію,  свободу  як  мислиме  й  невловиме,  про  буття  довколішнього  Всесвіту  й  сущого  мене  у  ньому  і  в  собі?..  Я  просто  самовибирався  з  непримарних  трясовин  з  наміром  видобути  себе  з  хистких  років  небуття.  Тому  можу  тільки  натякнути,  що  герметичний  вірш  лише  повів  розмах  з-поміж  стихій  українських  ідеологічних  тюрем,  лише  (але  упевнено)  вибудовує  свій  розділ  в  циклі  світовитвору  без  дати.  В  цьому,  завдяки  молодості  українського  напряму,  –  його  безумовність  розвитку.  Отже,  виходячи  з  ідеологічно-суспільної  мжички,  герметизм  прийшов  до  мене  сам,  його  не  відшуковував,  він  самонародився  в  мені  як  вияв  чи  шлях  спротиву,  завдячуючи  своєрідній  «закритості»  метафори  чи  строфи.
 
Ваше  скептичне  ставлення  до  мови  як  форми  соціумної  комунікації      неодноразово  відзначала  критика.  А  що,  на  Вашу  думку,  є  привабливим  у  мові  як  такій?
Якщо  автор  перебуває  лише  поблизу  слова,  тільки  імітує  його  природність,  то  жоден  мистецький  напрям  не  порятує  ні  вдала  метафора,  ні  справна  техніка.  Отже,  справа  у  поетичній  справжності,  а  не  в  герметизмі  чи  силаботонізмі.  У  мистецтві  справує  необмежений  спільний  знаменник  –  мова,  слово,  багатство  того  ж  інтуїтивного  мислення  в  потоках  життєвості  мови.  Тут  вам  і  критерій,  і  буття  інакше,  і  плинність,  і  текучість  та  дискретність,  –  отже,  всього  всякого,  що  може  бути  насущним  або  безкорінним,  скороминущим  у  мистецькому  безмовному  дискурсі.  Поезія  –  це  знак,  не  ознака  знаку.  Це  –  тотемний  удар  глиною  об  стіл  чи  обрій,  якщо  вже  пригадати  слова,  сказані  чи  то  Воробйовим,  чи  то  Лишегою.
 
В  поезіях  Ви  нерідко  балансуєте  на  межі  прочитуваності  та  непрочитуваності.  Чи  немає  в  такому  балансуванні  тонкої  інтелектуально-творчої  гри  з  читачем?  Гри  привабливої,  манливої,  подекуди  дражливої  й  навіть  підступної?
Інколи  я  справді  граю,  але  –  у  футбол  чи  великий  теніс.  На  решту  запитання  уже  відповіли  вище  Умберто  Еко  та  Роман  Іваничук.  Що  ж  тут  додаси  до  слів  неминучих  новокласиків?..  
 
У  книжку  «Сади  Марії»  Ви  включили  значну  частину  попередньої  збірки  «Спорудження  храму».  Чим  зумовлено  об’єднання  двох  збірок  в  одній  книжці?
Все,  як  це  нерідко  буває,  просте  аж  до  смішного.  Я  пропонував  вибране,  а  книжку  розсипали  –  редакція  переїжджала...  Буває.
 
Герметична  поезія  органічно  пов`язується  з  верлібром.  Який  статус  вільного  вірша  в  сучасній  українській  поезії?  Чи  не  спрацювався  та  не  збаналізувався  він  як  поетична  форма?
Нічого  в  мистецтві  не  спрацьовується,  не  збаналізовується  –  як  і  поетичні  форми  з  верлібром  укупі.  Прийде  час,  народиться  предивний  чоловік  і  читатимемо  вірші  писані,  скажімо,  гекзаметром...  А  що,  хіба  природі  заперечиш?
 
Хотілося  б  поговорити  про  феномен  київської  школи  та  про  «прописку»  цього  феномену  в  сучасному  літературознавчому  дискурсі.  Фактично,  окреслюється  дві  основні  тенденції  репрезентації  та  розуміння  явища  київської  школи.  Одна  прагне  бачити  цей  феномен  у  міфопоетичному  тексті,  у  цікавій  та  оригінальній  метафорі,  що  лежить  в  основі  вірша.  Інша  –  виокремлює  у  школі  складний  та  закритий  герметичний  текст,  що  потребує  великих  читацьких  зусиль  для  свого  розкодування.  Як,  на  Вашу  думку,  співвідносяться  ці  дві  стихії  у  Вашій  поетичній  творчості  та  творчості  Ваших  «київських  колег»?
Про  КШП  сьогодні  пишеться  багато  текстів,  але  на  запитання,  зі  згоди  Голобородька,  відповім  словами  Василя  в  одному  із  його  інтерв’ю.  Отже,  він  говорить:  «...Поетів  Київської  школи  об’єднує  спільність  поетики.  На  початках  це  було  культивування  нами  метафори.  Метафора  була  домінантною  у  наших  поезіях.  Поряд  із  метафорою  в  нашій  поезії  зустрічалися  і  так  називані  міфологічні  образи.  Зовні,  на  перший  погляд,  ці  образи  подібні  до  метафор,  але  за  міфологічними  образами  не  міститься  якась  інша  реальність.  У  моїх  віршах  такі  образи  траплялися  спорадично,  як  і  у  Воробйова  та  Кордуна.  Григорів  же  прийшов  до  нас  уже  не  з  метафоричною  мовою,  а  з  міфологічною.  Як  він  сам  тепер  говорить,  на  нього  потужний  вплив  справила  поезія  Сен-Жон  Перса.  А  познайомився  він  із  цією  поезією  у  книжці  французького  комуніста  Роже  Гароді  «Реалізм  без  берегів»,  яку  йому  вдалося  прочитати.  Адже  вона  була  видана  із  грифом  «для  наукових  бібліотек»  і  тому  не  кожному  була  доступна.  Я  цю  книжку  прочитав  пізніше,  коли  вже  були  переклади  Сен-Жон  Перса,  які  робив  М.Москаленко.  Хоча  першу  свою  поему,  яка  містить  міфологічні  образи,  Григорів,  як  він  тепер  говорить,  написав,  навчаючись  в  одинадцятому  класі,  іще  до  знайомства  із  поезією  Сен-Жон  Перса.  
М.Григорів  продовжує  творити  у  цьому  ж  ключі.  М.Воробйов  відійшов  від  метафоричного  письма  і  став  творити  так  само  міфологічні  образи,  В.Кордун  полюбляв  філософствувати  за  допомогою  образної  мови.  Щось  подібне  до  Рільке.  Моя  поетика  впродовж  усіх  творчих  років  також  зазнавала  змін.  Був  у  мене  цикл  «Синя  радість»,  у  якому  вірші  повністю  побудовані  на  міфологічних  образах.  Але  я  не  став  продовжувати  розвивати  цю  поетику.  Хоча  досвід  написання  цього  циклу  не  пропав  даремно.  Я  більше  полюбляю  певні  семантичні  ігри.  Це  дозволяє  залучати  в  текст  якісь  фрагменти  дійсності.  Звідси,  напевно,  прозаїзація  віршів».
 
В  одному  зі  своїх  інтерв`ю  Валерій  Ілля  з  характерною  для  нього  різкістю  вислову  назвав  київську  школу  «школою  Василя  Голобородька»  й  додав,  що  таке  патронатство  дало  школі  сильні  і  слабкі  сторони.  Як  би  Ви  прокоментували  ці  міркування  В.Іллі?
Здається,  що  у  всенькому  світі  не  було  того  чи  іншого  явища  або  події,  які  б  не  викликали  в  цього  чоловіка,  м’яко  кажучи,  негативного  ставлення  –  був  звичайним  собі  популістським  ревізіоністом,  та  й  годі.  Сам  Василь  говорить  простіше:  «Михайле,  це  не  перший  і  не  останній  абсурд  від  Іллі...»  Але  питання  дещо  складніше:  саме  Ілля  написав  цинічні  статті  (журнал  «Вітчизна»)  про  творчість  Миколи  Воробйова  та  Віктора  Кордуна,  чим,  вважаю,  заклав  психологічні  підвалини  для  несприйняття  поезії  КШП  й  на  тогочас,  й  –  аж  дотепер  загалом.  Скажімо,  (інтелектуал)  Базилевський  у  часописі  «Кур’єр  Кривбасу»  нещодавно  заявив,  що  «взагалі  такої  школи  не  знає».  Отже,  рецидив  Іллі,  як  бачимо,  спрацьовує  бездоганно.  Так  і  хочеться  запитати:  на  чий  млин  воду  лив?..
 
До  поетичного  угруповання  київської  школи  Ви  долучилися  останнім.  Що  було  близьким  та  цікавим  для  Вас  є  уже  у  створеному  «киянами»-попередниками?  
У  Київ  я  приїхав  не  з  порожньою  торбою.  Знайомилися  без  будь-якої  зверхності  один  до  одного,  а  коли  багато  чого  начитав,  то  Кордун  тільки  й  спромігся  запитати:  «Хіба  це  ти  написав?».  У  «школі»  ми  стали  один  одному  беззастережно  цікавими,  майже  рідними  (буває  ж  так!),  вже  не  кажучи,  скажімо,  про  пошуки  у  сферах  інтуїтивного  поетичного  мислення,  хоча  кожен  йшов  у  поезії  своїм  шляхом,  що  лише  підкреслювало  окремішню  природність  кожного.  До  того  ж,  ми  були  позбавлені  будь-яких  ілюзій  щодо  безмовного  й  бездумного  оточуючого  нас  суспільства.  Ми  якось  відразу  відчули  себе  митцями.  Поетика  одного  була  безсилою  розмити  поетику  іншого  –  всяк  ставав  недосяжним  сам  собою,  отже  про  якийсь  антагонізм  не  було  й  мови  –  між  нами  йшлося  про  чоловіче  братство  і  тільки.  Це  святе  почуття  об’єднує  й  подосі,  а  творчість  нехай  говорить  сама  за  себе.
 
Ваш  погляд  на  сучасну  українську  модерну  поезію.  Який  її  стан  та  які    її  подальші  перспективи?  У  чому  зосереджена  кінетична  сила  цієї  поезії?
Поезія  сама  відповість  про  її  стан,  про  тих,  хто  нею  говоритиме,  які  торуватиме  потоки  мистецького  буття.  І  в  цьому,  хоч  скороченому,  дороговказі  –  її  (авторів)  вибір  на  спромогу  блукань  серед  небезпек  чи  виміру  самоприродності  текстового  тлумачення.  В  цьому  її  самоуприсутнення  в  епопеях  потоку  ідеалів;  десь  ізвідсіля  і  самозбруньковує  сила  поезії.  Сьогоднішній  стан  української  поезії  обнадіює,  але  не  мені  виписувати  доконечне  полотно  її  істинної  спромоги  –  є  інші,  літературознавці,  скажімо.  Не  моя  це,  вибачте,  справа,  надто  вже  самоіндивідуалізований.
http://www.litgazeta.com.ua/node/619

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186414
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.04.2010

Залиш себе в безсмерті, відкрий нове…

Стискаються  хмари  незримо,
Посилають  краплі  свої,
Які  летять  з  неба    невпинно
На  плечі  та  скроні  мої.

Зливають  дощами-  слізьми,
Змивають  вони  наші  сліди,
Що  залишили  на  землі,  
Вчора,  сьогодні  та  в  інші  дні.

Я    ступатиму  завтра  знову
По  землі  ,  тими  ж  кроками,  
Шукаючи  нову    дорогу,
Йдучи  до  мрії,  роками:

Залишити    назавжди  сліди
У  сфері  Всесвіту  й  життя,
Змінивши  стереотипи,
Зробити  відкриття  небуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186259
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.04.2010

Готуватися до безсмертя- авт. Євген ПАШКОВСЬКИЙ (з інету)

ПРОДОВЖЕННЯ.
Якщо  ж  людина  або  народ,  новоусталена  церква,  тільки  в  стані  Виходу,  коли  й  заповідається  споживати  святиню,  святкувати  Пасху,  якщо  вони  більш  духоприродні,  аніж  перетворені,  вони  по  духоєству  своєму  ще  нездатні  приймати  й  втримувати  для  служінь  Блага  вищого  порядку,  манни  небесної,  але  з  року  в  рік,  тобто  до  цілком  перетвореності  і  введення  в  Богонатхненний  стан,  повинні,  по  Слову  Господа,  святитись  живими  Істинами,  добрим  життям  по  Істинах,  повинні  Слову  вірити  і  в  ще  непрозрілості  своєї  віри,  в  пітьмі  невідань,  наближатись  до  стану  милосердя;  ось  чому  заповідалось  святкувати  поночі,  підперезаним,  озутим,  із  посохами  в  руках:  в  пітьмі  загальної  віри  бути  в  природному  добрі  і  опиратись  на  духовну  силу,  і  тоді  істинне,  поєднавшись  із  добром,  огорне  дух  радістю,  опояше  теплом  натхненності;  бо  пояс,  як  предмет,  що  в  давнину  захищав  тулуб  і  співвідносний  духові  або  внутрішній  людині,  означає  огорнення  благом  духолюбові;  і  вже  наступний  вищоступінь  поєднань  означається  райдугою;  про  всі  стани  й  ступені  кожної  людини  й  церкви,  як  спільноти  одухотворюваних,  відає  їх  Творець,  Той,  Хто  їх  і  перетворює,  Сам  Господь;  Він  і  звідомлює  про  них:  кого  належить  і  коли  належить.  Детальніше  про  обставини  й  поступеневість  перетворень  відкрито  в  «Таємницях  небесних»,  дарованих  Господом  людству  через  слугу  Свого  Емануїла  Сведенборга:  для  просвітлення  живосвітлом  Істин,  для  живого  спасіння,  для  найвищих  дарів  Життя  осягнення.  Хто  споживатиме,  як  належить,  той  все  й  більше  всього,  все  невмістимо  незвіданне,  звідає  на  собі.

—  Голод  оздоровлює  тіло  й  волю,  зміцнює  їх,  примирює  з  недосконалістю  зовнішнього  —  в  собі  і  в  світі,  —  але,  мабуть,  не  тільки  це  складає  «диво  голо  дувань»?

—  Голод  —  підмога  в  осягненні  небажання  небажань;  пеклобажань  насамперед,  Смиренність  зовнішня  не  замінить  цього.  Показушний  смиренник  може  кипіти  безліччю  нездійсненних  кортячок,  тоді  як  в  стані,  коли  не  хочеться  й  не  бажати  —  всього  предосить  і  аж  занадто,  в  просвітленому  блаженстві  —  в  стані  умиротворення  найщасливіший  з  непомітного  досі.  В  малій  повноті  небажань  щастя  пронизливіше,  аніж  в  усьому,  настягуваному  роками,  пережитому,  зовні  пам’ятному.  Насправді,  так  пронизує  надщастям  Божественне  благо,  Божественності  надсила  —  і  світ  і  життя  навколо  оживає  в  благолюбові.  В  цьому  і  є  приховане  диво  голоду:  в  окриленні  над  злом  силою  прийнятої  Божественності.  Той,  хто  не  переживав  одкровень  надщастя,  той  по  живому,  по  справжньому  і  не  жив  ніколи.  Життям,  по  суті,  треба  вважати  миті  великих  поєднань  із  чистою  Любов’ю  Господа,  який  один  і  є  Життям.  Все  решта  —  брєнноє  существованіє;  плоті  човгання.

Різниця  між  Голодом  і  постом,  —  як  між  космічним  польотом  і  човганням  на  самокаті.  Піст  роками  не  допоможе  так,  як  декілька  тижнів  голоду,  в  правильно  підібрані  дні;  особливо  сухий,  без  води  і  їжі  голод.  Для  очищення  від  себелюбові  —  прихотей,  злобажань,  нездійсненних  мрій,  що  проявляються  як  образи  —  варто  голодувати  хоча  б  перші  десятидення,  за  місячним  календарем,  від  першого  новомісяччя  в  січні;  послідовно  перших  чотири  місяці.  Ще  ліпше  в  один  із  цих  місяців  осилити  повний  місяцецикл  —  і  дещо  більше,  до  пробудження  сильного  апетиту.  Зимово-весняні  голоди  найсильніш  впливають  на  частину  волі  в  людині.  Допомагають  Господу  змінити  душу,  найсокровенніше  людини.  Що  подарує  нову  мету,  нові  мрії,  новий  любовіпоштовх  до  життя,  нове  служіння  в  ньому.  Після  таких  голодів  стаєш  простішим,  відкритішим,  усим  щасливим.  Полегшить  або  зніме,  голод  той,  недуги  системи  Любові;  по  Східному:  системи  Вітру,  по  нинішньо-науковому:  горморальної,  нервової,  серцево-судинної.  Перелічити  всі  не  стане  місця.  Починаючи  від  анемій  і  затримки  розвитку  і  закінчуючи  безпліддям,  недітородністю,  —  все  наслідки  надсебелюбові,  що  відтягує  Божественність  і  пускає  тільки  на  себе.  По  характеру  буде  ненависть  до  вічного,  жадібність  до  насолод,  красувань,  похвальб,  любов  до  накрасивлених  і  успішних,  підозрілість,  помисленість,  сильне  властолюбство.  Коли  устатковується  хвороба,  все  це,  по  роду,  живе  в  душі  —  його  звідти  й  випалювати  треба.

—  А  що  в  інші  місяці?

—  Три  системи  в  людині  —  Любові,  Мудрості,  Дії  —  активізуються  через  кожні  чотири  місяці.  Наступною  буде  система  Мудрості,  або  частина  розуму  в  людині,  та,  яка  відповідає  за  прийняття  Мудрості  Божественної.  Людина  є  тільки  споживачем  наденергій,  сама  їх  не  виробляє,  як  лампочка  електрострум.  Людині  минулих  віків  здалося  б,  що  лампочка  світить  сама  по  собі,  мобільник  сам  собою  дзвонить,  а  телевізор  із  себе  показує.  Усталені  медуявлення  про  людину  не  далеко  одбігли  від  цього.  Не  знаючи  трисистемності,  неможливо  й  здогадатись  про  духопричини  недуг  і  порушень  —  чому  так  стається  на  духорівні?  —  а  все  лікування,  це  морок  авторитетів,  вимахування  здогадками  й  годування  трутизнами,  що  обмежують  поглинання  наденергій,  і  тоді  хвороба  нібито  притихає.  Але  вилізе  в  іншомісці;  вигризатиме  по  роду  до  самознищення.  Жодна  форма  не  народилась  такою  випадково,  а  відображає  стан  і  якість  прийняття  і  віддачі  Божественності  батьками  і  прабатьками.  Для  простолюду  це  називали  кармічністю,  новим  народженням  душі;  насправді  душа  тут  вікує  раз,  але  зло  її  себелюбові  —  злобажань  і  злопланів  —  передається  по  роду.  Тільки  з  перетворених  і  відроджених  воно  щезає.  В  їх  любові  до  Господа  живе  Сам  Господь  і  їм  відразливі  ницорадості.  В  них  живе  і  міняє  світ  надсила.  Але  одною  свідомістю,  одним  зовнішньорозумом,  це  більшості  не  під  силу  збагнути.  Без  живого  досвіду  це,  навіть,  неуявимо.  Проте  факт  є  фактом:  Дух  діє  через  волю  перетворених.

Із  новомісяччя  травня  чотири  цикли  —  для  оліпшення  Розуму,  Жовчі  по-східному,  системи  Мудрості  по-належному.  На  духорівні  це  формування  розумінь,  аналіз,  плани,  пізнання,  осмислення;  на  тілесному:  імунна,  дихальна,  травна,  видільна  системи.  Недуги:  від  лейкозів  і  СНІДу,  до  маній  і  розумового  надрозвитку.  Одна  з  найвагоміших  причин  народжень  розумонеповноцінних  —  потьмарення  батьків  інформацією  зорового  характеру.  Систему  Любові  нищить  агресивне  звучання,  плеєри,  крики,  сварки,  все,  що  вживається  через  вуха.  Голод  тоді  потрібен  у  друге  десятидення  місяцециклів.  Недуги  перелічених  систем  плюс  недивлення  «ящика»,  неаналіз,  непланування,  небажання  знань  і  грошей  —  десь  із  травня  по  вересень.  Голодуючи  для  очищень  любові,  звести  до  необхідного  вплив  на  вуха  і  не  хапатись  за  попередні  мрії  —  дадуться  нові,  якісно  вищі.

—  А  з  вересня  по  грудень?

—  Краще  проходити  повний  цикл,  від  новомісяччя  до  сильного  апетиту,  десь  після  тридцятидення.  В  легшому  випадку:  треті  десятидення  за  місяцекалендарем.  Недуги:  від  гемофілії  і  тромбофлебіту,  до  паркінсонізму  й  надваги.  По  східному  це  Слиз,  по-науковому  кістково-опорнорухова  системи,  по  справжньому:  Дії.  Якщо  перегорнете  історію:  вся  найактивніша  діяльність  людства  в  цьому  секторі.  Голодуючи  тоді,  менше  діяти  руками  для  себе,  менше  тремтіти  над  своїм,  а  більше  мріяти  й  планувати  добро  для  ближнього.  Хвороби  пов’язані  з  розладом  тромбоцитів,  епілепсія,  приступи  агресій,  артрози,  схильність  до  повноти  —  все  сюди.  При  схильності  до  схуднень,  покращувати  прийняття  Любові  плюс  зречення  перелюбів,  надлюбові  до  дітей,  сім’ї,  особливо  онуків.  Любити  треба  —  перелюблювати  смертельно.

—  А  надлюбов  до  чого  проявиться  при  ущербі  «Мудрості»?

—  До  розумових  здобутків,  авторитетів;  у  славолюбстві;  батько  хотітиме  синів  —  і  не  матиме  їх.  Буде  любов  до  визнаних  і  уславлених,  і  зневага  до  ближніх.  Недружелюбність  у  чоловіків,  а  в  жінок  прихована  чоловіконенависть;  сильні  планування,  що  нав’язуються  чоловікам  —  і  донищують  у  формі  докорів  їм.  Зарозумлення  для  жінок  смертельніше  ніж  для  чоловіків.  Чолові  кам  небезпечна  зніженість,  залюбовлення,  любовемрії,  до  насолод  потяг.  Аденома  і  рак  простати,  анемічні,  лякливі,  з  різними  маніями,  нащадки,  гарантовані.  Я  розумію,  що  кажу  непрості  речі.  Але  це  не  теорія  і  не  вигадки.  Це  наслідки  неправильного  прийняття  і  розподілу  Божественності.  Про  це  прямо  йдеться  у  Першій  Заповіді  «каратиму  беззаконня  батьків  на  дітях  до  третього  і  четвертого  покоління  тих,  хто  ненавидить  мене  і  творитиму  милість  до  тисячного  покоління  тим,  хто  люблять  Мене».  Ненавидіти  —  жити  по  сваволі;  любити  —  жити  по  Заповідях,  надихатись  і  керуватися  Його  Словом;  Його  волею,  що  вдосконалює  і  поєднує  з  Його  Любов’ю.

Недосліплому,  з  неупередженим  поглядом,  видно:  розквіт  імунодефіцитності  припадає  на  телееру.  Знання,  візуальна  інформація,  затинькованість  нею,  ослаблює  прийняття  Божественної  Мудрості  —  і  б’є  по  лейкоцитах.  Сама  кров,  сам  колір  і  вміст  цієї  частини  творіння,  якнайкраще  відображає  Триєдинство  свого  Творця:  еритроцити  відповідають  за  любов  або  за  здатність  приймати  й  перетворювати  Божественну  Любов  Господа;  лейкоцити  за  розум  або  здатність  приймати  і  трасформувати  силу  Божественної  Мудрості;  а  тромбоцити  від  по  ві­дальні  за  їх  обопільну  дію  або  здійснюваність:  за  діяльність  різних  любовей  у  своєму  розумінні,  бо  всяка  любов  діє  в  мудрості;  в  нинішніх  людських  випадках,  коли  родове  зло  розбуяло  внаслідок  нерозкаянь  і  внутрішнього  беззаконня,  під  всякою  любов’ю  треба  частіш  розуміти  злолюбов,  що  діє  через  свою  брехню,  через  самовиправдання;  чим  більш  самовиправд,  тим  забреханість  і  зазлобленість  тяжчі  і  незліковніші;  під  всякою  злолюбов’ю  треба  визнавати  незчислимість  злих  потягів,  дурних  захоплень,  загалом,  це  любов  до  світу  й  любов  тілесності;  пощерб  діяльності  складових  крові  найкраще  відображає  родову  і  нажиту  здатність  до  відтворення  сил  Божественності;  чим  більше  зло  засебелюблення,  чим  більше  неправд  і  брехень  всілякого  себе  омудрення,  забитості  інформацією,  чим  більше  свербить  власнозло  через  лжемудрість,  через  обмани  й  хитрощі,  підступністю  і  начханням  на  ближніх  реалізувати,  чим  більше  це  загрожує  багатьом  або  всім,  тим  сильніший  і  непоміт  ніший  вмикається  механізм  самовибраку.  Для  кожного  духомислячого  це  очевидніше  від  очевидного.  Для  кожного  ж  земномислячого,  все,  що  заважає  йому  губити  себе,  все,  що  може  викрити  його  зло  і  нечисть  лукавства,  навміння  як  поганяти  й  доїти  ближнього,  все,  що  хоч  трохи  відриває  від  виправдань  і  втіх  себе,  все,  дароване  для  прозріння,  здається  навмисним  осліпленням;  все,  подароване  для  врятунку,  здається,  щонайменш,  убивством.

Пояснити,  навіть,  тисячну  частину  духо-природніх  співвідносностей,  як  стан  емоцій,  якість  характеру,  нечистота  або  різне  заінформачення,  занечестивлення  духу,  відображається  на  недугах  —  забракне  друкованої  площі  на  місяць.  Як  кожен  має  голодувати  сам,  навіть,  під  добрим  наглядом,  але  сам;  як  кожен  має  каятись  і  змінюватись,  добродіяти  сам;  так  кожен  сам  повинен  вивчати  прообрази,  внутрішні  перетворення,  взаємозалежності  зла  й  недуг,  звироджень  і  каліцтв  його,  повинен  прагнути,  найбільше  всього,  прагнути  осягнути  себе  через  Істину,  а  не  писульку  підказок  чи  розтлумачених  діагнозів;  повинен  всеньким  єством  заблагати  зміни  і  Господом  вділиться  сила  для  оживлення;  насправді  ж,  у  стані  зарозумлення  і  зазлоби,  цю  силу  ніхто  глибоко  приймати  не  хоче;  вся  ж  біда  саме  в  цьому!  тому  бажаючі  ожити  й  спастися  мають  хотіти  й  діяти  задля  оживлення.  Вічно-чергові  вибори,  вічно-стадіонні  ганялова  й  верещалова,  вічні  концерти  й  дригала,  вічні  застілля,  вічно-кров’яними,  жужільно-чорними,  ковбасярами,  шинками,  копченями,  всякою  гнилятиною  і  заприправленою  падлятиною  запихалова,  вічні  заливання  шипучою  брагою,  вічні,  з  висоти  бачень  тлі,  надкосмічні  цінності,  вічна  політикоманія,  наскрізь  пропекельнена  брехломанія  не  сприяють  суспільному  зацікавленню  глибинами  здоров’я  —  і  оздоровлень.  Країна  мре,  а  рятівники,  —  а  брехлотати!  —  все  обіцяють  і  привчають  мислити  ротом;  шукаюти  винних  у  всьому,  тільки  не  в  собі;  спасін  ня  в  аптеках,  а  не  в  себезміні  й  житті  як  належить.  І,  вже  котре  століття,  прибиті  столами,  придавлені  похіттю,  вічно  у  безвість  пруть.

Суть  обмежень  свідомих  і  голоду,  зокрема,  в  підведенні  до  розкаяння.  Треба  знати,  у  чому  каятись?  Провідчути  своє  родове,  наспадковане  зло  і  зло  нажите.  Голод  спонукає  зазирнути  вглиб  себе.  Господь  у  тривалому  голоді  повертає  стан  дитинної  чистоти  й  завразливості:  тоді  виразно  бачаться  звірства,  нечестя,  злоби,  необов’язковості,  слабовілля,  брехні;  минуле  постає,  як  велика  помилка  —  приклад  того,  як  не  треба  жити.  В  переусвідомленні  загострюються  надбажання;  чогось  захочеться  як  дитині  чи  помираючому;  вони  відпадуть  разом  із  минулим,  що  тягне  назад.  З  пристрастями,  дурнозвичками  марно  боротись,  набичуючи  силу  волі  —  якщо  розкаяння  глибоке,  щире,  безповоротнє,  зло  в  людині  перемагає  Господь;  лише  б  вона  зречено  жила  по-новому.  Хотіла  цього  і  дотримувалась  відповідно.  В  голоді  й  після  нього  це  легше  —  відчуваєш  малопотрібність  багато  чого.  Зло  маліє,  дарується  згидження  ним  і  багатьма  їдлами,  пийлами,  базіканнями,  розвагами;  на  політику  дивишся,  як  на  печерні  танці.

Голод  —  основа  глибинного  переусвідомлення;  хтось  хоче  оздоровлення,  хтось  зміцнення  себе,  але  кожен  прийде  до  відчуття,  що  жити  для  себе:  потьмарення.  Отримана  в  голоді  любов  спонукає  діяти  для  блага  більшості,  блага  віддавати.  Ситий  проти  голодуючого  —  глухий  і  нечутливий  тупень.  Людина-тіло;  тоді  як  після  голодів  оживає  духо-людина.  Це  і  є  другим  народженням.

 

—  І  надовго  людина  почувається  духовною?

 

—  Природніти  починаєш  після  перших  ковтків  соку.  Але  залишається  вище  устремління,  чіткіша  шкала  ціннот  і  навичок,  що  можна  і  чого  ніколи  не  можна  робити.  Що  треба  виправляти  себе.  Здоровий  острах  гріха,  обов’язок  діяти  для  інших,  назовні.  Тільки  в  себе  —  гризтиме  роздратування.  Так  відучають  від  повторення.  Назад  —  дорога  у  самознищення.

 

-  Виходить  суть  розкаянь  і  голодувань  у  тому,  щоб  стерти  минулий  досвід?

 

—  Щоб  перерости  його.  Все  пережите  залишається  і  тільки  у  вічності  знімається  Господом.  Або  не  знімається;  з  тих,  хто  утвердився  в  злолюбові;  злобажаннях,  злозвичках;  тут  зло  відтискається  до  непомічань,  але  не  знімається.  Легше  гумкою  стерти  інформацію  в  комп’ютері.  Суть  розкаянь,  щоб  отримати  нову  мету.  Потім  дасться  її  розуміння,  потім  —  здійсненя.  Тобто,  йдеться  про  створення  новожиття  в  старому  (не  за  віком)  тілі.  В  межах  одного  існування  оживають  вищі  й  осяжніші  цілі,  здійснення  вищолюбові.  Хвороби,  напасті,  горя  —  свідчення  вичерпань  попередніх  цілей.  Чим  впертіша  незмінність,  тим  сильніша  гиблодія.  Стосується  як  людини,  так  і  народів,  людства.  Все,  як  один,  живиться  Божественним  —  і  ведеться  до  вдосконалення,  від  мети  до  мети,  від  розуміння  до  розуміння,  від  дії  до  дії.

Найглибше,  головне  зло  —  в  злометі,  в  себелюбних  хотіннях.  Звідти,  від  зломети  й  злохтінь  —  злоплани,  злозадуми:  зло  виноситься  на  рівень,  як  себе  здійснити;  далі:  зловчинки,  злозвички,  злоспосіб  існування,  нехіть  до  пізнання  законів  Божественного  і  потопання  в  прахові.  Коли  ж  настає  воздання,  вже  пізно  стогнати  й  гризти  себе:  чого  мені?  звідки  нам  воно?!  а  від  улюбленого  світу,  й  від  себе  улюблених!  пізно  тіпатись  у  віджитому,  пізно  битися  в  марноті  —  треба  різко  і  зречено  вийти  на  себезміну.

Коли  загниває  духом  і  бідовіє  всмерть  одна  людина,  це  горе  і  превелике  горе,  бо  погибельніє  душа  її;  коли  ж  загнивають  духом,  червивіють  заздрістю,  цілі  народи,  цілі  краї,  і  в  пеклолюбові  втягують,  в  неуникні  пекла  тягнуть  все  більше  й  більше  довірливих  і  легковірних,  коли  мерзотне  стає  почестю,  а  блюзнірське  геройством,  і  більшість  впонуріло  приймає  поглум,  наруги  над  Божественності  Законом,  над  Благом  дарованої  людству,  небесночистої  Любові,  коли  життя  горемичніє  так,  це  не  людське  вже  горе,  це  горе  Бога!  тільки  Йому  Одному,  повсякмить,  відчутне  й  озриме  горище:  страждання  Його  Істин,  вбивання  Його  Блага;  все  більше  й  більше  ризикує  не  просто  смертю,  не  просто  вмерти  —  зачерствілих  у  звірстві  це  не  дуже  й  лякає  —  все  більша  більшість  духом  приєднується  до  пекел  і  напролом  галопує  туди;  між  небесами  й  пеклами  порушується  рівновага  і  тоді  там  і  тут,  на  землі,  зринають  зло  проявляючі  й  зло  звергаючі  сили;  сила  Божественності  надмогутнісно  діє!  сила  ревності  Його,  на  захист  добрих  і  вбереження  їх  для  відродження,  змітає  все  супротивне  Їй!!  земним  масштабом,  очима  плоті  це  неможливо  охопити  і  узагальнити  в’єдино;  це  неохопне  дійство,  навіть,  якщо  воно  коїться  упривселюдь,  із  багатьма,  із  більшістю  землян,  дійство  Надмогуті  неприйнятне  їм;  бо  неспівставиме  з  надреаліями  духосвіту,  з  обставинами  впорядкувань,  що  творяться  там;  із  тими  обставинами  духодіянь,  надживих  духореалій,  порівняно  до  яких  всі  тутешні  реалії:  дрібне,  бліде  і  скволіле  відображення  їх;  або  майже  нереальність;  за  силою  емоційної  справжності  співставне,  як  човкання  по  дерев’я  ній  шахівниці  й  жахотрепет  мільйонів,  як  посиденьки  двох  пенсіонерів  і  остання  світова  війна;  ось  що  розумілось  древніми  під  оманливістю  або  ілюзорністю  земного:  не  плинність  його,  не  тимчасовість  природного,  а  вторинність  і  малозначність  його  до  духосвіту  й  всевизначень  там:  до  Господа  там  усевічних  здійснень!  постійне  вдосконалення,  проявлення  станів  і  зміна  їх,  душ  плекання  там,  через  незриму  поєднаність  із  духосвітом  оприсутнюється  тут;  через  всіх  і  кожного;  і  тільки  через  невідання,  як  відновлюється  рівновага  там,  невідомі  і  справжні  причини  потрясінь  і  піднесень  тут;  віра  людей  чи  невіра  в  це  не  міняє  нічогісінького  нічого!  як  віра  чи  невіра  в  те,  чи  зійде  сонце;  зійде!  для  тих,  кому  по  великому  милосердю  Господа,  небеса  й  духосвіт  відкривали  себе,  невіра  в  надсилу  і  неуникність  вже  здійсненого  і  творимого  Ним,  ще  смішніша  й  трагічніша  від  невіри  у  завтрашній  схід  сонця!  все  здійснене  має  доздійснюватися,  як  проекція  посланого  зоображення,  як  підсилення  звуку,  тільки  внутрішнього  характеру:  любовенавіянь  на  душі  і  прийняття  ними  істин  для  здійснень  волі  Сущого  або  відторгнень  її;  і  коєнь  зловолі:  погубливих  лжепризначень;  для  невіруючих  і  ледь  віруючих  у  Його  торжествуючий  порядок,  у  царствування  Ним  над  небесами  й  землями,  для  сліпих  і  ледь  зрячих,  для  холодних  і  літеплих,  для  злих  і  ледь  добрих,  сонце  як  сходило,  так  і  сходитиме:  одночасно;  дія  Його  Любові  неуникна;  сприйняття  різне;  під  посиланням  сонця  на  злих  і  добрих  означається  в  Слові  дія  Сонця  небес,  тепла  Любові,  Його  Милосердя  поступеневе  сходження  і  трансформація  його  на  всих  рівнях  творіння;  бути  милосердним,  як  Отець  небесний  —  діяти  із  найвнутрішнього  єства,  силою  прийнятої  від  Нього  Любові;  діяти  із  чистого  милосердя,  із  стану,  відомого  тільки  відроджуваним  і  відродженим,  із  благодаті  пречистого  умиротворення,  діяти  Його  волею;  Сонце  сходило  й  знов  зійде!  хоч  доздійснення  уже  здійсненого,  уже  визначеного  там,  не  виглядає  землянам,  як  щось  серйозніше  від  просто  природніх  завихрень  чи  викликів  історії,  на  які  постійно  треба  давати  відповіді;  історія  гукнула,  їй  відгавкнули  і  всьо  нормально,  можна  спати,  в  спрілій  гнояці,  в  завченому  грошолюбстві  досипати  далі;  всьо  нормально;  кризу  прохрюкали;  коли  знов  гукне,  знов  відгавкнемось,  і  вся  історія;  у  них  своє  розуміння  і  свої  пояснення  на  всі  події;  на  скільки  ж  поняття  завчених  верхоглядів  про  перекличку  з  історією  наддалекі  від  духовної  правди!  на  скільки  ж  легко,  з  віддалі  кількох  поколінь,  забувається,  що  історія  не  тільки  гукає  захопленою,  в  білоситцевій  сукні,  вожатою  на  кручі,  не  тільки  махає  радісно  хустиною  в  синій  горошок,  а  знагла,  зненацька  виробляє  таке,  що  над  паруючим  місивом,  над  болотами  крові,  всі  попередні  століття  встають,  як  волосся  дибом!  от  і  доперегукувались;  всевіра  в  себе,  всевіра  в  плотськість,  всевіра  в  побачене  і  відчутне,  всевіра  в  зло  і  силу  його  породжує  невіру  в  духопоєднаність  із  вічним  світом;  звідворотнює  духозір  від  того,  як  творяться  там  воздаяння  і  як  могутньо  і  неспростовно  впливають  вони  на  земні  реалії.  Себезміна  потрібна,  як  одному,  так  і  всім;  як  всім,  так  і  одному;  тільки  себезміни  пом’якшать  надвеликі  потрясіння;  те,  що  від  стану  кожного  залежить  доля  людства,  елементарна  духореальність.

Більшість  простих  невидужань  і  повсякденних  невдоволень  —  від  існування  в  межах  знеможливленої  мети,  старих  бажань  і  задоволень;  отримати  більше  здоров’я,  духорівноваги  —  більше  сили  й  снаги  поглинати  те,  що  й  так  донищило.  Неможливо  виздоровіти,  щоб  більше  красти,  бажати  майна  ближнього  і  всього,  що  любить  ближній;  щоб  більше  пити,  злягатись,  обжиратись,  подумки  безчестити  і  вбивати  ближнього,  не  шанувати  батьків,  не  визнавати  Божественного  і  Його  волі.  Хто  недорозкаявся  й  недоголодав  —  не  дотримався  новомети  —  губитиме  себе  з  подвійною  силою.

Так  що  голод  —  не  просто:  взяв,  одужав  і  пішов  казитися,  із  стосиллям  ринувши  в  попереднє.

Суть  перетворень  —  каяттям  і  голодом  —  у  виході  на  якісно  вище  служіння;  чим  тонше  сприйняття  Богонатхнень,  тим  духовно  вище  служіння;  чим  тонша,  тим  сильніша  Наденергія,  і  відповідне  призначення,  здійснення  її;  іноді  поза  волею  людини.  Без  глибинного  і  тривалого  перетворення  Господом,  самому  від  себе,  досягнути  цього  неможливо;  неможливо  потрапити  в  небо  —  в  стан  наповнення  силою  Божественності  —  без  життя  по  Істинах.  Приймається  новолюбов  і  новими  планами  спалахує  розум  —  звідти  й  сенс  для  продовження  існування.  Голод,  як  і  тимчасові  затримки  дихання,  вимикає  стару  мету  і  старі  плани  —  закостеніле  все  —  що  дає  бездію.  Не  робити  вже  робленого,  не  думати  вже  передуманого,  не  хотіти  вже  бажаного  —  і  дух  оживає  для  новопризначень.  Безсилість  перед  звичками  і  хворобами  —  ознака  мертвомети,  зацикленості  на  мертвопланах.  Як  у  людині,  так  і  в  суспільстві.  Мету  зміняти,  мету!  не  тільки  собі  й  своїм  хотіти!  Час  надається  для  зживання  недосконалості  —  для  здійснення  вищоблага.  Блукання  по  колу  —  теж  пошук  Істинного,  але  при  впертості  й  ремствуванні  —  бажаннях  минуловдоволень  —  це  обходиться  тим,  що  шукаючий  гине  в  пустелі  невідання.  Не  можна  виправляти  від  згорблень  того,  хто  мріє  про  втуплення  в  прах  і  скверну.  Кожна  форма  засвідчує  свої  головні  хотіння.  Форма  є  успадкований  образ  душі  —  устремлінь  до  своєї  любові.

Голод  вирівнює  і  устатковує  форму.  Чіткішає  дух;  тіло  набуває  сталості  і  витривалості.  Треба  вміти  собі  нашкодити,  щоб  здобути  лишню  вагу  чи  обрезкнути.  Форма  є  зліпком  бажань  і  планів;  коли  з  ними  «боряться»  чаями,  дієтами,  зло  потішається.  Чим  більша  себелюбов,  тим  більше  безвілля  й  нехіть  голодувати;  «Я  не  витримаю!  я  помру!  я  й  так  найкраща,  я  й  так  недоїдаю!»  оскільки  духи  проникають  у  пам’ять,  вони  бачать  минуле,  підбивають  його  повторювати.  Тяжіння  до  пройденого,  страхи,  розпачі  —  їх  робота;  байдужість,  як  і  надлюбов  до  зжитого,  ознаки  вбивства  добрішого  майбутнього,  мети  у  зародку.  Озираючись,  любим  себе  і  смерть;  кам’яніємо  у  розпуці;  діючи  зречено,  в  забутті  себе  —  новомайбуть  приймаємо.  Людина,  котра  знає  про  Бога  тільки  те,  що  Він  є,  не  глибокодумніша  курчати,  яке  вже  щось  чує,  здогадується  про  світ  за  шкорупайкою.  Всі  людські  знання  тепер  —  менше  писку  і  стукоту  дзьобом  всередині  шкарлупини,  порівняно  з  масштабом  Його  Всемудрості,  з  безмежжями  Його  світобудови,  з  дивами  й  блаженствами  духовного  вічносві  ту.  Людина,  котра  відкидає  вдосконалення,  ще  жалюгідніша  курчати,  яке  вирішило  засидітись  у  вгрітому  яйцеві.

Голод  —  не  забаганка  —  а  справжнє  наслідування  Господа;  Він  власним  прикладом  повчає  цьому  в  Луки  4.2.  Підміна  його  постами  чи  дрібнопокутами,  дозволяє  злу  розростатися  і  владарювати  людиною.  Люди  прийдешнього  голодуватимуть,  не  зариватимуться  в  земне,  їм  відкриється  внутрішній  зміст  Слова  —  множинство  Істин,  глибинних  правд  про  Господа;  бачитимуть  небеса,  як  у  часи  прадревні.  Людство  готується  до  цього  —  і  обов’язок  званого  (того,  хто  приймає  Слово)  допомагати  Господу  перемагати  зло  в  собі;  «ніч  пильнування»,  —  ніч  борінь  і  битв  із  злом,  із  потьмаривом  неістинного;  подібне  прообразує  сон  учнів  у  Гефсиманії  і  докір  Петру:  «Ти  спиш?  Не  міг  ти  бадьоріти  одну  годину?  Бадьорійте  і  молітесь...»  Марко  14.37.  Спав  Петро  —  і  спить  побутово  віруюча  людина  —  тіло,  що  духоглибин  Слова  й  вічножиття  не  хоче  бачити;  не  може  бадьоріти  —  не  бореться,  не  пильнує  зла  свого,  а  виправдовується  тьмою  помилковостей  і  перекручень.  І  знову  надходить  Господь  і  «знову  знайшов  їх  поснулими»  Марко  XVX.40,  «бо  очі  у  них  отяжіли,  і  вони  не  знали,  що  Йому  відповідати»;  отяжіло  їх  (і  більшості  тепер)  розуміння,  обважніле  потягом  до  земного;  тоді  людина  не  здатна  розумово  осягати  небесне,  «відповідати  Йому».  «І  приходить  у  третій  раз  і  каже  їм:  ви  все  ще  спите  і  спочиваєте?»  (Там  же.)  Хто  дозволяє  собі  сонновіру  і  присипляє  зло  в  собі,  той  видає  дух  свій  в  руки  гріха;  дозволяє  розпинати  Істинного  в  собі;  «закінчено,  прийшов  час:  ось  віддається  Син  Людський  в  руки  грішників».  Ще  ясні  ше  мовиться  в  Луки  XXIV.5:  «Що  ви  шукаєте  живого  між  мертвими?  Його  немає  тут;  Він  воскрес:  згадайте,  як  Він  говорив  вам,  коли  був  іще  в  Галилеї,  кажучи,  що  Сину  Людському  належить  бути  виданому  в  руки  чоловіків-грішників  і  бути  розіп’ятому,  і  в  третій  день  воскреснути».  Так  збулося  Писання  (Псалом  15.10);  земним  втіленням  Господа  Слово  збулося  в  букваль  ному  —  і  збувається  понині:  Його  Любов  і  Мудрість  повсякчас  живить  людство,  видається  в  руки,  —  в  дух  людський,  —  розпинається  там  зложиттям,  ненавистю  до  Слова  й  Заповідей  Його,  але  в  тому,  хто  доглибинно  розкаявся,  уникав  зла,  Господь  воскрешає  Себе.  І  являється  йому  Сам,  —  усе  стосовно  духу  людини  збувається  по  Слову.  Тим  Слово  й  Бог.  Це  важко  осягати  буквально.  Але  тим,  хто  житиме  по  Слову,  визнаючи  єдиного  Господа,  це  відчується  омилосердненням,  нехіттю  до  насолод  зла,  обжирань,  обпивань,  оглупотнень,  і  узриться  внутрішньо,  осяянням  розуму,  —  і  розумінням  перетворень,  що  відбуваються  згідно  Слова  Його:  Всеістинного  і  неубієнного  Сина;  Той,  Хто  живить  і  пильнує  кожного,  наближає  до  Себе  життям  по  Слову.  Син  Божий  у  кожному,  якщо  зрікаєтесь  себе  —  для  Нього.

p.s.  Щоб  дипломовані  вбивці,  які  нічогісінького  про  духопричини  недуг  не  відають  і  домордовують  людей  труйлами,  не  залякували  смертю  від  голоду  й  виснажень,  автор  звідомляє:  на  час  завершення  статті  наголодував  сотні  днів,  пару  місяців  сухого  голоду,  здійсненого  поетапно;  звільнився  від  тілонедуг,  зрікся  зла  немалого,  доти  незримого;  автор  вижив  і  свідчить  вголос  про  Того,  Хто  вчив  і  вчить,  як  не  устами,  а  зреченням  наближатись  і  уподібнюватись  до  Нього,  ставати  істин  образом  і  милосердя  подобою;  про  Того,  Хто  надихав  його,  надихає  людство,  бажаючи  миру  —  стану  воскреслості  —  рабам  Своїм.

 http://www.litgazeta.com.ua/node/559

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186199
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2010

Готуватися до безсмертя- проза авт. Євген ПАШКОВСЬКИЙ (з інету)

Готуватися  до  безсмертя

Автор:  Євген  ПАШКОВСЬКИЙ
13:03  2  квітня  2010  року

 

При  всіх  витратах  людства  на  медицину,  захворобленість  збільшується  і  мало  хто  усвідомлює  духопричини  недуг.  Медичні  послуги  для  приречених  є  тільки  полегшенням  відходу.  Суспільства  ж  привчені  волати  до  медиків  і  до  влади  —  поможіте!  дайте!  –  не  навчені  шукати  коріння  зла  в  собі  і  в  способі  доісновування.  Навіть    якщо  б  увесь  держбюджет  пускати  на  встановлення  діагнозів  і  виписування  пігулок,  це  не  зупинить  пошестей,  раку,  туберкульозу  —  і  самого  вимирання.  Відповідальність  за  духо-  і  тіло-здоров’я  людина  повинна  взяти  на  себе.  Та  як  їй  допомогти  у  цьому?

Матеріалістичним  потьмаренням  —  про  всепереможність  науки  —  приходить  край;  облуди  про  «якісну  медицину»  не  мають  майбутнього;  брехні,  «дайте  нам  гроші  на  кращу  апаратуру  й  ліки  —  і  ми  всіх  виздоровим»,  є  наживанням  на  горі  й  смерті;  політики  цю  побрехеньку  підхоплюють,  бо  треба  ж  щось  обіцяти  збезнадієним;  наслідком  торгашництва  ліками  і  діагнозами  є  мільйони  смертельно  недужих,  що  мучаться  й  мучать  близьких;  віра  в  медицину  ще  більше  дикунство,  ніж  віра  в  марксизм-людоїзм;  неможливо  зцілитись,  не  змінивши  духу  і  способу  життя;  всі  тисячі  методик,  рецептів,  діагностик,  не  замінять  молитви,  прийняття  істин  Слова  й  активної  себезміни;  лікують  не  припарки,  а  Господь  лікує;  лікує  зсередини,  а  не  ззовні;  можна  здобути  видимість  зовнішньої  міцноти,  але  це  трухляве  «здоров’я»  рухне  від  першого  ж  потрясіння.  Припарочне  лікування  переносить  неміч  з  одного  органу  на  інший;  хвороба  в  духові;  тимчасові  полегшення,  відсутність  болю  —  період,  коли  одне  зло  перекипає  в  інше,  одна  недуга  стає  іншою,  ще  тяжчою.  Горе  нинішніх  людей,  що  вони  пізнають  все  про  все,  тільки  не  про  дух  свій  і  тіло;  не  про  їхню  взаємодію.  Захворів  —  значить  вірус,  продуло,  так  приключилось.  Питання  —  чому  мені  прийшло  воздаяння?  —  ніхто  собі  не  ставить.  Тільки  щоб  не  боліло,  й  не  гризли  страхи  і  розпачі.  «Чому»  важливіше  від  усих  «як»  —  від  духо  природньої  себезміни.  Чому  люди  мало  нездужать  на  війнах?  —  бо  вищають  над  минулим,  попрощавшись  з  собою  і  з  ним.  Так  і  в  голоді:  смерть  старої  клітини  позбавляє  минулого,  любові  до  себе,  агресивного  самозбереження;  повільно  гинуче  примирюється  з  усим  і  замість  дріб’язкових  цілей  отримує  вічномету.  Хто  переживе  блаженство  Вселюбові,  вже  не  прилюбиться  до  жертя-пійла  чи,  прости  Господи,  політики.  Земним  треба  жити,  але  возлюблювати  його  —  безумство;  окумирювати  його  —  взагалі  самознищення  і  причина  найзаклятіших  залежностей.  Незнання  небесного  не  звільняє  від  дотримання  Його  закону  —  Заповідей,  —  і  від  усих  наслідків  праходійного  існування.

Господь  у  голоді  над  марнотами;  дух  вчиться  безсмертніти:  цінувати  піднесення  і  відкритість.  Найзакомплексованіший,  помисленний  відчує  безстрашність,  щиру  доброзичливість,  відверту  дружелюбність,  споріднення  з  усим  людством.  Чим  більший  голод,  тим  сильніше  затямлюєш,  як  мало  треба.  Любов  спілкування,  щастя  миті  —  ось  важливе.  День  зживається  повнокровніше  від  десятиліття.  Час  ніби  спиняється,  мить  пронизує  вічним.  Ніколи  так  легко  й  так  приязно  не  сходишся  з  людьми,  як  тоді.  Ніде  і  ні  в  кому  нема  загрози  —  безмовно  підказує  душа,  відчувши  свою  вічнісність.  Жодних  гризот  минулого,  жодних  тривог  за  майбутнє  —  така  дія  Вічнолюбові  в  душі,  що  відсахнулася  від  вмирущого  і  відчуває  свою  безсмертність.  І  жаль  невимовний  до  тих,  хто  не  спізнав  цього,  —  і  блаженством  вважає  самовбивства  примітивом.  В  голоді  непомітно  відучуєшся  від  того,  що  півжиття  гризло  —  від  дурноїж,  пристрастей,  скотських  звичок;  від  любові  до  світу  і  насолоджень  тілесності;  від  зарозумлення,  переситу  знаннями,  від  уважань  себе  розумним,  премудрим  на  основі  чуттєвого  досвіду  й  знаннєвого  глупотизму;  зарозумлені  в  духосвіті  виглядають  п’янезними,  але  не  від  вина  —  не  Богомудрістю  втішені;  зарозумлення  їх  —  по  суті  безумство,  бо  від  себе  походить,  а  не  від  Бога  і  Його  Всевідання;  від  Його  одкровень  про  внутрішній  стан  поняття,  явища,  людини:  яка  мета?  яка  внутрішньосуть:  добро  чи  зло?  зовнішні  судження,  зовнішні  враження,  якими  б  приємними  й  правильними  вони  не  виглядали,  є  хибними,  бо  позбавлені  внутрішньовідань  про  стан  і  якість,  мету  і  призначення  явища,  людини;  загалом:  служать  вони  собі  чи  вищометі,  злу  чи  добру,  погибелі  чи  спасінню,  пеклам  чи  небесам  і  Богові?  на  основі  догм,  філософій,  усталених  знань  і  міркувань  збагнути  справжню  якість  і  стан  ані  на  мить  неможливо;  тому  людство  й  людина  так  помиляються  часто  в  собі  подіб  них;  тому  так  вдурманено  й  самовпевнено,  із  задушевним  піднесенням,  міняють  устрої,  єресі,  утопії  і  потопії!  міняють  один  лад  на  інший,  з  жорстокого  на  прелюто  жорстокий,  з  душогубного  на  заюшено  кровопивчий!  міняють  землі,  течії  рік,  океанів  дихання,  міняють  все,  перепалюючи  в  порожнезну  даремщину  мільярди  зусиль  і  життів  століття!  та  в  дні  крушилова  і  розтрощилова  всі  гиблі  діла  їх  здаються  їм  найпрекраснішими  і  майже  божественними!  і  діти  безумців,  неуявимо  премудрі  заднім  числом,  всю  батьківську  геростратню,  ще  тліючі  головешки,  цементною  слиною  наспіх  запльовують;  тому  й  майбутнє  від  них  закрите,  а  нинішнім  бредуть  всліпу:  у  спотикачці  впитості  оманливими  знаннями;  якби  відали  більше,  могли  б  і  нашкодити  більше,  бо  все  одно  відкинули  б:  їх  внутрішнє  зло  перекрутило  й  відторгнуло  б  істинне;  саме  зло  себелюбств,  улюбленств  власних,  не  дає  волі  поєднатися  з  істиною  через  любов  до  неї;  запале  в  свідомість,  там  і  зачахає;  бо  не  допускається  до  глибин  волі  знаннями  й  аналізом  на  базі  їх;  неприйняте  ж  волею  стає  чужим  і,  ніби  взагалі,  неіснуючим;  чим  менша  воля  до  добра,  тим  істини  і  Сам  Бог  усе  далі  й  далі;  і  все  ближче  й  ближче,  в  глибинах  свідомості,  вигадки,  всілякі  неправди,  презухвалі  брехні,  про  добро  й  про  Нього;  знання,  базікання,  обговорива  стають  тоді  найп’янкішими  і  найприємнішими;  і  зарозумлення  непозбавне;  і  спотикачка  вготована;  западіння  в  злоби,  мори,  побоїща,  розтерзалово  жорстокосердям  неуникне;  горе  невідворотнє!  зарозумлені  нездатні  окаятись  і  тим  змінити  зловолі  стан  —  злом  зараженість  —  та  Божественний  порядок,  неуникно,  має  відновити  добра  наснагу;  відновити  Себе,  врівноважити  зло  й  добро,  а,  по  суті,  пекельне  й  небесне  навіяння  на  рід  людський;  інакшого  просто  не  може  бути;  інакше  Богові  довелося  б  змінити  Себе;  відмінити  дію  Божественності  на  кожну  клітину  й  атом,  на  весь  матерієсвіт,  щоб  пристосувати  Свою  Любов  до  цілковитого  духозла  й  беззаконняви;  та  скоріш  сонце  почне  зважати  й  реагувати  на  петиції  мікробів  —  перейде  з  ядерного  синтезу  на  дрова,  щоб  не  заважати  їм  у  захопленому  гнитті  й  розтлінні  всього  —  аніж  Господь  догоджатиме  зловиродкам,  самій  зловироді,  і  змінить  Себе,  відміниши  Богопорядок;  масштаб  зухвальців,  масштабина  всього  людства  проти  Бога  незрівнянно  менша,  аніж  усіх  мікробів  проти  сонця!  злих  повстання  буде  придушене!  але,  все  одно,  пузяться,  дмуться,  ображаються,  грозяться  Йому  і  запроваджують  потай  своїх  безумств,  своїх  невиданих  мерзохтінь  порядки!  мало  ще  вчили,  мало!  мало  ще,  зарозумлених  до  самоосліпу,  одних  з  одними  зводили!  мало  ще,  подичавілими  ордами,  сходилися  в  гримучому  полі  і  проявляли  дійсну  любов,  до  зненавидженого  ближнього;  мало  ще  киші  гребли  в  животи,  сліпі  й  кантужені  повзли  по  трупах,  по  трупах;  мало  ще  в  могили  живцем  щасливі  лізли,  аби  тільки  сховатись  за  теплом  рідного  тіла;  мало  ще  навчені  тисячоліттями  розтерзань  і  горища,  чинимого  один  одному  єдинозлом  у  кожному;  мало  повзли  до  світло-безпросвітного  майбутнього!  всі  вони,  до  проявлень  зла,  вважали  себе  непереможними  й  правильними,  але,  коли  Господній  захист  знімався  і  западало  опустошення,  терзали  собі  подібних  із  надлюттю  гієнячих  тічок;  бо  людини  без  зла  немає  давно;  нема  й  потепер;  але  знання  про  себе  й  своїх  виношує,  як  про  єдинодобро  і  тільки;  нічим  не  навчений,  непохитно  тупий,  незнищимий  зарозумець!  нинішня  гомо  сапієнс,  —  насправді,  людина  дуже  зарозуміла  і  її  тільки  гнівить  повчання;  вона  сама  «знає  все»,  але  найплюгавішу  якусь  звичку  не  знає  як  і  не  може  побороти;  є  рабилом  гріха;  рабугою  свавілля;  рабом  самознищення.  Більше  звичок  і  похотінь  —  ще  більше  безвілля,  аж  до  повного  захвороблення.  А  потім  віра  в  знання,  віра  в  медицину,  веде  до  таких  само  всезнайкуватих,  що  нічого  не  знають  справжнього,  але  втовкмачують  горе-приписи  силою  науковості,  силою  авторитету,  статусу  «світила».  Але  ніхто,  крім  Господа  й  зречення  в  голоді,  не  навчить  не  хотіти  лишнього  і  не  завдавати  прикрого:  ані  собі,  ні  людям;  ніхто,  крім  Всесильного  не  відірве  від  любові  до  світу  і  злолюбові  до  себе:  до  потішань  розніженої  або  розжадобленої  чуттєвості,  до  розвдоволень  ущемленого  або  розгнузданого  «его»;  ніхто,  крім  Нього,  не  привчить  бути  найщасливішим  із  найменшого;  в  цьому  основа  істинного  духо-і-тілоздоров’я;  і,  навіть,  недуги  тоді  сприймаються  вдячно.  Нинішня  ж  горе-медицина  є  злісним  намаганням  обхитрувати  Бога,  і  уникати  воздаяння  за  наспадковану  і  накоєну  гріхоту;  підліковані  тілесно,  але  духом  мерзенні,  завдають  смертельної  шкоди  нащадкам,  аж  до  повного  звиродніння  і  припинення  дітородності;  Божественний  порядок  надовго  порушити  неможливо.  Це  по-перш;  а  по-друге:  нинішня  хіммедицина,  ось  вже  століття,  веде  найстрахотнішу  в  історії  людства  хімічну  війну  на  вигуб,  на  винищення  роду  людського  —  і  здаватися  не  збирається!  їй  давно  вже  пора  під  трибуналом  сидіти,  а  вона  жирує  на  розпачі  й  горі;  на  вселюдській  біді;  доїть  бюджети,  скуповує  наддороге  обладливо,  роздуває  штати,  сіє  невігластва,  залякує  все  гіршим,  примушує  коритись,  коритись,  коритись  їй,  обкладає  поборами,  приневолює  до  щеплень,  і  труїть,  травить,  дотравлює  і  так  нещасних;  який  окупантило  дорівниться  цьому?!  Сьогодні  в  рік,  від  вбивств  зародженого  й  захімізованого  життя,  від  абортюг  і  заліковувань,  від  неспроможності  організмів  до  живого  опору  гине  більш,  аніж  за  тисячолітні  війни  людства;  та  ще  більш  ледве  домучується  до  останнього  порогу,  ще  більше  позбавлених  сил  для  активної  життєдіяльності:  жертв  раннього  постаріння  від  грубого  і  насильного  медвтручання.  Бажання  легкого  зцілення,  як  і  легкого,  загалом,  життя  привело  до  все  повальнішого  онемічнення;  до  безвідповідальності  хворого  за  надірване,  покалічене,  понівечене,  заражене,  своє  і  чуже  життя;  до  нехоті  його  всерйоз  відновлювати  доброякісними  засобами,  які  розперезаний  від  безкарності  медфашизм  презневажливо  називає  нетрадиційними  і  скрізь  залякує  ними;  хоч  цими  засобами  —  різними  способами  голодування  —  людство  зцілялось  тисячоліттями  і  вдосконалювалося  постійно;  тим  і  вижило;  Сам  Господь  наш  голодував,  тим  заповівши  всім  справжнім,  всім  зреченим  своїм  послідовникам,  наслідувати  Його  спасительний  приклад;  та  якийсь  різник  і  дітовбивця,  обілошатнившись  халатом,  сплівши  натруджені  руці  на  грудях,  з  виглядом  всесильного  і  всевідаючого  надбога,  звісно,  проти!  бо  він,  абортар  і  труйлодар,  реальніший  і  значиміший  якогось  невидимого  і  неіснуючого  для  нього  Бога;  він,  отрадицієний,  облагороджений  за  нещасних  сто  літ,  ненависник  лютий  цілительного  голодування,  нетрадиційного,  тобто  незаконного,  тобто  злочинного  і,  щонайменш,  прешкідливого;  від  передових  досягнень  відсталого  згубно;  більш,  як  пів-дня,  небажаного;  інакше  трупер;  абортар  і  труйлодар,  цілитель  нинішній,  повсякдень  спроваджуючи  то  в  сміттєвий  бак,  то  в  дерев’яний  ящик,  десятками,  тисячами,  мільйонищами  (тільки  офіційних  і  тільки  в  Україні  коїться  понад  півмільйона,  щорічно,  абортів!  у  Росії  понад  півтора  мільйона!  а  по  світі  скільки  мільйонів  ще  навиліковують  платні  душогубиська?)  при  малому  натякові  на  голод  патрошитель-труїтель  спалахує  незрівнянним  гуманізмом  і  виказує  своє  туповчене  невігластво,  і  лютіючу  богонеприязнь;  бо  чого  б  так  противився  він  тому,  що  Бог  здійснив  нам  для  прикладу!  тому,  що  врятувало  й  піднесло  на  вищорівень  безліч  людських  життів!  дало  їм,  вділило  їм  найвищоблага  ще  в  тілі,  ще  тут,  на  землі,  спізнати,  відчути  себе  оживаючою  духолюдиною!  піднесеним,  очищеним  від  злобви,  духом  почерпнути  безмежнісну  вічноту,  Божественну  любовесилу  Єдиноживого,  Єдиносильного  Господа!  саму  благорадість  Його  Життя,  саме  всепронизливе,  оживотворююче  Милосердя  Бога!  спізнати,  усим  духоєством  провідчути  живе,  всеоживлююче,  пренатхненне  блаженство,  обі  цяне  в  Слові  праведним;  внутрішнім  послідовникам  Господа;  звідати  той,  стільком  всебажаний,  справжній  небесний  стан,  після  якого  всі  земні  і  тілесні  радості  враз  печерніють  і  виглядають  дико  напівзвіриними,  жорстокими,  як  людоїдство.  Жодним  медзасобом,  технічним  вибриком,  у  цей  стан  не  введеш;  не  оживотвориш  від  зла;  не  прилюбиш  до  вічності.  Та,  головне,  медпропоганда  натуманює  страшний  матеріалізм,  нагнітає  мислення  про  людину,  як  суто  про  тіло  —  і  тим  заважає  Богові  дух  людей  спасати;  спасенний  же  тілом  пекла  не  уникне;  якщо  духом  мерзенний,  душею  хворезний;  так  головне  в  людині  смертьмедицина  нехтує;  одною  рукою  хімічить,  а  другою  перекреслює  духовний  і  біологічний  добір,  саме  вдосконалення  людності,  а  це  означає:  досконалитимуть  через  все  суворіші,  все  непоборніші,  все  жахотніші  і  панічніші  засоби;  досить  вже  обхитровувати  Бога!  і  одбирати  владу  й  засоби  в  Його  Провидіння!  ввімкнуть  потужніші;  і  то  неуникно;  самі  ж  виродженці,  медокупації  жертви,  в  довиродженні  спинитись  не  годні;  чим  жахливіший  дух,  тим  із  повчальнішим  і  жахотнішим  відбуватиме  звідси  жахом;  зажахотнений  своїм  внутрішнім  пеклом.

Комунізм,  як  душпастир,  здох;  тепер  успішно  доздихує  фінансизм,  та  ще  нависає  над  довірливих  душами  влада  медицизму  —  лжебогів  науковості  —  влада  дистильованого  матеріалізму,  влада  абортарського  і  труїтельного  аморалізму,  влада  чистої  безбожності  з  привласненим  правом  на  єдиноможливе  спасіння;  подібною  смертовладою  не  володіли  жодні  тирани;  тільки  облаврені  і  обласкані  фізики-ядерники,  чиї  блискучі  випробування  на  землі,  в  атмосфері,  розпаливши  радіактивний  фон,  обсаркомили  цілу  планету;  блиск  їхніх  вибухів,  їхніх  чорнгробилів,  їхніх  тоцьких  полігонів,  через  які  проганяли  на  повільну  вбійню,  блиск  ядерної  слави  всі  найближчі  століття  виїдатиме  всьому  живому  очі,  але  фізики  якось  не  помічені  в  риданнях  і  глибоких  розкаяннях;  ті,  що  принесли  в  повальну  жертву  людство,  не  побиваються  над  скоєним  і  не  мучаться  майбутнім;  а,  навпаки,  розпаливши  невидиму  ядерну  війняру  вперед  на  тисячоліття,  вигублюючи,  вилейкознюючи,  вимучуючи  вродженими  каліцтвами  страшні  мільйонища,  їхні  премудрі  й  малопримітні  мучителі,  на  повному  серйозі,  вважаються  і  вважають  себе  спасителями  від  ядерного  побоїща;  далі  чаклують  на  зброярнях,  далі  тішать,  почесують  марнославство,  попивають,  поплямкують  на  симпозіумах,  просторікають  про  неосяжне,  як  боги,  які  й  створили  всесвіт,  далі  й  далі,  мікробно  невидимі,  з  винятково  благородною  метою,  спішать  ощасливити  людність;  принести  в  наукову  жертву  дещо,  але  тільки  щоб  ощасливити!  далі  й  далі  надихарюють  убиюг  реальних,  військпромислові  комплекси,  на  повсякденне  шкуродерство  народів;  на  перетворення  країн,  імперій  в  один  сировиннофінансовий  придаток  для  здійснення  їхніх  кошмарень  і  непогамовного  марнославства;  за  рахунок  чорних  недоїдань,  недопивань,  недоживань  переважної  частини  людства;  тільки  від  цього,  за  період  гонки  озброєнь,  люду,  в  страшному  відчаї,  в  безнадії  вижити,  люду  по  доходезних  краях  пропало  більше,  аніж  в  можливому  світовому  розбоєську;  сьогодні  світ  не  від  світвійни  рятувати  треба  —  від  вироджень  і  епідемій,  що  приспіють  за  ними:  від  матеріалістичної  перевченості;  від  однобокого  розуміння  мети  і  призначень  життя,  і  засобів  життєствердження;  сьогодні  світ  є  донором  перенауковлення,  зв’язаним  по  руках  і  ногах  рабилом,  потрібним  для  технізації,  хімізації,  геномізації  і  подальшого  людовиродження;  і  одною  з  глибиннопричин  цього  є  етична  аморфність,  а,  точніше,  дикосліпа  безбоженність  нинішніх  вчених,  яких  потішає  і  натхненнить  їх  деяка  здібність  впливати  на  поверховість  Творіння,  та,  навіть  те,  що  зветься  нині  наносвітом  і  нанотехнологіями,  є  поверхнею  матерії;  без  глибинноабстрактного,  по  Триєдинству  і  співвідносностях  духовного  і  матеріального  світів,  мислення,  чіткі  узагальнення,  правда  про  єдинооснови  Творіння  неможлива;  просто  невмістима  у  зовнішній  свідомості;  тому  й  зусилля  людства,  мають  стати  націленими  на  здійснення  справді  якісного,  справді  духопримирливого,  внутрішнього  духоривка:  майбутнє  людства  у  відновленій  братолюбові;  у  перцепційному  поєднанні  з  Творцем,  відновленому  серед  тих,  хто  визнаватиме  Єдиного  Господа  і  житиме  по  внутрішньосмислу  Десятислів’я:  по  Заповідях  обох  таблиць  Закону;  надзусилля  пошукуючих  духоспраглих  істини,  доброслужіння  жадаючих,  кращих  із  землян  має  спрямуватися  на  осягнення  Мудрості  Слова  Божого,  на  відновлення  живого  зв’язку  з  Творцем,  і  Він  Сам,  у  потрібну  мить,  відкриє  незримі  діла,  неуявимі  закони,  наднемислимі  нині  сили  Його  Всевпорядкованості;  мені  звідомлено  й  народи,  серед  яких  вже  визріли  здібні  до  відродження  і  прийняття  вищих  ступенів  Богонатхнення:  від  них  світло  новорозумінь  і  живого  милосердя  омиє  людство;  це  не  означає  даремності  і  припинення  матерієпізнань;  просто,  належить  визнати,  що  з  цього  рівня,  з  допомогою  поверхової  свідомості  і  задіюваних  нею  можливостей,  всесвіт  непізнаваний  і  людство  невдоскональне;  тобто:  самознищуване;  при  задіянні  ж  перцепційного  відання  і  зовнішніх  пізнань  утвориться  єдиноціле  мислення,  відновиться,  для  багатьох,  прадавня  мета  життя:  в  любові  до  Господа  й  любові  до  ближнього  готуватися  до  безсмертя;  людство  одужає  і  стане  єдиною  благою  людиною;  голий  прогрес,  крім  голизни  й  порожнечі  душ,  великих  вселюдських  радостей,  вселюдських  благ,  істинних  озарінь,  просвітленості  не  надарував  поки  що;  ті,  хто  вважає  благами  заволодіння  частиною  чи  еквівалентом  матерії,  дуже  швидко  загниватимуть  від  розпаленої  наджадоби  і  опотворень  форми;  матеріальні  блага  і  надзалежність  від  невситимого  споживання  стане  карою  для  одних  і  показовою  наукою  для  долучених  до  небесноблаг;  сьогодні  майбутнє  світу  напряму  пов’язане  з  упованням  на  голу  науку  й  вчених,  а  не  на  Богопізнання  і  душвдосконалення  задля  спільнодії;  сьогодні  й  виродство  світу  й  приреченість  такого  науковорозвитку  очевидна  кожному,  в  безвихідь  закинутому,  бідолашному  підлітку  в  неписемному  племені;  покинутому  на  безпросвіток  зміни  клімату  і  найнужденніше,  з  усіх  часів,  виживання;  в  найдикіші  віки  проста  людина  могла  перебитися  плодами  родючості,  плодами  праці;  тепер  і  землі  відібрані,  й  чорні  труди  за  даремщину;  в  безколісні  часи  людина  могла  перебратися  на  нове  місце  й  вижити;  а  в  дні  розкішних  готелів  і  знуджених,  сволочних  подорожей,  в  прилизано  благообразному  культурновіці,  з  кінофестивалями  і  відтвореними  для  доброчинностей  балами,  і  в  джунглях  тісно,  і  на  побережжях  потопно,  і  від  кордонів  обжитості  собаками  й  поліцейськими  палюгами  втришия  пруть!  преспекотно  й  голодно!  і  це  тоді,  як  серед  перенауковлених,  самоназваних  цивілізованими,  в  кріслах  лопають  від  ожиріння  і,  репнуті  поздовж,  далі  й  далі  жруть!  далі  й  далі  пробують  плямкати:  з  обох  тістоподібних  рук  давляться  своїми  гамбургерами,  чисбургами,  всями  догами,  тортяками,  мороженими,  піроженими,  омріяними,  як  із  довічної  неволі  визволення,  чіпсами  й  пепсікодлами;  в  могили,  в  могилища  западають,  та  не  сповіді  і  Причастя,  а  ще  й  ще  нажертися  ждуть;  навіки  наїстися  пренещасні  хочуть;  якби  могли,  вони  б  із  домовин,  похапцем,  сиру  землю  їли;  такою  страшенною  і  незборимою  є  розпалена  любов  до  земного!  може  тому  і  спалюють  там,  щоб  не  дійшло  до  гіршого:  в  омріяному  процвітанні;  в  цартві  свободи  пожирань,  безсмислої  науки  і  гонитв  економіки;  коли  на  борню  з  ожирінням  тратиться  більше,  аніж  на  саме  невситимих  їдло,  і  нема  їм  ради,  нема  їм  впину,  коли  дух  вже  корчить,  задишнює,  руйнує  себе  через  форму,  яких  ще  треба  очевидь,  доказів  того,  що  сила  не  в  надекономіці;  істина  не  в  процвітанні  й  благо  не  в  надспоживацтві;  правильний  розвиток  не  в  опотворному  наукорозвитку;  коли  обезволілі  перерозвитки  безсилі  відірвати  руку  від  їдлища;  а  не  дай  їм  їжі,  кого  вони  полізуть  їсти?  а  не  додай  ресурсів,  кого  вони  полізуть  обдирати?  тих,  хто  і  так  від  великої  ласки  цивілізаторів  тихцем  на  ладан  дихає;  і  впину  в  смертоглитайстві  немає  їм!!  їх  надспоживацтво  сьогодні  людоїдніше  людоїдства.  Вожді  перегнули;  науковці  перестаралися;  хтось  відає,  що  й  де  вони  там  знов  замислили?  ці  безпробудні  й  задумливі  гуманісти;  губаністи  однобоких  теорій;  губошльопи  дрімучого  матеріалізму;  з  медицизмом  та  ж  сама  пісня;  повбиваних  не  оплакуть;  не  помічають;  не  визнають  ще  впертіше,  аніж  жертв  повсесвітньо  розпаленого  радіактизму;  це  не  вони,  а  ми  собі  наробили;  до  певної  міри  це  й  правда,  бо  їм  попустительствували  у  вседозволі;  чим  спасалися,  поза  волею  Спасителя,  від  того  й  калічніли,  народжувались  калічками,  слабосилими  й  забідовленими,  з  гіркими  схильностями,  з  приреченням  на  найгірше;  чим  лжерятувалися,  впродовж  століття,  від  того  й  гинули;  й  далі  гинемо.

То  ж  бути  людиною  нині  означає:  не  обжиратись.  Не  потратити  на  себе  й  своїх  більше,  аніж  безвихідних  племен  простолюдин;  і  плодів  земних  вдостатніє  всім!  Жируючи  ж  і  шикуючи,  ти  гнівиш  Бога,  бо  обдираєш  ближнього,  нехай  і  невіданого  тобі;  ти,  задля  втіхи,  ненавидиш  Господа  і  Богопорядок  Його;  ти  вбиваєш  Його  і  встановлюєш  свій:  одним  усе,  а  решті  нічого;  та,  оскіль  ки  Господь  Сам  є  найвищий  і  неспростовний,  найсправедливіший  і  неуникний  Порядок,  впорядкованість  буде  відновлена:  на  твоїй  і  твоїх,  вічно  роззявлених,  обжиральців  шкурах;  вам  усе  мало?  позаздрите  і  життя  неімущим!  «час  близько»,  Одкровення  22,10;  «час  Господу  діяти:  Закон  Твій  розорили»,  Псалом  118,126.

Від  цілительних  голодувань  мільйонами  не  пропадають,  як  абортоване  м’ясо  в  сміттєвих  ящиках;  проте  голодом  лікувати  заборонено;  декілька  років  я  намагався  дати  в  газетах  оголошення,  щоб  рятувати  голодом,  якось  вирятовувати  найприреченіших,  яким  інакше,  ніколи  й  ніщо,  не  поможе  вже:  марна  справа!  Голод  рекламувати  заборонено;  розбещення,  проституцію,  алкоголізм,  обжиралова,  содомитства  —  скільки  вгодно!  а  от  голод:  ані  в  якому  разі!  так  постаралася  перекрити  всі  можливості  зцілення,  найприреченішим  допомогу!  так  розгорнула  свою  насильницьку  всемогуть  окупаційна,  офіціозенна  медицина;  щоб  тільки  до  них  повзли,  спродавали  все  і  виносили  з  хат  останнє!  щоб  продавали  й  квартири  й  будинки,  аби  тільки  розплатитися  із  спасунами  за  черговий  імуностимулятор,  за  чергову,  всмерть  необхідну,  знеболювальну  дозу,  за  хімтруйлива  пачку  для,  так  званої,  хімтерапії:  слівце  таке  винайшли,  обнадійливе  і  спасительне;  насправді  ж,  та  хімія  за  скажені  гроші,  разом  з  пухлинами,  разом  з  болячками,  і  закопує;  стількох  і  стількох!  кому  невідомо  це?  однак,  лікуються  смертю,  а  голодом  оживати  не  хочуть;  а  часто  й  не  можуть;  бо  досвідчених  голодувальників  знайти  не  взмозі  —  поширення  їх  досвіду  окупантами  настрого  заборонено;  навчиться  ж  голодувати  по  книгах,  без  підтримки,  і,  особливо,  без  підказок  у  тривалому  голоді  і  на  виході  з  нього,  для  багатьох  здається  маломожливим;  та  все  можливо;  безмежно  тяжко,  але  можливо;  живе  спасіння  варте  того!  хоча  з  досвідченим  наставником  всто  мільйон  простіш  і  краще;  надійніше  й  ефективніше.

В  голоді  збільшується  прийняття  Божественності,  самої  Небеснолюбові;  в  загодованому  стані  душа  малочутлива  до  неї;  в  голоді  легш  осягати  своє  зло  і  звідразитись  ним:  у  цьому  суть  покаяння,  справжнього  покаяння,  що  прообразувалось  окропленням  водою:  омиття  духу,  омивання  внутрішньої  людини  священними  істинами,  як  треба  жити;  в  невіданні  власнозла,  розкаятись  у  ньому  неможливо;  хоч  освячуйся  з  усих  мокрих  віників,  хоч  перекупайся  у  всих  посвячених  ополонках  —  зовнішнє  омовіння  на  дух  не  впливає;  істини  омивають,  якщо  прийняті  усим  серцем;  приписування  спасінь  воді  —  від  невігластва:  від  суто  буквального  розуміння  Слова;  від  заприроднілості  й  суто  земного  мислення,  від  обоготворень  своїх  і  себе,  від  бажань  сприймати  Бога,  як  собі  подібного,  як  земну  людину,  що  тільки  й  мусить  допомагати  в  суто  земних  мороках,  в  ділах  загребущості  чомусь  сприяти,  а  якщо  Він  не  сприяє  й  не  помагає  в  тому,  що  шкідливе  й  лишнє,  то  й,  взагалі,  не  помічати,  і  не  сприймати,  як  ворожу  істоту;  буквальне  розуміння  Божественної  мови  Слова  —  від  визнання  себе  рівномудрим  із  Богом,  від  одріб’язковлення,  оприроднення,  опримітивлення  людства  і  втрати  ним  тонкого,  перцепційного  зв’язку  з  істинною  Богомурістю,  і  просвітлення  й  настановлення  Нею  в  безлічі  духовних  і  небесних  предметів  перетворення  і  спасіння,  про  які  приховано,  з  метою  недопущення  їх  глибинної  фальсифікації  і  профанації,  всюди  йдеться  в  Слові;  фальсикації  ж  зовнішні  не  так  смертельні  й  небезпечні  пеклом,  бо  не  заторкують  волі  або  душі  людини;  зрозуміло,  нинішнє,  з  віників  кроплення  є  фальшивкою  очищення  —  глибинновнутрішнього  окаяння,  омиття  духу  від  насолод  сквернолюбовей;  що  є  простіше:  покропивсь,  бовтнувся  в  ополонку,  врізав  чекушку  і  спасенний;  так  окропитель  пообіцяв;  не  треба  ні  Богомудрості  пізнавати,  ні  жити  згідно  неї;  не  треба  нічого  того,  про  що  із  святим  натхненням  прорік  апостол  Павло,  «ради  пізнання  Господа  нашого,  Ісуса  Христа,  все  я  порахував  марнотою!»,  не  треба  жертвувати  всіма  гидотними  задоволивами,  всією  своєю  себелюбов’ю:  пірни,  ковтни,  і  пиляй  в  святі!  і  скільки  пірнають,  з  віників  святяться,  та  все  чогось  не  досвячуються,  все  в  минуле  тягне,  як  собак  у  свою  риготняву,  все  більшає  збоченюг,  злодюг,  хитрюг,  грішників  між  самосвяченими,  і  все  меншає  братолюбові,  вболівання  за  душу  ближнього,  що  не  відає  світла  істин,  і  в  пеклюгу  пре;  бо  ніщо  зовнішнє  в  душу  не  потрапляє  і  волю  від  пекла,  від  чорнолюбовей  своїх,  від  сквернорадостей  не  віднаджує.  До  голодувань  я  також  «щось  знав»  —  дотепер  і  прозріваю:  яка  ж  це  сліпотінь  перед  Всевіданням  Господа!  Всі  природні  закони  ніщо,  порівняно  з  духозаконами  або  Істинами,  які  невидимо  керують  світом  —  і  ведуть  до  добрішого.  Людство  —  й  кожного  в  ньому  —  ведуть  до  Єдинолюбові;  збільшення  прийняття  Божественності  проявляється  як  агресія  і  хвороби.  Занепадаюче  занепадатиме,  спрагле  ростиме.  Легше  спинити  земну  кулю,  аніж  зупинити  наближення  людства  до  просвітлення  й  милосердя  —  до  відповідності  Його  образу  й  подобі.  І  немає  легшого  способу  відпасти  —  як  бджола  від  клубу  —  ніж  вдовольніти  у  собі:  у  мене  все  добре,  мені-то  змінюватись  не  треба.  Попросять.  Вже  на  підході.  Якщо  прислухатись  до  кроків  століття.

—  Людство  ведуть  як  один  народ,  як  одну  людину?

—  Так,  але  у  всьому  є  три  прояви  Триєдинства  Господа:  Любові,  Мудрості,  Дії;  або  Отця,  Сина,  Духа;  як  розуміли  древні,  —  і  такою  потрійною,  прообразною  мовою  Господь  надихнув  їм  Слово.  Слово  похідне  від  Бога  —  говорить  про  дію  Його  в  людині  і  є  Богом,  тобто  головним  для  нас.  Пам’ятаєте  Пілатове:  «Що  є  Істина?»;  чи  справді  Істина,  Слово  Його,  є  Царем,  владарем  усього  і  духу  людини?  І  Господь  йому  не  відповідає.  Тобто:  звичний  до  земносили  і  владарювань  земного  закону  не  знає  про  це.  Про  Всевладдя  Господа  —  Заповідей  Його.  Горе  віками  охрещених  народів:  сприйняття  Слова  без  належної  святості;  без  визнання  Його  Божественного  походження,  отже,  Божественної  і  священної  обов’язковості  Його  законів;  віками  знаючи  істини,  але  вважаючи  їх  необов’язковими,  надто  простими  для  себе,  вони  оприземніли  й  зачутливіли,  стали  земними  й  плотськими,  тупішими  до  Богонавіянь  і  несприйнятливішими  до  Істин  мудрості,  аніж  за  первісного  поганства,  коли  ще  не  впали  в  моління  пенькам;  відкинувши  святість  Слова  і  життя  згідно  Нього,  лжехристияни  відкинули  й  владу  істин,  владу  Істинного  над  собою;  захист  Його,  покров  Його,  про  який  в  90-му  Псалмі  сказано,  «живущий  під  покровом  Всевишнього  під  затінню  Всемогутнього  покоїться»;  покоїтись  тут  означає  перебувати  в  стані  відродженості  або  миру,  наповнення  вищоблагом,  заступницьким  і  ніби  убивчим  для  злодухів;  зачутливлені  ж  і  заневігласені  і  Слово  почали  сприймати  як  людське  казання,  хоча  всюди  в  Слові  мовиться:  так  говорить  Господь!  та  вони  не  йняли  вже  страху  Божого;  і  досі  невтямні  визнати,  що  Слово  давалося  через  навіяння,  живим  гласом  Бога  у  внутрішньо  розум  пророків;  вони,  на  пекельність  собі,  й  подосі  впевнені:  Слово,  лишень,  збірка  текстів,  як  сюрчать  їхні  богохульники;  от  їх  і  текстить,  уздовж  і  впоперек,  всеньке  тисячоліття,  і  полегшень  не  передбачається;  кісткам  служителів  кістками  й  учать;  смерті  слуг  смертю  й  чествують;  безсутнісне,  мертве  богослужіння  нічого,  крім  мертвості  прахом  мислення,  не  родило  й  не  вродить;  тому  й  історія  лиха,  і  життєподобіє  звіринне;  вони  ж  іноді  думають  —  Бог  їх  карає  і  випробовує  —  завтішальна,  з  пекл  навіяна,  думочка!  насправді  ж,  це  велика  участь:  бути  допущеним  до  викриття  і  зцілень  Ним!  Бог  випробовує,  коли  допускає  до  спокушень  і  викриває  внутрішньозло,  але  беззаконці  й  сквернителі  Слова  допущеними  до  випроб  не  можуть  бути,  оскільки,  не  відають  смислу  істин  або  спокручнили  і  осквернили  їх;  духовні  ж  битви  ведуться  чистою  силою  істин;  це  і  є  спокушеннями,  про  що  нині  майже  не  відомо  з  досві  ду,  бо,  майже  ніхто,  не  допускається  до  них;  бо,  майже  ніхто,  не  встоїть;  і  за  паде  в  ще  гіршу  зловиродь,  в  ще  лютішу  підвладність  пеклам;  коли  в  світі  постане  хоч  дещиця  тих,  хто  пройшли  через  спокушення  й  духовні  битви  —  життя  оновіє;  поки  ж,  нехай  вважають  спокусами  вибори  чергового  гольтіпаки  чи  облесливої  обіцялки,  бурчання  в  тельбі  чи  сверблячку  в  пахвині,  зміни  політорієнтацій  чи  видозміни  збочень;  коли  духосприйнятність,  двері  Господні  в  людину,  салом  заросли,  вся  історія,  науки,  виховання  є  невіданням  істинних  духопричин  події  чи  явища;  непередбаченням  наступного;  цілковитим  безсиллям  перед  гріхотою  і  довиродженням;  вони,  лжемудрі,  здібні  й  здатні,  лишень,  обплітковувати  події,  описувати  й  обговорювати  до  тіпавки  те,  що  сталося  й  чому  не  зарадиш  уже,  але  новим  горям,  новим  війнам,  новим  хворобищам,  морам,  виродженням,  запобігти  безсилі  й  невтямні  впень;  так  зло  керує  одичавленими  у  неістинах,  непросвітленими  світлом  Всевідаючого;  вони  все  собі  й  людям  приписують:  всемудрості  людській,  всепідступності  таких  самих  хитрованів,  мудрагелів,  підсліпуватих  мудрилок;  у  помрачілих  од  знань  чим  дурніший,  тим  і  мудріший;  у  них  премудрим  є  кожен,  хто  обвішаний  науковістю  й  авторитетністю;  у  просвітлених  Словом  Єдиномудрим  визнається  лиш  Бог,  і  лиш  Його  настанови  є  життям  та  істиною!  їм  вогняність  вже  вписана  в  душі,  «вимисли  людські  ненавиджу,  Закон  Твій  люблю!»,  Пс.  118,113.

Могуть  Божественного  навіяння  всіх  наближає  до  Себе;  але  є  звані,  вибрані  й  вірні.  Звані  всі,  що  чули  про  Господа.  Вибрані  —  ті,  що  вибрали  Його  закон  і  кому  відкрилась  духовна  любов  до  Істин.  Вірні  —  ті,  хто  вірить  отриманому  тільки  від  Господа,  кого  онебеснює  Його  любов  і  Мудрість,  підносить  і  спрямовує,  куди  належить.  Прообразами  цього  є  Яків-Ізраїль,  Ісак,  Авраам;  або  Єгипет,  пустеля,  Ханаан;  або  природнє,  духовне,  небесне  в  людині.  Пасхою,  або  виходом  із  Єгипту,  означується  початок  перетворення;  святкувати  її  —  радіти  перетворенню  й  настановленню  на  донебесну  дорогу.  Сказано  у  Виході  13,42  «це  ніч  пильнування  Господові».  Ніч  —  стан  природньої  людини,  ще  не  прозрілої  до  видінь  істинного;  ніч  —  віра  в  побачене  наяву  й  відчутне;  людина  така  не  бачить  духосвіту,  свого  неуникного  вічномайбуття:  але  повинна  пильнувати,  вдивлятися  в  озаріння,  повчатись  Істинам,  виходити  із  злотемряви.  Ніч  —  стан  віри  людства,  що  перекрило  собі  бачення  небесного,  але  по  Слову  знає  про  нього  і  мусить  пильнувати,  хотіти  його;  виглядати  його;  в  поспіху  дозживати  земне  і  наближатися  до  нього.  Нічого  заквашеного  не  їсти  —  не  піддаватись  пеклонавіянням,  не  мати  нічого  гнилодуховного  в  собі;  «сім  днів  не  повинно  бути  закваски  в  домах  ваших».  Вихід  12,19;  бродильне,  гнилісне  означає  лукавство,  потаємні  злолюбові,  що  загнилюють  душу  «хто  їстиме  квасне,  душа  та  знищена  буде  із  середовища  синів  Ізраїлевих,  приходень  то,  чи  природній  житель  землі  тієї».  Вихід  12,19;  хто  попускатиме  злолюбові  поїдати  себе,  той  знищує  в  собі  любов  до  Істини,  вбиває  духовнолюбов  і  стає  зовнішнім  як  до  перетворення.  Приходень,  іноземець  означають  зовнішню,  ще  неперетворювану  людину,  або  землю  необітованну  —  тіло,  в  якому  ще  не  прижились  духовно-небесні  блага  й  істини;  де  Господь  ще  не  має  обителі.  Тому  чужоземцеві  заборонялось  їсти  пасхального  агнця  —  цим  означається:  зовнішня,  чуттєва  людина  забороняє  собі  любов  до  Божественних  Істин,  відкидає  або  перекручує  їх;  не  живе  по  них;  облюзнірює  себе  і  губить  для  вічного,  де  все  це  відкривається.  Недозвіл  їм  їсти  Пасху  —  те  ж,  що  й  небачення  для  багатьох  духосвіту;  щоб  земноскверне  не  змішувалося  з  істинним,  бо  це  тяжко  потім  і,  часто  неможливо,  розділити.  У  вічності  кожен  такий,  як  утвердився  тут  —  потаємне  й  гнилісне  зживається  муками,  а  не  вигадками  «якось  там  буде».  Якось  там  не  проходить.  Або  рабства  в  пеклах,  або  служіння  благу.  Із  світу  виноситься  головне:  або  заквасніле  зло,  лукавства  й  брехні,  покриті  званням  віруючого  і  зовнішнім  благочестям,  воля  до  зла  виноситься  або  воля  до  доброслужінь:  до  здійснення  Його  волі;  воля  до  спасіння  й  відродження  з  гиблорадостей  світу;  звідси  виноситься:  або  пилососна  любов  до  втягнення:  всіх  насолод,  розваг,  почестей,  всіх  нечистолюбовей  (ось  що  означало:  їсти  й  приносити  в  жертву  нечистих  тварин)  або  у  вічність  виноситься  любов  до  віддавання:  до  принесення  добрих  плодів,  позбавлених  пеклолюбові;  обрізаних  первенців  або  чистого  милосердя;  плодів  добра  від  щирості;  бо  первенцем,  або  найпершим  —  найголовнішим,  оживотвотним  —  є  від  Любові  задіяне  милосердя:  щирі  добросужіння,  чесно  й  віддано  здійснювані  обов’язки;  первенцем  є  діла,  а  не  мертва  віра  й  безсилі  жалі,  побивання  над  ображеними  й  знедоленими,  часто  уявлювані  під  милосердям;  первенцем  є  діла  душспасіння:  напоєння  спраглих  правдою  глибинних  духоістин,  нагодування  голодних  хлібом  розтлумаченого  Слова,  відвідини  добровченням  занедужених  і  змучених  злом,  нагих  одягнення  в  одежі  загальних  істин,  просвітлення  й  звільнення  із  темниць  поневолених  неправдами  і  пекельною  брехнею:  про  спасіння  одновірою;  обрясена,  ритуальна  віра  вже  наспасала  за  століття.  Є  дві  волі;  воля  до  земного  й  плотського  —  воля  привласнювати,  заволодівати:  все  в  себе,  тільки  собі  й  своїм;  і  воля  до  небесного  й  духовного,  а,  відтак,  воля  віддавати:  ближнім,  зголоднілим  за  істинами  про  спасіння,  про  духовне  й  небесне  життя,  зголоднілим  за  любов’ю  до  Господа  й  істинним  братолюбством;  ці  дві  волі  є  суттю  людини  і  визначатимуть  її  пекельну  або  небесну,  її  погибельну  або  спасенну  участь;  і  ніщо  зовнішнє,  ні  уст  покаяння,  ні  окроплення,  ні  передсмертний  розпач,  ні  вступ  у  віруючі  і  на  одрі  христовизнання,  не  здатні  змінити  всих  внутрішніх  устремлінь,  всим  життям  утверджених  дурних  волінь  і  звичок,  всього,  що  в’їлося  в  дух  і  гризтиме  всеньку  вічність;  неможливо  прилюбити  до  небесного,  коли  зсередини  пожирає  любов  до  пеклонасолодняви;  і  так  само  неможливо  приневолити  до  пеклорадостей,  коли  всередині  вогніє  небеснолюбов,  що  відтискає  брудні  насолоди  себелюбові,  любов  до  прихотей,  до  прислужнення  й  обоготворення.  В  любові  до  Господа  живе  Сам  Господь:  Він  нею  і  захищає.

Голод  тим  і  прекрасний,  що  привчає  любити  ближнього  більш,  ніж  себе,  —  служити  йому  з  одної  любові,  щиро;  ділитися  сокровенням,  таємницями  Слова,  розумінням  істин  і  діянь  Істинного,  як  це  роблять  на  небі.  Привчає  до  дієвого  милосердя  —  не  тільки  жебракам  і  сиротам,  а  тим,  хто  скніє  в  духовному  голоді  і  жебрацтві;  без  жодного  здогаду  про  чіткий  смисл  істин;  без  живолюбові  й  просвітлення;  тим,  хто  тільки  шукає  чи  тільки  намацує  дорогу  до  справжності;  дорогу  до  праведності.  Хто  сиротинніє,  маючи  Слово  та  не  люблячи  жити  по  Ньому;  не  відчуває  блага  Божественного  життєспособу;  не  відає  Отчої  любові.

«Не  залишу  вас  сиротами;  прийду  до  вас»,  Іоан  XIV.18.  «...ви  побачите  Мене,  бо  Я  живу,  і  ви  будете  жити».  Іоан  XIV.19.;  побачити  —  зрозуміти  правильність  життя  по  Слову,  бо  тільки  істини  оживлюють  і  перетворюють  для  вічножиття.  Голод  Господа  означає  пересит  знаннями,  облудами,  неїстівним  прахом  у  людстві  й  людині.  Голод  Господа  означає:  прийшовши,  як  і  предрікалось  Ним,  у  збезбожнений  світ,  Він  не  знайшов  небесного  і  духовного  добра  в  пустелі  церкви:  серед  спустошених  людей;  а  тільки  цим  добром,  співрадістю  милосердя,  живиться  від  людей  Господь;  Він  живить,  а  люди  здатні  приймати  і  віддавати  тим,  хто  ближній  Господу:  хто  в  однаковому  милосерді;  або  не  приймати  й  не  віддавати  істиннодобра,  а  вбивати  й  знищувати  залишки  духожиття  неправдами,  брехнею  зла,  пекельними  насолодами;  коли  Бог  прийшов,  щоб  Слово  збулося  в  крайніх,  земних  началах,  Він  не  знайшов  води  живої  в  людській  пустелі!  так  діялось  і  мовилось  Господом  по  прообразах,  для  легшого  сприйняття  простих,  плотємислих  людей,  що  все  ж  перебувають  у  зовнішньому  добрі  й  наділені  дещицею  розуміння.  Кожна  зовнішня  людина  до  перетворення  відмовляється  вірити,  що  Господь  її  живить,  наділяє  небеснорадістю,  яка  по  суті  і  є  Життям;  вірити  в  справжність  не  може,  але  добродіяти  здатна,  і  так  її  волю  змінюють:  схиляють  до  віддачі;  в  напрямку  до  спасіння.  Плотєрадості  ж,  або  заглушають  вщент,  або  відторгають  небеснорадість  доброслужіння  і  воля  до  добра  вив’ядає  під  сонцем  світу:  під  вогнем  земних  любовей;  та  в  тіла  голоді  душа  небесніє,  знов  насичується  живосилою,  знов  посправді  живе!  якщо,  звісно,  обрізала  серце  —  обтяла  дику  волю  до  пекельняви.  Голод  Господа  означає,  також,  неприйняття  світом  небесної  їжі,  ангельських  благ,  до  яких  всі  покликані,  та  мало  гідних.  Простий  парадокс:  відмова  лизати  прах  вмикає  небесне  живлення.  Щоб  жити  для  справжнього  —  і  цінувати  його  —  треба  навчитись  радісно  й  непомітно  вмирати.

«Дивіться  ви  за  собою,  щоб  серця  ваші  не  обтяжувалися  об’їданням  і  пияцтвом,  і  клопотами  житейськими,  і  щоб  день  той  не  спіткав  вас  несподівано,  бо  він,  як  сіть,  найде  на  всіх  існуючих  на  всьому  лиці  земному»,  повчає  Господь  у  Луки.  XXI.  34;  вглибині  буквального  все  тут  означає  духовні  речі;  об’ї  дання  —  прихоті  себелюбові,  яких  безліч  безлічі,  неправедні  цілі,  яких  тьма  тьменна;  пияцтво  —  себеотьмарення  знаннями  й  вигадками,  що  хмелять  свідомість,  потьмарюють  дух  і  позбавляють  мудрості;  п’яний  кривуляє,  падає,  збивається  з  дороги  —  з  істин,  що  ведуть  до  Нього,  якщо  розуміти  духовно;  клопоти  житейські  —  даремні,  омертвотнюючі  справи,  плоди  прихотей  і  хибнознань.  День  той  —  час  осуду  для  кожного  у  вічносвіті,  коли  несподівано  відкривається  все,  що  ловило  й  піймало  неправдами;  існуючих  на  лиці  земному  —  тих,  хто  покладався  на  свій  земний  розум  і  плани  як  перехитрити  Всевідаючого;  хто  жив  лицемірствами  і  не  мислив  про  їх  закінчення,  згідно  закону  Воздання;  хто  не  хотів  бачити  лиця  Господа  —  Його  просвітлюючої  мудрості,  як  поступати  правдиво,  відкрито  й  щиро;  по  Його  Законові;  а  не  по  своїх  глупотах  і  забаганках,  дурманніших  самої  одурі.

Неможливо  уникнути  сіті  —  вловлення  пеклом  —  якщо  не  повчатися  Заповіданим  і  не  узгоджувати  себе  з  ним.  Якщо  покладатись  на  знання,  хитрощі,  гроші,  напівдикі  «ідеали»,  а  не  на  розуміння  суті  Заповідей,  глибин  призначення.  Стати  відкритим  для  Вселюбові,  —  добрішим,  ніж  народивсь  —  і  скласти  ясніше  розуміння  Єдиносущого.  Найвища  мета  —  підготувати  себе  до  безсмертя.  Привчити  до  дієвого  милосердя.  До  життя  попереду,  там,  де  владарює  зримо  й  животворить  Єдина  воля  —  Його  Любові.  І  всим  примітивним,  лихим  волінням  волі  Його  не  відмінити.  На  скільки  наша  суперечить  Його,  на  стільки  і  потерпаєм;  духовно  пробуджений  —  Ізраїль,  перетворений  з  Якова  в  борні  з  Богом;  читай:  Бог  боровся  за  нього  і  пошкодив  вміст  стегна,  тобто  себелюбов  або  ж  любов  до  суто  земного  —  пробуджений  вже  вловлює  і  розуміє  ці  суперечності;  і  повчається  уникати  їх,  собі  на  вмиротворення  й  непохитність.

—  В  теперішньому  часі  головне  для  людей  у  святкуванні  Пасхи  дотримання  обрядів:  освячення  пасок,  писанок,  крашанок.  А  що  таке  Пасха  в  духовному  розумінні?

—  Святкувати  Пасху,  —  повчатись  із  Слова,  визнавати  безсмертність  Істини,  яку  неможливо  розіпнути;  всесилля  Господа,  який  виводить  із  рабства  чуттєвих  знань,  із  невідання  справжності  про  Нього;  святкувати  Пасху  —  зрікатися  агресивної  земнолюбові  і  прихотей  її;  «не  повинно  знаходитися  в  тебе  ніщо  бродильне  у  всьому  наділі  твоєму  упродовж  семи  днів,  і  з  м’яса,  принесеного  в  жертву  вечором  у  перший  день,  ніщо  не  повинно  залишитись  до  ранку»;  Второзаконня  16,4.  В  тебе  —  в  тобі;  бродильне  —  лукавство;  весь  наділ  —  всі  думки  й  бажання;  сім  днів  —  увесь  час  перетворень;  м’ясо,  принесене  в  жертву  вечором  у  перший  день  —  добрі  почуття,  що  мають  ставати  добрими  ділами;  вечором  —  у  пітьмі  загальної  віри,  в  стані  непрозрілості  й  не  бачення  світла  Істин;  у  перший  день  —  те  ж,  що  перший  день  творіння;  упочатку  духопробудження;  ніщо  не  повинно  залишатися  до  ранку  —  до  стану  осяяння  мудрістю  від  Господа;  до  прозрінь  і  відродження;  аж  до  воскресіння.  М’ясо,  як  і  всі  інші  Слова  прообрази,  може  означати,  як  добре,  так  і  зле,  залежно  од  змісту.  Плоть,  тобто  м’ясо,  означає  зовнішнє,  природнє:  добрі  почуття  або  їм  протилежні,  прихоті  плотські.  В  даному  місці  йдеться  про  живлення  духу  зовнішнім  добром  церкви;  їсти  жертовне  м’ясо:  насичуватись  духоприроднім  розумінням,  початковим  благом  усвідомлених  істин,  бо  людина  у  стані  Виходу,  у  стані  первинного  перетворення  й  звільнення  від  неправд  і  зла,  тоншу  благодать,  або  хліб  духовний,  сприйняти  нездатна.  Через  родове  й  набуте  зло,  через  неглибоку  розкайливість  прийняття  вищоступенів  Божественності,  вищої  Благодаті  неможливе.  Внутрішня  протилежність  їй  заважає  ввійти.  Вищої  —  не  значить  захмарної;  вищим  або  висотою,  згідно  небесних  прообразів,  означаються  тонші  й  тонші  види  Любові,  які  дух  здатний  вловлювати;  чим  глибша  перетвореність,  тим  тонша,  внутрішня  очутливленість;  і,  навпаки,  чим  дубовіша,  родова  й  набута  неперетворність,  внаслідок  зложиття  й  духовідторгнення  істин,  тим  сильнішає  зовнішня  очутливленість  і  надлюбов  до  всього  плотського;  зачуттєвлення  обпосідає,  потяг  до  неблагих  насолод  вбиває  тягу  до  благих  духу  радостей;  єдність  між  ними  неможлива;  груба  тілесність  все  тонке  вдушує  і  в  першій  порі  ніби  перемагає;  пагорбами  означається  здатність  приймати  духовну  Любов  і  перебувати  в  ній;  діяти  з  неї;  горами  —  здатність  приймати  найвищу,  або  небесну,  Любов,  і  утримуватися  в  ній;  в  цій  Любові  наймогутніше  й  живе  Господь,  і  тому,  в  кінці  світу,  в  потьмарені  сонця,  коли  всяке  благо  вимерхне  й  братолюбов  загине,  Він  Сам  кличе  в  гори  втікати,  вгору!  в  чисту  Любов  до  Нього;  в  стан  миру  або  сьомого  дня  творіння;  у  того  відтворення  стан,  який  все  життя  треба  здобувати  тут  —  і  в  наближеній  вічності.  

http://www.litgazeta.com.ua/node/559

Продовження  буде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186137
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.04.2010

Пархимів- згадка про дитинство

Згадую  я  Пархимів,
Колиску  дитинства,
Там  могили  предків,
Там  моя  пуповина...

Хлопчиськом  я  тоді  була,
Смілива.  По  деревам  лазила,
Падала,  коліна  обдирала,
Щось  таке  придумувала.

Грала  в  піжмурки  з  друзями,
На  горищах  хат  та  хлівів,
Дошки  провалювала  старі,
Потім  летіла  я,  з  горищ  тих.

Не  витримали  якось,  ваги,
Впала  в  курятник  з  гори,
Ледь  з  поташу  підняли  
Мене,  з  пір'ям  на  голові.
 
Дядечко  на  спині  мене  ніс  ,
Трохи,  не  підірвався  він,
Бо  я  в  нозі  тріщину  мала,
На  милицях  довго  скакала.

Шовковицями  об'їдалась,
Ледь  руки  відмивались.
І  тільки  порічки  могли,
Чорноту  з  рук    змити.

Годувала  сама  кролів,
Косила  в  лузі  траву  їм,
А  зараз  би  не  змогла,
Забула,  що  таке-  коса.

Рибу  з  ріднею  ловили  у  ставу,
На  дно  його  "Верейки"  кидали,
А  потім  стрибали  по  колу,
Шуміли,  так  туди  її,  заганяли.

Коропи,  карасі,  лящі....
Інколи  ловили  і  на  вудки,
Витягали  такі  здорові,
Що  ліску  рвали,  ставили  сачки.

У  клуні  дід  зробив  дві  гойдалки,
Одиночку  і  двійну  з  ночвами,
Каталися  по  черзі  всі  ми,
А  я,  як  завжди  горлопанила  пісні.

Особливо  таку  співала:
"Это  было  в  Гренаде,
Где  испанцы  живут,
Где  цветут  олеандры
И  гитары  поют.

Там  я  встретил  девчёнку
С  золоторусой  косой,
С  голубыми  глазами
И  открытой  душой.

Олеандра,  Олеандра  моя..."

З  гілок  дерев  будували  шалаші,
Туди  приносили  ковдри,  подушки,
Брали  їжу,  обідали,  як  дорослі,
Сміялися,  співали  різні  пісні...

Ходили  в  ліс  до  "Палачаю"  по  гриби,
Брали  білі,  маслюки,  підберезовики,
Лисички,  зеленушки,  сироїжки  та  інші,
Відро  чи  корзину  набирали,  не  менше.

Так  гарно  проводила  я  свій  час
У  бабусі,  на  шкільних  канікулах,
Що  й  з  теплотою  згадую  й  зараз,
Якою  я  щасливою  була  в  тих  роках.


Назви  з  говірки  жителів  Черніговщини.

Довідка.

У  с.  Пархимів  майже  півтора  десятка  літ  проживав  польський  письменник  М.Чайковський,  автор  повістей  з  історії  України  "Вернигора,    український  пророк",  "Гетьмани  України",  "Українки".  Учасник  польського  повстання  1830-1831  рр.,  він  емігрував  до  Франції,  жив  у  Парижі,  Римі,  згодом  у  Стамбулі,  де  прийняв  іслам.  За  років  Кримської  війни  воював  проти  Росії  у  складі  турецької  армії.  У  1872  р.,  амністований  російським  урядом,  повернувся  в  Україну,  похований  в  с.Пархимові.

http://www.chernihiv-oblast.gov.ua/showregion.php?region=kozhelec

Стоянка  людей  неліту.

На  території  сучасного  Козелецького  району  поселення  доби  неоліту  існувало  в  межах  та  поблизу  м.  Остер  і  сіл:  Виповзів,  Данівка,  Жуківщина,  Карпилівка,  Короп’є,  Кривицьке,  Любечанинів,  Моровськ,  Набільське,  Пархимів,  Підлісне  і  Сорокошичі.
http://tour-cn.com.ua/publ/kozelec/starodavne_misto_kozelec/84-1-0-631

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186130
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 25.04.2010

Кружится сирень в вальсе с ветром…

Словно  невеста  в  платье  белом,
Придерживая,  прозрачную  фату,
Кружится  сирень  в  вальсе  с  ветром,
Роняя  нежные  лепестки  на  ходу.

Стою  в  саду.  Любуюсь  их  танцем,  
Душистый  аромат  цветов  лювлю,
Наслаждаюсь  их  терпким  запахом
И  шепчу:  люблю  тебя,  люблю...

Только  две  недели  будешь  ты  цвести,
Радость  дарить  душе,  красоту  нести...  
Я  буду    счастлива  ,  в  эти  майские  дни,
Приголублю  тебя,  поцелую  цветы  твои.


2-й  вариант
Словно    невеста    в    платье    белом,
Придерживая,    прозрачную    фату,
Кружится    сирень    в    вальсе    с    ветром,
Роняя    нежные    лепестки    на    ходу.

Стою    в    саду.    Любуюсь    их    танцем,    
Душистый    аромат    цветов    лювлю,
Наслаждаюсь    их    терпким    запахом
И    шепчу:    люблю    тебя,    люблю...

Только    две    недели    будешь      цвести,
Радость    дарить,    красоту    нести...    
Я    буду        счастлива    в    майские    дни...
Нежно  поцелую    цветы    твои.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185952
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.04.2010

СИРЕНЕВАЯ СКАЗКА

Весной,  после  дождя,  в  моём  маю,  
Я  скоро  пышно  в  садах,  расцвету,
Ароматом,  волшебным,  всех  околдую,
Красотой,  необыкновенной,  приворожу...

Милой  нежностью  своей,  очарую,
В  каждый  дом,  незаметно  войду,
Любовь  свою,  страстную,  подарю,
Счастье  "5",  нуждающимся,  принесу...

Любовь  моя,  странна  и  очень  сильна,
Навевает  ароматом,  чудо-сны,  она...
Девушкам  снятся:  молодцы-женихи,
А,  парням:  прекрасные  девы-невесты.

Те  чудо-сны  мои,    пророческие,  они,
Сбываются  вовремя,  в  определённые  дни
И  люди  встречают  на  яву,  судьбы  свои,
Играют  свадьбы  и  создают  хорошие  семьи.  

Их  чувства...  О,  диво!  Долговечны  и  крепки,
Их  дети...  Талантами  и  энергией  наделены,
Правдивы,  смелы  и  кристально  честны,
Должны  свой  путь-  борца,  в  жизни  пройти.

Миссия  им  дана:  сберечь  Бога-Творца  дары,
Изменить  будущее  всех  людей  Планеты  "Земли",
Положа  свои  жизни  во  благо  Доброты  и  Любви,
Возродить    Сиреневые  сады,  для  гармонии  души.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185883
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 24.04.2010

На " Целуя руки" (Lee )

Поцелует  сирень  тебе  руки
И  забудешь  в  душе  ты  тоску,..
И  исчезнут  из  сердца  муки,
Потому,  что  Он  скажет:"Люблю"!

Затрепещут  твои  ресницы,
Засмеются  глаза  от  счастья,
Аромат,  сирени-кудесницы,
Прогонит  все  от  тебя  ненастья.

Прикоснутся    уста  к    устам,
Нежно  и  очень  проникновенно...
Вся  грусть  останется  где-то  там...
Ты  будешь  летать,  непременно.


*******


А  запах  сирени  всех  сведёт  с  ума,
Помирит  тех,  хто  рассорился  "навсегда",
Даст  шанс  им,  всё  начать  с  "нуля",
По-новому  на  жизнь  посмотреть...любя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185772
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.04.2010

После дождей…закипит от страсти кровь…

Пошли  дожди,
Они  природе  нужны,
Вырастут  растенья,  
Птички,  почистят  перья.

Наполнит  себя,
Впитает  влагу,  земля,  
Восхитит  меня
Чистотой,  природа  вся.

Зазолотятся  небеса,
На  рассвете  нового  дня,
Улыбнётся  весна,
Красоту  вокруг  наведя.

Прольются  на  луга,
Солнечным  светом,  лучи,
Радость  даря,
Встрепенутся  их  цветы.

Заблаухают    сады,
Голову  запахом,  вскружа,
Вспыхнет  огонь  любви,
Запоёт  моя  душа...


В  сердце  вновь,
Закипит  от  страсти  кровь...
Жажду  утолю...
В  сиреневом  райском  саду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185567
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 22.04.2010

Оркестр, весеннего дождя

Правит  балом  в  апреле  весна,
Дождями,  разродились  облака...
Люблю  я  слушать  ночью,  шум  дождя,
Когда  капли    бьют  по  стеклу  окна...

Музыка  дождя,  разными  нотами  полна,
То  тише,  то  громче,  грохочет  она,
Ветер  –  дирижёр,  управляет    игрой,
Небесных  потоков  с  облаков,  воды  той.

Прекрасен  небосвод.  Стучат  дробью,  барабаны  
И  по  перепонкам  ударяют  звуками,
Огнём  молний,  с  разорванного  стихией  неба,
Контрабас,  завораживает  игрой  грома...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185376
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 21.04.2010

Весна. Ты и моя любовь

Любовь  закружила  меня  в  танце,
Весенних,  радужных,  милых  снов,
Солнечный  луч  проник  в  сердце
И  сбросил  с  души,  холод  оков.

Дожди  смыли  чувство  тоски,
Ветер  принёс  тепло  перемен,
Вдохновенье  дала,  зелень  листвы,
Радостно  мне  от  цветенья  садов.

Ты  здесь,  во  мне,  ты,  мой  свет,
Ты,  непреходящая  любовь  моя,
Которая  льётся  потоками  с  небес,
Ты  жизнь  для  меня.Я  навеки  твоя.

Прекрасен  наряд,  цветущей  весны,
Прозрачное  небо.  Воздух  звенящий,
Солнце  тепло  дарит  природе  Земли,
А  после  дождя,  какой  запах  пьянящий!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184824
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2010

Смотри на свои следы (Когда присушивают любимых)

Смотри  в  оба,  вокруг  себя,
Иначе  я  по  тени  твоей  прогуляюсь
И  возьму  песчинку  со  следа,
Припечатаю  к  себе,  никого  боясь,

Твою  душу,  раз  и  навсегда...
Потянет  тебя  ко  мне,  не  стыдясь,
Того,  что  скажут    друзья...
Ты  придёшь  ко  мне  уже,  не  таясь.

Не  нужно  будет  прятать  любовь,
От  чужих,  завистливых    глаз,
Всё  будет  хорошо  у  тебя  со  мной,
А  особенно,  "болезненная"  страсть.

Когда  пройдут  года  и  я  устану  от  тебя,
Я  разорву  ту  нить,  которой  привязала,
Уйдёшь  с  поникшей  головой  от  меня
И  с  опустошенной  душой,  в  "петлю  забрала".  


*******
Предупреждение  от  автора.  И  такое  в  жизни  бывает.
Смотрите  в  оба,  чтобы  Вас  не  приворожили  на  "след":
человек  ,    всю  жизнь  мается,  а  после  уходит  
за  черту  жизни,  через  суицид.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184704
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 18.04.2010

Не беріть монети з землі

Я  стою  на  перехресті,
Сиплю  монети    сліз,
За  всі  роки,  назбирані,
Тим,  хто  їх  не    зберіг.

Заберуть  ті  монети  гіркі,
Люди  жадібні,  злі,
Знайшли  їх,  скарби  самі,
Чужі  сльози,  лихі.


Я  віддала  землі,  краплі  солоні,
Щоб  не  плакали  очі,  знову,
Хтось  забрав  монети  мої,
Бо  мабуть  своїх  забракло  йому.


*****
Не  піднімайте  монети    з  землі,
Бо  візьмете  чужу  долю,  лиху  собі.
́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184623
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 17.04.2010

Весняна замальовка із життя

Ледь-ледь,  зеленіють,  віти  верби,  
Вдивляючись  у  люстерко  води,
Бавиться  вітер,  сережками  берези,
Розгойдує  їх,  то  туди,  то  сюди...

Шумлять  верболози  на  березі,
Десь  крякає  качур  в  очереті,
Звиває  гніздечко  біля  пенька,
Качечка  молода.  Плаває  стара.

А,  хто  там,  ще,  вовтузиться  у  воді,
Сопе,  б`є  воду  хвостом,  немов  веслом  ,
Хвилі  наганяє,  дно  встеляє,  хмизом,
Слідкує  ще,  й  за  рівнем  води  ріки?

То  греблю  будує,  бобер-  трудівник...
-Гадаєш,  зможемо  поплисти  у  човні?
-Нажаль  ні,  перепони  стоять  із  гілок,
Тоді,  пішочком  пройдемося  по  траві...

Подихаємо  весняним,  свіжим  повітрям,
Понюхаємо  перших,  польових  квітів,
Послухаємо  чарівні  співи  солов`я,
Відпочинемо  від  суєтності  життя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184077
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.04.2010

Остановись, весны мгновенье ( на A. Kar-Te :: Не спеши. !) .

Остановись,  весны  мгновенье,
Хочу  насладиться  рожденьем:
Ручейка,  из  танущего  снега,
Листочка,  из  берёзовой  почки,  
Полётом  на  лугу  мотылька,  
Бабочки,  жужжаньем  пчелы
Над  цветущими  ветками  сада,
Дурманящим  запахом  сирени...
           
Замри  весна,  замри  на  время,
Хочу  получить  вдохновенье,
От  пенья  в  лесу  соловья,
От  красоты  весеннего  цветка,
От  зелёной  травы  у  реки..
От  восходящего  солнца,
От  любви,  идущей  из  души,
Из  трепещущего  сердца.  

Испить  хочу  весну  до  дна,
Пока  живу  я,  пока  жива,
Пусть  кружит  меня  красота,
Небес  творенье  и  Бога  Отца.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183913
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 14.04.2010

Пісні співає душа моя

Весна,  весна,  радію  я,
Пісні  співає,  душа  моя,
Любов  в  серці  розквітає,
Коханням  її  надихає.

Линуть  пісні  ланами,
Цілуються  з  вітрами,  
Шепочуться  з  травами,
Скачуть  між  листочками,

Колишуться  вони  на  вітах  ,
Обіймають  пелюстки  квітів,
Перебирають  хвилями,
Грають  піщинками,  німими.

Разом  з  пташками,  на  волі,
На  небі,  вони  літають,
Заходять  з  сонцем  за  обрій,
З  місяцем  ,  вночі  сяють.

Плачуть  з  Венерою,  на  світанку,
Спадають,  її  сльозою,  рясною,
Срібною  водою,  на  траву  шовкову...
Вкриваючи  всю  Землю,  росою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183829
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.04.2010

Ура! Новая квартира в кармане у меня

Сегодня  мне  прислали  по  почте,  письмо-  приглашенье,
С  районного  отдела  по  учёту  и  распределению  жилья,
Ура!!!  Наконец-то  улыбнулась  мне,  моя  "счастливая"  судьба,
Я  получу  новую  квартиру,  которую  20  лет  в  очереди  ждала.

Но  судьба  моя,    девушкой  коварной,  оказалась,  как  всегда,
Написали,  что  нужно  принести    с  места  работы  ещё  "справку"  
О  моей  платежеспособности,  чтобы  оплатить  всего  половинку
Стоимости  жилья...Очередная  государственная  авантюра...

Есть  такие  "Жилищные  программы-  50х50",  нужно  оплатить  "  кота
В  мешке",  стать  инвестором,  до  сдачи,  строящегося  ещё,  дома,  
А  потом,  остаться  и  без  старого  жилья,  потому,  как  это  игра,
Очередная  для  "  лохов"  ловушка,  как  и  та,  что    когда-то  была,

Инвесторы  "Элита-центра"  остались  без  денег  и  квартир,
Не  достроили    хозяева  их  дома,  сбежали  с  их  деньгами  
В  зарубежные  страны,(  а  контролировали  эти  дела,  власти  
Города),  обманным  путём,  завладев  имуществом  горожан.

Поймали  главного  негодяя,  узнали  его  и  после,  пластики  лица,
Доставили  сюда,  идут  уже  два  года  суды,  а  денег  ,  не  нашли,
"Потратить"  он  успел,  миллионы  чужие  те,  переписав  имущество
На  родственников  и  подставных  лиц,  и  взятку  дал  кому-то,  наверняка  .

*******

Работы  нет,  денег  нет,  справки  нет,  то  и  квартиры  нет...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183209
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 11.04.2010

Дарна неділя ( поминем близьких)

Поминем  тих,  кого,  вже  немає  з  нами  ,
Відійшли  їх  душі  в  інші,  незнані  світи,
Згадаєм  їх,  коли  ще  з  нами  вони  були,
Живі,  веселі  і  сумні  ,наші  рідні  і  близькі.

Запалимо  свічі,  помолимось  за  їх  душі,
Нехай,  в  небесах,  спочивають    вони
З  миром,  нехай  Бог  простить  їх  гріхи,
А  ми  ,  простимо  їх,  тут,  на  цій  Землі.

Ми  теж  доживемо  до  свого  часу,  того,
Коли  нам  теж  прийдеться  з  життя  піти,
У  кожного  своя  дорога-  коротка  в  одного,
У  другого,  довга  і  далека,  але  повинні  йти.  

Чекайте  там  на  нас,  зустрінемось  колись,
А  поки  будем  жити  і  Землю  нашу  любити,
Щоб  не  загинув  людський  рід  на  Землі,  ввесь,
Будемо  про  себе  дбати,  а  природу  оберігати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183137
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.04.2010

Я п'ю прану сонця

Дихаю  на  повні  груди,
Повітрям  на  світанку
Вдихаю  запахи  весни
Й  ловлю  я  сонце,  з  ранку.
Я  п'ю  його  диво,  прану,
Яка  ллється    потоками
По  тілу,  дає  йому  силу,
Що  зменшується  з  роками.
Вона  потрібна  для  душі,  
Для  відтворення  любові
Для  натхнення  на  вірші,
Для  продовження  дороги,
Яка  називається    "життя",
Бо  колись  душа  піде  до  Бога,
До  його  небесного    вівтаря,
Скинути  тягар  земного  гріха.
Вона  має  право  ще  жити
І  добрі  справи  ще  зробити,
Врятувавши  країну  від  забуття,
Від  духовного  її  ,  занедбання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183003
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 10.04.2010