| Сторінки (38/3772): | « | 31 32 33 34 35 36 37 38 | » |
Не спить Україна. Три роки не спить.
Майдан, тепер Схід палає.
Кладуть свої голови вірні сини,
Від рашівських пут звільняють.
В тривозі застиг-почорнів листопад,
Смертями й дощем лякає.
Та дух, вільний, наш, уже не закопать,
До волі він шлях плекає.
І капа з очей материнська сльоза,
Сирітку-внуча купає,
В могилу за сином і сила зповза…
Чом доленько ти скупа є?
Три роки, здається, короткий є час,
Та сліз і крові вже море.
Вкраїнськими будуть і Крим, і Донбас
І владу бандитську зборем!
18.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702767
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2016
Трясе Росія знову білий світ
То «градами», то бомбами, то страхом,
Бо кнопка небезпечна у Москві
В руках неадекватного є птаха.
Цей двоголовий з кігтями хижак,
Пронизаний імперською іржею,
Ненавчений нікого поважать:
Ні свій народ, ні тих, що за межею.
А коли жертвою його стає народ,
Той кігтями безжально розриває,
Ковтає тих, землі хто патріот,
І кров’ю, ненаситний, запиває.
Чи ж довго ще терпітиме це світ,
Чи все ж приборкає огидну, дику птаху?
Скільком ще доведеться посивіть,
Поки кінець прийде орлу і страху?
3.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702764
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2016
У віз важкий давно літа впряглись
Тай полетіли в срібночолу осінь.
Ми ж у житті своєму відбулись,
А душі ще тепла і щастя просять.
Мережать скроні сріблом нам роки –
Душа ж, людська, ніколи не старіє –
Життя закон неписаний такий:
Кохана лиш людина її гріє.
І хай уже давно за півста літ,
Новий непросто лист життя почати,
Давно осипавсь молодості цвіт,
Та, якщо чесно, нічого втрачати.
Цінуймо ж кожен рік і кожен день –
Вони до нас не прийдуть уже вдруге,
Тож коли час важкий в житті гряде,
Згадай, як добре поруч мати друга!
5.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702549
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2016
Жінки і війни – два коротких слова,
В них – біль і кара, злоба й майбуття.
Коли ж про жінку повелась розмова,
Скажу, їй людство вдячне за життя.
Було так, є і, мабуть, завжди буде,
Такий лихий вже людство має рок:
Війну ведуть боги, а гинуть люди,
Й змінити щось безсилий і пророк.
Жінки і війни… Скільки світ біліє,
Йому вершили долю лиш вони:
Без жінки він збідніє, помарніє,
І саме жінка – крапля для війни.
Жінки і війни – перемоги й відчай,
І знов вона рятує вкотре світ,
Бо лиш вона народжується двічі:
Сама й землі дарує діток-цвіт.
Та з’ява важко матері дається,
А ще трудніш, як діток утрача…
А мо’ війна над жінкою сміється,
Як забирає в неї орача?!
Жінки і війни – обійми любові
І чорної зневаги вражий крок…
Чи ж допоможе душам темним сповідь,
Щоб вознеслись у небо до зірок?!
27.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702548
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2016
Полотно осіннє тче природа:
Висохла травиця без дощів.
Ранки приморожені… Погода
Сонечко дарує для душі.
Без пісень гаї, мов оніміли,
Все за них розкажуть кольори,
Листя з клена падає несміло,
Небо милувалось ним згори.
Далі, мов зелена свіжа рута,
Ліс стоного соснами уріс,
То веселий вітер гіллям крутить,
То летить до гаю дивний гість.
Легко осінь по землі ступає,
Стукіт дятла слухає в саду,
Й як горіх плоди свої скидає,
Порадіє кожному сліду.
У осіннім золоті й берізка –
Одяглась у жовтий сарафан.
Лічить білка зірвані горішки,
У дупло про чорний день хова.
12.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702446
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.11.2016
Осінній день з прощальним дивним присмаком
Ще дружить з сонечком, та погляд спохмурнів,
Шляхи-дороги дощиком прибризкає,
Засіє поле літньої стерні.
А ніч осіння в чорні візьме обійми
Казкову нерозтрачену красу,
Калиною червоною оздоблену,
Пошле під ранок кущику росу.
То засміється, мов червоне золото,
До сонця, що пізніш тепер встає,
А разом з ним і день новий народиться,
Який нові надії роздає.
А коли ранок, сірий, листопадовий,
У марево зненацька упаде,
Потонуть в нім долини й річки впадина –
То день новий в календарі гряде.
20.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702445
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.11.2016
З Майдану вони помчали
Назустріч лихій орді,
Там кулі грудьми стрічали
В кросівках бійці тоді.
Палили вогнем із «градів»,
Аж плавилася земля,
Азійсько-російські гади,
Керовані із Кремля.
Дивилися хлопці в очі
І смерті не раз не два,
І снився їм стан дівочий,
І штаб їх не раз здавав.
У холод їх зігрівала
Любов до землі, свята,
Й спинили, таки, навалу,
І армія вже не та.
Тепер сторожують небо –
Не сотня їх вже – сто сім…
А мо’, в них і там потреба?!
Героям слава усім!..
22.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702166
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 22.11.2016
Втретє вже журавлі відлітали,
Залишаючи край у війні,
Де серця матерів калатали,
Боячися утрати синів.
Третя осінь не росами вмилась,
Не дощами, рясними, – слізьми.
Від війни, від неправди стомились,
Хто простими були й є людьми.
Втретє осінь уже роздяглася,
Та чомусь… не покаране зло,
І сльозою вдова залилася,
Бо зламалось життєве крило.
Третю осінь земля у Донбасі
З дивним трепетом стогне від ран,
Де не раз людська кров пролилася
У війні, що намітив тиран.
Втретє осінь сивіє туманом,
І повзе над землею журба…
Скільки ж доль ця війна поламала!
Кров’ю впився утретє Донбас…
28.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702165
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 22.11.2016
Огорнув листопадовий вечір
Землю, плечі, мої і малечі:
Сім і вісім минуло їм рочків,
Часто їх називаю «синочки»,
Бо ж війна в мене сина забрала…
За що ж, доле, ти так покарала?
Всім думки заважали нам спати:
«Розкажи нам, бабусю, про тата.
Звідки війни у світі беруться?»
Й кожен ближче хотів пригорнуться.
Вечір тиху ту розповідь слухав,
Не торкались подушечок вуха…
«Із Майдану* війна почалася,
Перша кров саме там пролилася.
Заузорився сніг тоді кров’ю
Тих синів, що вмирали з любов’ю.
Вони ж сотнею в небо злетіли,
Кожне серденько кликали й тіло
До святого, нерівного бою,
Україну закрить щоб собою.
А на півдні рукою тирана
Готувалася й інша ще рана:
Крим Росія наш ампутувала,
У Одесі пожар влаштувала,
Розпалила багаття в Донбасі,
Й смертю дихали міни й фугаси.
Непроста це війна, а гібридна,
Ще кінця їй, здається, не видно,
Але віра і дух – незборимі,
Скоро ворог удавиться Кримом,
Прийде час і Донбас теж прозріє –
Чуже сонце його не зігріє,
Бо Росія – для волі в’язниця,
Саме в цьому між нами різниця:
Ми шануємо дух і свободу,
Необхідну й святу для народу.
Так, війна почалася з Майдану,
Коли мрія збулася, прадавня,
Коли Київ зігрів міліони,
Що до волі змели перепони.
Ми, вкраїнці, народ-відчайдухи,
Це від нас утікала щодуху
Влада, що готувала нам грати
І хотіла народ покарати.
Пам’ятайте ж, мої онучата,
Цього владі не можна прощати.
Тільки правда цінується в світі
І життя не в золоченій кліті,
Що здобуток найвищий народу –
Правда, гідність і власна свобода!
21.11.2016.
*Майдан Незалежності в Києві, де відбувалась революція Гідності з 21. 11. 2013р. й до березня 2014 р.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701898
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 21.11.2016
«Іще не вмерла воля України,» –
Гімн розпирає груди і серця,
Він стомільйонно над Майданом лине,
І у мені пробуджує борця.
Там люди, сиві і простоволосі,
Старі і молоді чоловіки,
І сколихнувся світ многоголоссям.
Котре міцніло не роки – віки.
Коли я чую «Слава Україні!»,
Пульсує-б’є у тілі моїм кров:
Земля моя, квітуча, рідна, вільна,
Таку не просто ворогу збороть.
Вона не стане жити у кайданах,
Бо неспокійна в венах кров кипить,
На сніг пролита взимку на Майдані,
Донбас тепер собою теж кропить.
19.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701892
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 21.11.2016
А життя навкруги
Вирує,
Гордим помахом крил
Чарує
Білих лебедів,
Що над хатою,
Понад грушею,
Над крислатою,
В теплих променях
Дива-сонечка,
Понад луками,
Понад полечком,
Де димить-цвіте
Жовте жито.
Скільки скоєно!
Пережито…
Скільки різних людей
Побачено
На шляху своїм
І… пробачено!!!
Бо життя – то від слова
«Жито»,
Тож по правді нам
Треба жити.
І життя в нас одне -
Єдине,
Будь же гідним звання
Людини!
4.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701716
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2016
Коли літа не в радість є тобі
І косий погляд рідних добиває,
І кожна зморшка скорчилась в журбі
(В стареньких чомусь часто так буває),
Тоді в своїх копаєшся літах,
Шукаючи пояснень і причини:
Чому твоя дитина золота
Перетворилась у напівлюдину.
Тому й в суспільстві нашому згоря
Повага і увага до злиденних.
Нездатні бачити красивого, заграв,
Самі вмирають тихо і щоденно.
Збагніть це, люди, й зміниться весь світ,
І роки перетворяться у радість,
Бо кожен з нас здаватиме свій звіт
Природі й Богу. Й ось така порада:
Обличчя змінить наш на краще світ,
Коли людське в людині запрацює,
Коли застрянуть в серці люди й квіт,
І запах квіту того всяк відчує!
11.07.2013.
Ганна Верес (Демденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701709
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2016
Я хочу стати сонечком для тебе,
Щоб мав ти вдосталь світла і тепла,
Бо відчуваю в цім таку потребу,
Щоби завжди тобою я жила.
Зорею ранньою для тебе, любий, стану.
Щоби новий з тобою день стрічать,
Будитиму тебе щораз устами
І грітимусь біля твого плеча.
Я стану казкою для тебе, чарівною,
Щоби її ти все життя читав,
Був скелею й дитиною зі мною,
Ділив усе, що витче нам життя.
Я хочу стати піснею твоєю,
Від буднів щоб не черствіла душа,
Щоб називав коханою своєю,
І місця сумнівам не залишав.
24.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2016
Горить Донбас вогнем несамовитим…
Вогонь і дим закрили синю вись,
І люди краю почали вже вити:
– За що?
А був казковим він колись.
Дивилися у небо терикони
І поспішав на працю в шахти люд.
Неписані були й свої закони:
Утрату із рюмашечки заллють.
Було, що й пісня розправляла крила
Й злітала над просторами степів…
Тепер війна вже горло перекрила,
Тобі, народе, довго ж ти терпів,
Терпів, і гнув занадто свою спину,
Збагачуючи власних хазяїв?
Вони ж висмоктували і останню силу
І виросли в багатих крадіїв.
Горить Донбас, і плачуть його діти…
Вугілля їде у Росію з шахт.
Війна вже й світу почала смердіти…
Й болить за нього теж моя душа.
13.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701505
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.11.2016
Історія – не просто термін-час ,
Де люд, події у клубку сплелися,
Хотілось плакать там, а іноді кричать
Від того, що всі мрії не збулися.
А час летів і долю напинав,
Важку, вдовину долю України,
Де хрест і пісня, де народ конав,
Та вижив, знать хотів, що ж буде після?
Від голоду в тридцяті врятувавсь,
Напівживий, лишивсь… Чи не для суду?
А далі… тридцять сьомий влаштував
Віссаріонич, з Грузії Іуда.
Це він війну на плечі нам поклав,
Котру проніс народ і раз, і вдруге,*
Та перемогу впевнено кував,
Хоч мав у серці непомірну тугу,
Що вилилась у праведну мету –
Оплакану й омріяну свободу,
Й після стількох в історії потуг
Таки здобуто волю всім народом.
І хоч, здавалось, воля – ось вона,
Та московіти все до рук прибрали,
Й тепер, вже через двадцять літ… війна…
А може і не м’язи то заграли,
А вміло запланований реванш,
Щоби тугіше стиснути петлею?
Щоб нахилити знову до параш?
Вони не просто з себе дурнів клеють –
Не можуть нам пробачити Майдан,
Коли народ відкинув їхні пута,
Коли не захотів уже ридать.
Це добре зрозумів кривавий Путін!
Та той, хто волі укусив хоч раз,
Недоїдки вже споживать не буде,
Це усвідомити вже й Путіну пора:
Ми – не раби, ми – здавна вільні люди.
23.10.2016.
*Велика Вітчизняна пройшлась по європейській частині Союзу на схід і назад.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701300
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.11.2016
Вони пройшли війни сувору школу,
Пізнали біль поранень і утрат –
Таке не забувається ніколи,
Коли чужий стає тобі, мов брат.
Пройшли вони крізь пекло у Донбасі,
Де кожен крок – ціною у життя,
Два други – не у мами на ковбасах –
Аеропорт – їх поле для звитяг.
Вони не просто друзі – одне ціле,
Не просто «укри» – названі брати –
Й єдиною було обом їм ціллю
Ворожу рать в бою перемогти.
І віра теж одна у них – незмінна:
Живими повернутися з війни,
Тож обминали хлопців вражі міни,
Бо це Вкраїни вірнії сини.
Я бачила, як вояки прощались:
У кожного натруджена рука,
Немов брати, вони і обіймались,
А у очах їх блиск не по роках.
Стояли вони в берцях, камуфляжах,
Вловили очі й ранню сивину…
Ох, нелегка, синочки, в вас поклажа!
Це ваші груди стріли цю війну.
Та вірю, із такими Україна
Все ж вистоїть, оновиться земля.
Донбас устане з сірої руїни
Й навіки прокляне «братів» з Кремля.
Лубни (на шляху до Чернігова) 29.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701293
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.11.2016
В дорозі стріла пару я щасливу –
Вона і він – стрункі і молоді,
Обличчя, мов змальовані, красиві,
Та ще одне помітила тоді.
Німі вони… Уста їх так тремтіли,
Все ж не зривався з них природний звук,
Вони сказать важливе щось хотіли,
Та не слова, а жести й пальці рук…
Дивилась я… і вірила… у диво,
І дякувала Богу, що їх звів.
Це Він намітив місце і годину,
Коли юнак в житті її зустрів.
(В дорозі до Чернігова 29.10.2016.)
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2016
Журавлем відкричала осінь,
Літом, бабиним відцвіла,
Долила сивини у просинь
І заглянула до села.
Там багрянці струсила з кленів,
У садках – де-не-де плоди,
Одинокі іще й зелені,
Не злякались вітрів, води.
Коли ж висипле з торби зорі
Ніч осіння, яка краса!
Простір стане напівпрозорим,
Місяць скибкою зависа.
Пізня осінь, хай не яскрава,
Часто купана у дощах.
Засинають дерева й трави…
Прагне спокою і душа.
Чернігів. 2.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701102
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.11.2016
Запишалася калина
Квітом білим,
Біля неї по долині
Річка бігла,
Ніжним цвітом срібноока
Милувалася
І водою з осокою
Забавлялася.
Прилетів у ту долину
Буйний вітер,
Цілував квітки калини,
Пестив віти.
Задивлялася калина
Та й у водоньку,
Ніби в люстерко дівчина
Та й на вродоньку.
Вона з вітром гомоніла,
Колихалась,
Ягідками червоніла –
Закохалась.
До водиці важке гілля
Нахилилося…
Слава про кохання вірне
Покотилася.
25.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2016
Там, де зорі густо небо вкрили
І шумить напровесні Десна,
Там мої росли й міцніли крила,
Там мого життя цвіла весна.
Там життя мого цвіла весна.
Там, де юність проплила крилата
І дитинство снігом замело,
Там моє село і рідна хата,
Там моєї долі джерело.
Долі там моєї джерело.
Там, де жито з вітром розмовляє
І синіє гордий небокрай,
Сонце пропливає понад плаєм,
То мій рідний, незабутній край.
Незабутній то мій рідний край.
28.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700924
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.11.2016
Іще покотилась доля
Зорею. Згори униз…
І зморшкою – в мами втома,
Що сина чекала вдома
Й благала: «Зажди! Спинись!
Адже він прожив так мало:
Лиш двадцять та ще і два…»
Іконку в руках тримала,
Молитву із серця слала,
Й здригались її слова…
Зоря ж, мов жива, тремтіла
(Чіплялося ще життя),
Їй падати не хотілось…
І блідло синочка тіло…
Єдине ж її дитя…
20.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697168
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.10.2016
Останні теплі дні дарує осінь,
Ще кличе далиною синява,
Не самоцвіти то у травах – роси.
Пожовкле листя вітер обрива.
Ще приязно нам сонечко сміється,
Пригубить ранком кинуту росу.
Коли ж пташині ягід заманеться,
Не пожаліє осені красу.
23.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697166
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.10.2016
Для України шанс останній,
Щоб відхреститись від чуми,
До цього довго йшли-зростали,
Та чи мудріші стали ми?
Й питання гостре виникає,
Чи варто дітьми їй платить,
Як це робилося віками?
Ні, не оцінять це кати.
Жалю нема в такому серці:
Одне тлумачення – орда,
Підступна й хитра вона в герці,
Й мов гідра, що не вкинь, з’їда.
Єднаймося ж супроти неї,
Бо знову землі заметуть,
Із апетитами гієни
Ціль мають дуже непросту:
Накинуть зашморга на шию
Й у власній хаті задавить.
За що ж сини тоді спочили,
Подумаймо і я, і Ви,
Бо шанс у нас це історичний.
Устаньмо ж всі: старе й мале –
Й ординську погань, нам не звичну,
Відправимо у мавзолей.
А дух наш з волею, святою,
З’єднаймо заради дітей
І в битві з дикою ордою
Нову країну віднайдем.
12.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697007
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.10.2016
Війна й кохання – іспит злої долі:
Одне народжує, а та – краде життя.
Ця формула є не завжди відома,
Та є закономірністю буття.
А як же усвідомити нам, людям,
Чому за щастя платимо життям,
Якого на землі уже не буде?
Це істиною є також буття.
1.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697005
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.10.2016
У золото діброви одяглися
І клен вогнем червоним загорівсь,
Тепер у нього не зелене листя.
Над ним тривожать небо журавлі.
Стоять ліси в зажурі, у глибокій,
І терен від печалі посинів.
Царює всюди осені неспокій,
Тож терен його віддано стеріг.
Вітри засіли у сосновім гіллі,
В намисті, у червонім, дикий глід,
Калина поспішає на весілля,
Туманом пахнуть трави із боліт.
Проворна білка мчить за жолудями,
Мов верхолаз-висотник по дубах,
В дупло чуже вона не заглядає,
Коли несе гостинці у зубах.
3.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696935
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.10.2016
Коли літа втрачають свою свіжість
І у очах поселиться жура,
Душі так необхідна ласка й ніжність –
То осені життєвої пора.
Хай білі роси падають у коси
І зморшку ніжну вималює вік –
Давно вже плодоносить абрикоса,
Що посадив в честь сина чоловік.
Тепер плоди збирають вже онуки,
Спитати забувають, хто садив,
Їх голоси й плодів удари-звуки
Мене також покликали сюди.
Милуюсь ними, гладжу абрикосу
І заглядаю в пам’ятні літа,
Як він носив мене, щасливу й босу,
А поруч син метеликом літав.
Стоїть вона, як пам’ятник любові,
А з неї стиглі падають плоди.
Ми в осінь забрели удвох з тобою,
Й так хочеться удвох цей шлях пройти. 12.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016
Запахла осінь свіжою калиною,
І тихий смуток душу ледь обпік,
«Курли», останнє, журавлине, линуло
Із-під хмаринок, ніби з-під повік.
Осіннє небо голоси ті слухало
І сипало дрібнесеньким дощем
Понад полями, лугом, лісосмугами
Й гіркий будило непідробний щем
За птахами, що з краєм попрощалися,
І за теплом, що гріло нас щодня,
За квітами, що у красі кохалися,
За всім, що із минулим нас єдна.
20.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696668
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.10.2016
На коліна впала мати
Перед образами
Й слова стала поливати
Гіркими сльозами.
Стоїть вона на колінах
Перед святим ликом:
«По всій, по всій Україні
Розлилося лихо.
Заглядає у тих серце,
Хто діточок має…
Ба, найбільше горе неньці,
Як синів ховає.
Як душа тремтить від болю,
Як сиріток бачить,
Їм тепла ж треба й любові, –
Ледь говорить – плаче. –
Зглянься, Матінко Маріє,
Стрілись ми з бідою:
У війні ми, ще й нерівній,
З дикою ордою.
На землі крові усюди
Уже по коліна,
Гинуть кращі наші люди,
Гине ж Україна…»
Ненароком і в ікони
Сльоза покотилась:
«Всі одержать по закону:
Орда й сиротина.
Правду боронити треба
І свободи зерна,
Лиш тоді Господнє небо
Мир пошле на землю.»
5.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696664
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.10.2016
Щодень пишу вірші я не в нікуди,
А щоб засвідчить до землі любов,
Пишу, щоб їх читали добрі люди,
А цензором моїм хай стане Бог.
Любов ту п’ю із колосу пшениці,
Зі срібла-рос й дзвінкого джерела,
І з сивого Дніпра, й тої землиці,
Що кров’ю зрошена синівською була.
Я п’ю її і з пісні, весняної,
Яку дарують щедро солов’ї,
З густих лісів, що виросли стіною,
І з рушника із хлібом на столі.
У серце, в кожне, стежку відшукаю,
Щоб там новим росточком ізійти,
Щоб стати обороною для краю
І ворога гуртом перемогти.
23.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696413
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.10.2016
[u]Учора прочитала твір Олекси Удайка "Ой Морозе, Морозенку". Звичайно, і вірш, і пісня нікого не залишають байдужим. І в мене народився ось такий вірш.[/u]
Хрести, зчорнілі, давні, дерев’яні,
Німі і непідкупні свідки мук,
Як в 33-ім люд голодний в’янув
І походжав між трупів чорний крук.
Хрести й могили – пам’яті скрижалі –
Таке не заховаєш у архів,
Вони ж бо чули, люди як страждали
Й земля стогнала в ті часи, лихі.
Як села змовкли… Лиш вітри блукали,
Ганяли двері кинутих хатин,
А в матері у Божої стікала
Сльоза від диких голоду картин.
Волосся – дибки. А на серці – камінь…
Як вистояв, як вижив мій народ?
Як «братом» називатись міг роками,
Хто катом був, бездушний ідіот?
Хіба людське буває притаманним
Тим, хто не знає співчуття, жалю?..
Пробилась правда крізь часу тумани
Про звірства, що творились у краю.
Хрести, зчорнілі, давні, дерев’яні,
Німі і непідкупні свідки мук,
Як в 33-ім люди вимирали…
І ситий походжав між ними крук…
23.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696410
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 24.10.2016
Відходять,
життям
сплативши,
За нас
і за волю
нашу,
Настала
щоби в нас
тиша,
Щоби
захлинулась
Раша
Своєю
в Донбасі
кров’ю,
Щоб світ
бачив те
на очі,
Вмирали
як
із любов’ю…
Прийми їх,
Великий
Боже!..
Вони,
патріоти
краю,
Героями
вийшли
з битви,
У черзі
тепер
до раю…
З любов’ю,
що
недопита
Утрапили
в смерті
пащу,
Нам важко
із цим
змиритись…
Відходять…
Ідуть
найкращі
У вічність,
щоб…
повторитись…
5.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696180
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.10.2016
Коли у білий сніг вберуться коси
І мудрість зацвіте в твоїх очах,
Хвороба, біль, чи зло чиєсь підкосять,
Тримайся, і старайся пробачать,
Бо зло не може довго панувати –
Воно для рівноваги є в житті.
Час прийде не терпіть – перемагати,
Тоді настануть дні вже золоті.
Життя не може бути диво-раєм,
Смаку його не знатимеш без мук,
А найстрашніш, як за життя… вмираєш.
Собі ж за ідеал слова візьму:
Прожити так, щоб совість не згубити,
Творити так, щоб розумів мене народ,
Терпіти стільки, щоби честі не зганьбити,
Мені це найцінніша з нагород!
8.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696176
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2016
Важко, мамо,
Нам жити стало,
Не хотіли ми
Воювать,
Та недавно
Війна застала:
Нас посміли
"Брати" вбивать.
Важко, мамо,
Ту правду знати:
В їхніх жилах
Є й наша кров,
Та стріляють
В нас «Смерчі» й «Гради».
А ще вчора ж
Була любов.
‘
Важко, мамо,
Ой, важко стало,
Бо ж Росія
Була наш "брат".
Друга дітки
Сирітки стали.
Ніяк тіло
Його забрать.
Важко, мамо,
Стало нам жити,
Сліз немало
Вже пролилось.
Всі ми маєм
Святу молитву,
В мирі й злагоді
Щоб жилось.
Важко, мамо.
Здобути волю,
А ще важче
Не втратить честь,
Та втримаєм
Вкраїнську долю,
Кров козацька
У нас тече.
22.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696014
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.10.2016
Полтава
Я не за те, щоб пам’ятними стали
Лиш булава й чубаті козаки,
Я хочу, щоби пам’ять не ослабла
Про те, як жив народ наш ці віки.
– Полтава, сонячна Полтава, –
То мелодійний спів зліта.
Зорить орел над парком Слави
І в будні, і в усі свята.
Давно закований у злото
Не може хижий птах злетіть.
Чиї він втілював польоти?
Що мали люди на меті,
Коли орла над парком Слави
У центрі міста підняли?
Це честі додало Полтаві?
Чи дяка, що не запалив
Тоді її, як шведи рвались,
Й Петру на білому коні
Шукати в Ворсклі скло старалась
Царева свита. Не в вогні!!!
Може, хто, й справді, бачить славу
В орлі російських військ, Петра?
Чим обернулось для держави,
Для України те «ура»?
Не маєм права забувати,
Війни тяжкої жодну мить,
Купа Полтаву Ворскла-мати
Й давно-давно про це шумить:
«Мені здається, «славний Орле»,
Собою інше ти вінчав:
Як цар Петро змінив нам долю,
Державу знищувать почав.
Тож розберімось, добрі люди,
В чім суть російського орла,
Й торжествувати правда буде,
Бо іншою вона була!»
Живе заквітчана Полтава
Давно новим своїм життям,
Як пісня у кількох октавах,
Як чесний свідок всіх звитяг!
22.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2016
На стежці лежало… серце,
Розтоптане… Ще стогнало…
Мов тихе казкове скерцо…
Ішли… і… не обминали…
Шматочки людського серця,
Неначе скалки, палали…
Горить так на сонці скельце,
Та всі, мов сліпі, снували…
А поряд будяк, колючий,
Себе показати вміє…
Уколе – ранка ,болюча…
Він схожий тоді на змія…
Й шукає душа одвіту:
– Невже будяк… важливіший?
Обходять дорослі й діти…
Чи цвіт його красивіший?
–Ні! Люди черствими стали,
Забули ціну любові,
Поміж будяків зростали,
Згубили дорогу к Богу.
29.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695828
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2016
Коли душа обділена любов’ю,
Не сколихне її ніякий біль,
Й не слід винити в цім життя чи Бога –
Причина криється лише в тобі.
Коли душа обділена любов’ю,
Вона бідніє, змушена страждать,
Шкода, коли це станеться з тобою,
Тож поспішай тепло своє роздать.
Примнож любов. І стане світ теплішим,
І посміхнуться сонце й небеса,
Й наділить Бог тоді тебе щедріше,
І ти відчуєш, що таке краса!
18.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695826
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2016
Ще ніч не підняла своє крило,
Як місяць допливав останню милю,
Він ненароком розбудив село,
Коли роса травиці ноги мила.
Спустився ранок. Осінь на порі.
Красою хоче всіх зачарувати:
То хмаркою пливе вона вгорі,
То бурею заходиться карати.
Або застигне в золоті дібров,
Дощем за теплим літечком заплаче,
Коли ж наллє калині свіжу кров,
Збентежить моє серденько, гаряче.
Я осінь цю по-своєму люблю,
Немов сестру, щоразу виглядаю
І Бога про одне лише молю,
Дай жити без війни у свому краї.
6.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695605
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.10.2016
Я намалюю осені красу
І загорну у жовтня багряницю,
В долонях ранку роси понесу
В поля, де вруниться зелом пшениця.
Розвію по ріллі лелечий сум –
Нехай у тиші під сніжком дрімає
І виллється весною у красу,
І забуяє зеленню-розмаєм.
31.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695602
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.10.2016
Невже нічого досвід той не варт,
Коли мужі державні – без відваги,
Коли при владі – бізнес і розбрат?
Європа ж так здала в тридцяті Прагу.
Невже по тому ж колу й ми ідем,
Коли без нас вирішують нам долю?
Коли торгівлю з ворогом ведем,
Чекає що народ той, всім відомо.
Чи не пора про себе заявить
Про те. що в світі всі народи рівні,
Що вмієм землю ми свою любить
І будем боронити край чарівний.
Коли ж Брюссель і далі буде нам
Свою прихильність лиш демонструвати,
Покотиться на Захід ця війна,
І буде Кремль Європі диктувати.
Та поки істину оцю пізнає світ:
З агресором ніяких справ не мати –
Утратить Україна кращий цвіт
І не одна посивіє ще мати.
16.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695458
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 19.10.2016
Ніколи не були ви нам братами –
Останній міф радянщини ізник,
Коли ви стали справжніми катами
У час цієї підлої війни.
Може, тоді були ви нам братами,
Коли в Криму свій вивісили стяг,
Коли в Донбас на танках завітали
Й на світ увесь брехали у «Вістях»?
Може, тоді були ви нам братами,
Коли Богдана зрадив Олексій,
Як Січі Запорізької не стало?
(Це Катерина – підлості носій).
Може, тоді були ви нам братами,
Як ми в тридцяті дохли на полях?
Журби сторінку й цю перегортали –
До комунізму, бач, стелили шлях.
Може, тоді були ви нам братами,
Як нас мільйони везли в Сибір,
В Карелію, в степ дикий Казахстану?
Нам – біль, могили… Славу ж – лиш собі.
Може, тоді були ви нам братами,
Як потурали владі в цих ділах?
А мо’, зручніше жити вам кротами
І берегти уласне тіло й дах?
Може, тоді були ви нам братами,
Коли ганьбили й мову, як могли?
Вона ж жила, у душах розквітала
Й назвала: «Ви вкраїнці – не хохли!»
Нас ви й тепер вважаєте братами,
Як діток зариваєте в полях?
Вам зойки матерів не долітають,
Як годите убивцям із Кремля?
Ніколи не були ви нам братами,
Бо ми для вас лише «дурні хохли»,
Себе ж нам подавали «господАми»,
Щоб і перечить навіть не могли.
Ніколи не були ви нам братами,
Про це засвідчив досвід поколінь,
Коли в найкращих голови злітали,
Хто мав сміливість встати із колін.
Ніколи не були ви нам братами,
У цьому ми упевнились не раз.
Застерігав пророчими устами
Давно про це наш Батько, наш Тарас.
Ніколи не були ви нам братами,
У цьому пересвідчився народ.
Останні сумніви в свідомості розтали…
І це одна із Богових щедрот.
16.10.2016.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2016
Добігло літо швидко до кінця,
Діброви запалила юна осінь –
Ознака це осіннього лиця,
Та сонечко теплом хвилює й досі.
Ген чорнобривців вишикувавсь ряд
І осені вони найбільш радіють,
Пан-бархатом, немов вогнем, горять,
І мають довго ще цвісти надію.
Дощі полощуть поле й неба синь,
Водою напувають щедро квіти,
У обіймах ранкової роси
Застигли айстри - диво з див у світі.
Чекають осені і люди, і земля,
Немов сім’я чекає на родини,
А коли світ побачить те маля,
То крила щастя виростуть в людини.
Й земля, мов породілля, теж здихне,
Обов’язок здійснивши свій високий,
Лиш після цього, мов дитя, засне:
До Благовіщення їй буде спокій. 10.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695266
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.10.2016
[u]Сьогодні той день, коли народилася моя мама. Але, на жаль, її давно немає з нами.[/u]
Давно хотіла розказать
Я вам про маму:
Її молитва і сльоза
Усюди з нами.
Рятує нас і береже
Від зла-напасті:
Яким не був би вік уже,
Не дасть пропасти.
Легенду знали про дітей,
Що річка вкрала?
Шукали їх – нема ніде –
Під лід загнала.
Гаряча ж мамина сльоза
Лід розтопила,
Живих устигли розпізнать
Доньку із сином.
Щоби сильнішою була
Рідна матуся,
Летіти буду до села,
Тай пригорнуся.
Й тоді гірка її сльоза –
Не зранить серця,
Я очі зможу ці назвать:
«Мої озерця…»
І зацвіте матуся враз,
Немов лілея,
Легка і ніжна, кожен раз –
Найкраща фея.
Вона рятує й береже
Від зла-напасті.
Яким не був би вік уже, –
Не дасть пропасти.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2016
Війна і мир – два вічних антиподи,
Що супроводжують завжди людське життя,
Вони відроджують і знищують народи,
Порушують, на жаль, закон буття.
Хоч сила й зло частенько правлять світом,
Та праведність сильніша їх обох.
Ця істина не тільки є в Завітах –
Вона є там, де є людина й Бог.
6.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694206
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2016
Літа у сиву мантію вдяглися,
Позаду непростий життєвий шлях:
Не раз жовтіло й опадало листя,
Збиралися жита не раз в полях.
Води втекло немало в синє море,
Сушило сонце роси теж не раз.
Підходило і відступало горе,
І гаснув день, і знову загоравсь.
І бій щоденний, часто ледь поборний,
І млива смак життєвого гіркий,
І щастя, перемішане з журбою –
Мого життя то виткані роки.
Та я життя люблю іще сильніше,
Бо знаю, що воно лише одне,
І хоч здоров’я стало вже слабкіше,
Мій дух, любов ніщо вже не зігне.
12.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694201
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2016
Жовте сонечко
притомилося,
Жовтим золотом
листя вмилося.
Жовтий вересень
журів закликав,
Листям береста
по траві блукав.
З жовтим променем
цілувалась я,
Жовтолистячком
стежка вбралася,
Жовтий дощик той
по чолу стікав...
В мене й осені
доля є така?
3.01.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694026
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.10.2016
Пливе в повітрі осінь, тепла, рання,
Плоди цяцькує й листя у садку.
Не чути солов’їного сопрано.
Я вкотре осінь стріла на віку.
Та цьогорічна, дивна, особлива,
Багата кольорами і теплом,
Гостюють оси в яблуках і сливах,
Ще й груш посмакувать їм припекло.
Радіють росам, мов живі, жоржини,
Тамую подих, сонце як встає,
Біжить побіля них вузька стежина.
Павук в малині казочку снує.
А в листі кучерявому калини
Намистом заясніли ягідки.
У мареві, легкому, осінь плине,
Додаючи і світові роки.
7.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694019
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.10.2016
Ми знов зустрілись
удвох з тобою
Не позавчора
і не колись,
Чи планувалось
самим це Богом,
А чи любові
не напились?..
Зустрілися ми
у синій вечір,
Як обсипався
вишневий цвіт.
І забіліли
трава і плечі,
І здався раєм
нам цілий світ.
Чому ж зустрілись
ми знов з тобою
І від вишневих
п’яніли чар,
Лиш нам належить
берег любові
Й знов малиново
серця звучать.
Нам пізнє щастя
зірки пророчать,
І відректися
немає сил…
Горять-весніють
знов наші очі –
То додала їм
любов краси.
9.07.2016.
Ганна Верес (ДЕмиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2016
Давно помічено людьми:
Життя – то дивний вид спіралі,
Коли частенько… навіть ми
Подібних фактів назбирали.
Та випадок один мені
Тривожить серденько і досі,
Як я малим дівчам тоді
Побачила їх на дорозі.
Він молодий і статний був,
Густе й хвилясте мав волосся…
Світились очі… Все забув…
Дивилося німе колосся
З полів, що обступили їх
І справа, й зліва від дороги.
Немов русалка із полів,
Вона прибігла… Хоч на трохи…
Не чути мови їхніх вуст,
Лише – рука в руці… І очі…
До пасма чорного торкнувсь,
Поцілувати вітер хоче.
З плечей, немов рука, коса
Важким звисала перевеслом…
Її нев’януча краса,
Й через багато літ воскресла,
Коли зустріла їх я знов
На тім же місці, на дорозі.
Все, як тоді… Яка любов!
Десятки літ жила в тривозі.
Ті ж очі, руки і… поля,
Те ж сонце над полями світить,
Те ж почуття, що окриля
Людей і править нашим світом.
Легенько вітер доторкнувсь
До… посивілого волосся,
Його й її… Й мов стрепенувсь:
– Чому ж зійтись не довелося?
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2016
Зірки сміються обраним поетам,
Той путь їх часто серце холодить,
І це не є ні дивом, ні секретом,
Що Геній взявся світом їх водить..
Карав, топив… Та знову випливали…
Їх пульс, немов епохи метроном,
Тому і на уми вони впливали,
Що не в руках – у слові їх стерно.
В житті вони підвладні тільки Богу,
Незламний дух виношують в собі.
Буття їх возвеличене любов’ю,
Без їхніх слів і світ би загрубів.
Хай небагато їх, значних, великих,
Їх доля незавидна на землі:
У кожного – своя є правда й лихо,
Для інших Бог служити їм звелів!..
2.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693640
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.10.2016
Глухі, сліпі та без’язикі –
Усе це, друзі, не про нас:
На сайті зараз стільки зику!
І це в війни кривавий час…
Країна корчиться від болю
Під градом зброї і підлот,
А ми – у війнах між собою:
Хто більший-менший патріот?
У кого ширші шаровари, –
Не є це духу показник,
Кінчаймо міжусобні чвари,
Щоб сайт Поезії не зник,
Щоб разом видворити тролів,
Щоб стали, як одна сім’я,
Тоді лиш усміхнеться доля
І вільні будем ти і я.
І посміхнеться наша мова,
Зрадіє автору й віршу,
Велику силу має слово, –
Укотре нагадать спішу.
Коли в сльозах жона і ненька,
Без ліку вже калік, сиріт,
Подумаймо іще гарненько,
Як зреагує на це світ.
В окопах наших в час воєнний
Вмирають націй всіх сини,
Подумаймо ж разом у –енне,
Що би сказали нам вони?
9.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693638
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.10.2016
Земля моя вбралася в сіру печаль,
Не може й красі радіти –
Гібридну війну наш сусід розпочав:
Вбиває-калічить діток.
І мріють про мир і народ, і земля,
Про власну щасливу долю,
Не хочуть залежать від банди з Кремля,
Що нашу ґвалтує волю.
А воля – то ніби ковточок води
При рані, а чи в пустелі,
Без неї немає держави ходи,
Надію вона лиш стеле.
22.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693305
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.10.2016
[u](Присвячую своєму учневі Сімоніченку Костянтину Леонідовичу, учаснику АТО, у якого померла мама, так і не дочекавшись сина).[/u]
Він заплатив матусею Росії,
Хоч випадково втрапив у війну,
Котра розлуки й смерті всюди сіє,
Й не визнає ніяк свою вину.
Він заплатив матусею й Донбасу –
Її, єдину, у житті лиш мав –
Й душа його не зцілиться і з часом,
І не одна прокотиться зима,
Поки себе відчує він природно,
Пізнає перемоги дивний смак,
Адже війна іде антинародна,
А він боєць, а не слизький слимак,
Щоби ховатись за надійні спини,
Він син і батько – це високий ранг,
Такі, як він, вороже військо спинять,
Хай перед ними сам орангутанг.
Не дочекалась ненька перемоги
І миті, син як ступить на поріг
З такої небезпечної дороги, –
Господь її для цього не вберіг…
Війна ще йде… Донбас смакує кров’ю,
Душа ж матусі з Богом розмовля
Про те, щоб сина огорнув любов’ю,
Щоб миру дочекалася земля.
Важкі думки… Тяжкі часи настали…
Клекоче кров у венах… Бій іде…
Ростуть по Україні п’єдестали…
Куди ж ти, Боже, далі поведеш?..
30.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693303
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.10.2016
Життєва змовкла юнака струна,
Душа ж іще боролася щосили,
Для нього тестом стала ця війна:
Чи справді України є він сином?
Простий був хлопець. З нашого села.
А став солдатом. «Кіборгом» назвали.
В Донецьк його стежина пролягла.
Героєм став, утрапив під завали…
Та перш ніж тіло рідним передать,
Кремлівські найманці, щоб хтось іще загинув,
Родину щоби змусити страждать,
Подбали і про інші домовини:
Під руку хлопцю вклали без чеки
Гранату (не людські то, дикі плани)…
І це оті, з якими ми віки
Жили по-братськи. Й хочеться заглянуть,
Тому, хто смертю тіло начиняв,
У вічі: чи душа присутня в ньому?
Чи замість неї там гадюченя,
Не здатне жить по-людськи, по-земному?
Та кіборг знов усіх оберігав,
Безглуздої не допустивши смерті:
Гранату під рукою так тримав,
Що не дістать. Героєм був і мертвий…
Такий він – хлопець з нашого села,
Й таких у нас багато є – мільйони,
Тож найманцям пихатого Кремля
Пора назад вертать свої колони.
Ми, українці, – непростий народ,
Ми добрі, роботящі, незлобиві,
В порядку в нас і діти, і город,
І душі теж людські, вільнолюбиві.
10.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2016
Крові він запах пам’ятав з Афгану,
Знав біль утрати друга на війні,
Колись був і солдатом, непоганим,
І «асом» на броньованім коні.
Сьогодні в небезпеці Україна,
А це його і праотців земля,
Азійську хитрість пам’ятав, «зміїну»,
І план, підступний, карликів з Кремля.
Не мав він звички зважувать, чекати
(Гаряча кров – ознака козака),
Бо ж Україна є для нього мати
І в білім світі лиш одна така.
Зібрав нехитрі чоловічі речі
Із ночі ще намітив і маршрут,
Ніхто йому не зміг би заперечить…
«Солдат-афганець має бути тут,» –
Сказав собі. Й свідомість підкорили
Два слова: Україні – буть – не буть…
І в бій святий душа його порине.
Такий не змінить честі на ганьбу.
8.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693181
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 08.10.2016
Війна і батька, й сина
Безжалісно косила,
І діточки ридали,
Й кричали матері,
А Вічність німо… зрила,
Народ як незборимий
Історія гойдала –
Донбас якраз горів…
Молитва мчала к Богу:
«Нам освяти дорогу,
В майбутнє без Росії
Хай наш проляже шлях,
Любов’ю, а не кров’ю
Устелиться він знову,
А в тих, брехню хто сіє,
Хай голови болять,
Бо Україна має
Своє одвічне право
Нарешті самостійно
Жить, господарювать,
Любові вкинуть зерна
В багаті чорноземи,
Пшеницю й жито сіять –
Не кров’ю поливать».
11.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686641
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.08.2016
Світ знов завмер при слові «Іловайськ»,
Війну ж не передати на словах,
Крізь біль і зраду правда пророста,
Хоч доля в України не проста.
І падає на землю болем дзвін,
За вбитими ридає-плаче він,
За тими, хто життя недолюбив,
Але для України все зробив.
Застиг навіки в горі Іловайськ…
В молитвах рік і мати, і вдова…
Ще виглядають воїнів з доріг…
Чом, Боже ж ти героїв не вберіг?!..
8.08.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686635
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.08.2016
Упала чорна тінь на наш Донбас,
Та оборону ще тримають гідно
Ті, хто пред ворогом стоять за усіх нас,
За тебе, Україно наша рідна.
А час пливе і сіє гіркоту:
Чому ж між нас нема порозуміння,
Вогонь єднання був малий – потух…
Коли, народе, матимеш прозріння,
Що не бажає ворог нам добра,
Й життя людське для нього є дрібниця,
Не зрозуміть йому і значення Дніпра:
Поету ж це – невипита криниця.
Проснись, Донбасе, від тяжкого сну,
Розкрий на все, що відбулося, очі,
Й наступну вже зустрінеш ти весну,
Як день ясний після страшної ночі.
20.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686294
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.08.2016
Лежить скалічена земля,
Людською кровію полита,
Ніщо її не звеселя,
Все тіло «Градами» побито.
Лежить Донбас, та не умер,
Він ще побореться за себе,
В нім буде український мер,
Над ним – високе світле небо.
І жити буде в мирі люд,
Весільні сукні вдягнуть вишні,
Вогонь, що виник там, заллють,
І стерегтиме те Всевишній.
15.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2016
І настане час,
коли один скаже:
«Слава Україні!»
І мільйони
відповідатимуть:
«Героям слава!»
Степан Бандера.
Знов подвигами дихає земля
І Україні добавляє слави,
Сини її в бою проти Кремля
Стоять на смерть. Вони міцніші сталі.
Із діда-прадіда долала вона шлях,
Щоби позбутись рабства і неволі,
І падали найкращі на полях
У боротьбі за України долю.
Історія у пасмах сивини,
Але не відцуралась від свободи,
Кривавими були шляхи війни,
Та не зламати дух мого народу!
Напівзруйнований сьогодні наш Донбас,
Болять землі його смертельні рани,
Та прийде істини великої той час,
Коли здолаєм і цього тирана.
28.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686110
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 27.08.2016
Я вишию словом
Думки свої й мрії
І пісню свою складу:
«Слова – не полова –
Це ними, Росіє,
Ти кликала нам біду».
Хай пісня моя
Долетить до Чукотки,
Торкнеться сердець матерів
І з Пензи, Орла,
Петербурга, Находки.
«Своїх не пустіть синів
На вбивчу війну,
Там дарують могили
Таким молодим синам».
«Спокутуй вину,
Адже діти там гинуть,
Росіє, – твоя вина».
Зерном я любові
Всім душі засію.
Щоб виріс рясний врожай:
«Як можна з тобою
Брататись, Росіє,
Як смерті дітей прощать?»
15.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
(
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686109
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.08.2016
Україна чекала весни,
Постмайданної вже, ясної,
Але чорне крило війни,
Заросило усіх сльозою.
Україна чекала змін:
Поміняти жадала статус,
Та сусід, мов Горинич-змій,
Поспішив в Крим ногою стати.
Україна чекала добра,
Жити краще, аніж в Європі,
Та оба береги Дніпра
Кров’ю землю Донбасу кроплять.
Україна вже не чека –
З «братом старшим» в нерівнім герці.
Доля в неї своя, така:
Дух свободи нести у серці!..
28.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685891
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 26.08.2016
Зі світлин у музеї – очі
Молодих і в роках бійців,
Котрі дні під вогнем і ночі,
Хоч війни не були спеці.
Очі, щирі, малі й великі…
Придивляюсь зо п’ять хвилин…
Обмірковую: скільки ж лиха!
Душу повнить печаль-полин…
Речі тут вояків, портрети:
Той – безвусий, а той – уже –
Тут – художники і поети,
Інженери, таксисти ще.
І студенти, і програмісти,
Режисери і вчителі…
Скільки ж доль ці світлини містять!
У задумі – старі й малі,
Що прийшли сюди теж відчути,
Чим герої оці жили,
І здавалося, пульс їх чути:
Пульс людини, чи пульс… війни?
Мовкне тиша, бо теж в скорботі:
На портретах же – кращий цвіт
(Не відклали війну на потім,
Рятували і нас, і світ).
Чоловік, що стояв праворуч,
Неуміло сльозу змахнув:
«Ми були у бою з ним поруч…
Як так трапилось, не збагну…»
Пахнуть свіжі бійців портрети,
Мов шикуються у ряди…
Тут – художники і поети,
Йшли грудьми нас загородить…
20.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685890
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.08.2016
Гримить війна і небо розривається
Стрілою вогняною знов навпіл,
А на землі дівчатко надривається,
На ніжки стаючи свої слабі.
Підняти неньку хоче, закривавлену,
Мале дитя не може ще збагнуть,
Чому в його матусі раптом «вава» є,
Що до життя її не повернуть…
Плачем дитячим тиша, приголомшена,
Дивилася згори на чорний дим,
На дерево, що стало, ніби локшина,
І на стіну, розсипану в ряди.
Це тільки штрих того, що відбувається,
А скільки охопив би об’єктив,
І зрозуміти дав, як кров’ю упивається
Земля, в якій міг опинитись ти?!
15.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685707
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.08.2016
Гортає час сторінку за сторінкою,
І це є сторінки всього Буття.
Може, тому й народжена я жінкою,
Бо без жінок зупиниться життя.
Сьогодні журить світ страшна трагедія,
В Донбасі розгулялась що торік:
Росія хоче нашого переділу,
Щоб Україні вкоротити вік.
Ридають матері, дітей втрачаючи…
Не заживе ця рана й за життя…
А мить для матері, коли, труну стрічаючи,
Сама готова йти у Небуття?
Стоїть Донбас, холодний і задимлений,
У ранах, у глибоких, і в крові,
Й пишається в Кремлі тиран гординею,
А хтось синка в останню путь повів…
Гортає час сторінку за сторінкою,
Де вписані жорстокість і любов,
Ні, той тиран народжений не жінкою,
Тому й не знає про любов, либонь…
15.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685705
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.08.2016
Заплакав росою ранок,
Як сина її убили…
Тяжка, незагойна рана
В душі у матусі нила:
Чому розтоптали право
Її мать живого сина?
За що була ця розправа,
За колір, за жовто-синій?
Син так любив Україну
Від Заходу і до Сходу,
За що ж він тоді загинув –
Продовжувач свого роду?
І тихо сльоза стікала,
І кров’ю волало серце,
А з ними – і дні тікали…
Життя вже не мало сенсу…
Та є материнська сила,
Свята і непереможна,
Устане вона й за сина,
Загляне у серце кожне
Й поділить загальне лихо
На всіх – по дрібній частині –
Такий заповіт великий
Дістала вона від сина.
І плакав росою ранок,
Щоб сили ті відновити,
Й народу глибокі рани
В росі назавжди втопити.
18.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685489
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.08.2016
Горить земля… Й людські палають душі
В полоні нетерпимості й злоби
І робляться вони скупі й байдужі,
Без каяття, без плану, що зробить.
Чому людське в собі вбивають люди
І не вщухає материнський крик?
Допоки вже війна всіх мучить буде?
Чом, Боже, людям розум ти закрив?
Життя ж людське одне бува, єдине,
Щоби безжально нехтувати ним,
Якщо ж самодостатня ти людина,
Зроби усе, щоб не було війни!
31.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685480
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.08.2016
Дрімало літо на присохлих чебрецях,
Як сколихнула світ подія дика ця,
Як Іловайський закипав котел,
Й бажання виникало непросте:
Живим лишитися, щоб сонечку радіть,
Адже були тут більшість – молоді;
Бійці, яким лишень за двадцять літ.
Й принишк, немов чекав на диво, світ.
Той чорним став «зелений коридор»,
Тут на бійців чекав Армагеддон,
Й стріляли в них, беззбройних, мов в зайців,
В них «Слава Україні» – на руці.
Вагу тих слів збагнути не могли
Ні ополченці, ані найманці «-огли»,
Убить такого просиналася жага…
І жертви Бог лічити не встигав.
І… зазвучало на всіх мовах: «Іловайськ»,
Й останні небо слухало слова
Безвусих ще героїв і в літах,
Дивився місяць ізгори й… ридав…
Він бачив, як припали до землі
Хтось непритомний, той – без рук, а той – без ніг.
Вона ж, залита кровію, тряслась…
Вогонь тут, дим і напівдикий глас.
І довго ще гарячою була
Земля, яку засіяли тіла,
Впізнати важко в них було людей,
Та й поле стало від крові… руде…
Земля схолола, та для нас свята,
І хоч молитва часто тут зліта,
Вона іще страждає: їй болить,
Що пеклом для синів була в ту мить.
12.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685341
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 23.08.2016
[u]Присвячую Олегу Сенцову, українському в’язню, несправедливо засудженому у Росії на 20 років, котрий учора (22.08.2016р.)написав листа до українського народу, в якім заявив,що й звідти буде боротися проти окупантів. [/u]
– Я цвяхом стану для труни тирана, –
Слова Сенцова сколихнули світ…
Таким новий є України цвіт:
Він і в неволі, мов на полі брані.
– Нас не зламать нікому і ніколи,
Адже свобода – то понад усе,
Війна гірку науку нам несе,
Котру не вивчиш в мирний час у школі.
Хай каторга у двадцять літ – то рана,
Та без утрат немає майбуття,
Хоча у мене лиш одне життя,
Я цвяхом стану для труни тирана!..
23.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685338
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 23.08.2016
Розпинає Україну
«Старший брат» зі сходу.
Стихла пісня солов’їна,
І прив’яла врода.
Рветься серце України,
Плавлять землю «Гради»,
Весь Донбас уже в руїнах.
За що ж так карати?
«За що її розпинаєш,
Щоб в ярмі тримати?
За що дітей убиваєш?
Щоб сивіла мати?»
Ворог тільки посміхнеться:
«Я тут ні при чому…»
А чи Богу поклянеться
Він також у цьому?
Той не може панувати,
Хто брехнею сіє.
України не здолати
Ніколи, Росіє!
27.09.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685235
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 22.08.2016
Вже досить плакати, страждати, Україно,
Синів у ворога вимолювать тіла,
Давно пора вже діями своїми
Зробити так, щоб наша узяла.
Щоби держава, вільна й незалежна,
Росії військо викинула геть,
Для цього є у нас любов безмежна,
І дух, і віра – це здолає смерть.
Єднаймося ж, народе, воєдино,
Лиш разом ми здолаємо біду.
І станьмо, як одна міцна родина.
Хай Бог і сили нас не підведуть!
30.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685233
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 22.08.2016
У небеснім, неосяжнім морі
Зірочки, розгублені тремтять:
Материнські сльози їм болять…
П’ють вони і біль людський, і горе…
Застеляє дим їм жовті очі,
Без жалю пече війна вогнем,
Навіть Боже небо не збагне,
Як спинити проти людства злочин.
А Земля все глибше поринає
У болото скоєних гріхів…
Як війни позбутися штрихів?
Хто й коли в цім винних покарає7
7.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684980
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 21.08.2016
Розіп’яла Москва нам нашу долю
На невгамовних чорних трьох вітрах:
Донецьк, Луганськ і Крим, уже відомий,
Де чиняться і звірства, і сваволя,
Де квіт найкращий у вогні згора.
Та тільки мрію нашу – не убити,
Народу волю – не перемогти,
Ми вмієм землю рідну боронити,
Москви козирна карта – газ – убита
І спалені хиткі між нас мости.
Лякають небо пустки і руїни,
Але живий козацький вільний дух,
З ним виросте-розквітне Україна,
Котра людьми прославилась своїми,
Й нову державу внуки вже зведуть.
10.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684975
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.08.2016