| Сторінки (38/3772): | « | 31 32 33 34 35 36 37 38 | » |
Життя – це не завжди пряма дорога
І ти на ній – без досвіду турист,
Коли не знаєш, звідки ждать підмоги,
Та хтось тобі наказує: борись!
Життя – ріка, глибока, швидкоплинна,
Котра несе людину в майбуття,
Пливи й знаходь ті на шляху перлини,
Котрі б тебе будили до звитяг.
Життя – це дивовижно-хлібне поле,
Де між колоссям – зрілі полини,
Де чайкою кигиче власна доля,
Коли те поле в ранах від війни.
Життя – любов, велика і всесильна,
Готова ізцілить собою всіх.
Це шлях, важкий, від матері до сина,
Це божий світ у всій його красі!
Життя – це рани, іноді утрати,
Але і тут рятує нас любов,
Якою наділяє діток мати
І освятив давно Великий Бог!
14.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712120
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2017
Не гріх – любов початком є людини,
Саме вона всім душі зігріва
Від крику першого маленької дитини
Й допоки двері в вічність відкрива.
Коли ж мороз постукає у серце
І душу закує в льоди зима,
Заклякнуть-захолонуть ритми скерцо,
І Муза теж замовкне, мов німа.
Тож сіймо між людьми любові зерна,
Хай проростуть і забуяє цвіт.
Це наші будуть крапельки, мізерні,
Для того щоб теплішав білий світ!
14.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712119
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.01.2017
На скроні впала перша сивина
Сьогоднішньому нашому герою.
Пофарбував не іній їх – війна –
Саме вона покликала до бою
Івана із далекого села,
Що загубилось між полів, широких,
Спочатку в Югославію вела,
Тепер в Донбас, де з братом вже два роки.
Війну бійці пізнали у лице,
Їм не забути запах диму й крові.
Не раз їх ворог частував свинцем,
Та до землі не зменшилось любові.
Сьогодні в Вільний Степ Іван прибув,
Щоби вдихнути запах дому й волі,
Вклонитись степу також не забув
Й кохання стрів, яке послала доля.
Не кожен з нас героєм може стать –
Війна для цього кращих обирає,
В сім’ї великій дружній він зростав,
Тепер Герой Народний – гордість краю.
Важкий для України зараз час
І лиш такі, як він, кують їй долю,
Повернуть Крим і вивільнять Донбас.
І Вільний Степ – село стане відомим!
10.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2017
Поспішаю щодня на сайт,
Де чекають на мене друзі,
Де поезій рясна краса
І закохані в ліру душі.
Там злилася небесна синь
З далиною степів і моря,
Діамантові сни роси
І велике народне горе.
Гуркіт вітру там і грози
В парі з тишею повінчались,
Й материнської біль сльози
За дітьми, що не повертались.
Міць козаччини сива там
І вкраїнства дух, незборимий,
Там кохання п’янкий кришталь
Заворожує свіжу риму.
Із Маланкою привітать
Поспішаю, рахую кроки…
Довгі стеляться хай літа!
Зі старим, ба, Новим вас роком!
13.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711898
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.01.2017
Здолаю океани і моря,
І паралелі, й шир меридіанів,
Звернуся до усіх простих мирян:
«Любіть цей світ, прекрасний і жаданий.
Поставте перепони для війни,
Бо в небезпеці вся наша планета.
Під подихом небесних зоряниць
Вона народить нам нових поетів,
А ті співати будуть про красу
І про любов, високу, непідвладну
Ні розуму, ні волі… Й дивний сум
Торкнеться тих, хто є напівгалантним.
Бо лиш краса й любов врятують світ –
Слова ці істину святу «глаголять»:
І поняття про мир стають нові,
Що не дозволять мій народ неволить!
28.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711731
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2017
В тихі сни
Запрошу я ніч,
Побесідую
Із зірками.
До далеких
Торкнусь сторіч,
Помережу
Свій шлях думками.
Про життєву
Високу суть,
Дивну місію
В ній людини,
Про земну
І людську красу,
Про держави
Міцну родину.
Скроні в променях
Сивини
Перебрали
Важке минуле:
В світ прийшли ми
Не для війни –
Перша думка
В мені майнула.
Ми прийшли
Збагатити світ
І утвердити
В нім людину,
Свій у нім
Колисати рід,
Відвернути
Лиху годину,
Щоб земля
Мала день і ніч,
Й одне одного
Не вбивали,
Щоби досвід
Важких сторіч
Рятував
Від орди-навали.
15.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711725
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2017
Дрімає нічка, приспана піснями…
Зірки ще небо й тишу стерегли…
Воно ж, німе, застигло ген над нами,
З’єднавши океанів береги.
І плине час невидимо над світом,
Мов загадковий космосу гінець,
Після весни в тепло закутав літо,
З колосся виплів золотий вінець.
Коли ж росою луг засіє ранок,
І підведеться, оживе трава,
Знов соловей почне своє сопрано,
Яке любов’ю душі зігріва.
15.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711430
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.01.2017
Тільки сонце в житті не плаче –
Не буває у нього сліз.
Скільки горя людського бачить!
Лиш теплом відповість на злість.
От би в нього усім повчитись,
Чи позичить собі тепла,
Від ненависті відпочити,
Закінчилась би враз війна!
16.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711427
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2017
1.Доле моя, незрадлива,
Подруго вірна моя,
В світ повела, ніби в диво,
Стежку барвінок встеляв.
Там непорочна і мила
Рідна моя сторона
Піснею в серці зродилась,
Ніжно заграла струна.
Приспів:
Там мої будні і свята,
Там мій початок путі,
Там стала я на крилята,
Вперше кохала в житті.
Стежкою слалася доля,
Зелень стрічалась ,густа,
Та найтепліше удома,
Де довелось виростать.
2.Пісне моя, посивіла,
Ти найдорожча мені,
Звідти і спогади віють,
Мріють, мов сон, вдалині.
І оживає там хата
Й рідне до болю село,
Дякувать буду й зітхати,
Бо ж не усе відбулосоь…
Приспів.
Доле моя, незрадлива,
В тиші розвій мені сум,
Спогади ніжно-вразливі
Вип’ю, мов чисту росу,
Й знову подякую долі,
Й спогади буду гортать,
Про найтепліше удома,
Де довелось виростать.
Приспів.
14.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2017
Літа у сиву паморозь вдяглись,
У коси білу кинули мережку.
Високі мрії хоч не всі збулись,
Та не дарма життя топтала стежку,
Оглянусь: лан, засіяний добром,
Дітей і внуків оцінили люди,
Закохана в святу красу дібров
І друзі в мене - щирі, не зануди.
Життя, земне, виходить, удалось,
Подякувати зорям є потреба,
І хоч не все, сплановане, збулось,
Про це ніколи шкодувать не треба. 13.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711305
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2017
Не можу не писати про війну,
Допоки ворог Крим і Схід ґвалтує,
Не хоче мене біль той оминуть,
І лиш поезія, хоч трохи, та рятує.
Болять мені повсюдні кров і крик,
Бо ж Україна – то не просто ненька –
Сам Бог в мені любов тоді відкрив,
Коли була я зовсім ще маленька.
Болять мені сплюндрована земля,
Руїни, сірі, і мов тіні, люди,
Герої, вбиті слугами Кремля…
Такого навіть внуки не забудуть.
Не можу не писати про війну…
25.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711023
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.01.2017
[u](Поетесі Світлані Костюк присвячую, котра померла 6.01.2017.)
[/u]
Спіткнулося іще одне перо
І впало на стежині до Аїда,
Любов’ю воно дихало й добром,
Теплом душі, жіночої, зігріте.
Два роки у нерівному бою…
З хворобою боролась відчайдушно.
І доленьку, поранену, свою,
В пісні вплітала, хоч було сутужно.
В Святвечір попрощалася душа
І ангелом наблизилась до Бога,
Останнього не скінчивши вірша
І не допивши до кінця любові…
5.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711021
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.01.2017
В нічному озері купалися зірки
І місяць, мов велика жовта диня.
А вдень зникало це. І так було роки.
Жила й мудрішала із цим щодня людина.
Дитинство чомусь швидко пробіга,
А далі юність запрягає роки.
Якщо ти хоч колись когось кохав,
То розумієш, що таке неспокій.
Про нього пам’ятають і зірки,
І дивний місяць з Вічності, ні, з неба,
Кохання берегли вони роки,
Щоб ти прожив – не існував як-небудь.
18.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2017
Немов пташиним зраненим крилом,
Листа тримаю. Вирвалось зітхання…
Перебираю в пам’яті: «Було!?
А може, тінь то від мого кохання?»
Вдивляюсь я у літер рівний ряд,
Та очі слів не бачать, не читають,
Адже надії, почуття горять.
Терпке розчарування лиш ковтаю.
І ранить, і бентежить серце щем,
Та не звільнюсь від дум важких, чекання…
А може, все не втрачено іще
Й воскресне, оживе наше кохання?
25.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2017
У мене дві сьогодні батьківщини:
В землі Чернігівській дароване життя,
В Полтавській – гартувались воля й крила,
Зерно шукати вчилась між сміттям.
Я їх обох, як матір двох, шаную
За те, що є і буду мати ще,
І день новий життя свого почну я
Молитвою і піснею, й віршем.
12.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710695
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.01.2017
Я в зимову казку заблукаю,
Поселилась що в моїм саду,
Доторкнусь до гілочки руками,
З них кристали інею впадуть.
Заіскряться-замигтять сніжинки,
Затанцюють на снігу вогнем,
І синички дружно, без спочинку,
Привітають «пінь» своїм мене.
Жовто-сиві, пишні груденята
Дописали казочки сюжет…
Милі мої, смілі пташенята,
Не злякає вас ніхто уже:
Ні морози, ані завірюхи,
З голоду ж пропасти я не дам –
В годівничку і зерна, й макухи
Насипати буду вам щодня.
15.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710692
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.01.2017
Кохання, довжиною в півстоліття,
Ввірвалось в серце, молоде, його,
Й хоча давно він чоловік, солідний,
Та не розтратив почуття свого.
Майнули в даль всі зустрічі їх теплі,
Та не згубились в хаосі життя,
Моменти, як від щастя душі терпли,
Котре нести збирались в майбуття.
А час летів, уносив корективи,
І долі їх розвів урізнобіч.
Лиш пам’ятку-світлину з об’єктиву
Носив усе життя він при собі.
Дивились звідти очі, безневинні,
Й щораз будили в нім солодкий щем,
Коли вони під співи, солов’їні,
Кохалися під зоряним плащем.
Пів сотні літ – це для життя немало…
Листав уперто роки календар,
Й хоч долі їх упевнено тримали,
Він крадькома… на фото поглядав.
І ось наваживсь очі знов зустріти
Оті, з далеких, сімдесятих літ.
Давно дорослі, самостійні діти,
Онуки є, але ж… неповний світ.
Кохання, довжиною в півстоліття,
Пронесене через мости життя,
Були утрати, зваби, лихоліття,
Та вистояли світлі почуття.
Шляхи життєві – вічні лабіринти,
Де доля – поводир є і суддя,
Вона уміє серце підкорити,
Та не завжди є щастя знаряддям.
5.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2017
Любов, немов гроза, ввірвалася неждано
У душі спраглі, вільні ще серця.
Вони ж співали, іноді ридали,
Боялись випить трунок до кінця.
Пили його ковточками дрібними,
Зібравшись смакувати все життя.
А дні котились сірими й нудними,
Не здатними до чергових звитяг.
Летів так час, нові долав вершини,
Перевіряв на міцність почуття,
Й застав обох, як стали вже чужими,
І сторінки вже лічені життя.
10.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2017
Скінчився день. Росою вмився вечір.
Укрилась нічка зоряним крилом.
Усівся місяць дубові на плечі,
А той стеріг із півночі село.
Замовкли скрипки цвіркунів у лузі,
Чекають ранку сонні комарі,
Села не видно в темнім виднокрузі,
Хоч світло місяць сипав угорі.
Прослала нічка вишиту доріжку –
Чумацьким шляхом Бог її назвав, –
А місяць опустив у воду ріжки
І ними спраглу душу напував.
О нічко, зореока чарівнице, ,
Твої принади – дивна таїна,
Це ти прядеш із марева спідницю,
У котру річка ранком порина.
3.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710361
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.01.2017
Купають хмари землю і мої літа:
Її – дощем, літа – горюч-сльозою,
Здається, вище враз усе зліта,
Умите щедрою весняною грозою.
Колише небо хмари і мої літа,
Впивалось сонцем, крало водограї.
Життя мого мелодія ота
Озвалась горем у чужому краї.
І зорі, тихі-тихі, як мої літа,
Зорять-міркують, падати не хочуть.
Мені ж здається, ця пора – свята.
Я благоденство в ній собі знаходжу. 25.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710356
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2017
Стогне наша земля від горя –
То трагічна для неї мить:
Сліз у неї не ріки - море,
В неї серце… болить, щемить.
Хто засіяв поля розбратом,
Це відомо світу всьому,
І хоч мова із східним братом
У Донбасу одна, кому
Він потрібен отам, в Росії,
Коли нищиться всюди все,
Коли Кремль лиш брехнею сіє
Й не ховає своє лице.
Над подіями час схилився,
Зрозуміти не може теж,
Хоч терплячий, але стомився,
Й знов шукає початок меж,
Що народ розділили навпіл,
Перекроїли душі тим,
Хто держави нові на мапі
Теж малює й свої фронти.
Стогне наша земля від болю,
У підвалах народ сидить:
Він боїться за власну долю
Й чи снаряд не доб’є сюди.
Може ж, досить уже ховатись,
Брати вже пора автомат,
Проти ворога об’єднатись
І піднятися з усіма.
Тільки в єдності справжня сила
Й Українська одна земля:
Різномовна, але красива,
Всі пішли її визволять!
10.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710201
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.01.2017
Сірий купол грудневого неба…
Трусить тихо лапатим сніжком.
Сіна стіг, всім здалося, далебі,
Чарівним сніговим став стіжком.
Він тулився за садом, в леваді.
Білим пухом укрились гілки.
І ніщо не було на заваді
Довгожданим сніжинкам легким.
Вітерець заховався за хмари,
Щоб дивитись на сніг звідтіля,
Тиха радість душі не затьмарить.
А ще більше радіє земля,
Снігу першого не забуває –
Снігопади ще будуть в житті,
І здається, таке відчуває
Наречена в весільній фаті.
07.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710197
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.01.2017
Не може вицвісти душа –
Вона ж бо вічна, милий друже,
Найбільший гріх, як залиша
Вона в біді, стає байдужа.
І хоч життя дається раз,
Радій, що душу маєш вічну,
Вона святий дороговказ,
І ти у неї підопічний.
Та мудрість інше ще гласить,
Що душу шліфувати треба.
– Цього, – із неба голоси, –
Ніхто не зробить, окрім тебе.
Ганна Верес (Демидено).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709948
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2017
Іще один упав на полі бою
І закотивсь для нього сонця диск,
Окрилений високою любов’ю
Він край свій боронити заходивсь.
Йому зозуля мало накувала
Й роки добігли швидко до кінця.
Грудьми в Донбасі він зустрів навалу
Уже на третій день після вінця.
Він знав війну, жорстоку, у обличчя
І з автоматом був лише на «ти».
«Сороковий» була у нього кличка,
Навіть її боялися кати.
Для нього ж кличка ця була святою –
Від прадіда прийшла, від козака,
Допомагала воювать з ордою,
Й не одного поклав бойовика.
Тепер от смерть навідалась до нього,
Хоч чесно відслужив своїй землі,
Скінчились дні життя його земного,
І Бог до себе йти йому звелів.
Й душа його не знатиме спокою,
Допоки не закінчиться війна.
Кремлівським зайдам тут не буть ніколи –
Належить Україна тільки нам.
Чернігів. 13.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709941
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.01.2017
А сніг ішов…
І день, і ніч ішов…
М’якою ватою стелився він під ноги…
Здавалось, білі
Він скарби знайшов
І вирішив засипати дороги…
Злилися небо
Й сонна далина,
І горизонт на милю підступився…
Навколо тільки
Біла пелена…
Собачка навіть гавкать притомився…
Вдяглися в сніг
Дерева і кущі,
Пропали раптом гамірні ворони…
І ненароком
Вирвалось з душі:
«Та це ж зима дарує всім корони!..»
21.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709802
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.01.2017
Гартуємо крила
В війні ми щоденно,
Щоб дійство вогненне
На Сході спинить,
І наступ закрити
Щоби незбагненний,
Де гинуть у -нне
Вкраїни сини.
Кують невідомі
Ту славу герої,
Та зна імена їх
Вкраїнська земля:
Це ті, котрі погляди
Інші вже мають.
Ніколи не стануть
На службі в Кремля.
Хай слава про наших
Героїв не в’яне
Й воскреснуть в історії
Їх імена.
Росію ж накаже Бог:
То аморально,
Коли відбувається
Братня війна.
23.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709799
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 02.01.2017
Що ти зробив для неньки України
Крім того, що народ свій грабував?
Країну з тестем добре ж ви доїли,
Ліпили з нас безгласого раба.
Й коли, нарешті, вже народ проснувся,
Й куди країна котиться, дізнавсь,
Від президента навіть відсахнувся.
Намітилась майбутнього весна.
Роки збігали плинно, ніби води.
І спалахнув один, другий Майдан.
Не одного й очільника приводив,
Синів найкращих за мету віддав.
А мільярдер , такий собі, дозволив
Вагоме слово світові сказать
І цим позбавить українців волі.
Та і не міг він розумом пізнать,
Що то таке – єдина Україна –
Від діда-прадіда звойована земля.
Стомивсь народ стояти на колінах:
Не панувать тут карликам з Кремля!
А Пінчукам, Ахметовим бажаєм
Податись пішки разом до Москви.
Народному терпінню ж теж межа є…
А може, тут, як вошок подавить?!
Хто совістю навчився торгувати,
Для тих порожній звук – любов і честь.
Їм головне – побільш награбувати.
Чи не чужа в їх жилах кров тече?!
31.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709629
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 01.01.2017
[u]28 грудня 2016 року під Крутою Балкою під час бойового завдання загинув розвідник Леонід Михайлович Поводенко («Козак»), родом із с. Михайлівка Перевальського району Луганської області.[/u]
Бідою стежка раптом обірвалась,
Якою йшов упевнено герой,
Крутою Балкою те місце називалось.
Це тут «Козак» наш смерті не зборов.
До ворогів так не хотів потрапить,
Розвідник знав собі і їм ціну.
У пекло двох таки устиг відправить,
Хоч одночасно проклинав війну.
Він з тих країв, де сріблом упивалась
У літній день замріяна Лугань,
На повні груди там душі співалось,
Красу цю, мов святиню, зберігав.
За неї він пішов і воювати:
Донбас, Лугань – то все його земля.
Не міг її він тим подарувати,
Команду хто виконує Кремля.
Він України був відважним сином,
По-іншому ж не вміють козаки,
Та підвела його козача сила,
Коли насіло кілька, мов круки.
«Умієте, таки, ви катувати
І будь-кого готові злісно вбить,
Я про одне лиш буду шкодувати,
Що живете не навчені любить», –
Сказав і змовк у тій святій задумі,
Яку востаннє лиш людина п’є,
І йшов від нього той живильний струмінь,
Що сил боротись іншим додає.
Потухли очі, козакові, сині…
Лугань відчула смерть його здаля…
«Він Україні був надійним сином, –
Луною обізвалася земля…
31.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709624
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.01.2017
Біліють здалеку поля,
Дрімають луки під снігами.
Морозом скована земля –
Мов діаманти під ногами.
У тиші-казці ліс стоїть,
Закутаний у срібло-іній,
Напевно, бачить сни свої.
Від сонця впали сині тіні.
Мороз і річечку скував,
Аж тріск луною обзивався.
Проміння сонця ліс сховав,
І з небом далина злилася.
Спустився вечір над селом,
Вже запалив у вікнах світло,
Накрив натрудженим крилом.
Все небо зорями розквітло.
12.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709464
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.12.2016
Ось іще один рік не пробіг, мов майнув,
Закривавлений, неспокійний.
Не закінчили ми цю прокляту війну,
Бо ж Росія – держава- кіллер.
Несприятливий, бач, високосний цей рік,
І для нас не зовсім хороший:
Йде війна: той – убитий, а той – згорів…
А життя ж не купить за гроші!..
У війні живемо уже третій ми рік,
Але ж вистояли, зуміли.
Чи то Бог на нас зглянувся і уберіг,
Чи в боях серця скам’яніли?!
На порозі наступний, сімнадцятий рік –
Рік нових сподівань на Бога.
Хай же він принесе нам святий оберіг
І наповнить серця любов’ю!
22.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709462
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 31.12.2016
[u]Ветерани-комбати "Азову", "Донбасу" та інших підрозділів вирішили шляхом блокування припинити корупційні зв'язки з окупованою територією і заставити бойовиків повернути заручників.
[/u]
На вітер слів не кидають комбати,
Ідуть ва-банк до влади – напролом,
Ідуть, можливо, і на смерть за брата,
Котрий давно утрапив у полон.
Залізна воля. Витримка військова.
В боях здобутий і імунітет.
Вони брати, хоча і не по крові.
Єднає їх війна, менталітет.
Не раз поміж життям і тінню смерті,
Немов по лезу бритви вони йшли,
Й не одному судилось там умерти.
Тепер же інший фронт вони знайшли.
Корупція, що наскрізь пронизала,
Терпіння їхнє висмоктала все.
Й подонків тих комбати розпізнали:
То – з Ради, то кабмінівське лице.
Нема у хлопців інших варіантів,
Як у державі цій навести лад
Та повернути людям ті мільярди
За ліс, метал, спиртне і шоколад.
На бій вони ідуть тепер зі спрутом,
Котрий усюди щупи розпростер,
Його створив у нас не Вовка Путін,
А той, чий капітал, мов гриб, росте.
Народ чинуші й за людей не мають,
Тарифний вдягши надважкий хомут,
Стаж, трудовий, до смерті піднімають,
Податками і безробіттям жмуть.
Два роки бранці у Криму, в Росії,
Їх вистача в підвалах ДНР,
Вожді ж брехню межи очі всім сіють,
Що для їх волі роблять все тепер.
Отож надія тільки на комбатів,
Цінніше їхнє слово за мільярд,
Їх не цікавить слава, чи дебати,
Вони – це України авангард!
29.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Ганна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709346
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.12.2016
[u]Всіх друзів по клубу вітаю з Новим роком! Здоров'я, натхнення, любові і миру!
[/u]
Постукав рік сімнадцятий у двері,
Та не святково зовсім на душі.
Не кличуть ні розваги, ні таверни –
В Донбасі ж люди гинуть, й молоді.
Болить душа… Дніпро від сліз солоний…
Рожевий від крові вже небозвід,
Та серед нас і п’ята є колона,
Котру московський радує привіт.
Хіба не дикість – рік, Новий,– в Гаваях,
І це тоді, коли кипить війна,
Не день, не два – три роки вже триває.
Чому ж не ранить їхніх душ вона?
Убиті - поміж ангелів герої,
Мережить скроні рання сивина.
Росія Українські землі кроїть…
І бранців сотні… Це чия вина?
І все-таки, я Новий рік чекаю,
В букет складаю горсточки надій:
Мир запанує у моєму краї
Після кривавих, змучених подій!
29.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709343
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.12.2016
[u]Андрій Байбуз загинув 18грудня 2016р. під Світлодарськом. В останні хвилини свого життя він подзвонив матері мобільним телефоном.[/u]
Стелився дим. Затих нарешті бій.
Давно такого не було, жаркого…
Він подзвонив: «Це я дзвоню тобі…
Ти пам’ятаєш, мамо, ще такого?
Жартую трохи. В мене все – о’кей.
До перемоги зовсім небагато.
Я й тут боєць, матусю, – не лакей,
Хоч до війни так не хотів звикати.
На світі цілих сорок я прожив,
А поряд – ще й молодші, вполовину.
Ти, головне, себе побережи,
А я вернусь, живий, не в домовині…
І… з перемогою. Ти це запам’ятай:
Не зрадив я в житті ніде й нікого.
Мене нічого більше не питай…
Може й, не був у тебе я зразковим,
Та й забував слова тобі знайти
Оті, що кожна матінка чекає…
Знай: найрідніша і найкраща ти…»
І… змовк… Життя із рани витікало…
28.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709065
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.12.2016
Нічка, зоряна, у небі
Сум усюди сіє,
Знов стріляють-громлять лейби,
Покидьки з Росії.
Б’ють прицільно, крадуть, нищать
І міста, і села.
Міномети смертю свищуть.
Край той невеселий.
Поміж зорями вузенький
Шлях, Чумацький, димний,
Десь голосять вдови й неньки,
Діток розбудили.
Перелякані навіки
Зорі й бідні люди,
Загубили спокій-ліки.
В житлових спорудах
Нема вікон – лиш тривога:
Коли ж мир настане?
Куди ж виведе дорога
Тих,котрі повстали?
Й малоросами не хочуть
Тут вони вмирати,
Зрозумівши власний злочин.
Схід *– не Емірати…
У Примор’ї ** лиш китайців
Частіше зустрінеш;
Копійки за свою працю.
В чужім краї – й фініш…
Нелегкі думки засіли,
І печуть, і мучать:
Чи ж там вийде жити сміло.
Чи за дріт, колючий?
Душу холод пропікає:
З цим як далі жити?
Кращі роки утікають…
На полях – не жито –
Міни, сховані розтяжки.
Пахне смертю звідти.
Небезпечно жити й важко.
Бідні й ми, і діти.
Гляне нишком в паспортину,
Синю, українську,
Молить Бога за дитину,
Що в чужому війську:
«Війна нащо йому, треба?
Примири ж всіх, Боже!»
Сумно дивиться у небо,
Жде, чи ж допоможе?
Ніч до краю добігає.
Зіроньки погасли:
«Може, Бог це нас карає
За російські гасла?!»
20.12.2016.
*Далекий Схід.
**Мається на увазі Далекий Схід у Росії, куди запрошували кримчан.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709063
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.12.2016
[u]Під час бойової операції на Світлодарській дузі (18 грудня 2016р.) дійсно один із героїв Андрій Байбуз (позивний "Ефа") відмовився, щоб його, пораненого в ноги, врятували, і попросив, щоби забрали з поля бою молодого бійця. Так і загинув "Ефа", перед смертю ще встиг поговорити з матір'ю по мобільному телефону, пояснивши їй, чому він так зробив.
[/u]
Тривожно спав у ніч ту Світлодарськ,
Бо бій ішов, жорстокий і нерівний,
Й чекала чорна вояків біда,
Таких безстрашних, Україні вірних.
На дрібки сік повітря автомат…
Свистіли міни… Рухались солдати…
Та ось упав улюбленець-комбат…
Й згадалося його: «Не смій ридати!»
Лежав комбат, мов зрізаний дубок,
Навколо дим стелився сивиною.
Й здалось на мить, послав йому сам Бог,
Отих, що перевірені війною.
А поряд нього корчивсь побратим,
Ще молодий, якому жити й жити.
Просив ледь чутно той боєць: «Води...»
«До нього, хлопці, треба Вам спішити, –
Сказав комбат, – а я іще міцний…»
Й послав до неба свій останній погляд.
Там образ матері побачився, ясний,
Що піднялася чайкою над полем.
Й душа його… злетіла догори,
Щоби оглянуть звідти місце бою.
«О, ні! Таких уже не підкорить, –
Якби ж я міг закрити їх собою.»
27.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708942
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.12.2016
Мої вірші воюють у Криму.
Розвінчують російського тирана.
Ви скажете, потрібно це кому?
Тим, хто живу у серці має рану.
І хто давно вже виріс із раба
Й навчився жити під крилом у волі,
У кому поселилася журба,
Та мрія ще жива про світлу долю.
І не лише для себе – для дітей,
Онуків, правнуків, для Криму-України,
Хто вірить, що майбутнє те гряде –
Й закінчиться доба війни-руїни.
Мої вірші не тільки у Криму,
Але й на сході, в вогнянім Донбасі.
Пишу я їх невтомно ще й тому,
Щоби відкрити очі бідоласі,
Котрий повірив у «Російський мир»,
Мовляв, його це історичні браття.
Без України «Мир» той утомивсь
І запалив війни жарке багаття.
Людей лишив уласного кутка,
Розбив дороги, школи і… надії.
Як не влаштовує вас доля отака,
Берімося за зброю і до діла:
Всю наволоч, гнилу, відкиньмо геть;
Не личить нам стояти на колінах.
Шахтар ти, робітник, інтелігент,
В руках, у наших, доля України!
17.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708941
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.12.2016
Можливо я когось і подивую,
Що тільки словом землю бережу,
Я з нього кам’яну стіну збудую
І серце кожне духом заряджу.
А дух ніколи не здолати «градом»,
І куля таке серце не проб’є,
Не назвемо й Росію більше братом,
Бо істина нам право це дає.
Поки серця пульсують наші кров’ю,
І сонце торжествує кожен день,
Ми уп’ємось синівською любов’ю,
Й від заздрощів наш ворог упаде.
23.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708781
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.12.2016
Заколосилися жита,
Заколосились,
Перепел пару щось питав:
Душа просилась.
Рясніла краплями роса,
Поїла стебла,
Під колосочками звиса
Вона ледь тепла.
Приспів: – Під-під-па-дьом,– (2р.)
Жита співають.
– Під-під-па-дьом, – (2р.)
Росою грають.
– Під-під-па-дьом, – (2р.)
Перепіл кличе, –
– Думала море за селом, –
Чайка кигиче.
Заголубіли небеса –
Раділи житу,
А його вітер колисав –
Хотілось жити.
Спішило сонце освятить
Той повний колос.
До нього з жита ген летить
Цей дивний голос.
Приспів: – Під-під-па-дьом, – (2р.)
Жита співають.
– Під-під-па-дьом, – (2р.)
Промені грають.
Під-під-па-дьом, – (2р.)
Перепіл кличе.
– Думала, море за селом, –
Чайка кигиче.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708779
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.12.2016
Давно це вже не таємниця,
Знущався над нами як брат,
Вивозив як жито й пшеницю,
Народ залишав… вимирать.
Давив як не раз нашу волю
І мову топтав теж не раз,
Він рабську кував для нас долю,
Покраять державу зібравсь.
Були ми завжди другим сортом:
Бач, не українці – «хохли»,
Хоча і у війнах, і в спорті
Частіше ми перші були.
В Сибір, в Воркуту, у Печору
Везли у кайданках дідів,
Здається, неначе учора
З нас кожен десятий сидів.
Морозили і катували,
Свободи щоб вибити дух,
А ми ще твердіші ставали,
Спинять не збиралися рух.
Час прийде: в кулак, у єдиний,
Зіллються і захід, і схід
За правду і право людини.
Такими чекає нас світ!
3.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708619
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.12.2016
[u](Знала я одну жінку, котра відсиділа за сім колосків 7років при тих комуністах, за якими так багато ще плачуть, виступають проти декомунізації. У творі її доля.)
[/u]
Вона одна. Одна, як перст, і в хаті,
І в дощ, і в спеку, й як тріщить мороз.
Не звикла й плакатись на людях чи зітхати,
Хоча не шкодувала доля гроз.
Одна вона і день, і ніч стрічає,
Але найтяжче ранку їй чекать:
Все слухає, як серце кров качає,
А ніч не поспішає утікать.
У світ прийшла давно. Ще довоєнна.
І стежку теж топтала непросту,
Не бачила, й які вони – «зелені»,
Й скарбничку мала теж вона пусту.
Сьогодні теж старій ніяк не спиться –
Калейдоскоп прокручує життя:
Якби ж не те колоссячко пшениці,
Усе було би в неї до пуття.
А так…
І попливе думками
В далекий край, де молодість згнила.
(Її впіймали в полі з колосками,
Котрі вона під голод підняла.
Не забарився й вирок зі статтею,
І доля повела її… в Сибір.
Можливо, інший був би за межею,
Вона ж везла всі біди на собі).
Усі сім років згадувала мову,
Якій навчала мама з ранніх літ.
Й морози вдома не такі, зимові.
Який тісний і величезний світ!
Коли ж землі, своєї, вже ногою
Вона торкнулась, залилась слізьми.
Не просто й рани їй було загоїть,
Тай чи можливо пережите змить?!
Так і лишилася одна у цілім світі.
Не дочекалися-спочили і батьки
У сорок сьомім, у голоднім літі.
Така ціна була за колоски.
Погас завчасно й вогничок любові
(Чужого ж красти жінка не могла).
Так і лишилась без сім’ї, небога,
Лиш доля рясно зморшками лягла.
І сивина навідалася рано
У коси, її, чорні, як смола,
А може, проросла з тієї рани,
Що довго у душі її жила…
До фінішу вже роки добігають,
У косах і у голосі – зима.
Вогонь в очах її не меркне, пригасає…
Дістались колоски не задарма…
Аж ось постукав ранок у віконце,
Хоч не склепила зовсім ще очей.
Бентежить схід промінчик, перший, сонця,
І серденько ще звечора пече.
«Та то – дарма, – подумала, – минеться,
Пішли молодші мене за межу, –
Й піднятися із ліжка жінка пнеться, –
Чого ж це я і досі ще лежу?!..»
22.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708610
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 26.12.2016
[u](Звернення до тих, хто воює з нами у Донбасі).[/u]
Зачекай, не спіши, не треба!
Зупинися, ну, хоч на мить!
Запитай не себе вже – небо,
Як у вбивці душа щемить.
Не стріляй, не гріши, бо ж може,
Саме в цьому твій оберіг,
Глузд, здоровий, хай переможе.
Не вбивай: це найтяжчий гріх!
Не стріляй! Будь не вбивця – воїн –
Статус різний у них обох:
Воїн – то захисник є волі,
Вбивцю ж першим накаже Бог.
Чию ж волю ти тут рятуєш,
Коли б’єш по таких, як сам?
Знаю, ти, як і я, бідуєш
І не віриш у чудеса.
Ти такий не один, я знаю,
Мудрість, все-таки, прояви.
Ти є гостем у нас незваним,
Стань карателем для Москви!
Саме звідти нечиста сила
Повела тебе в наш Донбас.
Пам’ятай, я тебе просила.
Роковий скоро прийде час!
24.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708404
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.12.2016
Писати хочу так, серця щоб завмирали,
Пізнаючи землі нетлінний рай,
Зі мною зорі в небі щоб збирали
Й любили, як і я, свій рідний край.
Я закохати хочу всіх у слово,
Просте, співуче, в нім – народу суть,
Щоб ним клялися в вірності й любові
І відчували істини красу.
Писати хочу так, щоби мене чекали
Із порцією правди про війну,
Щоб вороги тих слів, моїх, лякались,
Визнаючи свою у ній вину,
Щоби разом нам випало сміятись
В обличчя тим, хто мав нас за рабів,
Щоби в путі ніколи не спинятись
І ціну знати ворогу й собі.
Писати хочу так, щоб волі не приспати, –
Неволі не пробачить нам земля,
Коли на неї прийдуть супостати
Й на шмаття стануть рвати-розділять.
Серця я хочу словом розбудити
В тих, кому власне жниво – не межа,
Своє ім'я боялись щоб ганьбити,
Щоб українців світ весь, поважав.
Писати хочу так, щоб тисячі читали
І про далеку, сиву давнину,
Чиї сини ми, й дочки, пам’ятали
Й землі платили власну данину.
Я хочу віру людям відродити
У завтрашній, у кращий, світлий день,
Любов до ближнього у душах розбудити,
Вона за руку мир нам приведе.
23.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708402
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.12.2016
Іще ‘дна ніч до ранку доповзла,
І голова від дум ще важча стала:
Як же ці дикі найманці Кремля
Вже Україну й цілий світ дістали!
«Майстри», так звані, нелюдських тортур
Знімать навчились й скальпи з полонених,
А щоб вогонь живий в очах потух,
То розпинають на хрестах… у –енне.
І це вчорашні друзі, ба, брати?!
(Киплять думки, аж мозок пожирають),
Це нелюди. Це навіть не скоти.
Ніде заручників у світі не карають.
Заручники? І це у час війни?
Чом звикли ми до терміну такого?
Ніколи не загладити вини
Тим, хто вбиває й заробля на крові!..
17.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708261
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.12.2016
Де вітри ковил гойдали
Й степ із небом обнялись,
Ранки росами спадали,
Край той був таким колись.
А тепер земля – у ранах,
Кров у травах – не роса –
Б'ється мій народ з тираном:
У диму і небеса.
Матерів гірке ридання
Сколихнуло синю вись,
Недоспіване кохання
Закотилося кудись.
І зажурена калина
Віти опуска в траву,
Удові сльоза-краплина
Затулила синяву.
12.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708260
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.12.2016
У жалобі Україна
Після Миколая.
Впали люди на коліна,
Голови схиляють:
Пливуть спереду знамена,
Журбою повиті,
А за ними – не померлі –
В Світлодарську вбиті.
Ниють душі, плачуть очі
У тих, хто стрічає,
І серця кричать-тріпочуть:
«Чому ж,Миколаю,
Від дітей ти відвернувся
В день такий, великий?
Богу ж, мабуть, присягнувся
Боронить від лиха?!
Уся ж наша Україна
У хрестах, могилах,
Схід горить, земля – в руїнах…
Там же кращі гинуть!..»
Мовчать усі: Захід, небо
Про війни багаття.
Сподіваймося ж на себе,
Українці-браття.
22.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708112
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.12.2016
Вона не така, як всі, –
Проста й трохи особлива,
І справа не у красі –
Для віку свого зваблива.
Вона не така, як всі,
Давно втік від неї спокій,
І зморщечки на лиці,
Мов свідки про зрілі роки.
Вона не така, як всі,
Бо кредо життєве інше,
Цвіте сивина в косі,
Любові ще повна ніша.
Вона не така, як всі,
Останню сльозу згубила.
Усі в неї – в кулаці –
Себе тільки не любила.
Служила усім і всяк,
Вважала: так має бути,
І виріс не син – "босяк".
Готовий про всіх забути.
І шепче на вухо біль:
«В любові знать міру треба
Й служити більше собі,
Коли є у цім потреба.»
21.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708108
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2016
Я не хочу війни…
Хочу, щоби її загасили,
Бо гіркі полини
Залоїли в мені кожну кліть.
Хіба можна забуть
Материнське ридання над сином,
Із АТО що прибув?
Хіба може таке не боліть?
Не двоколірний світ –
Ми про це не сьогодні дізнались.
Найстрашніше ж, як він
Одягається в чорну чалму,
Коли землі в крові,
Коли люди живуть біля згарищ,
Коли падає квіт
Із питанням, останнім: «Чому?»
Я не хочу війни,
Щоб зірки без причини згорали.
Чим юнак завинив,
Котрий місце у небі зайняв?
Де ж та правда, скажіть?
Божа сила чом тих не карає,
Хто не знає межі
Й руку хто на хлопчину підняв?
Не один ще впаде,
Та залишить нам віру й надію,
Щоби завтрашній день
Попіл згарища не притрусив,
Щоби він і вона
Квітам, сонцю і дітям раділи,
Щоби жодна війна
Наші долі не сміла косить.
21.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707842
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.12.2016
Щодень читаю, думаю і… плачу,
Історії ковтаю сторінки,
А там і Русь, і половці, й Козача
Доби Вкраїни. Нелегкі стежки
Пройшов народ мій, та здобув свободу,
Политу кров’ю і слізьми не раз,
Вдяглася пам’ять у вінок скорботи,
Бо промінь не один завчасно згас.
Сьогодні знов народ мій у тривозі,
Адже терзає долю «східний брат»,
Здавалось, не було звідтіль загрози,
Та Крим устиг й Донбасу пів забрать.
Й думок, сумних, лякаюся, щоразу:
І друг, і брат в житті, щоб виручать,
А не для того, в хату щоб залазить,
Вбивати й сиротити онучат.
Історія іде по свому колу,
Нові щоразу в’яже нам вузли,
Життя ж – то найсуворіша є школа,
Скоріше би назад ви поповзли.
18.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707841
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.12.2016
Страшне то дійство – війни на землі,
Адже війна п’є кров щодня й без міри.
Майбутнє десь ховається в імлі,
Кругом снаряди падають і міни.
Війна не знає слова «співчуття»,
Свої у неї правила й закони.
Вона – це млин, що в жорнах тре життя,
Що стануть історичною мукою.
Війна – це стан, коли тікають сни,
І звикнути до цього неможливо.
В ній губиться і вихід запасний,
Коли вона збирає вкотре жниво.
Війна – це біль, один на всіх, важкий,
В ній не буває милості до жертви,
Їй по фігу таланти і роки,
Коли виносить вирок, жить чи вмерти.
Війна не знає поняття «простить»
Її сліди давно відомі в світі:
Могили, свіжі… і хрести, хрести,
Де не завжди під ними свіжі квіти.
19.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707716
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2016
Раша хоче перекроїть
Нашу Україну.
Скільки вже лягло героїв!
Та й сьогодні гинуть.
Іловайську чорну дату,
Дебальцевський смуток,
Світлодарськ… Не передати
Таке й не забути!
Не розмінна ми монета
Для Європи й світу,
Налаштуємо багнети –
Досить вже терпіти
На собі експерименти
Російської зброї,
Котру так спішать підвезти
Вражі гумконвої.
Щоб не утилізувати,
Цілять в груди наші,
Мінськ нам радять визнавати
І Європа, й Раша.
Братньої війни ми подих
Добре відчуваєм:
Вивезли метал, заводи,
«Градами» шугають.
Сунуть карту нам, дорожну,
Мовляв, ще й без плати.
«Терористам вірить можна?» –
Хочеться спитати.
Поміж миром і війною –
Два лиш кілометри,
В Миколая день, зимою,
Скільки впало мертвих?!
Ситі-ситі ми цим миром,
Олланде і Меркель,
Співчувать нам не втомились
І експериментам?
Ще до вас не долітають
Міни та снаряди?
Наших хлопців накривають
Гаубиці й «гради».
Не витримують вже вуха
І брехні Росії.
Досить, мабуть, уже слухать,
Буть голіруч ціллю!
Ще ніхто війни не виграв
Чужими словами,
Враг, як ноги об нас витре,
Прийде і за вами!
19.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707714
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.12.2016
Наснилось мамі, що синок в біді.
Чекати ранку вже вона не стала,
Умилась наспіх в крижаній воді,
Останні гроші із ензе дістала.
Бігцем побігла рано на вокзал
Й там нетерпляче поїзда чекала.
Застигла в глибині очей сльоза.
Ніщо її тепер не залякає:
Ані дорога, хай і довга путь,
Ні невідомість – має бачить сина.
Не міг же Бог слова її забуть,
Не раз в молитві про синка просила.
Аж ось і поїзд. У вагон матуся
Свої нехитрі речі занесла.
Згадалась донька. Виросла Катруся –
Красуня перша їхнього села.
Стовпи мелькали і міста, і села,
І кілометри бігли між коліс.
Бліде обличчя мами – невеселе,
Зовсім не те, яким було колись.
Нарешті й до поста вона добралась,
Хоч довелось немало пережить,
Поки в людей дорогу допиталась:
Війна ж іде тут, як ти не кажи.
Бійців зустріла. Молодь, є і старші.
У кожного жовто-блакитний знак.
«Захисники, –подумала, – від Раші.»
Спішила сина серед них пізнать.
Та не так сталось, мамі як гадалось:
Сказали, син… потрапив у шпиталь.
Погасла у очах коротка радість…
«А де він?» – командира знов пита.
І серце знову у дорогу кличе…
Пости і села, сіра і земля.
Душа без звуку чайкою кигиче:
Що ж наробили найманці Кремля?!
Аж ось Дніпро. Шпиталь стоїть. Військовий.
Й питання перше: «Так у вас мій син?»
«Він тут. Багато втратив крові, –
Сказав хірург і губу закусив,
Як лікарі, ми робим все можливе.
І догляд відповідний має він.»
З грудей матусі вирвався тужливий
Непевний звук. На неї погляд звів
Тоді вже лікар. Знітилася мати
Дістала дна тепер його очей:
«Я сина свого буду доглядати!..
Ведіть, я маю сильне ще плече…»
Вони зустрілись: мати і синочок…
Не зразу – через кілька довгих днів.
Пов’язка, біла, покривала очі…
В колясці… син, тримаючись, сидів.
Вона не впала синові на груди –
Все зрозуміла без чужих речей:
До подиху, останнього, з ним буде –
Клялась собі, бо син же… без очей…
19.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707597
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.12.2016
Ой, надворі зимно, біло,
Віхола гуляє.
Свято до дітей прибігло
Свято Миколая.
Цей святий аж надто добрий,
В бороді – сніжинки,
Він слухняним і хоробрим
Вже припас машинки.
З неба в вікна заглядає
Й вибира в торбинці,
Під подушку підкладає
Непрості гостинці:
По лозинці – неслухняним
До ліжечок віша,
В його торбі, полотняній,
Книги, найновіші.
Ранком сонечком заскочить
Дідусь, будить діток:
«Може ще хтось спати хоче?»
Враз пізнали діда:
«Хоч хотілося зими нам
І твоїх гостинців,
Принеси ти краще мир нам
У своїй торбинці!»
20.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707596
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.12.2016
Сонце тче веселу, теплу днину.
Колисає вітер зелен-гай.
Поспішаю вкотре до хатини,
Пам'яті струна де тихо гра.
То не пісня над землею лине –
То весни замріяна пора:
Клини наді мною, журавлині,
Тож душа від щастя завмира.
Ніби білопінно-ніжна фея,
Ледь рожево яблуня цвіте,
Простягає рученьки до мене,
А в суцвіттях – сонце, золоте,
Йду до хати… Привидами речі:
Мамина хустина і халат,
Рогачі й лопати* біля печі,
Виставлені ненькою улад.
Стрілися з портрета очі тата,
Мудрі і серйозні, як завжди,
З-під його рук виросла ця хата,
Нас до праці рано теж будив.
Мало місця спогадам у серці,
За плечима – стежечки життя,
Посивілі у складному герці,
Та назад немає вороття.
15.12.2016.
*Дерев'яне знаряддя, схоже на лопату, для випікання хліба у печі, як правило, на листкові з капусти.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2016
Точу щоденно я своє перо,
Щоби на все в житті реагувало,
Але ж болить мені найбільше кров,
Котру в Донбасі діти проливають.
О, скільки ж там понівечених доль!
І тисячі у небо вже злетіли…
Згадаймо Іловайський коридор:
Як жити наші хлопчики хотіли!..
Чому згорали вояки в котлах
І гинули в Донецьку під бетоном?
Як спати влада уночі могла,
Коли, здавалось, у крові потонем?!
Та встояли орлята! Ні, орли
В нерівному цім історичнім герці,
Заслон, надійний, для усіх звели,
Бо в кожного з них – українця серце!..
9.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707402
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.12.2016
Вже листопад перегорнув останні дні.
Короткі стали, сірі і сумні.
Намоклий лист він скинувши на землю,
Вклонився грудню щиро і доземно.
А той зрадів, пославши морозці,
Вже холодніше і щоці, й руці,
І опустили голови жоржини,
Синички на деревах затужили.
У стріхи заховались горобці.
Бач, винахідливі які ці молодці!
Темніли у зажурі пізні води,
Бо після грудня січень на підході.
Ген із-за лісу курявить зима,
Снігами й хуртовинами всіма.
Та правди нікуди, усе-таки, подіти:
Найбільше їй радіють наші діти!
24.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707209
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.12.2016
(Після прочитання однойменної статті у фейсбуці).
[u]На початку грудня в 1930 роках(точно рік указати важко, бо довго ця інформація була засекречена) біля ст.. Козача Лопань було розстріляно 337 кобзарів-лірників, котрих звезли до Харкова (тодішньої столиці України) буцімто на з’їзд.
[/u]
Сліпі Гомери неньки України
У Харків** звозилися на важливий з’їзд.
Співці не знали, що відтак загинуть…
Та не згубивсь в історії їх слід.
Тік день, грудневий, вітряний,холодний…
При кожному сліпому кобзарі
Був поводир – дрібне хлоп’я, голодне.
Торбина на плечі для сухарів.
А в кобзаря – його незмінна кобза,
Вона йому – дружина і сім’я.
Життя його – гірка суцільна проза.
Ще й доля з ним. І в кожного – своя.
Про волю їх пісні і думи, й мова.
Гортали й історичні сторінки
У спеку й дощ, і в пору, у зимову
Їх слухали і діти, і жінки.
І зморшками лоби перекривало
Чоловікам, ба, напівкріпакам,
Як кобзарі співали про навалу,
Про запорожців, Байду-козака.
Тоді чоловіки, мов підростали,
Охоплені незвіданим чуттям,
А в душі наливалось тверді-сталі,
З покори виривалося життя.
Співців, їх думи влада не любила.
Їх скликавши на форум, непростий,
Більше трьохсот у ешелон набили,
В Москву, мовляв, збирались відвезти.
Й не бачили сліпі, де зупинився
Той ешелон, що віз їх в нікуди,
І як рельєф навколо них змінився,
Як яр дорогу перегородив.
Очей також не бачили дитячих,
Лиш… трепет чули рук поводирів…
І тільки Лопань пам’ята Козача,
Дітей як… розстріляли й кобзарів…
Як на снігу цвіло вогнем багаття:
Горіли кобзи – їх не загасить…
Палило їх в погонах дике гаддя –
Системи то покірні, вірні пси.
Примовкла пісня-дума в Україні,
Та пам’ять не вмира про кобзарів,
Потроху виправля народ коліна...
Озвуться й думи із могил, старі!..
18.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
*Гомер – давньогрецький сліпий поет-співець.
**Харків – столиця Радянської України до 1934року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707206
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 18.12.2016
Чи є народ, щоби такі страждання
Зміг пронести крізь темряву століть:
Пожежі, війни, голод і повстання?
Він… вижив! Не судилось околіть!
Чи є пісні такі ще на планеті,
Щоб з болю народилися й журби?
Це з ними йшов народ наш на багнети,
Таких пісень не відають раби.
А чи земля, багатша, є у світі
Із долею, тяжкою, орача,
З мереживом зими, весни і літа
Й духмяним запахом хлібини-калача?
Це ми її своїми мозолями
Леліяли завжди, немов живу,
То кров’ю поливали, то сльозами,
Втрачали й здобували булаву.
Ми карту, чорну, вивчили Росії:
Печора в ній, Норильськ* і Воркута.*
Дух волі й там народ наш рясно сіяв,
Але земля під ним була не та.
Зна наші муки і тайга, сибірська,
Пив нашу кров «Горлаг*», Екібастуз,*
Енкавеесу непростимі звірства –
Скрутити ж нас не вистачило уз.
Вкидали нас у війни, у криваві,
Стогнали де В’єтнам і Гондурас,
І правду про Афган не відкривали
Так само, як сьогодні про Донбас.
Здавалося, що випив чашу горя
І відновився-відродивсь народ,
Росія ж, мов чума, у Чорнім морі,
Й катує тих в Криму, хто патріот.
Це наш народ пройшов крізь ці страждання
На протязі кількох важких століть:
Пожежі, війни, зради, постмайданні…
Він… вижив! Незборимий він! Не зліть!..
15.12.2016.
* Міста і табори в Росії, де відбувалися повстання політв’язнів, засуджених за ст..58 на 10-15років, основна кількість яких були українці. Саме вони були організаторами тих повстань, борцями проти стукачів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707090
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 17.12.2016
[u]Кожного 11грудня після 2013року у Києві дзвони Михайлівського собору нагадують Україні, як тодішня влада хотіла зачистити Євромайдан, кинувши тисячі силовиків. Але народ вистояв. Собор став тоді прихистком для сотень поранених.
До цього собор мовчав майже 8століть (з часу нападу монголів у 1240році).
[/u]
Собор Михайлівський вже третій рік підряд
Своїми дзвонами у день, грудневий, тужить,
І хоча шини на Майдані не горять,
Російські танки наш Донбас «утюжать».
Укотре він нагадує всім нам,
Щоби народна пам’ять не старіла,
Не вірили ніколи щоб панам,
Уміло щоб чужі стрічали стріли.
Коли я чую той тривожний дзвін,
Знов риюсь в історичному лахмітті,
Й спливає, як народ покликав він
Орду зустріти у крові по лікті.
І пророста надія, хай хитка:
Монголи щезли – щезне і Росія,
Бо доля завойовника така.
А землю, мирну, житом ще засієм!
12.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707089
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 17.12.2016
Ми є люди з тобою –
Це найвище звання,
Народились з любові,
Отже це не звільня
Нас від того, що люди
Мають жить, як брати,
Тож давайте так будем
Жити він, я і ти.
Ми є люди – це значить –
Ми є діти Землі,
Головне де з призначень –
Посміхатись зорі,
Цій володарці долі
І людей, і країн,
Милуватись роздоллям,
Вище буть королів.
Ми є люди з тобою…
В цім висока є суть:
Ні війна, ні розбої
Щастя не принесуть.
Ми є люди з тобою,
Будьмо й завтра людьми
Ті, що в полі, в забої.
Україна – це ми!
25.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706904
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2016
Коли тікають сни посеред ночі,
То запрягаю я свої думки
І про життя, дитяче і дівоче,
І про заміжні непрості роки.
Все пережите проживаю в -енне,
Змінити щось не дозволяє час;
І непросте, і заразом буденне,
Але життя лише одне у нас.
16.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706903
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2016
Чи є у світі ще така земля,
Щоб так чорніла галкою у полі,
Щоби могла так око забавлять
Й стогнала у ярмі чужім без волі.
Чи є у світі ще такий народ,
Який уміє землю так любити,
За неї ладен будь-кого збороть,
Життя дітей не пошкодує в битві?
Чи є у світі ще така краса,
Яку так важко випити словами,
Де так рясніє матері сльоза,
Бо землю кров’ю діти засівали?
27.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706693
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 15.12.2016
Спокійно спати, бач, не кожен може.
Чому так є? Я легко доведу:
Сумління лиш того в житті не гложе,
Хто з ним завжди і всюди у ладу.
***
Людиною прожить мені так хочеться,
Людське обличчя людям зберегти,
Не буде і твоє сумління корчиться,
Коли це гасло матимеш і ти.
***
Найбільша у держав, сімей є вада,
Коли негідник чи дурак при владі.
***
Тривожать війни світ вогнем і кров’ю –
Червоний з чорним поруч кольори.
Ненависть в вічній боротьбі з любов’ю –
Чомусь давно так послано згори!..
***
А дні, немов птахи, летять в історію,
Й назад нема й не буде вороття,
Живи, щоб не було за себе соромно,
Бо лиш одне в нас на землі життя.
***
Пробачити – не значить – все забуть –
Не тіло ранить слово – серце й душу,
Тому розважливим і мудрим завжди будь,
Каратися пізніш себе не змушуй.
***
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706689
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.12.2016
Штовхались, товпились слова,
В рядки так важко їм лягати,
Тож кострубато так: вдова,
Стара, слаба, дітей двох мати.
Живе, як Бог дасть, в самоті.
Важкі вже руки, ноги сині…
На стінах – фота. Молоді…
Вона – у парі, донька з сином…
Дровцята в грубі гоготять,
Сусідка тільки розтопила,
Старенька прикрива котят
(Спустила Мурка з-під стропила).
«Не змерзли щоб, такі ж малі,» –
Міркує вголос сива бабця
І тре холодні мозолі.
Прикрила очі. Знебулася…
І проплило, немов у сні,
Життя її, все, до дрібниці,
Як і побрались повесні,
Як викопав Іван криницю,
Як потім хату вже звели –
Своє гніздечко наймиліше.
Про діток мову завели,
Казав Іван: «Якби побільше.»
«Подарував Всевишній двох,
У рік, що був перед війною,
Якраз під празник, під Різдво,» –
Заслало очі пеленою.
Пішов Іван. І в перші дні
Його війна в бою скосила.
Вона ж, хоч оченьки й сумні,
Та доньку бавила і сина.
О, скільки зведено ночей,
Поки вони на ноги стали!
Колись слабке її плече
Тепер було, немов із сталі.
Робила в полі, наче віл,
В дворі, у хаті, на городі,
Розтерті ноги до крові…
Терпіла… Бач, така порода.
А потім… Потім, як млинок
На вітрі крутиться і верне,
Життя крутило так. Синок,
Дочка... Чуть світ – вона на фермі.
Усе робила, як могла,
Дітей будила до роботи,
Та й полетіли із села
Подалі. Мати – у турботі:
То примудриться щось послать,
Листів від кожного чекає,
Готова все була здолать
(Живуть в далекім діти краї).
Не зчулась, як життя пройшло,
Сховалась старість за плечима…
Газдиня на усе село –
Тепер ледь бачила очима.
Чекає вісточки від них,
Раділа внукам, правнучатам:
«Які то вже тепер вони?..
Не їдуть… Нікого й стрічати…»
Сусідка дров іще внесла,
Стареньку щоб якось зігріти,
На фота глянула: «Діла!..
Чи є в вас серце? Діти, діти!..»
13.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706499
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2016
Коли залиша лебідка
І лебедя, і гніздо,
Це так неприродно й бридко –
Не хвалить цього ніхто.
Коли забува лебідка,
Що мати вона й одна,
Що плачуть без неї дітки,
Й осудить її рідня,
Тоді вона не лебідка,
А швидше – зозуля-птах.
Її не хвилюють дітки,
Хоч в сивих уже літах.
Зозуля кує красиво –
Живе вона як, хто зна?
Пробачити мо’ й просила,
Та син її… не впізнав…
Нехай це уроком буде
І людям, і птахам – всім.
Дітьми дорожіть же, люди,
Свою їм любов несіть.
12.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706491
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2016
Крізь ситечко серця війну пропускаю,
Щоб вилити на папері
Дочірню любов до Вкраїнського краю
У звичній мені манері:
Щоб слово солдатом, воюючим стало
За мир на землі, праотчій,
У спротив до ворога щоб виростало,
Усім відкривало очі.
Удосталь ми горя уже напилися,
Ми нація вільна, горда,
Тож кожен собі у душі поклянися,
Єдиним щоб стать народом.
Щоб захід і схід врешті-решт обнялися
І з Кримом в єдине ціле,
Полеглих героїв щоб мрії збулися
І люди цьому раділи.
13.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706285
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2016
Ми всі поранені підступною війною
(Її осколки в кожному із нас),
Життя синів сьогодні є ціною
За наш далекий і близький Донбас.
Ці рани незагойні в душах, наших,
Не скоро угамується їх біль,
Який принесла вкотре уже Раша,
Щоби перетворити нас в рабів.
Але немає в світі цьому сили,
Щоби могла наш дух перемогти.
Моя Вкраїна, вільна і красива,
Приречена і жити, і цвісти!
13.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706284
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2016
Клекоче бій. Ридають небеса.
Змішалися там кров і сльози, й муки…
Там кожен вибух землю колиса…
Тіла лежать, а поряд – ноги, руки…
Сховалось сонце в почорнілий дим,
Воно від горя також потемніло,
Боялося заглянути туди,
Чекало. Щоби небо заніміло.
Туди ж злітали й душі вояків,
Їм простелили ангели дорогу
До тих, котрі на протязі віків
Кували Україні перемогу.
Чернігів. 12.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706096
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.12.2016
Летить життя, немов вітри, осінні,
Рвучкі, холодні, часом із дощем;
Землі моєї доля під прицілом
Й від того в серці осідає щем…
Чому ж така ти, доле, безталанна?
А мо’, Всевишній відвернувсь від нас,
Бо ж Україну розривають клани:
Не поділили Крим, тепер Донбас.
Їм не болять людські щоденні втрати
І навіть доля матінки землі,
Плодять безвольну і беззубу «вату»,
І за одно з тими, що у Кремлі.
Проснись, народе, зупини грабунок –
По всьому світу вже твоє добро,
Не раз ти пригубляв свободи трунок
І боронив від недругів Дніпро.
Ще маєш порох у порохівницях,
І з кланами тобі не по путі;
Історія – це вічна шахівниця,
Де перемога сильного в житті.
Хіба тебе не кличе вже до бою
Загиблих кров, що рятувала нас?
Ти маєш стати знов самим собою,
Не маєш права втратити цей час!
12.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706095
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 12.12.2016
В автобус, що йшов із Полтави в Хорол,
З речами юнак… Мо’, з дому…
Своє хвилювання він чемно зборов.
Ще й мама... (в очах – утома)
Дивилась у двері синочкові вслід,
Мов долю його благала:
Не буде для нього жорстоким хай світ,
Рівненька стезя лягає.
Легка і тверда нехай буде для ніг,
Щоби не заспотикались.
Чекати завжди буде отчий поріг,
Якщо раптом заблукає.
А рушив автобус – ті очі в вікні
Ще їхали довго за мною…
Чому ж не такою любов є синів,
Як у матерів, – земною?
22.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705915
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 11.12.2016
Три подружки ішли-пливли по місту,
Весняна синь світилася в очах.
У душах – і тривожно, й урочисто,
Бо ж квапились життя нове почать.
Учора відлунав останній дзвоник –
Він юність від дитинства відділив –
Тепер вони не підлітки вже кволі –
На зрілість перші заліки здали.
І сонечко їм тепло усміхалось,
І ледь встигав за ними юний вік,
Здавалося, усе навкруг прибралось,
От тільки дивний стрівся чоловік,
Пропитий до останньої клітини,
Мав порожнечу в синіх теж очах
(Одної з них це батько був. Дитини...
Він не впізнав – шукав могорича).
І коли з ним дівчатка порівнялись,
Дочка свій погляд відвела убік,
Про батька вона друзям не призналась.
Та й чи пробачить це колись собі?..
Але сьогодні в неї було свято –
Подолана важлива висота.
«А може б, слід було і обізватись?» –
Горіли щоки з сорому-стида.
10.06.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705911
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 11.12.2016
Дощик, сірий, з неба сіяв,
Мов осінній сум,
Як на воду птаха сіла –
Виткала красу.
Та пташина – то лебідка –
Воду ледь горта…
«Ти куди летіла й звідки?» –
Річечка пита.
«Ой, летіли ми зі сходу –
Край той у війні.
Не забуду цього зроду:
Вдарили вогні.
Над Донбасом пролітали
Разом ми з дітьми,
Й не одненьке тіло впало
З мертвими крильми.
Мій коханий, мої діти
Більше не злетять,
Не цінується у світі
І людське життя…»
Сіяв дощик з неба, сірий,
Сльози їй змивав…
Смертю знову «гради» сіють –
Бій іще тривав…
8.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705740
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 10.12.2016
Він їхав знов туди, де був торік,
Де з долею удвох перебували.
Вона його, чи він її вберіг
І рашівську спинили все ж навалу?..
Він їхав знов в задимлений Донбас,
Зруйнований наполовину, чорний,
Щоб з долею знов рятувати нас…
(Повістку знов отримав… тільки вчора).
А дома ж залишилася сім ‘я:
Батьки, дружина й діточки, обоє,
Й земля, Чернігівська, і рідна, і своя,
Й молитва мамина – свята розмова з Богом.
Він вернеться таки живим колись,
І мир в Донбасі все-таки настане.
Дай, Боже, щоби мрії ці збулись
Й мара війни назавжди хай розтане!..
22.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705739
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.12.2016
Здригнувся світ у котрий уже раз –
Майдан горів, тепер горить Донбас,
І доля України – на кону –
Росія ж утягла нас у війну.
І гинуть українці – батько й син –
За землю несказанної краси,
За волю гинуть і за свій народ,
Де кожен є герой і патріот.
І стогне Україна день і ніч,
Бо ж з ворогом зустрілась віч-на-віч,
І корчиться від ран тяжких земля,
Котра чекала щастя із Кремля.
Та не бува законів для війни,
Бо гинуть мирні люди без вини:
Жінки й чоловіки, старі й малі
І моторошно від смертей землі…
20.07.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705577
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2016
На тілі Вкраїни рана,
Її – не залікувать…
Ти радий тепер, тиране?
Не вмієш і шкодувать
За тим, що засіяв смертю,
Що гине найкращий цвіт…
А може, перш ніж умерти,
Ти знищити хочеш світ?
Нарешті знайшлося слово,
Тебе як повеличать:
Для світу всього – «Х…о» він!
Поставлю і я печать.
Таких не хвилюють люди,
Ні Біблія, ні Коран.
Ти Богом задумав бути?
Не Бог ти – тупий тиран.
Немає в тобі любові,
Скалічити здатен, вбить,
Лиш зло стоїть за тобою
І з цинку важкі гроби.
Та Бог ізгори все бачить,
Вривається вже терпець.
Гадаю, Він не пробачить,
Близький тобі вже кінець!..
17.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705574
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2016
Осінню казку пише листопад
Вже не таку, усміхнено-красиву,
Ріллею ліг на зиму у степах,
Чи маревом понад болотом, сивим.
Ця казка добігає до кінця,
Фінал ховає свій під падолистом.
Він до калини в лісі залицявсь.
Подарувавши їй до свят намисто.
Холодний ранок інеєм пропах,
Вітрець на гіллі ще не колихався,
В мереживі, ажурному, реп’ях
До мене й сонця радо усміхався.
У сіру шаль прибрались небеса,
Хотіли ранок подихом зігріти.
Цю казку грудень зможе дописать,
Як подарує вікнам дивні квіти.
26.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко0.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705391
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.12.2016
Давно вже сонце заплило за гору,
Безсонна ніч до ранку ледь повзла:
Важке матусю огорнуло горе…
Чи доля жартувала з нею зла?
Її синочка-красеня, святого,
Здалося, куля мітила убить…
Хотілось би заглянуть в очі того,
Хто став на шлях страшної боротьби.
За що воюєш, вбивце-супостате?
Ти проти кого зброю повернув?
Свою країну став четвертувати,
Цю розпаливши непросту війну?
Мовчала ніч, як завжди, безголоса,
Читала в тиші мамині думки…
А над Донбасом пропливала осінь,
Й стікали кров’ю наші вояки.
Лежить матуся. Й очі не закрила.
І серце стука, ніби метроном.
«Якби ж то мала ангельські я крила,
Була би там,» – бесідує зі сном.
Не помогло матусі і снодійне,
А ранок як спустився від зірок,
Подарував дзвінком святу надію:
«Поранений, але живий… синок!..»
15.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705389
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.12.2016
Я долю свою вистелю любов’ю
До тебе, земле, й рідної сім’ї,
Поради попрошу в самого Бога:
«Дай мудрості для всіх дітей твоїх!»
Я долю свою вишию хрестами,
Червоні й чорні поряд покладу
І вип’ю все те спраглими устами,
Щоб відвернути від землі біду.
Я долю свою квітами засію,
Щоб звеселити ними білий світ,
Щоби навік затямила Росія,
Що маєм свій, прадавній заповіт:
«Із Волею і Правдою лиш жити
На Українській праведній землі,
Нікому і ніколи не служити.»
З прадавніх літ сам Бог нам повелів.
23.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705218
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2016
(Після прочитання твору "Доля" Надежди М.)
О доле, сива! Птахо, невловима!
Ти часто вітром стукаєш в вікно,
Або ведеш стежинами, кривими,
І тчеш із буднів сіре полотно.
О доле! Мила ластівко, крилата!
Пасу я твій під хмарами політ
І мрію під крилом, твоїм, літати,
І серцем пізнавати білий світ.
О доле! Ти і слава моя, й плаха,
І та із найвірніших рятівниць,
Котра, коли в житті летить все прахом,
То посилає світло блискавиць.
Зберу тоді їх голими руками
І на життєве жезло нанижу,
А трохи помудрію із роками,
То про життя поему напишу.
6.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705212
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2016
Летіла ластівка, летіла
Через ліси, моря, поля,
Несла і душу свою, й тіло,
Домівку бачила здаля.
Вона давно цього чекала
І навіть марила у сні,
Не дні – години рахувала.
Тепер завдячує весні.
Земля і пахне, і парує,
Крилу наснаги додає.
Любові вибір і добру є –
В гніздо б потрапити своє.
Воно єдине й найтепліше –
Там ластів’яти перший зойк,
Тому воно і найрідніше,
Бо хто відчув це хоч разок,
Той знає інші ціни й цілі –
Приходить все це із життям.
І ластівка, що уціліла,
Те саме скаже. Це затям.
Летіла ластівка, летіла
З весною разом на крилі,
Несла і душу свою, й тіло,
Щоб стати втіхою мені.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705015
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2016
Нам роки весноньки несуть
І красні літечка.
Життя людського справжня суть –
Жили щоб діточки.
Щоб не кінчався родовід
І небо зоряне,
Світились роси щоб в траві,
Поля щоб зорані.
Рясніють хай густі жита,
З небом стрічаються,
Життєва казка золота
Хай не кінчається…
6.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705011
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2016
Поезія наша різна
І різних людей збира,
Частенько аж надто грізна,
То, наче дитя, капризна, –
Така в одну мить згора.
А є і така, що п’ється,
І випить немає сил.
І плаче вона, й сміється,
В ранкову траву проллється
Краплиночками роси.
Й слова простеля, мов душу,
Усе ними огорта:
І річку, й крислату грушу,
В них думка звучить потужно.
Поезія ця свята.
Поезія наша різна,
Як різні усі і ми,
Тож поки іще не пізно,
Віршуймо. І після тризни
Залишимось між людьми.
12.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704816
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.12.2016
Розповзлись густі тумани,
Сиво-кучеряві,
Річку вкрили і лимани,
В воду заглядали.
А там – рибки-дзиги грали,
Мили лисці ноги,
В очеретяному раї
Не чути нікого.
І здалось на мить туманам,
Що й вода примовкла,
Бачать: лисочка тримає
Рибку світло-жовту.
Верби коси опустили,
Ними п’ють водицю,
– Шкода рибку, –так просили
Дику вони птицю.
Як тумани піднялися,
Сиві та лапаті,
Дві пташини обнялися…
Не веліло спати
Сонце, що ледь пробивалось
Крізь густу завісу.
Хвильки бігли, ніби грались,
По водиці, звісно.
26.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704813
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.12.2016
Ніч полонила гори,
Тихо зійшла в поля.
Пташка крилечком горне
Ближче своє маля.
Слухають шепіт річки
Місяць ясний, зірки –
Вірна сторожа нічки,
Найнята на віки.
Ранок іще не може
Ночі перебороть.
Сонечко не тривожить
Стомлений теж народ.
Ніч – то не тільки диво –
Загадка не проста:
Тих, хто любив, збудила,
Й стрілися їх уста.
30.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704603
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.12.2016
Слова свої занурить
в кожну душу,
Щоб, як зерно, могли там ізійти,
Щоб люди не були
сліпі, байдужі,
Щоб місце у житті змогли знайти.
У цьому сенс життя мого,
мій друже,
Мене ж за це, прошу, не осуди!
***
Простить – не означає – все забуть,
Відсутній термін в пам’яті «табу».
***
Буває дружба на усе життя,
Хоч рідко, але все таки буває,
Якщо це друзі справжні – не сміття,
Котрі про честь свою не забувають.
***
Кажуть, що доля, ніби птах крилатий,
Коли впіймаєш, будеш ти багатий,
Щасливий теж і матимеш везіння,
А не впіймаєш – запасись терпінням.
***
Питання виникає знову й знову:
Чом України шлях такий важкий?
У відповідь: біда не в вірі й мові,
Біда у тім, хто наші ватажки.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704598
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2016
(В продовження теми форсування Дніпра в листопаді 1943р., коли ціною великих жертв Київ був таки взятий.)
Вони воювали вперше
І з ворогом, і з водою –
То час був великих звершень:
Вони у бою… без зброї…
На берег спішили, правий,
Столицю аби звільнити;
Навстріч вогняні заграви,
Ті, після яких не жити.
Охоплював дикий відчай
Їх в водах, святих, Дніпрових…
Хто право дав їх калічить,
Ще юних, а вже героїв?
Згасали їх очі-свічі…
Не бігли у хлопців сльози,
Дніпро заглядав у вічі
Й останні слова відносив.
А потім вмирали вдруге,
Коли свої… підривали,
Мовляв, то не є наруга,
Бо з трупів були завали.
Й стогнав очерет іржавий
Із заростей прибережних:
«А ви за яку державу
У жертву життя принесли?»
Мовчали… й вода, й герої,
Адже не розкажуть мертві,
Як юних їх, під конвоєм,
У пащу вкидали смерті…
Вони умирали двічі,
Щоб Київ постав Героєм.
Та він… не поставив свічі,
Історію … перекроїв…
Вони умирали двічі,
Жили щоб і ми, й столиця,
Дух волі щоб дув із Січі,
Війни не було. Й пшениця,
Й жита на полях родили,
І хвилі Дніпром гуляли,
Й народ, як одна родина,
Й історію… виправляли.
Вони умирали двічі
В холодних осінніх водах.
Їх роки… ще небо лічить
І їх пам’ятає вроду.
Вони умирали двічі,
Й забути їх – значить, зрадить…
Для них не потрібні Віче,
Салюти, гучні паради –
Лиш тиха розмова з Богом
Й запалені нами свічі,
Й ми стали самі собою…
За нас же… вмирали двічі…
6.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704407
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 03.12.2016
То не паморозь упала –
рання сивина –
Скроні так розмалювала
юнаку війна,
Йшов туди, веселий, чорний,
ямки на щоках…
Бій запеклий був учора…
І… одна рука…
Непритомний впав… у шоці…
Мов мерця, звели…
Вже не ямочки у хлопця –
рани зацвіли.
Лиш ясніли очі, сині,
задивились в вись…
«О, яка ж вона красива!
Війни де взялись?!
Що ділити хочуть люди?» –
Спрагу п’є душа.
Санінструктор: «Жити буде!..
В госпіталь рушай!..»
То не паморозь упала –
рання сивина,
Ямки кров’ю малювала
юнаку війна.
18.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704404
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.12.2016
Душа народу корчиться від болю,
Адже загарбник ходить по землі.
Заміривсь Кремль на нашу долю й волю,
До Криму шлях прокласти тим звелів,
Хто тут «під кайфом», словом, терористам,
Вести під прикриттям російським бій:
Тут «зеки» з автоматами й артисти,
Їх Батьківщина – Псков, Урал, Сибір.
Зима і дощ вогонь той не спиняють,
Хоч по коліна у крові Донбас,
Росія ж «гумконвої» посилає
Із зброєю, щоб винищити нас.
Давно там сміх і пісня не бриніли,
В вогні й руїнах весь Донецький край.
Там серце промислове України
Спинилось, бо настав російський «рай».
Та ворогові нас не подолати,
Бо наша зброя – віра і любов,
Господарями станемо у хаті,
Бо з нами Правда і Великий Бог.
3.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704269
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.12.2016
(Основою для написання твору став випадок, про який дізналася із новин ТСН.)
Свій шлях до щастя в кожного із нас,
Це часто не прості випробування:
Для них – війна, собака і Донбас,
Поки зустріли тут своє кохання.
Він молодий, вродливий і… глухий,
Приїхав на велику Україну:
Російський триколор не до снаги –
Не захотів там жити на колінах.
Його багатство – чорний вірний пес
(як міг лишити друга на поталу),
Не уявляв без нього він себе,
Хоч з ним не раз біда його стрічала.
Чимало ще між нас черствих людей,
В таких серцях і влітку прохолодно,
Не міг знайти з ним житла він ніде,
То ж просто неба спали і… голодні…
Аж раптом стрілась та, що лиш одна
Була і є на цілім білім світі,
Побачила тоді обох вона,
І розцвіло у їхніх душах літо.
Звела їх доля, щоб жили утрьох
Вона і він, і друг, обом їм вірний,
Нагородив їх донечкою Бог,
Котра була для них кохана й рідна.
Зустріла я усіх їх чотирьох,
Усміхнених, по-справжньому щасливих,
Побачила й упевнений їх крок,
А у очах їх – сяйво, особливе.
Нехай на сході ще гримить війна,
Та саме їй завдячують цим щастям:
Назустріч долі вигнала вона…
Таке в житті стрічається не часто...
Чернігів 1.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2016
Ішла війна… Верталася зі сходу…
Вогненні кроки міряла назад.
Найважче їй було долати води…
Під Києвом збиралася гроза…
І став Дніпро холодним полем брані,
Схрестилися де шпаги у війні,
Отримавши напівсмертельну рану,
Він вистояв… Сказав фашисту: «Ні!»
Кипів Дніпро рожевою водою,
Під залпами, немов живий стогнав,
З коричневою бився як ордою,
І не одну молитву тут спізнав,
Як обіймав тіла солдат, ще теплі,
І плакав, опускаючи на дно,
І не одна душа людська отерпла,
Коли дивилась на страшний Содом.
Давно минув гарячий, сорок третій,
Та рана та і досі ще жива,
Історикам наказує й поетам
Знайти правдиві про війну слова.
13.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704088
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 01.12.2016
Злились в єдине кров там фінська
І дикість, не проста, – азійська,
Котрі не кличуть сіять, жать,
А грабувати і вбивать.
Азійську дикість Чингісхана
І Грозного – царя Івана
Кацапська об’єднала кров
І знищила до тла любов.
І людям стало невідомо,
Як жити любо-мирно вдома,
Родину й землю берегти,
Бо ж звикли лиш чуже гребти.
Назвавшись хитро нам «братами»,
Насправді хижими китами
Були й ковтали ціляком,
Хто гордим був чи смільчаком.
Азійська кров, підступна, мстива,
До нас, слов’ян, немилостива,
Тож москалі нас запрягли
Й «раби» змінили на «хохли»,
І опинивсь народ, великий,
У пазурах страшного лиха,
А впившись ним донесхочу,
Сказав «доволі!», бо відчув
Уже в собі достатньо сили,
Щоби не гнутись, не просити
Щоби в Москви своє ж добро.
Й радів із того наш Дніпро,
Що врешті стали незалежні,
Вже досить годувати лежнів,
Пора для себе хліб ростить.
Москва ж не хоче відпустить.
Та й заходилась нас ділити
На Схід і Захід, щоб спалити
Ідею й віру у святе,
Що інше є життя – не те,
Що і земля, й народ – єдині,
Що вільно має жить людина,
Для себе тільки працювать,
Це не високі є слова,
Народом нас щоб величали,
Щоб мова рідна зазвучала.
Коли ж Москві сказали «ні!»,
Та захотіла у війні
Втопити нас. Кремлівська влада
Послала із Чечні півгадів,
З Тамбова, Пскова дикарів.
Забрали Крим. Донбас горів…
З оскалом звіра нас вбивали,
Передихнути не давали,
Карали лиш за те, що ми
Другого сорту є людьми.
Запам’ятай, ворожа зграє,
Не панувать тобі над краєм,
Де вільні люди і Дніпро,
Імперське знищимо тавро,
Не ті ми вже хохли, наївні –
Ми громадяни України,
Звелів Господь нам довго жить
І всім, що маєм, дорожить!.
30.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704085
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 01.12.2016
Де лісів посивіла стіна
Поєдналася із небокраєм,
Там несе свої води Десна,
Й на кларнеті, на сонячнім, грає.
Де вітри заблукали в жита
І над ними розправили крила,
Там молитва матусі, свята,
Мені шлях у майбутнє відкрила…
Смакувала всього на віку,
По краплинці душа вигорала…
Чи я вибрала долю таку,
Що вела мене в світ і карала?
Чи Всевишнього воля згори –
На шляху цім мені заблукати,
Й поки свічка моя догорить,
Всі шляхи мої будуть строкаті?..
9.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703802
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2016
Пам’ятай сиву істину, сину,
В слові, в кожнім, велика є сила:
І лікує воно, і вбиває,
І жартує, і часто карає.
Слово лукаве – ніщо перед Божим,
З праведним словом дружити лиш гоже.
22.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703797
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2016
Ще пахне літо м'ятою п'янкою,
Роменом і волошковим кущем,
Й легким туманом, сивим, над рікою,
Але у серце вже закрався щем.
Біжить життя, складне і швидкоплинне,
І не завжди, як хочеться, живем:
То загрузаєм у життєвій глині,
То в піднебессі птахою пливем.
Постане осінь у твоїм порозі,
Ромен зів'яне і волошки теж,
Не м'ята вже – полин напише прозу,
Накаже: «За своїм здоров'ям стеж!»
А коли осінь в серденько постука,
І в теплих жилах прихолоне кров,
Збагнем нарешті, як болить розлука
Із тим, кому дарована любов.
Деньок осінній швидко пробігає,
Адже для ночі відділив аж чверть.
Тому й зробити все не устигаєм,
Та спішимо, шукаєм слова «смерть».
17.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703693
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2016
Якби можна було повернути назад
Ті літа, що у даль відлетіли,
Але мрія, неначе вода, вислиза –
Незбагненна, ні, марна затія.
Якби можна було підкупити любов,
Але волі вона непідвладна –
Імідж є і краса, і багатство дав Бог,
А з любов'ю чомусь людям складно.
Якби можна було перекроїть життя,
Щоб без болю і без перелюбу –
Без минулого ні, не бува майбуття
Ні в самотніх, ні в тих, що у шлюбі.
Якби можна було досвід свій передать
Своїм тільки народженим дітям,
Та життя сторінки заставляє гортать
Лиш свої… І куди тут подітись?..
17.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703688
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2016
Плаче свічка в вікні
Вже не воском – людською сльозою…
Тихо ніч осіда,
Накриває все сонним крилом.
Я ж кричу їй:
– О, ні!
Пригадай 33-ій… Зимою
Голод як поїдав…
Вимирало ж і місто й село…
Плаче свічка в вікні,
На шибках вимальовує тіні,
Темна ніч за вікном
Заридала осіннім дощем.
Голос мертвих дзвенів,
Ніби струмом пронизував тіло,
Й хоч було це давно,
Та й з роками не меншає щем…
Плаче свічка в вікні,
Зна, як нас виривали з корінням,
Й знов пекуча сльоза
По свічі опускається вниз.
Образ Бога змарнів:
Не прийшло ворогам ще прозріння,
Може б, він підказав,
Щоб покаятись хоч спромоглись.
27.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703379
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 28.11.2016
[u](Розповідь правнукам про гірку минувшину солдата-фронтовика, який пройшов нацистський і радянський табори).[/u]
–Тоді нас, в’язнів, з табору забрали
І влаштували непрості лови…
–За що ж тебе, дідусю, покарали?
–За те, що залишився я живий!..
– Це ж як , скажи, як все це зрозуміти,
Хіба за це людей треба карать? –
Все не вгавали-дивувались діти.
– Прийшла пора вам правду розказать.
Завжди війна – це лихо для народу,
Коли повзе ворожа, хижа рать
І топче землю, долю і свободу,
Доводиться тоді вже вибирать:
У бій іти за себе, матір, землю,
А чи рабом, безгласим бидлом стать,
Віддать чужинцям ріки і озера,
Луги, квітучі, села і міста?
Та рабська кров вся висохла у венах,
І гідністю не вмів я торгувать,
Святим обов’язком було тоді для мене
За Батьківщину ворога скарать.
У військо добровольцем записався –
Наука бою і… передова.
В званні від рядового підіймався
І вже накази сам я віддавав.
В Орловсько-Курській аж отримав рану,
На волосинці тіпалось життя,
І як в полон мене тоді забрали,
Не пам’ятав я навіть до пуття.
А там – неволя й нелюдська наруга…
І номер – ось він – табірне тавро…
Часом така в душі була напруга,
Як кажуть, пам’ятатиму «по гроб».
Повзли повільно дні… Ми ледь конали…
Надія рятувала й молитви.
Із мрій рожевих малювали плани.
І спогад горло кожному давив.
Та мрії ті солодкі вщент розбились,
Мов дешевенький півскляний кришталь.
Ми з вартою навіть голіруч бились…
Коли звільняли, втрапив у шпиталь.
А звідти… на Сибір… Дорога дальня…
Лиш через вісім повернувся літ.
Листів – «ніззя», «запрєщєни й свідання».
Таке уперше бачив білий світ.
Старий закінчив сповідь. Похрестився…
Безкровні губи і рука тряслись…
Праправнукам роздав свої гостинці:
– Своїм онукам розкажіть колись,
Яким було становлення країни,
І як система нищила людей.
Історію вивчайте України,
Хай по життю Всевишній вас веде!
23.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703377
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 28.11.2016
Нічка посіяла
зорі
В полі нічному,
німім.
Води вночі
непрозорі.
Ранок іще
не димів.
Верби тут сплять
і тополі
В передранковій
імлі,
Голоду свідки
й неволі
Тут, на вкраїнській
землі.
Старість, мов зраджена
доля,
Зморшки в корі
пише-рве,
Ранить щоразу
свідомість
Тим, хто між
нами живе.
Стиха шепоче
стежина
Про найстрашніші
роки,
Як Україна
тужила
І не роки,
а віки.
Скільки ж тут сліз
пролилося.
Знає і небо,
й земля,
Вітер цілує
колосся.
Час тільки рани
зціля…
3.12.2013.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703214
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 27.11.2016
Так, мені пощастило:
Мою бабцю не вбило
Ані голодом, ані війною.
І дідусь якось вижив
В приголомшеній тиші
В тридцять третім, страшною весною.
У війну був героєм,
А як рани загоїв,
Працював, не шкодуючи сили,
Щоб життя ізмінилось.
Щоби я народилась,
Рідним татом гордилась – їх сином.
Так, мені пощастило:
Й другу бабцю не вбило
Ані голодом, ані війною,
Та дідусь… не вернувся,
Бо ніколи не гнувся,
Про це мама ділилась зі мною.
Так, мені пощастило:
В хаті рідній зростили,
Не спізнала я голоду, воєн,
Задивлялась на трави,
Зустрічала заграви,
Не ступала на землю червону!..
23.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703210
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2016
Схід у клаптях, свіжих, багряниць…
Сни ще додивлялись неба очі,
А сліди ранкових зоряниць
В мареві розтали після ночі.
Зодяглися в роси спориші,
Зчарували ранок кришталями,
Легко стало якось на душі,
Полетіла птахом над полями.
Явір стріла… Гордо зеленів,
Ніби вийшов сонечко стрічати…
Голос перепілки задзвенів,
Жайвір виніс пісню на крилятах…
На долоні синій озерця
Славили любов качині крила…
Слухав ліс пісні… Картина ця
Шлях у Вічність, зоряну, відкрила…
21.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702961
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.11.2016
Давно забута стежечка до хати,
Нема давно у ній живих людей,
Були ж у ній і діти, й батько, й мати…
Туди нас пам’ять крізь роки веде…
Хрестом пробилась… Крик – до неба й досі,
Бентежить розум голоду чума,
Людські життя складались у покоси
Таке забути права в нас нема!..
Мільйони їх лягло тоді, в тридцяті,
Знесилених, знекровлено-блідих,
За ними не було кому ридати,
Подати напівмертвому води.
Мільйони тіл, розтерзаних, у полі,
А хтось знаходив цвинтар край доріг,
І плакала над ними власна доля,
Згубивши у Москві свій оберіг.
Від голоду, здалось, умерла й віра,
Закутавши серця у лід-сніги,
Нам листопад вінок журби приміряв,
Свічу прозріння подали боги.
Мороз по тілу і клубок у горлі,
І трепетом в очах – гірка сльоза…
Нам важко говорить про це й сьогодні,
Та треба світу правду розказать,
Щоби піднять державу із руїни
Й нову вже будувать не на брехні.
Це вистраждала право Україна
У голоді, у холоді й війні!..
25.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702958
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 26.11.2016