| Сторінки (38/3772): | « | 31 32 33 34 35 36 37 38 | » |
Підкрадається вже осінь –
Обережний чути крок –
Золоті обнови просить
У завбачливих зірок.
Ще отаву коси косять;
Це – остання сіножать,
Ластівки снують-голосять,
Навівають тихий жаль.
У садочках рум’яніють,
Посміхаються плоди.
Як тумани засивіють,
Осінь зайде і сюди.
Сяде бджілкою на віти,
На дерева чи кущі,
Зацілує ніжно квіти
Й тепло стане на душі…
6.09.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754228
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.10.2017
Я долю витчу власними руками,
Щоби мені покірною була,
Щоби не насміхалась над роками
І польовими маками цвіла.
А поміж ними житечка колосся,
Щоби життю всміхалася не раз,
Легеньким сріблом розлилась в волоссі –
А це найкраще із усіх прикрас.
Я долю свою вишию руками
На сірому життєвім полотні
І простелю святими рушниками,
Щоб ніг не поколоти на стерні.
Земля і хліб – щось є цього дорожче,
Як мак цвіте і в росах свіжий слід,
А понад ним – небесні сині очі…
Який казковий, все-таки, наш світ!
5.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754227
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2017
Понад краєм осінь пропливає,
Золоті розвішала дощі,
Землю вони спраглу напувають
І грибочки кличуть під кущі.
Заглядає осінь і в озерця,
Засинають росяні стежки,
Забавляють небайдуже серце
Одинокі у гаю пташки.
Не танцює листя ще в таночку,
Ще рясніють фруктами сади,
В золотих берізоньки сорочках
З літом попрощались назавжди.
Осідлало землю сіре небо,
Заблукало в сіро-жовті сни.
Опустили в воду коси верби,
Думатимуть думу до весни.
Понад краєм осінь пропливає
В сарафані жовтому й вінку,
В келихи наливки наливає,
Готувала з літа ще яку.
26.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754017
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.10.2017
Коли земля із сонцем повінчалась
І землю заквітчав зелен-розмай,
Вона стає безмежно-величава –
Це мій усе, це український край!
Десяток сьомий доля розміняла,
Але жива в мені моя любов
Ще з тих часів, як мати пеленала,
І поки душу в небі стріне Бог.
Від сивих гір під зорями в Карпатах
До берегів, освячених, Дніпра
Моя земля, єдина і багата –
Країна хліба, волі і добра.
16.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754011
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.10.2017
Нові сторінки печалі
Гортає моя земля,
Про весну птахи кричали
Й про напад на Крим Кремля.
Схотіла світ перекроїть
Кремлівська важка рука,
Та наших нових героїв
Ніщо уже не зляка.
Озброєні сильним духом,
Де віра й любов сплелись,
Такі ж вони, відчайдухи,
Як предки-діди колись.
Ідуть і у бій без зброї,
Боронячи власну честь,
За землю – не за корону,
Бо вільна в них кров тече.
Таких – ані залякати,
Ні кулею не спинить,
Для них Україна – мати,
Вони ж є її сини!
24.03.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753873
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.10.2017
Знов газет сторінки гортаю,
Про війну важкі сторінки,
За синочком чужим ридаю:
Чом же не вберегли зірки?
І чому брат стріляє… в брата?
Ні, земля цього не простить.
А закинуть свого за грати?
Душу ж власну занапастить!
Просинайтесь, заблудлі люди,
В нас одна і земля, й Дніпро,
Так було і так завжди буде:
Не скорити війні добро!
14.08.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753869
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.10.2017
Зібрало літо висохлі покоси,
І солов’ї закінчили пісні…
В вікно до мене обізвалась осінь –
Дощу то краплі стукали рясні.
Я підійшла до вмитого віконця,
Побачити хотіла стукача,
Чекала, щоби виглянуло сонце,
Щоб осінь також виплило стрічать?
Вона ж стояла в золотавих ризах,
З букетом чорнобривців у руці,
Найбільшим же було мені сюрпризом
На жовтій сукні мокрі горобці.
Я вийшла з хати осінь зустрічати.
І серце огорнув незримий щем;
Хотілося не плакати – кричати:
Плили ж ключі лелечі під дощем!
Тривожний погляд мій летів за ними,
А з ним – моя збентежена душа.
Пташині голоси були сумними…
Лиш осінь за ключем не поспіша…
22.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753648
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.10.2017
Я не знаю такого народу,
Щоби стільки в житті відстраждав,
Мож’ тому йому Бог в нагороду
Незалежність нарешті подав.
Та не хоче ніяк відпускати,
Тягне знов у «союзне багно»
Та, що «старшим» назвалася «братом»,
Без Украйни їй не все одно.
Вона звикла людей таврувати,
Як робила вже цілі віки,
Клин розбрату, мов цвях, забивати,
Щоб народи жили, як вовки.
Та народ мій змужнів, помудрішав,
Крихти правди нарешті зібрав,
Він у світі займе свою нішу,
Все поверне, що ворог украв.
14.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753645
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.10.2017
Гаптує осінь диво-килими –
Зна ж бо, немає кращої майстрині,
Коли ж обійме ставу гладь крильми,
Від подиву вода у нім застигне.
Побачивши земний казковий рай,
Гроза остання простір сколихнула,
Осінній день пташок у гурт збира
Й земля, здалось, полегшено зітхнула.
Гарцює жовтень в вітру на крилі,
Обтрушує з дерев останнє листя,
Втекло далеко літо у брилі,
І журавлі у небо піднялися.
У гай шукає стежку листопад,
Простеле скоро килими із листя,
А коли їх накриє снігопад,
Заснуть листочки, мов дитя в колисці.
6.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753519
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.10.2017
Осінь – не лише дощі й морози,
Це краса, яку ще пошукать,
Це пора, де віршів більш, ніж прози,
Ця пора – володарка багать.
Ще не стогнуть снігом вітровії,
Сумом дощ у відра не бринить,
Гладить сонце айстрам довгі вії,
А між ними – срібно-біла нить,
Бабиного лiта павутинням
Вишила мережку i в саду.
Білий вельон теж повис на тині…
Де красу таку я ще знайду?
4.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753515
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.10.2017
За небокрай ховалися лелеки,
В повітрі ще висіли голоси…
У теплий край, незвіданий, далекий,
Птахи летіли і журбу несли.
Упали голоси ті на тополі
Осіннім сиво-сонячним дощем,
І хоч теплу раділи луг і поле,
В моєму серці обізвався щем.
Бентежною стежиною стелились
Ті голоси на саме дно душі.
Я ж хочу, щоб їх крила не стомились
І втрапили в мої нові вірші.
5.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753425
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.10.2017
Україна моя котрий рік у війні –
І себе, й цілий світ рятує.
Її вірні сини полягли у борні
За свободу, мов хліб, святую.
Україна стріча на колінах синів,
Біль мечем розриває груди:
Скільки ще ця війна в нас поставить хрестів,
Скільки свіжих могил ще буде?
Україна ховає найкращих дітей…
Геноцид, чи ціна за волю?
Тільки Бог один знає всю правду про те,
Як нам вибороть кращу долю.
Україна у ранах кривавих, важких,
Від так званих «братів», лукавих,
Це вони гнули нас не роки, а віки,
Смертю-голодом не злякали.
Україна жива. Й хоч болючі шрами
Нагадають не раз про себе,
Гордо пройде вона через війни-шторми
Й сонце волі освятить небо!
5.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753424
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.10.2017
Я долю свою вишию нитками
На сірому життєвім полотні,
Які б випробування не спіткали,
Шляхи свої пройду, хай і складні.
Узори вишивати ті непросто,
Та старанно стелитиму свій ряд,
Не є в житті високого я зросту,
Людські закони буду підкорять.
На полотна буденно-сірім фоні
Червоних маків вишию я ряд
І голуба біленького в долонях,
Під ним – слова про мир хай зазорять.
Вогнем вони горітимуть любові
До України – отчої землі,
Тож, люди, станьмо всі самі собою,
Адже сам Бог любить її велів.
14.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2017
Вгорі над нами, мов завмерли, хмари,
Розіп’ятий заткавши небокрай,
А у долині м’ята всіх дурманить,
І манить ліс грибочків назбирать.
То осінь за пеньочок зачепилась,
Готує землю й небо до зими:
Вдень сонце світлим м’ячиком котилось,
А ранки одягалися в дими.
Куйовдить часто ранок мокру тишу,
І сплески риб частенько спокій рвуть.
Маленькі хвильки осоку колишуть,
Ховаючи свої сліди в траву.
15.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753235
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.10.2017
Поміж трав і лісів
Плине Ворскла і слухає тишу,
А над нею присів,
Повний місяць у сяйві легенд.
Чую я, як вода
Прохолодою ранньою дише.
Ще вітрець не гойдавсь –
Він удень головний диригент.
Тихо Ворскла пливе –
Оксамитом-водою хлюпоче,
А як день оживе,
Засміються ліси серебру,
Зацвітуть береги,
Адже знають, як річечка хоче
Свою долю вручить
Незрадливому батьку Дніпру.
5.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753065
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.09.2017
Курличе осінь в піднебессі журавлем,
Дарує золотаві всім дукати,
На землю сірим падає дощем,
До цього восени нам не звикати.
Тоді і річка часто в мареві дріма,
Здається, й вітер ніби утопився,
Ніяких птахів на воді нема.
В тумані ранок теж з дороги збився.
Та сонечко пошле на землю день
І річку радо визволить з туману,
Бадилля висушить, уже не молоде,
Напоїть осінь м’ятою-дурманом.
3.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753061
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.09.2017
Розлились по землі
Чорні сльози біди і печалі…
Бандюки, що в Кремлі,
Про війну навіть не прокричали,
Лізуть, і не спинить
Біль гіркий у серцях материнських…
Гинуть кращі сини
Від рук чорних снарядів, чужинських.
В чорній смуті земля,
Адже діти щодня її гинуть…
Кровопивці з Кремля
Їм підступно готують могили.
Та мине полоса –
З болю чорного вирвуться люди,
А святі небеса
Скоро синіми й мирними будуть.
20.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752885
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.09.2017
Чекаю знов я і боюсь новин
Із неспокійного нам рідного Донбасу,
Де гинуть люди наші без провин
Від куль і мін, і вибухів фугасів.
Там кров живу без міри п’є земля,
Повітря цідить стогін в тому краї...
О, скільки ж ти 200-их звідтіля
Зустріла, земле, й плачучи, каралась!
Ці терористи чи бойовики
Насправді ж є солдатами Росії,
Нас ненавиділи і мучили віки,
Бо пустота у душах їх засіла.
Та вірю, прийде справедливий суд,
І кожен з них отрима гідну плату:
Всі винні кару Божу понесуть,
Хто є сьогодні зла й брехні солдати.
16.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752878
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.09.2017
Закружляли клини журавлині…
Зажурились осінь і земля:
Їде син додому… в домовині…
З кулею у серці… звідтіля,
Де народ, обдурений роками,
Ще бажав вернутись до «совка».
Там Росія підлими руками
Долю загубила юнака.
Тужить ненька… рученьки ламає…
Журавлі принишкли угорі –
Домовину з сином піднімають
Побратими в рідному дворі.
Заридали людоньки довкола…
Зляканий сховався в будку пес…
«Не дай, Бог, дітей ховать нікому!» –
Линуло тремтливо до небес…
13.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752707
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.09.2017
Моя любове, я до тебе лину
На крилах мрій, що виткали слова,
Через роки між журавлиним клином
Пташиною я буду пропливать.
Не розгублю в польоті свої сили,
Хай виллються у світлі почуття,
Котрі б вогонь надій не загасили,
Щоб не сіріло маревом життя.
Моя любове, виткана із квітів,
У краплях-кришталях ранкових рос,
Давно вже на крилі своєму діти,
А ти жива і в спеку, і в мороз.
Я запрошу весну у свою душу,
Позичу в сонця віри і тепла,
Любов мою ніщо вже не задушить,
Якою б доля в мене не була.
20.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2017
Коли думки в минуле заблукають
І заставляють пам’ять працювать,
Душа в німім чеканні застигає,
Й нічого вже від неї не сховать:
Ні як кохання перше я зустріла,
Частішало тоді серцебиття,
Ні як записки рвала, де на стрілах
Був напис: «Ти моя на все життя…»
Ані того, як стрілись невідомі
Студентські роки, юні й непрості,
Розлука перша з друзями і домом,
І поцілунок перший у житті,
Несміливий, схвильовано-гарячий,
Він ніби наскрізь всю мене пропік…
Де ти тепер, закоханий юначе,
Живеться як і з ким тепер тобі?
Зустрівся й той, кого послала доля,
Гніздо з яким звели одне на двох,
Серця не відчували наші втоми,
Хоча й частенько обділяв нас Бог.
Літа у білім інеї вже наші,
Та пам’ять сніг іще не заміта…
Дорослі діти. І життя вже краще,
Але і він та й я уже не та…
Тримаємося за життя обоє,
Хоч сили слабнуть, мучить зранку тиск.
Частенько зустрічаємося з болем…
Та долі ні змінити, ні зректись!..
14.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752591
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2017
Мандрувала Правда по землі,
Шлях до душ, до праведних, шукала,
Та якось Нечистий повелів
Кинути, святу її, шакалам.
Розривали Правду на шматки,
Запивали не водою – кров’ю,
І вона воскресла, все таки,
Від тепла синівської любові.
А як заблукала у Донбас,
(Зупинить Брехню вона хотіла),
Вибрала, мабуть, недобрий час:
До Іуд під ноги полетіла.
Затоптали Неньку в бруд вони,
Від людей, здалося, заховали,
Та вона із-під вогню війни
Проросла, щоб вигнати навалу.
Тож її ні вбити, ні скорить,
І втопить не можна, адже вічна,
У вогні вона теж не горить…
Тож дивімось, люди, їй у вічі.
23.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752589
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.09.2017
Де вітри пасуть вгорі простори
І гуляють хвилі на морях,
Де синіють, височіють гори,
Лине пісня, пісня вівчара.
Приспів.
То моя, моя все Україна,
На землі де другий Божий рай,
Там верба, тополя і калина
На собі тримають небокрай.
Де жита морями розлилися
І неспокій у полях гуля,
Там тумани сиві розляглися,
Українська то свята земля.
Приспів.
То моя, моя все Україна,
На землі де другий Божий рай,
Там верба, тополя і калина
На собі тримають небокрай.
19.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2017
Кожен день мене будять думки
Про велике нещастя в Донбасі,
Котре виросло тут за роки
І зірвалось потужним фугасом.
Запряжу ті думки у вітри,
Піднімуся у вільнім просторі,
І як день золотий догорить,
Я у небі ловитиму зорі.
Хай не падають рано униз,
Передчасно вгорі не згорають,
Потушу те багаття війни
У моєму задимленім краї.
Й завесніє тоді навкруги,
Й заясніють небесні простори,
Коли згинуть усі вороги
І народяться знову герої.
24.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752289
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.09.2017
«Реве та стогне Дніпр широкий», –
Над Україною звучить,
Там не лише Дніпра неспокій –
Душа народу там кричить.
«Реве та стогне Дніпр широкий» –
То України є портрет,
Яку любив десятки років
Так самовіддано поет.
«Реве та стогне Дніпр широкий» –
В словах цих – туга, велич, біль.
Вкраїну теж люби не збоку,
Бо мати є вона й тобі.
«Реве та стогне Дніпр широкий»…
Ці Кобзаря святі слова
Благословляють нас на кроки –
Добром лиш душі засівать!
23.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752152
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.09.2017
Покуйовджені трави у лісі –
Потоптали якісь грибники.
У руках – схоже щось на валізи,
А на спинах – важкі рюкзаки.
У корзинах – гриби, жирні, білі,
Тож пасеться мій погляд на них:
Ледь засмаглі голівки, згрубілі,
І березовий запах манив.
І стискається серце до болю –
Як же, все-таки, гарно у нас:
І ногам, і думкам тут є воля,
І здається, спиняється час.
Велетенські замислені сосни
Піднялись до самісіньких хмар,
Їх кориця потріскалась, сохне –
Житло знайде під нею комар.
Шепче вітер про щось в верховіттях,
Мох прослався, мов килим, внизу,
Чистотіл не стріляє суцвіттям –
Жде природа останню грозу.
23.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752151
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.09.2017
Що й у чистім полі
Вітри шаленіють,
А в дівчини тої
Серденько німіє,
Бо козак у похід
Пішов – не вертався:
Чи в бою він поліг,
Чи ворогу здався…
«Що вітри ж ви мої,
Вітри-вітровії,
Розкажіть же мені –
Знати правду мрію:
Якщо він та й поліг,
Розчешіть могилу,
А якщо ж перебіг –
Краще би загинув»
І летять ті вітри
По степах широких,
І не день, і не три…
Раптом бачать збоку:
Де козак той поліг,
Виросла тополя,
Він же рідній землі
Виборював волю.
Возвертались тоді
Вітри до дівчини.
І так склалось, що ті
Ворота прочинить
Не та дівчинонька,
Що їх посилала –
Козакова донька
Правду ту пізнала.
08.04.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017
– Ой ти осене,
Злотом вишита,
Сірим дощиком
Вмита-вимита,
Заворожена
Й зачарована,
Де твоя краса
Та й захована?
– А я в лузі. Ой!
В травах росяних,
Листям-золотом
Припорошена,
Стиглим яблучком
Причепурена,
Журавлів ключем
Та й загублена.
– Ой ти осене,
Все ж тебе знайду
І по росяній
Стежці я піду,
Замилуюся
Листям і дощем.
Не забудеться
Той осінній щем…
Ой ти осене!!!
26.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752081
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.09.2017
Виткало літечко
Трави до пояса,
Бджілку і квіточку,
Й дощ над покосами,
Й ранки з туманами,
Й небо із грозами,
Понад лиманами
Верби із косами.
Бавилось літечко
Вітром і тишею,
Колосом житечка,
Квітами пишними,
Грушами стиглими
З медом-принадами,
Росами сивими
І зорепадами.
Літечко вислало
Стежку до осені
Вишнями стиглими
І абрикосами,
І огірочками,
Й жовтими осами…
Йде по ній хлопчик мій
Ніжками босими.
6.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751914
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.09.2017
Золотисто-жовту пектораль
Зодягла на себе диво-осінь,
Кличе мене з хати ця пора,
До її краси торкнутись просить.
По розкішно-сивих споришах,
Обережно з трепетом ступаю,
І здалось, немов моя душа
Росами-краплинками стікає.
Пригублю холодної роси
Із долонь безвітряного ранку,
А згори – небесна сіро-синь
Привідкриє сонечку фіранку.
Й попливе воно легким м’ячем,
Мов по морю, чистим небокраєм,
А під ним – журавлики ключем
«Кру» своїм ранкову тишу крають.
«Прощавайте», – посилаю вслід,
Хоч за ними ладна теж летіти.
Так уже влаштований наш світ,
Що ми всі Землі цієї діти.
17.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751911
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.09.2017
Іду- крокую містом я зеленим…
Людей назустріч очі струменять.
Тепер вони близькими є для мене,
Бо в нас одна – Чернігівська земля.
Підставила вона гостинно груди,
Щоб ми любов пили, немов нектар,
Чернігівці – прості і добрі люди.
А скільки ж розлетілось по світах!
Ми почуття синівської любові,
Немов дарунок неба несемо,
Коли в молитві наодинці з Богом,
Коли їмо, працюємо, спимо.
Ідуть назустріч, взявшися за руки,
Онуки наші, повні свіжих сил,
Й частіш у них і в мене серце стука.
Вони є втіленням і міста, і краси.
Радіє око за дітей і волю.
Бо України є вони кістяк,
Це в їх руках землі і міста доля.
Радію, що належу до містян!
7.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751671
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.09.2017
Благословенна батьківська земля,
Де родить хліб, джерела б’ють студені,
Мій рід бере початок звідтіля,
Там люди роботящі і нужденні.
Це там єдиний батьківський поріг,
Що кличе нас, дітей, завжди додому
З усіх далеких і близьких доріг.
Йому несем свою життєву втому.
Благословенні сині небеса,
Що хату отчу нам оберігають,
Не забувають пам’ять колисать,
Хоча літа, немов вода, збігають.
Це там я пізнавала вперше світ,
Дитям до сонця руки простягала
Й дивився вслід калини білий цвіт,
Коли поріг я отчий залишала.
9.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751670
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.09.2017
О краю мій, лечу в думках до тебе,
Де ніг моїх малий несмілий крок,
Це там найвище над землею небо
І особливий погляд у зірок.
Це там лежать заквітчані рівнини
І осокори гострі, мов шпилі,
Стрічають в небі клини журавлині,
Коли весна впаде серед полів.
О краю мій, любове незбагненна,
Ясна палітра витканих полів,
До тебе кличе кров моя у венах,
В край чебреців і сивих полинів.
Туди, де простір – ні кінця, ні краю, –
Де даль сивіє смугами дібров,
Де хвилями жита під сонцем грають,
Де проросла надія на добро!
26.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751562
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.09.2017
Просинаймось, українці,
В кожній бідній хаті,
Ми ж народ уже – не вівці –
Не даймо брехати
Тим, хто на крові майданній,
Зайняв владні крісла.
Своє вже ми відридали
В ГУЛАГах, на Віслі.*
Сотні років московитам,
Орді відслужили…
Синів, доньок стільки ж вбито,
Надірвано жили!..
Досить, люде, рабувати –
Кредо наше – воля.
Україна наша варта
Щасливої долі.
Просинаймось, українці,
Досить нам дрімати,
Ми ж народ уже – не вівці,
А Вкраїна – мати.
Пам’ятаймо, українці,
Гени в нас сарматів,**
Не купляймось за червінці,
Гідність пора мати.
20.03.2017.
* У квітні-травні 1947 р. польський уряд здійснив операцію “ Вісла” — насильницьке виселення українців (140,6 тис.чол.) з українських етнічних земель, якi входять до складу Польщi, але е iсторично украiнськими землями(Лемкiвщина, Холмщина, Пiдляшшя, Надсяння).
** Назва сармати перекладається з індоіранських мов як "підперезані мечем". Пращури сарматів, як і предки скіфів, у середині 2 століття до н. е. Вони кочували з територii Украiни на захiд, а прийшли на Украiну зi сходу, iз земель, якi знаходяться схiднiше вiд Украiни. Частина iз сарматiв оселилася в Украiнi, а частина - кочувала звiдси на захiд.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751560
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.09.2017
Не заплачу я й не заридаю,
Коли зрада постука в вікно…
Біль і сльози людину з’їдають –
Я це знаю і знала давно.
Полинами я вистелю душу,
Все ж надії свічу запалю:
«Що ж, так малося бути, мій друже,
Я за гріх твій також помолюсь.
Не тому, що образи не знаю,
Я така ж, як і всі… Я – жива…
Та в молитві свій статус пізнаю:
Ні дружина ж я є, ні вдова…
Час тихенько повзтиме без тебе,
Календар рахуватиме дні,
Сонце теж буде міряти небо,
Поки віра проснеться в мені…»
23.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2017
Полонила мене найбільше
Та любов, що чарує віршем
Про таке дороге й потаємне,
І високе, й близьке, й приємне…
Полонила мене безмежно
Любов перша і… обережна,
Про яку не розкажеш словом,
Невідома і мудрим совам.
Полонила мене весною,
Але стала чомусь… пісною,
І затьмарився світлий погляд,
Тож від щастя лишився… спогад.
24.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2017
У мене дві сьогодні батьківщини:
Чернігівська (там витоки життя),
Полтавська (гартувала дух і крила,
І готувала до важких звитяг).
І матерів, так сталось, двох я маю:
Та, що зродила, ніжила грудьми,
Співала колискову і благала,
Людиною була щоб між людьми.
А друга матінка – велика Україна,
Її тризуб для мене не тавро,
А гордість за історію країни,
За свій народ, за сивий мій Дніпро!
18.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751193
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.09.2017
А за вікном стояла сонна ніч,
На плечі вдягши зоряну свитину,
Серед мільярдів недосяжних свіч
Десь та – одна – зоря її дитини.
І погляд, стомлений, матусиних очей
Перебирає ніжно кожну зірку,
А в серці рана, мов вогнем, пече,
Й душі так важко, одиноко й гірко…
Один у неї він, єдиний син –
Дитя її, надія і.. кровинка,
Тепер приходить у короткі сни,
І спогадам її нема спочинку.
«Чом, доле, сина ти не вберегла?
Чом кинула його на полі брані?
В Донбас дитину нащо повела?» –
Кричала із грудей матусі рана…
І журить небо біль нестримний фраз.
Безмовна вись аж знітилась, темніла,
Й тремтіли зорі в котрий уже раз,
Бо туга матері за сином… теж боліла.
15.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751192
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 19.09.2017
Догорає літо у садочку,
Стогоном, пташиним, простір ранить,
Жаб давно не чути у ставочку,
Десь на груші дятел барабанить.
Яблучка червоними щоками
Закликають їх посмакувати,
Ластівки комах іще шукають,
Щоб нове потомство годувати.
Пеленають землю сиві ранки,
Вішають на листя щедрі роси.
Одяглися трави у серпанки,
А по них ступає рання осінь.
14.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751086
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.09.2017
Іще один в минуле день подавсь,
Шлях помережив добрими ділами:
З вітрами на калині погойдавсь,
Озерну воду пив із журавлями,
Трудився в полі – жито змолотив,
Колись би тиждень люди його жали,
Тепер же лан, бурштинно-золотий,
Стернею став, де бусли походжали,
Із сонечком купався у воді,
На плесо-дзеркало привів качат-малечу.
Так і прожив життя своє в труді
Цей день, поки йому зустрівся вечір.
9.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751084
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2017
Заглядає нічка у вікно,
Місячно-казкова, літня, тиха,
Огортає землю нашу сном –
Не могла приспати тільки лиха,
Котре розколихує Донбас
Мінами і «Градами», й смертями,
Третій рік воно карає нас,
Людям не дає прийти до тями.
Ранить небо материнський крик
І дрібна сльоза сирітська капа,
Там грудьми своїми шлях закрив
України син-боєць кацапу.
І тремтить від вибухів земля,
Стомлена і зрадою, й війною,
Поливає кров свята поля,
Та стоять сини наші стіною.
7.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750941
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.09.2017
Життєві сторінки горта нервово
Укотре невблаганний диво-час,
Багато відбувається нового,
Та найстрашніш, як вибухи звучать.
В журбу закута ненька Україна,
Останні з неї сили п’є війна,
Донбас перетворила у руїну,
Думки і душі людям розпина.
Земля до помсти патріотів кличе,
Народ під булаву одну збира,
І кожна мати чайкою кигиче
Й душа її тихесенько згора.
Думки тривожні сіре небо сіє,
Допоки ще війни повзтиме час.
Ви чуєте, убивці із Росії,
З козацьким духом край мій повінчавсь.
А дух такий нікому не здолати,
Адже це Бога щедрий світлий дар,
Міцніший він від справжнього булата.
Тож буде переможена орда!
Життєві сторінки горта нервово
Тисячоліття третє вже, нове,
І матері кричать, і плачуть вдови.
На подвиг Україна нас зове!
15.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750939
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.09.2017
Пливуть-біжать похмурі дні й щасливі,
У невідому даль вони біжать,
Немов струмочки, внуки галасливі,
Тож лебедіє, казку тче душа.
То спалахне зорею в соннім небі,
То сонцем заясніє навкруги,
І ожива в мені творить потреба.
Нехай Господь додасть мені снаги.
28.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750613
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2017
Чужа земля ніколи не ставала
Їм матір'ю. Хіба чужим гніздом!
Вони ж екзамен не один здавали:
Уміння, мову і в сім'ї роздор.
«Спасибі», – вимовила чисто,
Здалось, аж надто урочисто,
Сказала, як навчала ненька,
Коли була іще маленька,
Не оглядаючися, сміло,
Так як колись казати вміла.
Таксисту заплатила справно,
Нарешті закінчила справи
І повернулася додому,
Упевнена була в одному:
Нікуди їхати не буде,
А житиме, як і всі люди,
Та й правду нікуди подіти:
Допомогла добряче дітям –
У них є хліб, до хліба, житло,
То ж досить в чужині їй жити,
Де лиш чужі слова-розмови
(Їй довелось теж вивчить мову),
Та не така вона співоча –
Чужа… «Прости мені вже, Отче,»
– З цими думками піднімалась,
А серце все чомусь здригалось:
Чи то від надтяжкої ноші,
Чи від недоспаної ночі…
Ось поверх шостий, заповідний,
Такий близький для неї й рідний.
«Мабуть, сюрприз мене чекає, –
Подумала, – бо не стрічає
Її омріяний Микола.
А як кохалися ще з школи!..»
Вона нарешті подзвонила,
Та двері… жінка їй відкрила,
Яку не бачила ніколи.
Спитала: «Тут живе Микола?»
Подумала, що помилилась,
Злякалась, адже так втомилась.
Хотілось швидше відпочити
І з кочівним життям скінчити.
Та раптом голос чоловіка
Почувся з кухні: «Хто там, Віко?»
Він до дверей прийшов швиденько.
«Це я, – відповіла тихенько, –
Твоя дружина, прилетіла,
Давно ж зустрітися хотіли.
Вже досить роки марнувати
Будемо господарювати,
Тобі ж я слала добрі гроші,
Допоможи ж внести цю ношу,
Тут всім гостинці…» Та Микола:
«Пробачте, вас не знав ніколи…»
Й закрились двері перед носом…
Вони здались їй чомусь… косі.
І пересохло в неї в горлі…
Хіба буває більше горе?!..
Вона посиділа на сходах,
В думках своїх дійшла до згоди:
«Дарма вже правди тут шукати –
Найкращий спосіб – це тікати.
Нове життя почати зможу».
Лишила під дверима ношу…
Знов за кордон вона летіла
Шукать собі нового діла…
09.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750612
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 15.09.2017
– Іще одна ніч пропала?
– Та ні, не пройшла дарма.
Я твір про війну писала:
Раділа, клялась, вмирала
З героями з усіма.
Дививсь молодик з-під лоба
На муки оті страшні:
– Хіба це нормальне хобі?
І твір теж низької проби –
Залишив лиш сум в душі.
– Слова ці – мені утіха,
Не треба і похвали:
Якщо чув усе з-під стріхи,
Якщо було не до сміху,
Значить, тобі болить?..
Виходить, таки старалась
Писати я не дарма:
Якщо зрозумів, що сталось,
І рана в душі зосталась,
Виходить, не міг дрімать?..
Вже ранок у вікна стукав
І місяць у хмарах щез.
– Таки, непогана штука, –
Сердечко місяця стука, –
Від твору лишився щем.
12.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750387
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.09.2017
Мене вражає неба висота –
Палітра синьо-біла, загадкова,
Вночі зірок яскравих рясота
І місяця посріблена підкова.
Мене вражають жайвора пісні,
Що звеселяють сонячні простори,
Й здається, що вони є затісні
Для весняної пісні, непростої.
Мене вражає річечки потік,
Що мов сльозою, омиває землю,
Купає в сонці хвилі золоті
І заглядає у життя підземне.
Мене вражають пагубні слова,
Які народ колись нарік «прокльони»,
І той, хто так безжально заривав
Людських життів невинних тих мільйони.
Мене вражає зрада і любов:
Ту – ненавиджу, ту – обожествляю.
Хай судить першу справедливо Бог,
Любов навічно хай благословляє.
13.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750385
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.09.2017
Поглянь, то осінь плаче за вікном?
А може, дощ? В повітрі прохолода…
Упали в трави роси-серебро
І заясніло-зацвіло болото.
Ген плинуть-мріють клини журавлів
В далекій синій неба високості,
І долітає звідти до землі:
«У вирій ми! Туди ми тільки в гості!..»
Вирує, гомонить осінній гай –
Прощання то й пташині сльози всюди.
Їм шлях на південь небом проляга.
Хвилюються птахи, неначе люди.
29.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750288
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.09.2017
«Ваш син… пропав,
Десь безвісти ізник,» –
Ця звістка всіх, мов до землі прибила,
Ніхто не знав,
Що трапилось із ним:
В полоні, чи ворожа куля вбила.
Страшна і вбивча
З фронту новина
Усю рідню мов паралізувала.
Проклята тричі
Буде хай війна…
Чому над ними доля глузувала?
І зморшка ріже
Батькове лице,
Із жертвою погодитись як знову?
Як мамі рідній
Пояснити це
Та чи й потрібна їй оця розмова?
Війна – то жах,
Калічить і вбива…
Цій матері того не зрозуміти,
Адже вона
Тепер напівжива,
Бо найдорожча втрата – її діти!
10.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750282
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.09.2017
Горта сторінки нервово
Історія кожен раз,
Насупила раптом брови,
Адже загорівсь Донбас.
В крові стоїть по коліна.
Хрести, мов гриби, ростуть…
Розтерзана Україна…
*Нємцова труп на мосту…
Жахливі котлів картини
Ще й досі ковта народ,
Втрачають дітей родини…
Як ворога побороть?
Та сонечко струсить попіл,
Осяє ще наш Донбас.
За штучний країни поділ
Росію скарає Час.
1.03.2015.
Борис Нємцов – російський опозиціонер, якого було розстріляно на мосту за 200м від Кремля в ніч з 27 на 28 лютого, бо він засуджував війну Росії з Україною.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750201
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 11.09.2017
Життям він ризикуючи не раз,
Дивився у холодні очі смерті,
Рятуючи від погані Донбас,
Готовий навіть молодим умерти.
Він бачив, як горить його земля,
Як передчасно матері сивіють,
І сум синівські очі застеляв,
Чом людські душі, мов метал, ржавіють?
Готові власну гідність продавать,
Землі й своє майбутнє не цінують,
Не здатні захищать свої права,
Хоч не живуть давно, лише існують.
19.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750195
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 11.09.2017
Згубило літо теплі кольори,
Зозуля житнім колосом вдавилась,
Чи то від спеки літньої стомилась –
Це час передосінньої пори.
Відпахло літо стиглим ячменем
Із жовтооким поглядом ромену,
Й волошкою, що тут зросла для мене.
З приходом осені цей запах теж мине.
Темніють лапи бузини густі,
І шкіряться червонощокі груші,
Лоскоче ніжно серце мені й душу
Калинове намисто на кущі.
7.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749747
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.09.2017
Людей, нещасних зовсім, не буває,
І щастя їхнє різний час триває:
У когось – вік, чи рік, у когось – мить,
І потім все життя болить, щемить
І ниє серце. Що йому порадиш?
Чужому горю, звісно, не зарадиш,
Й за щастя треба, все-таки, платить,
Адже купатись в нім завжди кортить
Усім. Допоможи їм, милий Боже,
Та й щастя у людей таке несхоже.
Воно завжди у кожного – своє:
Той – церкву, сад чи місто заснує,
Хтось діток цілу дюжину народить
І не чекає манни-нагороди,
Той – рідну землю вірно береже
Й себе не бачить іншим він уже.
Цей – служить людям, чесно, без віддачі,
І сам за це їм навіть дуже вдячний.
Той – хліб вирощує: пшеницю чи овес –
Від сонця скоро вже згорить увесь.
Нещасних повністю ніколи не буває.
Вір, щастя прийде, і життя триває!
14.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749745
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.09.2017
Весна вже тче небес ясну блакить
І жовтими, і білими нитками,
Засяє сонце й попливуть хмарки,
І я пливу між ними теж думками
Туди, де юності моєї цвіт,
Де перші, десь невдалі мої кроки
У загадковий, неспокійний світ.
Це він припас мені свої уроки.
І затремтить у спогадах душа,
І застукоче серденько частіше –
Літа мої до вирію спішать
Із кожним днем жвавіше і жвавіше,
Щоб відродитись в правнуках і віршах.
7.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749680
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.09.2017
Люба Горличко, Наталю,
В цей осінньо-теплий час
Із Днем Ангела вітаю
Й Днем народження я Вас!
Хай тепло, добро, здоров’я
З Вами будуть всі роки,
А Господь від зла боронить,
Посилають дар зірки!
7.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749678
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.09.2017
Серця, країну, молодість русяву,
Прийшов нам ворог навпіл роздирать,
Але не вмре ніколи наша слава…
«Героям слава!» –очі всіх горять…
Від східного кордону і до Сяну –
Знайдеться всюди вірний патріот,
Котрий землі, своїй, примножить славу.
«Героям слава!» – не змовка народ.
Убитих душі в небеса злетіли…
«Героям слава!» – світ весь підхопив…
Щоб кулі у Донбасі не свистіли,
Що ти для України вже зробив?
5.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749430
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.09.2017
Горджуся тим, що я є просто жінка,
Й від батька маю прізвище Ходак,
І тим, що я проста є українка,
А прадідусь відважний був козак.
Горджуся тим, що рай земний пізнала,
Він від Карпат до сивого Дніпра,
Пахучим хлібом з часником до сала,
Котрий в сім’ю родину всю збирав.
Горджуся тим, як бачу клин лелечий,
Що понад краєм рідним проліта,
Як дощ купає клену жовті плечі
Й зозуля лічить у гаю літа.
Горджуся тим ,як пахне двір любистком,
І клечанням на Троїцькі свята,
Як ранок в споришах росою бризка,
І українства дух над цим вита!
18.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749429
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.09.2017
Ще марить ніч омріяним спокоєм,
А в серці – незагоєні рубці…
Не можна не любить землі такої,
Тому в Донбасі й досі ще бійці.
Ще сильний ворог. Зуби гострі шкірить
І часто огризається вогнем.
Мороз щипає боляче за шкіру…
А мо’, й не кожен правду цю збагне?
Та Україна ціль одну тримає:
Єднання й воля, й на своїй землі,
І принципів уже не поміняє.
Запам’ятайте ті, хто у Кремлі!..
27.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749379
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.09.2017
Чернігів – місто кучерявих кленів,
Дубів могутніх і духмяних лип,
Одягнених в шатро легке, зелене.
Тримають небо злото-куполи.
Хвилює вітер верби довгокосі.
Стоять каштани – вірні сторожі,
Відчувши у повітрі ранню осінь,
Плодами кожен до землі тяжів.
Фонтани, сквери – і краса, й розваги,
На білку не одну чека дупло,
Доба передосіння ще триває,
Тож холод не лякає ще зело.
Чернігів – місто слави і надії,
В нім не змовкає щебет дітвори,
Тут юнь крилата у полоні мрії
Готова чудеса в житті творить.
4.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749378
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.09.2017
Нас часто доля ставить на коліна,
Та сліпо їй коритися не слід
Навіть тоді, як у душі руїна
Й чужим і сірим здасться білий світ.
Не дозволяй назватися слугою,
А стань за себе у житті борцем,
Що здатен рани у душі загоїть.
Дарма не кидай камінь чи слівце.
Нам час гартує і тіла, і душі,
У цім і є та справжня суть буття,
До себе і людей не будь байдужим,
Бо лиш одне дароване життя.
30.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749233
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2017
[u](Присвячую дідусеві Івану Васильовичу Лободі, репресованому у 30-х роках.)[/u]
Шепоче ніч стривожено і тихо,
Стежину стеле стомленим думкам
Про те, яке було в родині лихо.
Той плин думок не раз мене лякав.
Адже земля квітуча і багата
Тоді втрачала багатьох синів,
Безжальний голод заглядав у хати…
І мій дідусь… загинув… Не в війні!
Дідусю, як же боляче за тебе,
За знівечений і короткий вік,
А може, то небес була потреба,
Віддав щоб душу справжній чоловік?
Любив ти землю в золоті пшениці,
Над плугом гнувся низько і потів.
Для тебе Україна – не дрібниця –
Це те, заради чого животів.
У час жорстокий ти долав дорогу,
Що у 30-х Бог тоді відвів,
Недоля чатувала за порогом,
За все сповна життям ти відповів.
Стікає кров’ю знову Україна,
Праправнуки твої тепер в борні.
Колись тебе у таборі згноїли,
Вони ж геройськи гинуть у війні.
І думка думку знов переганяє:
Так, шлях до волі й правди нелегкий,
Та Україна вже себе звільняє
Від тих кайданів, що несла віки.
24.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749231
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 04.09.2017
Народе України мій, великий,
Не раз в житті ти падав і вставав,
Не раз відчув ти смак гіркого лиха,
Та знов тебе єднала булава.
Вона є атрибутом сили й волі,
І мій народ у бій вела не раз
За землю рідну і за кращу долю,
Яку так щиро оспівав Тарас.
Вона не річ козацької забави,
Хоч слід на ній і злота, й серебра,
Вона нетлінна пам’ять роду й слави,
Що дух гартує воїнам добра.
Народе України мій, великий,
Не раз в житті ти падав і вставав,
Не раз відчув ти смак гіркого лиха,
І знов тебе єднає булава!
2.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749049
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.09.2017
Удовине жито
Обсипається,
Доля з удовиці
Насміхається.
Удовина хата
Плаче, горбиться.
Удовиця, наче
Тая горлиця.
Удовині ночі
Ой довгесенькі,
Донечка й синочок
Ще малесенькі.
Удовині коси
Шовком падають.
Слізоньки – не роси
З очей капають.
Удовині сльози
Течуть річкою,
Кличуть її доню
Всі Марічкою.
Виросте дівчатко те
Стане мрією
Пару зустрічатиме
Вже Марією.
А синочок-сокіл,
Весь у батечка,
Виросте високим –
Видно змалечку.
Удовине жито
Не обсиплеться
Матінка на діток
Не надивиться.
19.05.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2017
Народе мій, ти загадка для світу:
Терплячий і покірний, і палкий!
Ці риси, мій народе, в тебе звідки?
Від тих, чиї топтали нас полки?
Народе, ти на диво витривалий,
Пожежу в душах якісно гасив
І витримав ворожі всі навали
Став вільним на прийдешні всі часи!
Народе мій, відомий ти у світі,
Твоя складна історія – моя.
Не хочем жити ми Москві підзвітні
І під диктат, що лине із Кремля!
Народе мій, проснися, досить жити
За принципом: аби тільки не я!
Не будь обслугою, зумій служити,
Стань як хрестом освячена сім'я!
Облуду скинь з очей, о мій народе,
І від князів ти відділи синів,
Щоби не милостиню – нагороду
Від них усіх ти вимагати смів!
Народе мій, я в мудрість твою вірю,
Постанеш скоро вже на повен зріст,
Бо і терпінню є в природі міра,
Й планету сколихне одвічний благовіст!
18.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748813
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.09.2017
О, скільки бачила земля
І Боже небо звідтіля,
Де Сонце, й зорі, й ясен місяць,
Як чужоземці її місять!
З далеких, сивих тих віків
Випробування ж бо які
Їй пережити довелося!
Сивіло у людей волосся
Від тих важких випробувань.
Але народ не забував,
Хто він і де його начало,
Терпів ті муки незвичайні,
А власну віру вперто ніс.
І з-під історії коліс
Вихоплював знання і досвід,
То ж користуємось ще й досі
Свароговим календарем:
По ньому сієм і орем,
П'ємо ми чудодійні соки,
Короваї печем високі,
Шануємо Великий день,
Коли Весна-красна прийде,
Землі і Неба шлюб освятить –
То для слов'ян – найбільше свято.
А коли птахи до гнізда
Верталися, радів ґазда
Їх першій пісні і роботі,
Хоч жив тоді щодня в турботі:
Садив і сіяв, і моливсь –
Таке життя було колись.
А літнє свято наближалось,
Тоді до купи всі збігались, –
І Бог Купайло у вінку
Благословляв їх на таку
Незвичну ніч, де очищались
Вогнем, водою обмивались,
Шукали папороті цвіт.
Чарують звичаї ці світ
І досі. Як радіють очі
Сварога, що тієї ночі
Закріплював щасливий шлюб,
Щоб кожен у житті був люб,
Щоб всі здорових діток мали,
Богів своїх щоб шанували!
І знову праця допізна,
Щоденна, але кожен знав,
Як сніп останній дожинають,
В червоні стрічки завивають
Й несуть до хати «дідуха».
І радість вже не затуха.
У Спасівські свята багаті
Гостили маком, медом в хаті.
У свято Матінки Землі,
Де на осінньому зелі
Жовтіла ковдрою Покрова.
І змішувались різні крові
Під час весільної пори.
Горіли очі в дітвори,
Біля воріт коли ставали
І наречену продавали.
Біля порога на землі,
У житньому тоді зерні
Монети, повзучи, збирали
Навперебій. І зберігали,
І хвасталися, хто як міг.
А танцювали вже… без ніг…
З сніжком приходило Видіння,
А з ним і різне рукоділля.
Тут видно зразу, хто який.
Як вишивали рушники,
За ниткою теж слідкували,
Чи легко слалась, чи сукалась,
Бо ж доля буде теж така
Нерівна, вся у вузликах.
У всіх вона є невідома,
Тому вшановували й Долю,
А та з-за зірки визирала
Й життєву нитку тихо пряла,
Й хоч долі свято непросте,
Та мова буде не про те.
А хочу повернутись знову
До того, шанувать як слово
В житті людськім і берегти.
Бо розучились я і ти
Ним дорожити. А тримали ж
Ще наші пращури і мали
Від того шану у Богів,
Тому нащадкам і боргів
Ніяких теж не залишали,
Крім заповітів на скрижалях:
Любити й берегти свій край,
Щоби потрапити у рай.
А перепусткою там стане
Свята земля, яка пристане
До тіла білого твого,
Коли на захисті свого
Стоятимеш ти роду. Й пальці
В землиці будуть теж від праці.
Це справді мудрий заповіт –
Якби ж виконував це світ!..
23.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748811
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 02.09.2017
Ще дзвеніло літо
В теплих споришах,
Сонце ясно світить,
Спать не поспіша.
Пахнуть квіти й трави
Медом та вином,
Бабки крильми грають
Бавляться давно.
Небо синьооке
Простір обняло,
Бігли на толоку
Вівці за село.
Сірі, кучеряві,
Теплі кожушки
Обминали ями,
Бігли навпрошки,
Адже заблищало
Срібло там води,
Швидко наближались
Й ми усі туди.
Засинає літо
В теплих споришах,
Майорить в повітрі
Осені душа.
14.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748774
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.09.2017
Поезія народжується серцем –
Це не красиво складені слова –
Мелодія, котра звучить мов скерцо
Й любов’ю душі людям засіва.
Саме така в Шостацької Людмили
Висока й ніжна, й справжня водночас –
Її перо писати не втомилось,
Дарує насолоду для всіх нас.
І це не просто жінка – поетеса,
Майстриня слова і творець добра,
На Українку схожа вона Лесю.
Не міг її створить Господь з ребра.
Скоріш із діамантів найдорожчих–
Це ними кожне слово вишива.
У День народження стоять хай на сторожі
Відомі побажань святі слова:
Здоров’я й щастя, й довгі-довгі роки!
01.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748771
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.09.2017
Сьогодні у серпневий світлий день
В родині нашій незвичайне свято!
Ще літня квітка радістю цвіте
В твій День народження для тебе, любий брате!
Десяток сьомий почало життя.
Хай доля всі незгоди обминає…
Здоровий будь, роби все до пуття,
Живи без горя, сліз і без обману!
За тебе вип’ю келих цей до дна,
Щоби наповнилась душа твоя любов’ю,
Щоб друзі цінували і рідня,
І ангел-охоронець був з тобою!
31.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748600
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.08.2017
Ой, у полі три дубочки росли виростали,
Росли, поки ті дубочки та й дубами стали.
Три дуби високі, статні, в листі, як ніколи,
Три богатирі неначе та й у чистім полі.
Ой, хто ж іде, ой, хто ж їде, на них поглядає,
А сердитий сильний вітер жолуді гойдає.
– Ой дуби, мої дубочки, дуби зелененькі,
Чому ж у вас, чому ж у вас жолуді дрібненькі?
– Ой, тому вони дрібненькі, що у чистім полі,
Що тим вітрам, ще й сердитим, забагато волі.
Що ті вітри, сильні вітри дуби роздягають,
А дощі у пізню осінь щедро поливають.
А ще сніги, завірюхи гілля розпинають,
А морози-морозенки печуть-допікають.
Ой дуби, мої дубочки, дуби зелененькі,
Пошли ж бо їм тепло, Боже, й дощики дрібненькі!
21.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2017
Посаджу калину
В себе під вікном,
Хай же запах лине,
Змішаний з вином.
Виросла калина –
Зчарувала світ,
З нею й я, дівчина,
Ніби маків цвіт.
Калинові губи
Маками цвітуть,
Калинове щастя
Теж зустріла тут.
І хоч гіркувате –
Кращого нема,
Щастя не сховати –
Не зляка й зима.
Калинова гілка,
Кажуть, чарівна.
З неї ж бо сопілка
Незвичайно гра.
А вже як заграє
Для коханих двох,
Сина посилає
З неба їм Сварог.
Хай росте калина,
Гілля не всиха,
Колискова лине –
Сина колиха
Мати молодая
Зачарує світ.
Радо поглядає
Калиновий цвіт.
23.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2017
Де високі і скелясті гори,
А між ними віковічні доли,
Де дощами граються хмарки,
Виглядають ввечері зірки,
Відчайдухи-привиди де бродять,
Де гірські швидкі співають води,
Вітру подих свіжий і легкий,
Ледь помітні для очей стежки.
Жив орел там, на гірській вершині,
Мав орлицю, віддану дружину,
І було в них четверо діток.
День і ніч дзвенів внизу поток.
Про сімю велику цю, орлину,
Про красу гірської полонини.
Й чарами здавалися тоді
Танці сонця й місяця в воді.
А коли туман заблудить в гори
У сиру осінню диво-пору,
Виростуть орли з малих орлят,
Клекотом в повітрі задзвенять,
Заніміють гори в павутинні,
Скачуть води в дикім шумовинні,
Горде небо дивиться – не спить.
Навкруги життя гірське кипить!..
Ось смерека в зелен-цвіт прибралась,
До гори хатинка теж підкралась.
Там жили матуся і дочка,
Роботяща, мила й замічка
На щоці родимка в неї мила,
То й назвали дівчину Людмила.
Мов тополенька, вона струнка,
Все чекала долю-юнака.
До струмка ходила по водицю.
Ось орел відвідав удовицю,
Мову вів із матір’ю таку:
- Хочу заміж взять твою дочку
Хочу одружити з нею сина,
Буде жити з ним, де гори сині,
Де дощами граються хмарки,
Виглядають ввечері зірки,
Відчайдухи-привиди де бродять,
Де гірські співають диво-води,
Вітру подих, свіжий і легкий,
Ледь помітні для очей стежки.
І блага орла сердешна мати,
Доньку щоб від нього врятувати,
Що й варить не знає як обід,
Що й робить не вміє, так як слід.
Та орел умів думки читати,
Й доньку став зі скелі чатувати.
Ось прийшла набрать вона води,
Мов стріла, упав хижак туди.
І, хоч рано це було ізранку,
До гнізда приніс він полонянку.
Не діждалась матінка дочки,
Обійшла усі вона стежки,
Вже хотіла з горя утопиться,
Та мисливець зупинив вдовицю.
Легінь цей життя її зберіг,
Хати став близьким йому поріг.
Він поклав принаду під смереку,
Заховався в скалах недалеко,
За орлом за кожним полював,
І по черзі кожного вбивав.
Прибула останньою орлиця,
Де сім'я поділась, подивиться,
Та й її мисливець обдурив:
Щоб дочку вдовину ізгори
Принесла вона на сильних крилах,
Каже: - В хаті всіх орлів закрили.
Виходу в орлиці не було –
Посадила Люду на крило.
Тільки дівчина на землю стала –
Битись серце птаха перестало,
Бо мисливець вистрілив у ціль.
Як зраділа матінка дочці!
Згодом мисливець той стане зятем,
Заживуть і дружно і завзято…
Не одна смерека вже росте
Там, де доли, місце не пусте,
А гірське село. І з полонини
Коломийки часто-густо линуть.
Не чіпають і орли людей,
Красивіших хоч нема ніде.
Не такі високі тепер гори,
Заглядає менше тепер горя.
Там дощами граються хмарки,
Споглядають цю красу зірки
Відчайдухи-привиди не бродять,
Та гірські співають диво-води,
Вітру подих свіжий і легкий,
І помітніші тепер стежки.
Там орли живуть на верховині,
Скачуть води в дикім шумовинні.
Горде небо дивиться – не спить.
Навкруги життя гірське кипить.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748473
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 30.08.2017
Співаю гордо: «Україно,
Ти неповторна і свята.
Моя молитва щиро лине,
У височінь, мов птах зліта.
Слова цвяхами забиваю,
Надійно й влучно щоб було.
Хай Бог спасіння посилає
На землю нашу і зело.
Нехай далеко слава лине,
Розбудить сині небеса,
Хай люди у війні не гинуть,
Вогонь добра хай не згаса.
Не дай же рідну Україну
Нікому й зроду розп’ясти,
І пісню нашу солов’їну
Співати й знати будеш ти!
Хай сонце наше величаве,
Щоденно що обходить світ,
Врожай на все пошле державі
І лад на тисячі століть!»
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748119
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.08.2017
Стоїть ясен над водою,
Розмовляє із бідою.
Поряд з ним біліє хата,
Кущик мальви волохатий,
І осика, і тополя,
А за хатою ще й доля.
Гуртом біду проганяють.
Зорі тихі поглядають.
Ріс так ясен сім годочків,
Народив ще трьох синочків.
Росли вони, розростались,
Поки в хаті щастя сталось:
Там з'явилися двійнята –
Слід колисочку підняти.
Попрохали у Ярила
Ізрубати ясенину,
Діточок щоб колисати,
Стали ясен той тесати.
Майстрували-чепурили,
До сволока причепили.
Не годилося колиску
Вішать в хаті надто низько.
Ясен діток колисає,
Матір пісню їм співає:
«Ростіть, дітоньки, здорові,
І розумні, й чорноброві,
Міцні, сильні, мов дубочки,
Головне – не теремочки,
А щоб добрі були душі,
Не росли щоб ви байдужі
До людини і до краю,
Де і гори, й водограї,
Де поля й низькі долини,
Журна пісня журавлина,
Й солов’їне щебетання,
Й козаків святе братання.
Ой, ростіть, мої синочки,
Як прекрасні ясеночки,
Міцні, стрункі ще й високі,
Щоб раділи, й люди, й сокіл.
Личком, тілом щоб красиві,
А ще долею щасливі!»
Та й заснули мама й діти.
Місяць з неба ясно світить,
Ясени ті розважає,
Діткам спать не заважає.
Ясени ж три молоденькі
Стережуть сон діток, неньки,
Ведуть мову із бідою:
«Пливи, бідо, за водою,
Не тривож синів-дубочків,
Хай дрімають їхні очки,
Вдень сміються – не ридають,
А виростуть – не стидають,
Не соромлять свого роду,
Батька-неньки і народу.»
Ясени так над водою
Розпрощалися з бідою,
Не пустили її в хату
Дітям доленьку ламати.
20.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748116
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 28.08.2017
В казках завжди - високі гори
І темний ліс навколо них.
А ця – про сонячні простори,
Де жив вихрастий чарівник.
Цей чарівник відомий – Вітер.
Вночі в долині він дрімав,
А вранці плив із трав на віти,
Вітався чемно з усіма.
Ось квіточки торкнув пелюстку,
Листочок ніжно пригорнув,
Перетворився в дивний згусток,
Між гіллям в зелені пірнув.
То підстрибом побіг по луках,
Хотів метелика зловить.
І про важкі життєві муки
Забуде кожен у цю мить.
Потрапив Чарівник до річки,
Щоб воду трішки подражнить.
Цілунком ягідку порічки
Нагородив. Ой, бережись!
То вітер вже набрав розгону
Й верхівку дерева хитав,
Міняв незвичні полігони.
Ось перебрався на жита.
Отам уже він розгулявся:
Стрибав і падав акробат,
А потім в хмари десь подався:
- Чи бачили, як я стрибав?
А ті ж до нього посміхались:
- Звичайно ж, бачили. А як?
І житні хвилі затихали –
Господар - в хмарах, позаяк.
Почуло сонце ту розмову
Про дивного Чарівника:
- Ви повторіть цю казку знову –
Цікава й тепла ж бо яка!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747981
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 27.08.2017
У кукли-донечки маленькі рученята,
Великі й виразні, мов зорі, оченята,
Заплетене волосся в дві косички
І погляд, мов у хитрої лисички.
Я свою донечку, мов сонечко, люблю,
Мабуть, їй братика з бабусею куплю,
Щоби прогнать від них обох біду,
Адже я в школу в перший клас піду.
24.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747980
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.08.2017
Тікають дні усміхнено-веселі
Й зодягнені у мамину печаль,
Обійняла вона міста і села,
Й стікає воском синова свіча.
Засіяв смуток материнське серце:
Чи вернеться живим синок назад…
Й летять у безвість дні її і ночі,
І кропить зморшку мамина сльоза.
Душі ріка поглибшала від болю,
Стікає вниз краплинками життя…
Чому таку земля ця має долю?
Чи ж допоможе щире каяття?
Допоки біль цей матерям терпіти,
У чім синів і донечок вина?
Допоки будуть гинуть наші діти
Й кому потрібна ось така війна?
Минають дні усміхнено-веселі
Й закутані в тривоги чорні дні…
Думки важкі щомиті каруселять:
Чи довго бути ще оцій війні?
1.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747836
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.08.2017
Плине час могутньою рікою,
Котру ні спинить, ні обігнать –
То Господь всесильною рукою
Спонукає істину пізнать,
Що ніщо в житті земнім не вічне
Й що одне воно лише бува,
Й що горять не довго наші свічі,
Й сила особлива у словах.
Ні, життя легкого не буває,
Бо воно – стезя випробувань,
Тож поки життя у нас триває,
Мусимо про це не забувать.
Вдячні ж будьмо і землі, і Богу:
В світ прийшли ми завдяки творцю,
Поєднались сила в нім з любов’ю –
Пам’ятаймо істину оцю…
2.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747835
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2017
Літа цвіли вже інеєм у косах,
Коли послав свій погляд ти очей,
Прийшла до нас обох життєва осінь,
Та кликало мене твоє плече.
Хотілося слова тепла почути,
Щоб ніжністю лилися із душі.
Омріяний піймати щастя жмутик
Й кохання пити із твоїх віршів.
Хтось погляд у зневіру заховає,
А хтось засудить перезрілий вік,
Зерно ж любові в серце засіває
Закоханий і мудрий чоловік.
7.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2017
Летять літа крізь радощі й тривоги,
І крізь людські невдачі теж летять,
Бо в кожного своя – одна дорога,
Як і одне – одне лише життя.
Летять літа крізь бурі, спеки й грози,
Летять крізь час, наперекір всьому,
В житті відлиги часті і морози…
Будь вдячний, друже, все-таки, йому.
Летять літа крізь сірі будні й свята,
Де чи рушник, чи прапор майорять,
Хтось мало проживе, а хтось – багато,
Допоки очі і серця їхні горять.
Летять, де ще неходжені дороги,
Й стара, як світ, одвічна суєта.
Вбери у себе всі земні тривоги,
І серед доль твоя буде свята!
Летять літа крізь сни посеред ночі,
Летять крізь днів шалену круговерть,
Та хай завжди цвітуть-радіють очі,
І серце щастям повниться ущерть!
Життєвий слід у кожного єдиний –
За інших шлях не можеш ти пройти,
Бо в першу чергу, ти земна людина.
У Всесвіті ж лише піщинка ти! 28.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747801
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.08.2017
Я націоналіст, а це не просто слово –
Це той, без кого нація німа,
Саме вона народу є основа,
Без неї і держави теж нема.
Я націоналіст. Для мене це важливо,
Я нації клітиночка мала,
Ціную мову й пісню, ту, тужливу,
Що Роксолана з Турції вела.
Я націоналіст. Когось це слово тішить,
Для декого лише порожній звук,
Буденності не терпить воно й тиші,
І вироком звучить людському злу.
Я націоналіст. Це слово підзабуте,
Та без таких, як я, майбутнього нема,
І лиш з такими Україні – бути,
Бо нації такої не зламать!
Я націоналіст і це архіважливо,
Бо нація тоді лише жива,
Коли збере все історичне жниво
Й заходиться нове вже вишивать.
Я націоналіст і мрії мої світлі,
Адже народ без них не вижива:
Своє він місце відшукає в світі –
Це не мої – пророка це слова!
18.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746901
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.08.2017
Пахне рутою-м'ятою
Ще й любистком за хатою
На ромашках настояна
Літня зоряна ніч,
А як ранок туманами
Попливе над лиманами,
Я думками притомлена,
Побреду босоніж.
Зорі в водах купаються,
Ледь мені посміхаються,
Я ж слідами лелечими
Полечу-загублюсь.
З ранком тим привітаюся,
У красу закохаюся,
А зустінуся з вечором –
То роси пригублю.
11.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746899
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.08.2017
Простелило стежку
Сонце на воді,
Й золота мережка
Зацвіла тоді.
Хвилечки тріпочуть,
Але бережуть,
Як до сонця схочу,
Нею побіжу.
Пролягла до мене
Золота струна,
Хвилька, ледь зелена,
Її напина.
Простягну долоні –
Хочеться заграть,
Опинюсь в полоні
Сонячних багать.
13.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746871
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.08.2017
Заблукало літечко в полинах,
Солов’ї стомилися й заніміли,
Марева ранкового пелена
Луки застеляла вже, хоч несміло.
Потяглись до сонечка нагідки –
Золотої осені перші квіти,
Мов маленькі сонечка діточки,
Шлють світилу сонячні теж привіти.
Помідори сонечка напились,
Червоніли радістю на городах,
Соняшник зажурено нахиливсь –
Осінь завойовує всю природу.
03.03.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746870
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.08.2017
Пахла м’ята перцева близько,
Ціпеніла небес висота.
У гніздечко, немов у колиску,
Дика птаха поклала дитя.
І співали йому колискову
Очерет з осокою й вода,
І відкрилося царство казкове,
Де хмариночку хвиля гойда.
Там латаття розпластане листя
І застиглий квіток білий віск
У первісній красі збереглися,
Здивувавши мене й цілий світ.
А як вечір уп’ється любистком,
Захмеліє і зоряна ніч,
Погляд мій привертатимуть блиском
Ті віночки, що з квітів і свіч.
16.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746602
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.08.2017
Сьогодні трьох поранено в АТО
Й три материнських серденька занили…
А чи болить тому, хто втік в Ростов
І цю війну привів на Україну?
Сьогодні пролилася знову кров…
За що війна синів наших карає?
Чи не за те, що знають ту любов,
Що волю береже своєму краю?
І потекла їх кров у ту ріку,
Що Україні воленьку боронить…
Дитя ж героя раптом в дитсадку
Не по-дитячому сльозинку зронить.
Ріка та болем всюди розлилась
Й заглянула уже не в три оселі…
Чому ж і досі мрія не збулась,
Печаллю заткані міста і села?
Сьогодні трьох поранено в АТО
Й три горя в їх постукали оселі…
–Чи відповість за кров синів хоч хтось? –
Шептала кожна матінка до себе.
Їх троє тих, хто залишили стрій
І на їх місце сотні інших встали,
Життя вручивши долі й медсестрі,
Герої вірять: мир таки настане!
6.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746601
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.08.2017
Через роки, через віки
Загляну сміло у минуле.
– Яка ж моя земля таки! –
На крилах думка промайнула, –
Ген, товпились рясні гаї
Побіля білих хат з садами,
І повітки були свої,
Й поля, з ворожими слідами,
Й вусаті милі парубки,
В розкішних диво-шароварах,
В сорочках вишитих дівки,
Що зналися на травах-чарах.
А молодиці ж бо які!
Кров з молоком – про них казали,
То все – дружини козаків,
Хоч і жили не в царських залах.
А вже як прийде та пора,
Коли сади радіють цвіту,
Щебече всюди дітвора –
Немає кращої у світі.
Були й такі тоді часи,
Коли хати вогнем палали,
Та нікому було гасить,
Бо у полон людей тих гнали.
Все витримала ця земля
Й як молодиця після родів,
Ще краща стала. Й звеселя
Її природа всі народи.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746465
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.08.2017
Тривога пам’ять обійма,
І все повільно оживає,
Все те, чого тепер нема,
А в снах іще воно триває.
Побачила я дивний сон:
Мов поміж гір лечу на крилах,
Внизу – ще декілька персон,
Всі люльки миру закурили.
У всіх у них – по булаві,
Гетьманській. Значить, владу мають.
Конфлікти в них, нові й нові,
В напрузі весь народ тримають.
Усі вони складають план,
Державу як урятувати,
Щоб українець став ще й пан,
Добробут міг свій планувати.
Нарешті мир стає царем
Ув молодій моїй країні.
Невже забудуть все старе
Та й відбудують ті руїни?
А там он сонечко встає,
Щоби усіх теплом зігріти,
І житло в кожного своє,
Батьків шанують їхні діти.
Трудитись, вчитися спішать,
Захоплення свої теж мають,
Радіє й світиться душа
У кожного. Та і сама я
Спускаюсь нижче до землі –
Повірила, що сон правдивий,
Коли ж в державі у моїй
І справді буде таке диво?!..
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746464
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2017
В ліс манить запах стиглої суниці
І звуків, і видовищ карусель,
Десь «під-па-дьом» лунає із пшениці
І добавляє шарму до пісень.
Як вечір літній опускає крила
На розпашілий сонця жовтий диск,
То теплих трав вітрець уже не бриє,
Бо заховався чи утік кудись.
А ранок прийде – вижене тумани,
Немов овець з кошари на луги,
І засивіють маревом лимани,
Всі заховавши шати навкруги.
Коли вже літо в осінь заблукає
І помережить золотом гаї,
Лиш туга журавлина плине краєм,
І до весни замовкнуть солов’ї.
4.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746409
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.08.2017
Україно, згорьована матінко сива,
Скільки раз твій народ дикі війни косили!
Удовина сльоза скільки раз поливала?!
Та від того, лишень, ти міцніша ставала.
Засівала кістьми ти ворожими землю,
Поміж ними пшениці і житечка зерна,
Кров’ю й потом те щедро усе поливала
І від того земля ще… чорніша ставала.
Ти Майданом своїм цілий світ здивувала,
Відіб’ємо, повір, і російську навалу.
І зрадіє Дніпро, і та слава не згине,
Й запанує добро у тобі, Україно!
31.08.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746407
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.08.2017
Котило літо сонця диск
по колу,
День кінчиться, йде вечір до людей –
Ні відмінить його, ані
прискорить,
І тільки він змінити може день.
А далі – нічка, сни
порозсилає
Землі, воді і темним небесам:
Когось пожурить,
інших звеселяє,
Лиш сонечко до ранку зависа.
А коли небо знову
потурбує
Його несмілий промінь угорі,
Нові господар плани знов
будує
На день, що тільки-тільки загорівсь.
14.01.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746150
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.08.2017
Літній день давно вже
Притомився,
Ненароком вечір
Опустився,
Приголубив верби
Над водою,
М’ятою упився
Молодою.
А як нічка витче
Тихі зорі,
Упадуть ті в річку,
Непрозору,
Зацвіте вода тоді
Зірками,
І ніхто красу ту
Не злякає.
7.01.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746149
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.08.2017
На життєвім моїм покосі
Не стрічалось шовкових трав –
Будякове сімейство, оси,
Та ще й долю хтось ніби вкрав.
Я ж зберу всю жіночу силу,
Перетру усі будяки,
Осам меду наллю й осилю
Все, що слав мені Бог роки.
15.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746103
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.08.2017
Чернігове, наш батьку, срібночолий,
Про тебе я складаю ці пісні,
Тепер ти не такий, як був учора.
Хоч вулиці твої і затісні,
У них сліди прапращурів-героїв,
Що втрапили в легенди і казки,
Бо шанували гідність, слово й зброю.
Ні, не прості були то козаки.
Чернігове, літа твої геть сиві
І пам’ять теж і сива, і свята,
Біда війни не раз тебе косила
І біль землі у очі заглядав.
На зло усім живеш в обіймах долі
І звершуєш ту історичну роль,
Що стежку мітить до добра і волі,
Без рабства й позолочених корон.
Чернігове, мій сивоокий граде ,
Тобі мої і дії, і слова,
Покликані землі служити й правді,
Про те як ти за волю уставав.
Освячені дочірньою любов’ю,
Звучатимуть вони ще сотні літ,
Намічений твій шлях великим Богом,
Пройшов крізь товщу змучених століть.
Чернігове, милуюсь я тобою,
Веселим блиском жовтих куполів,
За тебе встать готова я до бою,
Урятувать щоб золото полів.
Розправ же у Десні свої вітрила,
Встань проти зла і підлості, й пітьми,
Вони сьогодні шлях тобі закрили,
Берися до святої боротьби.
Чернігове, твоя і правда сива,
Не раз на неї падала зима,
Не раз твій біль гірка сльоза зросила,
Та ти встаєш, мов фенікс, з усіма.
Мета твоя – здобути віру й волю,
Яку прапращури уміли здобувать,
Повінчані зі славою і болем,
Вмирати вміли, вміли й воювать.
3.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746101
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.08.2017
Розсівала нічка зорі в небі.
Місяць виплив дивно-молодий.
Колисала річка сонні верби
Під чарівну музику води.
Приспів:
«Хлюп-«,»хлюп-«, «хлюп-«, –
Біжить вода,хлюпоче.
«Люб-«,«люб-«, «люб-« –
За нею плине в даль.
Добігає нічка до півночі,
Місяць воду, зоряну, гойда.
Зорі нічка під крило сховала,
Коли ранок сонце зустрічав.
Дивним сріблом річка вигравала,
В ній акорд, ранковий, зазвучав.
Приспів:
«Хлюп-,хлюп-, хлюп-«, –
Біжить вода,хлюпоче.
«Люб-«,»люб-«, «люб-« –
За нею плине в даль.
Пташенятко крильцями тріпоче,
З сонечком цілується вода.
«Хлюп-«,»хлюп-» ,»хлюп-«
20.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2017
Сюрчало літо коником у лузі,
Покоси свіжі впали з зелен-трав,
Жовтів Іван-купальний в лісосмузі,
Коли спускався вечір із заграв.
Коли я бачу літню цю картину,
Як сонечко сідать не поспіша,
І чую, як сюрчання поруч лине,
Купається в загравах тих душа.
11.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745965
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.08.2017
Голодомор - це чорні сторінки,
Історії моєї України,
Коли вмирали діти і жінки,
Й чоловіки, не ставши на коліна.
Часи жахливі пережив наш люд,
Але Всевишньому було таки угодно,
Перемогти непереможну лють,
Живий щоби народ був і сьогодні.
Коли живі в тобі чуття і біль,
Значить міцні й здорові твої корені,
І Україна – не земля рабів,
А тих, хто духом сильні і нескорені.
Коли болить тобі країни біль,
І ти її шануєш більше себе,
Це Бог таку можливість дав тобі,
Ти той, якого Україні треба.
Прозріння теж приходить через біль,
Такою правда є життя земного,
Та рани ці на користь лиш тобі,
Тож кожним нервом доторкнись до нього...
Словами важко передати біль,
Та це не важче, ніж із ним вмирати,
Тож Україну, люди, не згубіть,
А Бог поможе винних покарати.
26.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745837
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 12.08.2017
Відпахло літо м’ятою п’янкою,
Духмяним квітом липа відцвіла,
Не знала я краси іще такої,
Що змалечку у світ мене вела.
Ставок застиг у сивих верболозах,
Срібляста повінь затопила яр,
Й життя сільського неймовірна проза,
Та, особлива, в кожного своя.
Там вечорів казкова зоряниця,
Нову надію людям посила,
П’янить колоссям жита і пшениці,
Що підступили ближче до села.
Там серце ранить пісня солов’їна,
Вона любов і дух мій ізціля…
То все моя квітуча Україна –
Моїх дідів і прадідів земля.
6.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2017
Віддзвеніло в лузі тепле літо,
Відцвіло ромашками в саду,
На широких крилах долі вітру
Я назустріч осені іду.
Моросять дощі тепер частіше,
Зморшки-павутинки зацвіли…
Осінь і ляка мене, і тішить,
Забувать про літо не велить.
Кличе мене мрія ще в дорогу,
Журавлями спогади пливуть
Знов туди, до отчого порогу,
Мимоволі кожен з них ловлю.
Й оживають, мов у сні, картини,
Де дитинства вишиті літа,
Й серед літа мальви біля тину,
Й юності груднева Калита.
Віддзвеніло літечко у полі,
Відцвіло волошками в житах,
Коли стріла карооку долю,
Пролітала що, неначе птах.
Все те я на пам’ять нанизаю,
Й заспіває серце, защемить.
Сторінки нові життя пізнаю,
Як весна в повітрі засурмить.
10.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745275
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.08.2017
Життя і доля – що ж із них первинне
І хто керує долями й людьми,
Кого вважати у нещасті винним,
Щораз шукаєм відповіді ми.
І кожна з них складна і надважлива,
Немов що перше: курка чи яйце,
Й хоч голова вже у людини сива,
Збагнути, справді, дуже важко це.
5.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745272
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.08.2017
Розлились по Україні
Всі річки водою…
Душі матерів зомліли –
Стрілися з бідою.
Плачуть люди, плачуть води:
І Дніпро, і Тиса,
Бо ж дітей погасла врода –
Біда горло тисне…
Ой, побігли по Вкраїні
Сльози удовині…
Стоїть народ на колінах –
Стріча домовини.
Кричать душі зо всьой мочки –
Слова в них застрягли:
«За що ж гинете, синочки,
Що воленьки прагли?»
Розбрелися по Вкраїні
Хрести й домовини.
Душі москалів, зміїні,
У гореньку винні.
За що ж діточок караєш,
О Боже, Великий?
Не весілля чом збираєш,
А ділити лихо?!..
Розлились по Україні
Всі річки водою…
Душі матерів зомліли –
Стрілися з бідою.
23.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2017
(Ця зустріч з подругою дитинства Раєю Штик відбулася через 51 рік у Дубно, де я була з поетами на екскурсії. Писався в автобусі після того, як за вікном його побачила напис «Дубно»).
Коротка зустріч через стільки літ
Нас потривожить мала за хвилину…
Який тісний, усе-таки наш світ!
Тебе ж запам’ятала, ще дитину,
Ту чорнооку дівчинку-красу,
Коли ділилось все, перші секрети,
Тепер я на побачення несу
Себе й звання маленького поета.
І ось ми вдвох – дві подруги з села…
По шість десятків років за плечима…
Іконку ти на згадку подала
Й цукерки. Й знов життя нас розлучило.
І знову на невизначений час.
Чи стане днів, щоби зустітись знову?
Й тремтливо голоси наші звучать,
А пам’ять цю записує розмову:
«Ти, Раю, бережи себе завжди,
Бо ж мрію ще зустрітися з тобою…»
«А може, то нас Бог нагородив
Обох і зустріччю, і щирою любов’ю?»
І засвітились зорі ув очах,
Заворушились зморщечки-мережки.
А час лічити знову дні почав…
Та чи простеле Бог іще нам стежку?*..
19.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745088
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.08.2017