| Сторінки (38/3772): | « | 31 32 33 34 35 36 37 38 | » |
Прозорі струни осінь напина,
Аби на них зіграти власну пісню
І нагадати, що іде війна.
Їй теж болить, що буде з нами після?
Адже поліг-опав народу цвіт,
А поруч ворог сильний і жорстокий…
Яким він буде, той майбутній світ?
І чи з війни засвоїмо уроки?
Четверта осінь вмилась у крові…
І тисячі в небесний рай злетіли…
Хто зна, як жити матері й вдові,
Що попрощались із холодним тілом.
А осінь стеле знов красу й печаль,
Яку ні сльози, ні дощі не змили.
Не вистачає у сім‘ї плеча…
Та й осінь від війни уже стомилась.
23.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762535
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2017
Брела пора осіння манівцями,
Дивилась, чи кленочки вже горять,
Напоєна у лузі чебрецями,
Дощем вона купала все підряд.
Плили над нею клини журавлині –
Автографи осінньої журби.
Намистом вихвалялася й калина –
То сонця промінь диво те зробив.
Я ж подарую осені тенета –
Нехай не поспішає до зими,
Щоби красою упились поети
Й свої творіння вилили в томи.
11.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762533
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.11.2017
Вітри зимові завивали,
Закуталось у сніг село…
Ні люди в нім не сновигали,
Котів, собачок не було…
Стемніло рано… Чорні вікна
Пили мовчання і… печаль…
Чиїсь здригнулися повіки…
Каганчик на столі зачах…
Зі смертю дівчинка змагалась…
Устати вже не мала сил…
Бліденьке личко посміхалось…
Над нею – божі образи…
А їй приснились мама й тато,
І братик з нею у саду,
(Прийшли сюди, щоб погойдатись…
Ще не послав Господь біду)…
Сміялись діти синім сливам.
Тут груш і яблук рясота…
І кожен стиглий плід, красивий –
Такі давались у свята.
А темінь крила розправляла,
Вітри стогнали за вікном…
Маленьке серце… зупинялось –
Завмер життєвий метроном…
25.11.2017.
Ганна Верес (Демденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2017
Озвалась осінь журавлиним зойком,
Укотре розірвавши білий світ,
Земля впилась дощами, яблук соком,
Що розгубило дерево в траві.
Тримаючи вітри в своїх кишенях,
Крізь марево проб’ється таки день,
Наллє роси він у долини-жмені,
Аж поки сонце згодом їх знайде.
Не акварелі осінь розливає –
Красу свою у лісі і в дворі,
А коли роси ранки умивають,
Те диво є найкраще із творінь.
У осені всього завжди доволі:
Тепла й печалі, й музики дощів,
І свіжої ріллі в далекім полі,
І золотих на дереві плащів.
Пора осіння щедра і багата
Невтомно стеле з листя килими,
А чи почне на струнах сонця грати,
Щоб тих розвеселити, хто втомивсь.
7.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762342
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.11.2017
Одну світлину… Лиш одну світлину
У спадок маю я від дідуся
Й думками у 30-і чорні лину…
Ох, не одна життєва драма ця.
І пам’яті фрагменти повертають
В скупі з бабусі вирвані слова:
«Про це, дитино, в Сталіна питають,
А не у мене»… Й мимохіть сплива
Оте, як гнули нас тоді, ламали…
Вели вперед, до «світлої мети»,
Два голоди, війну із німцем мали…
Ой, довелось нам дорого сплатить!
Народ, який лиш поклонявся волі,
Плодився й жив в усі часи в труді,
Зустрів в 30-і голод і недолю:
Жив на воді і дикій лободі.
І вижив, щоб відбутися у світі,
На повен зріст устати й заявить:
Ми, українці, люди горді й смілі,
Рабами нас ніколи не зробить!
І «рай союзний» мали – досить «щастя»,
Ним ситі й на майбутні вже віки,
Бо інше маєм розуміння братства.
Із діда-прадіда ми вільні козаки.
Дізналась мало я тоді, та горда
Із того, що дідусь мій – правдоруб.
Для мене це звання є вище лорда;
Його за приклад я собі беру!
28.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762184
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 25.11.2017
Бродить осінь по дібровах,
Заглядає під пеньки,
Зашерха вода в цеброві,
Ладять хутро русаки.
Затуманилися луки,
Гниллю пахнуть болота.
Наступає час розлуки –
І в очах, і скрізь сльота.
Стогне яблуня від болю:
Вітер всі плоди відняв –
Всіх ростила із любов’ю –
Обтрусив це за півдня.
Зажурилася калина,
Воду з потічка п’ючи,
Бо не бачить журавлиних
Попід хмарами ключів.
Бродить осінь по калюжах,
Завернула й на ріллю.
Ба, до всього не байдужа.
От за це її й люблю!
18.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762180
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.11.2017
Я українка… Це високе ймення
Усе життя несу я у душі,
І істину пізнала достеменно,
Як до свободи мій народ тяжів.
Я українка в –еннім поколінні,
Тут пращурів могили і хрести,
І пам'ять є про них свята й нетлінна,
Як споконвічне: Господи, прости!
Я українка й гордо заявляю,
Що Україна – це моя земля.
Сьогодні ж в серце у моє стріляють
Недолюдки, керовані з Кремля.
Я українка – випалене часом.
Це код мій і єдиний позивний.
Моя земля – це є земля Донбасу,
Карпат, Полісся й Криму без війни!
Я Українка!
23.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762025
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2017
Пливли журавлі в печалі,
Їх небо вгорі стрічало,
І води, мов скло, блищали,
Й тремтів напівголий гай,
Та душі птахів кричали,
Землі своїй сповіщали,
І глухо слова звучали:
«Не всіх дочекався край.»
«Ви шлях не кропіть сльозами, –
Хмаринки їм відказали, –
Про долю просіть в молитві,
Зумійте її здолать.
Тримайте міцніш руками,
Не так, як колись, роками,
Не сльози вже треба лити,
Навести в родині лад».
Отак і моя країна
Долала шлях журавлиний,
Здобувши священну волю,
Спішила сльозу зронить,
А з неба їй вільні птахи:
«Врятуй же синів від плахи –
Від третьої світової,
Нав’язаної війни».
19.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762023
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2017
Накипіло… Як же накипіло!..
Зацементувалася душа…
І болить вона сильніш від тіла,
Та надія все ж не залиша:
Вистоїть народ наш у двобої,
Правді ж не дозволено вмирать…
Тих, хто знищив малазійський «Боїнг»,
Зможе і знайти, і покарать.
І на тих, хто зазіхнув на волю,
Начинив фугасами Донбас,
Бог нашле не кару вже – недолю,
Від Кремля врятує згодом нас.
І засяє сонце перемоги,
Засміється хвилями Дніпро,
Пройдемо свою важку дорогу,
Й запанують воля і добро!..
30.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761834
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2017
Давно у сиву далечінь спливли літа,
Та дух , козацький, як завжди, витав,
Дух пращурів – йому тісна могила.
Ні смерть, ні війни дух цей не зломили.
Він непокірний, гордий, не одне життя
Вів козаків до слави, до важких звитяг.
Літав, як Божий дар, завжди над нами,
Вертав на землю знову дочками, й синами.
І кров козацька з ним міцніє, ожива,
Й народ з ним іншу долю вишива,
Бо дух – то вічне, те, що нас єднає.
Ми, українська нація, така одна є! 15.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761833
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2017
Прокотивсь по землі листопад.
Простелив килими, барвисті,
Вітровієм промчав по степах,
Вдяг шипшині рясне намисто.
Мідно-жовто горять кольори,
Із бурштиновими злилися,
Засоромилися явори,
Розгубивши останнє листя.
Небо сірим шатром піднялось,
Невисоким і неозорим,
Сиротіє в долині село
В сивім мареві, непрозорім.
10.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761643
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.11.2017
Розлилися води
на три броди
І блищать вони,
мов серебро,
Для мого народу –
три дороги,
Волю щоб здобути
і добро.
Перша з них – важка,
полита кров’ю,
Де загине наш
найкращий цвіт,
Виткана великою
любов’ю,
Нею йшов до Правди
цілий світ.
Другий шлях – змиритися
із болем,
Крим віддавши, тихо
«здать» Донбас,
Та чи зможем бути
ми собою,
Внуки наші як
оцінять нас?
Третій шлях – віддатися
Росії,
Мову проміняти
на «язык»,
Не для нас поля
свої засіять,
І Москви боятись,
як грози.
Розлилися води
на три броди .
І блищать вони,
мов серебро…
Час твій роковий
настав, народе:
Зняти назавжди
раба тавро.
16.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761641
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2017
Життя свого перегорну
Пожовклу непросту сторінку,
В далекі спогади пірну
І згадую черству скоринку
Від хліба чорного, як ніч,
А поряд з ним – ще смерть і голод,
Як демон тих важких сторіч,
Після якого глухо й голо
І неба крик (воно ж німе)…
Забути це й йому несила:
Господар з голоду умер,
Нещасна мати… з’їла сина…
Із розумом вона таки,
Все ж розпрощалася, небога.
Не пробача земля таким,
Тож прожила вона недовго.
Лишилось мало тепер нас,
Хто знав оту лиху годину.
Тепер, звичайно, інший час –
Не знають голоду родини.
В них інші й спогади, не ті,
Що маєм ми, вже літні люди.
Хай же ніколи у житті
Таких страшних подій не буде!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761463
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 21.11.2017
Бентежить душу знову листопад
З дощами, морозцями і туманом…
Мій знов народ за Правду виступа,
Бо надто ситий черговим обманом.
Він знає: шлях до Правди надважкий
Й ціна висока українській волі,
Але ж не ті при владі ватажки:
Їх України не хвилює доля.
Стомивсь народ і від АТО-війни –
Синівські душі рай заполонили,
Коли спиняли ворога вони.
Та вільні наш Дніпро і полонини.
Я вірю в те, що вистоїть народ,
Що розірве байдужості кайдани,
І зрозуміє: тільки патріот
Тримати має булаву гетьмана.
17.11.2017
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761460
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2017
Доспало літо не в траві –
В отав покосах.
Несміло вересень привів
Нам ранню осінь…
І обізвались небеса
Криком лелечим,
А клену з золота краса
Накрила плечі.
Дощами скупані луги,
Жовто-зелені,
Отави, складені в стоги.
Без листя клени.
Ослабла змучена трава
У сивих росах,
А осінь землю засіва
Й холоду просить.
10.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761291
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.11.2017
Закружляло листя в хороводі –
Вітер і зривав його, й трусив –
Падало на землю і у воду…
Сивий дощ із неба моросив.
Занедужала трава, зігнулась,
Не раділа холоду й воді.
Тихий легіт літа не забула…
Без тепла навколо світ збіднів.
І хоч до весни ще так далеко,
Упадуть на листячко сніги,
Та тепло повернуть нам лелеки,
Все зазеленіє навкруги.
8.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761289
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.11.2017
Не визнаю я у житті напівбогів,
Напівзвірів не визнаю й напівборгів,
Напівненависть, а також – напівлюбов,
Бо не поділиш половину на обох.
Адже любов є у природі лиш одна,
Дві половинки її п’ють і всю до дна.
Не визнаю я також і напівлюдей,
Напіврозлук, напіврічок, напівідей,
Не визнаю і напівзрад, й напівжінок –
Не зодягають для вінчання піввінок.
I напiвзамiж - то дурниця, саме так.
А хто це робить - напiвдурень той, тупак.
Я визнаю ідею, цінну, різний борг,
І те, що світом нашим править тільки Бог,
Ненависть, звіра визнаю і жінку теж,
Й любов, одну лише на двох, але без меж.
І шлюб, двополий, традиційний, визнаю –
На цих позиціях стояла і стою.
14.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761181
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2017
Осінь пливе понад краєм
За журавлиним ключем,
Роси, мов дивні корали,
Після вологих ночей.
Заткані озиминою
Зазеленіли поля,
Ліс, сіро-жовтий, – стіною,
Погляд манив іздаля.
Золотом квітнуть діброви,
Марево пада згори,
Мокре, густе, сивоброве.
Осені то кольори.
17.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761177
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.11.2017
Лежить скалічена земля
Під небом сірим.
У бандократів із Кремля
Все під прицілом.
Летить не м’яч – важкий снаряд,
Дітей вбиває.
Дерева, школи – все підряд
В ранах, кривавих.
І стогне змучена земля:
«Буде допоки?»
Росія ж, наче та змія,
Украла спокій.
І плаче чорний листопад,
Сльозою росить.
Температурний перепад
Людей морозить.
Живе надією земля
На перемогу.
Наш стяг на сонечку злиняв,
Не жде підмоги,
Бо власні рани тільки нам
Болять сильніше.
Я знаю: скінчиться війна…
Хоча б скоріше!
10.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760979
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.11.2017
Знов пам’ять людям осінь напина,
Що ж відбулось насправді на Майдані,
Й чому нав’язана Росією війна,
Й якими ми були ще донедавна?
Вчетверте ліг на землю листопад,
Водиці із Дніпра втекло немало,
Донецьке небо рве не зорепад –
Російські «Гради» нам життя ламають.
І болем обзиваються серця,
Чи не даремно Сотня* піднялася?
Чом революція не мала ця кінця
Й чом кровію народною впилася?
По душах вона скрепером пройшлась,
Шматуючи країну і родини…
Системі чом не дано відкоша?
Чи краще стало жить простій людині?
Коли ж на історичних терезах
Ми зважимо усі і «за» і «проти»,
То зрозумієм: то була гроза,
Що розбудила душі патріотам.
Відтак, назад не буде вороття,
Бо не спинити України лету.
Такі закони нашого буття,
Не буде вже майданів і наметів,
Народна хвиля буде, всіх змете,
Навіть старі у попелі руїни,
Й земля, вдихнувши волі, розцвіте,
Земля, ім’я якої – Україна!
18.11.2017.
* Небесна сотня.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760978
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 18.11.2017
«Я проклинаю, – з материнських вуст
Слова камінням падали додолу, –
Хоч матір’ю у світі цім зовусь
Й слова були ще досі невідомі…
Я проклинаю, – рвали ніч уста
Тієї, що жила лише любов’ю, –
Синочок мій не для війни зростав,» –
Під зоряною корчилось габою.
Й калічив серце мамі чорний біль,
Не даючи дрімати небу й ночі…
«Росіє, завинили чим тобі?» –
Вогнем палали материні очі…
Вдихала ніч гіркий цей монолог,
Шукаючи пояснень-аргументів:
Чому так статись у житті могло
І винен хто у сина її смерті?
Сльози її зміліло джерело
Й матуся не зронила і краплини…
Чому в житті так з нею відбулось?
Чом позбулась єдиної дитини?
На небі схід ліниво багровів,
А мати у думках важких блукала:
Як жити їй, афганця удові?
І від прокльонів душу рятувала…
«Я проклинаю,» – плакала трава,
Й німіло небо від її розпуки…
Вже день новий в природі наставав,
Та матінку не залишали муки.
9.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760801
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.11.2017
[u]Будьку Олександру Анатолійовичу (позивний «Шустрий») , що загинув 17 листопада 2014р. Він випускник школи-ліцею №16 м.Чернігова
[/u]
Чернігівський хлопчина він, простий,
Закоханий у парків зелен-шати,
Прорік синівське батькові: «Прости,
Тебе і місто мушу залишати,
Поїду Україну захищати.
Важкий для неї випав зараз час:
Підступний ворог землю роздирає,
Залитий кров’ю, змучений Донбас…
В безсонні серце і душа згорають:
Не мій то принцип – «хата моя скраю».
І ось він там, далеко звідціля…
Не смерті він боявся, а полону,
Хотів, щоби зцілилася земля,
Й поповнивши захисників колону,
Мир поспішав принести у долонях.
Та доля-зрадниця завжди так поступа:
Тавро вручила смерті… в нагороду…
А може, доля та була сліпа,
Що вибрала його з життя колоди?
Ба, сином вірним був свого народу!
Цьогоріч знов сумує листопад:
17-ого – треті роковини,
Як відійшов у вічність син-солдат…
Він там за нас і неньку Україну…
Це пам’ятати кожен з нас повинен!
8.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760793
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.11.2017
Не тінь жовта – осінь ступає
По вим’ятій мокрій траві,
В хмаринці пливе над степами,
Дощі щоб спустити нові.
Давно вже посіяне жито
Зеленим квадратом лежить
І ладне під снігом спочити,
Весною щоб знову ожить.
25.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760636
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.11.2017
Благословляла мати… на війну
Єдиного улюбленого сина,
І холодом у серце жах війнув:
«Хіба ж для цього я тебе зростила?
Хіба ж на світі мало й так біди?
Хіба ж ти зайвий у моїй родині?
Не маю права я сказать – не йди,
Бо ти ще й України є дитина.
Які і де знайти такі слова,
Щоб ворога держави зупинити?
Жона твоя дитятко сповива,
Як їй сльози гіркої не зронити!
Якби всі сльози матерів зібрать
В одне велике і глибоке море
Й втопити там, ні, з Богом покарать
Того, хто війни шле й голодомори.»
Синок святий портрет поцілував,
А потім неньку у щоку, солону,
Дружину пригорнув з синком, що спав,
Й пішов, щоб мир принести у долонях.
10.03.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760631
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.11.2017
Луг сивів унизу туманами,
Стежечки упивались росами,
Сонце, довоювавши з хмарами,
Промінцями пробилось косими
На верхів’я тополі в золоті
І на груші під багряницями,
І на кущик калини молодо
Що давно жартував з криницею.
Вітер не колисав ще листячка,
Та уже доторкнувся пір’ячка,
Розцвіло на кущі намистечко –
Осінь впала і на подвір’ячко.
Заквітчалася диво-квітами:
І жоржинами, й чорнобривцями,
Й золотими берези вітами,
Вихвалялася і полицями
З помідорами й огірочками,
І грибами, й смачненьким соусом,
І важкими капусти бочками.
Крутить жовтень осіннє колесо.
21.11.2014.
ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760556
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.11.2017
Осінь рання, тепла, жовтоброва,
Захотіла рідний край змінить:
В золото укутала діброви,
Пряла літа бабиного нить.
Розгубила запахи-дурмани
У траві високій край села,
Випасала ранками тумани
Біля річки, поряд що текла.
Фарбувала листя і в садочку,
Жартувала з вітром на воді.
І панич, останній на тиночку,
Небу теж, немов дитя, радів.
А як дощик з висоти проллється,
Покупає луки і поля,
Сонцю осінь жовто посміхнеться
Й стане листям землю застелять.
21.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760555
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.11.2017
Де ходили ноги босі
Й слід козацького коня,
Почорніли раптом роси –
То Донбасівська земля.
То моя свята земля.
Де тополя із вербою
Й з вітром буйним розмовля,
Пісня стрілася з журбою –
У вогні моя земля.
То моя свята земля.
Де вітри ковил колишуть,
Треба землю визволять,
Просить миру вона й тиші,
Плаче змучена земля.
То моя свята земля.
Не сніги упали в коси –
То в матусі сивина,
Виглядає сина й досі,
Бо ж покликала війна.
Зачекалася вона.
24.11.2014
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2017
Мов на побачення, спішу в осінній ліс,
Щоби дубовим запахом упитись,
Щоби його частинкою зробитись
І залишити слабкість там і злість.
Серед могутніх велетнів-дубів
Себе відчула чудернацьким гномом,
Отож віддам я їм душевну втому,
А міць дерев від них візьму собі.
Дуби ж давно забули про свій вік,
До мене жолудями посміхались,
Мов між собою шепотом змагались,
Коли торкався листя вітровій.
Я слухала чарівне те шептання,
Ловила зором кожен листя рух;
Один зірвався й, описавши круг,
Упав до ніг під стримане зітхання.
20.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760323
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.11.2017
–Це не наша війна в Донбасі?
На мечах не слов’янська кров?
Не було і не буде спасу
Тим, погасла у кім любов.
–Ні, це наша війна, мій друже,
Запалила її Москва,
Кацапня і тупа, й байдужа
Стала наших синів вбивать.
Так, це наша війна. Й це правда.
Й жити нам би у мирний час,
Але ж цілять ворожі «Гради»
Вже по юних вузьких плечах.
Так це наша війна. Всі знаєм.
Нам кохатись би до зорі,
Милуватись весни розмаєм -
Похоронки летять в поріг.
Так, це наша війна на Сході.
України там ллється кров.
Вона славу в борні відродить.
Переможе війну любов!
29.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760172
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.11.2017
Як потрібна людині пам’ять
На добро, на людей хороших,
На корисні і мудрі справи,
Бо всьому голова – не гроші!
Як потрібна людині мова,
Щоб і висловить, і почути
Необхідне любові слово,
Без якого життю – не бути,
Без якого сіріє днина,
Й сонце світить, але не гріє!
Пам’ятай, що ти є людина!
Без любові слів світ змарніє!
25.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760171
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2017
Не сплять тумани. Зранку предвіщають
Хорошу днину, сонячну й ясну,
З дитинством я сьогодні попрощаюсь,
Тому мені давно вже не до сну.
П’ятнадцять років маю, перших, повних,
Крило зміцніло, проситься в політ.
З сестрою їдем вчитися обоє.
Прощай, село, на бозна скільки літ.
Село уже сховалося в долині,
Дивились вслід верхівки яворів.
Момент оцей живе в мені й донині,
В життєвих негараздах не згорів.
Ті явори не раз мене стрічали
І проводжали в обране життя,
Стрункі й високі, схожі зі свічками,
Вели тепер нас до нових звитяг.
2.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2017
Ще осінь не засіяла дощем,
І не вдягла із золота корону,
Але тривожить душу ніжний щем:
Коли ж на жовту клен замінить крону?
Пливли низенько гуси над селом,
І смутком сірим небо колисали,
Із літечком прощалися крилом,
А із людьми – сумними голосами:
«Прощайте, люди і свята земля,
Де води чисті і поля широкі.»
Услід їм клен дивився-надивлявсь,
І особливий мав тому неспокій:
Не знав, чекає що їх у путі,
І чужина далека як зустріне,
Тай чи побачить ще їх у житті –
Він пив тривогу із землі корінням…
28.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760097
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.11.2017
Тікають сни. Давно минуло й літо,
І осінь до кінця вже добіга,
Та не перестає душа боліти,
Бо край мій топче ворога нога.
Щодень я жду з Донбасу повідомлень,
Там день і ніч ідуть важкі бої,
Й від того ніби губиться свідомість,
Бо ж люди гинуть, кращі і.. свої…
Один убитий, два чи три щоденно,
А скільки ж тих, хто мучиться від ран!
Я хочу знати вкотре достеменно,
Коли настане світла та пора ,
Коли народ мій мирний сон здобуде
І перестануть гинути сини,
І заживуть щасливо наші люди,
Не знаючи ніколи вже війни?!
Чернігів. 12.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759815
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.11.2017
Калини кущ в осінньому вогні,
В холодні води заглядають зорі.
Гаптує осінь шатра чарівні,
Бурштин із золотом злились у тім узорі.
Вкорочені на піваршина дні,
Доточені настільки ж темні ночі,
І неба очі сірі і сумні
Ледь проглядають крізь хмарини-клоччя.
4.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759812
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.11.2017
Не твоя я тепер, не твоя…
Продирявів човен сімейний…
Не тобі звучить пісня моя
І твоя тепер – не для мене…
Не твоя я тепер, не твоя…
Дотик губ твоїх, рук – буденні.
Навіть пісня в саду солов’я
Теж лунає вже не для мене…
Не твоя я тепер, не твоя…
Не магнітить мене твій погляд…
Жито вилягло у полях
Й нас дві стежки ведуть… не поряд…
Не твоя я тепер, не твоя…
Нас вина в цім, чи вирок долі?
Душу сум мою застеля,
Та не хоче мене неволить.
22.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2017
Хто радість міряв у дитячих грудях,
Коли вертає батько із війни?
«Не відпущу тебе уже нікуди!» –
Дитячий голос дзвоником бринить.
І розпирає радість груденята,
І сонце яскравіє ув очах,
І обнімають шию рученята,
А в татка сльози й крила із плеча.
Розправить він їх і накриє ними
Всю землю, щоби ворога спинить,
Щоб небо й очі не були сумними
Від ран і втрат безглуздої війни.
27.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759693
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.11.2017
Гортаю я пожовклі сторінки
Історії моєї України,
І проростає правда крізь роки
Про те, як цвіт наш нищили-гноїли,
Як вижив мій, розправився народ
І розрубав ненависні кайдани,
Жить не схотів під владою заброд,
Тож сколихнули двічі світ Майдани.
Зраділа наша змучена земля,
Вона шанує Правду, Гідність, Волю,
Та Крим украли зайди із Кремля
І замахнулись на Вкраїни долю.
Ні, не скорити вільної землі
І мій народ уже не залякати,
Великий Бог нам вижити звелів,
За неї воювать нам не звикати!
27.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759534
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.11.2017
Із криці виплавивши слово,
З собою взяти хочу знову,
Щоб не зігнулось, не ржавіло,
Щоб правду говорити вміло,
Щоб запалило всім серця,
В мені побачило борця
За честь, за правду і свободу,
Таку жадану для народу.
У цьому бачу я свій сенс,
Щоб словом вплинути на все.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759532
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.11.2017
Тремтить сльозою зболена душа,
Коли синів поранених я бачу,
А поряд побратими в бій спішать…
Як кров синівську ворогу пробачить?!
Закрить несила очі на війну
Й змиритися із цим не маю сили,
Хоч дух бійців міцніший за броню,
Проймає біль, чом ворога впустили
У український, рідний нам Донбас,
Скалічили там землі, люд і душі,
Чом москалі ненавидять так нас,
Народ російський чом війни не тушить?
А головний палій сидить в Кремлі
Ні, не болять йому ніякі жертви,
Тут справа не в донбасівській землі,
За котру мусять наші діти вмерти.
«Він – вовк, він – пан», – згадаєте мені,
Та час вовків минув, лишивши болі…
Чом люди знову гинуть у війні?
Тільки тому, що шлях веде до волі?
Війна і кров, свобода і любов –
Усе змішалось у житті сьогодні,
Та з нами Правда і великий Бог,
І до землі палка любов, народна!
20.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759300
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.11.2017
Я хочу висталити слово,
Щоби міцніш, твердіш було,
Надію сіяло щоб знову,
Щоб зазвучало, загуло.
Я хочу викресати слово,
Щоб запалити ним серця,
Й окроплене святою кров’ю
Жило в людині до кінця.
Я хочу викарбувать слово,
Щоб душі і життя змінить,
Щоб розцвітала наша мова.
Вже досить бездіяльно нить!
26.09.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759298
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.11.2017
Хто жив в війну в Донбасі,
У пам’яті привіз,
Як найнята зараза
Топила в морі сліз
Людей, що довіряли
Російським псевдо-ЗМІ,
Слухняно козиряли,
Жили, мов у тюрмі.
Тепер там плач і стогін –
То голоси війни.
Чи чути їх в Ростові?
Чи гірко від вини,
Що кров’ю Україна
Вмивається щодня,
Й Донбас – тепер руїна,
Велика й не одна?
Роздроблює каміння
Там смертоносний «град»,
Осколки, кулі, міни
І звуки канонад…
Там чорні діри-вікна
Благають небеса:
«Краще б сади тут квітли
Й купала їх роса.»
Зима вже на порозі,
Та чи схолоне Схід?
Народ живе в тривозі:
Невже не вплине світ?!
22.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759182
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.11.2017
У кожного із нас своя є Україна:
Для когось – мати, рідна і свята,
Де особлива пісня солов’їна,
Де роду слава власного зліта,
Де соняхом цвіло твоє дитинство,
І заповідні слалися стежки,
Де упивався запахом любистку,
І долю стерегли твою зірки.
А є й такі, для кого Україна –
Це територія, порожній в серці звук,
Заради вигоди такий усе покине,
Терпіти не захоче зайвих мук.
Про ці позиції почуй, громадянине,
У час війни, важких випробувань,
Чим є для тебе наша Україна,
Зроби свій вибір і не забувай!
26.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759181
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.11.2017
Коли до осені вже просяться літа,
І перше срібло помережить скроні,
Тоді життя ще швидше проліта,
Немов несуть його вітри, як коні.
І не встигаєш оглядатися назад,
Спішиш, немов це вперше і востаннє.
Тепер і в радощах непрохана сльоза
Частіше твої очі застеляє.
А особливо, коли прямо навпростець
До тебе внука ніжки чеберяють, –
І молишся, і ждеш – ось підросте,
Й за те, що впав, собі теж докоряєш.
Отак усе життя чомусь летить
В сльозах і радощах, і в вічному чеканні.
Змінить, звернути – не посмієш ти.
І справа тут є не лише в звиканні1
А в чім тоді?..
25.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758967
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.11.2017
Пора осіння з вереснем приходить,
Багата і красива це пора.
Завжди у неї золото у моді,
В гурти птахів для вильоту збира.
Із потаємних, жовто-сірих схронів
Свої дива для світу дістає,
Живе частенько теж не по законах:
То літом бабиним дерева заснує,
То задзеркалить сонцем тиху воду,
То дощиком умиє сіру вись,
Милується щодня на свою вроду –
Не відкладе нічого на колись.
24.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758966
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.11.2017
Придумав хтось колись вокзал –
Місце розлуки,
Там, де непрошена сльоза
Купає муки.
І коли поїзд дасть сигнал,
Душа здригнеться,
Й готовий дочкам і синам
Віддати серце.
А коли поїзд забира
Твоє кохання,
То найстрашніша є пора –
Без сподівання.
Якби Всевишнім я була,
Розлук не стало б,
Коханим стрітись помогла б.
Немов кристали,
Ті сльози б радістю цвіли,
Й горіли б очі.
Любові теж нема ціни…
Думки пророчі…
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2017
Рання осене! Ой дивна осене!
Ти по саду ногами ще босими
Ходиш тихо, ніким не помічена,
Та пташки галасують у відчаї:
За моря відлітати збираються –
Серед них ватажки обираються.
Сад рясний так радіє цій осені:
Ноги миє дощем їй і росами.
І туман загляда- женихається,
Тільки осінь над ним насміхається,
Тож походить, немов неприкаяний,
І в найближчих ярочках зникає він.
Рання осене! Ой дивна осене!
Моя подружко ти, жовтокосая!
За тобою спішу, йду я стежкою,
Зачепилась за кущик мережкою,
Ой мережечкою- павутиннячком,
Полетіла, легка, в капустиннячко!..
Рання осене! Ой дивна осене!
12.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758899
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.11.2017
Пливли на південь клини журавлині,
То ж небо рвали їхні голоси,
А на узліссі кущ горів калини,
Яку до танцю вітер запросив.
Обнявши її ніжними руками,
Він гілля колисав і підіймав,
Сльозинками роса униз стікала,
Бо відчувала: скоро вже зима.
Спіткнувся жовтень об пеньок під листям,
Труснув хмаринку – дощик у ріллю.
Лісок іще не зовсім оголився,
Та все одно я пору цю люблю.
5.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758654
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.11.2017
Земля і воля, й мова солов'їна –
Це триєдиний нації портрет,
Якої ймення – мати Україна
Й яку не раз піднято на багнет.
І мова, й воля нагло плюндрувались.
Проти відваги ворог сатанів.
Земля ж сльозою й кров'ю заливалась,
Та відданих не позбулась синів.
Сьогодні долю знову розпинає
Росія – учорашній «рідний брат»,
(Чужинська мова у містах лунає)
Забрала Крим, Донбас хоче забрать.
Та дух козацький, вільний, незборимий,
Не втримає його ніяка кліть,
Ніяка сила й волі не скорила
На протязі кількох тисячоліть.
Єднаймось, браття, духом і тілами
Проти свавілля-дикості Кремля
Й на битву із іудами-панами,
Нам Бог поможе і свята земля!
3.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758653
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.11.2017
Дарує сонечко весну,
Щоб розбудить життя і землю,
Пташині пісню голосну.
За це вклонюсь йому доземно.
Дарує сонце літа час,
Зігріти щоб теплом любові
Птахів і землю, і всіх нас.
За це вклонюсь йому я знову.
Дарує сонце восени
Землі і людям урожаї,
Пташині дочки і сини
Осінню казку поважають.
Без сонця не бува й зими,
Птахи у вирій подалися,
Земля радіє їй і ми
Тепліш обулись, одяглися!
12.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758489
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.11.2017
Котилось небом
Яскраве диво
Навколо тебе
Весь день ходило.
Рухалось небом,
Не присідало.
- Виспатись треба, -
Врешті згадало.
За ліс сховалось,
Закрило очі.
Сутінки впали.
Початок ночі.
Що це?
22.08.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758488
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.11.2017
Колише вітер золото в дібровах,
У мареві сховалась далина –
То осінь в золотій своїй короні,
Іде й росою трави пелена.
Вже заглядають морозці у ранки,
Розчервонівсь на сонці стиглий глід,
Виконує пташині забаганки
Природний лікар серцю – його плід.
А осінь шепче… Шепче казку листю,
Рахує дні до перших холодів.
Почули птахи й в небо піднялися,
Щоб за моря, в чужі краї летіть.
14.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758410
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.11.2017
Коли зоря дугу опише в небі
І згасне, раптом стиснеться душа…
«Хіба немає в ній уже потреби
Й куди вона так рано поспіша? –
У Вічності я мрію запитати, –
Адже ми й зорі – часточки буття.
Всього початком є природа-мати,
А світ навколо – то її дитя.
24.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758409
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2017
Історія – то є не просто час,
Події й люд там у клубок сплелися,
Коли хотілось плакать і кричать
Від того, що всі мрії не збулися.
А час летів і долю напинав,
Важку, вдовину долю України,
Де хрест і пісня, де народ конав,
Та вижив: знать хотів, що буде після.
У голод у тридцяті врятувавсь,
Лишивсь напівживий… Чи не для суду?
А далі 37-ий влаштував
Віссаріон, із Грузії Іуда.
Це він війну на плечі нам поклав,
Котру проніс народ і раз, і вдруге,*
Та перемогу впевнено кував,
Хоч мав у серці непомірну тугу,
Що вилилась у праведну мету –
Оплакану й омріяну свободу,
Й після стількох в історії потуг,
Таки здобуто волю всім народом!
І хоч, здавалось, воля – ось вона,
Та московити все до рук прибрали,
І ось аж через двадцять літ... війна…
А може, і не м’язи то заграли,
А вміло запланований реванш,
Щоби затиснуть нас тугіш петлею?
Щоб нахилити знаву до параш?
Вони не просто дурнів з себе клеють –
Не можуть нам пробачити Майдан,
Коли народ закинув їхні пута,
Коли не захотів уже ридать…
Це добре зрозумів кривавий Путін.
Та той, хто волі укусив хоч раз,
Недоїдки вже споживать не буде,
Це усвідомити вже й Путіну пора:
Ми – не раби, ми здавна вільні люди!
23.10.2016.
* …проніс народ і раз, і вдруге – Війна пройшла із заходу на схід і назад.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758249
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.11.2017
Малює осінь казку за вікном:
Закутані у золото діброви,
Лелечі клини, згублені давно
В високім небі, раннім, сіробровім.
Гаптує осінь диво-килими
І літа бабиного ніжні візерунки,
І ліс, нехай не зовсім ще німий,
Припас для нас грибочки-подарунки.
Прядуть дощі осіннє срібло з рос,
Колишуть воду вітряні весельця,
Не скоро закує її мороз,
Тому й радіє ніжне пташки серце.
27.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758231
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.11.2017
Осінньо-синя затремтіла вись,
Стривожилась лелечими ключами,
Вони ж під самі хмари піднялись
Й землі «прощай» розгублено кричали.
І смуток борозною в серце ліг,
Не одному сльоза зросила очі:
Тікало літо на лелечому крилі,
А нас чекали довгі темні ночі.
26.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758056
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.10.2017
[u](Українська патріотка-снайпер з чеченським корінням, убита ввечері 30.10.2017. під Києвом пострілом у голову. Їй було 34.)
[/u]
Осінній вечір пострілом лукавим
Розіп’яло і болем обпекло…
Зі скронь Аміни цівкою стікала
Гаряча кров. Забризкане і скло…
Ця жінка-амазонка – справжній воїн,
В очах – небес безмежна глибина…
Чому краса ця створена для воєн?
Яка її в прийдешньому вина?
Може у тім, що жінка вона й мати,
І Україні віддана дочка,
То ж ворогів навчилася вбивати
І мала фах найкращого стрілка?
Чому життя добігло її рано,
Адже краса й любов врятують світ?
На тілі України це є рана,
Бо гине найвірніший її цвіт.
Аміна – то є справжня українка,
Так, Україна – це й її земля.
І тяжко нам, і невимовно гірко:
Свої? Чи то убивці із Кремля?
30.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758054
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.10.2017
Гарцює осінь в парках і лісах,
Золочені вдягає всім корони,
Берізки пофарбована коса
Підкреслила її казкову крону.
Запнулось небо в сіро-синю шаль
З лелечими тривожними ключами
Й затріпотіла стогоном душа,
Немов услід їм з болем прокричала:
«Чекайте, не спішіть у край чужий.
Іще теплом наш рідний край багатий!»
«Звичайно, хочеться нам тут іще пожить,
Але зима нас може покарати.»
І зникли-заховалися з очей,
Вони ж лелек довгенько ще шукали,
Не розуміючи в природі двох речей,
Чому птахи у край чужий втікали.
17.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757914
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.10.2017
Згорали-падали зірки
В ніч листопадову
І понад стрічкою ріки,
Й понад левадами…
Там полином зросла печаль
У серці матері:
Сини йдуть землю захищать –
Їх в неї… п’ятеро…
Боровся перший до кінця –
Загинув, стоячи,
А готувався ж до вінця –
Як серцю боляче!..
А другий втрапив у полон,
Упав, не зламаний…
Чому життя так повело?..
Ще троє… з мамою…
Кигиче чайкою вона
Між них… Старається…
Спокою не дає війна…
У сні здригається…
І коли бачить зорепад
У небі зорянім,
У серці – лютий снігопад,
Тугою зораний.
6.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757913
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2017
Заколисана барвами
тепла осінь у вересні,
Усі птахи вже парами
і гаї повні вереску…
Сивим вранішнім дощиком
полини заросилися,
Ти казкова удосвіта,
в полотно попросилася.
Не впізнати й тоді тебе,
коли з сонцем прощаєшся,
Мов дитя, ти радітимеш,
вишить сон намагаєшся.
Неповторна ти в обіймах
запізнілого полудня,
Саме ти мною обрана,
залишайся у споминах…
24.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757681
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.10.2017
Коли в душі любові дивний сад
Вже поселивсь і рясно квітне цвітом,
Коли ти не втомився колисать
Чуття, яке тобі дарує літо,
То до землі до рідної любов,
Котра від діда-прадіда далася,
Ота синівська,неспокійна кров,
Що у борні століттями лилася.
Нуртуй, козацька кров, не затихай,
Адже земля під ворога прицілом,
Немає в світі більшого гріха,
Ніж той, як діти власний код* не цінять.
25.10.2017.
* Кодом вважається рідна мова, земля, звичаї рідного краю.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757680
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.10.2017
Свіча й троянда – два зовсім не схожі
Дарунки для… загиблого бійця:
Свіча в безсмертя шлях знайти поможе,
Троянда – рано зірване життя.
А поряд на портреті в стрічці чорній
Обличчя юне, навіть ще без вус.
Це він м’яча ганяв іще учора,
Пірнав найглибше рибою в ставу.
Вдивляюсь у напівдитячі очі,
Й гірчить сльозою змучена душа:
Це він стеріг для всіх нас мирні ночі,
Тепер у сиву вічність поспіша.
О, скільки ж їх зібралося над нами
Крилатих ангелів, ні, посланців від нас,
Щоби не розповзлося те цунамі,
Котре перевернуло весь Донбас.
Свіча й троянда – символи безсмертя,
Адже вони – то світло і життя,
Це тим, хто йшов до волі метр за метром,
Завдячуймо ж їм всім своїм буттям!
Свіча й троянда – це дарунки Божі,
Утілені в них світло і краса.
Поки ми жити й думати спроможні,
Даруймо тим, хто вже на небесах!
28.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757586
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.10.2017
Я повернуся, мамо, із війни,
Можливо, білим ангелом, крилатим,
Тебе я й землю гідно боронив,
Життя віддавши за Вкраїну-матір.
Я повернуся, мамо, із війни,
Щоб посмішку тобі подарувати,
На півдорозі ворога спинив
Й ані тебе, ані себе не зрадив.
Я повернуся, мамо, із війни,
У сон твій серед ночі завітаю,
Й немає в тому нашої вини,
Що я на небі. Правда ця свята є.
9.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757585
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.10.2017
Пасе вже осінь мокрі вранішні тумани,
Украла дня частину немалу,
Ключі останні в небесах намалювала,
Добавила роботи ще селу.
Така вона – в кількох іпостасях є осінь –
Цариця й трудівниця водночас:
То золотом засипле землю не назовсім,
То працювати заставляє усіх нас.
Та осінь ще й багата, щедра господиня:
Дарує фрукти, овочі, вино,
Шанує землю й трударя на ній – людину,
Пригостить щукою, карасиком, лином,
А іноді пухким, ще теплим короваєм
Із свіжої , й як білий сніг, муки.
Для пирогів калина в лузі достигає,
Яку й пташки в мороз смакують залюбки.
Такою осінь кожен рік у нас буває
Й земля така багата – тільки в нас:
Весною зеленню і квітом все буяє,
Не менш чарівно-дивним є й осінній час!
18.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2017
Нічка спить у обіймах любові,
Висипавши зорі з рукава,
Я ж веду свою розмову з Богом,
Добираю змучені слова:
«Чом же ти, Великий, мудрий, вічний,
Не зупиниш війни на землі?
Матері заглянь у її вічі,
Коли плаче свічка на столі.
Лиш тоді ти, Отче, зрозумієш,
Що то є матусина любов».
Слуха ніч і вись її темніє…
Упились журбою небо й Бог…
27.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757366
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.10.2017
Поглянь, як осінь жовта пропливає
За журавлиним угорі ключем,
Як смутком тихим землю поливає
І в душах засіває ніжний щем.
Лягали вони золотом червоним
На листяні дерева і кущі,
Я ж опинилась в осені полоні
І душі наші стали не чужі.
Як і усі, я в неї закохалась,
Хоча цього й не мала на меті,
Із вітром на берізках колихалась,
Перебирала коси золоті.
Коли ж діждусь, як ранок заблукає
У марева кудлатій бороді,
У жовтолистім лісовім розмаї
Грибочки я шукатиму тоді.
26.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757289
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.10.2017
(Учора, 7.09.2017, під Авдіївкою загинув ще один укр. воїн.)
Учора ще одна свіча згоріла…
І над промзоною увись душа знялась…
Ще сонце вересневе землю гріло…
Чом доля врятувать не спромоглась?
Застигло у німім риданні небо
Над полем, де Авдіївка, в четвер…
Скількох ще українців туди треба? –
Серця запричитали всі тепер.
А згодом вдома свічечка горіла
Й рікою сльози бігли із очей…
Упала мати на холодне тіло
І біль, немов метал, її пече:
Чому ж синочка в неї відібрали
Й за що насправді ще трива війна?
Невже то доля з нею жарт зіграла –
Її і нас тривожить таїна.
8.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757286
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.10.2017
Зустрілось літечко з осінньою добою,
Щоб вересню вудила передать,
А та відповіла йому любов’ю,
Зраділа почуттям отим вода.
Городи запишались врожаями,
У золоті діброви і ліси,
Громи стомились – більше не дрижали –
Боялись край позбавити краси…
9.08.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757069
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.10.2017
Осіння ніч в кишенях сни тримала,
Ділила їх на всіх-усіх людей,
А коли ранок вирветься з туману,
Тоді й дорогу сонечко знайде.
Прорве воно завісу щільну, сиву
Несмілим першим променем згори.
Нечітко ляже в мареві курсивом,
Як свідок осені й ранкової пори.
Ще вітер не насмілився повіять,
Красу боїться ранку сколихнуть.
В росі купають айстри свої вії,
Щоб сонечку закохано моргнуть.
Осінній ранок – то не просто казка,
Що з марева, мов човен, виплива,
Він той, хто для душі дарує ласку,
Яку не передати на словах.
21.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757068
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.10.2017
Трави після жаркого літа
Притомилися, ледь живі,
Мов карлючки, заклякли квіти,
Забілів лише деревій.
Його кругла з суцвіть долоня
Себе осені простяга,
Та ж свої золоті корони
На дерева й кущі вдяга.
Вітер бавиться жовтолистом,
Що зненацька злітає вниз,
Коли ж він починає злиться,
Рве щосили і всім болить:
І листкам, що від ран страждають
На холодній блідій траві,
І гілкам, котрі голі мають,
Зустрічатимуть вітровій.
Повнить серце журба осіння
За красою і за теплом,
І шукає душа спасіння,
Щоб весною зійти зелом.
18.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756917
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.10.2017
Дивлюсь, як осінь з золота тче казку
І запряга стривожені вітри,
Ліс одягає жовтооку маску,
Грибочками засіяв і бугри.
Як небо нахилилось над землею,
Купає землю росами й дощем,
Вночі чарує жовтою зорею,
І будить в серці дивно-ніжний щем.
І оповита тишею-журбою
Осінню ніч вартує ще й вода,
Під зоряною виспиться габою.
Між очеретом сріблом прогляда.
А коли сонце день новий розбудить
І павутинням гілля заснує,
Такого дива очі не забудуть…
В душі моїй так затишно стає!..
10.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756916
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.10.2017
Тривожний час. Війна кипить на сході…
Танцює танго Путін на хрестах,
Та ми не віддамо уже свободи
Й наш спротив до рашистів вироста.
Немає в світі ще такої сили,
Щоб закувала волю в кайдани,
А чи змінити колір неба синій.
Хоч не були готові до війни,
Та маєм дух, а він сильніший зброї,
У ньому все: і мати, і земля.
Це він народжує і в бій веде героїв,
І рани після бою ізціля.
Щоби раділа Україна дітям,
І не чорніло сонце ув очах,
Воно також радіє й краще світить,
Коли плече торкається плеча.
Єднаймося ж усі в кулак, єдиний,
І перемогу викрешем в борні.
Тоді лиш прийде світла та година,
Що подарує мир тобі й мені!
31.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756758
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.10.2017
Село моє рідне – краса незрівнянна,
Криниць глибина в тобі й шепіт хлібів,
Від тебе стежина вела і від мами.
Несу ці два образи завжди в собі.
Село моє – то сторона веселкова
З травневою свіжістю квіту садів,
Всевишній, повісивши в небі підкову,
Помітив для мене місцини святі.
Село моє – мною не випита казка,
Де гай потонув у піснях солов'їв.
Самотньо коли на душі мені й важко,
Думками лечу до притихлих ставів.
Село моє, ти мій початок для пісні,
Де верби схилились в зажурі своїй,
До тебе вертатиму, доки не пізно –
Хрести там чекають моєї сім'ї.
11.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2017
Осіння нічка зорями розквітла,
Коли зустрітись мали ти і я.
Згори лилося чародійне світло -
То місяць посміхався звідтіля.
У ранки сиві осінь заблукала,
Вони ж пили росу з її долонь.
Вітри крилаті бавились квітками,
Поки знов ніч усе взяла в полон.
25.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756523
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.10.2017
Дрімають трави попід килимами,
Луги й галяви в росяних стежках…
На потемнілі води у лиманах
Жовтневий день краплинками стіка.
Стомившись він у вечір шкандибає.
Все ж не забув приспати комарів.
А сонце небом землю застібає.
Переступає ніч святий поріг…
Із нею й місяць виплив на доріжку,
Щоб засвітити зоряні вогні.
Душа за день теж притомилась трішки,
Нагадує про сон вона мені.
14.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756522
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.10.2017
Де барвінок синій
Килим постелив,
Тато свого сина
До грудей тулив…
Батькові долоні
Теплі і тверді,
Вогкі, ледь солоні,
Все життя в труді.
[i]Приспів:[/i]
«Не буває в світі
Більшої біди,
Коли гинуть діти
І нема води,
Як земля палає
Й плачуть матері,
Як вогонь над плаєм
Й чорний диск вгорі.»
Батькові в волосся
Впала сивина –
В пізню його осінь
Забрела війна.
Чується молитва
З вуст його й землі:
Не були щоб вбиті
Батько й син в борні.
[i]Приспів.[/i]
«Не буває в світі
Більшої біди,
Коли гинуть діти
І нема води,
Як земля палає
Й плачуть матері,
Як вогонь над плаєм
Й чорний диск вгорі.»
Де барвінок синій
Килими стелив,
Внука вже – не сина
Дід тепер тулив,
І з грудей молитва
Лине мовчазна,
Та її Всевишній,
Вірю, розпізнав:
[i]Приспів. [/i]
«Не буває в світі
Більшої біди,
Коли гинуть діти
І нема води,
Як земля палає
Й плачуть матері,
Як вогонь над плаєм
Й чорний диск вгорі.
Хай земля квітує
В обіймах весни,
Небо сторожує
Лиш спокійні сни.»
10.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2017
Приречений народ, що не вберіг
Історію свою і рідну мову,
Його чека найважча із доріг,
Котру він починає знову й знову.
А коли він стає іще й сліпим,
Манкуртом виглядає тоді в світі,
Щоб вижить, має націю зліпить
І до керма поставити еліту.
8.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756399
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2017
Колисала ніч розлуку,
Падали зірки,
Потонули в тиші звуки…
На землі – пташки.
Нічка тишу колисала,
Проганяла сни,
А в бійця життя… згасало
На шляху війни.
Ніч у очі заглядала,
Проганяла смерть,
А коли уже світало,
Напоїла вщерть
Не росою, а водою,
Що лилась дощем,
Й розминувся він з бідою,
Легшав біль і щем.
Ніч розлуку колисала,
Зірку ж – зберегла.
Долю хлопцю врятувала
Дівчина з села…
3.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756076
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 19.10.2017
Кричала душа вдовина
І сліз їй не вистачало…
Сьогодні вона вже сина…
В труні із АТО стрічала.
Такого ще молодого,
Без батька зростав із нею,
Раненько він став на ноги,
Мов Бог, дорожив сім’єю.
І вмить ожила картина,
Далека, сумно-тривожна:
Синок був зовсім дитина –
Забути таке як можна?!..
Тоді із Афганістану
Доправили чоловіка,
Так рано вдовою стала
Тай буде уже довіку.
І серце геть розривалось,
І глухо душа стогнала,
І плечі вдови здригались…
За що їй такий аналог?
18.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756072
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 19.10.2017
Привезли чоловіка із зони АТО,
Щоб у рідній землі поховати.
А чому не з війни, те не скаже ніхто…
Боїмося війну ми війною назвати?..
Що війна це, те визнав уже цілий світ,
І вогонь там смертельний літає:
України воює найкращий там квіт
І вночі, і удень, і коли ледь світає.
Поховають бійця, як належить, як слід,
Та від того матусі не легше.
Смерть і цю проковтне Україна і світ?
Втрата сина далеко не перша.
Тисячі полягли у нерівнім бою,
І без бою також вже без ліку,
Захищаючи землю, родину свою,
Люди ж ті були різного віку.
Прогримить над могилою залп – не салют,
Спорожніє душа і знеможеться серце.
І усі цю війну у думках проклянуть.
Завтра ж знову в АТО відправлятимуть берци…
1.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756029
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.10.2017
Здригнувся світ: іще одна війна?!
На цей раз в миролюбній Україні?
То Кремль кордони знов свої міня,
Не будь же, світе, ти такий наївний.
Він Крим купив, заміривсь на Донбас,
Щоб дух наш перевірити і влади,
Та швидко зуби обламав об нас,
Хоч у генштабі і багато гадів.
Попереду багато ще боїв,
І жертв народних буде ще багато,
Та землі ми захистимо свої
Й збудуємо собі нову вже хату.
18.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756027
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.10.2017
Заплакав росою ранок,
Як сина її убили…
Тяжка, незагойна рана
В душі у матусі нила:
Чому розтоптали право
Її мать живого сина?
За що була ця розправа,
За колір, за жовто-синій?
Син так любив Україну
Від Заходу і до Сходу,
За що ж він тоді загинув –
Продовжувач свого роду?
І тихо сльоза стікала,
І кров’ю волало серце,
А з ними – і дні тікали…
Життя вже не мало сенсу…
Та є материнська сила,
Свята і непереможна,
Устане вона й за сина,
Загляне у серце кожне
Й поділить загальне лихо
На всіх – по дрібній частині –
Такий заповіт великий
Дістала вона від сина.
І плакав росою ранок,
Щоб сили ті відновити,
Й народу глибокі рани
В росі назавжди втопити.
18.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755793
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.10.2017
Постукали слова до мене,
Щоби у вірші їх ввела,
Про жито, стигле і зелене,
Про долю рідного села,
Й про неньку нашу – Україну,
І доленьку її, гірку,
І про красуню Чураївну,
І про Дніпро – святу ріку,
І про замріяну калину,
Що стереже у лузі брід,
І одиноку тополину,
Що український славить рід.
Слова… Ви друзі мої вірні
У горі й радості – завжди,
І це, мабуть, закономірно.
Врятуйте ж край мій від біди!
3.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755787
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.10.2017
Гримить війна і небо розривається
Стрілою вогняною знов навпіл,
А на землі дівчатко надривається,
На ніжки стаючи свої слабі.
Підняти неньку хоче, закривавлену,
Мале дитя не може ще збагнуть,
Чому в його матусі раптом «вава» є,
Що до життя її не повернуть…
Плачем дитячим тиша, приголомшена,
Дивилася згори на чорний дим,
На дерево, що стало, ніби локшина,
І на стіну, розсипану в ряди.
Це тільки штрих того, що відбувається,
А скільки охопив би об’єктив,
І показав, як кров’ю упивається
Земля, в якій міг опинитись ти?!
15.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755701
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.10.2017
Душа народу корчиться від болю,
Адже загарбник ходить по землі.
Заміривсь Кремль на нашу долю й волю,
До Криму шлях прокласти тим звелів,
Хто тут «під кайфом», словом, терористам,
Вести під прикриттям російським бій:
Тут «зеки» з автоматами й артисти,
Їх Батьківщина – Псков, Кавказ, Сибір.
Зима і дощ вогонь той не спиняють,
Хоч по коліна у крові Донбас,
Росія ж «гумконвої» посилає
Із зброєю, щоб винищити нас.
Давно там сміх і пісня не бриніли,
В вогні й руїнах весь Донецький край.
Там серце промислове України
Спинилось, бо настав російський «рай».
Та ворогові нас не подолати,
Бо наша зброя – віра і любов,
Господарями станемо у хаті,
Бо з нами Правда і Великий Бог.
3.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755699
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.10.2017
Теплом і туманами осінь багата –
Дерева втопились, і річка, і хати.
Важкою росою укрилась верба,
Аж раптом невидима сила зрива
Жовтенький листочок і… кидає в воду.
«Шкода, та не зміниш закони природи, –
Подумала я, задивившись на нього, –
Здається, мене кличе на допомогу.
Чи купіль не та сиротині-листку?»
В тривозі біжу по сирому містку
З бажанням листочок таки врятувати.
Та тільки туман його встиг заховати.
30.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755525
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.10.2017
Закружляла осінь падолистом,
Захолола річки темна сталь,
Журавлі в тривозі піднялися
Й полетіли в невідому даль.
Опустилось невеселе сонце,
Довше спить воно вночі тепер,
І росою плакало віконце,
Проводжало з дому і тебе.
Сиві хмари небо застелили –
Теж сумують за ясним теплом.
Не втрачають чорнобривці сили –
Їм якби завжди так і було.
28.01.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755524
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.10.2017
Ще літечко дрімало на покосі
І свіжим листом хвастав зелен-гай,
Та вже несміло наближалась осінь.
Туман частіш над річкою лягав.
І лиш калина осені раділа
Й на сонці гріла ягідкам боки.
А скільки ще на нас чекає діла,
Окрім картоплі, – морква, буряки!
Пора осіння хоч і невесела,
Та найбагатша з давніх пір вона:
Доволі стало овочів в оселях –
І кварта молодого ще вина!
6.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755273
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.10.2017
Чарує осінь і єство, і око,
У вишиванках і поля, й ліси.
Вони, мов килими, вузькі й широкі,
Луги застигли в обіймах краси.
У очереті заховалась річка,
Що служить раєм птиці водяній,
Віншує сонце голубу ту стрічку
І все, що відбувається на дні.
Акації в бурштинових сережках
Рукасте гілля тягне догори,
Берізонька майстерно тче мережки
Й шепоче казку денної пори.
Вітри їй розплітають довгі коси,
Мов нареченій з-під вінця колись.
Траву прибрали ранки в сиві роси –
То вересень із жовтнем обнялись.
4.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755272
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.10.2017
Нічка, темна, крила в гори
Опустила
І на небо тихі зорі
Запросила.
Поміж них пливуть біленькі
Лебедята,
Діточок несуть маленьких
На крилятах.
Вони сни несуть чарівні
До півночі,
Де дрімота закриває
Діткам очі,
Тож зручненько ляж, дитино,
На крилятко,
Сни корисні для людини.
Спи, малятко!
21.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755160
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 13.10.2017
Стеле осінь листя невпопад:
Під кущі, дерева, у калюжі -
Килимками зажовтів і сад.
Зеленіють лиш високі ружі.
Квіти ці давно вже відцвіли,
Брилики згубили в теплім літі,
Горобці свій лемент підняли –
План складають, зиму як зустріти.
Пропливли у вирій журавлі,
Десь, мабуть, до моря долітають…
Свіжі скиби чорної землі
Трактори в полях перевертають.
10.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755158
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.10.2017
Сипле попелом час,
Щоб загоїть Донбасу рану,
Та чи вистачить нас,
Щоби пам’ять від болю відмить,
Адже в кожній душі
Ще маячить портрет тирана,
Й зашкарублі брижі,
Без яких не стають людьми.
Скільки зламаних доль!
Хто лічив їх? Та й чи полічить?!..
І у душах – кордон,
За яким – не порожній звук:
Там – молитви слова
Й передчасно погаслі свічі,
В чорній хустці вдова
Й тисячі материнських мук.
Не одне з поколінь
Лікуватиме спільну рану,
Попіл згаслих полів
Намагатиметься зцілить…
Посивіє земля,
Полином проросте, мов зранить…
Неба сили звелять
Україну уже не ділить…
23.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755021
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.10.2017
І настане час,
коли один скаже:
«Слава Україні!»
І мільйони
відповідатимуть:
«Героям слава!»
Степан Бандера
Знов подвигами дихає земля
І Україні добавляє слави,
Сини її в бою проти Кремля
Стоять на смерть. Вони міцніші сталі.
Із діда-прадіда долала вона шлях,
Щоби позбутись рабства і неволі,
І падали найкращі на полях
У боротьбі за України долю.
Історія у пасмах сивини,
Але не відцуралась від свободи,
Кривавими були шляхи війни,
Та не зламати дух мого народу!
Напівзруйнований сьогодні наш Донбас,
Болять землі його смертельні рани,
Та прийде істини великої той час,
Коли здолаєм і цього тирана.
28.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755012
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.10.2017
Велика правда про УПА
В стогах історії ховалась,
Від часу навіть загнивалась.
Німа вона була й сліпа,
Та вижила, прийшла у світ
Героїв нації назвала,
Їх імена крізь товщу літ
Прийшли до нас і запалали
Серця святим отим вогнем.
Любов’ю до людей розквітли,
Їх більшало із кожним днем,
І темряву прорвало світло.
Сьогодні ще іде війна
Між темним мороком і сонцем,
Та буде названа вина,
До правди хто закрив віконце,
Бо нація тоді жива,
Коли героїв пам’ятає.
Ні не високі це слова –
Такою істина свята є.
2.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754884
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 11.10.2017
Сьогодні свято в Ніли Гуменюк:
Народини вона в цей день святкує,
Не знаю, як у неї із меню,
Та справжнє свято всіх завжди лікує.
Шлю, Ніло, побажань Вам цілий пуд,
Здоров’я кріпкого і щастя повні чаші,
Сьогодні треба про усіх забуть –
Радіють хай душа і серце Ваші!
11.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754881
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.10.2017
Упали роси на життя покоси
Тай оживили півсухе зело,
Хоч у душі моїй розквітла осінь,
Згадалося усе, що відбулось:
Дитинства незаплетені косички,
Кохання першого невипите вино,
Й оті далекі, недитячі звички,
І батькова криниця з темним дном.
Те джерело краси і прохолоди,
Хлібів стіна в задимлених полях,
І вулиця з корінням мого роду* –
Прапращурів моїх свята земля.
Не полинами спогади лягають –
Солодкощемним трунком у душі,
Й краплинками минулого збігають,
Наповнюючи тим теплом вірші.
9.10.2017.
*У нашому селі Верескуни була центральна вулиця Ходаки, де за моєї пам'яті, крім сім'ї мого дідуся, жили сім'ї його двох братів та близьких родичів з прізвищами Ходак.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754645
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.10.2017
[b]("Чуття своєї матері Вітчизни
Живе у її дочках і синах",[/b] - такими словами почав свій коментар до мого твору відомий поет Олекса Удайко. Не могла я не продовжити його думку.)
Чуття своєї матері Вітчизни
Живе завжди у дочках і синах
Від подиху найпершого й до тризни,
Аж поки доля лет років спиня.
Й немає почуттів, дорожчих серцю,
Котрі всотав від мами з молоком.
І коли Гімн виконував в ясельцях,
І коли став дорослим козаком.
Й тоді, коли зустрілася козачка,
Опорою що стала для плеча,
Котра з дитинства ще була смільчачка.
Вкраїну матір'ю вдвох стали величать.
Сьогодні ворог землю навпіл крає,
В Донбасі – зрада, вогняна гроза,
Зі зброєю козачка – не в коралах,
Він – теж. Повернуть ворога назад.
7.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754642
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.10.2017
Ми не були з Росією братами
Й історія засвідчила про це –
Ми у Європу є й були вратами
І мали незап’ятнане лице.
Земля котилась впевнено і кволо
Й стогнала Україна у ярмі,
Та мріяла про мир вона і волю,
Хоча кинджал в душі її стримів.
Ми не були з Росією братами ,
Коли, мов діти, гралися в Союз,
Тоді, як в кращих голови злітали,
Не відчували справжніх її уз.
Сьогодні час кинджал той витягати,
Тяжкі загоїть рани вікові,
Навчитись матір, землю шанувати,
Намітити шляхи собі нові.
1.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754468
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.10.2017
Незатишно і порожньо в душі…
Ясніла в косах вицвіла мережка…
З тобою ми давно уже чужі
І порізно життя долаєм стежку.
Із холоду ти ткав свої слова,
Душа від них на кригу замерзала,
І холоднішим кожен день ставав,
Змією в серце думка заповзала.
«Хіба замкнувсь для мене інший світ?
Чи слів у світі не існує інших?
Хіба мені вже так багато літ? –
Запитую себе щоразу в віршах.
25.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2017
У золото діброви одяглися
І клен вогнем червоним загорівсь,
Тепер у нього не зелене листя.
Над ним тривожать небо журавлі.
Стоять ліси в зажурі, у глибокій,
І терен від печалі посинів.
Царює всюди осені неспокій,
Тож терен його віддано стеріг.
Вітри засіли у сосновім гіллі,
В намисті, у червонім, дикий глід,
Калина поспішає на весілля,
Туманом пахнуть трави із боліт.
Проворна білка мчить за жолудями,
Мов верхолаз-висотник по дубах,
В дупло чуже вона не заглядає,
Коли несе гостинці у зубах.
3.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754394
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.10.2017
Життя – політ у вись, у невідому,
Коли позаду слід – твої роки,
Твої здобутки, помилки і втома,
І берег твій життєвої ріки.
Життя – це є твої у завтра кроки,
Коли крізь біль ступаєш і багно,
Це муки повсякденні і уроки,
Й тоді, як жить, тобі не все одно.
Життя – дорога, долею ведома,
Коли у тілі й мудрості ростеш,
Коли порядок у душі і вдома,
Та не бува воно легке, просте.
Коли ж політ угору не вдається
Й ти втратив сенс, а чи зламав крило,
Чи доля ненароком посміється,
Тримайся, не впади на саме дно.
6.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754389
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.10.2017