Ольга Калина

Жила людина ( Ящуку Олегу Анатолійовичу)

Пам’яті  Ящука  Олега  Анатолійовича  присвячую:  

Жила  людина  в  цьому  світі
І  звали  всі:  Олежка,  друг.  
Був  безвідмовним  і  привітним,
І  натерпівсь  в  житті  наруг.  

Мабуть,  так  доля  кепкувала,  
Коли  з’явився  він  на  світ
Й  життєві  пазли  призначала,  
Які  складались  стільки  літ.

І  перший  пазл  був  -  хвороба,  
Що  при  наро́дженні  дана́.
Ще  з  материнської  утроби
Свій  слід  йому  в  життя  внесла.  

Його  хворобу  лікувати  
Багато  бралось  лікарів,
Та  повноцінне  життя  дати,  
Ніхто  із  них  так  й  не  зумів.  

Хоча  навчався  він  у  школі
(в  спеціалізовану  ходив),
Та  до  ровесників  ніколи  
Так  дотягнутись  й  не  зумів.  

Він  жив  з  братами  біля  мами
(аж  четверо  було  в  сім’ї),  
Нестало  тата  дуже  рано,    
Тож  залишилися  самі.  

І  мама,  як  могла,  тягнулась,  
Щоби  підняти  діточок;  
І  працювала,  й  будувалась,  
Щоб  мали  дітки  свій  куток.  

Ті  ж  помаленьку  підростали
Й  по  черзі  в  армію  пішли,
А  потім  Віктора  нестало:
Солдата  мертвим  привезли.  

Мабуть-що,  горе  підкосило
Їх  сиву  матір  молоду:
Потрохи  та  втрачала  сили,
Згасала  в  днину  ту  важку.  

Два  сини  вже  були  жонаті,  
Лише  Олег  зоставсь  один.
Як  мама  вмерла  -  сам  у  хаті  
Лишився  жити  її  син.  

Він  прагнув  всім  допомагати,
І  на  роботу  ще  й  ходив,
І  як  умів,  давав  лад  в  хаті,  
Та  непомітно  якось  жив.

Спливали  дні,  літа  летіли,  
За  роком  рік  неслись  у  даль.
Зникали  зими,  весни  й  літо  –
Та  й  сивини  плелась  печаль.  

Не  раз  дивився  в  небо  синє
Як  пролітали  журавлі.  
І  чув  він  голос  мами:  «  Сину..»  -
Стискали  серденько  жалі.  

Отак  він  жив.  Тепер  -  нестало.
 Була  людина  –  і  нема;
У  хаті  лиш  журба  зосталась
Й  тьмяніє  пустка  із  вікна.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020

Додому із Харкова (Студінський Дмитро Віталійович)

Пам'яті  курсанта  Студінського  
Дмитра  Віталійовича  присвячую:




В  останню  путь  до  рідного  порога
Покри́вся  смутком  почорнілий  шлях.
Додому  з  Харкова  повзе  дорога
І  гу́биться  у  ско́шених  полях.  

 Все  небо  зранку  вкрили  чорні  хмари,  
 На  землю  пролили́сь  вони́  слізьми.  
Смерте́льний  час  вистукує  уда́ри  –
Сьогодні  всі  прощалися  з  дітьми.  

І  тіло  хлопця  привезу́ть  в  Житомир,
Де  всі  в  Озе́рному  чекають  вже  його́.  
Навіщо  в  дім  до  них  прийшло  це  горе
І  як  синочка  хорони́ть  свого́?

Ще  змалку  він  хотів  бути  пілотом  
І  управляти  в  небі  літаком
В  вечірній  час,  як  небо  вкрите  злотом,  
Й  як  сонечко  сідає  за  ставком.  

Та  не  судилось  хлопцю  політати,  
Тепер  лише  літатиме  душа.  
І  до  могили  прийде  посивіла  мати,  
Де  серце  буде  рватись  без  ножа.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020

В останню путь

Дітей  сьогодні  проводжають
В  останню  путь,  в  останню  путь..
АН-26  крилом  махає..
Їх  не  вернуть,  їх  не  вернуть..  

Голосить  мати  й  вся  країна:
Синочку  мій!  Синочку  мій..  
Зчорніла  з  горя  вся  родина:
Він  –  не  живий..  Він  –  не  живий..  

Стоїть,  чекає  вже  могила  –
Його  везуть,  його  несуть.  
Як  відпустить  й  де  взяти  сили
В  останню  мить,  в  останю  мить.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020

Завітала осінь

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DIn0Fx6kmRE[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EexCH_chgpo[/youtube]



Завітала  осінь  в  гості  падолистом,
Посміхнулась  в  айстрах  на  моїм  столі.
Цей  букет  чудовий,  ніжний  і  барвистий,
Він  втішає  око  й  любо  так  мені.  
Цей  букет  чудовий,  ніжний  і  барвистий,
Він  втішає  око  й  любо  так  мені.  

Принесла  для  мене  ще  пучечок  літа,  
В  пелені  осінній  пригорщі  тепла.  
Щоб  душа  замкнута,  смутком  оповита,  
Прихистила  втіху  й  радісна  була.  
Щоб  душа  замкнута,  смутком  оповита,  
Прихистила  втіху  й  радісна  була.  

Принесла  в  долонях  різнобарв’я  листя
Золотих  відтінків,  що  спада  в  траву.
І  несеться  пісня  вітру-бандуриста,
Що  схиляє  в  смутку  за  ставком  вербу.  
І  несеться  пісня  вітру-бандуриста,
Що  схиляє  в  смутку  за  ставком  вербу.  

Я  ж  іду  назустріч  бабиному  літу,  
Щоб  прийнять  дарунки  осені  мені,  
Та  тепло  крізь  пальці  втікає  по  світу…
І  вернеться  знову  з  сонцем  навесні.  
Та  тепло  крізь  пальці  втікає  по  світу…
І  вернеться  знову  з  сонцем  навесні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890808
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020

Пожежі в Луганську

Луганська  область  у  вогні.
Пожежі.  Детонують  міни.  
Відчуєм  наслідки  страшні,
А  чи  знайдемо  винних?!  

Дощенту  спалює  вогонь
Уже  зруйновані  будинки.  
І  страх  торкає  сивих  скронь,
Жахають  згарища  картинки.  

І  люди  гинуть  у  вогні,  
І  живність  та,  що  доглядали.  
В  непідконтрольній  стороні  
Здійснили  іроди  підпали.  

Із  вітром  принесло́  до  нас
Вогонь  і  цю  біду  страше́нну,  
Яка  все  нищить  і  весь  час
Вкриває  попели́щем  землю.  

Всі  підлі  методи  свої
Використовують  сепа́ри,  
Щоб  на  вкраїнській  стороні,  
Все  знищити...  Вже  так  дістали.  

Не  шкода  прихвосням  кремля
Ані  старого,  ні  малого.  
І  те,  що  нищиться  земля,
Замовчує  росія  знову.
 
Скрізь  сунеться  і  скрізь  біда:
І  на  Донбасі,  й  в  Карабаху.  
Ще  бумерангом  їй  вона
Повернеться,  й  зазнають  страху.  

Бо  є  над  нами  іще  Бог,  
Який  ізверху  все  це  бачить.  
Поверне  він  росіі  борг,  
І  її  підлість  не  пробачить.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020

Злива (дактиль)

Дощ  за  віконцем  по  шибці  полоще,  
Сіра  завіса  навкруг.  
Тонкий  струмочок  із  ринви  аж  свище,  
Краплі  сприймаю  на  слух.  

Злива  гуркоче  і  грім  десь  вдаряє,  
Стільки  налляло  води.  
Блискавка  небо  над  нами  кремсає,
Відблиск  її  аж  сюди.  

Туга  заповнила  простір  собою,  
Холод  іде  від  вікна.
Очі  скувало  як  сон  пеленою
Й  темінь  в  кутку  засина.        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020

Вітер і метелик ( байка)

(байка)

Гуляв  раз  вітер  на  просторі  -
Набридло  спати  в  холодку.
Зустрів  метелика  у  полі
На  звіробоєвім  листку.

Сидів  на  квітці  той  жовтенькій  
І  смакував  аж  досхочу
Нектаром  дуже  солоденьким..
І  вітер  каже:  «Бач,  лечу..

Гайда  зі  мною  за  діброву,
Туди,    де  водоспад  шумить,  
Там  стільки  того  звіробоя,  
Що  пити  і  не  перепить.»

Зірвавсь  метелик  і  полинув,
І  чим  найшвидше,  навпростець,  
Аж,  бульк...  і  в  водоспаді  згинув  –
Прийшов  метелику  кінець.

Мораль  у  байці  всім  відома:
Не  линь  за  вітром  -  сиди  вдома.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020

Пізня осінь

В  гілках  гойдається
І  осипається
Осінній  лист.

Та  й  всі  берізоньки  
Вже  зовсім  голенькі,  
Лиш  вітру  свист.  

А  вітер  дується,
І  небо  хмуриться,
Бо  йде  гроза.  

По  склу  в  віконечку,
Немов,  від  горечка
Тече  сльоза.  

А  осінь  журиться,  
В  туманах  губиться,
Йде  тихо  вдаль.  

З  дощами  мокрими  
І  днями  сірими  –  
Її  не  жаль.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020

Шістнадцять літ ( Івану Єдуардовичу Гаврилюку)

 Внуку  Гаврилюку  Івану  Єдуардовичу  
до  16-річчя  з  дня  народження:


Шістнадцять  літ,  а  вже  немало
Побачити  прийшлось  тобі:
Втікали  звідти,  де  стріляли
Й  земля  здригалась  у  вогні.  

Чужі  вокзали  й  залізниця,
І  нескінченна  колія.  
Повзе  цей  поїзд,  хоча  й  мчиться,  
Обабіч  -  села  і  міста.  

Стоять  зруйновані  будинки,  
Деінде  і  вогонь  горить.  
Розкидані  навкруг  пожитки
І  людям  неможливо  жить.  

Хоч  зрозуміти  було  важко
Все  те,  що  діялось  навкруг.
Тобі,  насправді,  було  страшно,  
Не  знав:  хто  -  ворог,  а  хто    -  друг.  

Позаду  смуток  дитбудинку,  
І    радість  у  новій  сім’ї.
Там  на  стіні  твої  картинки
І  м’яч  чекає  у  дворі.      

А  поряд  братики  і  мама,  
В  безпеці  ви  –  це  головне.  
І  стежечка  веде  незрима  
В  незвідане  життя  нове.  

І  ось  сьогодні  вже  шістнадцять,
Вже  скоро  й  школу  закінчи́ш.
Ой,  як  роки  ці  швидко  мчаться!
Куди  ж  ти,  час,  спішиш,  лети́ш?!  

Тож  побажаєм  підростати,
Здоров’я  мати,  сильний  дух,  
Мужніти,  сили  набиратись
І    хай  все  радує  навкруг.  

Нехай  твоя  життєва  стежка
Не  знає  смутку  і  біди,  
А  вишита  по  ній  мережка
 Дарує  світлі  кольори.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020

Вікторія ( Вікторії Валеріївні Яремчук)

Вікторії  Валеріївні  Яремчук:


Вікторія.  Дух  перемоги  
Закладено  у  це  ім’я.  
Тернисту  доля  шле  дорогу,  
Вона  важка  і  лиш  Твоя.

Велика  в  Тебе  силі  волі  
І  нездоланний  стійкий  дух.
А  ще  кепкує  з  Тебе  доля,  
Щораз  жбурляє  пригірщ  мук.  

Тебе  і  горе  не  зломило.
Стійкість  як  приклад  всім  й  мені.
Вже  шостий  рік  чекаєш  сина,  
Що  загубився  на  війні.
 
Мужньо  тримаєшся,  бо  –  мати!
І  цим  все  сказано  тепер.  
Тобі  судилось  дочекатись,  
 Як  син  прийде  і  обніме.  

Й  в  найближчий  обмін  полонених
Повернеться  син  назавжди.  
Не  буде  більше  сліз  солоних,  
В  сім'ї  не  буде  більш  біди.  

Ти  віриш  в  це  і  я  в  це  вірю!
Веде  нас  віра  до  мети,  
А  ще  вселяє  всім  надію,  
Що  зможеш  Ти  перемогти.  

Ти  переможцем  залишайся,
Щоб  через  терни  всі  пройти.
Іди  вперед  і  не  здавайся,  
І  за  собою  люд  веди.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020

Молюсь Богородиці

Спаси,  Богородице  Діво  Маріє,  
Бо  вже  так  загрузли  у  сво́їх  гріхах,
Що  вибратись  з  прірви  самі  не  зумієм  –
Лишається  в  душах  людських  тільки  страх.  

Бува,  ненароком,  відкриємо  двері
І  зло  потихенько  у  серце  зайде,
Руйнує  зсередини,  рве  ненажера,  
І  нищить  до  тла,  ще  й  до  прірви  веде.    

Спаси  нас  від  зла.  О,  Пречистая  Діво!
Нам  грішні  очисти  і  душі,  й  серця,    
І  кожному  з  нас  від  недуг  зціли  тіло,  
Щоб  мали  ми  праведне,  світле  життя.  

Спаси,  Богородице,  старця  й  дитину,  
Держави  майбутнє  для  нас  збережи,
Спаси  й  захисти  ти  мою  Україну,
Щоб  вільно  у  мирі  ми  жити  могли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020

Пірнаю в хмари

Купчасті  хмари  чередою
Пливуть  у  небі  в  синю  даль,  
А  сонце  тепле  наді  мною
Мою  розвіює  печаль.  

Воно  і  пестить,  і  голубить  
З-за  хмарки  променем  щораз.  
Душі  так  тепло  стає  й  любо,
Й  вона  звільняється  образ.  

На  мить  жура  вся  затихає
І  я  між  хмарами  вгорі
В  цю  білизну  вже  поринаю,
Й  лечу  думками  до  зорі.  

Бо  там  –  далеко  і  високо,
Десь  є  незвідані  світи.
Не  зможе  погляд  мого  ока
Цю  відстань  зором  провести.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020

Надя ( Слюсар Надії Яківні)

 Слюсар  Надії  Яківні  до  80-річного  ювілею  присвячую:  

Надійка  наша  народилась
У  невеличкому  селі.  
Тут  підростала  і  навчалась,  
Пройшли  рокИ  тут  молоді.  

У  Райгородок  ходила  в  школу
І  через  Замчисько  весь  час,
У  Андріяшівку  додому
Вела  стежина  кожен  раз.  

Пішком  ходили  тоді  в  школу,  
Бо  хто  ж  возити  дітей  мав,  
Та  в  те  дитинство  босоноге  
Ніхто  на  це  не  нарікав.  

Надюша  вчилася  відмінно,  
І  потяг  мала  до  пізнань,  
Але  в  роки  ті  повоєнні  -  
Не  мала  змоги  до  навчань.  

Потрібно  було  працювати.  
Батьки  в  колгосп  за  трудодні,  
Щоденно  йшли  їх  виробляти,
 Й  вкладали  сили  чималі.  

А  вдома  діточок  аж  троє,  
Бо  у  сестрички  –  два  братИ:
Є  Коля  –  старший,  менший  –  Толя.
Йому  вже  в  школу  треба  йти.  

Пішла  Надійка  працювати
Різноробочою  в  колгосп,
Взялись  який  перейменувати
У  новостворений  радгосп.  
   
А  це  вже  інша  тут  можливість,
Ніж  за  колгоспні  трудодні.
За  працю  грішми  тут  платилось,  
Хоча  ті  кошти  -  замалі.  

Була  дояркою  і  в  ланці
Сапала  в  полі  буряки.  
Вставала  в  темінь  –  рано-вранці,  
 Й  лягала  –  в  небі  вже  зірки.  

Але  вдалося  цій  Надії,  
Паспорт  отримати  тоді.  
І  враз  збулись  дівочі  мрії  –
Стежки  відкрилися  нові.  

З  цим  документом  працювати  
Можна  було  уже  кругом,  
Й  скрізь  на  роботу  могли  взяти  –
Й  зібралась  дівчина  бігом.  

Пішла  Надюша  працювати
В  Житомир,  в  льонокомбінат,  
(  Там  на  житло  у  чергу  стати  )
Пізніше  в  меблевий  комбінат.  

А  потім  Ваню  зустрічала,
Який  із  армії  прийшов.
У  нього  сильно  закохалась,  
Й  він  долю  з  нею  поєднав.  

Побрались  разом  молодята,
І  винаймали  ще  житло.  
Поки  своє  їм  змогли  дати,  
То  двоє  діточок  було.  

Синочок  Коля,  дочка  Валя  –
Двоє  маленьких  пташенят.
В  центрі  Житомира  будівля,  
Трамваї  де  корсують  в  ряд.  

Ось  тут  квартиру  їм  надали,  
І  стало  рідним  їм  житло.  
Кубло  сімейне  збудували,  
Й  життя  помірено  пливло.  

Поволі  діти  підростали,  
Ішли  у  школу  з  дитсадка.  
Оцінки  гарні  заробляли
Й  мама  щасливою  була.  

Незчулася  -    скінчили  школу,
Й  як  пташенята  із  гнізда,    
Крильми  змахнули  з  небосхилу  –
В  життя  дорога  їх  вела.  

Бухгалтером  стала  Валюша,  
Синочок  Коля  –  моряком.  
І  радіть  їй  була  найбільша,  
Як  всі  збирались  за  столом.  

Бо  скоро  діти  одружились,  
Прийшли  в  сім”ю  невістка  й  зять.
Невдовзі  й  внуки  народились
І  стали  в  гості  приїзджать.  

Здавалось,  жити  і  радіти,  
Та  захворів  в  Наді  Іван..
Прийшлось  його  похоронити  –
Ніхто  такого  не  чекав.

Зосталася  сама  в  квартирі  –
Діти  окремо  всі  живуть,  
Та  часто  стукають  у  двері,  
Ще  й  правнуки  до  баби  йдуть.

В  осінній  день  із  ранку  в  шибку
Постукав  вітер:  дзень-дзелень.
І  обережно  в  руки  скрипку
Узяв  і  став  співать  пісень.  

Бо  день  народження  у  Наді
Й  примчалось  вже  вісімдесят.  
Всі  привітати  її  раді
Й    всього  найкращого  бажать.  

Хай  безкінечною  рікою  
Пливуть  вперед  її  роки,  
Здоров’я  стрІмкою    водою
Хлюпоче  й  б’ється  в  береги.  

Нехай  же  буде  радість  й  втіха,  
Й  не  сходить  усмішка  з  лиця,  
Нехай  наповниться  лиш  сміхом
Квартира  в  кожен  день  життя.

А  літ  багато  ще  прожити,
Щоби  минуло,  десь  за  сто.  
Щоб  правнуків  коли  женити,  
Змогла  сидіти  за  столом.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2020

Дорога в Київ ( Слободанюк Олександр Вікторович)

Слободанюк  Олександр  Вікторович
Позивні:  "  Погранець",  "Кеп".
 (  07.01.1972р    -  19.01.2020р)

Неділкове  Савранського  району  Одеської  області.  
Молодший  сержант,  командир  відділення,  командир  бойової  машини  72-ї
окремої  механізованої  бригади.  
Місце  поховання:  м.  Первомайськ,  Миколаївська  область.

Указом  Президента  України  №  50/2020  від  11  лютого  2020  року,  "за  особисту  мужність  і  самовіддані  дії,  виявлені  у  захисті  державного  суверенітету  та  територіальної  цілісності  України",  нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).




Так  довго  їхала  у  Київ  
З  портретом  сина  на  Майдан.  
Аби  хоч  хтось  його  увидів,  
Аби  хоч  хтось  неньку  спитав:  

 «Ну,  як  живеться  тобі,  мати,
Й  що  коїться  в  твоїй  душі?»
Прийшлося  сина  поховати,  
Який  загинув  на  війні.
 
Загинув  син  в  час  перемир’я,  
Лиш  кілька  місяців  пройшло.  
На  Водохреща,  в  середзим’я,  
Струснула  звістка  все  село..

Її  синок  загинув  -  Саша,  
Найстаршеньким  він  був  в  сім’ї.  
Ще  звечора  тоді,  як  завше,  
Дзвонив  матусеньці  своїй.  

На  другий  день  вже  вцілив  ворог
З  гранатомета  по  шанцях.  
 І  зачепив  Сашу  осколок,  
Ще  й  снайпер  виловив  бійця.
 
Він  офіцером  був    відважним,
Ще  з  перших  днів  на  цій  війні.  
До  побратимів  був  уважним,
Тож  поважали  всі  бійці.    

Пройшов  крізь  все:  вогонь  і  пекло.  
Нелегко  жити  на  війні,  
Де  скрізь  чатує  небезпека  -
 Долати  вмів  боєць  її.  

І  ось  загинув...  все..  не  стало…
Затьмарився  для  мами  світ.  
Серденько  ніби  розірвало
І  вплівся  в  коси  сивий  цвіт.

І  ось  -  День  Пам’яті.  І  Київ.  
З  портретом  ненька  у  руках,  
Між  тисячі  світлин  Героїв,  
Що  віддали  життя  в  боях;  

Приїхали  всі  на  Хрещатик,  
Щоби  Героїв  вшанувать,  
До  Стіни  Пам’яті  букетик
Покласти,  й  сина  знов  згадать.

Адже  призначили  в  державі
День  Пам’яті  для  тих  бійців,  
Які  сьогодні  вже  не  з  нами,  
Хто  в  інший  світ  вже  відлетів.  
 
Стоять,  чекають  президента..
А  він  не  вийшов,  не  прийшов.  
Ну  й  що,  що  там  стоять  старенькі  ?!  
В  важливих  справах  десь  пішов.  

А  маму  серце  враз  стискає,  
Волає  і  кричить  душа.  
Швидку  до  мами  викликають..
Не  всіх  болить  біда  чужа.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020

Ще літо бабине літає

Ще  літо  бабине  літає
Через  левади  навпростець,
Ще  пташка  деінде  співає,  
Збирає  урожай  свій  жнець.  

Ще  гуркіт  трактора  у  полі  
Розноситься  аж  за  версту,  
А  вітер  тихо  на  тополі  
Гойда  мережку  золоту.  

А  осінь  вже  фарбує  листя  
У  різнобарв’я  кольорів.  
Вдяглась  калина  у  намисто,
Коли  багрянець  вечорів  

Й  схилила  кетяги  червоні  
 Із  гілок  прямо  до  воріт,
Де  айстри  ніжні  кольорові
Сплелись  під  сонцем  в  живопліт.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020

Темні ночі

Ці  ночі  дедалі  темніші    -
І  неба  не  видно  з-за  хмар.  
А  голос  сови  все  частіше
Пронизує  серце  до  ран.  

-Чого  ж  ти  кричиш,  блудна  пташко,  
І  зболену  душу  ятриш?
Мені  і  без  тебе  так  важко..
Чого  ж  не  сидиш  й  не  мовчиш?

Гасаєш  всю  ніч  по  діброві:
То  тут,  то  вже  там  закричиш..  
Ти  ж  бачиш,  що  я  не  готова
Сприйняти,  що  ти  сповістиш.  

Лиш  в  серденько  жах  наганяєш
Й  таємну  тривогу  якусь.
А  біль  у  душі  не  стихає
І  знову  не  спиться,  чомусь.    
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2020

Привітання до ювілею ( Кононюку Борису Володимировичу)

Кононюку  Борису  Володимировичу  :  



Сьогодні  славний  ювілей  
Святкує  вся  родина,
В  своїй  сім’ї  й  серед  людей  
Шанована  людина.  

Зоветься  -  Кононюк  Борис    -
Сімдесят  вже  п’ять  сьогодні.
Він  змалечку  порядним  ріс,  
Чинив  як  Богу  вгодно.  

Дитинство  в  повоєнний  час  –
В  руїнах  вся  країна.
Й  життєві  труднощі  не  раз  
Лягали  на  дитину.  

Та  він  справлявся,  бо  умів
Долати  перешкоди.  
Свій  шлях  прокласти  сам  зумів  -
Такий  він  від  природи.  

А  після  школи  йшов  в  життя,
Професії  навчався.  
Про  гарне  мріяв  майбуття,    
Щоб  збулось  все,  старався.  

Тож  одружився    чоловік  
І  гарний  став  господар.  
Руками  працювати  звик  -
Для  себе  мав  й  на  продаж.  

Сім’я  зразкова,  гарні  діти:
 Два  сина  є  й  дочка.  
Зуміли  їх  батьки  зростити,  
Вже  й  в  них  свої  куточки.  

Все  як  годиться  у  сім’ї:
І  внуки  підростають,  
Тай  правнуки,  хоча    малі,
У  хату  забігають.  

Тож  нині  -  гарний  ювілей,  
Збереться  вся  родина.  
Багато  в  дім  прийде  гостей  -
Їм  дорога  людина.  

Усі  вітатимуть  його  
А  з  ними  Мала  Таня.  
Сусіду  доброму  своєму,
Також,  шле  привітання.  

Бажає  щастя  на  роки
Й  здоров’я  щоб  нівроку,
Щоб  ним  посаджені  ростки
Міцніли  з  кожним  роком.

Щоб  світлі  дні  їхні  завжди
Лиш  радість  наповняла.  
Щоб  впевнено  йшли  до  мети
І  перешкод  не  знали.

А  діду  Борі  й  Бабі  Ніні  –
У  парі  сто  літ  жити,  
Щоб  правнуків  вони  змогли
Своїх  ще  одружити.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020

Прощання з літом

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JbQ76XwC5u8[/youtube]





Тихенько  літо  відлітає  –
Останні  дні,  останні  дні.  
«  Курли»  в  повітрі  вже  витає
І  стає  сумно  так  мені.  

Приспів:
Ох,  літо,  літо  моє  миле,  
Не  йди  від  мене,  не  спіши.  
Ключем  пташино-журавлиним
У  синє  небо  не  лети.  

Я  ще  серденько  не  зігріла
Твоїм  теплом,  твоїм  теплом.
Ти,  любе  літечко,  злетіло
І  вже  кружляєш  над  селом.  

Приспів:
Ох,  літо,  літо  моє  миле,  
Не  йди  від  мене,  не  спіши.  
Ключем  пташино-журавлиним
У  небо  синє  не  лети.  

Дивлюсь  як  літо  відлітає
І  осінь  входить  у  права,  
Дерева  листячко  скидають
Й  зелена  сохне  скрізь  трава.  

Приспів:
Ох,  літо,  літо  моє  миле,  
Не  йди  від  мене,  не  спіши.  
Ключем  пташино-журавлиним
У  синє  небо  не  лети.  

А  я  іду  прощатись  з  літом,  
Яке  так  швидко  відгуло.
Фарбує  осінь  сивим  цвітом
І  стелить  пасма  на  чоло.  

Приспів:
Ох,  літо,  літо  моє  миле,  
Не  йди  від  мене,  не  спіши.  
Ключем  пташино-журавлиним
У  синє  небо  не  лети.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020

Нічна негода

Цей  ранок  проснувся  в  холоднім  тумані,
Окутаний  звечора  сірим  плащем,
Де  небо  із  блискавки  лінії-грані  
Кремсало  і  лляло  холодним  дощем.  

Всю  ніч  бушувала  осіння  негода:
Гуділо  й  шуміло  весь  час  за  вікном,  
А  буря  із  вітром  у  спільній  угоді
Кружляли,  регочучи  понад  селом.  

Затихли  зненацька,  мабуть,  що  втомились
І  втомлена  ніч  відпочити  іде.  
А  ранку,  хоч  спав,  але  в  мареві  снилось
Як  сонечко  ясне  у  небі  зійде.  

І  ось,  ще  не  встигла  нічна  прохолода
Розвішать  росинки  в  зеленій  траві,  
Як  промені  сонця,  для  ранку  в  догоду,  
Прорізали  небо  в  холодній  пітьмі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020

Внучці Оленці

Тобі  чоти́рнадцять  сьогодні,
А  це  вже  так  багато  літ.
Ти  вже  доросла    і  ми  згодні,  
Що  юність  набирає  хід.  

Вже  не  цікаві  старі  ляльки,  
Що  на  дивані  стоять  в  ряд.
Як  з  ними  гратись  в  мами-доньки,  
То  краще  міряти  наряд.  

 Приміряти  вечірню  сукню
І  манікюр  свій  наростить.
Підбори,  сумочку  цю  синю
І  мрією  у  даль  летіть.

 Тобі  сьогодні  -  чотирна́дцять,  
А  це  ще  так  замало  літ.
Ще  крилам  сили  набиратись,
 Щоби  летіти  в  свій  політ.  

Усі  попереду  дороги
Й  тобі  відкриті  всі  шляхи.  
Нехай  не  буде  в  них  тривоги,  
На  довгі-довгі  ще  роки.  

Хай  сонце  ніжно  зігріває,  
Тобою  вибраний  твій  шлях,
Під  ноги  килимом  встеляє
Із  квіток  зібраних  в  полях.  

Нехай  щаслива  буде  доля,  
І  радість,  й  втіха  кожен  день,
Щоби  всього  було  доволі
Й  співало  серденько  пісень.  

Хай  мріям  надаються  крила,  
А  з  ними  й  успіх  по  життю.
Щоб  очі  радістю  іскрились
 За  світлу  доленьку  твою.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020

А я ходжу

Спокійний  день  ..  Вже  літо  догоряє.
І  подих  осені  в  повітрі  нароста..
А  я  ходжу,  немов,  мене  немає,
Бо  у  душі  моїй  провалля,  пустота.  

І  камінь  кинь,  то  він  уже  не  вдарить,  
Розчиниться  в  імлі,  недолетівши  дна.        
Їдке  слівце  мене  уже  не  вжалить,
Лиш  серце  німотою  огорта.    

Немає  слів.  Вони  усі  сказались,  
Нестерпним  болем  рвалися  з  душі,
З  очей  сльозами,  іноді,  зривались,
Стелилися  рядками  у  вірші.  

І  я  дивлюсь,  як  літо  відлітає,  
Востаннє  гріється  під  сонечком  трава,  
Гуртуються  птахи  в  маленькі  зграї
І  дощ,  частіше,  з  неба  полива.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020

Біль втрати

Малянівський  Василь  Іванович

 (  06.01.  1991р.н  -  31.08.2014р)
Старший  солдат  26-ї  артилерійської  бригади.
Загинув  біля    м.  Щастя  с.  Весела  Гора  Луганської  області.  



Біль  втрати  з  роками  усе  не  втихає,
Ятрить  і  не  зникне  ніяк.
А  згорене  серце  ніяк  не  сприймає,  
Що  ти  нас  покинув  ось  так.  

Тебе  молодого  посміла  забрати
Від  нас  ця  гібридна  війна
І  вражим  осколком  життя  відібрати  ..
Та  будь  же  проклята  вона!

Хоч  тіло  убила,  та  дух  не  зломила  –
Ти  досі  іще  на  війні.  
Журавликом  з  неба,  розправивши  крила,  
Так  часто  з'являєшся  в  сні.    

Прийдеш  на  світанку,  відкриєш  віконце:
Тут  вишня  береться  цвісти.  
 Й  тобі  молодому  всміхається  сонце
І  буде  завжди  –  двадцять  три.    
 
Проміння  яскраве  торкається  шибки
І  будить  ласкавим  теплом.  
Журавлик  зі  сну  пролетить  і  враз  зникне,  
Лиш  чути  «курли»  за  селом.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020

У житті До і ПІСЛЯ

У  житті  ДО    -  світ  кольорами
Веселки  в  барвах  вигравав  
І  ми  всі  тішились  синами.
Ніхто  біди  з  нас  не  чекав.

Одні  з  синів  були  успішні:
Робота,  бізнес,  чин,  звання,  
Кар’єра,  побут  їх  розкішний,  
Чекало  гарне  майбуття.  

У  інших  справи  трішки  кепські,  
Бо  щось  в  житті  пішло  не  так.
Та  грілось  серце  материньке,  
Що  справиться  із  всім  козак.    

А  треті  –  зовсім  іще  діти,  
Бо  і  не  було  двадцяти,  
Бо  їм  ще  тільки  в  світі  жити,
Навчатись  й  по  життю  іти.  

Та  всі  любили  Україну,  
За  неї  віддали  життя,  
І  страшне  горе  у  родинах  
Забрало  барви  з  майбуття.

У  житті  ПІСЛЯ  –  чорне  небо
Та  світ  у  чорних  кольорах,
І  вчора  влада  так  ганебно  
Упала  ниць  в  усіх  -  в  очах.  

Стоїть  і  мати,  стоять  діти,  
А  президент  сховавсь,  утік.  
Щоб  вийти,  в  очі  подивитись,  
То  не  зумів,  чи  не  схотів.  

Ось  ця  дитина  добиралась,  
Сотні  кілометрів  вночі.  
Бо  ПРАВДУ  десь  тут  заховали
В  шухлядах,  й  сховані  ключі.    

Та  новій  владі  наплювати  
На  цих  дітей  і  цих  батьків,  
І  ПРАВДУ  людям    розказати
Ніхто  з  чинушів  не  хотів.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020

День Незалежності України

Хрещатик  усіх  нас  вітає,
Формуєм  колони  і  йдем,  
І  гордість  мене  огортає  -
Ми  стяг  жовто-синій  несем.  

Сьогодні  нас  вийшло  багато,  
Я  також,  учасник  ходи,  
Бо  в  нас  Незалежності  свято,  
Тож  прагнув  з  нас  кожен  сюди.  
 
Тут  серце  бренить  України  –
Нескорений,  гордий  Майдан!
Єднатись  народу  в  родину    -
Позиція  це  громадян.  

Майданом  ми  Дух  гартували  
Й  на  Сході  в  запеклім  бою,  
І  на  смерть  Герої  стояли
За  Гідність  і  Волю  свою.  

Тож  важко  тепер  нас  здолати,  
Ми  відсіч  дамо  ворогам.  
Державі  моїй  процвітати
І  славить  країну  синам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020

Гуртуймося, люди

Гуртуймося,  люди,  бо  ми  –  українці
І  Маршем  Свободи  Майданом  пройдім.
Хай  знають  загарбники,  зайди,  чужинці,  
Що  зможемо  відсіч  ми  дати  усім.    

Ми  гідні  Свободи  і  Честі,  і  Слави  –
За  неї  боролися  в  битвах  не  раз.
За  Волю,  за  Мову,  і  нашу  державу
Життям  ми  платили  і  кров`ю  щораз.  

Та  нас  не  зламали  і  нас  не  схилили,  
Ми    віддані  діти  своєї  землі.  
І  вистачить  в  нас  ще  козацької  сили,
Ми  зможем,  знайдемо  дорогу  в  імлі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020

Острів кохання в Старому Солотвині

Цей  Острів  кохання  й  рибальська  хатина,  
 Що  по́серед  ставу  у  центрі  стоїть,
Приваблює  всіх:  і  старого,  й  дитину,
Й  відвідати  місце  чудове  велить.  

Рибальскька  хатина  сховалась  в  берізках
Й  собі  споглядає  на  хвилі  води,  
Що  котяться  плавно  й  вдаряються  в  бризках
Об  камінь,  принесений  кимось  сюди.  

 І  кладочка  тягнеться  тут  дерев`яна.
Та  ні,  це  не  кладка    -    скоріше,    місток.  
І  часто  рибалки,  над  плесом  туманним,  
Від  вудки  чатують  малий  поплавок.    

Буває,  що  човен    на  острів    прибуде,  
І  гамір  туристів  несеться  кругом.  
Чудові  пейзажі  –  милуються  люди,  
І  враження  ширяться  вже  й  за  селом.  

Світлини  зробити  спішать  молодята.  
На  цім  острівці  вже  й  знімалось  кіно.
Це  -    люба  місцина  дорослим  й  малятам
І  стала  відома  не  так  вже  й  давно.    

Цей  витвір  природи  і  рук  небайдужих  -
Перлина  Солотвина,  гордість  села,
До  себе  зове  і  аж  проситься  дуже
Щоб  згадка  про  неї  в  сердечках  жила.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020

Осіннім туманом встеляє долину

Осіннім  туманом  встеляє  долину,
Росою  холодною  вкрита  трава
І  на  видноколі  нічого  не  видно,  
Лиш  мрячкою  тихо  мене  обгорта.  

Суцільна  стіна  між  землею  і  небом,
Із  сірого  кольору  вся  пелена.  
Сховатись,  скоріше  б  укритися  пледом
В  домівці,  де  тепло  і  мряки  нема.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020

Мальви ( ліпограма)

Цвіли  в  нас  ціле  літо  мальви  –
Високі  квіти  під  вікном,  
Їх  ще  садила  моя  мати,  
А  сонце  ніжило  теплом.  
 
Не  смів  туман  тут  осідати  
І  дощик  мив  їх  пелюстки.
Їх  день  новий  ішов  вітати
І  тут  спинявся  залюбки.  

У  пелюстках  гуділа  бджілка,
Літав  метелик  у  квітках,  
Хилилася  бузкова  гілка,  
А  сонце  ніжилось  в  листках.

Так  любо  веселили  хату
Відтінки  мальв,  що  під  вікном,
Аж  поки  сонце  спочивати  
Сідало  в  небі  за  селом.  






У  вірші  не  вистачає  літер:  Р,  Є,  Ф.


Ліпограма  (грецьк.  lеіро  —  не  вистачати  та  gramma  —  літера,  риска,  написання)  —  вірш,  в  якому  бракує  певного  звука  задля  витворення  особливого  евфонічного  ефекту.  Таку  функцію  виконують  асонанси  та  алітерації,  вимагаючи  від  поета  витонченого  естетичного  смаку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020

Яблучний Спас

Стигнуть  і  яблука,  стигнуть  і  груші,  
Зріють  в  моєму  саду.  
Донешти  легесенько  з  гілок  натрушу  
В  кошик  і  в  дім  занесу.

Сонцем  налиті,  дощами  помиті  -
Ніжний,  смачний  аромат.
Ставлю  на  стіл  я  такі  соковиті,  
Зверху  кладу  виноград.  

Саме  сьогодні  дари  ці  господні  
 В  церкві  освячувать  час.
Літо  надалі  на  осінь  в  природі
Змінює  Яблучний  Спас.  

Прошу  я  Господа  благословити
Збір  урожаїв  землі,
Сил  і  здоров`я,  в  мирі  щоб  жити
Всім:  і  тобі,  і  мені.  
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020

Пам'ятаймо ( Сокорчук Олесандр Дубик Петро)

Сокорчук  Олександр  Вікторович  

(  3  січня  1988р.  –  14  серпня  2014р.)  
 Уродженець  Старого  Солотвина,  Бердичівського  району,  Житомирської  області;
солдат,  водій    26-ї  окремої  артилерійської    бригади;


Дубик    Петро  Борисович

(14  липня  1983р  –  14  серпня  2014р)
 Немиринці,  Ружинського  району,  Житомирської  області,
молодший  сержант  26-ї  окремої  артилерійської  бригади.




Ось  фото  Героїв  знайомих  мені,
В  цей  день  –  чергові  роковини.  
Прийшлось  воювати  обом  на  війні
Й  загинути  літньої  днини.    

Дивлюсь  на  світлини  відважних  бійців,
Бо  стали  мені  вже  як  рідні.  
Я  знаю  і  розпач,  і  біль  матерів,
Хоч  долі  у  нас  усіх  різні.

Та  нас  поєднала  проклята  війна
І  горе  принесла  в  родини,  
А  кожна  матуся  лишилась  сама,
Й  заламує  руки:  «  О,  сину!.»

Клубком  застрягають  у  горлі  слова,
В  легенях  бракує  повітря,  
Й  додолу  стікає  солона  сльоза,  
І  серце  тугою  сповите.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2020

Чайка

Пам"яті  моїє  подруги,  однокласниці
Томчук  Надії  Станіславівни
присвячую:  

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9ND9IHlDBM0[/youtube]

[Quietly]    [Tragically]  

[sad][slow]

[intro]  

Ой,  у  лузі,  в  лузі  чаєчка  кричала
І  над  беріжечком  низенько  літала.
В  річці  Котловані  -  джерельна  водиця..
Натомилась  чайка  і  обвисли  крильця.  
В  річці  Котловані  -  джерельна  водиця..
Натомилась  чайка  і  обвисли  крильця.  


Кри́лечка  повисли,  не  може  злетіти,  
Стала  допомоги  у  вітру  просити:
-Друже-вітре  буйний,  мені  дай  ти  сили,  
Щоби  мо́ї  крильця  мене  ще  носили.  
-Друже-вітре  буйний,  мені  дай  ти  сили,  
Щоби  мо́ї  крильця  мене  ще  носили.  


Мовчки  сильний  вітер,  мимо́  пролітає,  
Що  робити  бідній,  то  вона  не  знає.
Стала  допомоги  в  явора  просити:
-Поможи,  рідненький,  я  ще  хочу  жити.  
Стала  допомоги  в  явора  просити:
-Поможи,  рідненький,  я  ще  хочу  жити.  


Он  там,  на  горбочку,  я  зви́ла  кубельце,  
Поряд  там  водиця  тече  із  джерельця.  
Залишились  діти  –  мої  чаєнята,  
І  чекають  неньку  малі  пташенята.  
Залишились  діти  –  мої  чаєнята,  
І  чекають  неньку  малі  пташенята.  


Явір  зависокий  стоїть  -  не  говорить,
Погляд  свій  байдужий  в  сторону  відводить.  
І  в  розпачі  чайка  голову  схилила,  
Опустились  крила,  згасають  всі  сили.  
І  в  розпачі  чайка  голову  схилила,  
Опустились  крила,  згасають  всі  сили.  

[outro]  
   
[end]          

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885474
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020

Неньчине слово ( Томчук Надії Станіславівні)

Пам"яті  Томчук  Надії  Станіславівни  присвячую:




Ой  у  лузі  ,  в  лузі  чаєчка  кричала,
А  із  хати  ненька  в  небо  відлітала.  

-Ой  куди  ж  ти,  мамо?  –  діти  голосили.  
-Ой  на  кого  ж  ,  нене,  ти  нас  полишила?

 А  хто  ж  нам  підкаже,  що  маєм  робити?
Як  же  ми  без  тебе  будем  в  світі  жити?

Хто  нас  вранці  збудить,  снідати  наварить
І  в  скрутну  хвилину  словом  нам  порадить?

-Ой,  сини-соколи,    ви  уже  дорослі,    
Вчіться  в  світі  жити,  не  ідіть  наосліп.

Будьте    гідні  неньки  і  свого  татуся.    
Як  вам  важко  буде,  то  я  повернуся.

Прийду  на  світанку  промінчиком  сонця
Й  буду  заглядати  до  хати  в  віконце.  

Буду  я  із  хати  журбу  виганяти,  
Живіть  ви  по  правді  –  так  як  вчила  мати.

Тільки  не  забудьте  мамину  науку,
Як  буде  потрібно,  я  подам  вам  руку.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020

Асонанс Алітерація

Лопотіло  літо  

Лопотіло  тепле  літо,  
По  покосах  проплило,
І  волошки  обігріло,  
Й  помалесенько  пішло.

Поспивало  воно  роси,  
Прокотило  по  траві  
Біло-жовті  на  покосах
Ромашко́ві  отави́.  

І  ставало  біло-  біло,  
Обсипались  пелюстки
Із  ромашечки,  що  квітла
Тут,  колись,  в  усі  роки.  


 
 
Асонанс  (франц.  assonanse  від  лат.  assono  —  звучу  до  ладу)  —  повторення  голосних  звуків.    Повторення  голосного  о  створює  враження  широкого  простору.


1)  Повторення  у  рядку,  фразі  або  строфі  однорідних  голосних  звуків,  напр.:  «Сонце  гріє,  вітер  віє…»
 2)  Неточна  рима,  в  якій  співзвучні  лише  голосні  звуки,  напр.:  гомін  —  стогін.



Потривожив

Вітер  трави  потривожив
І  в  тривалості  пройшов
Три  верстви  за  пів  хвилини,
Й  різко  в  сторону  пішов.  

Трави  з  страху  всі  проснулись,  
Переляку  не  злічить.  
Встрепенулись    -  не  нагнулись,
Хай  той  вітер  далі  мчить.  






ВіТеР  ТРаВи  ПоТРиВожиВ
І  В  ТРиВалосТі  ПРойШоВ
ТРи  ВеРсТВи  за  ПіВ  хВилини,
Й  Різко  в  сТоРону  ПіШоВ.  


Алітерація  –  повторення  однакових  або  близьких  приголосних  звуків  у  віршових  або  прозових  рядках  для  надання  творам  більшої  виразності,  емоційної  поглибленості  твору.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020

Топцюю на місці

Топцюю    я  на  однім  місці,  
Як  в  ступі  воду  все  товчу.
Цей  хаос  у  думках  і  в  серці
І  що  зі  мною  -  не  збагну.  

Здавалося  б,  відкриті  двері,  
Лише  ступи  за  свій  поріг,
Й  літай  кругом  –  аж  в  біосфері.
Туди  ведуть  аж  сто  доріг.  

Пройшла  дорогу  графоманства,  
Цю  монохромність  у  словах,
Банальність  щиру  від  шаленства  -  
І  все  те  вилилось  в  віршах.    

Тепер  я  то́пчуся  на  місці.
Назад  –  ні  кроку..  А  вперед  ?!
Як  пташка,  що  згубилась  в  листі
Високих  і  густих  дерев.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020

Привітання Жанні

 Жанні  Миколаівні    Капралюк  
до  дня  народження:  


Сьогодні  в  тебе  іменини.
Приймай  вітання  від  родини.  

Бо  зичать  всі  щасливу  долю,  
Щоби  всього  в  тебе  доволі  

Було  в  квітучому  житті,  
Тож  побажаємо  тобі:

Від  сонця  щіпочку  тепла,  
І  ти  як  квіточка  цвіла;

А  від  людей  тобі  –добра.
Щоби    квітуча  ця  пора

Завжди  з  тобою  поряд  йшла,
Везіння  й  успіх  щоб  несла.  

Бажаєм  щирості  від  друзів.
В  життєвім  цім  шаленім  русі,

Куди  б  не  йшла,  то  щоби  всюди,  
Тобі  встрічались  добрі  люди.  

Бажаєм  вірності  в  коханні,  
В  одне  -  душі  й  сердець  єднання

І  міцна  щоб  була  сім’я.
Й  Софійка  –  донечка  твоя  

На  радість  мами  щоб  росла,
І  ти  щаслива  щоб  була.

Бажаєм  жить  до  сотні  літ
І  не  втрачати  ніжний  цвіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020

Літо спливає

Спливає  утомлене  літо,
За  обрій  іде  в  далечінь,  
Де  хмарами  небо  обвите,
Ховає  ясну  голубінь.  

Де  сонце  сідає  спочити
І  відблиск  багрянцю  вгорі
Спада  оксамитом  на  жито,
Та  променем  йде  по  стерні.  

Де  вітер,  згубившись  у  травах,
Милується  сяйвом  заграв..
Він  бачить,  як  сонце  яскраве
Сховали  покоси  отав.

Вечірня  іде  прохолода,  
Окутана  в  сірій  імлі,  
А  слідом    спішить  сон-дрімота,
І  все  засинає  в  пітьмі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020

Роси

Затримались  роси  сьогодні  у  травах  
І  краплі  звисають  холодні  з  листків.
І  ця  прохолода  в  ранкових  отавах
Заплуталась  в  сіті  нічних  павуків.  
 
Зависла  в  повітрі,  стоїть  і  не  знає:
Чи  зможе  сьогодні  дочасно  піти,
Адже  дуже  часто  вона  не  чекає,  
Як  сонце  проснеться  й  прийде  з  висоти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020

Сім’я Побережних

З  нагоди  ювілею  Побережного  Олега  Анатолійовича:


Сьогодні  свято  у  родині,
Адже  Олегу  -  сорок  п’ять.  
І  гарну,  добру  цю  Людину
В  цей  день  ми  будемо  вітать.  

В  життєвім  кредо  для  Олега
На  першім  місці  є  добро
І  заслуговує  повагу,  
Адже  досяг  він  сам  всього.  

Як  подобає  чоловіку,  
Сам  будував  будинок  –  дім.  
Дбайливу  має,  гарну  жінку  
І  два  синочки  в  домі  цім.  

І  звісно  ж,  сад  є  біля  хати,  
Що  розквітає  щовесни.  
Тож,  має  все,  що  треба  мати  –
Здобув  все  сам,  як  не  крути.  

Коріння  з  прадіда  Артема,  
Що  в  Андріяшівці  -    селі.  
Ця  роду  гілочка  окрема
Принесла  сходи  чималі.
 
Дітей  багато  в  тій  родині  
У  прадіда  було  тоді.  
І  від  бабусі  чув  –  Маринки
Як  їм  жилося  всім  в  селі.  

Він  слухав  розповіді  бабці,  
Любив  його  і  дід  Антін,
Й  діду  Стаськові  й  бабі  Райці
Він  теж  подобатись  зумів.  

Бо  мама  Галя  й  тато  Толя
В  одному  виросли  селі  
Й    разОм  навчалися  у  школі,
Й  життєві  їх  шляхи  -  одні.  

Побралися  і  стали  жити
В  місті  Бердичеві  вони,  
Й  родинне  вогнище  створити
В  коханні  й  радості  змогли.  

Дім  будували.  Троє  діток  :
Наташа,  Люда  і  Олег.  
Й  три  парі  ніжних  оченяток  –  
Для  вогнища  їх  оберег.  

Живуть  вони  на  Загребеллі.  
Олег  навчатися  любив  
У  школу,  в  оті  роки  веселі,  
У  одинАдцяту  ходив.  

Закінчив  в  ній  він  дев’ять  класів
І  далі  вчитися  пішов
 На  повара    -  у  тридцять  третім,  
Й  себе  у  справі  тій  знайшов.  

Але  бузковим  ніжним  цвітом
Розквітли  юності  літа,  
І  вже  найкраща  в  цілім  світі
В  житті  з’явилася    -  Вона.  

Надійка  -  дівчина  чарівна,  
Прекрасна  як  сама  весна.  
Слова  і  мова  солов’їна
Назавжди  в  серденько  ввійшла.  

В  коханні,  в  вирі  цім  безмежнім,
Пронеслось  літо  й  восени
Йому,  як  хлопцю,  як  належить,  
Пора  вже  в  армію  іти.  

То  майже  рАзом  святкували  
Весілля  й  прОводи  вони.  
Й  на  службу  разом  проводжати
Дружина  і  батьки  змогли.  

Для  них  Надійка  -  рідна  доня,  
Невісткою  у  дім  ввійшла,
Й  хоч  не  жаліла  її  доля,  
Та  щира,  й  лагідна  була.  

Росла  Надійка  сиротою  –
Не  стало  мами  в  років  три.  
Та  додала  іще  недоля
В  її  стежину  знов  біди.  

Коли  прийшов  час  йти  до  школи,  
Ніхто  не  вів  у  перший  клас.
І  той  день  в  серце  досі  коле,  
І  досі  згадує  щораз.  

Бо  батька  рідного  не  стало  –
Услід  за  мамою  пішов.  
І  Надю  залишив  зростати
При    мачусі,  яку  знайшов.  

А  та  ростила,  як  уміла,  
Для  Наді  доброю  була;
І  в  педучилищі  навчала,  
Й  весілля  їй  зробить  змогла.  

І  понеслИся  від  Олега  
Листи  коханній  в  рідний  дім.  
Армійська  служба  для  солдата
В  чеканні  пролетіла  всім.  

І  ось  настала  ця  хвилина,  
Коли  він  з  армії  прийшов.  
Зустріла    радісно  дружина  –  
Заради  неї  все  зборов.  

І  незабаром  народився
Андрійко  –  перший  їхній  син.
Олег  радів  і  веселився
Й  пишався  сином  він  оцим.  
 
А  вже  коли  родився  Саша,  
Свій  будувати  дім  почав,  
Щоб  дітям  все  було  найкраще,
Всю  душу  рідним  віддавав.  

Сімейне  вогнище  крізь  рОки,  
 Батьки  кріпили  молоді  .
Олега  все  уміють    руки,  
Бо  руки  в  нього–  золоті.

Вже  й  будівництво  завершили  
І  підросли    його  сини,
 Які  і  школу  закінчили,
Та  далі  вчитися  пішли.    

Андрій  -  студент  магістратури,
Інженер-технолог  він.
А  Саша  в  коледжі  архітектури,
І  третій  курс  як  закінчив.  

Досягненням  радіє  мама,  
Адже  сини  –  це  головне,  
Це  радість  й  втіха  у  їх  домі,  
Й  підтримки  вірнеє  плече.  

Вона  пишається  синами;  
Вони  як  в  небі  два  орла,
Як  цвіт  вишневий  над  садами
І  в  матінки  -це  два  крила.  

 Безмежно  вдячна  чоловіку
За  доброту  його  й  тепло,  
І  долі  дякує  довіку,
Що  з  чоловіком  повезло.  

А  липень  цей  -  такий  багатий
На  круглі  дати  в  їх  сім’ї:
Вже    сорок  п’ять  сьогодні    в  тата,  
А  також  дати  у  синів.  

Бо  третього  числа  у  Саши,  
Йому  минуло  двадцять  літ.  
А  вже  сімнадцятого  старший
Зустріти  -  двадцять  п’ять  зумів.  

Сьогодні  Надя  всіх  вітає:
І  чоловіка  і  синів.
Здоров’я  крепкого  бажає  
Й  щоб  щастя  йшло  у  їхній  дім.  

Щоб  успіх  йшов  всім  і  везіння,  
І  мрії  здійсювались  їх.  
.І  Божого  благословіння,
Та  щедрих  днів  для  їх  синів.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020

Жовті троянди

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BzJgwwh52Q0[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wvRfqLS2GFY[/youtube]


Розквітли  троянди  як  липи  цвіли,  
Ми  разом  у  парі  з  тобою  були.
«Моя  ти  кохана»  -  мені  говорив
І  ніжно  голубив  і  вірно  любив.  
 
 Приспів:
Троянди,  троянди,  троянди  мої,  
Насунули  хмари  й  ви  стали  сумні.
Ой,  жовті  троянди,  троянди  мої,  
Ви  –  символ  розлуки  й  тривожно  мені.

Ти  жовті  троянди  мені  дарував,  
Що  скоро  вернешся  в  той  вечір  казав.  
А  потім  поїхав  далеко  у  світ,
І  я  вже  чекаю  тебе  пару  літ.  

Приспів:
Троянди,  троянди,  троянди  мої,  
Насунули  хмари  й  ви  стали  сумні.
Ой,  жовті  троянди  ,  троянди  мої,  
Ви  –  символ  розлуки  й  тривожно  мені.

Немає  милОго    і  звістки  -  нема.
Сховала  від  мене  його  чужина.
А  я  на  дорогу  стоптала  стежки.
Чекаю  милОго  –  минають  роки.  

Приспів:
Троянди,  троянди,  троянди  мої,  
Насунули  хмари  й  ви  стали  сумні.
Ой,  жовті  троянди  ,  троянди  мої,  
Ви  –  символ  розлуки  й  тривожно  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020

Милого чекала

[feminine]    

Аж  зійшла  зоря,
Аж  зійшла  зоря  –
У  саду  стояла.  
До  півночі  я,  
До  півночі  я  
Милого  чекала.

[intro]  
 
Аж  зійшла  зоря,
Аж  зійшла  зоря  –
У  саду  стояла.  
До  півночі  я,  
До  півночі  я  
Милого  чекала.  

[bridge]

Зіронько  моя,  
Зіронько  моя,  
Освіти  стежину,  
Бо  чекаю  я,  
Бо  чекаю  я,  
Милий  хай  прилине.    

[instrumental]

Милий  не  прийшов,  
Милий  не  прийшов,  
Мене  не  провідав.  
Іншу  вже  знайшов,  
Іншу  вже  знайшов  –
Не  лишилось  сліду.  

[bridge]

Дівчино-весна,  
Дівчино-весна,
Він  спішить  до  тебе.  
В  нього  ти  одна,  
В  нього  ти  одна  –
Іншої  не  треба.

[instrumental]
 
Цілу  нічку  нам,  
Цілу  нічку  нам,  
Співав  соловейко.
Пригорни  мене,  
Пригорни  мене,  
Ти,  моє  серденько.

[instrumental]

[outro]  
   
[end]          

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883735
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020

Житомир ( диптих)

Спомин  про  Житомир

Житомир,  Житомир,  Житомир
На  березі  велич  –ріки,
Приходиш  до  мене  у  спомин
Й  вертаюсь  в  думках  я  сюди.  

В  це  місце,  де  юність  бурхлива
Шалено  неслась  крізь  роки,  
Наївність  проста,  метушлива,
Зі  сходів  дала  паросткИ.  

Дбайливо  збирала  з  них  досвід,  
Набутий  в  життєвих  стежках.  
Його  пожинаю  ще  й  досі,
Дарую  у  теплих  віршах.  








Житомир  з  моєї  весни

Житомир,    Житомир,    Житомир..
Пройшли  тут  найкращі  роки.
Приходить  так  часто  у  спомин
Це  місто  з  моєї  весни.  

Тролейбус,  трамвай  і  маршрутка
Летіли  з  кінця  у  кінець.  
Завжди  на  Михайлівській  людно  -  
Ходили  по  ній  навпростець.  

Бо  вулиця  ця  -  пішохідна
Манила  до  себе  завжди.  
І  «Жовтень»,    «Франка»,    «Україна»,  
Щодня  всім  відкриті  були.

З    Богунії,    Крошні  у  центр,  
Спішили  сюди  у«  кіно»,  
 Й  вистави  були  в  драмтеатрі..
О,  як  же  чудово  було!

Мальованка  й  вся  Корбутівка  –
Студентства    шалений  цей  рай.  
«ЖПІ»    -  це  престижна  візитка,  
Лиш  стежку  свою  вибирай.  

А  вдень,  вже  як  сонце  пригріє,  
Могли  ми  до  річки  піти,  
Бо  тут  Гідропарк  уже  діяв,
То  часто  так  бігли  сюди.  

І  Тетерів  –  річка  шуміла,  
Розносила  хвилі  навкруг.
Турбаза  людьми  ейфоріла  –
З’їжджались  сюди  звідусюд.

А  як  тут  в  Гагаріна  парку
Ті  липи  духмяні  цвіли!
Пташки  в  нім  співали  ще  зранку  –  
У  захваті  люди  були.  

І  тут,  де  в  нас  «ПЕД»  і  де  «  АГРО»
Так  пишно  красується  парк.  
Студенти  увечері  й  зранку
Гуляли,  й  іще  поміж  пар.  

Бо  вабила  в  місце  чарівне
Фонтану  прозора  вода,  
А  міст  підвісний  пішохідний
Увагу  усіх  привертав.  

Тут,  мабуть,  найкраще  у  світі
Буяла  розмаєм  весна.    
Ще  досі  (  куди  правду  діти)
До  себе  так  манить  вона.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020

Павло Ящук

Присв’ячується    пам’яті    Павла    Володимировича  Ящука  (  11.10.1966р  –  21.07.2014р)    військовослужбовця,    захисника  України,    учасника  антитерористичної  операції  на  сході  України,  командира  взводу  24-го  батальйону  територіальної  оборони    «Айдар»,    старшого  лейтенанта.    Позивні:  «  мисливець»,      «  Паша    московський».  Один  із    організаторів  Бердичівської  самооборони.      Загинув    21.07.2014р    в  смт.  Георгіївка  Лутугинського  району  Луганської  області    під  час  оборони  Луганського  аеропорту  від  влучення  танкового  снаряду.




Так  тихо,  спокійно,  лиш  вітер  колише
Листочки  маленькі  в  зеленій  траві.  
Тут  час  зупинився  і  чутно  як  в  тиші
Вистукує  в  ритмі  акорди  сумні.  

Шепочуться  квіти,  донизу  схилившись,  
І    променнях  сонця  є  відблиск  лиця.
Застиг  на  граніті,  навіки  лишивши,  
Нам  пам'ять  про  себе  –  Павла  Ящука.  

Відважний,  сміливий  –  не  мав  собі  рівних,  
У  точках  гарячих    не  раз  побував.  
Під  спалах  вогню  по  дорогах  тих  грізних
Він  досвід  військовий  собі  набував.  

Він  був  на  Майдані,  служив  у  «Айдарі»
Свою  Україну  хотів  захистить.  
І  навіть  не  думав,  що  вже  незабаром
Загине  на  Сході..  А  час  все  біжить..  

Шість  років    сьогодні,  а  досі  стріляють  –
Немає  спочину  ні  вдень,  ні  вночі.
Коли  закінчиться  –  ніхто  це  не  знає.
Та  й  час  зупинився,  тихенько  мовчить..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020

Парасольки ( диптих)

Всі  ми  любимо  місто  Житомир,  
Дбають  тут  про  добробут  людей.
Українцям  він  добре  відомий,
І  завжди  тут  багато  гостей.  

На  Михайлівській  створено  свято.  
 І  одна  із  найкращих  ідей  -
Парасольки  доверху  піднято  -
Це  на  радість  містян  і  гостей.

Я  так  хочу  під  ті  парасольки,
По  Михайлівській  кроком  пройтись,
Зупинитись,  стаючи  навшпиньки,
Щоб  руками  до  них  дотягтись.  

Заховатись  під  ними  від  сонця,
І  від  крапель  великих  дощу,
Я  крізь  них,  мов  крізь  світле  віконце,
В  свою  душу  веселку  впущу.

Нехай  серце  моє  наповняють
Веселкові  ясні  кольори,
Нехай  радість  у  душу  вселяють
Парасольки  яскраві  згори.








Житомирські  парасольки

Які  незвичайні  у  нас  парасольки
На  нашій  Михайлівській  є.
Немовби,  із  неба  на  захист  долоньки
Нам  Матінка  Божа  дає.  

Ізверху    розкриті    вони  над  тобою,  
Коли  по  асфальту  ти  йдеш.  
І  ніби,  в  цей  час  захищають  собою
Від  зливів  усіх  і  пожеж.

Від  всіх  негараздів  і  буднів  щоденних,  
Життєвої  в  них  метушні.  
Тож  ці  парасольки  впливають  натхненно
І  вже  так  спокійно  тобі.  

І  хочеться  враз,  в  синє  небо  злітати,
Веселкою  з  неба  світить.  
Й  разом  з  парасольками  в  танці  кружляти.
Хай  музика  ніжна  звучить.  

Мелодія  лине  із  твого  серденька,
І  радісно  так  на  душі,
Адже    у  веселці  Михайлівська  всенька
Й    під  нею  так  любо  тобі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020

Канал 112 і ZIK

(  Відповідь  співробітникам  цих  каналів
 на  їх  телешоу  і    теленовини)  


«Канал  112»  і    «  ZIK»    з  ТБ  нам  віщають
Й  ще  мова  вкраїнська  у  них  на  вустах,
Й,  невпевнено  так,  але  вже  називають
Націоналістом  мене.  І    -  це  неспроста..

І  той  Медведчук,  і  Льовочкін,  Бойко
Дістали  вже  так,  що  несила  терпіть.  
Бандера!  –  недавно  кричали  так  так  дзвінко.
Бандера?  Хай  буде  –  бандера.  То  так  і  кажіть.  

Це  ймення  в  собі  закріпила  я  кров’ю  -
Як  з  сходу  привезли  дитину  в  труні,  
Адже  він  загинув  за  нас  із  тобою
Й  тоді  обірвалося  все  у  мені.  

Тепер  я  –  бандера!  Так,  дійсно,  бандера!
І  я  –  українка!  Пишаюся  цим.  
І,  прихвостні,  вам  путініські  манери  
Уже  не  пройдуть.  Тож  не  тіштеся  цим.  

Не  смійте,  собаки,  мене  обзивати,  
Бо  я  -    патріот  є  своєї  землі!
І  сина-Героя  сьогодні  я  –  мати.
Його  ви  із  путіним  вбили  мені.  

Не  смійте,  собаки,  у  очі  плювати,  
Паплюжити  ім’я  Героїв-  бійців!
І  майже  фашистами  нас  називати,
І  злобу  ховати  в  у  кожнім  слівці.  

Хоч  як  ви  не  скачете,  але  вам  не  вдасться,
Убити  в  мені  український  наш  дух.
За  все,  що  ви  робите,  вам  і  воздасться..
Й  пора  вам  втікати  до  кремлівських  ропух.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020

Праведна дорога

Господні  справи  нам  -  незримі,  
А  на  віку  як  в  довгій  ниві
Бувають  злети  і  падіння,
І  Божий  шлях  багоговіння.

Коли  ще  молоді  й  веселі,  
То  і  життя  як  в  каруселі.
І  стільки  справ  жде  попереду,
Де  ложка  дьогтю  й  бочка  меду.  
 
 І  через  терни  й  перепони,
Як  молоді  добротні  коні,  
Безстрашно  скачете  в  дорозі  -
Це  не  для  вас  –  сидіть  в  тривозі.  

А  в  тій  дорозі  –  сонце  й  зливи,  
І  зорі  сяють  незгасимі,
 Позаду  вітер  підганяє
І  з  пилу  куряву  здіймає.  

Буває:  доля  посміється
І  успіх  швидко  відвернеться,  -
То  дьогтю  буде    ціла  бочка,  
А  меду  лише  два  ковточки.  

І  вже  в  журбі,  та  у  тривозі
Тихенько  й  поряд  по  дорозі
Ідуть  і  горе,  й  гіркі  втрати,  
Що  й  неможливо  те  сприйняти.

Тож  вірний  шлях  –  це  шлях  до  Бога,
Де  праведна  твоя  дорога,  
Де  поряд  Ангели  ідуть,  
Й  коли  потрібно,  збережуть.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020

Якщо будеш

Якщо  будеш  добре  знати
Ти  коріння  свого  роду,  
Ящо  будеш  пам’ятати,  
 Ти  історію  народу,  

Якщо  будеш  поважати
Ти  батьків  і  всіх  навколо,    
Якщо  будеш  шанувати
Рідне  слово  й  рідну  мову,  

То  цей  скарб  безцінний  предків
Збережеш  ти  і  примножиш,
І  у  спадок  для  нащадків
Залишити  тоді  зможеш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020

Привітання Ангеліночці ( Ангеліні Шмаковій)

Ангеліні  Дмитрівні  Шмаковій
до  дня  народження:





Доні,  доні,  донечки,    -
Сонечко  в  віконечку.  
Ви  -    найкращі  донечки  
На  усій  землі.  

Ліза  й  Ангеліночка  –
Дві  яскраві  квіточки,  
Самі  найдорожчі  є
В  нашому  житті.  

Вже  дванадцять  донечці  
Старшій    -  Ангеліночці.
Сьогодні  всі  вітатимуть
Рідні  і  близькі.  

Діма  –  тато,  й  матінка,
Що  звати  Наталочка  
Подарунок  вручать
З  бантиком  таким.  

А  ще  з  Андріяшівки,
Із  сторони  матінки,  
Вітає  бабуся    –
Танюша    мала.

Внучечку  вітає
І  щиро  бажає,  
Щоб  вона  щаслива  
У  житті  була.  

Самою  красивою,  
Ніжною,  веселою,  
Сонце  хай  освітлює
Шлях  твій  у  житті.

Успіхів  в  навчанні,
Великих  досягнень,  
Перемог  й  здобутків
В  твому  майбутті.  
 
Настрою  відмінного  
І  життя  активного,
Друзі  щирі  й  вірні,  
Щоб  завжди  були.  

Будь  завжди  закохана,  
Будь  завжди  коханою,  
Щоб  любов  у  серденьку  
Із  тобою  йшла.  

Й  доля,  щоб  всміхалася,  
Рушником  встелялася,  
Стежкою  барвистою  
 По  життю  пройшла.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020

Середина

Ось,  золота  ця  середина,  
Коли  не  жарить,  не  пече  –
Блаженна  мить,  неповторима,  
Де  сонце  ніжить  так  лице.  

Воно  і  ніжить,  і  голубить,
Милує  око  і  твій  зір,
Воно  своє  ще  надолужить
І  прожене  журбу,  повір.  

Не  буде  злив,  не  буде  грому  
 І  темних  хмарок  в  небесах,  
Та  й  в  ранках  липово-медових
Пропаде  сум  в  твоїх  очах.  

На  те  ж-бо  літо,  щоб  зігріти,  
Обдарувати  всіх  теплом,  
Щоб  ми  могли  життю  радіти
І  пити  каву  за  столом.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020

Моя прекрасна Україно

Моя  прекрасна  Україно,  -
Стражденна  батьківська  земля,
Тебе  схилити  на  коліна  
Так  прагнуть  виродки  кремля.

Тебе  в  усі  часи  ламали,  
І  розривали  на  шматки,
А  ще  нахабно  грабували
Близькі  сусіди-вороги.  

Гнітили  мову  солов’їну,  
Під  корінь  різали  не  раз,
Душили  –  не  було  спочину,  
І  плюндрували  кожен  раз.  

І  нині,  іроди-собаки
Кусають  із  усіх  боків  –
Ці  запроданці-олігархи,
Що  мають  люд  за  батраків.  

Сепари  нищать  і  вбивають,  
Щоб  стерти  із  лиця  землі  
Куточок  праведного  раю,
А  корегуючий  в  кремлі.    

Але  зусилля  їхні  марні:
Нас  –  українців,  не  зламати.  
Бо  Україна  –  наша  мати,
Повинна  жити  й  розквітати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020

Коли піду

Коли  піду  –  ударять  гро́ми  
Так  сумно  зливами,  дощем
Заплаче  небо..  В  серці  рани  
Заполони́ть  пекельний  щем.  

Коли  піду  –  ранкові  роси
Поглине  мряка  і  туман,  
За  ними  вслід  похмура  осінь
Запо́внить  твій  душевний  стан.  

 Коли  піду    -  опа́ле  листя,
Зтьмяніє  й  зникне  у  траві,
Листок  останній  падолисту
В  долоні  опаде́  тобі.
 
Ти  збережи  його  на  пам’ять,
Як  буде  сумно  –  розгорни.
Подай  лиш  знак..Й  щоб  рани  гоїть,  
Я  поверну́ся  в  твої  сни.  

Коли  піду  –  засяє  зірка  
Високо  в  небі,  вдалині.
Змахни  сльозу  з  очей  ти  гірку  –
То  я  всміхаюся  тобі.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020

Привітання ( Олені Олександрівні Пасічник)

Олені  Олександрівні  Пасічник
до  дня  народження:



Тобі  сьогодні  тридцять  п’ять  
І  я  спішу,  щоб  привітать.
 Бажаю  радості,  здоров’я.  
Нехай  всього  буде  доволі:
І  щастя  в  хаті  і  поваги,  
Кохання,  вірності,  уваги,  
Підтримки  з  боку  чоловіка,  
Щоби  любив  тебе  довіку,
Весела  й  радісна  була,  
Щоб  мала  завжди  два  крила,  
Душа  щоб  піснею  співала,  
Квітками  доля  розцвітала
І  пелюстами  до  воріт  
Тобі  встеляла  Многа  літ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020

Петру Пашківському

Прекрасному    поету,  майстру  слова
Петру  Пашківському
з  нагоди  дня  народження:





Радію,  друже,  що  із  Вами  
Тут  поєднала  доля  нас.  
І  поетичними  стежками
Натхненно  ходять  кожен  раз
До  нас  із  Вами  спільні  Музи.
І  вже,  умовно,    десь  у  лузі  
Ми  можем  сонечку  радіти
І  слухати  як  тихий  вітер  
В  траві  кульбабку  десь  гойдає.
І  джміль  над  нею  все  літає,  
Збираючи  її  нектар
І  цвіту  ніжний  аромат,  
Що  пахне  так  духмяно  медом,
Й  несеться  ввись  ...  І  вже    під  небом
Нам  жайвір  пісеньку  співає.
Пегас  там  високо  літає
Й  махає  нам  своїм  крилом,
Та  гріє  сонячним  теплом.  
І  можем  ми  це  споглядати,
Радіти,  жити  і  писати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020

Привітання на Купала ( Валентині Анатолівні Яроцькій)

Валентині  Анатолівні  Яроцькій  
До  дня  народження:  




 Ще  змалечку,  у  день  Купала,
Свій  день  народження  справляла.  
Відкрита  хата  для  гостей  –
Багато  в  дім  ішло  дітей.  
З  верби  «купайло»  вам  вставляли,  
Цукерками  те  прикрашали.
Квіток  збирали  польових:
Духмяних,  ніжних,  запашних.  
В  пучечки  нитками  в’язали  
І  на  «купайло»  прикріпляли.  
А  хлопці  будуть    як  ламати,  
Кропиви  в  квіти  ті  додати.  
А  перші  вишні,  ті  –  червоні,  
Що  аж  сіяли  на  долоні,  
Нитками  в  кетяги  сплітали  –
Вони  «купайло»  прикрашали.    
І  вже,  залежно  від  погоди,  
Тривали  дійства  й  хороводи
Навкруг  «купайла»  аж  до  ночі,  
Допоки  зірка  перша  в  очі
Пускала  ніжний  промінець.
Всі  розуміли,  що  –  кінець:
Пора  «купайло»  розбирати,  
Вінки  на  воду  ще  пускати
І  свою  долю    закликати.  

Пройшло  з  тих  пір  чимало  літ
Купала  знову  до  воріт
Прийшло  і  стукає  у  двері.
І  до  святкової  вечері
Чекаєш  знову  на  гостей.  
І  вже  тепер  своїх  дітей
Ти  вчиш  «  купайло»    прикрашати.  
А  всі  спішать  тебе  вітати.  
Нехай  здоров’я  через  вінця  
У  твоє  тіло  ллється  й  ллється.  
Хай  щастя  й  радості  багато
Завжди  ідуть  у  твою  хату.  
Хай  посмішки  й  дитячий  сміх  
Наповнять  дім  й  для  вас  усіх
Всміхається  щасливо  доля,
Й  щоби  всього  було  доволі.  
Щоб  молодий    не  в’янув    цвіт,
Бажаю  Многа,  Многа  літ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020

Пиріжок , Порошок, Артішок

Пиріжки:  

***
по  телебаченню  сказали
дочасні  вибори  у  нас
всю  комуналку  знизили
переключи  вже  той  канал

***
спитав  іванко  у  дружини
сьогодні  підеш  в  магазин
привезли  там  нові  товари
пива  я  куплять  не  буду


***
якщо  тобі  так  сумно  стало
й  набрид  тобі  старий  диван
і  телешоу  теж  набридли
біжи  картоплю  покопай



Порошки:

***
день  перемоги  відзначали
в  москві  всі  вийшли  на  парад
у  червні  стрілки  мов  вертали
назад


 ***
і  дощик  мив  собі  картоплю
капусту  моркву  і  буряк
а  потім  повінь  все  сховала
за  так

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020

Летить лелека (Неонілі Петрівні Ящук)

Пам"яті  Ящук  Неоніли  Петрівни  
присвячую:

Незвідані  іще  для  нас  шляхи  господні.
Можливо,  нам  не  треба  знати  те  сьогодні,  
Адже  лиш  Бог  нам  виділяє  життєву  стежку,  
Ми  маєм  право  в  неї  внести  лише  мережку.  

І  не  завжди  ця  таїна  для  нас  збагненна.
Сьогодні  в  вічність  відійшла  моя  хрещена.  
І  так  тихесенько  пішла  –  велика  втрата,  
Адже  мені  вона  була  як  рідна  мати.  

І  мала  щире,  для  усіх  відкрите  серце,
В  якому  стільки  доброти  –  ціле  озерце.
 Черпала  з  нього  кожен  день  –  всім  роздавала,
Була  готова  віддавати  все,    що  мала.  
 
Уміла  з  кожним  розділить  його  тривоги,  
Надію  й  сонце  прихилити  в  ту  дорогу,  
Розрадити  й  допомогти  усім  нужденним,
Аби  лиш  менше  навкруги  було  стражденних.  

Сьогодні  так  похмуро  все,  бо  плаче  небо
І,  навіть,  пташечка  мовчить  –  не  чути  щебет,
Бо  вирушає  вже  душа  в  той  світ  далеко..
Змахнула  білими  крильми  –  летить  лелека.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020

Привітання ( Степану та Надії Томчукам)

Степану  Степановичу  і  Надії  Ананівні  
до  святкування  полотняного  весілля:  


Сьогодні  в  нас  чудове  свято
В  липневий  і  медовий  день,  
Бо  в  вас,  рідненькі  мамо  й  тату,  
 Весілля  славний  ювілей.  

Вітають  діти:    Саша  й  Алла,
 Руслан,  Олеся  й  внук  Назар,
Богданчик  –  року  ще  не  має,
Теж  приєднався  до  вітаннь.  

Вас  доля  разом  поєднала,
Сплела  дві  стежечки  в  одну,
Весільним  рушником  віншала,  
Вела  в  життєву  далину.  

Завжди  ви  разом  –  рука  в  руку,  
Ішли  дорогами  життя,  
Ділили  радість  й  чашу  смутку
У  повсякденності  буття.  

Родинне  вогнище  в  коханні
Удвох  ви  разом  берегли,
Вирішували  всі  питання,  
Та  в  мирі  й  злагоді  жили.  

Ростили  ви  дітей,  онуків,  
Навчали  гідності  й  добра.  
Ми  всі  цілуємо  вам  руки
За  те,  що  в  нас  сім’я  така.  

Тож  ми  бажаємо  вам  щастя,  
Здоров’я  міцного  обом.  
Хай  закриває  від  напасті
Хранитель-Ангел  вас  крилом.  

Нехай  же  радість  йде  у  хату,  
І  ллються  промені  тепла,  
А  світлих  днів  буде  багато
На  стежці  вашого  життя.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020

Він іде

Він  тебе  цілував,  
Соловейко  співав
З  ночі.
Він  до  тебе  туливсь
І  тихенько  дививсь  
В  очі.  

У  них  неба  блакить.
А  серденько  тремтить,
Наче
В  небі  зірку  ясну
Вітер  мчить  в  даль  нічну
Й  плаче.  

Бо  як  сонце  зійде,  
Милий  в  військо  піде
Вранці.  
Часто  снитись  тобі
Буде  він  в  блокпості
Й  в  шанці.  

Буде  ворога  бить  
І  свій  край  боронить  
Вміло.
Йде  гібридна  війна.
Розлучила  вона  
З  милим.  

Він  вернеться  назад,
Заквітує  ваш  сад
Пишно.  
Від  коріння  до  віт
Одягне  білий  цвіт  
Вишня.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020

Ле і віреле

[b]До  перших  віреле  :[/b]

Врізається  в  серце  до  мене  глибоко,
Неначе  ножем,
Тобою  те  кинуте  слово  сьогодні,
Промовлене  тихо,  немов  ненароком,  
І  визвало  щем.  
Кохання  розбилось  на  днищі  безодні
Й  вернулось  плачем.    
Облуда  зійшла,  із  очей  пелена,
Й  пішла  собі  далі  притишеним  кроком.  




[b]Ле:    [b][/b][/b]

Бринить  коханнячка  струна,
Немовби  пісня  чарівна,
В  душі  моїй.
А  надворі  уже  зима
Мете  кругом  і  сніговій.  
У  мої  сни,  
Наповнені  твоїм  теплом,
Приходить  відголос  весни,  
Де  ми  разо́м.  




[b]Віреле:[/b]

Ти  мене  цілував,  
Соловейко  співав
З  ночі.
Ти  до  мене  туливсь
І  тихенько  дививсь  
В  очі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020

Прощальні слова Віталію Назаруку

Стискається    серце  і  плаче  душа  –
Нестало  такої  Людини.  
Він  тихо  пішов  у  той  світ-  неспіша,
Покинувши  нас  і  родину.  

А  був  він  –  поет  і  прозаїк,  пісняр,  
Був  творча  завжди  особистіть.  
Завжди  про  кохання  писав  у  віршах
І  кожен  твір  має  барвистість.  

Бо  в  кожне  те  слово  вкладалась  любов
Безмежна  до  рідного  краю.  
Її  передати  слова  віднайшов
Й  пісні  аж  до  неба  злітають.  

Сьогодні  ридає  і  плаче  душа:
Така  непоправна  в  нас  втрата.  
Прощальні  слова  я  вкладаю  в  вірша:
Ми  будемо  Вас  пам’ятати.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020

Кляштор Босих Кармелітів

Річка  маленька,  тиха  й  міленька,
Назва  ще  здавна  її  –  Гнилоп’ять.  
Тут,  за  рікою,  що  йде  дугою,
Кля́штору  дзвони  аж  в  небо  дзвенять.  

Люду  багато,    всі  йдуть  на  свято  –
Матір  Бердичівську*  тут  величать,
Щоб  прихилитись,  іконі  вклонитись,  
Оду  хвалебну  святині  складать.  

Ше  від  Тишкевича,  славою  й  величчю,  
Неслася  звістка  про  кляштор  оцей.  
Йдуть  всі  паломники  стежками  Божими
В  день  Скапулярій  святинь  дотепер.  

Мури  високі,  стіни  широкі
Тут  збереглися  по  нинішній  час.
Місто  Бердичів  й  Кляшто́р  Кармелітів
Радо  зустрінуть  гостей  кожен  раз.  



*мається  на  увазі    ікона  Бердичівської  Божої  Матері,  яка  знаходиться  в  фортеці  –монастирі    кармелітів  босих  міста  Бердичева.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020

Цікаве літо

Цікаве  це  літо:  то  спекою  парить,  
То  все  заливає  холодним  дощем.
 І  ці  непостійні  такі  перепади
Розбили  надію  останню  ущент.

Надію  на  те,  що  це  сонце  зігріє  
І  нас  приголубить,  й  поніжить  теплом.
Душа  заспіває  і  літу  зрадіє
І  піснею  в  небо  злетить  над  садком.    

Це  літо  невдале    блукає  по  світу
І  нам  норовливу  погоду  несе.  
За  спекою,  зразу  ж,  негода  по  сліду:
То  грім  сильно  вдарить,  то  злива  піде.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020

Говорила мати

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CA0SUEut6lg[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e2CCXMf9kx0[/youtube]


Говорила  моя  мати:
-Досить  боком  вже  лежати,
-Досить  боком  вже  лежати,
А  женись.  

Ой  пішов  би  до  Марічки,  
Простояв  би  з  нею  нічку  
Простояв  би  з  нею  нічку  –
Та  проспав.    

Говорила  моя  мати:
-Досить  вже  парубкувати.
-Досить  вже  парубкувати.
Ну,  женись.  

Ой  пішов  би  до  Наталки,  
Цілував  би  аж  до  ранку  
Цілував  би  аж  до  ранку  
Та  проспав.  

Говорила  мати  зранку:
-Придивися  до  Світланки  
-Придивися  до  Світланки  
Та  й  женись.  

Я  пішов  би  до  Світланки
На  ногах  та  спозаранку.
На  ногах  та  спозаранку.  
Тож  посплю.  

Ну,  а  мати  не  втихає,
Щоб  женився,  заставляє.
Щоб  женився,  заставляє
Й  Ніну  брав.

Ой  пішов  би  я  до  Ніни  
Та  боюсь    її,  як  тіні,  
Та  боюсь  її,  як  тіні,  
Тож  посплю.  

-Досить,  мамо,  вже  шукати,
Невісток  перебирати.
Невісток  перебирати
І  женить.

Я  ще  встигну,  моя  мати,  
В  темну  нічку  йти  гуляти.
В  темну  нічку  йти  гуляти.
Тож  посплю.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881340
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020

Спека

Ця  спека..  За    тридцять.
І  Муза  в  затінку  
Сидить,  вся  змарніла,
Тихенько  в  кутку.  
Задуха..  Мов  киця  
Вона  розімліла
Й  бурмоче  тихенько,
А  що  –  не  збагну.  
Уся  вже  не  в  змозі
І  ліру  згубила
Під  сонцем  пекучим  –
Не  знає  вже  й  де.  
А  я  на  порозі
Стою  вся  в  тривозі
З  листком  у  руках
 Та  простим  олівцем.
 І  вітер  сховався,
Зовсім  вже  не  віє  –
Сидить  десь  тихенько
Собі  під  кущем.
Хоч  дощик  зібрався  б  -
Знайшла  б  Музі  ліру.  
Вона  вже  б  прогнала
Спекотний  цей  щем

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020

Назад немає вороття ( Слюсар Юрій )

Щодня  ці  люди  ризикують
Своїм  здоров’ям  і  життям.
І  день,  і  ніч  вони  вартують  –
Назад  немає  вороття.

А  вдома  в  кожного  родина,  
У  кожного  своя  сім’я,  
Де  є  старенькі  і  дитина  –
Назад  немає  вороття.  

Немає  ліків  від  «корони»
І  хворих  більшає  щодня.
Вони  ж  працюють  донезмоги  –
Назад  немає  вороття.  
   
Їх  прирівняти  можна  зразу              
Всіх  до  відважного  бійця,    
Бо  неприйнятна  їм  поразка  –
Назад  немає  вороття.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020

Жайвір сонечко вітає

А  жайвір  вранці  сонечко  вітає,  
Злітає  стрімко  у  небесну  вись.  
І  пісню  дзвінко  так  свою  співає,  
Що  звуки  ті  навколо  понеслись.  

З-за  хмари    -  сонця  усмiшка  з'явилась.
І  промені  торкнулись  до  землі,  
Де  над  полями  трелі  ці  розлились
І  все  радіє  пташечці  малій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2020

Будьмо добрішими ( диптих)

Давайте,  люди,  будемо  добріші
До  близьких  і  оточуючих  всіх,  
Терпиміші  і  трішки  спокійніші,  
 Та  не  тягнімо  ми  на  себе  гріх.    

Давайте  будем  трішки  толерантні  
І  негатив  хай  мимо  нас  летить.
Думки  чужі  хоч  часом  неприйнятні,
Але  по-людськи  нам  потрібно  жить.  

І  лише  Бог  нас  правильно  розсудить.
Розставить  час  все  на  свої  місця,  
Розсіє  пелену  туману  й  блуду,  
Останній  докір  він  змахне  з  лиця.  






Ми  різні

 Такі  ми  різні,  українці,
Достаток  різний  і  життя.
А  ,між  собою,  як  чужинці  
І  поглядів  не  сприйняття.    

Одні  воюють  в  нас  на  сході  
І  віддають  своє  життя,  
Аби  лиш  в  нашого  народу                                          
Було  прекрасне  майбуття.

Вони  є  справжні  патріоти
Своєї  матінки-землі
І  щоби  ворога  збороти,
Всі  сили  віддають  свої.  

А  іншим  в  нас  на  те  плювати,  
«  какая  разніца»  для  них:  
Лиш  смачно  з’їсти,  тепло  спати
І  не  тривожитись  нічим.  

І  не  болить,  що  хтось  загинув,
Адже  це  сталося  не  з  ним,  
Що  десь  ридає  мати:  «сину..»
Й  чорніє  з  горечком  своїм.  

 Хоча  й  ми  різні,  українці,  
Та  Україна  в  нас  –  одна.  
Не  будьмо  з  вами,  як  чужинці,  
Бо  шлях  один  й  одна  мета.  
 
Бо  миру  хочемо  в  країні,  
Щоб  економіка  зросла,  
Щоб  процвітала  Україна,  
 Й  сім’я  в  достатку  щоб  жила.  

Тоді  повинні  усі  разом
Ми  об’єднатися  й  іти,  
Щоб  ми  змогли  найближчим  часом
Прийти  до  світлої  мети.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2020

Ячмінні хвилі

Ячмінні  хвилі  в  хлібнім  полі
За  вітром  у  колоссі  йдуть.  
Він  повіває  й  ті  поволі,  
Немовби,  воду  вдаль  несуть.  

Він  все  колосся  нагинає  –
Те  піднімається  назад.
І  він  спішить,  та  підганяє:  -
Шикуйсь!  (  неначе  на  парад).  

Ось  підхопив  зелену  хвилю,  
А  потім  ще,  іще  одну…
І  вже  понеслись  аж  за  милю,  
А  може  ближче  -  за  версту.  

А  поле,  поле  все  буяє:
Зелене  море  навкруги.  
Ячмінь  тихенько  достигає,
Колосся  тягне  догори.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020

Світлана ( Світлані Бутик)

Світлані  Бутик  з  нагоди  ювілею:  

Світлана  –  ім’я  це  далось  від  Бога,  
В  нім  світло,  ясність,  чистота,  
В  нім  промінець  закладений  любові,  
В  нім  радість  щира  розцвіта.  

Світлана  –  ім’я  гарне  і  чарівне
В  нас  має  жіночка  одна.  
Сьогодні  у  цей  день  прекрасний,  славний
Святкує  ювілей  вона.  

Тож  від  душі  я  хочу  привітати
Її  у  цей  чудовий  день,
Всього  найкращого  їй  побажати
І  оптимізму  на  щодень.  

Нехай  завжди  збуваються  бажання
І  мрії  заповітні  всі.  
Жіночих  зичу  радостей,  й  кохання  
У  вірності  і  щирості.  

Хай  кругом  від  сміху  іде  голова,
Усядуться  рідні  за  стіл,  
Хай  тости  звучать  і  найкращі  слова,  
І  посмішки  щирі,  прості.  

Хай  доля  їй  щастя  багато  дає,
Здоров’я  без  міри  у  дім.  
Зозуля  сто  років  життя  накує
І  стежку  легеньку  у  нім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020

Літечко

Літо,  ясне  літечко..
Тішся,  дітвора.  
Світить  тепле  сонечко,
До  води  пора.  

І    пісок,  і  річечка,  
Хвилі  на  воді,
І  сіренька  качечка,  
Й  білі  лебеді.  

Котять  хвилі,  котяться
Прямо  на  пісок.  
Діткам  в  воду  хочеться,  
Щоб  пірнуть  разок.  

Гамір  й  шум  розноситься
Звідси  навкруги.  
Чисті  хвилі  котяться  
Й  миють  береги.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020

Зелені свята

В  суботу  раненько  я  зіллячко  рвала.
Я  зіллячко  рвала  –долівку*  встеляла.  
Долівку  встеляла,  світлицю  вкрашала.  
Світлицю**  вкрашала  і  липу  чіпляла  
 
На  стіни,  на  двері,  і  під  образами.
Світлиця  моя  вся  вквітчалась  квітками:
Жасмином,  ірисом.  Червоні  піони
Стоять  на  столі  вже  і  на  підвіконні.

Прибрала  хатину,  бо  свято  велике.
Обряди  одвічні  -  нікуди  не  зникли.
Це  свято  –  Зелене,  що  зветься  в  нас  –  Трійця.  
Його  святкувати  усім  нам  годиться.  

В  неділю  раненько  до  церкви  сходити,  
І  сходженню  Духа  Святого  радіти,      
І  Богу  Отцю,  і  ще  Божому  Сину,  
І  Духу  Святому  -  у  Богу  єдинім.    

Пізніше  ще  будуть  народні  гуляння
На  березі  річки  й  гостей  частування,
Та  ігри  і  танці,  пісні  й  хороводи...
В  обряді    -  відродження  мого  народу.  




Долі́вка*    (зменшено-пестливі  —  долі́вонька,  долі́вочка)  =  діл  —  у  традиційному  українському  помешканні  —  утрамбована,  вирівняна  та  помазана  глиною  земляна  підлога;  застилали  домотканими  доріжками,  свіжою  травою.

Світли́ця**  —  головна  кімната  української  оселі,  горниця,  вітальня.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020

Сінокіс

Пора  косить  високі  трави:
Милує  око  буйноцвіт.
У  свіжоскошених  отавах
Туман  встеляється  до  ніг.

І  ти  удосвіта  з  косою
Ідеш  по  лугу  навпростець,  
Де  унизу,  понад  рікою,  
Гуляє  тихий  вітерець.  

Він  розмовляє  із  вербою,
Що  похилилася  в  журбі
І  у  тумані  над  рікою
Ховає  гілля  у  воді.  

Ось  вже  коса  зганяє  вправно
Всі  трави  у  один  покіс.
Цей  дзвін  і  шум,  що  із  туману,  
Наш  вітерець  кругом  розніс.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020

Для Захарика ( Захарику Богайчуку)

Захару  Олександровичу  Богайчуку
до  дня  народження:  



Чудовий  день!  Чудове  свято!
Гостей  у  дім  прийде  багато.  
Збереться  разом  вся  родина,  
Щоб  привітать  малу  дитину.

Спішать  вітати  мама  й  тато,  
Віка  –  сестричка  свого  брата,  
Й  маленька  з  ними  баба  Таня,  
Також,  для  нього  шле  вітання.  

Це  -  день  народження  в  Захарка.
Ще  спозаранку  біла  хмарка  
Дрібненький  дощик  прожене
І  промінь  сонця  принесе.  

Для  нього  сонечко  привітне  
Зігріє  квіти.  Нехай  квітнуть,  
Щоб  різнобарв’я  того  цвіт
Лягав  тихенько  на  поріг.  

Метелики  йому  барвисті
В  духмяних  квітах  і  іскристих,  
Крильми  махаючи  згори,  
Несуть  із  посмішок  дари.  

Веселка  в  небі  кольрова,  
Така  велика  і  чудова.  
Для  нього  буде  вигравати,
Із  днем  народження  вітати.  

Нехай  минають  стежку  зливи,  
Нехай  зростає  він  щасливим,  
І  енергійним,  і  здоровим,  
І  гарним  парубком  чудовим.  

Щоб  гарно  він  навчався  в  школі,  
Щоб  посміхнулась  йому  доля,  
І  вибрав  щоб  життєву  стежку
Щасливу,  вишиту  в  мережках.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020

Вітання Наталі Рушківській

Вітання  Наталі  Рушківський  
Від  колективу  кафе    «  Владислав»





Всі  готувалися  до  свят,  
Адже  сьогодні  п’ятдесят
Чудовій  і  прекрасній  жінці  –
Нашій  Наталочці  Рушківській.  

Вже  десять  літ  у  колективі.
Життя  піднесло  корективи  
І    об’єднало  у  одну,
У  дружну  і  згуртовану  сім’ю.  

І  ні  тепер,  і  ні  надалі,  
Не  зможем  бути  без  Наталі.  
Адже  вона  в  нас  чарівниця:
І  кухар  справний,  й  продавщиця.

Вона  в  нас  майстер  на  всі  руки,  
І  з  нею  ми  не  знаєм  смутку.  
Вона  потішить  і  розрадить,  
Коли  потрібно,  то  й    порадить.  

Весела,  ніжна,  чарівна,  
Красива,  як  сама  весна.  
І  має  гарні  карі  очі,  
Вуста  медовії  жіночі.  

Недаром  Юлій  –  чоловік
В  неї  закоханий  навік.
І  живуть  дружно,  разом  в  парі.
Родились  діточки  в  них  гарні.  

Оксана  й  Саша  –  син  і  дочка,  
А  вже  є  зять  і  невістОчка.
Душа  Наташи  всім  відкрита.  
Ліза,  Даніїл,  Кіріл,  Нікіта

Біжать  у  гості  до  бабусі,
Яка  удвох  для  них  з  дідусем,
Готові  небо  прихилити  
 І  будуть  завжди  їх  любити.  

П’ятдесят  –  лиш  віку  половина.
Наш  колектив  і  вся  родина
Тебе  всі  дружно  привітаєм,  
Й  всього  найкращого  бажаєм.  
 
 Здоровя,  радості  та  щастя,  
Нехай  в  житті  усе  удасться,  
І  прийде  успіх  і  везіння,  
Щоб  всі  збувалися  бажання.  

Здійснились  мрії  заповітні,  
А  з  ними  щоб  ішли  новітні.
Бажаєм  втілень  всіх  ідей
Сьогодні  й  завжди,  в  кожен  день.  

Яскравих  посмішок,  емоцій,  
Підтримкою  щоб  в  кожнім  кроці  
Був    колектив  наш,  як  рідня,  
Й  чудова  ще  твоя  сім’я.  

Щоб  ти  як  квітка  розцвітала,  
Й  душа  завжди  щоби  співала,  
 І  щоб  не  в’янув  пишний  цвіт,  
Бажаєм  Многа,  Многа  Літ!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020

Зорині ( Базилівській Зорині Аркадіївні)

Зорині  Аркадіївні  Базилівській
до  ювілею:

Зорино,  Зірочко,  Зоря,  
Мені  як  рідна,  бо  СВОЯ!    
Тобі  було  вже  тридцять  п’ять
І  всі  спішили  привітать.  

І  це,  мабуть,  цілком  природньо,
Що  я  вітаю  лиш  сьогодні,  
Бо  краще  зараз,  як  ніколи..
Хай  тут  не  буде  нас  проколу.    

Тебе  я  знаю  із  дитинства,  
З  пелюшок,  з  самого  маленства.  
Росла  ти  на  «моїх  очах».  
То  ж  знаю,  кожен  крок  твій  й  шлях.  

Відкрита,  щира,  товариська,  
Для  всіх  була  душею  близька.  
Душа  компанії  завжди,  
Весела  й  як  тут  не  крути,  

Та  гуртувала  усіх  ти.
Не  вміла  друзів  ти  ділити,  
З  всіма  старалися  дружити,
І  ти  уміла  веселити.  

В  піску  ви  коників  ліпили,
В  ставок  купатися  ходили,  
А  потім  в  Гуміка  в  садку
Ляльками  грались  в  холодку.  

Отак  пройшли  малі  роки,  
Потім  до  школи  ви  пішли.
Ходили  в  школу  і  зростали,  
Незчулись,    як  дорослі  стали.  

Тепер  –  доросла,  гарна  жінка,  
Маєш  ти  Колю  –  чоловіка.  
Світлану  –  доцю  і  Ліану,
Свекруху  Нілу  –  бабцю  справну.  

Аркадій  –  тато,  мама  –  Таня,  
 Наташа,  Діма  й  баця  Ганна    –
Це  рідні  всі  –  твоя  сім’я,
І  між  собою  ви  –  рідня.  

Тож  побажаю,  щоб  й  надалі,  
І  у  любові  ,  і  у  коханні,  
І  в  мирі,  й  в  дружбі  щоб  твоя
Жила  родина  і  сім’я.  

Добробуту  й  достатку  в  хату,  
Щоб  радості  було  багато,
Лунав  завжди  дитячий  сміх  
І  супроводжував  успіх.  

І  що  бажаєш,  щоб  все  мала,  
Як  квітка  щоби  розцвітала.
Й  стелилось  щастя  до  воріт.
Бажаю  Многа,  Многа  Літ!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2020

Хмари мчать табунами

Весняні  зливи  відшуміли,
Проне́слись  хмари  дощові
І  білосніжні  небо  вкрили,  
Вони  як  коники  живі.  

Мчать  табунами  в  даль  безмежну,  
Несуться  з  вітром  навпростець.
І  в  ці  простори  неосяжні
Вперед  веде  всіх  жеребець.  

Позаду  вітер  дрІ́бні  хмари
Немовби,  гриву  на  льоту,  
То  гребінцем  її  поправить,  
То  заплете  в  одну  косу.  

Вперед  ці  хмари  підганяє,  
Граційність  додає  у  рух
І  милуватись  заставляє
За  дійством  цим  усіх  навкруг.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020

Літо прийшло

Ось  і  літо  прийшло.  
Ми  його  вигляда́ли.
Холод  нам  принесло  –
Ми  цього  не  чекали.  

Те́пла  дуже  зима  –
Ми  не  бачили  снігу.  
А  за  нею  весна́
У  дощах  прогриміла.  

Хоч  цвіли  яблуні,
Білі  вишні  і  сливи,  
Та  дерева  сумні,
Бо  красу  змили  зливи.  

Холод,  дощ  і  мороз
Всю  весну́  нас  лякали.  
Цвіт  пропав  абрикос..
Ми  ж  тепла  так  чекали.  

І  тепер  вже  сюди
До  нас  йде  любе  літо..  
Дочекаймось  зими,  
Щоби  знову  зігрітись.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020

Занесу піони

Тобі,  матусенько,  піони
Сьогодні  зранку  занесу,  
Твої  любимі,  ті  –  червоні,  -
Завжди  цвітуть  в  кожну  весну.

Ти  їх  садила,  доглядала,  
Сортів  багато  так  було.  
І  хата  в  квітах  потопала,  
Коли  весною  все  цвіло.  

І  ми  малими  нарізали  
Букети  і  у  дім  несли.  
Вони  кімнату  звеселяли,
А  ми  щасливими  були.  

Тепер  сьогодні  до  могили  
Тобі  я  квіти  занесу.  
Про  себе  згадку  залишила:
Нам  неповторну  цю  красу.  

Вже  розмовляти  між  собою  
Ми  маєм  змогу  лиш  вві  сні.  
Я  так  сумую  за  тобою,
Як  бачу  квіти  навесні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020

Радість

Радість  безмежна,  радість  в  душі
Піснею  зрине  прямо  в  вірші,
Словом  чудовим  ляже  в  листок  -
Зродиться  щастя  маленький  росток.  

Буде  зростати,  тягнутись  увись,  
Виросте,  вродить  плодами,  колись.  
Поки-що  догляд  потрібен  за  ним,  
Із  піклуванням  щоденним  простим.  

Посмішок  щирих  потрібно  йому  -
Сонця  проміння  сприяє  тому,  
Тепла,  квітуча,  весняна  пора,  
 Де  веселиться  мала  дітвора.  

Лише  тоді  в  нас  дозріють  плоди:
Рви  соковиті  й  у  кошик  клади.  
Щастя  даруй  навкруги  і  добро,  
Щоби  серця  всім  зігріло  тепло.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020

Привітання Вікусі ( Вікторії Богайчук)

Вікторії  Олександрівні  Богайчук
до  дня  народження:



В  цей  день  маленька  баба  Таня,
Лиш  ранок  стукає  в  вікно,  
Для  тебе  шле  уже  вітання
Й  тобі  бажає  лиш  добро.  

Тобі    чотирнадцять  сьогодні  –
 Прекрасна  радісна  пора.  
З  усіх  благословінь  господніх
Вже  Ангел  стежку  проклада.  

Простелить  стежку  від  порогу
Тим  рушником,  що  по  ночах
Бабуся  шила  у  дорогу
І  вишивала  у  квітках.  

Нехай  барвиста,  веселкова
Снується  стежка  у  світи.  
У  кольрах  отих  казкових
Щоб  ти  змогла  по  ній  пройти.  

Пронести  радість,  щастя  й  втіху,  
По  всім  життєвому  шляху.
Веселості  багато  й  сміху,  
Щоб  завжди  було  на  віку.  

Щоб  друзів  мала  ти  хороших,  
Кохання  вірне  назавжди,  
Щоб  в  гаманці  водились  гроші
 Й  не  зустрічала  ти  біди.  

Щоб  сонце  зверзу  зігрівало,  
Щоби  світило  кожен  день,  
Щоби  душа  завжди  співала,  
Самих  найкращих  із  пісень.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020

Їх донечка ( Вікторії Олександрівні Богайчук)

 Вікторії  Олександрівні  Богайчук  
до    дня  народження:  


В  них  мрія  здійснилась
Й  на  світ  появилась
Їх  донечка  Віка
В  цей  день  навесні.  

Світанком  чудовим  
У  цвіті  бузковім
Співали  пташки  
Всі  пісні  чарівні.  

Усі  по  Садовій
Новині  чудовій
Раділи  й  вітали
Щасливих  батьків.  

Від  першого  кроку  -
Чотирнадцять  років  
У  них  розквітає
Найкраща  з  квітків.  

І  Валя  –  матуся
Для  доні  Вікусі
Найкращі  вітання  
Дарує  в  цей  день.  

І  в  Бога  для  доні
Щасливої  долі
Прохає  і  здійснення  
Мрій  і  бажань.  

Хай  все  їй  вдається  
І  доля  всміхнеться,  
Й  її  обдарує
Теплом  і  добром.  

Хай  з  самого  рання
Приймає  вітання  -    
 Родина  святкує
Уся  за  столом.  

Хай  будуть  відкриті  
У  білому  світі
Всі  двері  для  неї
Й  завжди  без  замків.  

Й  життєва  дорога
Хай  йде  без  тривоги,  
І  стелить  стежину
З  її  рушників.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020

Вітаю! ( Феленюку Олесандру Васильовичу)

Олександру  Васильовичу  Феленюку
присвячую:



Твій  день  народження  сьогодні,
То  ж  я  вітаю.
Та  захисту  і  благословень  господніх
Тобі  бажаю.

Здоровя  міцного,  крепкого
І  літ  багато.
Що  сам  бажаєш  –  то  усього,  -
Пливе  хай  в  хату.

Нехай  обходять  стороною
Усі  напасті.
Нехай  залишиться  з  тобою
Одне  лиш  щастя.

Нехай  молочною  рікою
Життя  лиш  ллється,
Щоб  успіх  поряд  йшов  з  тобою,
Хай  все  вдається.

Нехай  всього  буде  доволі,
Щоб  жив  в  достатку.
Сімейний  затишок  поволі
Заповнив  хату.

Нехай  тобі  всміхнеться  Доля,
Знайшов  щоб  жінку,
Дитячий  сміх  лунав  щоб  в  домі  –
Був  син  і  доня-квітка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020

Захмарилось небо

Пам'яті  свого  брата  присвячую:

Захмарилось  синєє  небо
Й  сльозима  полили  дощі,  
Згадала  сьогодні  про  тебе  
Ось  тут,  за  вікном,  в  тишині.  

Туманом  окутався  ранок
Та  й  мрячка  стіною  стоїть,
І  крапля  води  в  цей  світанок
У  цівці  по  склу  все  біжить.

Туман  проковтнув  ту  стежину,  
Що  завше  до  тебе  вела.
Обірвана  нитка  незрима  –
Остання  надія  була...

Обірвану  нитку  не  зв’яжеш,
Біль  й  сум  не  затулиш  плащем.
Нікому  про  це  не  розкажеш,
Лиш  небо  заплаче  дощем.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020

Наснилось

Він  йшов  вітати  другу  маму:
У  сні  з  туману  виринав.
Давно  полинув  між  світами,
Сьогодні  ж  в  гості  завітав.  

Бо  нині  свято  у  родині
І  день  народження  її,
Хоч  сина  цього  не  родила,
Але  як  рідний  був  в  сім’ї.  

Цей  син  загинув  на  Донбасі
І  шостий  рік  його  нема,  
Тож  святкування  не  на  часі
Й  для  цього  настрою  нема.  

А  він  із  ночі,  на  світанку,
Постукав  вітром  у  вікно,
А  потім  в  двері  ще  на  ґанку,
Щоб  чутно  в  хаті  їй  було.  

Вона  проснулася,  схопилась:
-  Невже,  синочку,  ти  прийшов?
І  це  насправді,  не  наснилось,
Додому  стежку  ти  знайшов?  

І  миттю  вибігла  на  ґанок,  
Відкрила  двері  аж  навстіж,
Але  туманом  лише  ранок
Торкнувся  до  холодних  пліч..  

Немає  сина  тут  сьогодні.
Мабуть,  примарилось  у  сні.  
Букет  лілей  на  підвіконні.
-  А  хто  ж  приніс  його  мені?    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020

З обірваним крилом (Козарук Петро Михайлович)

Козарук  Петро  Михайлович  (  «  Батя»)

Райгородок  Бердичівського  району  Житомирської  області

(  24  травня  1977р  -      26  березня  2017р)

Старший  сержант,  командир  гарматного  розрахунку  —  командир  відділення  72-ї  окремої  механізованої  бригади,  в/ч  А2167,  м.  Біла  Церква.  Був  командиром  розрахунку  зенітної  установки  ЗУ-23-2.
26  березня  2017  року  близько  17:00  загинув  внаслідок  мінометного  обстрілу  опорного  пункту  у  промисловій  зоні  міста  Авдіївка.

Указом  Президента  України  №  138/2017  від  22  травня  2017  року,  "за  особисту  мужність,  виявлену  у  захисті  державного  суверенітету  та  територіальної  цілісності  України,  самовіддане  виконання  військового  обов'язку",  нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).






З  обірваним  крилом

Як  поберуться  молодята,
То  вірності  як  в  лебедів
Й  кохання  щирого  завзято  
Завжди  усі  бажають  їм.  

Їх  доля  лебедем  летіла
І  було  в  неї  два  крила.
Струна  кохання  їх  бриніла
І  піснею  у  небо  йшла.

Вони  були  як  одне  ціле:
Лариса  і  її  Петро,  -
Дві  половинки.  І  хотіли,
Щоб  завжди  в  них  отак  було.  

Їх  часто  разом  зустрічали,  
В  місцевім  парку  і  в  кіно,
Вони  ще  й  дружно  працювали,  
Як  жить  приїхали  в  село.

Були  веселі  і  щасливі,  
Та  наближалася  біда.  
На  Сході  з  градів  рясні  зливи
В  наш  дім  уже  несла  війна.  

Не  стали  осторонь  стояти
І  разом  рушили  на  Схід,  
Щоб  Україну  захищати  
Й  прогнати  ворогів  усіх.  

Петро  був  мужній  і  дбайливий,
І  мав  він  «Батя»  -  позивний.    
Ще  рішення  приймав  важливі,  
Був  для  підлеглих  -  командир.  

Та  не  любив  він  виділятись
І  воював,  як  всі  бійці,  
Обід  міг,  навіть,  готувати,  
Як  спочивали  в  бліндажі.  

Підтримкою  в  боях  на  Сході
Лариса  там  йому  була.
Завжди  разом:  у  парі,  в  згоді  -
Їх  доля  мала  два  крила.

Але,  як  в  пісні  лебединній,
Лишилася  з  одним  крилом.
Один  із  лебедів  загинув  -
Це  сталося  у  нас  з  Петром.  

Вогнем  накрило  мінометним
Машину  їх  на  завданні.
В  сепарів  ціль  була  конкретна  –
Й  снаряд  дістав  їх  й  в  бліндажі.  

Аж  трьох  бійців  тоді  не  стало
І  серед  них  був  наш  Петро.  
В  Лариси  ж  серце  надірвалось
І  обірвалося  крило.  

Вона  відразу  це  відчула,
Хоча  на  відстані  була:
Як  доля  каменем  жбурнула,
Як  обірвалася  струна.

Тепер  вона  сама  на  Сході
З  одним  крилом,  а  все  ж  летить,
Смерті  здолає  перешкоди  -
Їхнє  кохання  мусить  жить.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020

Коли день міста святкували ( Гулькевич Олександр Володимирович)

Олександр  Володимирович  Гулькевич  

Місто  Малин  Житомирської  області
(  07.04.1974  р.н.  -    13  вересня  2016  р.)

Стрілець  -  зенітник  роти  вогневої  підтримки  43-го  окремого  
мотопіхотного  батальйону  53-ї  окремої  механізованої  бригади,  
артилерист,  обслуговував  ЗУ-23.
Загинув  13  вересня  2016  р.  о  22:10  на  блокпості  поблизу  смт  Зайцеве  (Горлівська  міська  рада,  Донецька  область),  внаслідок  артилерійського  обстрілу  зі  152-мм  гармат  2А36  «Гіацинт-Б».
Указом  Президента  України  №  522/2016  від  25  листопада  2016  року,  "за  особисту  мужність  і  високий  професіоналізм,  виявлені  у  захисті  державного  суверенітету  та  територіальної  цілісності  України,  вірність  військовій  присязі",  нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).








Коли  день  міста  святкували

Коли  день  міста  святкували  
І  веселився  мирний  люд.  
В  сімї  Гулькевичів  ридали  –
Спішили  родичі  з  усюд.  

Біда  прийшла  -  загинув  Саша
Під  Зайцевим  на  блокпості.  
У  їх  сім’ї  він  був  найстаршим,
А  хлопці  щирі  і  прості.  

Він  ріс  веселим,  добродушним,  
Допомагав  всім,  як  умів,  
До  справ  завжди  відповідальний,
Багато  мав  товаришів.

Закінчив  школу,  одружився  
І  народився  в  нього  син.  
Назвали  Сашею  –  гордився,
Адже  синок  в  нього  один.  

Він  шанував  свою  родину,  
Взірцем  був  гідності  й  чеснот,
Любив  найбільше  Україну,
Бо  був  Вітчизни  патріот.  

На  Схід  пішов  він  захищати,  
Бо  хто  це  зробить  як  не  він,
Адже  родина  тут  і  мати,
А  він  надійний  в  неї  син.  

Не  раз  підтвердив  він  відвагу  
І  був  учасником  боїв,
Та  в  серці  тамував  тривогу,  
Прогнати  ворогів  хотів.  

А  ті  як  пси  оскаженіли
І  за  обстрілом  йшов  обстріл,  
По  блокпосту  в  той  день  гатили,  
Снаряд  там  не  один  летів.  

Раптово  впав  він  від  осколків
Й  ран  несумісних  із  життям.  
Ніхто  не  чув  від  нього  й  зойку,
Лиш  вибух  гучний  у  полях.  

А  там  день  міста  відзначають,    
І  веселиться  увесь  люд,  
Та  вдома  мама  вже  ридає
Й  спішать  знайомі  звідусюд.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020

Спішать роки

Спішать  роки  мої  шалені,
Злетівши  в  небо  над  селом
І  в  круговерті  повсякденній
Мені  махають  вниз  крилом.

Вже  не  повернеться  ніколи
Дитинства  безтурботний  час
І  ті  роки,  коли  до  школи
Вели  мене  у  перший  клас.

Вже  не  повернеться  і  юність,
І  молоді  мої  літа,
Бузку  весняного  духмяність,
Наївність  щира  й  простота.

Кохання  перше,  поцілунок,
І  ті  веснняні  солов’ї,
Ромашки  польові  в  дарунок,
Й  світанки  росяні  мої.

Рушник  весільний  і  обручка,
Й  щаслива  материнства  мить,
Коли  родився  син  і  дочка..
О  як  же  час  оцей  летить!

А  потім  чорна  в  житті  смуга,
Де  обривався  вже  терпець,
Долі  випробувань  й  наруги..
Роки  журби..  Та  хай  їм  грець!

Нові  світанки  в  хмарнім  небі
Все  в  даль  несуть  мої  літа.
Не  повернутись  їм,  далебі.
Цвіт  сивий  коси  запліта.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020

До дня сімейного лікаря

Коли  у  світі  пандемія,
(Випробувань  важкий  в  нас  час)
Кожен  лікується  як  вміє  -
Та  лікар  завжди  йде  до  нас.

Він  і  порадить,  і  розрадить,
Призначить  хворим  ліки  всім
І  неможливе,  навіть,  зробить,
Аби  лиш  біль  полегшить  їм.

Сімейний  лікар  –  цю  посаду
Ввели  на  так  уже  й  давно.
Реформів  перша  хвиля  ззаду,
Та  в  ній  уже  всього  було:

Несприйнняття  й  нерозуміння,
А  дуже  часто  ще  й  "ігнор",
Але  по-божому  велінню,
Первинна  хвиля  є  реформ.

І  медицина  ще  вторинна,
Реформуватися  буде́.
Це  зрозуміла  вже  й  дитина:
До  кращого  країна  йде.

То  ж  побажаю  всім  терпіння:
І  медикам,  і  лікарям,
Ще  Божого  благословіння,
Щоб  не  хворіть  ні  вам,  ні  нам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020

У слові купаюсь

Я  часом  останнім  у  слові  купаюсь
І  ще  сенс  життя  в  нім  спішу  віднайти,
Ним  спрагу  тамую  і  ним  упиваюсь,
ДосхОчу  смакую  я  ним,  залюбки.  

Що  доля  згубила  -  усе  позбираю,  
В  словах  відшліфую  і  в  папку  складу.
Навіщо?  -спитайте.  -Того  я  не  знаю,  
Адже  із  собою  в  світи  не  візьму.

Залишиться  слово  і  зродиться  пісня
І  в  серці  чиємусь  струна  забренить,
Зірветься  назовні  (в  душі  ж  бо  затісно)
І  буде  співатись,  у  вись,  аж  злетить.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020

Обсипався цвіт

Обсипа́лись  сніжні  пелюстки́  із  вишні
І  встеляли  рясно  зелену  траву.  
А  цвіли́  недавно  буйноцвітом  пишним
Й  милували  око,  ніби  у  Раю.  

Розсерди́вся  вітер,  холодом  обшпарив,
Їх  зривав  із  вишні  проливним  дощем.
Потім  в  нічку  темну  ще  й  морозом  вдарив  -  
Засмутились  вишні,  стали  голі  вщент.  

Навкруги  під  ними  влігся  цвіт  колишній,
Що  міняв  свій  колір  прямо  на  льоту,
Став  він  бурий,  тусклий,  ніби  стовбур  вишні,  
Від  дощу  намоклий  заховавсь  в  траву.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020

Сонячні зайчики

Ясне  сонце  на  світанку
Глянуло  в  вікно
Та  у  шибку  іще  зранку
Стукає  воно.  

Зайці  сонячні  веселі,
Через  скло  в  вікні,
Скачуть,  ніби  в  каруселі,
В  хаті  по  стіні.  

Доскакали  до  дивана.
Там  старенький  кіт.
І  будити  його  марно  –
Спочивать  приліг.

Скачуть  зайчики  по  ньому  -
Кіт  тихенько  спить.
Радий  він  теплу  такому
Й  ніжно  муркотить.  

Сонце  вбік  вже  повернуло
І  зайшло  за  дах.  
Зайці  променем  майнули
Й  зникли  у  полях.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020

Знову втрати ( Кузьменко Дмитро)

Кузьменко  Дмитро
с.  Райки  Бердичівського  району
військовослужбовець  47  окремого  загону  ССО  
загинув  13.05.2020  року.



О,  Боже  милий!  Знову  втрати.
Жахлива  звістка  в  дім  прийшла.
І  знов  ридає,  плаче  мати
В  Райках,  в  хатині  край  села.

Ще  молодий...  Для  них  дитина,
Іще  немає  й  тридцяти
Й  таке  вже  горе  для  родини.
Синочку,  Дмитрику,  прости!

Пробач  за  те,  що  не  зуміли
Тебе  від  смерті  вберегти.
Адже  батьки  тебе  ростили
Зовсім  для  іншої  мети.

Хотіли  бачити  щасливим,
Діждати  внуків  у  сім’ю,
А  не  стрічать  труну  з  загиблим,
Й  дитину  хоронить  свою.

Вже  шостий  рік  нема  зупину
І  гинуть  діти  на  війні
За  рідну  Неньку-Україну
Захисники  -.сини  її.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020

Букет квіток

Твоя  сім’я  -  міцна  фортеця,
Родинне  затишне  кубло,
Ковток  водиці  із  озерця,
Де  життєдайне  джерело.

Сплелося  в  ній  проміння  сонця,
Що  зігріває  всіх  теплом,
Сміється  світу  крізь  віконце,
І  родить  доброти  зерно.

Стелили  долі  рушниками
Й  вели  стежки  на  один  шлях,
А  він  пройшов  поміж  житами
І  назбирав  квіток  в  полях.

Сім  пар  очей.  В  них  радість  світить
І  відблиск  сонця  й  ясних  зір.
Милує  око  й  душу  тішить
Букет  квіток  оцих,  повір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020

Почути б матусю

Матусю,  рідна  моя  нене,  
Голубко  сивая  моя.  
Думки  несуться  всі  до  тебе
І  згадка  душу  звеселя.  

Адже  десь  там,  у  чистім  небі,  
Ти  споглядаєш  на  цей  світ,  
 Приходиш  в  сни  ти  при  потребі
І  звістку  нам  несеш  й  привіт.  

Як  я  сумую  за  тобою:
Почути  хочу  пару  слів
Й  в  твоїй  розмові  щоб  зі  мною
Нас  вечір  турбувать  не  смів.  

А  ми  б  тихенько  розмовляли,  
Допоки  місяць  не  зійшов,  
Птахи  співать  не  перестали,  
І  вечір  спати  б  не  пішов.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020

Нам Мир принесе Перемога

Військові  дороги  окроплені  кров’ю.
В  них  стерлися  берці  в  пилу  не  одні,
Бо  звані  на  Схід  до  Вкраїни  любов’ю,
Нас  всіх  захищають  бійці  на  війні.

Чи  в  дощ,  чи  в  морози,чи  в  холод,чи  в  спеку,  
Все  місять  ногами  багнюку  війни
У  шанцях,  в  окопах..  Попри  небезпеку,  
Боронять  із  гідністю  Неньку  вони.  

Щось  довго  війна  ця  у  нас  затягнулась  
Й  швидко́го  у  ній  ми  не  бачим  кінця.
В  безвихідь  загнала  війна  нас  й  замкнула,
Й  нового,  щодень,  забирає  бійця.  

Сам  Бог  напророчив  нам  шлях  Перемоги,
Інакше  не  зможем  до  Миру  дійти.
Й  якими  б  не  були  важкими  дороги,  
Потрібно  кінець  цій  війні  віднайти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020

Ніколи знову

«Ніколи  знову»  -  чуєм  ми  це  гасло  нині.  
А  як  донести  ці  слова  нашій  дитині,  
Якого  з  нами  вже  нема  шостий  годочок?
 Ми  від  війни  не  вберегли.  Пробач,  синочок!  

Червоні  маки  поросли  між  полинами,  
Людськими  скроплені  були  стежки  сльозами.
І  кров  стікала  в  чебрецях  із  ран  у  землю,  
Й  ввібрали  в  себе  квіти  ці  ту  кожну  краплю.  

 Донбас  палав  весь  у  вогні.    Стріляють  досі.
Серця  скрізь  рвуться  матерів,  сивіють  коси.    
«Ніколи  знову»..  Чуйте  всі:  «Я  в  це  не  вірю!»
Не  скоро  ще  діждемось  змін  й  діждемось  Миру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020

З днем народження, Танюшо! (Губецька Тетяна Сергіївна)

Тетяні  Сергіївні  Губецькій
до  дня  народження:



З  днем  Народження  вітаю!
І  тобі  я  побажаю:
Щастя,  радості,  кохання.
Щоб  збулись  усі  бажання

Й  супроводжував  успіх.
Ти  найкраща  для  нас  всіх:
Білолиця  й  чорноброва.
Будь  же  ти  завжди  здорова.

Короновірус  стороною
Розминався  щоб  з  тобою.
Ти  ж  весела  щогодини
Легко  йшла  щоб  по  стежині.

Хай  тобі  усе  вдається
Й  стежка  легкою  здається,
Й  миттю  дні  хай  пронесуться,
Щоб  скоріше  повернуться.

Ну  а  ми  вже  виглядаєм
І  додому  вже  чекаєм.
Щоб  Іспанія  лиш  снилась,
Ти  ж  жила  і  веселилась.

Щоб  могла  життю  радіти,
Щоб  в  сім’ї  маленькі  діти
Веселили  твою  хату.
Будь  щаслива  і  багата.

Не  втрачай  чарівний  цвіт.
Я  бажаю  Многа  Літ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020

Вітаємо! ( Слюсар Юрій Володимирович)

Юрію  Володимировичу  Слюсару
до  дня  народження:

Сьогодні  в  тебе  іменини.  
Приймай  вітання  від  родини.  
А  зичим  ми  щасливу  Долю
Й  здоров’я  щоб  було  доволі,  

Адже  в  умовах  карантину  –
Це  головне,  та  не  єдине.  
Хай  обминають  всі  напасті,  
А  поряд  ходить  лише  щастя.  

Іще  іде  із  ним  везіння,  
Бажання,  вміння  і  терпіння.
Легкої  лікарської  праці  –
Нехай  тобі  усе  удасться,  

Хай  супроводжує  успіх
Й  тебе  хватило  щоб  на  всіх.  
Щоб  всім  навкруг  допомагав
Та  про  батьків  не  забував,

Адже  вони  в  тебе  одні
Й  бажають  бачити  в  сім’ї  
 Дружину  рідного  синочка,  
Й  прийняти  в  дім  її  за  дочку.

То  ж  ти  скоріш  її  знайди  
І  в  дім  до  себе  приведи,
Й  щоб  жив  в  коханні  цілий  вік.
Щасливих  Многа,  Многа  Літ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020

Душа спустилась на бузок (Слюсар Олег Леонідович)

Пам"яті  Слюсара  Олега  Леонідовича  
присвячую:  



Душа  спустилась  на  бузок  -  
Кругом  літала.  
Сюди  в  останній  ще  разок,
Та  завітала.  

Стрибнула  птахом  у  вікно:
-Мене  чекали?
Від  сліз  тьмяніє  вже  воно  –
Тут  всі  ридали.  

Бо  плаче  жінка,  мати,  син,  
Сестра  з  сім’єю.  
Адже  Олег  такий  один..
І  став  -  Душею.  

В  нім  обірвалося  життя  –
Його  стежина.  
Яке  без  нього  майбуття?  –
Рида  родина.  

Схилила  гілочку  бузку
Душа  в  віконце,  
Щоб  розігнать  з  нього  журбу
Й  впустити  сонце.  

Бузочку  гілка  над  вікном  
Ураз  розквітла,
Та  не  додало  це  за  склом
В  віконці  світла.  

Біда  тут  чорна  і  страшна
Прийшла  в  родину,  
Бо  чоловіка  вже  нема,  
А  в  мами  –  сина.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020

Весна єднає

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fGT_qi-E0yI[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2MlqRO6S1Y8[/youtube]




А  вчора  зірочка  упала,
Летіла  низько  до  землі.  
І  я  бажання  загадала,
Щоб  ти  освідчився  мені.  

Приспів:  
Весна.  Весна.  Моє  кохання
До  тебе  лине  навпростець.  
І    спонукає  до  єднання
Обох  закоханих  сердець.  

У  нас  побачення  з  тобою,  
За  руку  ти  мене  ведеш.  
І  ми  закохані  обоє.
Назад  дорогу  не  знайдеш.  

Приспів:  
Весна.  Весна.  Моє  кохання
До  тебе  лине  навпростець.  
І    спонукає  до  єднання
Обох  закоханих  сердець.  

На  небі  зорі  рахували.
Ти  їх  для  мене  дарував.
Весна  в  коханні  поєднала.
Мої  вуста  ти  цілував.    

Приспів:  
Весна.  Весна.  Моє  кохання
До  тебе  лине  навпростець.  
І    спонукає  до  єднання
Обох  закоханих  сердець.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874542
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020

До верби

 [feminine]    

[intro]

Ось  прийшла  я  до  води  
І  до  нашої  верби.
Ясний  місяць  вже  зійшов,  
В  небі  зірочку  знайшов.  
Посміхається  згори
До  тендітної  верби.  

[instrumental]

Ось  прийшла  я  до  води  
І  до  нашої  верби.
Ясний  місяць  вже  зійшов,  
В  небі  зірочку  знайшов.  
Посміхається  згори
До  тендітної  верби.  

[bridge]
                                                                   
[chorus]
Ти  підеш,  а  я  прийду,
Ти  загубиш  –  я  знайду.
Серед  літа,  чи  зими
Назавжди  з  тобою  ми.
Серед  літа,  чи  зими
Назавжди  з  тобою  ми.

[instrumental]

Подивися    -  вже  весна,  
Підростає  скрізь  трава
Й  зеленіє  навкруги
Аж  до  самої  води.  
Тут  мене  наша  верба  
Знов  у  юність  поверта.  

[bridge]

[chorus]
Ти  підеш,  а  я  прийду,
Ти  загубиш  –  я  знайду.
Серед  літа,  чи  зими
Назавжди  з  тобою  ми.
Серед  літа,  чи  зими
Назавжди  з  тобою  ми.

[instrumental]

І  одні  у  нас  стежки,  
Де  я  ходжу  –  там  і  ти.  
Бо  любов  у  нас  одна,  
А  в  душі  цвіте  весна.  
Ми  вдвох  йдемо  до  верби.
Ми  з  тобою  назавжди.  

[bridge]    

[chorus]
Ти  підеш,  а  я  прийду,
Ти  загубиш  –  я  знайду.
Серед  літа,  чи  зими
Назавжди  з  тобою  ми.
Серед  літа,  чи  зими
Назавжди  з  тобою  ми.

[instrumental]
[outro]      
[end]          

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874410
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020