| Сторінки (13/1239): | « | 11 12 13 | » |
Простяглися поля із хлібами,
Обвисає налите зерно.
Повертаюсь сьогодні до мами,
Поспішаю у рідне село.
- Як же ти поживаєш, матусю,
Виглядала, напевно, мене?
Cподівалась, що я повернуся
І що лихо мене обмине.
Ні, забути свою батьківщину
Не могла я в чужій стороні,
Повернутись скоріш до родини
Повсякчас так хотілось мені.
Як в дитинстві, схилити голівку
На твоє вже похиле плече,
Розмовляти про нашу домівку
І про те, що душа береже.
Богу дякую, рідна матусю,
Що застану живою тебе.
До натруджених рук прихилюся,
Не залишу ніколи тепер.
Бо миліше нічого немає,
Як вкраїнська моя сторона,
Де матуся рідненька чекає
І калина, що біля вікна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2018
Ой, пускаю віночок, пускаю.
По воді хай пливе, по воді
І милого мені хай шукає,
Щоб підняв той вінок в бистрині.
Хай у руки візьме, в свої руки,
Принесе він мені й дасть мені.
В нас не буде ніколи розлуки,
Хай пливуть в синю даль дні сумні.
Повінчає хай нас, повінчає
Ніч Купальська, Купальськая ніч.
І назавжди обоє рушаймо,
Від сьогодні, ми долі навстріч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2018
Спекотне втомилося літо
І знову полили дощі.
Все зливами рясно помито:
Дерева, трава і кущі.
Закрився весь цвіт у бутони,
Сховалися їх пелюстки.
Від холоду, мабуть, від втоми,
На землю схилились квітки.
І тут, у садочку вишневім,
Мовчить, не співає вже птах.
Дивись: ластівнята липневі
Обмоклі сидять на дротах.
Лиш вітер гуляє охоче.
Він так розходився навкруг:
Здіймається в небо й регоче,
Не бачить палаючих смуг.
Так плаче захмарене небо -
Хмарини пливуть звідусіль.
Нам зливи такої не треба,
Ми сонце чекаєм усі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2018
Спустилась темна ніч низенько
І місяць вийшов на поріг.
Не спить сьогодні сива ненька,
Бо тих думок , як сто доріг.
Одна за одною приходять
І в душу наганяють жах,
По заробітках діти ходять,
Життя рознесло по світах.
Пішли у найми на чужину
Якусь копійку заробить
І гнуть на дядя Курта спину -
Потрібно в світі якось жить.
А ще, вірніше - виживати,
Бо молодим сьогодні як:
Ані роботи, ані хати,
І на своїй землі -«чужак».
Земельку віддали в оренду,
За неї платять копійки.
І хтось на ній вже звів "фазенду" -
Не треба їм робітники.
А щоб самому обробляти,
Потрібні гроші чималі.
Насіння, техніку де взяти? -
Врожай прихватять лихварі.
Тож залишається - чужина.
Іди по світу і працюй.
Як дорога своя країна -
Іди на Сході повоюй.
Лише у Раді засідають.
Працюють, аж чуби тріщать
І всі закони підминають
Під себе, як того хотять.
О, скільки ще, скажіть, ми будем
Свавілля їхнє це терпіть?
Коли ж візьмем мітлу ми, люди?
Свідомість ви свою будіть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2018
Сьогодні пройшов дощ,
Сердито бурчав грім,
В долині зігнувсь плющ:
Промоклий дощем він.
Посипавсь його цвіт,
Не знаєш коли й вже.
Багато пройде літ,
Коли зацвіте ще.
Наступить зимна ніч,
В глибокий впаде сон
І в тому, мабуть, річ,
Що прийдуть журба й сум.
Логаеди : - вірші мішаних розмірів, утворені сполученням чотиридольних стоп (дактиль, анапест) із тридольними (ямб, хорей), поширені в античній поезії, зокрема в ліриці та трагедії. На їхній основі витворювалися нові строфічні структури (Алкеева строфа чи Фалекіїв вірш). Вживаються і в тонічних віршах, в яких наголоси розподіляються всередині віршового рядка з нерівномірними складовими проміжками.
Логаэд – это стих с упорядоченным чередованием разных силлабо-тонических стоп (например, анапест + ямб + анапест + ямб). Логаэд – строгий метр, все строки написаны по одной схеме.
Алке́їв ві́рш (або Алкейська строфа) — одна з античних строф, власне чотирирядкова строфа, що складається з різнометричних (логаедичних) стоп.[1]
Алкейська строфа запроваджена еллінським поетом Алкеєм (VII—VI ст. до н. е.) набула викінченого, строгішого вигляду в доробку Горація (65—8 рр. до н. е.), тому пойменована ще й «гораціанською строфою».[1]
Алкеєва строфа складається з 4 віршів, з яких перші 2 вірші в строфі складаються з 11 довгих і коротких складів такого чергування:[2]
˘ ¯ ˘ ¯ ¯ // ¯ ˘ ˘ ¯ ˘ ˘
третій — з 9-ти складів
˘ ¯ ˘ ¯ ˘ ¯ ˘ ¯ ˘
четвертий — з 10-ти складів:
¯ ˘ ˘ ¯ ˘ // ˘ ¯ ˘ ¯ ˘
Поки душею я не втонув іще
В нірвану й тіло ще не розпалося,
Я можу ще тебе, Вкраїно,
Серцем кохати й тобі служити.
—В. Самійленко, Україні
'Фалеків одинадцятискладник, Фалеків гендекасилаб, Фалеків розмір, Фалеків вірш' і ін. (Від імені грецького поета Фалека, III ст. до н. е.) - одинадцятискладник віршовий розмір античної поезії, різновид Логаеда.
Структура фалекова одинадцатискладника у греків:
O O - ∪ ∪ - ∪ - ∪ - ∪
першою 2-складною стопою можеть бути спондей, ямб або хорей (так звана еолійська база). У латинській поезії одиннадцятискладник починається з двох довгих складів:
- - - ∪ ∪ - ∪ - ∪ - ∪
Використовувався у давньогрецькій поезії у Сапфо, Анакреонта, Каллімаха та ін. Улюблений розмір Катулла; зустрічався також у інших римських поетів (у Марціала, Стація).
Ритурнель (фр. ritournelle, від італ. ritorno – повернення) – строфа провансальської, італійської та французької поезії; вірш на три або чотири строфи. Кожна строфа складається з короткого (часто з одного слова) рядка, котрий римується із третім довгим, витворюючи своєрідне кільце, другий – лишається неримованим холостим. У сучасній поезії не вживається, хоча трапляються поодинокі випадки, як-от вірш В. Брюсова “Три символи”, відомий у перекладі В. Мельничука українською мовою.
Злива
Сиво,
Темно надворі зробилось в осінній цей деньок;
Навіть, ніхто не чекає, що станеться диво.
Грози..
Стрімко несуться по небу пречорнії хмари,
Землю вкривають потоком води, наче сльози.
Тихо
Знову принишкла стара ця сосна біля хати.
Навіть, боїться перечить дощу – буде лихо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2018
Я тобі подарую це літо.
Хай воно зігріває теплом.
Там де ранки вже росами вмито
І лелека махає крилом.
Де барвінок росте попід тином
І де мальви цвітуть під вікном,
Де стоїть ця біленька хатина,
Оповита вишневим садком,
Де у полі буяє пшениця,
Дозрівають високі жита -
Все так гарно навкруг колоситься,
То ж в нас будуть багаті хліба.
Все твоє тут: і небо, і сонце,
І в долині широка ріка,
Ще віночок в дитячій долоньці,
І ця пісня весела дзвінка.
А над нами тут мирнеє небо
І лунає дитячий скрізь сміх,
Бо війни нам нікому не треба,
Хай прийде до нас щастя для всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2018
Заспівала зозуленька
Зранку в лузі на калині.
Як же сумно цій дівчині:
Плаче бідна Марусенька,
Бо сварила вчора ненька,
Щоби з Грицем не ходила,
Щоби Гриця не любила.
Не послухає Маруся
Рідну матінку-матусю,
Щоби та їй не робила.
[b]
Одична строфа[/b]
Сонце в небі ясно світить,
Розливається навкруг.
Ох, яке ж чудове літо!
Вітерець для мене - друг!
Він у полі повіває,
З пташечками все співає.
Чути жайворонка в небі,
Зранку ллється його спів.
Вітер зразу підхватив,
Скрізь несе і при потребі -
Дуже хочеш ти почути -
Віднесе за небокрай.
Тільки так тут має бути:
В полі літом справжній Рай.
Гарне жито колоситься,
Дозріває вже пшениця
І цвітуть тут різні трави
Аж до лугу - ген туди,
До холодної води
Простягнулися отави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2018
Аромат липи
Розноситься навкруги.
Бджілки маленькі
Спішать зібрати нектар
По всьому цвіту липи.
:::::::::
Сонце ховає
Свої промені в хмарах.
Повіяв вітер.
З неба крапає дощик.
Всі навкруг ховаються.
:::::::::::
Дозріли вишні.
Червоні соковиті
В цей сонячний день
Виблискують на сонці
Найсмачніші ягідки.
:::::::::::
Молодий місяць
Виступив із-за хмари.
Спустилася ніч.
Я диву дивуюся:
Стало так видно кругом.
:::::::::::
Сиджу і пишу
Японські вірші танка.
Важко даються.
Не йдуть вони нізащо:
Недостатньо досвіду.
Складений по цій формі вірш може містити до 50 або 100 рядків, і в цьому випадку воно називається тека(яп. 長歌 те:ка, "довга пісня"), або нагаута(яп. 長歌 нагаута), проте більшість японських танка складається з п'яти рядків за схемою - 5-7-5-7-7, що в цілому складає 31 склад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796794
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 23.06.2018
Пропахло вже все навкруги тут війною:
В повітрі витає ця суміш їдка.
І згарище в’їлось своєю бідою
В будівлі, в дерева – картина страшна.
Цей запах війни супроводжує всюди,
Коли ти щось робиш, коли навіть спиш
І ходять накруг дуже змучені люди.
В них думка одна: не стріляли би лиш.
Вже смерть не страшна і вмирати не страшно-
Змирилися з цим у гібридній війні.
Не хочеться людям сьогодні нізащо,
Щоб ворог тягнув до нас руки брудні.
Назад не відступимо ми вже ніколи
Й на крок не здамо ми своєї землі,
Бо наше тут все, українське довкола
У кожному місті і в кожнім селі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2018
Надихнув вірш Вікторії Скуратовська-Кравченко : " Я прожила чуже життя".
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795852
Я прожила чуже життя,
Чужі гріхи, чужі бажання.
Чужий цей біль, до забуття,
Вихоплював з душі ридання.
Кричала й плакала душа,
Просила в Бога допомоги,
Та доля, знов не поспіша,
Несла мені нові тривоги.
О, як же маялась завжди!
Все поспішала, щось рішала,
Щоб відвернути від біди,
Та тільки як, того не знала.
І в цьому місиві із сліз
Десь на шляху я загубилась.
Тож вітер все кудись поніс
Й сама з собою залишилась.
Злетіти б зараз до небес,
Розправити, як птиця крила,
Дістатись неземних чудес -
Це все, чого б душа хотіла.
Та тільки й крила не мої -
Летіти в них немає сили.
Думок хвилюючих рої
Мені у душу натрусили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2018
Чути так чаєчки жалісний голос
В цім очеретом зарослім ставку
І осока відпустила свій колос,
Зілля коріння росте із піску.
Вранці з туманом розносяться крики,
Аж до лиману ці звуки несе.
Хоч і пташина оця - невелика,
Але кричить, що за душу бере..
Чаєчка вранці летить над водою,
В'ється, на хвилі усе припада.
- Чом же кричиш, поділися бідою,
Чи чаєнятко з гнізда випада?
Може зосталася вже сиротою:
Діток поглинула хвиля швидка?
Лиш осока здійнялась над водою,
Вітер її колихає злегка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2018
Вже сонце сідає надвечір,
Проміння купає в ставку.
Накинь, дорогенька, на плечі
Хустину пухову, м'яку.
.
Посидимо тут під вербою,
Заглянемо в цю бистрину.
Колись ми удвох із тобою
Зустріли тут нашу весну.
Покрилося небо рум'янцем,
Бо сонце за хмари зайшло,
Торкнулось останнім промінцем
Й сховалось десь там за селом.
Лиш хвилі тихенько хлюпочуть,
Човна тут гойдає вода.
Птахи вже співати не хочуть -
В гніздечко їх сон зазива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e4GtWE9gq6k[/youtube][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WBYMLmqCAEE[/youtube]
Бандера - це є українець,
Вкраїни-неньки патріот.
В своїй землі не є чужинець -
Носій він гідності й чеснот.
А ще він любить Україну
Від Сходу - до Карпатських гір,
За мову чисту, солов'їну
І за калину, вишню, медозбір.
Приспів:
Чи я бандера?! Так – бандера,
Хоча ніколи ним не був,
Але така в нас «атмосфера»,
Що новий статус я набув.
Люблю світанки росяні ранкові,
Цвіт білий яблунь коло хат,
Червоні маки рушникові,
Бузковий ніжний аромат.
За чисте небо, що над нами
І жовто-синій кровлею вмитий стяг,
За спокій діток наших з вами
Нас Воля кличе до звитяг.
Приспів:
Чи я бандера?! Так – бандера,
Хоча ніколи ним не був,
Але така в нас «атмосфера»,
Що новий статус я набув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hSOADM3o0OA[/youtube]
Давай заспіваємо пісню
Про вишиту долю свою,
Посаджену мамою вишню,
Про ластівку в ріднім краю.
Лелека і батьківська хата,
Де мальви цвітуть під вікном.
І лине ця пісня крилата
У полі над житом, вівсом.
Буяє волошкове літо
І маків червоних лиш цвіт.
Все росами чисто помито.
Хай пісня полине у світ.
Хай лине удаль з журавлями,
Високо на їхнім крилі
І скрізь: над лісами й полями,
Від неба аж ген до землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2018
Слово лине в світ,
Слово котиться.
Сто віків і літ
Вверх підноситься.
В ньому сум і сміх
Аж зашкалює
І серця людей
Часом зваблює,
Бо несе любов
Буйним цвітом скрізь
І в обхід обмов
Прониза наскрІзь.
Та буває так,
Що не зладиться,
То вже слово те
Аж кусаються.
Вдарить з неба грім
З громовицею
І вже з слів загін
Блискавицею,
Понесеться вдаль,
Наче дощ і град.
В серці сум і жаль:
Не вернеш назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2018
Лікарня.Так тихо. Родильна палата.
Танюша безсила лежить на столі.
Проте лікарі тут працюють затято
І чути чийсь голос: " Втрачаєм її.."
Провалля свідомості… Дефибриллятор.
Агонія…В русі мішок той Амбу
І вводять у тіло її стимулятор,
Бо Таню спасають тут майже добу.
Недавно вона народила дитину.
Цю донечку милу, яку так ждала:
Чекала вона і чекала родина,
Та тільки на руки її не взяла.
Лежить ось так Таня. Та ні, піднялася
І дивиться дивно на себе згори.
До неї в палату зайшов тихо Вася -
На їхнє кохання не було пори.
- Прийшов за тобою, давай вже збирайся,
У Рай я Небесний тебе поведу.
- Ой, що ти, Василику, змилуйся, Вася,
На кого ж я донечку тут залишу?
Я хочу дитинку до себе горнути,
На руки підняти, ростити її.
Ти що, пропонуєш про неї забути,
А як же їй жити самій - сироті?
Ти ж сам сиротою блукав попід тином
І знаєш по собі сирітське життя.
Ти, навіть, не встиг попрощатись із сином -
Осколком убило й пішов в небуття.
- Не плач, люба Таню, нехай так і буде,
Тебе я залишу, від смерті спасу.
Рости свою доню, веди поміж люди,
А я у Раю вже тебе підожду.
Палата. Так тихо. Нічого не чути,
Лиш дихання звуки несуться з мішка.
Відкрилися очі. Не може збагнути..
З очей покотилась сльозина гірка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2018
Вашій увазі військова пісня-марш "26-та артбригада"
Слова ̶ Ольга Калина
Музика ̶ Віктор Охріменко
------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_rQY8j0_N0o[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zGkau_jo3_g[/youtube]
[army march]
[Male] [Rhythmically]
[intro]
Артиле́рійська си́льна в нас брига́да.
В Берди́чеві сформо́вана вона́.
До лав хто всту́пить на́ших - бу́дем ра́ді.
На схо́ді в нас сього́дні йде війна́.
До лав хто всту́пить на́ших - бу́дем ра́ді.
На схо́ді в нас сього́дні йде війна́.
[Pause]
Артилерійська сильна в нас бригада.
В Бердичеві сформована вона.
До лав хто вступить наших - будем раді.
На сході в нас сьогодні йде війна.
До лав хто вступить наших - будем раді.
На сході в нас сьогодні йде війна.
[instrumental]
Найкра́щі хло́пці в на́шій два́дцять шо́стій
І як оди́н - всі бра́ві козаки́.
Для Украї́ни в час та́кий не простий
Ми будем завжди з нею навіки.
Для України в час такий не про́стий
Ми бу́дем за́вжди з не́ю навіки́.
[instrumental]
Ми бу́дем на́шу зе́млю захища́ти:
Її просто́ри, го́ри і лани́.
Бо Украї́на - то є на́ша Ма́ти,
А ми відва́жні всі її́ сини́.́
Бо Украї́на - то є на́ша Ма́ти,
А ми відва́жні всі її́ сини́.
[instrumental]
Впере́д руша́ймо, бра́ття-козаче́ньки,
За на́шу гі́дність й во́лю за свою́,
За мир і спо́кій Украї́ни-не́ньки
Ми ста́немо сильні́шими в строю́.
За мир і спо́кій Украї́ни-не́ньки
Ми ста́немо сильні́шими в строю́.
[instrumental]
[outro]
[end]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2018
Упала темінь на моє вікно...
Хатина похилилася давно,
А в ній в кутку снуються павуки,
Та мороком покрилися думки.
І горе все руйнує неспіша.
Минуло щастя – плаче знов душа.
А хай же буде проклята війна!
Його нема, ніде тепер нема..
Жовтіє вогник свічки на столі,
Екрану світло й відблиск на чолі.
Труна стоїть ще досі у очах -
Еквівалент безсоння по ночах.
Мені без тебе вже не милий світ.
На землю знов осипавсь яблунь цвіт.
Оманлива надія у душі
На аркуші вляглася у вірші
І стелиться рядочком у хорей.
Чомусь, вже не співає соловей.
Світанок десь затримався, не йде,
У полі мабуть вітер підожде,
Мені дощем постукає в вікно -
На небі з хмар вже виткане сукно,
Адже тебе нема, нема давно..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2018
Ранок. Світає.
Тиша застигла.
Роси холодні
Сплять у траві.
В небі хмарини,
Наче із срібла,
Відпочивають,
Бо кочові.
Сонце проснулось -
Ще позіхає,
Щупає променем
В мороці цім.
Вітер холодний
Важко зітхає,
Бо не проснувся
Він ще зовсім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2018
Цей смугастенький жучок:
Помаранчевий бочок,
По городу літає
І картопельку кусає.
( колорадський жук)
***********
Рано-вранці встає
І тепло всім дає,
Гріє у віконце
Наше ясне ..... ( сонце)
**********
Гонить хмарки угорі,
Буде дощик надворі
І шагає навпростець
Наш холодний ........ ( вітерець).
************
Листя я багато маю,
Наче шуби надіваю,
Всі листочки в мене густо,
Бо зовуть мене ....... ( капуста).
*************
Ми ростемо у рядочку
І припнуті на шнурочку.
Всі лягаєм на боки,
Бо зелені....... ( огірки)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793102
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 25.05.2018
Волошки цвітуть голубенькі
І маки червоні в житах,
В зеленім гаю соловейки
Співають, а смуток в очах.
Ну, де ж ви, літа молодії?
Шалено промчались кудись.
Прогнала години лихіїї,
А роки підня́лися ввись.
І як їх назад повернути? -
Лелека поніс на крилі.
Відгомін з-за обрію чути:
Несеться аж ген до землі.
Лиш вслід помахала рукою
Й скотилась солона сльоза,
Як в теї верби над водою
Стікає по гіллі роса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2018
Ми пишаємось, синку, тобою,
Як Герой, ти загинув в бою.
Не злякався, не схибив душею,
І навіки лишився в строю.
За спиною була Україна,
А для неї ти - син-захисник
І хоч знав, що чекає родина,
Та за інших ховатись не звик.
Я так хочу усім розказати
Про відвагу, сміливість твою
І від тебе бійців привітати -
Щира дружба важлива в бою.
Час іде, а ти досі в окопах,
Де у травах розквітнув чебрець.
Для бійців у найважчі хвилини
Ти для декого був за взірець.
Хай же знає загарбник російський -
Він не знищив тебе, не зламав,
Бо Герой наш - Василь Малянівский,
Охоронцем він, Ангелом став.
І що буде завжди двадцять шоста
Україну свою боронить.
Пам’ятай же,"кацап", не так просто,
Нашу Гідність і Волю зломить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2018
Вся Україна в вишиванках -
Сьогодні день у нас такий.
Чепуримося ми ізранку:
Маленькі діти, іх батьки.
Хто вишиту вдягнув сорочку,
Хто хоче сукню чи костюм.
Намистечко прикрасить дочку,
Яскраві квіти у вінку.
Бо вишиванка - Україна,
Що потопає у квітках.
На цілий світ вона єдина,
Як цвіт веселки у стрічках.
У цім квітучому розмаї,
Що на сорочках, рушниках,
Дух український наш зростає
І лине піснею в світах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2018
Поросло вже травою подвір'я
І стежина ряснить споришем.
Ти пішла у далеке сузір'я
І вертаєш у спомин дощем.
Ой ти, матінко, мамочко, мама,
Я сумую без тебе завжди,
Простягнулося небо між нами
Й неосяжні далекі світи.
Ой ти, матінко, сивая нене,
Знов приходиш до мене у сни:
Повертаюсь в дитинство, шалене,
Де цвіт вишень з твоєї весни.
Як в дитинстві прийти, пригорнутись
І заглянути в очі ясні,
У розмові до рук доторкнутись –
Дуже хочеться зараз мені.
Вже покрилася смутком хатина,
Але вишні і досі цвітуть,
І хоч я вже давно не дитина
Та думки до матусі несуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2018
Ці сиві тумани лягали на поле,
А в мороці з жаху заклякла земля.
І танки розбиті кричали ще болем.
Нічого не видно - дим поле встеля.
На полі хлопчина - один, що вцілілий.
Він зопалу встигнув у бік відповзти -
Кривава стежина і погляд змарнілий,
Вуста обгорілі шепочуть: " Прости.
Пробач ти, матусю, що не повернуся,
Бо я помираю в донецькім степу.
Тобі обіцяв, що від куль вбережуся,
Та тільки не вийшло - за це ти прости."
Ці сиві тумани із димом змішались,
Дбайливо прикрили солдата-бійця.
Холодні повіки його закривались,
А смерть вже стояла, чекала кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2018
До 80-ліття Софії Микитівни Губецької
Я - щаслива! - сказала вона
- Вісімдесята минула весна
І було у житті в мене все..
Я повідать вам хочу про те:
Повертаються знову думки
В ті далекі воєнні роки,
Де вогонь від снарядів стовпом,
Бо вже німці стоять під селом.
Там Софійка маленька біжить
І за руку матуся держить,
Ще сестричка мала на руках,
А у неї все личко в сльозах.
Всі тікають в сусіднє село -
Добіжать, то вважай повезло
І ще довго сиділи в льохах,
Аж допоки тут звірствував кат.
До Семена прийшлося йти всім,
Бо снарядом розбило їх дім -
Працювать від зорі до зорі,
Та були всі такі трударі,
Шість сестер у сім'ї,а ще - брат,
Заступитись де кожен був рад,
Бо велика і дружна сім'я
І ніхто не порочив ім'я.
Тож в пошані були між людьми
Й збудували свій дім до зими.
В СтетківцІ вже до школи пішла
І освіту у ній здобула.
Не давали в селі паспортів,
Як би далі ти вчитись не хтів,
То лишилася вдома вона
І телят доглядати пішла.
Працювала щодня залюбки
В повоєнні важкі ті роки.
Мов та квітка була із лиця,
Полюбила Миколу - хлопця.
І між ними кохання цвіло -
Про весілля вже знало село.
Та голодні були ті роки -
Він Софійку повів в невістки.
Молодая була в них сім'я
І родилася Галя - дитя,
А ще - Вітя, і Вася, й Сергій.
Стало тісно в хатині отій.
Будувати родинне кубло,
Щоб там діткам спокійно було,
Молодая сім'я почала
І щаслива від того була.
То тоді вже в хатину нову,
Їм лелека приніс наяву,
Цю - Наташку, це - миле дитя..
Тут наладилось трішки життя.
А ще Раю лелека приніс,
Днів щасливих в хатину підніс.
Тож раділа Софійка дітьми,
Бо вони їй світили з пітьми.
Сміх дитячий в хатині дзвенів,
Ну, а часом лунав навіть спів.
Тож раділи щасливі батьки
За цих діток, щей тІтки й дядьки.
Йти до школи прийшов вже цей час,
То раділи за діток щораз,
Бо тягнулися дітки до знань
І до рішень самостійних питань.
Підростали маленькі сини
І людей поважали вони.
Тож хвалили їх всі вчителі
Й односельці по всьому селі.
І цей потяг до нових пізнань
Їх повів в інститути до знань.
Мають вищу освіту вони
І хороші роботи, чини.
Та й у кожного вже є сім'я
І в дітей вже своїх є дитя,
Та додому щораз залюбки,
До матінки ведуть всі стежки.
Хоч немає давно дідуся,
Та збирається часто сім'я,
За родиним сімейним столом
І несеться їх спів над селом.
Тож в святковий прекрасний день цей,
Де зібралось багато гостей,
Де всі діти, онуки й рідня
І сміх правнуків чути за дня -
Тут багато звучить побажань
І найкращій бабусі вітань.
Хай ще довго не гасне Ваш цвіт,
Ну а Бог додає МНОГАЯ ЛІТ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2018
Прибрався каштановим цвітом
Наш Київ – столиця моя.
І вже пломеніє над світом
Краса білосніжна оця.
Каштани стоять величаво,
Яскраво палають вогні,
А вітер сміється лукаво,
Складає букети мені.
Каштани мої ви, каштани,
Розкішні дерева, стрункі,
Ви символом Києва стали
І ллються слова пломінкі:
"Каштани, каштани, каштани"...
Ця пісня здіймається ввись.
В серцях вона житиме з нами
Як нині живе і колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2018
Ми дякуєм, шановні земляки:
За пам'ять, за пошану, за квітки,
Слова підтримки теплі і прості,
За сльози все ж болючі і гіркі.
Прийшли ви до могили звідусіль,
Щоб разом з нами розділити біль.
І вшанувать загиблих земляків,
Героїв славити і їх батьків.
Бійці загиблі, що отут лежать,
Стіною захисту для нас стоять.
Допоки пам'ять у серцях жива,
То Дух козацький в душах не згаса.
Хай майорить наш жовто-синій стяг -
До бою кличе, до нових звитяг,
Щоб відстояти землю у Кремля.
Хай буде вільна Матінка-земля!
Нехай же скрізь й завжди звучить віднині:
ГЕРОЯМ СЛАВА! СЛАВА УКРАЇНІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2018
Вклонімося низенько до землі
Всі разом: і дорослі, і малі.
Захистникам країни, рідним землякам:
Синочкам нашим, братам і батькам,
Що на війні, в донбаських тих полях,
Своє життя віддали у боях.
За Гідність й Славу нашої землі,
Щоби у місті кожному й селі
Встрічали сонце ми і мирний день,
Життю раділи й слухали пісень.
Щоб колосилось жито на полях.
Щоб Дух козацький славився в піснях.
Щоб Україна вільною була,
В садках вишневих завжди щоб цвіла.
Себе щоб відстояли у кремля,
Бо наша, Українська це земля!
Вклоняємося вам всім, земляки.
Хай завжди ваша Слава, на роки,
Ще довго буде жити у віках,
У нашій пам'яті в людських серцях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2018
Розпустилась верба над водою,
Бо схилилась над Панським ставком,
Де прозора вода чистотою
Гонить хвилі над чистим піском.
Ранком збудять птахи стоголосі
І верба вимиває гілля,
Та бруньки, як хмарки сивокосі,
Над водою так низько схиля.
Вітерець розмовляє з вербою
І щоразу про щось гомонить.
Ну, а хвилі біжать бистриною,
І вода так далеко шумить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2018
А вишні цвітуть всі: так рясно, так рясно
І радість несуть нам у душу..Прекрасно.
Тут все навкруги скрізь: красиво, красиво.
Не буде туги більш - живімо щасливо.
Дивись, як гудуть нам хрущі у садочку,
Сідай ти зі мною, ось тут - в холодочку.
Давай розкажи нам: як ти поживаєш,
Життя як іде це і що поробляєш?
Згадай, як колись ми були молодими -
Кохались, любились, щасливі були ми.
Співали тоді нам щодня соловейки..
- Пройшло, пролетіло, тепер я саменька.
Дзвінкі голосочки для інших співають,
Нехай молодих вже вони звеселяють,
А нам із тобою світило щоб сонце
Й до нас заглядало у наше віконце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2018
Тихенько свічка догоряла
І вогник ще ледь-ледь жеврів.
Пітьма навкруг все обгортала
І враз - метелик прилетів.
Він покружляв то вниз,то вгору,
Навколо двічі облетів,
Та на його лиху ту пору,
На свічки гніт легенько сів.
Враз ніжні крильця спалахнули
І вогник сяйвом загорівсь,
А потім зразу ж і потухли,
Проте метелик вже спаливсь.
Нічний метелик вилітає,
Коли вже темінь надворі,
Спосіб життя такий він має,
Як зорі світять угорі.
Чому ж тоді летить на світло,
А часом, навіть, на вогонь?
Чом не літає вдень по світу? -
Не потрапляв би у полон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2018
О, скільки будуть в нас, в країні,
Дурити бідний люд простий,
Занедбано все, скрізь руїни,
До блага шлях такий важкий.
Жирують й досі казнокради,
Відсутня кара для ділків,
А в кулуарах влади в Раді
Панує метод підкупів.
В робочий час пустують крісла
Й напівпорожній стоїть зал,
Якась поправка боком влізла,
Дивись, й закон кудись пропав.
Проводяться у нас реформи -
З усіх сторін про це звучить.
Куди не ткни, то « все у нормі»,
Дере лиш кирпу кожен чин.
Одні воюють в нас на Сході,
Інші батрачать за бугром,
А все для того, щоб в народі
Питань не ставили ребром.
Щоб розігнати всіх по норах -
Хай кожен скиглить, та без прав,
Бо коли в хаті сльози й горе -
Не до державних тоді справ.
Самі тим часом розривають
Державу нашу на куски,
Баблом кишені набивають -
Народу ж -злидні на роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2018
О, Доле, дякую тобі, -
За ції радості краплини,
Що дні, які пливли в журбі,
Розбавлені теплом родини.
Що засвітила знов зорю
В цім чорнім небі над хатами,
Що біль настирливий беру
Й в кулак стискаю я руками.
Ти сонця в душу додала,
А ще добра - це так приємно.
Тобі перечить не змогла -
До тебе стала я гостинна.
О, Доле гіркая моя,
Заходь за чаєм розмовляти.
З тобою змучилася я
Та рада дуже привітати.
Та все ж, скажу тепер тобі:
Велике, Доленько, спасибі.
Мій шлях хоч йшов у боротьбі,
Проте ще ходжу по садибі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2018
Дивлюся я пильно на чистеє небо,
Де лебеді-гуси махають крильми.
- Куди ж ти, синочку? Спинися.Не треба.
Саму ти лишаєш мене між людьми.
До кого, рідненький, тепер прихилюся?
Де зможу твої відшукати сліди?
За тебе, синочку, я Богу молюся
І прошу його, щоб тебе відпустив.
Бо ти - молоденький, пішов дуже рано.
Забрала життя та проклята війна.
Осколком уражено груди. Крізь рану
Не стала бреніть життєдайна струна.
Не встиг ти нічого в житті цім зробити:
Не з'їв, не сходив, та і ще й не любив,
А нелюд рішив, що тобі досить жити
І підло, й підступно снаряд той пустив.
Вже сивії хмари спустилися з неба,
Шугають у душу холодні вітри.
Сховалися лебеді вже за півнеба,
Лиш встигла гукнути: "Синочку, прости!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2018
Безумна, безсердечна, безчесна,
Безсоромно блудила брехня.
Беззахисних била безстидно,
Бо були безвинні - бідня.
Блюзнірством безжалісно била,
Безумством безбожно брехала.
Боротись з брехнею - безсило?
Борись, безгрішний бідолахо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2018
Вже під'їжджаєм під Миропіль
І потяг тихо стукотить.
Давай розкажу про Чорнобиль -
Час йде, а рани не гоЇть.
Про ті події я дізналась
Коли цвіли собі сади,
Земля ще тільки просиналась
І не чекав ніхто біди.
До баби Жені притаскались
Її синочки уночі
І цілий день про щось шептались,
А у садку гули хрущі.
І по секрету розказали
Вже, коли тиждень десь пройшов:
Як із Чорнобиля тікали,
Як син сім'ю усю знайшов.
Бо їх в автобуси збирали -
Всіх поспіхом - хто в чому був,
Везли - на станції лишали..
Що сталось - кожен щоб забув..
Мовчали нам про те в новинах -
Ніхто ніщо не говорив,
Лиш одиниці, хто не в чинах,
На ті події світло лив.
Реактор ядерний зірвався
І на людей пішла чума.
Хто люд спасав і залишався,
Того на світі вже нема.
Коли дізнались, що не просто
Оту біду всю зупинить,
Коли проблема стала гостро,
То мусив уряд об'явить.
І вже тоді людей погнали
Спасати світ цей у вогні,
А ті бідняги ще не знали,
Що вже на смерть приречені.
Літ тридцять з гаком пролетіло
І тих людей давно нема.
А там були дорослі й діти..
Скажи:" Ну, в чому їх вина?"
Я хочу зараз пом'янути
І Вітю, й Толю, і Петра.
Цим землякам прийшлось там бути..
Й розповісти про них пора..
А ще піти поставить свічку
За упокій кожній душі.
Подякуймо за день і нічку,
Схилімо голову в тиші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789066
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.04.2018
Приїхав я сюди з Луганська,
Тікав від страшної війни,
Бо там загарбники російські
Все знищують навкруг вони.
Я буду швидко підростати
Й дорослим скоро стану я.
Країну зможу захищати,
Бо рідна це мені земля.
Хай завжди світить сонце з неба,
Лунає скрізь дитячий сміх.
Сьогодні нам війни не треба,
Хай буде мир для нас усіх.
Тож хочу вам усім сказати
І твердо заявляю я,
Що Україна - наша Мати!
І українська ми - сім'я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2018
Писала лист тремтячою рукою,
Й спадали сльози гіркі на листок:
"Хотілося б побачитись з тобою,
Не їдеш ти додому, мій синок.
Спустошилась без тебе наша хата,
Лиш павуки снуються по кутках,
А по ночах ота сова проклята
Вганяє в серце своїм криком страх.
Той страх, що я тебе вже не побачу.
Покрилася стежина споришем.
Ти повернись, невже не бачиш - плачу,
Я не вгамую сильний біль і щем.
Ти завітай додому на хвилинку,
Хоча б ще раз побачити тебе,
Почути голос твій, мій любий синку.
Без тебе вже й калина не цвіте...
Ти знай, що я тебе щодня чекаю,
Я принесла тобі із вишень цвіт.
Чекай на звістку - зараз відправляю," -
І лист взяла й поклала на граніт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2018
Простяглось полотно тут із квітів,
На цім березі квітне весна.
Наймиліша для мене у світі
Рідна серцю моя сторона.
Я іду тут де трави високі,
Де ставочок - Широка Руда.
Тут фіалки цвітуть синьоокі
І на греблю схилилась верба.
Милуватись я стану водою,
Подивлюся як хвилі біжать
І почую як явір з вербою
Розказати новини спішать.
Розмовляти я буду з вербою,
Що спустила гілля до води.
Й поділюся своєю журбою:
Що так рідко приходжу сюди.
А хотілося б як найчастіше
Берегами ставочка пройтись,
Щоб ставало на серці тепліше
Й душа з радістю линула вись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2018
Чом ти, вітре,так буяниш?
Нам причину розкажи.
Бачиш,квіти вже зів'яли,
Їх дістали холоди.
І чого так розходився?
Відійшла давно зима.
Може ти не наказився?!
В нас тепла і так нема.
Ой, не вій ти, вітре, в полі,
Сіяти давно пора.
Не казися ти, доволі!
Хай росте собі трава.
Не гони так хмари в небі -
Сонечко нехай прийде.
Теплий дощик, при потребі,
ОкропИть.Хай все росте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2018
Білосніжні мої абрикоси
З кожним роком все краще цвітуть.
На пелюстки їх падають роси,
А думки мене в юність несуть.
Їх садили колись на світанку
Із тобою, як вишні цвіли,
Та раділи ми кожному ранку,
Безтурботно й щасливо жили.
Літ багато з тих пір пролетіло,
Сивиною покрилось чоло...
Чомусь серце моє защеміло,
Що кохання кудись відійшло.
Лише досі мої абрикоси
Щовесни білосніжно цвітуть,
І свій цвіт заплітають у коси,
А літа, поспішаючи, йдуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2018
Дивись, співаночку співає
Чарівно прибрана весна.
Пташина пісня лине з гаю:
Дзвінка, весела, гамірна.
Тут із зорею соловейки
Прекрасний голос подають,
А над полями вже лелеки
На крилах сонечко несуть.
До сонця тягнуться всі трави
І мати-мачуха цвіте.
А на горбочку біля ставу
Фіалка польова росте.
В гаю шепочуться берізки
І красень-дуб між них стоїть.
Щоб не вели плітки сестрички,
До них він листям шелестить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2018
Радійте, люди! В нас в країні
Хай дзвонять дзвони по церквах!
Віднині в нашій Україні
Вкраїнський буде патріархат.
Я православну свою віру
Не зраджу, хоч і важко нам.
Проте набридло підкорятись
Московським зрадницьким попам.
Москва для нас, то є агресор
І в наших землях - супостат.
Ми дочекалися прогресу:
Вкраїнська мова на вустах.
Нехай співають літургії,
На рідній мові звучить спів.
І ще ми маємо надію,
Що об'єднаємося всі.
Хоч не одна в державі віра -
Багато різних є общин.
Між нами буде ще довіра
Тому, що Бог у нас - один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2018
Я хочу подати поправку,
Щоб в Раді прийняли закон:
Всі ті, що ідуть в депутати,
Спочатку хай йдуть у АТО.
Хай зиму посидять в окопі,
В холоднім вузькім бліндажі,
Де миші кусають за ноги,
І бігають поряд щурі.
Де хлопцям так хочеться їсти,
Бо часом і хліба нема,
Частенько, немає де сісти
Й лютує холодна зима.
Гуляє собі хуртовина,
Мороз під ногами тріщить.
Де вітер « зараза-скотина»
До кісток проймає, гнітить. .
Там вибухи мін і снарядів,
І снайпера кулі свистять.
Щоб вижити - слід чатувати,
Бо ворога треба спинять.
Потрібно стояти в дозорі,
Багнюку ногами місить.
А смерть там чатує з косою:
Планує когось підкосить.
Якщо ти відсидиш в окопі -
Пройдеш через пекло війни,
Тоді засідай уже в Раді
Й отримуй при владі чини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2018
Ця сива старенька на лаві сидить,
Обличчя змарніле і серце щемить.
Зчорніла душа і немає вже сліз
Ще й каменем відчай у серце заліз.
Все водить очима вона навкруги,
А в погляді тому вже стільки туги.
Нічого не бачить вона у цю мить,
Бо серце ридає, бо серце кричить:
Синочок рідненький в могилі лежить,
Йому б, молодому, радіти і жить.
Забрала синочка проклята війна,
Зосталась матуся у хаті одна.
Сидить ця старенька в глибокій журбі,
Не сміє пташина співать на вербі,
Лиш вітер холодний шмагає в лице,
І очі налилися сірим свинцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2018
Я хочу бійців привітати
Усіх, які зараз в АТО.
Здоров'ячка їм побажати,
Щоб Янгол їх брав під крило.
А Божої Матері ласка
Хай гріє їх ніжним теплом.
Вони захищають і в Пасху
Сім'ю, що сидить за столом.
Душею родина із ними
І молиться Богу щодня:
Бійці щоб лишились живими,
Їх бачити хоче рідня.
Щоб далі, у вільній країні
Щасливо ми разом жили.
Надія вони України.
Пишаємось вами, СИНИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2018
З'явились вранці сиві роси,
Туманом вкутані світанки.
Земля тепла у сонця просить,
А воно ніжиться у хмарках.
Вже первоцвіт на видноколі
Милує втомленеє око,
Стоять дерева зовсім голі
І лиш сосна зелена збоку.
А вітер бавиться з вербою,
П'янкі розносить аромати,
Бо та квітує над водою -
Прибралась весноньку стрічати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2018
Душа, згорьована дотла,
Шукає крапельку тепла
І ходить тихо по землі.
Скажи: " Де прихисток її?"
Давай спитаємо в шпаків.
Ховаючись від злих вітрів,
Вони летіли до землі
І несли сонце на крилі.
А може, краще в журавля,
Бо повертаючись здаля,
Приносить він до нас весну -
Таку прекрасну, чарівну.
Але спитали у дощів,
Бо вже промокла у плащі,
Оця згорьована душа,
Що бродить світом неспіша.
Сказати дощ нам не схотів,
Сердито вітер лиш ревів
І поли рвав він у плащі,
Лишивши тугу цій душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2018
Світлано, свиту скинь стареньку,
Семен сказав сватів стрічать.
Сідай скоріш, сиди саменька -
Серенаду сам сміє співать.
Сиди смирненько, слухай соло:
Сонет співає соловей..
Світає.. сонце сходить сміло..
Співом славиться Семен.
Світанок сірий сам сумує,
Сова сховалася собі,
Синичка сосною стрибає,
Скидає стружечки сухі.
Сміється сонечко світанком,
Смерека сонно спочива,
Сумує сидячи Світланка,
Семен сонети сам співа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2018
Цей світ - театр, а люди в нім - актори,
Де кожному із них відведена вже роль.
Одному дано все: моря, річки і гори;
Щодня сидить в сідлі і завжди він - король.
А іншому не те, хоч має все для цього,
Бо так же, як і той, він по життю іде.
Хоч якби не старавсь, але нема нічого:
Тернистая стежина в сторону веде.
А доленька його, як ролі роздавали,
Блукала в лузі десь, чи спала у траві.
Мабуть, в той час її тоді вже не шукали,
Бо в черзі ще стоять, там - доленьки нові.
Лишається йому лиш не втрачати віри:
Не лише епізоди, а ще зіграє роль.
Та смикають згори за струни його ліри
Й на сейф його душі поклали вже пароль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2018
Я Богу дякую за те,
Що вчора син прийшов додому.
Було бажаннячко просте
І я молилася святому.
Спасибі, Боже, ти почув
Шептання слів моїх щоночі.
Вже страх в душі моїй минув
І серце так радіти хоче.
Я, Боже, дякую тобі,
Що повернув живу дитину.
Вступав із смертю він в двобій
І воював за Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2018
Губецькому Андрію присвячую:
Чомусь не пишеться мені -
Немає слова.
Чомусь так важко на душі -
Якась тривога.
Заходжу знову на Фейсбук
В твою сторінку
І чую опускання рук -
Стає так гірко.
Дивлюсь поради для бійців:
Як вижить треба,
Як оминути снайперів -
То є потреба.
Поранених спасати як,
На полі бою.
На серці вже стає ніяк
І рани гою.
Надію маю я в душі,
Що ти спасешся.
Про брата пишу я вірші -
Вже не вернеться.
Перед тобою брат пішов
Нас захищати,
Але назад вже не прийшов -
Дарма чекати.
Загинув брат твій у АТО
І став Героєм.
Хоч жить хотів, поліг проте
На полі бою.
Тепер вже ти туди пішов
І серце плаче.
О, хоч би ти живим прийшов,
Бо як інакше?!
О, дай же, Боже, сили нам
Це все терпіти
І розуму тим ворогам -
В них також діти.
Скажіть: коли до них дійде -
Війна – погано.
Їм бумерангом хай верне
Розплату гарну.
Вже віділлються їм усім
Ці наші сльози.
Хай будуть живі всі бійці
Й мине загроза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2018
Чи знаєш ти, що двісті тридцять два
Вже добровольців вбито на Донбасі?
Стають комком у горлі ці слова,
Ридання в грудях клякнуть безголосі.
Сімсот аж дев'яносто дев'ять з них
Трьохсотими доставлені в лікарні.
А скільки з них було таких важких,
Що вже здавалось - всі зусилля марні.
А інвалідом залишитись як?
Як перспектива – жити інвалідом?
Щоб потім дошкуляв якийсь «дурак»,
Бач, він «розумний», воювать не піде.
Ці добровольці – кращі за всіх нас,
На захист Неньки встали враз стіною
І віддали життя у важкий час,
Коли Вітчизна кликала до бою.
Своє життя поклали на ваги,
І не вагались жодної хвилини.
Злякалися, спинились вороги.
І ми сьогодні маєм - Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2018
О, ви - поети наші славні,
Вічні хранителі пера,
Пишіть ви вірші дуже гарні.
Натхнення вам всім і добра!
На крилах ви летіть Пегаса,
Сягайте аж висот Парнаса,
Де на хмаринах в небесах
Орфей на лірі виграває,
А Муза в гості зазиває,
Заглибитись в казкових снах.
Одична строфа - строфа із десяти віршів, римованих по схемі абаб вв гддг, застосовується в жанрі урочистої оди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2018
Сказав тебе чекати навесні,
З війни прийдеш - з тієї, що на Сході.
Я протоптала стежку, бо мені
В домівці не сидиться вже відтоді.
Щодня виходжу на широкий шлях,
Стою дивлюся: там за горизонтом
Ще сніг не весь розтанув на полях.
А, може, ти ідеш за поворотом.
Ось березень постукав у вікно.
Шпаки додому з вирію вертають.
Весна, як в чорно-білому кіно,
З новин військових пазли все складає.
Коли ж тебе чекати вже мені?
Весна прийшла і стукає у двері.
Коли земля не буде у вогні?
Коли ж підуть від нас ці дні химерні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2018
Іванка - дівчинка гарненька,
Родилась у своїм селі;
Була коса в неї довгенька
І «чолка» вилась на чолі,
А очі в неї - дві жаринки,
Як у красуні із картинки,
А ще рум'янець на щоці
Й звабливі ямки на лиці;
Мала привітну, щиру вдачу,
Тож всі сусіди навкруги
Підхвалювали як могли.
Була дбайлива, не ледача.
Батькам завжди допомагала,
Тож шану ще з дитинства мала.
Ходила дівчина до школи,
Навчалась добре у свій час.
Батьки раділи, як ніколи.
Вона ж їх тішила щораз.
Була красунею у класі
І там сподобалася Васі.
Недавно в школу він прийшов,
Бо в тітки прихисток знайшов.
Коли померла в нього мама,
Батько до нього збайдужів
Й залишив хлопець рідній дім.
В душі сховав сімейну драму
І не казав про те нікому,
Та мріяв: вернеться додому.
Коли побачив він Іванку,
Я кажуть, встояти не зміг,
Із вечора аж до світанку
Отакби біг за нею й біг.
У школі навіть не відходив
І на перерві, десь на сходах,
Все біля неї він крутивсь,
Як дзиґа та навкруг вертівсь.
Найперше то було кохання.
Таке прекрасне почуття
Перевернуло все життя.
І ці побачення, зітхання -
Хотілось квіти дарувати,
Хотілось жити і кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2018
Показався зелений барвінок
Під кущем голубого бузку.
Тут росте, бо так любить затінок,
Між цих квітів собі в холодку.
Посадила його ще матуся
Так давно у своїм квітнику.
Вишивати барвінок навчуся,
Як вона на моїм рушнику.
Вишивала на щастя, на долю
І в дорогу далеку дала.
Щоб свій край я любила до болю
І стежину назад віднайшла.
Я так довго по світу блукала
І додому верталась не раз.
Слід матусі своєї шукала,
Та лиш смуток стрічає щораз.
Потемніли в хатині віконця,
Вже матусі немає тепер,
Лиш барвінок всміхається сонцю
Та ще вітер сльозинку утер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2018
Народився наш Тарасик
У селі глухому.
Працювала вся родина
На полі чужому.
Хоча бідна була хата
Та батько рідненький.
Важка праця, злидні кляті
Й дітей багатенько.
Ще маленьким пішов в найми
На хліб заробляти.
Штаненята взявши в займи,
Вівці випасати.
На сопілці собі грає,
Малює дитина,
Та про те вже добре знає,
Що він - сиротина.
Ніхто його не жаліє -
Доленька проклята.
Тільки сестра приголубить
Й поцілує брата.
Та до себе пригортає
Дитину малую,
Й тихесенько зажурилась
Про долю лихую.
Було б добре, щоб не було
Паничів багатих,
Тоді б горе все минуло
Й кріпацтво прокляте.
Сестру слухає Тарасик
І де було знати,
Що писатиме Кобзарик,
Що піде в солдати.
Що життя своє присвятить
Боротьбі за волю,
Птахом в небо відлетить -
Така його доля.
Його люди не забудуть,
Будуть шанувати,
Із вдячністю в усім світі
Кобзаря читати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2018
Хай розквітає Україна!
Вам не зробить з неї руїни.
Нас не схилити й не зламати -
Вкраїна буде процвітати.
Всім ворогам це варто знати:
За себе зможем постояти.
Ми сміло підемо до бою
За нашу землю і за Волю.
Крим український і Донбас
Назад повернуться до нас.
Хай знає ворог із Кремля,
Що українська це земля.
Вам не поставить на коліна!
Хай процвітає Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2018
Чужина, чужина, чужина..
Почуваюсь я зовсім одна.
В цій далекій чужій стороні
Одиноко і сумно мені.
Непривітне усе накруги,
Лиш холодні і білі сніги,
Лиш виблискує сяйвом вона -
Ця багата чужа сторона.
І з тривогою йдуть мої дні -
За домівкою сумно мені.
Ось сьогодні почула в імлі,
Прокричали мої журавлі.
До святої моєї землі,
Ви летіте скоріш, журавлі;
Де зостались світанки мої,
Де співають в саду солов'ї.
Де калина росте під вікном,
Помахайте їй ніжно крилом.
Там матуся чекає мене,
Виглядає в віконце сумне.
Передайте від мене привіт,
І ще довгих життєвих їй літ.
Хай тривога покине наш дім:
Я вже скоро вернуся - пождім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780561
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.03.2018
Росте край подвір'я калина,
Не знаємо хто посадив.
З цього обійстя - вся родина,
Тут рід наш коріння пустив.
Не раз вже її викидали,
Під корінь рубали не раз.
Та пагони знов проростали,
Весною цвіли повсякчас.
Вітрами її не схилити,
Чужа не зрубає рука.
Бо Бог наказав довго жити,
Тому і живуча така.
Нехай же завжди розцвітає
Калина у нас під вікном
І цвітом усіх звеселяє -
Родина хай буде з добром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2018
Ще сонце тепло пригрівало -
Та день тихенько догоряв.
Але було його замало
І наш Василик добре знав,
Що в травах десь курча блукало
І він не всіх їх позбирав.
Що ще стоять бички у полі,
Припнуті там, де три тополі.
Потрібно ще нарвати гички
І бур'яну для тих кролів.
Тож взяв ряденце й рукавички
І за кропивою побрів.
Робота ця зайшла у звичку -
Та й тато вдосвіта велів.
І всім було на те плювати,
Що може Вася відчувати.
-Потрібно, Васю, працювати. -
Казала мачуха не раз.
-Ти робиш для своєї хати
Й не може бути тут образ
І буде хто допомагати?!
Ти маєш вільний на це час.
Бо Вітя в нас глядить дитину -
Маленьку дівчинку Аліну.
І Вітя взяв собі сестричку
Й до діток гратися пішов.
Там посадив її в пісочку
І цілий день отак пройшов.
Вона ще зовсім невеличка
Й не може бути тут розмов.
Комусь потрібно ж доглядати,
Тай на роботі наша мати.
Хоча й живуть у одній хаті,
Де батько, мачуха й сетра.
Синок у мачухи пихатий -
Його аж зверхність розпира.
Той захисту дарма шукати,
Для пасинка - не та пора.
Така вже доля не проста,
Коли в сім'ї ти - сирота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2018
Я так хочу про тебе писати,
Про дитинство твоє непросте.
Та не знаю із чого почати,
Як мені розказати про все.
Я, напевно, почну із домівки,
Що в колгоспнім стояла садку,
Де весною біленька голівка
Появлялась у кожнім кутку.
Де ходили удвох із сестрою,
Забавляли себе як могли.
І у копанці, там під вербою,
Дні щасливі шалено пливли.
А матуся в цей час на роботі,
Ви до неї ходили туди.
Відчували її ви турботу -
Пригортала до себе завжди.
Така добра була в вас матуся,
Що не знали ви з нею біди.
І не думали: дні ці минуться
Та дитинство піде назавжди.
Не минули сирітства сумного,
А життя все пішло шкереберть,
Кольори із дитинства ясного
Відібрала матусина смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2018
Галицька Сабіна Станіславівна
(20 вересня 1994р -20 лютого 2018р)
Бастова Рудня Ємільчинського району Житомирської області.
Молодший сержант, старша медична сестра 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
Загинула 20 лютого 2018 р. о 15.08 під час виконання бойового завдання (заміна особового складу на СП) при переміщенні БРДМ в районі с. Катеринівка, Попаснянський район, Луганська область, в результаті прямого попадання ПТКР в БРДМ.
Указом Президента України № 59/2018 від 7 березня 2018 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Тобі було всього лиш двадцять три..
Сабіно, дівчинко, прости!
Не нами ця придумана війна,
Взяла в тенета й вже нема
Такої юної тендітної краси.
Сабіно, дівчинко, прости!
Прости, що обірвалося життя -
Назад немає вороття.
Дозволили дівчину чарівну
Відправити на цю війну.
Прости, що ми тебе не вберегли
І захистити не змогли.
Там рятувала мирних ти людей,
Тебе чекали до дітей
Місцеві жителі, а вороги
Стріляли градом навкруги.
По мирних жителях давно вже б'ють, -
Перепочинку не дають.
І не російські медики, а ти
Спішила у сільські хати.
Ти врятувала не одне життя
І не чекала ще кінця.
Тепер спокійно вічним сном вже спи.
За бездіяльність нам прости!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2018
Чотири роки вже минуло -
В державі віз і нині там.
Невже керманичі забули,
Що обіцяли вони нам?
За що стояли на Майдані?
Героїв кров за що лилась?
В чужі світи, такі незнанні,
Небесна Сотня піднялась.
-Не думайте, що з рук вам зійде,
Біда і сльози матерів.
До вас також розплата прийде -
Нам не потрібно упирів.
Бо Україна - наша мати!
І буде вільною вона.
А вам, хапуги, час тікати,
Бо вимете і вас мітла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2018
Зима зманіжена -
Снігом засніжено
Скрізь навкруги.
Під сніг все сховано,
Морозом сковано -
Стоять сніги.
І біля річечки
Промерзли пташечки -
Поглянь: сліди.
Сховались в гіллячко,
В торішнє листячко,
Що з-під верби.
Лиш там їм затишок,
Від вітру захисток -
Не дме сюди.
Сріблястим інеєм
Обгорне гіллячко -
Аж до води.
А вийде сонечно
Зігріє тім'ячко -
Нема біди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2018
Як жаль, що щастя швидкоплинне -
Не втримати його в руках.
Кудись далеко в світ цей лине,
Потрохи губиться в роках.
Проходять дні, минають ночі,
Дощі міняють теплий день.
Вже зморшки обступили очі,
Сумних ми слухаєм пісень.
Покрились сивиною скроні,
А в погляді - одна пітьма.
В літа нас мчать шалені коні -
Назад дороги вже нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777929
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 19.02.2018
Я піду там, де маки червоні,
Де у полі співає душа,
Оксамитом ляга на долоні
Цей цвіт маку, що око втіша.
Я із квіток там зроблю віночок,
Щоб вдягнути його на чоло.
До листочка добавлю листочок,
У вінок заплету я стебло.
Буду слухати жайвора у небі,
Який пісню співає мені.
Дуже хочу сказати:" Спасибі"
За ці співи такі чарівні.
Ще пройдусь по пшеничному полю
І букет із цих маків нарву.
Я вклоняюсь тобі, моя Доле, -
Бо у рідному краї живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2018
Навчи, мій Боже, як прощати
У цю неділеньку святу.
Які мені слова сказати?
Не думаю, що я прощу.
Ну як пробачити убивцю,
Що сина вбив там на війні?
Я ката віддала б в темницю,
Замурувала б у стіні.
Ну як пробачить педофіла,
Що познущався над дитям?
І багатьом не має діла,
Що покалічене життя.
Я прийму кару, якщо скажеш
І згідна я нести свій хрест.
Обірване життя не зв'яжеш,
Неси ти хрест хоч сотню верств.
Пробач мені, мій Боже милий,
За все, що зараз я скажу:
-Додай мені терпіння й сили,
Та нелюдів я не прощу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2018
Сьогодні лебеді летіли.
- Скажи, куди серед зими?
Десь приземлитися хотіли,
Але кругом одні сніги.
Хоча відлига вже надворі,
Проте ще лютий в нас тепер.
Для них ці дні будуть сурові,
Ще плеса сковані озер.
Неначе, зовсім не літали
Вони в чужі теплі краї.
Це ж скільки труднощів зазнали -
Додому звуть поля й гаї.
Летить їх зграя так високо
І крик несеться до землі.
Дивлюсь, а у душі неспокій -
Сховались лебеді в імлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2018
Думки холодні знову лізуть в душу,
На вулицю спустилась темна ніч.
До ранку з вами я сидіти мушу
І плед шерстяний все спадає з пліч.
Зірки надворі знову небо вкрили
І вийшов місяць з ними у танок.
Думки я намагаюся щосили
Відправити у небо до зірок.
Ідіть собі далеко в світ широкий,
Залиште бідну душу - не гризіть.
Нехай, нарешті, в серце прийде спокій,
Який на кожну думку дасть отвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2018
Любіть укоаїнську ви мову,
Вона в нас така чарівна,
Та слухайте пісню чудову.
Хай в серце приходить весна.
Нехай у душі розцвітає,
Джерельцем із неї бринить,
Лелекою в небі літає,
Та так, щоб хотілося жить.
Щоб ще до схід сонця вставати,
Йти в поле, де стигнуть жита,
Всю вранці росу позбирати,
Де маки й волошка проста.
Де в лузі червона калина
Із вітром про щось гомонить,
Де річка широка, глибинна,
В долині далеко біжить.
Хай піснею мова злітає
В небесну ясну височінь,
Нехай навіки прославляє
Вкраїну для всіх поколінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2018
Ти знаєш, наш російський "брат",
Ти в сорок п'ятому – солдат;
Катів-фашистів розгромив;
І свою землю захистив.
Ти йшов відкрито тоді в бій,
Тепер перечити не смій.
Дороги не було назад -
Гордився тим, що ти - солдат.
Ти з перемогою прийшов,
Гідність, хвалу собі знайшов,
Пошану гарну від людей,
Був бажанним серед гостей.
Що сталося, скажи тепер,
Що воювати ти попер
На наш згорьований Донбас?
Кого пішов спасати? Нас?!
Відпустку ти собі зробив,
Свій паспорт дома залишив,
А взяв у руки автомат
І не боєць ти вже, а кат.
Багато ти людей убив,
Сиріток по світу пустив.
Як хижий звір собі нишком,
А раптом шось, ти -" не причём".
Кричиш, що там тебе нема
І виясняти це дарма.
Якщо в родини запитати -
Тебе не схочуть й ті признати.
Ще скажуть, що і не було,
Що це брехня все і кіно.
А коли вб'ють, теж приховають,
Як звіра нишком поховають.
Лиш матері там сльози ллють,
Та їм сказати не дають.
Ти нас «спасав» і в нас стріляв,
З землею ти Донбас зрівняв.
Ну що, скажи, ти натворив,
Яку ти славу заробив?
Поваги, мабуть, ти хотів? -
Прокльони маєш матерів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2018
А дні біжать, за ними - ночі,
Дивись, і день цей догоря.
Здавалось, саме відкрив очі,
А вже - вечірняя зоря.
Проходять дні перед очима -
Отак проходить все життя.
А скільки їх там, за плечима,
Пішло тихенько в небуття.
Це дуже добре, коли встигнеш
Зробити правильно все ти.
У вир життя так вправно плигнеш
І зможеш у човні плевти.
Якщо ж ти, часом, і спіткнувся
І щось зробив в житті не так:
Полінувася чи забувся,
То перед людом ти - чудак.
І дуже важко вже піднятись,
Все виправити й далі йти.
Потрібно сильно постаратись,
Відбудувати всі мости.
Потрібно змалку ще навчати,
Щоб діти правдою жили.
Ще свою долю будувати,
Щоб радість в світ нести могли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2018
Не маю права проклинати:
В АТО дитина,
Але я маю що сказати
За свого сина.
Невже, його я для війни
В свій час ростила,
Щоби тепер серед зими
Я вовком вила?
Щоби в окопі він сидів
В люті морози
І звук від пострілу свистів
Там на дорозі.
Щоби таким ще молодим
Йшов воювати,
Без їжі, часто без води,
Та - захищати.
Ми вам, правителі усі,
Не раз казали:
-Пошліть і ви дітей своїх,
Щоб воювали.
Хай на Мальдівах у піску
Не гріють "жопи",
Одягнуть форму військову
Й сидять в окопі.
Тоді б ви знали, що вже час
Війну спиняти,
І прислухались до людей,
Й що каже мати.
Не думайте, що вам усім
Із рук це зійде.
На вас направлять люди гнів -
Розплата прийде.
Не маю права проклинати -
В АТО дитина,
Але не можу вже мовчати:
- Верніте сина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2018
Я дякую за плин мого життя.
Моя дорога вся окроплена сльозами,
Хоча назад немає вороття
І наперед не можу знать, що буде з нами.
Я Богу дякую, що ще живу,
Що світ цей можу ще побачити очима.
Та думка дуже часто та: "Чому
Важка́ ця доленько моя? Яка причина?"
Напевно, я зробила щось не так.
За це тепер покарана я Богом.
Я, навіть, відбиваюсь від атак,
Випробувань, що за моїм порогом.
Несла я хрест по світу як могла.
Той хрест, що доля на мої звалила плечі.
Я, все таки, в житті щось досягла,
Але дорога повернула вже в надвечір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2018
Лиш залишається молитись
За тих, хто зараз на війні,
І перед Господом схилитись,
Та віру берегти мені.
О, Боже милостивий з неба,
Врятуй ти їх і захисти.
Бійцям в заступництві потреба-
Їм ще кордони берегти..
Здоров'я кожному солдату
І літ ще довгих подаруй,
Бо їм державу захищати.
Нахабство ворога вгамуй. .
О, Боже милий, дай їм сили,
Терпіння кожному із них,
Щоб думи душі не гнітили,
Щоб днів не було в них сумних.
Врятуй ти всіх, хто там на Сході,
В цей час Вкраїну боронить.
Скажи ти ворогам: "Вже годі!",
Хай куля їх назад летить.
Бо наш народ їм не здолати.
Хай знає ворог із Кремля,
Що Україна - наша мати
І не для них наша земля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774233
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.01.2018
Я люблю цю засніжену зиму,
Коли снігом навкруг замело.
Білизна неосяжна й незрима
Простяглася удаль за село.
Посріблилося інеєм всюди,
Ще й земля так блишить навкруги.
Я вдихаю повітря у груди,
Не боюсь простягнути руки,
Щоб зловити пухнаті сніжинки,
Що так тихо спадають згори.
По снігу протягнулась стежинка.
Тут пташок загубились сліди.
По стежині піду я в цю зиму.
Хай душа тут співає й бринить.
Білизну аж до неба незриму
Звеселяє засніжена мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2018
Душа щемить і очі плачуть,
А серці відчай затужив.
Чому, чому, скажи юначе,
В сирій могилі ти лежиш?
Як мало літ тобі зозуля
Кувала в лузі на вербі.
Мабуть, що Доля десь заснула,
Роки прогавила твої.
З дитинства ти не бачив ласки
І материнського тепла.
Недобра мачуха із казки
Тієї ласки не дала.
А батькові було плювати -
Не дбав він зовсім про дітей,
Він поспішав собі гуляти
І кожен день стрічав гостей.
Ти сам з собою залишався,
Із вітром бавився в лужку,
І лиш йому ти признавався
Про свою доленьку тяжку.
Тепер лежиш в сирій в могилі,
Відправився у небеса,
А вітер досі вербу хилить,
А з неї падає роса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2018
Я покличу свою всю родину,
Посаджу за святковим столом
І застелю на нім скатертину,
Й повіншую всіх житом, вівсом.
Тут Кутя вже стоїть серед столу,
А із жита наш Дідух в кутку,
Ще ми пустимо келих по колу,
Заспіваєм щедрівку дзвінку.
Щоб завжди в нас були всі здорові
І щасливо на світі жили,
Щоб купались в добрі і любові,
Щоби радість між люди несли.
Щоб родило в нас жито й пшениця.
Будем з медом пекти калачі.
На свята запашні паляниці
Доставати ми будем з печІ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2018
Ти - наша донечка, ти - наша донечка,
Ти - наша донечка, ти - наше сонечко.
Така тендітна ти, як та стеблинонька,
Ти така гарна в нас, як та лебідонька.
Медом духмяная, личко румянеє,
Таке ти - ніжнеє, таке ти - гарнеє.
Ручки тонесенькі, такі мякесенькі.
Я поцілую вас, мої ріднесенькі.
А коси білії, а очі синії,
Беру на рученьки руками сильними.
В коси повяжемо червоні бантики,
Яскрава будеш в нас, як тії фантики.
Рости малесенька, рости ріднесенька,
Ти люба будеш всім і дорогесенька.
А як зростатимеш, то будеш квітнути,
Ми ж милуватися й тобі радітимем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2018
А за вікном в нас заметіль
Реве, хурделить.
І білим снігом звідусіль
Під ноги стелить.
Ще й кучугури намела
Пухкі й високі.
Широку річку край села,
Таку глибоку,
Скувала кригою до дна -
Не видно, навіть.
Стоїть верба сумна одна -
Весною марить.
Сердитий вітер дме, гуляє
Та й гне небогу,
Морозом тисне і проймає
Вербу розлогу.
Та не страшить її зима,
Хай не проймає,
Бо все одно прийде весна –
Вона чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2018
Сію, вію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю!
З Новим роком! З новим щастям!
Нехай згинуть всі напасті.
Щоб не стрілися з бідою,
Зло хай ходить стороною,
Лиш добро приходить в дім
І достаток разом з ним.
Щоб були усі здорові,
Живіть в мирі та любові,
Поважайте всіх людей,
Дім відкрийте для гостей.
Щоб на скло вам у віконце
Промінцями гріло сонце,
Щоб співали кожен день
Українських лиш пісень.
Наша мова - наймиліша!
Наші люди - найщиріші!
Зичу кожному й родині -
Усім миру в Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2018
Бердичів наш із тих часів,
З прадавніх пращурів Тишків,
Яким ще київскі князі,
Подарували землі ці.
Це місто з’явилось давно
І точно не знає ніхто
Як виникла назва - Бердичів:
Від тюрських племен бЕрдичів,
Поселень слов’ян-берендеїв -
Та відоме ж як місто євреїв.
Чи назва від бердиш-сокири,
Що з жезлом від Бога торгівлі,
Є на бердичівськім гербі.
Питання ставимо собі:
То звідки назва ця – Бердичів
І хто її де запозичив?
Ремісники тут проживали.
Що виробляли – продавали,
Залізні руди добували
І їх у бардах зберігали.
Слово «Бердичів» схоже дуже
На слово «Барда» - правда ж, друже?
То звідки назву ми цю маєм,
Що нею місто називаєм?!
Тече тут річка Гнилоп'ять.
Ну а над нею височить
Фортеця Босих Кармелітів.
Нема, напевно, ніде в світі,
Святині більшої ніж тут.
Паломники сюди ідуть,
Щоб поклонитись Матір Божій
Бердичівській, її Вельможі..
Від Лисої Гори до Гришківець
Бердичів – колоритний острівець.
Живуть тут люди працьовиті.
Ще змалечку любов привита
До рідної славетної землі
Й здобутки міста чималі.
Ми впевнені,що наш Бердичів
Не раз себе ще возвеличить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2018
Губецькому Андрію Сергійовичу -
начальнику відділення медичного постачання
медичної роти 79-ї Миколаївської окремої
десантно-штурмової бригади,
брату Малянівського Василя Івановича присвячую:
На війні ти зараз, сину,
захищаєш Україну,
бережеш ти сон і спокій
для людей.
На столі Кутя багата
і тепленька наша хата,
твій синок сидить,
чекає на гостей.
Він давно не бачив тата
і Кутя не розпочата,
ми помолимось за тебе
у Різдво.
Тебе Бог хай захищає,
усі біди відвертає,
щоб тобі спокійно
там було в АТО.
Щоб гармати не стріляли
і людей, щоб не вбивали
і скоріше, хай
закінчиться війна.
Щоби наша Україна
була вільна і єдинна,
бо гірка за це
заплачена ціна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2018
Чому не можу я зібратися з думками
Що линуть так до мене звідусіль?!
Чому не можу я змиритися з роками,
Що, як туман зникають десь усі?!
Чому весь час біжу вперед і щось шукаю,
Але ніяк не можу віднайти?!
Чому так сильно плаче серце? - Я не знаю
І через що, ще мушу я пройти?!
Чому душа моя така непримиренна,
Із клітки рветься десь у височінь?!
Чому моя ти, Доле, бідна і страденна,
Вертаєш шлях в зимову заметіль?!
Чому на все це дійство збоку споглядаю,
Але ніщо не можу я зробить?!
І буде дальше що зі мною - добре знаю,
Проте, ще так хотілося б пожить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2018
Пожовкле листя обійма граніт,
Що вітер нажбурляв його усюди,
Ним бавиться і підійма в політ,
Бо йдуть по стежці до могили люди.
Осіннє сонце ніжно зігріва,
Воно ще не засмучене дощами,
А попід ноги стелеться трава,
Бо їй не хочеться прощатись з нами.
Написані солдатів імена,
Побачити їх можна ще здалеку.
"Героям Слава!" – близькі всім слова,
Хоча читаються вони нелегко.
Вже скоро вдаль полинуть журавлі
І білий світ стривожать голосами.
За горизонтом, на краю землі,
Їх крик із серця вирветься сльозами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2018
Чого бажається душі ? -
Ніхто не знає..
Напевно Раю на землі -
Його не має.
А чи земного вороття
Із небокраю?
Щоб вирувало там життя
аж до розмаю.
А чи пташиних голосів
Десь у садочку?
Цвіт білосніжних яблунів,
Як у віночку.
А що бажає та душа,
Що все співає?
Як пісні гарної нема,
Вона ридає.
Такими гіркими слізьми,
В великій тузі,
Образи визвані людьми -
Душа в напрузі.
А що бажається тобі? -
Сама не знаєш...
Щоб зникли війни на землі -
Надію маєш.
Шоб не було у нас біди
І Мир відчули,
Щоби жили наші сини
Й щасливі були.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2018
Чому так пусто на душі
І закрадається тривога?
А за вікном рясні дощі,
Й розбита на шляху дорога.
Чому вселився в серце біль -
І не зникає, не залишить?
Чому, немовби, в ранах сіль,
Що так пече мене і нищить?
Чому немиле так життя?
Лиш залилось існування -
Не бачу далі майбуття,
Не світить сонце мені зрання.
Коли настане цьому край
І що мені іще чекати?
Та не скорюсь я, доле, знай:
З тобою буду воювати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2017
Торкається осінь очей,
Ще й холодом так обгортає.
Та сіра палітра ночей
Частіше під ноги лягає.
Вже смутком вкривається все,
Лиш спомин в повітрі витає,
Думками частіше несе
Туди, де тебе вже немає.
Вже ти відійшов в небуття,
У сні усміхаєшся з неба -
Спинилось без тебе життя,
Без тебе нічого не треба
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2017
Ти моя, білосніжна зима,
Все кругом замела, замела.
І нічого вже в полі нема.
Ми чекали тебе недарма.
Посріблила усе навкруги.
Тут від лісу аж ген до ріки
Розляглися масивні сніги.
З кучугур збудувала містки.
Сніг блищить, ще й на сонці сія.
Вже морозом сповита земля.
А зима – господиня моя
Килимами усе вистеля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2017
Вже не одне зняли кіно
І пісня не одна з’явилась
Про тих, що згинули в АТО –
Печаль в серця наші вселилась.
Лампадки вогник догоряв
І музика сумна звучала,
Та в залі кожен відчував,
Як мати сльози витирала.
Вона вдивлялася в екран,
Шукала милі, рідні очі.
Болить душа її від ран,
Побачить сина ще раз хоче.
Знайомі риси на лиці
І посмішку таку вродливу,
Ще родимку, що на щоці -
Вона була така зваблива.
Нема тепер у неї сина:
Пішов у вічність, не вернеться.
Загинула її дитина
І біль у серці не минеться.
Хай проклята буде війна!
За що така нам Божа кара?!
Лиш горе й біль несе вона.
Хай щезне геть війна-примара.
Знайте, синочки дорогі,
Що полягли за Батьківщину -
Зведуть стіну бійці живі
І захистять нам Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2017
Вже бабине літо
Літає над світом,
Несуться у небо
Шалені роки.
А я з-поза ранку
Вітаю світанки,
Дивлюсь: відлетіли
Мої ластівки.
Вже осінь гуляє,
Мороз зазиває,
Зів'яла, пожовкла
Зелена трава.
Он клич журавлиний..
За ним услід лину
І птахам скажу я
Прощальні слова:
-Летіть, відлітайте,
Додому вертайте,
І будьте щасливі
На новій землі.
Ви мусите знати:
Вас будуть чекати -
Мені ж не вернути
Літа молоді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2017
Подивись, як купаються хмари
У цій чистій річковій воді.
Ну а вітер дрімає і марить,
Колискову співає собі.
Спочиває верба над водою
І пливуть коло неї качки.
Вони зайняті тільки собою
І купаються теж залюбки.
Каченя доганяє ці хмарки,
Та не може ніяк ухопить.
Лише качка сміється із кладки,
Бо це дійство її веселить.
Скрізь ці хмари: і зверху, і знизу,
Що злилися у довгій стезі,
Простяглися по річці донизу
У величній і пишній красі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LwE2uPnFP4A[/youtube]
Посивіла стара мати за цю ніч,
Покотилася хустина в неї з пліч.
Провела вона синочка за село,
Від тривоги в неї ноги відняло.
Вирушає синок рідний у АТО,
І цю звістку її серце прийняло.
Як зустріне її сина той Донбас?!
Він військовий - надійшов такий наказ.
Все тримала його руку у руці
І ховала розпач й відчай на лиці.
Посміхалася до нього, як могла
І не знала, як додому вже брела.
Повертайся, мій синочку, дорогий,
Неушкоджений, вцілілий і живий!
Захисти, ти, Матір Божа, це дитя
І не дай, щоб обірвалося життя!
Все благала вона Бога у ту мить,
Щоб синочок залишився її жить.
І котилася з очей гірка сльоза
На траву, під ноги мами, мов роса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2017
- Дивись, моя мамо, вже сонце сідає,
Ще й вечір приходить до нас на поріг.
І кожна пташина додому вертає,
Хоч було у неї багато доріг.
- Ти знай, моя доню, що рідна домівка
Додасть тобі сили, коли упадеш
І матінка рідна, як тая лебідка,
Назавжди з тобою допоки живеш.
- Невже, мені, мамо, коли я спіткнуся,
Пробачиш помилки мої у житті?
Невже, приголубиш, коли пригорнуся,
Й почую слова твої теплі й прості?
- Як можу я, доню, на тебе сердитись?!
Це ж ти - моє сонечко, ясна зоря.
Закрию собою, не дам засмутитись –
Нехай негаразди пливуть за моря.
Рідненька для мене ти, доню, людина,
Найкращою лишишся ти назавжди,
Бо наша сім'я, то щаслива родина -
Повинні її ми завжди берегти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2017
Купчасті хмари небо криють
І так рівнесенько пливуть.
Кудись за обрій швидко линуть -
Цю білизну вони несуть.
Дивлюсь на них, й собі гадаю:
Що там хова безмежна даль?
Бо за цим синім небокраєм
Кінчається уся печаль.
І недосяжне, й незбагнене,
Відкриє обрію свій шлях.
Аж до зірок думками лину..
А розум цього не досяг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2017
Житомир. Ранок. Малий скверик
У лікарняному дворі.
Ось вимкнувся нічний ліхтарик
Та сонце встало на зорі.
Торкнулось променем берізок,
А далі шибок, що в вікні,
І відблиск стрибнув на моріжок,
Що під деревами в дворі.
Проснувся вітер і гуляє,
А потім враз – тихенько стих,
Бо в цей час птахи прилітають
І чути виразно їх крик.
Давно за цим спостерігають:
І хворі всі і лікарі,
Адже ніхто того не знає,
Де взялось чудо це в дворі.
А чудо дивне – дві ворони
Щоранку в двір сюди летять,
Сховаються в деревах й в кронах
Вже починають розмовлять.
І в тому каркані ранковім
Несуться дивні імена,
Де чітко чути два лиш слова:
Це - «Кларр» та ще «Клар-р-ра».
Мабуть, ворони мали ім’я,
Їх хтось слова вчив вимовлять,
Бо недаремно у верхів’ях
Слова ці чітко так звучать.
Хто випустив цих дивних птахів
І хто навчив їх говорить?
Тепер чи з радістю, чи з жахом
Вони на волі мусять жить.
І всі навколо затихають,
Аби почути ці слова,
А птахи, ніби відчувають,
Кричать - аж дзенькіт у вухах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2017
Мені сміятись, а чи плакать,
Чи вовком вити уночі,
Щоб ці страхи́́́́ і ці кошмари,
Та не сиділи на плечі.
Напевно, стра́шний цей діагноз,
Коли зненацька так сказать,
Бо цей ......................оз
В могилу буде заганять.
Чи вистачить боротись сили,
Терпіння хватить чи мені?!
Бо так життя це підкосило..
Чи я радітиму весні ?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2017