| Сторінки (13/1239): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Ось осінь, така непривітна,
Ввірвалась з холодним дощем,
Погоду і теплу, і літню
Сховала за сірим плащем.
І небо захмарене плаче,
Й вітри, що сердито гудуть,
Той крик, що з журбою, лелечий
У даль неосяжну несуть.
А звідти іде по діброві
Відгомін важкої жури..
Берізки стоять білокорі,
Їх гнуть і шмагають вітри.
Чом, осене, ти непривітна
І в серце неспокій несеш?
Здається, що й бабине літо
Десь мимо з дощами пройде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=F7Xws9AZ39A[/youtube]
(ремейк на пісню)
Запрягайте, хлопці, коней,
Можете і трактор брать,
Будемо русню голодну
З України виганять.
Покидайте, орки, танки
Утікайте до москви,
Бо наступного в нас ранку
Не побачите вже ви.
Є сміттєві в нас пакети,
Вистачить усій русні -
Подарунки за монети
Будуть вам у цій війні.
Будуть наші козаченьки
Кожному з вас дарувать,
Щоб ніколи більш земельку
Ви не йшли в нас відбирать.
Покидали орки танки,
А позаду ЗСУ
Гнали, гнали спозаранку
Всю русню аж за москву.
Гнали, гнали московитів,
Аж мелькали п’яти в них..
Хоч не думайте курити,
Бо бавовна так димить.
Це жест доброї є волі! -
Будете розповідать,
Ми ж догоним до кордону,
Щоб не бачить вас й не знать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022
Вже вісім літ.. Здається вчора
Війна принесла в хату горе -
Не заживають в серці рани,
Адже пішов з життя так рано.
Не сам пішов – тебе убили,
Цвіт молодий такий згубили,
Бо двадцять три – це ще дитина..
Проте вже - захисник країни.
Ти був відважним і сміливим,
Веселим хлопцем, жартівливим,
І ворогів ти не боявся,
Звільнить Донбас від них старався.
Та доля гірко посміялась …
І враз все різко обірвалось..
Тепер лиш темінь, довгі ночі,
Від сліз не висихають очі..
І рветься серце: « Сину! Сину..
Віддав життя за Україну.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
[Classic] [feminine]
[intro]
З днем народження! З днем народження
Ми вітаєм сьогодні в цей день.
З днем народження! З днем народження
Заспіваєм найкращих пісень.
[instrumental]
Ми бажаєм здоров'я багато,
Хай бринить, як вода з джерела,
Хай добром наповняється хата,
Щоб родина в достатку жила.
Ми бажаємо щастя без міри,
У ваш дім та у вашу сім’ю,
І підтримки, кохання, довіри,
Й берегти половинку свою.
[bridge]
[chorus]
З днем народження! З днем народження!
Ми вітаєм сьогодні в цей день.
З днем народження! З днем народження!
Заспіваєм найкращих пісень.
[instrumental]
Ми бажаємо радості й втіхи,
Світлих посмішок кожного дня,
Хай багато дитячого сміху
У будинку лунає щодня.
Від дітей вам бажаєм поваги,
Від батьків і любові, й тепла,
Від людей всіх бажаєм пошани,
Щоби щирість від друзів була.
[bridge]
[chorus]
З днем народження! З днем народження!
Ми вітаєм сьогодні в цей день.
З днем народження! З днем народження!
Заспіваєм найкращих пісень.
[instrumental]
Нехай ваша життєва дорога
Буде довга й яскрава, як цвіт,
Щоб не знали ніколи тривоги.
Ми бажаємо вам МНОГА ЛІТ
Нехай ваша життєва дорога
Буде довга й яскрава, як цвіт,
Щоб не знали ніколи тривоги.
Ми бажаємо вам МНОГА ЛІТ
[bridge]
[chorus]
З днем народження! З днем народження!
Ми вітаєм сьогодні в цей день.
З днем народження! З днем народження!
Заспіваєм найкращих пісень.
[instrumental]
[end]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022
Наш прапор сьогодні в країнах по світу
Єднає і душі, й серця,
Бо ми - українці, теплом обігріті
Небесного Бога-Отця;
Бо нація славних борців за свободу
Виборює кров’ю в боях,
Свою незалежність і волю народу -
Це вірний та праведний шлях.
Два ко́льори ли́ше на пра́порі на́шім –
Це символи правди й добра,
Що синій - це мир в небі чистім прозорім,
А жовтий – безмежні хліба.
Наш прапор сьогодні у кожній країні
Вселяє надію усім,
Що ми переможемо та в Україну
Прийде процвіта́ння і мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022
Ось гроза і вітри віють,
Та осінні йдуть дощі...
Десь там донечка воює...
Ой, як важко на душі!
А чи ж я тебе ростила,
Моя доню, для війни?
Де взялася вража сила?
Гинуть дочки та сини.
Тягну в небо свої руки:
-Змилуйсь, Боже, захисти,
Не давай на біль і муки,
Та живою поверни.
Будь бійцям всім охоронцем,
Хто сьогодні на війні,
Не закрий нам ясне сонце
І світ білий у вікні.
Подаруй нам перемогу,
Мир в країну принеси,
Хай вертаються з дороги
Наші дочки та сини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LqL3H9yuxC0[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_kaT8OUaGLk[/youtube]
Україна тримає удар,
Захищає себе і Європу
Від рашистів - ординських примар,
Що несуть в собі ненависть, злобу.
Приспів:
«Закрийте небо!» - я благаю,
До всіх звертаюся країн -
«Нехай по дітях не стріляють,
Нехай не буде в нас руїн.
Нехай по дітях не стріляють,
Нехай не буде в нас руїн».
Все кругом у пекельнім вогні,
Міста й села рівняють з землею,
Не присниться й в кошмарному сні,
Що з країною роблять моєю.
Приспів:
«Закрийте небо!» - я благаю,
До всіх звертаюся країн -
«Нехай по дітях не стріляють,
Нехай не буде в нас руїн.
Нехай по дітях не стріляють,
Нехай не буде в нас руїн».
І як зараз війну не спинить,
По Європі вона піде далі.
Тож, панове, прошу, не мовчіть,
На ці дії ординські зухвалі.
Приспів:
«Закрийте небо!» - я благаю,
До всіх звертаюся країн -
«Нехай по дітях не стріляють,
Нехай не буде в нас руїн.
Нехай по дітях не стріляють,
Нехай не буде в нас руїн».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022
Нехай Спас Медовий трішки підсолодить
Гіркоту буденну нашого буття,
Ну а Мати Божа, як дітей, боронить
Усіх українців – кожному життя.
Хай Господь пошле нам мир і перемогу
Витре сльози гіркі вдів і матерів,
Та надасть свободу нашому народу
Й шлях благословить - той, що сам велів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022
О, Боженько, змилуйсь,
Ми всі твої діти
І скільки ще маєм
Наругу терпіти?!
Допоки ще будуть
Нас нищить, стріляти
Й коли ми вже зможем
Геть орків прогнати?
О, Боженько, змилуйсь,
Ми всі твої діти.
Хотілося б жити
І просто радіти,
Хотілося б близьким
Тепло дарувати,
І світ цей любити,
Й коханих кохати.
О, Боженко, змилуйсь,
Молюся до тебе,
Надай перемогу –
Нагальна потреба.
Ми хочемо миру! -
Не хочем стріляти,
Та мусим від ворога
Край захищати.
О, Боженько, змилуйсь,
Молюся, благаю...
Що ти допоможеш,
Надію я маю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022
Приходить свято до родини:
Сьогодні в Влада іменини.
І вже йому сімнадцять років -
Це самостійні перші кроки
Які від рідного порогу
Ведуть в свій шлях, свою дорогу;
Це нові мрії та бажання,
І нові злети, сподівання;
Це нові звершення і всюди
Нові прекрасні, добрі люди.
Позаду залишилась школа,
Де вчителі його ніколи
До доски вже не будуть звати
Й урок не будуть задавати,
Не буде бігать на перерві,
В вчительську не відкриє двері.
І якщо правду тут сказати:
Не зможе вже й урок проспати.
Адже сьогодні став дорослим –
Це гарний хлопець, світлокосий,
З лиця, немов росою вмитий,
Приємний, щирий і відкритий.
Він дружелюбний, товариський,
З всіма у злагоді, всім близький.
Тож всі спішать його вітати:
Сестричка й братик, мама й тато,
І дві бабусі, та два діда,
Й тітка Наташа, що завсіди
Готова з ним завжди дружити
Й для нього небо прихилити.
І перш за все, бажаєм щастя,
Нехай в житті усе удасться:
Життєву вибрати стежину,
Створити і сім’ю, й родину,
Ростити і синів, і доньок,
Побудувати свій будинок;
Щоб мав професію хорошу,
В кишені щоб водились гроші,
Щоб відпочивав лиш на Багамах,
Й возив туди ще й тата, й маму.
Й завжди пишалась вся родина,
Що мають Влада – внука, сина.
Тож, побажаєм щастя й долі,
Щоб у житті - всього доволі:
Благополуччя, достатку, добра,
У здоровї на Многі Літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2022
Моє недолюблене літо
Спливає в затінках дібров,
Дощами дрібними омите,
Сховалось в покосах отав.
Жнивує ранковим серпанком
Ще втомлена з ночі земля
І мжичка холодна щоранку
Долину в діброві встеля.
Осіння пливе прохолода
На скошені трави сухі,
А серпень,змінивши погоду,
Частіше дарує дощі.
Ще трішки і звихриться осінь,
Все вкриє туманним плащем.
А зверху зажурену просинь
Проріже пташиним ключем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2022
Сьогодні ще зранку ми Жанну вітаєм:
Племінницю, внучку, дочку
І щиро, від чистого серця бажаєм
Безмежного щастя ріку.
Нехай же ця річка молочною буде,
Стрімкою, тече з джерела
І в берег кисельний добром хай прибуде,
Щоб доля щаслива була.
Бажаєм кохання, жіночого щастя,
І сміху малих діточок,
Нехай на віку життєвім все вдасться,
Щоб в нім не було́ помилок.
Сімейного затишку, в родинному колі
Підтримка щоб завжди була,
Хай буде поблажлива й щедрою доля,
Щоб мала завжди два крила.
Здобутків, досягнень і злетів, і звершень,
Бажань і нових починань,
До сходинок нових, життєвих, мов вперше,
Сміливо щоб йшла без вагань.
І посмішок щирих, і друзів хороших,
Веселих і радісних днів,
В будинку щоб завжди водилися гроші,
І Ангел, щоб поряд ходив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
Смерть і розруха, гинуть люди.
З новин про це щоденно чуть.
Вже тисячі могил повсюди...
В чім сенс війни? Яка в ній суть?
Невже чуже життя забрати
В пріоритеті ворогів?
Невже глумитись й катувати
Їм хтось із неба повелів?
За що сьогодні воювати:
Їм мало місця на Землі?
Чи зможуть щось з собою взяти
Аж на той світ? Хтось так зумів?
З нічого ми в цей світ приходим
Й назад у прах ми відійдем.
І що ж з собою ми приносим,
Що тут загубим, чи знайдем?
І кожен з нас приходить світлим,
Мов Янголятко, без гріхів.
Це потім декому «нечистий»
Вбивати інших повелів.
Диявол виманив їх душі,
Брехнею всіяв їхній шлях.
Дурні надіються, що змусять,
Вселити в українців страх.
Скажіть, а хто їх тут боїться,
Отих катів та волоцюг?
Ніхто й не думає кориться –
Не закувати нас в ланцюг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Zw-nL6uqpfQ[/youtube]
Ми вам пісню заспіваєм свою,
Як орда принесла в дім наш біду.
Стали нищити міста і трощити все до тла,
Але ж поміч нам із неба прийшла.
(Гов гей гов, поміч нам із неба прийшла.)
В місяць лютий почалася війна,
Оточила Київ клята орда.
Гради, вибухи, пожар й стадо путінських отар -
Та на небі вже чекав байрактар.
( Гей гей гов, в небі вже чекав байрактар. )
Ось колона танків йде на Ізюм,
Бо наказ у них добратись до Сум.
Раптом вибух , цілий шквал і в колоні вже аврал -
Над землею пролетів байрактар.
Гов гей гов, вірний друже, наш байрактар. )
В лісосмузі танк ворожий стоїть,
Заблудивсь москаль - у танку сидить,
Він зморився, задрімав.. вибух, дим аж вище хмар..
Над землею пролетів байрактар.
(Гов гей гов, в небі пролетів байрактар.)
Тягне орка унітаз на камаз,
Будку й чайник прихопив про запас.
Та не встиг і не забрав весь украдений товар,
Бо над ним уже кружляв байрактар.
(Гов гей гов , бо над ним кружляв байрактар )
Якось орка виліз з танку вночі,
В ліс пішов і враз присів у кущі,
Тільки з себе штани зняв, - Бах! снаряд все розірвав .
Над землею пролетів байрактар.
(Гов гей гов, знову пролетів байрактар. )
Орка вкрав у нас торішнє зерно,
Все забрав, що у амбарах було.
Продавав, та не продав.. Де ж ті гроші, де навар?
Бо зерно те захищав байрактар.
(Гов гей гов, захищав зерно байрактар.)
В Чорнобаївку колона іде,
Удвадцяте їх туди щось веде.
Ніби хтось начаклував : чи відьмак, а чи мольфар –
Тільки в небі все сміявсь байрактар.
(Гов гей гов, в небі все сміявсь байрактар. )
Баба з дідом напекли пирогів,
Орка смачно і добряче поїв,
Вийшов з хати й дуба дав, ось пиріг тобі й узвар,
А на небі пролітав байрак тар.
( Гов гей гов, в небі пролітав байрактар. )
Слухай орка, слухай, клята мордва,
На дні моря спить твій флагман «Москва».
Кажуть: хтось сірник узяв – спалахнув умить пожар.
Та у небі пролітав байрактар.
(Гов, гей гов, у небі пролітав байрактар.)
Слухай, путін, старий дурень сюди,
Не сховаєшся у бункері ти.
Хоч ти все прорахував, та утік аж за Урал,
За тобою вже летить байрактар.
(Гов гей гов, за тобою мчить байрактар.)
Ми вам пісню проспівали свою,
І про орків, і про кляту орду.
Байрактар наш скрізь літав, орків з неба зустрічав,
Гідну відсіч москалям він давав.
(Гов гей гов, оркам гідну відсіч давав.)
або
(Гов гей гов, москалям він відсіч давав).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qKiQ4wqeE44[/youtube]
Вечір заходить: і тихо, й розмірно,
Темінь стоїть у вікні,
Серце тріпочеться так неспокійно,
Зараз ти десь на війні.
Нічка сьогодні пролине безсонно,
Тихо в молитві пройде.
Кішка мурличе та спить на ослоні,
Наче дитятко сопе.
Знову вже вкотре: "Живий.." -я читаю,
Ти в SMS написав.
Знову я Господа Бога благаю,
Щоби тебе вберігав.
Легко проляже хай шлях твій, дорога -
Зараз по ньому ідеш,
Кулі хай йдуть стороною, тривоги,
Вірю: живим ти прийдеш.
Вечір заходить: і тихо, й розмірно,
Темінь стоїть у вікні,
Серце тріпочеться так неспокійно,
Зараз ти десь на війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
«Бійся байдужих ..
Тільки з їх мовчазної згоди існують
вбивства і зради на землі.» афоризм.
(Роберт Еберхардт (герой роману «Змова байдужих»).
«Цар Пітекантроп Останній») Бруно Ясенський
Не бійся ворогів своїх ніколи,
Вони тебе не зрадять по життю,
Остерігайся лише їх, довкола..
В найгіршім ви́падку, лише уб’ють.
Не бійся друзів, бо вони вбивати
Тебе не будуть, щоб там не було.
Найгірше те, що зможуть підставляти,
Хоча сидять з тобою за столом.
А бійся ти байдужих, що в сторонці,
Сидять у своїй хаті скраю десь..
Їх не цікавить, що там за віконцем..
Хай, навіть, білий світ пропа́де весь.
Бо із тієї мовчазної згоди
Існують зради й вбивства на землі.
Від їх байдужості найбільше шкоди,
Найбільше лиха, й біди чималі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2022
Людське життя у плині часу
Таке коротке, лише мить,
Піщинкою в небесній масі
У всесвіт поспіша, летить.
Не можна вирватись з потоку,
Бо непідвладно це тобі,
Лиш завдаєш собі мороки,
Як хочеш щось змінить в житті.
Багато чинників впливає
На весь твій вік, твоє життя:
Радів і жив, дивись - згасаєш,
Бо ти - частиночка буття.
На небі, під Чумацьким шляхом,
Засяєш зіркою вгорі,
А тихо покладеш на плаху,
Все те, що дороге тобі.
Та краще жити і горіти
Хоча б секундочку чи дві,
Ніж тліти мляво і диміти,
А потім зникнути в імлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
Тримайтеся, хлопці, тримайтесь!
На довіренім вам рубежі
Ви бийтеся, та не здавайтесь.
Головне: залишіться живі!
Ви бийте московські ті воші
За Бучу, Маріуполь, Ірпінь,
За Харків, Херсон і Гостомель..
Головне: залишіться живі!
Гоніть ви їх звідси, гоніте,
Хай знають ті гади усі,
Що будуть у пеклі горіти,
А ви залишайтесь живі!
Додому вас будем чекати,
Молитись і Богу, й святим,
З перемогою всіх виглядати,
А ви повертайтесь живі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lrnPXqLEN2A[/youtube]
В’язала доля перевеслом
Літа згорьовані мої:
За літом – осінь, зиму, весну –
То втішні смуги, то сумні.
За літом – осінь, зиму, весну –
То втішні смуги, то сумні.
Снопами в копи укладала
Набутий досвід, вміння, хист,
Сльозами рясно поливала,
Щоб копам дати сенс та зміст.
Сльозами рясно поливала,
Щоб копам дати сенс та зміст.
А потім щедро молотила,
Добротний взявши в руки ціп,
І просівала, і сушила
Зерно моїх життєвих літ.
І просівала, і сушила
Зерно моїх життєвих літ.
Лягло зерно моє на ниву,
Росте, його лиш доглядай.
Хотілось, звісно, щоб вродило,
Щоб був достойний урожай.
Хотілось, звісно, щоб вродило,
Щоб був достойний урожай.
Програш
В’язала доля перевеслом
Літа згорьовані мої...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022
Хто ж оті «нацики»? В мирних стріляють,
Нищать, катують, людей убивають.
В Бучі спочатку робилась біда...
Знаємо, бачили, то все – "мордва".
Гинули масово люди невинні,
Доки не вибили орків... Збіг нині?!
Харків обстрілюють, взяли Херсон...
Знову тут «нацики» як страшний сон.
Наш Маріуполь зрівняли з землею,
«Нацики» вийшли із «Азовсталі»:
Змучені, зморені – та нескоре́ні,
У боротьбі за свободу – єдині.
Нищать на сході, стріляють в містах,
Знову ж картинка та сама, проста:
Знов кругом «нацики», знову біда...
Вісім так років триває війна.
Хто із нас «нацики», вбивці, фашисти?
Звісно, це - гниди московські, рашисти!
Горіть вам в страшнім та пекельнім вогні,
Щоб не змогли творить зло на землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2022
( пробні варіанти до пісні)
Ось ворожа йде колона на Ізюм,
В’ється змійкою по полю, наче в’юн.
В різні сторони аж курява летить.
Їм до ранку треба місто захопить.
Враз.. машина загорілась, потім танк -
Над землею пролетів байрактар.
За Херсоном аж із кримського моста
Їде танків одиниць десь так до ста.
По дорозі Чорнобаївка стоїть,
Заїжджати Чорнобай сюди велить.
Зазиває він давно усіх зівах...
Над землею пролетів байрактар.
Під Черніговом підірваний місток,
Усі орки поховались за гайок,
Виглядають спантеличено з кущів:
Чи вперед йти, чи вернуть до "бульбашів"?!
Й мокре поле під дощем – не тротуар ...
Над землею пролетів байрактар.
ГелікОптер ось летить, аж гуде.
Зараз кидати снаряд він буде..
Усі люди по підвалах і льохах,
Горобці і ті сховалися під дах.
Ну. а зверху пролунало тільки:«Бах!»
Над землею пролетів байрактар.
********
Сніг зійшов і вже морозу нема,
Тоне техніка в багнюці сама.
Дир! – вперед і Дир! – назад. Спалах! Вибухів зашквар..
Над землею пролетів байрактар.
Орка в танку у Гостомель зайшов,
Мародерити в будинках пішов.
Поки все у танк стягав, розлетівся інвентар..
Над землею пролетів байрактар.
Тягне орка унітаз на камаз,
Чайник й будку захопив про запас.
Та не встиг він, не забрав, кожен сфотканий товар -
Над землею пролетів байрактар.
Ось колона танків йде на Ізюм
І спішить вона добратись до Сум.
Раптом вибух пролунав.. і вогонь - не видно фар.
Над землею пролетів байрактар.
Кричав орка: «Заблудився, чомусь!
Заберіть мене в полон, я здаюсь!»
Поки він репетував, наближався санітар:
Над землею пролітав байрактар.
В лісосмузі танк ворожий стоїть,
Заблудився орка - в танку сидить,
Він тихенько задрімав.. вибух ..дим пішов до хмар -
Над землею пролетів байрактар.
Баба з дідом напекли пирогів,
Орка смачно і добряче поїв,
Вийшов з хати і упав..Ось пиріг тобі й узвар!
Над землею пролетів байрактар.
Танк з Чернігова на Київ не йде,
Бо проїхати моста не знайде.
І тут вибух пролунав..спалахнув танк, як ліхтар -
Над землею пролетів байрактар.
В лісі рано орка встав на зорі,
Бо гуділи цілу ніч комарі..
Бах! Упав і застогнав – засміявся аж комар..
Над землею пролетів байрактар.
П’яний орка їхав в танку вночі,
Зупинився й почалапав в кущі.
За деревами щось: Бах! Аж подівся перегар..
Над землею пролетів байрактар.
Сильна спека, аж із лоба пливе,
Бачить орка: внизу річка тече..
Вибух з річки як фонтан .. і все стихло - тільки пар,
Над землею пролетів байрактар.
В Чорнобаївку колона іде,
В двадцять другий раз сюди щось веде.
Ніби хтось начаклував: чи відьмак, а чи мольфар?!
Над землею пролетів байрактар.
Під Херсоном наш врожай вже дозрів,
Орка вивезти у Крим захотів.
Не довіз він, не забрав, хтось машину підірвав.
Над землею пролетів байракар.
Земля наша тут кругом – утікай,
І дітей своїх до нас не пускай.
Хто з мечем сюди прийде – від меча того помре,
Й над землею пролетить байрактар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2022
Любий хрещенику, щиро вітаю!
В день цей родився на світ!
Молюсь за тебе і Бога благаю,
Щоби тебе уберіг,
Щоби дав витримки, сили, терпіння,
Віри у завтрашній день,
Щоби мої молитви і моління
Наснаги додали й натхнень.
Ангел-Хранитель йшов поряд з тобою
Й завжди за руку тримав,
І накривав щоб крилом під час бою,
Та вберігав, і спасав.
Доля здоров’я щоб лляла рікою
Завжди на стежку твою,
Вірні, надійні щоб друзі з тобою
Поряд були у строю,
Щоб перемога скоріше настала,
Всі ми позбулись біди,
А Україна в віках процвітала
Й діти не знали війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jRyTx8Vti9k[/youtube]
Ремейк пісні : «Темная ночь»
Обстріл минув, лише згарище з диму й вогню,
лише попелом вкрилась земля
аж до самої річки.
Подумки я обнімаю дружину свою
і цілую медові вуста,
і рожевії щічки.
Під звук сирен неспокійна у тебе ця ніч:
зранку сидиш у холоднім підвалі в цей час..
Плед опустивсь і торкається холод до пліч,
і ти молишся Богу за нас,
та мене виглядаєш.
Тож пригорни, поцілуй і синочка, й доньку,
розкажи їм, що скоро вернусь..
Знаю, ти про них дбаєш.
Йдеш в мої сни, тих коротких тривожних ночей
і до болю запеклих боїв
у цей час з ворогами.
Як я люблю глибину цих ласкавих очей,
як хочу я доторкнутись
до них вустами.
Я лиш пройду цю дорогу війни нелегку
і повернусь додому живим,
де на мене чекають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RTaqZGf4a-Q[/youtube]
Українські поля – це просторі лани,
Благодатні вони пшеницями.
Це - родюча земля, життєдайна струна,
Що збагачує світ наш хлібами.
Приспів:
Українські поля – моя рідна земля,
Я з цим полем навік поріднилась.
Рушником звідсіля доля шлях почала -
Вдячна Богу, що тут народилась.
Навіть вітер вгорі, затихає в ті дні:
Як в полях дозріває пшениця,
Стає любо мені й легко так на душі,
Бо дивлюсь, як росте й колоситься.
Приспів:
Українські поля – моя рідна земля,
Я з цим полем навік поріднилась.
Рушником звідсіля доля шлях почала -
Вдячна Богу, що тут народилась.
Мене манять здаля обігріті поля,
Пилом збиті грунтові дороги,
І співає душа, колоски обійма,
Залишає позаду тривоги.
Приспів:
Українські поля – моя рідна земля,
Я з цим полем навік поріднилась.
Рушником звідсіля доля шлях почала -
Вдячна Богу, що тут народилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2022
Глибоко в душі цей неспокій
Рве серце мені та гнітить..
Лиш, хочу спитати: допоки?..
О змилуйся, Боже, спини!
Невже ти не бачиш, як стогне,
Країна стражденна в вогні,
Героїв щоденно хоронить,
Що гинуть в запеклій війні?
В ній гинуть старе і дитина,
А часто, зовсім немовля.
У чому ж його є провина? –
Від крові аж стогне земля!
А крові пролито вже ріки,
І знищені цілі міста.
За що нам ця кара і звідки?
Не ми ж, розпинаєм Христа!
О змилуйся, Боже, благаю:
Цю кляту війну зупини.
Надію на Тебе лиш маєм,
Вкраїну для нас збережи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2022
Гнітять, печуть слова « Я повернусь »...
Адже загинув він, а ти ж чекаєш, віриш...
Щомиті виглядаєш ще, чомусь,
Хоч добре знаєш, що нічого вже не вдієш.
Нема повернення... лише в труні
Тобі привезли тіло із війни додому...
І після того, часто, лиш у сні,
Спішиш сказати кілька слів йому самому.
Немов з туману з’явиться, прийде,
Відкриє двері він тихесенько у хату.
І, ніби, промінь сонця принесе,
І посмішку - в ній світла й радості багато...
Та радість швидко промайне, як мить.
Й до тебе розпач йде, що болем обгорнувся,
І давить каменем, і серце тріпотить…
І як набат слова: «Я повернусь... вернуся...»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2022
Сьогодні вшануємо пам'ять полеглих
Солдатів радянських в ДругІй світовій
Та голови низько в скорботі похилим...
В хвилині мовчання згадаємо всіх
Тих жертв від нацизму, що німець замучив
У спецтаборах та катівнях своїх...
Та клятий рашист вже його надолужив
У звірствах, що чинить тепер у війні.
Нічого святого немає й людського:
Тваринні інстинкти, звіриний оскал.
Ніколи ніхто і не думав такого,
Щоб путін підступно, зненацька напав.
І кожен день гинуть, вмирають в нас люди,
Та душі невинних летять до небес.
Лунають сирени, обстрІли повсюди
І вижити в них, то є чудо з чудес.
Згадаєм сьогодні усіх, хто загинув,
Віддав найдорожче за волю – життя,
Усіх поіменно в скорботні хвилини,
Вшануємо пам'ять, згадаєм бійця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022
[slow] [Tragically] [sad]
[feminine] [Classic]
[Piano]
[intro]
Мамо ж моя сива, мамо ж моя мила,
Де тебе, рідненька, зможу відшукать.
Я до тебе, мамо, стежку загубила.
Слід твій заховала синя-синя даль.
[Pause]
Я до тебе, мамо, стежку загубила.
Слід твій заховала синя-синя даль.
[instrumental]
Мамо ж моя сива, мамо ж моя мила,
Де тебе, рідненька, зможу відшукать.
Я до тебе, мамо, стежку загубила.
Слід твій заховала синя-синя даль.
[Pause]
Я до тебе, мамо, стежку загубила.
Слід твій заховала синя-синя даль.
[instrumental]
Вже не будем, мамо, більше розмовляти
На подвір'ї в тебе, в затінку верби.
І поради, ненько, ні в кого спитати,
Все що залишилось - пам'ять по тобі.
[Pause]
І поради, ненько, ні в кого спитати,
Все що залишилось - пам'ять по тобі.
[instrumental]
Ще цвіте у травні білосніжна вишня,
Яблуня старенька пахне у саду.
І в кімнаті, в тебе, твій рушник колишній
Просто доторкнутись з болем підійду.
[Pause]
І в кімнаті, в тебе, твій рушник колишній
Просто доторкнутись з болем підійду.
[instrumental]
Вишиті, не в'януть сині твої квіти...
Дні пройшли з тобою, щезнули як дим...
Більше не почути тихої молитви -
Ти пішла, рідненька, з ангелом своїм.
[Pause]
Більше не почути тихої молитви -
Ти пішла, рідненька, з ангелом своїм.
[instrumental]
Ще лежить на ліжку пожовтіла хустка,
Та, що ти вдягала поратись в садку.
Хата зажурилась і гуляє пустка,
Тиша уляглася в кожному кутку.
[Pause]
Хата зажурилась і гуляє пустка,
Тиша уляглася в кожному кутку.
[outro]
[end]
зробити повторення останні жва рядочки в кожному катрені
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951030
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2022
Ціною життя українського люду
Чи вдасться Європі минути війну?!
Нас нищать, вбивають, стріляють повсюди,
А їм щоб спасти лише "шкуру" свою.
Дають нам ту зброю - та з рук не пускають
І завжди говорять підтримки слова.
В цей час із землею міста в нас рівняють.
До того їм байдуже, діла нема.
Для них головне: щоби путін не злився
І щоб, з пересердя, по них не стріляв,
В ілюзіях тішився та веселився:
То Херсон захватив, то Донбас відібрав;
Щоб випустив путін по нас всі ракети
Й снарядів не стало зовсім в москалів.
Й війну світову знов на нашій планеті
Почати без зброї щоб він не посмів.
Тож хочуть зробити війну затяжною,
Щоб довше протримався путін в "сідлі",
Тому так повільно дають нам ту зброю..
Не їх убивають в цій клятій війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2022
«Звільнилася»…Везуть в нікуди..
В оте нікуди – лиш скоріш.
Лунають обстріли повсюди,
Аби не було лише гірш.
А що вже гірше, то не знаєш,
Коли позаду - все життя,
Коли нічого вже немає
І невідоме майбуття.
Коли розбитий вже будинок,
Лиш згарище одне в дворі,
Час зупинив буття годинник –
І рідний не знайти поріг.
Не буде звичного комфорту:
Тієї кави за столом,
Більш не побачиш квітку жовту,
Що розцвітала за вікном.
Улюблену не візьмеш книжку,
Накинувши вовняний плед,
Не сядеш в крісло з нею тишком,
Не споглядатимеш свій сад.
Не буде цокати годинник:
Старенький мамин на стіні,
І не дзвонитиме будильник –
Все розчинилось у війні.
Тепер дорога - у нікуди..
Від зривів далі та виття,
Бо від війни втікають люди,
Щоб зберегти своє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2022
У світлий день Трійці давайте молитись
Всім нашим прадавнім Богам,
Щоб ми Україну змогли захистити
І мир щоб надали всім нам.
А мир щоб настав, то потрібно здолати
Те зло, що іде з сатани,
Та ворога знищити й зовсім прогнати,
Не зміг щоб назад знов прийти.
Боги́ щоб надали нам сили й терпіння,
Та мужності у боротьбі,
Щоб зникло те кляте московське вражіння
Й не було в подальшім житті.
Щоб шлях України став вільним і світлим,
Щоб з правдою в серці жили,
А слава про Неньку щоб неслась по світу,
Та множилась крізь всі віки́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022
До земного дня народин своєї мами присвячую:
Мамо ж моя сива, мамо ж моя мила,
Де тебе, рідненька, зможу відшукать?
Я до тебе, мамо, стежку загубила,
А твій слід полинув в синю-синю даль.
Вже не будем, мамо, більше розмовляти,
Сидячи на лавці, вечірком в дворі,
І поради, ненько, ні в кого спитати,
Все, що нам лишилось - пам'ять по тобі.
Ще цвітуть щорічно білосніжна вишня
Й яблуня старенька у твоїм садку,
Правда, потьмянів вже той рушник колишній,
Що висить так само на стіні в кутку.
Ти ж бо вишивала рушники й сорочки,
Тихо промовляла свої молитви
І щасливу долю синові та дочкам
В Бога ти просила, йдучи у світи.
Ще лежить на ліжку пожовтіла хустка,
Та, що ти вдягала поратись в садку.
Хата зажурилась і гуляє пустка,
Тиша уляглася в кожному кутку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2022
Привітання Анастасії Василівні Богайчук
з нагоди ювілею:
Її ім’я - Анастасія
Походить ще з споконвіків,
На давньогрецькім – воскресіння,
Й Бог гарні якості вділив.
Спокійна, скромна і мрійлива,
Красива, добра і проста,
Буває, часом, жаліслива,
Але характером - тверда.
І день народження співпало
З «престольним святом» у селі –
В цей день в нас церкву закладали,
Колись давно, ще за панів.
Цей день припав на травень місяць,
Коли буяє скрізь весна,
Й після всіх зимових сніговиць,
Кругом природа ожива.
Усе відроджується, квітне,
Скрізь чисто-ніжна білизна.
В цю пору радісну, привітну
На світ з’явилася вона.
Вона – це світлокоса Стася,
Маленька дівчинка в батьків,
А всіх дітей було багато,
Мабуть, так Бог їм повелів.
Найстаршим був син Анатолій -
Не повернувся із війни,
А потім, Лєна, Надя, Коля -
В голодний рік вмерли вони.
Далі: Володя і Марія,
За ними Стася – це вона,
А ще Іван та Ганя..Всі вже?
Та ні, ще – Федір та Степан.
Василь Степанович – це батько,
Наталя Зіньківна – жона,
Не всіх дітей хоч народила,
Проте за матір всім була.
Сім’я жила і бідувала:
Голодомор, потім війна,
І як могла, так й виживала,
Але протриматись змогла.
Важкі й післявоєнні роки:
Робота в полі, трудодні,
Хватало злиднів та мороки,
Бо ж на трьох чоботи одні.
Але на злидні не зважали,
Родина дружньою була.
Завжди всі разом працювали,
Й вперед летіли так літа.
Росла так Стася й розквітала,
Вже й заміж йти прийшла пора -
Андрія доля дарувала
І поряд з ним життям пішла.
Ходили разом на роботу
Де вже минули трудодні,
Після колгоспу у радгоспі
Платили грошики якісь.
Андрій був конюхом в конюшні,
Іще їздовим на хмелю,
А коні всі були послушні,
Тож все вдавалося йому.
А Стася працювала в ланці,
Розумна, добра, вольова,
І кожен день спішила вранці,
Бо ще й ланковою була.
Нелегко було - будувались,
Й сімейне звили так кубло,
Від всіх людей не закривались –
Їх поважало все село.
Завжди із ними рахувались,
Та за порадою ішли,
За допомогою звертались,
Й вони робили, що могли..
Дочка родилася Наташа,
Дали ім’я це неспроста,
Бабусі дві її – Наталі,
Й так стала зватися й вона.
А потім син родився Вітя
І помаленьку підростав
В любові батьківській зігрітий –
Незчувся як дорослим став.
Літа летіли скакунами,
Вплелась у коси сивина,
І за столом сьогодні з нами
Уся зібралася сім’я.
«Престольне свято» - Миколая,
Й в бабусі Стасі – Ювілей.
80 літ зустрічає
У цей весняний світлий день.
Є тут Наташа і син Віктор,
Невістка Альона і свати,
Любимі внуки: Артем і Владик,
Й принцеса Злата поміж них.
Усі бабусю привітають
І зичать щастя та добра,
Здоров’я й радості бажають,
Щоб в гарнім настрої була.
Щоб кожен день у мирнім небі
Їй сонце сяяло згори,
Лунав в дворі і сміх, і щебет
Ще й правнуків всіх – дітвори.
Щоби прекрасно почувалась
Та життєрадісна була,
Й щоби такою залишалась
Ще довго-довго, більш літ ста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022
Стояв тут будинок, дитячий майданчик
І гралися діти в дворі...
Я клятим рашистам ніяк не пробачу...
Не чути вже сміх дітвори.
Дитяча лопатка й маленьке відерце,
Покинуті наспіх в піску...
Долоньки маленькі ліпили в цім місці
І замки, і вежу важку.
Тут світ відкривався і всі персонажі
Уявні із казки були...
Та знищили все тут снаряди ворожі:
Розбиті будинки й двори...
Лиш поряд могила і свіжий горбочок.
В нім хрестик маленький стоїть.
А зверху табличка: «Назаров Максимчик»
І дата є смерті на ній.
І лише скрізь свище, і виє, і стогне,
На згарищах з попелу – дим.
А вітер кульбабку леліє, пригорне –
В колишнім дворі не один...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TDKjrfL53RA[/youtube]
Ти не плач, найрідніша матусю,
Розлучила з тобою війна,
Я лелекою знову вернуся
У наш дім, як розквітне весна.
Покажу я тобі половинку,
Лелечиху свою дорогу,
Ти ж хотіла діждати невістку,
Але син твій пішов на війну.
Ми завжди будем поряд з тобою
У гнізді на вцілілім даху,
Хоч будинок, розбитий війною,
Я назад вже ніяк не верну.
Ти пробач за недоспані ночі
Й передчасну твою сивину.
Чуєш, бусол із даху клекоче ?–
Це твій син повертає весну.
Розцвіте уціліла ще вишня
І калина, що скраю в садку..
Ти не плач, моя мамо, так вийшло..
Я ось тут у гнізді на даху.
Ти не плач, моя мамо, так вийшло..
Я ось тут, у гнізді на даху.
Розцвіте Україна, мов вишня
І калина, що скраю в садку..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2022
[i]«Ми – європейська країна і не будемо робити як москва.
Ми повинні дотримуватись європейських цінностей».
( Із промови Ірини Венедиктової )
[/i]
Так іноді хочеться плюнуть на цінності
Та й кинуть снаряд на москву,
І прямо у кремль. Так, немов із взаємності...
І в мумію їхню оту.
Бо навіть над нею кацапи знущаються...
О, людоньки, й стільки ж то літ…
А може, за те, що накоїв, хай мається
Й відбуде за кожен свій гріх?!
Бо саме від нього, із й́о́го подачі
"Совєти" прийшли і гулаг,
Де зборище неуків, п’яниць ледачих
Зібралися править вверхах.
І правили, дійсно, що вміли - робили,
А розуму ж то не було́.
Щоб «власть» показати – жахіття творили.
Стогнало і місто, й село.
А потім скрізь ви́силки, згін у колгоспи,
Незгодних везли в Соловки,
Скрізь голод і морок, і «чорнії вОрони»,
І розстріл в подвір’ї тюрми.
А зараз нащадки тих неуків правлять.
Те саме творять, що й батьки:
Кругом мародерять, глумляться, вбивають,
Зривають будинки, мости.
І зараз так хочеться в кремль пальнути,
Затиснувши руки в кулак,
Щоб навіть, не знати, не чути, забути,
Щоб зразу ж закінчивсь цей жах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022
СЛОВА КЛАСНОГО КЕРІВНИКА
Вже одиннадцять літ промайнуло
Із тих пір, як прийшли в перший клас
Безтурботне дитинство минуло
І свій шлях прокладати вже час.
Крає серце за вас, мої діти,
Бо ви рідні мені, як сім’я,
Хтілось успіхам вашим радіти,
Та бентежить тривога сумна,
Бо тепер, у жахливі години,
Коли йде в Україні війна,
Райгородоцька шкільна вся родина
У дорогу дітей відправля.
Тож бажаю, щоб мали дорогу,
Щоб був довгим життєвий ваш вік,
Щоб війна вас минала й тривоги,
Й в мирний час відкривався вам світ.
Щоб над вами було мирне небо,
Дарувало від сонця тепло,
Та лунав лиш пташиний скрізь щебет,
Ну а серце коханням цвіло.
Будьте впевнені, вперті, сміливі,
Наполегливо йдіть до мети -
Це для успіху дуже важливо,
Якщо хочете щось досягти.
Щоб збувалися мрії й бажання,
Не тримайте синицю в руках,
А натхненно й завжди без вагання,
Ви ловіть журавля у полях.
І до звершень, пізнань та здобутків
Прокладайте надійні мости,
Ну а в книзі життя, щоб без смутку,
Лиш барвисті були сторінки.
*****************************************************
*****************************************************
СЛОВА КЛАСНОГО КЕРІВНИКА
Мої дітки, мої соколята,
Мої рідні, такі дорогі,
Ми цей день наближали завзято:
Ви усі, та батьки, й вчителі.
Дочекались..Останній дзвіночок
В нашій школі для вас прозвучить..
П’ять синочів та квіточка-дочка,
Я за вас буду щиро радіть.
Були злети у класі й падіння,
І здобутки, й жага до пізнань,
В когось вчитись не було хотіння,
Тож й багато було нарікань.
Та щодня ми трималися разом
І проблеми рішали свої,
Завжди дружно й відкрито всім класом –
У шкільній нашій з вами сім’ї.
Від сьогодні ви йдете в дорогу,
Як пташки летите́ із кубла,
Тож, щоби від шкільного порогу
Ваша стежка щаслива була.
Хочу дякувать вам, мої діти,
Що ви були в моєму житті,
І батькам вашим. Буду радіти,
Що ви виросли всі ось такі.
В нас є Діма, Андрєєв наш Дмитрій –
Гордість мами, її помічник,
Відповідальний, спокійний та щирий,
Він заступник для всіх й захисник.
Любить Діма пташків і природу,
І собачків, й пухнастих котів,
Хай шле доля йому нагороду:
Ветеринаром щоб стати зумів.
Бо це - мрія його заповітна,
До якої він прагне іти,
Наполегливо, для всіх непомітно,
Він зуміє її досягти.
Хочу дякувать Ользі Валеріївні,
Що зростила синочка – Дмитра,
За всі цінності в ньому духовні,
Щоби ним лиш пишатись могла.
Щедрий, ширий і серцем відкритий,
Щоб зумів, то би всіх обійняв,
Жартівник, веселун і привітний
В класі є Богайчук Владислав.
Хоче вчитись надалі, й юристом
Мріє бути у цьому житті,
Не бракує задатків і хисту,
Тож зуміє мети досягти.
Він – оратор, а вдатись є в кого:
Підприємницькі в нього батьки,
Не жаліють грошей, й часу свого,
Допомагають вони залюбки
І постійно спонсірують, в школі
Організовують солодкі столи
На свята - діти всі задоволені
Й залюбки туди хочуть іти.
Віктор Андрійович – батько Влада,
Альона Василівна - мама,
Я подякувать вам буду рада,
Що знайома із вами й синами.
В нашім класі тихесенький учень
І це - звісно, Іван Гаврилюк.
Він старанний, спокійний є хлопець,
Та надійний товариш, і друг.
Іще змалку зустрівся з бідою,
Бачив обстріл й жахіття війни,
Мав підтримку, бо поряд з собою,
Бачив: мама і братики йшли.
Мрія Вані - це стать машиністом,
Й дуже вправно водить поїзди́,
В нове місто, мов в казку барвисту,
Щоб зумів кожен раз увійти.
Тож я дякую Олесі Іванівні,
Що вона ще така молода,
Для синочка - любимого Вані,
Мамою доброю завжди була.
Гарний чуб, на обличчі румянець,
І улюбленець наших дівчат,
Мовчазний та скокійний він хлопець
І це, звісно, є Купець Богдан.
Наполегливий, добрий, надійний,
І нікого не лишить в біді.
Дисциплінований та самостійний,
Він себе віднайде в цім житті.
Сам спортсмен, мріє стати юристом,
І я вірю, що так і будЕ.
Шлях його хай йде плавно і чисто,
А кар’єра хай вгору росте.
Сергій Юрійович – його рідний батько,
Людмила Григорівна – мама,
Вам подяки за нього багацько,
Була рада співпраці із вами.
Відповідальний за вчинки і дії,
Кожну справу доведе до кінця,
І це, звісно, Червінський наш Юрій –
Симпатичний юнак із лиця.
Любить працю і в полі трудиться,
Спостерігати, як жито росте,
Колоситься як в полі пшениця..
Вірю: Юра агрономом будЕ,
Бо планує він далі навчатись,
Наполегливо йти до мети,
Він настирливо бУде старатись,
Тож в житті зможе все досягти.
Взята ця наполегливість в батька,
Юрій Степанович – звати його́,
Бо до праці привчав його змалку,
Що сам знав, то вчив сина свого́.
Юрію Степановичу – батьку,
Та Марині Федорівні – мамі,
Вам за сина велика подяка,
Була рада знайомству із вами.
І наша принцеса – любимиця Віка,
Вікторія наша Сущук –
Це ніби зоря на світанні, мов зірка,
Що в небі сіяє весь вік.
Це ніби та квітка, що квітне зимою,
Й милує і око, і зір.
Струнка і тендітна, красуня собою,
Чудова дівчина, повір.
Товариська у класі, підтримає завжди,
Між хлопців вона – капітан,
І впевненно йде, добивається правди,
Рішає: хто прав, чи не прав.
І мрія її – це психологом стати,
Завжди працювати з людьми,
Щоби навкруги усім помагати..
Тож зможе всього досягти.
Сьогодні я дякую нашій Вікторії,
А ще її рідним батькам,
Тож, Ніно Степанівно, та, Ігор Васильович,
За Віку я дякую вам.
Рушайте в дорогу, мої соколята,
Немов, пташенята з кубла,
Хай доля до крил додасть сили багато,
Щоб стежка квітуча була.
*****************************************************
*****************************************************
СЛОВА УЧНЯ
Покликав в школу всіх дзвінок
Й одинадцятий клас
Зібрав сьогодні на урок
Уже в останній раз.
За парти сядемо свої,
Зайдемо в рідний клас,
Щоб наостанок вчителів
Побачити ще раз.
А хтось пробачення просить
За витівки свої,
Когось це може й насмішить
Колись, у майбутті.
А зараз радість у душі
З сльозами на очах.
Пробачте нам всім, вчителі,
Ті витівки в словах,
За неуважність, непослух,
Колись розбите скло,
Що рахували часто мух
Й не слухали урок.
То не із зла все, що було..
Пробачте , вчителі,
А то дитинство, що пройшло –
Тепер ми вже не ті.
Ми зможем гідно так пройти
Життям крізь всі роки,
Щоб нами вчителі й батьки
Пишатися змогли.
****************************************************
****************************************************
****
Сьогодні у вас, вже дорослії діти,
Найбільше це свято в житті.
У рідні тенета ви будете хтіти
Назад повернутись, прийти.
Хоча б на хвилину зайти в рідну школу,
Ступити на рідний поріг –
Це ніби, назад повернутись додому
З далеких-далеких доріг.
Де все таке близьке, знайоме до болю:
І парта, доска, навіть, шкаф,
Де класом усі, гамірною юрбою,
Щоранку сідали до парт.
Заходив в клас вчитель, із вами вітався,
Потім починався урок,
Хтось вчився старанно, а хтось ухилявся,
Думками літав до зірок.
За роком так рік – і дитинство минуло,
Пройшли безтурботні літа,
Тож в пам’яті ви збережіть все, що було -
В свій шлях вирушати пора.
Бажаю вам вибрати вірну дорогу,
Між сотень всіх інших доріг,
В часи нелегкі, де війна і тривоги,
Ваш шлях крізь біду цю проліг.
Бажаю вам витримки, діти, терпіння,
Щоб вас оминула війна,
Щоб згинуло скоро московське вражіння
Й до нас перемога прийшла.
Щоб ваша вся юність в час мирний минула,
В стремлінні лиш тільки до знань,
Й життєва дорога щасливою була
У здійснені мрій і бажань.
*************************************************
*************************************************
БЛАГОСЛОВІННЯ ДІТЕЙ
Коровай на столі українців –
Це є символ достатку й добра,
Де наповнено щастям по вінця,
Ну а в серці багато тепла.
Короваєм на цім рушникові
Благословляєм життєвий ваш шлях.
Нехай сонце в росі світанковій
Кришталем засіяє в полях.
Нехай прийде до нас перемога,
Й мирне небо вам буде в путі,
Щоб між сотень свою лиш дорогу
Ви зуміли знайти в цім житті.
Нехай доля мережить квітками,
Весь ваш шлях у ясні кольори,
Ну а серце співає піснями,
Сонце вас зігріває згори.
Благословляєм на шастя і долю,
У здоров’ї на многі літа,
Що бажаєте – всього доволі
Вам в житті Матір Божа дала.
Нехай стелиться ваша стежина
Рушником вишиваним у світ,
Ну а доля розправить вам крила,
Щоб був вільним, щасливим політ.
*******************************************
*******************************************
СЛОВА ПОДЯКИ ВІД БАТЬКІВ ВЧИТЕЛЯМ
Вельмишановні, наші, любі вчителі!
Прийміть від нас, батьків, подяку цю уклінно,
Адже для всіх дитячих душ, ви є цілителі..
У розвиток дітей ваш внесок є безцінний;
Адже ви навчили читати, писати,
Старанно виводити і букви, й гачки,
Ліпить з пластиліну, та ще малювати,
Наносить на контурні карти гори, річки.
Дітей ви навчили ділити та множити,
І мислить абстрактно, розвивати думки,
Набуті знання, з кожним разом, примножити,
І прагнуть до нових пізнань,залюбки.
За мудрість, підтримку, та щиру пораду,
За вміння завжди на допомогу прийти,
Бувало всього, та ви вміли розрадить,
До кожного серця підхід свій знайти;
За ту працьовитість, безмежне терпіння,
За недоспані ночі, перетруджені дні,
За добреє серце, співчуття, розуміння,
Ми вам щиро вдячні, дорогі вчителі.
*****************************************
****************************************
ПОБАЖАННЯ ДІТЯМ ВІД БАТЬКІВ
Сьогодні у школі урочисте свято –
Це випуск у наших дітей.
Лунають вітання, слів теплих багато,
А також, ми бачим гостей.
Прекрасні, щасливі, святково одіті,
Усміхнені дочка й сини,
Серед куль кольорових , в квіток розмаїті,
Найкращі сьогодні вони.
Тож хочу, як батько, я вас привітати
Й сказати вам декілька слів,
Та щиро від серця усім побажати:
Добитись всього, що хотів.
Високих польотів, великих досягнень,
Та втілити мрії в життя,
До нових вершин і стремління, і прагнень
Заради свого майбуття.
Усім поступити в омріяний заклад,
І вибрати шлях свій в житті,
Щоб вами пишались й за приклад
Вас ставили іншим в путі.
Щоб жили щасливо, в достатку та в парі,
Ростили і дочок, й синів,
На вашім шляху не згущалися хмари,
А жили як Бог повелів.
З далеких доріг щоб завжди повертали
Сюди, де чекають батьки,
Та в пам’яті й серці завжди пам’ятали
Шкільні та дитячі роки.
******************************************************
******************************************************
ОСТАННІЙ ДЗВОНИК слова батьків
Сьогодні у школі лунає востаннє,
Шкільний голосний наш дзвінок,
І діти із радістю, хтось із зітханням,
Зайдуть на останній урок.
У рідному класі всі сядуть за парти,
Запросять батьків, вчителів,
І будуть урочисто всіх їх вітати
За все, що навчити зумів.
Прекрасні, щасливі, святково одіті,
Усміхнені дочка й сини,
Серед куль кольорових , в квіток розмаїті,
Найкращі сьогодні вони.
Тож хочу вас, діти, як батько, вітати
Й сказати вам декілька слів,
Та щиро від серця усім побажати:
Добитись всього, що хотів.
Високих польотів, великих досягнень,
Та втілити мрії в життя,
До нових вершин, і стремління, і прагнень
Заради свого майбуття.
Усім поступити в омріяний заклад,
І вибрати шлях свій в житті,
Щоб вами пишались й за приклад
Вас ставили іншим в путі.
Щоб жили щасливо, в достатку та в парі,
Ростили і дочок, й синів,
На вашім шляху не згущалися хмари,
Й жили всі, як Бог повелів.
З далеких доріг щоб завжди повертали
Сюди, де чекають батьки,
Та в пам’яті й серці завжди пам’ятали
Шкільні та дитячі роки.
І хочу, як батько, спасибі сказати
Для наших усіх вчителів.
За все що робили і діток навчали
Від нас доземний вам уклін.
Адже ви навчали читати, писати,
Як в школу ми їх привели,
Ліпить з пластиліну та ще малювати,
Виводити букви й гачки.
В світ нових пізнань відкривали їм двері,
Навчали і множить, й ділить,
Розвивати думки, їх писать на папері,
Та правдою в світі як жить.
За мудрість, підтримку, та щиру пораду,
Що завжди ви поряд були,
Бувало всього, та ви вміли розрадить,
Підхід до всіх діток знайти;
За ту працьовитість, безмежне терпіння,
За недоспані ночі, й всі дні,
За добреє серце, співчуття, розуміння,
Ми дякуєм вам, вчителі.
******************************************
******************************************
СЛОВА БАТЬКІВ НА ВИПУСК
( благословіння дітей)
Вже пройшло безтурботне дитинство
І останній дзвінок голосний
Всіх до школи позвав урочисто,
Бо сьогодні в дітей випускний.
Тож дозвольте мені привітати
І дітей наших, й всіх вчителів,
І від щирого серця бажати,
Усім того, що кожен хотів.
Від сьогодні ви дітки, дорослі,
І рушаєте в путь наче птах,
Щоб політ не проходив наосліп,
Вибирайте свій правильний шлях.
Короваєм на цім рушникові
Благословляємо стежку в житті
Нехай сонце в росі світанковій
Робить світлим ваш путь в майбутті.
Нехай доля мережить квітками,
Весь ваш шлях у ясні кольори,
Ну а серце співає піснями,
Й мирне небо вам буде згори.
Успіхів, досягнень і звершень,
І сміливо іти до мети,
Та радіти здобуткам як вперше,
І кохання у серці нести.
Що бажаєте – всього доволі:
Благополуччя, достатку, добра.
Благословляєм на шастя і долю,
У здоров’ї на многі літа.
Нехай стелиться ваша стежина
Рушником вишиваним у світ,
Ну а доля розправить вам крила,
Щоб був вільним, щасливим політ.
Вчителям я ж подякувать хочу
За турботу й сердечне тепло,
За терпіння й недоспані ночі,
За все світле, що в школі було.
Кожен день відкривали ви двері
Нашим діткам до нових пізнань,
До осмислення нових критерій
І жагу до нових починань.
До маленького кожного серця
Ви знаходили завжди підхід,
Тож в дитячій душі залишиться,
Вами вкладений праведний слід.
Всім бажаю здоров’я міцного
І багато життєвих ще літ,
Неба мирного і голубого,
На столі короваю та хліб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2022
[i]Катерина Олександрівна Поліщук, позивний: Пташка,
парамедик медичного батальйону «Госпітальєри».
Стала відома завдяки виконанню кількох українських
патріотичних пісень (зокрема «Зродились ми великої години»,
«Нам не страшний червоний гніт», «Батько наш — Бандера»)
в підвалах «Азовсталі».[/i]
«Зродились ми великої години...» -
Ця пісня здійнялася і понеслась в світ.
Її співала дочка України,
Якій минуло з роду двадцять один рік.
Катруся, Катя – наша захисниця!
І голосочок ніжний впевнено звучить.
А ворог біситься, а ворог злиться –
Все не вдається місто захопи́ть.
Зрівняв з землею вщент – одні уламки
Будинків знищених снарядами... Лежать,
Валяються кругом людські останки...
Хто ще живий, то по підвалах десь сидять.
І обстріли щоденні «Азовсталі»,
Але наш дух козацький не перемогти.
В нім витримка і мужність – небувалі..
Від злості бісяться й лютують вороги.
Тож Катя пісню впевнено співає,
Що вистояли обстріл – звістку подає.
Ця пісня і тривожить, й надихає,
Наснаги й віри в перемогу додає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022
Тим мамам усім, що сьогодні чекають
Кровинку свою із воєнних доріг,
Де мужньо боронять, щодня захищають
Їх діти свій край у цій клятій війні,
Тим мамам усім я бажаю терпіння
І витримки серця, і віри в добро.
Із ранку до ночі щоденне моління
До Господа Бога щоб всім принесло
Оту довгождану для нас перемогу,
Те свято, що прийде з сльозами в очах,
Щоб діти живі повертались додому
І радість іскрилась в спокійних їх снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022
Десь там за обрієм, над морем,
З’явилась цяточка вгорі..
Ми вдвох із чайкою говорим
У прохолодній цій порі.
Ми розмовляємо про море,
Про тихий вранішній прибій,
Про те, як тихо плачуть зорі
В безмежній далі голубій,
Про те, як місяць заховався
В багряні хмари золоті,
З-за обрію десь промінь взявся
І ріже небо угорі,
Та прокладає тонку стежку,
І стелить сріблом по воді,
А я дивлюсь на цю мережку
І любо так стає мені.
Адже та цятка – сонце красне,
Що тихо сходить на зорі,
Розпустить промені прекрасні
І засміється угорі.
Це так було – тепер не буде:
Стріляють з моря, йде війна,
Все заміновано повсюди..
Коли ж скінчиться ця біда?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2022
Як хочеться зараз кричати,
Щоб крики почув увесь світ:
Маріупольців треба спасати,
Щоб зовсім «Азов» не поліг!
Два місяці вже у облозі:
Ні зброї, ні їжі, води.
Доставити все це – не в змозі,
Бо всі перекриті ходи.
Стійкі всі, відважні, сміливі
Військовий тримають рубіж.
Умови нестерпно-жахливі,
Та це їх лиш робить сильніш.
Тримаються хлопці як можуть,
Та місто вони не здають.
Я вірю: вони переможуть,
Як трішки їм зброї дадуть.
Та зараз потрібно спасати
Цивільних і хлопців своїх.
Як витягнем – відсіч вже дати
Ті зможуть усій «мокшарні».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2022
Яке ж це щастя – просто жити,
Повітрям дихати, ходить,
Любить цей світ, життя любити,
І посміхатись, і радіть;
Всміхатись щиро небу, сонцю,
І хмаркам білим угорі,
Проміння відблиску в віконці,
Та сміху діток у дворі;
Лелеці, що в гнізді на хаті,
Якраз вимощує кубло
М’яке своєму лелечаті,
Щоби там затишно було;
Радіти клену і тополі,
Брунькам розпухлим на вербі,
Зірвати декілька в долоні
Й пускати тихо по воді;
Пройтися босими ногами
Удосвіта, десь по траві,
Та розмовляти із квітками,
Які купаються в росі.
Щоб в мирний час отак ходити
І не зривалась щоб земля,
Хотілося б, лиш просто жити
Та цінувати це життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2022
З Христовим Воскресінням, люди добрі!
Вітаю я усіх у цей прийдешній день.
Хоч Україна у біді та горі
Але прийде ще час для радості й пісень.
Христос Воскрес! Воскресне й Україна!
Вона підніметься на попелі з руїн:
І незалежна, ціла, і єдина,
І буде рівною серед усіх країн.
Ще посміхнеться мати і дитина.
Та радість буде зі сльозами на очах,
Бо наша вільна Мати–Україна
Відіб'є в ворога свій незалежний шлях.
ХРИСТОС ВОСКРЕС ! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2022
Чистий Четвер... Дощ спозаранку
По шибці дрібно стукотить.
І кожна крапля, мов сльозинка,
Донизу крапає, летить…
Дощ тихо йде - це небо плаче,
Змиває кров і бруд війни,
Немов очистити так хоче
Від скверни й знищити гріхи,
Очистити святу земельку,
Тут кожну грудочку ріллі
Та обережно й помаленьку
Метр за метром по землі,
Щоби вона змогла зродиться
І буйним колосом рости,
Щоб зріло жито і пшениця,
Врожаєм повнились сади,
Щоб в мирнім небі посміхалось
Ласкаве сонечко з небес,
А місяць й зорі щоб купались
В ставку на хвилях тихих плес.
Тож плачте, небо й сиві хмари,
Дощами плаче хай весна,
Хай перемога буде з нами
Тоді, як скінчиться війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2022
Учіть українську, щоб більше ніколи
Москаль вас не йшов визволяти,
Щоб він пам’ятав: тут його побороли,
То, навіть, не треба і пхатись;
Що Русь-Україна – це вільна держава,
Не наймит в ординського хана,
І мова Русі ще з прадавен звучала,
Та була шляхетна, мов панна.
Що тут наш народ – це козацька родина!
Й обряди є, звичаї, мова.
І в кожному в серці рідненька та мила
Ідентичності нашій – основа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2022
Чого до нас приперся із війною
І твориш в Україні геноцид?
Застосувавши скрізь смертельну зброю,
Людей вбиваєш наших і своїх?
Морального тут права ти не маєш
Рішати: кому жити кому ні!
Себе ти уявляєш богом раю,
Чи може цар уже «всія землі»?
Чи ти - намісник Бога, повелитель
Небесних сил і надер всіх землі,
Стратег і геній, та мислитель,
Якому покорятись мають всі?
Хто ти такий? Якийсь собі миршавий,
Що з’їхав вже із глузду дідуган,
На фоні хворобливої уяви,
Придумав, що ти є великий пан.
Як хворий - то потрібно лікуватись,
А не сидіти й правити в кремлі
Та в бункері від світу закриватись,
І нищити живе все на землі.
Ти– демон, зло, смертельні темні сили
Якого захопили все нутро,
Аж просишся, щоби тебе убили...
І в світі панувало лиш Добро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2022
Господи, прошу, благаю,
Наш Маріуполь спаси!
Й тим, хто його захищає,
Всім їм життя збережи!
Вірю і знаю: ти можеш
Їх вберегти від біди,
Сили пітьми переможеш,
Виведеш нас із війни.
Лише однесеньке слово
Й помах твоєї руки...
Молю, молюся я знову:
- Захисників вбережи!
Боже, іди попереду,
Ангели хай – по боках,
Матінка Божа із неба
Їх омофором вкрива.
Всі ті гріхи споконвіку,
Що заробив наш нарід,
Може й багато, без ліку,
То розділяй на нас всіх.
Боже, ми - з ними, ми - разом
Зараз в хвилини оці...
Й чути однесеньку фразу:
-Господи, змилуйсь й спаси!
Боже, на все твоя воля,
Змилуйсь, гріхи відпусти.
Захисникам із «Азова»,
Всім їм життя збережи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2022
Катовані, зґвалтовані, убиті
Та зв’язані мотузками тіла,
Лежать кругом і навіть не прикриті -
Над ними познущалася орда.
Тіла кругом: в розвалинах будинків,
В дворі та по дорозі вздовж путі..
Куди хтось йшов, чи їхав звідкись -
Догнала куля й так застигли всі.
А орки зверху танками по тілу,
Безжалісно каталися весь час..
Ці нелюди, собаки озвірілі
Скрізь геноцид людей творили в нас.
Орда–ордою... В них нема людського
Та і святого тут шукать дарма...
Загонимо зло в пекло те, з якого
До нас присунула оця біда.
Нехай гієни ці себе кусають
І жруть неначе в банці павуки,
Один з одного хай там кров спускають..
Горіти їм у пеклі навіки́!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
Все місто димиться, здригається жахом,
Будинки обвуглені, все у вогні,
Немає ні вікон, немає ні даху –
Таким Маріуполь стоїть у війні.
Сирени виття заглушає всі звуки.
Скрізь вирви димляться одна на одній -
Це орки стріляють із "градів" та "буків",
Хрести дерев'яні у кожнім дворі.
У сквері кругом то табличка, то стовпчик,
Могили під кожним розбитим вікном.
Не зможе сидіти малесенький хлопчик
В родинному колі отут, за столом.
Бо мама холодна лежить у підвалі,
А батенька орки кудись повели.
Удвох із сестрою під холодом сталим
Притислись в куточку, щоб їх не знайшли.
Вже навіть не страшно, лиш хочеться їсти
Й ковтнути хоч краплю одненьку води.
Без світла й тепла залишилося місто.
О, як би хотілося звідси втекти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
В час запеклої війни
Слово в тренді – паляниця.
А чи знаєте всі ви:
Що це і чому так зветься?
Надзвичайно-смачний хліб,
Він - рум’яний, дуже пишний…
Із дитинства світлий слід
В пам’яті моїй залишив.
Тільки біла йде мука
Сорту – вищого ґатунку,
Тоді вийде смакота,
Пишну випечем буханку.
Пам’ятаю, як мала́,
В кухні сидячи на лавці,
Я чекала, бо пекла́
Мама у печі буха́нці.
На парно́му молоці
Дріжджі розчиняла в діжці,*
Дрібка солі на муці,
Що просіяна на ситі.
І мішала в молоко,
Що вже трішки настоялось,
Розчиняла і в тепло́,
Ставила, щоб зігрівалось.
Десь годинка як пройшла,
Ту запарку відкривала...
Поблизу́ я там була
І за всим спостерігала.
Цукор сипала туди,
Добавляла, звісно ж, яйця,
І місила без води,
Бо інакше все не вдасться.
Замісила і - в тепло,
Щоби трішки настоялось.
Потім тісто в форми йшло,
Щоб воно там підростало.
І тоді, як підросте,
І як повна форма ** тіста,
То мастила вже яйцем,
Щоб рум’яна стала кірка.
Ну а в цей час, звісно, піч,
Вже напалена дровами,
А черінь***вже навсібіч
Накалилася вугля́ми.****
Мама вуглики із дров
Вигортала на ослінчик,
І вкладаючи любов,
В піч садила паляниці.
Йшов пахучий аромат,
На словах не передати...
І як гарний результат –
Добре куховарить мати.
Паляниця – коровай,
Ніжна, пишна і рум’яна.
Хліб - це символ, в нім наш край,
Дух козацький і родина.
*- спеціальна дерев'яна посудина для розчинення хліба;
** - спеціальна формочка для випічки хліба;
*** - нижня частина, дно печі;
**** - розжарені, обгорілі частинки дров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
Олексію Григоровичу Мельнику
з нагоди Ювілею
Словечне є в поліськім краї,
Багатім на ліси й поля.
В куточку цім земного раю –
Древлянська батьківська земля.
Словечне – місце, де родився
І помаленьку підростав,
Ходив у школу і учився,
В життя путівку звідти брав.
Завжди тебе там виглядають:
Матуся, батько, брат Василь,
І радо в гості зустрічають,
Та шлють вітаннячка звідтіль.
А тут, в Бердичеві – родина,
Тут оженився й тут живеш,
Кохана жінка і єдина,
Олена - звати її теж.
Так само зветься рідня мама,
Яка в Словечному живе,
А тут живе в сім’ї із вами –
Це мама Катя – теща є.
І любе сонечко із вами,
Аліна – донечка твоя,
Яка все краща із роками –
Щаслива, дружна в вас сім'я.
Тож привітаємо сьогодні
Тебе в твій гарний ювілей,
Щоб мирні дні були й погодні,
Вгорі щоб мирне небо теж.
Здоров’я міцного бажаєм,
Та радісних щасливих днів,
А які цілі намічаєш,
Щоби здійснити їх зумів.
Бажаєм успіхів в роботі,
Поваги щирої колег,
Підтримки рідних і турботи,
Та нових задумів, ідей.
Бажаєм злагоди в родині,
Й взаємного тепла в сім’ї,
Кохання вірної дружини,
Та радості в твоїй душі.
Щоб Мати Божа захищала,
Господь із неба щоб беріг,
І доля щедро дарувала
Багато ще життєвих літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2022
Два кольори несе весна...
Два кольори: і чорне, й біле.
Розфарбувала так вона
Війну двох сил: і темних, й світлих.
Зіткнулись у страшнім бою...
Двобій на смерть чи виживання,
За право жить в земнім раю
Одному. Другому – вмирання.
Два кольори...Ось неба синь
Та неосяжні сині далі,
І раптом - грім і чорна тінь,
Й похмурі паростки печалі.
Два кольори – земні лани
Із жита, й ярої пшениці,
Та раптом, градами знесли:
Мости, будинки, залізниці.
Два кольори – це радість, сміх,
Й дитячі пісеньки́ веселі,
А після, сміх немов притих,
І далі - туга, страх в підвалі.
Два кольори – це сивина,
Хоча й не чорна, та не біла,
Це - гіркоти сумна сльоза,
І кров, що землю окропила.
І світло, й темінь в кольорах
Зійшлися битись у двобої,
Все зло потоне в болотах,
Добро зродиться в Божім слові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2022
Борис Тимофійович Романченко
пережив Бухенвальд, Пенемюнде, Дора-Міттельбау
та Берген-Бельзен, але був убитий російською ракетою у своїй
квартирі під час чергового терористичного акту РФ.
Дідусь Борис завжди розповідав
В дворі висоток, сидячи на лавці,
Як в сорок третім німець з них знущавсь
Тоді, в концтаборі у Бухенвальді.
І до кінця війни по таборах
Аж поки не звільнили в сорок п’ятім,
В жахливих тих умовах їхав дах:
І в Пенемюнде, й в Дора-Міттельбау.
Та не згасала віра у людей,
Що виживуть і прийде перемога,
Серед зимових довгих тих ночей,
На нарах тихо він молився Богу.
Був поряд з ним з Воронежа Іван,
Що разом призивався в сорок першім.
Фашистів вони били й в Бухельвальд
Потрапили в концтабір полонених.
Але підтримка поміж них була –
Це додавало сили і наснаги:
На двох ділилась разом баланда,
Й одна шинель зимою зігрівала.
І мріялось: як виживуть вони,
То будуть святкувати перемогу,
Що будуть родичатись їх сини,
Ділитимуть і радість, і тривогу.
Пройшли роки... Помер дідусь Іван...
Сини старі... Онуки підростають...
На Харків новий вже фашист напав
Й щодень по місту градами стріляють...
Ось виліз з танка молодий рашист:
Він внук того з Воронежа Івана,
Якраз навпроти, де жив дід Борис..
Де був будинок – то лишилась яма.
І дивиться: лежить якийсь портрет.
Впізнав на ньому дідуся Івана,
Ще молодого й поряд чоловік...
А хто такий – для нього біла пляма.
Мабуть, портрет висів десь на стіні,
І вчора градами вони розбили..
Тут дід жив цей та правнуки малі...
Лиш вирва залишилася… звільнили!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2022
Чи хочуть москалі війни?!
Скандують в раші, що не хочуть.
Самі не відають вони,
Що язиком своїм торочать.
І не вбивати вони йшли,
І не війну в нас розпоча́ли,
Свій «рускій мір» нам принесли -
«Спецоперація» назвали.
Зачистку щоб зробити в нас...
Яку?–скажіте – І від чого?
Й хто має право у наш час
У дім чужий пхать носа свого?
Ну звісно ж, якось страшно так
«Війна» сказати слово нині,
«Спецоперація» - якраз,
Безмозким дурням плутанина.
Чи хочуть москалі війни?
«Інфраструктуру ж не чіпають»...
Міста розбиті і мости –
То нищать «нацики» й вбивають.
А вони, звісно, ні при чім,
Тут лише танками гуляють,
У Чорнобаївку раз сім,
Десь заблудившись, заїжджають.
Чи хочуть москалі війни?
Одні мовчать, а другі плачуть
(ті, в кого згинули сини),
А треті з радості аж скачуть.
Чи хочуть москалі війни?
Самі не відають, що хочуть.
Чого вони сюди прийшли? –
То дати відповідь не можуть..
Чи хочуть москалі війни?
Я стверджую, що звісно, хочуть.
Вже й геноцид в нас почали ...
А дати ради то не можуть.
Відкрито б’ють – де більш людей,
Усе рівняють із землею.
Не шкода їм: старих й дітей –
То кров’ю вмиються своєю.
З мечем хто йде до нас у двір,
То від меча і сам загине,
А курку, що з герба, повір,
Ще вгонять в землю наші вила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2022
Олександр Миколайович Овчар
1966 року народження;
село Маркуші Бердичівського району Житомирської області;
головний сержант 4 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини А0281;
був вбитий під час бою з російськими окупантами 8 березня 2022 року в районі населеного пункту Ізюм, отримавши несумісні з життям важкі поранення.
Війна триває ... Перші втрати...
Везуть загиблого бійця.
Йшов Україну захищати,
За неї битись до кінця.
Загинув першим у бригаді,
В повномаштабній цій війні,
Проте вже - шостий у громаді
Полеглих земляків-бійців.
Йде в Україні вісім років
Неоголошена війна –
Донбас стріляли...З різних боків
Тепер посунула орда.
Стріляють Харків, Маріуполь,
Ірпінь, Чернігів та Ізюм,
Бомблять Макарів і Гостомель -
З усіх сторін безжально б'ють.
Орду спиняють безупинно,
А та все суне без кінця.
І ось тепер за Україну
Боєць Овчар віддав життя.
Його чекають хоронити:
Дружина, син, дочка і зять.
Тут зможе вічним сном спочити,
Де земляки уже лежать.
Бійця доставлять у Бердичів,
А звідти - в рідні Маркуші.
Хоч ворог вбив, але не знищив
Той дух, що був в його душі.
Той дух прабатьківський свободи,
Що в кожному із нас живе,
Заради нашого народу,
Вже не один життя кладе.
Та вірим: буде Україна,
Бо з нами - правда, з нами - Бог!
І наш Овчар за всіх загинув,
Щоб вільно жив увесь народ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2022
Коли гримлять гармати,
То музи теж не сплять,
Сиреною в набатах
Аж в синю даль летять.
Під зриви ураганів
І градів - канонад,
Під стогін від поранень
Смертельних променад,
Показують дорогу
У знищених житах.
Вперед до перемоги,
Бо це – єдиний шлях!
Куди тут відступати:
Ми на своїй землі!
І мусим захищати -
Кругом все у вогні.
Потрібно боронити,
Бо хто ще як не ми,
Щоб ворога убити
Й настав скоріше мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2022
З ювілеєм, сусідко, вітаю
Щиро я від всієї душі,
Неба мирного зараз бажаю,
Спокою у вечірній тиші;
Слухати: як співа соловейка,
Як у вишнях літають хрущі;
Сонце гріло щоби помаленьку
Й кожен день щоб всміхалось тобі.
Я бажаю здоров’я, достатку,
Благополуччя нехай іде в дім;
Нехай скрізь усе буде в порядку,
Й супроводжував завжди успіх;
Від людей я бажаю поваги:
Всіх колег і знайомих усіх,
Від дітей і пошани, й уваги,
І любові від внуків своїх.
Нехай щастям наповниться хата,
Нехай радість лунає і сміх,
Й те тепло, що в серці багато,
Хай зігріє навколо усіх.
Хай роки розквітають весною,
Щоб життєвий був довгим твій вік,
Як ти є, щоб лишалась такою,
Ще на МНОГАЯ МНОГАЯ ЛІТ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022
Максим, учень 5-го класу
Бориспільської школи №7,
який прийшов записатися
до техоборони захищати Україну
Не свари, матусенько, героя,
Що вночі тихесенько прийшов
До техоброни сам по зброю..
Навіть, страх нічний він поборов.
Адже треба Київ боронити,
Не пустити в місто ворогів,
П’ятий клас Максим встиг закінчити,
Хай беруть в загін захисників.
Доброзичливо його зустріли,
Й записали у ряди бійців,
Коржиками й чаєм пригостили,
І тепер між них він став своїм.
Сміло Україну захищати
Зможе, хоча мало йому літ,
Тільки не свари так сильно, мати,
Він свідомо йшов – не з дому втік.
Є майбутнє в нашої країни
І воно в надійних вже руках
Підростаючого покоління –
Їм країну славити в віках!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022
(майже фейлетон)
Притихла війни ейфорія
Й не знизивсь військовий запал..
Не зараз напала росія -
Чималий пройшов інтервал.
Тож хочу спитати я Вову..
Так, саме тебе, президент:
Де в нас наступальна є зброя,
Й що маєш робити тепер?
Прогнав бойових офіцерів
Та й декого в тюрми садив,
Крутим почувавсь господа́рем,
А потенціал (для війни) не рости́в.
Потрібен тобі Порошенко,
Що ти за ним бігав, ганявсь?
Ти ж бачив: війна! Краще б стрімко
Нарощенням зброї займавсь.
Тепер сидимо у калоші –
Догнати собак до москви
Нема в нас чим, люди хороші..
(Матюк пре тут..) Боже, прости!
Тож маєм сидіти в окопі
Й чекати, що путін помре,
Що здохне проклята росія,
І мир довгожданий прийде?
Чи бачиш свої хоч помилки
Й яку за них платим ціну?
Дивись, хоча б зараз не схиби -
Нам виграти треба війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022
Розбитий будинок ущент – не вцілілий,
Розкидана цегла, фрагменти покрівлі.
З панелі куски по всій вирві лежать,
А вирва глибока – на метрів десь п’ять.
Бетон розлетівся на дрібний пісок,
І меблі побиті, лежить чобіток,
І речі дитячі, продукти, крупа,
Кусок телевізора... Боже, рука...
Присипана тут під землею людина..
А може жива ще?! Скоріше, сюди-но!..
І збіглись з усюди, і стали копати...
Скоріше! Скоріше! Потрібно дістати...
Дістали... Є пульс... І кладуть на носилки...
Ніхто тут не знає: а хто вона й звідки?!
Бо зараз, на часі, спасати життя,
Тож мчить до лікарні людину швидка.
Розбиті будинки, розбиті міста...
І як не здригнулась у вбивці рука?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022
Під віконечком калина
На тин гіллячко схилила.
Виряджала мати сина
Й Матір Божую просила:
Я благаю, Божа Мати,
Вбережи мені дитину,
Адже син йде воювати,
Захищати Україну.
Вбережи його від смерті
Та від куль, і від полону,
На війні не дай померти,
Хай живим прийде додому.
Під калиною торішні
Дрібні ягідки червоні..
Кожен день стає страшнішим
Та сивіють в мами скроні.
Підійде́ вона до тину
Подивитись на дорогу:
Виглядає свого сина
І чекає перемогу.
Йде весна, та у калини
Досі ще бруньок немає..
Йде війна, та мати сина
Виглядає і чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022
Про це не можна вже мовчати,
Волати треба і кричати,
Щоб нас почув весь білий світ:
В нас путін тво́рить геноци́д!
Він дурить по ТВ всю рашу,
Ущент бомби́ть країну нашу.
Міста стражденні: Маріуполь,
Ірпінь, Чернігів і Гостомель
Змітає він з лиця землі..
А там же діточки малі!
Злітають в небо янголя́та!-
Волає слізно з горя мати..
Почуйте, сильні на землі!
Чом стоїте десь в стороні?
Надієтесь, що вас мене?!
Уб’є він нас – до вас прийде!
Почуйте нас! Почуйте нас!
Бо вам вмішатися вже час..
Як бу́дете із цим ви жить?!
В нас путін геноцид твори́ть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P_FkYXVu-mE[/youtube]
Оборону з тобою тримали
І завзято ми бились в бою,
Під ногами земля в нас палала,
Але ми залишались в строю.
Руйнувались розбиті будинки,
А все небо - в диму і вогні..
Голосіння, ридання і крики
Матерів і дружин, й дітлахів.
Приспів:
Україно, ти – вільна держава!
Майорить жовто-синій наш стяг.
Україні й Героям всім Слава!
З Перемогою наших звитяг!
Свою Гідність і Волю збороли,
Найдорожчим платили – життям.
Зло вороже навіки зламали
І назад вже нема вороття.
Всі боролися і не скорились.
Ми є дочки й сини козаків.
І нам Слава і Правда лишились,
І той шлях, що нам Бог повелів.
Приспів:
Україно, ти – вільна держава!
Майорить жовто-синій наш стяг.
Україні й Героям всім Слава!
З Перемогою наших звитяг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2022
Якби той дід, що вбитий в сорок п’ятім,
Піднявся й подививсь на білий світ,
Як ми свій край боронимо завзято –
За голову б узявся в землю ліг.
Якби він знав, що через стільки років,
На наші землі вторгнеться москаль -
Стріляти і бомбити з різних боків
Ірпінь і Київ, Харків, Мелітополь;
Будинки нищити в містах і селах,
Вбивати мирних і простих людей;
Що розум згубиться в кривих дзеркалах
Й війна з москвою жде його дітей;
Той самий німець бу́де помага́ти
Нам знищити проклятих москалів –
То ще тоді почав би їх вбивати,
Щоби кацап у нас тут не ходив.
То ще тоді б він знищив ті «совєти»,
Нехай би ще тоді їх німець розбомби́в.
То б дітям звірств не довелось терпіти
І наш народ спокійно б далі жив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2022
Ми наближаєм перемогу.
Вона все ближче з кожним днем.
Бійцям потрібна допомога
І це важливо так тепер.
Що кожен з нас для цього робить?
Й що може саме він зробить?
В тероборону хтось з нас ходить..
Та хто ж без діла тут сидить?!
Багато хто з нас - волонтерить:
Хтось шиє, возить, дістає,
Студенти і пенсіонери,
В нас всі задіяні, хто є.
Давайте всі допомагати,
Бо разом сила ми, броня,
Й тоді не зможе нас здолати
Заклятий ворог- кацапня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2022
росіє,
ти опустилася на дно..
А ще ж недавно так гуло:
Р-о-с-і-я!
Ця зверхність в тебе до людей..
Не навчені простих речей
в росії,
раділи: вибраний народ,
насправді ж, це - звичайний скот
в росії.
Той дурнуватий у кремлі
царем хтів буть « всія землі»..
росіє,
зростив він націю катів
та йти вбивати повелів
росії,
а ті, без розуму пішли
й назад лиш смерть всім принесли
в росії.
Запекла в нас іде війна,
в ній винувата лиш одна
росія.
Людей вже стільки полягло..
Невже весь розум відняло
в росії?
Кругом розбомблені міста...
Скажи: яка ж твоя мета,
росіє?
Старе й мале тебе кляне,
тобі розплата надійде,
росіє.
Горіти будеш у вогні
за усі смерті в цій війні,
росіє.
Ми ж відбудуємо міста,
й забудем: хто ти є така -
росія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2022
Кацапе, ти чого звірієш
Із кожним днем сильніш, сильніш?
Ми захищатися умієм
І просто так нас не візьмеш.
Ти наче звір оскаженілий,
Що загнаний у глухий кут,
Побитий, рваний, зголоднілий..
Тримайсь, фашист, тобі –«капут!»
Твій погляд хижий і панічний,
Та зуби скалиш, скреготиш,
А вчинки підлі та цинічні,
І хто ще знає, що ти втнеш.
Загнав ти сам себе у клітку,
З якої виходу нема,
З якої небо крізь решітку -
Тут не спасе тебе й тюрма.
І будеш ти горіть у пеклі!
Та жаритись живим в вогні
За кожну смерть і аж до краплі,
Що ти приніс у цій війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2022
Війна, що сьогодні в нас йде – Вітчизняна.
І назва її - не інакша, така,
Бо вся Україна, уже нездоланна,
Відважно свій край боронить почала.
Та слово «Вітчизна» - якесь ще совкове:
Вітчизна, споріднене слово - вітчи́м.
Та в нашому вжитку воно помилкове,
Як вникнути трішки – нещирість звучить.
Вітчизна, вітчи́м – це не батько й не мати,
Хоч родич якийсь там, але не рідня.
Тепер - Батьківщина - потрібно казати,
Бо це – українська є назва, своя.
«Отєчество» їхнє та їхню «побєду»,
Що в їхньому марені досі була,
Воно все совкове - зали́шмо позаду,
Щоб вже Україна без цього жила.
Тож вигнати треба від нас супостата,
Скоріше б до нас Перемога прийшла.
А те, що в нас коїться, треба казати:
Вітчизняна російсько-українська війна.
По сліду піде, як всі їхні «совєти»
Та згине у просторі, геть пропаде.
Тоді Україна постане воскресши,
Й у нас – Батьківщиною ! – зватись буде́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2022
Я дякую Богу за те, що проснулась
За сонце, що бачу в вікні,
А за ніч, що тихенько для мене минула
Всім тим, хто в цей час на війні.
Усім, хто країну сьогодні боронить,
Із ворогом б’ється в боях,
І хто волонтером задіяний, возить
Усе, що потрібно бійцям.
Я дякую Богу, що я – українка,
Що я народилася тут,
Що в нації є особлива родзинка:
Козацький нескорений Дух.
Ще той не родився, хто зміг би зламати,
Впродовж всіх цих довгих віків,
Той дух, що в утробі давала нам мати,
Щоб вистоять кожен зумів.
Щоб кожен боровся за правду, за волю,
За Богом нам вибраний шлях.
Сьогодні до Бога звертаюсь і молю,
Щоб він допоміг нам в боях.
Щоб він допоміг нам загнати в болото
Проклятих отих москалів,
Щоб більш із війною не пхалась сволота,
Вбивать щоб ніхто не хотів.
Щоб наша країна – незламна і вільна,
Спокійно надалі жила.
І поміж країн європейських та рівних
Одною з найкращих була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2022
Проснулась... жива...дав Бог ранок.
Світає в моєму вікні.
Із на ніч закритих фіранок,
Йде світло навскіс по стіні.
Так тихо... Не чути ні звуку,
Ні шереху, скрипу...ніде.
Реальність вертає до смутку
І вже не сховатись ніде.
Сирени вночі сповістили
Чотири аж рази підряд...
В підвалі тихенько сиділа,
А десь розірвався снаряд.
Десь знову розбитий будинок,
Хтось знову лежить неживий...
Ця думка лишає відбиток...
Лиш скрегіт зубів мовчазний.
О, Боже! Надай нам терпіння..
Хай прийде кінець цій війні.
Із Божого твого веління
Хай бу́де мир скрізь на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2022
Наскільки (я не знаю) правди
В словах тих є, що я скажу.
Й того не можемо ми знати...
Мольфар вів розповідь таку.
Брехня чи байка, небилиця,
Легенда, й може правда те...
Колись вся Русь прийшла хреститься,
Там, де Дніпро-ріка тече.
Князь Володимир Християнство
Став запроваджувать в Русі –
До того часу божества всі
Були прабатьківські, свої.
Дажбог, Ярило, Хоре – сонце,
Стрибог, Мокоша і Перун..
Були всім людям – охоронці,
Які жили вздовж по Дніпру.
Тож все населення зігнали
І стали у воді хрестить.
Тих, що Ісуса не сприймали –
Князь наказав усіх убить.
І полилася кров рікою
За течією по Дніпру.
Там стогін, крики, скрегіт зброї...
Жахіття неслись за версту.
Тоді розсердились язичні
Слов’янські в небі всі Боги.
І покарання остаточні
Русі - нащадкам нарекли.
Пройшли роки... Тисячоліття...
І на Русі в усі часи
Було одне кровопролиття..
( Як нарекли тоді Боги).
Весь час боролися за Волю,
За місце на своїй землі,
Та лише бачили неволю,
Той самий скрегіт у Дніпрі...
Тепер закінчився той термін,
Що покаранням нам було.
І Бог на захист став вже першим
Зло вимітати, що прийшло.
Адже, впродовж тисячоліття,
Козацький Дух наш не зламавсь,
В часи буремні лихоліття,
Народ наш гідно йшов, тримавсь.
Тепер залишилося трішки...
Тож, нумо, братці! Один крок ...
Загарбників прогоним рашки,
Бо з нами - Правда! З нами – Бог!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2022
[i]Борітеся - поборите !
Вам Бог помагає!
За вас правда. за вас слава
І воля святая!
Т.Г. Щевченко.
[/i]
Знай: ми бо́ремось,Тарасе,
Бог допомагає.
Наша віра перемогу
до нас наближає.
І ми б’ємся з ворогами,
нищимо, вбиваєм,
нашу землю та їх кров’ю
щедро одобряєм.
Тож хай знають вороженьки:
як прийти з війною
і надалі помаленьку
б’ються між собою.
Хай всі знають: Україна -
вільна є держава!
Вказувати як нам жити
в них немає права.
Боремося ми, Тарасе,
встань та подивися.
І сьогодні з нами Богу
ра́зом помолися.
Гідно б’ємося, Тарасе,
всі за нашу волю.
Бог нехай нам посилає
мир і кращу долю.
Хай синам - всім козаченькам,
Бог гріхи прощає,
наша славна Україна
за́вжди процвітає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2022
Два тижні запекла війна в нас триває -
Розбиті скрізь села й міста.
Тріу́мфу кацапів ще досі не має..
І це для них - просто біда!
П’ятсот одиниць воро́жої те́хніки
Пронеслось до Харкова й Сум,
Такі озвірілі, готові всіх стерти,
Роби́ти безчи́нства і глум.
Та знов десь поділись, в тумані згубились,
Гуляють десь досі в полях.
Без "відьом", що із Конотопу з'явились,
Орда не згубила б свій шлях.
Бо відьми кацапам заслі́пили очі,
Завіяли снігом сліди -
Розбита вся техніка, димить потороча,
Ординців живих не знайти.
Мабуть у кобзона - концерт вже триває,
То дружньо до нього пішли.
Там ленін і сталін, "пуйла" лиш немає,
Просив, щоб його привели.
Тож, нумо, ординці, вилазьте із лісу,
Мандруйте усі на концерт.
А ні, додамо ми вам жару до хмизу
Й зітремо на попіл - ущент.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2022
[i] І буде син, і буде мати
І будуть люде на землі.
Т.Г.Шевченко
[/i]
Ми будемо з ворогом битись,
свій край боронити,
бо - це українська земля.
Немає куди відступати,
бо є що втрачати –
за нами всі села
й міста.
За нами країна
і вся українська родина,
за нами батьки і діди,
і мати, дружина,
й малесенька зовсім дитина –
їх ми вбережем
від біди.
В останньому видиху,
в останньому вдиху,
і краплі останній крові,
ми будемо гідно триматись,
свій край захищати,
ми всто́їмо й будем
живі.
Загоїмо рани,
омиті гіркими сльозами,
утішимо вдів, матерів..
Ми будемо за́вжди старатись
поля засівати,
щоб край процвітав
крізь віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2022
Десь «на росіі» мої се́стри...
Тепер, на жаль, їх вже нема:
Родинні нитки ущент стерти
Змогла проклята ця війна.
В чоти́рнадцятім промовчала,
Як сина везли хоронить,
Хоч горе серце розривало
Й не знала як надалі жить.
Тепер відкрито заявляю:
Рідні́ позбавила війна.
Я вашу «рашу» проклинаю!
Хай Бог змете її до тла.
Нехай сторицею віддячить
Вам всім за горе, за війну.
Я вам ніколи не пробачу
За вашу підлість ось таку.
За те, що тихо промовчали
Як вас збирали на війну.
Ви свого «путька» не спиняли,
Принесли горе нам, біду.
Тепер стріляєте відкрито
По наших селах і містах.
Людей, дітей вже стільки вбито..
А вам загарбати - мета?!
Загарбати і нас звільнити..
Від чого?– я спитаю вас.
Одне лиш - це життя лишити!
І це ви робите в цей час.
І хто тепер із нас–фашисти?
Включайте мізки, накінець..
Ми виметемо вас начисто..
Моліться Богу, вам– кінець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2022
Цікава позиція Криму..
Гей, люди! Скажіть, шо у вас?
Ви ніби у хмарах незримих,
Чи може ви б’єтесь за нас?
Чи може ви разом з москвою
Ідете в нас «нациків» бить ?
І смерть нам несете з собою,
То будем і вас тут душить.
Чекаєте хто переможе
Й тоді хто до рук прибере?
Немовби вам, знатним вельможам,
В тарілочці дань піднесе.
Чи може настільки вже вбили
Стремління до волі, ваш дух,
За вісім цих років промили
Вам мізки й запал ваш потух?
Гей, люди, прошу відізвіться!
Лиш осторонь ви не сидіть..
Додому назад поверніться,
Бо разом прийдеться нам жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022
Російський кора́бель, навівши гармати
На острів Зміїний, вказав, щоб здались
Бійці гарнізону, інакше стріляти
Почне та з землею здійме все увись.
Але прикордонники досить спокійно,
Сміливо "москві" відказа́ли: "..Іди.. "
І всі зрозуміли цей вислів дослівно...
Трималися хлопці - проте не здались.
Тож, «рускій корабль», ти йди за призначенням
Ось так, по похилій, сам знаєш куди.
А де ти потонеш – немає вже значення.
На часі у нас відновля́ти мости.
Мости і будинки, дороги розбиті,
Що знищив ущент ти у селах, містах.
І будемо далі спокійно ми жити,
Та сіяти жито, пшеницю в полях.
В нас – чиста земелька, свята, українська,
Де завжди буяли розкішні жита́,
Ніколи не ступить нога вже ординська...
Іди, корабе́ль, у свої болота́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2022
Дрімає ніч десь у садочку
І все накрила темнота.
Старенька - в кріслі у куточку:
Ні сліз, ні страху – пустота...
Позаду розпач, неспроможність
Страшні події зупинить...
Та покриває безпорадність
Надії праведної нить.
В чеканні блимає світильник
І вічно тягнеться ця мить..
Безжально цокає годинник,
А серце тисне і щемить.
І так невпинно калатає,
Тріпочеться, мов горобець.
Таблетка не допомагає..
Неспокій.. Хай же йому грець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2022
Пройшло століття.. Знову Крути
І знову йде запеклий бій.
Чи заново змогло б все бути
У день новий воєнних дій?!
Свою земельку відстояти
Тепер ми здатні у цей раз.
А довелося ж то чекати
Століття довге... І весь час
Була рідненька Україна
Під гнітом виродків совка:
Весь час схиляли на коліна
І рід наш нищили до тла.
НКВДешники, чекісти
Людей гноїли в Соловках..
За правду, віру, совість чисту
Усі вмирали в таборах.
В часи страшні голодомору,
І ще в буремні дні війни,
Багато гинуло народу,
Та не ламалися вони.
Дух український не зламати,
Не знищити козацький рід.
І рідну Неньку захищати
До бою встав увесь нарід.
І знову Крути, знов стріляють,
І в цей раз - танками повзуть.
Ординцям хлопці страх вселяють,
Та з дронів їх добряче б’ють.
Те ж саме поле, ті ж дороги,
Проте війна уже не та.
Москва принесла смерть та горе,
Тепер горіти їй до тла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2022
Аж вісім років у нас йде війна,
Вже й раша відкрито напала,
Та байками досі годує вона,
Що ніби в лісах заблукала.
В останні роки я тим тільки жила,
Щоби відомстить за дитину,
Чи їла, чи спала – все тліла душа,
І мрія жевріла єдина:
Щоб згинула раша, пропала навік,
Ніде не лишилося сліду,
Мій біль щоб кацапам сторицею пік,
Прах їхній розвіявсь по світу.
Та жаб щоб загнати в болото назад -
Хай велич свою прославляють,
Хай кумкають звідти й шикуються в ряд,
Та тільки назад не вертають.
Бо їхня земля – це оті болота,
А рід - це монголи і мокші.
А Матінка-Русь – це земелька свята!
Не місце московським тут вошам.
Хай згинуть ті нелюди і пропадуть,
Земля хай під ними палає,
Та їхнього сліду ніде не знайдуть...
Україна нехай процвітає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
Без оголошення війни,
Так Гітлер нагло в сорок першім
Послав на Київ літаки,
Щоби бомбить в години темні.
З тих пір пройшло багато літ,
В минуле відійшли фашисти.
Нова біда на цілий світ:
Війну розпочали рашисти.
І хто посмів, оте - "пуйло"?!
Той підлий виродок проклятий?!
І що в тій голові було,
Що дав наказ у нас стріляти?!
Так само підло учинив:
Коли всі люди мирно спали,
Годинник п’яту лиш відбив,
По Україні вже стріляли.
В облогу нас із всіх сторін
Взяли і градами паляли..
Тож москалям в вогні горіть,
У пеклі їх вже зачекались.
Своєї мало їм землі?
Прийшли, щоб нашу захопити?
Хоча ми люди не скупі,
Та «фіг їм» метрів два вділити.
Нехай собаки розтягну́ть
Кістки ординські в нашім полі,
Нехай ворони розклюють,
Щоби й не бачити ніколи.
А ще мерзотнику-"пуйлу",
Живцем горіти щоб у пеклі.
Злу вийти звідти, як в пургу,
Не бачити ніколи дверці.
Щоб вже навіки залишивсь
"пуйло" з чортами й відьмаками.
Бо від людей ти заслужив
Одні прокльони..Проклинаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
[i]Матрос Віталій Володuмuровuч Скакун,
окремuй батальйон морської піхотu.
Щоб зупuнuтu просування танкової колонu,
було прuйнято рішення на підрuв Генічеського автомобільного мосту.
Віталій підірвав міст разом із собою, ціною свого життя.
Указом президента України від 25.02.22 року
Віталію Володимировичу Скакуну
присвоєно звання Героя України (посмертно).
[/i]
Зриваються вирви, палає земля,
Розноситься ревище танків,
Стріляють десь зблизька, стріляють здаля:
І вчора, й сьогодні вже зранку.
І пруться із Криму кацапські скоти –
Генічеський міст перекритий,
І щоб у Херсон не пустити, спасти,
То треба їх тут зупинити.
А як це зробити, як тут на мосту
Провозять гармати і танки.
Кацапи проїхали вже не версту,
Щоб нас – українців вбивати.
Ціною життя не пускають орду
Всі хлопці з морської піхоти,
Колону вже знищили тут не одну,
А ті до нам пруться, мерзоти.
І щоб зупинити навалу страшну,
Потрібно цей міст підірвати,
Це взявся зробити Віталій Скакун..
О, Боже, голосить десь мати!
Бо як передати словами той біль -
Не відаю, навіть, не знаю..
Останні слова, що донеслись звідтіль,
Віталій сказав: « Підриваю.»
Ось - справжній Герой! І своє він життя
Віддав за спасіння країни.
Пишаймось ним, друзі, родина, сім’я..
Він – справжній Герой України!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2022
Ловіть диверсантів, вишукуйте гадів,
Які вже ховаються в наші двори.
Ви можете їх на шматочки порвати,
Та, Боже боронь, щоби їх відпустить.
А можна іще на 102 подзвонити,
І звідти приїдуть та їх заберуть,
Й допоки він буде чекати й сидіти,
Тримайте ломаку, щоб нею пальнуть.
Отак, межи лоба, щоб очі іскрились
Та в них засвітились червоні вогні,
Щоби пам’ятали, як в нас опинились,
І як це вбивати людей на війні.
Вишукуйте гадів! Їх легко впізнати,
Потрібно спитати один лиш пароль,
Заставте його «паляниця» - сказати,
Повірте: не скаже, бо він – ідіот.
Це слово лиш наше! Воно – українське!
Це символ родючості, миру, добра!
І як кацапня все не крала ординська,
Та слово присвоїти це не змогла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2022
Ніколи не думала, що прислухатись
Я буду щодня і весь час:
Посидіти ще, а чи може зриватись
І бігти у погріб, підвал;
Що стану за звуком тепер розрізняти
Які там гудуть літаки,
Що серденько може ось так калатати -
Це страх так дається взнаки.
Ніколи не думала: в нашім ось краї,
Що так розпочнеться війна...
А клята росія все преться, стріляє..
Хай буде проклята вона!
Ніколи не думала: градами крити
Нас будуть із різних сторін,
Й руками ми голими будем душити
Шмаркатих ось цих москалів.
Ніколи не думала: зможем зібратись,
Відважно їм пики товкти,
Що буду тепер я ось так матюкатись...
О, Господи милий, прости!
Ніколи не думала: дружно й всі разом
Ми Київ почнем боронить,
За термін короткий, з маленьким ось часом,
Тут зможемо їх задушить.
Тож, нумо, берімося знову до бою,
Бо ранок вже новий настав,
Тепер ми всі можем пишатись собою:
Герої в нас – світ ще не знав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2022
Стоїть на дорозі ось знак вказівний,
Показує напрям простіший.
То все для вас,«братці», від нас путівник,
Щоб мчати змогли ви скоріше.
На ньому три букви знайомі усім,
До болю такі вже вам рідні.
Тож, швидко за напрямом йдіть, москалі,
Бо цього ви шляху всі гідні.
Сюди вам дорога й такі вам квітки!-
Ось так зустріча Україна.
А фейки - придумані вами плітки,
Засуньте собі у торбину.
Якого ви чорта приперлись сюди?
Для чого прийшли із війною?
Хотіли ви смерті всім нам принести?!
Та ні – заберете з собою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2022
О, Боже, врятуй Україну!
Від зла "кацапні" захисти,
Не дай їм зробити руїну.
Помилуй нас, Боже, спаси!
А ще збережи українців,
Що стали на захист землі,
Хай кулі від зброї чужинців
Йдуть мимо - й всі будуть живі.
Мій Боже, візьми під опіку
Усі українські міста,
Щоб наша Вітчизна довіку
Незнищенна - вільна була.
Хай стане, як завше, єдина
І Крим повернеться й Донбас.
Хай мати не плаче за сином.
О, Боже, помилуй всіх нас!
Мій Боже, твої ми всі діти.
І в нас Україна - одна!
Ми хочемо в мирі тут жити.
Хай спиниться клята війна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2022
Оговтались, люди?! Чи ще хтось боїться
Й біжить до крамниці, щоб солі купить?
Не бійтеся, любі, те все – якось буде...
Для нас головне - це свій край боронить!
Гуртуймось, вставаймо та йдем боронити,
Хто ж зробить крім нас це і хто, як не ми.
Коли ми всі ра́зом, то нас не зломити
І жодні тоді не страшні вороги.
Як Гітлер колись,знов напали зненацька,
Коли ще всі спали і бачили сни,
А вбивчої техніки гнали багацько –
Із різних сторін до нас пхались вони..
Із Криму – в Херсон, із росії – у Харків,
Під Сумами також поля у вогні.
І небо стогнало, скрізь ревище й гаркіт –
Аж скло тарабанило в кожнім вікні.
Бої на Донбасі і б’ється Житомир,
Чернігів весь день у пекельнім вогні,
Бомблять з Білорусії наший Гостомель…
Та пекло їм зробимо ми у війні!
Одна в них мета – захопити наш Київ,
І владних своїх посадить "холуїв",
А Київ – Герой і ніхто ще не видів,
Щоби москалеві він здатись зумів.
Тож, нумо, до бою! Хто чим і як може…
Хоч якось підтримати наших бійців.
Вони в нас – найкращі та гідно боронять
Для нас Україну від цих москалів.
25.02.22р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2022
Вставай, піднімайся, народ України,
Бо Ненька сьогодні в вогні,
На захист Вітчизни, старого й дитини
Ми відсіч дамо кацапні!
Вставай, піднімайся, хто може тримати
В руках бойовий автомат,
Хто здатен, спроможний людей захищати-
Вперед! І ні кроку назад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2022
А чи сильніш затягне завтра
Нас у проклятий вир війни?!
Та з нами–Бог, із нами–правда,
І ми не маємо вини.
Не йдемо ми у чужі землі
І не несемо смуту, кров,
Бо прагнем миру в дні буремні
Та хочем вирватись з оков.
Із тих оков, що московія
Щоденно втягує міцніш -
Вже канонаду як стихію
Все ближче чуємо й частіш.
Ізнову вирви, знов снаряди,
Погрози ллються із кремля..
Не сплюндрувати вже їм правди,
Бо українська в нас - земля!
Прабатьківська із споконвіку -
Її потрібно боронить,
Щоб наші діти і онуки,
Під мирним небом змогли жить.
Ми станемо усі до бою
На захист рідної землі.
І не злякає нас війною,
Той виродок, що у кремлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2022
[feminine] [Ballad]
В руках тримала його лист -
сто раз читала,
тих слів прочитаних й той зміст
все не сприймала.
В руках тримала його лист -
сто раз читала,
тих слів прочитаних й той зміст
все не сприймала.
«Я не приїду, не чекай..
кохаю іншу.
Мене забудь. Навік прощай!
Більш не напишу.»
Не вірила своїм очам:
Невже це - правда?!
Подушка мокра по ночах –
коханий зрадив.
Поїхав десь на чужину́,
на заробітки,
та залишив її одну
й маленьких діток.
А там забув він про сім’ю,
що так чекала,
та поміняв на ту чужу..
Якби-то знала…
І ось тепер тримає лист
перед очима..
Вкриває тихо падолист
ніч за дверима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022
В нас Ангели досі злітають у небо -
Щоденно у військо небесних бійців.
А влада все очі відводить ганебно,
Бо злочини досі ніхто не розкрив.
Не знаємо ми хто стріляв на Майдані,
Хто винен із них в Іловайськім котлі..
Із серця країни крова́вляться рани
І повняться ріки слізьми матерів.
Все ллються з екранів лише́ обіцянки,
Одні теревені й пусті балачки,
А чи не пора виставляти рахунки
За смерті, за сльози, за чорні хустки?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022
Вітаємо щиро і маму, і сина,
Бо свято подвійне: в обох – іменини.
Синочка Василя і маму Ірину
Спішить привітати вся наша родина.
Закинула доля далеко від дому
І що буде далі – було невідомо..
Проте, коли сина вона народила,
То знала, що треба назвати Василем.
В родинному дереві, ще із коріння,
У кожній сім’ї було їм’я Василя:
І прадід, і дід, і брати, і племінник,
І в неї родився, також, свій Василик.
Василик вже виріс і став він – Василь,
Хай шлють привітання йому звідусіль.
Наділить хай Бог йому щастя і долю,
А Матінка Божа прикриє рукою,
Де буде потрібно, й від зла вбереже,
Та Ангел-Хранитель хай поряд іде.
Хай завжди в усьому щастить мамі й сину,
Хай вас поважають і люди, й родина.
Достатку, добра, благополуччя у дім,
Хай буде підтримка і злагода в нім,
В кімнатах лунає дитячий скрізь сміх
Та завжди із вами йде поряд успіх.
Хай всі починання і добрі затії
Приносять лиш радість, й збуваються мрії.
В родинному дереві весь родовід
З нових додається хай з гілок і віт,
І Бог посилає всім МНОГАЯ ЛІТ!
13.02.2022р
+++++++++++++++++++++++++++++++
Вітаю
Дозволь , сестричко, привітати
У день народження Тебе
І щастя щиро побажати,
Адже воно таке просте…
Жіноче щастя - щастя в дітях:
Двійнята-донечки, синок,
Адже хороші в тебе діти:
Вероніка, Діана, Васильок.
Дорослі діти, мають сім’ї
І стежка в кожного своя,
Вже тільки внуками радіти
І ними повниться сім’я,
Тебе вітаю і Василька,
Бо день народження співпав,
Різниця в день лиш - невеличка.
Тепер й Василик татом став.
Вже вдруге стала ти бабуся,
Бо перший внук твій – Андріан,
Хай будні в радості несуться,
Й не сходить усмішка в вустах.
Тож побажаю всім здоров’я,
Бо це в житті є головне,
Хай доля вам й Господня воля
Багато літ усім несе.
13.02.24 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2022
Згущаються хмари густіше-густіше,
Про напад московський сказав президент.
Можлива війна: не тепер – то пізніше, -
Вже всім зрозуміло,на даний момент.
Війська на кордоні, в Криму, Придністров’ї,
Немовби, навчання веде Білорусь,
Щоденно і далі стріляють на сході..
Рішили в облогу нас взяти, чомусь.
Кого ти лякаєш, старий шизофренік?
Ніхто не боїться! Ти тільки ступи..
Для твого сміття наготовлений віник,
Зуміємо вправно ми ним підмести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2022
Засріблилася паморозь біла
І сховала в зимовий туман
Ту надію, що ледве жевріла,
Біль утрати та зболених ран,
І весь розпач, й буденні тривоги,
І предовгі сумні вечори,
І журбу, що несла до порогу
Чашу смутку й тривоги у сни.
Все це десь залишилось позаду,
А попе́реду жде пустота,
І лиш шлейф із холодним туманом
Мої думи щільніш обгорта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022
Завірюха розгулялась,
Кучугури намела,
Покривалом застеляла
Всю дорогу до села;
Обгортала всі дерева,
Що обабіч поросли,
Щоб в цю віхолу лютневу
У кожусі ті були,
Щоб не мерзло їх коріння,
Ані гіллячко ламке,
І морозного скрипіння
Їм б не чулось, та м’яке
Застеляла покривало
На засніжені поля,
Щоб там жито спочивало,
Та поорана рілля.
А як сонечка весняні
Всіх розбудять промінці -
То з проталин сіро-тьмяних
Вверх проткнуться пагінці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2022
На Вінниччині в ріднім краї
Поля всі снігом замело.
Втопає в сніжному розмаї
Клітенка - це твоє село.
У цім селі ти народився,
Пройшло дитинство, підростав,
В Кропивні в школі ти учився..
Не зоглядівсь – дорослим став.
Життєва стежка від порогу
В поля безмежні пролягла,
Ти вибрав вже свою дорогу -
І доля в світ цей повела.
Студентські роки безтурботні,
Немов ті коні пронеслись,
Закінчив ВУЗ - вже на роботі,
І часто їздиш, як колись,
Додому..Там, де рідна хата,
Де квітнуть айстри під вікном,
Де завжди виглядає мати,
І стара груша за садком.
Позаду всі свята різдвяні,
В права вступив вже новий рік
І в дні січневі, морозяні
Йде свято знов на твій поріг.
Це – День народження й сьогодні
Прийшов до тебе Ювілей,
Тож побажань хай лине сотні
Й багато в дім іде гостей.
Тебе вітатиме родина
І баба Ганя поміж них,
Хоч ти - дорослий – все ж дитина.
І я вітаю від усіх.
Всі зичимо щасливу долю,
Здоров’я міцне, Многа Літ,
І щоб всього було доволі:
Добра, достатку на весь вік.
Щоб завжди сонечко світило
Промінням теплим на твій шлях,
Кохання в серці пломеніло,
Як квіти, що цвітуть в полях.
Господь нехай благословляє
І Мати Божа береже,
Хранитель-Ангел захищає
І поряд хай з тобою йде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2022
Аеропорт під обстрІлами..
Смерть наче стрілами
Вправно влучає в бійців.
Стіни попадали,
Блоки розкидало -
Вижить не кожен зумів.
Розбите летовище..
Кіптява, згарище..
Плавиться в танку броня.
Влучно снарядами,
Криє каскадами –
Ворог стріляє щодня.
Кіборги зморені,
Але нескорені,
Відсіч дають ворогам.
Чекає країна..
В тривозі родина
Молиться слізно богам.
За Україну –
Свою Батьківщину
Вистоять тут до кінця:
До останнього вдиху,
Останнього видиху,
До останньої миті життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2022
Нумо, друзі, щедрувати,
Жодну хату не минати!
Із Меланкою, з козою,
Ми веселою юрбою
Йдем від хати і до хати
З Новим Роком всіх вітати.
Тож дозвольте, господарю,
Вам щедрівку заспіваєм:
Щедрі, щедрі, щедрівочка,
Ваша дочка у віночку,
Ваша жінка у намітці,
А синочок ще в колисці.
Нехай будуть всі здорові,
Білолиці, чорноброві;
Хай достаток буде в хаті,
Щоб були усі багаті.
І жили завжди у парі.
Щоби ладилось в кошарі:
Всі овечки покотились,
А корови потелись,
Щоб родило жито й просо,
Та врожаї гарні в осінь
Ви збирали у комори
І порядок був у дворі.
З Новим Роком! З новим щастям!
Хай в житті усім все вдасться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SxPQCtudDnI[/youtube]
Я дякую, Боже, за шлях мій, дорогу,
Якою я досі іду по життю.
Якщо не зважати на біль і тривоги,
То все таки в світі ще цьому живу.
Я дякую, Боже, що завжди ти поряд
Й мене направляєш на правильний шлях,
Що ти випробовуєш розпачем, горем -
Здолаю усе, бо ціную життя.
Я дякую, Боже, тобі за світанки,
За час для родини в ясні вечори,
За змогу літати у снах аж до ранку,
За світ, що для мене ти, Боже, створив.
За дім, що я маю, дітей і онуків,
Що я не самотня у цьому житті,
Що маю багато надійних я друзів,
Які - добре знаю: не кинуть в біді.
Я дякую, Боже, за дощ і за сонце,
Проміння ласкаве, що гріє теплом,
За квіти, що завжди цвітуть під віконцем,
За верби похилі над нашим ставком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936809
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2022
[i](12 липня 1971року - 9 лютого 2015року)
Село Бистрик Бердичівського району Житомирської області.
Молодший сержант, стрілець 10-го окремого мотопіхотного батальйону, 30-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 9лютого 2015року в селі Гранітне Волноваського району Донецької області під час ворожого мінометного обстрілу.
Тоді ж полягли Юрій Панасюк з Гальчина та Сергій Фролов.
Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);
Присвоєно звання « Почесний громадянин Бердичівського району» (посмертно). [/i]
В Бердичеві пора похмура
Сум огорнула для чекань,
Сергія - в Бистрик, в Гальчин - Юру
Везуть полеглих для прощань.
Страшну цю звістку серце чує,
В скорботі місто і район.
Війна нікого не шкодує:
Попав під о́бстріл батальйон.
В повітрі з диму чорна хмара,
Й вцілілих стогони бійців:
Хтось у свідомості, хтось марить,
А ще є хлопці неживі.
Солдатів везли хорони́ти
Додому в цинкових труна́х…
Сергія Ковтуна зустріти
Вже батько й мати не змогли.
Їх час минув й вони на Небі,
Не було й брата вже в живих.
Таке ось горе: він, середній,
Віддав життя й пішов до них.
Тепер лиш сонце тепле світить,
Із вітром гомонить трава,
Де у могилах батьки й діти...
Людей аж чотирьох нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2022