| Сторінки (31/3009): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Ах этот дождь века смыкая
Все краски растворив в себе
Соприкасаясь к дней судьбе
Грусть наводя и грусть смывая
Он как философ пробегая
Не многословен но шумлив
Минутный иль на час халиф
Весь мир его есть мастерская
Но Небесам лишь подчиняясь
Париж как раз запечатлел
Всё в блёстки превратить посмел
Законам света всё ж внимая
И уходя день провожая
Он тёплым взглядом всех обняв
Любви им поцелуй послав
Лишь огорчать их не желая
Ни слова что их скоро ждёт
26.01.2021г.
Художник Бреславцев Антуан
"Париж во все времена"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902572
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.01.2021
Эх кручина моя
Что вино что вина
Натерпелся с тобою как видно сполна
Не уйти от тебя
Не сбежать никуда
Ведь во мне ты всегда вот беда так беда
Сам взвалил на себя
Да хребет не сломать
И огнём не сгореть душу людям отдать
Донести бы свой крест
И успеть всем помочь
Хоть бы нечисти часть из Руси сбросить прочь
25 января 2021г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902471
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.01.2021
Переплетіння оголених віт
Сірий чекання пейзаж за віконня
Все ж і на цій чорно-журній іконі
Є своя участь і свій дивосвіт
Погляд витає в живих візерунках
Бо ж вітерець там веселий живе
Може з гулянки він і під шафе
Та й прихопив десь мольберт для малюнку
Димом з труби розіп'яв полотно
Птаху поривами здув для польоту
Молодик Місяць вже є без клопоту
Все розмістив в рамку наче вікно
Ось й зародилась фантазія дня
Пензля сюїта художника-вітру
Лиш залишилось придумати титри
Та горобців не дає щебетня
24.01.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021
Сіє сонечко надії
Хмарки пливуть
Серце дню моє радіє
В майбутнє звуть
Весен крила оптимізму
Той вдих душі
З проліском до щастя візу
Візьміть мерщій
Дно тяжінь земного смутку
Забути й край
Ніжну й рідну незабудку
З собою в рай
Щоб свобода не в нарошку
Світ побратим
Безкінечність синьоока
Що ж в путь щасти
23.01.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021
* * *
Стається смутку неминучість
Розлучення цей чорний кут
Хмарин витає ніжна участь
І цей квітучий дивний кущ
Був час для слів хіба проблема
В очах мовчання все віддати
Давно відома теорема
Не розділити і не вкрасти
І все ж йдучи і розлучаючись
Із щастя всіх прожитих літ
Навіки щедро залишаючи
Любов душі і серця світ
22.01.2021 р.
* * *
Ах этой грусти неизбежность
И расставаний ветки хруст
А облаков такая нежность
Как этот вот цветущий куст
Да было высказаться время
В глазах молчанье всё отдать
Давно известна теорема
Не разделить и не украсть
Но уходя и расставаясь
Из прожитых совместно лет
Навеки щедро оставляя
Любовь души и сердца свет
22.01.2021г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
Які є звуки, що несуть
Великий глузд у сьогодення...
Словами пестити Красу
У мить жаданого натхнення.
Який щасливий – хто це зміг,
Щоб світлом морок омивати...
Як білим покривалом сніг –
Зі смутку у світанки звати...
Цей чорно-білий дивосвіт,
Під Сонцем кришталевий блискіт,
Її, фантазії, політ –
Для серця, а не задля зиску.
Живи, радій, порозумійсь!
Яке Творіння – Ти... й з тобою...
А рівновага – тому вісь;
За Світло – з Богом і,.. до бою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2021
Чекаючи* мудрості ніч
Віє легка прохолода
Місяць і зорі опріч
Богова діється ода
Квакають жаби де став
Зорі їх мало цікавлять
Пес одинокий десь гав
Річка доріжку дзеркалить
Чекаючи мудрості ніч
Грають на скрипці цикади
З Всесвітом ми віч-на-віч
Звідти приходять поради
О цей життєвий процес
Путь від волів до смартфону
З паровика в мерседес
Хрестимося на ікону
Чекаючи мудрості ніч
Шляхом через пень-колоду
Різним халепам навстріч
В пошуках НАШОГО броду...
20.01.2021р.
*Чекаючи - ожидая
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021
С Крещением Господним Вас!
Моих стихов повествованье
Моих стихов повествованье
Плывёт от сердца в облаках
С родными душами свиданье
В них волны чувств и сонм-река
Всё несказанное поймётся
Мотив осеннего листка
Как грусть его в ветвях крадётся
Её повторы сквозь века
Любови искренней и чистой
Ручья к земле своей родной
Надеждой все слова в ней свиты
Цветочком аленьким весной
И тем глазам над колыбелью
Что всё отдать тебе смогли
Через невзгоды и метели
О предках сказ и ковыли
Моих стихов повествованье
И наших жизней цепь страниц
Попутчикам Земли посланье
Любови песня без границ...
19.01.2021г.
Крещение Господне
В этот кристально солнечный лучистый морозный День оставим всё худое позади и пошлём флюиды Света и Любви друг другу.
С неотступным желанием облиться святой водой, очистившись от шелухи навязываемой нам постоянно энергетики страха и негатива. Льющейся последнее время так щедро позавчерашней и надоедливой, в заманивающих материальных одеждах, коварной лжи.
Так искусно приспособившимся, живучим и всепроникающим нечеловеческим злом – к попавшим в плен искушений или же липнущим к своему подобию в безвольных, и сомневающихся, потерявших или ещё не нашедших Веру в Любовь и Добро и преобразование себя самого, душах, по образу и подобию Спасителя нашего Христа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901793
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.01.2021
Ах, сне′ги зрелые,
зовете в светлый мир,
Живою сказкою
вы в сердце изначально;
Я с детских юных лет –
ваш искренний кумир,
И не приемлю гнёт
фатальный и печальный.
Святые ж сне́ги есть –
там, в памяти моей –
Пред взором сквозь вуаль
уж призраком туманным…
Вдруг очертания
любимых и друзей –
Их лиц и глаз тепло
во мне, и Дух желанный…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901682
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.01.2021
А снег укрыл всё белой шалью
И то, что было; то, что есть…
Чтоб мыслям светлым не мешали,
Созвучна Сердцу, шла бы Весть.
Скажи мне, вьюга озорная –
Где радость спит в краю родном?
Иль сквозь снега, резвясь, играя
На огонёк зашла в твой дом?
Пришли сюда – пускай притопнет,
Ответит на душевный зов,
Лишь с нею станет здесь просторней,
Как с песнею семи ветров;
Взовьётся пусть над Чатыр-Дагом,
И дальше, к морю, полетит –
Закружит в вихре благодатном,
И по пути всем стих дарит…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901574
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.01.2021
Ось дівчатка і хлоп'ятка
Нам від Бога в подарунок
Вже й в садочок всі побігли
Швидко так спішать у світ
Вздовж стежин мелькають п'ятки
Запахів весняний трунок
Пелюстковий дощик білий
Все злітав з квітучих віт
Як життя збігає швидко
Перший клас а вже й десятий
Ще ступінь в свій путь дверцята
Й мрію пів життєву видко
Глядь й своїх діток за ручку
Дні турботами покрились
Дід присядьмо Їм на крила
Ось й онуки вже на руки...
16.01. 2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021
Цей світ наш ласкавий милий
Ще вчора такий живий
Невігластво так покрило
Людино подібний вид
Що нищить себе самого
Інакше й не може будь
Без совісти вкрай убогий
Хоч в золоті в пекло путь
Весь мозок ця ржа роз'їла
Багатство єдина ціль
Гори все навкруг несила
Збороти жадоби хіть
16.01.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
Со Старым Новым Годом, друзья!
Здоровья, Любви, Счастья!
А вы давно летали над Землёй
А вы давно летали над Землёй,
Ребята, и совсем без крыльев в Небе?
И кто летал, те скажут: "Эка небыль,...
Во сне над той бездонной глубиной..."
Сквозь пятна туч с тобой мы смотрим вниз –
Там, где дома, что кубики игрушек,
А люди – те совсем помельче мушек
И это совершенно не каприз.
Раскинув руки, птиц здесь посрамив,
К земле ладони, руки выше, ниже;
И, хоть над башней Эйфеля в Париже –
Полёт ведь управляемый, не миф!
О Боже, ты готовишь нас во сне
К тому, что даже силой тяготенья
С той Высшей Верою и убежденьем...
...Христос плыл над Землёю в вышине.
Тот, кто Любовь вселенскую впустил
И, кто владеет силами такими,
Зло не вершит ни мыслимо, не зримо:
Как образец – Бог мысленно творил...
13.01.2021г.
Старый Новый год это редкий исторический феномен, дополнительный праздник, который получился в результате смены летоисчисления. Из-за данного расхождения календарей мы отмечаем два Новых года по старому и новому стилю.
Старый Новый год пришел в нашу культуру вместе со старым стилем летоисчисления.
В 1918 году большевистское правительство решило поменять календарь. Царская Россия жила по юлианскому календарю, а Европа — по григорианскому. Первый был создан в Римской империи и основывался на древнеегипетской астрономии.
В Старый Новый год нельзя ничего одалживать, иначе год будет в долгах. В праздник принято просить прощения, мириться и улаживать конфликты.
Отказывать в примирении и прощении нельзя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901151
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.01.2021
У бузковім раю
та вишневому рідному цвіті
я бджолою в краю
облечу і обнюхаю квіти...
Ще загляну в вікно,
де роки наймиліші летіли –
там в обіймах зі сном
мріям вбачить майбутнє скортілось...
Ось пробігло воно –
стало дійсністю й правдою нині.
Тінь тих днів не дано
нам забуть в колисковій долині...
Доленосно звучать
незабутні мелодії дому,
а священна печаль –
мовчазна є молитва порогу.
Там знялись на крило
і наповнилось серце любов'ю.
Батьківщини тепло
до сих пір нас тримає собою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021
Легко в галоп перевести коней
Автомобиль и скорость без проблем
Ракету впрячь чтобы ещё быстрей
Технический прогресс и нет дилемм
Не выйдет так с сознанием людским
Не чипы вшить ни в робот превратить
Не совладать сверх тонким мастерским
Коль по делам чем Мир нам восхитить
Друг друга понадёжней как убить
Планету в нежилую превратить
Прикончив атмосферу океан
Затем на Землю человек был зван
Лишь к материальным благам там и тут
Призывы примитивные влекут
Где ограниченность и разрушений гнев
Ум в накопительстве закаменел
Покой ума ментальный атрибут
Чрез состраданье к созиданию ведут
Займёмся ли чем уж давно должны
Сознанье развивать до глубины.
10.01.2021г.
Далай-лама. Судьба мира решится в ближайшие годы:
https://www.youtube.com/watch?v=7BnyQy77KLU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900872
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.01.2021
Ты слышал как нам шепчет жизнь
На ушко тихо
До нас пытаясь донести
Что мчится вихрем
Что все окраины вокруг
Тебе знакомы
И лица мигом в точку вдруг
Судьбы истому
И никому не избежать
Свершенья круга
Успеть всё высказать в миру
Родным и другу
А стук колёс на стыках дней
И дождь по стёклам
В янтарь посланием затёк
Январь поблеклый
Вот так с погодой в унисон
Шаги по лужам
А ведь хотелось в белый снег
Морозной стужей
И коль все вместе захотим
Под Старый Новый
Так на санях внизу белым
Верх бирюзовый
И настроенье дню под стать
Улыбки шире
Что дождь навеял забери
Утихомирься
Вновь жизнь прекрасна как Любовь
Нас обнимая
В Пальмире* пусть нас подождёт
Бродяга майя*
09.01.2021г.
*Майя (иллюзия) – что это? Чтобы понять смысл Майи, необходимо разобраться с двумя понятиями – Очевидность и Действительность. Очевидность – то, что преходяще, то, что имеет конечный период существования, то, что смертно. Действительность – то, что непреходяще, то, что бессмертно.
*Пальмира (Palmyra, также известна под названием Tadmor) — в античные времена город очень важного значения, расположенный в оазисе в 215 км на северо-восток от Дамаска и в 120 км на юго-запад от Евфрата. На протяжении длительного времени Пальмира была важнейшим местом остановки для караванов, пересекающих Сирийскую пустыню, и часто называлась «Невестой пустыни».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900716
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.01.2021
Лапатий падав сніг,
Скрипів під кожним кроком –
З кутею майже біг,
Христа Різдвяним роком…
Як се давно було,
Та як заблизько серцю.
О ріднеє село –
Твій спомин щемом в’ється…
…До дядини добіг,
Хустину розв’язала,…
Хвалила,… ще пиріг
Свій теж туди поклала;
А в двері вже юрба
Із гомоном веселим,
Йде здравиця, сівба –
То радість світом стелить:
«З Різдвом Христовим Вас,
Зі снігом, урожаєм –
Хай буде все гаразд
Над України краєм!
І біди пройдуть всі
І щастя приголубить,
І спокій у душі
Вас поцілує в губи».
Лапатий знову сніг,
Хоч і часи надворі
Не ті,… лише у сні
У тім зірковім морі
Я привидом… знайду
Стежини в завірюсі –
Кутю,… й життя в меду,
В Різдвянім Світла крузі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2021
О, Місяць мудрий в різдвяній ночі
Читає Неба він алфавіт –
В метаморфозі свят-сірі очі
Пройдешнє бачать крізь білий світ...
...Заржали коні, на дибки стали –
Вже мимо ставу несуть мене.
Що ж там зозуленька накувала?
Колесам прийде ось-ось кінець.
Хтось навперейми – злякались люди –
Та все скінчилося без біди…
Прості герої є в нас повсюди.
Різдвяний Місяць все тче сліди…
…Десь за ярами – поля і села,
Дзвіниця, зорі і синій бір…
Все безтурботне життя веселе –
Ріку і Сонце у дар тобі…
А скільки неба, тепла і ласки!
Кришталь джерельний у смак води…
Вже й стрічний усміх бабці Палажки,
Весіннім цвітом п’янять сади…
Чаклун, чи Місяць в різдвяній ночі,
Лице таємне – чарує з хмар...
Що, наш супутнику, напророчиш
В цім двадцять першім й пришлеш нам в дар?
07.01.2013 – 2021р.р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021
О Боже, рідний і близький,
Різдво ось-ось,... вже біля
Сіней душі... Пройшли віки...
Йде сніг лапатий, білий...
Я знаю, що зі мною Ти
І був, і є у серці,
Ти крила дав – лети, лети,
Відкрив в безмежність дверці...
Закритий лишень для розмов?
Хіба інтуїтивно –
Тепло й підтримку знов і знов
Я чую безупинно...
А час крізь пальці, як вода,
Так швидко утікає;
Спориш ще буде й лобода
І тополина зграя.
За далями, мов дим-туман,
Жива й така знайома,
Все виглядає із оман –
Душа дитинства дому...
Скучають мабуть, як і я
В сердечній цій німоті;
Стежини рідні і земля –
Сміх Нені,... і скорботи...
Твоєю мудрістю й живу,
Мій Боже і Спаситель,
Твій погляд перший в дар волхву,
Бо ж на землі став житель.
Тож зрозумілі і Тобі,
Мої чуття сьогодні.
На Небесах – не на землі,
Хоч в волі все Господній.
05.01.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2021
Зерно полів я хочу взять в долоні
І, перетерши колос – дух ось цей
Відчути серцем на природнім лоні,
Мого села побачити лице...
Де "Білоруса" вів я битим шляхом,
А він хитав мене із боку в бік...
Діди Дідів тут під хрестами, прахом.
Я ж хліб везу цим трактором на тік.
І все так рідне, тут мої всі друзі –
Ці луки, ці поля і ця ріка;
Тополі шепчуть у душевнім крузі...
Батьківський край, все звеш із далека.
04.01.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2021
Доля
Малюється доля
Доля людська і земна
З нею
Небесна десь воля
Ще майбуття пелена
Маляр
Є щирий і чистий
Ангел любов полотном
Мрія
В ліані повита
Що предрікає нам гном
Стріли
Амура страждання
Іскри з небес колісниць
Перших
побачень й кохання
Віршів і прози криниць
Плетиво
схем і стежинок
Далі вокзали листи
Теми
дилеми ужинок
В світі чарівності ти
Погляд
природної ласки
Ніжний мальований тон
Зачарувань
Синьоглазка
Бо ж первозданний бутон
Доля
Малюється доля
Доля людська і земна
Благість
Небесної болі
Збудься щаслива одна
03.01.2021 р.
Судьба
Судьба
Рисуется судьба
Судьба людская и земная
Над ней
Небесная мольба
Проект в пространстве лишь мерцает
Художник
Искренен и чист
Любовь как ангел на картине
Ах жизнь
Какие рубежи
Не минешь цепкой паутины
Переплетенье
Тропок схем
Вокзалы письма расстоянья
А тем
И столько же дилемм
В весне во взгляде обаянья
А искр
С небесных колесниц
Амура стрелы да страданья
В стихах
И прозе столь страниц
Там память первого свиданья
Мольберт
И разноцветий тон
На полотно слоями краски
Очарованье синеглазки
Ведь
Первозданных див бутон
Судьба
Рисуется судьба
Судьба людская и земная
За ней
Небесная мольба
Сложись же милая родная
03.01.2021г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2021
Тихо, лапочка, вошёл –
Новым незнакомцем
И улыбчив, и не зол,
Шелестя копытцем.
Так телёночек ещё,
Добрый взгляд по виду –
Хвостиком по спинке щёлк,
Где уж на корриду...
Помня поговорку, всё ж:
Тихое болото...
Колется и малый ёж,
Манит позолота...
Эх принёс бы снег и дождь,
Урожай отменный;
С прошлым был бы он не схож,
Менее затменный.
А корону б рогом – вон!,
Больно разгулялась.
Планов целый марафон,
Лишь благословлялись?...
Тихо, лапочка, вошёл,
Спят все... после встречи.
– "Все прошли ведь столько школ,
Совесть ждёт... далече?...
Не в чести любовь и мир –
Ложь, вражду засватав,
Превратили Землю в тир
И источник злата.
Как могло такое стать,
Свод Небес – насмарку,
А придётся признавать
Грозные "подарки".
Справедливость не смогла
Поселиться с вами;
Право силы – без ума,
Игры с булавами".
Юный мудро посмотрел,...
Принял всё ж Планету.
– Вот такой Небес пострел.
Как не кинь монету...
01.01.2021г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899926
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.01.2021
Вивези й напОУМ* бичечку рідненький
І ось на крилах – Новий рік,
А ми чекаємо свідомо
В сузір'ях, у собі і вдома
Якихсь збіговиськ* на поріг.
Що саме зараз в ніч ось цю
Серед петард і феєрверків,
З прикрашених вогнями скверів
Дасть слово хтось цьому жерцю...
Венера з Місяцем – змогли?
З фільварку* над високий в білім,
Жезл у руці – змахнувши крильми,
Жерцю дав знак ясний з імли.
І ось молитву мовив той,
І настрій всіх нараз змінився –
Бик в небесах промчався риссю...
Гув дзвін, неначе камертон!
Всі прийняли ось цей сигнал,
Разо́м синхронно чинять видих...
Неначе на другу́ Планиду,
Бо щойно тут таке спізнав!?
Тож подумки вже ключ на старт,
Бо вкотре: "Жити так не можна!"
А серце б'ється так тривожно
Землі-планети міокард...
*
...Проте на крилах – Новий рік
І ми надіємось свідомо,
Ще рано до ракетодрому,
В нас і Землі ще довгий вік!!!
31.12.2020р.
*напоумляти, напоумити – Навчати кого-небудь
діяти розумно, розсудливо; давати пораду.
*АУМ, ОУМ, – Священний склад;
трьох-буквена єдність; звідси -Трійця в одному.
Містичний склад, найсвятіше з усіх слів в Індії.
ОМ – Мантра Ом — Аум) - звук Всесвіту.
Найбільш популярною і відомою
молитвою в світі вважається мантра Ом.
Вона дарує гармонію і спокій, будучи уособленням
початку Всесвіту, першим звуком.
*Фільварок – маєток , в даному випадку небесний
(на рос. поместье).
*збіговиськ – (на рос. совпадений).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2020
Так что Вы говорите: «Нет чудес?»
И даже в Новый год? Ну что Вы, право –
А как же в зимней сказке чудный лес,
И Солнца луч, в хрустальнейшей оправе?
Он вдруг упал пред Вами на снегу,
Переливаясь блестками-огнями,
Вас, одарив, подобно жемчугу,
И в разноцветье поселив с мечтами.
Здесь, на стекле, чарующий узор,
Кто фантастичней нарисует вьюгу?
И купол неба, как живой узор,
Заворожил, пославши взор по кругу.
Где уж Луна, ночная Фея тем,
Таинственна и холодно капризна,
Загадочно взглянув, чтоб уж затем –
Уйти за облака, светясь, как линза.
А медно гулкий звон колоколов,
Что возрождает Дух наш изначально,
Не чудо ль это, разбудить от снов,
Душевных Сил, заблудших и печальных.
Воспрянем, друг мой – Чудо из Чудес!
Наиглавнейший приз Дня Сотворенья;
Полет Его мечты, всему Венец –
Поверь! Предстань пред Ним для Омовенья...
А Вы мне все твердите: «Нет чудес»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899554
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.12.2020
Тополина спить околиця
Коло школи юних днів...
Незабута нами вольниця –
Коней там купати вів...
Верб, в огнях вечірніх, річечки
І фіалковий туман,
Та бузку біленькі свічечки,
Й поцілунок... ще обман...
Час життя, що пам'яттю в мені –
Мрій світанок, край полів...
Ви тополі білостовбурні,
Не забуті, тих рокі́в...
На віки́ будинок ба́тьківський
Дивиться все здалека́ –
Як не скаже: "Ти мене не кинь,
Виріс тут із ангелка..."
Тополина там околиця,
Серця вірного причал –
Сестринятко з бантом, золотце,
Ув очах батьків печаль...
25.12.2020 р.
Тополиная околица
Тополиная околица
Вокруг школы юных дней...
Незабытая там вольница
Резвых и лихих коней...
Верб, в огнях закатных, реченьки
И фиалковый туман,
Да сирени белой свеченьки,
Первый поцелуй-обман...
Ах ты времечко раздольное –
Ширь полей, мечты рассвет.
Тополя вы белоствольные,
Не забыты столько лет...
И навеки дом родительский
Всё глядит издалека –
Как не скажет: "Ты меня не кинь,
Вырос здесь из ангелка..."
Тополиная околица,
Сердца верного причал –
Там с бантом сестрёнка школьница,
Глаз родительских печаль...
25.12.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2020
Лечу над чудернацьким світом –
Так вдома ми, а чи в гостях?
Що, всі забули Заповіти,
В Добро й Любов вбивати цвях?
Одним лиш днем – лише кишеня,
Так це ж завідомо кінець?
Вже й глузду не зосталось – жменя?
Ось й бумеранг..., всьому вінець!?
* * *
Лечу над дивним білим світом,
Душа готова обійнять
Це сонечко ясне, як літом
І всіх людей, що вже не сплять...
Щоб в їхніх душах, їхнім серці
Лише Любов й Добро жили –
На цій планеті, а не десь це,
Лиш радість й щастя відбулись.
Бо ж досвід наш перед очима,
І Небеса сказали ВСЕ!
То ж: горе, болі, війни – мимо,
Казки про ворогів, не сенс.
У добрій волі всіх народів –
Ізнищити знаряддя вбивств,
А всі трильйони війно-родам –
Для соціальних нужд доби!
22.12.2020р.
День
п'яти двійок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2020
Словно бы дни заворожены,
дарят нам нежности свет...
Осень уж в зиму заброшена,
шлёт запоздалый привет...
Помнит всё, помнит усталая,
лёгкий снежок на листве...
Котик бежит по проталинам,
солнышко с туч в синеве.
День пробежится просёлками,
в окна заглянет ко всем –
под наряжёнными ёлками
Дед и Снегурка в красе...
Праздник, что душу всем радует,
искры бенгальских огней...
Боже, те шестидесятые –
Годы ли были ясней?
Нет, не забыть тех в груди истом,
мелочи кто замечал?
Всё будет с нами потом, потом,
чувственность в сердце, начал...
23.12.2017г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898983
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.12.2020
О Мир межзвёздный... и родной:
Цветенья май, предзимья блёклость –
Где лета невесомость, лёгкость
И осень в красках заодно?
На этот раз нам в дар дана
Голубоглазая голубка –
Одна на всех для жизни шлюпка
И за неё нам боль-вина...
И этот странный Новый год
Быка. Сидящим по квартирам
У вируса на мушке в тире –
Ищи теперь его штрихкод...
Но есть о чём подумать всем –
Как Мир сберечь, самим сберечься,
От грешных дел суметь отречься.
Уж не отсрочить час дилемм!
20.12.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898790
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.12.2020
Любы друзі - з Днем Святого Миколая!
Падал снег, белый снег
романс
Далеко, далеко –
там где юность играла
Ещё в классики дней
средь весенней листвы.
На мечтаний крылах
рисовались все дали –
Вдруг, как в сказке небес,
предо мной встали вы!
Припев:
Жизнь-колечко нашлось,
Всё летишь светом белых снежинок –
Наши дни вдохновляй
И года нам огнём удиви...
Белый локон седин,
Что приходит к нам с мудрой вершины –
Греет аквамарин,
В искрах глаз наших, песней любви!
Как небесны глаза,
так чисты и прекрасны,
А ресниц окаймленье –
ворожки звезда,
Безнадёжно я в ней,
магий пленник соблазна,
В миг созвучья сердец
угодил навсегда...
Припев:
Жизнь-колечко нашлось,
Всё летишь светом белых снежинок –
Наши дни вдохновляй
И года нам огнём удиви...
Белый локон седин,
Что приходит к нам с мудрой вершины –
Греет аквамарин,
В искрах глаз наших, песней любви!
Падал снег, белый снег
на ресницы и губы,
Я в вишнёвых, медовых
устах утонул...
До сих пор этих чувств
нам мелодии любы –
Уносите в снега,
в белизны пелену...
Припев:
Жизнь-колечко нашлось,
Всё летишь светом белых снежинок –
Наши дни вдохновляй
И года нам огнём удиви...
Белый локон седин,
Что приходит к нам с мудрой вершины –
Греет аквамарин,
В искрах глаз наших, песней любви!
19.12.2020г.
День
Святого Николая
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898625
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.12.2020
Де воли мої, де люлька
І красоти ті земні,
Тік, утоптаний в зерні,
Вічна на шляху пилюка;
Піт рясний життєвих буднів,
Місяченько – свідок днів
Та Палажки милий спів,
Миколая свято в грудні?...
Хатонька під очеретом –
Там лелечина сім'я,
Чорнозему ще рілля,
Негаразди рикошетом...
Всі віки народу біди –
То війна, то недорід...
Де той рай, казковий світ
І богиня Артеміда*?
Ось прийшли й до Інтернету,
Що змінилося тепер?
Президенти, мер, прем'єр,
А по суті – ті ж сюжети,
Тільки що другі "карети",
Телефони ще, монети...
Люд як завжди очі в небо –
Богу руки розпростер...
17.12.2020р.
Артеміда* - в давньогрецькій міфології
вічно юна богиня полювання,
богиня родючості, богиня жіночої
цнотливості, покровителька всього
живого на Землі...
Глаза в небо
Где волы мои, где люлька
И красоты на земле,
Ток, утоптанный в зерне –
Пыль в пути клубится, злюка;
Пот обильный жизни будней
Да Луна – свидетель дней,
Где с Палажкой, как во сне...
Николая праздник бурный.
Хатка в камыше приветом –
Аистов на ней семья,
Чернозёма ждёт пашня
Да невзгоды рикошетом...
Все века в беде народ –
То война, то недород...
Где тот рай и сказки мира,
И богиня Артемида*?
Вот пришли и к интернету,
Изменилось что теперь?
Президенты, мэр, премьер,
А по сути – те ж сюжеты,
Лишь иные здесь "кареты",
Телефон другой, монеты...
Люд как прежде очи в небо –
Богу руки распростер...
17.12.2020 г.
Артемида* – в древнегреческой мифологии
вечно юная богиня охоты,
богиня плодородия, богиня женского
целомудрия, покровительница всего
живого на Земле...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020
Що ж воно діється, людоньки добрії,
Слізьми чи змиєш чуття?
Бо ж душа котиться шляхами доленьки
Через стежини життя...
А з нею серденько миле, добродію,
Там – де кургани і степ
Піють на дудочці дивну рапсодію
Христа Різдво, де вертеп...
Котяться зіроньки в небі Божественнім –
Дні, мов коралі летять.
В час закурличуть у вирії лебеді,
В мріях знайти благодать...
16.12.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020
В провидении Бога нет зла – одно лишь добро или процесс его становления.
Добродетель и порок были созданы для того, чтобы душа твоя развивалась в борьбе; но плоды их принадлежат Богу, существующему по ту сторону порока и добродетели.
Живи внутренней жизнью, да не возмутят твой покой события внешнего мира. (п.п. 187, 188, 189).
Шри Ауробиндо
"Мысли и афоризмы"
Рассвет души
Рассвет души неуловимый,
Как лёгкий бриз морской волны.
Вне суеты, неуязвимый,
В нём Неба сны воплощены.
Чтоб чувствовать их невесомость,
Материальность Божьих дум –
Где добродетели знакомы,
Пороков испытаний бум.
В земном замесе дел и судеб –
Вся двух полярность для борьбы.
Твой путь к Добру на самосуде
Подобен мастеру резьбы:
Из заготовки первобытной,
Коль инструмент Небес нашёл, –
Отсечь, что здесь налипло в бытность.
Оплот души есть Света дол.
15.12.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898332
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.12.2020
О друзі милі, нас все менше –
Сирітства біг земних стежин...
Закономірність? Та чи легше?
Незваний ирію* ужи́н...
Хоч перед очі – юнь у цвіті
І горнеться ще майбуття;
Дівчатка й хлопці в білім світі,
У мріях ще усе життя...
Не лишень на ескізах Неба –
Наш вибір в силі Божій є.
Прямує кожен з нас, далебі,
Шляхом, що вимостив й жиє.
Та ейфорія все пізнання
Дає пояснення й цьому́ –
Душ кругообіг, вічна даність,
Збагнути б це в земнім уму...
14.12.2020р.
Вирій (ирій, ірій, рай) — у східнослов’янській міфології — стародавні назви раю — блаженної сторони, вічної весни, вічного світла і Райського (Світового) дерева, Дерева життя, біля вершини якого нібито мешкають птахи та душі померлих; в українському фольклорі збереглося відлуння давніх уявлень про перевтілення душ померлих; можливо, відлітання птахів у Вирій так чи інакше асоціювалося з переміщенням душ у потойбічний світ, де, чекаючи на свій час, перебувають душі ще не народжених дітей (пор. народну формулу «звідки беруться діти» та відповідь на неї — «бусол, лелека, ворона чи гуси принесли»); у народних піснях весняного циклу збереглися мотиви відмикання ключем Вирію, звідки прилітають птахи; за народною легендою, колись ключі були у ворони, але та прогнівила Бога, і ключі було передано іншій птиці (можливо, зозулі, яка покидає вирій останньою), тому й кажуть: «Ворона й за морем літає, та дурна вертає»;
http://ukrlit.org/slovnyk/вирій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020
И всё ж светла, светла дорога
Души, не тронутой тем злом,
Что против Света, против Бога –
Перевези меня, паром.
Как грязь, естествен, неминуем,
Так просит: "Растворись во мне
И превратись в источник, всуе
На вечной погани, волне..."
Сей зла источник постоянен,
Прилипчив, мерзок и упрям;
Самоуверенностью ранен,
Есть результатом многих драм.
Пусть зло со злом и остаётся –
Неужто нам не устоять?
Так пусть душа над ним взовьётся
И приумножит благодать!
И Мир тогда преобразится –
Любови воссиять дадим!
Земля без войн заколосится,
Мечту людей здесь возродим!
13.12.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898025
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.12.2020
Куда забросила судьба
И где заветный кнехт причальный,
Кто мог предвидеть изначально
На кнехте узел, словно бант.
И есть ли тот, кто наперёд
Маршрут рисует душам хитрый,
Замысловатый, чтобы титрам
Раскрыться лишь в конце – черёд.
И, хоть весною, хоть зимой –
Пейзаж в окне, застыв надолго,
Хоть далеко не берег Волги,
Но станет близок и родной...
На эту жизнь судьба одна,
Но в ней букет событий скрытый
И дней, и лет цветущих свита –
В тебе есть целая страна.
Тебе в ней вянуть или цвесть,
Ведь даже якорем припнута,
Не перестала жить по сути,
С рождения святая ВЕСТЬ!
10.12.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897845
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.12.2020
Де ти вчитель мій, Раєвський,
Що маяк в краї пісенні?...
Вчив триматися на сцені –
В ті роки кипіла кров...
Ленкурсантів, мов би Нєвський,
Лишень ти міг р'яно нести,
В неповторні юні верстви –
Перед очі встав ізнов...
Як ми розлучились рано!
...То ж співав я із екрану.
Ваших заповідей славних
Зміг тоді ще зрозуміть –
Як тримати діафрагму,
На опорі – те ж піано,
Не "тягтись" за фортеп'яно,
Забувати слів не сміть.
Таке затишне і чисте,
Вулиць старовинних фрески,
Ще колись купецьке енське...
І подій чудних меди.
Мій Оріхів – дивне місто,
За роками там Раєвський
У Будинку Піонерськім –
Що зі мною назавжди.
08.12.2020 р.
Где учитель мой Раевский
Где учитель мой, Раевский,
Что маяк в края певуньи?...
Разноцветные петуньи –
Те года умчались вспять...
Ленкурсантов, словно Невский,
Словно сказочный подлунный,
Уносящий в дали юны –
Пред глазами встал опять...
Ах как мы расстались рано!
...Пел и даже из экрана.
Ваших заповедей главных
Смог ещё тогда понять –
Как держать мне диафрагму,
На опоре петь пиано,
Не следить за фортепьяно
И слова не забывать...
Хоть в душе остался молод,
Твоих улиц старых фрески
Представлял, прикрывши веки,
где событий череда...
Мой Орехов – дивный город,
За годами там Раевский
В старом Доме Пионерском –
Что со мною навсегда.
08.12.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020
Видите ли, не знаю как вы, а я очень неравнодушен как к запаху, так и к цвету этого чудодейственного растения.
У дома, где прошло моё детство и юность росла синяя сирень, посаженная Мамой, наверное поэтому каждый новый год, в силу её неповторимого запаха, ассоциировался с её весенним возрождением – этими пышными благоухаю-щими гроздьями.
Казалось наступает очередное перерождение всего окружающего пространства этими всепобеждающими, разносящимися по округе жизнеутверждающими запахами.
Церемония преображения в состояние ра-достной приподнятости царила не так долго, как хотелось, но возможно поэтому и учреждалась некоей вехой отсчёта.
Наверное с тех самых пор я свои школьные годы знаменовал, как "...десять синих сиреней..." Они пробежали так быстро, ярко и солнечно..., как один день...
В то время – пятидесятые годы двадцатого столетия – книга действительно была первейшим источником знаний. В первую очередь в школьную и сельскую библиотеки поступали печатающиеся большими тиражами книги классиков российской, украинской и зарубежной переводной литературы различных жанров и на-правлений. Телевидение было ещё в диковину и чтению не мешало.
Вера, духовность конечно же интересовала в более конкретном прикладном, что ли, содержании в уже старших классах, но это понятие в школьном образовании больше сводилось к патриотизму, любви к Родине, к Природе.
Даже от церкви в то послевоенное время на фоне разрушенной немцами средней школы, ос-тались только жалкие очаги (далеко не храмы), особенно по деревням – так, приспособленные помещения с подобием иконостаса и отдельных сохранившихся образов. И посещали их, как правило наши Бабушки.
Найти к примеру такое произведение-откровение, как "Исповедь" Льва Николаевича Толстого, было просто немыслимо. Библия – также большая редкость, к тому же со страхом могла находиться редко в каком доме. Даже книгу о Сергии Радонежском для широкого круга издали только в 1991г. Пятидесятники чуть ли не полулегально собирались на свои заседания.
А такие мысли и изречения, как: "Трояка по природе своей бывает прирождённая вера при-шедшего на Землю: чистая, страстная и тёмная. Человек соответствует своей вере: какова его вера, таков он сам. Чистые поклоняются Богам; страстные – гномам; остальные, тёмный люд поклоняются призракам и сонму духов природы" уже считались крамольными.
Но человека мыслящего всегда интересовала его сущность – кто он, откуда, цель его появления на Земле, как и смысл его жизни?
Конечно середина жизни человека, как обычно, настолько окунает в суету, что ему про-сто недосуг вникать в эти животрепещущие вопросы, ибо наступает период самому заниматься добыванием хлеба насущного для себя и семьи.
Однако сиреневый фон никогда не оставляет его, а если вопрос был поставлен – он обязательно вернётся к нему и ОТВЕТ будет рано или поздно найден. И Свет прозрения воссияет на его пути.
Ибо реликтовый сиреневый фон, сопровождающий и не покидающий, в частности меня, всю сознательную жизнь – хоть и крещённого, но атеиста до пятидесяти четырёх лет, всё же привёл к Вере.
14.01.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897571
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.12.2020
О, летять у повітрі
живі ці картини-листочки,
Такі різного кольору
й настрою в тисячах днів;
Мов би пісні єдиної
так дорогі оторочки –
То Господь направляв і
тебе від біди боронив...
Синьоокі краї, де
тополями встелене небо,
А заграви вечірні
твій зір чарували в красі;
По весні білим цвітом
все кликало ніжно до себе
І я босий в травичці
шовковій ішов по росі...
Дар землі у мені –
почуття живиш щонайтепліші
І лікуєш від болю
розлуки з тобою в цей час.
Думи, думи мої по
цих рідних окраїнах, піші...
Невмируща і вічна
незгасна у серці свіча...
05.12.2020р.
В синеглазых краях
О, летят в поднебесье
живые картины-листочки,
Таких разных цветов и
настрое в дней тысяч вмещать;
Как бы песни единой
так дороги нам оторочки –
То Господь направлял и
тебя от беды защищал...
В синеглазых краях, где
тополями устлано небо,
Яркость зарев закатных
глаза чаровали в красе;
По весне белым цветом
все звало так нежно с потребой –
Я босой по травинках
шелко́вых к ним шёл по росе...
Дар земли во мне – чувства
питаешь теплейшие в строчках,
Да и лечишь от боли
разлуки с тобою в сей час.
Думы, думы мои по
окраинам сказки пешочком...
Так бессмертна и вечна
негаснуща в сердце свеча...
05.12.2020 г.
Авторский перевод с укр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020
(перевод на русский язык ниже)
Це сталося ранньою весною. Відразу після танення снігу – чорнозем був ще вологим і клейким, лип до чобіт, йти було важко, але ж охота сильніше неволі. Я і сусідський Миколка бредемо за моїм Татусем, який несе на плечах рибальські снасті, важким тягарем притискаючи його до землі.
Іноді, в рідкісні роки, відбуваються при великих снігах значні паводки і тоді вода заливає всі навколишні Луки. Тоді до русла ніяк не дістатися.
Але в цей рік вода, не виходячи з берегів, понесла товстий лід по руслу, несучи всі перешкоди на своєму шляху: дерев'яні містки, низенькі кладки на тросах, торішній очерет – останки якого нервово коливалися по берегах річки з боку в бік, немов танцюючи по волі сильної і швидкої течії. Високий правий берег був вщерть заповнений каламутною водою, на поверхні якої пливла риба, що задихнулася взимку під льодом, і всякий мотлох, який річка підібрала на своєму шляху. Зрідка вздовж берега лежали величезні товсті крижини, викинуті течією на сушу, які танули під променями сонця, тихо стікаючи водою. Дочекалися більш теплих часів і безлисті ще в цю пору верби і дика маслина.
Звичайно живу рибу також несло вниз за течією, вона погано орієнтувалася в каламутній воді, чим і користувалися рибалки. Так що мій Батько якраз і був одним з них, завзятий любитель рибної ловлі. Хотів і мене залучити до цього, часто в теплі літні ночі бувало привезе мене на мотоциклі до ставка і під зірками, або при повному місяці, навтикає уздовж берега вудок з дзвіночками, а десь у воді далеко закинута волосінь з грузилом і гачками, на які насаджені черв'яки і вистачало ж у нього терпіння вичікувати... Цілу ніч чатує дзвону, покурюючи цигарку, а дочекавшись – різко підсікає і вже рибині тоді не до сміху. А я в той час сплю собі укритий курткою і дивлюся сни, так і не ставши його послідовником, проте радіючи Татковим безпрограшним успіхам.
Яких тільки рибальських снастей у батька не було для здійснення спортивних рекордів. Ось саме про одну з них я і розповім.
У цей день він скористався так званим "павуком". Чому саме така назва? А дуже просто. Винахід це вкрай простий. На одному кінці досить товстого – до трьох метрів завдовжки держака з дерева, що закінчувався ріжками, якими це знаряддя впиралося в берег, а на кінці іншого кріпилася металева трубчаста хрестовина, в кожну з чотирьох вставлялися довгі, гнучкі товсті лози, вирізані з шелюгів (гостролистий верболіз) десь більше двох з половиною метрів завдовжки. Вони своїми кінцями натягували чотиригранну густу сітку, пов'язану з капронових ниток власноруч батьком. Ця сітка посередині мала гузир, в якому закріплювався шматок макухи, (спресовані залишки соняшникового насіння, після його здавлювання під високим тиском на олійних заводах). Вона служила приманкою для риби, так як і під водою виділяла смачний запах ефірних масел. Управлявся цей пристрій прив'язаною до петлі на хрестовині мотузкою, потягнувши за яку "павук" піднімався над водою для перегляду вмісту.
Так ось саме такий павук Татусь, заздалегідь зібравши його, і опустив на місці, де в річку «Конка» впадав бічний кілометровий обривистий рівчак. У цю мить він був переповнений талою водою, а був він глибиною десь 4-5 метрів. Влітку ж, порослий очеретом і осокою представляв на дні неширокий струмок до одного метра глибини і відводив до річки кришталево чисту, питну джерельну воду. У ній плавали зародки жаб, самі жаби і заходила, ближче до впадання в річку, не дуже велика риба: плотва, довгі, як гадюки – вугри, бобирі (щось схоже на маленьких колючих морських бичків), та ще верховодка. Ми в дитинстві ловили цю хвостату живність в'язаною з лози сапеткою, яку ставили боком, несамовито топчучи мул на дні біля неї, від чого в цій каламутній водичці деяка рибка і попадалася в цей імпровізований сачок.
Так ось, опустивши в робоче положення свій павук, Татусь, притримуючи його від сильної течії, періодично проціджував воду, частково піднімаючи його над нею, для візуального контролю – чи не зловилося щось? Іноді і траплялася плотва або підрейок (невеликий короп).
І ось чудо! Така удача – при черговому підйомі, в павуку несамовито затріпотіло щось величезне, пружне, важке, як порося! Це була здоровенна хижа Щука. Сусід подержав павук, а
Татко спритно довгим сачком витягнув цього "звіра", який ще досить довго борсався в ямці на березі, то роззявляючи, то закриваючи велику зубату пащу.
Поки сусідський Коля бігав за легким одноколісним візком для перевезення трави, щука остаточно заспокоїлася і ми її, вкинуту Татком, повезли додому. На одній із зупинок Колю розібрало бажання помацати в її відкритій пащі язик. Я його не зміг відрадити і ось він вже тихенько вставив свого пальця в зубату пащу. Раптом, абсолютно нерухома Щука якимось інстинктивним рухом закрила рот.
Тільки-но гострющі зуби вп'ялися в Миколкин подарунок, як він дико заволав! Несамовиті крики тривали до тих пір, поки я товстим шматком дроту, що підвернувся, не роздійняв її підступну хижу пащу. Миколка сидів приголомшений і розглядав свій поколотий з двох сторін палець, з якого капала кров. Тут вже прибігли наші перелякані матусі. По прибуттю на місце, страждальцю перев'язали палець і прочитали лекцію з техніки безпеки, а також заспокоїли не в міру допитливого дослідника.
Щука завісила десь близько шістнадцяти кілограмів. Рекорд Татуся так і залишився непобитим.
Щука
рассказ
Это случилось ранней весной. Сразу после таяния снега – чернозем был ещё влажным и клейким, лип к сапогам, идти было трудно, но охота сильнее неволи. Я и соседский Коля бредем за моим Отцом, который несет на плечах рыболовные снасти, тяжелым грузом прижимая его к земле.
Иногда, в редкие годи, происходят при больших снегах значительные паводки и тогда вода заливает все окрестные луга. Тогда до русла никак не добраться.
Но в этот год вода, не выходя из берегов, понесла толстый лед по руслу, унося все преграды на своем пути: деревянные мостики, низенькие кладки на тросах, прошлогодний камыш – останки которого нервно колебались у берегов из стороны в сторону, словно танцуя по воле сильного и быстрого течения. Высокий правый берег был до отказа заполнен мутной водой, на поверхности которой плыла рыба, задохнувшаяся зимой подо льдом, и всякий хлам, который река подобрала на своем пути. Изредка вдоль берега лежали огромные толстые льдины, выброшенные течением на сушу, которые таяли под лучами Солнца, тихо стекая водой. Дождались более теплых времен и безлистные ещё в эту пору ивы и дикая маслина.
Конечно живую рыбу также несло вниз по течению, она плохо ориентировалась в мутной воде, чем и пользовались рыбаки. Так что мой Отец как раз и был одним из них, заядлый любитель рыбной ловли. Хотел и меня привлечь к этому, часто в теплые летние ночи бывало привезет меня на мотоцикле к запруде и под звездами, или при полной Луне, наставит вдоль берега удилищ с колокольчиками, а где-то в воде далеко закинутая леска с грузилом и крючками, на которые насажены черви и хватало же у него терпения выжидать... Целую ночь караулит звона, покуривая сигарету, а дождавшись – резко подсекает и уже рыбине тогда не до смеха. А я в то время сплю себе укрыт курткой и смотрю сны, так и не став его последователем, однако радуясь его беспроигрышным удачам.
Каких только рыболовных снастей у Отца не было для осуществления рыболовных рекордов. Вот именно об одной из них я и расскажу.
В этот день он воспользовался так называемым «пауком». Почему именно такое название? А очень просто. Изобретение это крайне простое. На одном конце довольно толстого – до трех метров длиной держака из дерева, заканчивающегося рожками, которыми это орудие упиралось в берег, а на конце другого крепилась металлическая трубчатая крестовина, в каждую из четырех вставлялись длинные, гибкие толстые лозы, вырезанные из шелюгов (госторолистий ивняк) где-то более двух с половиной метров длиной. Они своими концами натягивали четырехгранную густую сетку, связанную из капроновых нитей собственноручно Отцом. Эта сетка посередине имела гузырь, в котором закреплялся кусок жмыха, тоесть макухи (спрессованные остатки подсолнечного семени, после его сдавливания под высоким давлением на масличных заводах). Она служила приманкой для рыбы, так как и под водой источала вкусный запах эфирных масел. Управлялось это устройство привязанной к петле на крестовине верёвкой, потянув за которую "паук" поднимался над водой для просмотра содержимого.
Так вот именно такой паук Папаша, заранее собрав его, и опустил на месте, где в реку «Конка» впадал боковой километровый обрывистый приток. В этот миг он был полнехонек талой водой – глубиной 4-5 метров. Летом же, поросший камышом и осокой представлял на дне неширокий ручей до одного метра глубины и отводил к реке кристально чистую, питьевую родниковую воду. В ней плавали зародыши лягушек, сами лягушки и заходила, ближе к впадению в реку, не очень крупная рыба: плотва, длинные, как гадюки – угри, бобыри (что-то похожее на маленьких колючих морских бычков), да еще верховодка. Мы в детстве ловили эту хвостатую живность вязанной из лозы корзиной, которую ставили боком, неистово топча ил на дне возле нее, от чего в этой мутной водичке некоторая рыбка и попадалась в этот импровизированный сачок.
Так вот, опустив в рабочее положение свой паук, Батя, придерживая его от сильного течения, периодически процеживал воду, частично подымая его над ней, для визуального контроля – не поймалось ли что-то? Иногда и попадалась плотва или подреек (небольшой карп).
И вот чудо! Такая удача – при очередном подъеме, в пауке неистово затрепетало что-то огромное, упруггое,увесистое, как поросенок! Это была здоровенная хищная Щука. Сосед подержал паук, а Батя ловко длинным сачком вытащил этого «зверя», который еще довольно долго барахтался в ямке на берегу, то разевая, то закрывая большую зубатую пасть.
Пока соседский Коля бегал за лёгкой одноколесной тележкой для перевоза травы, щука окончательно успокоилась и мы ее, заброшенную Отцом, повезли домой. На одной из остановок Колю разобрала охота потрогать в ее открытой пасти язык. Я его не смог отговорить и вот он уже тихонько вставил своего пальца в зубатую пасть. Вдруг, совершенно неподвижная Щука каким-то инстинктивным движением закрыла рот.
Едва острющие зубы впились в Николкин подарок, как раздался дикий вопль! Душераздирающие крики продолжались до тех пор, пока я попавшимся толстым куском проволоки не раздвинул её коварную хищную пасть. Коля сидел ошеломленный и разглядывал свой поколотый с двух сторон палец, с которого капала кровь. Тут уже прибежали наши перепуганные мамаши. По прибытию на место, страдальцу перевязали палец и прочли лекцию по технике безопасности, а также успокоили не в меру любознательного исследователя.
Щука завесила где-то около шестнадцати килограммов. Рекорд Бати так и остался непобитым.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020
пісня
Село. Вечір. Місяченько
Погляд посилає,
В один голос соловейко
Пісеньку співає...
Під вербою плинуть води
У краї далекі,
Але літньої погоди
Дома сплять лелеки.
А в хатах вогні тепліють –
За столом вечеря.
Навіть вітер стих, не віє,
Боже милосердя.
Ось й Іванко нишком з хати,
Жде Софійка мила;
Посміхнулись Батько й Мати –
Ой, не поспішили б...
Все в житті чи передбачиш,
Покоління нове,
Їм шляхи свої означать
В шепотах кленових...
02.12.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
Ах жаль, что попусту
теряем время сами,
Но ведь ты помнишь
наши встречи под часами...
Сердца так колотились
в ожиданье –
Неповторимы, памятны свиданья...
Святое время, не вернёшься,
знаю, всё же
Жизнь продолжается
и рано нам итожить;
Твои глаза,
что кладезь откровенья –
Люблю тебя,
источник вдохновенья!
Прелестна осень,
в сказке кружишься листами
И Млечный Путь
отмечен нашими звездами...
Продли, о Боже
дни, что даришь свыше –
Загадок Мир,
в котором мы всё ближе.
29.11.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
Ах волны вы души
Мечты о жизни
Прекрасны малыши
Фантазий брызги
Что сбудется что нет
Дороги ваши
В какую быль билет
Где лучше краше
Времён в которых жить
Не выбирают
Ведь люди не стрижи
Пешком "летают"
Костры сердечных мук
Кто предвещает
Кто настоящий друг
Потом узнаешь
Ах волны вы души
Мечты о жизни
Зачем-то так спешит
Да не в Добрыни
А мудрость лишь потом
Распишет сказку
Которая мостом
Меж жизней ласки
27.11.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896337
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.11.2020
морем прибрежным
камнями блестящими
шумом прибоя
встречаю рассвет
синими водами
крабами спящими
сколько ж люблю тебя
море я лет
сколько штормов
меня радуя
грохотом
пеной блестящею
всё обнимал
дух водолея
характера похотью
бил о борта
рвал капроновый трал
парусом дальним
притягивал взоры всех
в штиль изумрудный
ты тихо молчишь
ранними утрами
с чайками ссоришься
солнце ласкает
ты сладкая тишь
в воды прозрачные
я погружаюся
тихо иду
как в парном молоке
сколько с блаженством
твоим я встречаюся
дань остаётся
касаньем в руке
23.01.2013г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896217
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.11.2020
Неню моя Неню
Пісня лебедина
Пам’ятаю денно
Хату що за тином
Все так неймовірно
Швидко відлітає
І від того гірко
Розлучатись з раєм
Неню моя Неню
Не дістать далеко
Десь літає ймення
Як ота лелека
Як ота хмаринка
Що розвіяв вітер
Зглянься на хвилинку
Усміхнись як літо
Чиста, як росинка
З сумом проводжала
Не барися синку
Бо зосталось мало
Час то Божа птиця
Крильми змах й немає
В світі як годиться
Жить правдиво маєм
І тоді дорога
Легко піддається
Щастя йти до Бога
Спокій в душу ллється
Неню моя Неню
Ти прости бо грішний
Ласки дав чи жменьку
І тепер невтішний
25.01.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2020
километры или вёрсты
Нам спешащим поездам
платья разные невестам
а пути все только нам
и мелькают перекрёстки
то Вселенной то Земли
ветер звонкий часом хлёсткий
сердце только лишь велит
свет весенних возрождений
полустанок летних гроз
остров осени как гений
рельсов след в морозы врос
так в любви бывают вёсны
летний знойный бриз ночей
чувств осенних перехлёсты
иней встреч всего горчей
31.01.2013г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896050
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.11.2020
Морозець щонайперший
по листу вдаряв,
Роздягнув цей горіх "під горіх".
Вітерець надуває пронизливо міх
І по листу бігцем по дворах.
Осінь знає – скінчились
її всі права,
Грудень в сіни до неї проліз,
Бо тепер він усьому стає голова –
До зими, люди добрі, круїз.
Що ж, не вперше
димок з димарів в небеса –
В іній вкрились діброви й сади.
Хай не буде між нас ворожнечі й біди,
В Новий рік, щоб збулись чудеса.
Обійнятися всім
в нелегкі ці часи,
Повернутись до Божих чеснот.
Ці почути – Природи, до нас голоси,
Відродити Вселенський свій код.
23.11.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020
Раздел уж персик ветер злой,
Всё ж разговор вести пытался с нами;
Легко так шапки снял руками,
Над головой несясь стрелой,
Прикинувшись в морях волна́ми...
Так ты шутник иль музыкант –
Со всех труб выдуваешь дивны звуки?
Лист гонишь в миг под виадуки,
То вдруг закружишь вихрь-гигант,
Стреляя всем, как из базуки.
Ещё недавно отдыхал.
Лежал песок и чайки над волнами,
Крылом рисуя голограммы,
И возникал вдруг Тадж-Махал –
Там, в бирюзе по-над горами...
И вот теперь средь ноября
В сон уходяща прелесть листопада...
Туч серых движется армада,
Глотая клекот журавля.
Ты, ветр, совсем нам не награда
И стал заметно всё наглей –
С домов срываешь крыши, как пушинку,
Иголки будто, не песчинки...
В укрытие, друзья, скорей:
Летят градины, толи льдинки!
22.11.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895783
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.11.2020
Наші крила омріяна пісня
Ці волошки і маки й ковил
У руках землі ві́трами війся
Світлий образ душевності крил
Почуття незборимі від серця
Мов би хвилі любові й добра
Ми джерело від Бога шлем терцій
Над мотив життєдайний щораз
Стан коли не підрізані крила
Від душі до душі несемо
На священних небесних вітрилах
В щасті жити біблейське письмо
21.11.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
Пароход по реке, по реке –
По реке, как по синей строке,
И волною расходится жизнь,
Драгоценная плещется синь…
Я смотрю за кормою на след –
Он уйдёт навсегда, навсегда,
Белой пеной расписанных лет,
Бесконечного времени в даль…
Растворится в немых облаках,
В моих песен живых голосах,
В пароходе, плывущем рекой.
Не спеши, моё время, постой…
Только плещутся воды в ответ.
В отражении – солнечный свет…
От себя никуда не сбежишь.
Чайки, лето да мысли… и тишь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895485
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.11.2020
За хмаринами на небі –
Десь за сім замків для нас,
Не летить в той край і лебідь,
Стежка не веде льняна...
Ось хіба рушник Матусі,
Де троянд й ромашок цвіть –
Крізь молитву й сон примусить
Радісну донести вість.
Часто нам земним не втямки –
Там все знають, а не тут,
Звідти всі пророчі знаки,
Плани майбуття й статут.
За хмаринами на небі –
Десь за сім замків для нас,
Все розмірено, далебі*,
Праведно і без прикрас.
18.11.2020р.
*ДАЛЕБІ вст. сл. розм. Правду кажучи, справді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020
Це не реклама, це самоспасіння!
Профилактика коронавируса Митяев Святослав.
https://www.youtube.com/watch?v=7UFOWYt7r-o&feature=youtu.be
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020
Поле, поле, поле –
пустынная тишь,
шелестит подсолнух,
Безветрию супротив.
Что ж вы честны, голы –
Под небом здесь, слишь?
– Так ведь межсезонье
И тучи серее крыш...
Стихли давно роли,
Черны стволы, вишь?
Только не в зоне,
Легко нас теперь простишь...
Поле, поле, поле...
В осени стоишь –
Изредка клаксоны,
На мир неправдив глядишь.
Ну не в Неба ж воле,
Безвременье ниш?
Воронью приволье –
Над людом легко паришь...
17.11.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895276
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.11.2020
Словно странник
Поэт в Мир заброшенный
И вскормлён был
Родимою Отчиной
Как непросто
С земными красотами
Здесь людей судьбы
Разные сотканы
Эх дорога
Кудряво несущая
Что-то сущее в ней
И не сущее
В этом весь он
Наш странник надсуетный
Ни греха его нет
А ни суд-вины
Словно странник
Поэт вдаль глядящий
Может ранний
Но крест всё же тащит
Неприкаянный
Не приземлённый
Взгляд витающий
Неразделённый
Весь прозрачный
Тот мир и манящий
Светел чист...
Этот – красною пращей...
Выбран быть
Между правдой и ложью
Может Небом был
Рукоположен...
Вячеслав Шикалович
26.10.2014г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895134
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.11.2020
О жизнь земная
Есть качели
То вверх то вниз
То взлёт то грусть
Кто застрахован
Сесть на мели
Рулетки обойти
Игру
Ведь в этом суть
Земных походов
Земных потерь
Но с пепла встать
Полёт над пропастью
Знак рода
Славяне мы
Как предки встарь
Взгляд всё же соколом
С вершины
Сквозь испытания
Пройдя
Другие виденья
Картины
Хоть времена
Лик не щадят
А осень
Пеленою броской
Глядит задорна
Высока
Льют мудростью
Глаза Пророков
Течёт Вселенская
Река
15.11.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895063
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.11.2020
О Дана – Дано
Всі хочуть крила
Всім би літати
Цей сум немилий
Та й покидати
З-за хмар вдивлятись
В маленьку Землю
А налітавшись
То й знов до Зело
До злаків й прісно
Земної пісні
Калини квітів
Земного світу
Очей коханих
О Дана – Дано
В роботі тяжко
В польоті гарно
30.04.2013р.
Лише одна з орбіт
По сходинках
по родимках
знаменням
по зірках
німий немов
все подумки
шукав я сон
в віках
у сні якімсь
тебе знайшов
припала до душі
та сон ховає
як покров
чи таїну
в вірші
ти так далека
й так близька
чи ж любий
я тобі
яка ж і де
в яких віках
щаслива жде
з орбіт
31.01.2013р.
В отчим раю
Від шелестіло
Відгомоніло
Срібне дитинство
В милім краю
Те що і серце
Й душу зігріло
Крила сповило
В отчим раю
Там колискова
Пісня зосталась
Ніч цвіркунова
Неба єлей
Споминів ніжних
Завжди замало
Станув в капіж сном
Дивних лелек…
07.07.2013р.
Білі сяйва
Білі сяйва в білих зимах
Рідні, славні й незабутні –
Світять й досі – я живу у серці з ними.
Щасливіші й ці ось будні,
З тих часів сніжинка-рима
Посміхається у цім безсніжнім грудні…
Впав прозорий лід під ноги –
Ми по ньому аж до школи,
Там потріскують до майбуття пороги.
Ясно світлі думи голі,
Що версталися в дороги,
У життєві сторінки своєї долі…
Білі мрії, сни шовкові,
Як любов та щонайперша –
Світ так милий в спогляданні й кожнім слові.
Так хотілося все звершить
І сніжинки в путь готові,
Білі сяйва й білі зими завше в серці…
25.12.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
Памяти Савиновой Екатерины
Бурлакова Фрося из кинофильма
"Приходите завтра"
Ах это солнышко средь поля,
Глаза – ромашки, две луны.
Ах этот ветер – вольным воля,
Есть души радости полны;
И ею делятся, как песней
Обыкновенный соловей
И день становится чудесней,
А свет всё льётся с под бровей...
Ведь непосредственность, что сказка,
На крыльях ангельских полёт...
Природы с детства видеть краски,
Мечты добиться – высший взлёт!
Но жизнь земная – будней школа,
Изнанка сказки, лучше б сон...
И без цветов так голо поле,
Быть в мире этом ли резон...
12.11.2020г.
43 года жизни: 26.ХІІ.1926 - 25.ІV.1970г.г.
" Раскрывая тайны звёзд": Екатерина Савинова
https://www.youtube.com/watch?v=poTW2ZpMKV8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894781
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.11.2020
В вікнах сизий плин
Тінями хмарин
І журливу пісню піє осінь
Де старенький тин
Не скрипить вже млин
Лише стіни все сіріють йдосі
Хочеться й мені
Підспівать в вікні
Ранок віддзеркалюється в росах
Чи життя чи в сні
Дні оті шепніть
З прадідів снопів пучок колосся
Ось стежина таж
Й річки берег наш
Де ми з очеретом гомоніли
Дзюркотить вода
Каже не біда
Осінь закотилась в душу мила
Двох лелек з гнізда
Осінь зве руда
З річкою життя і їхня пісня
В вирій вже тепер
Рідний край завмер
Кличе золотава осінь пізня
09.11.2020р.
Так поёт печально песню осень
песнь
Стая сизых туч
Солнца с тени луч
И поёт печально песню осень
Где плетень средь лип
Мельницы где скрип
Серых стен старинных прячет просинь
Хочется и мне
Ей подпеть в окне
Утро увлекает в звёздных росах
В жизни иль во сне
Вновь шепните с дней
Прадедов снопов пучок колосьев
Вот тропинка та ж
Речки берег наш
Где мы с камышом тогда шептались
Всё журчит вода
Вроде не беда
В душу так ласкаться осень стала
Аистов с гнезда
Каждый год всегда
Осени призывная ждёт песня
В тёплые края
Через три моря
Улетать до дней далёких вешних
09.11.2020 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020
На мелодию романса:
"Не пробуждай воспоминаний"
Река любви
романс
Река любви всё побеждает,
Она божественна всю жизнь
И песнь её преобладает –
Тоски, печали падежи...
Лишь с ней сильны, все рифы, беды
Нам по плечу во все шторма –
Как мать сопровождает следом,
Она и есть судьба сама...
Коль, надругавшись, позабудешь
Её надёжное плечо –
Как будто станешь ты заблудшим,
В потёмках бродишь со свечой...
Река любви, а берегами
Все испытания идут,
Она главней всего, веками –
Любовь есть Бог, побед редут.
05.11.2020г
Минусовка мелодии романса
"Не пробуждай воспоминаний":
https://backingtrackx.com/minusovka/213350/
boris_shtokolov/ne_probuzhdai_vospominanii.html
«АХ, ЭТО БРАТЦЫ, О ДРУГОМ!»
Думали о страдающей душе, а пришлось говорить о красивом слове; пытались проникнуть в эстетику романса, а рассуждали об этике любви; вникали в тайну трепетного слушания романсного слова, а вышли из XIX века в век нынешний; собрались было вслушаться в романсную классику золотого девятнадцатого, а услышали романсы нового дня; говорили о музыкально-поэтических усладах слуха, а прикоснулись едва ли не к самому главному — что дает романс человеку в его жизни, восполняя недостающее, но необходимое.
Посчитали было романс песней особого предназначения и особого художественного качества, как тут же оказалось, что романс — больше самого себя. Им может быть при определенном повороте мысли драма, рассказ.
Углубились в романсное слово, а оно стало музыкой, которая сама по себе — отдельно — только и ждала, чтобы ее словесно рассказали, досказали.
Говорили о другом, а сказали все-таки о романсе. Думали о романсе, а прикоснулись к личному, человеческому существованию, которое в безромансном своем бытии неполно, ущербно.
Романс как общекультурная человеческая ценность, необходимый фрагмент человеческого существования представляет собой естественное сочетание достоверности и мечты. Он — воплощенное чаяние. Даже если тот, кто слушает романс, в преклонном возрасте, то и тогда он возьмет у романса свое: чаяние предстанет как бывшее в молодые годы («Были когда-то и мы рысаками…»). Больше того. Романс дает иллюзию достижимости недостижимого.
...романс — это живой лирический отклик души народа, творящего свою героическую историю.
Вадим РАБИНОВИЧ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
Ця затишна осінь пливе берегами –
І правий, і лівий чарують й біжать...
Із пам'яті... перші вивчаю я гами,
Десь: "...Тихше, бо ж грає" – то чується Мама...
Враз – зустрічні потяги в вікнах шумлять!
Всі станції здавна так близько знайомі,
Бо їх силуети і вдень , і вночі
Впізнав би в снігах, чи при блискавці й громі,
Як закутки в ніч у батьківському домі...
О Боже, від споминів нам не спочить...
Тож бігли роки і мінялись вагони,
Все це за однісіньке наше життя!
Телевізор, транзистор, комп'ютер, смартфони...
Ось осені блюзи, мов плач саксофону,
Під стукіт коліс – поминальна кутя...
04.11.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020
О як я чекав душевного повернення
І серця стуку твого
Тут поглядами навпроти
Ми так зараз близькі, як ніколи
Чи потрібні нам слова
По волоссю веду рукою
Як в дитинстві віднесеному рікою часу
У ті швидкоплинні роки
Коли ти в дитячому садку не могла відірватися від мене
А вихователька брала тебе на руки і всіляко заспокоювала
Зате я по дорозі на роботу все ніяк не міг заспокоїтися
Життя жорстока штука
У неї свої правила і свої зумовлені уроки
...Ми непомітно старіли а ви дорослішали
І кожен йшов по своїх щаблях земного буття
Дороги життя не бувають рівними
Радісні події чергуються з менш радісними
І весь час треба приймати рішення
Бажано не поспішно
Враховувати наслідки
Радують цвітіння
Засмучують листопады
Все безперервно змінюється
Суєта застить очі, грубіють почуття
Ми опиняємося по різних кінцях доріг
А душа батьківська ніколи
Ніколи не перестає уболівати вашими успіхами і невдачами
Ви відстоюєте свою думку
Наш життєвий досвід часто відкидається
І це зрозуміло
Вам самим проходити випробування визначені долею
Кожен вік має свої особливості і підводні камені
Тут і фізіологія і психологія
І сумісність характерів і обставини
А основа особистого земного буття духовне підняття
Зустрічі ж наші все рідше
У молодих період розкидання каменів
А у нас підійшов час їх збирати
Підсумок пережитого
Все це розуміючи
Цінуєш рідкісні зустрічі
Приторкання сердець
Неприйняття перешкод
Часто надуманих і несуттєвих
Проте заважаючих повному одкровенню...
О як я чекав душевного повернення
Колишньої спорідненості наших божественних душ...
листопад 2020р.
О родстве душ
эссе
О как я ждал душевного возврата
И сердца стука твоего
Здесь взглядами напротив
Мы так сейчас близки, как никогда
Нужны ли нам слова
По волосам веду рукою
Как в детстве унесённом рекою времени
В те быстротечные года
Когда ты в садике не могла оторваться от меня
А воспитательница брала тебя на руки и всячески успокаивала
Зато я по пути на работу всё не мог успокоиться
Жизнь жестокая штука
У неё свои правила и свои предопределённые уроки
...Мы незаметно старели а вы взрослели
И каждый шёл по своим ступеням земного бытия
Дороги жизни не бывают ровными
Радостные события чередуются с менее радостными
И всё время надо принимать решения
Желательно не поспешно
Учитывать последствия
Радуют цветения
Печалят листопады
Всё беспрерывно меняется
Суета застит глаза, грубеют чувства
Мы оказываемся по разным концам дорог
А душа родительская никогда
Никогда не перестаёт болеть из-за ваших удач и неудач
Вы отстаиваете своё мнение
Наш жизненный опыт часто отвергается
И это понятно
Вам самим проходить испытания предначертанные судьбой
Каждый возраст имеет свои особенности и подводные камни
Тут и физиология и психология
И совместимость характеров и обстоятельства
А основа личного земного бытия подняться духовно
Встречи же наши всё реже
У молодых период разбрасывания камней
А у нас подошло время их собирать
Итожа прожитое
Всё это понимая
Ценишь редкие встречи
Соприкосновения сердец
Неприятие препятствий
Часто надуманных и несущественных
Тем не менее мешающих полному откровению...
О как я ждал душевного возврата
Былого родства наших божественных душ...
ноябрь 2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
Душа оголена, осіння ,
Бреде по світу манівцем;
Закинута крізь покоління –
Не в чорно білий, олівцем...
Світ фантазійне різнобарвний,
Так притягальний, не чужий,
Від всього чорного він банний,
Ось в цьому хочеться нам жить.
Тож в серці від краси знемога,
З'являється легкий політ...
В цім чудо-сотворінні Богом –
Кришталь зірковий, може слід?...
А легкість в серці, мов на крилах –
Це саме те, що Він хотів,
Щоб лиш Любов текла по жилах,
А люд творив безкрайність ДИВ...
То ж мабуть збились ми з дороги
І натворили стільки кривд...
03.11.2020р.
Размышления
Душе осенней, оголённой,
Брести неведомым путём;
Заброшенной сквозь поколенья –
Не в черно бел, карандашом...
Мир фантазийный разноцветный,
Навстречу озорной бежит
От черноты отмытый, светлый,
Вот в этом хочется нам жить.
И в сердце радости так много –
Полётом спорится ответ...
В сим чудо-сотворенье Богом –
Хрусталь со звёзд, а может след?...
А лёгкость в сердце, как на крыльях –
Куда хотел - нас Бог веди,
Чтоб лишь любовь текла по жилах,
Творили б мы безбрежность ДИВ...
Так может сбились мы с дороги,
Ведь столько бед – ты погляди!...
03.11.2020 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
Сегодня День рождения Ольги. Накануне думал
как поздравить её, чтобы светло и необычно...
Но... мы предполагаем, а Бог располагает...
Куда улетаешь, Мамочка,
в какие такие края?
Помню, катала на саночках
маленькую меня...
Прижавшись – спасенье в нежности
и детские беды уйдут...
Не думаем о неизбежности,
что не обойти беду...
Ведь, что б ни случилось – к Мамочке,
наш самый сердечный друг.
Заменят любые подарочки
внучатам твой Свет вокруг.
Простишь небезгрешных, вот таких –
каких создала эта жизнь...
О, как же тяжёл прощанья миг
и пустоты миражи...
Такая вот жизнь конечная,
придумана здесь на Земле.
Обнимут Пути всех Млечные,
хоть даже и в звёздной мгле...
Вячеслав Шикалович.
Как-то разговорились при встрече - оба интересовались философией мироздания, эзотерикой... Это и в стихах отражалось наших и всегда неразрывно сочеталось с христианством. Нас привлекала научная сторона объяснения тайн Мироздания.
В один из Дней её рождения я написал посвящение, которое сегодня прозвучит совсем необычно:
Посвята Ользі Дубінянській
Поталанить й тоді крізь віки
Серед хвиль і сріблинок трави,
Розмітаючи листом роки,
Вже назустріч появитесь Ви.
Ольга Дубінянська
Вік за віком
Крокують Планетою
Як розлуки,
То й зустрічі, в час…
Там срібляться Світи
Й Місяць, зрештою,
Божий посох,
Зоря, чи свіча.
Як у казці
Так дружній і чистий
Погляд-красень
Відлунням ріки –
Шлеш послання
У трепеті листу,
Ким в майбутнім
Житті нарекли?
Як впізнати тебе
На Землі?
Коли там
Не зустрілися знов…
Сон незбутній
У долі велінь,
Не відгаданий
Мрії покров…
Вік за віком
З зіркових я брам –
Гостювати
В уявний цей Світ.
З забуття
Обізвися, мій брат,
За прозорою
Товщею літ…
Серед хвиль
І сріблинок трави
Шепче Вічності
Вітер надій.
Зір Отець
Близь стоїть, голови,
А крізь сон
Бач - махаєте Ви…
Вячеслав Шикалович
02.11.2013р.
На світлині я стою навпроти Ольги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
Песня на мелодию песни известного
барда из Ленинграда
Александра Городницкого: "Снег"
Дождь
песня
Тихо верстается дождика всхлип,
Капля за каплею вниз...
Там за окном новый осени клип,
Листик в задумке завис –
Думы ли слов человечьих,
Красок круженья финал,
Всё ж обнимает нас Вечность,
Прочит весною скворечность...
...Листик свой путь всё листал...
Припев:
Дождь, дождь, дождь, дождь
Здесь среди красок осенних,
Наш долгожданнейший друг, осени вождь:
Дождь, дождь, дождь, дождь,
Капель прощальное пенье,
В переплетенье узорчатых рощ –
Дождь, дождь, дождь.
Город в убранстве красот ноября
Под ноги листья кружа́т...
Длятся мечты сентября, октября –
Капли по листьям шуршат...
Глядя в окошко, обнявшись,
Книгою – жизнь расстелив,
Вновь пробежимся по наших
Милых картинах гуашью,
Встреч юных дней возвратив...
Припев:
Дождь, дождь, дождь, дождь
Здесь среди красок осенних,
Наш долгожданнейший друг, осени вождь:
Дождь, дождь, дождь, дождь,
Капель прощальное пенье,
В переплетенье узорчатых рощ –
Дождь, дождь, дождь.
Где нас судьба не носила с тобой
Средь испытаний дорог?
С благословенья любови прибой,
Стражем невидимый Бог.
С благоговеньем на небо –
Там наши звёзды горят,
Света держателю Фебу*,
Божьему веруем хлебу,
Души им благодарят.
Припев:
Дождь, дождь, дождь, дождь
Здесь среди красок осенних,
Наш долгожданнейший друг, осени вождь:
Дождь, дождь, дождь, дождь,
Капель прощальное пенье,
В переплетенье узорчатых рощ –
Дождь, дождь, дождь.
01.11.2020г.
https://x-minus.me/track/81878/снег
Аполлон (*Феб), греч. — сын Зевса и титаниды Лето,
бог света и солнца, охранитель жизни и порядка..,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
У засвіти, у сиву поволоку
Часу Твого, святе творіння див…
У кришталеву і слизьку протоку
Натхнення, душу ніжну відрядив.
А їй болить ось ця недосконалість
Синів землі, низький примітивізм;
Падіння в прірву з Божої моралі,
(Христос явив). В умах застряг той віз…
«Переболять і цим» – Хтось шепче зверху,
Бо знає більше, далі в тім часу,
Що майбуттям у нас тут дома зветься
І додає: «Крізь час перенесу –
Крізь засвіти і сиву поволоку,
Ганьбу і кров, занепад, страх і смерть,
Земні капкани і безумств пороки,
Крізь пояс астероїдів, комет –
Діждатись всім осяяння свій мед…»
10.05.2010р
Боль и мёд
В неведом мир, в седую поволоку
Твоих времён святых, творенье див…
Хрустальною но скользкою протокой
Душ нежных, вдохновенных отрядил.
Но им болит несовершенство знаний
Сынов земли и дум примитивизм;
Паденье в пропасть с Божией морали,
(Христос явил). В умах застрял сей криз...
"Переболят всем" - шёпот сверху льётся,
Ведь знают больше, дальше всех времён,
Что будущим у нас тут дома звется,
"Сквозь время будет всяк перенесён –
Сквозь все миры, седую поволоку,
Позор и кровь, упадок, страх и смерть,
Земных капканов и безумств пороки,
Сквозь пояс астероидов, комет –
Дождаться озарения всем мёд…»
10.05.2010 г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020
Жизнь моя... песнь моя...
Неба есть кружение,
Звёзд хрусталь... Высота...
Тайная река...
Твой орлиный полёт –
Чьё то ж есть веление?
Словно мудрость несёт
Нас над суетой...
Жизнь моя, песнь моя,
Словно и бескрайняя,
Средь дорог, среди гор,
На земле полей –
Где курганов чета
В серебристом инее,
Как прирос я к тебе
Сердцем и душой...
Жизнь моя... песнь моя...
Ты моё моление
И несёшь в фиолет
За пределы дней...
Очарован тобой
И Благословением,
Чьё дыхание есть –
Поступью любви...
Жизнь моя... песнь моя...
Неба есть кружение,
Звёзд хрусталь... Высота...
Тайная река...
04.12.2004г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893404
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.10.2020
Детство ты моё,
небо ты моё,
Розовым тебя помню.
О, рассвет родной,
солнцем окрещён,
Светом Жизнь мою – полни.
В сказочной дали
ты сверкни лучом,
К жизни позови вечной;
С тех святых времён
молви о былом,
Зазвучи во мне песней.
Громом отзовись
и стряхни слезу
С деревов моих вёсен,
Ветром приласкай,
словно наяву,
На висках мою проседь.
Солнечным лучом
обогрей меня,
Загляни в мою Душу;
Я ли не твой друг,
радость охраняй –
Лишь тебя готов слушать.
Без тебя не жить,
небо во Христе,
Хмуришься сейчас или –
Улыбнёшься мне
в капле на листе
Нежных и земных лилий.
Детство ты моё,
Небо ты моё –
вы Души моей – совесть.
О, рассвет родной,
солнцем окрещён,
Жизни ты моей – повесть.
23.10.1998г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893403
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.10.2020
Береги моїх днів
У світлині блакиті
Звуть в кленові краї,
У весняні світи,
Де заплави й луги
І верби зелень-віти,
Чари вранішніх снів
Й незабутніх стежин…
Береги моїх днів
В солов’їному співі.
Потопають гаї
У барвінковім тлі.
Небеса в тій порі –
То рожеві хмарини,
Що так збуджують кров,
Душу звуть в майбуття…
Береги моїх днів –
Чистих помислів світло,
Чорнобривців й бузку,
Та фіалок розлив…
Ласка Маминих рук
І любов її вічна,
Батька погляд крізь час,
Не покинуть мене…
14.01.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020
"...Я флейта у губ божественного Пастушка..."
Мысли и афоризмы Шри Ауробиндо
Вечная загадка
Теряя душу – кто мы в жизни этой?
Страх смерти – паспорт в зазеркальный мир
И по себе неверием дуплетом...
– Дыханье Божье мы, природы есть эфир.
Как широки для нас природы крылья,
Коль с нею мы в ладу, в гармонии живём.
Глаза небес: "– Ведь Дал всё в древней были?"
В неведении люд: " ...Куда плывём???"
26.10.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893037
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.10.2020
Где-то трамвайчик из сна летит,
кликнет звоночком: " – Привет!"
Здесь я влюбился без памяти
в девы волшебнейший Свет...
В юности неповторимости
встретили нашу звезду –
ласковой Божией милостью
в буйном весеннем саду...
Припев : В этом тёплом небесном краю
город солнца обнимет, нечаянно –
Симферополь, так пылко люблю
и с тобою, мой друг, не случайно мы.
Звёздная ночь, как поклонница,
встречные шлёшь нам огни.
Ляжет стихами бессонница
в очарования дни...
Сколько б с тобою не прожили,
всё ж благодарны судьбе.
Тропка ли есть здесь нехожена?
Город – спасибо тебе!
Припев: В этом тёплом небесном краю
город солнца обнимет, нечаянно –
Симферополь, так пылко люблю
и с тобою, мой друг, не случайно мы.
10.11.2012г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892898
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.10.2020
Перед очі мої
Дивний берег надій
Де з лелеками був я у змові
Те що міг не зберіг
Все далеко пішло
Та все кличе все кличе і кличе
Васильки і полин
Дикий мед тих стежин
Ви простіть моїх таїн дороги
Маки дому де жив
Де піснями літав
Аж за овид й не зміг зупинитись
О лелеко як би
Ти змогла донести
Розпростерши широкії крила
В дивний берег надій
Де що міг не зберіг
Де зосталася серця частинка
22.10.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020
* * *
У Ляйпцигу осінь –
так близько... й далеко...
І серцю не досить,
десь гусячий клекіт
над шпилями може
й твоїми у леті,
що не допоможе
домчати в кареті...
туди, де колись я
у вулицях літа
неспішно вдивлявся,
де міста палітра.
Вже Ратушу но́ву
укутала осінь...
Так хочеться знову
в злотаві тороси...
Прости, що не зміг я
до тебе дістатись –
така вже інтрига,
мій Ляйпциг, каратись...
А серце з тобою
прощатись не хоче,
бо ж пам'ять з любов'ю
цілує ув' очі...
22.10.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020
* * *
Моя стежина вікова...
Серед старих дубів, ідучи –
Беззахисних цих трав квітучих.
На вітах – ночі жде сова...
Цей погляд наче наскрізь бачить
Твоє затаєне єство...
Життя мережиться шитво
І все навкруг для тебе значить.
І все навкруг твоє і ні,
Бери красу його і ніжність
У Божому яскравім збіжжі –
В цю мить ми віч-на-віч одні...
Крізь осені журливу повість
Моя стежина вікова,
Та серцю де знайти слова,
Щоб пробудити в людях совість?..
22.10.2020р.
Картини Марії Вишняк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020
Біжать ромашки й маки –
За ними васильки,
Мої дитинства знаки,
Мій краю на віки.
І стукотять колеса,
Та тіло завмира,
Душа летить над плесом
Туди, де знала рай…
А в селах край дороги
Хатиноньки батьків,
Бо діти – в руки ноги
У пошуках світів
Щасливіших, хоч дальніх,
Бо ж сам на сам з життям.
Пошли їм, Бог, кохання
Й додому вороття…
26.05.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020
* * *
Ще не зимно, вогкість лине
Опоясана туманом.
Зістрибнув із неба ранок,
Пахне дощиком й полином…
Лісова стежина в злоті,
Злотне небо в листі п’янім.
Осінь спіла при вітанні,
З павутинням у волотті.
Небеса так близько, в серце
Заглядають сизим оком.
На Мангупі спить фортеця…
Крізь віки кричить сорока…
13.10.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020
Ах, осень моя осень
Ты, что у неба просишь?
И что в твоих глазах я
Читать готов сейчас?
Мольбы или мечтанья,
Иль преданность сказаньям,
Прохлада, где и росы
А на столе свеча…
Не говори мне только
Что всё уйдёт тихонько
Лишь, скрипнут половицы
И скажет дверь: «Прощай…»
Для чувств ты – часто снишься,
И кудри, и ресницы…
В чертах янтарных тонких
Твоя моя печаль…
17.09.2011г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892206
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.10.2020
Осінь несе мене, осінь несе мене
в казку жар-птицю злотаву.
Осінь, співай мені, осінь, співай мені,
я ж поринаю у лаві,
В сонячно-жовтому і фантастичному
листу кружінні у вальсі,
Ляжу я горілиць, лист буде падати
з віт у послідньому танці…
Ліс у мереживі ніжно бурштиновій
кличе на свято прощання –
Осінь несе мене, осінь несе мене,
плаче й сміється в світаннях.
Дар піднебесний з дощами осінніми –
сльози на віях криштальні,
Ця пора року така зачарована –
плинуть калини коралі…
31.08.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020
Вы горды и неузнано незнатны
в отчаянной тоскливой прямоте –
точнее бледны, тайно виртуальны
на матовом, как платина листе.
И смотрите, то будто не мигая;
то вдруг за тенью чей-то притаясь;
удивлены, отчёта не давая
и равнодушно в тот же час, светясь…
Капризами наполнены, но дивны
в серебряно-хрустальных кружевах,
просвечиваясь, на подобье льдины
и пряча тайну вечную во снах…
Так кто Вы, столь таинственная леди?
Не выпьете ль со мной глоток вина?
Ваш образ столько лет мне ночью светит –
Вы бесподобны… сказочны,… Луна…
19.10.05г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020
За пеленою, этой суетою –
летела жизнь, как облачко мечты;
и хоть плыла такою непростою,
к ней наши помыслы всегда чисты.
Жизнь махаона, так короткой сказкой,
лишь три недели – надо всё успеть...
Какие крылья – яркая раскраска,
нектар цветочный, махаона снедь...
...А как во взрослость мы тогда спешили,
чтоб заглянуть, как будет впереди...
Прости нас жизнь – тебя ми насмешили?
Как быстро оказались посреди...
И стали дни ценить уж по другому –
теперь как миги ой как коротки,
несли верстами к мудрости парому,
да с месяцами наперегонки...
И оказалось, что цена момента –
неповторима, очень высока,
остались там твои аплодисменты.
Что не сбылось – глядит издалека...
За пеленою, пряди сединою –
картины памяти, как сериал...
Ой ли, оценишь, осени порою –
как жизнь свою когда-то сочинял...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891843
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.10.2020
* * *
О небо, небо голубое,
Ты не обманешь, не предашь –
Свой нрав не спрячешь и не скроешь,
Твой на поверку репортаж...
Уж насмотревшись взглядом видным,
В ХХ веке "Рококо":
Не муравейник, рой пчелиный –
До них нам ой как далеко!
Как примитивно обладанье
Заносчивого меньшинства
И нищенство под прессом дани –
Заброшенный где люд-трава...
О небо, небо голубое,
Твоя извечная душа
В красе, осеннею порою,..
Сметёшь гордыню, суд верша?
14.10.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891677
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.10.2020
Осінній ангельський листок
На душу ніжну як платок
Вона ж готова всіх обнять
Дубочків і беріз цю рать
Клубочиться туман за пруг
Вздовж річечки й німих яруг
А світло серця до небес
Немов би заново воскрес
Й красоти всі земні внизу
Я ж крізь прозору бірюзу
Всі прикрощі земних доріг
Як падолист через поріг
Свіча вже світанкових чар
Їх невагомість зустріча
Дорогу світла й благодать
Чи знайдемо щоб розцвітать
Осінній ангельський листок
Мов чарівник дає росток
Життя новітнього всім нам
Від мрій до Божого зерна
13.10.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020
́
Дивлюся у вікно потягу
І не лише я
А у вікні не осінь і падолист
У вікні прокручується моє життя
Рік як закінчилася війна
Недалечко залізнична станція
Не рідше двох годин їдуть потяги
Гуркочуть пасажирські і вантажні
По великому залізному мосту
Багато селян працюють у Запоріжжі
Мені біля трьох років
Замість іграшки магнето
Пристрій з ручкою який дає напругу
Десь так вольт 60-70 якщо прокрутити
Для виклику кореспондента
На другому кінці телефонного дроту
В той час я звичайно
Нічого цього не міг знати
Бо й запасу слів ще не мав
Друге діло Татусь
Що працював на залізниці зв'язківцем
Матуся була зайнята
Ще з меншою сестричкою
Моїм найкращим другом у майбутньому
Мою увагу привернула Бабуся
Яка в цей час вправно управлялася
Біля великої подвірної печі
З довгим рогачем випікаючи хліб
Пахощі від якого дражнили ніздрі
Тісто всю ніч нуртувалося в діжі
Йому так хотілося вирватися з неї
Цікаво куди б воно побігло
Замукала Майка
Наша славна годувальниця
Прийшла з череди раніше
Занедужав пастушок
Якось корівки знаходять свій двір
Тієї довгої хати зробленої навіки
З товстими майже метровими стінами
Із саману вже давно немає
Її збудував Дід Оксентій
Якого в 1937 році репресували
За безглуздим наклепом
Тож знав його лише по розповідям Матусі
Він ще до революції побрався
З Бабусею Палажкою молоді та красиві
Планували жити довго й щасливо
Народили чотирьох діток
То й зосталася з ними одна Палажка
Мав у домі колись своє місце й коник
Сіно для нього закидали аж на горище
На якому було цікаво бувати
Коли вже підріс
І міг по драбині піднятися до ляди
Відкрити її і на екскурсію
Там була сушка з саду
Бабуся сушила на сонці і в печі
Старі ікони різне господарське начиння
Через віконце в причілку
Падало світло а в ньому
Плавав золотий пил
У дворі був колодязь з журавлем
Журавель той з акації
Закопана рогатина а на ній
Довга жердина знизу з грузилом
Частина залізної рейки
А до високого кінця через цеп
З цеберкою треба було з силою
Тягти опускаючи вниз у колодязь
Набиралася вода і легко
Журавель підіймав холодну водицю
В довгому городі аж до лук
Чого тільки не росло
А в кінці викопана криниця
Зовсім неглибока з відображенням неба
В якій була джерельна питна водиця
З якої поливалися рослини...
Трохи далі Дід Оксентій з сусідами
Вирили довгу дренажну канаву
Яка вела до рівчака
Що брав тут початок з джерел
А по ньому в річку Конку
Зливалася поверхова вода
Дякуючи цьому заболочена низина
Стала придатною для землеробства
Та опісля Хрущовських реформ
Не колгоспникам зоставили лише коротенькі городи
Не поновлювані дренажні канави зникли
І земля стала знову болотом
А сьогодні й рівчак заполонили сміттям
Джерело зникло річка стає маловодною
Село спорожніло валяться покинуті оселі
Роботи на селі не стало
До Запоріжжя всього два коротенькі потяги
За день вранці і ввечері
Там на заводах постійні скорочення працівників
Пасажиро потік мінімальний
Залізничні колії заросли травою
Якась здичавілість
Порожнеча в душі і ззовні
Надворі двадцяте століття...
...Та ось вже й зупинка
І перерва споминам
12.10.2020р.
С полочки корневища
Смотрю в окно поезда
И не только я
А в окне не осень и листопад
В окне прокручивается моя жизнь
Год как закончилась война
Недалеко железнодорожная станция
Не реже двух часов едут поезда
Грохочут пассажирские и грузовые
По большому железному мосту
Многие крестьяне работают в Запорожье
Мне около трех лет
Вместо игрушки магнето
Устройство с ручкой которое дает напряжение
Где-то так вольт 60-70 если прокрутить
Для вызова корреспондента
На втором конце телефонного провода
В то время я конечно
Ничего этого не мог знать
Потому что и запаса слов еще не имел
Второе дело Отец
Работавший на железной дороге связистом
Мамочка была занята
Еще с меньшей сестренкой
Моим лучшим другом в будущем
Мое внимание привлекла бабушка
Которая в это время ловко управлялась
Возле большой подворной печи
С длинным ухватом выпекая хлеб
Благоухание от которого дразнили ноздри
Тесто всю ночь бурлило в бочёнке
Ему так хотелось вырваться из него
Интересно куда бы оно побежало
Замычала Майка
Наша славная кормилица
Пришла из череды раньше
Заболел пастушок
Как-то коровки находят свой двор
Той длинной избы сделанной навеки
С толстыми почти метровыми стенами
Из самана уже давно нет
Ее построил Дед Аксентий
Которого в 1937 году репрессировали
По нелепой клевете
Поэтому знал его только по рассказам Мамы
Он еще до революции обручился
С бабушкой Палажкой молодые и красивые
Планировали жить долго и счастливо
Родили четырех деток
Так и осталась с ними одна Палажка
Имел в доме когда-то свое место и конек
Сено для него забрасывали аж на чердак
На котором было интересно бывать
Когда уже подрос
И мог по лестнице подняться к ляде
Открыть ее и на экскурсию
Там была сушка из сада
Бабушка сушила на солнце и в печи
Старые иконы разная хозяйственная утварь
Через окошко в боковой стене
Падал свет а в нем
Плавала золотая пыль
Во дворе был колодец с журавлем
Журавль тот из акации
Закопана рогатина а на ней
Длинный шест снизу с грузилом
Часть железной рельсы
А к высокому концу цепляли цепь
С ведром надо было с силой
Тащить опуская вниз в колодец
Набиралась вода и легко
Журавль поднимал холодную водицу
В длинном огороде вплоть до лук
Чего только не росло
А в конце выкопана копанка
Совсем неглубокая с отражением неба
В которой была родниковая питьевая водица
Из которой поливались растения...
Чуть дальше Дед Оксентий с соседями
Вырыли длинную дренажную канаву
Которая вела к глубокому оврагу с ручьём
Что брало здесь начало из источников
А по нему в реку Конку
Сливалась поверхностная вода
Благодаря этому заболоченная низина
Стала пригодной для земледелия
Но после хрущевских реформ
Не колхозникам оставили только коротенькие огороды
Не возобновляемые дренажные канавы исчезли
И земля стала снова болотом
А сегодня и овраг заполонили мусором
Источник исчез река становится маловодной
Село опустело рушатся заброшенные дома
Работы на селе не стало
До Запорожья всего два коротеньких поезда
За день утром и вечером
Там на заводах постоянные сокращения работников
Пассажиро поток минимальный
Железнодорожные пути заросли травой
Какая-то одичалость
Пустота в душе и извне
На дворе двадцатый век...
...Да вот уж и остановка
И перерыв воспоминаниям
12.10.2020 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2020
Уже осінь карбує
золотавий світ-острів –
де надії світанок
все єство в нас пройма;
в Серці гурт почуттів,
таких чуйних і гострих,
що лишень по весні
в крові бурю здійма...
Ось в чарівний такий
день, прозорий і чистий,
я колись відлітав
в те безхмарне буття...
Невагома душа,
щоб земне не лічити,
поривалась туди –
у святе майбуття...
Звідки знав я тоді,
що воно є на світі?
За тих далей, століть
у безмежності криць –
неламких і стійких
Величин первоцвітів,
що на всі вже часи
нам дають легкість крил.
Уже осінь карбує
золотавий світ-острів
і святого чуття
найсвіжіші вітри,
що приходять до нас
так раптово, як постріл,
щоб тепер назавжди
Бога в Серці відкрить.
І в чарівний такий
день, прозорий і чистий,
омиватися в Сонця
звитяжній борні,
та з оголених віт
мудрість пить пломенисту,
щоб останнійший лист
рівновагу приніс.
13.11.2005р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020
Десять, десять двадцать, двадцать –
Во даёт наш календарь!
Не заметят папарацци –
Григорианского нам дар?
Так куда ж летим мы, братцы?
Галактических орбит
Звёздных таен сим пространстве –
Столь прогнозов возопит...
Все почти про катаклизмы –
Чует грешный весь народ...
Пел сердечный друг наш Визбор,
Да певцов сменился род.
Про Covid что ль петь? Негоже.
Про потопы и шторма?
Всё нас что-то ныне гложет,
Ясно – горе от ума.
Десять, десять двадцать, двадцать –
Цифровой, брат, огород...
Пенсий тыщ раз шесть по двадцать,
А зарплат три миллиона в год.
10.10.2020г.
Пенсия в Швеции:
https://zen.yandex.ru/media/id/5ac0f27100b3ddf90fccf7af/pensiia-v-
shvecii-5b342204df4db600a9ee7412?utm_source=serp
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891356
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.10.2020
Хоть неизбежен Млечный Путь –
В земном страницы мы листаем,
С цветка мы на цветок летаем,
Где жизни всё искали суть...
И видим, что ошибок море,
Хоть героически в свой час,
Недавно как бы, при свечах
В сопровожденье зла и горя,
Через шторма за мысом мыс
На этой маленькой Планете
Мы создавали карту света
Сквозь войны и делёжек мысль.
И так, как нравственность каблук,
Топтал неистово и рьяно,
А войны стали популярны,
Оружие давно не лук.
Так, добродетели поправ,
Мамона – демон искуситель
Стал полноправный повелитель.
Мы во Вселенной, что ль, анклав?
Да нет. И меч уж занесён,
Её законы всеохватны
И начались уже расплаты.
– В Любви, Добре наш чёлн спасён
Ещё быть может, если только
Гордыня, жадность перед роком
Падут. Мир с облегчением вздохнёт –
Свой звёздный шаг свершив вперёд!
09.10.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891208
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.10.2020
О незабутній мій старенький Ляйпциш,
Твої трамваї, Варбурги, Трабант...
Найвищу нагороду дав би ГРАЦИ,
А твій Wildpark – осінній злотий бант!
Твої й мої літа кудись промчали,
Перед очима красень маг вокзал;
Ринкова площа, дім, де жив – причали
І Гевандхауса музичний зал...
Потали в небі споминами крила,
Як потяги – єднали нас в той час...
Дитячі долі – там злітали, милі
І ті роки тепер стоять в очах...
1983 - 1987р.р.
СШ №77 ГРВН (ГСВГ рос.)
м. Лейпциг НДР (ГДР рос.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020
Життя моє,
пророк зозуля –
Що накувала ти мені?
В вухах твоє "Ку-ку" дзвенить,
Весною й літом в караулі
Чатуєш,
знаєш й пророкуєш,
Хто позивач – не мудрий грач,
Цей в чорній мантії циркач?
Рожевий ранок тріумфує...
У позолоті
день цей я́сний
Дарує прохолоду нам,
Шле дзвін в серця далекий храм...
Скидає лист і плаче ясень...
Ці витівки осінні Музи –
Перебиранням струн душі,
Її почути поспіши,
Бо з нею вже є давні друзі...
Життя земне
комусь є крила,
Другому мука протиріч,
А третьому розваги спіч –
Такі ми є, о Боже милий.
Ця осінь –
Діва золота
В сердешних і душевних росах,
Життєпис в небесах, волоссям
Й зозуль пророчих нам літах...
07.10.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
Сей жизни аромат земной
Душой так ласково играет
Средь виноградных лоз блистая
И днём как будто летний зной
Окутывает обнимает
К задумчивости призывает
А паутинка вдаль летит
Быть грустным впрочем не велит
Как же приятно здесь побыть
Ляг на траву в лаванды запах
Так близко от сосновой лапы
И сердцем окунуться в рай
Сей беззаботности влеченья
И к истинности приближенья
Как будто жизни ты здесь маг
В Природы ласковых горах
Лишь здесь всплывёт предназначенье
И жизни бурная река
На плёсе плавном нас слегка
Угомонит в пернатых пенье
Ладонью Божьей просинь мне
Листом упавшим прикоснётся
К рожденью Мира вновь вернёшься
В осеннем незабвенном сне...
06.10.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890885
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.10.2020
От всей души поздравляю с Международным Днём учителя
всех педагогов, коллег школ, работников Министерства образования, в рядах которого (тогда Крым ОблОНО) пришлось работать, особо педагогический коллектив Первой гимназии, которым в бытность руководил;
Педагогический коллектив школы №76 г. Запорожья, в котором я начинал работать заместителем директора, коллег педагогов из клуба ветеранов педагогического труда "Оптимист".
– Всем желаю здоровья, семейного счастья, душевного равновесия.
Учителям - Ваш сердца свет
Учителя, как жертвоприношенье,
Твой сердца свет – светильник детских душ.
Свет встречный глаз – твоей души именье,
Он осветляет педагогов гуж.
И не забыть нам юности истоки,
Луч первых знаний и дороги в жизнь,
Тетрадь в косую, пропись, с дрожью строки...
Кто скипетр педагога нам вложил.
Студенчества то вознесенье крыл
И облаков задор, и огнь рассветов...
Преподавателей родных в заветах –
Нелёгкий путь нам предопределил.
Воспоминаний искры на пути...
Где восхождений пламень вдохновенья
И постиженье, и преодоленье...
Всё ж детской искренностью нам цвести...
05.10.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020
Дорогі мої колеги вчителі. Від усього серця поздоровляю Вас з Міжнародним Днем Вчителя! Бажаю всім вам здоров'я, щастя, творчої наснаги і сімейного благополуччя. Наша, без перебільшення героїчна професія по вихованню і тоді і в це непросте сьогодення реформістських хвиль.
Окремо дорогому серцю педагогічному колективу
Першої гімназії ім. Ушинського м. Сімферополя, який я мав честь, в свій час, очолювати.
Первой гимназии им. Ушинского г. Симферополя
посвящается
Милый взгляд моей школы, сужденной –
Уж березок подросший строй;
Узкий дворик зарей разбуженный –
В будни, в праздники – детский рой.
Все те годы дружили мы с тобой;
Шли сердечностью меря путь;
Жизнью жили прямой и искренней –
Все искали святую суть.
Сеял зерна там человечности
В детских, взрослых людских сердцах.
Что успел, то успел – путь Вечности
У истории на весах.
Кто-то вспомнит, другим в забвении,
Не об этом строка моя –
Здесь, в души кратком откровении,
Благодарность за «те края».
Где товарищей и попутчиков
Я оставил, но не забыл.
К душам не подбирал я ключики –
Жил, служил, пел и был, как был…
Не смотри на меня стоически,
ШКОЛА ЖИЗНИ для многих нас…
Мой ты памятник исторический,
Многоликая ты страна.
Милый взгляд твой, по жизни сужденный,
Не покинет меня теперь –
Жму я руки твои, натружены,
Я люблю Тебя, только верь!
Вчителям
Мої Ви милі, вчителі –
В життя моє, поводирі;
В рожевих ранках сизарі,
А в осінь сиву... журавлі...
Зостався в пам'яті моїй
Змах заклопотаності вій:
„Повинен так, а так не смій!”
Як бігли ми в життя мерщій...
Мої Ви милі, вчителі –
Самопожертва в тій весні.
Надія ваших повелінь
Завжди заставою в мені.
О, білий сум шкільних років,
Небес й Землі святий поріг;
І, серце стукає, покіль –
Ваш біль і сміх, мій біль і сміх...
Мої Ви милі, вчителі –
В життя моє, поводирі;
В рожевих ранках сизарі,
А в осінь сиву... журавлі...
Школа моя,
то колиска моя
Школа моя, то колиска моя
Мови, душі і слова –
Болісно й чутно шле в світ соколят.
Зустріч нас жде ізнову…
О, береги – милий дім і поріг,
Ранніх світань – дороги.
То лист від осені, то білий сніг –
Весни і літо, в ноги…
Школа моя, то колиска моя.
Вчителю мій невтомний –
Серце твоє, що жертовна зоря.
Зошитів лічиш – тони…
Людяність і благородство своє,
Знань без межі і квоти…
Теж наші рідні насправді Ви є,
Вдень і вночі в роботі…
Схожі всі дні, все життя у селі.
Зрання птахи вітають…
Ми ж такі різні – суть Божих велінь,
Ви нас від зла – до раю.
Здрастуй старенька, цеглини твої
Поцілував я,… скроні
Білі вже стали,… в очах розмаїть –
Юності дні бездонні…
Слова признання
Ви пішли за обрій з виднокола,
Та не з серця нашого в краї,
Бо навічно в пам’яті та школа,
Що в очах і досі в нас стоїть…
Ваші чисті відданість і совість
В днях своїх, як приклад, несемо.
Ви дали знання й життєвий досвід,
Стоїте із нами тут, немов…
Наче ось недавно нас журили
За отой невивчений урок…
О, якби чарівна зверхня сила,
В ті часи звела святий місток…
Ми би попросили в Вас прощення
За дитячі пустощі і лінь –
Недалекоглядні у навчанні,
Мало прислухались до велінь.
То ж, відпочивайте в піднебессі,
Завжди пам’ятаємо про Вас –
Хай біжать туди квітучі весни,
Вальс шкільний, признання ці слова…
З Любов’ю
Прозорою, чистою, ранньою
Хвилиною в травах іду;
А в річечці граючись ряскою
Малі каченята пливуть.
І небо над вербами встелене
Хмаринами білими вряд,…
Та й щось очерет мені шерехне…
Зозуля кує на свій лад…
Душа над тріумфами літніми
В обіймах музичності вся
Витає із нотними мітами
Симфоній,… в природи піснях…
Єством своїм чую – цю єдність всю
Господь нам давно дарував,
Щоб в світі це щастя із радістю,
З Любов’ю весь люд зберігав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020
"Потому так и днями недавними
Уж не юные веют года...
Низкий дом с голубыми ставнями,
Не забыть мне тебя никогда."
Низкий дом
Сергей Есенин
Отчий дом
песня
Вот, стоит весь в берёзах твой дом
Под осенним печальным дождём,
Помнит детство и юность твою,
Вечно ждущую сына семью...
Где ты не был, где не колесил?
Русь всем сердцем безмерно любил.
О, касатушка, жизни река – /
Как нежна ты... и как глубока. / 2 раза
Твои годы, твои голубки
В тени чувств стихотворной строки –
Вы отныне свободны до слёз,
Отзовитесь в роптанье берёз,
Что стоят и не могут уйти
За тобою, на буйном пути...
О, касатушка, жизни река – /
Как ты люба... и как широка... / 2 раза
В сыновья мне б годился теперь.
Рано, рано захлопнулась дверь.
Золотистые кудри твои,
Где в берёзах поют соловьи...
Ты в сердцах наших гнёздышко свил,
На холмах тебя помнит ковыль...
О, касатушка, жизни река – /
Как ты памятна,... как далека... / 2раза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890580
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.10.2020
Це безсоння
В думах плинних
П’є хвилини
Як билини
Миготіння
Зір далеких
В дні минулі
Як у Мекку
Чорно-біле
Перехрестя
В днях щасливих
Чорний кречет
Це безсоння
В думах плинних
У глибини
Серця лине
07.07.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020
Торопились суетились
Планы строили тогда
Будто жизнь перекроить
Что может проще
Укатились безвозвратно
Быстротечные года
Дни как молнии
Длиннее стали ночи
Вдруг находим средь страниц мы
Жёлто-медные листы
Клёнов ясеней
Берёзок и осины
Наши дни как полевые
Поднебесные цветы
Быль рассветов
И закатов красно-синих…
21.07.2014г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020
Ось й мій двір з світився
Осені красою,
Листям жовтим вмився
Й вересня грозою...
Ти такий гостинний
З хвіртки у обійми –
То моя провина,
В місті, наче в приймах...
Ти не плач, мій любий,
Я й сама заплачу...
Поцілую в губи,
Як людину, наче...
З перших днів з тобою –
Най щасливих й вірних...
Хочеш – на коліна,
Пам'яттю... перед тою...
О, моє обійстя –
Щастя, покаяння...
Ще прийду,... не бійся.
– З піснею б, з баяном...
Вячеслав Шикалович
Перше жовтня 2020 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020
Осінь вмила вікна,
Листям прикрашає –
Знає, що не вічна,
Барви стеле в гаї...
У прозорім небі
Ще тепло гуляє –
Перед зимна невідь
Силу ще ховає.
Шепіт падолисту
Душу відкриває,
Бо калин намисто –
Юність нашу знає...
В ватрі дум палає
Те, що в нас витає,
Як і лист кружляє...
Краю, милий краю...
Осінь наречена,
Так, твоє тут свято,
А краса, знамено
Віддзеркалень в хаті:
– Ось віночок з листя
Прикрашає фото,
Там родини лиця,
Тих мелодій ноти...
Час минає раптом,
Бо життя, як лебідь –
Пара,... вже малята...
Осінь враз вже... леді*...
Віку розмаїття,
Що сплели – те й жнемо.
Тихо в осінь літо,
Філософська тема...
2 жовтня 2020 року
Леді* – англійське слово
зі значенням "пані «господиня».
Осень ли невеста
Осень – в окнах свечи,
Листом украшает –
Знает, что не вечна,
Цветом угощает...
А в прозрачном небе
Глядь, тепло гуляет –
Зимняя пред невесть
Силу где-то прячет.
Шепот листопада
Душу открывает,
А калин награда –
Юностью взывает...
Пламя дум искрится –
То, что в нас витает,
Как и лист кружится...
Край мой, милым раем...
Осень ли невеста,
Твой сегодня праздник,
Красоты же вести,
В доме чистом радость:
– Венчиком из листьев
Вокруг рамки с фото,
Там семьи всей лица,
Тех мелодий ноты...
Время не транжиришь...
Ибо жизнь, как лебедь –
Пара,... малыши вишь...
Осень в миг уж... леди*...
Хоть живём со светом –
Что плести – дилемма?
Тихо в осень лето,
Философий тема...
2 октября 2020 года
Леди* – английское слово
со значением "госпожа «хозяйка».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020
Білий, білий сум з нами в піжмурки.
Сивини туман хмарою пливе.
В рідних лицях сни... Все летять роки –
Дух кореневищ тихо, тихо зве...
Квилять журавлі... Осінь у вікні...
Сизий терен жде там, же кущ ожин.
Ватрами калин наш маршрут у дні –
Дивиться Господь, праведно б прожити...
Нам через батьків вдарував життя,
Щоб з Тобою тут зосередитись –
Скільки ж дивних дум в виклику шиття,
В візерунку тьма помилок, дивись...
Осінь – результат, жменька успіхів.
Крок вперед, а п'ять, як завжди назад.
Кару, як Сізіф – люд без дум зумів
Виклопотати, пУстинь бо не сад!
Господи, прости й Земле нас прости.
Глупота навкруг – овид запалав...
Думає хоч хтось, що усім кранти?
Із вогню ніяк і з води ні вплав...
Квилять журавлі... Осінь у вікні...
Сизий терен жде – там, же кущ ожин.
Ватрами калин наш маршрут у дні –
Здивувавсь Господь:
"Мало й тисяч літ,
праведно щоб жить?!"
01.10.2020р.
“Сізіфова праця”* фразеологізм. ... “Сізіфова праця” походження.
В 11-й пісні поеми Гомера “Одіссея” розповідається про корінфського царя Сізіфа, що за образу богів був засуджений Зевсом на тяжку кару: він мусив викочувати на високу гору камінь, який, досягши вершини, щоразу скочувався вниз.
Дивится Господь
Грусть белым бела – в жмурки, как всегда.
Седины туман тучею плывет.
В лица так родных... все летят года –
Корневищ жив дух тихо нас зовет...
Журавли курлы... Осень уж в окне...
Сизый терн ждёт там, где снуют ежи.
Средь костров калин наш маршрут во дне –
Всё глядит Господь, праведно б нам жить...
Нам через родных подарил житьё,
Чтоб с Тобой здесь сосредоточиться –
Сколько ж странных дум требует шитьё,
Глянь – в узоре тьма ошибок. Так всё зря?
Осень – результат, крошечный задел.
Шаг вперед, а пять, как всегда назад.
Кару, как Сизиф – люд без дум сумел
Схлопотать увы, пУстынь ведь не сад!
Господи, прости и Земля прости.
Глупостей вокруг – горизонт вспылал...
Думает хоть кто, нам ведь всем кранты?
Из огня никак, из воды ни вплавь...
Журавли курлы... Осень уж в окне...
Сизый терн ждёт там, где снуют ежи.
Средь костров калин наш маршрут во дне –
Дивится Господь:
"Тысяч мало лет,
праведно чтоб жить?!"
01.10.2020 г.
“Сизифов труд”* фразеологизм. ... "Сизифов труд"
происхождение.
В 11-й песне поэмы Гомера “Одиссея” рассказывается
о коринфском царе Сизифе – за оскорбление богов
был осужден Зевсом на тяжкую кару: он должен был
вкатывать на высокую гору камень, который,
достигнув вершины, каждый раз скатывался вниз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Дикий мед на губах
від пройдешніх доріг;
піт солоний пройма,
зріє думи горіх...
Чи знайшов, що шукав
в потойбічності літ?
Відгукнувся, хто звав?
Чи ж розгаданий Світ?
Що знайшов, вже моє
і майбутнім бринить,
хоч в торбині стає
усе менше земних
сьогоденних грошей,
сьогоденних причин.
В Серці жде Прометей.
Небо кличе: „ Мій син! ”
13.08.05р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2020
Дівчинко моя –
Ластівко кохана,
Вранішня зоря,
Таїна пізнання;
З розмаїття снів,
У віночку квітів
І в моїй весні,
І в моєму літі...
Погляд, як в роси,
Любий і прозорий.
Щастя – нас неси
В радості, без горя.
Дівчинко моя –
Неба подарунок,
Ти в моїх піснях,
У сердечних рунах,
В шелесті дібров,
Злотих листопадах;
Із дощів промов ,
Та у снів, принадах.
Ти – мої світи
І моє кохання.
То ж завжди веди
Дух сердець – в світання.
8 березня 2008р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2020
Ой осінь – тремоло душі,
Крещендо серця.
– Куди з тобою нам спішить?
Піано терцій...
Не здивувать, не вразити
Мелодій в сині,
Дубів столітніх тут баси
І перший іній...
Тоненький з далі голосок,
Дзвін передбачень
На річці станеться льодок,
Сніг-пудель, сани...
"...Гнітючих тем вже не чіпай –
Закрий сторінку.
Сьогодні різнобарв'я рай –
В Росії,... в Рівно..."
Земля втомилась від суєт,
І не чекала?
Пекін, Париж, Москва, Сіетл –
Одні скандали.
*
І ось таку земну красу
Та під пожежі?!
Кому сурмить тут SOS альту?
В глухе безмежжя?
Учених глас давно звучав
І за натхненням –
Поет еліту викривав
Слів чоло буттям.
По барабану їм усім,
В умі лиш мані...
Слух в кормчих – поки вдарить грім!
Не кращих даність...
*
Хто долю нам писать не зміг –
журу земную?
Що знає брехні та батіг.
Оркестр почують?
28.09.2020 р.
Крещендо сердца
этюд
Ах осень – тремоло души,
Крещендо сердца.
– Куда с тобою нам спешить?
Пиано терций...
Ни удивить, не поразить
Мелодий в сини,
Дубов столетних здесь басы
И первый иней...
Как тонкий дальний голосок,
Звон предсказаний
И будет на реке ледок,
Снег-пудель, сани...
"...Запретных тем и грусть не тронь –
Закрой страницу.
Сегодня разноцветья трон –
В России,... в Ницце..."
Земля устала от сует,
Не ожидала?
Пекин, Париж, Москва, Сиэтл –
Одни скандалы.
*
И вот такую красоту
Да под пожары?!
Кому трубить здесь SOS альту?
Бить в барабаны?
Давно учёных глас звучал
И по наитью –
Поэт элиту облачал
Слов чело бытьем.
Но, толь инерцией влеком,
Купюр шуршаньем?...
Слух в кормчих – коль ударит гром!
Не лучших данность...
*
Ах, осень, нас ли обмануть?
Нам долю пишут –
Кто знает ложь и знает кнут...
Оркестр услышат?
28.09.2020г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890034
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.09.2020
А город спит. Лишь ветр ворчит
И белой изморози шорох…
Хрустальный Свет нам сладко дорог,
Как притяжение свечи…
Уж притупились сна мечи.
Воспоминания приплыли
С той давней потаённой были.
Веслом гребу – фарватер чист…
И в пятнах жёлтых на траве
Вдруг одуванчики весною
Заговорили так со мною,
Как кем-то посланный навет…
Из неба заструился свет.
Сирени запах из забвенья
Любви напомнил сотворенье…
О сколько ж промелькнуло лет…
Весло вдруг замерло в руке –
Воспоминанья по теченью
Несли меня благоговейно,
Я нёс тебе цветов букет…
И на заносчивой строке
В пересеченье взглядов, сердце
Твоё раскрылось и по венцы
Прочёл я трепетный ответ…
А город спит. Лишь ветр ворчит
И белой изморози шорох…
Слой жизни юной сладко дорог,
Как притяжение свечи…
17.01.2010г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889975
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.09.2020
Униженный возвышен будет
благодаря Богу
Как мир прекрасен,
как хорош
улыбкой и теплом –
ах "милый мальчик,
милый крош" –
с тобою так светло!
Твой храм небесный
и земной
прекрасен и велик,
твоя душа
пьянит вином,
неизъясним твой лик...
Твой образ ясный,
непростой –
благословен твой час,
так близок нам
и всё ж святой:
ты радость, ты печаль...
Как породнились
мы с тобой –
мир дому, небесам;
так увлеклись
земной игрой
на Божиих весах.
22.07.2017г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889789
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.09.2020