| Сторінки (7/624): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Понад серце спів очей твоїх зійшов
Теплим голосом окутав та зігрів,
Кожне слово в нім туркоче про любов,
Я заслухався тобою,
Я заслухався тобою
І від щастя онімів.
Тільки сонце розгорілося на мить,
Понад серце спів розтанув і погас,
Впало долі і роздолено горить
Все тому, що я до болю,
Все тому, що за тобою
Не побачив більше нас.
Скільки б часу не минуло від тоді
Понад серце не один торкнеться спів,
Жаль, що піснею не вимовив тобі,
Я заслухався тобою,
Я обманутий тобою
Лиш від щастя онімів.
04.08.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2022
Переплети моє ім'я із травами,
Втопи у хвилях втомлених за день.
Світи йому загравою
Кривавою
І цілься ним в ненависну мішень.
Перев'яжи моїм ім'ям розпущені
Куліси вечора чи талію свою.
Звільни від нього душу
Перемучену
Читаючи поезію сумну.
Носи його із хрестиком, без розпачу.
Ім'ям розпалюй темряву печер,
Але своє у вибухах
Розпечене
Піднось над світом праведним мечем!
16.08.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2022
Промов слова, слова, що скороспішно
Злітають з вуст, як гайвороння в ніч.
Вдивляючись у скло свого вікна
Крізь тінь свою, крізь погляд свій, що вічність
Продовжує розливши чуйний сон
В саду безсоння: ті, слова про світ
В якому ти розгублено гортаєш
У лихоманці білі сторінки
Шукаючи пейзаж де зупинитись.
А зупинитись є тобі над чим:
Торкнутись долі з пелюшок, колиски
Невинності, що кладкою біжить,
Пера, що на письмі жадання пише,
Торкнутись губ і яблуневих щік
У їх рожевім веснянім цвітінні,
Торкнутись стегон, кинути до ніг
Застиглі зорі — білостиглі айстри,
Скульптурою піднявши в алебастрі
Свою любов в прекрасній формі – їй.
А потім про народження писати
І говорити тихо про любов,
Про Воскресіння, ноги цілувати
Христа твого загорнені в покров
Життя. Промов, промов, промов
Слова, що з книг, мов ріки розлилися,
Судинами землі і проросли
В тобі могуттю, величчю Русі
Скріпивши дух, що серцем вкорінився
І в пазуху вдягається весни.
24.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2022
За тобою висіли пейзажі осені,
Гори в тумани зодягнені, ріки
Живописали. Позаду тебе
Достатньо світла було та болю.
Можливо пензлю Рене Маґрітта,
Найкраще вдалося б тебе описати
Де ти стояла б із власним серцем
І підпис: " ceci n'est pas une coert"
Нижче долонь розказало б про інше, —
Таке ж невідоме і геть випадкове,
Що й речі довкола твоєї кімнати
Спізнали любові на диво більше
Ніж ті, шо хотіли себе віддати.
Вони пропадали в пейзажах осені
Позаду тебе. Квадратна рама
В лихій перспективі вбирала просинь
Холодного неба, дощі і всесвіт
Прошитих сердець. Заполокані хмари
Над ними, що стали твоєю власністю
Давно, як нічого не означали.
А стали дурним, збайдужілим доповненням
Твоєї кімнати і натюрморту.
12.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022
Коли у тебе немає нічого
Боятися нічого, відтак і вічність
Лягає у ліжко до тих хто звично
В темряві знає обличчя своє.
Книги у нього завжди під подушкою
Самотність — звичай, але зазвичай
У серці його велетенське місто
А в серці міста любовна печаль
Що також — велике його кохання.
Він крикне: безвість — нехай хоч безвість,
Заплющить очі, мої, — нехай,
Та місто не зникне упавши у темінь
Вже певно не знищить нічна глухомань
Незнаний голос, як саней полос
На білому, білому, як час снігу.
12.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022
Він озирався на схили Акрополя,
І бачив політ куріпки Талоса,
Тримаючи циркуль старий у долонях
Він кроки міряв загубленим голосом
Знаючи Афіни йому не пробачать
Вбивство меншого, слабшого, кращого.
«Та зрештою, що це я, — себе заспокоював, —
Хіба не історія рухає часом?
Хіба не фатальні видіння оракула
Завжди цікавіші для світу, як глас
Великого міфу, бунту, спротиву.
Чому ж я противився?
Піддався страху? Генію серця ще зовсім юного.
Ось, тіні його мов вчепились в сандалі
Наче Еринії в'ються за мною.
Тікати. На Кріт, на острів Міноса.
Там спокій для совісті, там історія,
Там шурхіт хітону, мов хвиль, Пасіфаї —
Мене заспокоїть, вона світлозора
Водою оточить, і сонцем напоїть».
Очі — моря, повіки — вітрила
І теплий берег зійшов до ніг,
Слухай Дедале, як море Егейське
Сходить піною шумними припливами.
Чи чуєш, як чайки викрикують — Талос,
Талос,
Талос
Йдучи за тобою на острів Кріт.
І от вона — твоя історія,
Твоя Пасіфая, цариця твоя
Твоя інженерія вабить для неї
Священного білого, міцного бика
Посейдона.
Похіть стає на коліна у лоно
Корови із дерева обтягнута шкірою
Вона — Пасіфая — стискає в долонях
Священний трепет мінойської віри.
Тепер ти побачив свого Мінотавра,
Якого твій розум приводить у світ,
Що далі Дедале? А далі лиш далі
Ще одна видумка — твій Лабіринт.
А потім Тезей, Аріадна, вбивство
Звіра.
Крила із воску — Ікар твій летить
До сонця, падіння, відлуннями: — Сину
Ікаре! — розходиться небом.
А син мовчить.
04.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2022
Крихітна дівчинка опираючись на бильце крісла
тицяла пальчиком питаючи:
— Со то?", — і мама відповідала:
— Це сорока сидить на огорожі.
Не вештайся бо впадеш, непосидючко.
Вона полишала чепуритись біля дзеркала,
щоб підхопити до рук свою крихітку
та поправити картину на стіні.
— Це репродукція,— казала вона сміючись.
— Леплодуця?
— Божечки, яка ж ти кумедна баламутка. Слухайся бабусю, добре?
Вона закінчувала зі своїм туалетом і перекинувши через плече сумочку
їхала з чоловіком в театр.
— Ох, яка чудова вистава, — казала вона сидячи в партері та
обіймаючи руку свого чоловіка. — Цікаво, що хотів сказати автор,
що тиран заслуговує смерті?
— Можливо, — відповідав чоловік, — можливо.
12.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2022
Ніч зійшла в долину пустощів
В чорній картатій сукні з пряжкою
Місяця бляклого в сизому поясі
Скупчення зір на шляху Чумацькому.
Вона ступала тихцем заглядаючи
В блискучі люстерка озер і босою
Ходила по чорному полі травами —
Пелюстки, стеблинки скропляючи росами.
Лягала спочити над пагорбом місячним,
Сяйвом на хмарах з відкритими персами,
Що підіймались від сонного дихання
Скинувши сукню на срібне плесо.
22.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022
Ой леле, як лаялася сусідка коли я збирав яблука, що падали з гілок її яблуні,
перехилившись за межі паркану.
— От візьму різку і як відшмагаю тебе!
Справжня класика сусідства. Я сміявся і тікав від її нахмурених погроз.
— О-о, залізе на дерево і шкіриться собі, мріє!
І я мріяв: "А що коли замість яблук ростимуть книги і вітер труситиме їх за межу,
а я відкриватиму їх, а там буде написано: «От візьму різку і як…»
А крона дерев будуть мітлами за її плечима і летітимуть в мою сторону,
щоб нещадно гамселити.
Але на моїх яблунях ростуть інші книги. Медові слова якими перешіптуються дерева цілісінький день.
Вона була заслуженим педагогом і в її коморах лежало багато старих букварів та книг.
Але там, — зі свого прихистку, я бачив її відьмою, що вмивається зранку росою, підкидає
мертвих мишей та труїть чужих котів, постійно жаліється і плачеться, що й тобі дурно
стає.
«Відьма!»
Так казали про неї усі сусіди, — цілісінька вулиця. І книги її ставали зловіщими
з якоюсь несамовитою тарабарщиною, підступом; вітер дужчав, а сторінки завивали
шквальним перелистуванням наче замовляли мене. Крім того її дочка гойдалась косами в саду
і спокушала мовчанням усмішки, мов статуя Гірпократа, що нависла над кавалером
в картині старого Фрагонара, а тепер і наді мною.
І я незчувся, як вітер скидав з її голови солом'яний капелюшок розпускаючи руді вогненні коси,
а її туфелька ракетою летіла за межу.
«Ох, Марто», насторожено зітхав я жаліючи її, що вона росте без батька.
І як вона злостила мене коли напрошувалась в гості після всіх наших перепетій.
15.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2022
Ти потрібна мені тут, поряд,
Як підручник з історії, як старі амфори,
Як фізичному світу відкриті формули
Весни, що кружляє цвітінням метафори;
Як небо в якому біліють крокви
Великих надій і безповоротного
Часу в якому блукає дотик
Долоні бога, птахів, безпілотника;
Як музика Шуберта під звуки вибухів
На фоні неба, весни, історії.
Десь на десятому, сотому поверсі
Відкриється книга іншостороннього,
Як відкриває рахунок бляшанкою
Хтось по уявних воротах ударивши, -
В місті де меблі живуть за фіранкою,
В місті де книги летять за хмарами,
Там де здригаються пагорби сонні ще,
Там де сигнали кружляють маршрутами
І залягають у відеосонмище
Давно як пройденого, але забутого.
Не знаю, можливо, середньовіччя
Вертає до вулиць задушним фатумом
Із безнадійною спробою в вічність
Поцілити сплюснутою в світ бляшанкою.
17.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2022
А навколо нікого немає
Тільки озеро, сад та синиці.
Краєвид отінився у сірій брижами воді
Як і твоє обличчя.
А там за краєм хмари збираються в клин
Немов би напившись чорнила від чорного лісу
І далі гроза, що продовжує часоплин,
І вибухи грому та зливу, яку не спинити.
Хоча би на трохи продовжити тишу,
Мені,
Шлях розлитої охри вздовж озера. Відсторонитись.
Гроза наближалась і обрієм хмура ніч
Лягала на сад з якого тікали синиці.
20.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
Епоха гепнула, як книга на підлогу,
Як вибух бомби в середмісті. Світ, -
Світ похитнувся, світ оторопів
Закресливши своє Ніколи знову.
Порозлітались вітром сторінки
У Дикий Степ, як стіни від ударів
Епоха гепнула, як небо, сонце, дім
І падала у серце закривавлене.
Хто-зна, можливо ядерна війна
Зімне цей світ і викине до урни
Де вже лежить поезія і гра
В можливості життя - література.
Епоха гепнула, як книга на підлогу,
Як вибух бомби в середмісті. Світ, -
Світ похитнувся, світ оторопів
Закресливши своє Ніколи знову.
26.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
Холодні пасма вітру між дерев
Гойдають крони, цвіт на чорнім вітті
Зривають так, як ти її ім'я
Скидаєш з уст, у царство безпросвітне,
Де трон її. Де чорнота очниць
Вселяє морок, бубонить чумою
Кривавий вишкір тріщини в короні
Що зсковзує по черепі і вниз
Спада до ніг і лихо торохтить
По спаленій землі твоїй війною.
Нехай собі вдивляється і біль
Гримить безладно наструнчивши нерви
На гриф свободи кинувши тобі
Холодний виклик. Вирвавши напевне
Холодне серце ворогу, - тоді
Побачиш, як розсіюється морок.
Почуєш хрип агонії війни.
З'єднавши дух майбутнього життя
Із духом світла й духом перемоги.
Здолавши хаос. Втому суєти
Відкинувши, як непотрібні кості,
Дійшовши сонця, де безкрайній ти,
Віддав себе, любов свою, мов постріл,
Що мчить у ціль, і прагне до мети.
23.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2022
Крислатий келих простору небес
Розлив у трави спокій березневий
Приходь в цей закуток придуманий для тебе
Приходь в маєток де росте чебрець,
Де спориші косицями за вітром
Хвилюють поле, і хвилює світло
Легким захмар'ям, що нагнав Творець.
Тут ще верба замучена дітьми
Скрадається в пастельне повечір’я,
Тінистим полум'ям, тінистим сновидінням
Зникаючи в густій-густій пітьмі
Твого маєтку. Там шепочуть ім'я
Твоє відлиті спогади коли
Ідеш один по стоптаній траві
Все шпортаючись об старе каміння.
18.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2022
Коли я про тебе згадую, насамперед
З атласних зшитків моєї пам'яті, —
Немов зодягаю в картате плаття
І роздивляюсь у тріснутім дзеркалі
В сотні назбираних віддзеркалень
Твою подобу. І навіть хмари
Ввижаються чорним фортепіано,
Твоєї кімнати, навпроти шафи
Де ти приміряла весняну сукню.
В ліловім небі розгойдував вітер
Перші розквітлі галузки; світло
Торкалось ще бляклої акварелі
Землі, де от тільки вбираються в жовте
Квіти; в червоне та синє, здавалось
В повітрі вологому залишались
Сполокані промені фіолету.
Тоді, видавалось мені і тепер
Все більше у тім переконуюсь
Образ твій
Складався з тієї бузкової легкості
Весни з якої складався портрет
Любові до тебе. І як не дивно
Я міг порівняти любов з куріпкою
З короткими крилами, податливо ніжною
До ловів очей, що збирались впіймати
Твою кулінарну чеснотами книгу,
Відкривши на хто-зна якій сторінці
Рецепт за назвою: "Невинна грішність".
Зрештою,
Сонце розлило узвар з ренгльотів,
Котилось до ночі крізь тепле смеркання
Так легко, як ти одягала плаття,
Так тихо, без галасу, сліз одкровення
Надходила пошепки мить прощання.
І ми розпрощались.
15.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2022
Така паволока ніжна очей твоїх світло-зелених,
Що паводок світла схвильований в заводях сну
Ряхтить переливами спраги усіх безіменних,
Що в ній потонули не сягнувши її глибини.
Не знаючи свіжості ліній, що вторить мереживо
Весни розхвильоване, сполум'яніле плаття, що
В застібках сонце, сховалось, гаряче неначе поезія
Оспівала любов під жаданим твоїм шатром
Містянки.
І ти,
Оповита бузковою спрагою цвіту і леготом,
Наче площами світла, і площами тіней — весну
Все шукаєш в розмаренім місті свого поета,
Що матиме сонце і знатиме глибину.
13.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2022
Життя мало бути її парфумами,
Принадним зблиском грайливого погляду,
Здаватись солодким але ненавмисно
Дразнити сонцем з під-хмар в негоду.
Вдавати черешню, до прикладу, з вишні,
Троянди для чогось рівняти з жінкою,
Пахнути мильницею ванни Всевишнього,
Свіжістю м’яти, весною, дощівкою,
Флюїдами твого волосся зрештою,
Твоїм шампунем і просто тобою,
Твоєю присутністю, тим, що поряд
Тепло твого тіла, що стало пристанню,
Судновим доком душі та слова.
Шкода що обшивка тьмяніє з часом,
Скриплять шпангоути і тягне під кілем
Злочинна похіть зав’язана в снасті;
Стихає вітер, стихають хвилі
І врешті бурління моря стихає.
І все, що тобі залишається – пам’ять,
І все, що тобі необхідно – вічність,
Цей острів на карті якого немає,
Твій Острів затоплених кораблів.
05.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2022
Великий парк Травня
Стане колись великим видавництвом Сонця,
Цехом
Із мільйонними накладами книг
Густого листя.
Колись неодмінно так станеться
І ти,
Сівши на сплетену з плюща лаву
Читатимеш розгорнуті сторінки
В шумовинні вітру та ажурній мережці світлотіні.
Ти читатимеш просіяні сліди сонця,
Звуки птахів, тиші, шемріт чагарників
Біля висохлого фонтану.
Ах, це гаряче каміння,
Ця гранітна геометрія минулого
Обшита листям смоківниці
І пошкоджена гусеницями майбутніх метеликів.
Вони літатимуть колись тим парком
І сідатимуть на твоє розкішне волосся.
Ти станеш пам'ятником без постаменту,
Бібліотекою без книг,
Любов'ю без історії.
А тоді знову прийдуть Морлоки.
05.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2022
З роздертих хмар лилось холодне світло,
А їй здавалось, що корона неба
Перевернулась променями вниз
Лілейною подобою з ліловим
Лякливим відлиском на обручі навкруж.
Вона схиляла голову свою
Шукаючи на попелястих тінях
Привиддя скіпетра. І в тиші квітника
Здавалось їй, що пелюстки нарцисів
От-от зів'януть. Гуркала гроза.
І у висках, як небо в сизих хмарах
Стискала втома сліз, дощу, води
І як земля крутилася свідомість
Не маючи опори. Тільки попіл
Густої тіні, хмар на язику
Що повертав її у Маріуполь.
А ніч близька, ще трохи і пекельна
Заграва вхопить за її рукав,
І вкине пурпуровою рукою
У сад в якому вибухне гранат.
Туди де морок, звідки розповзлися
Нещасні тіні в пошуках монет
Впиваючись водою підземелля
Руйнуючи архітектуру міст
Ґвалтуючи життя, закон та право
Отримавши відпущення злодійств
В чужих краях сприйнявши за чернетку,
Життя, яке розписували в смерть.
09.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2022
Густа і всепроникна тиша ночі,
Між чорнотінням щеботу опісля
Опівночі коли невтомна пісня
Гойдає гілля мокре від дощу.
Стікають з листя, струшуються вітром
Прозорі краплі. Дивишся у ніч
І чуєш кроки, шурхіт крил у вільхах,
І легкість неба чистого від сліз
Що звідкілясь тебе охопить втіха,
Немов згадаєш, щоб відволіктись
Про те, що гратиме твоя футбольна збірна
Уже за мить. Ще трохи і за мить
Твоє життя наповниться важливим
Потрібним сенсом, як природа злив
Наповнює життя, як спів пташиний
Оспівує розбурханий мотив.
І тихо мерхне в ніч одівши голос.
29.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022
Це легка ностальгія Восьмого дня.
Примарна, як тиждень пекучого сонця,
Усе переплуталось, переплелося
І якорем ліні на серце лягла
Легка ностальгія Восьмого дня.
Даремно шукати в ній правди чи істину
Вічні розлоги, чи вічну красу
Симфонія пишеться тільки тому,
Що зовсім не хоче миритись із дійсністю
Легка ностальгія Восьмого дня.
А скільки у ній благородства та совісті
Високих метафор і світлих надій
Що кожен народжений лицедій
Вірив хоч трохи придуманим повістям
В легку ностальгію Восьмого дня.
Чи може це погляд в пливке задзеркалля,
У води схвильовані власних примар
Щоб кинути каменем давній тягар
Зустрівши в оновленім серці світання
Легку ностальгію Восьмого дня.
19.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2022
В облозі смутку вечір догорить,
І сон торкне в пустій кімнаті травня
Холодні струни місяця. Заснуть
Птахи і ті, що слухали птахів
Під клавіші класичного зітхання.
Згадаєш врешті солілоквій: "За-
Снути, вмерти. Спати. Може й снити,"
Щоб зупинити зоровзорий час
Хоча б на мить цю нитку обірвати
І випасти кудись де не живеш,
Де перестав у слові й далі слів
Відбитися і вже не існувати.
Що далі? Вічність? Нероздільний плин
Розмови? Щастя? В променистій тозі,
Снувати вічно збавившись годин
Звільнившись від непевності в непевність
Зробивши крок. В безпам'ять?
Тільки він -
Намарний поступ кільцями Сатурна
Не знаючи ні завтра, ні того
Життя, що вчора, бігло на котурнах
Ні сьогодення.
Чи тоді засну?
Дивитимусь на що, куди? Для кого
Цей вічний крок, без стоптаних доріг.
Замовкнути б, заснути і для бога
Упасти білими леліями до ніг.
І снити. Снити. Снити.
24.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022
Тут за вікном Дем'янів Лаз:
Цвяхи у п'ятах, роздроблені черепи,
Жіночі лона в колючих дротах, —
В урочищі мертвих, але нескорених.
Ось тут на озері, в підніжжі пагорбу
Стрічаю даму з Херсону в березні.
Погляньте угору відповідаю їй,
На дух минулого, на кошт незалежності.
Тепер і в Херсоні, Ірпіні, Бучі,
Маріуполі, Харкові, Сумах, Гостомелі
Постануть подібні, як це урочища,
Убитих, знищених, але нескорених.
Війна завершиться. Дивлюся в очі їй,
Вона киває: «Мов сон, не віриться.
У мене донька, — додає, — в Херсоні».
І озером хмари пливуть і тиша.
14.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2022
Довкола твоїх зіниць відтінки усіх небес,
Що були до тепер, що над садом твоїм бовваніли
І пливли, і мінялись, і вдихали уста поетес
Кольорові вітри напуваючи словом тіло.
І здіймалося плаття, спадаючи зеленню вниз
Мов долина весни, де збігають до ніг пасифлори,
І тремтіла роса, чисті роси наболених сліз,
По тернистих вінках наче сонце на бані собору.
Я кохаю тебе Україно моя золота,
Синьоводну, блакитну, волошками піль гарячу.
Ти вдихаєш у серце могутнє коріння життя
Я радію тобі і з тобою нестримно плачу.
10.03.2022
[url=""][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2022
Тут, на форпості Старого світу
Хмари зібралися з крові та попелу,
Сліз, голосіння, криків та вибухів
Металу замішаного на фіолетовому
Кольорі вбивць.
Світ розчиняється, плавиться в домнах
Війни, куди закидають будинки,
Жителів міста, автомобілі
І кров'ю скипає в її горнилі
Заклик до помсти,
До справедливості.
Вистояли. Так, ми вистояли!
Це небо, повітря, ці хмари розбухлі...
Руки шматують повітря від злості,
Від неповернення мертвих, від люті,
На грампластинки хвилин мовчання!
Нічого, нічого... У всіх своя участь.
Любов не вбирається в саван війни,
Вона загорається в сотню пекучішим
Вогнем за свободу, за правду і тих
Хто кличе до правди
І тих що чекають
На правду любові
На помсту, на мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2022
Одна висока нота болю
Одна, одна, одна, одна
Над Україною в одну
Прошила ниткою тривоги
Серця, у вервицю вогню.
Вогню, що з'єднує любов'ю,
Вогню ненависті живих
До смерті, що взяла з собою
Дітей навіки молодих;
До тих що сіють смерть
До слова
Терор, до фрази "русскій мір",
Що дивиться на нас з безодні
Старих не страчених віків.
Хай буде страчений сьогодні.
05.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2022
Ліхтарі гаснуть під звуки сирен.
Зорі на небі - кому вони зверху світять?!
Чи знаєш кому, як під свистом ворожих ракет
Спалахує Київ, Харків, Маріуполь, Суми -
Вся Україна. Кому вони світять
Хто скаже, хто відповість?
Ті хто ховається нижче землі в бомбосховищах?
Для воїнів вірних, що б'ються в розбитих містах
Поетів, що більше про небо не можуть писати?
Для кого світять?!
Дітям, що падають ниць та безсили піднятись?
Танки, сирени, ракети, удари летять
У спальні райони, будинки, цивільних, мирних.
Світять для тих хто мовчить і тим, що не мовчать
І прапор тримають над світом - і світ жовто-синій.
Це зорі над небом над нашим, над нашим горять
Виблискують сяйвом серця об'єднавши наші
В сузір'я великого серця країни - герба,
І воїни б'ються велично, великі - безстрашно.
Вони будуть завтра і після, і далі вони
Мерехтітимуть небом явивши велику зірку
Перемоги над варваром, над тим, із чиєї вини
Почалася війна, що стане прокляттям до віку.
01.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022
Вулиця огорнулась в темряву.
Темрява проковтнула рими
І вони повисли зорями над Україною,
Словами ненависті старої поезії,
Що помирала у польській землі за воротами смерті.
Вулиця огорнулась в темряву, ще мить назад
Розглядаючи при світлі ліхтаря Герніки і похитнувшись,
Ступила крок назад розтоптавши лапи собакам і вони завили.
Тіні відступали зриваючи зі стін будинків, вулиць міста прозорий лак
Здирала мазки, розплітала закручені коси поезії з його дерев
І оголені скульптури здавались грубим каменем та залізом
Покинутими у скверах та парках.
Вицвілі губи дверей скрипіли, вікна гойдалися шторами
І жовток сонця твердів холодним хірургічним світлом над Україною.
Вони перешіптуються. Виправдовують атлантів та каріатид,
Котять сльозу по взятих памороззю ринвах і не знаходять слів.
Тільки скрип.
"Ми затиснені в погану картину, що загубила золотисту раму
І покосилась на стіні неба", - кажуть вони.
Ось він Чорний обеліск, що лежить поряд
Ось вони кракелюри передвесни 2022 на тополі з апельсинами.
Сонця тріснули і птахи випурхнули з них
Посідавши на дахи та крони лютого.
Надія огорнулась в сонце і змагається з темрявою!
Світла! Світла!
25.02.2022
[u][/u]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2022
Сонце було пропагандою бога,
сліпучими відблисками його долонь
на тротуарі,
і його пальці залишали кольорові відбитки на віях,
мов прозорі гірлянди,
а зорі, що яскраво ряхтіли в сльозах
змушували повіки опускатися нижче;
і це саме тоді коли лютий
здавався під небом весни датою лебединого паліндрому;
коли тіні дерев здавались стовпами
для невидимих гойдалок світла,
що злітало на стіни й черепичні дахи.
Коли за мостом, в межиріччі широких вулиць,
відкривався погляд на сцену молодого міста
щасливих сонцепоклонників
на яких насувалась затяжна гроза.
22.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2022
Місто в ночі виглядало скам'янілим еквалайзером світла
Над яким от-от різким гулом завиє сирена війни.
Наче старі тополі покосяться і кришкою фортепіано, —
Густими тінями гепнуться
На зорями виструнчену поверхню озера.
І ми оглухнемо з тобою.
Зникнемо хапаючи гортанню радіоактивний пил історії
Захлинаючись застояними водами романтизму
Якому потрібен оновлений ландшафт сущого.
Оглянься. Цей світ, що застиг
Обростає коростою розпанаханого сонця.
Непомітно відлітають книги вдаючи птахів
Залишаючи забальзамовані тіла голубок та куріпок
В бібліотеках.
Наш вітер був леготом від колихання пасм пахучого волосся
Величної діви геометрії, що виростала із пагорбів юності:
Арками, галереями, контрфорсами;
Тягнулась музикою до вкритих патиною куполів
І бронзовіла поетами.
А тепер вона лежить з розбитим тілом, як Колос,
Що поріс мохом у глибоких розколинах.
Рука, ще тягнеться до небес
Силкуючись зловитись за бахрому хмар
Знесилено падає до Чорного лісу —
В лоно старих австрійських полігонів.
Вона крехтить, стогне не маючи сил розтулити уста;
І це не тополі, а її коліно зігнуте,
Скорчене від болю не втримує рівновагу та гепає в озеро!
Оглянься! Там, за тополями, — очі її не прикриті повіками
Дивляться на нас в передсмертній агонії.
18.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2022
Час зупинився і небо упало ниць, —
Циферблатом без сонця, без тіней, годин та плину.
Птахи ще недавно здається дражнили вись
Римськими цифрами, і врешті її покинули.
День скидався на вечір, на білий холодний шум
І обрій розмитий туманом вливався в погляд.
І грузнув потому у втомі очей і тонув
Зімкнувшись у нитку сонливої несвободи.
Ти в центрі, здавалось. Довкола блукали вони
Подібні на тебе, всі ті, що знаходяться в центрі
Своєї історії, їх душі купили квитки
До міста, до сонця, до центру Землі та Серця.
Спочатку був я, далі ти та хвилини краси,
Час крутився в слова і сторіччя стискалось в сторінку.
Що цей день де спинився зимовий годинник, скажи?
Він покорчив гримаси, дражнився і нас покинув.
23.12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022
Подай мені руку і витри із книги оскал
Голодного звіра, схили наді мною крони
Зеленого шуму – поезіє, слово-опал,
На землі твої опадає з корони неба.
Подай мені руку, торкнися устами чола,
І в шепоті казки захукай малому вушка,
Щоб зникла тривога в обіймах твого тепла
І виросли крила в подушки.
29.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
Наше місто, поглянь, в обладунках зими,
Подалі від сонця, закуте в края туманів
Оточене хмарами стиглими до землі
Що струшують душу над містом, — летять над нами.
Вони промовляють до нас німотою снігів:
- Це ангели тут пролітають по небу і пір'я,
Скидають додолу, щоб хтось упіймати зміг
Поезії слово зібравши крилате повір'я.
Горнися до мене. Тут стільки не згаданих див —
Розгорнуті стіни тепла, вочевидь для світла.
Поглянь, наше місто стоїть в обладунках зими,
І тисячі ангелів пір'я скубуть за вітром.
07.12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2021
Ти лежиш наче вірш недописаний на папері, —
На ложі, на простирадлі його накрохмаленім
В складках імперій,
Потупивши очі на стелю, і думаєш —
До чого тут складки імперій?
І мені б згадати тобі про По,
Едгара По, Едгара Алана По,
Але По тобі не потрібен, По
Тепер мало кому потрібен по суті що...
Тому засинай, уяви, що дісталась вершини гори Сінай,
А звідти ще трохи і буде рай, і буде земля,
А тоді ще трохи і складки твоїх імперій.
Та поки дивись кіно. Листя, що за вікном
Тіні плете на стелі. Ми на своїй планеті
Давно, як у нім живемо,
Як блощиці в робітничих домах імперій.
Тому не питай чому недописаний вірш,
Чернетка поезії, ліпша вірша у повні,
В ній паростки зріють іще молоді,
І води шукають ріку любові.
І тому
Ти лежиш наче вірш недописаний на папері, —
На ложі, на простирадлі його накрохмаленім
В складках імперій,
Потупивши очі на стелю, і думаєш —
До чого тут складки імперій?
03.11.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2021
Зорі повисли на небі, а небо – висне,
В системі старого заліза не тягне проц,
Лагає картинка і сиплеться відео висі
І в чорну безодню провалюється монітор.
Ні байту твого цифрового зображення. Інфо-
Причина забута в інфопотоках, і ти
Усе ще вдивляєшся в чорний екранний фон, і
З якого надієшся вирватись та піти –
Далі –
З'являється небо і сонце магнітного диску;
Вантажиться день, вантажиться гра і сейв,
І ти починаєш із місця в якому зависнув
Пейзаж, що назавжди без неї, без неї, без...
26.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2021
Я б залишив тобі усе, —
Все, що було шляхом та поверненням
Додому, до стін та стель,
До постелі завжди незастеленої.
Я б залишив тобі стадіон, —
На пам'ять про літо
З якого скотилась овалом
Як подих гарячий, гаряча сонлива О,
В якій потішалися клітор, язик та фалос.
Все місто, мов острів,
Без вітру, без моря, вітрил —
Мов вілла в якій зупинявся,
Прибічник корони,
Щоб справити перед бенкетами аперитив,
І далі відправитись в пошуки жертв драконових.
Я міг би віддати і небо блакитне, і все,
Що на небі,
І гру в дві руки на старому, як світ піаніно,
Твоїх учениць, що розучували полонез,
Що світлом гойдався на стелі, підлозі та стінах.
А ми танцювали. І танець віддав би тобі,
Скандали віддав би, і віскі залишений іншим.
Тому забирай — п'ятилисник щасливих днів,
На пам'ять у вірші.
03.11.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2021
Чорне вікно осені п'ятої ранку.
Вулиці міста сходяться в інтершум.
Десь там, за бетонними шторами театру
Прокидається сонце з осіннього сну.
Я хотів щоб і ти прокинулась в п'ятій
Від надто вузького нічного чокера,
Обнявши коліна в своїй кімнаті,
Як стривожена світлом натурниця Хоппера.
Світлом, якого ще поки немає.
Що тільки-но тільки вигулькує з го-
Ризонту, над містом і тьму розганяє
Й полоще в тумані заледвий вогонь.
Прокидайся століттям надщерблене небо
У розписах тьмяного листя. І ти
Серед чорної осені п'ятої ранку, -
Прокидайся, любове. Прокидайся. Світи.
07.11.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2021
В якийсь із днів, що випаде з колоди
карт,
Ти говоритимеш тим голосом, що снігом,
Лягає на гранітову плиту
І падає з небес єдиним словом
З холодних хмар і множить снігопад.
Печаль, печаль, що множить пустоту
В яку твій відчай ті сніжинки ловить.
Тому й не хочу слухати його.
Спіймати сум, - в якому сум і більше
Ні крихти розуму, ні крихти почуття,
Лишень дурне в собі усежаління, -
Це біль в якому істини нема.
Це натюрморт, - і ти вдихаєш в нього,
Пейзаж в якому - ти, твій сніг, твій голос,
І снігом припорошена плита.
13.11.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2021
Ти казала: живемо допоки є сніг, —
І пішли снігопади від грудня над нашим містом,
І ми скаженіли від щастя, від снігу, що падав до ніг,
Як ночі стелились прозорим легким батистом.
Ти казала: живемо допоки є сніг, —
А те, що промовиш, зі сміхом нехай, не стерти
Із пам'яті.
Зима промайне і завершить засніжений біг,
Та поки — живем, за прогнозами гідрометцентру.
І ми прожили. У провінції білих доріг,
В засніженій кулі різдвяного неба над нами,
Де хмари і зорі здавалися мов крижані,
А вітер все віяв, заносив будинок снігами.
Мигтіли гірлянди і плазмовий торохтій,
І ребра диванні згинались, і третє з коліном
Прогнулось і тріснуло під ваготою хотінь.
І березень був, і квітень минув зі снігом.
30.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021
...а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луки
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.
В тінях шелесту, в травах шепоту,
Пригадую твій погляд змучений,
Що застив на світлині сонячній,
В мент коли обернулась ти.
...а тому, я придумаю музику,
Синьо-синю, але не зурочену,
Доєднавши до сну незворушного,
Позолоту своїх надій.
19.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021
З початком вересня, з вікна старого дому,
Навпроти філармонії і втоми
Потуги вітру сірих передмість
До центру добираються спроквола
Зітханням тихим, мов йому болить.
І цвях що заганяє будівничий
В соснову дошку з ляскотом звучить,
В саду.
І дивишся на сонце жовтостінне,
Як шумовинням грається дерев,
Коли теплінь ще на початку вересня,
Скидає тінь і міста тінь росте.
30.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021
Посічений зливою простір. Портик.
Над портиком небо і сонце в контурі,
Дрімає під сонцем осіння готика
Лісу,
І люди, забуті в своїй неволі
Стоять.
Жовтень читає свою новелу, —
Голосом сірим у водостоках,
І каркання ворона над верхів'ям
Сосен
Довершує вічно сумний
Солілоквій.
Так наче в кімнаті розкидані речі, —
Нічим не пов'язані віддихи осені
В пісні дощу. А опісля — картеччю
В небо зривається зграя сполоханих
Птахів.
Холодно. Жовтень. Дороги калюжаться,
Казиться вітер і сонце казиться.
День, що минає обвитий тугою,
Лягає на землю чіпкою сажею.
От-от листопад.
24.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2021
Не сняться сни,
Не снишся ти і просинь,
Що наче острів
Ставши відколись,
Складаючи із форм і рис твоїх
Оголену і випещену осінь.
Триває спринт.
Затягується небом.
Туман спадає, день
Спадає, ніч.
І на футболці в тлін затертий принт
Твого ім'я, яке складали зорі
Своїм яскравим сяйвом.
Геть біжать: в пейзаж,
Дорогу, шприхами і далі
Летять по колу циферблатних справ
Короткі стріли, пошуки невдалі,
Відкинуті холодні імена.
І правда, —
Не сняться сни,
Не снишся ти і — досить.
Туман спадає, день
Скидаєш в піч.
І легко так, і легко, і непросто
Любити не привласнюючи ніч.
22.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021
Це не в твоєму вимірі,
І не в твоєму виборі,
В жодному фільмі,
Витворі,
І немає таких очей
Яким би приснились обрії
Любові настільки великої,
Що обрії за повіками
Змогли б обійтись без мечей.
Взагалі обійтись без історії:
Без дотиків часу й простору,
Без гніву, без схлипів, образів,
Без сміху і без речей.
Це не в твоєму вимірі,
І не в твоєму виборі,
В жодному фільмі,
Витворі,
І немає таких очей.
4.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2021
Туман над озером, туман,
І лебеді летять над плесом,
І листя зірване летить, -
Летить, як вітер без адреси.
Летить над озером летить.
Здимають грудь рожеву хмари
І заглядають крізь туман
У плесо озера, і тягнуть
Кошлаті відблиски примар.
І все вдивляється, і все
В холоднім подиху світання
Шукає спосіб, щоб себе
Відбити в дзеркалі вростання.
Як хмари в озері небес.
Як лебеді, як ти, як вітер,
Як те, що він знаходить вихід -
Зірвавши листя і тебе.
24.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021
Ця чорна тінь біля вікна твого
Ламає гілку яблуні. Крізь скло
Вдивляється і тягнеться по стелі.
Вона мугикає під ніс свою мело-
Дію складаючи для чорної свірелі.
І тягне плащ, як тягнеться смичком
Осіння ніч, в безодню, що кругом
Розкинулась в схололому безвітрі,
І там, і там зникає за вікном
Жовтавий місяць і остання зірка.
Зникає тінь. І губиться свірель,
В кімнаті чорній – непроглядна темінь.
Як добре, що мелодію допив,
Як добре, що добрався до пустелі,
До крапки, до прибулої строфи.
Світатиме. Спаде холодна мряка і
Розсіється в осінніх сірих краплях
Ніч.
Перебиратиме мелодії слабкі, свої
Вона
Та вже для бляклої, зимової свірелі.
19.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2021
А тоді дізнаєшся, що місяць немає рогів,
Сонце — планета довкола якої інші,
Що люди придумали купу великих богів,
Повпихавши скульптури і фрески в широкі ніші.
Придумали лати, червону попону, турнір,
Забрало, герби, сонети, любов, тіости,
Троянди у вазах, молитви за упокій,
Бенкети, кохання, бокали, вино і тости.
Придумали книги, історії, час і часи,
Слова, драматургів і приторну ностальгію.
То ж знай, що коли я шукаю слова аби
Придумати п'єсу любовну — то бурю звію.
Підхоплю тебе в круговерть, круговерть, круговерть!
Придумаю сцену, придумаю-думаю-маю
Для тебе ще повені чистий білявий листок,
Що звіює-віє словами, яких не знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2021
Це дивне життя, дивне, дивне:
Як диван розхристаний, як небо димне,
Як риба, що в безвість пливе на дно,
Як я, як я — у твої обійми.
І коли на крок, на крок, на два
Підходиш до нього — здаються ближчими,
А тому не такими захопливими дива,
На крок чи на два — не таємничими.
Люблю тебе, знаєш, я — і не люблю,
Вгадую риси знайомі, і втому.
Розчинитись в тобі, це пролити свою ріку,
До твоєї ріки, а тому я в тобі не потону.
Ти станеш знаком окличним, знайомим знаком,
Для повені в зливу і злих у мені стихій,
А потім так тихо, як нота в кімнаті пустій –
Зникнеш.
Зникнеш.
Зникнеш
З гірким осадком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021
Я викраду твою душу,
Я викраду твоє тіло –
Ніжне, як стигла груша,
Беребоску палахкотілу.
І серце твоє - що манго –
Солодке і полохливе,
Що соком тече помаранчевим,
По темних галузках-жилах.
Я розкрию маніжні губи
І перлину вкладу до мушлі,
І викраду білі клуби,
І викраду твою душу.
Я сонцесплетіння вип'ю
Над вюнкоожинним лоном,
До зойку, нічного схлипу,
Набравши суничне гроно
В долоні, в свої долоні.
І наче поспілу сливу,
Вагітну плодами, струшу,
І залишу тебе щасливу,
І викраду твою душу.
16.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021
Вітер гугнявить по місту осіннім вогнем,
Виє крізь продух вулиць, і протяг неба.
Це листя мов полум'я сонця осінніх дерев,
Що спалює жовтень, в останній спекотній сцені.
А ти все стоїш і дивишся крізь вітраж,
І не чуєш того завивання, лиш голос служби,
І вітер, мов меч, що тримає едемський страж,
Вогнем відсікає простір тобі байдужий.
Твій внутрішній черевомовець – язичник і хам,
Тісниться з надією в грудях християнина,
І ти оглядаєш той простір в якому храм:
Вітер, вітраж, священик, вода, хрестини.
07.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021
Вона завжди вдивлялася так,
Неначе знала, що зовсім скоро,
Усе скінчиться: на її вустах
З'являлася усмішка умиротворення.
Коли ж до ніг підступала зима,
Як комір біла її сорочки,
Вона бувала завжди сумна,
І сум спихала на хворий жовчний.
А потім той приступ її вбивав —
Вона говорила про чорний фатум,
Про те, як відчай її впіймав
І вона любов віддала в уплату.
Весною вона говорила — зникне
Бо літо що прийде завжди нестерпне,
Щороку до нього ніяк не звикне —
Бо тіні давні схвильовує спека.
Але воскресне, в осінній холод
І все скінчиться тоді остаточно:
Можливо зустріне любов наголо,
А може відпустить дошкульний жовчний.
Вона завжди говорила так,
Неначе знала, що зовсім скоро,
Усе скінчиться: на її вустах
З'являлася посмішка умиротворення.
14.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021
Я люблю вас невчасно, а тому недоречно
Чекати на ваші зітхання й незручності,
Злитись на ваше мовчання, чи в ньому,
Знаходити підступи безсердечності.
Все-таки небо словам не відкрилось,
Небо нахмурилось — сонце заплющило,
І просвітліло очистившись зливою,
Наче від скалки любові звільнилось.
Словом, звільнилося,
Мов на відпущення.
24.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021
В цих фігурах, повернутих вбік головою,
як пемза, — пориті скали чола, і розмиті
мов хвилями моря, і послідом чайок — вуста,
що наче їх лиця здирає безликий вітер,
вкриваючи бляклим туманом забуті міста.
Їх вигляд скорботний, і їх незавершений бюст —
підкреслюють руки в розгублених жестах. Приблизно,
знаходиш манірні повадки бездарних актрис,
які компенсують невміння спектаклем білизни.
Їх мучить тривожність, в западинах щік — мовчання
солоного неба, відсутність очей та брів, —
що їх безучасність, як наслідок їх зітхання,
за скрипом дверей, за воротами міста гріхів.
І не бачити їм зикуратів з саманної глини,
зализаний пурпур і чорного бітуму, веж.
А стіни, як віск розіллються до ніжок дитини,
Але не побачиш, незчуєшся, не озвеш.
03.10.2020
*Nicola Samori - автор картини "LOcchio Occidentale"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021
Природа ховає в бурштин комах,
А люди несуть бурштин у музей,
І декотрі з них в поетичних рядках
Пишуть про вирок жіночих очей.
І ті, що по лісі блукають, і ті,
Що мають для слова янтар із грудей,
Вірять, у Того, хто любить вірші,
Збираючи душі своїх людей.
05.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2021
Стільки струмків у тобі, рік, озер,
Стільки зеленого листя і вітру багряного,
Стільки безодні і темних вузьких печер,
І стільки іще не розгаданого.
Знаю, що ти непоступлива і пливка
Туманом холодним з відлуннями залізниці,
Далека, як обрій, як сонце, але близька
Тяглістю в чорних на простяж віків зіницях.
Здається, що й скали чи міста холодний руст
Означать тебе і риси твого обличчя, що
Вгадуєш контур волосся твого та бюст,
Які проступають у формі, щоб далі снитися.
І всюди, куди не поглянеш — це ти, все — ти,
А я наче вільна, та змучена тінь лакея,
Все плентаюсь містом, яким довелось версти
Спраглим поетам, що втрапили в Лаодікею.
10.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2021
На жаль, перше слово – на жаль
(завжди наче реквієм),
промовлене голосом тихим, оголеним, так,
що гойдає рядки мов завіси гойдають двері –
скрегочуть, ридають, сміються іржою, скавчать.
А за ними кімнати. Кімнати – історій, людей,
предметів, що більше розкажуть про тіні, як світло,
наче, –
тут сонце заплуталось в сітях фіранки і там –
спіймалася муха, як час, що нічого не значить.
16.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2021
Знаєш, буває так, що сказати нічого,
І без зайвої скромності та риторики –
Не просто мовчати, а промовчати,
По-справжньому вдумливо не тараторити.
Та й, що сказати, хіба для рими
Щось дуже простеньке і пустопорожнє,
Бо все, що важливе присутньо-незриме,
Як погляд туристки в кафе "Дорожне".
Тому не скажу, я нічого лишнього,
Взагалі нічого, що варта подиху.
Я випитав слово у Всевишнього,
І став мовчазливим, самотнім,
злодієм.
27.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2021
Навряд чи колись пострічаєш колишній світ,
у, здається, подібному вимірі вулиць та схожості
дверей, за якими зникають знайомі тобі
лиш модою ледь видозмінені образи й постаті.
Здалеку
все видається незмінним. Чи навпаки,
зблизька:
вікно, що тримає у пам'яті давню зустріч,
відділило тебе від кімнати спаданням ріки,
мінливістю серця із часом яке не злучиш.
І в цьому весь фокус. Як книга, яку давним-
давно прочитав, повертаючись знову і знову;
як вигук нещасного Джері, який все одно
не може повірити у неможливість любові.
Тікай! Забирайся! Стій, книгу свою забери!
Прокляття. Прокляття! Скрадається.
Забирає.
Тікай! І тікає, біжить через струмінь ріки
невпинного часу, що смертю в тобі минає.
18.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2021
Що ти знаєш про мене насправді?
Може чув, прочитав, дізнався?
Чи бував ти хоч раз безпорадним
Як до безуму закохався?!
Все ще мариш мене як німфу?
Як у Блейка - "I Saw a Chapel"?
Все, ще любиш прекрасну діву
І бажаєш її повчати?
Це ж неправда. Ти любиш музу —
Безнадійну, безглузду, кволу,
Щоб писати вірші про мужність,
Про любов, і велике слово.
Так, велике. Але для мене —
Тільки слово; слова по суті
Чемно-хтиві, п'янкі, приємні
Та мінливі, пусті й безпутні.
То чи знаєш мене насправді?
Храм, що любить твої коліна?!
Я причастя, я кров виноградна,
Я любов, ти ж - отрута зміїна.
10.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2021
Так легко зрадити Ніколи з Інколи,
І буває прикро,
що ніколи не навпаки,
Граючись з вічністю в бешкетні дитячі лови,
Ніяк не віддати їй те, що зійшло з руки.
Надтоцентрична планета із бляклим супутником,
На третій орбіті,
від сонця у розсипах зір,
Що міряє відстань до точки де має бути,
Інколи те, що ніколи не буде твоїм.
Ніколи не буде твоєю і та, що з місяцем,
Свій спалений одяг
на попіл скида до ніг, твоїх,
Я радий, що в кожнім "ніколи"
залишаються відстані,
Від Планети, з супутником Інколи,
і до Землі.
21.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021
Стрічаю погляд той, що промовляє: завтра,
І тричі повторяє, як Макб́е́т,
Але не так і зовсім не про те,
І не про ту, яку в безумстві втратить.
Це, як вода, як хмари, лиш слова,
І тричі повторяє наче Гамлет,
Та погляд той, не ту виставу ставить,
Не помстою обнята голова.
Він промовляє завтра, без жалю,
Слова на вітер кинувши ще вчора,
Що завтра, завтра, завтра не повторить,
А скаже тричі він - люблю, люблю, люблю.
25.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021
Скоро зима білим ватманом випаде
З тубуса ночі. Ти ж знаєш, що зорі,
Більше не скажуть нічого важливого,
Тим, хто з розлукою заруки ходять.
Біла, холодна, казкова мантія.
І тепла шуба простої радості.
Все, що так любить твоя хіромантія:
Плетиво ліній, засніжені пагорби.
Рум'яні лиця, пейзажі спрощені,
Розтерті снігом долоні долонями -
Це долі під зорями розпорошені,
Це біле сонце твого безсоння.
27.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021
ПАСОВИ́ЩЕ
Я прийду щоб розчистити наш ключ,
Над ним спинюся розгорнути листя
(Що плине по воді прозорій, чистій):
Я тут не забарюсь. – І ти ходи.
Я прийду, аби завести теля,
Що тулиться до матері. Малого.
Тремтить, коли клопочеться про нього.
Я тут не забарюсь. – І ти ходи.
THE PASTURE
I'm going out to clean the pasture spring;
I'll only stop to rake the leaves away
(And wait to watch the water clear, I may):
I sha'n't he gone long.-You come too.
I'm going out to fetch the little calf
That's standing by the mother. It's so young,
It totters when she licks it with her tongue.
I shan't be gone long.-You come too.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
Жовтень сидить на стрілках міського сонця,
І струшує вежа на площу осколки боєм,
Час переплетений тісно в тобі з нудьгою,
Розділяє майбутнє на час дотепер - надвоє.
Небо годинам вторить: живи, як хочеш!
Художник продовжує погляд під тінню маркізи,
Можливо, дощі, що правічно по травах хлюпочуть
Придумали місто з вокзалами та валізами;
Щоб відкрити театри, школи, фасад філармонії,
Змішати слова та зробити із містом selfie,
Щоб художник йому написав саундтрек ”Меланхолія”
В старому кафе, усамітнившись, на серветках.
03.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021
Тому, що немає тебе на горищі весни,
Серед квіту, що марить білилами
вишень і аква-
марину налитого повінню неба, і ти,
Примара моя, для якої уяви забракло.
Тому, що немає ні кольору, ані мостів,
Що зв'язують берег чуттєвий
з уявним берегом,
Тому недостатньо підтримки
з поруччя слів,
Над вільним падінням з черешні
в провалля черева.
14.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021
Коли зберу сто тисяч слів-лампад,
Примружних сонць, сто тисяч зір у ночі,
Як сяйво їх розлиється в строфу
З саду мого зігнавши поторочі
Жаских бешкет;
Примари тих хто був,
Хто затаївшись в закамарках саду,
Приткнувся в ніч, сховався і заснув,
Від сонця не чекаючи розради.
Коли вогонь над садом загорить,
Сто тисяч зір відібраних у ночі
Прикрасять крони спогадів моїх,
Замерехтять в саду, замироточить,
Любов моя, любов усіх хто вмить
Прокинувся і виспавшись досхочу,
Відкинуть тінь позаду, і в сльозах
Відважаться віддати погляд сонцю.
07.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021
Усе забудеться, як чресла, устя, тать,
Як давній блуд, тщета старих історій,
І буде свій у нас вшетечний ґвалт,
Немаль, до слова, березневих оргій.
І буде став, і лопотання крил,
І згуба з губ, і серце безсердечних,
І в лобизаннях шаткий небосхил,
І плотський шал, що гріх на двох сполечний.
Поневаж юність виглухла до слів,
То лєцтий шум забав наспіх посполу,
Як оказалость висадить на стіл,
А силу інших двигне геть зі столу.
04.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
Коли незабудки розтоптані з небом в калюжах,
В верхніх водах сполокані пензлі синьої акварелі.
Стікають в розводах птахи, як написана тушшю
Строфа поетична, строфа чорнопера
Грози.
Буйний вітер підхоплює листя та жолуді струшує
В картину де більше немає твоїх слідів,
Немає і натяку.
В схлипах брудної води.
Роз'єднані душі зникають розмитими фарбами,
В міському пейзажі забившись під стріхи домів.
04.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2021
І
Словом…
прямі паралельні не пересікаються.
В жодній теорії на геометричній плоскості,
за умови коли художник
не засвідчить ідею умовності
в перспективі. І лінії сходяться,
за плечима його фігур. Словом,
фігури, його приближені
до химерного світу прямуючи,
прямою виходять з часом
на схвильований серпантин.
З тим, фігура перетинається
з паралельними їй фігурами,
піднімаючись вгору сходами,
і виходить на коридор.
Там продовжує лінію скручену
за стіною покрученим проводом
світлом люстри і світлом вивіски
проростаючи в кадуцей.
Словом,
тут дві прямі зустрічаються,
на підлозі, де світ шахівницею, -
ферзь на чорному і протилежному -
ходить кроком хитнувшись назад.
Першим чином, вони обміняються
довгим поглядом. В точці погляду,
Дві прямі неодмінно сходяться.
І не тільки. Тут перший шах.
ІІ
Словом,
лінії знаджені формою,
і освячені світлотінню;
світло, мабуть скипіло бронзою
і розлившись наповнило плоть:
невисокою, повногрудою.
Розсип світла хитнувши неспокоєм,
до плечей повело облямівкою
пишне, темно-русяве каре.
Крила книг огорнула обіймами.
Назви тисненням золотом блискають
ледь читається в літерах: «Біблія»
в ілюстраціях майстра Доре.
А під нею, за авторством Текерей,
мабуть з «Ярмарком марнославства»,
що мовчить прикусивши закладку,
де Ребекка шепоче своє:
- Дорогенька, наш жереб кинуто!
Лоском клуб із хмільного плісе.
ІІІ
Не важливо, насправді – байдуже,
що читатимеш ти коридорами,
чи товсті фоліанти з романами
чи поезію, чи псалми.
Упродовж розпашілого полудня,
сонцем стіни умить наливаються,
за якими вона захищаючись
відбиває твій шах королю.
Та здається от-от закохається,
та здається от-от поцілуєшся,
отримавши опік вогненного
ти, від полум’я з’ярених губ. Та…
ІV
Словом впевнена, словом звужена,
знає звідкись усі пропорції,
варіанти. Ходи прораховані.
Що підходить слоном прикидаючись
їй давно, як знайомий пішак.
А за ним не мужчина ховається,
а насамперед словом улесливий
драматизмом підбитий, зіпсований
нерішучий фіґляр та поет.
А тому говоритиме втомлено,
навіть трохи даремно-змучено,
театрально, із жестами, вдавано
позіхаючи в серці слів.
Як тигриця, що в спеку мружиться
незважаючи зовсім на витівки,
як ричить по-дитячому, бавиться
тигреня підкрадаючись, їй.
Та здається от-от закохаєшся,
та здається от-от поцілуєшся,
отримавши опік вогненного,
ти, від полум’я з’ярених губ. Та…
V
Мій друже, - всміхаючись вимовить, -
і навмисно вперед забігаючи,
незворушно добавить: - Вибачте,
я не ваша, і ви – не мій.
Ви всього лиш придумали партію,
підхопили мій погляд втомлений,
зачепились за книги, крилами –
залопотіли услід. Ах,
знай, можливо, коли б пострічалися,
ми раніше, - я в цьому впевнена,
безсловесно умить закохалися б,
тільки зараз не станеться так.
Я чекаю, погляньте, на іншого,
що збирається йти на побачення,
за дверима, ось тими – білими,
за якими його кабінет.
І скажу, я відверто, признаючись,
без нальоту погорди, - з вдячності,
що ви роздивилися в погляді,
ще не зовсім безглузду мене.
Я ж не бачу у вас – потрібного,
Ба, вірніше, мені підневільного,
Чоловіка, що йти наміряється,
Паралельно з отих дверей.
28.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021
Я живу в будинку на краю півдрімучого світу,
На землях прокльованих дзьобом старого грача,
Що часом відвозить на оргії Маргариту,
Гудком із клаксона лякаючи в нетрях сича.
Далеко від міста закований дім живоплотом
З вишневого лавру, когорту шикує ряд,
І місяць тривожить наповнений світлом достоту,
В якому зоріє нещасний весною Пилат.
Розкидані книги в кімнаті. Прекрасні музи
Виходять поважно з енциклопедій у світ,
Мій дім - це романи, мій острів, як острів Крузо,
Безлюдний, самотній, позбавлений читачів.
10.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021
Веди мене крізь темний коридор,
В чертоги світла, в закулісся п'єси,
Де перспектива сходиться в тунель,
Повз тисячі дверей, що без адреси
Скрегочуть сірим полиском завіс.
В безпечній карті вуличних ролей
Єдина роль не зупиняє поступ.
Листає сторінки чужих дверей,
Великий дурень, але не апостол.
Хитає човен твій схвильована вода,
І зуби з холоду гризуть щербатий місяць,
Існують двері де тебе нема,
І за якими не багато місця.
27.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
В цьому випадку страх безконечності,
Не існує, напевне, у явності,
Тільки там, де ніколи не вирватись,
Від безпам'яті звіяних хмар.
29.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2021
Тут немає на що дивитися,
Я – неГамлет, а ти – неОфелія,
Наша справа проста – плодитися,
Місіонерською на постелі.
Ти прекрасна, можливо краща за
МерилІн і характер Тейлор та...
Щось давно у тобі роздивився я,
І щось добре в мені померло.
То можливо я зрадив правилу,
Що як допуск у лаз між стегнами,
Що є я і є так, як правильно,
Що тобою давно доведено.
Закортіло ж до біса глянути,
Філософськи, хай зовсім трошки,
Щоби гепу твою забанити,
А свою по рапатій дошці.
Так що краще не бути Гамлетом.
Для своєї Монро чи ж Тейлор, і…
…і дивитись, як треба - грамотно,
Хай щось добре давно померло.
10.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021
І нехай ми будемо трохи заплутані,
Трохи зв'язані, і затамовані.
Ми стали комусь незмінно присутніми
Зі своїми бзіками та безоднями.
Ми стали рядками віршів недописаних,
В римах з прикметників переоцінених,
Трохи солодкими та здебільшого кислими,
Вічно змагаючись з власними тінями.
Але найкраще вдаються нам пошуки,
Вірніше, — скитання у пошуках істини,
В яких ми побили численні горщики,
Придумавши тріснутий регіт трикстера.
17.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2021
Заховайся під ковдру,
як під товщу води на дно,
опускається риба,
прислуховуючись до,
підводних радарів,
що ловлять в сіті
глухе і протяжне
ридання кита.
Го-го!
Там над звуками тихими,
кидає промені
списами білими,
сонце розгорнуте,
наче шукає
заручника з племені
сонцепоклонників,
в лоні кита.
Слухай, прислухайся,
ти з цього племені,
дивишся в темряву
страхом окутаний.
В жахному мороці
тінь, пробираючись,
морок зализує
давши тобі:
промені-полум’я,
з білими списами, -
з нутрощів риби
на берег піти.
Ніч була ковдрою,
хвилі – уявою,
і провидіння – хвостом кита.
Щоб повернутись назавтра
до вічності,
рибою стань і пливи
до Христа.
19.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2021
Коли я слухаю тебе, розумію,
як не потрібно мовчати, щоб
нараз не сказати лишнього.
Серпневе сонце витягується стрічкою
скотившись з дахів вздовж вулиці і
зникає вкінці під склепіннями
розквітлих крон.
Простуючи твоїм кроком – повільним,
але уривчастим ритмом,
серце обвиває промениста підв’язка недільного
умиротворення.
І твоє густе, тим же сяйвом підібгане волосся,
в якому вся розкіш паломника,
що стрічає прохолоду в спекотній день під кроною липи,
веде мене ген у кінець вулиці.
А там,
стрічка мого серця стане перістою,
і дивлячись на твоє волосся, я бачу більше дерев,
аніж одітих у золото сонця будинків.
21.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2021
Як громом тріщина від горла: Вакх евое!
До живота сатира. З пустоти,
І в пустоту ідуть, ідуть, ідуть, герої
Що випили античну чорноту.
І в двадц’ять першому кричиш, що: Вакх евое!
І світиш фалосом куди менади тирс
Накаже йти, і в’ється плющ нагої
Вакханки до твоєї наготи.
Зі свистом крок, тимпаном: Вакх евое!
Гримить від горла тріщина, і вас
Удвох на амфорі розколює надвоє
Правічний автор: міф, вода та час.
Евое, світ! Евое, світ повторить,
Ходою свій сп’янілий променад,
Шумить веслом на дні Егейське море
І йде сатир за поступом менад.
27.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2021
Промінь стане ножем,
сонце бичачим пузерем,
що бик проковтнув
ніч холодну утнув.
І лупцюю бика
Ногами в боки,
І нагою лечу
на нім.
Б’ю в лівий бік –
снить місяцем ріг,
б’ю в правий бік –
тінь сповзає з копит,
і летить між гір
роз’ярений звір
в жаский морок без зір,
і на потемки він,
несе у двір,
наперекір,
волі твоїй.
І ось я тут,
сиплю мак у кут,
терлич йому
де ткає павук,
павутину свою,
і тримаю бика.
Вийди, сонним у ніч,
подам тобі ніж: -
бий його, ріж!
Серце бичаче з’їж.
Сонце звільни,
і мене звільняй,
та одежу подай.
А там де подаш –
Просинайся на раз.
За чужу не згадай,
за полюблену знай,
щоб до віку віків
я твоєю була,
а чи добра, чи зла.
Амінь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021
Щезає сон в легких білилах вікон,
Як контури прохожого за ними,
Що наче з пензля крапля чорного
Зникає в ранку спомутнілому.
Вальор домів, дерев, дороги,
Стовпів, ескізи світлом креслить,
Як вітер, що туман розводить,
Ще блякле сонце геть знесилене.
25.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021
[url=https://imgbb.com/][img]https://i.ibb.co/6B7JV3C/image.jpg[/img][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2021
Він говорив кумедно, як у коміксах, де на мовній бульбашці пишуть:
Бидидищ! Падає дощ!
Бидидищ! Падає дощ!
А ще:
Ікар та Дедал і далі!
І карта дедалі далі!
Ми сміялися цілий день від його витівок і присікали його коли починав говорити
про високе, що дуже високо і, про низьке, що дуже низько.
- Боже, ви і п’ятнадцять хвилин не витримуєте, - хитав головою він.
Він так і казав: цілісінький день я вигадую нісенітниці та тільки спробуй
завести цікаву, серйозну розмову, як ви охкаєте та ахкаєте!
Макабрастичні підлітки, - сміявся він.
І ми називали його старий.
Так і казали: ну ти вже, як старий дід! Як старий дід! Нам двадцять, всього лиш двадцять!
Його дратувало, мабуть, але він сміявся та змахував рукою: «Ідіть ви».
А вчора ми знайшли його записку, яку він зім'яв та залишив на столі. Ось вона:
В горішніх вікнах жовте світло згасло,
і піднімає ніч зітханням гасло
любові,
бродінням місяця вгорі.
Ще один поет. Старий поет. Ікар та Дедал і далі!!!
Чув би він нас і наші пародії – неодмінно посміявся б із нами.
Та коли я повернулась додому, то прочитала записку ще раз, тоді ще раз, і ще.
Збираючись до сну, погасивши світло, подумала:
«І для чого він писав оті "макабрастичні оповідки"?
Кому і для чого такі дивні, і так чудернацько написані слова.
Та згадала його: Бидидищ! Падає дощ!
А на вулиці і направду починався дощ.
Дощ － це ж так просто!
Бидидищ!
І я залягла безупинним грудним сміхом, що спустився у черевний регіт в моїй
темній квартирі з калюжею місячного сяйва біля вікна.
16.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2021
Вона сьогодні княгиня ночі:
Хтива,
Вільна,
В хітоні часу.
Вона розбавляє вино водою,
І місяць скидає її сорочку
За ріг зачепивши
Строкатої площі.
Плющ обвиває зігріті сонцем
Стіни будинку її кімнати.
Лунко здригаються кроки.
Крутиться
Циркуль годин божевільними танцями.
Наче торгує сімома платками,
Наче безумні складають романи,
Тим, хто тримає на срібній таці
Втомлених місяцем,
Обезголовлених,
Пишучи кров'ю свою історію
Мертвим, живим, на світ ненародженим
Дітям своїм.
19.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021
Сліди твої ведуть у смугле місто,
З рудих дахів якого ллється злива,
І скиглить спинка віденського крісла,
В якому вічність поглядом застила;
За підмальовком гір, в небесних шприхах,
Лягають пишні збиті мастахіном
Білила хмар в яких маленька крихта,
Червоного і синього в картині –
Всього лиш спроба вирватись зі сну.
І ти, відкинувшись на півокруглу спинку
У темних плямах бачиш глибину
Відносного та чуєш клекіт грому
В блуканнях світла де ридають знов,
Сердешні вікна буйного пейзажу.
01.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021
Ми говоримо про різні з тобою речі:
про зустрічі, музику, — особливо про музику.
Про те, що тобі подобається, а мені необхідне,
про течії красивих мелодій без звучання голосу, —
особливо без голосу.
Мавпуючи час ти його супроводжуєш часом.
Слідкуєш, як скручують нитку в клубок, щоб не сплутати
і не додати до нього початок майбутнього
з’єднавши з минулим занадто тісною спокутою.
Трагедія в тому, що ти відкриваєш двері
з такою безпечною легкістю, сміхом, радістю
неначе шукаєш у новому гріх життєствердності
з одного лабіринту до іншого перебігаючи.
Прокляття у тому, що я сотворив мінотавра, міф,
а ти намагаєшся вбити, скрутивши нитку,
і тільки для того щоб інший, чим швидше зміг, завтра,
для тебе відправити блискучу, нову відкритку.
Ми говоримо про різні з тобою речі.
Як і ти так і я помиляємось, зрештою, в крайностях
віри. Я шукаю у темряві двері для нашої втечі, —
Ти вогонь сірника, для нашої, спільної радості...
у потертій кишені старого, як світ піджака.
25.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021
Таким в'язким, гримучим, ядерним,
тече в невидимих покровах
дві тисячі двадцятий, замкнений,
у передгроззі дух роз'ярений
вогнем паризського собору.
Можливо, мчиться, там за обрієм,
білястий кінь, що першим вирвався,
на п'ятий обруч вздовж екватора,
в Північній теплій стороні.
Дві тисячі двадцятий, панцерний,
в броні від куль, в броні від радості,
в боргу від революцій гідності,
з очниць Алеппо в світ розгублений,
піднявши високого плакат;
як постісторію у fasebookу,
голодній публіці читаючи,
свій монолог у прямокутнику,
стиснувши пальцями екран.
Дві тисячі двадцятий спльовує,
губами пишної натурниці,
що тягнеться під руку з кухарем,
надувши глобусом рюкзак.
Мов два нулі, дві пари топають,
із правом висловити враження,
хай повні душі Конотопами,
химерних, приторних ідей;
приблизному, що стане рівністю,
і вимагатиме в історії,
рімейк на тему життєствердості,
нових часів, Лаодікей.
А там, банкір, запросить радісно
банкіршу в світ, що арт-обєктами,
між позачассям, позапростором,
на пам'ять згублених віків,
забронзевіє - для підручника,
дві тисячі двадцятий вистрілом,
у грудь бійця із щеневмерлої,
віддавши ехом гільзи з Півночі
із криком "Живє Бєларусь".
Нулі в нулях, як чорна п'ятниця,
колише обручі вітринами,
як вітер бавив цепелінами,
давним-давно, давним-давно.
Скидає цінником, триває
четвер, як ніч, зорить в траві
і падає, як листя біржа,
і дивиться - літак згорає,
листком до чорної землі.
02.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2021
Ваш камінь послужить мені прес-пап'є.
Віщі сни з четверга на п'ятницю
Лягають іще нерозваженим тягарем
Нічної мари, пропасницею, -
заразивши серце.
А тому,
Розпускай на слова, все, що зв’язане.
Срібні нитки,
розчини грузним мороком ночі
у сплав амальгами.
На плоскіcть дзеркал,
чорні,
чорні
зіллються рядки,
Притисши тобі відзеркаленим
місячним каменем,
Скажене дрижання пустої, як ніч,
мари.
18.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2021
Безмовність. Тиша. Пауза. Світло.
Жовтогарячий, осінній холод,
Все ще безучасті небо сіре,
З домішком вічності й голубого.
Все ще з далекого часу створення,
В звуках природи бракує звуку,
Що ставши луною свого повторення,
Доповнить з тобою мою розлуку.
Звуки сигналів, птахів, семафорів,
Криків, кроків, грози... можливо
Жовтогарячі осінні повтори,
Шепочуть листям в холодній зливі.
Обняті шаллю, мов вітром плечі,
Твої, зникають в імлі молочній,
А з ними і кроки, птахи надвечір.
А згодом приходить безмовність ночі.
І звуки осені, світло осені.
17.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2021
Сірі, холодні пасма світання, тіней,
Приблизного часу, речей, сновидінь, – зачовганих, там
Де все, ще гойдається човен за сірими стінами
І море підземного світла в кімнату тече.
Підхоплює тишу, закуті в розмитість весла,
Хвилинної стрілки, годину вихлюплють мов,
Ударивши часом в причасність до сірого плеса,
Ти більше не любиш і більше не кличеш любов.
04.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2021
Гойдаєш думи скручені в канати,
Свавіллям яв в колисці сновидінь,
Що снять безстидство втрат і віднайти,
Любові шал, не знають як, бо чинно
Шукають там де тіні освітив
Холодний місяць в потемках кімнати.
Чи так скидає яблуня плоди,
Як день в тобі скидає ніч захланну,
Схиливши зорі віттям до води,
Ти в мреві тому, жодну не дістанеш.
Не пропадеш та звикнувши до сну,
Життя віддаш, як речі коридорним,
Що люблять тих кого у ніч ведуть,
В готель химер і хмар, що тут за ковдру.
10.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2021
Небо вурдиться від
Непостійності,
Стигне хмарами слід
Грозовий,
І зривається світ
Кобилицями,
Небом зляканих
Громовим.
Виливаючи віск
Страхом згорбленим,
Тим що шквалами шлях
Перейшли,
Небеса запікають
Над водами,
Білогриві фігурки
кобил.
06.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2021
Я міг би любити тебе, як ті, що
Завжди любили тебе, як синє
Небо, в обіймах обрію, стиснуте.
Тільки твою роз’єднавши лінію,
Я б полюбив те, що полум'ям звільнене
Вбило б мене, осліпило чи випалило б.
Суще у вічному словом обмовиться,
Скріпить предметність, як кисле оскому, та
Колір гарячий із воском топиться,
Спогад привиддям віддавши сліпому.
Я міг би любити тебе, як ті, що
Завжди любили тебе, як синє
Небо, в обіймах обрію, стиснуте,
Тільки твою роз’єднавши лінію,
Я б полюбив те, що полум'ям звільнене
Вбило б мене, осліпило чи випалило б.
25.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021
Який трагічний колір неба
над ліхтарями жовтих вулиць,
В слідах почавленої сажі
із виноградної лози.
Втопивши синь ультрамарину
в свої голодні жовті скули,
Безмовний дух пливе над містом
холодним подихом зими.
Цей звір придуманий тобою,
щось більш химерніше за жахи,
Коли приходили в потьомках
фігури демонів із шаф.
Тепер самотність, сон, абстрактність,
вночі, являються із шафи.
І світло місяця, скажене,
стискає синьо-чорний шарф.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021
Монолог для Діви
Нічого не змінилося з часів
Коли молюск пурпурною ціною
Лягав на пеплос. Пурпур, мабуть, сам
Подешевів в рази. Хоча, здається –
Котурни подорожчали, але
Рука її, ще пам’ятає сонце:
Коли ховаючи від полум’я лице
Вона вінок скидала з очерету
До ніг паломника, що долучився між.
Рука втирала мускус, як сьогодні
Втирають крем і пахнув цвіт алкани
На смуглих шиях. Теплі береги
Піском вбирають віддих шумовиння,
І видається, снять зашерхлі скали,
Корали снять збиваючи в піну
Високі хвилі; снить стара Кіпріда
На дні старого моря, як любов,
Що голод свій тамує марципаном.
Рука тримала келихи вина,
Пером писала лист, роман, романи,
І кожен помах віялом таїв,
Щось більше, зазвичай, як звичайний помах.
І час листав життя, відкривши ставні,
Мінялись лиця, вулиці, та ви,
Були такі ж печально незворушні,
Тому, хто вам епітети складав,
Але сміялись тим, хто мав сміливість
Дрібним камінням кидати по вікнах.
Той посміх був, що посміх Єзавелі.
Крім того,
Рука стискала вим’ятий платок,
Збирала кров з чола до підборіддя
І до брови. Таку проходить відстань милосердя
Як не продовжить лінію страждань
У вертикальне над, а тільки до,
Назвавши те релігією тут. Тому
Твоя, рука, як молиш отченаш,
Тяжіє до пупка невідворотно.
І черкнувши в плечах горизонталь,
Спускається понижче до кишені.
І в перехресті двох епох, прямих
Знаходиш серце точкою, тому що
Твоя любов, як вибір – пересічна:
Від центру вверх, або від центру вниз,
Здається крайністю, що визначає міру.
І, знаєте, знаходить компроміс:
Що віра надолужить і завершить,
Чистилищем можливу повноту.
05.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2021
Лишень тому, що більшає в мені
Злиденний світ і скиглить край притулку
Твого, в розтоптаній походами землі
Не знатимеш спокою й порятунку.
Не ллється в бронзі мить твого тепла,
Як дотик губ не стигне в формі з часу,
Що й звук, - примхливе розкішшю ім'я,
Не розіллє любов безсмертну в чашу.
Не втримає й ніяк не збереже
Прозорий дух невпинний чорний голод.
Гарячий пломінь віддає тепло,
А вицвівши верта назад у холод.
09.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2021
Все не так однозначно, як колись, тепер.
Слова байдужі і мабуть жодне
Не вразить більше, як серце те,
Що на лоні природи приспав Джорджоне.
Чим далі тим більше до пари сон,
І день, наче аркуш зімнеш в корзину,
На якому ніяк не напишеш пером,
Досконалу пісню, в якій загинув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021
Ти тільки подумай, що наша історія,
Як сяйво жар-птиці, як попіл Фенікса,
Що хочеш не хочеш в тобі повторяться,
Зелені очі чи ромб Міхаеліса.
Що злоба звірина в тобі погамована,
На згадку між перлами ікла загострені.
Що губи твої для великого слова,
Створені серцем великої осені.
Що все не до часу в краю тридесятому,
Спіймати жар-птицю, розписану золотом,
Залізти і вилізти з вуха багатому,
З червоним лискучим сап'яновим чоботом.
Давно вже, як знайдено камінь розпуття:
Троє зустрівшись, в шляхах розійдуться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021
Тепер, коли ви навпроти
у бік ледь подавшись натомленим профілем,
здається, чіпляєтесь ниткою голосу
за вушко ще гострого слова,
шепотом,
кинувши в простір, кудись, знеохочено,
листя
прошивши в сум схоплених
шелестом,
вишивши гладдю над обрій –
птахів;
довго тривожитесь вицвілим реченням,
креслите вічність в повітрі що
крайністю
сходиться точкою в талії
вісімки,
наче приречення в слові –
прощай.
Профіль тримаєте гордо,
безпристрасно,
Знаючи,
першою вийдете ви.
Звідси, –
з картини,
з пейзажу, що вичахнув
і мерхне в байдужім
безвітрі
брови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2021
В міських закапелках зализаних вулиць дощем,
На площах в перетинах долей, кохання, зустрічей,
Навряд чи прохожий спитає тебе про те,
Чи справді ти любиш колір її очей.
Сіро-зелене плаття по формі ніжного
Тіла рожевого; охру з білилами їй
Сонце немов би розписує свіжістю неба
На такому тендітному шовковому плечі.
Я любив би її колір, очей темно-карих колір
Із цятками умбри довкола зіниць її,
Із світлими скалками відблиску темної долі,
Погляд якої привласнити серце хотів, моє.
Губи вишневого кольору, цятки, груди,
Молочні родимі плямки на стегнах мов
Холодне какао, і все, що у ній незабутнє,
Все те, що я бачу ніколи не буде знов.
Але,
Вона все ще хоче триматись за руку праву,
Рукою вчепившись так наче за ланку уз,
І тіні в єдину істоту зливають пару –
Сучасні Персеї в обіймах своїх Медуз.
22.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2021
Зала яскравого світла,
здається мертвою тишею.
Ні, не мертвою, теплою,
наче, я тут...
сотню раз побував
в цьому тихому, дивному затінку
де тріщить кіноплівка
в міжчассі твоїх сподівань.
Розгублених, мов раптом луснув кухоль, хлинув
водою спогадів і кинув черепки.
Чи то так пам'яті на осінь
завернуло,
забути біль, розлитися й втекти.
Ця зала мертвою, здається,
ні - не мертвою,
а гірше - теплою, приємною,
що світ,
свою ходу сповільнює і стертою
п'ятою світить, грається й мовчить.
Мовчу і я. В цій залі мертва тиша.
Хоча не мертва, тепла. Ти ж не ти.
Прийди, зворуш, якщо любити вмієш,
Якщо не любиш то облиш, звільни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2021
Можливо птахи, як і люди нудьгують за світлом.
На пляшки з повітрям колись закоркованого погляду -
Чіпляє наліпку з далеким-далеким спогадом
Пам'ять. Чи...
Можливо, птахам всеодно і картина світу
Оживає для тих, хто шукає прозорий вихід
З пейзажу безкрайнього неба у вічність підрамника.
12.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2021