| Сторінки (20/1928): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Ми –
Ікари.
Ріка
висне
в лоні хмурніючих Анд.
Донжуан,
хто Вас виштовхнув
з ванни –
жахнути в небесні тартари?
Ми – Ікари.
«… зникну від бібліографів –
дихаю вільно з-під хмар».
Серед всіх ієрогліфів
в спасі рядка
Я – як вічність, відпущена
з чорновика!
З буквонад!
Два віки – на півдня;
так шугнути із стели! –
Кришталево фонять
сині кубки ущелин.
Зсипте в Анди –
вина моя –
скільки я натворив!
Інший враз накишенився б.
В мої очі –
як в ілюмінатори зирять пришельця!
Що ти скажеш, прозорий?–
оглух, де пташва,
де над землями
крупно
промилися зорі,
Чистота
рве сорочку з дюралем на швах!
Піднімись хоч один,
навіть знаний, зі скатерки;
Я з тераси – не той;
понад мороком лиць
покладаються два
найблискучіші катети –
На гарячу проекцію горло ключиць.
Винно-темного моря впереджений дар!
…Мнуть прозорість під себе
І б’ють! Як в тамтам…
Хто ви,
там!
Я Ікар.
1980
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759501
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2017
* * *
се є тонкість
...а між тим
як синичка: пінь... пінь... пінь...
пінь...
пінь... срібна з Неба
тож найтоншим відголоском
срібна в серці волосінь!..
в усього з усім понижче крижа:
многоженство
а від серця — хоч правців
розтисни:
а на тім кінці
а на тім кінці —Блаженство!!!
...не морочте все, сліпці
глухці
проповзаю — сядуть —
відповзаю — в рух на ціль —
а на тім кінці
на святім кінці —Блаженство!..
Третя милість, взяття грішника Святим...
...як чумного, що спростивсь
до зимних лілій,
на цей бік крижин —
з — це нічо собі — води! —
витягне, за півгодини як ходьби,
білий плат кладе і руки білі:
покладе тепліш новіш на грішне тіло
й сам Любов почує чисту — без борби...
На серце — люби.
...а між тим: баби
мовлять: взяла грішного святим
вела грішного святить
а вже в серці, а вже в серці всі мости!
е, не бачили б в Росії та й краси
та й красоти...
а цінити можуть,
й підвезти...
З Неба ж... з обдарунком Неба — Ти.
04.11.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2017
підлісок
він малюк в сльозах –
це чує
як ліс
осінньо концертує...
одземки
одтискають ніч
а п’ятки взяті в білі руки
і стовбурі торкнулись мук
і в дрожі їх
основа звуку
це молоде
в теплі
в сльозах
а чує –
як вік
останнім
концертує
потягну звук
мов вітр з сосен віоли
що обібрали моє серце
голе
бо я люблю
та люблю з болем –
нижу дріб слави
у –
божественні глаголи
і просіки
дослідно низьке
чують
то ліс осінній
темно концертує!
а чим з темнішим
в сльозі
по дорозі –
просвіт світліший в Бозі...
Амінь.
25.9.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2017
Ти —
мов бочку кинуло морське опудало —
вино палубу геть заливає!!
Моє серце —
за Тобою так скучило!!!
один Бог те знає...
П’ ю і плачу — і п’ю
серце плаче
П’ю — пробачать...
всяк в винній па́рі...
Що дебати? за яким ха́рчем?
Всім — поворот кокард, ллється любов даром...
Кріпше нарду й бравіссімо
як би вкинуто в сон цей? —
Якби взнали!..
що сильніша!..
любов може на Сонці —
тільняшки повісили б! —
лизали б сонце...
Від Твоєї любові
тло щезає ганебне,
Корабель сам всушив восьме коло...
Штиль, гладінь...
Найсильніша жага у неба.
Найсильніший любові голод.
Один Бог так знає.
30.11.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759338
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2017
* * *
Богородиці Преблагословенній
Діві присвячується
Безсмертна, Єдина!
Ти розумієш
що
жива людина
я!
Небо високе!..
І переплигаючі ріки — потоки,
це я жену
а я жену до Неба
священнії соки!!
Отче, святий весноокий!
Щезли вже фокуси...
окси-палокси, фокусування,
гілка і гілка...
дак не всохне лозина...
горби все — вище
я жену в Небо
це я жену в Небо —
священнії соки!!
але розуміє: я є людина.
Щасна!
Безсмертна!
Тягне Єдина!
В поля веселковії!
а я любов
любов не захоче у провід
переступаю я шляхопроводи...
доки ми? — в щастя?
Щасна!
Кохана!
Бо
Ти веселковая!
та новоселенці
з лісом ми
іще веселії
тим в перстах зеленці
ранок
ранок в цій зелені
22.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758868
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2017
* * *
Цариці Небесній присвячується
м’яке
безшелесне мливо
святе безтілесне диво
а то
по дахах ходила
Невисловлена Любов!
сердечність коня у бричці
сердечність шляху до шпиці
сердечність вітрів до птиці
і те що в сльозах
насниться
і те —
що спать не дає...
не диво, що дух не сниться
не диво, що серце б’ється
а диво, що ранок! — злітає...
а крила із серця в’є
любові неявленій
ближній
стріпнулося серце
здригнулося серце моє
16.11.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2017
Бджоли гудуть, чують,
де квіти найкращі...
Печі день печують
де грім любить хащі!
Слава не з бабами...
Щасливе – що вдома!
Лежить за лотками
дригоніжка-втома.
10.04.2009, день
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2017
1
Художник втік до церкви через ліру
Не з страху — а з обилія,
з надміру!!
Прекрасна — Ти! Кріпак
він зняв порфиру
Свободі зась? Тепер різноколірність!
Прекрасна Ти — мов златий вечір на колінах…
Велична
вся як сотворення миру!
Велична Ти як сотворення миру…
2
Втікають вітри за піддашшя —
і в півсіття
Ти — дитина:
очима на душі завішені
ба! потім підвішені.
Ти — чесні уста спозаранку
і споконвічні!
Ти — рай! Ти — сад! Ти — увічнення!
Ти велична яко
сотворення світу…
Навіки.
3
Ти — корона
кавуна
що під шкірою
бачиш дозволене —
а в осердя — солодка-пресильна!
Молода! Прачервона! Он Вона! —
Усесилище «во врем’я оне»!
Он — смачна яка! В небесних жонах.
15.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2017
* * *
Вже сквер під видноколом ізнеміг
Запацявся і з ранку обридався
Пообростав більш в домислах
й зв’язався
Меланхолійнішими викидами ніг
І ось зірвавсь з віч конденсат
де затуманів
Пророчий гляд вчора живої синяви
І так поранивсь об слова я мов живий
Об жильну невимовність при коханій
Якби Ти серденько не взяв де я хотів
Прославить всю осіннюю халепу
Я б назбирав тільки рутин дубових
клепок
Пив світлість лиш кленовиїх спиртів…
О, як це тим вертепом запалав
Мій страдний дух під небом вмить
булькатим
Де Світлу і Царю ввели ягнят
знайшли й вола
А в теплій розмістили всіх як треба хаті…
І швидше, що це сум тепер проплакав
Оновлений і тугошийний рід
Запізнім каяттям із сходу – в дух порід:
Вітер приніс, мов звіриня, його
на лапах.
І з туману
із туманів
і вниз нагально
Скапують сльози, де душа чиясь жива
Од Бога, що святий є, Безначальний,
Так в серце з Неба упадали ці слова…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2017
І люблю і дякую Тобі,
і люблю і дякую — навіки!!!
Менш би спав,
але звичайне сплю...
Не робив щось —
так тепер роблю, —
що ще прийде в дусі чоловіку?
мені хвіртки
серце відчиняють
тож згорять! —
це я Тебе чекаю
вулиці —
в пісочниці втікають
а будинки теплим обшивають
чи Церкви до Тебе мало
навертають?
може — жля і тля і хна
йдуть?
таж в мені як дзвін!
так калатає
так Тебе чекаю
йдуть піщанії грунтівки
йдуть в ліси
в поля —
і засинають...
Людочка* дитину
випросила в Тебе —
пам’ятає.
19.07.2016
*- племінниця реж. Ковалевича
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2017
4
....................
Досить!
Диявол! –
корпо-тогосвітними...
Спасеш мерців того світу,
як мерці звідти
керують такими ж у цьому:
в «спільній привітності»?
Воля не-Христова! –
порочність! завада!
завада для Любові.
Відмова! –
випий море,
сліпа з роду до гробу, гадино.
Здохнеш, збезкриліла,
без Синового слова!!
Стримано б мені
за Христа помирати:
бунт рабський – невігласів:
не аристократів.
...Люблю! люблю! –
люби мене, Маріє!
Краще люби! –
Ти богом вогневієш –
наймилосердніша!!
Прости мене,
прости і їх,
я музикант –
а пальці вже дерев'яніють!..
у мене й руки тут закам'яніють...
і весь я тут – задебелію!...
любов’ю серця
вибраний у Царство!
Та скільки ж їх,
у полотні сирім, від господарства...
Спаси,
зглянься, серце Маріє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758390
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2017
.....................
9
Тобі, мій Господи живий,
світлопечально сповідаюсь.
Що інших й не було б
дверей печалям,
бо двері, двері відчиняєш
далі й далі:
не нам, не нам –
славі Своїй...
світлим словам.
Ти бачиш, починаю що робити...
То відчини нам серця двері;
за ранішбулих – знав промови Аліг’єрі...
діти усі... де півжерці, а де бандити...
щелепи мені крутять...
Мочаться... страх як в тьмі! чим заважають говорити...
І здичавіли –
і люди, і слова!
Ти посип сіллю
мого грішнорота...
Цей друг, він мій язик...
і слів, й святих неяснії права...
Господи, майже... тяжкі рани;
полудень мене б –
братом не назвав;
от подивись: язик – як ніч...
припухлий, Боже, землю я лизав...
і що мені?!
я тепер – ранок!..
І чи не море я –
ще й гадство душ лизать?
Я б тут за мить хвилин
одгрохав все – весь зал!
...Посип-но гласних, що казать? –
усе шипить і мало стачить.
Без слово-бачення... і дух
ще мало значить
і провертається в азах.
Так, любов, Боже! Пагін і пагін...
... Як дітям яблука – та й
на вікна ослін...
...Боже, верни хоча би – до голандця,
до «Послів»!*
Я б вшпетив рота тим,
реформникам! й христомарнотникам;
а ні – вживу скликать піду,
на світлий Дух –
любов’ю світлою, і іменами кликать слів!
і вирву ними
брехнь язик – відомого Мерзотника!!
І Ти б поміг – поспів:
м’якого сонця б нам!!
а то – партачитимуть...
й провалять в грунт міста...
Я нагадаю, як Ти бачив:
що це значить...
Від Тебе, Слово, видіння і жах.
А Ти не жінка...
Іде прозріння... інколи..
це єсть в словах:
в потічках вглиб,
в пагонах ввись...
зростається роз’єднане колись...
Духовідбиток у свободі.
Тобі, Христе,
і Тобі, Діво,
й м’якому сонцю я моливсь...
Ради ідеї м’якості...
раді ідеї м’якості,
що так по мені
здвобіч і ходить...
10
Й світ не поступиться –
більш, ніж намолено...
Славлю, Слово, Твої глаголи,
«грають Моцарта» – так
інколи мовлять...
й далі – нічого...
Жодного образу:
ніколи, ніколи.
Ніколу Святого – мені б...
О, ви зобачите, як той Нікола
мовить:
«Моцарта грають: коні...
Коні в темній-претемній залі, коні...
Моцарт – з світлого небораю –
мов та ікона!»
Дивляться з ями
пуголовки іконні!..
Грають Моцарта, Миколаю мій, коням...
ввись грають –
ввись тягнуть себе
пуголовки іконно...
білолицеголові...
Коні!
з зали тягнуться – чорноголові...
Аж розтягнено тулуби їм –
як перед фінішем! – з конними!
Коні довгомордії з комонними...
Пуголовків – вгору,
тягне увись, вгору, вгору!
Серце – говорить,
серцю говорить – серце!
говорим!
Пуголовків –
дух струною зрізає:
тягнуться:
водорості білоголові –
хитаються!
вибухом Моцарта
очі круглостолові
очі квадратноголові
вибухне Моцарт!
«Ріст цін!»
а – різці!
дух – смички – поплавці!
потанцюйте,
стільці! – при Співці!
Сиплються зверху слова в папірці...
Моцарт як слово!
Жне темінь покришку,
вискочмо – в цім!
Моцарт над кришкою!
Криш-ш-ша... жар у руці...
Не з’їдемо кришкою!
мишки – і мишки...
коні – й рівці!
Не з’їдемо – кришою!
«В тебе завжди щось висмикнеться...»
Молодці!
Ух, у сільці... «Об кришку, ці...»
А все ваші, всі ваші, Моцарти ці...
Всі живі!? Молодці!
Ох!..
Так мов проскакую в кратері –
і безкарно:
поперед зірок,
в кратері серця Божої Матері –
спробував би я (чи хто) написати
бездарно...
Так, ще не знаєте Божої Матері.
Благословенні, Христе,
усі Твої жатви!!
І збіжжя, і жатки;
може, хто сіяв, а, Ти
казав, вступіте ж в
спільне: вступіте
жати...
Листопад 2008, 11.01.2009, Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2017
Пренепорочній
з любов’ю присвячується
Ти красива —
як стрижі — у
віражі! —
Щоби очі не змигнули
краще не кажіть
Так і кинулась
з порога —
свіжість
вмита —
і поля
і грунтові дороги
й радість літа
20.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2017
1
Любов оспівуєм
Любов! –
співуча благове́рша…
і – благорі́ка…
благочинність перша
навіщо Бог
мене в поезію змолов? –
а щоб ви знали
що таке любов…
любов –
і королі
носами тягнуть запах
із землі…
Любов! – вистрибнуть серце хоче
із грудей.
Любов – з Божих донесень,
Вона – це слід, потрібний для людей
й межи людей…
Хто падає,
а хто встає
а хто вже благочинно йде!
По цей Христа – по тей мов цвяхами
прибили день!
Співучіш благоверш!
Щось більш!
Любов не оспіва лиш пень.
2
…Любов співа!!
Любові не сприйме лиш пень.
Всезашнуро́ваність…
В костюмі холодець.
Он – він, якраз,
межи двома цими хрестами йде…
Заплач – й не плач, дорослеє маля! –
Любов до Бога нахиля…
На вічній скелі
непорушная Жона.
Видих.
І Видих…
Й вдих!
Яка натхненниця Вона!
І руку серця
Бог здійме
перед Собою:
й своїх служивих,
і моря-поля, і все –
гана́ючи, що цього разу не святою –
жахливого Художника рукою,
своєобразно чистою рукою! –
пійме – пред очі вознесе:
я думаю, що Він злегенька струсне –
й потрясе…
над прірвою, богонеє́млючи-людсько́ю!
І прямо з храмів
випадуть всі клерки,
і вискочать льодносердечні
недовірки, –
ганебні в Бозі! Льодохід!
Якби Бог не тримав –
То я б вас потрусив як слід!!
На вічній скелі
незворушная Сонце–Жона.
Видих.
І видих…
Й вдих!
Непереможно сяюча Вона.
Царськи всеясна!
О любове!
І ти – співучіш благоверші,
все більш!
Й сміліш!
І – вічний День!
Як нині я –
Тебе у восьмий день
й твою Любов
не оспіва лиш пень!
Бо сьомий день коло заве́ршить.
Даремні виявляться краби і корали.
Даремно ви! –
даремно ви зі мною не злітали
перед Творящії Вседухом очі!
Даремно йшли в отроковицях,
в отрока́х…
на устах мід – на серці лід…
Даремно я не протрусив як слід!!..
Даремно ви стількох попхнули,
відштовхнули – в стільки бід,
бо я вас ніжно доторкав,
Бог годував: в чистих Художника руках!..
Даремні земнороднії хорали…
Без паростів у Небо всі,
у всіх наступних тих віках.
Кого і що? це серцем доторкали
в даремніїх своїх роках?
Нецільні, половинчасті,
в корупції душі!
В яких бо грошах? –
У віках пишіть!
02.12.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758285
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2017
І Соломон і Суламіф!
й свята любов, що вас взивала!
Пісня пісень...
Мабуть, моє й Її начало
ще спочивало. Та ви ж – й т а м
в винограднику живі!..
Мучусь від щастя... й ворогом
щоноченьки караюсь.
О ти! Взивало!..
О Суламіф! і нащо ти так обіймала!?..
Що розбудилося усесвяте Начало!!
А Глянуло!!..
моя би пісня спочивала...
мов вся історія!
Як зі струмка –
живлющеє лекало:
Кого б моя любов
так налякала!?
Нагла – нагально!..
І сплять. І спали б так сади...
І кози виноградника з’їдали б...
щось трепетало б...
Мене ж – їдять!
Їдять мене!
захованеє дихання –
чи що? – шукають...
...Аж Миколай, в азалії взяв
у раї...
щасливі губи ви мої,
щасливе серденько моє...
Який на-а-аскрізний
то глагол –
і моє серце – і мене
все цілувало!
і дихало – і трепетало –
й обнімало:
це музика! –
вся жива Музика й Любов!!
доторком грала – і
торканням цілувала!..
Тут на землі щасливці виноградний пагін
об’їдали!
на виноград, – будь.
А дихання Твоє
на глибині манило:
все в глибину щезало б...
Ба, й дихання в небес лозі
ховала..
от це Начало!
15.12.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2017
Церква не встигне і ахнути!
Розчахнуте!
Моє сердечко розчахнуте!
Вітер любові! —
великая сила
за те, що Ти вітер
вільно любила...
Люби! —
полюби
вільний вітер у полі
бо вільне кохання —
щасливая доля!
Та й слід хоч
за вітром полюбиш
то все збережеш
і ні що не загубиш
Бо щічок Твоїх
вільний вітер
торкався
любив і любив
і до мене
дістався!
Не губить,
не згубить любов
сильне сонце недільне!
Усе збереже —
вільне!
світові —
як божевільне!..
Розчахнутим — вітер такий
поводир
в полі чистім
Лиш вітер, що сяє — відкритий,
святий, — урочистий!!
І сльози як зорі —
він сяючи витер
І сльози і зорі і сяючий
вітер!!!
11.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2017
Я хочу запитати все і вся –
і зразу:
А що ми мучимося тут,
в скафандрах, водолази?
Молитви є, і вдячність Богу є,
А щодо радощів – то не навалом,
правда, друже??
Принаймні, не у всіх, й не густо так,
не дуже…
Отак – як мало Богородиці в мені,
таке й життя моє…
Нехай вам дасть дихнути всім
любов поета навзає́м!
Сила марніє, як нема для чогось
виходу назовні! –
Й вогонь погасне – як якась мара́
закриє комин…
Ну й що, що там тунгуси і китайці
якісь мимоцерковні?
Так я зате поет церковний!! –
аж переповнений.
І тяга до висотностей і
до Небес – життя моє.
За це, тільки за це і світ
дає:
Те в груди б’є,
В живіт – те, що понижче, б’є, –
Нижче не будем, –
Ага, це ти, Христів? Любов-привіт!
Ага, це – я, зараз я вас – відвагою…
І тільки підніму якусь
Любов-стельва́гу –
І світ дав тягу!
Тікає, мов гармошку світ розтягує!
І раз – й знов на серці цілий світ…
Що за дива?
І сатаніст найстарший сам
підко́титься:
«Не буду бить –
тільки лиши цю, Богородицю…»
Середній в сажі:
«Якби не був ти українцем!..»
А дрібний: « Ти що даєш іти,
тримаючися за мізинця?»
І я, замість повернутись спиною
і йти в якийсь Крижопіль,
Беру – сиплю собі на голову
весь попіл…
Нехай благословиться Ім’я Її
й чекання страннеє моє!
Нехай вам дасть дихнути всім –
любов поета навзаєм!..
А світ гармошку тягне! – аж до
па́далі!..
І я співаю!
я співаю!
цитьте вже:
співаю – ледь не падаю…
І все живем!! –
дивно за всіх: ніяк гармошки
не порвем…
А то спитаю, вже без вищого указу:
Чого ми мучимося тут, в скафандрах,
водолази?!
Люди, що з вами робиться?–
Чи вартий світ – любові Богородиці?
Це я дихну – іскри з усіх летітимуть в небо
за чу́дами!
Чи варто будить світ і всіх – такими
амплітудами?
Це лиш для ангелів – жить радощами
в Богові.
Наївні всі: діти умом,
Їй-богу, ви…
Чого це янголом мені не стать?! –
чого це налітаєте?
З зерна печалі радість проросте,
це – знаєте?
Печалюсь я за вас–
печалюсь я за вас! –
ви на поеті світло в Небо
запечалюєте…
Які віки? де? –
де ви всі мучню́єтесь?..
Печальтесь! – страшну тягу не почуєте…
Печалюсь я! – ідіть в ремонт
із глухим слухом…
Не вчуєте, як Вона квітне Духом!..
О серцевино!!
…З’єднані з Богом: три підлітки в огні…
з’єднаний з Богом: Йона в череві в киті…
з’єднані з Богом: в аду умом –
а серцем в Ній!..
а ці, що б’ють мене, –
усе не ті…
А чого вам радіти ?– що умрете?
й розсієтесь, й нестане…
На що надіятись – як ви не християни?
Я зранений, обмовлений,
голодний.–
А ви – віддушину мою, Любов,
лиш закриваєте завжди й
сьогодні!
Тверезий. – Ви мов дітки – й п’яні.
Не чуєте серцеглибин музи́к –
не християни ж!..
Терплю, тож досвід є:
досвід дає надію…
Люблю, молю мою Надію, як умію!
Люблю Її, Його;
вдихну – вікую.
Печалюсь я, печалюсь я!
печалюсь я!
аж серце плаче! –
ви т а к о г о не почуєте…
І чи почуєте Царицю
милу, отакую?
Дякую…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757837
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2017
1
Всемилостивая і милосердна Діво,
Царице Неба і долин,
Про Тебе мова ангельська правдива
Ти подаєш всім непомильний слух,
Кого знаходиш із Небес предивно
І благородиш царськи рух
До всього чуйного лиш додаєш людині,
І слуху доброму – змістовний такт,
І музикальні царськії терцини
Наймилосердніша всемилостива Діво,
царице світлосяйних сфер,
Про Тебе слово молоде правдиве!
Я довго бігав , мов в полях дивак,
А Ти мене любов’ю й зупинила -
І Ти звеліла, щоби стало т а к
Вселюбляча і недосяжна Діво!
Володарко прадавніх трав,
Про Тебе пісня вітру в травах
теж правдива
І заспіваю Богу просто неба
А Ти мене у травах розчеши
І витонченого прийми до себе
До непорочної кого здіймеш світлиці
В любові заспіває з краю в край:
Життя і смерть – то одяг,
без різниці
2
Сто тисяч сонць і піднімаюча любове!
Ти почуттям наповнила серця
Як Богом нашим ангельська розмова
І днює день, і ясно ніч ночує
І всяк підвісився на животі
І хто не ангел, той мене не чує…
Хто в суть протік – вже днесь її пізнають
І стануть все словами на Тобі
Царице,
Ти їх сільно видихаєш і вдихаєш
Сто тисяч сонць і відпускальная Любове,
Ти вільно відпускаєш, йдеш сама
Йде Духом Божим всім святим основа
Любові сило, всіх святих Святая!
Це – снить все на вколиханих місцях
А Ти і притягаєш й віддаляєш
І глибше вже було, й нейде поспіль
І всяк себе кладе неізреченно
Й лягає в сіть молитви, не в постіль!
Невісто неневісно нареченна!
Сто тисяч сонць – і притягальная Любов!
Як, Скарбе Божий, Ти зійдеш на мене?…
Сто тисяч сонць! - і розрішальная Любов!
І величальная в мені Любове!!!
Ти почуттям наповнила серця…
3
Ти породила нам Царя й Владику,
Владичице архангельських світів,
Що благоліпствують, ухвалені довіку
Хорами сяючих світил
оточена,
зійшла вниз для земного
Порятування світлих сил
І скільки тут вже можна бачить серцем
То для причастя до Страшних дарів
Народ Христовий ангельськи пасеш Ти!
Бог Святий старанням надихає
І як непереборная стіна
Народ Христовий сильно закриваєш
Стоять у темряві стовпи фортечні
І ясно світиш в тьмі і осяваєш
І світ віллято на переможні плечі
Хорами ангельських світил
Оточена,здіймаєш над землею
Весь порятунок Божих сил
Бо породила нам Царя і Бога!
2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2017
Благословенна ти в віках,
Благословенний серця стукіт;
Благословен той білий птах,
Він більше не віддасться в руки
Задушуючії.
Благословенні ви, брати,
І сестри, сестри в Бозі з вами,
Благословен Його руками
І Іменем — шлях правоти.
Благословляю час і день,
У ньому вість про Задум визнав я:
Дар богослов’я і пісень, —
У Божу славу та Ім’я.
1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757728
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2017
*
ГОЛОС був
роси неба
— потрусив:
попроси
зсядься дихання в вічність:
крапля роси
в мені
1994
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2017
Миколі Потинському, другові
і братові в Христі, присвячується
Тихо в світлі стала
Росами багата
Богом показалась
Батьківськая хата...
Будем жити серцем?
Станем — вічні браття!
Серцем наша Мати
Засвітила в хаті...
Гордо не живімо:
Світ хай не трясеться.
Голови схилімо —
Та й ввійдемо в серце.
Хай вік — розум в серці!!
17.07.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2017
«Якби не ти, любове, в сні,
якби не ти, любове, в літі,
на цім пероні, в дикім світлі
її очей і у мені,
не розтулив би я вуста,
остався б там, за небесами,
в прекрасно-незворушній гамі:
я надививсь людей доста.
Йде потяг, йде! — прийміть любов!
(якби не ти в обіймах літа)
на всіх перонах! в цілім світі!
любов! любов! любов! любов!
В ГОСПОДНІЙ КРОВІ ВСІ Є МИ
ЗАПЕЧЕНІ І НЕВАГОМІ!
Вона попереду вагонів
об землю битиме крильми!
Прийміть любов, хто є живий!
тепер воістину воскресе,
і ось вам царствіє небесне —
як тільки підлетіли ви.
Йде потяг, йде! — там все — любов,
там кожен крок — все про те ж саме!
як люди не встигають з нами,
прийми Господню Свою кров.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2017
* * *
Найперше – музикантом смілим буть
Своїй душі, що вже понесла тихо
Зароджену, нову, незнану суть.
Що з духу, й слова,
і поривчатого лиха
Готова в музику скакнути
і в вірші...
Все починається з пориву сил душі!!!
Скритна любов,
якщо й життя йде тут,
Ведуть в найневблаганнішу могуть!
Здіймається!!
І тут вже хто кого.
Хто кого вловить першопочатково.
Тримайтесь! – за порив душі
раптовий,
Усе горить! –
Все плавить сей вогонь!
Вир лізе горлом в небеса
ясноголові!
Здіймайтесь в небо!
і скидайте все із слова,
Що не первісне,
що не візьме звук
Божественності...
Те, що не хоче Дух Святий!
Уважніше! Чванливі! Гонорові!
Будьте рішучо і на смерть готові:
Один Він
тільки й понесе
в потоці новім,
Де стріне вас неізреченне слово
З таким безмежжям світла і любові,
Що стане ясно як народжується Син.
І сльози серця перепинять вам вуста.
І музика вже легка і проста,
і лагідна.
Це ви в Ісуса, у Христа.
1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2017
Сліз дощу
слід щоднини
невже в небесах моногамія...
«Бусик» і сліз привезе
для дитини
яку залишила мама
Є як торкання...
дитини й людини
в снах
в небесах
поміж снами
«Бусик» небес
привезе для дитини...
яку залишила мама
Весни проходитимуть поміж нами
Бусол махатиме свілокрилами!
«Бусик» ми
для дитини
що її залишила мама
29.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2017
Затуляю вуха, аби нічого не слухати...
Не хочу віднятись від Тебе:
ні в що нижче направити серце
не можу...
Твоя держава — непереможна!!
Бо Ти вся — Серце і Небо.
А всяка хвилька — захиляє Погляд
Божий.
Хто нам зможе заборонити? —
знаходити серцем серце,
несподівано глибше і вище...
Твої очі розвіюють хвильки
неможливостей —
І Ти — в життя тихий вогнище...
Більшає Життя у все більшій Свободі
у Світлі Твого Обличчя
Я навіть не можу сказати Тобі як люблю Тебе...
А Ти й так знаєш, і серцю пишеш...
Не треба й рентгена:
я комашка на травах,
де раптово
вийшло сонце...
17.11.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2017
* * *
Як пух
як дух
як сонце з черемух:
і як то цілим серцем
не любити?
і як не віддавати Тобі
квіти,
що ангели несуть в росах
на слух?
То справді Бог
чи отроча
чи дитинча
чи пропалилось людське серце
у зеніті?
чи оперезуєш людину –
жінку в літі
і посилаєш квіт – хто вже почав:
як цілувати рай жіночого плеча
то задзвенять у грудях
тихі струни
хто бути в правді з Богом розпочав
той оживе і буде вічно ю н и й
…Вклонюся в серці юнім цим полям,
Впаду і з’їм трави як в першій рані:
Все ж не такі ми в гречкосіях
забуянні
І ось у серці плаче немовля…
Як пух
як дух
як сонце з черемух:
і як те добрим Богом не любити?
і як не віддавати Тобі квіти? –
їх ангели несуть в Тобі на слух.
30.01.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2017
Там є повітря свіже-свіже
там таке небо ніжне-ніжне
там тихі люди живуть побіжно
в смислі побожно
ясно біжать
в небо зірками біжать
Хрест за селом
і зірками дрижать
роси дрижать
від автостради
там інші люди, що собі не раді
і розучились літать
в небі душею літать
Щось над дорогами
майже палає
десь за край неба лякає —
й лякає
все міждоріжжя спить, спочиває
ляля пасхальна — дитинство розмає
Спаса обійме — і не дрижить...
День п’є повітря — свіже!
свіжо
День новий. Небо ніжним-ніжне!
Останні орга́́ни тиші
зводять в красу благодать...
19.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2017
* * *
Спасу Христу присвячую
Осінь змела — як листя —
людей з пляжів...
відправлених до буколіки...
а дивляться на цю відсутність кражі
срібні повіки
І Той, Хто починав погоди,
не дивиться що Його зцінять —
а набиває між доми-колоди
жахи й прозріння
жах і прозріння
скрізь
як за шию холодочки
крізь
обнажіння з голосами...
мов з вершини точки
з одної точки —
скрізь
те саме
«так коли пишеш — чую вічне,
а коли ні ... — тебе побила б!»
моя жона не буколічність
вона земна
жона правдива
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2017
Айстра
із вази просту воду
п’є
Хай благословиться ім’я Твоє
Боже благословення
в усім праведнім є
Хай благословиться ім’я Твоє
Всяк да встає —
й відійде від суєт
Хай благословиться ім’я Твоє
Вчуй: стрепенулось як —
серце чиєсь і моє
Хай благословиться ім’я Твоє
Став на коліна —
любити серця навзаєм
Хай благословиться ім’я Твоє
Дух де захоче
там груди проб’є
Хай благословиться ім’я Твоє
Айстра із серця
живу воду п’є
Хай благословиться ім’я Твоє...
я плачу
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2017
ступнями стала на хвилі морськії –
море і стихло
благословенная Діво Маріє…
стихне ще лихо
служби на вірних воздвигла святії
серце й не дише
Ти незбагненна є, Діво Маріє
Бог наш у тиші
глянуть на вас наші долі
простії
не видно пихи
добре виховуєш, серце Маріє!
вже стаю тихим
2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756865
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2017
плечам –
пасати:
то єсть Твоя нічна сторожа
найшлась на мене теж
премудрість Божа
Бог створив й сонце –
Любові дав такі права
щоб я не викинув
більш цільне серце на слова…
або слова скинуть
комусь трапа гірчатого
або Любові мед
нитку напне мовчати…
така
таємна Ти!
19.01.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2017
Хто є ти?
де ти
ходиш по світу?
я не трава
не листя
не дрова
я сльоза
це не дійна корова
я для тебе
можу буть світлом
Не трава
не земля
не рекрути
я тобі
не можу вже бути
візьми мене світлом
Хто ти є?
по тобі є просвіти?
Де ти є?
у тобі теж гряда є?
і в тобі
цей дощ опадає
сонце спечне —
й тебе більш здіймає
я сльоза
я любов
й вже немає
гіацинта для світу:
не трава
не земля
і не скрута
я для тебе
не міг би цим — бути
прошу тебе
світлом...
26.2.2012, з причастям
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2017
* * *
коли вступають до часу ріки
в очах шелескають зелені огірки
у мене дух є —де все навпаки —
вселились очі в огірки
ви, може, правду не їсте
і щось з кислотністю не те
1995
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756595
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2017
* * *
Та й злетіли білі, ніби на весіллі,
стали три орли на крило.
Злітали-літали,
літали й розтали,
більше на землі не було.
А що вони знали,
а що вони знали,
білі неземні три орли?
Літали — співали,
розтали — співали,
пісню записать не дали.
1995
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2017
Св. Івану Предтечі і Ліні Костенко
присвячую
Від Бога чоловік ти першозданний?
Святий Огонь поцілував тебе горіти?
Ти маєш так проходить Його здання —
Що як підлога враз почне горіти —
Ти маєш неповторне говорити!!
Віконне шкло враз дзенькне майоріти!
Шкафи одсунуться у страсі верещати —
Зашпорталися у сітях віків нащадки!
Одна дружина твоя — не словник івріту,
Лиш має неповторно це вміщати!
Вона — мовчати,
Ти — неповторно говорити!
Шість (сім) мільярдів імпозантних.
Веде-несе вперед-назад їх,
У теміні — горизонтально скрипи!
Общипані і параобезкрилені,
Мужі, що вже не чують, лиш гутарять:
Щезати їм пора чи не щезати?
Вперед їм — чи назад? І де назад це?
Й жінки говорять? Їдкі світські хмари!!
Гармонії церковної добра де взяти?
Ми йдем з дружиною, церковні
До церкви йдуть — в дощ — благодаті повні,
І стіни в златі благодаті!
Й димів немає. Ольга, Ліна — є.
Чоловіків немає. Звідки взятись?
2.9.2011, 19.1.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2017
Те що падає промінь в застінки
Не моє
то чиє?
У півтьмі сяє біла сторінка
Білим біле собі виграє
Плаче той, хто має очі
І в віки позорю
І лягають стихи непорочні
Під ранкову зорю
І під білим лежу покривалом
І ще ніби горю
26.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2017
І як на світі та й без серця жить...
Не так, щоб через вікна виломитись
з хати, —
Душа хотіла б в крилах небом
пролітати,
Не так як привчена
до заширокої кишені, —
А з серцем — к серцю!
Серце к серденьку біжить,
Коли засне цей світ, скажений...
Глибоко в Бозі — шлях лежить.
Щоб моїм серцем з Твоїм серцем
говорить.
І саме Богом світло думать
і любить...
Любити, дихати — ще й жить:
Дякувать Господу...
І хто ж поперек серцем стане —
Улюбленому? і — Твоєму.
Чи серцем правого схоче стріляти
І закривати — поки тлі ця кров збіжить...
Бо, бач, Тобою й Богом він коханий...
Холодні ж всі — півавтомати.
Любити! Линуть! Ревнувать! — співати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2017
(з правди св.Афанасія Великого –
бійця Христового)
А жовчність була жовта!! Дика.
За ним і цар ганявся, і владики –
Всіх ж аріани! А він їх вражає!
Святого Афанасія-єпископа
світ знає:
і він – втікає…
це: вже й від друзів утікає…
…Куди ж це – я – втечу??
Де із землі не виклубляться змії –
вчепити й здати палачу?
От я – орел –я вже –
лечу…
Аж – золото!!! –
Але це дивне золото – з плачу…
В Нім серцем стану –
що там аріа́ни…
Сльози самі з очей
течуть…
Бо – серце Царське… стріло…
Судіть:
В пустелі якби стрів хто
адаманта в паранджі,
В оазі,
де в ній, в Любові, –
все є – як згущене, усі Божі дари,
й усі таланти, і все зразу,
земне ж – позаду, каліч,
холодні скалки, міражі…
(Вас доганяли – як виявилось! –
міражі!..)
Судіть:
якби з вами те трапилось –
то що б оце казали?
Таж кажіть!!
…Шість років йому ноги мила –
александрієчка! красива! молода!..
Ховала. У такої – не шукали…
Бог подав.
Йому так – Бог все підказав…
Бач, браття… а це де ваша сльоза?..
Стій, братіє! а де ваша сльоза!
…Мене ж ввібрало й приховало
Маріїне і Бога серце!
28.07.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2017
Воскресни, Господи,
що твориш величну погоду!
Ти єси Бог, творяй чудеса:
Нехай в нас воскресне
нестопкана Духа краса,
Яка Тобі в Небі
присутньою є за природою!
Воскреслий Господи й Боже,
звернись до народу,
А з дольних сердець і очей
хай сяйне голосам,
Щоб усім провернулися очі –
із крайнього перевороту!
Воскресни в нас, Господи! –
створив єси дику вселенську природу:
І землю, й моря, й всю твар,
що у них, сотворив:
Безсловесна вона і вдивляється в нас
до цієї пори,
І стражда, і волає – з-за упалого серця пригоди…
Розв’яжи нам язик!! –
Наверни нас братам
для слов’янської згоди:
Ти збери нас до ангелів, ангелів –
з нами збери:
Дай дихнути лісам!!
Всемогутній, Всесильний, явися
глаголати! Сам –
і Воскреслий, й крізь нас
воскрешаючи страшну свободу!
Ти в нас дивишся серце,
всіхвоскрешаюче Слово! –
Й попускаєш на заході сонця
звучати лісам:
То з бездонних криниць возсіяє
предвічна краса,
Се, мов діти, тремтять:
яке в нас вже усе випадкове…
«Ігоре! – мовиш – передивись своє серце.
І ним –
передивись рідну землю в пітьмі:
Кого виявиш десь в темноті,
вже чувайте самі:
Чом полями душа
мов земля
попід вами трясеться.»
Чом не чуємо слова –
й не бачим своєї землі?
Чом не чуємо вже під собою вкраїнську
землицю?
Бо не маєм прибіжищем Матір Святу,
так як слід Всецарицю:
Не стоїть Вона в душах усіх,
що є злі, –
Скільки зможе Марія
на всю цю негоду дивиться???
Попід ліхтарями захмарено ходить
українська ніч
Й побирається крихтами темної їжі…
Не почутий – від Господа Бога
Куїнджі…
Чом не чути всім праведну в Богові
річ?!!
Пийте воду від Божого звільнення
цього народу –
Добру воду, хто прагне у Бозі
своєї ходи!
Воскресни, Господи,
що твориш з народом святую угоду!
Бо з розчуленим серцем
коріння сердець
у Собі насадив.
10.04.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755986
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2017
Композитору Максиму Березовському
з любов’ю присвячується
Значить ви не закінчували
Болонської школи?
Ніколи — чи ніколи?
Христос задоволений:
таке дозволяє не з кожним
Пора і півтіні прибрати…
Що ж! жодного брата…
от — що вольовий художник!
аматори…
Амадей є
Максим є! Київ — каса
але маса — аматори
Зоря — ногами на шию ганку!
не оглядаючись
як сидр на війні
Ви приробляєте зранку
вікну височезний верх на планках!
з неотіненої симфонії ранку
ті ще сплять на світанку
діла з Сонця не брешуть
не брешуть ноти — ні!..
Що ж , Боже, завжди —
з-під рук вихоплюють
дар так горів
щоб — твір — і— щоб не згорів
Гей, нетопирі!
не Максима згноїть
в тридцять два, мов картоплю
з виджень бездарних
цариць Катюшек й царів!
І знов «ангел» неукраїномовний! —
здається, упрів.
15.08.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2017
Блискавка зійде –
очищується повітря
ген сніг іде ж – очищується
повітря
геній в серці народиться –
це очистилося повітря
зірка в серце – і очищується
в просвітах
сльозою вмию словом
вмию і хутко кришталеве
витру
Благословлю – історії аннали
космос – і Сином розширене серце
і божественне і запальність –
єсть музиканти?
І одна – єсть
відчувається тональність?..
Гучніше! музики є між вами??
Сніг є... любов... не бачу
Єсть мить прозріння –
удачі!
Сліпа ще любов
і не бачу
і вихід! – любов зряча...
Любов! – не є качка!
виділи грішно святі що їдять
а зовсім інше – словом бачення!..
оце як дійдеш до цього нагаю –
блискавки – що й святі заморгають
сніги замигають
душі тікають – й тільки
п’ятки мигають!
«Мабуть, там є любов, –
чи не зашвидко тікаю?»
Покиньте іще в Австралії
перегріте бачення!
Киньте в Штатах обрядовеє
бачення:
Як молоде слово – Христа –
то вам, плотяним! –
нема пробачення.
А я кажу – нема пробачення!
Дивлюсь:
Бог стоїть чи не розгублений?
Ну, непередбачливий –
результат розвитку задуму,
прямо – Бог – розчулений...
Снігу, Боже! А!.. Снігу! Снігу! А-а!..
Щоб загрузли! Міста –
в селах, в снігах!! так –
протягнулися б срібнії
змійки горбками –
кого люблять, й прості-прості дорогожитності!
Копались і закопались в пам’яті
зм’ятій і стожильній!! Чим дорожити?
Без Бог-Сина і Слова –
несила жити.
Ще вовки встануть колом бродити!
І відірваним від серця –
як вам жити і шарудіти?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2017
Море заграє –
та і виносить, якого купає,
запахи, радість,
намистинки, зблиски всі...
З моєї любові,
якою кохаю, знахідки має
тільки аромат Твоєї
особистості!
Яку маю неосоромну надію
на Тебе!
(це слабо...)
Яку я маю сердечну потребу
на Тебе!! Сила!
Суламіф не
підштовхувала шторми,
ні плечима, ні руками,
Суламіф не утворювала, таке,
при нім всі амеби,
Вона не бурлила, не робила
особливим
Небо,
аби витиснуть із мене спирт
до стакана!!
При мені можуть відпочивати хулігани:
Пушкін шукав ножа, а серце –
більш пафос прохромить!
Лиш любов тече. Подивись
хоч би через
плече:
Твоє море – моєму, тече,
о,
яка це
дотичність!
музика, музика лише – пластична,
а музика, музика –
не посоромить...
Тебе ніхто не проводив ні з дому,
ні додому,
Поет, видно, колись не доріс...
Є – що чекають... коли їх розсердять...
Поки що все спасає Твоє милосердя;
не вздовж моря я, а – з лісу...
і в ліс...
Твоє море заграє–
виносить якого купаєш...
зблиски, іскри
і радість, намистинки і...
З любові
якою
нас Бог кохає...
знахідки мають
(... значення мають?)
запахи твоєї Особистості!..
24.06.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2017
Ми обнялись — ти віями лоскочеш
Поблизу віч мені лице
І Богородиця і Дух так хочуть
Бо дуже мило й серцелюбно це
Щасливий той, кому далось почути
Биття сердець любов’ю навзаєм!
Обнятися — і мовчки огорнутись
В тому, що більш є, чим ми є...
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2017
* * *
Травнем! — хвицає форма...
Свіжість як суть на ножі.
В травні собі не лежіть.
Мається — все! Близько норма.
В решті — бузковії міражі...
Гоять усе, що били!
За ідеальну суть.
Із перламутру кобилу
Два — вранці — дмухи пасуть!
Тихо, без вдиху:
Вам ідеальне — гілки принесуть...
17.05.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2017
* * *
Світ дає вбік, – в горлі
клубок
незапитаних чеснот, –
й сам собою злетиш, і
в півсні прилинають Знання –
некорисливі
й неприкладні.–
Гірне світло!..
* * *
Проходячи воложища дерев
і шелестячи шкірою і волосинками об одяг,
мене доторкуєшся думкою, прекрасна,
і втягуєш, – наковтуюся сонця у душі…
Коли ти думаєш про мене, то мене
проймає дрож, гарячі хвилі мління
Прокочуються – і квилить проміння…
І спечно ллється, – і одним молінням
пала повітря! – й окриля
мене!
Я стану сонцем!!
З тьми гіпноз іде…
Ми станем своїм щастям – незрівнянні!!
Невидні твої руки полумяні,
О ангеле!
Хай Небо нас веде.
* * *
О Небо! солодко з безсмертя – у кохання!..
Чому так гори лиже вітер сонця?
Всі гори – я. Плечима впав у всесвіт
І від плечей я спека і повітря
І світ
І всі хребти ворушать
Вітряний потойбічний мій язик…
* * *
Стрічайтесь, наші душі-кораблі,
минуле – щоб майбутнє розпинати!..
…Нащо ти кинув мене, віку ХХХХV –й,
Мій диве, коли я тебе прозрів?
Нащо твої жахаючі знання? –
тут люди йдуть безвинні навмання
загинути.
За північ в час Бика,
Щезає з душ уся журба тяжка;
тоді й складається і чистим і святим
В далекім небі лиш себе знайти…
І згодом йде у сон четвертий віщий,
устріти тих, хто у законі – вічність…
Знайти коханих! Відлітаюче в імлі
личенько біле…
Жінка в білім-білім –
з руками, що припяті до землі!..
* * *
Кохана!
Довкола тебе златоокий острів –
і він факає мені в голову і в груди,
а холод виру
крижаної тьми людей
не піднесе їх навіть подивитись,
як прилітає яснобачення – безсмертя
на сонячних квітує островах!
1989
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2017
Оце лежить — нароблена людина.
Тіло гуде:
земля гуде на це
Натомлення — просте...
й своє лице..
Й не має сили думать, ні годити.
Зневага є у нас!—до хліба
й до людини...
І чи багато часу на молитву?
Дійсно!
Чи близько храм?
Цього й не знаєм ми!..
Співали руки, це —
її Псалми...
Стихне людина,
як було священнодійство.
Бог не залишить
трудолюбця.
1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755439
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.10.2017
* * *
Яка сила в Небі від
імен!
Радуймось, краяни!
Нині
слово молоде приймем
рваними краями...
нині
слово молоде
приймем
від ландшафту—
рваними краями!
Ранку губи
й неба хмільний біг! —
світлолітією...
Як до вен —
до голубих доріг —
Радістю тією!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755285
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2017
* * *
В Отчизні тій,
де нема хліба і вина,
Любов’ю всім постало вічне Слово.
І їжте слово Слова, пийте в снах,
І слово ввійде в плоть,
Та світло знов
постане,
і у вас ця таїна.
І спяй — возста. Обмацай гірну
греблю.
Що світ жахається:
що небеса течуть
на землю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755284
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2017
Дзюбі Івану Михайловичу
присвячується
Скажи мені — хто ти?
Скажи собі — хто ти?
Скажи мені, у серце влий —
Куди ти хочеш йти?
А що, як ти святий, —
На вістрі гостроти!
Скажи мені — і серце вріж!—
Хто плоть буде нести?
Скажи, хто друг, да розповіж —
І я скажу, хто ти.
Ось слово, твоє, меч! — який
Поцілував святий?!
І —
ти скажеш — хто ти…
Прости.
"Прости мій меч,
він і на мене не зважа:
це той , який «заріже без ножа»,
пульсуючим ім’ям здорової природи."
Це біля нього — я!
і всі втікаючі народи…
18.03.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755103
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2017
Спитай, лосятко, чого Богу радий?
до рук іде смиренний
спілий виноград
Недавно
ніби Джобс із Апплє
жив я невпопад —
й то кислі виноградини.
І визрів, Христе, навпаки,—
з благословення Божої руки
а сивії ставки
сплять як свідомості частки
внизу:
на захід —
подам їм дух Твій пломінкий!
Спілий — живий такий!..
Сказати б!!
5.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755102
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2017
* * *
Чуєш —
і будь щасливим.
Піє птаха —
і точність.
Ти вернись в свою творчість...
батьківщину вина
ще й оливи!!
Бо як ти будеш творчим
щиглик з червою
і небесна олива —
як ти сам і протоки
й проточини —
до-звук чути?
то будь щасливим
Будь щасливим!!
Диявол — нетворчість.
Сточим
сточимо
його
сточим.
Ти — будь творчим!
26.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754956
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2017
Режисер:
От чуй, як дихає Вона –
це ж ти:
«Як легко дихати! як віє хтось,
якийсь могутній друг...»
От попадеш у струну серця –
враз спалахне у с е,
освітиться жива душа природи,
густий веселий тихий жах.
І ось, коли ти в с е полюбиш...
покотяться світлії сльози...
запамятай цей стан:
проймися тим,
чого Вона встає о п’ятій ранку...
Це клич оновлення. Вона нова.
Серед старих серцями
Вона у чотирнадцять літ
Відчула щ о с ь , зачала в серці квіт
Любовних знань –
прямого духа одкровень –
Дива в очах – екстазу...
(А для старих – це як до сказу!)
А це – Її знання, в таїні світу – це Її таїна,
Прозріння серця в пісні солов’їній...
Бо серце тьохкає у Неї й завмира
як світло світу, і далеко підбива
Святі надії й сподівання.
Й за серце чисте, що не знало бурі,
Її, за тисячу і цілу вічність літ,
Не знаючи про Неї, любить світ...
(пошепки як при велінні вищому)
І Вона любить всіх, душа ще світлим-світла...
І не соромся сліз, такими всі були колись
І всі любили.
Таїна кожного – у глибині самотніх сліз,
згадайте милих...
(мовчить)
В ім’я всіх тих, святих, що ми були колись –
Зірви дрянь з себе! серцем запались!!!
(пошепки)
Плач, серце! плач!!
(хапається за груди, опадає)
(мовчки повертають до свідомості)
Очищення сердець потрібне людям!
Вся суть в серцях, в Бозі – вся суть...
Захистіть дівчинку від бруду, що є в вас,
В житті, і полюбіть в собі оцей порив,
І це врятує вас! Бо догори
Шарпнеться все, що у вас чисте,
Й вас переверне! всередині! ви, артисти!
Не дайте дівчинку убить і цю, і в кожній жінці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2017
А Ти ховаєшся за теплими
дощами;
Запах сухої дошки,
і– вощаний, –
А місця стріч! – спинаються кущами;
До Твого меду завола і камінь!
Густа,
Густа!
І – вигулькне волове око –
Із-за угніздень віть і трав,
з-за рівчаків’я, де ніхто і не ступав
І де і ким я Тебе тільки не шукав...
Та Ти – в підсохлому й завжди
глибока...
сюди, і пріч – і
знов волове око;
щоб чмихнути і потягнуть...
Там втаємничень –
за трави високість
Й по рівчакові – не зігнуть...
І соковитий і холодний –
в сухий – звисає –
однаковий путь;
Медів! медів!
старатель на сьогодні...
Не домовляється,
не вимовляється червневими дощами...
Не камінь серце моє
і я хоч не камінь...
( Ось де!
новонароджені стояли
з роси, з дощів і трав
оперенії
мадригали... –
Дві птахи – серцем їх ледь розумію –
розмовляли...)
А сухі очі мав...
і доступив в росу.
Черкнув Твою медвяную косу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2017
Щоб не всмутитись
не вважай... тут щось сказав:
але як серце лиш в сльозах
від доторкання занебесного в сльозах
то розчиняється поволі бірюза —
за п’яти стягуючи накида́є хто як вміє —
а так на заході чи сході золотіє...
Аве, Марія!
Ave, Maria!!
Мене тут жде сира земля
а я чекав огненність корабля
а настаравсь надміру неї для
та розчиняється від плачу бірюза
се я на море вічного — в азах...
й на серці правда во ісході золотіє...
Аве, Марія!
Ave, Maria!!
Щоб не співать не як то треба
«Алилуйя»
Й раптово
не найтись ошуйя
переспівавши спідниці́ стихії
але... — Марія...
Протче мене в духовніїх сльозах
в човнокоходженні де ще ніхто не проповзав
вчепивши гак пісень у Своє серце!..
вся — в сльозах!
щоб не смутитись —
не вважай...
я не казав
то просто так із неба падає сльоза
комусь болить
в дірі проплавленій — зазолотіє!
Аве, Марія...
Ave, Maria!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2017
* * *
Все-все – це тільки
привід –
щоб світ перетворити на любов:
в небопростор!
А нижче живе привид:
як би обважнити в земну кров…
Так йде закоханий
поміж візків, возів:
вже попираючи ногами земний зів
на щемі одкровень святого Бога –
майже летючи!
все! нема нікого,
я обніму весь світ!
я сильний, вільний!
о так, – постукує холодний тракт, –
є божевільний
А що ж вогонь – хто полюбив Ісуса!
Летить!
Гряде по полю, де зоря
небесная, і мерехтить, і одгоря,
а ступні ніг його і тінь не вкусить...
аж пирскають огнем!
так босі й голі, –
від гульок крильцями береться лонохід
боговвідомлень – й все отримує свій
колір…
і геть відпали образи лихі…
Світ в серці, в світлі…
Що любить він людину –
в тій Бог,
і те є все єдине,
і кріпше і сяйніше тьми наук!
З тьми виведе – єдино вірний звук
бо йде зоря – любов:
нам – Христа гук…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2017
як діти
линуть єднатися з усім – у чому
світло
посвітлівши – радіти
радіючи – все веселити
в єднанні!
о ангели!
ви ніби діти
вам би радіти й світліти!
літати і все веселити
у святому коханні!
о закохані...
ви чисті діти
ніби ангели
світлії генії
тільки б не бачить нікого –
лиш один одного єдиним серцем
і збезуміти світлим коханням! –
в потопі...
о небеснопремудрії, Море!
ваші ангели – світлії діти –
все у чому є світло
прибігає до Моря закохано
чути єдиним генієм
світло Бога:
світло у Світлі
любов у Любові
Сила!!! Небо радощів!
...Скучна зубрилка – не відчує так як чиста голубиця,
як діти, закохані, орли, ангели, генії світлі, ченці,
небожителі, світлі поети й небеснопремудрії... Море!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2017
* * *
Актору Роману Білю (Львів)
з любов’ю присвячую
Любов’ю так огорнені —
Дух в формі —
Єдині в своїм роді —
Неповторні.
Сей Промінь із глибин
Де наступає —
Ковтаються слова.
Язик —
ковтають!
То й плавають в повітрі
Як в господі
Сильні на вірі.
Бо єдині в роді.
Любові упокорені
Як нормі
Де сходяться у Бога корені
У неповторність!
І Бога корінь
Хід де прориває —
Христа веселе серце.
І співає!
12.09.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2017
Вже добре нам глибоко помовчати…
Ще мить — і заговорять враз серця…
Рука в руці — і далі з теплих рук Творця…
У несказаннім спокої і тиші
З руки і до руки у благодаті…
Горами йти, де ані лиця.
І тіло не на цьому світі.
А там закриє небеса — і йди згори,
Йди до людей, іди — і говори…
І серце без Його любові так страждає,
Немов колись при вигнанні із раю.
1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2017
Розпочиналось дуже просто:
Не вистачало всім вина.
Тверезі на весіллі гості –
То це вже мука є одна.
І той, хто був з них Сином Бога,
Так виповнивсь любов’ю сам –
Так розілляв Духа Святого –
Подарував всім небеса! –
На столі зримого земного
З’явилася вина краса.
Ніхто не зрозумів нічого:
Як це, що майже із нічого…
При чім любов і небеса?
…Все те ж весілля в нас, не нове
Не вистачає всім любові…
1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2017
* * *
Спасибі, Світло, що є
вічно з нами.
Ми ходимо в тобі
як діти в храмі.
І в Троїці пливемо
над віками
в Батькові-Мамі.
Спасибі, Тройце.
1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2017
«Отверзлась вод пустеля;
од розпуки
Жахна веселість на серці
жаріє —
Огненний птах незрозуміло піє,
Але які іскристі звуки!
На горах — битва! По низинах скло
Рідке: де ясне — тягне вогнебожевіллям
На гори, й стіни, й крила;
темне ж тло —
Підштовхує і лізе слідом, тліє.
Інших нема у кратері — гори!
Там в іскрах — цар ти або полонений,
І — блискавки понад киплячим морем,
Коли в напруженні нелюдськім сам гориш —
Дерешся із землі, дерешся в небо —
Бог-Слово блискавкою
пробиває серце! —
Мізерна ця Земля! Побіля серця!
Нагнувшись — долам не передаси,
Лиш сонцем світишся.
Густіша час.
Чорніша Сонця траур.
Й того, чим кида в вир небесне дно
І безпричинним й нез’ясненним хвилюванням,
Де всяким сміттям губиться воно,
Що незумисно знайдене, — як мало
Вже його сяє на решетах аур!..
Ох і гадюк кругом на людях!
Звір вивихнувсь — і небо, і земля,—
Сліпонімий вже кличе вправить вивих,
Та краще б я не повертався звідтіля,
Де геній мій... йому немає звивин,
Він байдуже, прекрасно — і без ліні
Земної — дивиться смертельний танок тіней,
Мов крутить листям: йде страшна зима.
Дух незглибиме серце моє носить
Понад кипінням і в кипіння просить:
Встань, хто на серці, і навіки й прісно!
Ох, душать мене, смердно мені, тісно!
Що це за серце, що вселя радісний жах?
Я вийшов з себе,— де моя межа?
О, спрага духу жнить мене яка!
Співай мене, мій вітре, в колі смерті,
Душа веде до вищих дотикань
Перед нічим не псованим безсмертям.
О, радосте! — Незайманість в устах.
О, цвіт і звук! — І ждете тут кого ви?
Нащо мій геній юним богом став?
Темниця — твердь; богів різьбить лиш Слово.
...Де бачив ти мудрих людей? То є гіпноз.»
«Спитав би хто себе: чи часто хочеться йому
Поринуть в вічність, в потік духу й думи?
Там око серця бачить землю й небо:
Воно — немов сп’янілий чоловічок,
Що витанцьовує на торжищі у доль,—
Безсмертя в серці — і горя юдоль.
Що бачим ми?
Що бачим ми?!
Що вище пожирається в нас нижчим:
І як потрібно захмеліти, щоб не вмерти!!
...П’ють кров із серця, п’ють і дух.
Агов!
Гей, музиканти! Гей, ви, музиканти!
А — ніч.—
Самі одні.
Геть світло відділилося од тьми.
Одні лиш ми, як світлячки, як зорі.—
Підступить ближче — або ангелом стаєш,
Або помри. Й найтяжче серцю,
Що малесеньке якраз і щире,
Що, бідне, прив’язалось до землі...
І що той космос, якщо хочуть вбити —
Найменшеньке дитя...
цього не знати —
Не знать нічого в серці людськім...
Природа сліпне, аби бачить ним.
І ось кришталик цей летить —
А світ летить, щоби його розбить,
Кричить: «Розбите в музику — в музиці буде жить!»
Нехай живе, що буде вбите! —
Тут час обносить чашу учти,
Де тріумфує п’яний канібал:
за серце!
За людське! За безстрашне!
Що дивиться
В малосумісні очі двох
ворогуючих убивць —
Матері й батька!!! Землі й неба. Всіх цих людей.
За право серця!
За право жити й право вмерти,
Коли засліплий розум наш заглушить його!
За право серця вислизнути з рук
Всіх дурнів, аби не зловили й не поїли
Таємну музику, що вічно лиш одній душі належить...
Бо найпотрібніше — серце — нікому не потрібне.
Найблагородніше — уб’ють.
Найтяжче — океан-душі, бо перехлюпується,
А її не вмістять тут, на Землі, а
т а м — все інше.
А бідне серце все приймає так, як є.
А як зупиниться — світ перестане
Ворогувати лиш на мить... материки
Ворушаться, йдуть душі одігріти
На вогнищі, що відліта.
Ніхто не знає, що є серце.
А все-таки, воно єдине бачить
І миротворить музику стихій.»
«Ловець я з острова: вогнем годую
У воді; ех, сірі!
А пара б із вас вийшла!
Світ закипа, бульки ідуть —
Повісять багатьох на гіллях неба
За їхні ж генії. Поети — й ті
Не знають хід таємний.
Вод потвора
Все вирина обличчям — й лиже,
Лиже цей материк,
ще острів волі,—
Що над ним майорить геній,
де стає легко
На серці й на душі: так швидко
Розверта проти вчорашнього.
Не бачите?
Се треба око духу —
вже нелюдське
У строгості.
У нім великий спокій і
безмежна ясність:
Се убива страх смерті,
який котить
Все ваше колесо життів.
Я — око в урагані.
Безсмертя хочете —
так славте дух.»
1992
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2017
* * *
Улюбленому Спасу Христу
присвячую
На горі тій
Куди доходить мла
Живуть мої
Два білії крила
А я літаю
Духом, невідомий,
І ми одні для одних
Як — бездомні
А я живу
Де пахне гірко донник
Де Бог зведе
І час і ніч мов дві долоні
Хто серце вийняв своє
То я й з тими
Агов, метелику!
І соромливий херувиме!..
31.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754138
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2017
Як я хотів би —
з Тобою займатись!!
Бог рішив мною зайнятись.
Вийди: плоди
і плоди воруши́ти,—
Брег самосвітний
і голос самшитовий —
Як я люблю Тебе!!! —
можуть мене придушити
Як Ти?
і як тут живу я?
Осмос є внутрішній
Світло Твоє й Твої коси
чуєш? ми родимо космос!
патлатий
кошлатий є космос —
коси святі
що й Тебе я не чую!!
Спас зчита слово —
й над ним, де присвя́ти?
Бог рішив кріпко зайнятись.
Хто хотів тут вмирати,—
смерть свою святом назвати?
Так це з Тобою! Воістину!
Брег святий вічний
голос самшитовий
можуть без слів
за те що Ти є
задушити
Та Ти є отака!
а Ти є — як рука...
Камені ті самосвітні
тії доми всесяйні́!
І привітність
що мене носить по світу!
Чом я не вшився з ривка́?
Драма!
Містерія! — втратять дими свого́! —
свояка...
Перемагає любов Твоя! Твоя привітність.
Як я люблю тебе, вітре,
духа Її кругосвітність...
28.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2017
Св. Ксенії
Петербурзькій
присвячується
гей течи річко глибоко
вири є
гей море вирівняє
гей лети хмаро високо
ями є?
гей а степ вирівняє
гей іди знамо багато
горе є
гей! Ангел вирівняє…
гей лиш Вітця я боюся!
Батько б'є
Чуєш як я смиренно молюся
свята Ксеніє…
гей на Горі ми зустрілись
серед неба і трав
материнка палахкотіла
і безсмертник сяяв
гей зайшла Батькова хата
за світи
гей а не знав я брунатний –
яка Ти!
гей за тобою зітхаю
не назітхаюся
де любов живе знаю –
щось не кається
обняла дивака за рукав –
це Ріка?
гей! течи Ріко глибока
вири є??
гей Море вирівняє
гей течи Небо високе
віра є!
покажи: Ангел вирівняє…
чуєш?!
як я Богу молюся, свята Ксеніє…
2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2017
* * *
Я так люблю Тебе!! —
якби любов була пружиною
то витягла б куски пред лице Сина! —
а що то в ямі людській я пророчу? —
чи треба? — мабуть, ні, —
сказали б Слова царські очі...
я так люблю — як серп спішить в обжинки!
А в ямі!!
А в надриві у земного! —
Що й Дух Святий з Небес
знайшов такого —
І пальцями своє заволікає знов:
О, кісточка, це селезінка, а — де кров?!
і пальцями та й ну перебирає,
і в анатомію — любові дошиває,
не тіло смерті — стану я — одна любов:
Я так люблю — як серп, що дожинає! —
Усе земне стає поперек серця!
Я так люблю Тебе — що нависаючі
горби й пригорки,
мов кістка огнем в горлі!
А хто як плакав??
А хто б не вибравсь,
якби плакав — яко
чернець:
«Боже, де́ я?»
і паки з ями: «Боже, де́ я?»
і — «Непорочная!»
І — в серце кидає незримо
й приносить явно:
і гладіолуси, і орхідеї, і камелії...
Я так люблю — що дивно й сокровенно
в серці пишеш: «Я тебе не залишу...»
Нема, воістину нема
нікого кращого Марії...
І що тут гори знов... та ще златії!
Все протилежне Духу і Марії.
Я так люблю Тебе! Й любитиму іще!
Й ще! Що над землею нетутешній щем!..
Піду — нагадуватиме
про Весну вічну кожна гірка!
І —«Боже, де я?»
«Боже, де я?»
А хтось запізниться заплакать
й стане — згірклим...
Та обіч нього проростатимуть камелії...
Сину, роби щось — і зі мною
й, може, з Нею.
09.07.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2017
Не хочу, Боже,
ні палацу ані храму
на світі тім;
любов хай буде з нами.
Храм не пройде крізь струшені ліси;
палац — що тут, що там,
десь та й застрягне…
А голі тут і там —
вільно Марія гляне —
аж тут і ми, у сяйві Духа і краси!
Це — Дух,
він вільно ходить, вільно віє.
Дух не колись писав: він зараз
правду пише!
Сам в правді Син!! —
Й благословенная Марія.
Не хочу, Боже,
ні палацу, ані храму
на світі тім.
Любов жива хай буде з нами,
Живого Бога:
Голі ми — тож не пропащі.
А як то: неживі, глухі —
живе обрящуть?
Світ ожива — од Духа, що в словах!!
І возалкав до слова, і воззвах!
Прийди, Дух Свят,
і отіни у головах
ку́пи словес.
І возалкав я о словах:
Отче наш! Іже єси на небесах
Кланяюсь ниць і простягаюся хрестом:
в ім’я розп’ятого Христа —
пошли всім Духа,
це б всякий в серці
Сина й Батька слухав.
Наш Отче!
донеси до голів тих,
безслівних й не святих,
ховатися од сил холодних злих:
стоячи, сидячи і ниць пластом
молитися з любов’ю і Христом,
щоб Бог дав Духа,
Духа! Духа!!
Бо Дух — Любов,
Її — кожен послуха…
Оддаю все й на світі тім:
оголений брататимусь з лісами:
Любов лиш — храм:
Любов хай буде з всіма вами…
15.01.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2017
1
Дивись на ці поля, ці квіти тайно,
це єсть Ти,
це єсть Ти…
і це є таїна
і це є таїна.
Весела й не тремтлива й непечальна!
тайно, Ти…
безмежна лиш
одна-одна…
О, в Бога Ти одна!
Приспів:
Лети, Ти серцем Божим — визвана!
Ти — Весна!
Ти — ясна!
Сердечна сило висоти,
в окриллях — Ти!
І сильна ж — Ти!!
І вся — Весна одна!!
Одна…
Ти — Весна!..
2
Я все життя літав,
любив же тайно!..
клав персти:
і я є Ти?
і це є таїна?
і це є таїна?
Весела, не тремтлива, визначальна! —
Бог висоти!!
Ти просто є одна.
Люблю, бо Ти — Весна!..
Ти — Весна!..
Приспів:
3
Течи, ріко любові, плавно…
й плавно —
в небі ти!..
В Небі ти!
І все є таїна…
і це є таїна!..
Цвітіть, луги! ліси і дні! й заплави!!
це — Весна!!!
Весна, Весна одна!!
Серцям — одна Весна!..
Приспів:
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2017
Ти – моя мелодія… яви себе!
Образне слово –
це слово виразне
Запам’ятовує
захоплює
й засвоїть
і апельсини
і маслини
і левкої
всіх поцілують
Поцілують й не образять…
Бог в слові образнім в кожному
разі…
Тиради ідуть прямо
геть
від цих напоїв!
І мандарини і оливки
З жаги тої
Що й ангели
Й святі і музи во благоє
лише смиренням і любов'ю
всіх засвоюють…
Мелодіє…
ХРИСТОС МОВИВ ТАК – ОБРАЗНО
Засвоюють
як сонце –
і як небо голубе!
Ти – моя мелодія, і яви Себе…
Яко мені вбогому
дуже незаможному
з богом у художньому
Чи потрібен я Тобі в розвої? –
В музиці простій – мелодія
в розвої?..
Розумієш? Ти
схвилюєш ті напої…
Кожен любить
як сопілку свій хребет…
Ти – незнана… Як любить Тебе?
Ти моя мелодія, яви Себе…
Як Твоє, Маріє,
серце перенести?
Ти ж то навіть не на тему,
вся перезахована – вся:
вустами з тембру…
І несу Тебе!! – претихий і
без тями –
і все наше гине, гине
у оркестрі!!!..
У грімкучій ямі! у оркестрі…
Я про всю Твою
лиш неповторність,
як тепло безпосередності –
і найсолодші повівання...
авмирання... квітування... сподівання…
Однаково! Голос храмів –
і валторни...
Як таке? Який художник все
пригорне
це тепло між нами?…
Чи то ж Ти з характером?…
Чи то я в характері?
Що ж це Ти? І що єсть драма?
Не виснажливе лиш
небо голубе!
Заки не дійшов
смичок до ями –
Ти в мені, мелодіє, і яви Себе!
Ти мій пульс, Ти не тутешня,
Я страждаю – більш де
небо голубе,
І Ти моя сльоза! любов, життя!
дитинств черешня!
я також обдеру Тебе?! –
Ти – моя мелодія!
І яви себе!!
Ти про те? І я про те!
Образність! –
Що ж, неперевершено, проте…
Як біля ісходищ вод.
Що ж…
А знову втік народ.
24.12.2008,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2017
* * *
Де дух могутній, а любов земна,
Там буде вмить і спалена вона:
І спрага волі! Й дрож на племенах, —
Велика ясність в пломіні зорі!
Любов шукає висоти — горіть
Любов шука висот — горіть!
Горіть!
Любов втіка в тепло!..
бо їй так треба…
О ти, любове із небес! — Блаженство
Неба…
1985
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2017
Хтось в гавані! –
у глибині.
Такий –
і впав би навіть косо –
то ангел Божий розчесав би
йому коси, –
молився б в серці.
А що бігають матроси
недальніх, не в великій воді плавань??
Цей – в Небі в глибині,
у гавані.
«Цей, – скаже Дух, –
вник надто в біль, то полюбіть».
І щоб не глипав
і не ікав з вселюблення
то усадіть у липах
хай п’є любов ясну
він в серце увійшов,
заживо з часу випав…
03.09.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2017
Маріє, коли Духом кажеш
що любиш –
Я в замилуванні,
в захопленні! – не можу
писати…
Цілувати все можу! гу́би, має
все губи! –
Можу на небо дивитись, можу –
камінь теса́ти…
Чуєш, що вічність
тебе любить –
й ти любиш…
І – куди бігти? що тесати? –
що під рука́ми.
І говорю в труби – і нараз –
невидимі труби:
Події, гордість, розум, сини згу́би,
Щебінь, народні ігри,
храм, серце, ка́мінь…
Ти – премилодобра
в віках
й над віками…
30.6.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2017
Убити поета – це нагодувати його.
усі з гаджетами
усі в навушниках –
й всі
не-поети
прірвопослушники!..
я вийду
Сонцем ситить –
і гнаний,
бо
я – виймаю
з ротів
банани!
хитанням тузиків –
з глибин несхитний...
любов’ю
й музикою
від Тебе
вмитий...
смог
кашель
пчихи
липнуть
до
ситих!
З глибин – незбитий
з глибин –
нестертий.
Любов глибока.
Краще й померти.
29.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2017
Додумався. Що далі. Довелось.
Втікав із полювань як лось
і голову високим небом вимив...
І всі зробилися новими!
Кого Бог як полюбить, то карає:
Любов велика розум одбирає:
Тільки — земний. Любов же
витікає
в ті діри, що текучість пройняла
незрілості душі,—
й душа взялась
закритися — зцілитися.
І Богу — тік!
Так серце духом викликає думи ті
Що люди в чистоті так поважають...
Ви відчуваєте? що я вас викликаю...
Полюбите — це зрозумієте. Одне:
вискочіть із звичайності труби—
а Бог вас в Царство Боже зажене!!
1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752650
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.09.2017
* * *
Обнятися — й ферментувати
Обнятись духом — й
виставити вухо
І спати біля хати
Бога слухать...
Й підводитися у
ферментах слів
Поперед Себе Він
пошле послів!
Букет любові піднесе —
зоряний звід
у Ньому все
до
від
9.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2017
Перетікає світ з твоїх очей.
Крильми вогню в туман і небокрай
Не плач, кохана, це гостинець в рай.
Вогонь крізь сльози — він мене пече.
Пролито голод атомів на кров,
І не віддати жінку Звірові
в оману,
Так генії летять через тумани —
І найясніший геній єсть любов.
1989
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2017
* * *
Христу-Слову любов’ю
присвячується
Глибокі сльози –
протікають
поміж
«Вони не знають
щО
втрачають...» – і – «Чаша щастя»:
відпиваю – й знаю!
Боже, це сльози – що ландшафти
побивають...
Сльози мовчать.
Говорить – хто не знає!
Любов мовчить.
В люблячих–
Бог:
любов’ю
к Богу піднімають...
27.09.2017,
опісля Літургії,
свято Воздвиження Хреста
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2017
Поет:
Як багато в твоїх косах!
Міріади золотистих бджіл...
(Співає.)
«Все через Сонце, через Серце, через Тебе,
Весь світ для мене став чужим —
Все через Небо.
Все через хмари серце стискує печаллю —
І пальці музики летять
На ньому далі.
І розуміє мене, хто убитий зльоту,—
У серці гілочка тремтить
Перед польотом.
Чуми накликали доми, чума лютує!
Любов здійма найлегші душі —
Й тим рятує.
Цілую пальчики твої на світ-розлуку,
А зводить Бог не для сім’ї —
Для світла духу».
* * *
Поет:
Ви мене живим одспіваєте...
Я вас навчу любити Бога.
(Співає.)
«Тримайсь, козаче,
Не цілуй її.
Цілуй-но хвилю —
В хвилі солов’ї.
Кохання невзаємним не буває:
На хвилі серця
Соловей співає,
Душа народу спить,
Троянди кущ ще не палає!»
Поговорили — легше стало:
Свою отруту в когось перелляли;
Так весь народ — переливає в мене.
Звір є звір. Волі не винесе вузенький лобик.
(Співає.)
«Золотий мій дім,
Легінеку мій,
Сонцем в тиші сумуєш.
Ой, вже, майбуть, я
Так і не скажу,
Як ти в серце стукаєш.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
* * *
Поет:
Кохана! Де твої роки?
Їх і нема. Є блискавки,—
Над вирами все блискавки і блискавки,
Слово усіх збира й верта до неба,
На хвилях ми з тобою в серці
І розступились океан й граніт для свіч.
(Співає.)
«Чума накрила всі доми,
Чума лютує,
Любов здійма найлегші душі —
Й тим рятує.
Цілую пальчики твої
На світ-розлуку,
А зводить Бог не для сім’ї —
Для світла духу».
Отак вас з світу виганятимуть колись!
Жалію, Боже, тих, хто не кохав!
Час розкидає святості багаття.
Жалію всіх на віки-вічні, браття!
Убийте, що як всі, не промовчав.
Помилуй, Боже, тих, хто запалав;
Спускають космос, як огненні сталактити!
Ми рівні всі, хто за любов убитий!
За правду вигнаний! За те, що покохав!
Не на Землі все головне — а т а м.
Що притягнув, що мене гріє й тягне,
найкраще — т а м.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
* * *
Світово́му поету від Бога —
Богдану-Ігорю Антоничу присвячується
Запахне калиною
молодою дівчиною
дитинністю
плинністю
молодих паростків
І подяка тактильному
Богу в зелені сильному:
опуска до старателів
мене із віків
Так відбувся б в старателів
під жагою повік
бо вони набиратимуть
на вустах моїх сік
28.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2017
1
Не розплескавши звуків,
не розплескавши руки…
в тверезому п’янінні, день-у-день,
я ходжу ледь за гранню у розпуки:
я олівець! що повний клято муки –
у безбережжі білості…
мені лиш закликання лілій йде!..
я м’яко-твердий олівець
що постражда! –
коли з’єдна папір –
й Твоїх божественнійших лілій-ліній
руки…
норд-вест! я іноді аж цямкну:
яке у Тебе серце молоде!!
Та Син – Художник, що й не сердься…
Художнику є все – з’єднати руку з серцем
і на підлозі лиш намацать олівця…
о, не здригнутися! –
і буде мука вся – й вивести твір…
і буде яко бездиханний звір:
Бог лиш доллє –
і нерозплескання у богозближеність бере!..
2
Ве;сно-ве;сно! я не олівчик, не ломаччя…
Весно-весно… що каже світ ледачий…
Весно-весно… над ним нагнув більш спину…
Ве;сно кра;сна! чи світ уже прокинувсь?
Рік звуки – руки, Божі руки…
Рік звуки – води, для врожаю…
Рік звуки – руки лілій – й муки…
А хто людей – ще й з Ким! – творив, –
Тих люди і не хочуть, і не поважають…
А захотіли б – не почують.
Весно красна!
Весно ясна! – Вічна Лілея-Весна;!..
16.12.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2017
Кімната в Києві. В кімнаті Актриса і Настроювач жінок. Сонце в тиші.
Актриса:
Ви музикальні; з Вами…
Соковито, легко мовчати…
Тиша наповнена…а щось звучить…
Настроювач жінок:
Я музику почути зміг.
До зяви Божих звуків–
Для жінок
Влаштовуються спроби нісенітниць,
Маленькі крутики чуття іскрять
Дотично серцю – й пропадають в тьмі…
Ви – ясно ввійшли в музику тиші.
…Йде лапатий сніг; дивіться.
Актриса:
Я його почула.
Настроювач жінок:
Любов’ю бачите; те, що в снігу летить
Обняти землю.
Актриса:
…Який політний…розріз очей Ваш…
Погляд витримати неможливо.
…Як вперше сніг іде.
Підемо на вулицю?
(Підходять до вікна, вслухаються. Накидають одяг, виходять)
Вулиця і сніг в Києві.
Йдуть Актриса й Настроювач жінок.
Актриса:
Я чую, як живе душа.
В мені є Бог, вступаю в чистоту –
Тьохкає серце й виростають крила…
Настроювач жінок:
З Вашого голосу вирізьблююсь
Все вище, мов згадую, чи впізнаю.
Актриса:
Промовте звідти…
Настроювач жінок:
Вершина серця Вашого така; до Вас ішов –
Як на вершину: найперше відривались
П’явки, висмоктуючи сили із душі. Тоді
Забігали думки середні ь– на відстані втікали
Від сонця Вашого» а третій відтинок шляху –
Молитва. Так допускав до себе чистий
Дух. Так відривалося життя красунь
Майбутніх, – бурі й невдачі…
Актриса:
Кожен із гребеня удачі бачить,
Як хвилі рвуть закручених; і годі:
Час підійма фігурки прозвучати –
І канути. Та ми не там.
Не хочеться нічого думати…навіть діяти…
Настроювач жінок:
Бо музика звучить.
Лиш через триста літ
Влетять в повітря, яким дихаємо ми,
І буде час без втоми дивуватись.
І все т а м є, – чого за всіх переживати?
(Якшо не є шляхетність духу – те, що є,
Рано чи пізно вилізе з людини…).
Час йти з життя театру – і пробачень
Хай просить вищість. Ох, прощаймось.
Піду примірятись; вже Небо ниже,
Лиже від голови до п’ят.
(Вслухаються, прощаються, мовчать.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017
* * *
Опустивсь Дух ногами по вантах –
корабель літа дольного стрімко
і рушив;
піднялись паруси похідні великі, і
і носові піднялись паруси,
щось шваргочуть дерева-матроси
й оп’яніли в собак від розширення
душі
і біжать в кораблі
а матроси опинають і гладять
ледь ясні тканини,
незримої-гладять-краси,
й напинають і плещуться вітром канати
ще не напнуті
А скажіть – чим поводяться ці, що
найнижчі у кораблі
під гукаючими –
ну от – що найнижчії, квіти?!
соромливі і тихі, рожеві, подібні
і на паруси і чимось
м’яким на жінок
І у сонці в зеніт піють щогли
і серцем усім кораблю
не маліти!
Навіть якщо в селіннях і днив
й ночував і ходив одинок.
10.06.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017
Любов
Вінок білярайських
пісень
Матері Божій
присвячується
1
Все має свої границі,
тільки любов
не має
границь.
Стань над джерельцем
і, схилившись ниць, —
пий небо...
зорі
пий —
з сердечних криниць
тільки любов —
не має границь ...
І все виклика протисилу
хоча би із сил одну
дивись на Христа
ніби янгол
Він є Всесила...
світло — іде
Бог тебе пом’янув!
в любові нема протисил:
Бог
захистив — пом’янув...
2
І ключиці потягне
як вільні крила —
ніби все
в голубім небі...
Заплічні — спромінять:
все в голубім небі!!
Повір Божому вмінню:
Він воює за тебе.
Віддайсь Божому вмінню,
бо не здоганяєш,
рано чи пізно ти будеш
у голубому небі:
ти в Богові —
Любов тебе охороняє...
Любов — це до світ сонця...
летить ранішня птиця
світ світла — не спиться...
в колесі щастя — виблискують шпиці
любов Божа не лишить...
глибінь — й сонце в тиші...
3
Сам себе так не знаєш,
як Бог тебе знає.
Серце дав Богу —
Бог захищає...
Любов все знає!
Жито. —
І — міру жита.
Ожити!
І — в світі жити.
Дух — серця відкриває...
Дух — де просто
і чисто.
Як в дітях.
Рай у дітях!
на руки
беруть —
й притискають...
Люблять в них Бога!!
і того — не знають.
Райськая птиця
райськую пісню
вільно
співає!
4
Райськую пісню співатиму.
Ви?
як ви чуватимете?
Оживатимете. —
Вік мете.
не їж, пташко, тяжкі
ягоди
пий
від сонячних
спілих суниць
і схилившись ниць —
пий небо
свята любов! — не знає границь
як помоливсь
Любов захищає
Бог тепер як колись
любов не минає
в вічність сколінився
і помолись...
вічність все знає
Бог-Пантократор
сіє в сей час
щастя — моління
щастя — цвітіння
всюю розквітлість —
все в Божому світлі!
для нас
для всіх —
нас!
5
По землі я
ногами ходжу,
а думкою —
від Бога не відходжу
і в серці — меду в щільниках!..
ах!
хіба я
відгороджуюсь?..
несу
у лоно Боже...
Поможе Бог! —
любов’ю й допоможе...
Й мимо нелюблячих
координаторів —
до світлих Резонаторів!!
6
як? — щоб я без Художників?!
купа
купа
купа —
звірів:
купа
купище — безбожників
купляють
сірі
сірі —
сірість: без Слова,
що подає слова
по вірі!!
Маловіри... бо
«...подає слова по вірі,
Хто саму віру
подає».
т е — є?
любов’ю тільки є! —
з Ним вічне є...
Любов і є!!
Нарешті — вас пробило?
ще й час проб’є.
Пожартував ти з Ким?
час проб’є.
І солодко Бог піє —
любить серце твоє.
Любить й серце моє.
І нам ще як в різні боки
ще так допоки
художник — аж не журналізм!!!
ще різні соки
допоки — і
доскоки
7
До любові
достукатись
лиш до неї
бо хочуть
говорити
лілеї
лагідне літо
лілеї
лебедів дуги —
сердечко
із неї
в серці
із неї — із неї
лебеді — літо
лілеї!
лебеді літа
й лілеї
серцю
із неї
із Неї
8
Шедеври
впадають
в подивоване серце —
зорі Божі
Автор
землю
їв і дер,
не впав
земно задуманий
шедевр!
якщо не в огорожі
церковній —
все таки
зорі Божі
9
Викінчено — точно! — єдино.
Слава Христу-Слову!!!
Слава Україні!!!
Рукою і серцем.
Перед Успінням.
27.08.2015, перед Успінням
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2017
* * *
Людмилі, дружині
Хто це, крім Слова, мій Душе, напише? –
де любов попереду події ішла,
де рука твоя чашку з водою несла
зупинився мій видих,
щоб видіти раптово тишу…
26.03.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2017
Не окрадуть мене
слизькі октави
ані слизькі
наземні артисти
там за небом земним
і сльотавим –
Небо вічне
і чисте
Низькі тумани
осінні амеби
кучно множаться
в душі адама
ніби в медузах
нема потреби
шлях є вгору і прямо
Я віддався на Божу ласку
зрікшись слів випадкових
помолися
на вічную казку
з ласки Божої слово
Некорисливі і незастосовні
(гірні – незастосовні)
це рядки ні для кого
так не пишуть дядьки шановні
і не люблять –
крім Нього
Значить
земність міцна –
противна...
значить
це Ти з хмар плачеш?
любиш осінь як та дитина
і на радощах скачеш?..
А за небом земним
сльотавим –
Небо вічне
і чисте
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2017
Писать чисто
правдиво
Як у п’ятому класі.
Це бо трапилось дивом,
Що бандит і хлопчурник
Враз зробився — дівчурник
Залюбився в Прекрасність...
Світ мов ліг навпаки;
Бережучись оману,
Хлопчаки
червоніли й дивилися вниз,
на грунтовку
й грудки:
«А він любить її...» —
Проводжали в серцях отамана.
Може, й не давав Бог їм знака,
Чи сміятись, чи плакать?
А в Прекрасності очі і янгола коси...
Голос з серця — таїна... і не одірватись!
А той пліт — на плечах
сам зачав розпинатись...
Бо не вміщую — як вона тихість
зголо́сить...
А кохання німіє:
де Бог возвишає рукою...
А мов човен — а в нім,
в забороненім щасті для хладних —
лише ми, одногодки...
А хто хлюпає щастям
а щастя таємне — рікою! Рікою!
А слова — непотрібні як мед,
але прості й солодкі...
А все серце, а серце!
вмоляюче б’ється
І чого б це? — хто в серці
аж ніби од щастя світленько сміється
А кохання німіє...
де Бог пасму сили веде
і все возвишає рукою
Ах, злетіти б! ах, крила...
аж пліт — як одстав, й піді мною
Ах, янгол, ах,
голос світліший у косах! —
і ти теж за штаке́ту
трималась рукою...
Аж коли невидима Річка
об видиму, що у долині, пле́сне де...
Нині — все... не тільки стрункої сльоза
але й геній високої бесіди...
Нині — скрик... щоб найшлось що —
гарячість долоні над плотом однести?..
...А біжу! і стрибаю!
очам вибухають священнії ве́сни!
Бог —йо зна:
може як дому — уже долітаю! —
крила як янголу — янголи
трохи й ховають...
О, як все, о як все вберігаю...
день до вечора ніби як ходжу —
насправді весь час підлітаю...
як в небувале, так, так, заглядаю...
Не дочекаюсь!
Плесне ж все видиме — об те Невидиме! каюсь:
солодом серця
душею ісходжу... не дочекаюсь!
Що це уважна так мати?
А вже і серце,
і змовлень листя...
зачне об музи́ку
одну
трепетати!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2017
* * *
колись ви взнаєте: тільки любов є дім
а те до неї то руїна й попелище
тут виник дім і ви живіте в нім
а я полину ще до Бога вище
не прикрашатиму святу любов-політ
а простотою і полину і полину
і в лад триматимуться душі в мені –
вслід
повернення у Божу батьківщину
там звідки йдуть вогненні палаші
відчувши Божу силу а не втому
промовить найчутливіший в душі
„ну, слава Богу,
ми нарешті вдома”
коли ви взнаєте: тільки любов є дім –
під нею мертвість і
безкрилість попелища...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2017
* * *
О, істина
як дзенькають ліщинові підвіски...
і в радощах я — в тихій змозі
і я нічого вже не можу написати
я витікаю в Божі сльози
я в істині
я гола кість —
як несказанний провесняний ліс...
невже то істина, що Тобі наймиліше —
це капання із мого серця теплих сліз?
23.11.2008,19.1.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2017
Кипариси на горах
ніс не вішають
і люблю Тебе й худну
і стрункішаю
І щодня народжуюсь
і одвік смиряюсь:
вмираю
як за що люблю Тебе
ще не знаю
Кипарисове серце
добереш раю
і люблю Тебе й тану
й легшаю
Кипарисові очі
в мить прозріння
яснішають
і пишу Тобі й м”якну
і теплішаю
2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2017
* * *
Святій вмц Варварі
присвячується
і вкинула
в мене твій жар
й чистоту
сніг ішов
і скипів — і лежав
сніг ішов і
скипівши лежав
чистота
ніби світу
межа
світ попереду мене —
ніщо не писав
так собі світ —
холодна
діжа
світ — халати
як я безхалаття в цім світі
низав
світ скипавши
лежав
чистота — як межа
як в глибинах твій жар
а любов — хай на мене
зважа
я на
ріг небезпек —
наражавсь
наражав
зсередини стогів
зсерединистіжків
зсередини снігів —
жар і жар
хай на мене зважа
гей запалить схід сонце
і не зважай
я з глибин
як рухнуся розпаленим серцем
ув тяжах
який жах
будем сонце за свічку —
вважать!..
17.12.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2017
Голка світла
обрій обскакала
і Богом перекинула
піалу
І щастя солов’їне —
заспівало...
і доторкало
доторкало
Дві птиці райські
прилітали —
і співали
щоб вселить світло! —
щоб ми взнали
що шукали
І з верху серця
іскри далі
й над —
літали
з надміру серця
возвеличені
недбалі
І дивні горлиці
що кочували моря й суші
наготували
нам любов трави й конюшки.
Наготували —
нам любові Сонця
й зі́рок, —
ми, Боже, віримо Тобі!
і в Тебе віруємо!!
що голка світла
обрій обскакала
і щастя, щастя перекинула
піалу!..
03.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2017
Грім хай гримить
дощ хай іде
я Тебе люблю
Ангел всю ніч
в узголів’ях стоїть
я Тебе люблю
Тиша! Ні думки
життя б це віддав! Ні жалю
я Тебе люблю
вмер народивсь
вічність з ангелом сплю
я Тебе люблю
на долоні розбійників ряжених
воду мовчки зіллю
я Тебе люблю
грім загримить
дощик поплаче– нехай
я Тебе люблю
плачте за себе
ніщо не торкає чомусь
я Тебе люблю
забраний я глибині
а як всім переллю
я Тебе люблю
страшно глибоко
як Тобі я скажу
я Тебе люблю
ангел всю ніч
в узголів’ї стояв
я Тебе люблю
тиша! ні думки
життя б це віддав! ні жалю
я Тебе люблю…
нехай гримить
все благословлю –
я Тебе люблю,
Христе в Тройці
2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2017
Річок гирла зносять
чиїсь ніби ноги.
Вгору досвітками
і в Дусі помолись...
Засвітало! засвітало, слава Богу!
Душі в межиріччях узялись.
Душі в межиріччях піднялись!
Душі, що зайшли й пішли
садками...
Відізвалися першотривожні півні.
Ллють піну небесної олійні.
Уляга недоторкання
між рядками...
6.02.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2017
Людмилці
Ой, жоно моя,
човник проплива,
Сідаймо близенько:
І земля — Христос,
і Христос — трава:
Молиться серденько.
А все думав я:
куди-то піду
І десь-то загину...
Все серце віддам,
та не на воду,
Краще — на дружину.
— Чоловіче мій! — човник
пропливе,
Хто встигає — має
І землю нову,
і небо нове,
І любов безкраю...
Хто б то не уздрів,
хто йшов до кінця:
Дим човна на тризні!
Скидай ятері —
та й приймем вінця
В любимій Отчизні!
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2017
Я — слово вранішнє
апостола послухав би...
Благословляється.
Відлазить темнота...
пливе і водить —
мов корова здухом.
Дивись! туман?!!
небесні вводяться воли
морди у парі
місце дають крайнім
є як були
Світало б вже.
І всяк є в тиші
як є глагол
як є Гора
і є кізяк
й зерно добра
у ньому —
курам...
стихлі миші.
Є все й ніщо
навіть життя чернече.
А в людській
тож глухій оселі
відсиріла — і місцем впала стеля
немов епоха:
світить — порожнеча...
Хто б слово вранішнє
у тиші ще послухав?
1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750898
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.09.2017
Настроювач жінок:
Таїн таїна – нам в жінках
просвічують обжинки.
Над квіткою – бджола,
Над жінкою – поет.
Щоб народився плід
Новий – любов –
Спрага померти
В злитті: у смерті
Злетіть до неба. В Бозі – хто любив.
…Ой Жінко! Дитятко краю!
Серце – політ безсмертя знає. –
Пізнати світ любовю
Із пекла надр – темнющих і великих!!
Причастя духа й тіла, вина й хліба –
Одна любов… Короткий земний вигляд! –
Болить Бог: життям стискаються жінки,
В собі, що вік нема любові…
Любові!!! Розглиблення небес!!!
У спразі чистоти висот,
В підйомі лютому безумної музики –
Але в любові!
Що несе до раю.
(говорить в роздумі і співає)
День без любові – вирита могила…
До ями падай, музики нема.
На третій день і дихати несила,
А в небі плаче музика сама.
Вже третій день і дихати несила,
А в небі плаче музикак сама…
Зніміть із мене літ свинцеві плити!
Я хочу жити, я надихатись не вспів!
Я жити хочу! Дайте мені жити –
І обіймати музику світів.
Я ще живий! Я дуже хочу жити
І обіймати музику світів!
День без любові – вирита могила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2017
1
Давид, що — комік?
Давид — буйний!
І я у патлах —
Обхопив його чуйність!
Давид — не лисий:
Я — баю́нний!
Ми багатьох похоронили,
Чи те повідать захотіли б? —
Є зрілість більша
за всю юність!
Ми — космос!!!
Космос ми пасхальний! —
Христос глава! ми — патли вдалі!
Він нас пригладить —
та що кажу? уже пригладив…
та навкруги сміються гади,
й ззеле́нені гроби-костюми!
А зрілість, Христе, краща
і за юність!!!
Давиде, царю,
космос вільний:
Це космос ходить з нами тінню…
Сонце — Христос!! уся ця Сила —
це Він у серці,
у безціннім
2
Усьому світу об’явлю імпі́чмент
На глибину спущу
ці труби-пічі
На висоту здійму
у Духа труби — вічні
На глибині немає протиріч
Чи ви не винні —
гаси́ть умами Божу річ?
На висоті немає протиріч!
Чому ви так словами кричите??
Для чого в мислеформах шумите?
Бо ви не у Христі.
Я бачу.
Бо у Христі — немає протиріч.
Ще так селяни —
щоб життя відчути —
скачуть...
Ви глушите в пророці Божу річ!..
3
Геніям є крила пролітати —
В них немає драми, як і в Бозі!
І дрижать ті Божі супоста́ти
ще в дорозі
ще в дорозі
ще в дорозі...
В геніїв є — сі́м’я Боже,
слово!
Люд пред Богом —
мов ще діти незачаті...
Як розгін і вектор — напрям, пісня
полетять колеса траки
траки!
Або світ пересмика́ється до драки,
або геніїв —
лик, дух, серця́ —
лиш благовісні!
05.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750769
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.09.2017
* * *
Любов Христова
сильніша за смерть! за мови!
Вона торкає —
вона роздягає!
Вона безумна!
і така безумовна!!
Я так любитиму!
що без майки
й без рим!
я — може — Ямайка!
гарячий,
мене оглядатимуть курди
з-за гори!
Від мене нині втікають — художні дари!..
Й незрозумілі ці знаки — знайвище!
Повзають ницьма — долин логометри:
Тихо, тихо на вухо
сповна говори...
Юні не в силі померти.
Найсильніший маю голод!!
Так? Ти хоч, ти не помри.
Зараз терзатимуть шашличні —
овна!
Вона є безумна!
Вона — безумовна!
09.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2017
* * *
Духу Святому, улюбленому, присвячую
Ти візьми, що маєш
скарбом серця —
І іди з свого порогу — в день...
Сонце обернеться до пісень!
Мрія обернеться — й повернеться!
Так як море — до Венеції!!
Так як твоя віра — до людей!
Дух Святий — до храмів передвижних:
Так як ти ідеш — єсть дивовижне...
Так лиш правда йде:
уперед сяйво йде...
Мир! — і движ ним.
15.06.2011
* * *
Людмилці
Такі очі побачити
сині діаманти
це дух
рідкість!
Я тебе ховатиму й від тата і від мами!
Я тебе озонитиму!
обійду громами!!
гори в серці стануть! —
й озерний жертовник!!
Бо тебе любитиму —
як з Небес тактовник!!
Бога зберігатиму —
щоб дав щастя повне.
12.8.2011, з причастями
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2017
* * *
Сонце! Отчий
октоїх!
квіти — янголи твої
свіжі янголи між нами
що торкають нас листками…
Зцілим душі
в Душу миру
в світлий цвіт
виймем серце
світлу ліру
в Божий світ…
31.03.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2017