| Сторінки (20/1928): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Боже, Ти – перший ковток!
щоб почати...
Солодке дихання:
Бог не гірчатий.
Холод навколо.
Вийди стрічати!
Вселенський голод!
Не лиши мене, Боже,
не лиши мене, Боже,
не лиши мене, Боже мій,
ніколи!
Даруй мені – небесні глаголи.
Любове моя, я з болем:
кинули Тебе
от й мене – з гадаринських околиць
салом торгуючі!
свинством, юдеям –
взагалі забороненим...
Учителі!..
Охорони мене!
охорони мене!.. охорони мене –
небесних сердець охороною
салом обкладено огорожі церковні
не покинь мене Своїм серцем ніколи
Даруй вперяючому очі художнику –
не охолонуть...
Хто тріумфує на бруківці сьогодні?
Вийми з грудей
чесно-огненні глаголи!
тракт сірководневий – диявол незримо –
бо холодне –
все ж ненамолене!
іскри іскрою чиркаю –
як то Ти – небородний
як сукно – тло народне
Дай-но вогнебожі протоколи!
Боже, спам’ятай: я не лише люблю,
я точний до болі!!
Не лишиш нас ніколи
не лишиш нас ніколи
світ заклену любов’ю
і Тебе закликаю любов’ю...
16.12.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810891
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2018
* * *
Ісусу Христу і Богоматері Марії
присвячується
а Бог – Він прямує
творців
ще й скитальців
і Бог ніби в мене
в подушечках пальців!
і Словові личить
і Духові личить
торкатись де добре і вічне:
прекрасне і вічне
як Бог пряму славу
підносить
міцнішають ноги
підносяться коси!
і Він в стільниках
медоносить...
17.10.2018, ліс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810582
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.10.2018
Поема
Діві-Ранку, яка народила Сонце Правди, присвячується
1
от – ранок йде
а в нім благословенний
день!
а в нім розсипана
гармонія пісень
де лежить книжка –
зрізом до вікна
а що світає –
то всміхається
вона...
і ранок йде
а в нім благословенний
день! –
узутий у гармонію
пісень!
щасливий півень –
Сіріус!
щасливим було став
гармаш – біля бузуки
і кожен – туп-туп – раз –
а він узутий...
і не брешіть!
світське – таке –
що не ступнуть
щоб не збрехнути
а сонце! пожене
і – пожене
де хмари й тінь –
як це було б щоб не було мене?
і я на радість взутий
і радість
лиш у Тім, Хто
зна
мене!
й любить мене!
2
де Він?
де я?
степ – й навпаки
а радість в тім хто
золотить – всі сторінки!!
і пісяйсь ранком
прийде Той, Хто
нелукавий
Який і золотить – всі глави
біжать з серцями некам’яними
нелукавими!
схожі до бджіл
ще серце – м’яке в ранок
не збігли від
дитинств –
і не станок – пахуча
стружка і фуганок...
і – пофугували!!
і розсипає сонце ранок!
радість є в ранок
більш не чмихніть –
бо світить сонце – Він
лиш я –
фуганок
а останку –
є останок
3
де б я узяв
стільки сердечних рос?
і злетіть роєві
сердечних сил?
Він радість в теракоту –
зголосив
чим й світить
їм і пахнуть
з висоти
рої думок як ос
і щось вляглось
а
більш
ще не вляглось
річки підходять
з висоти дзвенять
ще не вляглась
хвиля душевна дня...
і котять світло
м’яке й світло-теракотне
й рожевість – серце не спиня
бо вічна сила!
а ви, висоти?
ой! – ви висоти!..
а ми весела хвиля
дня!
Дзвенять!
Дзвенять!
18.10.2018,
досвіток і ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810581
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 19.10.2018
Поема
1
можна вичисляти
скільки
квадратних сантиметрів в ступні —
її —
Любов бо, що звище,
обох!
прониже!
Боже, благослови її —
й серце її
я не осягав Христових небесних
зближень...
Береги медовії,
ріки молочнії! —
чом полюбив
на
два роки
молодшую?
На шкільнім подвір’ї —
золото з асами
в восьмому класі
вона —
в смішному якомусь класі
а всім любов
крила дає — в десятім,
й то ж – асовім:
де вся
любов
небесная!
Раз я невагомий, то —
що доточую?
полюбив на
два рочки-роки
молодшу —
вся вона мов піднесена
ледь дотична
піднесена
в берегах — небесних
2
золота! ніжна молочна!!
Золота —
вона
золотокоса
златовласка —
золота літаюча дзига
і любов – мов на мигах
щедра на рухи — легко прекрасна
Це я на спокуті
мов до подвір’я прикутий
як таке може бути?
як таке може бути?
3
можна вичисляти
скільки
сантиметрів квадратних
в ступні
її
а любов —
висока!
обох прониже!..
Хіба я боюся
шкільних
понижень?
ні, — я не боюся шкільних
понижень
вухо моє — в серці її?
вухо мабуть — з серця її!
4
Ні, ніхто
на нас не сердиться!
Чому б вуху —
не прямо
з серця??
Я такий легкий!
Десь світ
несеться.
І ніхто нас не чує...
Може, добре — не бачить.
Ніхто ні на кого не сердиться.
5
Та ви перестаньте,
нічого я
тут не тупцюю.
Бог на небі — можливо — танцює!
Ну як тут
таке
прекрасне — може бути!
перестаньте: це ясно...
я
не перестаю вас
чути!
6
Та у вас скінчились
земні припаси —
просто
що зараз
все стало ясно!
Легка
донечка-сонечко
вам
на небі танцює:
казка, казка! — як
серця не мають —
не чують
7
я прийшов
до її вікон
як в церкву тепер
і так було треба —
я поклав квіти
у серце їй:
золоте
на Небі!
20.12.2017,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809745
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 12.10.2018
* * *
Бо це – невинне
це невинне!!
Аж як так чує він
дитинне?!
Бо так і чує
зі здивуванням
всіх пише пісня! –
про чекання
це небо в озері –
ясніше
і надвечір’я піших
і надвечір’я – в
піших.
І залиште!
09.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809743
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2018
* * *
Чим є життя
край осені —
край каяття
листки
тонко подзвонюють
летять
Тонко подзвонюючи
чим?
Тако летять
і ми ідем
крізь музику
і каяття…
29.10.2015,
ліс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809571
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.10.2018
Поема
1
Джміль просто любить —
більш дельфініум
лаванду
обрієту
Боже, що капнеш
на уста поету?
І не на мене
хай на Тебе
все зважа
і пахне і гуде
невидимий весь
урожай...
І ранок вилізе —
це я
увесь махровий...
і як провестись
мимо серця сірникові?..
Опилювачів —
притягає більш просте
й Бог вироста
й нарід росте
і Ти — про т е
А ти приткнись, слово,
на ганок
хай святи;ть
Божественне відчиня стамни —
Божественне осідла ранок!..
Бо — густий
2
Слово летюче
осідлає ранок
і додаткову вартість
творить Бог
в воді, в землі, в зерні,
ув молоці, в меду...
який допитливий
чистий світанок! —
де мовить слово
там медом доторкає Дух!
Ось і кладу
кладу
золоті зливки
начал висо;кості:
добридень!
ми в добрий день,
Бог відкриває в слові т е
щ о — йде
3
Сліпучо-біле — і зазолотіло
блискавка впала в серце! —
в тіло.
Бачило око:
бачило око
а от як розвертається
широко!
Бог створив вартість!
Бог створив світ —
не задля жарту.
Всесвітня додаткова вартість...
4
Господи! як втрачають —
це слово
єдину для всіх перепустку
в готовність!
Доходьте, квазари.
Люблю я хазарів.
Не стало хазарів.
Вони махлювали з юдейством,
воно ж махлювало —
про Божую вартість!
А слово — про повність,
в десятому віці — хазари...
а Дух Свят — у віці,
в такім чоловіці,
а вічнеє— слово!
Злітайтесь, пульсари...
Божеє слово — крилате
бере
ніхто бо не вмре
це Вічність...
сире — то сире
воно струмувало у царських палатах...
А слово із Бога —
як з золота Божого:
додана вартість...
Без Бога —
не може створити
ніхто і нічого.
О Світло і Сило!
в затемнених окулярах —
«нерозумні галати».
Не лиши моє слово ударів —
Не лиши мене, Боже,
цих блиска;вок з усюдів!
інакше то волочитимуть
як світильник — в електротеатрі
в палючій пустині
де вихід — обличчя
ніби в верблюдів...
Господи! якщо я
вже зібрався за інших
молитись — це як в саду
красти! —
не лиши мене
хоч оливків — і блискавичного!
чуда!..
Сило! я без Тебе не буду!
Бачиш наразі:
як мене не тисни
я люблю!
як це в слова оазі? —
і я сміх на виході зміг
істочити?
може, я ще в нечистім, Боже,
слід від мене всім
відпочити.
5
Або ж я золотію?
золото —
Бога серця мого!..
не маючи зовсім нічого
створюю після сонця цю
найбільшу додаткову вартість!
мене можуть полюбити
мене можуть розібрати
на афоризми —
на втягаючі до струменю Бога
жарти!
Одне Боже слово, що кругодіє
серце виймає
цілує-цілує
ще й молодіє!! —
а хто цього вартий??
Кому є без слухань?
я не торгую
нема слухань? — нема
і події!
хто де без плати діє?
Словом ви? — торгуєм?
я не торгую!
Я літаю де хочу
замуровані в локулах —
ті вже в Дії!
може, і без події...
але я літаю і молодію! —
це слово Слова в віках! —
діє!!
Ось це в глибині —
Слова Царство!!!
я Його образ
Бог — Першообраз,
я в росі Духа —
і я молодію
сядем за парти?
пече таке Сонце?
є ніжність?
я в вашім серці підсніжник...
сотні тисяч років!
але Він — Бог!
Він збирач блага — вартий!!
Мільйонноокий!
Втримують всіх —
із двох узаконених зол,—
з капіталізму і соціалізму?
а ви в ніжність
як серце свіже —
в Божу любов і в ніжність:
роса Духа — свіжість!
Сліпучо-біле — і зазолотіло
блискавка впала в серце! —
в тіло
можем прийти
до просвітлень в гармонії
Він все знає
і хмарами путь, в яку слід, —
прикриває.
Дорожня є карта!
Він створює — свіжість,
я в вашім серці підсніжник!!
Бог створює — вартих.
Смирення — і ніжність.
Бог — вічна вартість!!
05.08.2016, свято
Почаївської ікони Божої Матері
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809570
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 10.10.2018
* * *
Наталці Половинці,
улюблениці Богородиці, присвячується
Ще химери —
мов тернівку дудлять.
Грязь дорожна! —
не
здорове груддя.
Це не грудень —
ще —
середність, осінь.
Над болотом
ще пожежі зносить!
Сокровенність:
сукровиця сонця!
Лісник — в венах:
зирить у віконце.
01.11.2015, ліс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809437
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2018
* * *
Звідти видно,
що осінь жовта й червона.
Звідси видно — в просвіти
мигають вагони.
Згори видно
лісища, містки і села.
Звідси видно — що сонце
веселе?!
Звідси сиплеться лист
за листком
в предковічне
звідкись знати
що́ серце — і вічність...
29.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809436
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2018
Не хочу, Боже,
ні палацу ані храму
на світі тім;
любов хай буде з нами.
Храм не пройде крізь струшені ліси;
палац — що тут, що там,
десь та й застрягне…
А голі тут і там —
вільно Марія гляне —
аж тут і ми, у сяйві Духа і краси!
Це — Дух,
він вільно ходить, вільно віє.
Дух не колись писав: він зараз
правду пише!
Сам в правді Син!! —
Й благословенная Марія.
Не хочу, Боже,
ні палацу, ані храму
на світі тім.
Любов жива хай буде з нами,
Живого Бога:
Голі ми — тож не пропащі.
А як то: неживі, глухі —
живе обрящуть?
Світ ожива — од Духа, що в словах!!
І возалкав до слова, і воззвах!
Прийди, Дух Свят,
і отіни у головах
ку;пи словес.
І возалкав я о словах:
Отче наш! Іже єси на небесах
Кланяюсь ниць і простягаюся хрестом:
в ім’я розп’ятого Христа —
пошли всім Духа,
це б всякий в серці
Сина й Батька слухав.
Наш Отче!
донеси до голів тих,
безслівних й не святих,
ховатися од сил холодних злих:
стоячи, сидячи і ниць пластом
молитися з любов’ю і Христом,
щоб Бог дав Духа,
Духа! Духа!!
Бо Дух — Любов,
Її — кожен послуха…
Оддаю все й на світі тім:
оголений брататимусь з лісами:
Любов лиш — храм:
Любов хай буде з всіма вами…
15.01.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809186
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 07.10.2018
* * *
що птиці?
казка?
вже так, – підтвердження...
чи ще підказка?
а рішення завдань –
розв’язувать
і розв’язки задач – розв’язка –
повік розв’язувать!
а сказано
лише що сказано
минеш мигливе казино
і всеодно –
у небо
й мов заступом обрізано
зірки і безконечне дно
а от – Богом
показано:
як все пов’язано
ковток в септембрії
вино
правота розв’язку
як серце в правоті –
воно!!
а Мати Божа – ліпша... як
очам Руно!!
23.09.2018,
із причастя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809080
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2018
Спасителю всього світу
присвячується
1
Чий це тут голос лунає?
Звідки цей гук роздається?
Ангели
в конусі серця — співають?
Й що йде
у синь —
й зостається?..
У глибизні
в сорочці голубій
це предстою
Тобі...
Світом розп’ятий
розп’ятий Сину
в серці — перлина!
В серці
символ.
Може, я Божа дитина
в Божій руці —
предстоять...
З Царства є
символ! —
і проявля;ть
проявля;ть
проявля;ть!
Хіба мені зірки
носити
не сила?
Ба, і космос кошлатий!
Хіба Бог
не зіходить
на плеса??
Хіба мені — в дірку!
мов до
дівок — перелесник
щоб їх сила
носила
Я — символ!
й мене вчує кожна
і всяка
ця -лядь
сила Божа косила
сила:
лядвіям
лядвіям —
проявлять!
проявлять!
проявлять!
Проблиски
на землі
3
Моя любов —
любов в Христі
освітлює вам
лиця
ті
і
ті
І що ви мали
на меті?..
Все як в дитинстві:
хмарки
та і та
й закрили — сонце...
тим лицям —
хто
Сонце Христа?!
У глибизні
в сорочці голубій
я предстою Тобі...
розп’ятий Сину,
в серці —
кров? перлина!!
може, Ти любиш
так натхнення?
Ти є любов’ю
у смиренні...
4
Бог-Світло приходить
щоб просвітити —
народи!
хто я? лиш символ
нехай возликують!
як поспішу, Боже? —
я Тебе, Боже, цілую
я Тебе, Боже,
цілую!
цілую!
Бог гряде!
Бог — прийде!..
Хвилюються блискітки
одягу Божественних
ідей!
Бог — велике Світло!!
все
чому мене
тіснило?
снило
тіснило
я — Світла символ!!..
5
Ткнуся серцем... у свіжім повітрі
зірочки де-не-де!..
перестаньте нявкать
це Бог іде!!
сонм непродажних
блискавок-грому
ідей!
Покайтесь! Жертва-Бог гряде!!!
Як розпадається Світло-Вогонь! —
в множинність тьми ідей —
і форм з ідей! —
хочеться плакати і вити
і кігті людськії ломити
священні спереду і ззаду!!
Як зберегти Псалом
Божественного
Ладу??
Це чисто жити в нім!!
О, — Вічний Живий Дім!!!..
Божественність Вогненно-цільного
Псалма...
Псалма Давидового.
І Божо-мого?
Та людей катма.
15.03.2016,
ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809079
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 06.10.2018
* * *
Тебе внутрі нап’юсь
я танцюю
я танцюю
і танцюю
це зовнішньо я на басах
молюсь
а якби спали де
небес друзяки –
то витріщаються
то витріщаються
і в серці дякують
то внутрішньо
подякують
і хаті й журавлю...
чи геніально я
Тебе люблю?
03.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808787
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2018
* * *
«Пізнайте істину – і вона вас зробить вільними».
Христос
ця дорога – до себе
від пут уявлень
до гурту вільних козаків
хто сходитиме з неї
ще й питатиме: хіба не ця дорога
небезпечна
тоталітаризму?
Але як не в Бозі,
не сходитиму
і не питатиму хоч при дорозі
чи не згинуть скоробагатьки
чи не пуститесь в танок на їх тризні?
Сказано - «Спасися сам
і тисячі спасуться біля тебе.»
Світ затрясся б
і світ
страсся б
міліони приходили б
прикладали б лінійку
до серця –
наскільки я спасся…
бо холод сердець – що дає душам?
можливо - термоядерну зиму
відштовхнутись змушу?
30.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808786
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2018
Поема
Скарбу серця — Ісусу Христу
і Діві Марії — присвячується
1
ДЗЕНЬ! ДЗЕНЬ!
І ЗРАНКУ! Й ВДЕНЬ!
ЩО ВЧЕПИТЬ СМИСЛУ —
СТАЄ СЛУХОМ
СЕРЕЖКИ ДНЮ — ЛІЩИНОЮ У ВУХО —
І так грайливо обважає
як вічність — в Церкві
що одна —
це слово має
бо введена до Неба раю!
що не вмира
Бог не вмира в ній!
ні час новий
ані прадавній
Христом пронизаний
і навіть раввин
не судить час
бо як
ану зависла
брунька з очима
Втілення — і смислу!..
Дзень! Дзень! —
у сонці день
все —
благодарствуй!
Линь — радістю!
ще й повнотою Царства!!
2
Мова любові істину кохає
Чом птаха легша
тин перелітає
Свобода крил і легшає —
і розквітає...
А там за тином
закосичились гаї!
так неторканних
не чіпають — нічиї
свобода Божа —
і оспівують її!!
Весна! Веселі Твої вівтарі
Щебече світ — і легкокрилий рій,
Жага, жага!
і в травах — і вгорі
Щоб чистим серцем
неборонно жить
слово Христа любить
і Євхаристію служить
Серця зігріть!
3
Люблю
люблю
люблю я душі —
коли осяяний
грядущим!
4
Бо — любить Бог!
Де виростають кучери
де пудри —
я подвиг маю
бо це пробилась
Божа мудрість!
Може, на мене — регіт з гаю!
Яка продажа?
Це зирить Бог —
чи я здіймаюсь —
чи я серцям уважний?!
Чи то колажі?
Вони — це швидкість!
Люблю я душі —
коли осяяний
цей день
грядущим:
Бог — швидкий
і встигає
і не душить
5
Весна! Веселі Твої вівтарі
і легкий рій
це сонце —
о, жага!
І Боже в травах — і вгорі
і вереск!
Боже, Тв’еї слави вівтарі!!...
Й все судиться,
усяка мить, —
у світлі Твого Царства,
І в світлі мить
Богом серця щемить!
І дихає! Ще й живоблагодарствує!!
Прокинулись! — аж день зігрівсь.
О Євхаристіє!
що було в зляці —
велике і мале
мале й велике
не запітнілось —
не в самоізоляції
не що земне —
й не що вгорі:
в Христі прогрів!
А все — як пробачання,
мов йде у Небеса —
у слів вбачаннях!..
І відпускання!
Любов
(як є без зла).
В Тройці Любов.
Й перемогла!
09.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808706
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 03.10.2018
* * *
Огню і Світлу – Ісусу Христу
улюбленому
присвячується
коли у душі заповза
осінність!.. –
творчість
чи вище
за Христа в спасінні?
чи не за те – в грунти
летить насіння?!
і спахне враз
вся серця – квітка
і стане – в друзях
особливе світло
а в мороці
все добре видко
та й так
згоряли – і
світились
Слова свідки!!
03.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808705
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.10.2018
Діти, отямтесь, ось жовтень – і ви –
засинаєте! –
Точно – як мої вазони…
І.Ш.
Блаженному в Бозі князю Київському
і Чернігівському Ігорю, улюбленому,
присвячується
Це свято Ігоря!
І соловей співає! –
у жовтні
на початку
першизна є –
аж гілка райська в серці
ся здригає!!
Господи! як хто Тебе
не знає,
той восени сумніє –
й засинає!!
бо – вторизна...
І глянь –
це звідки вторизна є?
Любов, любов –
вже відступає!
Любов проте не вмерла.
Бо святий любить
і Бетховен! – і Говерла!..
І я на Русь Первинну Київську,
й на інші теж,
наставив враз огненні
жерла!!
І світ не вмер, бо Ти
не вмер!
Захід?? умер?!
Любов Твоя не вмерла!!!
02.10.2018,
ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2018
* * *
«Я говорю про земне – й не розумієте,
коли ж говоритиму про небесне…»(з Євангеліє)
«Благодать нового рівня
показує й навчає по-новому» (хтось з святих)
Як ас-пілот
не асові:
я літаю на ось цім рівні
ти на своєму
коли тобі розповідатиму
те не зрозумієш…
А не-пілоти
крутять різні ящики
і в них отвори – уявлень
і не співпадають…
а гірше споживацпротези
І от Слово створило мені серце! –
з любові художнє слово!
І у всіх є мова!
в Духові світу мова!!
іншим Вавилонська башта –
бамц! –
і в розбитості духа порозумійтеся…
і я у світлі Твойого Серця…
30.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808460
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2018
Поема сто двадцять третя
1
Я живу!
не домучуюсь
слава Христа в серці –
є
доозвучую
пташинка в просіці –
до осоння
як це мило зпросоння
так серце ваше кліпає
очима
дивиться в Сонце
тому що квітів нема
тому що осінь!
диха й сон цей...
2
Ти диво
ходиш в мені прямо
я не можу Тобі влягтись
під ноги – чи
місячні гами
чи світ
під Твоїми ногами
всі ми не тихі – й
ворушимось
але над віками
серця можуть ходити –
прямо
але чи всі поля
прошиті моїми ногами
більш Ти – я ходжу
прямо!
3
що є ще цікавіше
зірка по серцю –
браво ланцетом
витікаєш в поета
неоднаковіша –
і неоднаковіший!..
Боже, як це з Тобою
не міжсобойчики
не міжсобойчики
тільки – трубою!!
благо!
течу молитвою
Слово, я з Тобою...
01.10.2018,
ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808459
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 01.10.2018
* * *
А як лелека в небі
то не був би з сумом ти
отак з Христом і легко
а так затерпнуть в тім
про що
і боїтесь подумати
у голові –
це від Христа далекі
То ув болоті кума-кумати,
лиш кума-кумати –
«а як із вами обійшлась конечність?»
а так по мені і пройшлася
Безкінечність
як трон і Цар,
що вміє думати…
Та бюргер бюргерові
всі століття прорікає
а Бах літає
Бах – літає
Отак з Христом і легко!!
Як ні – це від Христа далеко…
08.09.2018
"...а в душі у нього тиша і світло, там Христос." ("Слава Богу за все").
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808328
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2018
* * *
Христу – Богу серця мого…
правдива їжа й питво
сердечне
таїнство молитви
не буде серце
як де вечір посумнів…
Ти навіть
в диханні самім!..
бо – Слово
01.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808326
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2018
«І хочеш в озерце
чи в серце?»
І.Ш.
1
Підлісок й зажовтів — й
засяяв!
а ще
ніби з небес — купайло
душа
як в шампані
з піни виринає
із сяянь!
Просяяли
і обірвались
клени
і — обірванці
яко невротні!
короткий взір
і спах
а
на жінках
в клени вправляється
коротка
аж хитролисяча походка
2
коли у серці
прочитають
то
всякі одяги
жінкам
прощають
06.11.2017, лісопарк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807899
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.09.2018
Живому Океану Богоматері
з любов’ю присвячується
хай я хоч — б у д у
не знаю
музикою
ароматом... музикою...
ароматом
як гуцул
в лісі скраю...
Ти — зі словом
хай передаватиму —
Твоє лице —
(не знаю:
що кажу? я плакатиму!) —
все одно:
більше — Тебе відчуватиму!..
о! почути б Твій голос!
бо хто я? —
Ти — живий Океан:
Голос...
Океану Богородиці...
23.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807898
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.09.2018
Діві Богородиці присвячується
В серці райдуги сил
і дзвоників
ніби Ти — нахилилась
над вітами
Світло чисте
ранок просвітлений...
Ранок — як в літа оні.
Це ж тепер
у чинах одинаково
до святого чи славного
скону
умиваюсь над ранку раковиною
срібний хрестик дзвонить
2
Ранок промовля
що світ цей
в боржниках
проте чи люди —
звірі??
Слід щоб Бог поцілував
цього художника
струм в повітрі
3
Ще умиваюсь-вмиваюсь
над
ранку раковиною
срібний хрестик —
дзвонить...
06.05.2017, просвітлений ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807784
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2018
* * *
Раз послухавшись серця
слово вродиш
безсмертної Вроди
світ таким
пронизати
Що після цього казати?
10.06.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807783
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2018
Чи для того я культу;рища
зібрав і перебрав я,–
Знаю як ядре;ний агроно;мище!
до грудочки землі!
Чи для цього я смолив, дьогтя;рив
скипідарив!–
Дихав – я б сказав –
щонайяду;чішою па;рою!! –
Богу слав –
із моря цього! – такі кріпкі кораблі!!!
Під сторо;жким словом – щоби
тут зібрались
мов кати; – «коти»:
духом малю;сінькі й малі?
(з поезії "Народ мовчить" 2006 року...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807648
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.09.2018
Вода з висот, волає
як високогірно! –
Тече, стіка у спраглі низовини…
Так благодать – тільки
в понижених – тихо покірних…
Ізп’єш Христа – погорда ляже
в домовину…
І – усміхнешся більш до Бога-Сина…
І – спрагнеш більшу міру віри,
Тихий і лагідний дитинно.
На слово- полюванні – рік за три:
Сто сорок – із засідки маю,
Бог тримає…
Не люблять біси, що їх штучки
помічаю.
Дух сильний – як з верху гори…
Вниз-вгору, мов через якісь завіси.
І біси теж, свої 5 коп.–
Аби цікавився гульвісами –
Писав для двієчників, про гульвісі.
І все як в лісі! Гуляють тіні, й дольні,
й всякі вісі!
Хитрять: дай райські їм шедеври…
Взнай бісів – знатимеш що люде…
Райські шедеври цим –
що специфічнії консерви:
Гниль тут – тож Живе Небо
в смак цим буде?
Обдумані, організовані,
винахідливі – ніхто й в уяві те не має –
хитрі і акуратні!
Так – ніби ходять на роботу:
В матер’ялі я – їм дай мої турботи…
Купляють, хвалять, страхають,
дбають – у лесть підібрати…
Раюй! – що хоч роби на небі –
лиш не буди цих во а́ді…
Президентів, резидентів, слуг народу,
єпископів, магістів з Лаври,
мафію духоментальну піднебесну,
наївну мафію земну – всіх во аді…
Прославляй Бога, забий банку на все,
Літай! тріумфуй, прослав ще себе!
Ти небожитель!Живи один ,
Люби Христа і Марію, ти цар,
Завісєть от царя, завісєть от народа? –
Раюй! – що хоч – не спускайся –
не буди цих во аді!!..
Тобі це нада??
Своїх душ зрадників??
Щасливих ментально в зраді??
І забудь ще й хреста і у крові Христа–
як реагуючі на блиску́ченькеє…
розбещененькії ,
розгнузданенькії,
в принаді!
Тобі більше будить-спасать цих нада??
Безвольників?Що падають–
н е м о ж у т ь н е п а д а т ь,
н е м а ю т ь в о л і Х р и с т а:
в менталі,
світське все,
не може не падать в зраду…
Керують біси! щонайобдуманіші,підступні,
організовані, акуратні…
Слуги ж народу – один другому:
ти хворий…
Починають здогадуватись,
точніше слова добира́ти…
Біси найорганізованіші,
найобдуманіші – тисячолітній досвід! –
найнеперевершеніші між земними,
тонкі й акуратні…
Конкретно і по-масштабно –
майже все знають!–
Хто і в якому масштабі
владу з рук вириває
в Старого Негідника, в Са́тана…
Кожен чернець і професіонал
Ума в Бозі
знає:
опутують,
вночі всівають – вдень винять:
що ось в тобі виявляють…
міри зміщують, відводять,
дурять, крадуть – мов корів до́ять –
І якби не Христос, Ісус-молитва і хрест –
то хто б всто́яв??
Люди ж – немічні, наївні, не знають:
що́ винаходять біси,
аби втертись в довіру…
Бійці мов ченці – послухом духівнику,
тверезі́нням, причастям і внутрішньо сильною вірою…
Стоїть хто – не ва́лить, не падає,
не залягає,
друзів тримає, в Христі духа дбає…
Христос перемагає!
Спас і Спасительниця – нам помагають.
Хто думає: щось знає, – отже,
нічого не знає.
14.4.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807439
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2018
Почнемо із того, що всім – мовчать:
Зачало із того, що Бог
вхопив узника...
Зачалось над лісом блискать й тріщать –
І ревнула! як дном стала,
деком стала–
земля де встала –
вся обнаженна злітала
Музика!!
І майтеся, трави, якого ви маєте
в мені союзника!!
Рождатиме – долі кидатиме,
небо благатиме! Умрете –
згори провожатиме
невблаганна всемузика!.. Бог зачав.
Народжуватимете – кричатимете…
Прострілюючись – волатимете:
Мете!
Мете! – холодним жужикам!
Волатимете! – Небо благатимете!
Зігрієтесь! – Небо благатимете:
Коротше б…
Не до скорочень!
Небо мете!! Більш – небо мете:
Од такої усі небо матимете…
Ціпурками жовтенькими! –
в тепле сонечко побіжите.
Я лиш усміхатимусь в сонці,
про те.
Я вимів. – Бог мною...
І лагідне сонечко.
Ніби й не бігли тририми.
Як би й не бахкало складносурядними
складками – і ще дверима…
Ніби не виходили і не хрестились,
як не в щілинах на стінах –
не хрести лиш…
Учуйтеся, трави,
бо й так покроплю…
похрещу – як ще не хрестились…
Я віддам себе.
Вже віддав себе:
жари вставатимуть,
бігатимуть, малюватимуть
гнів наготовлюють, біг і тририми –
не знатимуть.
І се та ж музика – тиха,
лягла за дверима…
вляглась над лісом
нечастими пересвірками…
був то Ієгова,
явив нам Христос –
добре хреститиметесь;
станете всі Його свідками…
Дух в Музиці! – навіть не звідаєте,
і для чого і звідки.
Ніби не виходили і не хрестились,
як не в щілинах на стінах –
не хрести лиш…
Покотились, діла.
Покотились…
13.01.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807437
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2018
* * *
Поцілунки зі світлом —
поцілунки й зі світу —
Вона мчить на «Яві»! —
так як п’є «Перцівку»!!
В сонці!
сяє на цілу гаму! —
чубчик
в кобальт
це вся зачіска!
І з ногами цілують —
з ногами! —
в Переяславі-місті.
Що й з’єднає нас
із віками
25.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2018
Кондак 1
На крайній чистоті —
видно всі плями трупнії
всіх менших в успіху очищення
в Життя;
і ті смердять:
забудькуваті ми — це теж — слід небуття:
хтось проковтнув се;рця язик —
його й нема —
як встане Трійця Пресвята Сама?
зійти на пси — в космічнім швендянні
в залізі
і ординарна похіть земних лізе...
Як проспівать пісні
Величності — Богу-Творцю —
у електроннім бумові осклізлім —
покликанім в боги?? —
«Свят, свят, свят єси Отче,
і Сину, і Дух Святий,
Ти, Трійце,
Усемогуть Світла й Любові — в чистоті!»
Ікос 1
«І Я святий — і ви станьте святі», — сказав, —
і — «Зніми чоботи, бо ця земля,
що це на ній спинився ти — свята»,
хай йде душа проста
бо я б тисячократно виростав
у серці всевмістимим слухом
в ім’я Отця і Сина і Святого Духа
благословенням жити в серці вухом
благословеннями щоб розв’язавсь язик
благословеннями на серця очі.
Свят, свят, свят єси Отче, і Сину, і Дух Святий
Ти, Трійце, бо я до Тебе звик:
велич Любові не йде й не хоче
йти від Величі, що їй Життя пророчить
великим диханням
і всяким видихом у слові — й нарешті —
Словоприсяжним серця вдихом...
благорозчиненням Любові у повітрі,
й благорозчиненням повітря.
Кондак 2
Благословен є Ти, й Твоя свята воня!!
бо через неї серце хоче плакать
бо Ти схотів почути — і пойняв
і дав надію се пісні співать — на ріках нововавилонських...
нам, сумним, під Лаврою!
І в тій гадюччині, що був пророк Ісайя
добре таки іі, полуду, описав:
що грабувала всіх — її ж не граблять,
що воювала всіх, — на ній ніхто не воював,
і що воює — й ссе і людську кров й земну —
й сильно трісне! —
в с е наперед відоме горезвісним,
не спи;ниться: написано.
Й Слово дивилось, плакало, і ну —
не спинять блуд в серцях, й руках, й ногах:
сей рід гадючий не пройде — заслав мамону...
Ріки у ріки і — в моря течуть червоні!!
Й все — спить!.. От диво.
І де пісні нам справжнії співать?? —
Де та отчизна, як не в серці Бог правдивий?
А Ти: давай спасать!
Де серця ті?
Воістину:
«Свят, свят, свят єси Отче і Слово І Дух,
Усемогуть у кожному роду — у чистоті!!»
Ікос 2
Але усюди Ти! —
і десь поможе дружній лікоть —
де й не чекали ж...
Біль ко;ндака — це ж біль!
а йому волю дай...
Але живе — і Твій Божественнійший ікос!
Щоб правду ставити! хоч плачучи,
і Тебе славити — да утече вода!!
Бо ж не для того й ми — щоби без нас
тряслось навіки ще й Бога славило
се дольнеє життя!..
Це всюди Ти — й будуєш вічнеє Життя,
у нас, що дихаєм й — невольничі —
співаєм...
Слава Тобі, що ми хоч знемагаєм,
сказать, по-справжньому...
бо попускаєш знемагать —
гріхів наших псутодитячих ради —
а то й звірячих! —
й що ми в добрім маєм? —
Хоч стрепенутися! —
бо в сні гріховнім вдобно спать
слова не ті — й все іменується не так,
скрізь крутії, підміна скрізь —
на гаті гать —
як то прорвать без слова правди? —
як те без слова Духа з серця
розможжать?
Слава Тобі, бо від Вогню Небес пищать й біжать
орденопросні,
сріблопросні,
і поносні,
всі, що в Людині божевільній вже сидять
в відсікові кишки; прямої,
прямо на вихід! — без понять!
А ви питаєте, чого то Слово його носить? —
а ви бо згляньтеся: до чого в сусідів —
безболісно — довели слово «воня» ?..
А мені ж ріже... Куди це — слова??!
Слава Тобі, бо заберуть й з постелі
«одного из двух»,
бо переносиш вже з очей
в страшний весь
у серці Слух!!!
Ось коли заспіває вколисане серце чиєсь:
«Воістину: свят, свят, свят єси Боже,
величне і славне і добре і дуже страшнюще
Ім’я Твоє!
Як то це: що у всіх все дійсно є, лиш немає
Нескінченності —
в Бозі любові?»
А ви — словом у серці!
ви — з слова, що в серці!
одним Божим словом!!
так заспокоймось — й співаймо...
Так то всі Христу ми віддячили?
А на що Боже слово?
А від кого завжди відбереться святиня? —
А кому Мати Божа і Слово
самі розв’язали язик?
Де серця ті?
Співав би Марію — а ні;
не пустила мене й залипать
попід тинню:
Свят, свят, свят єси Отче
і Сину і Дух Святий! —
Всемогуть маєш в кожному роді —
в одній чистоті!
Свят єси Боже, дякую Матері в тім,
що до Тебе я звик:
величність Любові не іде і не може йти
в тьму від Світла й Любові,
бо Життя — в Божім диханні й слові,
всяким видихом в цільному слові,
нарешті — Словоприсяжним як би на Біблії
вдихом:
й всесвятих воздихань
що по вірі...
се через слово Дух відкритеє серце
з Отця — і надиха,
Та й воно, та й душа із полегшенням
тихо, і трохи зітха...
Чи не лєпо було б й не торкатися дна? —
жити в Силі й Спокої...
А людина — то, Боже, Людина-Єдина-Одна,
Хто ж її у Довірі із серця напоїть?
Свят, свят, свят єси, ГосподиБоже наш
помилуй нас, впале творіння Твоє,
Імені святого Твого ради...
Кондак 3
Зорі хай гучнії сяють:
Маєтками зір світла ангели пісні співають —
Слава найвищая нам Сина-Слова
в лад єдиний-один:
Премудрість!
премудрість — Мати й Син...
як одне Серце любові.
Ікос 3
Ми мандрівничі:
трава од молитви вночі і приниче ;
клич — з далі в даль!
вгору — світлого Лебедя кличі;
нас уночі світлі лебеді
кликами кличуть!
чи то поміряли степ нам — вози? —
бо і ми мандрівничі?
сіль розсипали
землею і небом? — бо й ми
Духа сіль...
Царства й Вітчизни у Небі!
Премудрість! — так кличуть столітні
постави:
Гей, чого ми постали?
гей, далеко ми в степ одійшли,
та тепер повставали б!
Мати і Син, що є в нас:
і над нами і в нас —
всепалаюча скарбом скарбниця!!
єдина! без дна!!
нескупа сіль —
Мати і Син! —
хата-палата Любові одна! —
Як од любові осліпнем —
мов після блискавки:
нижнє й не кличем й не бачим одначе...
Серця!
неначе
шлях після блискавок у Небеса устає...
Гей, поміркуй, що там в травах ховатись
і що нам збирати, козаче?
й що дорога, мов п’яному, встане і лоба наб’є?
Мати і Син! — у їх Царстві — душі так не є...
кожен з нас — Її син,
хай малий...
Свят єси, Господи, дав, щоб додому пливли і пливли...
Барки людьми як гріхом обросли...
Серце і пробує,
злизує — пробує, звісно: якого посолу.
Свят єси, Господи, всі в ніч ішли
і ішли,
Все ж — світло тихе, і слово правдиве —
посол є...
Достеменнісінько: Дух у мені
розрізнить:
духи болотця, схолоди, —
много ходив хто й восходив,
то найде — як би і жить? —
щоб — мимо них,
та й страшенна святих насолода!! —
що від святинь із безодень в жбан серця
біжить...
Свят єси, Господи, що ми світліли,
ішли і ішли:
Барки століть, аж затісно, пливли...
Всім — тільки в серце ж!!
Тут усім видно — чим стали...
є одкровення і ніж у таїні: ким стати могли б...
Мати і Син — Премудрість! —
завжди одні й ті...
Лебеді, лебеді до материнства,
лебеді нас к материнству...
отож, тільки от странні сини, несвяті.
Свят, свят, свят єси, Господи, Боже наш,
помилуй нас, впале творіння Твоє,
Імені Твого святого ради...
Це чомусь нас лікує ще гіркая правда.
Але ми — тільки в серце ідем.
Де і Мати і Син, й найтихіший едем.
Свят, свят, свят єси, Господи, Творче наш,
помилуй заблукане, смирне творіння Твоє.
Амінь.
14.06.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805917
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 08.09.2018
З трактату "Що дає Христова Церква поету?"
5.Міра світла в вірах світу
В основі передання Східної Церкви лежить догмат Святої Тройці.
Коли розум очищений, заспокоєний і заведений в глибо-ке серце внутрішньої людини, Бог з’єднує його з серцем, утворюючи ніби аналог органу світу надмисленного і духовного; а після умудряння і вдосконалення його бла-годаттю, поет навчається бачити-сприймати художні образи, які подає Бог, бачити завдяки Духу Святому духовними очима серця...
Божа Мати своїми молитвами сприяє внутрішньому ходу і з’яві шляху з любові, шляху, якого тільки-що небуло!..
Ви бачите зараз, що ви раніше ніби й знали: на відміну від релігієзнавців і філософів поет сягає ідеалу завжди, бо вони – по-земному і від земного.
Бог хоче, щоб християнські поети свідчили про християнських поетів.Щонайменше в цім вбачається християнська допомога поетові-християнинові.Ти допоміг іншому – Христос допоможе віднайти дальший шлях тобі.
Найперше свідчу про велику християнську поетесу і по-движницю, доктора теологічних наук Ольгу Седакову. Розумова сила Ольги Седакової воістину павлівської потуги, про що раніше свідчили найкращі християнські розуми в Росії.
Росією вона не запитується, вона понад Росією, дорога її трансцендентної поезії – світова, і в Слові нескінченна. Чесна Ольга Седакова, при всіх царях. Тому вони її не слухали і не збираються.
Ліна Костенко, всесвітньої величини християнська по-етеса, можна її не відрекомендовувати... І тому її теж не слухали. Просвітлена гармонія поетеси Ліни Костенко забезпечена усією її більш ніж каторжною роботою, її небесним життям у слові, в слові з розріджених висот, проникаючим всесвіт, а тут на землі – спалюючим, бо слова не витримують.
Василь Герасим’юк – великий християнський поет, смі-ливо витворюючий вихід з антиномії чи не найбільших суперечливих сил – автентичності різких сил природи гуцулів і автентичної євангелізації у сповіді – перед ли-цем Христа. Він має шлях.
Майданович Тетяна – дивовижна християнська поетеса кришталевої роси в серці, і з роси Духа – такого ж слова: небувалої кришталевості! Про кого свідчили ще отак? – Її книги – це «катехізис православної віри в художніх словах», так промовив про неї один священник. А ось Тетяна Майданович про джерело сліз духовних із глибо-кого серця:
«...Живлющі сльози гасять лютий гнів,
Бо вищі і за правду, й за неправду,
Сильніші і за вірність, і за зраду,
Мудріші за підступність ворогів.
Усе нас очищає від гріхів,
Все може послужити для спасіння!
Це Задум Божий, це любов-терпіння,
Щоб жар життя повік не відгорів...»
Микола Воробйов – великий білярайський поет, і світло художніх образів, які він приносить, – безмежне, транс-цендентне, він улюбленець Богоматері, що і сказано мені Нею.
І на цьому зупинюсь, не все знати мені.
Всі ці поети – з православної конфесії Східної Церкви. Найсуттєвіше те, що православне передання зазнало найменших деформацій у світі. Про це засві-дчено і історією сходження Благодатного Вогню. Православна традиція опирається не на Гетсиманську ніч в скорботах, як передання Західної Церкви, вона опирається на Фаворське світло (!): згідно догмата Східної Це-ркви ці поети отримують найсвітліше натхнення.
Розум людини, як те знають містики-богослови, найбільш перемінюється від засвоєння догмату, до речі – як і від засвоєння в постах того, що принесено Ісусом Христом і Духом Святим.
Справа Святої Трійці – в засвоєнні данного Нею, аби брати участь в справах Святої Тройці.
Християнство – прообраз Святої Трійці, воно – в уподібненні життю Святої Трійці. Бо в Ісусі Христі благодать Святого Духа розкриває через зготовані нею розуми поетів – таїни Святої Тройці і сотворіння. Ці поети можуть побільшувати таке розкриття!!
Не хочу мати на землі,
Ані на небі кращої отчизни,
Як Його серце,
бо тут все – приблизність:
І слуги, і раби, і королі, і плюралі...
Встаньмо, Син спас мене:
Та і не дав, щоб дух змалів!..
Возстаньмо: гляньмо кожен сам на себе...
Хіба надбання межиріч,
і ятерів, гостюг і берегів,
де вмре ще й Божа річ –
внесуть на Небо?
Якими, кровопивці хто,
заявитесь – нетребні...
Коли – Ріка любові – Діва, Її Син
і я... одну красу й любов!
одну красу й любов
зносять поети з Неба!..
А як – Краса?.. та слід кровавить
Точність! Потрібен дух...
Здай кров, як ти такий.
«Дай духа!»
«А здай кров!» і ції –
сточки...
«Дай духа!»
«І яка потрібна точність?»
«То в Небо пустите?»
«Та в Неї не «платочки»...
і ти, такий...»
«Долу, т е,–
опустять?» І – і – і – точка! а-а!
І точка – й промінь – звідки
точність:
Про неї чули співаки (!..)
Та спрага гірня не мине:
Сидиш і слухаєш прекраснії дурниці...
А...
разом всі – їли небесні полуниці...
А...
вдосконалювать – чомусь завжди мене!
Небесно їли, і так треба!..
Красо душевних протиріч,
Може – на писках ягоду тиснути треба?..
Що на обличчях? що – з облич??
Бога називають Творце-Поетом. Так оспівують Його грецькі церкви: Поет неба і землі! Вічні тільки любов і поезія!
І цими поетами сказано: поезія – вічний ніби «елемент», він пронизує космос з вічності, і кожен час, і кожне місце, й всі події, все-все. Подібно до того, як беруть аналізи на наявність в людській крові складової якоїсь і визначають відсоток її в крові, нехай визначають «відсоток поезії» в будь-чому...
Милістю Божою поет щоразу зцілює у небувале художнє ціле. Як? Приносячи художнє відкриття, небувалими художніми образами з невідомого. Тобто, він на місці свого служіння робить художній жест. Звершує з Богом невідоме до цих пір, відмінне від всього попереднього рішення, дуже важливе.
Божа Матір звеліла не виставляти на передній план навіть пророцтва, бо вони, відбувшись, застаріються, а художні рішення, художні жести вічністю пахнуть, Божим ароматом, – вічність просвічує крізь художні жести, тут формо-змісти!
Люди хочуть відкриття світла! В цих поетах воно відбувається!!!
Небувалого в антиномічності Божественного Павла тому і називає поетом Вічності отець Софроній, учень св Силуана Афонського, засновник небувалого монастиря у Великобританії.
Син Божий Ісус Христос Любов’ю Своєю всіх наближує до Себе, Центру, Поета всього, що на Небі і на землі. Спасіння – це вічне життя в Ньому і з Ним.
Можна здогадатися з цього, що в Христовій Церкві з її догматичністю колективної свідомості і відбувається єднання з особистісною творчістю поета (містика-богослова) – поєднання на благо їм взаємозалежне і взаємотворче. Тут саме в цій взаємоєдності традиція і новизна відкриттів антиномічно розвиваються, подаючи шлях для спасіння в умовах, що змінюються.
Іншими словами – вони перебувають в діалектичному розвиткові.
О, виходить, як глянути – я вже на шляхах
далеких і високих водночас!
Не чекай помочей від когось.
А Він, наближуючи момент,
притискує
мене
явно натякає,
що витисне Він із...
(попустити треба...)
із мене схоже і зміст –
і форму...
в цій Величі туманній!
Так і я ж –
за представимість цілого!!
Ні, я доб’юсь, Боже!
представимості художньо-цілого!!
Блискавичні удари – удари неповторні!
Так підігрів, божу атмосферу,
то хто тепер, Боже, пригорне?
пригорне Тебе при цілому?..
при таких палких жилах...
О, дозріва оригінальне!
з-за глибин Його з’являється унікальність,–
або можливість...
Дивиться Бог і нею пізнає
мене, я бачу туманне Його:
не скажи: величний Божий задум,
ніби Промисел...
хто це скаже??
О, я справлюсь
з непомірним всього найкраще,
але не станем спини латать:
тримайсь, Боже, бо найкраще –
спонтанний,
ні Тобою ні мною –
хрещусь – непередбачений хід!!
і справді неймовірний результат!..–
нехай в зглибних хрящі не тріщать...
Гарячий!
трепетно
гарячий, гарячий звір –
трепечучий з форм!!
то Тобі, Сину, не студіозуси –
рветься!
пала! рветься!
зараз жахне по п’ятах, на землі, Твоїх, –
стане Тобі зовсім не
до віртуозності!..
А мені б солодкого колача! –
скоро буде нам – як в себе
я скрізь вдома!
о як добре, Боже, невідоме...
сице – словом-з-духом –
душа моя Тебе велича!!
упразднися тьмо в свіжих
й нових днях!
розрішітеся підодіяльно узники на ночах:
як Марко
голий од Господа утікав!
я вас напоюватиму грудьми
мов Марія
того клірикового –
що зачах...
першозданну життєпроникливу велич –
душе, величай!
я тобі покажу, життя в’яле,
самоусвідомлення художника –
від крутого від Христового плеча!!
щоби тілько світ святий не закричав!
вип’ємо, Боже, аби це мобільні з’їли
(в стиду) з пуза задзвонили довжникам...
Вип’єм – ми!, Бог ти мій, отже,
до дна
мені можливого!
вип’ємо
щоб не чіплялися з відомого...
Дух – й черезжильно:
дух у жилах і
по жилах!!
Бач, в кутку – мов щось живе –
заворушилось...
Внутрішній, що набухає, жар-жар–
жар!!– управ...
аби більше сих не набухав!
– Кого шукаєте?–
Ісус в добрі пита:
і то се так –
по той бік, й сей бік
творища, щоразу...(!)
Й Папи мовчать (?!)
це й папірці мовчать.
Бо –
блідолиці дивляться –
«торчат»...
храмові «газди»
дивуються оплавленим
тональністю
дитинною
частинам:
єдиною...
це папірці бо винуваті
серця порваті й неєдині:
«Оце – Людина!!» –
розкрив порив добра
цей крик в Пилатові!
Бо жінка, Клава, трохи
цим водила,
що без паперу,
у грудині:
є – для чогось воно є...
дано непередбачливій людині:
Чого ж не бачать ці художньо-цілого?
Не люблять Христа.
От би сказав, прийшов, Син:
це плавлене й оплавлене
сердечне ціле –
більше
аніж в папері є...
Ціле – більше суми частин:
Як так?
поет Христа єсть двері:
любов Сина, Отця і Духа – на всіх більш!
Ціла й жива – Любов!!
та любитесь ви понятійним,
і віруєте понятійним,
тож мисль вся в понятійність
і опускаєтесь в постійність
сих адських антикрил...
Чого б Бог за любов цю кришку
не відкрив!?
Та всі – тікать від Данте,
справді духовних ієрархій...
Залюблення моє вражаюче – до пекла я
не посадив
й душі...
Бог-Син, мабуть, мене любив.
Всі без страху вже нині?
Немає страху у Христа людині...
Вся безхарактерність,
ця безхребетність, лжа –
вам не до крил, –
самі бо те зробили, –
навчилися Христа реформувати. (!)
А що захтіть природі – вздоровитись:
відрегулюватись?
їй захтіть спастись? Кого ж то виріжуть??
Підтягую, бо розвіваються, поли плаща:
здасть, не здасть екзамен чиновник і єпископ?
Слів нема,
як остерігаюсь Діву засмутити!..
Диявол за Її милість і надихання мстить
і більш лютує,
як загибель свою чує...
Вона ж стоїть вище над колишнім місцем Денниці,
цього, через заздрість, Вбивці...
Спаситель і Співспасительниця спасають нас усіх.
Слава їм. І любов наша. Амінь.
6.05.2009 – свято Юрія Переможця
Як явлення Третьої Особи Тройці в П’ ятидесятницю, Дух Святий розвиває особистості в свободі синів Божих, свобода розкривається в їхній творчості.
Але досягнення їхні затверджує службова ієрархія Хрис-тової Церкви, і влада їй дана тим же Духом Святим, через подих із уст Ісуса Христа. І по Ользі Седаковій це видно. Бо вона визнана єпископом Римським – святим Іоаном Павлом Другим, – і православним єпископом в Мінську. І по Ліні Костенко це видно: її визнав Ватикан. Право-славні менше є в соціальному служінні, своїх поетів від Бога – вони не слухають.
Найважливіше – не виходити поза дві оберігаючі і розвиваючі руки Отця, Який на Небі: Ісуса Христа і Духа Святого, спасаючись в Христовім тілі. Бо – «дурна безконечність»...
І догматичність свідомості, що сильно впливає, і якомога вища чистота розуму в серці, і живий досвід Богоспілкування – виникають при житті в Богові, в Церкві Христо-вій.
В митцях Західної Церкви втрачена пам'ять раю, білярайськості, а в богословах – зміст від втрати традиції ісихазму та творчої роботи Ісусової молитви і відновлення в ній Ісусом Христом первозданної краси душі при постій-ній пам’яті-любові… Протестантизм – звільнення до розвитку особистості Духом Святим.
Найяскравіший приклад живого досвіду в Богові, і звільнення – і принесення незмірних багатств в розвитку традиції – Йоган Себастьян Бах з німецького протестантизму, найвищий поет-композитор духовної і райської музики. Благословляється слухати його музику в строгі пости. Й.-С. Бах і засміченність – поруч не живуть!!!
І хто з християн таке припущення висловить, ніби це з ним відбулося без помочі Подательниці всіх благ – Божої Матері?!
Ісламізм, який вчить про спасіння лише душ, чи не найбільшого сягнув у перських поетах-класиках 13-15 століть. Це: Фірдоусі, Хаям, Сааді, Навої (навіть узбецькою мовою написав одну з книг), сердечно палахкотючі Рудакі, Румі, Нізамі, Божественний Хафіз...
Найбільше опертя вони чинили на чуйну людяність, на гідність людини, бачачи перед собою підозрілу практику феодального магометанства... Хафіз точно знав про сина Марії Ісу (Ісуса Христа), що він воскрешав мертвих, благодать сприяла йому за пожертвування всім ради світла небесної поезії вже в похилому віці, він славив її, настільки молодо жив, словом славив її, що майже всі думали, що він пише про юну дівчину ...
* * *
Милістю Божою поет
зачувши серцем легкий подих
гортанно натяга струну
й бринить розрішення молитву,
рятуючи непевнім дню налипле.
З ласки Божої поете,
за це з космічного підлипу
ніхто не сотворить милитву
тобі,
милістю Божою поете.
1989
Велика віра в Ісуса Христа, Сина Божого – повніша, як видно жадаючим, від ісламу і юдейства. Вона має принесену Істиною істину щодо майбутнього воскресіння в духовних тілах!! З живого досвіду життя в Богові поети відають, яку велику перевагу мають при збільшенні світла Божого в серцях і душах. Тим більше – при великому світлі від Святої Трійці...
Воскресіння в духовних тілах – майбутній поворот у вірах світу.
Свідчу лиш те – що Бог дав!
Для вас ліпше почути це, аніж би я промовляв про душероздиральні страждання душ і духу поетів близьких до нас 19 і 20 століть – юдейських (як Целан), і з мусульма-нів. То є глухий кут. А в математиці теж існує тупикова функція!..
Крила вересня
1
Одягнувшись у неба шматок,
опустившись на крилах,
доторкнешся землі, –
обнімають тебе. –
худне і тане твоє друге тіло.
2
Ранок.
І солодко діти літають у сні
На духові. Сходить Сонце.
3
Розліт брів – політ свободи.
Свободу цілує серце поета.
4
Що для поета – осель і острогів краса!
Що йому це!
Якщо враз роздягне догола
взявши душу його понесе
жарке дихання вічного сяйного ангела.
Що йому світу порок! –
Не провалиться світ –
коли чистій душі є
всього як десяток літ.
1985
Аби великий відсоток поезії вселяв в Вас радість і любов спасіння, поезія і в трактаті сповна має дихання Богині. Чи не так?
26.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805819
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 07.09.2018
З трактату "Що дає Христова Церква поету?"
4. Створення нових смислів в Христовій Церкві
Як навчений Богом, вважаю, що оригінальність мислен-ня і його спонтанність, знання життя і світоглядів, світо-почувань різних народів і культур світу потрібні поету, як були потрібні св. Василію Великому і св. Григорію Бого-слову – як підготовчі речі – для повнішого і точнішого виконання місії в служінні Христу. Лише в Церкві мо-жуть з’явитися навички богослівського розуміння речей. Є багато таїн, яких навчає лише благодать Духа Святого. Є такі речі , які робить тільки Бог.
Впродовж історії Церкви нові смисли Ісус Христос ство-рював через одного або кількох чернеців.
Власть Максима в Умі
Максимові святому — і всім християнам,
які, бувши в Церкві, йшли і ще йтимуть
найважливішим шляхом
багатостраждального Йова —
присвячується…
(нехай непрацюючий тут — не їсть…)
Біда пливла — всезагальність!
Все змелось. Не було ще й вокзалів.
Ви чули, що Імператор сказали??
Всі знаєте? —
що й низина патріархів сказала?..
І — Максим!.. розібравсь
доскональніш.
Рухались земні тіні.
Бог — був. Рухались — на базальтах!
— Максиме, визнаний Другим!
після мене, Іраклія! бога в плоті!
найрозумнішим…
Максиме, секретарю! благоволив тобі —
заглянуть
в небесні і божественноумнії
ніші!..
Спокійніше…
Я,
в августійшому
літі…
Що Православ’я? Ми — світила і зорі, —
і скільки на тебе голітів…
Один вперся?! — І — як! —
ти один не приймеш Монофелітство??
Ха, ха!! Смішно. Що ж далі?
Єдина єсть власть: в Бозі ум…
Максим розумів доскональніше!!
(З повагою до керівників нинішніх —
на рівень дохідливіший
перекладаю:)
— Пішли ви всі, патріархи, — дуже
середньо-земні, —
пішли ви всі президенти! — В НАХИЛ!!
І Максим-сповідник — переплив
річку перед палацом —
і постригся в монахи…
І, чую, купа патріархів засовалась:
Божественний Ум! Смаленим запахло!..
(тьху! політичним муленням спахло…)
Спокійно, породи…
Спокійно, базальти…
Спокійно, міжконфесійні байбарки,
треба правдоказати…
Спокійно, століть прийдешніх піднебесні собаки…
Максим! — Богом має захист:
неглупі до Нього і притяглись…
Живобожі слова де взялись!
Один! став перемагать патріархів…
та і світських!..і всіх, іже архи…
Та й що світу монархи?!
З Церкви — у Православ’я перебігали! —
оп(?) — засмиканії ієрархи…
якісь вічнії піри... оп? — оп?
у Нечувану тут Науку!
Ха! — схопили за руку папу Мартина! — перебігав —
Божий чоловік! — єретики темні:
одрізали руку!!
Папі! — одрізано руку…
Спокійно, міжцерковні півбайки…
Спокійно, будучнії собаки…
Спокійно, міжнародні атаки…
Папі —святому Павлу Другому —що?
дано в Москву запрошення —? —
нащо Папі правду нести було…
ще й правду казати!..
Спокійно, базальти…
Спокійно, ігрові поля… гравці Поля…
диявол не любить нас, він в вас…
і наскрізну правду сказати…
Дайте ж мені, стражденному, донести
Христову Науку! — Ви, фюрери!!..
Божі ми люди — всім, значить, руку…
Схопили Максима! — божа людина —
одрізано руку…
Щоб не пописував!..
сице — живоруку не пропагував...
бо язиком ще проповідував…
Скільки їх катували!!—Православ’я
перемагало!
Скільки їх — не втомлюю? —
викликали!! Все всередині поодбивали…
Православ’я перемагало!!
Не могли найти зрілу муку!..
Писали, бо мали ліві руки!
Треба б — і ці руки?..
Що ж! як тяга до слова —
і до Христа така!
Схопили Максима —Божа людина —
й нема язика!
Схопили Мартина — Божа дитина —
і — німий у віках… Папа — без язика…
І — Папи
не стало…
А Православ’я — тільки тому
перемагало!!!
тільки тому перемагало
пітьму й перемагало…
Німий!.. без’язикість в Максима…
Світ — полова… і Поле — полова!
Невіруюче в Христа Живого начальництво й правдиві левіти! —
вічно лякаються живого пророка слова…
Фюреро-царів !
Однопарт-першосекретаризму!!
не любові й слова з Любові...
Німі! нема вини… я не проповідував —
завжди Христа — Живим пропагував:
тільки апостольські слова…
Пророчі слова!
Бо — Христове начало:
тому Православ’я (тоді) перемагало…
Умучили Максима!.. Кінець...
то і всяк за Христа постражда!
максимально Максим прикурити дав…
Що ж далі?
А Бог те — зна:
з усім в Богові розбиратися доскональніш…
3.02.2007, пам’ять св. Максима-сповідника
Особливість православної духовності, як стверджує тео-лог Ольга Седакова, для мирян така: богослів’я тут більше всього відомо в формі поезії ( і в формі пластич-них образів: « богослів’я в барвах»), не в формі трактатів чи підручників. Після П.Флоренського пройшло майже сто років, а він Леонардо да Вінчі в самоусвідомленнях Церкви Христа. Седакова розвиває синтез мистецтв – поезію Христової Церкви.
І ніхто не зможе заперечити перевіреним Богом людям, коли вони вслід за глибоким зосередженням ума в мо-литві свідчитимуть про все – з відкритих їм Богом глибин: викликані Богом і дані Духом Святим образи в поезії – більш літургійнотворча поезія одягає наскрізними богослівськими смислами, так що звучить навіть не якийсь ряд, а континіум правічних церковних смислів і значень. І Христос-Слово в центрі будівництва, ікономії Його.
Висока чи літургійна поезія неминуче приносить світло в силу постійного зосередження ума поета на Богові-Світлові!
І така ж справа з іконописцями, що перебувають в світлі, з райськими чи білярайськими композиторами, співака-ми і співачками, навіть з духовними живописцями, яких за найсильніший вплив зображень на народ диявол ста-рається найбільш унеможливити.
Хіба можна сказати, що культура, богослів’я з хреста, врешті самоусвідомлення тіла Христового залишаться такими, якими були до поета? Ви з радістю підтвердите промисел: що слово повинно було дозріти не лише в мені, а й навкруги: у внутрішньому і зовнішньому.
Бо ніщо в Бозі не зупиняється: в світлі настає споглядан-ня все більше, а діяння менше; і в музиці Божій в повноті звучання ні на Небесах, ні на землі нема дрібниць – все слухає Бога. Так Богом створено: з’ява нових смислів буде, та лиш через тих поетів, які неухильно уподібнюються Богу, йдуть в Волі Божій.
Справа не зовсім в подвигах! Подається значиме й смислове – лиш за послух!!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805818
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 07.09.2018
Лелека в небі
легко
йому в небі легко
хто тільки в творчости –
як йому легко
так йому легко
крильми змахнуть!
Твоя – я – творчість,
легко?
Як лелека
акордеоном з ящичка
о далека!
що Тобі
знесе мій акордеон
і клекіт?..
Що Тобі
тільки зносить
мій акордеон і клекіт??..
що Тобі мій реберний
клекіт
із грудей
Акордеон – і реве
далекість
Лелека в небі – легко
легко
30.11.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805691
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.09.2018
Дружині Людмилі
Ти сонце
Ти сонце
Лиш небо тобі до вподоби
Не сходь з висоти
Як наш Бог не гряде з вівтаря
Як душам пожежа
а ти «під землею» – що робиш?
В любові сердечній огні наші
як всім горять?..
Ти сонце
Ти сонце
лиш Небо тобі до вподоби:
будь в духові в тиші,
так Бог наш сія з вівтаря!
Марія святая тобі наближає оздоби,
все ближче, яскравіш –
від Духа Святого зоря…
21.01.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2018
Живу любов
квітучу віком
і в неї хата вільна
повна — вікон
Живу любов
і нас ніхто не бачить
ніхто-ніхто
зате ми бачим
не ледаче
Нам кажуть друзі:
я —
у всьому світі вдома!
а ніжу я любов
що — невідома
Живу любов’ю
ми світучі віком
а в Бога хата вічна
світло — з вікон...
18.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2018
Поема
Тому, Кого образом ми є,
в свободі синів Божих,
Богу Духу Святому
присвячується
1
«Як гарно на душі!
Як гарно на душі!» —
це звук
це Бах
це катафалки на горбах
а слово котиться гробам
по морі
по морі всього
різнула слава
що від Бога
«Сліпить»
а вічам строго-строго! —
у морі
це Бах
а поведе до Сина —
Дух!
це Сила!!
поставить клавесини
органи —
в залах
і — в схід —
від моря то й
нікого
і — в захід
і найшлась ця
слава що від Бога
2
Єдиного
І по дорогах
катехісти
велись
не відали
де сісти
що з’їсти
а слід
Учителя
що органістом
у дальнім
і далекім
місті...
зі слави вівсь
в костел
до крихких урбаністів
аж твердих урбаністів
тлі славитись
тлі словитись
меншиться світло —
горезвісним
Цей Бах!
він — уміцнивсь
в кістках
в своїх костях
в тім місті
де дім
де хворий
майстер в нім
3
як рай —
то шлях
од серця — і
до серця:
зал не трясеться...
але все трясеться
спокійно —
Божа слава
так схотіла!
страшніше
струс душі
без тіла
вагітніла —
й так слава
захотіла
сил набиралася
сливе без тіла
а полетіла —
Слава! —
як Її душа хотіла
4
Як гарно на душі!
Як гарно
на душі!
Так полетіла б!
Я відлітаю! —
в славі
Божій гарно!
Південніш!
німці! брехуни!
північніш!
о холодні брехуни!
гей, відморозки,
та залиште буцегарні!
Слава!
Слава!!
Гарно — тож гарно?
І слава Божа,
й слово,
і книгарні!
Гарно!!
Органи!
Біси — вниз рогами!
Юбер!
Декламен!
Опен!
Юбер момент
Дас іст барман?..
Оп! (N) — біси догори ногами!
Органи!!
Горла!
А гарно!
Опен!
Ага! — Могуть Її... —
га-га!
Ногами!
Юбер!!
Органи!!
5
Опен! (відкрийте)
Хто там?
Одкрийте!
Що ви?
Там!
Божа слава.
Що??
На органи —
ногами!!
На Баха
Слава стала
там! обома ногами!
Люд спав —
люд встав!
Люд!
Люд!! — з усюд!
Вкушу його!
Кусай Її!
Вкусю!
я одкушу!
А забожись!
Я не брешу!
«Куди пресвітер
дивиться?»
Із усюд —люд!
Усю!
Бачив усю!!..
Пер се...
Вкушу!
Пер се...
Вкусю!
Бачили всю?!
Усю?!
— Куди єпископ
дивиться?!
З усюд! — є
люд...
«О радість тиха...»
Я пропалю цю — кригу —
всю!!
— Архиєреї куди
дивляться?!!
Хун-цю.
І слава Божа —
на Немеччину — усю!!
— О радість тиха...
Нагар!
нагар — аж на
емалі клавіш!..
Хун-цю:
сходжу...
А вам же стала
в серці Божа —
Слава!
У серці! І вулкан —
вона, і —
лава!!
За хмарами
над горами —
вона!
Вся Божа слава!
Книгарні?
Киньте усе — ви з Нею:
гарні!!
А не з комп’ютерною
не зі злою
ви не з людською —
справжні — ви.
Лови!
Лови!
Нема пробачень!
Як
не в Христі —
не було в Тройці бачень!!..
слави встачень...
Бачим?
Захмарная!
за хмарами одна
ширяє
летить безкрайняя
ширша небес —
без краю...
6
З Нею в безсмерті —
у Христі, —
понад бідою —
в Ній через Неї —
із одною...
Й молиться Бах! —
що в вас? він і понять
не має...
безкрайність — то нема
понять, нема їх!
Серце! — і слава Божа,
притягальність!
Безмежна.
Векторальність!
Любов!! —
як
«поляризація» по благодаті!
7
Алло!
Що там?
Що ми?
Ми — блат у блаті.
Боже! — Мордатії!!!
Пихаті!!
8
П’яниченьки...
усі ж «електрики»...
...дуже «вагомі»...
«закладники за комір»...
Бах в себе вдома!
Й слава —
слава безмежна
дерзновенна —
непоміркованим!
а величезна —
поміркованим...
Урок! — йде все ж
урок!
Хто без Христа —
візьмуть тих — на шнурок:
це хто ви й що ви...
Та чи ви в себе вдома??
А от злітають в славі Божій —
невідомі!
Слову — відомі.
Слава Отцю і Сину і Духу
Святому!
Бо вдома.
по морі всього
різнула слава
що від Бога
Єдиного
і Сила! —
розставила ці клавесини
органи —
в залах...
і в Схід!
а із морів нікого
і в Захід!
віднайшлась
слава
що від Бога!!
«О тишо...»
08, 09. 05. 2015
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805578
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 05.09.2018
* * *
Безсмертям є — до всіх любов.
І коли Бог подав у такій мірі —
Безмірній — Сам Себе по вірі —
Все стає здатним згорнуть людську кров.
На дух нас наверта — до всіх любов,
Від всіх любові — наверта до духобачень
І ставить над проваллями покров
Як міст незбувних і незвіданих побачень:
Все розрішає — лиш до всіх любов.
1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805455
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2018
* * *
і перш ноги відкинуть,
ніж смартфони –
і їх сотні мільйонів (!!)
що в планеті захоронять
в неправді...
за тезу...
й з душі – протез!!..
а ми пішли у ліс
як діти в школу!
у глибині ми –
не зашколені...
бо де у школі суть
гранню оголена?
усе ж задушливе
і всі закриті
мов у собі німі Церкви (!)
Говорить хто? – а
через мене може Ви!
художник –
в нім стежки прогорнені...
Христос – Бог: Правду
засіває.
А Правда сяє!
Нема – нема.
Добре – що в когось є.
але ось їх аж
у планеті захоронять
ноги зберуть
виймуть із того –
що залишилось –
смартфони...
й не знав геометр М.Кузанський...
їх, ці смартфони,
враз – забудуть
взагалі назву
й що казати
Сільвестров* – теж
сміявсь з викладачів
консерваторій
сміявсь 10 хвилин
багато раз на дневі...
трамбує що
серцем не переорює –
лишає й Бога й творчості
рце Седакова**
що немає території у Церкві:
слову художності...єднатися – лиш в серці...
оскільки я прогорнюю –
і в Вашім... (!)
в Правді-Слові...
страшний
поет як люблячий –
яко й спалить готовий
а що як – зблисну!
спахну!
Сонцем Правди!..
друзі і стримують мене
живими бути раді
(прецінь і тілом)
(й внутрішньо...)
Хто ви? хто ви?
мерці-викладачі...
вбиваючі живі глаголи!
03.09.2018,
ліс
* відомий європейський композитор у Києві
**вічна християнка-поетеса у Москві
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805454
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2018
Не знаю що буду співать:
Любов Твоя ніби пташка
невпереного
в серце вклала...
Із скелі падати вода не перестала
І він забув як то будуччина
у нім літала
І жде аби прийшла
і обнімала
Любов великими крильми —
з Небес самих її начало...
Ох, земна сутінь...
Якби ти заспівала Їй по суті
По суті!!
Ми б Небо прихилили Її серцем —
усім! чи майже всім.
Я став би враз безсмертним —
і не сам:
по серцю бігли б: квіти дарувати Небесам
до пір не вийняті із душ прогірклих чеки
ми благодать дали б — взяли б
древляно-суздальським лісам:
велике дихання
і Дух-Огонь у всіх не загасав
торби придбали б київським аптекам
і в Грузію прийшли б:
Отцю по шпилях танцювать
Ас-са!!
Вся радість на земних —
веселе свято Небесам!..
Я чую, що у крилах зріє
любов, любов: сердець краса! —
побачена, та ще не явлена яса
ще не відкритий для спільноти сад
велике дихання — любов Марії
Марія жде, —
я жду:
низини крилам віддали б
ще недознаний цей пасат...
Орли — шнурки-орли, ще оглядаються
назад...
Та й ви: як я до Неї
очі серця витріщав:
бо гай шумів — бо в серці дуб тріщав!
палала сосна! тролі йойкали
в тевтонцях!
на Схід давивши див... —
(як ви пописуєте мацюпі —
Сій Пренебесній Вроді:
«затамувавши подих...»)
Та, — живий Бог! — я тут правдив...
а? що гробиться? —
я вам скажу ще й покажу,
що; робиться...
Та — бачить Бог — якби не
Богородиця,
Я б вас по-своєму прорік —
що бігли б зразу аж-аж поза огороди
лихо зіллять
що не уздріли б вас й оком любові...
Посланіє серцям —
не відправляв Отець по плоті-крові!
Народ, як і князі його,
боїться всього,
що надто аж від Бога...
Посланіє серцям
не відправляв Отець по плоті-крові!
Малий ще я:
не я,
Маріїн гук у серці враз, незвіданий, постав,
напившись величі з її любові ...
...та й все: змягчив послання це як є.
...І він забув як то будуччина
у нім літала
І жде аби прийшла
і обнімала
Любов великими крильми...
09.10.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805313
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2018
* * *
Я молодий! так —
мені і треба…
Щоб благословилось мені,
Ти змогла б впасти в серце —
із Неба,
Або з’явитись вві сні!
Інші лиш вірують — дехто лиш знає.
Я молодий — я не перестану:
Пити політ, їсти сметану.
Хто лиш стоїть
хто на задник сідає
Ти дуже спонтанна
я з Духом спонтанний:
Я весь — лечу!!
хоча й — на глісаду сідаю!..
Ти чекаєш?
Ти самородки чеканиш?
В Дусі Святому — любов,
Любов’ю пульсуєм!
Любов! — у фонтанність!
Він спонтанніш — а я не сметана!
В храмі не для приколу
Біля аналоя
Ти з’явилась… мені:
Любов.
Ною.
Бог спонтанніш?
Та я не сметана!
13.09.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2018
* * *
Світлані Йовенко, поетесі
і особистості, присвячується
я зараз вам скажу
і не заплатите грошима
і вийде ангел вперед вас
що у поході за плечима
і дивиться на вас безсмертними очима...
вперед зими виходить сонце
і щасливе
що не спите і ждете —
сонця зливи
і плаче за вас іней
полохливий
ще не любов ще школи
перші класи
торкне любов
скінчилися зими припаси
і йдуть перетягання з часом
і все вам ніколи
важкі часи і ніколи
і ніколи і ніколи
і ніколи
Виходить дух
я ангел —
і обіцяю великі вам канікули...
15.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805172
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.09.2018
Не ба́бух — а вибух!
Не лопух — а вихух!
Станете під хмарою
пролітати цугом —
городські, білесенькі із виду
ляпаючи що ви — дух!
А хто її носить?
Хмару, хмару — чорну?
Огорне — погорне —
думати про горнє
Блискавка сміється!
Земля остається...
А хто втік від музики
від музики —
під липень?
Скрипи, скрипи лісу
Скрипи, небо й скрипи!
І готово — понад головою:
чорне — біле —
чорне — біле
темне тіло — біле тіло
темне тіло — біле тіло!
Й не втече від лиця-
слова:
дух мій не охриплий!..
А хто втік
від музики
під липи?
22.07.2013, ліс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805170
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.09.2018
Те що ти любиш —
те і підмога
і приведе до
Бога!
Вікно відчинене —
спів! над дахами
ранішню —
служиш з птахами...
Бог відведе й дощ
і що говорити?
всю ніч любов —
хто міг би лити?
Все — як любов!
і сльоза
й допомога —
все з Джерела!
о любов!
хліб від Бога...
Я соловей, я б не міг не співати!
тільки що спів принесла
Благодатна!
23.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805070
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.08.2018
Поема
Неізреченному таємничому
Богу-Слову присвячується
Він під полудень ліг –
субградус-вимір у буття
скількох тут зліт –
за повноту життя!!
і хто тут стане – зорі
ворухтати
якщо нам Бог –
прецінь не гарлапатий
Як на долоні
в Тебе
цока луг
що цінить так життя!! –
нехай би
й світ оглух!
що цінькає
й дзижчать – й летять!..
що цикає
що він так
й може за життя!!
вже за причілком
і виводить
якісь сміхи-плачі
те – що
цикади
ввечері
й вночі...
Помилуй, Боже! –
кругом небо
голубе
це так виказує Тебе!
І що місцями –
ще мене й Тебе...
не що місцями
Ти глибокий –
а відсуватимеш в мені
хмариночки –
кравчині! з соком...
Хай світ оглух –
дрижить
в пересуваннях міці
луг!!
вівтарі змінюються –
а неситість
і всеситість
пантрують –
де заходитиме
плуг.
То не в ліси житомирські.
І лохи тут.
Як я дзвеню
на Твою справді дику
чистоту!!!
Чого не скажеш тут!
А те
що тут смиренніше
і глибше
повзає, пхикає,
шукає днища!
Господи! друже!
Й господарю-луже!
Де ліс – як рама!
І село, й
окружжя.
Вівтаре сил!!
Де служимо
стрімкі
і надзвичайні!
у всемогутній –
Тайні!!
Так, надзвичайним –
і звичайним,
та й у сльзах нікого
не лишаєм...
а у глибинах
і знайдуть покоси!
святе сюрчання
й вічність
переносить...
07.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805069
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 31.08.2018
* * *
Це зразу ж — музика!
Або зразу ж не
музика.
До Бога приповзають
так
потроху
назустріч —
як життя дзвінким горохом...
Це серце! Її! —
й літо в Сіракузах...
Вона! смичком...
серце торкне —
спасти
як літо в Сіракузах
це — зразу ж музика!
17.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2018
Поема
Т. Шевченку присвячується
«Перечитай всім серцем рідну землю»
( Т. Шевченко словом —
молодому мені — в тонкому сні)
Кричать!
Кричать: «Геніально!»
«Тільки страшно глянуть!»
«Лиш би поет — щезнув!!»
І їдять знов! крові вип’ють —
Й знову п’ють — з стаканів
Кабани сі здоровезні,
а у мене знову крила —
це із серця —
з серця крила
крила — білі величезні!
а любов тут ходить
просить
ніби перли їм кидати:
«Не женися на багатій,
бо вижене з хати!»
Доста!
Боже, кажу — доста!
я —
більш не писатиму!!
запах Бога
тут і зараз
доки не переважатиме!!
люди — хороші
люди хороші
серце — хороше
поки без грошей...
любов ходить
росить-росить
любов з неба Божа:
бо любов хороша!
Згадайте бо любов таку
оце вас мати цілувала
і пестила
і доглядала
і пестила і лікувала...
чи може вас знайшли на смітнику?!
Хіба любов вас забувала,
щонайсердечніша?
Хіба як вранці встала
у сонці — не світила, не співала?
Й святі вітрила для надії —
не давала?
і в серці радістю
не встала?
чи в щастя путь вам
не вказала??
чи може любов вбили ось яку!
то може вас знайшли на смітнику?!
всі якось Бога убивали
і на кімвалах набреньчали...
Боже, Ти це геніально!
тільки страшно глянуть...
любов просить
ходить-просить:
«люди — хороші
згори — хороші...»
може я що...
Бог найшов, а я це вирвав —
бо вже пахне прірва!
«й знизу хороші —
доки без грошей...»
любов — хороша
любов — хороша
поки без грошей
Глянь-но, Боже, —
в серці кажуть?
що любов хороша
допоки без грошей
І пам’ятаєш, тебе, чистим
у чистім, мати нарядила
і вивела
і спорядила —
в місті зуроченім та урочистім
тебе залишила??
і пташкою легко ходила
у дружбі найсердечнішій
тут ходила
світла зоре!
моя ти мила!!..
і правда хороша
допоки без грошей
моя голубко!!
«дружба — хороша
дружба — безсмертна
дружба — велика
зате й друг не мотлошить —
поки вона без грошей...»
Я більш не писатиму,
Боже! добрий Боже,
вічний, милий,
я так не писатиму
серце моє так не може
поки любов у коморі
не переважатиме!
Геніально!
серцем глянуть —
отвір —
бескид —
вниз —
і вгору
лише схилюсь заговорю!
тільки морем заговорю!
Ти — мене в комору!!
«хай заплаче!
і заплаче
і він в Мене
ще не тих вговоре...»
Я ж нічого вже не маю —
лише Ти
і Божа Мати...
щемнії привіти з раю
дав слова сильніші злата
інші — достань-здожени
то летючі — свято-Миколаєві!
«Та й хай плаче!
це — його не має,
а це він любить
ще й тому він бачить!»
Але хто з серце;м — сьогодні!
хтиві та й не бачучі!
ви ж любили! і любили —
мріяли й томились...
мріяли про передачі —
златих кульок
в м’якім серці...
(!!)
(...тут дух струни порвав —
а звук злетів — і все сказав...)
...і на острові златому
Христа гроном всвічені —
ви ж вчувались — що є вічні!!!
Краще б менш вас мітили!
ви не сердились, що в світі
крига —
крига злая
зірне нависання
трепет і згасання
Чудо в серці!
ТАК НЕ ГРЕБУЙ.
нестарці колишні,
не понесли вас на небо
білі крила вишні?
вище... вище!
чавіть в серці м’які вишні
бо не замерзає
всесвіт тихий —
всесвіт вільний!!
крила! Божі білі —
з темряви зростають!!
крила тиші —
тож моліться! —
земля з серця виростає
в серце Боже:
тож моліться!
бо Любов безкрая!
Іде море —
ідуть гори
хмари й хмари! — освіжіння! —
і земля святая!
Ось вона, любов Христа,
вціля, безкрая!
іде земля
іде небо —
вона ж не минає...
«Не можете служити Богу і мамоні»
Цілься, серце!
аби ранок
Бога
не збалакать...
Та й в коморі чути-бачить
ще й до горя плакать!
Як Музика
чи Древо вічне
що корінь в небі
вниз спускається
цілує всіх
і всіх торкає
не забуває
не забуває —
не забувається...
20.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804923
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 30.08.2018
Поема
1
Людство — в шматках! й людей, й сімей, й
міфологем!
Не зразу вникнуть
в гласи Божії,
й не вникнуть в них —
творіння Божі:
по-давньогрецькому — поеми!
Так! від ранку генія —
Дари!
Що в них Святий
найвище говорив.
От і в полі
ті тополі
що на волі
проте тілесність їх
ламка
І вічність — вічка їх
позакрива в віках.
Горять в зірках.
Божа шалена дірчатість яка!!
І все ж поема Христа раю
пірве світи —
і не згорає...
Й тексти —
не земність —
вчитимуть
на козака!
2
Лиш те:
молитись
архангельським огнем дивитись
Архангел Михаїл —
він зміг
поезією жити...
А що змогло тут самооцінитись —
те загуділо
з молотка!
І гіркота
і гіркота яка! —
глибока яма
їм в віках...
піна позад Ковчега —
любов до свого ego
Ось те:
дивитися
любити і —
просити...
Це Сина Божого просить!
й мене простить...
й людей простити...
В серці проситись
в непірваність
зоряних схем —
в незірваність
Христа поем!!
3
Яка прекрасна Музика!
Пала
пала
любов — Твоя яка!!
По голові
в стрибках:
«Ох ка...»
«Ой ка...»
«Ех ка...» —
кашкети гудзикам!
і серце при дорозі:
а над усим
лиш Бог!! —
і Баха музика...
Увійди в серце
серце при дорозі
об тебе, серце,
витирають нозі!!
горить-пала
поема від Христа
а видиш
на що годен став
Да ізблюють на мене вся уста!
щоби дух легшим став...
ваш — дух
і голим —
несподіване застав...
То ж міські мрева
не доходять до поем!
а випивши з багна! —
де гіркота проваль яка! —
дух утікав
з місива міст —
мов дух дяка́!
Люди рядитимуть на козака?
о древа в дневі
полудневім
о — згірклі?
тексти
всвіжатимуть у козака!
А? духота яка?!
Насипалося би в рукав...
В Небі прекрасна
музика — яка!
Яка ж то Музика —
ще до́ поем...
Що?
Мов — богообнаженная од тем!!
4
То наречу суть — карасі?
Крилом орла назву —
не витримають всі!
Он люди —
плавають
холодні мов крижини
як тіней танок!
націями —
лиш бурлески тіней
об самоцін!!
І піє
тане до людини:
— О Господи,
може, у тій вуста?..
— Тій —в серці є вуста?
— Тій слово близьке:
Бог є на устах??
А все і всі — в кусках!
Серце годують холодком, немов в
устав,
не йдуть в Вогонь! —
який ще до́ поем Христа...
А глибина яка!
ямисько-яма у віках
самі дрижатимуть в кусках
яма в шматках
в вустах шматки
шматки земні
здригаються в устах...
І цілість — із безодні
у Христа!
Дух Божий.
Що — настав...
5
О — я ввіходжу до
мойого раю!
Пірве світи —
та не згорає!
Пірве усіх —
й всі зашумлять
«загинуть з шумом!» —
слово їх конає
моє — горить! і все горить,
і не згорає!
А слово їх конає
в передчутті списа:
він Все й Ніщо — сягає...
Христос є,
неважливо —
є я — чи немає...
Слово здере
і полум’ям пройме
і тонкий спис
Архангела!! — вас, дорогущих, упіймає...
А краю крайнього — нема!
й кінця немає.
Розчумтесь!
яке слово —
як безкрає...
Що се — до шпика
й до кости
вже досягає,
більш того:
це для вас,
це — слово Боже!
Це є Спас.
5.04.2013,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804817
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 29.08.2018
Поема-стиснена форма
Марії Діві з любов’ю
присвячується
1
Калиново-солов’їну мову
слово над
руїною
вергну я
і знову й знову —
із Небес Вкраїни!
Але це є мова —
мова України!
Але як це
є чудесно —
у ступі прогресу —
якби в Небо досить ступи,
нащо б Син воскреснув??
Йду — та що?
мова про мову
мова про мову
і знов мова про мову…
Люди хочуть — світу мову!..
але всі про мову знову!
телепні ви наукові!
І то знов:
Ну — это невозможно!!
2
Ляжте!
тоді просто не вставайте
й так знову
і знову
як
тоді повиникає
з сердець — дійсна мова??
Хочуть серця —
пряму мову!!!
добре? хочуть — світу мову!!
тільки мову!!
а не зло —
й промови!!
3
Відрізняєм?
Відрізняєм?!
То чуба заведіть —
не
лисість
дайте говорити — хмарам
дайте — говорити листю!
як ті ком-інформ-дівулі
слово — не затискуйте!
4
І тоді вже музикальне
як і дольне й дальне
прийде в білість
зійде в ніжність
чудо! — ангел!
бальний!!..
5
А ви —
алла, алла! —
алло! — й —
далі??!
01.07.2017, Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804787
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 29.08.2018
Поема
1
і не день і не
вечір – соловейкові
на плечі
о! – він їх обробить!!!
сухе сіно
пахне
в силу
сухі зорі –
напросились
тільки ще
не стали в пробі!!
Ти моя любове
мила!
чом так
дивно напросилась??
молода
молода і ревна
серцем –
що й затихли всі!
дерева…
Твій маленький
соловейко
душу протина миленькій?
та великій в Силі?
2
і змовк один
і рушив другий:
вітер легкий
зі світлих далечин –
і сам далекий
і запахи несе
ніби для раю!!
яка весна!..
яка весна!!!!
а я – мов би конаю!
нащо вже хист
який вже хист
щоб одоїть на чистий
лист
усі слова –
серця нам
постинають!
о яка Троїчна Рука
дати відчуть і Божество
й крапля Божественного
молока,
весна яка!!
весна сама яка!!!
3
той чистий клич
й весни і жнив
аби не їв
аби не пив –
ще б чистим серцем
дорожив
а лиш любов’ю – жив!
ще слухав
дальні
звуки
й рухи
що й я любив
незримі руки
любив
і цілував –
незримі руки…
бо й в чистоті я
жив!
любов така! –
і в день дійти б
до жнив
4
благословенная рука
й навік
благословенная
Рука!!
05.05.2018,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804702
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 28.08.2018
Приснодіві Марії присвячується
Флейту тіла
легко
як весну —
в серце неба
Серцем поверну
Легко отряхаючи
від сну
Бог і ріку в небо
повернув...
Та краса
як Бог нам наперстав —
сяє
ніби золото
Хреста...
Видяться
наскільки бачить око —
ніби ріки від своїх притоків.
Він надів їм перстні із нагоди,
Дихають
мов днів легені — у погоді!
Що тобі
й що
Богові так треба!
Розмах волі —
що тече —
на Небо
01.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804700
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.08.2018
Поема
«...цього і слід було чекати!»
1
Боже, я в блискавці!
Чому людей научимо?
Боже, не пересади мене
з виса
летючого
в земне крісло!
(Грязь і онучники)
Ти пам’ятаєш? Тебе
хотіли скинуть з кручі
І наполягає могуче
І налітає летюче
І виносить — летюче
Ти місиш
Ти місиш тісто
моє — біле тіло!
Вимішуєш блискавку
словом
в зуб —
відкрутилося і одгоріло
і — одлетіло!!
Жадібні
Чорні і жовтії
пили
пили б
як пи́ли
(хотілось їм,
не хотілось)
Самі — і захотіли!
Краще б озонне
страшне прикотило
ліпше б по них ангели ходили
аніж
самопійло. Впісяються,
тьма, виходьте,
божик Ярило —
та й листочкові горили.
2
Коли і кров очищують
і кров душі очищують
щоб духа кров урочисту…
входять тут вірою!
мене
силою в ясність — очистую!
«Звідки усе йому?»
Сонце сили летючої!
Я не в листочках
не пересади мене
в крісло живучих
зелених гусеней
з обніжку-блиску —
Престолу Твого могучого!
«Besa me mucho!!» —
так приспівують
приспівують в лісі
уперті — лисі!
Облишмо! —
і що облишимо?
От тобі, женщино, богословіє —
лисість…
Мучимось
себе мучимо
Мучимось
світ мучимо
І тоді, запінившись, аж заревем:
«Беса ме, беса ме мучо!!»
А любов одходила і одходилась —
покотилось
здригнулося у стіні —
дрикотило…
Ще от!
руді-білі жиром
закрились.
Тож ви не із словом!
З словом — ви світ перекинули б!!!
Світ і —витікає
розплавленим словом
Здригнулась у стінах, сице,
порода ротів
гріхи — осадковії
3
І ранок Дому Твого таємничо світить
І ранок генія
ще таємничо світить
І здавсь я:
ми Твої діти!
Могли б і на моїм серці не сидіти!
Сонячний день!
Є Дім Твій.
І бачу
треба чи не всіх зсадити…
Нечемний хто —
в городик
ерудитів.
А всім подобається мова:
сильна Мова!!
Мені ж летіти в ранок Дому Твого
4
Став би я.
Став би я — цілувати.
Чисто б дихав.
«Боже, благослови» — рівно
Й гарно казати б.
І от серце до серця
Сорочка
І до сорочки
Любов до любові
Із слави в славу!
З творчості в…
тут заморочки:
Кажуть в ім’я своє й славу, —
А я кажу: Богу слава!
Шукати славу
Божу!
Злагідню поему я Божую
Ви не можете
і я не можу
а Бог — поему може!!!
Ви ж бо безбожники —
що я кажу? — що і я — аж ніби
безбожник! —
Поезії нам допоможуть?
Бо — вона:
аж як боїться моєї тіні!
Бо це ждала
мене як жона
поема
у шумі ріні.
За коси у трави була
запартачена
Ніким не бачена
і ліліпутами —
засурдачена!
Лилові пігмеї!!
Чи ви — спадете в серце
лишком ума,
тож ви впадете з неї...
чи ви заплачете??
Фарс ви!
Пробачите мене?
Ви Бога пробачите??
Що ви вчинили генію?
І то приплачете —
чи то — спадете із «мнєнія»...
Далі вже нікуди.
...І ранок Дому Твого
таємничо світить
І день мій таємниче світить
і здався я:
ми Божі діти.
Можна на серці моїм не сидіти.
О, Дім Твій! —
Дім Твій…
5
Й наділи — і полів посмужність!
І лину я —
і вітер мужній.
І вітер віє.
Йдуть жита…
То краще б я єдиним
став:
і вітер, й хліб, і черезсмужжя...
Бо серце проситься!
А що на серці — проситься:
Ти — з Неба Хліб!!!
Бо росяться серця,
і — росяться…
Бо так від бід —
втечем у Хліб!
Ти — ось так —
в е с ь,
Що й учні їли хліб
Суботній —
замкнений!..
і над фортецями
й мішками з каменю
і анфіладо-за́мками!
втекли від бід!
Якщо субота для суботи
Якщо людина — для суботи
І як людина — ще й задля держави…
Послухають?
Ти Бог,
Ти — правий.
В правді.
Бо — Ти прийдеш.
Армагедон-нарада є.
18.05.2013,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804542
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 27.08.2018
Що значить музикальний тон:
я виріс в третій хаті, що від церкви...
З дітьми в розвідників я гравсь,
й відбувсь у Церкві,
І в серці з Словом —
забороненим бував:
Які у Слова є слова!!
а заборони —
це як патефон.
Занадто підлітала голова!!
(Скажіть: що словеса — як є слова?)
То надмір сил! то в піднебінні обертон,
музика
зносить скритна — Бога тон…
Тож каюсь, Боже,
страшно каюсь!
Але
із Словом й Духом не лякаюсь...
Любов — у серці,
Слово — в серці теж,
І Ум — у серці,
й рай безмеж!!
На голові далеко не підеш…
На голові далеко не зайдеш.
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804541
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.08.2018
Поема
Вступ до поеми
Народжуйся, слово
Бо ти як дитина
І в морі перлина
І в небі перлина
Розсяється світ, — тож…
Схиляйся до волі.
Яка його думка,
Така його доля.
Прийшла правда древу
Як зірка на древі
Догодити треба
Вічному цареві
«Літо можна обняти
Тільки великим духом…»
1
Це мені з неба багатства всі
Світлі цілунки —
на дня щоці
Сяяння —
сяянням:
градуси —
Радуйся!
в радість всіх радощів!
Радуйтесь, хмари й отінення!
Радуйтесь, віття!
Й осінення!
Сяяння —
сяяння й градуси!
Градуси! — в серці
всіх радощів!
Аж на узліссі
за край ровів
Спіють суниці
в устах трави…
З сяянням — сяяння:
й градуси!..
Радуйтесь — Бог бачить
радість цю!
2
За всезмітаючу радість — і —
Боже! за Твої заплетення
Гонять мене!
Та держи все в руці,
Ти би дихнув —
Всі були б зметені!
Радістю зметені!
3
І після Тройці інші охи:
Билля, що посвітліло трохи…
І в лісі інші ходять гранди…
І грають в караоке гади, —
Й весна — забута вже епоха…
Чого це, гади, ви не раді?
І нарди, й харди, і наради,
А я ракета — що жаріє
в леті!
І вас цвяшками з моря — до поета!
І що? Веселі — ви — характери??
То після Трійці — інші охи, —
Гласи,
що посвітліли трохи!..
І шалі, й шлоки всі, й шалави,
шакали, і ……., і шлаки всі! —
Й немов усіх з мішка — впихнули в клавішник!
Червоно-білим ішакам з Нешави!..
І з тихих трав
Огнем палають маки!
Щоб ви за матір як за маківку
Змагалися —
літо обняти!
4
Та так — треба — палати і палати…
Бо це ж в Небо палати і палати б!
Якщо вас випхнуть
білії палати!
Бо що то є — з начальником
обграти?
То ж з Кріпким!!
З Богом
треба розібратись.
То вітр кричить —
вітрильником по морю…
А вас?
А ви?
А в — вас?
А в вас
є чуже горе?
Чи місяця
стягнуть за синю, вибачаюсь,
бороду?
І що поборе? Те?
Чи те? А Бог може
за вами — заговоре?!
Тоді — блювати гадістю? —
Це ви? Який ви християнин — без радости??
Аж в море??
що водить тихо здухом —
І теж ? без Духа??..
А ранок добрий? добрий ранок:
Бо ти підставив серця чуття гами!
Огонь закинув він —
на рам’я!
...І м’яти вам м’якої?
Християнин —
Без радості? Ну!
Отакої!!
5
Сиплються з Неба багатства всі
Світлі цілунки — на дня щоці!
Сяяння —
сяяння —
градуси!
Радуйся!
В радість всіх радощів!!
Радуйтесь хмари, отінення!
Радуйтесь, віття —
й осінення!..
Сяяння — сяянням! Й градусність…
Градуси!!!
В серце всіх радощів!!
А на узліссі
За край ровів
Зріють суниці
В устах трави…
З сяянням — сяяння!
Радістю!
Радуйтесь —
Бог бачить радість всю!!!
6
Царськість — за серця жестом…
Дитинство за живим жестом!
Липа корони із золота —
долу…
божественно
7
Бог вставляє
тонку шию
У намистинки світу
Бо з глибин — співає
гласами Божими
Світло,
торкає світлом
20-25.6.2013,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804497
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 26.08.2018
"Душа веде до вищих дотикань
Перед нічим не псованим безсмертям."
(з "Цар духу")
Художнім зцілюйтесь
(пропаганда – кишка лилова
вона призводить до втрати
сили і слова!
й втрати усвідомлення реальності
людського буття...)
в вірі, в Христі
(бо «Кожна людина говорить неправду»,
є хитрі «хотілки» –
серця ції котять в брехні)
а в серці Христовім лиш тільки
простежиш
що сонце не має меж –
є – в Сонці Правди!!
26.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804496
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2018
Поема
Весь розмах поеми —
поету Івану Лужину
в день народження
свідомо присвячується
1
А ми ідем у висвірки
і — в смерки!
А вам
Бог дасть цукерки
На горизонті каравани-етажерки
так в серці — еркери і ери…
2
Поезію
я дбав
таку…
як іскру
як в білім дочка лісника
вділяла б вічність — втікала
в глиб
лісів
настояна у квітниках
у пелюстках…
Аж спека
оселялась у ярках
краса Божа яка!!!
3
Піна — і з небес резекція:
воно трохи підніметься
і під ним мале
пасеться
чи
любов і мир вам
чи волосся
гілля-гілля
чи веселість на довкіллях?
4
Більше пишу
менш ненавиджу
вторинність осінню
літаю
і їжджу
«бзукне» від шини —
вперта
соснова
шишка!
Боже! яким чином
і як я на Тебе залишусь?
на кого залишу?
любов до життя
глянь — густіша
ніж пишу…
Всі задоволені —
всім незадовільно!
але ж цікаве —
лиш те що вільне...
І мов літаю
але все ж їжджу
Бог проникає?
Бог протикає
всю паркову їжу —
всю кашу нехижу
все одцвіло…
скільки зависло!
ще я тут їжджу
любов до життя густіша
ніж пишу…
І на кого
Ти це залишиш?
Всі в задоволенні!
Всім незадовільно.
Всі губи в нектарові.
Я — мед суцільний.
Прийми
мої
дари ті —
цікавий
хто вільний
Невидні під хмарами:
є одяг польоту
А от ті безкарнії
пливе дзвін хмари
ті дзвонять у хмару
пливе — і дзвонять у хмарах
21.05.2018—25.05.2018
за два дні свято Трійці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804292
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 24.08.2018
« Вам не художня мова
з образотворчим словом
ближча, – а мова молодих?»Ігор Шевчук.
Бог – світло свободи в первинності.
Гугол – полон у вторинності (?..)
вас починають з свободи думки?
а В с е починається з любові,
з Бог-Слова.
Світло в моїм серці ловить...
Світ.
В серці – курс до свободи...
Курс вірний – легшає. Світло в свободі!
Так, як в серці чуєте, рулите?
Так собі, вряди-годи?
Хто ви без внутрішньої свободи??
Нема поета.
Ви клали прозово?
Бог – уладник, Поет!
Разовий? Неодноразовий.
Поет!!!
24.08.2018,
день Незалежності! України!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804291
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.08.2018
* * *
Зоря не настає
не ссе груди
любові
не біжать серцем
промені всі
світанкові
і скраю ночі
ще не вглиблені
причастям
не молитеся —
у напахченість —
у щастя
Дружина в церкві.
У Христа сліду.
І я
іду.
Знаєте?
відмовить тіло
а не відмовить —
дух!
і я безсмертя вам
краду!
немов
до неба горілиць кладу
Дружина в Церкві.
Я — іду.
11,12.02.2018,
досвіток
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803905
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.08.2018
Воно проступає
польотом до горла
зросла любов орла
співа любов орла!
Бог — міць
і екзамен!
на слово
це саме...
І вершить, і вершить
і вершить.
Екзамени.
Чого ти живеш єси?
І що тебе носить?
Бо слово —
як тільки що чесне —
підносить!
Або тобі хліб
ломай
або ріж
І чесна душа
а під нею є ніж
босоніж
18.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803904
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.08.2018
1
Поет – Божий образ, й шукає
й шука першоо́браз:
нема як витійствувать:
Дід Давида – від моавитя́нки! точно – не сирофінікійки…
розбавляв, розбавляв Бог густющую,
богоо́браную…
А як не поет – мимоволі в точку не скаже.
В Бога зі мною – тобі так не зійде,
сило вража:
Христос мав красиве, світлого
вина, волосся;
Благодатная – світло-білясте…
Хто не поет – впаде від клейнодистів
й прелесних,
Не так воно, як думалось, Богом таємно велося…
А я сиджу-виджу: чого я
без Тебе – мов гриб засушений,
як не збризканий краплями
живо любові…
Розбавля, розбавля Сила,
чи кров-любов, чи іншу таїну крові…
Слухайте, я докопаюсь!
ради Такої – я докопаюсь,
ви не будьте
на небесах такими
«однообра́зними», а на землях –
«ушлими»!
Що ви кажете, що ось, все знаєте,
І до прі можете говорить резонне?!
Діти, отямтесь, ось жовтень – і ви –
засинаєте! –
Точно – як мої вазони…
Не обіцяєш, як мене омолоджуєш,
бути, Діво, малиною…
Жовтень, жовтий, засина все і всі:
космос весь опускається.
Розбавля, розбавля Сила
Любов-кров, таїною єдиною.
Остаюсь: Бог і Ти,
і солодка жовтнева малина,
остання, що знається.
2
А всі бігають в сні, Боже! Що роблять?
Від Єссея й до Іоакима теж! – бігли!
а Богу – безплідна роди́на б…
Але праведна…
Бігають, добре січуться! віки! –
штовхають часу огоро́бля…
А Богу б: від праведних, що
є вершина –
одненьку б дитину…
Ага! бігаєм ще: ще 14 років,
як нині: дороге́ все земне є…
От! – пограємо в міністрів, – й
серйозно; що ж інше?
А я вік не отямлюсь,
що не йшов золотим дитинством із Нею!..
Якщо якось й застану –
не дитину застану,
Царицю пізнішу.
Може, стане мені не до віршів.
Так ні, і – бігом … Земні – єсть беге́би:
Чиркають сірниками; блискавка ясная – Ти:
Богу і не до Неба!
Ти – потрібніша стала за Небо! –
Тільки так міг Він світ цей спасти.
3
Втомлено-славен
і славно втомлений, в жовтні, –
і в мені є вже рівно:
й любові, і дзеркал віддзеркалень.
– Забереться у вас зрак і взір:
мов з небес очі
лев’ячі:
до землі і до ночі –
грізно хтось палахкоче…
І всі з людських вір
йтимуть далі, –
А можете з голів писати тетрапто–
триптихи!
Як я її…! і блискавки заберуться –
натяк вчуєте: як я без неї не можу дихати…
Серце велике – і ви мене мучите!
Добре візьмуть сатаністи цей світ по-під
ручки:
Інколи ледь добігаю –
вставити в серце з рукою яснопи́шучу
авторучку…
Сплюхи ви,
нічого не чуєте,
і все встигаєте в диханні гавити.
Чистим серцем – добре Сина
на грані, вже справді в надмисленні, славити!
– Заберуться у вас плідні хмари
з вологою:
нащо ваші електропротези і всякі сафарі?
Помолюсь я з Іллєю – великим в Богові,
я потріскавсь, і теж дичавію,
і ви вчуєте:
як без Неї мені в цій стихійній
сахарі!
– Забереться в вас, душі з антихристом, сонце…
Що вам, там, на прожиток?
Ви розумієте мене??
Ви розумієте, вчуваєте? як я Її,
це зараз,
люблю??
Я вмираю, Батьку-Боже! без Неї!
і не можу без Неї, без Хліба-Любові
жити!…
(От ви ходите в храми?)
І я поряд з вами.
Любов – світ творить Храмом.
Бог – не критика.
Пишете обра́зи, повторність і о́бриси…
Мені ж Бог дає – першотворчії о́брази!..
І – кому́?
Люди! нема культур! буде інакше;
хто йде робити погоду вами??
Встаньмо!
Злетіть вертикально
до Бога святого духом!
Ввійдіть до Його Храму!..
Якщо ви не схочете,
чистотою в собі не введете яких 4-5 мільярдів – в Отця –
не вийдете з цеї теми, з цієї ями:
І!
– Заберуть у вас Двері –
Богоматір.
Ви зрозумієте враз тоді –
як мені в такій мірі віри…
безмірно Її люблячи,
з вами бути,
хоча б о́бразом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803816
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.08.2018
* * *
Сідай і вір. І в цім урок.
І всіх затям.
Бо ти такий шнурок.
Прошиті цим книги життя:
Бог догори потяг.
Напровесні все, – нічого давати.
Сніг злиться: і до дихань –
ніздрюватий.
А всяк оглянувся!
Де золоте серце́?
І що? куди це старий ватник
пхати…
Поріг, одвірок, краби вікон –
мохуваті?
І скошеність, на повноводді, хати.
Треба б до двору реманент зібрати.
Рука-де-серце.
І уважна в Вишнім Мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803813
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.08.2018
Дух Іллі славного! — дух включення,
посвячення прямого,
дух вмикання!
Чого я, Боже, не родивсь зарання...
та й з силою би славив Бога!
Дух здрібнення
й—нікого.
І тільки Духом, у достойне свято, —
злюбовленням—
чи й легким усміхом згори, —
прийдеш ти, дух стосильний,
й погориш:
і так промовиш без словес багато
що лину довго лиш
мовчати без пори...
Лишати мені вже це, Сину?
Змирюсь, на інше, на Першопочаток,
А чоловічий дух і власть прийму мовчати.
Іного не досяг мій дух.
І три поклони
просто й тихо покладу...
Дух Іллі славного!! Дуже любимий дух.
02.08.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801626
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.08.2018
Пророку Іллі славному, що по Божому Промислу
спалив нечисть — і віру істинну в Бога зберіг
1
Це не розладнання, навіть —
не зніченість станів:
Чисте здивування — мов у дитини…
Початок благословенного спасіння в людині:
Розум осяює — що він нічого не знає!..
Рівно нічого, нічого! не знає…
Море безкрає!
Дитя крутилось в довгих, лагідних
блискучих хвилях…
і — сяйнуло — з глибин!!
Дитя, миле,
в глибині є не блиском —
зсередини—свіченням:
сяєш те — знаєш — маєш.
Тож ви навчаєте байкам,
дітей цільних в псутість вганяєте:
Потім ваш розум це взнає:
Що ви нічого не знаєте!..
Глупі, якщо взагалі здогадаєтесь…
Футлярчик з фольги на серці…
Не смішіть мене
далі в глибини не йдуть
називаєтесь — християнами,
глибини не переживаєте…
від безмежжя!! — що йде крізь мене —
всі утікаєте!..
2
Просто.
Бачать душі,
як вони спостережливі:
ум духовної людини
тепло світиться із глибин,
в очах сяє, м’яко і радісно
зсередини…
І — порівнюють
як спостережливі душі:
світський позичений розум —
блискучий!
Статево-блискучий і —
до геніально-блискучий!
зрозуміло ж: відображеність…
Відображення!!!
Не сумуйте: сідають, мов біля мене,
як чомусь учаться…
Дивляться —
смерть і життя
(не предикат логіки):
Або в зовнішність (смерть) —
або в Христовий,
геній духовний…
Сильне! вам, кажу, враження!!..
Проникнення є?
Здогадались вже: смерть всім…
а резонатор пропік-пролюбив…
Затрусив!! спасіння…
«точніше» не скажемо…
Путь не проляже —
без волі на те Христової!!
Нехристовим й не пролягла,
Істина не пролягла:
Ні просвітів,
ні мисленнь до Істини…
ні прозорість-вікон…
на серцях — фольга:
захиляючі дзеркала!!
«захиляючі дзеркала» —
в думах, що не у волі Христа…
Сам не зміг я! Кланятись тут нічому.
Істина — неуявна! проста!
Розуму треба зайти в Христове серце:
поклонитись Богу Предвічному…
3
У Христі — спасуться. Послужимо
звуком
і слухом…
Од Бога —
стають раптом твердими духом! —
Несподівано Любові і Світлу співзвучними:
Із серця ума — співучими…
Дух Христовий — їм — Руку!
щось згадалось, напам’яталось…—
й раптом в собі чує істинні звуки!
живі! цільні звуки…
лебедя світлого
Крила —
як замахали!..
ого!
наволоч сіра з голови відповза!!
так… в штучних геть відповза
опахалах!
Ага! бачили! —
нахаб наглих навалу?
Ум же із серця
в тріумфуючих небесних звуках
розум свій часовий узяв
у свої руки…
Господу слава за наш Курськ —
за наш дух!!
Одступіться!
Одступились астральнії змії —
Зневажно-холоднії німці!..
18.01.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801625
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.08.2018
Зачем писать стихи? А тем более — читать?
Эти вопросы сродни другим, столь популярным в наш век: «Зачем ходить в церковь?», «Зачем стоять на литургии?», «Зачем вообще строить храмы?»
А затем, что мир устроен. Да не как-нибудь, а со премудростию. Стих по-гречески — ряд, строй.
Поэзия рождается в душе, стихи строятся из слов, как храм рождается в духе и строится из вещественного материала.
Стихи — точная томограмма устроения души автора и приглашение читателю войти в эту тайну Божию, в человеческую душу. И увидеть, что за храм являет собой душа поэта.
Поэзия — это свидетельство продолжающегося сотворения мира, как и сама жизнь. Читатель в поэзии — присутствует, своей сутью подтверждает: аминь, аминь, так и есть!
Грехопадение Адама всего человека разъяло на «фрагменты», фрагментарность человеческого мышления не взялась ниоткуда в ХХI веке. Якобы компьютеры со своими битами научили человека мыслить то ли нулем, то ли единицей… да наоборот! Это человек построил компьютеры по образу и подобию своего распавшегося существа. Это не художники кубисты и абстракционисты разбили мир на кубы и атомы — они лишь увидели глазами, созданными внимать красоте, истинное состояние мира — распад.
А духовная, духоносная поэзия мир собирает.
Святой апостол Павел говорит о том, что конца света не будет, пока не «взят от среды удерживающий теперь» (2 Фес. 2:7). Слово Божие удерживает мир.
И священные тексты состоят не из предложений, а — стихов!
Об истине Воскресения первыми узнали невозможные с точки зрения законничества свидетели — женщины, пришедшие совершить обряд погребения, устроить мертвое тело Иисуса должным образом. Ни один книжник и фарисей, ни один ближне- или дальневосточный мудрец не счел бы свидетельство ничтожных в правовом отношении людей истинным. А Истина просияла именно так.
И облеченному властью Пилату на вопрос об истине ответом от Бога было молчание, а самарянке, не имеющей мужа, Господь не только открылся, но и назвал Себя полным титулом — Источником жизни.
Нечто подобное являет собой поэзия. В «солидном», то есть застывшем, отвердевшем, евклидовско-пилатовском мире стихо-творениям нет места. Разве что, подобно ближневосточным женщинам, исполнять «танец живота» в виде поздравительного рифмоплетства.
Истинное предназначение поэзии — проводить дыхание Духа-Утешителя — большинству наших современников неведомо...
Мера таланта творца — его тема. Между книгой Игоря Шевчука «Демиург» (1992) и «Нетлінну радість вам передаєм» (2017) — четверть века. В первой автора… нет, не волнует — трясёт! потрясает! — несвобода человека в погибающем мире. В каждой из двенадцати прорвавшихся к читателю поэм — землетрясение! Это пьесы — с драматургией, болью, разрывами, падением метеоритов, разверзанием пропастей, магмой страсти, солеными слезами, кровью и сукровицей совлечения ветхого человека.
А название последней из вышедших книг говорит само за себя. И имена вошедших в нее поэм тоже свидетели верные: «Стрижі пасхальні», «Божественно-ідейне», «Чудо», «Боже», «Вогонь ідей», «Вічність», «Глибокі сльози», «Любов!», «Сіль світу», «Краса Духа Святого»…
В точности по букве и духу: сеется в тление, восстает в нетлении; сеется не в честь, восстает в славе; сеется в немощи, восстает в силе; сеется тело душевное, восстает тело духовное.
Кто может из тления обратить в нетление?
Бог. Человеку это невозможно.
Вот, в ваших руках, сейчас — чудо любви, книга новых стихов, новых поэм, словно свет Восьмого дня, свидетельство жизни будущего века. Чаем!
Как описать содержание представленных в этой — 38-й — книге поэм, да и сам смысл творчества поэта Игоря Шевчука? Это жизнь. Жизнь человека, ищущего, находящего и исполняющего свое предназначение — звучать в Боге.
«И услышал я голос Господа, говорящего: кого Мне послать? И кто пойдет для Нас? И я сказал: вот я, пошли меня» (Ис.6:8).
И. Лужин
24.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801512
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.08.2018
Поема
*
Й це, Христе, Ігорю!
Так,
я орю;.
Не помру.
Мул – то і – наму;л.
Тим більше – і я в Дусі.
Там сонце,
і сонце – в серці,
й круг зітру;;…
Шлея на боках, – й сонце в вусі.
Поки не переорю – у сонце –
не помру.
Поки тягну – горю;.
Увійду в Сонце…
– Ігорю!
на – плуг
на – діру –круг:
із Сонцем доорю:
світ Сонцем ввійшов мені в вухо…
ми – прова;лимось в Небо:
світ не помре
я не помру.
Світе, не торохти у серці:
всіх кине гул…
Я мул.
То стрекози, то знов –
і знов міські
му;шлі…
Мул темний, більше мул –
ще більше мушу.
Мул! я мушу!
переорать –
об що? об рожно? об плуг? одійдіть…
мушу переорати
душу
Богородице!
Співспасительнице!
Був більш твердим
у серці, тугим,
в розумі голови,
більше – ясно – що диким…
Серце, серце і поле…
І срібло з очей, з голови,
й слід ноги і ноги. –
золотії виорювать ли;ки…
Свята великомученице!
Варваро, як тобі стодзвінка; голова!
З серця Божі слова?
Святий Серафиме Саровський! серце!
милосердіє… скрізь, де біда…
Міцний наставнику в довгих
хитаннях в дорозі:
Тільки-но стали
у прикрім порозі –
Ти:
під кри;ном се;льним глибока вода!
Батьку менший! щира
зринала до тебе сльоза…
В бідах сльоза несподівано чиста!
Хай похитнеться й Небо –
не похитнеться правда,
яку ти сказав!!
Йтиме з тобою безсмертя,
страшне й урочи;сте…
Свій Єрусалим в монастирі розпочав…
Це ітиме з нами незримо,
й відчутно, й зримо.
Більш на Русі не страшно –
зляканим – по ноча;х:
Тільки промовлять серцем:
– Батюшко Серафиме…
Що ще буде! не з землі святих –
Бога розсердять!
Хай не буде!
Є Мати Свята!
Її незбагненне на всіх милосердя…
Вам видніше з Небес!
Бо як цар Давид, –
щоб я вимовляв –
Кине на дух свої й твої гори –
Скрізь загово;рить єдністю
Небо й земля!
Живу Словом!
камінці до Небес заговорять…
Дух мій був взяв найменування: убогий.
Бо ти зво;лив себе привідкрити…
Що мені,
мулові?
рити і рити…
О блискавковдо;бні!
святого великого деревори;ти!!
Убогий, я убогий,
їй-богу.
Благовісто;ванная!
Співспасительнице!
І – далі.
Так,тремтячим серцем,
такеє… Ти любиш
дикі мигда;лі?
Молода золота мушмула;…
Ти з південного неба
медами мене і зняла.
Фіолетову зірку!!
рукою взяла й прийняла…
Ти цвіла!
млосно пахла –
й цвіла!
Що ти в серці… не можу,
зібрати несла;?
Ти ж любила….
Ти ж знала, що я не бджола!!
Де таке бачили – щоб запрягали
орла?
Золота, золота!
золота – мушмула?..
На холодну Росію??
Де – слов’янська душа! – без тепла??!..
Що ж? ти оцет дала!
Отець!! –
сильного руського шти;бу,
бочку духу і пороху –
прямого пошиву –
на Поділлі сховав!
і взяла,
одігріла орла – й припрягла;…
Знав! така і така ти – але!
щоб отака ти!
Навіть не знаю
що далі чекати…
Так огром тобі пахне –
як дикі мигдалі?...
Та ця правда – і Сонце-брата стиска;…
І – мені – по обох
по боках?
Мул?
Мул…
Мул:
і це в правді видовжувати дальнеє –
в далі…
І наскільки це далі?..
…І що:
до землиці їх нагинали!
одноприча;снії, з департамента:
суть земні: всякі…
літературні халу;пники – смердячії…
тоді ж: синодальнії генерали.
Всякі!
Тому:
глибоко, в правду,
в глибинку…
Правду із незачепленої середини…
з якоїсь річки в лісі
звідки й немає прочан…
Схоче Бог вийнять самородок-сонце –
Закида;є в далекі поля – стрижень
і якір!!
Іван… праведний…
Іван!
…Десятки тисяч – Харковом –
недуги попереду погнали…
Десятки тисяч! невкормлених! –
сонце із Неба Живого стрічали…
В Іванові Бог встав –
Тьма тьми на коліна упала…
Тьма чорна –
в один дух гріхи прокричали!
Десятки тисяч новились, –
три дні причаща;ли…
В небесах хилитались – в небесах
й укріпляли…
І – до Києва!!
й ліс…
і гріхи прокричало…
Й скрізь! – Ліс, ліси –
Й скрізь прокричали!!
Небо чуло – живе…
Спокій у нім. І – божа печатка.
Ні хвилини! Вічність.
Проводь з Початку.
Правди сило! на бунтарів – різко,
святий пророче…
Не чіпай діла! – кажуть.
А совість?
А – очі?
Грім! Правдоправитель…
великий чи близько до того…
Слово! Від Бога!!
Славо, наскрізного Бога!..
Де, хто уникнув совісті, дії святого?
Стогне, й стогнала ж Росія!–
од брехні, і казармового,
битого – й тому невихованого,
гніву – не христового.
Вдарив – але як архангел!!
У – у!..
В істині –розвіюється туман!
Святий праведний Кронштадський Іван!!
– Піп-бандит! – кричали,–
В перелесті! – Бандит!
Це мені близьке: значить, добре
дияволят бив!!..
Не співайте діла людські, кажуть.
Не дивіться на огріхи, тільки на душу
і очі.
Не торкайтеся сажі, Бог учи;стить –
мов скаже…
як найкраще, як схоче!
Хто почує ,
настане велика тиша в Росії…
На добра вжиток…
Душити
у «департаментно-хладнім православ’ї» Матір-Русь,
Чи впустити Христа всерйоз жити…
Старим нехристям що? – Вам жити…
Хата пуста… Хитається в вітрі –
хвіртка іржава…
Яке у вас слово?
Слово де? –
В мене.
На мене не вплинули світ і держави!!
Плаче ж Росія!
Воріння схололе постогнує…
Від страху й духу малохристового.
Хотів йти до знищених, мучених, гнаних,–
Серафим Саровський, як веління Матері:
щоб остався з усіма
малодушними вами…
Все мине. Сердець пустих гул…
Я мул.
Мерці, півмерці, ні лиця!
Личини і мушлі.
Я мул.Я мушу.
З намулу
виорать до Євангелія…
свою душу…
Світ сонцем ввіходить у вухо
з сонцем провалююсь в небо
за горизонти
з серцем в Серці
кожному нагадую божому
на Небі і на землі
що я ще вільний в Бозі художник…
Виорюю що?
між пеклом і раєм…
Треба навіть провалюватись – по Художеству!
Здійнять душі – щоб квітли: веселеньким
гаєм…
Боронь Боже! –
хіба що вам Бог помагає…
Сину і Духу, благословіть
моє убо;жество…
Цей є Христовий: мул…
Не відгул, не загу;л.
Гул! Гул!
Як Іова – в намул.
О, Благодатная!
Співспасительнице!
«Ти полети
з гори
в оту долинку
І принеси мені
сяйну билинку…
І поки ти летітимеш
якісь хвилинки
Любов в тобі
співатиме,
Божа й Моя стеблинко…
Коли старанно принесеш
Тобі показану травинку…
Не скажем що сталось
билино…
І що в серцях стоїть – не снить!
Що повнотою стане жить.
Хочеш
очі відкрить?
Бачить усе – і плин сей полюби;ть…
І ждати чистоти,
мов в тобі я,
бо ж в Моїм серці ти.
О, Божії на всім персти…»
«О, Ти мені подарувала…
– Степ!!
І в с е – у нім росте, цвіте…
УСЕ! ЦЕ Є ДИТИННЕ І ПРОСТЕ…
В ПОВІТРІ НА ДОЛОНЯХ
ТЕПЛО МЛІЄ
І ПАХНЕ НЕБОМ
ЧИ ПІДІЙМЕШ МОЄ, МАРІЄ!
Десь в небі ти…
О Боже! теплії твої персти…
Тон є.
Напо;внення.
Божа Любов – як кров?»
«Помовч.– І що ти хочеш
про Любов?
Гориш – чистіше – любиш…
це і пишеш…»
«І ти мене на всю Росію –
не залишиш?...»
«Помовч, хоч день,
ти ж не святий…
Ходи, серце,
зі мною.»
«Я ж стрекоза!
Стрімкий – твердість – люблю…»
в с м і х а ю т ь с я
«Бджолою!»
4.03.2006
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801511
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 01.08.2018
І вогнем, що в словах,
Звучить правда жива! —
І за Богом душа ожива!..
І так вже є в палатах люди босі
І так їх тут огнем небес підносить —
Мов там —
Північне сяйво — чу́ма з ескімосом!!
А так він бурмотів, змалів — змалів —
Мов доштрикнуть хотів
Центра Землі
О — Серафим в небо злітав!
Цей білий поплавок
З лісистості запла́в
Як він огню аж до небес
Й камінь і світ
І хрест свій довіряв!..
Ба — виявилось
Світ весь довіряв!
Не говоріть зараз — кря! кря!
28.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801400
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.07.2018
Поема
1
Боже, мені тісно!!
Це не цар Давид,
а я, видно?
Доки палаючого Тебе
ждати?
До яких пір одавиджуватись?
Чи мені в лісі
на каменя стати?
Не прийнята «Апасіоната».
Хрустить гравій доки? Доти.
Бетховена не прийняти!
Прямо на камінь в ліс нотний…
Доки я босий страждатиму?
Світ тисне…
Так одновосьмими страсті гнуздатиму —
поки болотнії тіні свиснуть?
Боже, мені тісно!!
Просто в триста літ—
свіжитись духу,
вчора ще уладар міста
Моцарту сказав: «Ти — нездара!»
«Від такого чую», —
відказав той.
Дай благораствореніє воздухов
(граф йому в зад дав —
ніском,
болить,
в гадства).
Плоду доброго від доброго поліття!
(це ж його учора — пили мов йогурти…
у його столітті!)
2
Я от люблю —
рівноважне
і здорове!
О, як люблю купця
з Курська, — Серафима
із Сарова!
Не скачімо! —
Не гнівімо Матір Бога нашого,
Не плещімо! Перед Бога-Слова
Кров’ю й чашею.
Я тут прямо в серце вражу —
(байка: царя вспамята верлібр…).
Сам це з лісу… що усе вирішує калібр!
Пси осінні!
Потягнули б небо!
Найвеличніше — пред Сином…
Та й пред Сином придуритись нині?
Ніби то їх вдихи,
відтяги малі!?
Байки! царськість вспам’ята верлібр?
Пси осінні!
Потягнули небо!
Потягнули: бо усе вирішує
калібр!
Потягнемо зілля неба —
на усіх протрухлих на землі!
Древа, древа цільно
Знизу — вверх здорові,
серце-серафими;
Серафим, він із Сарова, —
виділи тих вольних королів?
Зцілені
із-під каблуччя —
і по брови?
А самі то хто ви
Ви те — виділи? Рішив сіромам дати —
все… забрали у сіроми…
У сестер… так і рішилися — боброві…
Бо вже… бо занадто він здоровий!!
Переважив дно Сарова,
І Синод, і паней, і брови —
Сам ходив у ліс по дрова,
Падав ниць, у пику гоноровим,
взяв — ведмедя,
що компенсував Синод, —
та прохромлено…
Ну і здоровий!!
І чому ж серцю пасіонарному—
напрямку небезпек апасіонатному
не ніском — та й вчасно
і не прихоронено?
Скромність.
Все смиренно, — за здоров’ям.
Боже, тісно!
Дутість тисне!..
Ввійшло село дурнувате
в прибамбате місто…
Життя тісне!
Тьму вдихаю —
світло видихаю
Ліс вдихаю —
світло видихаю
Краї лісу —
згу вдихають
Тьму вдихаю —
ранок видихаю
Й що планети й що планіди
з зубів моїх взнають?
Смертний світ, про смерть і зумить,
мовить: кульку надуваю!
Бо зубаті!
Лісу в ріпу дати?
То рішаю, щоб сіромам все оддати,
то рішаються
в усіх усе забрати!
Продажним — то і все продажнеє!
Хоча як боже продати? Ну
дуже він зубатий і дуже вже він
врівноважений!!
Як його обкрасти??! Отакого…
зверхздорового!
Полюбіть, сумні зилоти й прозеліти.
Полюбіть! Вкрали було корову
у нужденного, в багатодітного…
А, ні! — коня…
Взнав про богодоброго… ізрадувавсь:
«Батюшка, у кого кінь? Кажуть —
Ти вгадуєш…»
Батюшка й «вгадав»!
Далі вгадав
і революцію,
і місто,
повтор імен царів,
і дам, й псарів… —
О Боже, мені тісно! —
і сум, і Думи,
і покатав на плиті дарма
тектонно Гоголя!
Що неслось таки дурно —
і на спині його, —
ого!
І Гогу, і Магогу,
гадство штабу, — це його масштаб,
Саровська ця масштабність:
ось це — калібр його!
Бо — Бога радує!!
А інші радять:
Ти займися падаллю…
Попадали!!
Попадайте! — мені що ж? треба їхать до Китаю,
щоб там — допомогти Китаю?..
3
Вдасться швидше запалить свічі
Як не сердитись, і тьму не проклинати
Явим стежку до Бога нову свою
Аніж старі шляхи загортати…
Не кленіте мустангів
Не чіпайте мустангів
Знає ранок я к їх загнуздати
Не убийте пафос, не
хлебчіте паток
Слову б вас дообійняти б…
Із-за спин одійдуть
Сирі й сірі розстрільні,
Бо мудрились як вас розстріляти...
Чуйте Саровського!!
В глибинах радість —
Досвіток Апасіонати
Бог тут є
Зійде й сонце моє
Я перед Ним
Атом.
В Саровського Серафима,
великого і багатого,
І пісня велика, багата!
Тактом…
10.10.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801398
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 31.07.2018
в ранку тихеє люстерце
прокинутись од щастя
з Христом в серці
де ангели навіяли польотами
перебирати лет щедротний
і бути переповненим причастям
і усміхається Христовий
ангел щастя
2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801287
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.07.2018
* * *
Серце в блаженстві:
от не має мінусів!!
Музика й діти! —
циркулюють
без часів
А ти люби їх
та не будь лихим
додавай в серце
ці дитиннії стихи
Алло! Дитинство!
Не відповідає.
Музика, діти
циркулюють
без часів,
трусів
пасів
і слів
алло, дитнство!
десь трохи є ... –
і
я є
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2018
* * *
Господу Ісусу Христу
і Пренепорочній присвячується
Христе! Твій Дух
Мені крила торкає?
Й що явим?
Що в людях
ніхто ще не знає!
І що із людей
ось ніхто ще не знає?
А думайте серцем! —
того
що на світі й немає…
Та що! —
може й в небі нема,
і в небі морока…
От так —
без одного либонь —
50 творчих років!!
Хто хтів буть пророком?
Та крий бас! — що жоден
нівроку.
І ходиш, і небо задумано
ходить.
І піну край плеса — тут Бог так красиво —
находить…
Свободи! — і край і безодня
втопитись?
згоріти?
чи жінка вода?
вогонь чоловік? —
буде пара!..
Лети, дитинча-душе,
яко лебідонька в хмари!
І чарку із Богом—
здолать аби чари!
І хмари! — і хмари!!
Тільки що ж? а нікого.
Свобода в Бог-Слові…
Ти ж пелькнув: свободи!..
Дрижіте, народи!
краплина… є в серці свободи…
й дрес-коди
Лети, дитинча,
в білі-білії хмари,
Бог — свят!
Розшири всім харі
цілунку святині
Ти хочеш, щоб — дар…
то з ударом!
Дрижіть, сірі, хмари!
Як спустить Паламу
і спуститься св. Палама —
що ж станеться з
вами!!
Поламані!
Вам — до Матері? мами?
Любов є пророк?
Цунамі
свободи
аби доплисти
погоди
нагоди
50 так ось літ
як сліпих у нашесті!
й любов моя
в жесті…
М’яка
Розрішальна…
Нарешті!
12.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801215
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.07.2018
* * *
Св. рівноап. вел. кн. Володимиру,
просвітителю Київської Русі, присвячується
пряде пряде
місяць —
красу сонця і ранку
а та краса десь з вищого —
гряде
пряде пряде
чи я Красою а чи словом —
ранений
щоб прикладати в Ній
стакани до людей?
прийде пора як ошелешення
пора
Світло згори —
зверху намета
розбира — прийди!
прийди! прийде
Краса — як молода
а Бог такий —
Його до рани прикладай…
пряде…
28.07.2016, до 06-00 год.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801214
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.07.2018
Богу серця мого
Христу-Слову
і Богоматері Марії
з трепетом
присвячується
Мигаю
великом
дуби і сосни —
велич
може
півсвітло
проника
крізь велик
Ти роздягав
викочував —
мене —
із ліні
Ти
рухав! —
світло й
тіні
і — півсвітло
і — півтіні
В тій царині
де
роздягнулись
клени
небесне світло
проїжджа
крізь
мене
Боже,
мабуть
мене
полюбить
все
як зв’яне
Христа полюбить
і я
тоді
і тінь
не кину
мене не стане
24.10.2017,
ліс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801078
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.07.2018
Ти тільки в серці, —
може, серце вийняв? —
чи Ти слова пошлеш
на Схід, й на Захід?
Ще тільки ранку і
Любові вим’я, —
й про що мені казати —
й пронизати!
А ось цей Південь, —
і казахи…
Чи всі євреї дихали злобою?
Я став тисячолітньою трубою
горінням геніїв —
творіння й супокою!
Я не дихну:
проривно рвійні тут з жагою! —
давні євреї дихали Тобою!..
Ти тільки в серці,
чи це серце вийняв?
Чи Ти слова пошлеш
на Південь й Північ —
Ти тільки ранку і Любові вим’я!
Про що здє п’яні перші півні?
і м’ятний ранок?
й сік олійні?
і що зачуєш Ти — опівдні?!
Ти бачиш —
що це дихаю Тобою?
Пророк мовить — слова,
це треба — нині??
Я відсушився — в кожній батьківщині:
що далі — грязь
мазь-мразь
мороз,
і нафта,
даль, що удалась!
Я став тритисячолітньою трубою
і зіркою Ти
на золотім перетині —
із небостою!
Та Ти не рвись —
я тільки й дихаю — Тобою!!
І молодою-молодою
Пречистою — і не Вдовою.
Да, я не мрець,
та і не спец:
Твоєю теплою і довгою рукою
усі слова вловив — Вітець!
Він вів їх — як дірою,
куди подінешся? — євреї дихали Тобою…
06.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801077
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.07.2018
* * *
Дніпра і Лаври
стане нам не вистачати,
Як Дух знесе старі світські
сади,
Рікам сердець, що омивають
всепочаток,
Ввіллє живої свіжої води.
Во оні літа йдіте Слово зустрічати:
Там йде сльоза, що потече
з моїх очей,
Стане – і Дніпр дибою
протече,
Щоб уклонитися Марії, де Початок.
Мій просвітліє розум
в ярі дні,
І Дух зійде на серце
в вишній силі.
І мов поїздка у ліси
у тиху милість,
Буде смиренність розлягатися в мені.
Що й річечок вслухання у лісах
Стиха сплакнуть прожилки
у низин,
Що Лавра у верхів’ї –
то краса.
Христос є м’якосердий
скрізь один…
04.04.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800921
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.07.2018
* * *
Сходять лавини —
очищується моя половина
Чи випадково це?
Воля іти — це є лице
Квітки в камінні — обручились з небом
на лице — воля
і крижини
і покотилося б — лише слівце
А чисто слово як зачати —
Буття таке що
не перемовчати...
білих мовчань
білих вершин
поли халата...
30.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800919
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.07.2018
Душа настукається як би селянин
в досві́ток
В замерзлі двері в хлів,
біля криниці і намерзлої води...
Та й тихо змолиться туди й сюди —
До Бога й в двір —
щоби зача́ло вже...
якось ясніти...
Та встане в серці Бог наш,
Господин,
Й розвіє з серця пракритичний морок,
Коли ще й послизнешся разів сорок,
Проте полови слід — сіявсь до вічної води...
Та в мороці ж не пізнавав... й ходив...
Вчені бо ляпають: як є ухватка,
То в ніч питання серце-духа постає...
Художники!! Горить вже ваша душа-хатка!!
Сам Бог — встає... Які — питання?? —
В вас же — Бог встає...
В серці!.. Милість любові
просить...
В лоні
ану, ану пташину-промінь небес любов
покликано прив’є...
Сам будучи сліпучим сяйвом і полоном —
Вам протирає шкельця сині і червоні —
Щоб не засліпли ви! — такими як то є...
Світа́ в Дусі відваження моє...
Навіть не ангел карколомність зносить —
Мене вбиває — це Сам Бог встає...
засвічує...
Стоїть — і милостиню просить...
Плаче... і милостиню просить...
А що як на цей раз — любов...
Хто що дає.
26.11.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800798
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2018
Іконописною відвагою горять —
Потайні —
вийшовши із ладану в бурштинність
пилком закрапані
і на два сві;ти пахнуть неповинні —
так липи біля стін монастиря...
Нині оживляться і зацвітуть духом
слова!
Й словесники, й в свічках свічки,
як Твоя милість.
Досліджують самі себе
єднавчі сили — у серці —
І серце, ба, — не може
не співать...
І в них іду — глибоко скритий
їх агент
колишнінький такий собі інтелігент —
І Тройця вибухне:
і зразу ж буде й диригент...
І все на комусь окоши;ться,
хто над то;ртом
Залінувавсь й столичний час
вбивав.
Диви, скаже, а за вікном
пахне реторта,
А я тут мізками мережі штампував.
І простягаю руки неповинні
Як липи тіло біля стін
монастиря!
Й на Тебе дивлюсь —
і до малесенького сина
Очі Твої
шануюче горять...
(Так я нараз вмираю, Сину,
біля вірша,
Що Вона все за мене сміливіша...)
І плачу вщерть, що то єдина Ти
Світить достойна з Тройці повноти...
18.06.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800634
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.07.2018
* * *
«Хто твій цілитель?»
Кажу їм: Спаситель.
«Зцілив у суботу??»
(Тобто, в Україні??)
Ходять на роботу,
сидять на руїні, —
вже дві-три країни.
Слово, Любове,
вчення одначе,
все одно, менше з тим:
бачучий ніби стає сліпим,
а сліпі стають бачити!
...Сидять на руїні
три-чотири
країни.
Словом незглибним
несеш життя знов.
Слово любові
заповіданеє Україні,
Україні — любов!!
Україні — любов! —
очі в серці, одначе...
Було слово мені, мов Іоану,
менше з тим:
Сліпі стануть бачити,
Бачучі — стануть сліпими!
24.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800633
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.07.2018
Рівноапостольній княгині Ользі і
Валерію Шевчуку, християнину-древлянину, в
божественнім чутті радості
присвячується
І перейти могла
наче — місток:
строга, сувора, зрима.
Ворог вечірній втікав —
з кісток! —
в серці —
Христа отримала!!
В лісі — хитрий
мигаючий струм!
Царськи-нецарський — вечірній...
вмру — не вмру
сльозу утру
спрага Христа —
дочірня!
Та нема й слова «вор»!
зримо — незримо
зрима — незрима
сядеш на люблений
та незримий завор*?
Що оце — скипетр
чи рима?!
Пані є гарна?
Пан є кругляк?
Звідки є двері?
й звідки хто в двері?
так от ногами...
нас із ногами
мучать небо й земля —
крізь двері трасуючих піонерів!!
Говориш все ж з корабля?
24.07.2015
свято великої рівноапостольної княгині Ольги
* - тин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800521
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2018
1
Пренепорочній Всеблагословенній присвячую
Це ліхтарі панорамні:
Анахронічні.
Стану я, Боже, — гора!
А Ти — Вічність...
Ще те, якийсь міліграм, —
Вимкнути вечір.
І Ти просієшся в храм,
На мої плечі!!
Все те вміщається в зал, —
слово позірне,
що люд про гори казав.
Ти перехід,
що наплічний знизав —
Солодко... трепетно...
й зірно
2
Святителю Луці (Войно-Ясенецькому),
Великому і осліплому в боговгодних трудах, присвячується
Гори! Гори!
Небес — дзвін!
В Небесах прародитель.
Народитись мав Він.
Й народити мав Він,
щоб по вас
більш ходити!
Хрест і гори!
І потуга здвобіч.
Мартирологи.
Тепер — ерудити.
В серці може
слово ходити:
В серці ходить
Твоя річ!!
Де б — і кого пригвоздити??
Серце виступа вище гір!
Так доївсь Прародитель.
Доїж, утробо,
серцем доїдай зір...
Щоби мав Він —
ходити!!
3
Т. Шевченку —
з України присвячую
Що те, каша? Стала згірком:
з-за гори. — Світає.
Що то, хмарка? Стала згірком,
з-за гори. — Літає.
Світла чарка?
Вип’єм гіркого!
Вип’єм гіркого!
Ти випий гіркого!
Гіркота збирає...
Бог у серці
проб’є дірку
з-за гори. — Світає...
Сонце і я — архаїзм:
все життя тікають.
Вип’єм з кручі!
і з-під небокраю...
Вип’єм з кручі — золото Могучого!
В світлі
в Біблії
в біблійнім світі
чи така могутність
ще буває?
Породила Діва Сина
так! — усі й тікають!
20.09.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800518
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2018
Поема-симфонія
Богородиці Діві присвячується
«...ось бо віднині ублажатимуть мене
всі роди». (Лк І, 48)
I
Цей корабель несе мене на Батьківщину —
Виносить з ночі
сам
крізь тьму таку,
Що може я на нім
таки загину,
І я стою — на капітанському містку...
Нема тут зір, і море ні для чого,
І тільки серце дає світ і теплоту —
В його тривожнім світлі молю Бога
І прозираю темну темноту...
ІІ
Допоки тут живий —
пишу поему!
Гріха і люду, смерті, каяття!
Локатор — в серці є!
А тьма вийшла із теми.
Якби лиш — з теми,
а то з вічного життя!!
В великім морі —
скільки вже пішло у воду...
Під чорну воду туги й забуття.
Пливе вниз гіркий слон —
земного роду!
На дурні голови надіявсь
без пуття!...
Які у морі без локатора
походи??
І взагалі — при чім тут моряки?!!
Пливуть у тьмі самі наїдки і відходи —
І море сизе, інтелігентні харкаки...
А відання — курс, не належить цим наукам,
ні інтелекту, а ні людям!
Невідання!
О Господи,
краще б не бачити такого,
піднятись в Небо, чи спуститись
спати вниз,
а то на серце,
що мене несе до Бога,
і наплива смердючий темний слиз!..
III
А корабель несе на Батьківщину,
виносить з ночі
крізь журбу тяжку.
І з світлом в серці — все живу, не гину!
І я стою на капітанському містку...
Допоки тут живий —
пишу поему...
Гріха і смерті, смерті й каяття...
Локатор — в серці...
(прислухайтесь:)
Це світ ковтають слизькі теми...
Хто з вас прийде
до вищого буття??
IV
В надмирній тиші
ходять куполи
Людей-церков
людей-церквичок
І мирні дзвони в Небеса
впливли
(А світ земний — хапали
пальці звичок!
сіро хапали і
тягли!.. —
куди
тягли?..)
В надмирній тиші
ходять в Небі
куполи
людей-церков
людей-церквичок
В ім’я — Отця і Сина і
Святого Духа...
Миколо Васильовичу, як
Ви тут жили —
у райськім Небі?
правда
українці — з опоетизованих
анекдотів!
О, доки?
зараз ми приймем
світло-любов
Павло́ву
бо Ви вже бачите —
тут добре
«я хочу бути — і
завжди встачати»
А — українцям що
сказати?
«любов любов
ой
піднімає!...
любіть любов»
гаразд не плачте
і тут також
а втім як хочете
добре що вже побачились
«Ісусе, які мужі!..
і слава Богу»
вічне — Богу...
V
Святий Антонію Печерський,
я завжди серцем плачу
як
торкнешся
«Я люблю тебе,
Ігоре»
мене доручили апостолові
Павлові
він зробить з мене
людину
«На це воля Божа,
сину:
ти постарайся,
сину»
Не повірять: Печерських
святих —
в глибині серця чую
«Собор преподібних Києво-
Печерських
не один чуєш!»
...Святий Антонію де я
ночую?
«Де хочеш, але (!) —
на Небі…».
VI
Нелегко ходить небожителем!!
це хай люди-леви повторять
бо може
за таке враження… як говоритиму —
приб’ють
мене Боже…
найрозвиненіший апостоле
Павле
приміряв
вночі багатовимірність
такі об’єми!
(з гласів)
які по землі йдуть рядочками-лініями:
(їх
так бачать звідси)
навіть слово казав ти
та серце хитається
суть їх не записати:
розум
жахається
зостається нажалітись на мови:
слова земні! негодні амфори
і так все інакше — і знову —
а всі як паралізовані!—
тут
в серці бачаться метафори —
не моє серце з Духом
все земне ні для чого
семінаристові чи козакові
вірую чистим серцем:
буду в любові Христовій
VII
солодко служить небожителем
і там і там вдома
(Ах апостол Павло сяє
м’яко-невагомо...)
Солодко ходить небожителем
якби знов не на землю…
спускатися болісно
люди невиховані
а я їх — об’ємлю!..
Так хотілося б знову т у д и!
і — служити, ожити!
але щиро хочу
не бовтами —
серцем найбільш послужити
Трійці з Богородицею
таки обтесаний
не тезами
Спасибі, святий Павле!
апостол завжди апостол:
розум в серці був — а хто він?—
ніби у вишньому атрофованим —
і в променях з Неба ожив, Павле!—
є нове світло:
мене теж тут запитували:
чи так я живу —
як і сильне у мені слово?
навпаки — тепер приставатимуть:
чи так живу зі святими
як і слово, що — сильне?
Ось тільки крім друзів милих
я не знайшов тут діда —
який застосував би розум в ділі
(як ти заповідав!)
В справах не розбираються...
VIIІ
«Хто що робить, робить хай добре;
Ціна нам — любов до людей.
Благодать — за смирення дане».
Нас бачать краще, ніж ми. — З Неба.—
Спасибі, великий апостоле любові,
Іоанне!
Всі є в руці Богородиці, отже,
Нам велить так Державна рука Всецариці,
Ми під милість Її
прибігаємо від спільного раку:
Який християнин не захоче
щоб були українці
і буде Україна?? —
може:
була б Україна — будуть в ній українці...
І так само — всі інші??
Подивітесь серцями: звідки
«земля пішла» й віра
Київ, Печери, і Хто
тут Найстарший і Найпровідніший...
Ведені — відають.
Вільному — воля,
Сміливому — доля.
Вічності — час.
Пресвятая Богородице,
спаси і помилуй
нас!
Одна перепустка — любов до
людей.
Благодать — тобі за смирення.
Так велить Богородиця:
Хто що робить, робить хай добре.
Всі в руках Богородиці!!
IХ
Порятівне —
обожіння цілого розуму
в серці внутрішньому! —
Дух творить відання
в чистих серцях —
очищених — очищених
каяттям! — в каяттях.
31.10. 2000, 7.2.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800396
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 23.07.2018
* * *
Улюбленим великим святим Антонію
і Феодосію Києво-Печерським присвячую
Хор виноградників — співа вершині.
Благословенні ви, словоозвучені віднині!
І море в сріблі — і дрижить...
І день поспіє в благостині.
Серце у Бозі — жить.
І Богові вклоняться — дні вершинні...
І від небес з любові джерела
збіга умиротворення —
щоби і мла,
це зрячи —
простягала вечір днині...
Яке благословення в тім людині!
10.09.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800395
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.07.2018
* * *
О як Тебе, ліпшу за липень, не любити?
Печеш, а ліпше в серці не залишиш
Мочиш — та шат хитаєш на горі! й ним видиш
Ти яко Спас правдиве питво
І як Тебе ліпшу за липень не любити?!
Жаркішають в нутрі у липня спрага-квіти!
Нерозуміючі все розвиваючі бутони
Перебігаючи жарки з білих в червоні
Основи літа —
Їх не зрозуміти
Все тільки серцем розуміти-гріти
От плуг мій і поїсть серпневу скибу
То Ти доходиш до жаги і скипу
Христос в Тобі — Ти є правдиве питво
Мій Спас в Тобі, Твоє веселе літо!!
О як Тебе, ліпшу за липень, не любити?
07.07.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800125
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2018
Така любов
До сфер зростає.
Ніхто її
Ще не чекає!
Звід неба
і Гора.
Така є.
Аж та любов,
що ув Горі,
Ревнує світ,
що угорі!
Язик, де — слово — просихає!
Любов така
Чи я умер,
більш народився, —
ще не знає...
Пала любов!
Пала — над краєм!!
Сонце — гуде!!!
Палає!..
3.11.2014,
ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800124
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2018
Оскільки ти дерзав
з Сином і Татом!
Скинув блискавки
об скелі!
З стелі хати!
Знай — тебе не можуть прочитати…
Дубся —
ти більш не Гефест
не чорнильниця
не драганатий маніфест
в тріщину небес
назад
тебе втягатимуть!!
Тільки-но і падатимуть
у червоні маки!
Лишні пісі-каки
їх заставлять проциркулювати
так як соцзабез
і смирення упізнати…
Чистая — дружина Богу, й Мати.
Ти ж бо так дерзав —
з Сином і Татом?!
Ти не пишеш слабкувато:
як умру то поховайте!
Очі тільки дикі витріщатимуть
й ангели і ліві там пищатимуть
де на скелю
писанув
чи довбанув
два рядки
ти з Татом!
І шкребти б їх технократам —
із любов’ю й з матом!..
Що це так дерзав
до Сина й Тата? —
Щодо істини?
На очах у гадів техно-плівки
макнуті в слину ялівки
В дощ не можуть прочитати
Скоро в яму — а не можуть
прочитати, —
так і вмруть горбатими.
Дант замовкне —
я вам буду кратером!
Є в устах червона рима.
Рим впаде?!
Бог слово здійме!
Явна підтримка! —
Творчий Бог і Бог-старатель!!
20.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800043
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.07.2018
* * *
Справа не у вітрі —
у вірі,
у тім
що вигляда
над рікою
покинений дім
Що нас
там бачить
так бачить! —
а ми не плачем
коловертаємось із гайворонням усім
коловертаємось із гайворонням —
в часі
коловертаємось
із гайворонням часів...
Я ж то злітаю
літаю
вщемляюсь
де позабуте жерло душі
виглядає —
жерло любові
упослідженим душам
святу Кров Свою Спас проливає
де над рікою
впосліджений домик
душі
виглядає
Спас є в нім
16.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800041
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.07.2018
* * *
Ользі Седаковій присвячується
припливли в літо луни
безсмертні жасмини
Отець мій
над ними і з ними
мабуть що не встигаю
чомусь я не встигаю
все що тут є одвічне
в серці благословляю
Бачу словом
й по-літерно
маю горіти
всім, що серцем зігріте
всім, що пахне по світові Богом!
Що кипіння вляглось в анфілади
безсмертя
білим-білим цвіло
але нині вже стерто
через три на чотири
у світі горіло
прийняло собі вирок
і всесвіт став білим
20.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799746
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.07.2018
* * *
А ви здаєтесь — на поезій класика?
вже — не поет, то марні вправи
поетові ясно
піднятися — впасти
впасти — й піднятись
пробити в кроні
кілька мікронів —
і дихати праведно...
що ви в прелати?
які прелати?
хто зорі в гіллі ворушитиме?—
хто рибу буде лапа;ти?
Римляни прекрасні,
доки
озон Маріїн чесно крастимете??
26.12.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799745
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.07.2018
аж ось як
не каркати
і масок з лиця не робити
можна до лику
посеред безодні ходити
ніби прилипли:
не видно:
кого там хоронять?
а з місця –
так дико –
ворони ворони
ворони
і добре побиті
ми
серце не гасне
не вгасло
Ідуть троглодити
залізо без масок
13.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799605
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.07.2018
шляхи меду Господнього
люди хай нам пробачать
люди — літа не бачать...
Міщухи!..
джміль не хоче — що тісне...
Ще б чого!
1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799604
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.07.2018
* * *
В однім відпливнім столітті
св. Антоній Великий, начальник всіх ченців,
направлений Богом навчитись в олександрійського чоботяра —
як служити боговгодно…
Православному поету Тетяні Шороховій присвячую
Далі
Від Джугби й Туапсе
І від землі
Не ураган силу збагнув —
Лиш темний
Темно-синій чобіт —
Віддав покрученнійний хобіт
Вхопив в підошву кораблі
Постукайте цвяшком по морю!
В млі…
Антонію, — святий? Живий?
І ти як би дурний: як Бог взуває!
Я зараз всіх без переходу
Сходу
Натягну на копил
Чи на колоду!
І витягну із рота оселедців — у народу!
Чого лише
Як взути всіх на всі віки
Та не буває!
Як чоботяр вами, святі, дорогу прокладає!
Дорогу Богові — гей! Гей! Дорогу
Простукайте, цвяшки, по морю
В славі бога —
Христос гримить в мені!
Христос взгримить в мені! —
Бо море одтягає!!
А той старий-святий
Маленьким молоточком
Без відпочинку в одну точку
І щохвилинно в одну точку
В куточку-закуточку
Без вихідних!
лиш в одну-одну точку…
Та так і боже задовбаєш!!
Як за відвагу вхопить чобіт
(Антонію, на силу поглядаєм?)
Стоїть тут вертикалі хобіт:
А! ви у злі!?
Постукайте цвяшком
По морю в млі!
Бог попускає…
19.01.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799485
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.07.2018
* * *
Гроза вже сперлась —
на сапатку.
...Не засну —
і тобі не дам спати
Святеє пряде
за порядком
Із-за лісу —
зворушує грядку
Що за дія! Навдивовижу!
Не трясись! І тебе я
пронижу!
Слава Богу!
ліси то ходять
і люблять люблять ліси —
не по-книжному!
Одійди, глупа культуро,—
і я тебе пронижу!..
8.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799484
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.07.2018
* * *
Сонця дикобраз –
сонця дикобраз
до лісу не входить:
колеться в шкіру
гостра прохолода
Вічність у миті
всі мов відставлені
мов комічність
дні у відстояннях
і солодка
ця вічність!
Любов пробує
і пробирається ніччю
і сторінки...пелюстки...
проникає –
де
дихання
вічним є
09.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799394
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2018
* * *
І час, і я в полудень в чистоті,
І явлен глас, немов у вусі.
Преломлю хліба, й об’єднаємось в житті,
Не тільки в дусі.
Святий сосновий ліс тече,
І солод пробігає по природі.
Рукою батьківською сина за плече:
«Ти ситий. Годі.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799393
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2018
Планують терпко знов: на трьох розлив.
Хто б на землі так серце полюбив?
Кого б я на землі тут утвердив?
Душі великій –
лиш солодкий в Бога путь, свобода…
Великій пасіці – лиш Бог господар…
А ти відверто глянеш: йди-лети сюди!
І царська честь. І відкладеш мені
мої меди…
Й сховаєшся. І де це я літав-ходив?
Чого бджолі треба шукать
озерно-чистої води?
Чого припара в’є конюшці димні вуглі?
Чого принижений серпанок тут ходив?
На задніх лапках, маслом, золото розгріте!–
в вулик?
Скільки чого й для чого віділляти?
Скільки впустити–невпустить?
Скількох одвезти?
Які ходи, яких маркіз вентилювати?
І хто на грані – граней дальніх просвистить??
…Буває, мені вичислять ходи…
Але із Богом – що захоче бондар.
І дволітрові банки – хоч візьми та й приведи.
І рапс розсипавсь з Богом на погодах…
Веди, Боже!! Входять – виходять, тягнуть поли –
але із Богом – на лади!
Я в курсі: я таки свободен!
Великій пасіці – якщо
не в курсі хто –
лиш Бог господар…
А ти всміхнешся: солод тут,
лети сюди…
І царськи вговтаєш; і відкладеш
мені – мої меди…
Хто з єгиптян останній раз
до Тебе так ходив?
А солод! – ринви не поможуть сонцю втечам.
Хіба що булькать в землях краще колотнечам!
Солод! – та що Ти б’єш? –
на плечах
і поміж плечі…
Я ж все одно на нове місце долітав!!..
що знав хто – ще не знав,
читав хто – не читав…
Чого б хто янгола питав? –
П’ють творчість – як у всі кінці!
ти, янголе, і ризикуй,
доєднуй перельоти і дольоти…
П’янить любов, чекай: а хто тут
проти солоду? чи Бога проти?
Ти, янголе, коли ще чув таке? –
Сюди не можна, заборонено гірке…
Гірке – збирає! Бога ради:
хто хоче зцілюватись – нехай вип’є правди!..
Коли хто правду знав й згори
й зі споду?
Лети, кидай; люби Бога, люби!
душі ;– лише солодкий путь, свобода! –
Великій пасіці лиш Бог господар…
І Богу догоджу:
й премудро Ти: ось чуєш де?–
лети сюди…
Й всміхнешся, й прикладеш
мені до серця вічнії меди…
О Царське Серце, ясновидіння й свобода…
Дивлюсь на землю:
тертка, тертка й тертка…
І царств на трьох враховано розлив…
Кого б я на землі тут утвердив?..
26.07.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799253
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2018
1
Христос по серце вийняв
в незворушність,
По нижні ребра:
і – теплінь Христа…
Шкребуться пильно знизу
сумні душі
За харч гуртовий
в животах.
2
Відринься тих
й брини-брини,
струно,
струною чистоти.
І дум
шалений подих стих
іду
на струнах чистоти
І місяць є
зате мов сміх
приструнчений
у чистоті
Бринить під ріками –
верба! –
чи то не музика хіба??
От Бог –
а от і він, поріг,
це перехрестя всіх доріг.
І росяний
заплакав лик:
що вдень кривлятися
навик…
3
Плід
взятий в руки
сочиться –
бо геть спілий плід!
Птиця
поранена –
сочиться кров’ю:
серцем –
аби то душа
так сочилась
любов’ю –
і напувала любов’ю весь світ!!
Жертва святих співстраждань,
співчувань
і поранень любов’ю –
все одкривається в правді
Христовою кров’ю!..
Бог –
й не схибнуся:
мов цвяхом
струною у серці веду
веду знов:
пущено воду
пущено сік
пущено кров
пущено жертву безкровну
у небо –
святую Любов!
4
Бронзові
жуки
на гарячовогненному
жовтоквітті!
Яку доклали ще службу
до тіла Ісуса Христа? –
Хто до неба підняв вас
в безконечній любові річці?
Боголюдина – й мета Духа проста.
З Батьком разом і незлиянно: вас
Бог взяв згори.
І всяк став – Гора:
І всяк – дух любові,
і любові пора! –
Муххамад прийде до Гори…
Холодні жуки
на жовтогарячій городній квітці!
Любов – й не схибнуся:
Гробом Господнім
в осерді сердець веде
знов:
пущено воду
пущено кров
пущено жертву безкровну
у небо –
святую Любов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799252
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2018
Хто з бадьорістю виходить із лісу—
Хвіст іззаду —в машину його —
і в місто:
А бадьорість —
назад повертає до лісу...
Йдуть із неба з зірками
майстри з світла
і з повітря майстри!! —
їх стріча непривітність...
Йдуть і слова майстри — та...
неприсутність світу.
Від Бог-Слова тут слово правдиве:
Але ж в місті
один другого не розуміють...
Є Архангел — Присутність Любови до Діви!
І Присутність всіх творить.
Бо без світла не вміють.
Гавриїл встромить в серце мені
вісь глибоку...
Мабуть, вилізе боком чиїмось
це божеє око,
може, й не боком,
це ж око! І трьох перших,
як було,
втянуло до верші.
Ну, ну, ну! —їм вбачалось, що
світ розуміли...
Ну, ну, ну! — йшли на божеє діло —
без Діви і Гавриїла...
Без Присутності —згинули б:
один одного не розуміли...
27.07.2007,
Собор Архангела Гавриїла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799170
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.07.2018
Скачіть, кургани! на полях верхи —
галопом,—
На крупи — лава сонць сторчма
спадає:
Як вірний, будь з Христом в полях
потопу;
Доля додому їх, дванадцятьох, вертає!
О вирок!! і Петра вниз головою,—
Фому — на спис, Андрія — довгеє
розп’яття:
Святі — хотіли більше мучитися,
браття!!!..
і в горлі ми не душимось —
сльозою...
Хребти!
гаком ударені
в ребро,
мечами в спину...
І обертались — навернути вбивць...
привітні...
Направлені в спасіння
долі й світу, —
І улягали — у Вітця тканину!!
Скачіть, кургани, на сонцях верхи
галопом —
У небо слава всесвіту впадає;
Доля додому їх, дванадцятьох,
вертає!!
Хто вірний — будь з Христом.
Вселенська йде утопія.
13.07.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799169
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.07.2018
«Не буди, не хвилюй нас», –
так просять нині, як і в совєтах…
Яка це мова!
Яка поезія! й незла!
Який розмашище!! –
Страшна божественність
в апостола Павла…
Ріка ума!!! Ріка,
що загадкова, – поверху джунглів!
На п’яти-шести материках.
Ах ти…
акхи, акха, завул –
лабла:
Ніхто й не зна апостола Павла…
Сказати гади не дають!
Акхи!! завул – лабла!..
Ця акваторія…
Тут просто вершки із села! –
на главах міст…
Сумна після Павла
в ума історія.
Читати – ще не значить Павла знати…
Бо Павла треба обіймати:
Як Бога – прямо знати!
Ох дух! ох, це вселюдський Гладіатор…
Крутий…
на задні лапки стали б
в Ефесі гладіатори і звірі…
То, кажете, ви є у правій вірі??
А духом – Дух?.. А щоб одклеїлися вуха!!
А бахнути – й стволом до ніздрі дать понюхать?..
А я?
Та цирком – біжать геть
від мене, в холуях,
Читателі!
Картатиму, ох і картатиму!!
Лиш Павло – лагідно картатиме:
бо я ще не доріс Павла.
І потім, він залишив Феклу, –
Не гоже ніжність – на війну,
й війні…
Ох, не кажіть нічого у цім сні:
Бо сам пройдусь по всіх –
губогармошкою й протектором:
І застрибаєте тож Богу і мені!
У цьому безперервнім сні…
І бачу: всі на задні лапки стали:
В Римі, в Ефесі – і курці, і звірі.
Паліть!!
Нобеліанти – ці проти Павла!!
акхи, акха, о да! лабла…
Бо в небо підкида – у повну віру!!! –
Раби! Від вас найкрасивіша –
Фекла –
услід йому в святі
зійшла…
Вже мусила, й зійшла.
12.02.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2018
Господар нас переносить до раю...
Ріко Любові, нерушна і щира,
величне сяйво
між збуреним миром
і берегом, що його впокоряє...
Господар — Петро, апостол —
чи не впізнаєш?!
Стаю дуже спокійно-смирним.
Тримати ключі Неба, вогненного Раю
З херувимами й серафимами —
якого це спокою треба!!
В грудях Духа Вогненного данність —
творчість сонць!!
поєднальність в Небі!
Ріко Любові, початок твій — Ісус
найсолодший і найтихіший...
Приходять до ріки,
насолодитись і помолитись —
джерелу шелестом
найлагіднішим — Найлагіднішому...
Смиренно-смиренно
апостол Петро помолився за мене...
тут відчув я : тихо щасливі хвалять —
хвалять Ісуса смиренням в смиренні...
Петре! щасливий Симоне, ти —
Божественний геній...
31.01.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799043
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.07.2018
Апостоле первоверховний Павле,
Сонце м’яке сліпуче! —
В Ім’я Отця і Сина і Духа Святого,
Сліпучого і Співучого!
Бачу: огненного люблячого лева,
Що добром переповнює
Все, що розумно співуче!!
Розум і сонце — тіням
життя пустелі;
Обранець Христа — Ісуса любові;
З Тройці — спасіння надутим
еллінам,
Сад змісту сонцеголовим!
Радуюсь! радуюсь! — ледь не трісну! —
Що ти вміщуєш в святе слово основи!
Весь — рано півучий, рішучий!..
Тройці Святій слава!! І — Слову!!
Глава царська усіляких свобод!!
Конче радісна правда!
Ти — моя радість!! Найповніша і
найсильніша світляна обійм!..
Бути б! — світла насолода;
аніж ходити —
в нижчих облавах;
Сонце сліпуче, апостоле верховний Павле!!!
Поете мій!!
Тіні тяпнуть —
теплі бродять з августійшого Безуму —
Так хочуть граблями дістатись
і прискородити:
Хвала і єсть, родючий на брилах,
Улюлюканий
акаючими — Розуму,
високородними.
Вірують! — а душі скриплять інколи
На зцілену недосяжну зародистість...
Сказав: Ісусів апостол суті
На «майбуття» основа!!
Проговорився:
Щось з’єднує: з твоєю присутністю
Не можуть стати попереду слова...
Давай глибше мовчатиму...
Будьмо уважні:
Земна тінь прикривала —
щоб з тобою не бачитись...
Не так просто: виходити з безуму —
в Божественний Безум:
Є Павло! — нема крезів,
сміху багатств — над крезами.
І Тройці слава!
Апостоле первоверховний Павле!!!
27.01.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798924
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.07.2018