« Осінь, осінь,
в гаю твоєму не співає соловей...»
Переспів
Яворина у моїм вікні
розіп’ята. Кроною густою
синя осінь сяє у вогні
на коні із гривою рудою.
І летять як навіжені дні,
вечори і ночі... за водою
плине ранок і, само собою,
будить як до бою на війні.
Та у келії моїй ще тихо.
Вітер не розгойдує Дунай,
мирні сни переглядає край
і, здається, що приспали лихо,
ніби сяє райдуга індиго
у чужій Вітчизні Österreich.
