В той час, коли птахи збиралися в зграї,
Побачила очі маленької Таї,
В юрбі дітлахів в ті часи метушливі,
Ті очі були і серйозні й щасливі.
Уважні й допитливі,… що ще казати?
Дитятко дар мало й хотіло співати…
І так дні за днями, невпинно минали,
Разом щось нове ми щораз відкривали,
То хвилі мелодій піснями кружляли,
То голосу тембри, як квіти буяли,
То горло хрипіло у люті морози,
То ноти високі душили вмить сльози.
То нові пісні, а то танці шалені,
То перші тріумфи і квіти на сцені,
На літо - каре, кучері водоспадом,
І оплески в залі закутують градом.
Отак рік за роком у вись відлетіли,
Та очі весь час в Таї щастям горіли.
Тепер вона леді - доросла, красива,
А голос її як стихія, як злива,
І ним вона кожного душу торкає,
То подих тремтить, то сльоза опікає,
То кутає ніжністю, пристрастю вабить,
То серце без дотику голосом чавить.
Здається, коли Тая пісню співає,
Навколо реальність на мить затихає.
Вже впевнений погляд і горда постава,
І образ… що пісня – то нова вистава.
Граційні й легкі її жести і рухи,
Чарівними стали у голосу звуки.
Птахи перелітні над поглядом вії…
Хай завжди збуваються всі твої мрії,
Хай буде прямою життєва дорога
Співати пісень – це дарунок від Бога.
