Осінній холодний вечір.
Вітер вимітає їй всі думки про нього,
А він тим часом запалює свічку
Чекаючи в гості романтичну хворобу.
Їй голодно.
Вона німіє від втечі,
Від того,що нарешті знайшла дорогу
Змогла правильно користуватись курсивом,
Замінивши антоніми на синоніми.
Її морозить.
Вона відходить від коми,
Кружляючи з листям танго полегши.
Радіючи від усвідомлення того-
Сьогодні без нього.
Сьогодні не палимо рештки.
А він знає-вони більше ніколи.
І це не осінь,а він.
Його не вміння й супротив.
Й затамувавши подих,він гасить ґніт спроби
Знаючи,для них це була однокінцева рулетка.
