Зрештою, то хвиля смутку й злості
Мимоволі хтось до когось в гості,
А потім швиденько додому спіши
Капці по дорозі дивись не згуби
Насправді, через рік такого не буде
Двадцять четвертий знову не забуде
Нас на пероні у своєму вагоні
Читай, що пишуть у "Фараоні"
Переграти, зрозуміти, захотіти
Кожен може, сидячи, хихотіти
Дивитись на себе в дзеркало збоку
Перераховувати протоптані кроки
Мода на модні ті попередні слова,
Що заховалися у два мої вірша,
Виходить на волю без пароля
І дзеркальні числа серед поля
Розсипає доля під назвою роки.
Припудрені збрехливі щоки
Мають мороки, бо мусять читати
Те, що ксьондзові не тре' шептати.
Зрештою, розслабтеся просто
Це лиш слова так щиро-гостро
Насправді, як казала моя подруга:
Хвіст пістолетом і в позитив смуга!
