Розквітнула жоржина серед літа,
І серпень зустрічає у красі,
Не стала осені чекати, як то звикли.
Все поспішає, бо такі часи.
Зсихають пелюстки в пекельнім сонці,
І не рятує найсильніший дощ.
Що бережно колись тримав в долонях,
Прилипне пилом скоро до підошв.
Так і з моїми стало почуттями.
Раптово виникли і з жалем ген підуть.
Та б не хотілось, щоб добро між нами
З часом спотворилось на сварок бруд.
