Птахи злітали в небо від котів,
Долаючи умить земне тяжіння,
Я з заздрістю дивилась на птахів,
Літати не було ні крил, ні вміння.
Бо у полоні грошових бігів,
Точило душу відчуття не рідко,
Що, як рабі смертельних ланцюгів,
Їй повзати і боляче і гидко.
Душі молитва в небо, ніби птах,
Земне тяжіння подолав, злетіла:
Забрав із серця щоби біль і страх
Творець світів, життя, душі і тіла.
І впевнилась: хто просить, тим дають,
Бо, як жебрак, Христа відчула милість,
Хто душу від гріха звільнив мою,
А разом і гріха тяжіння - силу.
Від заздрості птахам зцілив Христос,
Бо крила дав душі, щоб в рай літати,
Не замінити щоб життя на крос,
А вміння Боже - "я люблю" придбати!
Любові Дух, що душу окрилив,
Ніби жебрак, я у Христа просила,
Вогонь любові щоби запалив,
Що зберігає вічно душам крила!
####################
Уж не завидую я птицам
На птиц я с завистью смотрела,-
Как овладеть УМЕНЬЕМ мне таким,
Чтоб в высь счастливую взлетела,
Земному притяженью вопреки?
И вдруг поняла, если хочешь летать,
Коль ползать противно и больно,
То можно, как птице, крылатою стать,
Душой повенчавшись с любовью.
Уж не завидую я птицам,
Как вещий сон, сбылась моя мечта:
Хочу Христу я поклониться,
Кто силу дал душе - крылатой стать!
Свой Дух всемогущей и вечной любви
Вдохнул в мою душу Всевышний,
Чтоб сердцу тем Храмом Божественным быть,
В котором любовью всё дышит.
Как птица, с сердцем окрыленным
Парю в тех чувствах - вечно молодых,
Что позволяют жить влюблённо
Средь юных лет, и среди лет седых.
Спасибо Творцу, что душою парю
В просторах счастливых и вечных,
Спасибо за то, что глагол «я люблю»
Стал действием главным сердечным!
ID:
989987
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Філософський
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.07.2023 11:16:32
© дата внесення змiн: 23.01.2025 16:45:52
автор: Ведомая любовью
Вкажіть причину вашої скарги
|
