І ти будеш сидіти біля розтоптаної печі,
Намагаючись укутати так свої кістки,
Й заспокоїти цим душу вибиту з зв'язку,
поки я блукатиму у відчаї коло мосту.
Шукаючи там прихисток від чужих манер
і рятуючи тебе від голоду згубних очей...
Та проходить рік цих тяжких спроб...
Твоє тіло вже розїджене після мурах й незграбних мук,
І не маючи змоги тебе поховати,
Сиджу коло тебе,закриваючи рани гіркими сльозами
І молюсь Богу,щоб дав тобі спокій,
а собі лиш хочу витримки і помсти святої!
