Він бере мою течію у руки,
Охоплюючи кожен її край.
Завдаючи цим приємного болю
І заспокоюючи новий ураган.
Він збирає після нього кожну сльозу,
Аби вона не перетворилася в зливу
Вбираючи її повністю в свою залізну броню
І заколисує,щоб вона притихла.
Він знаходить момент і час
Будить кожну заціпенівшу клітину,
Вигріваючи її у своїх пісках
А сам намагається приборкати причину.
