Життя молодих дівчат завирувало з новою силою!
Тепер вони бігали по всіх бібліотеках міста, а в гуртожитку сиділи до півночі, обіклавшись літературою з історії. Бо вступний іспит з історії – був першим і головним.
Читали і перечитували, конспектували і старалися запам’ятати основні дати і події. Дівчата не мали навіть приблизного переліку питань екзаменаційних білетів. У їх головах не вміщалися різні пленуми, зї’зди партії, історичні дати та діячі…
Крім історії, вступними екзаменами були українська мова і література, та іноземна мова.
Якщо істипу з історії дівчата боялися, то іноземної мови майже не знали.
Ну кому із учнів у сільській школі, думалося, що пройде якихось шість- сім років і доведеться здавати екзамен з іноземної мови? Але… направлення на навчання ми отримали, отже - вперед! Як у поговірці – взявся за роботу, то доведи її до логічного завершення!
Харків зустрів дівчат якось сумбурно: з однієї сторони – велике студентське місто цікавило своєю новизною, з другої – височезні півтора-двохметрові забори
приватного сектора вводили нас в шок… Вперше побачили їх тут, у Харкові, з написами і фотографіями, що в дворі злий пес, шукаючи житло на період вступних іспитів.
І скрізь - російська мова…
Екзамен з історії дівчата здали на трійки… Врятувала їх рідна мова і література, яку добре знали. Коли дійшли до екзамену з іноземної, то часу на підготовку залишилося обмаль. Дві ночі та один день… Аня готувалася до екзамену з німецької, Надійка – з англійської. Старалися підбирати простенькі тексти на вільні теми, типу «Моя сім’я», «Моє місто» і тому подібне…
Аня, одержавши двійку з німецької, вже пакувала речі в дорогу додому… Надійка теж збиралася це робити, але наполегливість Ані (вона заявила, що побуде з подругою) додала їй сміливості. На другий день дівчата пішли разом в інститут, і Аня буквально запхнула Надійку в аудиторію, де проходив екзамен…
Історію про екзамен з англійської мови, Надія Михайлівна часто розповідає молоді, багатьом абітурієнтам і студентам.
- Заходжу в аудиторію ні жива, ні мертва… Витягнула білет… Перше питання – прочитати і перекласти з англійської політичний текст із газети, яку дає сам екзаменатор. Друге – розповісти англійською про свою сім’ю. На підготовку до другого питання, звісно, часу не залишилося, так як «зависла» на першому… Ледве четверту частину політичного тексту переклала, як екзаменатор запитує, чи вже готова відповідати… Воно й зрозуміло: час обідній, всі трохи втомилися, і залишилося нас з групи троє останніх по списку.
Починаю читати текст. Екзаменатор не витримує:
- Яку мову ви вивчали в школі? – запитує мене.
- Англійську,- відповідаю…
- Чому тоді читаєте німецько–англійською?
- Так вчили у сільській школі…
На друге питання намагалася щось відповідати, але ж знову заважає та німецька мова... Тоді екзаменатор, листаючи журнал, каже:
- Поставлю Вам двійку - не поступите, трійку - у Вас ще навіть зайвий прохідний бал буде…
Так як для вступу в інститут потрібно було набрати 19 балів, а в мене по трьох екзаменах було вже 12 і 4.7 бали зі шкільних предметів, які враховувалися при вступі, то, дійсно, так і було… І тут я згадала слова Вчительки про те, що доля сміливих любить…
- Прошу Вас, будь-ласка, запитайте мене щось на вільну тему!
Екзаменатор запитувала, я старалася відповідати англійсько-німецькою…
Потім екзаменатор каже:
- Поставлю Вам за наполегливість трійку, але запам’ятайте: якщо попадете в мою групу, то англійську знатимете добре.
Коротко кажучи, то ми були двоє шоковані. Екзаменатор – від моїх знань, а я - відкриттям, що читаю англійський текст двома мовами. У школі мала тверду четвірку з англійської…
Надійка, одержавши трійку з англійської, провела подругу на поїзд. Домовилися, що Аня через рік обов’язково приїде поступати, а сама залишилася в інституті відробляти двотижневу практику.
Харківський юридичний інститут середини вісімдесятих років – храм науки всієї України. На тодішні роки він єдиний проводив підготовку спеціалістів усіх напрямків правознавства. Тільки в Київському та Одеському університетах були на той час юридичні факультети.
Для вступників на денне навчання, крім екзаменів, обов’язковими були стаж роботи не менше двох років, і вік - не старше тридцяти п’яти років.
Так з вересня тисяча дев’ятсот сімдесят сьомого року розпочалося Надійчине студентське життя.
- Не скажу, що воно було безтурботним для мене, особливо перший курс – згадує Надія. Важким був перший рік навчання, фізично і морально. Я ж працювала на будівництві, а це постійна робота на ногах, а тут, сидячи більшість часу за партою, не могла довго звикнути. Боліли спина і ноги. Майже весь час доводилося сидіти, конспектуючи та підбираючи літературу до занять… Томи літератури не вміщалися в мій портфель…
Згодом стали ми розумнішими - допомогли старшокурсники. Вони давали в користування свої конспекти із загальних предметів. Зразу з'явилося більше вільного часу. Не потрібно було перечитувати важких томів класиків марксизму- ленінізму, виписуючи цитати з їх томів. Ми «добросовісно переписували» у старшокурсників уже законспектовані твори. Навчатися стало веселіше!
Приїхавши після першої сесії додому, побачила на практиці, як швидко міняються деякі люди. Ті, що раніше робили вигляд, що мене не помічали, почали активно цікавитися моїм особистим життям і навчанням.
Дві мої найдорожчі людини - Мама і Вчителька дійсно світилися щастям…
Єдине, що встигла тоді зробити доброго для подруги Ані, то передала перелік питань до екзамену з історії, щоб вона готувалася до вступу, не забиваючи собі голову всякою непотрібною літературою.
Після зимових канікул додалися нові предмети, в тому числі англійська мова. Нашу групу, як і всі інші, розділили на дві підгрупи. У сильнішій підгрупі – студенти, які здали вступний екзамен на 4-5 балів. Я ж, у слабшій… І що найцікавіше - у нашій підгрупі викладач, якій я здавала вступний іспит. Не знаю, чи запам’ятала вона, як я читала англійський текст німецькою мовою і наш діалог. Напевне, що ні, але її людяність, доброту, я запам’ятала на все життя…
І добре знала англійську мову, яку два роки викладала в нашій підгрупі Лариса Олександрівна.
В. Ф. – 25.03.2023
ID:
984297
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.05.2023 20:55:29
© дата внесення змiн: 27.09.2023 21:24:55
автор: Веселенька Дачниця
Вкажіть причину вашої скарги
|
Сердечно дякую. Завжди Вам рада 
Мені дуже приємний Ваш відгук. 
Щиро вдячна і завжди рада нашим зустрічам 
Цікаво, а що ж буде далі? 
цікавим 
