На перехресті чотирьох доріг,
мов на мішені, козак вбитий ліг.
Очі заплющив, шапку ізронив.
Шаблю під себе криваву підстелив.
Дивиться небо, дивляться світи,
як спить козак той; ліс не шелестить.
Хмари проходять, дивлячись униз:
до землі своєї той козак приріс.
На перехресті під прицілом куль
довго він бився, ношу ніс важку.
Мов на мішені, мовби на хресті,
він спочиває, бачить сни святі.
Тут закінчилась доля молода.
Душа ізлилась із тіла, як вода.
Тихо сивіє батько, а в саду
соловей вітає пору золоту.
У перехресті безлічі доріг
воїн безсмертний без числа поліг.
Славі вклонившись, зрозуміє син:
це задля нього й воскресає він.
09.04.2023.
