Коли твої блискуче сяйво Охоронця
не огортає більше кришталеві сни,
її портрети виникають наче сонця
в холоднім космосі тривалої весни.
На тих портретах свіжі Дарницькі квартали,
на тих портретах очі ніжні й вольові.
Там, посміхаючись, світанки дні гортали,
на підвіконні стигли квіти польові,
такі розхристані, тоді — ще передчасні,
живились водами жовтневої журби.
Яка мораль, які байки (тоді ще — басні)?
Іди світ за очі та серце загуби!
Є в парубочому коханні певний сором,
бо кожен парубок по-своєму поет.
Але подумаєш про це, як стукне сорок,
а поки — сонця в чорнім дзеркалі портрет.
