Одиноко живе старий батько
Так, немов одинокий лелека,
Йому треба в житті небагато,
Син щоб в гості заїхав з далека.
Залишивсь одиноким давно він
Дорога йому пам*ять дружини,
У житті світять сонцем для нього,
Лиш онуки, невістки й два сина.
Він побачив онука й радіє,
І стає уже сонячно в хаті,
Зустріч ця йому серденько гріє,
Удалось разом сум подолати.
Навіть голос із слухавки синів
Коли радо він вранці почує,
Додає на весь день йому сили,
Всі старечі хвороби лікує.
Забува за хвороби і болі,
Ніби з пліч груз років своїх зкинув,
А ночами він Господа молить,
За дітей і за неньку-Вкраїну.
Він не просить у Бога багато,
Бо не хоче гнівити він Бога,
Внуків щоб на руках потримати,
І нарешті прийшла Перемога.
