(художній переклад)
Неба сотні очей, серед темних ночей,
Свідки всіх наших вад, та немає в них зрад,
Чи сніжинки летять, а чи краплі води,
Тільки небо лише поруч нас назавжди.
Там хмарин острови, там хмарин паруси,
Там всі наші слова і близькі голоси.
Ні кохання, ні бід нам ніяк не втаїть,
Ми - навпроти, вгорі - небо лиш височить.
ПРИСПІВ:
Синє небо зоряне, зорепадом зоране,
Хмарами устелене, вітром не приборкане,
Темне порожнечею, кришталем бездонності,
І моєю втечею із глибин самотності.
Звідки сонце встає, лиш підказку зловіть,
Бо на все відповість небо нам мимохідь,
Тільки зло і добро в неба на терезах,
Якщо небо в душі – то і небо в очах.
ПРИСПІВ
Пам’ятає воно нас в обличчя усіх,
Як безвихідь у вас, покаяння за гріх,
Чи чекаємо знов у житті ми чудес,
То підводимо погляд усі до небес.
ПРИСПІВ:
ОРИГІНАЛ:
Небо
(из репертуара Стеллы Джанни)
Небо тысячей глаз сверху смотрит на нас,
Только небо одно никого не предаст,
Снег ли с неба летит, льет ли с неба вода,
Только небо с тобой, лишь оно – навсегда.
Облаков острова, облаков паруса,
Там – все наши слова, там – друзей голоса,
Ни любви, ни беды, ничего не тая,
Мы напротив всегда, это небо и я.
ПРИПЕВ:
Синее, бездонное, чистое, высокое,
Черное, холодное, гордое, жестокое,
Звездное, колючее, близкое, далекое,Ветреное, вечное.
Одинокое.
Где мы встретим рассвет - знает небо одно,
И ответы найти никому не дано,
Только зло и добро у него на весах,
Если небо в душе, значит, небо в глазах.
Припев
Помнит небо в лицо на земле этой всех.
Если выхода нет – каждый смотрит наверх.
Пусть сгорают мосты у меня за спиной,
Но не встанет никто между небом и мной.
