Карамельна ,солона, з корицею,
Розпідпушені ,збиті вершки…
Неймовірною ще таємницею
Тануть кавові ці бульбашки.
Познайомилась з ними в дорозі я,
Насолода ,хай світ зачекає…
Вони згладили сталу апорію*,
Що не тільки крізь мене блукає…
Манить,кличе,легенько спокушує,
Темно-бежево-чорний напій,
Підбадьорює,дещо зворушує
Філіжанка приглушених мрій…
Неймовірною ще таємницею
Тануть кавові ці бульбашки,
Карамельна,солона з корицею
Й розпідпушені збиті вершки.
*Апо́рія (грец. απορια — безвихідь) — за формальною логікою —
ускладнення в міркуванні, яке здається непереборним.
Смачно зранку не тільки прочитати, а й випити чашечку кави. 
Чудово, Валентино! 
особливо "розпідпушені" вершки ! Дякую 
