хвилями напливає
вкриває пилом письмовий стіл
ця хвороба листів
паперова пласка недуга
і ламкі недописані вірші
чорніють
мов сухостій
все що можеш
не можеш
вимовити про друга
знову й знову розпочинаєш
і вкотре зі слова
був
хто назавжди пішов
час теперішній взяв з собою
ніби рвучко напнув
поміж вами
цупку габу
так
що кожного з вас
не лишилося
за габою
