В окопах українці підгодовують мишей,
А москалі - собак шукають зжерти.
Солдати наші женуть як подалі смерть,
В них - мріють за чергового царя померти.
Ми ніби на одній Землі,
А наче живемо у паралельні світі.
Плітуть сітки й співають наші школярі,
В Росії змалечку їх учать як убити.
Потворна маса руської чуми
Л'айном смердючим землю затопила,
І ми молімося, щоб нам дістало сил,
Аби цей гній назад додому змило.
Новий стрічаймо тиждень на війні
В цей сонячний серпневий ранок,
Над ворогом сміємось, як наші пращури,
Що кидались у герць - кривавий танок.
Щасливим є народ, що береже
І власну гідність, і жадання волі.
Як сонце завжди темінь розжене,
Так і на нас чекає добра доля!
