За ким плаче небо так гірко ,так часто,
Коли теплий серпень і літа пора?
За тими,що гинуть в боях передчасно,
Яких не шкодує південна жара.
За ким плаче небо нестримно,як в осінь,
І грім так гримить,що здригнулась земля?
Це плаче матуся ,сивіє волосся,
А грім...він від звістки страшної здаля.
Як це пережити і як далі жити?
Не бачити хмари,коли їх нема,
І далі життя й все навколо любити?
Грими ,розливайся,південна гроза!
12.08.22
