Ці милі дівчатка більше 100 років тому народилися і жили у Гнідинцях. Їхня заможна і працьовита родина – це власники будинку в якому у ХХ ст. функціонувала школа «семилітка». Так сталося, що в період політики «розкуркулення», родині дивом вдалося виїхати за межі України в Сухумі живими та здоровими, в той час коли понад 60 гнідинських родин трударів («куркулів») були заслані до Сибіру, або депортовані світ за очі.
У 1923-1924 р.р. наймолодша з сестер Катя писала дитячого щоденника, рукопис якого, дивом зберігся, а у 2014 р. за межами України була видана книга-дослідження. У ній факти написані десятирычною гнідинчанкою намагалися дослідити у архівах, під час експедиції по місцях згаданих у щоденнику та у спогадах родичів та знавців історії рідного краю.
Зі сторінок щоденника відомо, що родина Телухів була заможною, бо невтомно працювали діти і дорослі на баштані, на пасіці, тримали худобу, а допомагали їм двоє робітників. Крім того їх подвір’я було уквітчане клумбами з різноманітними рослинами, та бузком, а головною окрасою -була пара павичів, яких пасла Катя. Телухи були віруючими і щонеділі ходили до церкви. Відповідально ставилися до освіти дочок: навчання дівчатка здобули у місцевої вчительки Антоновської Ніни Митрофанівни, а далі навчалися у Чорнухах. В дитячих записах зустрічаються прізвища предків-гнідинчан: Оніщенко, Панасенко, Хідченко…
Саме прочитання таких книг, вивчення архівних документів оживляє історію рідного села та допомагає зрозуміти унікальність і самобутність рідного краю.
P.S. Щиро дякую Міщенко Наталії Іванівні за люб’язно надану книгу «ПРО КАТЮ ТЕЛУХ» по страницам дневника украинской девочки из села Гнединцы Полтавской губернии»