Тепла літня тиша, цвітом липа дише,
Аромат солодкий огортає все,
Тільки вітер лише, гілочки колише,
І п’янке цвітіння ген у даль несе.
Вітер, в своїх справах, пробіжить у травах,
Між дубів старезних, мов шука гриби,
Блискотять в отавах, сяючих загравах,
Бжділки, що збирають із квіток скарби.
Вуликів рядочки, працьовиті дочки,
До своїх хатинок все несуть нектар,
Облетять квіточки, вишиють сорочки,
Воском і медами – буде щедрий дар.
Ближче до криниці, спіють вже суниці,
Їх боки червоні затуля трава,
Й квіти білолиці і нема різниці:
Чи усе насправді, чи якісь дива?
Між гілок картина: неба павутина,
Хмарами сповита, чи прозора синь,
Шелестить ліщина, квітне конюшина,
Потопає червень в пахощах краси.
26.06.2022