💙💛
/ дитячі спогади /
Українська піч у давнину мала назву "кабиця".
Це відкрита літня кухня у дворі,чи у садку.
Така піч стояла і у дворі моєї бабусі.
Глиняна кабиця збирала біля себе всю родину .
Страви бабуся Василина варила не в каструлях,а у мідних,чи чавунних великих казанах.
У літню українську спеку ,і біля печі дуже жарко,все ж справжнім українським господиням нічого не страшно.Ще й жіночки тоді носили не одну юбку на талії.
Кабиця була мазана з глини і білена ,а димар високий,а з нього йшов,валив дим,наче з паровоза.
Піч на Україні- це щось священне.
Недарма,дівчата,коли йшли заміж,поклони били батькам,образам та печі.
А наречена колупала піч,допоки її не покличуть свати.
Пізніше печі клали вже з цегли і будували їх у хатах,різні: з лежанками,з грубами.
Піч слугувала предметом приготування різних страв,замість комину ,чи електроотоплення,та місцем,куди можна залізти і погрітися.
Піч з лежанкою і грубою була і в моєї бабусі Василини,в хаті,яка і досі стоїть на березі річки Базавлук.
Коли я була маленька,то часто батьки привозили мене до бабусі,а самі їхали заробляти= на картоплю.Я залазила на лежанку з бабусею і слухала її розповіді.
За часів правління М.Хрущова- у містах будували багатоповерхівки ,їх так і називали " хрущовки" .Так ось в кожній квартирі стояла піч,а у ванній кімнаті- титан,який грів воду.В підвальних приміщеннях,у сараях у кожної сім'ї були дрова.Згодом печі з титанами знищили і замінили газовими плитами.
А сьогодні,
в час,
коли йде війна,
Подумала
про таку річ:
Гарно,щоб у кожного
Була
Святиня наша
Українська піч,
Яка
Гріє,жаре,
Хліб пече,
Кому мало-
Візьміть ще!!!
19.06.2022р.
👩🦰В.Мала
💙💛
Дякую. Ваша розповідь нагадала мені про плиту на подвір'ї моєї бабусі. Піч (п'єц) був лише в хаті.А в баняках мама ще досі варить худобі в літній кухні.Ще раз дякую.
Дякую,Валю, ми з братом виросли на такій печі. Мама її розтоплювала ранком, варила там і борщі, і каші,
а ми з братом доставали їх рогачами, насипали собі у миски і їли все від душі...
