Притча про Слов'янську Берегиню. =GrafBorisfen=
/Юрий Сафроненко/
http://stihi.ru/2022/05/23/5209
Різниця менталітетів?
Гаразд!
- Наших янголочків-голубочків-яструбочків-орлів приносять ЛЕЛЕКИ,
а у капусті знайти можна тільки...
...отож-бо!
...навіть дуже гарна думка, пропущена через призму обмеженого інтелекту набуває чорно-білих фарб та втрачає колорит й шарм...
Ось приклад викладення луни від Нашої прадавньої основи - Культури Слов'яно-Аріїв з поглибленим біоенергетичним алалізом...
ПРИТЧА О МУДРОЙ ЖЕНЕ
Жил когда-то один крестьянин. Однажды приболел он и не смог вовремя собрать урожай в своем саду. Много яблок погнило. Но делать нечего.
А не продав урожай, семья не выживет.
А потому собрал крестьянин все гнилье в телегу и собрался на рынок продавать. Благословила его любящая жена и сказала, что все будет хорошо. С тем крестьянин и поехал.
И вот по дороге встречается ему купец. И видит, что едет крестьянин по дороге на рынок, а его телега полна гнилых яблок.
Подивился купец и говорит:
- Что же ты, дурень, делаешь? Везешь на рынок гнилые яблоки, у тебя же их никто не купит!
- Да знаю, купец, - отвечает крестьянин. - Только вот делать нечего, продать надо, а то погибнем мы с женой.
- Да-а-а, вот попадет тебе от жены, когда ты ни с чем с рынка вернешься. С потрохами съест!
- О, купец, за это не беспокойся. Жена у меня золотая. Она меня любым любит и принимает.
- А вот такого не бывает, мужик! - отвечает купец.
- Еще как бывает! Золотая у меня жена!
Тогда купец предложил поспорить:
- Вот давай поспорим. Сейчас мы возвращаемся к тебе домой и говорим, что яблоки гнилые и их никто не купил, и что жить зимой будет не на что. Если твоя жена действительно такая, как ты говоришь, то ты выиграл - я тебе отдам вот этот кошель с золотом, не на одну зиму хватит. А если окажется, что ты врешь, и твоя жена учинит тебе скандал, то я выиграл и заберу твою лошадь с телегой. По рукам?
- По рукам!
И вот вернулись они к крестьянину домой. С порога он расстроенный говорит жене:
- Жена, беда! Не продал яблоки! Плохо зимой будет!
- Что ты, милый. О чем ты говоришь. Ты вернулся, и то хорошо. Да еще и гость с тобой. То-то радость! Проходите, устали поди с дороги и проголодались? Сейчас умыться подам и на стол накрою. Отдохнете и покушаете.
И вот она быстренько несет кувшин с водой, чтоб умыться, полотенце подает, за стол сажает. Дивится купец, но про себя думает, что это цирк при постороннем. Думает: "Побуду здесь подольше, она обязательно сорвется!" И вот сидят они за столом, жена крестьянина за ними ухаживает, вся светится от радости, а купец время от времени все разговор переводит на не проданный урожай, да как они зиму жить будут.
А жена крестьянина все время ему отвечает:
- Все устроится как-нибудь, проживем! Сейчас главное, чтобы мужу и гостю хорошо было.
Дивится купец еще больше. Долго они так сидели. В конце концов, купец понял, что проиграл спор.
Достает свой кошель и говорит:
- Да, многое я повидал на этом свете, но таких золотых жен, как у тебя не видел. Прав ты был. Вот твои деньги и живите счастливо! С тем и откланялся.
Вот для мужчин и наука - любовь и прощение женщины чудеса творят.
Энергетика женщины так устроена, что она способна одной силой своей мысли исправить любую ошибку мужчины, даже роковую. Способна сделать так, чтобы он вернулся живым с войны, даже если все считают, что это невозможно. Женщина способна предсказывать и подсказывать мужчине правильный выход и правильное решение.
И еще на многое способна женщина, чего мужчине и не снилось.
И единственная сила, которая раскрывает в женщине все эти потрясающие возможности - это Любовь.
/мережа/
===
Начеб-то з першого погляду усе гаразд й начеб-то дуже повчальна казка, але! - тепер з моїми ремарками... се те, що я почуваю між строчечками...
ПРИТЧА О МУДРОЙ ЖЕНЕ
Жил когда-то один крестьянин.
/один! - се вже провокація, бо мова піде ЗА ПОДРУЖЖЯ!/
Однажды приболел он и не смог вовремя собрать урожай в своем саду.
/тут знову за бобиля! а зібрати яблука МОЖЕ Й ДРУЖИНА!/
Много яблок погнило. Но делать нечего. А, не продав урожай, семья не выживет.
/о, а отут ВЖЕ СІМ'Я! А шо, до цього сім'я була безпорадна, коли батько занедужав?/
А потому собрал крестьянин все гнилье в телегу и собрался на рынок продавать. Благословила его любящая жена и сказала, что все будет хорошо. С тем крестьянин и поехал.
/тут з'являєцця дружина, яка тільки благословити вміє, а яблука збирати СВОЄЧАСНО не вміє! Доречи тут невеличка підстава-пастка про церковну мафію... якесь там блогословлєніє.../
И вот по дороге встречается ему купец. И видит, что едет крестьянин по дороге на рынок, а его телега полна гнилых яблок.
/доречи теле-га, но-га, доро-га, ГА - се рух!, а Наш образ ВІЗ -набагато об'ємніший... се для тих, хто почуває!/
Подивился купец и говорит:
- Что же ты, дурень, делаешь? Везешь на рынок гнилые яблоки, у тебя же их никто не купит!
/о - вже дурнем обізвав!/
- Да знаю, купец, - отвечает крестьянин. - Только вот делать нечего, продать надо, а то погибнем мы с женой.
/зараз вже аж 3 халепи у одному реченні! Дєлать НЄЧЄВА, ПОГИБНЄМ ми з женой... третю не називаю - додумайтеся самі.../
- Да-а-а, вот попадет тебе от жены, когда ты ни с чем с рынка вернешься. С потрохами съест!
/є різниця - ринок та базар! Яка - дотумкайте самі!/
- О, купец, за это не беспокойся. Жена у меня золотая. Она меня любым любит и принимает.
/оце речення - суцільна халепа!/
- А вот такого не бывает, мужик! - отвечает купец.
- Еще как бывает! Золотая у меня жена!
Тогда купец предложил поспорить:
- Вот давай поспорим. Сейчас мы возвращаемся к тебе домой и говорим, что яблоки гнилые и их никто не купил, и что жить зимой будет не на что. Если твоя жена действительно такая, как ты говоришь, то ты выиграл - я тебе отдам вот этот кошель с золотом, не на одну зиму хватит. А если окажется, что ты врешь, и твоя жена учинит тебе скандал, то я выиграл и заберу твою лошадь с телегой. По рукам?
- По рукам!
И вот вернулись они к крестьянину домой. С порога он расстроенный говорит жене:
- Жена, беда! Не продал яблоки! Плохо зимой будет!
/тут -негаразд, а біда -се інше!/
- Что ты, милый. О чем ты говоришь. Ты вернулся, и то хорошо. Да еще и гость с тобой. То-то радость!
/оце одна головна правильна думка, на якій тримаецця уся розповідь!/
Проходите, устали, поди, с дороги и проголодались? Сейчас умыться подам и на стол накрою. Отдохнете и покушаете.
/посмакуйте різницю двох слів - покушаєтє та ПОСМАКУЄТЕ!/
И вот она быстренько несет кувшин с водой, чтоб умыться, полотенце подает, за стол сажает.
/не сажает, а приглашает.../
Дивится купец, но про себя думает, что это цирк при постороннем. Думает: "Побуду здесь подольше, она обязательно сорвется!" И вот сидят они за столом, жена крестьянина за ними ухаживает, вся светится от радости, а купец время от времени все разговор переводит на не проданный урожай, да как они зиму жить будут.
А жена крестьянина все время ему отвечает:
- Все устроится как-нибудь, проживем!
/а оце САМЕ ГОЛОВНЕ ГАСЛО ІНФАНТІЛЬНОСТІ!!! Я пасивне очикування - "якнебуть", підстава-пастка! Мабуть се головна фраза, задля якої написане оце фсе для пропаганди рабства! - сидіть тихенько й чекайте на оте "якнебуть", замість Нашого Слоа'яноАрійського споконвічного - МИ ЗРОБИМО! СЕ НАША ВОЛЯ!/
Сейчас главное, чтобы мужу и гостю хорошо было.
Дивится купец еще больше. Долго они так сидели. В конце концов, купец понял, что проиграл спор.
Достает свой кошель и говорит:
- Да, многое я повидал на этом свете, но таких золотых жен, как у тебя не видел. Прав ты был. Вот твои деньги и живите счастливо! С тем и откланялся.
Вот для мужчин и наука - любовь и прощение женщины чудеса творят.
Энергетика женщины так устроена, что она способна одной силой своей мысли исправить любую ошибку мужчины, даже роковую. Способна сделать так, чтобы он вернулся живым с войны, даже если все считают, что это невозможно. Женщина способна предсказывать и подсказывать мужчине правильный выход и правильное решение.
И еще на многое способна женщина, чего мужчине и не снилось.
И единственная сила, которая раскрывает в женщине все эти потрясающие возможности - это Любовь.
/ну тут не поспориш - фінал більш-менш вірний!/
/мережа/
...а купець, уходячи, з порога: а звідкіля ти був такий впевнений, що виграєш спір?
- А в мене дружина завжди поруч!
- Як се так?
- А сам подивись! - й показує вишиванку - ось вона ВЛАСНИМИ РУЧЕНЯТКАМИ СТВОРИЛА! Особисто для мене! Й вплела у кожну ниточку, кожен візерунчик свою БЕРЕГИНІВСЬКУ любов та мрії!
А ти КУПИВ ЧУЖУ й хизуєшся НЕ СВОЄЮ красою, яка НЕ Є РОДОВИМ ОБЕРЕГОМ!, а просто ЧУЖОЮ сорочкою! Тому й щастя в тебе КУПОВАНЕ, НЕ СВОЄ, а ЧУЖЕ!...
повний варіант шукай у мене у моїх Притчах =GrafBorisfen=
Притча про Слов'янську Берегиню. =GrafBorisfen=
http://stihi.ru/2022/05/23/5209
Смакуйте римовані рядки, пропущені через призму Нашого Слов'яноАрійського Світогляду!...
Жили собі хлопята любов'ю залюбки,
Їх гнула доля клята ганьбою надибки.
Дружина чоловіку у справах фсіх - під стать!
І він її довіку присЯгнувся кохать...
Одного разу сталось - хвороба /най їй грець!/,
Поглянувши з-під лоба, урвала свій терпець.
Звалила чоловіка у ліжко не на день,
На річці фся осика, а в лісі - хворий пень.
Тут осінь - диво Єва, в саду є урожай,
У яблуках дерева - збирати лиш встигай!
Хто урожай догляне, і на базар звезе?
Бо як зима нагряне, ганьба нараз прийде.
Одужав чоловіче, а яблука згнили,
ща дошкрябаю...
...так, любі хлопчики й дівчатка, простуємо далі...
Зібрав сімейне віче - нам шансів не дали.
Немає шо робити, а треба якось жить,
Як голову хилити, то доля буде бить!
Накидав він у воза гниль-яблук ген доволі,
Купця на шляху в місто зустрів у чистім полі:
- Куди везеш непОтреб? - спитався той купець.
- Хочу продать халепу! Дістала! Най їй грець!
- Та хто ж лайно се купить?
- Отож-бо! І ще б пак!
Як спробу не поцупить, тоді ти не козак!
- Надумав ти такого! Не шкода, втім, себе!
Як не продаш нічого - то жінка з'їсть тебе!
- А в мене жінка - брава! Козачка! Берегиня!
Сваритись - кепська справа! Любові - повна скриня!
Із посмішкою стріне. Халепа - не указ!
І кремпуватись нині нам з нею ще не час!
- Та то не може бути! Фсі жінки - змії кляті!
Як їх у крамп не взути, /торнади язикаті!/,
За гроші - страйк до ночи, влаштують вмить вертеп!
Шо зникнеш світ-за-очи, збіжиш галасвіт, в степ!
- Ні! в мене не такая! Дружина - золотая!
Се - доброта безкрая! - Не треба навіть рая!
- Не може того бути!
- Та може! І ще б пак!
- Тоді поспорим?
- Добре! - розлютився козак.
- Якщо сварить не буде, не зробить з цього бій,
То з мене не убуде! - мій гаманець вмить - твій!
А як сварити стане, що гроші не приніс,
То істина настане! - Мої - твій конь та віз!
Вертаюцця до хати, козак гука з порогу:
- Ти можеш не кохати! Рівняв дарма дорогу!
Вельми ген заморився - в степу шукав я гав,
Привіз назад непотріб - грошей не вторгував!
Газдиня посміхнулась!: - У нашій хаті - гості!
З дороги миттю в баню! - кидайте свої кості!
У нас вечеря стине - що маєм - куштувать.
Най розпач в піч порине. Не час нам горювать.
Купець той здивувався, а вигляд не подав,
Фсе про базар та гроші господарку питав.
Всміхались очи в брови:- Щоб гроші ті незчулись!
Бо головне - здорові додому повернулись!
Крутив-вертів купець той, а справу він програв!
І неохоче дуже, але кошель віддав!:
- Об'їздив хоч півсвіту, і ось попав до вас -
Дружину з заповіту я бачу в перший раз!
Газдиня посміхнулась, і повела плечем,
До гостя повернулась лелековим ключем,
Розквітла, як віднині, в незайманій красі:
- Козачки-Берегині такі завжди усі!
Купець зітхнув з недолі, і на порозі став:
- А як, козак, ти думку своїй дружини взнав?
Козак всміхнувся в вуса і вийшов з ним до ганку
Розкинув руки неба - вказав на ВИШИВАНКУ!
Зі мной дружина всюди! Де б мене не носило!
Вона - повітря в груди, а вишиванка - СИЛА!
Вона у співах зичних, у посмішках - малюнках,
Вона - В РУНАХ вічних, ВОНА - У ВІЗЕРУНУАХ!
У кожненькій клітинці святого оберега,
Любов'ю по крупинці лебідкою у брега,
Крилами прикриває від злоби та біди,
Та янголом літає зі мой туди-сюди!
Оздоблювать сорочку не кожному дано!
У кожнім завиточку до серденька вікно.
Вплела у нитки співи і Силу всього Роду,
Безкрайню Волю ниви, свою дівочу вроду.
Як можна ОСОБИСТЕ У КОГОСЬ КУПУВАТЬ?
Се зовсім не намисто, Любов сю не продать!
Бо оберіг сімейна та геть ПРИВАТНА штука,
Із Вєд Слов'янських древніх Культура та наука!
======
Моя нова подружка Ягуня.
Дякую за чарівний простір Сапко Ведана та потужний мк Irene Povalinska
А ви знаєте первинне значення "Баба Яга" - це Праматір, яка народила Богів Яги (вогню)? Пізніше це була богиня, яка збирала сиріт і "допікала" - додаюкивала їх у печі первинного вогню любові.
І нам уже розповіли, що Баба Яга - це зло.
"Коли діва приходить до Баби Яги і питає, як їй знайти судженого, Баба Яга не радить їй отримати вічно пружну попу, губки качечкою і спокусливу ходу.
Вона відправляє її виявляти свою агресивність, оплакувати свій біль, шукати свою дорогу і за ....намистинками. Бірюзовими. Тому що намисто - це красиво.
Коли діва приходить до Баби Яги і плаче про те, що всі діви навколо прекрасні, і лише вона одна - жахлива, Баба Яга не дає їй пігулки від віку, ваги, носа з горбинкою і попи з целюлітом.
Вона бурмоче собі під ніс: "Знову дівка блекоти об'їлася" і дає їй понюхати настоянку болотного багна. Від багна сильно течуть сльози і щипає в носі. Але зір у діви помітно поліпшується і вона може тепер бачити свою прекрасність.
Куди витікають сили?
Коли виснажена діва приходить до Баби Яги і скаржиться на те, що втомилася, зовсім немає сил, а встигнути потрібно багато, то Баба Яга не розповідає їй, як оптимізувати тайм-менеджмент, щоб більше встигати, і не читає афірмації від втоми.
Вона розплітає діві коси і веде її в натоплену лазню. Після лазні загортає в теплу ковдру, заварює ароматний чай з лісовою суницею і розпитує діву про те, куди витікають її сили. І діва виявляє, як багато добра вона прагне заподіяти людям, як несе вона те, що мають нести інші, як намагається зробити так, щоб усім навколо було добре. І яку ціну вона за це платить.
Чарівний клубок.
Коли діва приходить до Баби-Яги і каже, що заблукала, Баба-Яга не поспішає давати їй клубочок заповітний, що покаже дорогу вірну. Вона парить діву в лазні та напуває запашним чаєм із чебрецем. Баба знає, що лазня очищає тіло, а розмова душу, тож вона велить діві: "Розказуй!".
І знає стара, що спочатку будуть слова злі, жовчні, потім жалібні, і тільки в самій глибині знайдуться слова ніжні, заповітні. Заплаче діва. Зі сльозами спаде з очей пелена, а з душі - морок.
Тепер можна й чарівний клубочок діві віддати. Саме час.
Темний час.
Коли діва приходить до Баби-Яги і плаче, що залізла до неї в серце смуток темний і згорнувся там змією підколодною, стара не пропонує їй вбрання яскраве і пісень хвацьких. Вона розводить вогонь у вогнищі, заварює чай із брусницею і під мірне потріскування дров запитує в діви про те, що давно померло, але так і не поховане, не оплакане. Про те, що прийшов час відпустити, але немає сил. Розповідає їй про темний час, коли дерево втрачає свій останній лист, нічого не знаючи про весну. Про час, коли зовнішнє життя завмирає. Про холод і порожнечу всередині. Про страх, що це назавжди. Про віру в те, що весна обов'язково станеться і нове листя виросте там, де скинуте старе.
І про буси каже. Бірюзові. Адже буси - це красиво."
ID:
948580
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 23.05.2022 22:47:17
© дата внесення змiн: 26.11.2023 00:27:34
автор: GoldKing
Вкажіть причину вашої скарги
|
