Я підіймаю очі в небо:
Таке воно прекрасне й бездоганне!
В цю мить нам більшого не треба, ніж є
І час зупиниться на вік.
Життя летить стрімглав так невблаганно!
А сонечко цілує мої очі,
Промінням мене теплим обіймає
І зорі так яскраво серед ночі
Разом із місяцем у вікна заглядають.
Такі чудесні дні осінні!
І затишні спокійні вечори
В повітрі присмак щастя і надії
Любов і Мир навколо-назавжди!
Блакитне небо і хмаринки білі
Все дивовижне, що очей не відірвать!
Спасибі, Боже, що живем і цілі,
І вчиш нас все це цінувать1
