До дня народження Т.Шевченка
«..Подай душі убогій силу,
Щоб огненно заговорила,
Щоб слово пламенем взялось,
Щоб людям серце розтопило,
І на Украйні понеслось..»
( Т.Шевченко, «Неофіти»)
На тій Великій Україні,
серед степів, серед полів,
росло дитя, духом міцніло
на славу Божу..
Апостоли, псалми, пророки
будили серце Тараса,
і пив він спраглою душею
святую правду..
І там маленький пастушок
історії сивих давнин,
про велич славних козаків,
приймав у душу..
І проросло зерно любові
до свого рідного народу,
й орати доля привела
колюче терня..
Піднявсь юнак супроти світу
могучим словом, що несли
по тій знедоленій землі,
вірші свободи і любові..
І розірвало правди слово
пута духовні, і розбудили,
по тій Великій Україні,
замерзлі душі..
І не змогли його зламати,
закрити духа джерело,
ні царські слуги—посіпаки,
ні заслання, ні каземати..
Повстав Пророк могутнім духом,
він випив чашу до кінця.
І відійшов, слуга Господній,
по небесного вінця!
