Автор слів вніс остаточні корективи в текст... На його прохання трохи допрацював мелодію - в третьому куплеті прибавив кульмінації, зробив модуляцію на тон вище, повторив два останні рядки з розширеним повтором кінцівки. Слухайте, оцінюйте...
Коли я відійду – хай буде свято:
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище.
Це й зрозуміло – в тім життя прогрес.
не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду – не згасне сонце
в планет цнотливих не ущухне рух.
Але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час верстати свій,
у Небі так же вишколено й вдало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай пульсує в світі неперервність,
що ллється нам з космічної імли…
А ми, живі, шануймо нашу ревність,
леліймо мир і щастя на Землі!
А ми, живі, шануймо нашу ревність,
Леліймо мир і щастя на Землі!
Леліймо мир і щастя на Землі!
(Тепер треба знову просити Володю Сірого,щоб заспівав... Це його репертуар...) 
́ 
ото Овни всі такі! 
