… чи хіба то був не сон?. . (цикл - "З раннього", 2012 р. )
... чи хіба то був не сон?..
Промайнув шматочок щастя,
Коли ми були разом...
Відростила мені крила,
Даючи і сенс, і зміст,
До життя мого вітрила,
Щоб любов з собою ніс.
В казці ти не мусиш спати,
Щоб відчути все – дивись, -
І жагу, й кохання, й ніжність –
Досить спати! Підведись!
Ми б злетіли до край неба,
Піднялись би в височінь,
Загорнулись у хмаринку...
Всі думки свої відкинь,
Відчувай, що буде далі.
Скинь і смуток, і печаль,
Подивись згори донизу –
Відчуваєш біль чи жаль?
Почуття звільни, відкрийся,
Вільно дихай та живи.
Забарись, зажди, схилися,
Посміхнися як завжди,
Поцілуй вуста, долоні,
Зупинись та підведись...
Знову у твоїм полоні
Відлітаю я кудись.
Казкою тією ж марю,
Відчуваю сум і плач...
Серед слів твоїх читаю...
Якщо щось не те – пробач.
Чудовий вірш! 
О,молодість...прекрасний час... 
Саме так! 
