Живе людина кожна в сьогоденні й потойбіччі…
І кожен може пересвідчитися сам,
коли прокинеться і, не розплющуючи вічі,
вдивлятиметься в даль, не гаючи час там.
Та кожен може зазирнути часом в інший вимір,
що там і як – пото́йбіч нашого буття.
А що казки вже різні споглядать! Візьми і вимрій
нове для тебе лиш прийнятне майбуття.
В очах заплющених побачиш рай якийсь безликий –
часу і простору дивний конгломерат:
тунель, де віддаляються, чи близяться великі
й малі різноколі́рні плями… Їх би рад
дивитись кожен – хоч би мить, чи вічність і ще трішки –
таких картин, фігур не бачити ніде,
хіба що на базарі – продаєте ви витрі̀шки,
від того час земний скоріше вам іде.
А ще цікавіше, як можете собі наснити
оте, що за тунелем – явне нежиття:
чи є там сонце, небо, люди, тварі, квіти?
Не зрозуміти вам те потойбіччя до пуття…
І хочеться усе оте прожити і відчути:
і сьогодення наше, й те, що потойбіч…
Всі виміри й координати різні осягнути
Зустрітись з долею своєю віч-на-віч.
Та не дано нам вибору в житті цьому земному,
побути поспіль чи водночас тут і там:
лишається лиш заздрити і гуліверу, й гному –
казковим образам… А ще, мабу̀ть, богам!
3.11.2021
Чудові думки!
Та не дано нам вибору в житті цьому земному,
побути поспіль чи водночас тут і там:
лишається лиш заздрити і гуліверу, й гному –
казковим образам… А ще, мабу̀ть, богам!
Мабуть на жаль, а може й добре,що ми не знаємо,що нас чекає там.
Чудові думки! 
