Пірнув ранок у стиглу пшеницю,
Жовте море святих колосків,
Гонив хвилі, шептав таємницю,
Що дійшла до нас з сивих віків.
Коли золота повні зернини,
Щедрий дар від дощів та ріллі,
Щирий внесок простої людини,
Що працює з зорі до зорі.
Вже готові наклепані коси,
Задзвеніли залізні серпи,
Замість стебел, тут ляжуть покоси,
Замість моря – безкраї степи.
Бо вже час і полям відпочити,
Скирти складені, всюди стерня,
Бо в комори пора упустити,
Потік хліба погожого дня.
Щоб були усі ситі й багаті,
Щоби радував всіх урожай,
Панував щоб достаток у хаті,
Бо жнива вже прийшли в рідний край.
16.07.2021