Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Ланевич: Дух предків - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Галина Лябук, 25.05.2021 - 13:43
Валю, я ніби побувала у своєму дитинстві, побачила потак, цівки, кросна(ткацький верстат), прядку... Спасибі Вам за подаровані милі спогади.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хто у наш час виріс на селі, тому все це знайоме до щемного болю, бо того вже ніколи не повернути. Дякую, Галино!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Вікторе!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, без минулого немає і майбутнього. Дякую, Сергію!
tatapoli, 23.05.2021 - 10:14
Як все гарно ще й ладу розповіла, Валю!Так, це наша національна традиція, і добре, що вона буде збережена отакими оповідками! Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за дружню підтримку, Танечко!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тішусь, що тобі сподобалось,Надійко! Дякую!
Valentyna_S, 22.05.2021 - 12:46
Такі вечори здавалися затишними, заспокійливими. А скільки всього цікавого можна було почути від старших людей!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я їх завжди чекала, ті зимові вечори, коли сходились сусіди на посиденьки. Дякую, Валю!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І це беззаперечно так! Дякую, Світланко!
Фотиния, 21.05.2021 - 19:46
Гарна розповідь, Валюшо! А ще надовго мені запам'ятається екскурсія у "місто майстрів" Косів Цікаво було спостерігати, як в умілих руках пасми пряжі перетворюються на візерунчаті килими, шматок глини на вишуканий глечик і т.д. Талановиті та працьовиті у нас люди!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А якби ти ще побачила весь процес роботи із самого початку, як окремі нитки стають пасмами, а, знаєш, я, спробую зараз це описати. Брались два обаполки довжиною, десь, метрів по два і до них, через певні проміжки, прибивались великі гвіздки. Обаполки з гвіздками прикріпляли до плоскої стіни за десять метрів одна від одної.У праву руку жінки брали дерев’яну лопатку з отвором, у цей отвір із клубка засовувався кінець нитки, який підтримувався лівою рукою, і жінка починала ходити від одного обаполка до іншого та у певному порядку чіпляла нитки за гвіздки. У той час, інша жінка, слідкувала за тим, як розкручується нитка у клубку,слідкувала за тим, щоб та не заплуталась і прив’язувала кінець до кінця. Так нитки перетворювались у пряжу, котру, знімаючи із гвіздків, перекручували та намотували на воротило, поперечну перекладину, котра крутилась за зубчасте колесо, на верстаті і вже по тому пропускали цю пряжу через нет. Це переплетені вузлами тонкі нитки на поперечних дощечках посередині верстата, ти мала їх бачити. Якось так...Дякую, Світланко!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую сердечно, Надійко!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую сердечно і Вам, Катрусю!
Ніна Незламна, 21.05.2021 - 14:22
Кожен спомин гріє серце...Бо той дім немов озерце, де ласка і добро, де увага і материнське тепло. Гарного дня Вам і натхнення! Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, це теплі та неповторні спогади! Дякую, Ніно! Хай щастить і Вам!
Світлая (Світлана Пирогова), 21.05.2021 - 13:36
Гарні спомини. Я теж згадала старенький верстат моєї бабусі, який ще був робочий і її розповіді про човник, про килими і доріжки, які зберігалися у скрині.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я, навіть, пробувала ткати, правда, умілиця з мене, у мої 10, була нікудишня та враження по тому залишились гарні. Дякую, Світланко!
Тетяна Горобець (MERSEDES), 21.05.2021 - 12:49
Цікава розповідь Валечко!!! Про такі посиденьки мені часто розповідає моя мама, а в моєї бабусі теж був верстат і вона ткала на нім килими!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У той час, коли наші мами та бабусі були ще молодими, усі жінки і ткали, і вишивали. Дякую за гарну розповідь, якою ти поділилась зі мною, Танечко!
|
|
|