***
Мені наснилася зима..
Дерева –снігом… білі-білі…
І сніжні дотики і вії…
Вона придумала сама.
І небо збілене до болю,
Ні хмароньки, ні промінця
І перша сходинка Творця
У сніжно-витканих покоях.
Ні шелесту, ані життя…
Ні подиху,ні арфи звуків,
Лиш теплі березневі руки,
Ясні брунили почуття
І серце гріли у долонях..
Чи то на щастя, чи на згубу
Землі торкались теплі губи -
Мале зерня, майбутній сонях,
Зринав в життя…
25.03.2021
#Тетяна_Прозорова