Ікони з України в близькому зарубіжжі: КОЗАЦЬКА ПОКРОВА
Складна доля славнозвісної храмової ікони Січової Покровської церкви, так званої «Запорозької Покрови», іконографічна традиція якої виникла, ймовірно, у другій половині ХVІІ століття. Богоматір зображена тут посеред сивовусих січовиків,запорізької геральдики, клейнодів, військового обладунку. Ікона вважалася найвищою святинею Війська Запорозького, її дбайливо охороняли в найлихіші часи. Це про неї писав Тарас Шевченко в поемі "Іржавець":
«Як мандрували день і ніч,
Як покидали запорожці
Великий Луг і матір Січ,
Взяли з собою Матер Божу,
А більш нічого не взяли.
І в Крим до хана понесли
На нове горе-Запорожжя»…
Після ліквідації в 1775 році Запорозької Січі на річці Підпільній ця ікона потрапила до соборної Покровської церкви Переяслава, потім опинилась у збірці творів мистецтва царської родини – спочатку Миколи Миколайовича, а згодом Сергія Олександровича. Останній подав ікону на виставку ХІ Археологічного з’їзду в Києві (1899 р.), після чого «Запорозька Покрова» стала широко відома завдяки численним публікаціям. Копії її зберігаються тепер у музеях Одеси й Дніпропетровська.
Далі сліди цієї історичної реліквії губляться. Можливо, оригінал і досі переховується у фондах якогось музею у Санкт-Петербурзі? Адже, до прикладу, основу Музею російського мистецтва становлять твори із зібрань царської родини – колишня його назва «Музей Олександра ІІІ»!
Принагідно згадаємо тільки, що запорозьке євангеліє київського друку 1689 року, оздоблене коштовними шатами - з Січової Покровської церкви, як і клейнодні гармати, виготовлені в Глухові для гетьмана Розумовського, пишно прикрашені бароковими візерунками, геральдичними композиціями та написами-присвятами, потрапили на Кубань і тепер експонуються в Краснодарському крайовому музеї. «Запорізьке євангеліє» на Кубань перевезли козаки Кущівського куреня, коли чорноморське козацтво переселялося на Кубань.
Історичні реліквії запорізького козацтва, скарбниці історичних коштовностей зберігаються у фондах Санкт-Петербурзького Ермітажу. Є вони також у Палаті зброї Московського Кремля. Там вони знаходяться «за сімома замками» і, думається, що ніколи в Україну не повернуться!
Як не повернуться в Україну і старокняжі православні українські ікони з Польщі та Литви …
Коли однаково неможливо переконати, умовити опонента змінити його думку, назву, поведінку, то треба знати правду і говорити про неї всьому світові. Усвідомлення своєї історії є невід’ємною частиною нашої ідентичності, якщо ми намагаємось її зберегти. Я дуже вдячний Вам за Ваш прекрасний допис!
))) ... таких "вузлів" довкола наших історично-культорологічних скарбів дуже багато. Можемо тільки відновити втрачену пам'ять про них і передати її наступникам.
Я дякую за розуміння і підтримку
Все, що нам дороге, гниє в підвалах(підсобках) музеїв Росії. Їм - це непотріб, адже для них ми... один народ. Ніколи, вони нам наше...не віддадуть. Не для цього вивозили. Щоб знищити, щоб і згадки не було.