***
Трапляються дні, коли оболоки сповивають небоcхил.
Велично нерухомі у відсвітах
Сонця, що поринає у сутінки. І здається,
Що от-от серед застиглого диму,
З’явиться хтось із святих,
Махне рукою : «Шлемо вам вітання!»
***
Закоханий юнак кинувся до клумби.
Дівчина, що стояла поруч, захоплено сміялась.
Квіти тривожно завмерли :
Когось з них зараз торкнеться рука смерті.
***
Виноградна лоза тягнеться до сонця.
У ній бродять соки життя.
Невідомо їй, що виноградар помер.
Та може холоди не прийдуть зовсім?
