Рідна мово моя, і батьків, і дідів,
Мені доля твоя дуже в серці болить,
Живописний узор з дорогих серцю слів
З давнини у майбутнє невидима нить,
Квітне мови краса між розлогих садів,
Її пісня навкруг стоголосо дзвенить,
Розливаються хвилі співзвучних ладів,
І молитва в віках понад світом летить.
Тебе лютим катам не вдалося зломить,
Тебе нищили, й суржик болотом смердів,
Та не зрадила ти споконвічних слідів,
Бо тобі для нащадків потрібно ще жить.
21.02.2021