Промінням сонячним сміялася вона,
Блискучі очі іскрами моргали,
Ну що тепер? Така для вас зима,
Яку ви так хотіли й виглядали?
А я старалася для всіх, як для людей,
Щоб кошти всі на газ не витрачали,
Та не цінили зрозумілих цих речей,
І «що це за зима?» - усі кричали.
Відлигу не влаштовувала вам,
Щоб у воді не плавали по вуха,
Але ж у вас розумний кожен сам,
І хто почне сивеньку зиму слухать?
Та розгнівили… Що це за смішки?
Я снігопадом замету пороги,
Тепер гребіть лопатами стежки,
Й шукайте транспорт, щоб горнуть дороги.
Тепер мороз тріщить, пече й куса,
І мінус двадцять пять – звичайні речі,
Милуйтесь із вікна, яка краса,
Сидіть по хатах й не злізайте з печі.
20.01.2021
Яка б вона не була кусюча, але дарує натхнення. Чудовий твір, з родзинкою 
